Постанова

від 24.05.2024 по справі 320/24652/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/24652/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Солтекс V" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солтекс V" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000017/2 від 06.02.2023.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Київська митниця подала апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вказує, що на запит митного органу про надання додаткових документів на підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів за митною декларацією декларантом додатково надіслано:

видаткові накладні із зазначенням ціни продажу за метр, втім такі неможливо ідентифікувати з даною поставкою (в інвойсі від постачальника - ціна за кілограм товару);

висновок експерта (Держзовнішінформу) щодо вартісних характеристик товару від 20.01.2023 № 113/35 містить вартісний аналіз, який проведено в основному на підставі поданих до митного оформлення товаросупровідних документів, проте в ньому не зазначені повні дані інтернет-сторінок, на яких розміщена зазначена інформація, а також є посилання на ціну 3,5 дол/кг, але ціни визначено на рівні 3,05 дол/кг;

платіжне доручення від 19.01.2023 № NJBKLJ87OJY5FR, втім таке не містить реквізити необхідні для ідентифікації товару, оскільки в ньому зазначена інформація лише про номер та дату зовнішньоекономічного контракту від 01.08.2018 № 003СТ/2018 та рахунок від 19.10.2022 № КРІ-10489, який до митного оформлення не надавався;

експортну декларацію країни відправлення подана без урахуванням вимог ст. 254 Митного кодексу України та така містить відмінні від заявлених дані щодо вагових характеристик товарів.

Інші додаткові документи, необхідність подання яких була зазначена у електронному повідомленні декларанту від 25.01.2023, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), прайс-листи не було надано.

З приводу відсутності перекладу митної декларації країни відправлення (Китай) суд вказує, що він вважає необґрунтованим твердження відповідача про необхідність надання позивачем до митного оформлення перекладу копії митної декларації країни відправлення № 230120220000065834 від 08.12.2022, адже така складена офіційною мовою Організації Об`єднаних Націй, тобто іноземною мовою міжнародного спілкування. Проте, митниця не погоджується з таким висновком суду з огляду на позицію Верховного суду з даного питання по справі № 520/4051/19 де останній вказує, що «суд також враховує, що однією з підстав для прийняття оскаржуваних рішень слугувала відсутність перекладу митної декларації країни відправлення в зв`язку з чим відповідач не міг встановити відправника, одержувача товару, інші важливі відомості.».

До того ж, у постановах від 11.09.2020 по справі № 804/1211/16, від 18.05.2022 по справі № 620/1735/20, від 05.08.2022 по справі № 160/8370/18 Верховний Суд зазначив, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта (позивача). При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

На думку відповідача, судом першої інстанції, також взято до уваги ту обставину, що згідно з пунктом 8.3 акта Київської митниці про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 23UА100380670736U1 від 24.01.2023, який є в матеріалах справи, під час проведення митного огляду товару Київська митниця встановила відповідність опису спірного товару, в тому числі його приналежності до стокового. Відповідач вважає, що зазначене не відповідає дійсності, оскільки така інформація (щодо підтвердження приналежності товару до стокового) у акті проведення митного огляду відсутня.

Щодо тверджень суду першої інстанції про те, що в компетенцію контролюючого органу не входить перевірка правильності визначення постачальником/продавцем по зовнішньо-економічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до «стокового» товару відповідач зазначає, що така характеристика товару як «стоковий» впливає на рівень митної вартості товару, а відтак, підлягає з`ясуванню та перевірці в ході контролю митної вартості товару, оскільки впливає на числове значення митної вартості товару.

06.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін оскаржуване рішення.

Позивач вважає, що відповідач помилково стверджує в апеляційній скарзі, що ним документально не підтверджено, що товар с стоковим.

Позивач звертає увагу, що в Додатку № 141 від 07.12.2022 до Договору купівлі-продажу № 003СТ/2018 від 01.08.2018, укладеного між Ihya Tekstil Taєimacilik Gida San.Tic.Ltd.Sti, компанією, зареєстрованою в Турецькій Республіці, та позивачем, Інвойсі № JTD-081222 від 08.12.2022, виставленому Продавцем, який є первинним документом бухгалтерського обліку, міститься, підтвердження того, що спірний товар є стоковим, що, на думку позивача, є більш, ніж достатнім для ідентифікації товару.

Аналогічне підтвердження міститься в Пакувальному листі Продавця б/н від 08.12.2022 до Інвойса, наданому позивачем відповідачу разом із Митною декларацією ІМ40ЕА №23UА100380670736U1 від 19.01.2023.

Також, відповідач здійснив митний огляд спірного товару, який був задекларований позивачем у Митній декларації та в графах 31 якої було зазначено те, що товар є стоковим.

За результатами митного огляду відповідач склав Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №23UА100380670736U1 від 24.01.2023, яким, зокрема підтвердив опис товару, наведений у графах 31 Митної декларації, в тому числі приналежність спірного товару до стокового.

Як наслідок, позивач вважає безпідставним твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач не підтвердив приналежність спірного товару до стокового, адже це підтверджується Додатком до Договору, Інвойсом, Пакувальним листом Продавця б/н від 08.12.2022 до Інвойса та Актом огляду.

Що ж стосується твердження відповідача про те, що позивач документально не підтвердив сортність товару, то позивач звертає увагу, що спірні товари не було класифіковано Продавцем на їх сортність, а приналежність товарів до певного сорту не впливає та не може вплинути на розмір митної вартості товарів.

Позивач вважає, що відповідач помилково виніс оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів № UА100380/2023/000017/2 від 06.02.2023, так як позивач не надав до митного оформлення спірного товару банківських платіжних документів.

Так, відповідно до пункту 4 Додатку оплата за товар здійснюється позивачем шляхом сплати 100% (сто відсотків) вартості товару до 31.03.2023 включно, втім вказане залишилося поза увагою відповідача.

Інвойс станом на день митного оформлення спірного товару був неоплаченим, а відтак позивач не міг надати випробовувані банківські платіжні документи щодо спірного товару в силу об`єктивної відсутності останніх.

Що стосується твердження відповідача, що Рішення про коригування було винесене, так як надане позивачем Платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 21 № JBKLJ87OJY5FR від 19.01.2023, видане Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» на суму 77 679,23 доларів США, не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації спірного товару, то позивач зазначає, що поза увагою відповідача залишилося те, що позивач під час митного оформлення спірного товару в довідкових (інформаційних) цілях, так як відповідач витребував від нього виписку з бухгалтерської документації, надав останньому фотокопії наступних документів, які підтверджують оплату позивачем Продавцю вартості раніше придбаного товару в рамках Договору за Інвойсом № КРІ -10489 від 19.10.2022, виставленим Продавцем, та митне оформлення якого було завершене відповідачем за Митною декларацією ІМ40ЕА № 22UА 100380367737U0 від 19.12.2022, а саме: вищевказаного Платіжного доручення на суму 77 679,23 доларів США, в якому міститься посилання на Договір та Інвойс №КРІ-10489 від 19.10.2022, Акту звіряння взаєморозрахунків від 23.01.2023, складеного між позивачем та Продавцем по Договору в розрізі Митної декларації та Інвойса № КРІ-10489 від 19.10.2022.

Позивач вважає, що відповідач помилково виніс оскаржуване Рішення про коригування, так як його не влаштував наданий до митного оформлення товару Експертний висновок № 113/35 від 20.01.2023, виданий Державним підприємством «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків».

Позивач вказує, що він може надати відповідачу лише той висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, який був підготовлений спеціалізованою експертною організацією, особливо зважаючи на те, відповідачем у своєму запиті щодо надання позивачем додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, не вказав жодних вимог до такого документа.

На думку позивача, відповідач протиправно виніс оскаржуване рішення з підстав того, що позивач не надав у відповідь на запит бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписки з бухгалтерської документації (видаткових накладних, калькуляції тощо), каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару.

Так, законодавець ставить обов`язок позивача надати відповідачу виписку з бухгалтерської документації та каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару у пряму залежність від наявності таких документів у декларанта.

Позивач вказує, що як на дату митного оформлення спірного товару, станом на день підписання позовної заяви, так і станом на день підписання відзиву на апеляційну скаргу відсутні будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника, крім того Прайс-листа Продавця б/н від 08.12.2022, який було надано позивачем відповідачу у відповідь на його відповідний запит, то на думку позивача, ненадання ним таких документів не може слугувати підставою для прийняття останнім оскаржуваного Рішення про коригування.

Що стосується ненадання позивачем відповідачу у відповідь на його запит щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та виписки з бухгалтерської документації, то позивач звертає увагу на те, що в нього були відсутні станом на день митного оформлення товару бухгалтерські документи, що стосуються спірного товару, та виписка з бухгалтерської документації, адже сам товар не брався на бухгалтерській облік ТОВ «Солтекс V», так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача, не був випущений у вільний обіг та був неоплачений.

Також, позивач вказує, що станом на день митного оформлення спірного товару була відсутня калькуляція, витребувана в запиті відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, адже такий документ не надався Продавцем.

Відтак, зазначений аргумент відповідача, на переконання позивача, не може бути підставою для винесення Рішення про коригування, так як ненадання таких документів не може слугувати підставою для прийняття останнім оскаржуваного Рішення про коригування.

Разом із тим, позивач вказує, що у відповідь на відповідний запит відповідача у довідкових (інформаційних) цілях надав останньому фотокопії Видаткової накладної ЖГОВ-000039 від 07.12.2022, складеної між ТОВ «Солтекс V» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , та Видаткової накладної № ТОВ-000041 від 07.12.2022, складеної між ТОВ «Солтекс V» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , які підтверджують те, що митна вартість спірного товару відповідає звичайному рівню цін на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, що залишилося поза увагою відповідача.

Що ж стосується аргументу відповідача в його апеляційній скарзі, що ТОВ «Солтекс V» не надало останньому під час митного оформлення товару зовнішньоекономічного договору (контракту), то на думку позивача, це не відповідає дійсності, так як він надав відповідачу Договір разом із Митною декларацією, а зазначення в графі 44 такої митної декларації Договору купівлі-продажу № 003СЕ/2018 від 01.08.2018 та доповнень до нього № 003СЕ/2018/4 від 30.12.2020 та № 003СЕ/2018/5 від 20.12.2022 пояснюється допущенням технічної описки при заповненні Митної декларації, адже уповноважена особа ТОВ «Солтекс V» помилково вказала номери зазначених вище документів №№ 003СЕ/2018, 003СЕ/2018/4 та 003СЕ/2018/5, а не №№ 003СТ/2018, 003СТ/2018/4 та 003СТ/2018/5, так як поставка спірного товару здійснювалася в рамках Договору (№ 003СТ/2018 від 01.08.2018), термін дії якого було продовжено відповідно до Додаткових угод № 003СТ/2018/4 від 30.12.2020 та № 003СТ/2018/5 від 29.12.2022 до нього, які й були надані позивачем Апелянту разом із Митною декларацією.

На думку позивача, відповідач помилково виніс оскаржуване Рішення про коригування, так як ТОВ «Солтекс V» до митного оформлення спірного товару була надана копія Експортної митної декларації № 230120220000065834 від 08.12.2022, яка була надана Продавцем без перекладу на українську мову.

Так, позивач зазначає, що він міг надати відповідачу лише ту копію Експортної декларації, яка була отримана ним від Продавця. Крім того, з наданої Експортної декларації можна, зокрема чітко встановити номери Інвойса (1БТ-081222), контейнера, в якому експортувався спірний товар (САА116202585), коносамента (82НР52212015), умов поставки товару (СРТ), загальну нетто-вагу товару (24 200 кг) та його загальну вартість (73 810 доларів США).

Що стосується твердження відповідача в апеляційній скарзі, що Рішення про коригування було винесене, так як в Експортній декларації містяться відмінні дані щодо вагових характеристик товару, то позивач звертає увагу, що в Експортній декларації наявна очевидна технічна описка, адже в ній вказано вагу брутто в розмірі 25 870 кг, замість 24 870 кг. Більше того, брутто-вага не впливає на правильність визначення митної вартості спірного товару, адже для її розрахунку враховується нетто-вага товару, що залишилося поза увагою відповідача. Крім того, позивач не несе відповідальність за відомості, зазначені в Експортній декларації, так як вона заповнюється Продавцем.

Також, позивач зазначає, що законодавець не відносить копію митної декларації країни відправлення до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже цей документ відсутній у переліку документів, визначених у частині 2 статті 53 Митного Кодексу України.

Більше того, зі змісту наданої Експортної декларації можна чітко встановити та ідентифікувати товар та його дійсну вартість, а сама Експортна декларація складена однією з офіційних мов Організації Об`єднаних Націй, тобто іноземною мовою міжнародного спілкування.

На переконання позивача, відповідач порушив приписи Митного Кодексу України та неправильно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши клопотання апелянта про заміну відповідача правонаступником, колегія суддів приходить до висновку про його обґрунтованість, а отже необхідність задоволення такого клопотання з огляду на таке.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Солтекс V» (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 22, ідентифікаційний код 33591497) зареєстроване в якості юридичної особи 01.06.2005, номер запису 1 073 102 0000 004342 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.08.2018 між Ihya Tekstil Taєimacilik Gida San.Tic.Ltd.Sti, компанією, зареєстрованою в Турецькій Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Солтекс V» був укладений договір купівлі-продажу № 003СТ/2018 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини й текстильні товари виробництва Турецької Республіки, а також інших країн.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 4.1 та 4.2 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.

Товар відвантажується морським транспортом на умовах FOB м. Стамбул, Турецька Республіка (Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього договору.

Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка й маркування, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Продавець і позивач погодили, що товар продається за ціною за умови, що він є стоковим, в 3,00 долари США за 1 (один) кг, якщо інша ціна не передбачена відповідним додатком до договору.

Оплата здійснюється позивачем шляхом внесення передоплати в розмірі 100% вартості товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Оплата за товар буде проводитися шляхом оплати позивачем виставленого продавцем інвойса на товар.

30.12.2020 продавець та позивач уклали додаткову угоду № 003СТ/2018/4 до договору, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2022.

29.12.2022 продавець та позивач уклали додаткову угоду № 003СТ/2018/5 до договору, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2024.

07.12.2022 продавець та позивач уклали додаток № 141 до договору (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець продав позивачу тканину виробництва Китайської Народної Республіки (далі - товар), а саме: тканина вибивна (100% бавовна), сток, завширшки 225±5 см, товарна позиція 52085200 відповідно до діючої на момент укладення додатку Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі -УКТ ЗЕД), в кількості 18 491 кг, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг; тканина відбілена (100% бавовна), сток, завширшки 225±5 см, товарна позиція 52082219 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 1 252 кг, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг; тканина відбілена (100% бавовна), сток, завширшки 220±5 см, товарна позиція 52082900 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 4 457 кг, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг.

Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсом № JDT-081222 від 08.12.2022 склала 73 810 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Jiangsu Danda Trade Co., Ltd.

Відповідно до пункту 4 додатку оплата за товар здійснюється позивачем шляхом сплати 100% вартості товару до 31.03.2023 включно.

19.01.2023 позивач до Київської митниці подав митну декларацію ІМ40ЕА № 23UA100380670736U1, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 73 810 доларів США. Поставка відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна й була визначена позивачем із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 08.12.2022;

- (0380) рахунок-фактура (інвойс) № JDT-081222 від 08.12.2022;

- (0705) коносамент № SZHFS2212015 від 10.12.2022;

- (0730) автотранспортна накладна №2585 від 18.01.2023;

- (4103) додаток;

- (4103) додаткова угода № 003СТ/2018/4 від 30.12.2020 до договору;

- (4103) додаткова угода № 003СТ/2018/5 від 29.12.2022 до договору;

- (4104) договір.

24.01.2023 Київська митниця провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 23UA100380670736U1, яким підтвердила опис та маркування товару, що ввозився позивачем на митну територію України автомобільним транспортом (д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ).

