Постанова

від 15.05.2024 по справі 925/1577/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1577/20(925/295/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 15.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024

у справі №925/1577/20(925/295/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" в особі арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни

до 1) Приватного підприємства "Автоком центр", 2) ОСОБА_1 ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", 2) Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича, 3) Приватного підприємства (далі - ПП) "Іріда",

про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.12.2020 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" (далі - ТОВ "Олімп") відкрито провадження у справі № 925/1577/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС 14" (далі - ТОВ "КОЛОС 14", боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), введено процедуру розпорядження майном товариства строком на 170 календарних днів, призначено розпорядником майна ТОВ "КОЛОС 14" арбітражного керуючого Назаренка Сергія Анатолійовича.

2. Постановою Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 визнано ТОВ "КОЛОС 14" банкрутом, розпочато ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Носань Наталію Сергіївну.

3. Від ТОВ "КОЛОС 14" в особі арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни до суду надійшла позовна заява про визнання недійсними договору комісії № 7721 від 17.10.2020, договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7721 від 17.10.2020 та застосування наслідків недійсності правочинів.

4. У позовній заяві ліквідатор посилається на те, що:

-оспорювані договір комісії та договір купівлі-продажу було укладено в період існування в ТОВ «КОЛОС 14» непогашеної заборгованості перед ТОВ «ОЛІМП» у розмірі 5264589,98 грн., яка підтверджена судовими рішеннями, що свідчить про виведення транспортного засобу зі складу майнових активів товариства для ухилення від звернення стягнення на нього;

-відсутні будь-які докази, які надають можливість стверджувати, що укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу є оплатним, оскільки станом на дату укладення договору, всупереч його положенням про те, що оплата за транспортний засіб здійснюється в момент підписання договору, будь-яких коштів на рахунок ТОВ «КОЛОС 14» не надходило;

- у ОСОБА_1 були відсутні повноваження на укладення оспорюваних правочинів в силу того, що торгівля автомобільними засобами не являється звичайною господарською діяльністю ТОВ «КОЛОС 14», та не є виправданою з економічної точки зору, а тому загальними зборами товариства мало бути прийнято рішення про надання згоди на укладення даних правочинів;

- наявний у матеріалах справи протокол-рішення Зборів Учасників ТОВ «КОЛОС 14» без номера та без дати, яким уповноважено генерального директора ТОВ «КОЛОС 14» - Срібного Ігоря Миколайовича провести всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та вчинення всіх необхідних процесуальних дій для продажу спірного транспортного засобу не містить будь-яких посилань на оспорювані договори, що у свою чергу не дає можливості ідентифікувати це рішення як таке, що стосується продажу спірного транспортного засобу та не може вважатись згодою в розумінні положень п. 8.3.16 Статуту ТОВ «КОЛОС 14»;

-відсутність дат на протоколі-рішенні ТОВ «КОЛОС 14» та довіреності наданій ОСОБА_1 від ТОВ «КОЛОС 14» не дають можливості встановити момент їх складення, а тому свідчать про відсутність повноважень у ОСОБА_1 на вчинення відповідних дій щодо перереєстрації та продажу транспортного засобу від імені ТОВ «КОЛОС 14»;

-оспорювані правочини є фраудаторними, оскільки вчинені в момент існування перед ТОВ «ОЛІМП» непогашеної кредиторської заборгованості, а договір купівлі-продажу складений із заінтересованою особою в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - ОСОБА_1 , засновником ТОВ «КОЛОС 14» станом на сьогодні і на дату укладення договору.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 у справі №925/1577/20(925/295/23), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, позов задоволено повністю; визнано недійсним договір комісії №7721 від 17.10.2020, укладений між ТОВ «КОЛОС 14» та ПП "Автоком центр"; визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №7721 від 17.10.2020, укладений між ПП "Автоком центр" та ОСОБА_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 повернути ТОВ "Колос 14" транспортний засіб марки RENAULT, модель LOGAN седан-В, 2019 року випуску, колір сірий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Колос 14" 8983,49 грн витрат зі сплати судового збору та 24000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судові рішення обґрунтовані тим, що:

- спірні договір комісії №7721 від 17.10.2020р. та договір купівлі-продажу транспортного засобу №7721 від 17.10.2020р. був укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Колос 14");

- договір купівлі-продажу транспортного засобу №7721 від 17.10.2020р., укладений між пов`язаними особами, оскільки покупцем за Договором купівлі-продажу був ОСОБА_1 - засновник ТОВ "Колос 14";

- достатніх доказів, які б могли підтвердити оплатність укладеного Договору купівлі-продажу - немає, а надані відповідачем-2 документи не свідчать про належне виконання ним свого обов`язку щодо оплати транспортного засобу, оскільки дії щодо оплати вживались відповідачем-2 до виникнення правовідносин купівлі-продажу спірного транспортного засобу;

- на момент укладення Договору комісії та Договору купівлі-продажу у ТОВ "Колос 14" існувала непогашена кредиторська заборгованість перед ТОВ "Олімп" у загальному розмірі 5 264 589,98 грн., яка підтверджена рішеннями господарського суду Черкаської області від 10.09.2020р. по справі №925/651/20 та від 21.09.2020р. по справі №925/692/20, що набрали законної сили, у зв`язку із чим вчинення правочинів, предметом яких є відчуження майна ТОВ "Колос 14" завдає шкоду кредитору, перед яким у боржника наявна заборгованість.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №925/1577/20(925/295/23) та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

6.1. На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції:

-порушено норми матеріального права (ст. ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України, ст. 42 КУзПБ) та не перевірено належним чином доводи відповідача щодо невідповідності спірного договору ознакам фраудаторності;

-порушено норми процесуального права - ст.ст. 126, 236 ГПК України;

-не враховано висновки, які були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 18.09.2019 у справі № 200/4202/14-ц, від 04.10.2023 у справі № 291/1450/21, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

Також скаржник посилається на правові висновки щодо фраудаторності правочинів, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. ТОВ «Олімп», ліквідатором ТОВ «Колос 14» подано відзиви на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення.

Провадження у Верховному Суді

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/1577/20(925/295/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.02.2024.

9. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №925/1577/20(925/295/23).

Призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №925/1577/20(925/295/23) на 15 травня 2024 року о 12:20 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

11. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Предметом касаційного перегляду у цій справі є дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання щодо визнання недійсними договору комісії № 7721 від 17.10.2020, договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7721 від 17.10.2020 та застосування наслідків недійсності правочинів.

13. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

14. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).

15. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

16. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним ГПК України.

17. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

18. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).

19. Ліквідатор ТОВ «КОЛОС 14» арбітражний керуючий Носань Н.С., на виконання повноважень ліквідатора, відповідно до вимог ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, звернулась до Господарського суду Черкаської області в межах справи про банкрутство боржника із позовною заявою про недійсними укладених боржником правочинів - договору комісії № 7721 від 17.10.2020 та договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7721 від 17.10.2020, застосування наслідків недійсності цих правочинів.

20. У позовній заяві ліквідатор вказує, серед іншого на те, що спірний договір купівлі-продажу має бути визнаний недійсним на підставі статей 215, 227 ЦК України, частини 2 статті 42 КУзПБ, як такий, що укладений боржником із заінтересованою особою, внаслідок якого майнових активів ТОВ "КОЛОС 14" стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, та за своєю природою є фраудаторним правочином, укладеним в порушення статей 3, 13, 92, 203 ЦК України, положень п. 8.3.16 Статуту ТОВ "КОЛОС 14".

21. Частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

22. Згідно частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

23. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

24. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).

25. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

26. Згідно з частиною першою статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

27. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).

28. Таким чином, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

29. На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (стаття 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

30. З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених Цивільним кодексом України, підстав для визнання правочинів недійсними. Тобто ці норми передбачають додаткові, спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.

31. Оцінюючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень про визнання недійсними оспорюваних правочинів, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

32. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла таких висновків.

-Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

-Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

-Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

33. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

34. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

35. У контексті цього спору, слід звернути увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16: "Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

36. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20)).

37. Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

38. У справі, що розглядається, заяву про визнання недійсними договору комісії № 7721 від 17.10.2020, договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7721 від 17.10.2020 та застосування наслідків недійсності правочинів, подано з підстав наведених вище у пункті 4 цієї Постанови.

39. Суди першої та апеляційної інстанції, досліджуючи доводи позивача встановили:

-17.10.2020р. між ПП "Автоком центр" та ТОВ "Колос 14" було укладено договір комісії №7721 від 17.10.2020р. (далі - Договір комісії), відповідно до якого Комісіонер (ПП "Автоком центр") зобов`язується за дорученням Комітента (ТОВ "Колос 14") за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/ або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 статті 189 Податкового кодексу України): марка RENAULT, модель LOGAN седан-В, 2019 року випуску, колір сірий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_4 зареєстрований за Власником (Комітентом за Договором комісії) транспортного засобу 17.09.2019р. за ціною не нижче узгодженої Сторонами, а саме 241 032,51 грн.

-Відповідно до п. 1.2. Договору комісії, належним виконанням Комісіонером своїх обов`язків за цим Договором вважатиметься вчинення Комісіонером правочину (укладання договору купівлі-продажу із покупцем) щодо продажу транспортного засобу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

-Згідно п. 1.3. Договору комісії, за виконання Комісіонером його безпосередніх обов`язків за цим Договором Комітент зобов`язується сплатити Комісіонеру комісійну плату у розмірі 100,00 грн в строк до 3 робочих днів.

-17.10.2020р. між ПП "Автоком центр", яке діяло в інтересах ТОВ "Колос 14" на підставі договору комісії №7721 від 17.10.2020р., та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №7721 від 17.10.2020р. (далі - Договір купівлі-продажу), за яким ТОВ "Колос 14" продало, а ОСОБА_1 придбав транспортний засіб марки RENAULT, модель LOGAN седан-В, 2019 року випуску, колір сірий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_4 .

-Пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу передбачено, що передача транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.

-Відповідно до п. 2.2. Договору купівлі-продажу, Покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання Сторонами даного Договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього Договору.

-Згідно п. 3.1. Договору купівлі-продажу за домовленістю Сторін ціна транспортного засобу складає 241032, 51грн.

-17.10.2020р. між ПП "Автоком центр", ТОВ "Колос 14" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору комісії №7721 від 17.10.2020р. та договору купівлі-продажу №7721 від 17.10.2020р. (далі - Додаткова угода).

-Відповідно до п. 1. Додаткової угоди, Сторони домовились додати до договору купівлі-продажу №7721 від 17.10.2020р. п. 3.2., та викласти його в наступній редакції: "Розрахунок за транспортний засіб зазначений в даному договорі проводиться безпосередньо між комітентом (власником) транспортного засобу та покупцем".

-Пунктом 2 Додаткової угоди, Сторони домовились додати до договору комісїі №7720 від 17.10.2020 п. 1.8., та викласти його в наступній редакції: "Розрахунок за транспортний засіб зазначений в даному договорі проводиться безпосередньо між комітентом (власником) транспортного засобу та покупцем".

-Згідно п. 3 Додаткової угоди, Сторони домовились виключити п. 2.1.4. із договору комісії №7721 від 17.10.2020р.

-Таким чином, безпосередній розрахунок за транспортний засіб, відповідно до умов Договору купівлі-продажу, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою, мав проводитись між ТОВ "Колос 14" та ОСОБА_1

-Протоколом-рішенням зборів учасників ТОВ "Колос 14" без номера та без дати учасниками ТОВ "Колос 14" ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було прийнято рішення уповноважити Генерального директора ТОВ "Колос 14" Срібного І.М. провести всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та всі подальші процесуальні дії щодо продажу спірного транспортного засобу.

-Довіреністю ТОВ "Колос 14" без номера та без дати Генеральним директором ТОВ "Колос 14" було уповноважено ОСОБА_1 бути представником ТОВ "Колос 14" у державних установах (в тому числі в податкових інспекціях, управлінні статистики, військових комісаріатах, державній інспекції сільського господарства та інше) з усіма правами, які надані Повіреному чинним законодавством України, у тому числі проводити всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та всі подальші процесуальні дії щодо продажу спірного транспортного засобу RENAULT.

-Наказом ТОВ "Колос 14" без номера та без дати Генеральним директором ТОВ "КОЛОС 14" було доручено ОСОБА_1 провести всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та всі подальші процесуальні дії щодо продажу спірного транспортного засобу RENAULT.

-17.10.2020р., відповідно до листа ГСЦ МВС України від 13.01.2021р. №31/2395, вищевказаний транспортний засіб було знято з обліку, станом на теперішній час власником транспортного засобу є ОСОБА_1

-Позивач посилався на те, що транспортний засіб не було оплачено відповідно до умов п. 2.1. Договору купівлі-продажу в момент підписання договору.

-Відповідачем-2 було подано до матеріалів справи рахунок на оплату №36 від 02.10.2020р. та платіжне доручення №1123 від 05.10.2020р., відповідно до яких вбачається, що ПП "Іріда" було перераховано на користь ТОВ "Колос 14" грошові кошти у розмірі 289 260 грн в рахунок попередньої оплати за транспортний засіб 14SRCL463630353, тобто за той же транспортний засіб, що став предметом Договору купівлі-продажу, та договору позики від 02.10.2020р., укладеного між ПП "Іріда" та ОСОБА_1

-Відповідно до п. 1 Договору позики, Позикодавець передає Позичальнику у власність гроші у сумі 289260,00 грн., а Позичальник зобов`язується повернути гроші Позикодавцеві, в сумі та в строк, визначені цим договором.

-Згідно п. 3 Договору позики, надання позики здійснюється шляхом сплати Позикодавцем суми коштів, визначеної в п. 1 цього Договору, Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» (код 36027856), в рахунок оплати придбання Позичальником автомобіля RENAULT, 2019 р.в., VINSRCL463630353, номерний знак НОМЕР_4 , згідно рахунку № 36 від 02.10.2020. З моменту перерахування Позичальником на банківський рахунок ТОВ «КОЛОС 14» суми позики, Позикодавець буде вважатись таким, що виконав свій обов`язок з надання позики Позичальнику, згідно з цим договором.

40. Судом першої інстанції, із яким погодився апеляційний господарський суд, критично оцінено докази, подані відповідачем-2 на підтвердження оплатності оспорюваного Договору купівлі-продажу, з огляду на те, що ПП «Іріда» не є стороною Договору купівлі-продажу, а його умови не передбачають виконання зобов`язань Покупця іншою особою.

41. Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

42. Згідно п. 5.1. Договору купівлі-продажу, покупець зобов`язаний: в порядку та на умовах, визначених цим Договором, сплатити Продавцю ціну транспортного засобу, зазначену у п. 3.1. Договору.

43. Умовами Додаткової угоди сторони окремо передбачили, що розрахунок за транспортний засіб здійснюватиметься виключно між ТОВ «КОЛОС 14» та ОСОБА_1 .

44. Отже, слід погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи на зміст Договору купівлі-продажу, з якого випливає, що саме на ОСОБА_1 покладено обов`язок щодо оплати товару за Договором, в силу положень ч. 1 ст. 528 ЦК України, Покупець неправомірно поклав обов`язок щодо оплати товару в межах зобов`язання, що виникло на підставі Договору купівлі-продажу на третю особу - ПП «Іріда», оскільки був зобов`язаний здійснити оплату за транспортний засіб особисто.

45. Крім того, судами встановлено, що на момент здійснення оплати на рахунок ТОВ «КОЛОС 14» правовідносин щодо купівлі-продажу спірного транспортного засобу між позивачем та відповідачем-2 - не існувало.

46. Також судами встановлено, що відповідно до п. 2.1.1. Договору комісії, комісіонер за цим Договором взяв на себе обов`язки вивчати ринок з метою пошуку покупця, який бажає придбати ТЗ на умовах, визначених в цьому Договорі, однак.

47. Зі змісту зобов`язань комісіонера за Договором комісії вбачається, що ПП «Автоком центр» взяло на себе зобов`язання щодо пошуку покупця, який бажає придбати транспортний засіб, тобто особа покупця не може бути відома сторонам договору комісії до того моменту, доки комісіонер не проведе пошук та знайде такого покупця.

48. Судами встановлено, що до матеріалів справи не надано будь-яких документальних доказів того, що між ТОВ «КОЛОС 14» та ОСОБА_1 існували офіційні перемовини щодо купівлі-продажу належного ТОВ «КОЛОС 14» транспортного засобу, на кшталт попереднього договору, договору (протоколу) про наміри, письмові листи, адресовані один одному тощо, так само відсутня інформація про існування у ТОВ «КОЛОС 14» зовнішнього прояву наміру продати належний товариству транспортний засіб (оголошення в мереж Інтернет, газеті, магазині тощо).

