Рішення

від 27.05.2024 по справі 910/3458/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2024Справа № 910/3458/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАПЛАК», м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРСАН ЛТД», м. Київ

про стягнення 50 130,00 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАПЛАК» (далі - ТзОВ «КРАПЛАК»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРСАН ЛТД» (далі - ТзОВ «БЕРСАН ЛТД»/відповідач) про стягнення 50 130,00 грн - заборгованості за поставлений товар.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.03.2024 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ТзОВ «БЕРСАН ЛТД» відзиву на позовну заяву не надало, при цьому, було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, однак, 15.04.2024 до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 25.03.2024 з відміткою АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Отже, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТзОВ «КРАПЛАК» та ТзОВ «БЕРСАН ЛТД» погоджено поставку товару, а саме: папір з друком на суму 95 130,00 грн, у зв`язку з чим позивачем виставлено відповідачу на оплату рахунок №362 від 19.07.2023.

20.07.2023 ТзОВ «БЕРСАН ЛТД» здійснило часткову оплату за товар у розмірі 45 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку ТзОВ «КРАПЛАК».

20.07.2023 позивачем складено податкову накладну на суму 45 000,00 грн, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією про її реєстрацію.

31.07.2023 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 95 130,00 грн, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною №423 від 31.07.2023.

Крім того, позивачем складено податкову накладну №61 від 31.07.2023 на суму 50 130,00 грн, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією про її реєстрацію.

Проте, відповідач за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у ТзОВ «БЕРСАН ЛТД» перед ТзОВ «КРАПЛАК» утворилась заборгованість у розмірі 50 130,00 грн.

05.01.2024 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. №1 про оплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 50 130,00 грн.

Проте, ця вимога повернулася позивачу із відміткою АТ «Укрпошта»: «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення заборгованості у розмірі 50 130,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Отже, судом встановлено, що між ТзОВ «КРАПЛАК» та ТзОВ «БЕРСАН ЛТД» укладено договір поставки у спрощений спосіб, а саме, позивач зобов`язався поставити товар відповідачу, а останній, у свою чергу, зобов`язався його прийняти та оплатити.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, видаткову накладну, приймаючи до уваги поставку товару позивачем, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, судом вище встановлено, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 95 130,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №423 від 31.07.2023 на суму 95 130,00 грн

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 45 000,00 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 50 130,00 грн, на підтвердження зворотнього ТзОВ «БЕРСАН ЛТД» не надало суду будь-яких інших доказів.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов`язання з повної оплати поставленого товару за видатковою накладною №423 від 31.07.2023, суд дійшов висновку, що ТзОВ «БЕРСАН ЛТД» порушило умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 50 130,00 грн.

Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАПЛАК» задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРСАН ЛТД» (02141, місто Київ, вулиця Руденко Лариси, будинок 6а; ідентифікаційний код 44536999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАПЛАК» (79040, місто Львів, вулиця Конюшинна, будинок 10; ідентифікаційний код 37879725) 50 130 (п`ятдесят тисяч сто тридцять) грн 00 коп. - основного боргу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Віта Бондарчук