25.01.2023 відповідач, розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ЕА № 23UA100380670736U1 від 19.01.2023 митної вартості товару, направив позивачу електронне повідомлення, у якому зазначив, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та те, що документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Посилаючись на положення частин 2 та 3 статті 53, статей 54, 57 Митного Кодексу України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: за наявності - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію тощо); копію митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 Митного Кодексу України; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару (зовнішньоекономічний договір (контракт), за яким здійснюється поставка заявленої до митного оформлення партії товару тощо).

26.01.2023 позивач на вказаний запит, ураховуючи невзяття ним на бухгалтерський облік спірного товару через його перебування в зоні митного контролю відповідача, надав останньому наступні додаткові документи, що стосуються спірного товару, та бухгалтерські платіжні документи, що стосуються аналогічних (подібних) товарів, придбаних позивачем у продавця за договором: експертний висновок № 113/35 від 20.01.2023, виданий Державним підприємством «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», експортну митну декларацію № 230120220000065834 від 08.12.2022, прайс-листа продавця б/н від 08.12.2022, платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 21 № JBKLJ87OJY5FR від 19.01.2023, видане Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» на суму 77 679,23 доларів США, акт звіряння взаєморозрахунків від 23.01.2023 між позивачем та продавцем по договору в розрізі митної декларації ІМ40ЕА № 22UA100380367737U0 від 19.12.2022 та інвойса № КРІ-10489 від 19.10.2022, лист продавця № FYS20230124-01/A від 24.01.2023, видаткову накладну № ТОВ-000039 від 07.12.2022, складену між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , та видаткову накладну № ТОВ-000041 від 07.12.2022, складену між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 .

06.02.2023 Київська митниця, в особі її структурного підрозділу ВМО № 1 митного поста «Чайки» UA100380 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000017/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару № 1 у митній декларації ІМ40ЕА № 23UA100380670736U1 від 19.01.2023 скоригував із 56 397,55 доларів США до рівня 102 253,47 доларів США, товару № 2 - з 3 818,60 доларів США до рівня 7 200,83 доларів США, а товару № 3 - з 13 593,85 доларів США до рівня 24 690,52 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією ІМ40ЕА № 23UA100380670736U1 від 19.01.2023, ним встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та те, що документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Згідно з пунктом 2.1. додатку, інвойсу № JDT-081222 08.12.2022 та графи 20 митної декларації ІМ40ЕА № 23UA100380670736U1 від 19.01.2023 поставка товарів здійснюється за умовами CPT м. Київ, Україна. Відповідно до Інкотермс 2010 міжнародний торговий термін (умова) «CРТ» (Carriage Paid To (named place of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (...назва місця призначення)» означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту, але пунктом 3.2 додатку встановлено, що вартість товару включає лише вартість товару, пакування, маркування, доставку.

В інвойсі № JDT-081222 від 08.12.2022 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що, в свою чергу, впливає на ціну товару. Крім того, за результатами проведення митного огляду (акт митного огляду № 23UA100380670736U4 від 24.01.2023) не підтверджено, що товар є стоковим та не встановлено його сортність (відсутні дані на маркуванні).

У графі 44 митної декларації ІМ40ЕА № 23UA100380670736U1 від 19.01.2023 зазначено відомості про зовнішньоекономічний контракт № 003СЕ/2018 ІМ40ЕА № 23UA100380670736U1 від 19.01.2023 (до митного оформлення не надано) та доповнення до нього, хоча фактично до митного оформлення подано додатки до зовнішньоекономічного контракту № 003СТ/2018 від 01.08.2018.

Митний орган також зазначив, що згідно з пунктом 4 додатку позивач зобов`язаний сплатити 100% вартості товару до 31.01.2023 включно, але декларантом не надано банківські платіжні документи, що підтверджують оплату оцінюваного товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару. Тому відповідно до частини 2 статті 58 Митного Кодексу України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Декларантом додатково надіслано:

1) видаткові накладні із зазначенням ціни продажу за метр, які неможливо ідентифікувати з даною поставкою (в інвойсі від постачальника - ціна за кілограм товару);

2) висновок експерта (ДЗІ) щодо вартісних характеристик товару від № 113/35 20.01.2023 містить вартісний аналіз, який проведено в основному на підставі поданих до митного оформлення товаросупровідних документів, у ньому не зазначені повні дані інтернет-сторінок, на яких розміщена зазначена інформації, а також посилання на ціну 3,50 долари США за 1 кг., але ціни визначено на рівні 3,05 долари США за 1 кг.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями МК України контроль визначення правильності митної вартості товарів покладено виключно на митні органи. Даний висновок не може однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, які в ньому наводяться, тому носить виключно інформаційний характер;

3) платіжне доручення №NJBKLJ87OJY5FR від 19.01.2023 не містить реквізити, необхідні для ідентифікації товару, оскільки в ньому зазначена інформація лише про номер та дату договору та рахунок №KPI-10489 від 19.10.2022, який до митного оформлення не надавався;

4) експортна декларація країни відправлення подана без урахуванням вимог статті 254 МК України та містить відмінні від заявлених дані щодо вагових характеристик товарів. Інші додаткові документи, необхідність подання яких була зазначена у електронному повідомленні декларанту від 25.01.2023, не були надані. Тому відповідно до частини 2 статті 58 Митного Кодексу України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Ураховуючи, що декларантом не надано інших документів, а надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, відповідно до статті 58 Митного Кодексу України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Відповідно до частини 2 статті 58 Митного Кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин 2 і 2 статті 53, статті 57 Митного Кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні.

Декларантом повідомлено митний орган про неможливість подання додаткових документів, тобто декларантом не вжито заходів, встановлених частиною 2 статті 52, частиною 3 статті 53, статтею 58 Митного Кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення.

У зв`язку із зазначеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини 4 статті 57 Митного Кодексу України. Жодних вимог у порядку частини 6 статті 55 Митного Кодексу України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів відповідно до статей 59 та 60 Митного Кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю в митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62, 63 Митного Кодексу України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині 2 статті 64 Митного Кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу.

Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар № 1 - митна декларація № UA100230/2022/601667 від 25.01.2023 (вартість згідно з джерелом інформації - 5,53 доларів США за 1 кг), товар № 2 - митна декларація № 22UA209230021497U1 від 12.12.2022 (вартість згідно з джерелом інформації - 0,7187 доларів США за 1 м2), товар № 3 - митна декларація № 22UA500020021602U4 від 21.12.2022 (вартість згідно з джерелом інформації - 5,54 доларів США за 1 кг).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2023/000106 від 06.02.2023.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною 7 статті 55 та частиною 2 статті 263 Митного Кодексу України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ № 23UA100380601538U6 від 06.02.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 467 748,30 грн.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000017/2 від 06.02.2023 ТОВ "Солтекс V" звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Так, Митний Кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

За приписами ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Керуючись ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

На виконання ч. 1 ст. 257 МК Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частини 7 та 8 ст. 257 МК України передбачають, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені ч. 8 вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів ст. 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Відповідно до ч. 2 ст. VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

За правилами частин 4 та 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений ч. 10 ст. 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Керуючись ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За правилами ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частина 4 ст. 57 МК України встановлює, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено ст. 53 МК України.

Керуючись частинами 1 та 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

На виконання ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Втім, вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Вказана норма кореспондується з приписами ст. 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Що також відповідає положенням п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Так, згідно з частин 1 та 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч. 10 цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пункт 1 ч. 5 ст. МК України встановлює, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Такими додатковими документами, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України є:

договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копія митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, право митного органу на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноваженої ним особи зобов`язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.

Відповідно до п. 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З вказаних норм вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Так, контролюючий орган має право відійти від наведених вище обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни та не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом дій, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За правилами п. 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.

Як встановлено вище, відповідно до пункту 2.1 додатку продавець зобов`язався поставити товар позивачу змішаним транспортом на умовах поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010).

Так, умови поставки CPT згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Продавець зобов`язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників - першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.

Продавець також зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.

В обов`язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

Отже, як вірно вказує суд першої інстанції, за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) саме на продавця, а не на позивача покладались обов`язки щодо сплати й забезпечення митного очищення спірного товару позивача при його транспортуванні до м. Києва, Україна.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість спірного товару з посиланням на те, що позивач не підтвердив включення вартості митного очищенню товару для експорту до митної вартості товару, адже такі витрати вже були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем.

Судом першої та апеляційної інстанції досліджено надані позивачем відповідачу договір, додаткові угоди № 003СТ/2018/4 від 30.12.2020 та № 003СТ/2018/5 від 29.12.2022 до договору, додаток, у пункті 3.1 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс № JDT-081222 від 08.12.2022, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CPT м. Київ, Україна, та встановлено, що вартість товару в розмірі 73 810 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ЕА № 23UA100380670736U1 від 19.01.2023.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо безпідставності твердження відповідача про необхідність надання позивачем платіжних документів щодо спірного товару, враховуючи те, що відповідно до пункту 4 додатку товар підлягав до сплати до 31.01.2023, адже відповідачем неправильно було встановлено, що в силу приписів пункту 4 додатку термін оплати спірного товару закінчувався 31.03.2023, а не 31.01.2023.

Щодо приналежності товару до стокового слід зазначити, що сторони в додатку визначилися, що товар є стоковим. Аналогічні дані містять інвойс № JDT-081222 від 08.12.2022, виставлений продавцем, та пакувальний лист продавця б/н від 08.12.2022.

Так, згідно з пунктом 8.3 акта Київської митниці про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 23UA100380670736U1 від 24.01.2023 під час проведення митного огляду товару Київська митниця встановила відповідність опису спірного товару, в тому числі його приналежності до стокового.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1316 від 12.12.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції Украйни 26.02.2013 за № 318/22850, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду.

Отже, як вірно вказує суд першої інстанції, враховуючи, що актом митного огляду відповідача № 23UA100380670736U1 від 24.01.2023 не встановлено невідповідності фактичних характеристик та кількості товару, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, суд приходить до висновку, що Київська митниця під час здійснення митного огляду підтвердила приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового, що, своєю чергою, позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим.

Як вірно вказує суд першої інстанції, у спірному випадку митний орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певних товарних позицій на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 428 від 21.05.2012.

Так, в розділі XI (групи 50-63) «Текстильні матеріали та текстильні вироби» УКТ ЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як «сток», «стоковий товар», що могло б вплинути на ставки мита на такий товар у залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз`яснень щодо понять «сток», «стоковий товар» і Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені наказом Державної митної служби України № 256 від 14.07.2020, а також МК України.

Як встановлено вище, приналежність товару до стокового підтверджується додатком, інвойсом № JDT-081222 від 08.12.2022, пакувальним листом продавця б/н від 08.12.2022 до нього, актом митного огляду відповідача № 23UA100380670736U1 від 24.01.2023.

Також, позивач надав у відповідь на запит відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості спірного товару прайс-лист продавця товару б/н від 08.12.2022, який необґрунтовано не було враховано відповідачем, який і витребував вказаний документ у позивача.

Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Також, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо необґрунтованості твердження відповідача про необхідність надання позивачем до митного оформлення перекладу копії митної декларації країни відправлення № 230120220000065834 від 08.12.2022, адже така складена офіційною мовою Організації Об`єднаних Націй, тобто іноземною мовою міжнародного спілкування.

Також, є вірним висновок суду першої інстанції, що ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Щодо наявності підстав для застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості ввезених товарів, колегія суддів зазначає наступне.

На виконання пунктів 2 та 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За правилами п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Втім, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті вказаних положень.

Отже, висновки контролюючого органу щодо документального непідтвердження ТОВ "Солтекс V" митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації позивача є протиправним.

Отже, у відповідача під час прийняття спірного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права та прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; п. 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; п. 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; п. 29).

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з`ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан