Рішення

від 27.05.2024 по справі 910/19139/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2024Справа № 910/19139/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/19139/23

За позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитера Плюс»

про стягнення 59212,76 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитера Плюс» (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 59212,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про обслуговування рахунка в цінних паперах №40004342/16 від 06.06.2016 за період з листопада 2017 по жовтень 2023 не розрахувався за отриманні послуги, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 32625,00 грн, заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи у розмірі 500,00 грн, пеню у розмірі 13840,93 грн, 3% річних у розмірі 2692,30 грн та інфляційні втрати у розмірі 9554,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 відкрито провадження у справі №910/19139/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами та встановлено сторонам строк на подачу заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.01.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01010, м. Київ, вул. М. Гайцана, буд. 6.

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з цим, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.01.2024, а отже отримання ухвал Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суду про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.01.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2016 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (далі - депозитарна установа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цитера Плюс» (далі - депонент) укладено договір про обслуговування рахунка в цінних паперах №40004342/16 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого депозитарна установа зобов`язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами та цим договором, надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2013 за №1084/23616.

Цінні папери (фінансовий актив) депонента, права на які обліковуються депозитарною установою відповідно до умов цього договору зберігаються Центральним депозитарієм цінних паперів відповідно до Закону України «Про депозитарну систему України» (пункт 1.2 договору).

За умовами пункту 2.1 договору депозитарна установа зобов`язана, зокрема: відкрити депоненту рахунок у цінних паперах протягом трьох банківських днів після подання депонентом визначених законодавством документів для відкриття рахунку у цінних паперах; ознайомлювати депонента з внутрішніми документами (витягами з внутрішніх документів) депозитарної установи, які регламентують відносини депонента та депозитарної установи стосовно порядку виконання розпоряджень депонента, отримання виписок про стан рахунку у цінних паперах депонента та про операції з цінними паперами, інформаційних довідок про незавершені операції з цінними паперами по рахунку в цінних паперах депонента та інших інформаційних довідок та в подальшому ознайомлювати депонента зі змінами та доповненнями до цих документів шляхом розміщення протягом трьох банківських днів після затвердження змін відповідної інформації та тексту внутрішніх документів (витягів з внутрішніх документів) з урахуванням змін на веб-сайті депозитарної установи у мережі інтернет www.ukrgasbank.com; здійснювати облік цінних паперів, що належать депоненту, на рахунку у цінних паперах; здійснювати обслуговування обігу цінних паперів на рахунку у цінних паперах депонента шляхом проведення депозитарних операцій за рахунком у цінних паперах у порядку та у строки, визначені законодавством та внутрішніми документами депозитарної установи.

Депозитарна установа має право отримувати від депонента своєчасно та в повному обсязі плату за надання послуг згідно умов цього договору та тарифів депозитарної установи на депозитарні послуги для юридичних осіб (резидентів та нерезидентів) (далі - тарифи) (додаток №1 до договору) та призупинити надання депозитарних послуг щодо виконання розпоряджень (наказів), інших вимог депонента, керуючого рахунком у цінних паперах депонента, у разі відсутності належної оплати з боку депонента послуг депозитарної установи (пункт 2.2.1 договору).

У свою чергу до обов`язків депонента належить, зокрема, дотримання вимог внутрішніх документів депозитарної установи, які регламентують відносини депонента та депозитарної установи, своєчасна та в повному обсязі сплата послуг депозитарної установи згідно з умовами та строками, передбаченими договором, та тарифами, встановленими депозитарною установою (пункт 3.1 договору).

Умовами пункту 4.1 договору передбачено, що депонент оплачує послуги депозитарної установи згідно з цим договором та відповідно до тарифів (додаток №1 до договору), встановлених депозитарною установою. Депонент погоджується з тарифами, встановленими депозитарною установою на дату укладення договору.

Депозитарна установа має право змінювати тарифи протягом дії цього договору. Зміна тарифів не потребує згоди депонента. Тарифи, які були змінені депозитарною установою після підписання цього договору, та строк їх введення в дію доводяться до відома депонента не пізніше як за п`ять банківських днів до їх введення у дію шляхом розміщення повідомлення про зміну тарифів депозитарної установи у мережі інтернет www.ukrgasbank.com (пункти 4.2 та 4.3 договору).

Пунктами 4.4 та 4.5 договору сторони погодили, що депонент не звільняється від оплати послуг депозитарної установи за новими тарифами у разі, якщо він не ознайомився або не мав змоги ознайомитися з новими тарифами, які були змінені депозитарною установою під час дії цього договору, при умові належного виконання депозитарною установою пункту 4.3 договору. Тарифи депозитарної установи є обов`язковими для депонента.

Пунктом 4.7 договору визначено, що оплата послуг депозитарної установи здійснюється депонентом щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавались послуги, згідно акту-рахунку (додаток №2 до договору), який надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв`язку не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавалися послуги. У акті-рахунку (додаток №2 до договору) містяться розшифровки нарахованої до оплати суми за надані послуги. Оплата послуг депозитарної установи здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування депонентом грошових коштів на рахунок депозитарної установи зазначений у розділі 9 договору.

У разі невиконання депонентом умов пункту 4.7 договору депозитарна установа здійснює договірне списання з поточних рахунків депонента у національній та в іноземних валютах, банківських металах, відкритих в АБ «Укргазбанк» (код 320478) оплати послуг депозитарної установи починаючи з першого банківського дня, який слідує за граничним днем строку оплати послуг, в який депонент зобов`язаний був оплатити послуги надані депозитарною установою згідно акту-рахунку (додаток №2 до договору) за надані депозитарні послуги (пункт 4.8 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє протягом трьох років. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не пізніше ніж за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати (пункти 6.1 та 6.2 договору).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення до закінчення строку дії цього договору будь-якої із сторін про своє бажання розірвати договір, суд дійшов висновку, що вказаний договір був пролонгованим у відповідності до пункту 6.2 договору.

При цьому, матеріали справи не містять оспорення сторонами правомірності зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 27.11.2023 року підтверджується розміщення на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитера Плюс» в цінних паперах № НОМЕР_1 , відкритому у Публічному акціонерному товаристві Акціонерному банку «Укргазбанк» інвестиційних сертифікатів бездокументарних іменних у кількості 187987 штук загальною номінальною вартістю 18798700,00 грн, код ISIN UA4000052559, емітентом яких є ТОВ КУА «Холдинг Груп».

На виконання умов договору, позивач здійснював обслуговування рахунку № НОМЕР_1 у цінних паперах в системі депозитарного обліку, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Цитера Плюс» у період з 01.11.2017 по 31.10.2023 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з договором, а саме від 01.12.2017, 29.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018, 01.06.2018, 30.06.2018, 31.07.2018, 31.08.2018, 30.09.2018, 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, 01.04.2019, 30.04.2019, 31.05.2019, 30.06.2019, 31.07.2019, 31.08.2019, 30.09.2019, 31.10.2019, 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020, 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020, 30.06.2020, 31.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 31.10.2020, 30.11.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021, 31.05.2021, 30.06.2021, 31.07.2021, 31.08.2021, 30.09.2021, 31.10.2021, 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2022, 31.05.2022, 30.06.2022, 31.07.2022, 31.08.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022, 31.12.2022, 31.01.2023, 28.02.2023, 31.03.2023, 30.04.2023, 31.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023, 31.08.2023, 30.09.2023, 31.10.2023, які надсилались депозитарною установою депоненту засобами поштового зв`язку, втім залишені відповідачем без відповіді і реагування.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо обслуговування рахунку у цінних паперах № НОМЕР_1 .

26.05.2023 року позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №6722, в якому вимагав сплатити заборгованість за договором протягом 7 календарних днів від дати одержання вимоги.

Втім, вимога залишена відповідачем без відповіді і реагування, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Вищевказана норма корелюється з приписами статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за умовами якої господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, встановлення порядку реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України «Про депозитарну систему України».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про депозитарну систему України» (в редакції чинній на момент укладення договору) депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків, про емітентів, власників цінних паперів, що мають права за цінними паперами та права на цінні папери, обмежень прав на цінні папери, уповноважених ними осіб, управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів, яка містить дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), а також інша передбачена законодавством інформація.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про депозитарну систему України» власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 статті 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про депозитарну систему України» рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором обслуговування рахунка в цінних паперах, який є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

За змістом статті 6 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах. При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України» визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України» виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах на 27.11.2023 на рахунку відповідача в цінних паперах № НОМЕР_1 , відкритому у Публічному акціонерному товаристві Акціонерному банку «Укргазбанк» обліковуються акції у кількості 187987 штук.

Пунктом 4.7 договору сторонами визначено, що оплата послуг депозитарної установи здійснюється депонентом щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавались послуги, згідно акту-рахунку (додаток №2 до договору), який надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв`язку не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавалися послуги. У акті-рахунку (додаток №2 до договору) містяться розшифровки нарахованої до оплати суми за надані послуги.

На виконання умов договору, позивач засобами поштового зв`язку направляв відповідачу акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг.

При цьому, матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача із означеними актами-рахунками, а також щодо тарифів, за якими позивачем проводились нарахування.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 4.7 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати послуг депозитарної установи за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах №8010/08 від 25.12.2015 року на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач у встановлені договором строки оплату за отримані послуги не здійснив.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу з оплати отриманих послуг у розмірі 33125,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 5.4 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, які передбачені цим договором, депонент зобов`язаний сплатити депозитарній установі пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення виконання зобов`язання, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати послуг з обслуговування в системі депозитарного обліку, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 13840,93 грн.

Окрім того, оскільки за приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2692,30 грн та інфляційні втрати у розмірі 9554,53 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними належними доказами, відтак підлягають задоволенню.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитера Плюс» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитера Плюс» (01010, м. Київ, вул. М. Гайцана, буд. 6, ідентифікаційний код 39789450) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, ідентифікаційний код 23697280) основний борг у розмірі 33125 (тридцять три тисячі сто двадцять п`ять) грн 00 коп., пеню у розмірі 13840 (тринадцять тисяч вісімсот сорок) грн 93 коп., 3% річних у розмірі 2692 (дві тисячі шістсот дев`яносто дві) грн 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 9554 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 53 коп. та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2024.

Суддя Т.В. Васильченко