Рішення

від 27.05.2024 по справі 910/3432/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2024Справа № 910/3432/24Суддя Господарського суду міста Києва Алєєва І.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макромакс»

до Фізичної особи-підприємця Демченко Марії Володимирівни

про стягнення 225 689, 96 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 225 689, 96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

17.04.2024 від Фізичної особи-підприємця Демченко Марії Володимирівни надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог.

17.04.2024 від Фізичної особи-підприємця Демченко Марії Володимирівни надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

22.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Макромакс» надійшла відповідь на відзив.

26.04.2024 від Фізичної особи-підприємця Демченко Марії Володимирівни надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 було відмовлено в клопотанні Фізичної особи-підприємця Демченко Марії Володимирівни про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макромакс» (далі - Позивач/Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Демченко Марією Володимирівною (далі - Відповідач/Орендар) було укладено Договір оренди № 25112020 від 25.11.2020 р. (далі - Договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування на умовах суборенди нежитлове приміщення №104 площею 42,0 кв. м. та приміщення №315 площею 19,1 кв. м.. всього загальною площею 61,1 кв. м., які знаходиться у корпусі №17, що розташований за адресою: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8 та зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату за користування вказаними приміщеннями.

У відповідності до п. 3.5. Договору оренди, орендна плата нараховується та сплачується за строк користування приміщенням , який починається з 01.12.2020 та за умови підписання Сторонами Акту прийому-передачі приміщень.

Позивач 01.12.2020 на виконання своїх зобов`язань відповідно до п. п. 2.1.-2.3., 4.1.1. Договору оренди передало Орендарю приміщення в оренду, що підтверджується підписаними сторонами Актом прийому-передачі до Договору №25112020 від 01.12.2020.

Позивач посилається на те, що він повністю виконав свої обов`язки за вказаними договорами, а Відповідач свої обов`язки не виконав, в частині своєчасної оплати та має значну прострочену заборгованість за наданими послугами.

Згідно з п.3.3. Договору оренди орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця за який здійснюється платіж.

Відповідачем в порушення п. 5.1.2. Договору оренди несвоєчасно сплачувалась орендна плата та станом на дату подання позовної заяви значну прострочену заборгованість. При цьому, як зазначає Позивач строк дії Договору оренди закінчився 29.02.2024 року, приміщення згідно з Актом прийому-передачі відповідно до п.7.1. на цей час не повернуто.

Позивачем листом вих. №28-01/24 від 17.01.2024р. додатково повідомлялося Відповідача про наявну прострочену заборгованість, відмітка про вручення якого міститься на вказаному листі, однак Відповідачем повністю заборгованість не погашена.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що, загальна сума простроченої заборгованості Відповідача за Договором оренди № 25112020 від 25.11.2020 р. станом на 01.03.2024 року складає 225 689,96 грн.

На підтвердження зазначених обставин позивачем долучено до позовної заяви відповідні рахунки на оплату послуг з оренди приміщень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту вищевказаних пунктів договорів строк виконання відповідачем встановленого грошового зобов`язання на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договорами строки орендну плату в належному розмірі не здійснював.

Наданим позивачем листом вих. №28-01/24 від 17.01.2024 на якому міститься підпис про його отримання з усіма додатками, підтверджується повідомлення про наявну прострочену заборгованість та про вручення рахунків про оплату послуг з оренди.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної сплати орендних платежів та відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 97 963, 68 грн.

Викладені у відзиві на позов аргументи не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого обов`язку чи відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ДЕМЧЕНКО МАРІЇ ВОЛОДИМИРІВНИ ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКРОМАКС» (Україна, 01103, місто Київ, ЗАЛІЗНИЧНЕ ШОСЕ, будинок 2А, ідентифікаційний код 40350141) основний борг у розмірі 225 689 (двісті двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 96 коп., та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 385 (три тисячі триста вісімдесят п`ять) грн. 35 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва