Ухвала

від 27.05.2024 по справі 420/12488/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12488/24

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

27 травня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Лебедєва Г.В., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відмову у реєстрації податкових накладних № 7181849/42337913 від 09.08.2022 року, № 7181847/42337913 від 09.08.2022 року, № 7181848/42337913 від 09.08.2022 року, № 7181846/42337913 від 09.08.2022 року;

- зобов`язати зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем фактичного надходження оформлені товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» податкові накладні: № 31 від 18.01.2022 року, № 33 від 24.01.2022 року, № 32 від 30.01.2022 року, № 47 від 16.02.2022 року.

Ухвалою суду від 29.04.2024 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.

На електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача адвоката Бондара Олега Михайловича надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, підписана за допомогою електронного цифрового підпису.

Ухвалою суду від 20.05.2024 року заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» - адвоката Бондара Олега Михайловича про поновлення строку звернення до суду повернуто заявнику без розгляду; продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.05.2024 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що включення позивача Головним управлінням ДПС в Одеській області до переліку ризикових платників податку відбулось 08.02.2022 року згідно рішення № 19199 про відповідність критеріям ризиковості. Після відновлення роботи Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) з 25.05.2022 року позивач подав Головному управлінню ДПС в Одеській області необхідні документи, що спростовують та вказують на безпідставність такого висновку, однак всупереч цьому Головне управління ДПС в Одеській області прийняло аналогічне першому рішення № 148535 від 01.06.2022 року про відповідність критеріям ризиковості.

Рішенням суду у справі № 420/11322/22 від 31.10.2022 року, що набуло законної сили та згідно положень статті 1291 основного закону Конституції України, є обов`язковим до виконання, Одеським окружним адміністративним судом прямо встановлено: «Податковими органами, не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства України.»

Позивач зазначає, що дії податкового органу є протиправними із самого початку їх вчинення, тобто починаючи з 08.02.2022 року. Водночас, оскаржувані у суді рішення Головного управління ДПС в Одеській області, а саме: - № 7181849/42337913 від 09.08.2022 року; - № 7181847/42337913 від 09.08.2022 року; - № 7181848/42337913 від 09.08.2022 року; - № 7181846/42337913 від 09.08.2022 року були прийняті протягом серпня 2022 року, тобто вже після початку вчинення суб`єктом владних повноважень протиправних дій відносно прав та законних інтересів позивача. Так само, такі дії вчинені вже після прийняття протиправного та скасованого судом у справі № 420/11322/22 рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 148535 від 01.06.2022 року. При цьому, як свідчать квитанції підставою для зупинення є виключно факт включення позивача до переліку ризикових платників податку з 08.02.2022 року. Однак, як визначив суд жодних порушень податкового законодавства позивач не вчинив, та, відповідно й таке включення є протиправним та безпідставним. Таким чином, позивач є постраждалою особою, права та законні інтереси якої були прямо порушені протиправними діями та рішеннями суб`єкта владних повноважень.

Позивач наголошує, що порушення прав та законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» є триваючим правопорушенням з боку Головного управління ДПС в Одеській області, що розпочалось 08.02.2022 року. За час такого триваючого правопорушення загальна кількість належним чином поданих позивачем на реєстрацію у ЄРПН, однак протиправно не зареєстрованих Головним управлінняя ДПС в Одеській області податкових накладних, склала 273. Однак, незважаючи на протиправність дій та рішень Головного управління ДПС в Одеській області, жодна з них не була зареєстрована навіть після набуття сили рішенням суду.

Протягом всього цього часу податковий орган ухилявся від дотримання вимог закону та виконання своїх обов`язків відповідно до висновків суду. Незважаючи навіть на факт набрання законної сили рішенням суду від 31.10.2022 року по справі № 420/11322/22, Головним управлінням ДПС в Одеській області в порушення приписів Конституції, правових норм Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ще цілої низки імперативних приписів інших актів чинного законодавства України, прямо відмовився його виконувати. Причому, не вирішило ситуацію та не змусило виконати рішення суду й факт того, що органи Державної виконавчої служби України двічі (21.03.2023 та 11.08.2023) накладали штрафи на керівника Головного управління ДПС в Одеській області за невиконання рішення суду від 31.10.2022 року у межах виконавчого провадження № ВП 70869033.

З урахуванням презумпції невинуватості платника податків після позбуття формальної підстави (у вигляді перебування у статусі ризикового платника податку протягом 1,5 років), позивач мав обґрунтовані причини та правові підстави сподіватись на відновлення своїх прав та законних інтересів суб`єктом владних повноважень. Після виключення позивача з переліку ризикових платників податку 21.09.2023 року, стала очевидною відсутність жодного наміру податкових органів відновити порушені власними ж діями права та законні інтереси позивача. Так, по жодній із 273 податкових накладних, за якими позивач у встановленому порядку подавав Головному управлінню ДПС в Одеській області пояснення та копії документів на підтвердження господарських операцій, податковий орган не зареєстрував жодної податкової накладної. У тому числі, це стосується й чотирьох податкових накладних по цій судовій справі. Водночас, окрім правомірного сподівання на належне виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків, позивач звертає увагу й на загальну кількість аналогічних податкових накладних.

Також позивач вказує, що судове оскарження та зобов`язання реєстрації кожної окремої накладної тягне за собою сплати тільки одного судового збору у розмірі більше 600 тисяч гривень, що перебуває поза будь-якими фінансовими можливостями позивача як суб`єкта малого підприємництва, та зазначає про відсутність фізичної можливості у позивача одночасно оскаржувати майже три сотні незареєстрованих податкових накладних.

Вказані обставини спонукали звернення позивача із законними вимогами відновлення порушеного права та проведення реєстрації протиправно незареєстрованих податкових накладних спочатку до центрального органу виконавчої влади, який реалізує податкову політику держави України Державної податкової служби України, та в компетенції якого також перебуває вирішення питання відновлення порушеного права. У тому числі, позивач намагався захистити свої права шляхом вимоги про відкриття адміністративного провадження суб`єктом владних повноважень у відповідності до положень Закону України «Про адміністративну процедуру». Однак, отримав чергову відмову з боку Державної податкової служби України.

Позивач зазначає, що ним вчинено всіх можливих у даній ситуації та залежні від нього дії з відновлення своїх прав, а відтак причини, що обумовлюють звернення до адміністративного суду у квітні 2024 року. Інші способи захисту порушеного права вичерпано, при цьому саме право не відновлено. При цьому, Державна податкова служба України, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику України, незважаючи на явну та підтверджену судом протиправність дій та рішень, відмовляється відновлювати порушені права позивача єдиноразово, тобто шляхом прийняття управлінського рішення направленого на відновлення права та на відновлення становища, що існувало до початку протиправних дій податкового органу (тобто відновлення прав по всіх протиправно не зареєстрованих податкових накладних). Відтак, за вичерпанням всіх інших способів, єдиним можливим засобом ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача у такій ситуації є виключно звернення до суду по кожній з таких накладних.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

За практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суддя вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 4 статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Податковий кодекс не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, тому до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про виключення з реєстру платника єдиного податку застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 КАС України, а не Податкового кодексу.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 року у справі №380/3951/20.

Предметом даного позову є оскарження Рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відмову у реєстрації податкових накладних № 7181849/42337913 від 09.08.2022 року, № 7181847/42337913 від 09.08.2022 року, № 7181848/42337913 від 09.08.2022 року, № 7181846/42337913 від 09.08.2022 року.

Позивач не надав доказів звернення до відповідача щодо досудового порядку вирішення спору. Тому, у відповідності до ч. 2 ст. 122 КАС України встановлюється шестимісячний строк оскарження вказаних рішень до суду, який закінчився 09.02.2023 року.

Вказану позовну заяву до суду позивачем подано 23.04.2024 року, тобто поза законодавчо встановленого строку звернення до суду.

Суддя зауважує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Надаючи оцінку причинам поважності пропуску строку звернення до суду, які були викладені позивачем, суддя зазначає наступне.

Так, рішеннями № 19199 від 08.02.2022 року та № 148535 від 01.06.2022 року про відповідність критеріям ризиковості позивача включено до переліку ризикових платників податку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 року по справі №420/11322/22 визнано протиправним та скасоване рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області № 148535 від 01.06.2022 року про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку. Зобов`язано Головне управління ДПС в Одеській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42337913) з переліку ризикових платників податків.

Дане рішення набрало законної сили 14.12.2022 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 року по справі №420/8685/23 задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» до Головного управління ДПС в Одеській області. Визнано протиправним та скасовано Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС Одеській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» критеріям ризиковості платника податку № 179344 від 28.07.2022. Зобов`язано Головне управління ДПС в Одеській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» з переліку ризикових платників податків.

Дане рішення набрало законної сили 13.09.2023 року.

Позивача виключено з переліку ризикових платників податків - 21.09.2023 року.

Позивач вважає, що з урахуванням презумпції невинуватості платника податків після позбуття формальної підстави (у вигляді перебування у статусі ризикового платника податку протягом 1,5 років), товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» мало обґрунтовані причини та правові підстави сподіватись на відновлення своїх прав та законних інтересів суб`єктом владних повноважень шляхом реєстрації всіх зупинених податкових накладних.

Суддя зазначає, що спірні Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відмову у реєстрації податкових накладних № 7181849/42337913 від 09.08.2022 року, № 7181847/42337913 від 09.08.2022 року, № 7181848/42337913 від 09.08.2022 року, № 7181846/42337913 від 09.08.2022 року, прийнято Комісією не на підставі рішень № 19199 від 08.02.2022 року та № 148535 від 01.06.2022 року про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» критеріям ризиковості, а за наслідками розгляду пояснень та копій документів, поданих позивачем після зупинення реєстрації податкових накладних.

Зі змісту оскаржуваних Рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відмову у реєстрації податкових накладних № 7181849/42337913 від 09.08.2022 року, № 7181847/42337913 від 09.08.2022 року, № 7181848/42337913 від 09.08.2022 року, № 7181846/42337913 від 09.08.2022 року вбачається, що вони прийняті у зв`язку з: ««ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/ придбання товарів/ послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/ інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних».

Тобто, предмет позову та його підстави у даній справі є самостійними та не залежали від предмету позову у справах №420/11322/22 та №420/8685/23.

Позивачем не наведено поважних причин, які б перешкоджали його зверненню до суду у визначений КАС України строк з вимогами щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які прийняті з підстав «ненадання документів», а не на підставі рішень № 19199 від 08.02.2022 року та № 148535 від 01.06.2022 року про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» критеріям ризиковості.

Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом шестимісячного строку.

Також, суддя вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, а вказані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду суд визнає неповажними.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для повернення позовної заяви позивачеві.

На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Визнати підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказані у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРРІПЛЮС про поновлення строку звернення до суду неповажними.

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРІПЛЮС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Суддя Г. В. Лебедєва