Рішення

від 14.05.2024 по справі 910/455/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2024Справа № 910/455/24Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

про стягнення 2 725 712,52 грн.

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Виростко Альбін Вікторович (поза межами приміщення суду) - представник за ордером №1078222 від 30.05.2023;

від третьої особи: Галуза Людмила Олексіївна (в залі суду) - представник за довіреністю №599 від 28.12.2023р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 2 725 712,52 грн. (коштів, утримання за час користування вагонами під час комендантської години).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

05.02.2024 до канцелярії суду від позивача надійшло (направлено поштою 01.02.2024) клопотання про продовження строку на усунення недоліків, клопотання про усунення недоліків з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.03.2024. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту".

19.02.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про залучення документів.

У підготовче засідання 05.03.2024 не з`явився представник позивача, хоча про місце, дату та час засідання позивач повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 02.04.2024.

05.03.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив та заява про проведення засідання в режимі відеоконференції.

08.03.2024 до канцелярії суду від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву.

18.03.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засідання 02.04.2024 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 заяву акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

21.03.2024 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 02.04.2024 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.05.2024 року.

24.04.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні 14.05.2024 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

13.05.2024 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 заяву акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

В судове засідання 14.05.2024 представник позивача не з`явився.

Судом поставлено на розгляд клопотання позивача по відкладення розгляду справи.

Представник відповідача заперечував щодо клопотання.

Представник третьої особи поставив вирішення питання на розсуд суд.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його необґрунтованістю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 заяву акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Представник відповідача просить суд відмовити у позові.

Представник третьої особи підтримав позов.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Як зазначено позивачем, відповідач у березні 2022 р. списав з особового рахунку позивача кошти за користування та зберігання вагонів з вугільною продукцією, нараховані за час оголошення тривог та комендантської години.

Так, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 на території України введений воєнний стан. Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації на території області впроваджено комендантську годину, в зв`язку з чим розвантаження вагонів, що прибували на адресу Трипільської ТЕС наприкінці лютого і в березні 2022р. відбувалося виключно в денний час (світлу пору доби) і часто переривалося в разі оголошення повітряних тривог. Таке вимушене обмеження ускладнювало роботу з розвантаження і уповільнювало вивільнення вагонів від вантажу вугілля. В таких умовах за добу електростанція спроможна була вивантажувати обмежену кількість вагонів.

В той же час на адресу ПАТ «Центренерго» через морські порти продовжувало надходити імпортне вугілля, яке через блокування залізниці в напрямку Вуглегірської та Зміївської ТЕС (на території Донецької і Харківської областей російськими окупантами були пошкоджені залізничні мости і колії) перенаправлялося на адресу Трипільської ТЕС. Таким чином, на коліях ст. Трипілля-Дніпровське накопичувалася така кількість вагонів, яку Трипільська ТЕС за даних умов не встигала обробляти (вивантажувати). За таких обставин вагони потрапляли у затримку, про що були складені Акти загальної форми № 600, 601, 612, 627, 633, 649. За вказаними Актами нараховувався збір за зберігання вантажу у вагонах і, відповідно, значно зріс час користування вагонами і сума нарахованої плати за користування вагонами.

Трипільська ТЕС, керуючись п.6.1 і 6.2 договору щодо звільнення сторін від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором у випадку виникнення обставин непереборної сили та враховуючи оголошення Торгово-промисловою палатою України таких обставин листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р., зверталася листами до керівництва АТ «Укрзалізниця» з проханням не нараховувати збори за зберігання вантажу в вагонах через затримку вивантаження до відміни воєнного стану або до прийняття будь-якого іншого рішення Урядом України.

Однак працівниками залізничної станції Трипілля-Дніпровське були складені Акти загальної форми №№467, 468, 471, 488, 502, 506, 507, 508. 509, 512, 513, 514, 515, 517, 518, 519, 521, 525, 526, 528, 529, 532, 533, 535, 538, 541, 542, 543, 546, 548. 549, 550, 551, 553, 554, 556, 558, 559, 560, 561, 563, 564, 565, 566, 571, 572, 574, 575, 577, 585, 586, 589, 590, 591, 596, 597, 599, 605, 608, 617, 619 про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції, за якими був нарахований збір за зберігання по накопичувальних картках №№01030110, 01030111, 0103327, 13030113, 16030115, 16030116, 16030117, 23030122, 23030123, 24030124, 24030125, 24030126. 24030127, 24030129, 24030130, 25030131, 25030132, 25030133, 27030137, 27030139, 28030140, 28030141, 29030142, 29030143 та списані кошти по переліках 20220301. 20220303, 20220313, 20220316, 20220324, 20220327, 20220328, 20220329, 20220330, 20220331.

На накопичувальні картки №№ 01030110, 01030111, 13030113, 16030115, 16030116, 16030117, 23030122, 24030124, 24030126, 24030129, 24030130, 25030131, 25030132, 25030133, 27030137, 28030140, 28030141, 29030142, 29030143, в яких відображено нарахування зборів за зберігання вантажу в вагонах в березні 2022р., Трипільська ТЕС не накладала СЦП (відмовлялася від підпису через непогодження з даними нарахуваннями), на деяких накопичувальних, які були надані працівникам ТЕС в паперовому вигляді, були написані зауваження. Підписання накопичувальних карток з запереченнями чи зауваженнями в електронному вигляді не передбачено програмою АС «Клієнт», тому працівники ст. Трипілля-Дніпровське складали акти про відмову клієнта (Трипільської ТЕС) від підпису і направляли накопичувальні картки па обробку в ЄРЦ АТ «Укрзалізниця» без узгодження позивача.

Філія ЄРЦ АТ «Укрзалізниця», що розміщена в Києві і обслуговує даний регіон, у зв`язку з воєнними діями, що велися на території Київської області тимчасово припиняла свою роботу. Документи надсилалися па обробку до філії ЄРЦ АТ «Укрзалізниця» в місті Львів.

На даний час частина накопичувальних карток, оформлених наприкінці лютого в березні 2022р. повернулися на ст.. Трипілля-Дніпровське, а частина документів відсутня.

Не зважаючи на введення в країні воєнного стану і настання у зв`язку з цим форс- мажорних обставин, залізниця працювала на умовах попередньої оплати і кошти в безакцептному порядку у розмірі 1 151 218,32 грн. (з ПДВ) за зберігання вантажів в вагонах АТ «Укрзалізниця» були списані з коду платника Трипільської ТЕС.

На думку позивача, за умов воєнного часу даний збір не має нараховуватися, оскільки затримки вагонів спричинені форс-мажорними обставинами, які заважали працівникам Трипільської ТЕС виконувати свої зобов`язання, а саме без затримок розвантажувати ту кількість вагонів, яка в той час надходила на адресу ТЕС.

Крім того, плату за користування вагонами по актах затримки вагонів на коліях станції Трипілля-Дніпровське (до подачі на вантажний фронт Трипільської ТЕС), нараховану за час, що перевищував термін безоплатного зберігання вантажу (24 години) Трипільська ТЕС також вважає нарахованою неправомірно і, відповідно, вважає, що АТ «Укрзалізниця» має виконати перерахунок плати за користування вагонами за березень 2022 р. і повернути зайво нараховані суми на рахунок Трипільської ТЕС.

Плату за користування вагонами, що надходять на адресу Трипільської ТЕС, нараховує АТ «Укрзалізниця», але зважаючи на те, що Трипільська ТЕС не має власних під`їзних колій і подача-забирання вагонів від залізничної станції Трипілля-Дніпровське до вантажних фронтів ТЕС виконує Трипільська філія ПрАТ «Київ- Дніпровське МІТІІЗТ» за договором №20/20 від 01.07.2020р., то плату за користування вагонами Трипільська ТЕС також сплачує Трипільській філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МІІПЗТ», яка перераховує цю плату АТ «Укрзалізниця».

Таким чином, плата за користування вагонами по накопичувальних картках № №01030110, 01030111, 13030113, 16030115, 16030116, 16030117, 23030122, 24030124, 24030126, 24030129, 24030130, 25030131, 25030132, 25030133, 27030137, 28030140, 28030141, 29030142, 29030143 за переліками №№№ 20220301 20220303 20220313 20220315, 20220316, 20220317, 20220322, 20220324, 20220325, 20220327, 20220328, 20220329, 20220330, 20220331 була в повному обсязі сплачена на користь Трипільської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», але Акти виконаних робіт були підписані з зауваженнями і Трипільською ТЕС було підтверджене отримання послуг в сумі, що відповідала платі за подачу-забирання вагонів, маневрові роботи, надання інформації і платі за користування вагонами, зменшеній на суму, що нарахована по актах затримки понад термін безоплатного зберігання вантажу (24 години). Різниця склала 1 574 494,20 грн. (з ПДВ).

Тому плату за користування вагонами, нараховану за час затримки вагонів по актах затримки та сплачену Трипільською ТЕС залізниці через Трипільську філію ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» у розмірі 1 574 494,20 грн. та 1 151 218,32 грн. списаних АТ «Укрзалізниця» позивач вважає такими, що нараховані відповідачем з порушенням умов здійснення господарської діяльності в умовах воєнного часу.

А тому, звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача зайво сплачених коштів в розмірі 2 725 712,52 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з відсутністю у Трипільської ТЕС власних під`їзних колій доставлений залізницею вантаж поставляється під вивантаження Трипільською філією приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - виконавець), з яким публічним акціонерним товариством "Центренерго" (замовник) укладено договір № 20/20 від 01.07.2020 р.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом щодо надання яких виникає технологічна необхідність у замовника, а замовник зобов`язується провести розрахунки за надані послуги на умовах цього договору.

Згідно п.2.3 договору час користування вагонами, які прибули на адресу замовника, обчислюється з моменту їх приймання від залізниці до моменту їх передачі залізниці.

Час користування вагоном (вагонами) зазначається в Відомості плати за користування вагонами (далі Відомість ГУ-46) затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.11.08 №1454.

Нарахування плати за користування вагонами проводиться залізницею по ставках, які вказані в розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, Тарифного керівництва №1 (затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.09 №317), з урахуванням діючих коефіцієнтів, які вводяться наказом Міністерства Інфраструктури України. Замовник на підставі розділу 12 Збірника "Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України" частина 1 проводить розрахунки плати за користування вагонами через виконавця.

Розрахунки за користування (використання) власних вагонів, задіяних в перевезенні вантажів на договірних засадах, проводиться замовником з власником рухомого складу без участі виконавця.

Відповідно до п.2.4 договору з метою недопущення наднормативного простою вагонів замовник повинен погоджувати з вантажовідправниками (відправник) одночасне відправлення на його адресу такої кількості вагонів, яка не перевищує максимальної добової переробної спроможності вантажного фронту. При надходженні на адресу замовника вагонів з вантажами в кількості, що перевищує місткість вантажного фронту, замовник несе відповідальність за затримку вагонів по актах затримки форми ГУ-23а та актах загальної форми ГУ-23, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №344, в розмірах, які встановлені Збірником тарифів з урахуванням коефіцієнтів, які діють на час нарахування плати за користування вагонами.

У разі затримки вагонів на станції призначення або на підходах до станції призначеннях з залежних від замовника або вантажовідправника (відправника) причин і нарахуванні залізницею плати за користування вагонами, виконавець виставляє нараховану залізницею плату за користування вагонами на замовника. У випадку виникнення спорів щодо правомірності нарахування залізницею плати за користування вагонами замовник проводить виконавцю оплату за користування вагонами, нараховану залізницею та самостійно звертається до залізниці для вирішення даного спору в претензійно-позовному порядку, який передбачений законодавством України.

Відповідно до п.5.1 договору вартість послуг встановлюється у відповідності з вимогами Закону України "Про ціни і ціноутворення" та відображається в додатку №1 "Протокол погодження договірних цін/тарифів", який є невід`ємною частиною цього договору.

Нарахування ПДВ на суми сплати по цьому договору здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством (п.5.2 договору).

Згідно з п. 5.5 договору крім сплати вартості послуг замовник відшкодовує виконавцю: плату за користування вагонами парку залізниць України та парку залізниць інших держав, які надійшли на адресу замовника, в сумі, нарахованій залізницею на виконавця.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що облік наданих послуг здійснюється виконавцем у "Відомостях плати за надані послуги", які складаються виконавцем на підставі "Відомостей плати за користування вагонами" форми ГУ-46 (станції Трипілля-Дніпровське), Актів форми ГУ-23, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, натурних листів, які надаються залізницею, Актів загальної форми, Пам`яток та фактично виконаної роботи виконавцем.

"Відомості плати за надані послуги" оформляються після повернення всієї групи вагонів з вантажного фронту замовника в день передачі вагонів залізниці. "Відомості плати за надані послуги" оформляються один раз на п`ять днів (п.6.2 договору).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч 5, 6 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст. 908 ЦК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У статті 2 Статуту залізниць України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), вказано, що цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

На підставі статті 5 Статуту наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 були затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб.

Згідно зі статтею 6 Статуту вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Статтею 46 Статуту встановлено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до статті 76 Статуту час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під`їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання.

Час знаходження вагонів на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях.

Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

З матеріалів справи вбачається, що за фактом затримки вагонів працівниками станції Трипілля-Дніпровське складено відповідні акти про затримку вагонів форми ГУ-23 (з причин: очікування розкредитування перевізних документів та фронту ТЕС).

Судом враховавано, що рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 затверджено "Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану України (далі - Перелік) введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Визначені у Переліку обставини передбачають звільнення замовників послуг від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами виключно при знаходженні на станційних коліях. Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин.

Плата за користування вагонами нараховується відповідно до вимог Правил, з урахуванням зазначених вище обставин, які є підставою для звільнення від цієї плати.

Час знаходження вагонів на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях.

Згідно з пунктом 4 Правил користування: час передавання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Вагони, що передані залізницею замовнику за пам`яткою форми ГУ-45 на під`їзні колії для проведення там вантажних операцій, є такими, що перебувають у безпосередньому розпорядженні замовника до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання.

Таким чином, відсутні підстави для виключення часу дії повітряної тривоги та комендантської години із загального часу знаходження вагонів під вантажними операціями на під`їзних коліях підприємства. Також немає підстав для не сплати вантажовласниками плати за користування вагонами, які були подані та знаходяться під вантажними операціями на під`їзних коліях підприємств.

Виходячи з наведеного вище, підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами під час дії воєнного стану в Україні є лише виняткові випадки, наведені у Переліку, затвердженому рішенням правління АТ "Укрзалізниця". В інших випадках нарахування плати за користування вагонами здійснюється відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Порядок та умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, відповідно до пункту 2 яких за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату.

Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 Правил користування вагонами).

Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера) (пункт 5 Правил користування вагонами).

Відповідно до пункту 6 Правил користування вагонами час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Згідно з п. 13 Правил користування вагонами плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (пункт 14 Правил користування вагонами).

Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, а саме:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці; час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.

Відповідно до п. 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання у вагонах у разі затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Термін безоплатного зберігання обчислюється:

- якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження;

- при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;

- при затримці - з моменту затримки.

Відповідно до пункту 9 Правил зберігання вантажів факт затримки вантажу засвідчується акт загальної форми.

Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом, визначеним пунктом 2 Розділу III Збірні тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Мінтрансзв`язку України від 26.03.2009 № 317.

Підпунктом 2.1 пункту 2 розділу ІІІ Тарифного керівництва № 1 передбачено окремі ставки збору: при зберігання вантажів у вагонах - 4,0 грн. за одну тонну; за зберігання рухового складу на своїх осях - 5,9 грн. за добу.

У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Згідно з абзацом 3 пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.

Приписами пункту 4 Правил №113 встановлено, що Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Згідно з пунктом 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст.62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо зі станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Отже, наведеними вище нормами передбачено обов`язок відповідача надати на узгодження позивачеві відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, а у випадку висловлення заперечення - заборону одностороннього списання коштів та необхідність вирішення такого питання в претензійно-позовному порядку.

Однак, відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи, зокрема претензії №10-1683 від 03.06.2022 року вбачається, що як на підставу для звільнення від плати за користування вагонами під час комендантської години, позивач посилався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже, лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

При цьому, правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан".

Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо.

Позивачем, в свою чергу не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що: під час комендантської години робота залізничної станції Трипілля-Дніпровське, припинялась на період дії комендантської години, що у свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів; у спірний період робота залізничних станцій та під`їзних колій, що примикають до цих станцій, припинялась на період дії комендантської години; направлення на адресу позивача будь-яких повідомлень про те, що підприємство не здійснює свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне подавання/забирання вагонів;

Позивачем у позовній заяві не обґрунтовано, який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.

За таких обставин, позивач не довів того, що затримка вагонів на під`їзних коліях під час комендантської години відбулась з причин, які від нього, як від одержувача, не залежать. Інший підхід (звільнення від плати за користування вагонами, яка є зобов`язанням, а не санкцією) завдав би збитки, від дій якого не залежали ані строк, ані причини затримки вагонів.

При цьому суд враховує, що правомірність стягнення плати за користування вагонами після введення воєнного стану, у тому числі й у період комендантської години, підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.06.2023 у справі №904/3141/22, від 20.06.2023 у справі № 904/2442/22, від 17.05.2023 у справі №904/2252/22, від 07.07.2023 у справі №916/2613/22, від 13.09.2023 у справі №908/1464/22.

Таким чином, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів із обґрунтуванням відсутності у залізниці права на одностороннє списання спірних коштів.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення зайво сплачених коштів у розмірі 2 725 712,52 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 79, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 27.05.2024 року.

Суддя С. М. Мудрий