Рішення

від 27.05.2024 по справі 420/13100/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13100/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (вул..Центральна,буд.1, с.Бурлача Балка, м.Чорноморськ, Одеська область, 68094) до Одеської митниці (вул.Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці за результатом якого позивач просить:

визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартостітоварів № UA500500/2024/000155/1 від 08.03.2024 року;

визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митноїдекларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобівкомерційного призначення № UA500500/2024/000296 від 08.03.2024 року;

стягнути з ОДЕСЬКОЇ МИТНИЦІ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом до Одеської митниці подана митна декларація з визначеною декларантом вартістю товару. Однак за результатами митного оформлення митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000155/1 від 08.03.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000296 від 08.03.2024 року. Позивач з даними рішеннями не погоджується та вважає їх протиправними та такими, що порушують його права та інтереси. Документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані позивачем (декларантом) документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. У позивача не існувало обов`язку із надання відповідачу страхового полісу або іншого доказу страхового покриття. Доводи відповідача про відсутність даних щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або пакувальних матеріалів є хибними. Відповідачем не було проведено консультацію між декларантом та митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення про коригування та картки відмови на позивача було покладено додаткові фінансові зобов`язання у вигляді митних і інших пов`язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав позивача.

Ухвалою суду від 01 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

До суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД), було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів, а саме: : 1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплаченаабо підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни,що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складовамитної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалівта робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформленнядокументах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складовоїмитної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильністьвизначення митної вартості самого товару.2) в СМR від 05.03.2024 №561 зазначено, що перевізником є PE «STOLESTRANS», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послугчомусь виданий «AGROTRANS LOGISTIC».3) в сертифікаті про походженняформи А від 26.02.2024 № A118490 зазначено реквізити коносаменту, якийбув виданий лише 29.02.2024, тобто на момент видачі сертифікату пропоходження коносаменту ще не існувало. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією, містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 21.03.2022 між фірмою «DASHTRADE B.V.» (Нідерланди), (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (покупець) укладено контракт №22/22.

За умовами контракту: 1.1. Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (далі «Товар»), зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що е невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті.1.2. Поставка Товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами і визначається в Замовленнях, наданих Покупцем на кожну партію Товару. Загальна кількість поставленого Товару складається 3 кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії Товару.2.1. Загальна сума контракту складається із сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником на підставі Замовлень Покупця протягом усього строку дії цього контракту.2.2. Покупець зобов`язаний оплатити вартість тільки тієї кількості Товару, яку він замовив відповідне доузгоджених Замовлень. 2.3. Ціна Товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії Товару.

3.1. Оплата за Товар здійснюється Покупцем заоднією з наступних умов:

- 100% передплата;

АБО

- 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, підтверджується ВМД.

08.03.2024 року ТОВ «ОТОМАН, діючи вінтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулось до Відповідача Одеської митниці, у зв`язку ізімпортуванням на територію України товару (митна декларація 24UA500500008113U3 від 08.03.2024 року), а саме Товар апельсин свіжий, сорту VALENCIA,вагою 24 960,00 кг (нетто), країна виробництва Єгипет.

Після подання Декларантом МД, Відповідачем було відправлено Декларантовіповідомлення, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів,які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ. Повідомлення булонаступного змісту:

«До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були поданінаступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 21.03.2022 №22/22, рахунок-фактура (інвойс) від 20.02.2024 № 224063-1, рахунок-фактура (інвойс)від 20.02.2024 № 224063 та інші документи. Згідно частини 5 статті 54 Митногокодексу України (далі МКУ) митний орган має право упевнюватися в достовірностіабо точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілейвизначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженоїним особи встановлені статтею 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо ценеобхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповіднодо ч. 1 ст. 337 Митного кодексу (далі - Кодекс) перевірка документів та відомостей,які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України,здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю іззастосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбаченіКодексом. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органудостовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документальнопідтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так у поданих до митногооформлення документах містяться розбіжності, а саме: 1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни,що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони невключалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається такаскладова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалівта робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформленнядокументах (контракті, інвойсі,тощо) відсутні дані щодо даної складової митноївартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначеннямитної вартості самого товару. 2) в СМR від 05.03.2024 №561 зазначено, щоперевізником є PE «STOLESTRANS», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь виданий «AGROTRANS LOGISTIC». 3) в сертифікаті пропоходження форми А від 26.02.2024 № A118490 зазначено реквізити коносаменту,який був виданий лише 29.02.2024, тобто на момент видачі сертифікату пропоходження коносаменту ще не існувало. З огляду на вищевикладені розбіжності,відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів,відповідно до вимог частини третьої статті 53 МКУ пропонуємо надати (за наявності)протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: 1)виписку з бухгалтерськоїдокументації; 2)каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленіспеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржовихорганізацій про вартість товару або сировини; 4)експортну декларацію країнивідправлення з перекладом на українську мову. Згідно з пунктом 6 ст. 53 МКУдекларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додатковінаявні у них документи.»

