Рішення

від 24.05.2024 по справі 320/2181/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2024 року № 320/2181/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ПАНГЕОН»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ПП «ПАНГЕОН» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №71700702 від 12.09.2022, що складене ГУ ДПС у Київській області відносно ПП «ПАНГЕОН».

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що господарські операції з контрагентами носили реальний характер, що підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами. При цьому, усі податкові накладні складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребують будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що актом перевірки встановлено відсутність реальність здійснення господарських операцій. Відтак, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 02.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

В період з 29.07.2022 по 08.08.2022, на підставі направлень від 28.07.2022 №2569/10-36-07-03, №2570/10-36-07-03, виданих ГУ ДПС у Київській області, посадовими особами ГУ ДПС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПАНГЕОН» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року від??ємного значення з податку на додану вартість.

15.08.2022 за результатами проведеної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області було складено акт №5031/10-36-07-03-12/42599711 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПАНГЕОН» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року від?ємного значення з податку на додану вартість.

В своєму акті ГУ ДПС у Київській області робить висновки, що перевіркою встановлено порушення ПП «ПАНГЕОН» вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст.44, п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) по декларації за травень 2022 року у сумі 840 033,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними висновками податкового органу та вважаючи їх протиправними, позивач подав письмові заперечення на акт перевірки №5031/10-36-07-03-12/42599711 від 15.08.2022 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПАНГЕОН» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року від?ємного значення з податку на додану вартість вих. №22/082022-1 від 22.08.2022.

За результатами розгляду заперечень ПП «ПАНГЕОН» від 22.08.2022 вих. №22/082022-1 на акт перевірки, ГУ ДПС у Київській області залишили без змін висновки викладені в акті перевірки від 15.08.2022 №5031/10-36-07-03-12/42599711, про що було повідомлено позивача листом про розгляд заперечення №8976/12/10-36-07-02 від 08.09.2022.

12.09.2022 на підставі акту перевірки №5031/10-36-07-03-12/42599711 від 15.08.2022 ГУ ДПС у Київській області було винесене податкове повідомлення-рішення №71700702 від 12.09.2022.

Згідно податкового повідомлення-рішення №71700702 від 12.09.2022 ПП «ПАНГЕОН» було зменшено розмір від?ємного значення суми ПДВ у розмірі 840 033,00 грн., згідно поданої декларації за травень 2022 року №9132039941 від 19.07.2022.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач у встановлений законом строк звернувся до ДПС України із відповідною скаргою вих. №06/10/22-1 від 06 жовтня 2022 року про скасування податкового повідомлення-рішення №71700702 від 12.09.2022.

29.11.2022 за результатами розгляду скарги ДПС України прийняла рішення №15490/6/99-00-06-01-05-06, яким скаргу ПП «ПАНГЕОН» залишено без задоволення, а ППР №71700702 від 12.09.2022 - без змін.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VI. Оцінка суду

Аналізуючи наведені вище норми, можна дійти висновку, що господарські операції для цілей визначення податку на прибуток та податкового кредиту, формування від`ємного значення мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку, в той же час, відсутність реально вчиненої господарської операції, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, не дозволяє формувати витрати та податковий кредит, від`ємне значення, а, відповідно, і податок на прибуток.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру (мети).

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не обмежується встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу, у тому числі і досліджує також фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевіряє дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановлює зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарських операцій та господарської діяльності.

Довести правовірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість (ч. 1 ст. 77 наведеного Кодексу).

Аналогічний правовий висновок узгоджується із висновком, який було викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2020 у цій справі №804/6781/16, а також у постанові від 09.02.2023 у справі №160/12019/21, який є подібним до цих правовідносин, а відповідно, обов`язковим до застосування адміністративними судами згідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що контролюючим органом на підставі направлень від 28.07.2022 №2569/10-36-07-03, №2570/10-36-07-03, виданих ГУ ДПС у Київській області, посадовими особами ГУ ДПС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПАНГЕОН» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року від?ємного значення з податку на додану вартість.

15.08.2022 за результатами проведеної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області було складено акт №5031/10-36-07-03-12/42599711 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПАНГЕОН» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року від?ємного значення з податку на додану вартість.

В своєму акті ГУ ДПС у Київській області робить висновки, що перевіркою встановлено порушення ПП «ПАНГЕОН» вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст.44, п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) по декларації за травень 2022 року у сумі 840 033,00 грн.

12.09.2022 на підставі акту перевірки №5031/10-36-07-03-12/42599711 від 15.08.2022 ГУ ДПС у Київській області було винесене податкове повідомлення-рішення №71700702 від 12.09.2022.

Як встановлено судом, відповідачем ставляться під сумнів господарські відносини між позивачем із його контрагентами по ланцюгу постачання. З цього приводу, суд зазначає таке.

Між ПП «Пангеон» та Приватним підприємством «Бунар» було укладено договір поставки №551 від 01.11.2021.

Предмет зазначеного договору поставки №551 - поставка у власність покупцеві товару у кількості і строки згідно з умовами договору та додатків до нього, які є невід?ємною частиною договору. Після взятих на себе обов?язків по договору, ПП «Пангеон» було укладено з ТОВ «Олімп Топ» договір поставки №0105 від 01.05.2022. Згідно п. 1.1 зазначеного договору поставки постачальник зобов?язується передати у власність покупцеві товар згідно з узгодженими постачальником заявками покупця, а покупець зобов?язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, визначених у специфікації до цього договору. За договором поставки №0105 загальна вартість цукру білого кристалічного об?ємом 242 тони становила 5 040 200,00 грн.

У результаті здійснення господарських операцій ПП «Пангеон» мало намір в майбутньому перепродати цукор білий кристалічний в об?ємі 242 тони ПП «Олімп Топ» та отримати прибуток, що свідчить про наявність реальної економічної мети.

Однак, суд з приводу укладеного між ПП «Пангеон» та ПП «Бунар» договору поставки №551 вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки №551 поставка товару здійснюється транспортом Постачальника й за рахунок постачальника у строк, який не перевищує 5 (п?ять) календарних днів з моменту направлення замовлення на поставку товару покупцем, якщо інше на вказано у замовленні покупця.

До договору поставки №551 додано заявку на придбання товару б/н від 22.04.2022, що є додатком до договору поставки №551 від 01.11.2021.

Згідно із зазначеною заявкою товар, вказаний у цій заявці буде постачатися партіями на протязі чотирьох місяців, але не пізніше 120 календарних днів в об?ємах, кількості та за ціною визначеною сторонами в подальшому у специфікаціях, які є невід?ємною частиною договору поставки №551 від 01.11.2021.

Також за умовами договору поставки №551 покупець надає постачальнику замовлення на поставку товару у паперовому вигляді або шляхом направлення повідомлення на електронку постачальника, або направлення повідомлення факсом.

Підтвердження замовлення постачальником (часткове підтвердження, не підтвердження) здійснюється не пізніше, ніж за 1 (один) календарний день до запланованої поставки, шляхом направлення повідомлення у паперовому вигляді або факсом за номером покупця або електронною поштою на адресу покупця: @megamarket.kiev.ua, що сторони визнають письмовою формою відповідно до ч. 2 ст. 4 207 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України та визнають належним доказом у разі виникнення спору.

Проте, сторонами у тексті договору поставки №551 у п. 3.1 не вказано контактних даних (номерів телефонів, адрес електронної пошти), окрім частини електронної адреси @megamarket.kiev.ua.

Разом з тим, згідно п. 11.7 вище вказаного договору сторони погодили, що для обміну інформацією та документами з метою виконання цього договору використовуються наступні адреси електронної пошти сторін, зазначені у п.3.1 цього договору. Незрозуміло яким чином сторони договору здійснювали обмін документами та інформацією.

Виникають обгрунтовані сумніви щодо взагалі направлення ПП «Бунар» заявки на придбання товару від 22.04.2022 (додаток до договору поставки №551 від 01.11.2021) та подальшого обміну документами та інформацією між контрагентами.

До позову позивачем додано лист щодо неможливості своєчасної поставки товару №18/08/22-1 від 18.08.2022 за договором поставки №551.

У зазначеному листі, ПП «Пангеон» зазначає, що підприємством прийнято рішення тимчасово не поставляти ПП «Бунар» товар - цукор білий кристалічний.

У той же час відповідно до п. 11.2 сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір поставки №551, повинна надіслати пропозицію про це іншій стороні за договором.

Пропозицій щодо зміни умов договору поставки №551 у зв?язку із прийняттям рішення про неможливість своєчасної поставки товару до позовної заяви не додано.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

3 тексту договору поставки №551, з урахуванням відсутності контактної інформації контрагентів та з урахуванням направлення листа про неможливість своєчасної поставки товару ПП «Бунар» виникають обгрунтовані підстави вважати, що договір поставки №551 було укладено для приховування фіктивних господарських операцій за договором поставки №0105 між ПП «Пангеон» та ТОВ «Олімп Топ».

За твердженнями самого ж позивача, товар - цукор білий кристалічний, придбавався ПП «Пангеон» у ТОВ «Олімп Топ» з метою його подальшого продажу на користь ПП «Бунар».

Зазначене, на думку позивача, підтверджує реальну ділову мету господарських операцій.

Разом з тим, фактичне придбання та подальше використання товару ПІІ «Пангеон» у господарській діяльності викликає у суду обгрунтовані сумніви.

Відповідно до ч. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Однак, за відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Якщо ж певна господарська операція не відбулася, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема податкових накладних, не є безумовною підставою вважати правомірним формування податкового кредиту у разі не доведення реального характеру здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах діяльності платника податку.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення.

Будь-які документи, у тому числі договори, видаткові накладні податкові накладні тощо, мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у господарський діяльності (правова позиція, викладена у постанові КАС ВС від 19.01.2022 у справі №400/4009/19).

01.05.2022 між ПП «Пангеон» та ТОВ «Олімп Топ» було укладено договір поставки №0105 відповідно до умов якого, постачальник зобов?язується передати у власність покупцеві (поставити) товари згідно з узгодженими постачальником заявками покупця, а покупець зобов?язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, визначених у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки №0105 доставка товару може здійснюватися за узгодженням сторін, як за рахунок постачальника так і за рахунок покупця за адресою, яка вказується у заявці покупця на поставку товару.

Як зазначає позивач, обов?язки щодо поставки товару, пошуку перевізника були покладені на ТОВ «Олімп Топ».

Так, ТОВ «Олімп Топ» для перевезення товару - цукру білого кристалічного, було залучено ТОВ «Рок Трейд». За наслідками наданих послуг з перевезення товару, складено та додано до позовної заяви товарно-транспортні накладні.

Під час розгляду справи, судом було здійснено аналіз зазначених товарно-транспортних накладних та встановлено ознаки дефектності останніх.

Так, у товарно-транспортній накладній №128 від 13.05.2022 вказано автомобіль DAF FT XF 105,409 НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_1 , яким перевезено 22 т цукру.

Проте, згідно державної реєстрації за номерним знаком НОМЕР_2 зареєстровано автомобіль MAN TAG 18.440, максимально допустима маса перевезення 18 т.

Згідно товарно-транспортної накладної №129 від 12.05.2022 перевезення вантажу здійснювалося автомобілем RENAULT PREMIUM 460 НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_17, яким перевезено 22 т цукру.

Однак, за номерним знаком НОМЕР_3 зареєстровано автомобіль VOLVO FH 12 із допустимою масою перевезення вантажу 18 т.

У товарно-транспортній накладній №130 від 20.05.2022 вказано автомобіль MAN TGX 18.440 НОМЕР_16 з причепом НОМЕР_4 , яким перевезено 22 т цукру.

Проте, згідно державної реєстрації за номерним знаком НОМЕР_5 зареєстровано автомобіль VOLVO FH 13.440, максимально допустима маса перевезення вантажу 20 т.

Аналогічно у товарно-транспортній накладній №131 від 13.05.2022 вказано автомобіль MAN TGX 18.440 НОМЕР_6 з причепом НОМЕР_7 , яким перевезено 22 т цукру.

Проте, максимально допустима маса перевезення вантажу зазначеним автомобілем становить 18 т.

У товарно-транспортній накладній №132 від 04.05.2022 вказано автомобіль MAN TGX 18.440 НОМЕР_18 з причепом НОМЕР_8 , яким перевезено 22 т цукру.

Проте, згідно державної реєстрації за номерним знаком НОМЕР_9 зареєстровано автомобіль VOLVO FH 62 TR. Максимально допустима маса перевезення вантажу причепу за номером НОМЕР_8 18 т.

У товарно-транспортній накладній №133 від 12.05.2022 вказано автомобіль DAF XF 95.480 НОМЕР_5 з причепом НОМЕР_4 , яким перевезено 22 т цукру.

Проте, згідно державної реєстрації за номерним знаком НОМЕР_5 зареєстровано автомобіль VOLVO FH 13.440, максимально допустима маса перевезення вантажу 20 т.

У товарно-транспортній накладній №134 від 26.05.2022 вказано автомобіль VOLVO FH 13.440 НОМЕР_19 з причепом НОМЕР_8 , яким перевезено 22 т цукру.

Прете, згідно державної реєстрації за номерним знаком НОМЕР_10 зареєстровано автомобіль VOLVO FH 62 TR, максимально допустима маса причепу за номером НОМЕР_8 18 т.

У товарно-транспортній накладній №135 від 04.05.2022 вказано автомобіль MAN TGX 18.440 НОМЕР_12 з причепом НОМЕР_11 , яким перевезено 22 т цукру.

Однак, згідно державної реєстрації за номерним знаком НОМЕР_12 зареєстровано автомобіль DAF FT XF 105,460.

У товарно-транспортній накладній №136 від 23.05.2022 вказано автомобіль MAN TGX 18.440 НОМЕР_13 з причепом НОМЕР_14 , яким перевезено 22 т цукру.

Проте, за номерним знаком НОМЕР_13 зареєстровано автомобіль RENAULT MAGNUM 440, максимально допустима маса перевезення вантажу 20 т.

У товарно-транспортній накладній №137 від 20.05.2022 вказано автомобіль MAN TGX 18.440 НОМЕР_20 з причепом НОМЕР_7 , яким перевезено 22 т цукру.

Проте, за номерним знаком НОМЕР_15 автомобілів не зареєстровано.

У товарно-транспортній накладній №138 від 23.05.2022 зазначено автомобіль RENAULT PREMIUM 460 НОМЕР_21 з причепом НОМЕР_14 , яким перевезено 22 т цукру.

Проте, за номерним знаком НОМЕР_13 зареєстровано автомобіль RENAULT MAGNUM 440. Максимально допустима маса перевезення вантажу 20 т.

Так, судом встановлено недостовірну інформацію зазначену у товарно-транспортних накладних, а саме невідповідність номерних знаків, марки (моделі) автомобілів, перевищення ваги вантажу, що перевозився над граничнодопустимою вагою перевезення вантажу тягача та напівпричепу.

Також слід зазначити, що водії, які зазначені в товарно-транспортних накладних не є працівниками ТОВ «Рок Трейд», крім того, ТОВ «Рок Трейд» не придбавало у травні 2022 року транспортних послуг у інших контрагентів.

Так, за травень 2022 року ТОВ «Рок Трейд» не подано звітів про придбані товари, послуги (роботи).

Крім того, 10.02.2022 Господарським судом м. Києва у справі №910/1800/22 постановлено ухвалу про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Рок Трейд».

Таким чином, не зважаючи на те, що позивач у своїй позовній заяві стверджує, що за договором поставки №0105 від 01.05.2022 ним було придбано цукор білий кристалічний у загальному об?ємі 242 т, зазначене суперечить фактам, встановленим під час розгляду справи.

Враховуючи максимально можливу масу перевезення вантажу транспортними засобами, що зареєстровані за номерними знаками, указаними стороною позивача у товарно-транспортних накладних, маса цукру, яку фактично можна було б перевезти складає 170 т, а у первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача вказано про отримання товару в об?ємі 242 т.

Отже, вбачається доведеним факт неможливості фактичного отримання товару (цукру кристалічного) ПП «Пангеон» від ТОВ «Олімп Топ».

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. самі по собі помилки в оформленні первинних документів не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на підтвердження позиції контролюючого органу. З аналізу правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов?язані з рухом активів, зміною зобов?язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (постанова КАС ВС від 14.06.2022 у справі №826/8337/17) .

Верховний Суд у постановах від 02.10.2019 у справі №820/20933/14, від 05.11.2019 у справі №817/3736/14, від 15.10.2020 у справі №826/7614/15 звертає увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

В обов?язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Враховуючи викладене, вбачається, що надані ПП «Пангеон» документи, у тому числі договори поставки та товарно-транспортні накладні є суперечливими, а інформація зазначена у накладних - недостовірна, отже, позивач здійснював нереальні господарські операції, які не були направлені на досягнення реальної економічної мети.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто регламентована частиною другою наведеної норми презумпція винуватості відповідача не є абсолютною і позивач також повинен довести ті обставини, на які він посилається.

Втім у цьому випадку, як відзначалося вище, позивач такий обов`язок не виконав.

Натомість податковий орган надав достатні докази, що підтверджують правомірність винесення ним оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Отже, позовні вимоги є необгрунтованими.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Доказів понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 24.05.2024