Рішення

від 18.05.2024 по справі 920/258/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.2024м. СумиСправа № 920/258/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/258/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код за ЄДРПОУ 44768034; вул. Шота Руставелі, буд. 9А, м. Київ, 01601),

в особі Філії "Лебединське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ ВП 44959919; вул. Червленівська, буд. 2, м. Лебедин, Сумський р-н, Сумська обл., 42200),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Агропром" (код за ЄДРПОУ 39961989; вул. Малиновського, буд. 12, офіс 403, м.Суми, Сумська обл., 40000),

про стягнення 45982,42 грн,

установив:

06.03.2024 позивач подав позов, в якому просить стягнути з відповідача 45982,42 грн (сорок п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві грн 42 коп.) заборгованості та 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

Також у прохальній частині позову позивачем заявлене клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

08.03.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Агропром», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Малиновського, буд. 12, офіс 403, м. Суми, Сумська обл., 40000.

Ухвалою від 11.03.2024 у справі №920/258/24 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання суду доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими документами відповідно до вимог ст. 172 ГПК України на адресу місцезнаходження відповідача за даними ЄДРПОУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Агропром»: вул. Малиновського, буд. 12, офіс 403, м. Суми, Сумська обл., 40000.

11.03.2024 копія ухвали від 11.03.2024 у справі №920/258/24 надіслана учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України за списком розсилки №1336 (в т.ч.: відповідачу на дві адреси, що зазначені у матеріалах справи: вул. Британська, 25, м. Суми, 40004 та вул. Малиновського, буд. 12, офіс 403, м.Суми, 40000).

18.03.2024 копія зазначеної ухвали надіслана на адресу відповідача - вул.Волонтерська (Малиновського), буд. 12, офіс 403, м. Суми, 40000, що співпадає з даними ЄДРПОУ, була повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а за адресою - вул. Британська, 25, м.Суми, 40004 - «за закінченням терміну зберігання».

Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/258/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

18.03.2024 копія ухвали від 18.03.2024 у справі №920/258/24 надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України за списком розсилки №1492 (в т.ч.: відповідачу на дві адреси, що зазначені у матеріалах справи: вул. Британська, 25, м.Суми, 40004 та вул. Малиновського, буд. 12, офіс 403, м. Суми, 40000 та на електронну адресу: transagroprom.sumy@gmail.com).

Копія зазначеної ухвали, надіслана на адресу відповідача - вул. Волонтерська (Малиновського), буд. 12, офіс 403, м. Суми, 40000, що співпадає з даними ЄДРПОУ, 08.04.2024 була повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а за адресою - вул. Британська, 25, м.Суми, 40004, повернута 03.04.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу, на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статей 209, 210 ГПК України судом з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

02.09.2020 між Державним підприємством «Лебединське лісове господарство» (далі -продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Агропром» (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №2020/105 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаними в цьому договорі.

За пунктом 1.2 договору товаром по цьому договору є круглі лісоматеріали сосна, дуб, ясен в кількості орієнтовно 300,0 м.куб.

Згідно з п. 2.1 договору ціна на товар встановлюється за домовленістю сторін в гривнах за 1 куб м на умовах франко-нижній склад продавця. Ціна товару на кожну партію - вказується в рахунках-фактурах. Ціна товару може бути змінена лише за взаємною згодою сторін.

Покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку, або за домовленістю сторін в термін не більше 10-ти календарних днів після відвантаження товару (п.. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору продавець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів передати покупцеві товар після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару. Під час передачі товару продавець надає покупцеві наступні документи: товарно-транспортна накладна, рахунок, видаткова накладна.

Згідно з п. 4.5 договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

За пунктами 5.1.1 і 5.2.1 договору продавець має право на своєчасне отримання грошових коштів за проданий товар відповідно до умов цього договору, та продавець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов цього договору, передати покупцеві товар.

Відповідно до п. 5.3.1 та 5.4.1 договору покупець має право на своєчасне та в повному обсязі отримання товару від продавця відповідно до умов цього договору та покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити продавцеві грошові кошти як оплата за товар на умовах та способом, передбаченими цим договором.

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п. 6.1 договору).

За пунктами 10.1-10.3 договору даний договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання сторонами. Даний договір діє з 02.09.2020 по 31.12.2020. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до пункту 1 наказу №831 від 28.10.2022 «Про припинення Державного підприємства «Лебединське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення припинено Державне підприємство «Лебединське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00992941) шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код за ЄДРПОУ 44768034). Відповідно до пункту 8 вищезазначеного наказу - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків реорганізованого Державного підприємства «Лебединське лісове господарство».

Наказом від 10.01.2023 №260 за Філією «Лебединське лісове господарство» закріплено майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затверджений наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.01.2023 № 85 Про затвердження передавального акту Державного підприємства «Лебединське лісове господарство».

Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 17.01.2024 та Статутом ДП «Ліси України» підтверджується, що Державне підприємство «Лебединське лісове господарство» припинено.

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №2083 від 26.12.2023 затверджено Положення про філію «Лебединське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до п.1.1 Положення про філію (надалі - Положення), Філія «Лебединське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (надалі - Філія) є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034)

Пунктом 3.1. Положення визначено, що Філія є відокремленим підрозділом Підприємства , який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.

Згідно із п. 10.5 та п. 10.5.6. Положення, для здійснення діяльності в межах, встановлених законодавством, Статутом Підприємства, даним Положенням та наказами Генерального директора, Підприємство делегує Філії право представляти інтереси Підприємства в судах, в тому числі в загальних судах, господарських та адміністративних судах, а також в міжнародних арбітражах у справах, пов`язаних з діяльністю Філії; вести претензійну роботу, виступати позивачем, в тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів в межах своїх повноважень, передбачених цим Положенням, представляти інтереси в правоохоронних органах та бути представником потерпілого.

З урахуванням наведеного Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Лебединське лісове господарство» (надалі - позивач, продавець) є правонаступником всіх прав, обов`язків та зобов`язань ДП «Лебединське лісове господарство».

Позивач у позові зауважує, що на виконання умов договору продавець у період жовтень - листопад 2020 року поставив покупцю, а покупець отримав товар на загальну суму 135171,47 грн. з ПДВ відповідно до наступних товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс): серії СМВ №830962 від 26.10.2020 в сумі 25883,56 грн, серії СМА №492651 від 28.10.2020 в сумі 31323,17 грн, серії СМА №542956 від 30.10.2020 в сумі 31982,32 грн, серії СМА №542961 від 05.11.2020 в сумі 37477,36 грн, серії СМА № 412914 від 19.11.2020 в сумі 8505,06 грн.

Позивач зазначає, що за банківськими виписками по особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 відповідач частково розрахувався за отриманий товар здійснивши платежі 27.10.2020, 28.10.2020, 02.11.2020 на зазначений банківський рахунок в загальній сумі 89189,05 грн.

21.09.2023 позивач надіслав відповідачу претензію від 20.09.2023 №808/23.8-2023, до якої додав акт звірки взаєморозрахунків станом на 19.09.2023 та вимагав сплатити 45982,42 грн боргу за договором.

У позові зазначено, що станом на 06.03.2024 заборгованість відповідача перед позивачем склала 45982,42 грн, зазначений борг позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2020 №2020/105.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У пункті 3.1. договору встановлено, що покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку, або за домовленістю сторін в термін не більше 10-ти календарних днів після відвантаження товару

Отже, умовами договору встановлено попередню оплату за товар, яка має здійснюватися на підставі виставлених рахунків або за домовленістю сторін в термін не більше 10-ти календарних днів після відвантаження товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем були складені наступні рахунки на оплату: №1225 від 28.10.2020 на суму 31323,17 грн, №1247 від 30.10.2020 на суму 31982,32 грн.

Відповідачем були здійснені платежі 27.10.2020, 28.10.2020, 02.11.2020 на загальну суму 89189,05 грн, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 .

Згідно із частиною 1 статті 662, статтею 663, частиною 1 статті 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 встановлені вимоги щодо оформлення первинних документів, згідно яких первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.4 Положення).

Умовами укладеного сторонами договору встановлено, що продавець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів передати покупцеві товар після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару. Під час передачі товару продавець надає покупцеві наступні документи: товарно-транспортна накладна, рахунок, видаткова накладна. Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

Позивачем, на підтвердження факту поставки товару, надані п`ять товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс): серії СМВ №830962 від 26.10.2020 в сумі 25883,56 грн, серії СМА №492651 від 28.10.2020 в сумі 31323,17 грн, серії СМА №542956 від 30.10.2020 в сумі 31982,32 грн, серії СМА №542961 від 05.11.2020 в сумі 37477,36 грн, серії СМА № 412914 від 19.11.2020 в сумі 8505,06 грн.

Дослідивши вказані накладні, суд встановив, що всі вони мають істотні недоліки, а саме у кожній із накладних графа "деревину одержав" не заповнена, графа "за дорученням" не заповнена і міститься лише підпис, за яким не можна ідентифікувати, яка особа отримала деревину.

Отже, всі зазначені накладні не містять у собі відомостей щодо передачі відповідного товару саме уповноваженій особі ТОВ «Транс-Агропром», оскільки будь-які ідентифікуючі дані відповідача (окрім підпису невідомої особи) як отримувача товару у вказаних документах відсутні.

У постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Таким чином, вказані товарно-транспортні накладні не є належними і допустимими доказами, які б підтверджували поставку товару за договором відповідачу, а будь-яких інших доказів на підтвердження факту поставки товару позивачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що несплаченими, за поясненнями позивача, залишись дві останні товарно-транспорті накладні серії СМА №542961 від 05.11.2020 в сумі 37477,36 грн, серії СМА № 412914 від 19.11.2020 в сумі 8505,06 грн.

Інших доказів на підтвердження здійснення господарської операції на зазначену суму, а саме рахунків та видаткових накладних (п.4.4 договору) позивачем надано суду не було.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та умови договору, суд прийшов до висновку, що позивачем не було надано достатньо доказів, які у своїй сукупності дали б суду змогу дійти висновку про здійснення позивачем продажу відповідного товару саме відповідачу, а наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні зазначені обставини не підтверджують, отже, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу не підлягають задоволенню у зв`язку із недоведеністю.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 3028,00 грн, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №289 від 13.02.2024 доданою до позову.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 3028,00 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Відмовити у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2024.

Суддя В.Л. Котельницька