Ухвала

від 27.05.2024 по справі 927/475/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

27 травня 2024 року справа № 927/475/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку наказного провадження матеріали заяви від 20.05.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Борисвіт Назавжди», вул. Коцюбинського, 49-А, оф. 223, м. Чернігів, 14000, код 37487519

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про видачу судового наказу

встановив:

21.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Борисвіт Назавжди» подано заяву про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 078/19 від 15.03.2019 у розмірі 9733,33 грн, за договором № 179/19 від 06.12.2019 у розмірі 9283,33 грн, за договором № 180/19 від 06.12.2019 у розмірі 9283,33 грн та за договором № 183/19 від 20.12.2019 у розмірі 9283,33 грн., судовий збір у розмірі 302,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви заявник послався на неналежне виконання боржником взятих на себе зобов`язань за договорами про спостереження за станом засобів сигналізації пультом централізованої охорони з реагуванням наряду охорони № 078/19 від 15.03.2019, № 179/19 від 06.12.2019, № 180/19 від 06.12.2019, № 183/19 від 20.12.2019.

Розглянувши подану заяву на предмет наявності правових підстав для видачі судового наказу, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 150 ГПК України визначаються загальні вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, а також документів, які додаються до такої заяви.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

Подана заява про видачу судового наказу не містить відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом, у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Заявник ТОВ «Борисвіт Назавжди», відноситься до категорії осіб, зазначених у ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, які в обов`язковому порядку мають зареєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС, проте, як встановив суд, він не має офіційно зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», тобто не виконав свого обов`язку щодо такої реєстрації.

За змістом п. 2-1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Крім того, згідно із п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст.ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Отже, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

В обґрунтування поданої заяви стягувач посилається на порушення боржником укладених між сторонами договорів про спостереження за станом засобів сигналізації пультом централізованої охорони з реагуванням наряду охорони № 078/19 від 15.03.2019, № 179/19 від 06.12.2019, № 180/19 від 06.12.2019, № 183/19 від 20.12.2019 в частині повної та своєчасної сплати вартості послуг, внаслідок чого заборгованість станом на 17.05.2024 складає 37583,32 грн.

На підтвердження факту існування у боржника вказаної заборгованості до заяви додані довідки ТОВ «Борисвіт Назавжди»: № 0517/24/2 від 17.05.2024 про наявність заборгованості по договору № 078/19 від 15.03.2019 станом на 17.05.2024 в сумі 9733,33 грн та № 0517/24 від 17.05.2024 про наявність заборгованості станом на 17.05.2024 по договору № 179/19 від 06.12.2019 в сумі 9283,33 грн, по договору № 183/19 від 20.12.2019 в сумі 9283,33 грн та по договору № 180/19 від 06.12.2019 в сумі 9283,33 грн.

Пунктом 7.1 Договорів № 078/19 від 15.03.2019, № 179/19 від 06.12.2019, № 180/19 від 06.12.2019, № 183/19 від 20.12.2019 визначено, що вартість послуг виконавця не залежить від фактичного часу охорони і становить суму 450,00 грн за один місяць без ПДВ.

Відповідно до п. 7.2 Договорів № 078/19 від 15.03.2019, № 179/19 від 06.12.2019, № 180/19 від 06.12.2019, № 183/19 від 20.12.2019 оплата здійснюється на умовах передоплати до 15 числа поточного місяця.

Заявником у поданій заяві про видачу судового наказу про стягнення з боржника заборгованості за договором № 179/19 від 06.12.2019 в розмірі 9283,33 грн, за договором № 180/19 від 06.12.2019 в розмірі 9283,33 грн та за договором № 183/19 від 20.12.2019 в розмірі 9283,33 грн не здійснено ідентифікацію періоду виникнення заборгованості, що унеможливлює перевірку судом факту порушення права грошової вимоги заявника саме на вказану суму вимог.

Для задоволення заяви про видачу судового наказу суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, без розгляду справи по суті на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують безспірність таких вимог. З цією метою насамперед необхідно перевірити наявність обставин щодо факту виникнення та настання строку виконання боржником зобов`язання.

За таких обставин заявником поданими доказами не доведено безспірність вимог до боржника, а тому вимога про стягнення з боржника заборгованості в загальній сумі 37583,32 грн не може бути задоволена в порядку наказного провадження, оскільки надані заявником документи не підтверджують права виникнення у останнього грошової вимоги на вказану суму.

За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Зважаючи на те, що вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності, тобто заявником не підтверджено виникнення права грошової вимоги саме у заявленій сумі, та заяву подано особою, яка не має офіційно зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю «Борисвіт Назавжди» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 078/19 від 15.03.2019 у розмірі 9733,33 грн, за договором № 179/19 від 06.12.2019 у розмірі 9283,33 грн, за договором № 180/19 від 06.12.2019 у розмірі 9283,33 грн та за договором № 183/19 від 20.12.2019 у розмірі 9283,33 грн. на підставі п.п. 1, 2-1, 8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В свою чергу стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 витрат на правову допомогу адвоката за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Борисвіт Назавжди» та адвокатом Красненком Юрієм Володимировичем суперечить самій суті наказного провадження, оскільки даний договір не є укладеним між заявником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Борисвіт Назавжди») та боржником (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ), а також не є неоспорюваною заборгованістю.

Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості, що вбачається з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною першою ст. 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, за приписами Господарського процесуального кодексу України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

В свою чергу відповідно до приписів ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, розділ ІІ Господарського процесуального кодексу України ("Наказне провадження") не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Стаття 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів наведених норм, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору, в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, що свідчить про те, що заявлена заявником вимога про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн. не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Таким чином, суд відмовляє у видачі судового наказу за вимогою заявника до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 6 частини 1 статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувану не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 150, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Борисвіт Назавжди» (вул. Коцюбинського, 49А, офіс 223, м. Чернігів, 14000, код 37487519) у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості за договором № 078/19 від 15.03.2019 у розмірі 9733,33 грн, за договором № 179/19 від 06.12.2019 у розмірі 9283,33 грн, за договором № 180/19 від 06.12.2019 у розмірі 9283,33 грн, за договором № 183/19 від 20.12.2019 у розмірі 9283,33 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, має здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.05.2024.

З текстом даної ухвали можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.О. Демидова