Рішення

від 27.05.2024 по справі 917/479/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024 Справа № 917/479/24

м. Полтава

За позовною заявою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», ідентифікаційний код 19480600 (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080)

до Комунального підприємства "Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради", ідентифікаційний код 01999477 (вул. Соборна, 3, село Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство «Полтаваобленерго», ідентифікаційний код 00131819 (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022)

про стягнення 498 595,78 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Біла І.М.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про стягнення з Комунального підприємства "Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради" 498 595,78 грн, з яких 280 843,09 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 17 589,24 грн - пеня, 99 468,78 грн 15% річних, 100 694,67 грн інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на несвоєчасність здійснення відповідачем оплати спожитої електричної енергії, згідно умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Ухвалою від 26.03.2024 (а.с. 93-95) Господарський суд Полтавської області прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство «Полтаваобленерго», а також встановив учасникам справи процесуальні строки на подання заяв по суті справи.

Зазначена ухвала була надіслана позивачу та третій особі в їхні електронні кабінети (а.с. 96-97).

У зв`язку із відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в системі "Електронний суд", копія ухвали суду від 26.03.2024 була направлена відповідачу в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження відповідача, та вручена представнику відповідача 03.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та роздруківкою з сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення (а.с. 98-98а).

10.04.2024 до суду надійшов відзив відповідача на позовні заяву (вх. № 4874; а.с. 99-101).

Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги частково, в частині стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 280 843,09 грн. В іншій частині позовних вимог відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що 03.03.2021 на адресу КП «Полтавська ЦРКЛ ПМР» від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» надійшов пакет документів щодо проведення переговорної процедури на закупівлю електричної енергії, вх. № 44/09-2046/ПОН. Проте, даний пакет документів був адресований Комунальному некомерційному підприємству «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської районної ради».

Відповідно до рішення позачергової другої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 29 січня 2021 року комунальне некомерційне підприємство «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської районної ради» прийнято у комунальну власність Полтавської міської ради та змінило своє найменування на комунальне підприємство «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради», скорочена назва КП «Полтавська ЦРКЛ ПМР». У зв`язку з цим, 18.03.2021 КП «Полтавська ЦРКЛ ПМР» звернулося листом за № 1105 до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» з проханням перенаправити на адресу лікарні новий пакет документів із зміненою назвою КП «Полтавська ЦРКЛ ПМР». Відповідь, як і новий пакет документів, від ДПЗД «Укрінтеренерго» не надійшов. Приєднання до постачальника «останньої надії» відбулося автоматично, на вкрай невигідних умовах для закладу охорони здоров`я, який забезпечує життєво важливими функціями населення Полтавської територіальної громади.

КП «Полтавська ЦРКЛ ПМР» погоджується з сумою основної заборгованості та жодного разу не заперечувала щодо її сплати. Єдиною умовою була зміна документів та направлення рахунків на оплату. Даний факт підтверджується направленими листами КП «Полтавська ЦРКЛ ПМР» щодо надання документів, в тому числі і на оплату (листи № 1105 від 18.03.2021; № 1986 від 21.12.2023; № 355 від 29.02.2024). Проте, жодних документів фінансового характеру КП «Полтавська ЦРКЛ ПМР» від ДПЗД «Укрінтеренерго» не отримувала, на телефонні дзвінки та листи представники ДПЗД «Укрінтеренерго» не відповідали.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 5540 від 22.04.2024) вважає заперечення відповідача на позов необґрунтованими та зазначає, що інфляційні витрати та відсотки річних є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та нараховуються незалежно від вини боржника.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - Постачальник, позивач), яке виконує функції постачальника "останньої надії" та діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП № 1344 від 06.11.2018 та Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1023-р від 12.12.2018, та Комунальним підприємством «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради" (далі - Споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір, а.с. 16-23) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 (додаток № 1 до Договору, далі - Комерційна пропозиція, а.с. 24-29), розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

У пункті 1.1 Договору визначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання споживача (далі - Споживач) до Договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Постачальник) Споживачу, у разі, якщо обраний Споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання Споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи договором випадках. Договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до договору.

Умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України.

За умовами Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція) (пункт 2.1 Договору).

Початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ (пункт 3.6 Договору).

У розділі 5 Договору визначені умови щодо ціни, порядку обліку і оплати електричної енергії, зокрема:

- Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до Договору (пункт 5.1 Договору);

- спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадка вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію (пункт 5.2 Договору);

- інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію Постачальника має бути розміщена офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування (пункт 5.6 Договору);

- ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за Договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію вказані в рахунках суми відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів) (пункт 5.7 Договору);

- розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (пункт 5.8 Договору).

Згідно з пунктом 3.5 Договору, з першим рахунком за електричну енергію, який надає Постачальник Споживачу, Постачальник має надати Споживачу інформацію про: ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб); оплату послуг з розподілу через Постачальника з наступним переведенням цієї оплати оператору системи; право Споживача змінити Постачальника. Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не визначена Договором.

Відповідно до умов пунктів 5.10 та 5.13 Договору, оплата виставленого Постачальником рахунка за Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем. Споживач здійснює оплату за послуги з розподілу/передачі електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії Постачальника. Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунка за електричну енергію Споживачу окремо вказувати суму вартості оплачуваної послуги з розподілу та/або передачі електричної енергії у складі вартості електричної енергії.

Відповідно до умов Комерційної пропозиції (а.с. 30-35):

- вона є чинною з 01.07.2019;

- ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженої постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179 (п. 1.1);

- Постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування (п. 1.2);

- Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку (п. 4.1);

- остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14 (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (п. 4.2);

- рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану оператором системи розподілу (далі - ОС) Постачальнику.

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатись дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше) (п. 4.3);

- акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС.

Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від Постачальника до Споживача, є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі (п. 4.4);

- за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною Комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника (п. 6.1);

- Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання (п. 7.4);

- сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 13.1);

- сторони домовились встановити в Договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років, строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років (п. 14.1).

За умовами пункту 5.11 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в Комерційній пропозиції.

У пункті 13.1. Договору визначено, що Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

Відповідно до п. 15 Комерційної пропозиції, який кореспондується зі статтею 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", договір набуває чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів. Якщо Споживач протягом 90 календарних днів не укладе відповідний договір про постачання з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроспоживання його об`єкта (об`єктів) має бути припинено ОС зверненням Постачальника.

За даними АТ «Полтаваобленерго», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - ПРРЕЕ), Споживача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01 січня 2021 року, що підтверджено листом АТ «Полтаваобленерго» від 11.01.2021 № 04-32/389 (а.с. 30).

Комунальне підприємство «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради» листом від 18.03.2021 № 1105 повідомило ДПЗД «Укрінтеренерго», що відповідно до рішення позачергової другої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 29 січня 2021 року комунальне некомерційне підприємство «Полтавська центральна районна клінічна лікарня» Полтавської районної ради прийнято у комунальну власність Полтавської міської ради та змінило своє найменування на Комунальне підприємство «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради» (а.с. 34).

На виконання умов Договору, в період з 01.01.2021 по 31.03.2021 включно позивач поставив відповідачу як постачальник «останньої надії», а відповідач спожив електричну енергію на загальну суму 280 843,09 грн, в обсягах 19 658 кВт/г в січні 2021, 19 718 кВт/г в лютому 2021, 27 600 кВт/г в березні 2021, що підтверджується даними оператора системи розподілу АТ "Полтаваобленерго", а також актами купівлі-продажу електроенергії, а саме: коригувальним актом № 014781 до акту 006776 від 31.01.2021, актом 014782 від 30.09.2021; корегувальним актом 014783 до акту 009697 від 28.02.2021, актом 014784; корегувальним актом 014785 до акту 011965 від 31.03.2021, актом 014786 від 30.09.2021; а також рахунками № 000001999477/14/К01/21318 від 30.09.2021, № 000001999477/14/К02/21320 від 30.09.2021, № 000001999477/14/К03/21322 від 30.09.2021 (а.с. 41-50). Вказані акти та рахунки були направлені позивачем відповідачу листом № 44/10-92029/пон від 08.10.2021 електронною поштою та у письмовому вигляді Укрпоштою (а.с. 41, 51, 52).

Відповідач оплату отриманої електроенергії на суму 280 843,09 грн не здійснив, наявність зазначеної заборгованості визнана ним у відзиві на позовну заяву.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов Договору в частині строків оплати за отриману електричну енергію, позивач нарахував відповідачу 17 589,24 грн пені за період з 21.10.2021 по 23.02.2022, 99 468,78 грн відсотків річних за період з 21.10.2021 по 29.02.2024 та 100 694,67 грн інфляційних втрат за період з 21.10.2021 по 29.02.2024 (а.с. 54).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 280 843,09 грн заборгованість за спожиту електроенергію, 17 589,24 грн пені, 99 468,78 грн 15% річних та 100 694,67 грн інфляційних втрат.

Під час розгляду спору по суті судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, і про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (пункт 16).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

На виконання частини 11 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" в мережі інтернет за адресою www.uie.kiev.ua позивачем було розміщено порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію № 3 до договору.

Відповідно до пункту 7 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2019 № 312 (далі - Правила), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до пункту 3.4.4., п. 6.2.3. Правил, постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Положеннями пункту 6.2.4. Правил встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

За пунктом 6.2.5. Правил, споживач має право до моменту його переведення на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (протягом 5 днів з дня повідомлення адміністратором комерційного обліку про його переведення на постачання електричної енергіїпостачальником "останньої надії") укласти договір з обраним електропостачальником або постачальником універсальних послуг (для споживачів, які мають на це право) шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником, або за згодою сторін на інших умовах, відмінних від тих, які містяться в комерційних пропозиціях, оприлюднених на офіційному сайті електропостачальника.

У такому разі обраний електропостачальник (постачальник універсальних послуг) має протягом дня з моменту укладення договору постачання електричної енергії споживачу (договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) повідомити адміністратора комерційного обліку. Адміністратор комерційного обліку в той же день переводить такого споживача до обраного електропостачальника (постачальника універсальних послуг) шляхом внесення змін в одноденний строк до облікових записів електропостачальника щодо обраного електропостачальника (постачальника універсальних послуг) та відповідного споживача, якому він почав здійснювати постачання електричної енергії, у порядку, визначеному правилами ринку, з одночасним повідомленням операторів системи.

Відповідно до пункту 6.2.6 правил ринку, якщо споживач до моменту його переведення на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", не обрав електропостачальника або не забезпечив власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку, адміністратор комерційного обліку в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" шляхом внесення зміни в одноденний строк до облікових записів електропостачальника щодо постачальника "останньої надії" у порядку, визначеному правилами ринку, з одночасним повідомлення операторів системи.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" Правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

Як встановлено матеріалами справи позивач, як постачальник «останньої надії», в період з 01.01.2021 по 31.03.2021 поставив відповідачу електричну енергію в обсягах 19 658 кВт/г в січні 2021, 19 718 кВт/г в лютому 2021, 27 600 кВт/г в березні 2021 на загальну суму 280 843,09 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, корегувальними актами та рахунками на оплату (а.с. 41-50).

Надані позивачем копії актів купівлі-продажу електроенергії та корегувальні акти підписані лише представником позивача та скріплені печаткою позивача.

Згідно п. 4.4. Комерційної пропозиції № 3 (а.с. 24-29), Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від ОС. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника. Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача. Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника. У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому Споживач або Постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо Сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, Споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей Сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей. У разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений.

Відповідач у відзиві зазначає, що позивач не направляв йому жодних документів фінансового характеру.

Зазначені заперечення відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами направлення позивачем відповідачу актів купівлі-продажу електроенергії та рахунків (а.с. 41, 51, 52).

Таким чином, відповідно до умов п. 4.4. Комерційної пропозиції № 3, зазначені акти купівлі-продажу електричної енергії вважаються узгодженими та підтвердженим споживачем (відповідачем).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порядок здійснення розрахунків за Договором викладений в розділі 5 Договору та розділі 4 Комерційної пропозиції.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Комерційної пропозиції, Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14 (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

За п. 4.3 Комерційної пропозиції, рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану оператора системи розподілу (далі - ОС) Постачальнику. У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатись дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Як зазначалось вище, рахунки на оплату за Договором надсилались відповідачу 12.10.2021 на його електронну адресу листом № 44/10-92029/пон від 08.10.2021 та за умовами п. 4,1, 4.3 Комерційної пропозиції вважаються отриманими 12.10.2021.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач оплату електричної енергії у визначені Договором строки не здійснив.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 280 843,09 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права. Строк оплати зазначеного боргу настав, борг не сплачений та визнаний відповідачем, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором (п. 4.17 ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 5.11 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Пунктом 6.1 Комерційної пропозиції встановлено, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 13.1.Комерційної пропозиції № 3, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно підпункту 4 пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України № 530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни було заборонено здійснювати нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги).

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

30.03.2020 прийнято Закон України № 540-ІХ від «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)».

Згідно п. 3 Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020 Розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України було доповнено пунктом 7 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Відповідно до п. 5 вищевказаного Закону України Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто, з 01.08.2023 у позивача наявні правові підстави для нарахування відповідачу та стягнення пені за несвоєчасну сплату за спожиту електричну енергію.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд прийшов до висновку про правомірність заявлених вимог про стягнення пені в сумі 17 589,24 грн., нарахованої за період з 21.10.2021 по 23.02.2022.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, суд зазначає, що він проведений вірно та в межах строків, передбачених ст. 232 ГКУ.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною. При цьому, позивач також застосовує своє право на стягнення з відповідача річних та інфляційних.

Суд звертає увагу на те, що наявність у постачальника можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для іншої сторони і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 17 589,24 грн., вірогідно є обтяжливим для нього.

Позивач у своїй позовній заяві не навів належних і достатніх доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків.

Суд також враховує той факт, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що є форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили) до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Війна є об`єктивною причиною, яка на переконання господарського суду, створює і без того додаткові фінансові навантаження на місцеві бюджети в державі, які опікуються питаннями утримання інфраструктури тилу, а також надають грошову і матеріальну підтримку внутрішньо переміщеним особам та фронту, що підлягає врахуванню судом при стягненні необґрунтованих і надмірних штрафних санкцій, захисті публічних інтересів, які пов`язані з витрачанням фінансів місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.

Сукупність обставин у конкретних правовідносинах може вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦКУ, стаття 233 ГКУ), так і підстави, які хоча й прямо не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені на 50%, з 17 589,24 грн до 8794,62 грн, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань повному погашенні боржником до часу винесення судового рішення основної заборгованості. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання пені ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Щодо вимог про стягнення інфляційних та річних, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 7.4 Комерційної пропозиції зазначено, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем за період з 21.10.2021 по 29.02.2024 розрахунок 15% річних та інфляційних втрат відповідно, суд зазначає, що він є арифметично вірним.

Разом з тим, суд зазначає, що за частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

До вказаних висновків дійшла Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даній постанові Велика Палата вказує, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, суд, з врахуванням висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду, дійшов висновку про можливість та необхідність зменшення відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача з 15% річних до 3% річних, як це передбачено ст. 625 ЦКУ. Стягнення 3% річних з відповідача є адекватною мірою господарської відповідальності за несвоєчасну сплату поставленого товару, є проявленням балансу між інтересами позивача та відповідача, а також спрямоване на відновлення платоспроможності та майнового стану відповідача.

Провівши такий арифметичний розрахунок 3% річних, суд зазначає, що за період з 21.10.2021 по 29.02.2024 з відповідача підлягає стягненню 19 893,76 грн 3% річних.

Відтак, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19 893,76 грн 3 % річних і 100 694,67 грн інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання відповідачем.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 2820 843,09 грн заборгованості за електричну енергію за період з січня по березень 2021 року, 8794,62 грн пені, 19 893,76 грн 3 % річних та 100 694,67 грн інфляційних втрат.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач у відзиві, який надійшов суду до початку розгляду справи по суті, визнав позов в частині вимог про стягнення 280 843,09 грн основного боргу, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за вимогу про стягнення основного боргу (4 212,65 грн), що складає 2106,33 грн, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

В іншій частині судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради" (ідентифікаційний код 01999477; вул. Соборна, 3, село Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (ідентифікаційний код 19480600; вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080) 2820 843,09 грн заборгованості за електричну енергію, 8794,62 грн пені, 19 893,76 грн 3 % річних, 100 694,67 грн інфляційних втрат, 5 372,61 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. Повернути Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (ідентифікаційний код 19480600; вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080) з державного бюджету України 2106,33 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 246 (внутрішній номер 334006994) від 13.03.2024 на суму 7478,94 грн.

5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256 ГПК України). Згідно ст .257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Пушко І.І.