Рішення
від 14.05.2024 по справі 916/74/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/74/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Капустін М.В.,

від позивача: Шлапак Т.В.,

від відповідача: Марковська І.В.,

від третіх осіб: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до відповідача: Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військової частини НОМЕР_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення сесії, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельні ділянки,

зазначає наступне:

Керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (далі Адміністрація, Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, в якій просить:

визнати незаконним та скасувати рішення Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області № 700-VII від 01.09.2020 р. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Лабушне, в частині затвердження технічної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0391 площею 14,9846 га;

усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками площею 0,6844 га, 0,3567 га та 0,2731 га, шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області на земельну ділянку площею 14,9846 га з кадастровим номером 5122583400:01:002:0391 (запис про речове право № 54185255 від 22.09.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2174194351225), з одночасним припиненням права комунальної власності;

усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,6844 га, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0849, площею 0,9989 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;

усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,3567 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0850, площею 0,9989 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;

усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2731 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0851, площею 0,9991 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;

усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Кодимської міської ради Подільського району Одеської області повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 0,6844 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0849 та має 6 поворотних точок, з наступними координатами: № 1 - координати: X - 5 308 669,742, Y - 3 274 328,294; № 2 - координати: X - 5 308 672,835, Y - 3 274 184,749; № 3 - координати: X - 5 308 673,522, Y - 3 274 152,785; № 4 - координати: Х - 5 308 715,561, Y - 3 274 200,938; № 5 - координати: X - 5 308 714,553, Y - 3 274 313,462; № 6 - координати: X - 5 308 669,210, Y - 3 274 353,030;

усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Кодимської міської ради Подільського району Одеської області повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 0,3567 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0850 та має 5 поворотних точок, з наступники координатами: № 1 - координати: X - 5 308 673,522, Y - 3 274 152,785; № 2 - координати: X - 5 308 675,302, Y - 3 274 069,842; № 3 - координати: X - 5 308 717,382, Y - 3 274 118,036; № 4 - координати: X - 5 308 715,685, Y - 3 274 187,206; № 5 - координати: Х - 5 308 715,561, Y - 3 274 200,938;

усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Кодимської міської ради Подільського району Одеської області повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 0,2731 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0851 та має 5 поворотних точок, з наступними координатами: № 1 - координати: X - 5 308 675,302, Y - 3 274 069,842; № 2 - координати: X - 5 308 717,382, Y - 3 274 118,036; № 3 - координати: X - 5 308 718,943, Y - 3 274 054,442; № 4 - координати: Х - 5 308 681,748, Y - 3 274 011,847; № 5 - координати: Х - 5 308 676,450, Y - 3 274 016,470.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду Прокурор посилається на порушення вимог земельного законодавства та Закону України Про державний кордон України, що були допущені Лабушенською сільською радою Кодимського району Одеської області, правонаступником якої є Кодимська міська рада Подільського району Одеської області (далі Рада, Відповідач), під час реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5122583400:01:002:0391 площею 14,9846 га із подальшим відведення за її рахунок відповідних земельних ділянок (з кадастровими номерами, серед яких 5122583400:01:002:0849, 5122583400:01:002:0850, 5122583400:01:002:0851), частина з якої знаходиться в законодавчо встановлених межах прикордонної смуги, та як наслідок належить до земель оборони, які мають обмежену обороноздатність та можуть перебувати виключно в державній власності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 04.01.2024 р. позовній заяві Прокурора присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/74/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2024 р. позовну заяву Прокурора залишено без руху.

17.01.2024 р. від Прокурора до господарського суду на виконання вимог ухвали від 09.01.2024 р. надійшли відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 р. прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/74/24, ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.02.2024 р., залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військову частину НОМЕР_1 (далі В/Ч), та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ,), ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ).

Відповідно до залишених на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень розписках 30.01.2024 р. та 31.01.2024 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримано надіслані судом на зазначені в Єдиному державному демографічному реєстрі адреси копії ухвал про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 р. відкладено розгляд справи на 12.03.2024 р.

29.02.2024 р. Радою представлено клопотання, в якому не заперечує проти часткового задоволення заявлених позовних вимог, у той же час просить закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору. Погоджується з частиною позовних вимог про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом повернення у власність Адміністрації відповідних частин земельних ділянок за наведеними координатами, адже спірні земельні ділянки перебувають в межах прикордонної смуги. Зазначає, що Рада є правонаступником Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області. Окрім того, повідомляє суду, що після відкриття провадження у справі В/Ч звернулось із заявою про відведення відповідних земельних в постійне користування, яке винесено на розгляд сесії Ради.

Відповідно до залишених на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень розписках 27.02.2024 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримано надіслані судом на зазначені в Єдиному державному демографічному реєстрі адреси копії ухвал від 20.02.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.04.2024 р.

Відповідно до залишених на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень розписках 15.03.2024 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримано надіслані судом на зазначені в Єдиному державному демографічному реєстрі адреси копії ухвал від 12.03.2024 р.

04.04.2024 р. Прокурором представлено заперечення на клопотання Ради, в якому підтримує викладену у позовній заяві позицію щодо прийняття Лабушенською сільською радою Кодимського району Одеської області рішення за відсутності необхідного обсягу повноважень, те, що відповідні земельні ділянки знаходяться в законодавчо встановлених межах прикордонної смуги, та як наслідок належить до земель оборони, які мають обмежену обороноздатність та можуть перебувати виключно в державній власності, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати, що предмет спору відсутній у справі, адже Рада не є належним розпорядником спірних земельних ділянок.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.04.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 р. відкладено розгляд справи на 14.05.2024 р.

Відповідно до залишених на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень розписках 17.04.2024 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримано надіслані судом на зазначені в Єдиному державному демографічному реєстрі адреси копії ухвал від 09.04.2024 р., а 24.04.2024 р. копії ухвал від 18.04.2024 р.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі представника Ради у засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідною заявою.

У призначене на 14.05.2024 р. судове засідання представники третіх осіб не з`явились.

Приписами частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Враховуючи викладене, наявні в матеріалах справи сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки про доставку до електронного кабінету В/Ч кожної із ухвал суду у справі, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень із залишеними на них розписками, Треті особи у справі належним чином повідомлені про призначенні судові засідання.

В процесі розгляду справи Прокурор підтримував позовні вимоги та наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог, представник Адміністрації підтримував позицію Прокурора, представник Ради натомість підтримував викладену у клопотанні позицію.

14.05.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

10.04.2019 р. Лабушненською сільською радою Кодимського району Одеської області прийнято рішення № 338-VII про проведення інвентаризації земель на території Лабушненської сільської ради, в т.ч. про укладення договору на проведення інвентаризації з уповноваженим суб`єктом.

Командитним товариством науково-впроваджувальною фірмою «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» у 2019 р. розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок загальною площею 363,0460 га сільськогосподарського призначення комунальної власності (за межами населених пунктів) на території Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області, до якої серед інших входить земельна ділянка із кадастровим номером 5122583400:01:002:0391 площею 14,9846 га.

Відповідно до представленого витягу з Державного земельного кадастру земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності та розташована у Кодимському районі Одеської області (Лабушненська сільська рада), площею 14,9846 га присвоєно 30.07.2020 р. кадастровий номер 5122583400:01:002:0391.

01.09.2020 р. Лабушненською сільською радою Кодимського району Одеської області прийнято рішення № 700-VII Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Лабушне загальною площею 180,5031 га, зокрема земельної ділянки із кадастровим номером 5122583400:01:002:0391 площею 14,9846 га.

Відповідно до представленої інформаційної довідки від 29.12.2023 р. № 360473135 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка із кадастровим номером 5122583400:01:002:0391 (площею 14,9846 га), розташована за адресою Одеська область Кодимський район Лабушненська сільська рада, державним реєстратором Сербівської сільської ради Кодиського району Одеської області ОСОБА_4 22.09.2020 р. здійснено за індексним номером № 54185255 державну реєстрацію права комунальної власності за Лабушненською сільською радою Кодимського району Одеської області. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2174194351225.

19.11.2020 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарського, орієнтованою площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту).

20.11.2020 р. Лабушненською сільською радою Кодимського району Одеської області прийнято рішення №№ 1238-VII, 1239-VII та 1241-VII про надання дозволу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарського, орієнтованою площею 1,00 га; зобов`язано замовити та розробити відповідні проекти землеустрою із подальшим представленням на розгляд.

08.12.2020 р. Радою прийнято рішення № 12-VIIІ про реорганізацію сільських рад, серед яких Лабушненська сільська рада, шляхом приєднання до Кодимської міської ради. Розпочато процедуру реорганізації Лабушненської сільської ради. Ухвалено вважати Раду правонаступником всього майна, прав та обов`язків, в т.ч. Лабушненської сільської ради.

Командитним товариством науково-впроваджувальною фірмою «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» у 2021 р. розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , загальною площею 14,9846 га для ведення особистого селянського господарського, які розташовано за межами населеного пункту на території Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області (реорганізовану в Кодимському міську раду Подільського району Одеської області). Зазначено, що земельні ділянки, які відводяться цим проектом, формуються шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності із кадастровим номером 5122583400:01:002:0391 з цільовим призначенням землі запасу. Вказаний проект землеустрою включає в себе земельні ділянки із координатами кутів зовнішніх меж землекористування із поворотними точкам, аналогічним зазначеним Прокурором у позовній заяві.

21.07.2021 р. Департаментом культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини складено до Командитного товариства науково-впроваджувальної фірми «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» лист стосовно обмеження орієнтованої площі земельних ділянок, на підставі розроблених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проектів землеустрою у зв`язку наявність охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини Стоянки ранньопалеолітичної «Жолубець».

Відповідно до представлених витягів з Державного земельного кадастру земельним ділянкам, які розташовані у Кодимському районі Одеської області (Лабушненська сільська рада, за межами населеного пункту), площею 0,9989 га 28.01.2022 р. присвоєно кадастровий номер 5122583400:01:002:0849; площею 0,9989 га 28.01.2022 р. присвоєно кадастровий номер 5122583400:01:002:0850; площею 0,9991 га 28.01.2022 р. присвоєно кадастровий номер 5122583400:01:002:0851 на підставі розробленого у 2021 р. Командитним товариством науково-впроваджувальною фірмою «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до представлених інформаційних довідок від 29.12.2023 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 5122583400:01:002:0849, 5122583400:01:002:0850 та 5122583400:01:002:0851 не зареєстровано.

14.11.2023 р. Радою на запит Прокурора представлено відповідні документи, які стосується надання дозволу на розробку проекту документації стосовно земельних ділянок, яким в подальшому присвоєно кадастрові номери 5122583400:01:002:0849 площею 0,9989 га, 5122583400:01:002:0850 площею 0,9989 та 5122583400:01:002:0851 площею 0,9991 га.

15.09.2023 р. Державним підприємством «ОДЕСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ» надано відповідь на запит Прокурора, в якій посилаючись на опрацювання архівних матеріалів (ортофотокарт масштабу 1:10000 Державного кордону між Україною та Республікою Молдова), представлено схему розміщення меж земельних ділянок по відношенню до Державного кордону із координатними поворотних точок земельних ділянок із запитуваними кадастровими номерами.

Із представленої схеми вбачається, що поворотні точки накладення земельної ділянки із кадастровим номером 5122583400:01:002:0849 на нормативну прикордонну смугу мають наступні координати: № 1 - координати: X - 5 308 669,742, Y - 3 274 328,294; № 2 - координати: X - 5 308 672,835, Y - 3 274 184,749; № 3 - координати: X - 5 308 673,522, Y - 3 274 152,785; № 4 - координати: Х - 5 308 715,561, Y - 3 274 200,938; № 5 - координати: X - 5 308 714,553, Y - 3 274 313,462; № 6 - координати: X - 5 308 669,210, Y - 3 274 353,030; із кадастровим номером 5122583400:01:002:0850 на нормативну прикордонну смугу мають наступні координати: № 1 - координати: X - 5 308 673,522, Y - 3 274 152,785; № 2 - координати: X - 5 308 675,302, Y - 3 274 069,842; № 3 - координати: X - 5 308 717,382, Y - 3 274 118,036; № 4 - координати: X - 5 308 715,685, Y - 3 274 187,206; № 5 - координати: Х - 5 308 715,561, Y - 3 274 200,938; із кадастровим номером 5122583400:01:002:0851 на нормативну прикордонну смугу мають наступні координати: № 1 - координати: X - 5 308 675,302, Y - 3 274 069,842; № 2 - координати: X - 5 308 717,382, Y - 3 274 118,036; № 3 - координати: X - 5 308 718,943, Y - 3 274 054,442; № 4 - координати: Х - 5 308 681,748, Y - 3 274 011,847; № 5 - координати: Х - 5 308 676,450, Y - 3 274 016,470.

27.09.2023 р. Прокурором надіслано до Адміністрації повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому доводить до відома про часткове накладання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, на нормативно визначені розміри прикордонної смуги уздовж державного кордону України з Республікою Молдова, серед яких земельні ділянки із кадастровими номерами 5122583400:01:002:0849, 5122583400:01:002:0850 та 5122583400:01:002:0851. З`ясовує чи вживались Адміністрацією заходи представницького характеру з метою скасування права власності та витребування відповідних земельних ділянок.

19.10.2023 р. Адміністрацією надано відповідь на звернення Прокурора, в якій повідомляє про відсутність запитуваної інформації стосовно відведення у комунальну власність перелічених земельних ділянок. Повідомляє, що заходи представницького характеру Адміністрацією не вживались.

08.02.2024 р. В/Ч звернулась до Ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель комунальної власності в постійне користування для розміщення та постійної діяльності В/Ч, в т.ч. на земельних ділянках із кадастровими номерами 5122583400:01:002:0849, 5122583400:01:002:0850 та 5122583400:01:002:0851.

15.02.2024 р. Радою прийнято рішення № 4439-VIII про надання дозволу В/Ч на розробку відповідного проектну землеустрою стосовно земельних ділянок із кадастровими номерами, серед яких 5122583400:01:002:0849, 5122583400:01:002:0850 та 5122583400:01:002:0851.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом частин 1,3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

Приписами статті 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

У той же час, приписи статті 21 наведеного закону визначають, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

При цьому частина 5 статті 122 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Приймаючи до уваги те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5122583400:01:002:0849, 5122583400:01:002:0850 та 5122583400:01:002:0851, сформовані шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності із кадастровим номером 5122583400:01:002:0391, знаходяться в Одеській області Одеська обласна державна (військова) адміністрація є уповноваженим органом на захист інтересів держави.

Враховуючи викладене, господарським судом встановлено, що Прокурором надано розумний строк для звернення Адміністрації до суду з метою захисту порушених, за посиланням Прокурора, прав та інтересів держави, проте Адміністрацією на вчинено спрямованих на захист порушених інтересів дій, відтак Прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Адміністрації в суді.

Приписами статті 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За частинами 1 та 2 статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно із статтею 19 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до частини 5 статті 20 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

У відповідності до статті 65 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Згідно із статтею 77 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України (частина 1). Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності (частина 2). Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми (частина 3). Порядок використання земель оборони встановлюється законом (частина 4).

Закон України Про використання земель оборони передбачає, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

За частиною 1 статті 2 Закону України Про використання земель оборони військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 3 Закону України Про використання земель оборони уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Поряд із цим положення статті 27 Про державний кордон України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) визначають, що охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Державну прикордонну службу України, а в повітряному та підводному просторі в межах територіального моря - на Збройні Сили України. Державна прикордонна служба України і Збройні Сили України під час виконання завдань з охорони державного кордону України керуються цим Законом, законами України "Про Державну прикордонну службу України", "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У той же час, приписи частин 2 та 3 статті 115 ЗК України передбачають, що уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.

Згідно із статтею 1 Закону України Про державний кордон України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

За пунктами 1 та 2 статті 4 Закону України Про державний кордон України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) державний кордон України на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками, форми, розмір і порядок встановлення яких визначаються законодавством України і міжнародними договорами України. Затвердження документів демаркації державного кордону України здійснюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За частинами 1-3 статті 22 Закону України Про державний кордон України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

При цьому частину 3 статті 22 Закону України Про державний кордон України, включено на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону від 29.10.2019 № 232-IX, який набрав законної сили 01.01.2020 р.

Положення про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова, ратифіковане 10.12.2003 р. та набрало чинності 12.01.2004 р., визначає зміст, основні принципи і порядок проведення демаркаційних робіт на державному кордоні між Україною і Республікою Молдова, далі державний кордон, а також діяльності Спільної українсько-молдовської демаркаційної комісії, далі Комісія.

Згідно з пунктом 8 Положення підсумковими документами демаркації державного кордону між Україною і Республікою Молдова, далі демаркаційні документи, є: Протокол-опис проходження лінії державного кордону; Альбом демаркаційних карт масштабу 1:5000 з нанесеними лінією державного кордону і прикордонними знаками; Каталог координат і висот прикордонних знаків; Протоколи прикордонних знаків; Таблиця належності островів на річках, струмках та інших водоймах. Підсумкові демаркаційні документи підписуються членами Комісії. Демаркаційні документи підлягають затвердженню кожною Стороною відповідно до її внутрішньодержавних процедур і набувають чинності з дати одержання останнього повідомлення про виконання цих процедур. Демаркаційні документи складаються і виготовляються в двох примірниках, кожний українською і молдовською мовами.

Приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України Про прикордонний режим (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Приписами частини 4 статті 84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого землі оборони.

У відповідності до статті 8 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить: а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад; в) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; г) погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території; ґ) затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель; д) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; е) організація землеустрою; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, що не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена; з) вирішення земельних спорів; и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з статтею 12 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За статтею 21 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Як зазначалось 10.04.2019 р. Лабушненською сільською радою Кодимського району Одеської області прийнято рішення № 338-VII, на підставі якого Командитним товариством науково-впроваджувальною фірмою «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» розроблено технічну документацію із землеустрою, до якої серед інших входить земельна ділянка із кадастровим номером 5122583400:01:002:0391 площею 14,9846 га, після чого 01.09.2020 р. Лабушненською сільською радою Кодимського району Одеської області прийнято рішення № 770-VII про затвердження відповідної технічної документації, в подальшому 22.09.2020 р. здійснено державну реєстрацію права комунальної власності за Лабушненською сільською радою Кодимського району Одеської області.

Після звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 20.11.2020 р. Лабушненською сільською радою Кодимського району Одеської області прийнято рішення про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

На виконання вказаних рішень у 2021 р. Командитним товариством науково-впроваджувальною фірмою «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо відведення вказаним Третім особами у власність земельних ділянок за рахунок земельної ділянки 5122583400:01:002:0391 площею 14,9846 га.

А вже 28.01.2022 р. на підставі розробленого Командитним товариством науково-впроваджувальною фірмою «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності із кадастровим номером 5122583400:01:002:0391, земельним ділянкам присвоєно відповідні кадастрові номери: 5122583400:01:002:0849 (площею 0,9989 га); 5122583400:01:002:0850 (площею 0,9989 га); 5122583400:01:002:0851 (площею 0,9991 га).

Втім, постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 р. № 807-ІХ, яка набула чинності з 19.07.2020 р., в Одеській області утворено Подільський район (з адміністративним центром у місті Подільськ) у складі територій Ананьївської міської, Балтської міської, Долинської сільської, Зеленогірської селищної, Колимської міської, Куяльницької сільської, Любашівської селищної, Окнянської селищної, Піщанської сільської, Подільської міської, Савранської селищної, Слобідської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до відображених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних Лабушненська сільська рада Кодимського району Одеської області припинена як юридична особа, правонаступником є Кодимської міської ради Подільського району Одеської області.

У відповідності до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із статтею 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України Про державний кордон України, частиною 3 статті 77 ЗК України та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 р. № 1147 Про прикордонний режим.

Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Приписи статті 178 ЦК України передбачають, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

Згідно із статтею 22 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За частиною 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарський суд приймає до уваги те, що земельна ділянка із кадастровим номером 5122583400:01:002:0391 набула статусу об`єкту цивільних прав з 30.07.2020 р., так само як і земельні ділянки з кадастровими номерами 5122583400:01:002:0849, 5122583400:01:002:0850, 5122583400:01:002:0851 набули статусу об`єктів цивільних прав з 28.01.2022 р., тобто з дати їх реєстрації та присвоєння кадастрового номеру.

У той же час, господарський суд враховує, що частину 3 статті 22 Закону України Про державний кордон України, якою визначено межу прикордонної смуги, включено на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону від 29.10.2019 № 232-IX, який набрав законної сили 01.01.2020 р.

Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи наявна схема розміщення меж земельних ділянок із кадастровими номерами 5122583400:01:002:0849, 5122583400:01:002:0850, 5122583400:01:002:0851 відносно Державного кордону України із Республікою Молдова на території Одеської області, надана Державним підприємством «ОДЕСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ». У вказаній схемі відображено координати поворотних точок меж земельних ділянок, межу державного кордону, проведено розмежування відстані меж земельних ділянок відносно державного кордону, з якої вбачається, що частини земельних ділянок із кадастровими номерами 5122583400:01:002:0849, 5122583400:01:002:0850, 5122583400:01:002:0851 частково входить у 50 метрову зону від державного кордону. Окрім того, господарський суд враховує, що представлена схема спірних земельних ділянок співпадає з кадастровим планом земельних ділянок за розробленою Командитним товариством науково-впроваджувальною фірмою «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» технічною документацією із землеустрою.

Господарський суд зазначає, що Прокурором у позовній заяві вказано, що частини земельних ділянок із кадастровими номерами 5122583400:01:002:0849, 5122583400:01:002:0850 та 5122583400:01:002:0851, сформованих шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності із кадастровим номером 5122583400:01:002:0391, яка наразі перебуває у комунальній власності Ради, розташовані в межах прикордонної смуги шириною 50 метрів уздовж лінії державного кордону, відтак в силу специфічного розташування підпадають під особливий режим використання, оскільки відносить до земель оборони.

Господарський суд зауважує, що нормами законодавства, зокрема, статті 77 ЗК України передбачено, зокрема, що: землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати лише в державній власності; у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що спірні земельні ділянки мають межу з державним кордоном України з Республікою Молдова та з наявних матеріалів справи вбачається, що частини спірних земельних ділянок, сформованих шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності із кадастровим номером 5122583400:01:002:0391, з кадастровим номером 5122583400:01:002:0849 (площею 0,6844 га), з кадастровим номером 5122583400:01:002:0850 (площею 0,3567 га) та з кадастровим номером 5122583400:01:002:0851 (площею 0,2731 га) розташовані у межах прикордонної смуги вздовж 30-50 метрів від лінії державного кордону, мають особливий статус, відносятись до земель оборони та мають відповідний режим правового регулювання.

Окрім того, господарський суд зауважує, що імперативний припис частини 2 статті 77 ЗК України чітко визначає, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності та є очевидним, що вказаний імперативний припис забороняє передачу та знаходження частини спірної земельної ділянки у будь-якій іншій власності, крім державної. За таких обставин, будь-які рішення відповідних органів виконавчої влади стосовно передачі частини спірної земельної ділянки у комунальну власність не можна вважати такими, що відповідають приписам законодавства.

Власник із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 р. у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 р. у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 (пункти 71, 76), від 22.06.2021 р. у справі № 334/3161/17 (пункти 55-57), від 14.09.2021 р. у справі № 359/5719/17 (пункти 120-121, 123-124), від 16.09.2021 р. у справі № 910/2861/18 (пункти 101, 103), від 05.10.2021 р. у справі № 910/18647/19 (пункти 9.32-9.33, 9.38), від 09.11.2021 р. у справі № 466/8649/16-ц (пункти 86-87), від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153-154, 167-168), від 06.07.2022 р. у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21.09.2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28.09.2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15.02.2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 р. у справі № 912/2797/21 сформувала висновок, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, приймаючи до уваги, що оскаржуваним рішенням Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області від 01.09.2020 р. № 700-VII Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Лабушне, в частині затвердження технічної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0391 площею 14,9846 га, на підставі якого зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, частина площі якої відносить до земель оборони, порушуються права та інтереси Адміністрації, як особи яка має виключні повноваження на розпорядження землями оборони, господарський суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині, оскільки, як зазначалось вище, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із частиною 1 статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому приписи статті 387 ЦК України передбачають, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18) зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Отже, законодавець, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не призводить.

Таким чином, за змістом статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 р. у справі № 916/675/15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 р. у справі 359/3373/16-ц звертає увагу, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95, 96), від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

Отже, внесення державним реєстратором до реєстру запису про право власності є офіційним підтвердженням існування юридичного факту права власності відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією реєстратора.

Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) та у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 914/1623/17, від 26.05.2020 р. у справі № 906/656/19, від 03.06.2020 р. у справі № 916/1666/18, від 14.07.2021 р. у справі № 922/1125/19).

Особливістю подання позову в порядку статті 391 ЦК України є те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 р. у справі № 914/814/16.

Господарський суд вважає, що усунення порушень права власності, що перешкоджають власнику належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном, може відбуватися тим чи іншим способом, який забезпечить йому реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном.

Абзацом 1 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 2 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 3 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За приписами частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до частини 6 статті 16 Про Державний земельний кадастр кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Згідно із частиною 4 статті 25 Закону України Про Державний земельний кадастр поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 р. у справі № 910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 р. у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 р. у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 р. у справі Афанасьєв проти України зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).

Як зазначалось частини спірних земельних ділянок, сформованих шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності із кадастровим номером 5122583400:01:002:0391, з кадастровим номером 5122583400:01:002:0849 (площею 0,6844 га), з кадастровим номером 5122583400:01:002:0850 (площею 0,3567 га) та з кадастровим номером 5122583400:01:002:0851 (площею 0,2731 га) відповідно до відповіді Державного підприємством ОДЕСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ знаходиться в межах нормативної прикордонної смуги державного кордону; з відповіді вбачається, що поворотні точки накладення земельної ділянки із кадастровим номером 5122583400:01:002:0849 на нормативну прикордонну смугу мають наступні координати: № 1 - координати: X - 5 308 669,742, Y - 3 274 328,294; № 2 - координати: X - 5 308 672,835, Y - 3 274 184,749; № 3 - координати: X - 5 308 673,522, Y - 3 274 152,785; № 4 - координати: Х - 5 308 715,561, Y - 3 274 200,938; № 5 - координати: X - 5 308 714,553, Y - 3 274 313,462; № 6 - координати: X - 5 308 669,210, Y - 3 274 353,030; із кадастровим номером 5122583400:01:002:0850 на нормативну прикордонну смугу мають наступні координати: № 1 - координати: X - 5 308 673,522, Y - 3 274 152,785; № 2 - координати: X - 5 308 675,302, Y - 3 274 069,842; № 3 - координати: X - 5 308 717,382, Y - 3 274 118,036; № 4 - координати: X - 5 308 715,685, Y - 3 274 187,206; № 5 - координати: Х - 5 308 715,561, Y - 3 274 200,938; із кадастровим номером 5122583400:01:002:0851 на нормативну прикордонну смугу мають наступні координати: № 1 - координати: X - 5 308 675,302, Y - 3 274 069,842; № 2 - координати: X - 5 308 717,382, Y - 3 274 118,036; № 3 - координати: X - 5 308 718,943, Y - 3 274 054,442; № 4 - координати: Х - 5 308 681,748, Y - 3 274 011,847; № 5 - координати: Х - 5 308 676,450, Y - 3 274 016,470.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та фактичні обставини справи, є обґрунтованими та правомірними позовні вимоги про усунення перешкод державі в особі Адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками площею 0,6844 га, 0,3567 га та 0,2731 га, шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області на земельну ділянку площею 14,9846 га з кадастровим номером 5122583400:01:002:0391 (запис про речове право № 54185255 від 22.09.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2174194351225), з одночасним припиненням права комунальної власності; про усунення перешкод державі в особі Адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,6844 га, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0849, площею 0,9989 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки/у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,3567 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0850, площею 0,9989 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки/у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2731 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0851, площею 0,9991 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Так само, зважаючи на наведені вище норми законодавства та фактичні обставини справи, є обґрунтованими та правомірними позовні вимоги про усунення перешкод державі в особі Адміністрації шляхом зобов`язання Ради повернути у власність держави в особі Адміністрації земельну ділянку площею 0,6844 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0849, земельну ділянку площею 0,3567 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0850 та земельну ділянку площею 0,2731 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0851 за наведеними координатами.

Відповідно до частини 4 статті 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Господарським судом не приймає визнання Радою позовних вимог, мотивовану прийняттям рішення про надання В/Ч дозволу на розробку проекту землеустрою що відведення спірних земельних ділянок, шляхом поділу земельних ділянок комунальної власності, до яких включено спірні земельні ділянки, оскільки судом встановлено, що частина площі відповідних земельних ділок не може перебувати у комунальній власності в силу приписів законодавства.

Так само як і відсутні підстави для закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до відповідача: Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військової частини НОМЕР_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення сесії, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельні ділянки задовольнити частково.

Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585) у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками площею 0,6844 га, 0,3567 га та 0,2731 га, шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області (66033, Кодимський р-н, Одеська обл., с. Лабушне, вул. Центральна, буд. 45а, Код ЄДРПОУ 04378600) на земельну ділянку площею 14,9846 га з кадастровим номером 5122583400:01:002:0391 (запис про речове право № 54185255 від 22.09.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2174194351225), з одночасним припиненням права комунальної власності.

Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,6844 га, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0849, площею 0,9989 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,3567 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0850, площею 0,9989 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2731 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0851, площею 0,9991 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (66000, Одеська обл., Подільський р-н, м. Кодима, площа Перемоги, буд. 1-1, Код ЄДРПОУ 04527342) повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 0,6844 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0849 та має 6 поворотних точок, з наступними координатами: № 1 - координати: X - 5 308 669,742, Y - 3 274 328,294; № 2 - координати: X - 5 308 672,835, Y - 3 274 184,749; № 3 - координати: X - 5 308 673,522, Y - 3 274 152,785; № 4 - координати: Х - 5 308 715,561, Y - 3 274 200,938; № 5 - координати: X - 5 308 714,553, Y - 3 274 313,462; № 6 - координати: X - 5 308 669,210, Y - 3 274 353,030.

Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (66000, Одеська обл., Подільський р-н, м. Кодима, площа Перемоги, буд. 1-1, Код ЄДРПОУ 04527342) повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 0,3567 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0850 та має 5 поворотних точок, з наступники координатами: № 1 - координати: X - 5 308 673,522, Y - 3 274 152,785; № 2 - координати: X - 5 308 675,302, Y - 3 274 069,842; № 3 - координати: X - 5 308 717,382, Y - 3 274 118,036; № 4 - координати: X - 5 308 715,685, Y - 3 274 187,206; № 5 - координати: Х - 5 308 715,561, Y - 3 274 200,938.

Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (66000, Одеська обл., Подільський р-н, м. Кодима, площа Перемоги, буд. 1-1, Код ЄДРПОУ 04527342) повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 0,2731 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0851 та має 5 поворотних точок, з наступними координатами: № 1 - координати: X - 5 308 675,302, Y - 3 274 069,842; № 2 - координати: X - 5 308 717,382, Y - 3 274 118,036; № 3 - координати: X - 5 308 718,943, Y - 3 274 054,442; № 4 - координати: Х - 5 308 681,748, Y - 3 274 011,847; № 5 - координати: Х - 5 308 676,450, Y - 3 274 016,470.

Стягнути з Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (66000, Одеська обл., Подільський р-н, м. Кодима, площа Перемоги, буд. 1-1, Код ЄДРПОУ 04527342) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, Код ЄДРПОУ 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) 18788/вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім/грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 24 травня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	14.05.2024
Оприлюднено	29.05.2024
Номер документу	119307924
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою

Гут С.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 14.05.2024 по справі 916/74/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/74/24

Рішення від 14.05.2024

Ухвала від 18.04.2024

Ухвала від 09.04.2024

Ухвала від 12.03.2024

Ухвала від 12.03.2024

Ухвала від 20.02.2024

Ухвала від 22.01.2024

Ухвала від 09.01.2024

Рішення
від 14.05.2024 по справі 916/74/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