Рішення

від 20.05.2024 по справі 914/861/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 Справа № 914/861/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Енерджі Плюс», місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект», місто Жовква, Жовківський район, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 184 288,84 грн.

За участю представників:

від позивача: Чеверда О.В. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВА №1076290 від 28.03.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КР №000526 від 17.07.2020); присутня в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Енерджі Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект» про стягнення заборгованості у розмірі 184 288,84 грн, з яких 150 000,00 грн основного боргу, 27 600,00 грн пені, 2 993,11 грн інфляційних втрат та 3 695,73 грн 3% річних.

Ухвалою від 08.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання по розгляду справи по суті на 29.04.2024.

Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 була доставлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект» (відповідачу) до його електронного кабінету через підсистему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 10.04.2024.

Ухвалою від 29.04.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 20.05.2024 о 10:30 год та постановив провести судове засідання, призначене на 20.05.2024 о 10:30 год в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https:vkz.court.gov.ua). Явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Представник позивача в судове засідання 20.05.2024 для розгляду справи по суті в режимі відеоконференції з`явилася, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Крім того, представник позивача в судовому засіданні 20.05.2024 заявила про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів у строк визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 20.05.2024 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи станом на момент проведення судового засідання до суду не надходили.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, беручи до уваги те, що явка представників сторін в засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представника відповідача у судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 20.05.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.05.2023 між сторонами було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №03/05-23, на виконання умов якого позивачем було передано відповідачу позику (грошові кошти) в сумі 150 000,00 грн, а відповідач (позичальник) зобов`язувався повернути надану поворотну фінансову допомогу позивачу в порядку та у строки, визначені цим договором.

Як стверджує позивач, на неодноразові звернення позивача про повернення позики відповідач не реагував та зі свого боку ніяких пропозицій не надавав. Відповідач, отримавши позику в сумі 150 000,00 грн, в обумовлений договором строк, її не повернув, унаслідок чого позивач (позикодавець) вимагає повернення позики в сумі 150 000,00 грн.

У зв`язку з порушенням строків повернення позики позивач нарахував відповідачу 27 600,00 грн пені, 2 993,11 грн інфляційних втрат та 3 695,73 грн 3% річних.Таким чином, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 184 288,84 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

03.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аспект Енерджі Плюс» (позикодавець), в особі директора Гладкого Андрія Анатолійовича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - позикодавець)т а Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект», (позичальник), в особі директора Чернецького Сергія Мироновича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №03/05-23, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти (позика) у вигляді поворотної фінансової допомоги, а позичальник зобов`язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видівкомпенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (п.14.1.257 Податкового кодексу України).

Згідно пунктів 2.1.-2.4. договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 150 000,00 грн. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата закористування грошовими коштами не стягується. Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем у повному розмірі. Термін надання неповинен перевищувати п`ятнадцять календарних днів з дати підписання договору.Перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника (або надається у грошовій формі).

Відповідно до пунктів 2.6.-2.7. договору поворотна фінансова допомога вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджує виписка з банку (з моменту видачі грошової суми з каси позикодавця, що підтверджується видатковим касовим ордером). Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк, не більший ніж п`ятнадцять календарних днів.

Згідно пунктів 3.1., 3.4. договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню на вимогу позикодавця, але не пізніше сплину останнього дня строку визначеного в п.2.7 цього договору. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку (або у грошовій формі в касу позикодавця).

Пунктом 5.2. договору визначено, що при порушені позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги передбаченого пунктом 2.7. цього Договору чи невиконання пункту 3.3 цього договору позичальник повинен сплатити на користь позикодавця неустойку у розмірі 0,1 % від розміру поворотної фінансової допомоги, що є неповернутою на момент отримання вимоги про повернення або на момент сплину строку визначеного у п. 2.7 цього договору.

Позивач на виконання вимог договору №03/05-23 від 03.05.2023, перерахував на банківський рахунок відповідача 150 000,00 грн.

На дату закінчення строку користування поворотною фінансовою допомогою (позикою) відповідач взятих на себе зобов`язань з повернення поворотної фінансової допомоги згідно пункту 2.7. договору у встановлений строк не повернув, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, яка складає 150 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору, позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення поворотної фінансової допомоги за вих.№11/12 від 11.12.2023, в якій просив повернути суму поворотної фінансової допомоги із врахуванням нарахованих штрафних санкцій згідно договору.

Проте, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням строків повернення поворотної фінансової допомоги (позики) позивач нарахував 27 600,00 грн пені, 2 993,11 грн інфляційних витрат та 3 695,73 грн 3% річних.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 184 288,84 грн, з яких 150 000,00 грн основного боргу, 27 600,00 грн пені, 2 993,11 грн інфляційних витрат та 3 695,73 грн 3% річних.

Висновки суду.

Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №03/05-23 від 03.05.2023.

Відповідно до частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Визначення поняття «поворотна фінансова допомога» наведено у абзаці 8 підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якого, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Згідно п. 2.1. договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 150 000,00 грн.

Факт передання відповідачу грошових коштів (суми позики) підтверджується платіжною інструкцією №735 від 03.05.2023р. про перерахування на банківський рахунок відповідача 150 000,00 грн.

Згідно частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно умовам договору, а саме пункту 2.7. поворотна фінансова допомога надавалася позичальнику на строк, не більший ніж 15-ть календарних днів, відтак мала бути повернута непізніше 18.05.2023 включно.

Відповідач порушив свої зобов`язання, у визначений договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) термін суму позики не повернув.

У відповідності зі статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач всупереч умовам договору поворотної фінансової допомоги (позики) кошти не повернув, отже заборгованість становить 150 000,00 грн.

З огляду на вищевказані обставини, вимога позивача про стягнення неповернутої суми позики за договором поворотної фінансової допомоги (позики)№03/05-23 від 03.05.2023 у розмірі 150 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частин 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Умовами пункту 5.2. договору сторони погодили, що при порушені позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги передбаченого пунктом 2.7. цього договору чи невиконання пункту 3.3 цього договору, позичальник повинен сплатити на користь позикодавця неустойку у розмірі 0,1 % від розміру поворотної фінансової допомоги, що є неповернутою на момент отримання вимоги про повернення або на момент сплину строку визначеного у пункті 2.7. цього договору.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 27 600,00 грн, інфляційні втрати на загальну суму 2 993,11 грн та 3% річних на загальну суму 3 695,73 грн.

Згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо.

З огляду на положення статей 549, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 Господарського кодексу України та умови договору, позивач правомірно ставить вимогу про стягнення пені.

Суд перевірив розрахунок пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат, та встановив, що вказані суми підлягають до стягнення у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, дослідженими судом, позовних вимог про стягнення заборгованості, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №947 від 01.04.2024.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 18, 73, 76-79, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 252Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект» (80300, Львівська область, Жовківський район, місто Жовква, площа Вічева, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 13800529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Енерджі Плюс»(79035, Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 115 Б; ідентифікаційний код юридичної особи 42001918) 150 000,00 грн основного боргу, 27 600,00 грн пені, 2 993,11 грн інфляційних витрат, 3 695,73 грн 3% річних та 3 028,00грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 27.05.2024

СуддяСухович Ю.О.