Декларантом надіслано лист № 08/03-24-1 від 08.03.2024 р.,разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 17.02.2024 року, висновок про вартісні характеристики товару,підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-13/03-2024 від08.03.2024 року; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від20.02.2024 року, копія митної декларації країни відправлення №-22252-1-351-2024- від 20.02.2024 р., та в якомувикладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додатковідокументи.

08.03.2024 року Декларантом було спочатку отримано від Відповідача рішення прокоригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000155/1 від 08.03.2024 року, а згодом картку відмови в прийняттімитної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортнихзасобів комерційного призначення № UA500500/2024/000296 від 08.03.2024 року.

Так, відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару булавідкоригована Відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість Товарузбільшено до USD 28 936,13, у порівнянні із заявленою Декларантом митноювартістю USD 12 752,00.

Таке коригування митної вартості Товару в бік збільшення спричинило необхідністьдля Позивача сплатити митні платежі в більшому розмірі, ніж це було передбаченовиходячи із заявленої Декларантом митної вартості, а саме було доплачено за ТоварПДВ в розмірі 123 269,97 грн.

У Рішенні про коригування в якості підстави для витребування додатковихдокументів та збільшення митної вартості Відповідачем зазначено таке:

« 1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) привизначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплатіза оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплаченаабо підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки абовартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданихдо митного оформлення документах (контракті, інвойсі,тощо) відсутні дані щодо даноїскладової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильністьвизначення митної вартості самого товару. 2) в СМR від 05.03.2024 №561 зазначено,що перевізником є PE «STOLES-TRANS», але рахунок-фактура на оплатутранспортно-експедиційних послуг чомусь виданий «AGROTRANS LOGISTIC». 3) всертифікаті про походження форми А від 26.02.2024 № A118490 зазначено реквізитиконосаменту, який був виданий лише 29.02.2024, тобто на момент видачі сертифікатупро походження коносаменту ще не існувало. З огляду на вищевикладені розбіжності,відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів,відповідно до вимог частини третьої статті 53 МКУ декларанту було запропонованонадати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи:1)виписку з бухгалтерської документації; 2)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3)висновки про якісні та вартісні характеристикитоварів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/абоінформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У відповідності дочастини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власнимбажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердженнязаявленої ними митної вартості товару.».

Вважаючи дані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 ст.53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що складові митної вартості достовірно документально не підтверджено, подано не всі документи для підтвердження митної вартості.

Так, митниця в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказує, що відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі,тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Судом встановлено, що відповідно до п. 7.2 Контракту на поставку № 22/22 від 20.03.2022 року, обов`язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника.

Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Цівитрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковомувідшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Таким чином, відповідно до умов зазначеного контракту обов`язок пакуванняпокладається на постачальника Товару Фірму «DASHTRADE B.V.», та при поставці Товару витрати з пакування закладалисяПостачальником самостійно до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з бокуПозивача не підлягали.

Таким чином, у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесеніпокупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартістьтовару, а відтак, у інвойсі та інших товаросупровідних документах правомірно незазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартостітовару та є її складовою частиною.

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого Позивачем Товару вжевключає в себе вартість упаковки та маркування, Позивачем жодних витрат напакування понесено не було, а тому за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складовіне підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару тавони не можуть вплинути на правильність визначення Позивачем митної вартості.До того ж, Відповідачу до митного оформлення надавалася Калькуляція, в якійзазначено, що Постачальником до ціни Товару додано таку складову, як вартість тари та пакування.

Щодо посилань відповідача на те, щов СМR від 05.03.2024 №561 зазначено, що перевізником є PE «STOLES-TRANS», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь виданий «AGROTRANS LOGISTIC».

Судом встановлено, що Відповідачу був наданий пакет документів, що необхідний дляздійснення митного оформлення Товару за ціною контракту (перший метод), в томучислі й документи, що підтверджують складові митної вартості, а саме транспортнівитрати. Так, Відповідачу надавався договір № 126 від 12.02.2024 року на послугиперевезення, що укладений між ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» та ОСОБА_1 S.R.L. Відповідно до абз. 19 п. 1.1 Договору «Експедитор має правозалучати до перевезення третіх осіб, відповідаючи при цьому за їх дії, як за своївласні» та відповідно до пп. 3.4.1 "Для виконання своїх зобов`язань, за цимДоговором, Експедитор має право залучати третіх осіб. При цьому Експедитор несевідповідальність за дії осіб, що залучаються ним до виконання обов`язків, як за своївласні". Відповідно до п.3.3.2 Договору «Обов`язки Експедитора: Здійснити підбір перевізників, що мають всі необхідні дозвільні документи (ліцензії), і укласти відсвого імені договори на перевезення вантажів для виконання заявок Замовника.».

Таким чином, Експедитор залучив до перевезення на підставі абз.19 п. 1.1 та пп.3.4.1 Договору третю особу ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СТОЛЕС-ТРАНС" (код35359142, основний вид діяльності згідно з ЄДР 49.41 вантажний автомобільнийтранспорт), англомовний штамп якого був проставлений в графі 16 вантажноїнакладної. Відповідно до того ж пункту Договору ТОВ "Дунайська ІмпортнаКомпанія" не має жодних зобов`язань перед третіми особами, що залученіЕкспедитором, а має лише зобов`язання перед самим Експедитором.

Отже, Перевізником в межах Договору перевезення було виставлено рахунок-фактуру № AGRO240265 від 07.03.2024 року на ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія»,який підтверджує витрати на доставку товару.

Підсумовуючи, Позивачем (Декларантом) було подано Відповідачу повний перелікдокументів, з якого можна було достовірно встановити всі складові митної вартостіТовару та їх чисельні значення, які піддаються перевірці, в тому числі й такускладову, як транспортні витрати на доставку Товару до місця його ввезення намитну територію України. В документах, що підтверджують таку складову митноївартості Товару, як транспортні витрати, не було жодних розбіжностей, а чисельні значення викладені коректно. А в свою чергу всі зауваження Відповідача довантажної накладної ґрунтуються на недоведених припущеннях. Звертаємо увагу, щозгідно з усталеною судовою практикою в процедурах контролю за митною вартістютовару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару,а Відповідач не довів, що Позивачем було сплачено за Товар або взято обов`язоксплатити за такий Товару іншу суму ніж та, яка заявлена в якості митної вартості тане довів, що за перевезення Товару було сплачено іншу суму, ніж та, що зазначена врахунку за перевезення Товару. Таким чином, усі аргументи Відповідача щодовідсутності документального підтвердження митної вартості Товару є хибними, амитна вартість Товару є повністю доведеною Позивачем.

Щодо посилань відповідача на те, щов сертифікаті про походження форми А від 26.02.2024 № A118490 зазначено реквізити коносаменту, який був виданий лише 29.02.2024, тобто на момент видачі сертифікату про походження коносаменту ще не існувало.

Суд зазначає, щов сертифікаті походження зазначено номер коносаменту 236473394,який в той самий час є номером бронювання контейнера (контейнер-місця) на судніморського перевізника, який присвоюється заздалегідь, тобто до дати фактичноївидачі коносаменту (релізу) вантажоодержувачу, а дата 29.02.2024 року - є датоюфактичного навантаження контейнера з товаром на судно перевізника. Протезазначаємо, що зазначене зауваження митного органу до транспортних документівне має на меті контроль за визначенням декларантом митної вартості товару, аджерізниця в зазначених датах документів жодним чином не впливає на митну вартість,особливо з урахуванням того, що чисельні значення складових митної вартості товарує вірними та такими, що піддаються обчисленню.

Щодо посилань відповідача на те, що у додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності та висновок носить виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, експертний висновок є додатковим документом, який надається декларантом з метою підтвердження митної вартості товару, у випадку, якщо документи, передбачені ч.2 ст. 53 МКУ містять розбіжності. Суд таких розбіжностей не встановив. До того ж, дійсно вказаний висновок носить виключно інформаційний характер, але він не спростовує дані митної вартості, що заявлена декларантом, а, навпаки, їх підтверджує.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем є безпідставними та, відповідно, рішення про коригування митної вартості, що прийняте на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, є таким, що належать до скасування.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ Дунайська імпортна компанія митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копія митної декларації, що була підставою для коригування митної вартості товарів до суду відповідачем не надано.

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.

Отже, судом встановлено, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000155/1 від 08.03.2024 рокуприйняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Одеською митницею безпідставно здійснено коригування, заявленої декларантом митної вартості товару та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000296 від 08.03.2024 року.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, проаналізувавши положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає необхідним задовольнити адміністративний позов та скасувати спірні рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000155/1 від 08.03.2024 рокута картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000296 від 08.03.2024 року.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 4844,80 грн.

За правилами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з позовною заявою позивачем подавалася заява про стягнення судових витрат з відповідача, але судом при прийнятті судового рішення не вирішено питання стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог цієї норми позивач надав суду копії: договору, додаткової угоди, детального опису робіт (наданих послуг), рахунок, квитанції, акт приймання-передачі наданих послуг.

За правилами частини п`ятої-сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечення відповідача щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовані тим, що справа є незначної складності: учасників справи лише двоє, кількість доказів, що підлягають оцінці, незначна, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши відповідні докази, суд дійшов висновку, що вказане клопотання необхідно задовольнити.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Судом встановлено, що у своїй заяві позивач просить стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу в розмірі 6 163,50 грн.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку витрат на професійну правничу допомогу позивачем понесено наступні витрати: підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасуваннярішень про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митноївартості UA500500/2024/000155/1 від 08.03.2024 року та картки відмови в прийняттімитної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів,транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000296 від08.03.2024 року 6 163,50 грн..

Таким чином, всього витрат на професійну правничу допомогу на момент подання позову - 6163,50грн (розмір витрат розраховується відповідно до договору пронадання юридичних послуг № 0104-24/ДІК від 01.04.2024 року з додатками,що укладений між Позивачем та представником Позивача адвокатом Ситником О.П.)

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до позовудодається: договір про надання юридичних послуг № 0104-24/ДІК від 01.04.2024 року,замовлення № 24UA500500008193U0/059 від 23.04.2024 року, додаткова угода №24UA500500008193U0/059 від 23.04.2024 року (в документі міститься розрахуноквинагороди за підготовку позову), акт наданих послуг № 24UA500500008193U0/059від 23.04.2024 року.

Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч.ч.6,7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року по справі №160/6899/20.

Крім того відповідачем надано вмотивовані заперечення проти розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням зазначеного та розрахунку витрат часу, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката є пропорційним до предмета спору та складності справи у розмірі 4000,00 грн..

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи, суд вважає за можливе присудити з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь кожного з позивачів понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 4000,00 грн.

З приводу клопотання відповідача про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін суд зазначає, що відповідно до ч.1-3 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, суд наділений повноваженнями, врахувати всі складники, наведені ч.3 ст.257 КАС України, та самостійно визнати справу такою, що має незначну складність.

При відкритті провадження, суд дійшов висновку, що справу за позовом можливо розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності, малозначним, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Одеської митниці (вул.Івана та Юрія Лип, 21-А, м.Одеса, 65078) про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін - відмовити.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (вул.Центральна, буд.,1, с.Бурлача Балка, м.Чорноморськ, Одеська область, 68094) до Одеської митниці (вул.Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000155/1 від 08.03.2024 року.

Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000296 від 08.03.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці (вул..Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" (68094, Одеська область, м.Чорноморськ, с.Бурлача Балка, вул.Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 40017905) судовий збір у сумі 4844,80 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко