Рішення

від 27.05.2024 по справі 917/89/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2024Справа № 917/89/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали

За позовною заявою Керівника Немирівської окружної прокуратури

(21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, буд. 33;

ідентифікаційний код: 02909909)

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

Оратівської селищної ради Вінницької області

(22600, Вінницька область, Вінницький район, смт. Оратів,

вул. Героїв Майдану, буд. 78; ідентифікаційний код: 04327985)

Відділу освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради

Вінницької області

(22600, Вінницька область, Вінницький район, смт. Оратів,

вул. Героїв Майдану, буд. 78; ідентифікаційний код: 41599050)

до Окаянченко Ізабелли Олександрівни

( АДРЕСА_1 ;

ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

про стягнення 19 348,80 грн. та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області звернувся Керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Оратівської селищної ради Вінницької області та Відділу освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради Вінницької області з позовом до Окаянченко Ізабелли Олександрівни про стягнення 19 348,80 грн. штрафних санкцій за договором №433 від 03.09.2023 про закупівлю послуг з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутного обладнання та зобов`язання повернути за актом приймання-передачі автобус Еталон 081.10.Ш та технічний талон СХВ908911.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 матеріали справи №917/89/24 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

15.02.2024 матеріали справи №917/89/14 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2024 матеріали господарської справи №917/89/24 передані для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 відкрито провадження у справі №917/89/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення № 0600251485990 повернуто до суду з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №917/89/24 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Немирівською окружною прокуратурою Вінницької області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у бюджетній сфері встановлено факт порушення вимог законодавства України під час виконання договору про закупівлю послуг за кошти місцевого бюджету.

Встановлено, що 03.09.2021 між відділом освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради (далі - Замовник) та ФОН Окаянчснко І.О. (далі - Виконавець, Відповідач) укладено Договір №433 про закупівлю послуг з ремонту і технічного обслуговування моторотранспортних засобів і супутнього обладнання (Послуги із ремонту дизельного двигуна у шкільному автобусі Еталон 081.1 O.LLI) (далі - Договір №433 від 25.08.202 1).

Пунктом 3.1 Договору №433 від 25.08.2021 встановлено орієнтовну ціну договору в сумі 83400 гри.

Згідно п. 4.1 Договору №433 від 25.08.2021 розрахунки проводяться після підписання сторонами Акту приймання-передавання наданих послуг.

Пунктом 10.1 Договору №433 від 25.08.2021 визначено, що договір ліс до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 5.1 Договору №433 від 25.08.2021 строк надання послуг до 30.09.2021. Дата початку технічного обслуговування або ремонту узгоджується сторонами, але не може бути пізніше 1-го робочого дня після звернення Замовника.

Додатковою угодою № 1 від 30.09.2021 до Договору №433 від 25.08.2(121 внесено зміни до н. 5.1 Договору та викладено ного в наступній редакції: «Строк надання послуг до 29.10.2021 року».

Додатковою угодою № 2 від 29.10.2021 до Договору №433 від 29.10.2021 внесено зміни до п. 5.1 Договору та викладено ного в наступній редакції: «Строк надання послуг до 30.11.2021 року».

Додатковою угодою № 3 від 30.1 1.2021 до Договору №433 віл 25.08.2021 внесено зміни до п. 5.1 Договору та викладено його в наступній редакції: «Строк надання послуг до 30.12.2021 року».

Надалі 28.09.2021 між відділом освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради (далі - Замовник) та ФОП Окаянченко 1.0. (далі Виконавець, Відповідач) укладено Договір №469 про надання послуг з транспортування шкільного автобусу до місця ремонту.

На виконання даного договору відділом освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради відповідно до акту прийому-передачі №32 від 13.09.2021 передано ФОП Окаянчепко І.О. для доставки до місця ремонту: автобус Еталон 081.10.Ш в кількості 1 штука (в неробочому етапі, комплектний); двигун AShoR Ley Lanad H6E4S123 (Євро 4) в кількості 1 штука (в неробочому стані, розібраний, комплектний); технічний талон НОМЕР_4.

Предметом Договору є шкільний автобус Еталон 081.10.Ш, 2015 року випуску, ДНЗ «НОМЕР_3», право власності зареєстровано за відділом освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради від 28.04.2021.

У відповідності до акту надання послуг №70 від 28.03.2021 відділом освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради сплачено відповідачу 19500 грн за надані послуги транспортування автобусу Еталон 081.10.Ш до місця ремонту.

Пунктом 6.3.1 Договору №433 від 25.08.2021 Виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Між тим. у відповідності строк надання послуг сплинув 30.12.2021, проте відповідачем не було виконано взяті на себе зобов`язання.

Відділ освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради листом №42 від 18.01.2022 звернувся до ФОП Окаянчепко І.О. з вимогою повернення майна переданого на підставі акту прийому-передачі №32 від 13.09.2021 та падання інформації щодо виконання умов договору.

За зазначений лист ФОП Окаянчепко І.О. направлено відповідь №15 від 19.01.2022, згідно з яким останній визнав, що станом на 19.01.2022 послуги не надані у повному обсязі. Разом з тим, стверджував, що проведено певний перелік робіт, закуплені запасні частини, тобто витрачено певну суму коштів. Також, повідомляв, що виявив відсутність деяких запчастин двигуна.

Зазначеним листом відповідач запропонував або продовжити строк дії договору та відповідно строк надання послуг шляхом укладання додаткової угоди; або здійснити оплату згідно рахунку про фактично виконані роботи, надані послуги, врегулювати взаєморозрахунки та укласти додаткову угоду щодо припинення зобов`язань за домовленістю сторін.

Листом №01-21/59 від 24.01.2022 відділ освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради повідомив ФОП Окаянчепко І.О. проте, що строк дії Договору №433 від 25.08.2021 завершився 31.12.2021. Роботи згідно договору по ремонту дизельного двигуна шкільного автобуса Еталон 081.10.111 не виконані. Відповідно до вимог бюджетного законодавства відділ освіти молоді та спорту Оратівської селищної ради позбавлений можливості укласти чергову додаткову угоду у позабюджетній період.

Окрім того, звернено увагу відповідача на те, що його неправомірними діями завдано збитків у вигляді витрат на транспортування в сумі 19500 гри., розпочато нарахування штрафних санкції за невиконання умов договору, а також повторно висунуто вимогу щодо повернення неправомірно утриманого майна.

Надалі відділ освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради листом №113 від 16.02.2022 повторно звернувся до ФОП Окаянчснко І.О. з вимогою повернення майна переданого на підставі акту прийому-передачі №32 від 13.09.2021.

ФОП Окаянченко І.О. у відповіді №79/1 від 16.02.2022 та №79 віл 16.02.2023 повідомив, що ремонт двигуна виконано не в повному обсязі до 31.12.2021. Серед причин невиконання взятих на себе зобов`язань відповідач зазначив відсутність необхідних запасних частини двигуна (кришка ГРМ, шестерні ГРМ та шість гільз двигуна). Надав перелік виконаних робіт та закуплених запчастин з пропозицію оплатити додатково 63000 гри за проведені роботи. Більш того, повідомив позивача про необхідність проведення як умога швидшого розрахунку через необхідність у майбутньому сплачувати за оренду стоянкомісця.

Відділ освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради листом №120 від 17.02.2022 у відповідь на зустрічні вимоги повідомив ФОП Окаянчснко 1.0. проте, що роботи згідно договору по ремонту дизельного двигуна шкільного автобуса Еталон 081.10.Ш не виконані. Відповідно до вимог бюджетного законодавства відділ освіти молоді та спорту Оратівської селищної ради позбавлений можливості укласти чергову додаткову угоду в позабюджетні період.

Разом з тим, відділ освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради запропонував відповідачу надати документальні підтвердження проведених робіт та закуплених запчастин.

Також, звернув увагу відповідача на те, що відповідно до акту прийому передачі № 32 від 13 вересня 2021 року ФОП Окаянченко І.О. отримав автобус Еталон 081.10.ш в кількості 1 штука (в неробочому стані, комплектний); двигун ASlioR Ley Lanad H6E4S123 (Євро 4) в кількості 1 штука (в неробочому стані, розібраний, комплектний). Звернень щодо надання додаткових деталей двигуна до відділу освіти молоді та спорту Оратівської сслсщної ради до отримання листа № 79/1 від 16.02.2022 не надходили.

Окрім того, у пункті 6.3.4. Договору зазначено, що на Виконавця покладено обов`язок па час виконання заявок приймати на відповідальне зберігання шкільні автобуси Замовника, а також речі, що були залишені в автобусах та були заявлені Замовником. Враховуючи зазначене, відділ освіти молоді та спорту відмовляється оплачувати кошти за зберігання шкільного автобуса Еталон 081.10.Ш, оскільки відповідальність за його зберігання покладена на ФОП Окаянченко 1.О.

Також, відділ освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради повторно звернувся до ФОП Окаянченко І.О. з вимогою повернення майна переданого на підставі акту прийому-передачі №32 від 13.09.2021, а всі претензії матеріального характеру вирішити в судовому порядку.

