Рішення

від 27.04.2010 по справі 3/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/121

27.04.10

За позовом          Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Трейд»

Про                        стягнення 179 894,76 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_2. –по дов. № 619 від 10.03.2010

Від відповідача       Мартинюк О.М. –Генеральний директор, протокол № 2 від 24.11.2009

                                 загальних зборів засновників ТОВ «МСК Трейд»

                                 Матяш О.В. –по дов. № б/н від 23.04.2010

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.04.2010 було оголошено перерву до 27.04.2010.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Трейд»заборгованості по орендній платі в сумі 179 894,76 грн., з них : 87 947,69 грн. боргу, 757,57 грн. інфляційні нарахування, 505,83 грн. 3% річних, 30 808,88 грн. пені, 50 000 грн. штрафу, 9 874,79 грн. відшкодування вартості електроенергії, за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 01/02-11 від 02.11.2009.

Відповідач у поданому в засіданні суду 21.04.2010 письмовому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що переговори між представниками сторін щодо укладення договору оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, для організації та здійснення відповідачем роздрібної торгівлі продовольчими товарами розпочались з початку жовтня 2009 року. Сторонами було погоджено питання, що для відкриття магазину «Продукти»за вищевказаною адресою, позивач проводить відповідну підготовку приміщення та здійснює заходи щодо зміни його цільового призначення з - «Поштового відділення»на - «Продуктовий магазин». Позивачем 15.10.2009 було подано заяву до Головного управління архітектури Київської міської державної адміністрації про зміну цільового призначення зазначеного приміщення, але від подальших дій щодо фактичного завершення оформлення позивач самоусунувся. Таким чином, питаннями отримання документів дозвільного характеру від відповідних органів довелось займатись відповідачем. Генеральним директором ТОВ «МСК Трейд»ОСОБА_3 ввівши в оману співзасновників цього підприємства щодо термінів та можливостей зміни цільового призначення нежитлового приміщення, 02.11.2009 було підписано з ОСОБА_1 договір оренди № 01/02-11 від 02.11.2009, в якому відсутнє конкретне визнання предмету договору, а саме цільове призначення об‘єкту п.п. 2.2., 6.1.1. договору. 24.11.2009 ОСОБА_3 звільнено з посади генерального директора ТОВ «МСК Трейд» та передано справи Мартинюку О.М. зазначає, що оскільки у договорі оренди № 01/02-11 від 02.11.2009 не визначена така істотна умова предмету договору як цільове призначення нежитлового приміщення, яке передавалось в оренду це стало причиною невиконання договору в цілому. При підписані договору сторони усно погодили питання здійснення заходів позивачем щодо зміни цільового призначення приміщення. Позивач в порушення ст.. 212 Цивільного кодексу України відмовився вносити умови у договорі що обумовлюють настання або зміну/ припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Згідно ч. 3 цієї статті якщо настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це не вигідно, обставина вважається такою, що настала. Позивач починаючи з листопада 2009 року усунувся від взятих на себе зобов‘язань щодо зміни цільового призначення нежитлового приміщення, при  цьому вимагаючи від відповідача сплати орендної плати за нього, як за таке що використовується як продовольчий магазин. Таким чином, відповідач вважає, що позивач при вчинені правочину навмисно ввів в оману відповідача щодо обставин, які  мають істотне значення і у відповідності до вимог ст.. 230 Цивільного кодексу України такий правочин має бути визнано судом недійсним. Відповідач не заперечує, що при вчинені правочину –підписанні договору та акту прийому-передачі допустив помилку і міру відповідальності за це відносить на розсуд суду.

Відповідачем в судовому засіданні 27.04.2010 подано доповнення до відзиву, в яких зазначає, що TOB «МСК Трейд»не заключало із Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договір оренди нежитлового приміщення № 01/02-11 від 02.11.2009, відповідно не може бути відповідачем по цій справі, у зв‘язку з чим просить припинити провадження по справі, - у відповідності до ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши заявлене клопотання суд відзначає наступне

Частина 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав, з яких господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

3) виключено

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Зазначена відповідачем обставина для припинення провадження у справі не входить до зазначеного переліку, тому у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі.

В судовому засіданні 27.04.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників позивача і відповідача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.11.2009 між ОСОБА_1  (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МСК Трейд»(орендар) було укладено договір оренди № 01/02-11 (далі –договір).

Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (об‘єкт), яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 276 кв. м., в тому числі площа 1 поверху складає 120,1 кв. м., площа 2 поверху складає 155,9 кв. м.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди  за період  грудень 2009 року  - лютий 2010 року, не здійснено відшкодування вартості електроенергії за період з 20.01.2010 по 09.02.2010, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 87 947,69 грн. та відповідно 9 874,79 грн., а також нараховані пеня в розмірі 30 808,88 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 757,57 грн., 3% річних в сумі 505,83 грн. та штраф в розмірі 50 000 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктами 4.1., 4.2. договору підтвердженням передачі приміщення орендодавцем та прийняття орендарем об‘єкта оренди є підписаний сторонами акт прийому-передачі. Прийому-передачі об‘єкта здійснюється сторонами в двомісячний строк з моменту підписання договору, але не пізніше 01.12.2009.

Факт передачі та відповідно прийняття відповідачем в оренду приміщення площею 276 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2009.

01.12.2009 між ОСОБА_1  та Товариством з обмеженою відповідальністю «МСК Трейд»в особі в.о. генерального директора Мартинюка Олександра Миколайовича було укладено додаткову угоду до договору, якою визначено, що орендодавцем об‘єкта є Фізична особа –підприємець ОСОБА_1.  

Отже, не відповідають дійсності твердження відповідача про те, що ним договір з Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1  не укладався.

Пунктом 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 12.1. договору сторонами узгоджено, що договір набуває чинності з  дати його підписання сторонами і діє протягом 1 090 календарних днів (2,10 роки).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 5.1 договору орендна плата за перший місяць користування об‘єкта становить 37  897,56 грн. виходячи з розміру орендної плати 137,31 грн. за 1 кв. м. об‘єкта.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що сума орендної плати за кожен наступний місяць дії договору підлягає індексації відповідно до зміни курсу долара США. Сума орендної плати, що буде змінюватися додатковому погодженню сторонами не підлягає.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 5.8. договору сплата орендар сплачує орендну плату орендодавцю не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць оренди. Затримка сплати орендної плати більше ніж на 15 календарних днів не допускається і вважається Істотним порушенням орендаря.

Також відповідно до п. 5.11. договору передбачено, що вартість електроенергії відшкодовується орендарем орендодавцю на підставі виставленого орендодавцем рахунку з додаванням відповідних рахунків електропостачальної організації. Орендар зобов‘язаний оплатити такий рахунок протягом 5 робочих днів з моменту його отримання. Відшкодування вартості електроенергії проводиться орендарем за фактично спожиту ним кількість електроенергії (визначається відповідно до показника лічильника встановленого на об‘єкті). Несвоєчасне здійснення орендарем оплати за комунальні послуги та відшкодування вартості електроенергії є Істотним порушенням договору.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення та електроенергію, в результаті чого виникла заборгованість по орендній платі за період  грудень 2009 року  - лютий 2010 року в розмірі 87 947,69 грн. та заборгованість по відшкодуванню плати за електроенергію за період  20.01.2010 по 09.02.2010, що становить 9 874,79 грн. Понесені позивачем витрати за електроенергію, що підлягають відшкодуванню відповідачем підтверджуються наявними в матеріалах справи показниками лічильника.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 87 947,69 грн. та зі сплати відшкодування вартості спожитої електроенергії в розмірі 9 874,79 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за вищезазначені платежі не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 10.1. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 5 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 10.1. договору, розмір якої, за розрахунками суду за визначені позивачем періоди становить  1 958,16 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 958,16 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині нарахування розміру пені в сумі 28 850,72 грн. в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті за отримані комунальні послуги та оренди, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  з відповідача 757,57 грн. збитків від індексу інфляції та 505,83 грн. –3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 757,57 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 % річних в сумі 505,83 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно п. 9.1. договору договір може бути розірвано за ініціативою орендодавця в односторонньому порядку виключно у випадках Істотного порушення орендаря з повідомленням про це орендаря за 30 календарних днів до фактичного припинення правовідносин.

