Постанова

від 21.05.2024 по справі 580/72/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року Справа № 580/72/23

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

представника Позивача Захарченка Я.В.,

представника Відповідачів Олененка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі

за позовом Черкаської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Управління культури та охорони

культурної спадщини Черкаської обласної державної

адміністрації

до ОСББ «Замковий Узвіз 1»,

приватного підприємства «Надія»,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_1

про зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Перший заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСББ "Замковий Узвіз 1", приватного підприємства "Надія", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в якому просив зобов?язати Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замковий Узвіз 1", приватне підприємство "Надія", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 Nє 1768 охоронний договір на об?єкт культурної спадщини - пам??ятку архітектури, будинок кінця ХХ століття, "Будинок з грифонами", що розташована за адресою: вул. Замковий узвіз, 1, м. Черкаси, яка відповідно до наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 №10-03-21 включена до переліку щойно виявлених пам?яток архітектури.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 зазначений позов було задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.11.2023 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «Надія».

3. 23.01.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу в адміністративній справі №580/72/23 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своєї заяви Заявник зазначив, що 27.12.2023 старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Київ відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Проте, ще до відкриття виконавчого провадження, 28.11.2023 він виконав рішення суду в добровільному порядку, направивши на адресу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації підписані зі своєї сторони два примірники охоронного договору на об?єкт культурної спадщини пам?ятку архітектури, будинок кінця ХХ століття, Будинок з грифонами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник вказав, що станом на 12.01.2024 іншою стороною договору, а саме Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації не вчинено жодних дій, направлених на виконання рішення суду з їх сторони.

4. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт направлення на адресу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронного договору на об?єкт культурної спадщини, який підписаний лише в односторонньому порядку, не свідчить про виконання заявником рішення суду у справі №580/72/23 у повному обсязі.

5. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, та ухвалити нове, яким його заяву задовольнити.

Апелянт наполягає на тому, що саме на Управління покладено обов?язок виготовити паспорт об?єкта культурної спадщини та іншу облікову документацію, що є невід?ємною частиною охоронного договору і саме Управління повинно надати боржнику вказані документи, як додатки до договору.

Також ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду в цій справі прийняте в інтересах Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, а тому стягувачем у виконавчому провадженні повинен був бути саме цей орган, а не прокуратура. Апелянт вказує, що неправильне визначення стягувача у виконавчому документі, є підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню з інших причин.

З цих та інших підстав ОСОБА_1 вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, шо призвело до неправильного вирішення питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

6. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 та 20.03.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

7. Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скарги, у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

У своєму відзиві Позивач наполягає на тому, що обов?язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам?ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.

Окрім того, зазначає, що станом на час прийняття наказу про затвердження переліку щойно виявлених пам?яток архітектури Порядок №1760, на який посилається Апелянт, визначав процедуру занесення об?єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам?яток України. Проте цей Порядок не містив норм, які визначали б порядок внесення щойно виявлених об?єктів до Переліку об?єктів культурної спадщини. Лише 14 вересня 2016 року постановою КМУ №626 були внесені зміни до Порядку №1760, якими, зокрема, визначено склад облікової документації на щойно виявлені об?єкти культурної спадщини, які включають лише облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

8. 16.04.2024 у судове засідання з`явилися представник Позивача та представник Відповідачів.

У судовому засіданні представником Позивача було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на розумний термін. Вказане клопотання було задоволено ухвалою ШААС із занесенням до протоколу судового засідання.

9. У судовому засіданні 21.05.2024 представник Апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив їх задовольнити. Надав пояснення, які аналогічні тим, що викладені письмово.

Представник Позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення, які аналогічні тим, що викладені письмово.

10. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

11. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі- КАС України), Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ), Порядком укладення охоронних договорів нампам`ятки культурної спадщини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1768 (далі- Порядок №1768).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами першою, третьою статті 374 КАС України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Частинами першою, третьою статті 373 КАС України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1-2 ст.15 Закону №1404-VІІІ сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції.

12. Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, задля чого суд видає виконавчий лист.

13. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2023, яким зобов`язано ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури, будинок кінця XX століття, "Будинок з грифонами", що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 набрало законної сили і було звернено до виконання шляхом видачі судом відповідного виконавчого листа.

14. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, охоронний договір на вказаний об`єкт культурної спадщини між Апелянтом та Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації не укладено. Тобто, станом на день розгляду цієї апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, рішення суду від 23.03.2023 залишається не виконаним.

15. Доводи Апелянта про те, що він добровільно виконав рішення суду шляхом направлення на адресу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації підписані зі своєї сторони два примірники охоронного договору, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає з огляду на наступне.

Так, згідно з п. 2 Порядку №1768, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної

спадщини.

При цьому, згідно з п. 6 Порядку №1768, до охоронного договору додаються визначені цим порядком додатки.

16. З вказаного вбачається, що на ОСОБА_1 , як на одного із співвласників, покладено обов`язок укласти охоронний договір з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації у чітко встановлений термін, а саме: не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність. Цей договір за формою, змістом та порядком укладення має відповідати вказаному вище Порядку та іншому законодавству України , до договору додаються додатки відповідно до п. 6 Порядку №1768

17. При цьому, суд апеляційної інстанції відзначає, що спірний договір є актом за участю двох сторін: суб`єкта владних повноважень та власника/співвласника пам`ятки культурної спадщини, який має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

18. Оскільки охоронний договір визначає взаємні права та обов`язки його учасників, він не є договором приєднання та не може бути укладений у односторонньому порядку, оскільки ґрунтується на волеузгодженні сторін. Більш того, задля оформлення договору власник/співвласник має додати необхідні документи, визначені як додатки у п. 6 Порядку №1768.

19. Отже, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт направлення на адресу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, який підписаний лише ОСОБА_1 в односторонньому порядку без додатків, не свідчить про його укладення та, відповідно, виконання рішення суду у справі №580/72/23 у повному обсязі.

20. Посилання Апелянта на те, що договір не укладений саме з вини Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, яке не вчинило жодних дій, направлених на виконання рішення суду зі своєї сторони, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки, як відзначалося вище , обов`язок отримання необхідних документів задля укладання договору покладений законодавством саме на власника/співвласника. Натомість, як встановлено судом і не заперечується сторонами, Апелянт не вчиняв жодних інших дій, які б були спрямовані на отримання документів. Більш того, покликаючись на бездіяльність суб`єкта владних повноважень , сам Апелянт не оскаржував такої бездіяльності і взагалі ніяким чином не спонукав Управління щодо виготовлення документів.

21. При цьому, суд зазначає, що саме ОСОБА_1 , як особа, на яку законом і судом покладено обов`язок укласти охоронний договір у межах встановлених строків, чим виконати рішення суду, повинен був у розумні інтервали часу вживати певних активних заходів зі свого боку, щоб дізнатись про стан розгляду його звернення від 22.11.2023, про дії, вчинені Управлінням як другою стороною договору, які спрямовані на укладення договору, оформлення всіх необхідних документів у якості додатків до договору.

22. Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги твердження про те, що саме на Управління покладено обов`язок виготовити паспорт об`єкта культурної спадщини та іншу облікову документацію, оскільки це потребує спеціальних знань. Втім, апеляційний суд повторно наголошує, що обов`язок укласти охоронний договір лежить саме на власникові майна. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Апелянт не вчинив жодних дій, які спрямовані на отримання вказаних у Порядку №1768 документів від Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації.

24. При цьому, додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов, а тому направлення договору для підписання без передбачених законодавством обов`язкових додатків не може вважатися ані укладенням такого договору, ані навіть виготовлення його у формі, яка відповідає вимогам Порядку№1768.

25. Всі інші доводи Апелянта щодо порядку віднесення будинку за адресою: вул. Замковий узвіз, 1, м. Черкаси до об?єктів культурної спадщини суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки вони не стосуються предмету розгляду безпосередньо цієї справи.

26. Переглядаючи оскаржувану ухвалу в контексті доводів Апелянта про те, що рішення у цій прийнято в інтересах Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, а тому стягувачем у виконавчому провадженні по виконанню вказаного рішення суду повинен був бути саме цей орган, а не прокуратура, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з абз.1 ч. 2 ст. 15 Закону №1404-VІІІ стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

27. При цьому, судове рішення у цій справі ухвалено на користь позивача - Черкаської обласної прокуратури і набрало законної сили. А тому виконавчий лист виданий саме на позивача у справі, що відповідає нормам процесуального законодавства.

28. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що органи прокуратури можуть здійснювати представництво в суді інтересів держави лише у разі порушення або загрози їх порушення і якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу(ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

29. Саме у зв`язку з тим, що Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації самостійно не здійснювало надані йому повноваження щодо захисту об`єктів культурної спадщини, Черкаська обласна прокуратура звернулася до суду з позовом у цій справі.

30. Таким чином, визнання Управління стягувачем за виконавчим документом не було б спрямовано на забезпечення реального виконання рішення суду у цій справі.

31. З огляду на усе викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги у своїй сукупності не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

32. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

33. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

34. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

35. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року - без змін.

36. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 27 травня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев