Рішення

від 20.05.2024 по справі 914/623/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 Справа № 914/623/24

За позовом: Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1», м.Стрий Львівська область

до відповідача: Фермерського господарства «Харвест Плюс», с.Грабовець Стрийського району Львівської області

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 86134,81 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники сторін не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фермерського господарства «Харвест Плюс» про стягнення заборгованості в сумі 86134,81 грн, з якої: 48121,54 грн. основного боргу, 2116,93 грн. 3% річних, 4378,08 грн. інфляційних втрат, 31518,26 грн. пені.

Ухвалою суду від 08.03.2024 позовну заяву Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» залишено без руху.

15.03.2024, за вх.№7441/24, від Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» поступила заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 19.05.2024 суд постановив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою відповідача було зобов`язано подати відзив на позовну заяву, а позивача відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що згідно довідки від 19.03.2024 про доставку електронного листа ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 25.03.2024 отримано позивачем 25.03.2024.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження відповідача є адреса: 82435, Львівська область, Стрийський район, с.Грабовець, вул.Лопатинського, буд.141А.

Суд зазначає, що поштова кореспонденція (ухвала суду від 25.03.2024), яка надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача: 82435, Львівська область, Стрийський район, с.Грабовець, вул.Лопатинського, буд.141А повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Так, відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12 повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення не вручено з причин, що не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії.

Негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи судом, останньому забезпечено право на реалізацію його прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав відзив на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов Договору Договірскладського зберігання зерна № 22 своєчасно не перерахував на поточний розрахунковий рахунок позивача залишок коштів за складське зберігання зерна та надані додаткові послуги у розмірі 48 121, 54 грн.

Відтак, позивач звернувся з позов до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки у сумі 86134,81 грн., з яких 48121,54грн. основного боргу, 31518,26 грн. пені, 4378,08 грн. - інфляційне збільшення боргу та 2116,93 грн. - 3% річних.

Станом на момент ухвалення рішення жодних заяв, клопотань, в тому числі, в порядку ст.46 ГПК України, до суду не поступали.

Позиція відповідача.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Обставини справи.

26 серпня 2022 року між Державним підприємством «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» (далі «Зерновий склад» та/або Позивач) та Фермерським Господарством «Харвест Плюс» (далі «Поклажодавець» та/або Відповідач) укладено Договір складського зберігання зерна № 22 (далі «Договір»).

Відповідно до п.1.1. Договору Поклажодавець зобов`язується передати, а Зерновий склад зобов`язується прийняти на зберігання зерна врожаю 2022 року(далі -Зерно), надавати додаткові послуги відповідно до Додатку №1, що є невід`ємною частиною даного Договору та в установлений строк повернути їх Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників передбачених цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору Зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання Зерна за культурами і класами».

У відповідності до п. 1.4. Договору орієнтовні обсяги (кількість) Зерна, що планується до передачі на зберігання та показники якості для розрахунку залікової ваги.

В п. 3.8. Договору визначено, що переоформлення Зерна проводиться тільки після оплати Поклажодавцем фактично наданих Зерновим складом послуг, у тому числі послуги з переоформленням.

Згідно п.5.1. Договору розмір плати за зберігання Зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами до 01 липня кожного року, які затверджені Зерновим складом та погоджені між сторонами, що є невід`ємною частиною цього Договору (додаток № 1 до Договору), та можуть корегуватися протягом наступного періоду дії Договору відповідно до зміни витратних тарифів Зернового складу.

У відповідності до п. 5.2. Договору Зерновий склад має право застосувати гнучку систему тарифів шляхом укладення додаткової угоди до Договору.

В п. 5.3. Договору визначено, що Зерновий склад за домовленістю сторін має право застосовувати підвищений тариф на послуги з відвантаження Зерна у вихідні, святкові та неробочі дні Зернового складу згідно чинного законодавства.

Згідно п. 5.4. Договору Зерновий склад зобов`язаний щомісяця до 3 (третього) числа наступного за звітним місяця надати Поклажодавцю Акт наданих послуг та виставити рахунок для оплати послуг, що надані Зерновим складом.

Як передбачено п. 5.5. Договору, плата за сушіння, очищення Зерна проводиться згідно з актами надання послуг, що складені на підставі актів на сушіння, очищення, а за відвантаження та переоформлення за фактичну кількість відвантаженого та переоформленого Зерна.

Згідно п. 5.6. Договору оплата послуг, що надані Зерновим складом зі зберігання, відвантаження, переоформлення Зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені Поклажодавцем протягом 3-х банківських днів з дня одержання Поклажодавцем виставленого Зерновим складом рахунку та Акту наданих послуг.

Як визначено п. 5.7. Договору, у разі незгоди підписати Акт наданих послуг Поклажодавець протягом трьох банківських днів з дня отримання Акту наданих послуг надсилає Зерновому складу свої обґрунтовані заперечення.

В п. 6.1. Договору визначено: у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов даного Договору. При цьому Зерновий склад несе повну матеріальну відповідальність за збереження кількості та якості зерна Поклажодавця.

17.10.2022р. між Сторонами була укладена Додаткова угода №1 про внесення змін і доповнень до Договору складського зберігання зерна №22 від 26.08.22р.,в якій сторони дійшли згоди щодо внесення змін до пункту 1.4 Договору.

26.08.2022 року між Сторонами був укладений (підписаний) Додаток №1 до Договору

складського зберігання зерна №22 від 26.08.2022, в якому наведені найменування послуг та ціни за послуги.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним, не розірвано.

Позивач стверджує, що надав послуги Відповідачу про що Сторони підписали Акти здачі-приймання наданих робіт (наданих послуг) на загальну суму 248 121,22 грн. за період листопад 2022 р. березень 2023 р., а саме: акт №101 від 30.11.2022 р на загальну суму 7 144,00 грн.; акт №102 від 30.11.2022 р на загальну суму 32 102,44 грн.; акт №103 від 30.11.2022 р на загальну суму 29 702,66 грн.; акт №104 від 30.11.2022 р на загальну суму 37 885,08 грн.; акт №119 від 31.12.2022 р на загальну суму 38 194,45 грн.; акт № 7 від 31.01.2023 р на загальну суму 35 773,62 грн.; акт №18 від 28.02.2023 р на загальну суму 57 002,92 грн.; акт №25 від 09.03.2023 р на загальну суму 10 316,05 грн.

Відповідно до п. 5.4 Договору для проведення оплати Позивач надав разом з актами Відповідачу рахунки на оплату, а саме: рахунок на оплату №141 від 30.11.2022 р. на загальну суму 7 144,00 грн.; рахунок на оплату № 142 від 30.11.2022 р. на загальну суму 32 102,44 грн.; рахунок на оплату №143 від 30.11.2022 р. на загальну суму 29 702,66 грн.; рахунок на оплату №144 від 30.11.2022 р на загальну суму 37 885,08 грн.; рахунок на оплату №160 від 31.12.2022 р на загальну суму 38 194,45 грн.; рахунок на оплату № 7 від 31.01.2023 р на загальну суму 35 773,62 грн.; рахунок на оплату №19 від 28.02.2023 р на загальну суму 57 002,92 грн.; рахунок на оплату №26 від 09.03.2023 р на загальну суму 10 316,05 грн.

Відповідач провів часткову оплату наданих послуг по Договору 03.02.2023 р. на суму

100 000,00 грн. та 07.03.2023 р. на суму 100 000,00 грн.

На виконання своїх податкових зобов`язань Позивач подав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) наступні податкові накладні: №242 від 30.11.2022 р. на загальну суму 7 144,00 грн. в т.ч ПДВ 1 190,67 грн.; № 243 від 30.11.2022 р. на загальну суму 32 102,45 грн. в т.ч ПДВ 5 350,41 грн.; №245 від 30.11.2022 р. на загальну суму 29 702,45 грн. в т.ч ПДВ 4 950,44 грн.; №246 від 30.11.2022 р на загальну суму 37 885,08 грн. в т.ч ПДВ 6 314,18 грн.; №248 від 31.12.2022 р на загальну суму 38 194,45 грн. в т.ч ПДВ 6 365,74 грн.; № 13 від 31.01.2023 р на загальну суму 35 773,62 грн. в т.ч ПДВ 5 962,27 грн.; №316 від 28.02.2023 р на загальну суму 57 002,92 грн. в т.ч ПДВ 9 500,49 грн.; №331 від 09.03.2023 р на загальну суму 10 316,05 грн. в т.ч ПДВ 1719,34 грн.

Підтвердження отриманням та реєстрації поданих податкових накладних долучено квитанцію №1.

В порушення вищезазначених договірних умов Поклажодавець (Відповідач), належним чином, (в повному обсязі) не виконав свої договірні зобов`язання перед Зерновим складом (Позивачем), а саме не перерахував на поточний розрахунковий рахунок залишок коштів за складське зберігання зерна та надані додаткові послуги у розмірі 48 121, 54 грн.

Позивач намагався врегулювати спір із Відповідачем надіславши претензію №432 від 26.10.2023 р. шляхом поштового відправлення № 8240400446539, яке отримане Відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте Відповідач не відреагував на претензію і не погасив борг у встановлений строк.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 3 % річних від суми заборгованості 2 116,93 грн.; пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення 31518,26 грн.; втрати від інфляції 4 348,08 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами договір є договором складського зберігання.

Згідно п.1 ст.957 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому Поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно п.1 ст.946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно ст.26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна.

Відповідно до ст.18 вищезазначеного Закону плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі №910/3826/20, згідно зі статтею 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що наявними у справі двостороньо підписаними Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) підтверджується вартість виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 248 121,22 грн., в тому числі по: акту №101 від 30.11.2022 р на загальну суму 7 144,00 грн; акту №102 від 30.11.2022 р на загальну суму 32 102,44 грн; акту №103 від 30.11.2022 р на загальну суму 29 702,66 грн.; акту №104 від 30.11.2022 р на загальну суму 37 885,08 грн; акту №119 від 31.12.2022 р на загальну суму 38 194,45 грн; акту № 7 від 31.01.2023 р на загальну суму 35 773,62 грн; акту №18 від 28.02.2023 р на загальну суму 57 002,92 грн.; акту №25 від 09.03.2023 р на загальну суму 10 316,05 грн.

Відтак, суд приходить до висновку, що загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) по вищеперелічених актах, які в ходять в предмет дослідження за змістом заявлених позивачем позовних вимог, складає 248121,22 грн. проти помилково зазначеної позивачем суми 248121,54 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив оплату за надані послуги, а саме 03.02.2023 на суму 100000,00 грн, 07.03.2023 на суму 100000,00 грн.

На день звернення позивача з позовом до суду, як і на день вирішення спору по суті основний борг відповідача перед позивачем за виконані роботи (надані послуги) становить 48121,22 грн (248121,22-200000).

Відтак, вимога позивача про стягнення основного боргу підлягає до задоволено частково в сумі 48121,22 грн.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо заявленої вимоги про стягнення 31518,26 грн пені.

За змістом частини 2 статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони не передбачили в умовах договору можливість сплати пені та не визначали її розмір. Разом з тим, частиною 6 статті 231 ГК України, на яку посилався скаржник, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом.

Щодо заявлених вимог про стягнення 4378,08 грн інфляційних втрат та 2116,93 грн 3% річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність. Так, згідно з положеннями ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Судом встановлено, що при розрахунках інфляційних втрат та 3% річних позивачем застосовані менші суми по вартості виконаних робіт (наданих послуг) ніж ті суми, які вказані у Актах приймання робіт (наданих послуг). Позивач із заяви в порядку ст.46 ГПК України щодо збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних до суду не звертався.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат позивача, судом встановлено, що: за період з 09.12.2023 02.02.2023 від суми 7144 грн. розмір інфляційних втрат становить 107,56 грн; за період з 09.12.2023 02.02.2023 від суми 32102,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 483,33 грн.; за період з 09.12.2023 02.02.2023 від суми 29702,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 447,19 грн.; за період з 09.12.2023 02.02.2023 від суми 31050,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 467,49 грн.; за період з 09.12.2023 06.03.2023 від суми 6834,18 грн. розмір інфляційних втрат становить 151,45 грн.; за період з 10.01.2023 06.03.2023 від суми 38194,00 грн розмір інфляційних втрат становить 575,05 грн.; за період з 09.02.2023 06.03.2023 від суми 35773,00 грн розмір інфляційних втрат становить 250,41 грн.; за період з 09.03.2023 15.02.2024 від суми 37805,00 грн розмір інфляційних втрат становить 1489,23 грн.; за період з 15.03.2023 15.02.2024 від суми 10316,00 грн розмір інфляційних втрат становить 250,41 грн.

Всього на суму 4378,08 грн інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки 3% річних позивача, судом встановлено, що: за період з 09.12.2023 02.02.2023 від суми 7144 грн. розмір 3% річних становить 32,88 грн; за період з 09.12.2023 02.02.2023 від суми 32102,00 грн. розмір 3% річних становить 147,76 грн.; за період з 09.12.2023 02.02.2023 від суми 29702,00 грн. розмір 3% річних становить 136,71 грн.; за період з 09.12.2023 02.02.2023 від суми 31050,00 грн. розмір 3% річних становить 142,92 грн.; за період з 09.12.2023 06.03.2023 від суми 6834,18 грн. розмір 3% річних становить 49,43 грн.; за період з 10.01.2023 06.03.2023 від суми 38194,00 грн розмір 3% річних становить 175,80 грн.; за період з 09.02.2023 06.03.2023 від суми 35773,00 грн розмір 3% річних становить 76,45 грн.; за період з 09.03.2023 15.02.2024 від суми 37805,00 грн розмір інфляційних втрат становить 1068,51 грн.; за період з 15.03.2023 15.02.2024 від суми 10316,00 грн розмір 3% річних становить 286,48 грн.

Всього на суму 2116,93 грн. 3% річних.

Відтак, позов в частині заявлених вимог про стягнення 4378,08 грн інфляційних втрат і 2116,93 грн. 3% річних підлягає до задоволення.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.ст.76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково і до стягнення з відповідача на користь позивача належать 48121,22 грн. основного боргу, 4378,08 грн інфляційних втрат і 2116,93 грн. 3% річних.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2662 від 15.03.2024.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3 028,00 грн.

Враховуючи вищевказане, позивач при зверненні до суду з позовом в загальному порядку мав би сплатити 3028 грн судового збору.

Водночас позовна заява Приватного підприємства «ТСМ Груп» подана до Господарського суду Львівської області через підсистему «Електронний суд» 06.03.2024 (документ сформований в системі 04.03.2024).

Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Враховуючи вищенаведене, позивач мав би сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8% для пониження ставки розміру судового збору, тобто 2422,40 грн (3028 х 0,8 %), переплата становить 605,60 грн.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, 605,60 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачу з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом у випадку подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 1535,99 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Харвест Плюс» (82485, Львівська область, Стрийський район, с.Грабовець вул.Лопатинського, буд.141А, ідентифікаційний код 36742320) на користь Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» (82400, м.Львів, вул.Грабовецька, буд.2, ідентифікаційний код 14293158) 48121,22 грн. основного боргу, 4378,08 грн інфляційних втрат, 2116,93 грн. 3% річних та 1535,99 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

СуддяКітаєва С.Б.