Відповідно до п. 9.3. договору сторона, яка бажає розірвати договір внаслідок істотного порушення орендодавця або істотного порушення орендаря, подає іншій стороні договору письмове повідомлення про підстави дія розірвання. У випадку, якщо підстави для розірвання договору не будуть усунені стороною, яка допустила істотне порушення, упродовж 30 календарних днів з моменту отримання повідомлення про підстави для розірвання. Договір вважаться розірваним у момент, коли сторона, яка отримала повідомлення про підстави для розірвання, отримає від ініціюючої розірвання сторони повідомлення про розірвання. Про факт усунення істотного порушення сторона, що спричинила, а в подальшому усунула це порушення письмово інформує іншу сторону. Повідомлення про розірвання може бути направлено винятково після закінчення строку для усунення порушень та у разі не усунення цих порушень відповідно до повідомлення про підстави для розірвання.

Як вбачається з матеріалів справи в зв‘язку з істотним порушенням орендаря позивач вручив 09.02.2010 відповідачу повідомлення за № 09/02-2010 від 09.02.2010 (підтверджується відміткою про отримання на цьому повідомленні) про підстави для розірвання договору.

09.02.2010 по акту прийому-передачі орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди об‘єкт оренди.

Умовами п. 9.5. договору передбачено, що у випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативою та/або з вини орендаря, протягом одного календарного року з моменту його укладення, орендар зобов‘язується сплатити на користь орендодавця штраф в розмірі 50 000 грн., упродовж 10 банківських днів, з дати такого розірвання договору, окрім випадків коли таке розірвання сталося внаслідок Істотних порушень орендодавця.

Враховуючи те, що розірвання договору відбулось з вини орендаря, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000 грн. штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на те, що договір не містить такої істотної умови договору як цільове призначення об‘єкту не приймається судом до уваги, оскільки в силу частини 1 статті 284 Господарського кодексу України не є істотною. Така умова передбачається типовими договорами договорів оренди державного та комунального майна, однак об‘єкт оренди не відноситься до цих форм власності.

Стосовно посилань відповідача на те, що він був введений в оману позивачем слід зазначити, що незважаючи на те, що редакція договору не містила умов щодо передбачення обставин визначених п. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України відповідач підписав договір, а отже погодився з його умовами.

Не приймається судом до уваги подана  відповідачем розписка ОСОБА_1 про отримання 17.12.2009 від директора Мартинюка Олександра Миколайовича 1 500 доларів США, оскільки з неї не вбачається що це за кошти, на врахування якого платежу вони прийняті та на виконання якого саме договору.

Таким чином, позовні вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Трейд»(м. Київ, просп. Бажана, 14, кв. 89, код ЄДРПОУ 36557658) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 87 947 (вісімдесят сім тисяч дев‘ятсот сорок сім) грн. 69 коп. богу по орендній платі, 9 874 (дев‘ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 79 коп. боргу за електроенергію, 1 958 (одну тисячу дев‘ятсот п‘ятдесят вісім) грн. 16 коп. пені, 757 (сімсот п‘ятдесят сім) грн. 57 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3 % річних в сумі 505 (п‘ятсот п‘ять) грн. 83 коп., 50 000 грн. штрафу, 1 510 (одну тисячу п‘ятсот десять) грн. 44 коп. витрат по сплаті державного мита та 198 (сто дев‘яносто вісім) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 05.05.2010.