Рішення

від 27.05.2024 по справі 420/8760/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8760/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 19 березня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 1749291-2408-1502 від 24.04.2023, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 187466,50 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 1749292-2408-1502 від 24.04.2023, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 103876,50 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області ГУ ДПС в Одеській області № 2927440-2408-1515-UA51080090000065506 від 20.10.2023, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 250100,50 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 2927441-2408-1515- UA51080090000065506 від 20.10.2023, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2020 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 166582,97 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 2927442-2408-1515-UA51080090000065506 від 20.10.2023, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2021 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 230862,00 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що ГУ ДПС в Одеській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 1749291-2408-1502 від 24.04.2023, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 187466,50 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; № 1749292-2408-1502 від 24.04.2023, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 103876,50 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; № 2927440-2408-1515-UA51080090000065506 від 20.10.2023, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 250100,50 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; № 2927441-2408-1515- НОМЕР_1 від 20.10.2023, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2020 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 166582,97 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; № 2927442-2408-1515- НОМЕР_1 від 20.10.2023, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2021 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 230862,00 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, посилаючись на те, що відповідно до п.п. «ж» п.п. 266.2.2. ст. 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 р. № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Позивач вказує, що він є головою СФГ « ОСОБА_1 », та використовував, в тому числі у 2019-2023 року, в діяльності такого селянського (фермерського) господарства « ОСОБА_1 » належні йому сільськогосподарські будівлі, що розташовані в с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, зокрема: комплекс, зерносховище та свинарник по АДРЕСА_3 ; зерносховище по АДРЕСА_1 ; склади для зберігання зерна, кормів для тварин та сільськогосподарської техніки по АДРЕСА_2 .

Вказане підтверджується довідкою старости Кислицького старостинського округу № 16-05/4 від 15.01.2024. Окрім цього, це підтверджується тим, що 25.11.1999 року ОСОБА_1 Ізмаїльською районною радою Одеської області був виданий Державний акт на право власності на землю, серія та номер: ІІІ ОД № 002119, виданий 25.11.1999, на земельну ділянку для ведення фермерського господарства загальною площею 4 га, кадастровий номер: 5122082900:01:001:0521. Також позивач зазначає, що СФГ « ОСОБА_1 » займається наступними видами діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин 46.22 Оптова торгівля квітами та рослинами 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у. 20.11 Виробництво промислових газів 35.21 Виробництво газу 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Згідно усталеної практики Верховного Суду, наприклад, викладеної у постанові від 29 квітня 2021 року по справі № 2340/4117/18, у випадку, якщо нерухоме майно, нежитлові будівлі використовуються безпосередньо для здійснення сільськогосподарської діяльності фермерського господарства, в якому особа є головою (керівником і засновником), вказане фермерське господарство подає податкову звітність, сплачує податки відповідно до вимог чинного податкового законодавства України, а тому таке майно не може вважатися об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки визначеним відповідачем фізичній особі - платнику податку у відповідності до положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

З огляду на викладене, позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними (незаконними), посилаючись на те, що належні йому об`єкти нежитлової нерухомості не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Головне управління ДПС в Одеській області не погоджуються з позовними вимогами та в цілому зазначає, що користуючись наявною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровані нежитлові будівлі за адресами: АДРЕСА_3 загальною площею 3847,70 кв м (реєстраційний номер 11970366 від 06.09.2005), нежитлові будівлі, загальною площею 2884,10 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 реєстраційний номер: 644965551220 від 18.05.2015), нежитлові будівлі, загальною площею 1598,1 кв м, за адресою АДРЕСА_4 (реєстраційний номер 2096829451220 від 04.06.2020). Відповідно до п.п. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПКУ сформовані податкові повідомлення рішення (далі ППР) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки форми «Ф» за 2022 рік, а саме №1749291-2408-1502 від 24.04.2023 на суму 187466,50 грн за нежитлову будівлю площею 2884,10 кв.м., № 1749292-2408-1502 від 24.04.2023 на суму 103876,50 грн за нежитлову будівлю площею 1598,10 кв.м, оригінали яких відправлені листом з повідомленням про вручення №6860913890451 фізичній особі ОСОБА_1 .

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.

02 квітня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доданими документами (вхід. № ЕС/13471/24).

Ухвалою суду від 30 квітня 2024 року витребувано у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) усі наявні докази (належним чином оформлену первинну та бухгалтерську документацію) використання позивачем у період 2019-2023 років у власній господарській діяльності належних йому сільськогосподарських будівель, що розташовані за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .

14 травня 2024 року від позивача на виконання ухвали суду про витребування доказів до суду надійшло клопотання про долучення доказів (вхід. № ЕС/19576/24).

Станом на 27 травня 2024 року будь-яких інших заяв, клопотань з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Судом встановлено, що інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено, що за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровані нежитлові будівлі за адресами: АДРЕСА_3 загальною площею 3847,70 кв. м (реєстраційний номер 11970366 від 06.09.2005), нежитлові будівлі, загальною площею 2884,10 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 реєстраційний номер: 644965551220 від 18.05.2015), нежитлові будівлі, загальною площею 1598,1 кв м, за адресою АДРЕСА_4 (реєстраційний номер 2096829451220 від 04.06.2020).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 378113571 від 11.05.2024:

- СФГ « ОСОБА_1 » має у користуванні 682 (шістсот вісімдесят дві) земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

- не має у власності чи в оренді будь-яких об`єктів нежитлової нерухомості, в тому числі складських будівель, сільськогосподарських комплексів, зерносховищ тощо.

ГУ ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 1749291-2408-1502 від 24.04.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 187466,50 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ГУ ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 1749292-2408-1502 від 24.04.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 103876,50 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою:

АДРЕСА_2 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 2927440-2408-1515-UA51080090000065506 від 20.10.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 250100,50 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

ГУ ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 2927441-2408-1515-UA51080090000065506 від 20.10.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2020 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 166582,97 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

ГУ ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 2927442-2408-1515-UA51080090000065506 від 20.10.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2021 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 230862,00 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-УІІІ, яким було внесено зміни до Податкового кодексу України в частині справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у тому числі його було поширено й на нежитлову нерухомість.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Так, відповідно до п.30.1 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Тобто, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів. Це означає, що податкова пільга поширюється виключно на певну категорію осіб, у той час, як для інших платників податків обов`язок щодо його сплати є незмінним.

При цьому, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб) у розрізі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є податковою пільгою, яка встановлюється органом місцевого самоврядування.

Такі будівлі, споруди є прямо визначеними Податковим кодексом України об`єктами нерухомості, які не підлягають оподаткуванню взагалі, тобто наявність яких, податкове законодавство не пов`язує з виникненням у платника податкового обов`язку.

В розумінні п.п."ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не сплачують податок на нерухоме майно особи - власники цього нерухомого майна (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі №140/2700/19.

При цьому правовий аналіз п.п."ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність одночасно трьох умов для звільнення об`єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме:

- віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення;

- власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;

- вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

За приписами підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема будівлі промислові та склади.

Відповідно до визначення, яке міститься в пп. 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств" від 10.07.2018 року №2497-УІП підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 доповнено словами "або фізична особа - підприємець". Тобто, з моменту набрання чинності цим Законом, законодавець надає статус сільськогосподарського товаровиробника і фізичним особам-підприємцям, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та здійснюють операції з її постачання.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 року № 2238-ПІ, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім цього, згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Та обставина, що сільськогосподарським товаровиробником може бути і фізична особа-підприємець, підтверджується постановою Верховного Суду від 21.10.2020 року, прийнятою у справі №520/8580/18.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Статтею 3 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про особисте селянське господарство" до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім`ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є головою СФГ « ОСОБА_1 », та використовував, в тому числі у 2019-2023 року, в діяльності такого селянського (фермерського) господарства « ОСОБА_1 » належні йому сільськогосподарські будівлі, що розташовані в с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, зокрема:

- комплекс, зерносховище та свинарник по АДРЕСА_3 ;

- зерносховище по АДРЕСА_1 ;

- склади для зберігання зерна, кормів для тварин та сільськогосподарської техніки по АДРЕСА_2 .

Вказане підтверджується довідкою старости Кислицького старостинського округу № 16-05/4 від 15.01.2024 року.

Окрім цього, це підтверджується тим, що 25.11.1999 року ОСОБА_1 Ізмаїльською районною радою Одеської області був виданий Державний акт на право власності на землю, серія та номер: ІІІ ОД № 002119, виданий 25.11.1999 року, на земельну ділянку для ведення фермерського господарства загальною площею 4 га, кадастровий номер: 5122082900:01:001:0521.

Також слід зазначити, що СФГ « ОСОБА_1 » займається наступними видами діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин 46.22 Оптова торгівля квітами та рослинами 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у. 20.11 Виробництво промислових газів 35.21 Виробництво газу 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Крім того, на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, позивачем надано до суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 378113571 від 11.05.2024, згідно якої: СФГ « ОСОБА_1 » має у користуванні 682 (шістсот вісімдесят дві) земельних ділянок сільськогосподарського призначення; не має у власності чи в оренді будь-яких об`єктів нежитлової нерухомості, в тому числі складських будівель, сільськогосподарських комплексів, зерносховищ тощо.

Також надано копії звітів про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і виноград (форма 29-г) за період з 2019 до 2023 року, згідно яких СФГ « ОСОБА_1 »:

- у 2019 році було засіяно та зібрано врожаю культур зернових і зернобобових з земельних ділянок загальною площею 1115 га з обсягом виробництва у масі після доробки 37 716,00 центнерів, та технічних культур з 400 га з обсягом виробництва у кількості 12 000,00 центнерів;

- у 2020 році було засіяно та зібрано врожаю культур зернових і зернобобових з земельних ділянок загальною площею 1200 га з обсягом виробництва у масі після доробки 12800 центнерів, та технічних культур з 300 га з обсягом виробництва у кількості 3 200,00 центнерів;

- у 2021 році було засіяно та зібрано врожаю культур зернових і зернобобових з земельних ділянок загальною площею 1100 га з обсягом виробництва у масі після доробки 66 000 центнерів, та технічних культур з 500 га з обсягом виробництва у кількості 15 000,00 центнерів;

- у 2022 році було засіяно та зібрано врожаю культур зернових і зернобобових з земельних ділянок загальною площею 1320 га з обсягом виробництва у масі після доробки 47 095 центнерів, та технічних культур з 457 га з обсягом виробництва у кількості 4 570,00 центнерів;

- у 2023 році було засіяно та зібрано врожаю культур зернових і зернобобових з земельних ділянок загальною площею 1300 га з обсягом виробництва у масі після доробки 35 200 центнерів, та технічних культур з 429 га з обсягом виробництва у кількості 14 157,00 центнерів.

Також позивачем надано копії товарно-транспортних накладних за період 2019 до 2023 року, згідно яких СФГ « ОСОБА_1 » здійснювало відвантаження власної сільськогосподарської продукції зі своїх пунктів навантаження, зокрема складів, що розташовані за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Кислиця.

Також позивачем надано до суду копії фінансової звітності мікропідприємства за період 2019 до 2023 року, яка підтверджує факт здійснення діяльності СФГ « ОСОБА_1 » та подання відповідної звітності податковим органам.

Слід наголосити, що діючим законодавством не передбачено ведення фермерськими господарствами окремої бухгалтерської документації використання у своїй діяльності сільськогосподарських будівель.

