Постанова

від 15.05.2024 по справі 520/641/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 р.Справа № 520/641/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 01.04.24 року у справі № 520/641/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 17.06.2016 року по 28.02.2018 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.06.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 65789 гривень 40 копійок.

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 27.04.2021 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення 4095 гривень 31 копійка в місяць у загальній сумі 155 005 гривень 53 копійки за період з 01.03.2018 року по 27.04.2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 , не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року у справі №520/641/24 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог скарги посилається, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню. Зазначає, що при розгляді справи №280/6530/21 предметом розгляду було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період військової служби, у який індексація не була нарахована та виплачена. При цьому посилається, що при розгляді справи №280/6530/21 предметом розгляду та оцінки судом не було визначення базових місяців, які мають бути застосовані при розрахунку індексації грошового забезпечення; сума належної позивачу індексації грошового забезпечення за період з 17.06.2016 року по 28.02.2018 року; розмір індексації-різниці, який необхідно встановити у березні 2018 року; загальна сума належної позивачу індексації-різниці у грошовому еквіваленті за період з 01.03.2018 року по 27.04.2021 року, а тому позивач позбавлений можливості звернутись до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України, а ці питання є предметом окремої позовної заяви. Зазначає, що після виконання відповідачем рішення суду у справі №280/6530/21 змінились обставини справи, а саме: відповідачем було застосовано базовий місяць, який не відповідає січню 2008 року; відповідачем неправильно встановлено розмір індексації-різниці, як наслідок неправильно розраховано суму належної позивачу індексації грошового забезпечення у грошовому еквіваленті за період з 01.03.2018 року по 27.04.2021 року. Відтак, під час розгляду справи №280/6530/21 було відсутнє порушення прав позивача в частині неправильно розрахованої суми індексації грошового забезпечення у грошовому еквіваленті. Посилається в обґрунтування своїх вимог на правові позиції Верховного Суду. Зазначає, що він має право звернутись до суду із новим адміністративним позовом щодо нового спору. Вважає, що в даному випадку закриття провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя.

Відповідач у даній справі скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, в якому посилаючись на безпідставність доводів та аргументів скарги позивача, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року у справі №520/641/24 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та підпорядкованих підрозділах і отримував грошове забезпечення у визначеному діючим законодавством розмірі.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2021 № 7-РС позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" пункту 2 частини 5 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.04.2021 №89 позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою від 05.05.2021 в якій просив, з - поміж іншого, надати довідку та розрахунок проведеної за період з 17.06.2016 по 27.04.2021 індексації грошового забезпечення.

Листом від 03.06.2021 вих. №225/56/557/фс позивача повідомлено про те, що з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення не проводилась, у зв`язку із відсутністю фінансової можливості у Міністерства оборони України. Починаючи з квітня 2018 року по 27.04.2021 індексація грошового забезпечення здійснювалась у відповідності до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року у справі № 280/6530/21 ( набрало законної сили 23.08.2022) позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 17.06.2016 по 28.02.2018. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.06.2016 по 28.02.2018 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 27.04.2021 включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 27.04.2021 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, та виплатити з урахуванням вже виплачених сум індексації. В іншій частині в позові відмовлено.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року по справі №280/6530/21 відповідачем було виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 17.06.2016 року по 27.04.2021 року.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 17.06.2016 року по 28.02.2018 року включно, а також вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 27.04.2021 року включно, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою у даній справі.

Приймаючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку наявне рішення суду, що набрало законної сили, яким вже вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, через що наявні правові підстави для закриття провадження відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

За змістом п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

Необхідно зауважити на тому, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28 червня 2023 року у справі №200/4258/22.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.

Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції керувався тим, що позов у даній справі є повторним розглядом справи на виконання рішення суду, яке набрало законної сили (рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року у справі №280/6530/21), а тому оскільки в даному випадку наявне рішення суду, що набрало законної сили, якими вже вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, наявні правові підстави для закриття провадження відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України.

Водночас, надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з останніми, з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, у ході розгляду Запорізьким окружним адміністративним судом адміністративної справи №280/6530/21 (за наслідками якого було прийнято рішення суду від 13.12.2021, яке набрало законної сили 23.08.2022) предметом спірних відносин було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період військової служби у який індексація не була нарахована та виплачена останньому.

При цьому, фактично при розгляді справи №280/6530/21 предметом оцінки суду не було визначення базових місяців, які мають бути застосовані при розрахунку індексації грошового забезпечення; сума належної позивачу індексації грошового забезпечення за період з 17.06.2016 року по 28.02.2018 року; розмір індексації-різниці, який необхідно встановити у березні 2018 року; загальна сума належної позивачу індексації-різниці у грошовому еквіваленті за період з 01.03.2018 року по 27.04.2021 року.

Одночасно, як вбачається з вимог позивача у даній справі, останній вважає, що відповідачем у справі було застосовано базовий місяць, який не відповідає січню 2008 року, а також останнім неправильно встановлено розмір індексації - різниці, як наслідок неправильно розраховано суму належної позивачу індексації грошового забезпечення у грошовому еквіваленті за період з 01.03.2018 року по 27.04.2021 року. Позивач зазначає, що під час розгляду судом справи №280/6530/21 було відсутнє порушення його прав в частині неправильно розрахованої суми індексації грошового забезпечення у грошовому еквіваленті.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.06.2023 року у справі №200/4258/22, спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом.

В разі відмінностей між обставинами звернення до суду: в сторонах справи, предметі, підставах, матеріально-правових вимогах позови не є тотожними.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.05.2021 по справі №340/197/19.

Колегія суддів, аналізуючи матеріали даної справи, вважає, що оскільки обставини у справах №280/6530/21 та №520/641/24 є різними, це фактично унеможливлює ототожнення заявлених ОСОБА_1 позовів у вказаних вище справах.

Відтак, враховуючи наведене вище, висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі суду про закриття провадження у даній справі на підставі норми п.4 ч.1 ст.238 КАС України, про те, що предмет позову фактично спрямований на належне виконання іншого судового рішення, тобто, спір у даній справі є тотожним вже розглянутому судом, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, а тому вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судових рішень, в окремому судовому провадженні не розглядаються, колегія суддів вважає передчасними та необґрунтованими.

Відтак, зазначене дає підстави для висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що представник позивача, не погодившись із судовим рішенням у справі №280/6530/21, змінив синтаксичну складову своїх "старих" позовних вимог і подав новий позов до Військової частини НОМЕР_1 , фактично з тим самим предметом та з тих самих підстав, колегія суддів відхиляє, як такі, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спірні відносини у даній справі та у справі, що переглядалася судом касаційної інстанції є відмінними.

Окрім того, з урахуванням приписів ч.5 ст.242 КАС України, колегія суддів зазначає, що врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище.

Інші доводи у справі не впливають на вирішення даного питання та на оцінку правильності висновків суду апеляційної інстанції у даній справі.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал закриття провадження у справі справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням даної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року у справі №520/641/24 скасувати.

Направити справу №520/641/24 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 27.05.2024 року