Внаслідок укладення Договору про надання послуг №433 від 25.08.2021 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

В статті 902 Цивільного кодексу України визначено, що Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Відділом освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради відповідно до акту прийому-передачі №32 від 13.09.2021 передано ФОП Окаянчепко І.О. для доставки до місця ремонту: автобус Еталон 081.10.Ш в кількості 1 штука (в неробочому етапі, комплектний); двигун AShoR Ley Lanad H6E4S123 (Євро 4) в кількості 1 штука (в неробочому стані, розібраний, комплектний); технічний талон НОМЕР_4.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач фактично передав відповідачу автобус Еталон 081.10.Ш в кількості 1 штука (в неробочому етапі, комплектний); двигун AShoR Ley Lanad H6E4S123 (Євро 4) в кількості 1 штука (в неробочому стані, розібраний, комплектний); технічний талон НОМЕР_4 для подальшого ремонту згідно умов Договору №433. Відповідачем в свою чергу жодних заперечень чи пояснень стосовно доводів позивача викладених у позовній заяві до суду не надано.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 Договору визначено за порушення строків виконання зобов`язань за Договором, з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 5 відсотків вказаної вартості.

Водночас суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені (15 178,80 грн.) та штрафу (4170,00 грн.) та визнано його арифметично вірним.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем ремонт наданого позивачем обладнання в обумовлені Договором №433 строки не виконано, у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість в сумі 19 348,80 грн. (згідно п. 7.3. Договору).

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення ремонту Обладнання у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу за Договором у розмірі 19 348,80 грн. є обґрунтованими.

Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

Отже, суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача суму неустойки у розмірі 19 348,80 грн., яка складається з пені (15 178,80 грн.) та штрафу (4170,00 грн.).

Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

Позивач також у своїй позовній заяві звертає увагу суду, що Обладнання по Договору, а саме автобус Еталон 081.10.Ш в кількості 1 штука (в неробочому етапі, комплектний); двигун AShoR Ley Lanad H6E4S123 (Євро 4) в кількості 1 штука (в неробочому стані, розібраний, комплектний); технічний талон НОМЕР_4. до сих пір знаходиться у Виконавця та незаконно утримується останнім. У зв?язку із цим, Позивач вважає, що дане Обладнання утримується без достатніх правових підстав.

Враховуючи вищевикладене, позивач також просить суд зобов`язати відповідача повернути йому безпідставно набуте майно, а саме: автобус Еталон 081.10.Ш в кількості 1 штука (в неробочому етапі, комплектний); двигун AShoR Ley Lanad H6E4S123 (Євро 4) в кількості 1 штука (в неробочому стані, розібраний, комплектний); технічний талон НОМЕР_4.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: набуття або збереження майна, це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння; мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як було встановлено вище, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними Договором про надання послуг №433 від 25.08.2021, а спірне обладнання було передане Фізичній особі-підприємцю Окаянченко Ізабеллі Олександрівні за Актом прийому-передачі №32 від 13.09.2022 до Договору, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статей 1212, 1213, 1214 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала.

Випадки, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору, укладення між сторонами договору, визнаного в судовому порядку недійсним тощо, належить до таких підстав.

Нормами глави 83 Цивільного кодексу України урегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Оскільки, як встановлено судом вище у відповідача відсутні правові підстави для незаконного збереження майна позивача, а тому у позивача є всі законні підстави вимагати від відповідача повернення безпідставно набутого майна відповідно до вимог ст.1212 ЦК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Окаянченко Ізабелли Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради Вінницької області (22600, Вінницька область, Вінницький район, смт. Оратів, вул. Героїв Майдану, буд. 78; ідентифікаційний код: 41599050) суму неустойки у розмірі 19 348,80 грн.

3. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Окаянченко Ізабеллу Олександрівну ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) повернути Відділу освіти, молоді та спорту Оратівської селищної ради Вінницької області (22600, Вінницька область, Вінницький район, смт. Оратів, вул. Героїв Майдану, буд. 78; ідентифікаційний код: 41599050) безпідставно набуте майно, а саме автобус Еталон 081.10.Ш в кількості 1 штука; двигун AShoR Ley Lanad H6E4S123 (Євро 4) в кількості 1 штука; технічний талон НОМЕР_4, отримане за Договором про закупівлю послуг №433 від 25.08.2021.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Окаянченко Ізабелли Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33; ідентифікаційний код: 02909909) судового збору у розмірі 6056,00 грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов