Постанова

від 16.05.2024 по справі 935/829/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/829/24 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 4 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів м.Житомирі цивільнусправу №935/829/24 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача,- Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у попередній стан, за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коки Валентини Аркадіївни, на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 березня 2024 року, постановлену під головуванням судді Василенка Р.О.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду з позовом, в інтересах держави вособі Житомирськоїобласної військовоїадміністрації,Головного управлінняДержгеокадастру уЖитомирській області,в якому просив зобов`язати відповідачів звільнити та повернути Житомирській обласній військовій адміністрації самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,8693 га, з кадастровим номером 1822510100:17:000:0013, та привести її у попередній стан шляхом знесення розміщених на частині цієї земельної ділянки об`єктів: будівлі № 1, площею забудови 156 кв. м, будівлі №2, площею забудови 35 кв. м, частини будівлі №5, загальною площею забудови 1504 кв. м, будівлі з навісом № 9, площею забудови 110 кв. м, будівлі №10, площею забудови 67 кв. м, будівлі №11, площею забудови 67 кв. м, будівлі №12, площею забудови 67 кв. м, а також дерев`яного паркану та демонтажу майданчика, покритого зернистим сипучим матеріалом.

Разом з позовом керівник Коростишівської окружноїпрокуратури Житомирськоїобласті подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на будівлю № 1, площею забудови 156 кв. м, будівлю №2, площею забудови 35 кв. м, частину будівлі №5, загальною площею забудови 1504 кв. м, будівлю з навісом № 9 , площею забудови 110 кв. м, будівлю №10, площею забудови 67 кв. м, будівлю №11, площею забудови 67 кв. м, будівлю №12, площею забудови 67 кв. м, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1822510100:17:000:0013.

Заява мотивована тим, що відповідачі самовільно зайняли частину земельної ділянки (площею 0,8693 га) лісогосподарського призначення, загальною площею 938,7756 га, з кадастровим номером 1822510100:17:000:0013, з метою її використання в діяльності готельно-ресторанного комплексу «Чарівне озеро», в тому числі, шляхом розміщення будівель, споруд та об`єктів благоустрою.

Зазначає, що вказана земельна ділянка (її частина) у передбаченому законом порядку в користування відповідачів не надавалась, дозволи на її забудову не видавалися, що свідчить про порушення умов земельного законодавства щодо здійснення самовільного зайняття такої земельної ділянки.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Отже, на думку заявника, існує реальна підстава вважати, що у разі задоволення позовних вимог, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 березня 2024 року заяву задоволено.

Накладено арешт на наступне майно : будівлю №1 (дерев`яний навіс-дровник), площею забудови 156 кв.м.; будівлю №2 (одноповерхова капітальна будівля), площею забудови 35 кв. м; частину будівлі №5 (незавершенна будівництвом капітальна будівля), загальною площею забудови 1504 кв. м; будівлю з навісом №9 (дерев`яна будівля з навісом), площею забудови 110 кв. м; будівлю №10 (двоповерховий дерев`яний будиночок), площею забудови 67 кв. м; будівлю №11 (двоповерховий дерев`яний будиночок), площею забудови 67 кв. м; будівлю №12 (двоповерховий дерев`яний будиночок), площею забудови 67 кв. м, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1822510100:17:000:0013, що за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кока В.А., посилаючись напорушення судомнорм процесуальногоправа,просить скасувати ухвалу.

Зокрема, звертає увагу на те, що судом накладено арешт на нерухоме майно, що передбачає заборону його знесення, у цивільній справі, предметом позову якої є саме вимога про знесення спірного майна. Зазначає, що такий захід забезпечення позову жодним чином не сприятиме виконанню судового рішення, адже у разі задоволення позову спірні об`єкти підлягають знесенню.

Вважає, що накладення арешту на нерухоме майно не відповідає змісту порушеного права та не є співмірним із заявленими вимогами у вказаній справі.

Зазначає, що суд не навів жодного доводу щодо доцільності накладення арешту на нерухоме майно.

Спірне майно не зареєстроване як об`єкт цивільних правовідносин, відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, а тому воно не може бути відчужене.

Вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Також зазначає, що позов керівника Коростишівської окружноїпрокуратури Житомирськоїобласті непідлягає розглядув порядкуцивільного судочинства,що виключаєвжиття заходівзабезпечення позову.Так,відповідачі уданій справіє фізичнимиособами-підприємцями,що здійснюютьгосподарську діяльністьна сусіднійземельній ділянці,на якійрозташований майновийкомплекс ТОК«Чарівне озеро».Спірне майновикористовувалось неяк приміщеннядля житла,а дляздійснення господарськоїдіяльності.

В судовому засіданні адвокат Кока В.А. підтримала апеляційну скаргу.

Прокурор не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України, зокрема, передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа повинна довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості заходів забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, оскільки це питання є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті ( такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі №910/1200/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття,- навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:17:000:0013, яка призначена для ведення лісового господарства, а також приведення її у попередній стан шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва й повернення цієї земельної ділянки Житомирській обласній військовій адміністрації.

При вирішенні даного питання суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову, оскільки вказані об`єкти перебувають у володінні відповідачів, які мають можливість вчинити щодо цього майна будь-які дії, у тому числі змінити технічні характеристики об`єктів й здійснити їх відчуження на користь третіх осіб, попередньо зареєструвавши право власності на це майно. Такі дії можуть істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову, адже необхідно буде вживати додаткові заходи з метою усунення порушення права власності держави на спірну земельну ділянку.

Прокурором доведена та обставина, що між сторонами дійсно існує спір про право власності на вказану земельну ділянку, яка належить Житомирській обласній військовій адміністрації.

З огляду на вказане та на підставі доказів, наданих прокурором, суд вважає, що його доводи про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно є обґрунтованими, та невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що накладення арешту на спірні об`єкти має тимчасовий характер та за жодних обставин не порушує права відповідачів.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 зазначила про те, що вказаний спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.

З даного приводу слід зазначити, що при перегляді в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо підвідомчості даного спору.

Однак, навіть у разі, якщо при подальшому розгляді справи суд першої інстанції дійде висновку про те, що спірні правовідносини не підлягають розгляду за правилами цивільного процесуального законодавства, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Так, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі №705/4132/19 міститься висновок про те, що у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову з огляду на те, що розгляд справи не завершений.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність пістав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коки Валентини Аркадіївни, залишити беззадоволення,а ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 березня 2024 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: