Рішення

від 27.05.2024 по справі 160/7948/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 рокуСправа №160/7948/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фермерського господарства «БУКУРІЯ» до Затишнянської сільської територіальної громади в особі Затишнянської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «БУКУРІЯ» (далі - позивач) до Затишнянської сільської територіальної громади в особі Затишнянської сільської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати протиправними дії Затишнянської сільської територіальної громади в особі Затишнянської сільської ради, пов`язані з відмовою в наданні Фермерському господарству «БУКУРІЯ» дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо формування та передачі в постійне користування земельної ділянки площею 49,7503 га, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, територія Гуляйпільської сільської ради, викладену в листі №315 від 20.03.2024;

- зобов`язати Затишнянську сільську територіальну громаду в особі Затишнянської сільської ради надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо формування та передачі в постійне користування Фермерському господарству «БУКУРІЯ» земельної ділянки площею 49,7503 га, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, територія Гуляйпільської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що з моменту реєстрації юридичної особи позивач мав у фактичному користуванні земельну ділянку площею 49,7503 га, кадастровий номер 1222082000:01:001:0204, розташовану на території Гуляйпільської сільської ради Кам`янського (Криничанського) району Дніпропетровської області. У подальшому цю земельну ділянку було передано з державної в комунальну власність Затишнянській сільській територіальній громаді в особі Затишнянської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області. У подальшому рішенням Господарського суду Дніпропетровської області визнано право постійного користування ФГ «Букурія» земельною ділянкою, а також визнано незаконними дії з її поділу. Так, з метою виконання рішення суду та поновлення права постійного користування позивач звернувся із заявою про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі №160/30697/23. Проте, у відповідь на заяву відповідачем не було прийнято жодних рішень та повідомлено листом про відмову у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо формування та передачі в постійне користування позивача земельної ділянки. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/7948/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 01.04.2024 відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Адміністративний позов та копія ухвали від 01.04.2024 отримані відповідачем в системі «Електронний суд» 28.03.2024 та 01.04.2024 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Адміністративний позов та копія ухвали від 01.04.2024 отримані третьою особою в системі «Електронний суд» 28.03.2024 та 01.04.2024 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача та третю особу належним чином повідомленими про можливість подання відзиву та письмових пояснень у зазначені строки та належним чином повідомленими про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслано до суду відзиву на адміністративний позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Фермерське господарство «Букурія» є землекористувачем земельної ділянки (кадастровий № 1222082000:01:001:0204) з 27.06.1996 (дати державної реєстрації) на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серія ДП від 24.06.1996, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №441, рішенням Криничанської районної Ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області від 14.06.1996 року за №6-ХІІ/ХХІІ, що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі №904/1289/21.

17.06.2021 Затишнянською сільською радою Криничанського району Дніпропетровської області прийнято Рішення на 12 сесії VІІІ скликання «Про затвердження проекту землеустрою та надання згоди на поділ земельної ділянки для проведення торгів у формі аукціону», яким:

1. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 49,7503 га., (кадастровий номер 1222082000:01:001:0204) за адресою: Затишнянська сільська рада Криничанського району Дніпропетровської області.

2. Організатору земельних торгів відповідно до Проекту Закону України №2194 від 28.05.2021 року "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" доручено провести поділ земельної ділянки площею 49,7503 га, на земельні ділянки площами 20,000 га, 20,000 га,9, 7503 га, та провести земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), комунальної власності.

3. Встановлено: стартовий розмір річної орендної плати гривень - 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; розмір гарантованого внеску - 30 % стартового розміру річної орендної плати, п.8 ст. 135 ЗКУ; крок торгів - 0,5% стартового розміру річної орендної плати, п.18 ст.137 ЗКУ; строк оренди - 7 років.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі №904/1289/21 за ФГ «БУКУРІЯ» визнано право постійного користування земельною ділянкою площею 49,7503 га, кадастровий номер 1222082000:01:001:0204, форма власності - комунальна, цільове призначення - землі запасу, згідно плану та технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 08.11.2013, яка знаходиться на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2022 у справі №904/7467/21, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та постановою Верховного Суду від 04.04.2023, визнано незаконним пункт 2 рішення 12-сесії VIII скликання від 17.06.2021р. Затишнянської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області та скасовано пункт 2 рішення 12-сесії VIII скликання від 17.06.2021 Затишнянської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

14.03.2023 Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення у справі №904/4180/22, яким визнано незаконними дії Затишнянської сільської територіальної громади в особі Затишнянської сільської ради (52363, Дніпропетровська область, Кам`янського району, с. Затишне, вул. Центральна, 9,ЄДРПОУ 04525053), які пов`язані з поділом земельної ділянки, кадастровий номер 1222082000:01:001:0204, площею 49,7503 га, форма власності комунальна, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, Гуляйпільська сільська рада на земельні ділянки площами 20,0 га, 20,0 га та 9,7503 га.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, 39-а, ЄДРПОУ 39835428 ) скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок, проведену 02.09.2021р. з кадастровими номерами 1222082000:01:001:0647; 1222082000:01:001:0648; 1222082000:01:001:0649, які виникли внаслідок скасування кадастрового номеру 1222082000:01:001:0204 та поділу земельної ділянки, площею 49,7503 га, форма власності комунальна, яка була розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, Гуляйпільська сільська рада на земельні ділянки площами 20,0 га, 20,0 і та 9,7503 га.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, 39-а, ЄДРПОУ 39835428) поновити у Державному земельному кадастрі кадастровий номер 1222082000:01:001:0204 земельної ділянки, площею 49,7503 га, форма власності комунальна, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, Гуляйпільська сільська рада.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі №904/4180/22 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 у справі № 904/4180/22 залишено без змін.

03.10.2023 ФГ «Букурія» звернулось до Затишнянської сільської територіальної громади в особі Затишнянської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо формування та передачу в постійне користування земельної ділянки площею 49,7503 га, розташованої на території Гуляйпільської сільської ради.

Затишнянською сільською радою не було надано дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, а також не повідомлено про підстави відмови.

Вважаючи, що відповідачем не розглянуто його заяву в порядку, встановленому чинним законодавством, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі №160/30697/23 позовну заяву Фермерського господарства "БУКУРІЯ" до Затишнянської сільської територіальної громади в особі Затишнянської сільської ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Затишнянської сільської територіальної громади в особі Затишнянської сільської ради, пов`язану з нерозглядом клопотання від 03.10.2023 р. Фермерського господарства «Букурія» про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо формування та передачі в постійне користування земельної ділянки площею 49,7503 га, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, територія Гуляйпільської сільської ради.

Зобов`язано Затишнянську сільську територіальну громаду в особі Затишнянської сільської ради розглянути клопотання Фрмерського господарства «Букурія» від 03.10.2023 р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо формування та передачу в постійне користування Фермерському господарству «Букурія» (ЄДРПОУ 24242647) земельної ділянки площею 49,7503 га, яка знаходиться за адресою; Дніпропетровська область, Кам`янський район, територія Гуляйпільської сільської ради.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 20.02.2024.

Представник позивача звернувся до Затишнянської сільської ради із заявою від 29.02.2024 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі №160/30697/23.

Листом від 20.03.2024 року за №315 Затишнянською сільською радою надано відповідь на заяву представника позивача від 29.02.2024 та зазначено, що на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, просторового розвитку, будівництва, архітектури та благоустрою Затишнянської сільської ради, яке відбулося 15.03.2024 року, було розглянуте клопотання від представника фермерського господарства «Букурія» ЄДРПОУ 24242647 гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо формування та передачу в постійне користування Фермерському господарству «Букурія» (ЄДРГІОУ 24242647) земельної ділянки площею 49,7503 га, розташованої на території Гуляйпільської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, комісія дійшла висновку, що керуючись статтею 25 Закону України «Про землеустрій», в задоволенні клопотання представнику позивача ФГ «Букурія» (ЄДРПОУ 24242647) необхідно відмовити, оскільки згадана стаття не передбачає такого виду документації із землеустрою та не дає змоги раціонально прийняти рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо формування та передачі в постійне користування земельної ділянки.

Крім того, згідно з картографічним матеріалом неможливо ідентифікувати земельну ділянку відповідно до клопотання тому що кадастровий номер у земельної ділянки відсутній.

Відділом земельних ресурсів та просторового планування Затишнянської сільської ради на підставі протоколу постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, просторового розвитку, будівництва, архітектури та благоустрою Затишнянської сільської ради №33 від 15.03.2024 року повідомлено про результат розгляду клопотання та додатково інформовано, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Публічна кадастрова карта відключена та до припинення дії воєнного стану відновлювати роботу публічної кадастрової карти поки що не планується, тому рекомендовано на підставі ст.118 ч. 6 Земельного кодексу України замовити викопіювання з державного земельного кадастру, як графічного матеріалу, на якому буде зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Стаття 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частинами першою-другою статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає суду підстави для висновку, що вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) належить до компетенції органу місцевого самоврядування.

В свою чергу, органом, який уповноважений розглядати клопотання про надання дозволу на розроблення проекту технічної документації із землеустрою, у спірних правовідносинах є Затишнянська сільська рада і вирішення цього питання відповідно до статей 26 та 59 Закону №280/97-ВР повинно відбуватись виключно на пленарних засіданнях цієї ради шляхом прийняття відповідного рішення - про надання або відмову у наданні такого дозволу.

У розглядуваному випадку Затишнянська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, зобов`язана була розглянути у визначений законодавством місячний строк клопотання позивача про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, шляхом прийняття відповідного рішення згідно з приписами статті 59 Закону №280/97-ВР.

Натомість, за результатами розгляду клопотання представника позивача рішення у встановленому законом порядку відповідачем не прийнято.

Складення Затишнянською сільською радою листа від 20.03.2023 №315 не може вважатись вирішенням безпосередньо Затишнянською сільською радою питання щодо надання або відмови у наданні позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 30.11.2020 у справі №1140/2559/18 та від 24.06.2020 у справі №555/872/17.

Таким чином, суд робить висновок про те, що предметом спору є саме бездіяльність Затишнянської сільської ради щодо розгляду клопотання представника позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

Суд зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні такого дозволу після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд його клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №806/2208/17.

У цій справі відсутні належні та беззаперечні докази, що вказували б на об`єктивні причини неможливості прийняття відповідачем у місячний строк згідно з частиною другою статті 59 Закону №280/97-ВР відповідного рішення за результатами розгляду клопотання представника позивача.

Отже, відповідачем допущено саме протиправну бездіяльність, яка полягала у невирішені клопотання представника позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

Виходячи із встановлених обставин справи суд вказує на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Затишнянської сільської ради щодо розгляду клопотання представника Фермерського господарства «БУКУРІЯ» про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо формування та передачі в постійне користування земельної ділянки площею 49,7503 га, розташованої на території Гуляйпільської сільської ради та зобов`язання Затишнянської сільської ради на найближчому пленарному засіданні Затишнянської сільської ради розглянути клопотання представника Фермерського господарства «БУКУРІЯ» від 03.10.2023 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо формування та передачі в постійне користування земельної ділянки площею 49,7503 га, розташованої на території Гуляйпільської сільської ради і прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Згідно з ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 3028 грн, що документально підтверджується квитанцією від 27.03.2024.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 1514 грн.

У позовній заяві також заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених норм дає суду підставу для висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи представником позивача додано:

- ордер серії АЕ №1229757 від 28.09.2023;

- копію довіреності від 22.09.2021;

- договір про надання правової допомоги №25 від 04.09.2018;

- додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №25 від 04.09.2018 від 22.09.2021;

- акт виконаних робіт від 27.03.2024 по договору про надання правової допомоги №25 від 04.09.2018;

- рахунок від 27.03.2024 на суму 5000,00 грн;

- квитанцію до прибуткового ордеру №6 від 27.03.2024 на суму 5000,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.

Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited»" проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до умов п. 3.1 договору про надання правової допомоги №25 від 04.09.2018, вартість послуг становить 1000,00 грн за годину.

До матеріалів справи надано акт виконаних робіт від 27.03.2024 по договору про надання правової допомоги №25 від 04.09.2018, згідно з яким загальна вартість послуг та виплаченого гонорару виконавцеві складає 5000,00 грн.

До позову надано також рахунок від 27.03.2024 на суму 5000,00 грн. та квитанцію до прибуткового ордеру №6 від 27.03.2024 на суму 5000,00 грн.

Належить зазначити, що вирішуючи питання щодо відшкодування понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №420/1109/21.

У розглянутому випадку, оцінивши складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, враховуючи, що предметом розглянутого спору є справа незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 2500 грн. Отже, клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Фермерського господарства «БУКУРІЯ» (с. Гуляйполе, Криничанський район, Дніпропетровська область, 53270, код ЄДРПОУ 24242647) до Затишнянської сільської територіальної громади в особі Затишнянської сільської ради (вул. Центральна, буд. 9, с. Затишне, Кам`янський район, Дніпропетровська область, 52363, код ЄДРПОУ 04525053), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (вул. Філософська, буд. 39А. м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 39835428) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Затишнянської сільської ради щодо розгляду клопотання представника Фермерського господарства «БУКУРІЯ» про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо формування та передачі в постійне користування земельної ділянки площею 49,7503 га, розташованої на території Гуляйпільської сільської ради.

Зобов`язати Затишнянську сільську раду на найближчому пленарному засіданні Затишнянської сільської ради розглянути клопотання представника Фермерського господарства «БУКУРІЯ» від 03.10.2023 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо формування та передачі в постійне користування земельної ділянки площею 49,7503 га, розташованої на території Гуляйпільської сільської ради, і прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Затишнянської сільської ради на користь Фермерського господарства «БУКУРІЯ» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський