Ухвала

від 27.05.2024 по справі 580/5011/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

27 травня 2024 року справа № 580/5011/24

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Рідзель О.А., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Чигиринського районного суду Черкаської області про визнання протиправними та скасування виконавчих листів,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Чигиринського районного суду Черкаської області (далі відповідач), в якому позивач просить: визнати індивідуальні акти у формі Виконавчих листів з вихідними реєстраційними індексами *2323*3503601*1*1* та *2323*3503896*1*1*, виготовлені Чигиринським районним судом Черкаської області 08 вересня 2022 року на виконання рішення суду у цивільній справі №708/450/22 протиправними та скасувати їх через порушення при їх складанні законодавства України, що призвело до неможливості за вказаними документами ідентифікувати стягувача для цілей виконання рішення, та ідентифікації підписантів документів для встановлення їх повноважень на підписання.

Ознайомившись із позовною заявою, виявлено підстави для відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно з п.1 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

При цьому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно зі ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

В силу вимог ст.6 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

За висновком Конституційного Суду України, наведеним у Рішенні від 23.05.2001 №6-рп/2001, відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України).

Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 08.09.2022 у справі №708/450/22, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 06.03.2023, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Черкасиобленерго» в особі Чигиринської філії відокремленого структурного підрозділу «Черкаські районні енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго» стягнуто заборгованість за використану електричну енергію в загальній сумі 11587,04 грн. та судовий збір в сумі 2481,00 грн.

На виконання зазначеного рішення суду видано два виконавчі листи, на підставі яких головним державним виконавцем Першого відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Грудініною Є.П. відкрито виконавчі провадження №74591008 та №74591233.

При цьому, спірні правовідносини виникли з приводу безпідставності, на думку позивача, видачі вказаних виконавчих листів.

Протиправність виконавчих листів позивач обґрунтовує порушенням при їх складанні законодавства України, що призвело до неможливості ідентифікувати стягувача для цілей виконання рішення, та ідентифікації підписантів документів для встановлення їх повноважень на підписання.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до абз.1 ч.1, ч.3 ст.431 Цивільного процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

На підставі ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З аналізу наведених норм вбачається, що оформлення виконавчого листа судом та його примусове виконання органами виконавчої служби, є стадією судового провадження.

При цьому, питання оформлення виконавчого листа визначається вимогами процесуального закону, яким у спірному випадку є Цивільний процесуальний кодекс України, і оскарження виконавчих листів у судовому порядку чинним законодавством України не передбачено.

Суд зазначає, що нормами Цивільного процесуального кодексу України передбачено процесуальні механізми вирішення питання про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Так, відповідно до ч.ч.1-4 ст.432 Цивільного процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Отже, у разі незгоди позивача зі змістом виконавчого листа, реквізитами стягувача тощо, він не позбавлений права звернутись до суду, який видав виконавчий документ (відповідача у справі, що розглядається) із відповідною заявою у порядку ст.432 Цивільного процесуального кодексу України.

При цьому, вирішення вказаних питань у порядку КАС України, шляхом подання позовної заяви та ініціювання судового процесу, не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №1540/4005/18 вказала наступне:

…оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України, заяви № 17160/06 та № 35548/06).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц зробила висновок, що усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування виконавчих листів з вихідними реєстраційними індексами *2323*3503601*1*1* та *2323*3503896*1*1*, виготовлені Чигиринським районним судом Черкаської області на виконання рішення суду у цивільній справі №708/450/22, - не можуть розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, у постанові від 10 червня 2021 року у справі №380/1854/20 Верховний Суд зазначив, що формулювання не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, які можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтермінує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні підстави для цього.

Крім того, у цій справі поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Отже, зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Подібну за змістом правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 03 квітня 2018 року №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18 та від 16.10.2019 у справі №1340/4052/18.

Можливість розгляду судом позовних вимог про зобов`язання іншого суду (судді) вчинити певні процесуальні дії та/або ухвалити рішення, пов`язане з розглядом іншої судової справи Закони України не передбачають, а оскарження судових рішень, діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даній справі поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства щодо заявлених позивачем вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 170-171, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чигиринського районного суду Черкаської області про визнання протиправними та скасування виконавчих листів.

2. Копію ухвали направити позивачу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її складення.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