Рішення

від 27.05.2024 по справі 910/17873/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2024Справа № 910/17873/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Білокоровицьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК"

про стягнення 894 545,58 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Білокоровицьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК" про стягнення 894 545,58 грн, з яких 653 898,72 грн заборгованості, 193 404,90 грн інфляційних втрат та 47 241,96 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу лісопродукції № 41 від 02.04.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17873/23, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 27.11.2023 була направлена та доставлена до електронного кабінету позивача 27.11.2023 (18:00), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку з цим копія ухвали суду від 27.11.2023 була направлена на адресу відповідача, проте відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту «Укрпошта» поштове відправлення за № 0600064290158 не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку від 02.01.2023: Повернення за зворотною адресою: "За закінченням терміну зберігання".

Крім того, 05.01.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду повернувся конверт поштового відправлення за № 0600064290158, який не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку: "За закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 про відкриття провадження у справі № 910/17873/23 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28.11.2023.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

17.01.2024 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

31.01.2024 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 було відмовлено у задоволенні заяви позивача про здійснення розгляду справи в загальному позовному провадженні.

Станом на поточну дату інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до суду не надходило.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2018 між Державним підприємством "Білокоровицьке лісове господарство" (правонаступником якого є Філія "Білокоровицьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України") (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу лісопродукції № 41 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити наступну продукцію (далі - товар): «Пиломатеріали породи хвоя (короткомірні) 4 сорт - ціна за одиницю (1 м3) товару становить 1 878,00 грн з ПДВ (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору комплектом товаросупровідних документів є: товаротранспортна (залізнична) накладна; видаткова накладна; рахунок-фактура; податкова накладна; специфікація.

Згідно з пунктом 6.1 Договору прийом-передача сировини здійснюється на складі продавця за умовами: франко-проміжний склад продавця. За якістю - у відповідності з нормами відповідних ГОСТ, ТУ, інших умов згідно законодавства України. За кількістю - у відповідності з товарно - транспортними чи залізничними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи та печаткою продавця.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що датою передачі сировини продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

У відповідності до пункту 7.1 Договору термін розрахунків між сторонами - через 5 банківський днів з моменту здійснення поставки товару. Можлива попередня оплата за узгодженням сторін. У разі отримання попередньої оплати продавець зобов`язаний поставити товар на суму передоплати протягом десяти банківських днів з моменту надходження коштів на рахунок продавця.

Розділом 11 Договору сторони погодили, що останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Даний договір діє до 31.12.2018, але до моменту остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

03.09.2018 було укладено Додаток № 1 до Договору, відповідно до якого сторони домовилися розділ 1 пункту 1 Договору доповнити таким змістом: "Найменування продукції - Пиломатеріали породи хвоя (короткомірні); 4 сорт; за ціною з ПДВ - 1 918,00 грн/куб.м". Даний додаток до Договору діє з моменту підписання та до 31.12.2018.

02.01.2019 було укладено Додаток № 2 до Договору, відповідно до якого сторони домовилися розділ 11 пункту 11 Договору викласти в наступній редакції: "Даний Договір діє до 31.12.2019, але до моменту остаточного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань". Всі інші пункту Договору залишено без змін.

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань, він відвантажив на користь відповідача товар загальною вартістю 795 367,38 грн, який відповідач отримав, проте власні зобов`язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 653 898,72 грн, яку позивач просить стягнути.

Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором позивач просить також стягнути з відповідача 193 404,90 грн інфляційних втрат і 47 241,96 грн 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статі 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно частин 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановленими обставинами, позивачем у період з березня 2020 року по травень 2020 року було поставлено відповідачу товар за Договором загальною вартістю 795 367,38 грн.

Відвантаження товару підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: № 116343 від 21.04.2020 на суму 57 204,00 грн; № 116344 від 21.04.2020 на суму 50 850,00 грн; № 116319 від 11.04.2020 на суму 63 396,00 грн; № 116320 від 11.04.2020 на суму 58 122,00 грн; № 116314 від 10.04.2020 на суму 40 481,82 грн; № 116313 від 10.04.2020 на суму 40 300,52 грн; № 116321 від 10.04.2020 на суму 74 682,00 грн; № 116309 від 10.04.2020 на суму 39 057,32 грн; № 116217 від 30.03.2020 на суму 55 659,28 грн; № 116216 від 30.03.2020 на суму 45 506,44 грн; № 116414 від 14.05.2020 на суму 69 732,00 грн; № 116412 від 11.05.2020 на суму 45 036,00 грн; № 116413 від 12.05.2020 на суму 58 122,00 грн; № 116417 від 14.05.2020 на суму 52 182,00 грн; № 116411 від 11.05.2020 на суму 45 036,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Враховуючи відсутність з боку відповідача претензій щодо асортименту, кількості і якості поставленого товару, суд вважає, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором.

Відповідачем, у свою чергу, було здійснено лише часткову оплату товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, а також Довідкою про стан заборгованості за період січень 2020 року по червень 2023 року за Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 653 898,72 грн.

Крім того, 22.11.2022 позивач звернувся до відповідача з Претензією за вих. № 2153 від 15.11.2022 про погашення заборгованості в розмірі 653 898,72 грн, проте дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів належного виконання своїх грошових зобов`язань за Договором відповідачем суду не надано, докази на підтвердження повернення поставленого товару вартістю 653 898,72 грн в матеріалах справи також відсутні.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 653 898,72 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач також заявив до стягнення з відповідача 193 404,90 грн інфляційних втрат та 47 241,96 грн 3% річних.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат і 3% річних, суд встановив, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 193 404,90 грн та 3% річних в розмірі 47 241,96 грн підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодного доказу на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК" (03139, місто Київ, вулиця Трублаїні, будинок 2А, офіс 206; ідентифікаційний код: 41417285) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А; ідентифікаційний код: 44768034) в особі Філії "Білокоровицьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (11054, Житомирська область, Коростенський район, селище міського типу Нові Білокоровичі, вулиця Гагаріна, будинок 1; ідентифікаційний код ВП: 45066737) 653 898 (шістсот п`ятдесят три тисячі вісімсот дев`яносто вісім) грн 72 коп. основного боргу, 193 404 (сто дев`яносто три тисячі чотириста чотири) грн 90 коп. інфляційних втрат, 47 241 (сорок сім тисяч двісті сорок одна) грн 96 коп. 3% річних та 13 418 (тринадцять тисяч чотириста вісімнадцять) грн 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.05.2024.

Суддя О.В. Нечай