Водночас, з наданих позивачем до суду документів чітко вбачається, що СФГ « ОСОБА_1 »:

1) є діючим сільськогосподарським товаровиробником, в тому числі й у період 2019-2023 роки;

2) щороку здійснювало засів та збір сільськогосподарської продукції врожаю з земельних ділянок площею за період 2019-2023 роки близько 1500 га;

3) за період з 2019 до 2023 року щороку збирало врожай (сільськогосподарської продукції) в середньому 49 547,6 ц (4958 тон);

4) обсяги зібраного фермерським господарством врожаю (сільськогосподарської продукції) потребували його зберігання у зерносховищах та складах;

5) здійснювало реалізацію сільськогосподарської продукції зі складів та зерносховищ;

6) не мало у власності чи в оренді складів та зерносховищ;

7) склади та зерносховища в с. Кислиця Ізмаїльського району перебували у власності голови СФГ «Ніколенко Ігор Степанович», ОСОБА_1 , та використовувалися таким фермерським господарством у його господарській діяльності.

З наданих позивачем до суду документів вбачається, що СФГ « ОСОБА_1 » є сільськогосподарським товаровиробником, який займався, в тому числі, у 2019-2023 роках вирощуванням сільськогосподарської продукції, збирав врожай з орендованих ним земельних ділянок у таких обсягах, які потребували їх зберігання у зерносховищах та складах, яка в подальшому реалізовувалася з таких складів та зерносховищ.

Поза розумним сумнівом є той факт, що не маючи у власності чи в оренді складів та зерносховищ, СФГ «Ніколенко Ігор Степанович» використовувало для свої господарської діяльності саме наявні у його голови, ОСОБА_1 , склади та зерносховища, що розташовані за адресами: АДРЕСА_6 , та АДРЕСА_2 .

Та більше, згідно ч. 2 ст. 32 ЗУ «Про фермерські господарства», органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за діяльністю фермерського господарства у випадках, передбачених законом.

Згідно довідки Кислицького старостинського округу № 16-05/4 від 15.01.2024 року, тобто представника органу місцевого самоврядування, який здійснює відповідний контроль за діяльністю фермерського господарства, підтверджено факти того, що ОСОБА_1 є головою СФГ «Ніколенко Ігор Степанович», та використовував, в тому числі у 2019-2023 роках, в діяльності селянського (фермерського) господарства «Ніколенко Ігор Степанович» належні йому сільськогосподарські будівлі, що розташовані в с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, зокрема: комплекс, зерносховище та свинарник по вул. Шабська, 1а; зерносховище по пров. Степовий, 20а; склади для зберігання зерна, кормів для тварин та сільськогосподарської техніки по вул. Миру, 65а/О.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 - "Будівлі для тваринництва", 1271.2 - "Будівлі для птахівництва", 1271.3 - "Будівлі для зберігання зерна", 1271.4 - "Будівлі силосні та сінажні", 1271.5 - "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 - "Будівлі тепличного господарства", 1271.7 - "Будівлі рибного господарства", 1271.8 - "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва", 1271.9 - "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (одне із останніх таких рішень - постанова ВС від 09.05.2023 року у справі №380/10802/22).

При цьому, як вказав Верховний Суд в постанові від 09.05.2023 року у справі №380/10802/22, норми податкового законодавства України не покладають на платника податку обов`язок отримати від експертної установи експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000.

Згідно усталеної практики Верховного Суду, наприклад, викладеної у постанові від 29 квітня 2021 року по справі № 2340/4117/18, у випадку, якщо нерухоме майно, нежитлові будівлі використовуються безпосередньо для здійснення сільськогосподарської діяльності фермерського господарства, в якому особа є головою (керівником і засновником), вказане фермерське господарство подає податкову звітність, сплачує податки відповідно до вимог чинного податкового законодавства України, а тому таке майно не може вважатися об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відміним від земельної ділянки визначеним відповідачем фізичній особі - платнику податку у відповідності до положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Суд зазначає, що об`єкти нерухомості, що розташовані в АДРЕСА_3 , пров. Степовому, 20а, вул. Миру, 65А/О використовуються для здійснення сільськогосподарської діяльності фермерського господарства, в якому ОСОБА_1 є головою, вказане фермерське господарство подає податкову звітність, сплачує податки відповідно до вимог чинного податкового законодавства України, а тому такі об`єкти нерухомості не можуть вважатися об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки визначеним фізичній особі - платнику податку.

Відтак, належні позивачу вищезазначені об`єкти нерухомості щодо яких ГУ ДПС в Одеській області винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відносяться до будівель сільськогосподарського призначення, використовуються позивачем в господарській діяльності щодо сільськогосподарського товаровиробницгва, а тому не є об`єктом оподаткування відповідно до п.п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Вказані мотиви сформовані на підставі висновків, викладених в постановах Верховного суду від 20.02.2020 року у справі №820/3706/17, від 10.04.2020 року у справі №823/1751/17, від 24.04.2020 року у справі №540/2206/19, від 17.02.2021 року у справі №820/3707/17, від 01.04.2021 року у справі №820/6752/16, від 09.05.2023 року у справі №380/10802/22 та інших, що свідчить про сталу судову практику в спірних правовідносинах.

Отже, викладене повністю підтверджує той факт, що у 2019-2023 роках позивач займався вирощуванням сільськогосподарської продукції, збирав врожай з орендованих ним земельних ділянок у таких обсягах, які потребували їх зберігання у зерносховищах та складах, яка в подальшому реалізовувалася з таких складів та зерносховищ, тобто позивач відповідно до закону здійснює господарську (підприємницьку) діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва, зокрема займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її реалізацією, тобто являвся і являється сільськогосподарським товаровиробником, використовуючи у своїй господарській діяльності належне йому нерухоме майно, щодо якого відповідачем безпідставно видані спірні податкові повідомлення-рішення.

Відтак, враховуючи те, що належне позивачу нерухоме майно, що розташоване в АДРЕСА_7 використовуються для здійснення сільськогосподарської діяльності фермерського господарства, в якому ОСОБА_1 є головою, не здається ним в оренду чи лізинг, суд вважає, що в силу положень пункту "ж" підпункту

266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України це нерухоме майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

В свою чергу, відповідач не довів правомірність і обґрунтованість прийнятих ним рішень щодо визначення позивачеві відповідного грошового зобов`язання. Зокрема, відповідачем не було належним чином доведено того, що чинне податкове законодавство України в очевидний спосіб установлює позивачеві обов`язок для сплати відповідного податкового зобов`язання, яке було визначене контролюючим органом позивачу. Податковий орган також не врахував того, що відповідно до приписів податкового

законодавства та позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема у пар.43 рішення в справі «Серков проти України», пар.57 рішення в справі «Щокін проти України», при можливості неоднозначного трактування національного законодавства застосуванню підлягає той підхід, який є найбільш сприятливим для платника податку.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема у пар.45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар.43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

З позиції ЄСПЛ важливою вимогою до доказування є належна якість доказів, якими суд обґрунтовує своє рішення. Стаття 6 Конвенції не встановлює якихось вимог до порядку оцінки доказів національним судом, а залишає вирішення цього питання «на поталу» національному законодавству і національним судам.

Разом з тим у питаннях використання національними судами доказів ЄСПЛ застосовує широку палітру термінів на позначення якісних характеристик доказів, акцентуючи особливу увагу на їх належності, тобто на змістовому логічному зв`язку між доказом та обставинами справи, а також на дотриманні належного процесуального порядку отримання, подання та дослідження доказів, від чого залежить їх допустимість (рішення у справах: «Георгіос Папагеоргіу проти Греції», «Перна проти Італії», «Жуковський проти України»). При цьому береться до уваги такий процесуальний порядок, який визначений національним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжного доручення № 4284-8590-8636-9937 від 19.03.2024 року, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 7 511,11 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у загальному розмірі 7 511,11 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 1749291-2408-1502 від 24.04.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 187466,50 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 1749292-2408-1502 від 24.04.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 103876,50 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області ГУ ДПС в Одеській області № 2927440-2408-1515-UA51080090000065506 від 20.10.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 250100,50 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 2927441-2408-1515- UA51080090000065506 від 20.10.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2020 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 166582,97 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 2927442-2408-1515-UA51080090000065506 від 20.10.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за 2021 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 230862,00 грн. по об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 7 511 грн. 11 коп. (сім тисяч п`ятсот одинадцять гривень одинадцять копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166).

Суддя С.О. Cтефанов