Постанова

від 24.05.2024 по справі 620/3617/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/3617/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Падій В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Ніжинське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Ніжинське лісове господарство» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №1100/25010700 від 27 січня 2022 року, №1101/25010700 від 27 січня 2022 року та №1102/25010700 від 27 січня 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №545, з метою удосконалення структури управління та підвищення ефективності ведення лісового господарства та враховуючи звернення Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства від 27.07.2021 №07-18/1318, припинено Державне підприємство «Прилуцьке лісове господарство» (ЄДРПОУ 00993461), шляхом реорганізації, а саме, приєднання до Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00993521) (т.1 а.с.197-202).

Пунктом 7 зазначеного наказу №545 та статті 1 Статуту Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 26.01.2022 №180, визначено, що Державне підприємство «Ніжинське лісове господарство» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство».

У вересні 2022 року, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 07.09.2022 №1003, відбулося реформування управління лісової галузі, зокрема, шляхом ліквідації як юридичних осіб публічного оправа територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів (за переліком згідно з додатком 1), утворення як юридичних осіб публічного права міжрегіональних територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів (за переліком згідно з додатком 2), а також утворення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з приєднанням до нього усіх державних спеціалізованих підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.

Відповідно до вказаної постанови №1003, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №862 припинено Державне підприємство «Ніжинське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 44768034) та визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство». Термін припинення визначено до 20.01.2023 (т.1 а.с.207-209).

З Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на 16.12.2022) відносно юридичної особи - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» внесені дані про відокремлені підрозділи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», зокрема, про відокремлений підрозділ - філію «Ніжинське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 45078873) (т.1 а.с. 76).

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 16.12.2022 №114 затверджено Положення про філію «Ніжинське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (т.1 а.с.193).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 №73 затверджено передавальний акт балансових рахунків, необоротних активів, зобов`язань, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» (здав: Голова комісії з припинення Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» Юрій Головченко,- прийняв: Директор філії «Ніжинське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Андрій Данько) (т.1 а.с.185, т. 2 а.с. 49 - 199).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 16.01.2023 №131 затверджено нову редакцію Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) (т.1 а.с.79-98).

За таких обставин, станом на день подання цієї позовної заяви правонаступником Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство», яке було правонаступником Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Ніжинське лісове господарство» (ЄДРПОУ 45078873).

На підставі направлень від 19.11.2021 №3722, №3723, №3724, виданих ГУ ДПС у Чернігівській області, на підставі наказу начальника ГУ ДПС у Чернігівській області від 19.11.2021 №2001-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 19.11.2021 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2013 по 19.11.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Перевірка проводилась з 23.11.2021 по 13.12.2021; термін проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 07.12.2021 по 13.12.2021 на підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 03.12.2021 №2092-п.

За результатами перевірки складено Акт від 20.12.2021 №9442/07/00993461 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Прилуцьке лісове господарство» (податковий номер 00993461) (т.1 а.с. 109-183).

У розділі IV «Висновок» вказаного Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ДП «Прилуцьке ЛГ»:

1. п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.7, п.11 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 р. №318 (зі змінами та доповненнями), п.3.5 «Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності», затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 №433, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 429 803 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 110 529 грн, за 2018 рік на суму 84 085 грн, за 2019 рік на суму 108 950 грн, за 2020 рік на суму 126 239 грн.

2. п. 2, п. 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, в результаті чого занижено частину чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 на загальну суму 1 571 698 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 377 639 грн, за 2018 рік на суму 287 290 грн, за 2019 рік на суму 446 698 грн, за 2020 рік на суму 460 071 грн.

3. п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету в загальній сумі 53 445 грн, в тому числі за січень 2017 року на суму 3334 грн, за лютий 2017 року на суму 3371 грн, за березень 2017 року 1127 грн, за квітень 2017 року на суму 311 грн, за травень 2017 року на суму 171 грн, за червень 2017 року на суму 123 грн, за липень 2017 року на суму 57 грн, за серпень 2017 року на суму 34 грн, за січень 2019 року на суму 3886 грн, за лютий 2019 року на суму 8883 грн, за березень 2019 року 5004 грн, за квітень 2019 року на суму 495 грн, за травень 2019 року на суму 136 грн, за серпень 2019 року на суму 165 грн, за вересень 2019 року на суму 26014 грн, за березень 2020 року на суму 334 грн.

4. п. 201.1, п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, ДП «Прилуцьке лісове господарство» не зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 53 445 грн за податковий період 2017-2019 роки.

5. абзацу 2 підпункту 1 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, що привело до заниження нарахування єдиного внеску на загальну суму 2481,27 грн, в тому числі: за грудень 2018 року - 657,05 грн; за лютий 2020 року - 765,60 грн; за травень 2020 року - 220,79 грн; за жовтень 2020 року - 837,83 грн.

6. абзацу 12 пункту 3.1, пункту 3.2 - пункту 3.5, абзацу 3 пункту 3.11 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), який затверджено наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556 зі змінами да доповненнями, а саме: в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 1 квартал 2018 року та 1 квартал 2019 року мали місце недостовірні відомості про платників податку - фізичних осіб (вказані не дійсні податкові номера), котрим нараховувався (виплачувався) дохід.

7. абзацу «а» підпункт 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5, статті 164, пункт 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, а саме: за період з 31.01.2018 по 31.01.2019 не утримало (не нарахувало) та не сплатило до бюджету 2947,26 грн податку на доходи фізичних осіб.

8. абзацу «а» підпункт 164.2.17 пункту 164.2, статті 164 , підпункт 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2. статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 розділу IV , підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.5, 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: за період з 31.01.2018 по 31.01.2019 не утримало (не нарахувало) та не сплатило до бюджету 201,40 грн військового збору.

06.01.2022 ДП «Прилуцьке лісове господарство» подані пояснення та заперечення на Акт перевірки.

Листом від 24.01.2022 №259/ж-12/25/-01-07-04-07 ГУ ДПС у Чернігівській області повідомило, що за результатами розгляду заперечення ДП «Прилуцьке лісове господарство», висновок Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 20.12.2021 №9442/07/00993461 залишено без змін.

27.01.2022 ГУ ДПС у Чернігівській області винесло наступні податкові повідомлення- рішення:

№1100/25010700 від 27 січня 2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 505 694,00 грн (основний платіж - 429 803,00 грн, штрафна санкція - 75 891,00 грн (т.1. а.с. 244-246);

№1101/25010700 від 27 січня 2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) на суму 1 571 698 грн (т.1 а.с.250-251, т.2 а.с.1);

№1102/25010700 від 27 січня 2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 66 806,25 грн (основний платіж - 53 445 грн, штрафна санкція - 13 361,25 грн (т.1 а.с. 247-249).

Не погодившись з оскаржуваними рішеннями ГУ ДПС в Чернігівській області позивач звернувся зі скаргою до ДПС України, проте рішенням від 08.08.2022 №8713/6/99-00-6-01-03-06 оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.2 а. с. 36-43).

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (статті 135 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює господарську діяльність, що відповідно до класифікатора видів економічної діяльності відноситься до розділу 02.10. Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві (основний).

Згідно з висновками Акта перевірки, в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України та пункту 7 П(С)БО 16 «Витрати» позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, внаслідок списання на собівартість реалізованої продукції (Дт. 901 рах) витрат основного виробництва (лісогосподарське виробництво) тобто витрат, які не мають визнання витрат певного періоду у зв`язку з відсутністю визнання доходу для якого вони здійснені (лісозаготівлі), а саме: витрати по «відновленню лісів» (вирощування посадкового матеріалу, його викопування, обробіток ґрунту, посадка лісу).

Висновки ГУ ДПС у Чернігівській області щодо порушення, викладеного в пунктах 1,2 Акту перевірки, що стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень №1100/25010700 від 27.01.2022 №1101/25010700 від 27.01.2022, зроблені у зв`язку з тим, що, на думку контролюючого органу, ДП «Прилуцьке лісове господарство» не повинно було відносити до рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» витрати на відновлення лісів.

Відповідач вважає, що наведені вище витрати повинні враховуватися не у складі витрат основної діяльності згідно П(С)БО №16 «Витрати», а у складі витрат на створення довгострокових біологічних активів згідно П(С)БО №30 «Біологічні активи», або у складі основних засобів згідно з П(С)БО № 7 «Основні засоби».

Вказує, що у П(С)БО 16 «Витрати» відсутні пункти, які б передбачали віднесення до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) витрат на створення довгострокових біологічних активів, якими ГУ ДПС у Чернігівській області вважає вирощування посадкового матеріалу в розсадниках, обробіток ґрунту під лісові культури, викопка посадкового матеріалу, садіння лісу, доповнення лісових культур.

