Рішення

від 24.05.2024 по справі 280/1322/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2024 року Справа № 280/1322/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: Військової частини НОМЕР_1 до Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - позивач) до Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить:

- зобов`язати Департамент реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області скасувати реєстраційний запис про військову частину НОМЕР_1 № 11011200001004229 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

- судові витрати покласти на відповідача

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що внесення даних про військову частину НОМЕР_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки відомості про дану юридичну особу становлять державну таємницю. Відповідач в досудовому порядку вирішити питання не погоджується, тому позивач з такими діями відповідача не погоджується, змушений звернутись до суду з позовною заявою, та просити задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/1322/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.

28 січня 2022 року ухвалою суду залишено позовну заяву без руху.

14 лютого 2022 року за вх. № 10749 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.10.2022 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

В зв`язку із здійсненням діяльності Запорізьким окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Запорізької міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 5статті 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 4статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частини 4статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17.10.1997 військова частина НОМЕР_1 включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Міністерством оборони України, з наданням статусу юридичної особи та присвоєнням ідентифікаційного коду 22990428, що підтверджується довідкою № 274/12 від 22.08.2012, виданою начальником організаційно -штатного управління - заступником начальника Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України

07.11.2013 державним реєстратором внесено запис № 11011200001004229 про включення відомості про військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Єдиного державного реєстру.

12.11.2021 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшла телеграма тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 5970/пс з листом заступника голови Запорізької обласної Державної адміністрації № 08-21/3041 з вимогою упорядкування обліку юридичних осіб, а саме організувати роботу щодо виключення відомостей про військову частину НОМЕР_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців на громадських формувань.

01.12.2021 на адресу Департаменту Реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області (надалі - Департамент, Відповідач) був направлений лист вих. № 1157, в якому позивач просив скасувати реєстраційний запис про військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) №11011200001004229 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних підприємців.

На відповідний лист Департаментом була надана відповідь лист вих. № 1113/01-02 від 06.12.2021, в якому він зазначив, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 755-IV від 15.05.2003 (далі - Закон № 755-IV) скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі проводиться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей Єдиному державному реєстрі. Також, Департамент зазначив, що у разі надходження на його адресу судового рішення про скасування реєстраційного запису про військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) № 11011200001004229 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, таке рішення буде виконано.

Не погоджуючись з відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.

Зокрема, статтею 8 Конституції Українив Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.

Тому, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію ю

Частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції на момент вчинення дій) визначено, що дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно частини четвертої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», до Єдиного державного реєстру не заносяться відомості, що становлять державну таємницю.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що для проведення вказаних реєстраційних дій «Включення відомостей про юридичну особу», реєстраційний запис від 07.11.2013 № 11011200004229, уповноваженою позивачем особою державному реєстратору Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради було надано необхідні для цього документи, а саме: реєстраційна картка (форма 16, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 14.10.2011 № 3178/5); копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №274/12.

Беручи до уваги положення частини четвертої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відповідно до якої до Єдиного державного реєстру не заносяться відомості, що становлять державну таємницю, суд зазначає, що у поданих повноважним представником Військової частини НОМЕР_1 державному реєстратору документах, зокрема, реєстраційній картці, не зазначено про те, що інформація відносно даної юридичної особи містить державну таємницю, а вказаним Законом не передбачено обов`язку державного реєстратора перевіряти віднесення тієї чи іншої інформації про юридичну особу до державної таємниці.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при внесенні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців записів про військову частину НОМЕР_1 державний реєстратор виконавчого комітету Мелітопольської міської ради діяв на підставі та у межах делегованих йому повноважень і у спосіб, що передбачений діючим законодавством України.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV; в редакції, чинній на день розгляду справи) відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 755-IV, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону № 755-IV, до Єдиного державного реєстру не вносяться відомості, що становлять державну таємницю.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII (далі - Закон № 3855-XII), державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Згідно з пунктом 1 частини першою статті 8 Закону №3855-XII, до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація у сфері оборони:

про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань;

про напрями розвитку окремих видів озброєння, військової і спеціальної техніки, їх кількість, тактико-технічні характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов`язані з розробленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що плануються або здійснюються в інтересах оборони країни;

про дислокацію, характеристики пунктів управління, зміст заходів загальнодержавного та регіонального, у разі необхідності міського і районного рівня, щодо приведення у готовність єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій до виконання завдань в особливий період та про організацію системи зв`язку (оповіщення) в особливий період, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об`єктів щодо евакуації, розосередження населення і забезпечення його життєдіяльності; забезпечення виробничої діяльності об`єктів національної економіки у воєнний час;

про геодезичні, гравіметричні, картографічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для оборони країни.

За приписами частини 3 статті 10, частини 1 статті 12 Закону № 3855-XII, інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом. Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць. Зазначений Звід та зміни до нього набирають чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України.

Відповідно до пункту 1.4.4 Наказу Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440 «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю», державну таємницю становлять відомості про діючі або перспективні: бойовий склад, організаційно-штатну структуру, дислокацію, систему охорони, оборони, чисельність особового складу військових частин (установ) на мирний час (за винятком відомостей про дійсне найменування з`єднань, військових частин, установ (організацій) ЗС, військових навчальних закладів, а також їх місце розташування із зазначенням населених пунктів та географічних координат і їх підпорядкованості, відомостей про загальну штатну чисельність військовослужбовців за штатом мирного часу, озброєння та військову техніку, які надаються державам-учасницям відповідно до прийнятих Україною міжнародних зобов`язань за Договором про звичайні збройні сили в Європі, Віденським документом 2011 року про заходи зміцнення довіри та безпеки та Глобальним обміном воєнною інформацією, а також відомостей щодо військових навчальних закладів, квартирно - експлуатаційних органів, військових представництв, закладів культури та спортивних закладів).

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає цілком обґрунтованими посилання позивача на те, що наявність відомостей про військову частину НОМЕР_1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань може призвести до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Суду не надано доказів, що позивачем під час подання заяви на проведення реєстраційних дій або внесення змін до відомостей про юридичну особу була надана державному реєстратору інформація про те, що відомості, які вносяться відносно позивача містять державну таємницю.

Крім того, Законом № 755-IV не передбачено обов`язку державного реєстратора перевіряти віднесення тієї чи іншої інформації про юридичну особу до державної таємниці.

Проте, відомості про державну реєстрацію Військової частини НОМЕР_1 становлять державну таємницю, а тому, з огляду на імперативні приписи частини четвертої статті 7 Закону № 755-IV, не повинні бути наявними в Єдиному державному реєстрі.

Згідно положень пункту 2 частини першої статті 25 Закону № 755-IV, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо, зокрема, скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача в даній справі, суд виходить з того, що відповідно до приписів Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» підставою для скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичну особу є ухвалення відповідного судового рішення.

При цьому, таке рішення реалізується шляхом внесення відповідного запису (записів) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до положень частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення позову може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ураховуючи вище викладені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Департамент реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області скасувати запис про військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) № НОМЕР_3 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини 2статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керуєтьсяст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частини 1статті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідностатті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписамистатті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за закономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннямистатті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положеньстатті 76 Кодексу адміністративного судочинства Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини 1статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

З наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 2 270,00грн.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 270,00 грн.

Відповідно до ч. 5ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями2, 94, 241 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, буд. 27, код ЄДРПОУ 44055106) про зобов`язання вчинити дії,- задовольнити.

Зобов`язати Департамент реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області скасувати реєстраційний запис про військову частину НОМЕР_1 № 11011200001004229 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стягнути на користь Військової частини НОМЕР_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 24 травня 2024 року.

Суддя Р.В. Сацький