Рішення

від 15.05.2024 по справі 922/700/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024м. ХарківСправа № 922/700/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Агроінвест", м.Краматорськ Донецької області до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м.Харків про стягнення 281 869,45грн. за участю представників:

від позивача: Коростильов С.В.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агроінвест" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (надалі - відповідач) про стягнення 281869,45грн.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги у жовтні-грудні 2023 року згідно з умовами договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №203 від 25.05.2023.

Ухвалою від 25.03.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.04.2024.

03 квітня 2024 року від відповідача на позовну заяву, в якому він проти вимог позивача заперечив та просив у задоволенні позову відмовити. При цьому, відповідач зазначив, що невиконання зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Для сплати заборгованості за попередній період (сплата штрафних санкцій) в Харківському КЕУ відсутнє відповідне фінансування. Отже немає вини в діях Харківського КЕУ щодо відшкодування витрат за договором №233 від 21.06.2024, а тому відповідач не може нести відповідальність.

05 квітня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він з доводами відповідача не погодився та наполягав а правомірності позовних вимог.

Вищевказані заяви по суті справи подані сторонами в межах строків, встановлених ухвалою про відкриття провадження у даній справі, а тому були прийняті судом та долучені до справи.

У підготовчому засіданні 17.04.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 15.05.2024.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач відзиву не надав, представника в судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце даного засідання був повідомлений під розписку в порядку частини 3 статті 216 ГПК України.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

25 травня 2023 року між Приватним підприємством "Агроінвест", як стороною 1, військовою частиною НОМЕР_1 , як стороною 2, та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харків, як стороною 3, укладено договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №203 (надалі - Договір), за умовами якого сторона 1 надає військовій частині НОМЕР_1 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування своїм нерухомим майном (нежитлові приміщення, загальною площею 3361,0 кв.м., розташованим за адресом: Харківська обл., Ізюмський р-н, с/рада Гусарівська, а саме: комплекс будівель та споруд.

Згідно з п. 2.1 Договору сторона 2 вступає в спільне використання майна в термін, указаний в договорі та в актах передачі майна.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що сторона 3 зобов`язана відшкодувати балансоутримувачу всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані стороною 2 за час дії цього договору.

Відповідно до пункту 3.3 Договору відшкодування за спожиті комунальні послуги стороною 2 сплачуються стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідні пакетом документів до них.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що його дія, відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України, з 03.04.2023 до 31.12.2023 включно, але не довше дії воєнного стану.

Як вбачається з Акту приймання-передачі нерухомого майна, складеного сторонами Договору, обумовлене Договором нерухоме майно було передано стороні 2 в спільне безоплатне користування 03.04.2023.

Додатковою угодою №2 від 29.12.2023 змінено п.10.1 Договору, який викладено в наступній редакції: "Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2024 р. включно. У відповідності до ч. З ст. 631 ЦК України Сторони домовились, що умови Договору розповсюджуються на правовідносини, які виникли між ними з 01.01.2024 року".

Таким чином, з 03.04.2023 військова частина НОМЕР_1 користується нерухомим майном позивача, переданим їй у користування згідно з Договором та актом до нього. При цьому, відповідач взяв на себе зобов`язання відшкодувати витрати за комунальні послуги, які були спожиті військовою частиною НОМЕР_1 , зокрема, за період з 01.10.2023 по 31.12.2023.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 3.3. Договору відшкодування за спожиті комунальні послуги сплачуються відповідачем, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг за відповідним пакетом документів до них.

Згідно з п. 6.4. Договору позивач зобов`язаний укласти з військовою частиною НОМЕР_1 та з відповідачем договори на відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг.

Як зазначив позивач у позові і це не було спростовано відповідачем, позивач запропонував військовій частині НОМЕР_1 та відповідачу укласти трьохсторонні договори на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, якими зафіксувати обсяги електроенергії, що була фактично спожита військовою частиною НОМЕР_1 , ціну такої електроенергії та її загальну власність. Відповідні договори було підписано військовою частиною НОМЕР_1 , яка, таким чином, погодилася з викладеними в ньому відомостями, однак відповідач відмовився від його підписання. Таким чином, військова частина НОМЕР_1 підтвердила розмір спожитої електроенергії, а також не заперечує проти її ціни та вартості.

Так, згідно з умовами наявних у справі проектів договорів на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, обсяг спожитих військовою частиною НОМЕР_1 комунальних послуг складає:

- за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 військова частина НОМЕР_1 спожила електричну енергію за лічильником ZMG410CR4.041D.37 S2 №37479861: за спожиту електричну енергію в кількості 7997 кВт/год на загальну суму 46363,91 грн.; за розподіл електричної енергії в кількості 7997 кВт/год на загальну суму 16148,82 грн.; за перетікання реактивної електроенергії в кількості 539,93 кВт/год на загальну суму 2473,22 грн. Загальна сума за жовтень 2023 р. становить 64985,95 грн., у т.ч. ПДВ 10830,99 грн.

- за період з 01.11.2023 - по 30.11.2023 військова частина НОМЕР_1 спожила електричну енергію за лічильником ZMG410CR4.041D.37 S2 №37479861: за спожиту електричну енергію в кількості 10968,001 кВт/год на загальну суму 89582,08 грн.; за перетікання реактивної електроенергії в кількості 374,024 кВт/год на загальну суму 1867,14 грн. Загальна сума за листопад 2023 р. становить 91449,22 грн., у т.ч. ПДВ 15241,54 грн.

- за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 військова частина НОМЕР_1 спожила електричну енергію за лічильником ZMG410CR4.041D.37 S2 №37479861: за спожиту електричну енергію в кількості 15895 кВт/год на загальну суму 91664,65 грн.; за розподіл електричної енергії в кількості 15895 кВт/год на загальну суму 32097,73 грн.; за перетікання реактивної електроенергії в кількості 319,017 кВт/год на загальну суму 1671,90 грн. Загальна сума за жовтень 2023 р. становить 125434,28 грн., у т.ч. ПДВ 20905,719 грн.

Зазначені відомості також підтверджуються доданими до позову актами фіксації показників лічильника електричної енергії, що підписані між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 , яким зафіксовані обсяги спожитої військовою частиною електроенергії в жовтні-грудні 2023 та актом виконаних робіт (наданих послуг) до договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії, що був підписаний позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 .

Також, з доданих з до позовної заяви доказів вбачається, що у жовтні, листопаді та у грудні 2023 року позивач надавав відповідачу копії відповідних рахунків та інших документів, які виставляють до оплати позивачу електропостачальні організації, а саме:

- акт про обсяги розподіленої електричної енергії за жовтень 2023 р., акт приймання-передачі електричної енергії за жовтень 2023 р., акт приймання-передачі за перетікання реактивної електроенергії за жовтень 2023 р., рахунок за електричну енергію нараховану в жовтні 2023 р., рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в жовтні 2023 р., рахунок на оплату послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за жовтень 2023 р.;

- акт про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2023 р., акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2023 р., акт приймання-передачі за перетікання реактивної електроенергії за листопад 2023 р., рахунок за електричну енергію нараховану в листопаді 2023 р., рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в листопад 2023 р., рахунок на оплату послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за листопад 2023 р.;

- акт про обсяги розподіленої електричної енергії за грудень 2023 р., акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2023 р., акт приймання-передачі за перетікання реактивної електроенергії за грудень 2023 р., рахунок за електричну енергію нараховану в грудні 2023 р., рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в грудні 2023 р., рахунок на оплату послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за грудень 2023 р.

05 лютого 2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості в загальному розмірі 281869,45грн., однак вона була залишена без реагування.

Таким чином, всупереч положенню п. 3.2. Договору, відповідач не виконав обов`язку відшкодувати позивачу всі витрати за комунальні послуги, які були спожиті військовою частиною НОМЕР_1 .

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 281869,45грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та передав у спільне безоплатне користування нерухоме майно. В той же час, відповідач свої зобов`язання не виконав та не здійснив відшкодування позивачу витрат за комунальні послуги, які в період з 01.10.2023 по 31.12.2023 були спожиті військовою частиною НОМЕР_1 на загальну суму 281869,45грн.

Суд також зауважує, що в матеріалах справи наявні рахунки за електричну енергію, рахунки на оплату послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, рахунки на оплату послуги з розподілу електричної енергії, акти приймання-передачі електричної енергії, акти приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії, акти приймання-передачі за перетікання реактивної електроенергії, а також акти фіксації показників лічильника електричної енергії, що підписані між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази сплати відшкодування сум комунальних послуг за Договором або будь-які інші докази, які б спростовували доводи позивача.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 281869,45грн. як відшкодування витрат за комунальні послуги, що спожиті військовою частиною НОМЕР_1 , за період з 01.10.2023 по 31.12.2023 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування суд відхиляє, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Законодавством не установлено залежності оплати товару від фактичного фінансування видатків бюджету.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Отже, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 року у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.61, код 07923280) на користь Приватного підприємства "Агроінвест" (84301, Донецька обл., м.Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд.48А/1, код 32643800) 281869,45грн. заборгованості з відшкодування витрат за комунальні послуги, 4228,04грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "27" травня 2024 р.

СуддяМ.В. Калантай