Рішення

від 27.05.2024 по справі 914/709/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024 Справа № 914/709/24

За позовом: Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», м. Львів

до відповідача: Фізичної особи підприємця Білоуса Олега Івановича, с. Добрівляни, Стрийського району Львівської області

про стягнення 25270,56 грн

СуддяКітаєва С.Б.

Представники сторін не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи підприємця Білоуса Олега Івановича про стягнення 25270,56 грн заборгованості..

Ухвалою від 25.03.2024 суд постановив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою відповідача було зобов`язано подати відзив на позовну заяву, а позивача відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що згідно довідки від 26.03.2024 про доставку електронного листа, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 25.03.2024 отримано позивачем -25.03.2024.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адресою місця проживання відповідача є адреса: 82426, Львівська область,. Стрийський район, с.Добрівляни, вул..Довженка, буд.13

Суд зазначає, що поштова кореспонденція (ухвала суду від 25.03.2024), яка надсилалася на адресу місця проживання відповідача: 82426, Львівська область,. Стрийський район, с.Добрівляни, вул..Довженка, буд.13, повернулася на адресу суду з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Так, відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає. Відповідач сам, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи судом, останньому забезпечено право на реалізацію його прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав відзив на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач не оплатив вартість робіт з радіочастотного моніторингу на умовах договору №380мл-17 від 01.01.2017 на суму 25270,56 грн.

Станом на момент ухвалення рішення жодних заяв, клопотань, в тому числі, в порядку ст.46 ГПК України від позивача, до суду не поступали.

Позиція відповідача.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Обставини справи.

Між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії УДЦР, як Виконавцем, та Фізичною особою-підприємцем Білоусом Олегом Івановичем , як Замовником, було укладено Договір на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №380мл-17 від 01.01.2017.

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом укладеного договору є проведення Виконавцем робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також, виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ Замовника.

За умовами вказаного Договору Західна філія Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (далі - Західна філія УДЦР) бере на себе обов`язок проводити заходи щодо забезпечення ЕМС РЕЗ, які використовує Замовник, згідно з дозволами на експлуатацію РЕЗ (п.2.1 Договору), а Замовник зобов`язується своєчасно сплачувати на користь Виконавця плату за виконану роботу (п.2.2.2 Договору).

Згідно з п.3.2. Договору, виконання робіт підтверджується Актами виконаних робіт, підписаними обома Сторонами.

Відповідно до п.3.3. Виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу Замовника. Пункт 3.3.1. передбачає, що у разі якщо Замовник не підписує акти виконаних робіт, він повинен протягом п`яти робочих днів із моменту їх отримання надати Виконавцю вмотивовану відмову. У в п.3.3.2. зазначено, що у випадку не підписання Замовником актів виконаних робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного у п.3.3.1. Договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими та підлягають оплаті.

Відповідно до умов Договору №380мл-17 від 01.01.2017 року Виконавець - Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії УДЦР свої зобов`язання виконав своєчасно та в повному обсязі та пред`явив їх до приймання Замовником, Фізичною особою-підприємцем Білоусом Олегом Івановичем

У листопаді-грудні 2023 року, січні 2024 року Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії УДЦР були проведені роботи з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронного засобу для Фізичної особи-підприємця Білоусом Олегом Івановичем на загальну суму 25270,56 грн.

На виконання умов Договору Позивач виставляв Відповідачу такі рахунки:

-№3121 від 21.11.2023 року на суму 8423,52 грн.;

-№3634 від 20.12.2023 року на суму 8423,52 грн.;

-№69 від 22.01.2024 року на суму 8423,52 грн.

Виконання Позивачем робіт за вказаними рахунками підтверджуються наступними актами про виконання робіт:

-№23-11-3121 від 30.11.2023 року;

-№23-11-3634 від 29.12.2023 року;

-№24-11-69 від 31.01.2024 року.

Всі рахунки та акти наданих послуг підписані зі сторони виконавця та надіслані відповідачу, ФОП Білоусу О.І., на адресу: АДРЕСА_1 , яка є місцем реєстрації останнього і відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також зазначена у договорі, підписаному між сторонами.

Станом на дату винесення рішення доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Між сторонами спору виникло зобов`язання на підставі укладеного договору підряду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст.889 Цивільного кодексу України, за договором підряду замовник зобов`язаний сплатити підряднику встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Частиною 1 ст.853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Таким чином, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За приписами ч. 4 та ч. 6 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

З приписів вищенаведених норм вбачається, що підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, оскільки в разі реального виконання підрядником робіт та відсутності обгрунтованих зауважень замовника щодо недоліків робіт, навіть непідписаний акт є підставою для розрахунків за підрядні роботи, і в такому випадку ефективним способом захисту порушеного права буде вимога про стягнення вартості робіт.

Суд враховує, що у договорі №380мл-17 від 01.01.2017 сторони погодили ціну робіт та порядок розрахунку. Згідно з п.3.2. Договору, виконання робіт підтверджується Актами виконаних робіт, підписаними обома Сторонами. Відповідно до п.3.3. Виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу Замовника. Пункт 3.3.1. передбачає, що у разі якщо Замовник не підписує акти виконаних робіт, він повинен протягом п`яти робочих днів із моменту їх отримання надати Виконавцю вмотивовану відмову. У в п.3.3.2. зазначено, що у випадку не підписання Замовником актів виконаних робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного у п.3.3.1. Договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими та підлягають оплаті.

Враховуючи факт підписання та надсилання підрядником актів виконаних робіт, виставлених рахунків замовнику, непідписання актів та рахунків на оплату їх відповідачем, не звільняє останнього від обов`язку оплатити одержаний результат підрядних робіт (радіочастотного моніторингу та ЕМС), наданих позивачем.

Зважаючи на сукупність наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимог підлягають до задоволення.

Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 25270,56 грн заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 3028,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №2194 від 22.12.2023 та №331 від 12.03.2024.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3 028,00 грн.

Враховуючи вищевказане, позивач при зверненні до суду з позовом в загальному порядку мав би сплатити 3028,00 грн судового збору.

Водночас позовна заява подана до Господарського суду Львівської області через підсистему «Електронний суд» 18.03.2024 (документ сформований в системі 15.03.2024).

Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Враховуючи вищенаведене, позивач мав би сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8% для пониження ставки розміру судового збору, тобто 2422,40 грн (3028,00 х 0,8 %), переплата становить 605,60 грн.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, 605,60 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачу з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом у випадку подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Білоуса Олега Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (79018, м.Львів, вул.Стороженка, б.20, ідентифікаційний код 20857613) 25270,56 грн основного боргу, 2422,40 грн судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

СуддяКітаєва С.Б.