Крім того зазначає, що в додатку до П(С)БО 30 наведено приклади біологічних активів. Згідно зазначеного додатку, дерева в лісі (лісовий масив), саджанці є довгостроковими біологічними активами.

Тобто контролюючим органом до порушень, що вплинули на визначення податку на прибуток та відрахування частини чистого прибутку визначено те, що поточні витрати здійснені підприємством на лісовідтворення віднесено до складу витрат поточного періоду та списано на собівартість реалізованої продукції, а не віднесено до витрат наступних періодів, як облік біологічного активу.

Згідно пункту 5 П(С)БО 30 біологічний актив або сільськогосподарська продукція визнаються активом, якщо існує імовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигод, пов`язаних з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Пунктом 11 П(С)БО 30 визначено, що довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо або якщо підприємство є платником податку на прибуток, можуть визнаватися та відображатися за первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності.

Отже пункт 5 та пункт 11 П(С)БО 30 передбачають обов`язковість взяття біологічних активів на баланс підприємства.

Проте відповідно до статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Отже посаджені лісові культури на землях державного лісового фонду не перебувають на балансі позивача, й позивач не має законодавчих підстав для зарахування лісу у свій баланс, оскільки дерева в лісі не перебувають на балансі підприємства і не являються його власністю.

При цьому, діяльність підприємства з вирощування лісових культур не може вважатися створенням біологічних активів, оскільки вказані лісові культури (як ті, що створюються підприємством при лісовідновленні, так і ті, що надані йому в користування в первісному вигляді) не беруться на облік як основні засоби чи інші необоротні матеріальні активи (не зараховуються на баланс), а, отже, не підлягають амортизації.

У Додатку до П(С)БО 30 «Біологічні активи» визначено перелік біологічних активів, а саме: сади, дерева в лісі (лісовий масив), і цими садами, дерева в лісі є не будь-які дерева, а плодоносні рослини, пов`язані з сільськогосподарською діяльністю, на які не поширюється Положення (стандарт) 30.

Також пунктом 3.1 П(С)БО 30 «Біологічні активи» прямо передбачено, що Положення №30 не поширюється на біологічні активи, не пов`язані з сільськогосподарською продукцією, тобто не розповсюджуються на діяльність підприємства лісового господарства в частині витрат на лісове господарство.

Так пунктами 2, 3, 4, 5, 11, 17 П(С)БО «Біологічні активи» №30 чітко визначено, що норми цього Положення застосуються підприємствами щодо сільськогосподарської діяльності і розповсюджується виключно на сільськогосподарські підприємства.

Сільськогосподарська діяльність являє собою процес управління біологічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних активів.

Сільськогосподарська продукція, у свою чергу, - це актив, одержаний в результаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання, а додаткові біологічні активи - це біологічні активи, одержані в процесі біологічних перетворень (пункт 4 П(С)БО №30).

Перелік (приклади) біологічних активів і сільськогосподарської продукції наведені у Додатку до П(С)БО №30.

Відповідно до вказаного Додатку до біологічних активів відносяться сади дерева в лісі (лісовий масив), і цими садами дерева в лісі є не будь-які дерева, а плодоносні рослини, пов`язані з сільськогосподарською діяльністю.

Дерева в лісі не є сільськогосподарської продукцією, оскільки вони не одержанні в результаті відокремлення від біологічного активу, як це передбачено визначенням сільськогосподарської продукції, що міститься в пункті 4 ПСБО №30 «Біологічні активи».

Разом із тим, ДП «Прилуцьке лісове господарство» не здійснювало сільськогосподарської діяльності.

ДП «Прилуцьке лісове господарство» здійснював посадку сосни та інших порід дерев, при цьому процес вирощування лісів є довготривалим і жодна із порід дерев в процесі перетворення не здатна давати ані сільськогосподарську продукцію, як актив, отриманий в результаті відокремлення від біологічного активу, ані додатковий біологічний актив, як актив, одержаний в процесі біологічного перетворення іншого біологічного активу. Додаткові блага від дерев неможливо отримати, а, відтак, такі насадження не підпадають під визначення «Біологічні активи».

Слід також зазначити, що створення лісових культур - це технологічний процес, який у своєму часі становить від 5 до 7 років. Витрати на посадку та вирощування лісових насаджень неможливо прямо пов`язати з отриманим доходом, оскільки продукція, яку можна отримати з таких насаджень для реалізації та отримання доходу з`являється лише через 60-100 років.

За таких умов витрати, понесені у зв`язку із лісовідновленням, яке передбачає довготривалий (більше одного року) технологічним циклом виробництва, неможливо пов`язати з доходом певного періоду, а тому вони повинні відноситись до витрат того звітного періоду, в якому вони понесені у відповідності до абзацу 2 пункту 7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, яким визначено, що витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду в якому вони понесені.

Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що витрати, понесені у зв`язку із лісовідновленням, яке передбачає довготривалий (більше одного року) технологічним циклом виробництва, не можливо пов`язати з доходом певного періоду, а тому вони повинні відноситись до витрат того звітного періоду, в якому вони понесені.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновок відповідача щодо неправомірності відображення позивачем у бухгалтерському обліку, а саме: у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» звітів про фінансові результати за формою №2 витрати, в тому числі на «відновлення лісів» згідно бухгалтерського запису Деб. Рах. 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» та Кр. рах.232 «Лісогосподарське виробництво» є помилковим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.04.2022 у справі №620/4002/20.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 27.01.2022 №1100/25010700, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 505 694,00 грн (основний платіж - 429 803,00 грн, штрафна санкція - 75 891,00 грн та №1101/25010700, яким збільшено суму грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) на суму 1 571 698 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.01.2022 №1102/25010700, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 66 806,25 грн (основний платіж - 53 445 грн, штрафна санкція - 13 361,25 грн колегія суддів зазначає наступне.

Як випливає з Акту перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області робить висновок про неправомірне списання деетанпропанбутанізованого конденсата в господарській діяльності ДП «Прилуцьке лісове господарство», у зв`язку з тим, що даний вид палива не може бути використаний для заправки транспортного засобу, так як є лише компонентом палива, тому підприємство повинно нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 27 574,00 грн, в тому числі за січень 2017 року на суму 3 334 грн, за лютий 2017 року на суму 3 371 грн, за березень 2017 року на суму 1 127 грн, за квітень 2017 року на суму 311 грн, за травень 2017 року на суму 171 грн, за червень 2017 року на суму 123 грн, за липень 2017 року на суму 57 грн, за серпень 2017 року на суму 34 грн, за січень 2019 року на суму 3 886 грн, за лютий 2019 року на суму 8 883 грн, за березень 2019 року на суму 5 004 грн, за квітень 2019 року на суму 495 грн, за травень 2019 року на суму 136 грн, за серпень 2019 року на суму 165 грн, за вересень 2019 року на суму 143 грн, за березень 2020 року на суму 334 грн.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Прилуцьке лісове господарство» здійснило придбання у ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» товару з номенклатурою «Деетанпропанбутанізований конденсат» (код УКТЗЕД 2709009000) загальною кількістю 5195 літри на загальну суму 113 269,22 грн (у т.ч. ПДВ - 19 044,87 грн), з них: у 2019 році 5195 літрів, на загальну суму 113 269,22 грн (у т.ч. ПДВ - 19 044,87 грн).

Постачання паливно-мастильних матеріалів проводилось відповідно до Договору поставки паливно-мастильних матеріалів від 11.01.2019 №38 та специфікації до нього від 11.01.2019.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Договору загальна вартість Договору становить 182 760,06 грн. Ціна, кількість та асортимент кожної окремої партії Товару попередньо узгоджується Сторонами з наступним відображенням у рахунку- фактурі. Розрахунки між Сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору поставка Товару здійснюється засобами Постачальника протягом двох днів з моменту отримання специфікації від Покупця або у інший термін, обумовлений між Постачальником та Покупцем.

Згідно предмету вказаного договору ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» постачає та передає у власність ДП «Прилуцьке ЛГ»» паливно-мастильні матеріали, в тому числі масла автомобільні. Асортимент передбачено пунктом 1.2 Договору, до якого входять дизельне пальне - 2915 л, деетанпропанбутанізований конденсат - 5195 л.

Зазначене погоджено у Специфікації від 11.01.2019 до Договору №38 від 11.01.2019.

Підтвердженням реальності виконання сторонами вказаного Договору поставки є: видаткова накладна: №РН-0000122 від 11.01.2019 (на загальну суму 182 760,06 грн); податкова накладна: №132 від 11.01.2019 (на загальну суму 182 760,06 грн); товарно-транспортна накладна: №0000000160 від 11.01.2019.

Товар був отриманий представниками ДП «Прилуцьке лісове господарство», про що свідчать прізвище та підпис на товарно-транспортних накладних.

Оплата за товар здійснена в безготівковій формі у повній мірі, що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000125 від 11.01.2019 (на загальну суму 182 760,06 грн) та платіжними дорученнями: №892 від 09.04.2019 (50 000,00 грн), №953 від 15.04.2019 (50 000,00 грн); №997 від 22.04.2019 (82 760,06 грн).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що господарські операції за період, з 2017-2019 роки, ДП «Прилуцьке лісове господарство» з ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» щодо придбання деетанпропанбутанізованого конденсата є реальними та підтверджуються долученими платником податків до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, що контролюючим органом в Акті перевірки фактично не заперечується.

Згідно наданих для перевірки оборотно-сальдових відомостей, карток рахунків (рах. 203 «Паливо, 232 «Лісогосподарське виробництво», 233 «Витрати по вивезенню лісопродукції на кінцеві склади») вбачається, що деетанпропанбутанізований конденсат списаний на наступні статті витрат: - для виявлення та попередження лісових пожеж,- догляд за лісовими культурами на землях ДЛФ механічним способом; - вибірково-санітарні рубки; - заготівлі деревини РГК; - прочищення; - охорону диких тварин; - вирощування стандартного посадочного матеріалу в розсадниках; - заготівля лісового насіння; - вивезення та погрузка деревини.

Тобто відповідно до вищезазначеного, деетанпропанбутанізований конденсат використовувався лише в господарській діяльності підприємства, передбаченої КВЕДами 02.10 «Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві» (основний), 01.70 «Мисливство, відловлювання тварин і надання пов`язаних із ними послуг», 02.20 «Лісозаготівлі», 02.30 «Збирання дикорослих недеревних продуктів», 02.40 «Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві», 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво», 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту».

Факт використання ДП «Прилуцьке лісове господарство» у господарській діяльності придбаного деетанпропанбутанізованого конденсату підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля, наявних в матеріалах справи.

Контролюючий орган в Акті перевірки вказав про неможливість використання платником податків як палива для автомобілів деетанпропанбутанізованого конденсату, оскільки останній не відноситься до пального, перелік якого зазначено в підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України, а тому твердження платника податків про використання деетанпропанбутанізованого конденсату у власній господарській діяльності є безпідставними.

Проте відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не врахована копія паспорту №441 від 05.01.2017, виданого Випробувальним центром нафтопродуктів « 10 Хіммотологічний центр», наявного в матеріалах справи (т.1 а.с.206) на деетанпропанбутанізований конденсат, який підтверджує, що октанове число за моторним методом становить не менше 76,0 одиниць.

Відтак зазначений конденсат придатний для використання у транспортних засобах, в яких згідно з технічними вимогами допускається використання пального марки Аи-76 та вище.

Наведене в повному обсязі підтверджує факт придбання позивачем у ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» деетанпропанбутанізованого конденсату та його використання у власній господарської діяльності як паливо для автомобілів, в яких допускається використання пального марки Аи-76.

Таким чином висновок відповідача щодо неправомірності формування ДП «Прилуцьке лісове господарство» податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 25.05.2023 у справі № 620/1217/20.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником податків до контролюючого органу усіх, належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте у цій справі податковим органом не доведено існування таких обставин.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Отже висновки податкового органу щодо неможливості використання деетанпропанбутанізованого конденсату у господарській діяльності ДП «Прилуцьке лісове господарство» повністю спростовано наявними матеріалами справи, а тому таке твердження є безпідставним та таким, що не підтверджене жодними належними та допустимими доказами, тому податкове повідомлення-рішення від 27.01.2022 №1102/25010700 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на кримінальне провадження №12019270250000179, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань щодо факту незаконної вирубки 13 дубів на загальну суму 129354,00 грн, оскільки сам факт наявності кримінального провадження, за відсутності вироку, який набув законної сили, не є беззаперечним доказом того, що підтверджує факт незаконної вирубки 13 дубів на загальну суму 129354,00 ДП «Прилуцьке лісове господарство» .

Щодо наявності правових підстав для стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу та суми відповідних витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем були надані відповідні документи (т.2 а.с.227-231).

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи, що спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача.

Щодо обґрунтованості витрат на правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на зміст, а також характер спірних правовідносин, враховуючи заперечення відповідача щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, справедливим та співрозмірним є призначення компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких