Ухвала

від 27.05.2024 по справі 910/14958/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14958/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. - (головуючий), Жайворонок Т.Є., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги гаражно-будівельного кооперативу "Дачний"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024

у справі № 910/14958/23

за позовом гаражно-будівельного кооперативу "Дачний"

до фізичної особи-підприємця Сировця Сергія Петровича

про стягнення 67 750,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Гаражно-будівельний кооператив "Дачний" (далі - ГБК "Дачний", позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Сировця Сергія Петровича (далі - ФОП Сировець С. П., відповідач) про стягнення з останнього 67 750,00 грн, безпідставно отриманих грошових коштів, які були перераховані відповідачу за платіжною інструкцією від 07.03.2023 № 276.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з його банківського рахунку було помилково перераховано на банківський рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 67 750,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.03.2023 № 276 із призначенням платежу "за будівельно-оздоблювальні роботи згідно договору від 13.07.2022 № 13/07-2022р, без ПДВ"; такий договір між позивачем та відповідачем не укладався, інших домовленостей та перемовин між сторонами не було, роботи на території ГБК "Дачний" не виконувалися.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/14958/23 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 67 750,00 грн та витрати по сплаті судового збору.

Вказане судове рішення умотивоване відсутністю будь-яких договірних відносин між сторонами, на підставі яких спірна сума коштів була перерахована позивачем відповідачу, що зумовлює обов`язок останнього повернути отримані кошти позивачу; правочин між фізичною особою-підприємцем та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі; наданий відповідачем договір на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт від 13.07.2022 № 13/07-2022 не був підписаний зі сторони ГБК "Дачний", а тому вказаний правочин не є укладеним та не може вважатися підставою виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/14958/23: апеляційну скаргу ФОП Сировця С.П. задоволено; рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/14958/23 скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ГБК "Дачний" до ФОП Сировця С.П. про стягнення 67 750,00 грн відмовлено.

Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду обґрунтована встановленими обставинами, а саме повною оплатою вартості робіт за договором від 13.07.2022 №13/07-2022 на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України; отримані відповідачем від позивача грошові кошти у розмірі 67 750,00 грн не є безпідставно отриманими, отже позовна вимога ГБК "Дачний" про стягнення з ФОП Сировця С.П. вищезазначеної суми коштів не підлягає задоволенню.

ГБК "Дачний" 13.05.2024, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/14958/23, а рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2023 залишити в силі.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ГБК "Дачний", Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн.

Позов подано у вересні 2023 року. Предметом позову у справі № 910/14958/23 є стягнення у сумі 67 750,00 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник посилається на випадки передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України; зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; посилається на обставини справи та вважає рішення суду апеляційної інстанції незаконним та необґрунтованим.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Колегія суддів зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним їх власним тлумаченням, до переоцінки доказів, які були здійснені апеляційним господарським судом при розгляді справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи. Звідси, такі доводи та аналіз судових рішень не дають підстав для висновку про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а відтак наявність у цьому випадку підстави допуску цієї справи до касаційного провадження, яка передбачена у підпункті "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України в межах перевірки матеріалів касаційної скарги не підтвердилась.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, також враховано межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду цієї справи.

Тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Отже, касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, належність справи до категорії малозначних була передбачуваною, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а наявність виключних випадків, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України колегією суддів не встановлена.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГБК "Дачний" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/14958/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою гаражно-будівельного кооперативу "Дачний" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/14958/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя Т. Жайворонок

Суддя Т. Малашенкова