49. Отже, дії ОСОБА_1 щодо оплати транспортного засобу до фактичного виникнення правовідносин купівлі-продажу, як особи яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є засновником ТОВ «КОЛОС 14» та особою, що уповноважена діяти від імені товариства без довіреності, тобто має управлінський вплив на товариство, судами правильно оцінено через призму добросовісності.

50. За висновками судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 є в розумінні статті 1 КУзПБ заінтересованою особою стосовно ТОВ "КОЛОС 14".

51. В цій частині колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне:

-За приписами статті 1 КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

- Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб передбачених у статті 1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.

-Згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

- Відповідно до наведеного у Податковому кодексі України визначення терміну "пов`язані особи" - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за платником податку (п.п.14.1.159 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

- У статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" міститься визначення поняття контролю, як вирішального впливу однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання.

52. Судами встановлено, що ОСОБА_1 діяв від імені ТОВ «КОЛОС 14» при укладенні Договору комісії, брав участь в прийнятті рішення про надання згоди на продаж транспортного засобу як учасник ТОВ «КОЛОС 14», йому ж було передоручено наказом Генерального директора ТОВ «КОЛОС 14» Срібного І.М. здійснення всіх необхідних дій щодо продажу транспортного засобу, та довірено на підставі довіреності ТОВ «КОЛОС 14» здійснення всіх необхідних дій для продажу транспортного засобу та його перереєстрації, та одночасно із цим є безпосереднім покупцем транспортного засобу

53. Колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступне:

- Відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

- Згідно частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

- Системний аналіз частин першої та другої цієї норми дозволяє дійти висновку про те, що її структура визначає різні умови застосування підстав для визнання правочину недійсним.

- Так, відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ необхідною умовою для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, є встановлення обставин щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину.

- Тоді як частиною другою статті 42 КУзПБ не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів.

-Тобто, саме по собі вчинення правочину із заінтересованою особою є самостійним наслідком його недійсності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.04.2024 у справі № 910/5477/23.

54. Поміж тим, судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, також було встановлено:

- спірний договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7721 від 17.10.2020 був укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "КОЛОС 14" - ухвала від 21.12.2020);

55. Станом на 02.10.2020 у ТОВ «КОЛОС 14» була наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ «ОЛІМП» у розмірі 5264589,98 грн, що підтверджена рішеннями Господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 у справі

№ 925/651/20 про стягнення з ТОВ «КОЛОС 14» на користь ТОВ «ОЛІМП» 2458550,00 грн, та від 21.09.2020 у справі № 925/692/20 про стягнення з ТОВ «КОЛОС 14» на користь ТОВ «ОЛІМП» 2806039,98 грн. При цьому, рішення господарського суду до суду апеляційної інстанції не оскаржувались, та набрали законної сили 30.09.2020 та 12.10.2020.

56. Тобто станом на 02.10.2020 - укладення договору позики та перерахунку коштів від ПП «ІРІДА» на користь ТОВ «КОЛОС 14», в останнього була непогашена кредиторська заборгованість перед ТОВ «ОЛІМП» у розмірі 5264589,98 грн., яка підтверджена рішеннями господарського суду, вказаними вище, одне із яких набрало законної сили 30.09.2020, а вже на дату укладення оспорюваних правочинів 17.10.2020 - обидва рішення набули законної сили.

57. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

58. Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини та їх правову кваліфікацію, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність ознак фраудаторності оскаржуваних правочинів, а відтак визнання їх недійсними.

59. Встановлені судами обставини та порушення не спростовані ОСОБА_1 під час касаційного провадження.

60. За приписами частини 3 статті 42 КУзПБ у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

61. Відтак, місцевим судом правильно застосовано наслідки недійсності правочину шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ «КОЛОС 14» транспортний засіб марки RENAULT, модель LOGAN седан-В, 2019 року випуску.

62. Наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права при розгляді питання щодо визнання недійсними оскаржуваних правочинів.

63. Крім того, за рішенням суду першої інстанції, з яким в подальшому погодився апеляційний суд, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛОС 14» 8983,49 грн витрат зі сплати судового збору та 24000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

64. Відхиляючи доводи скаржника, який не погоджується зі стягненням з останнього витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає необхідним вказати таке.

65. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

66. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

67. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

68. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді та у випадку подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

69. Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

70. Однак розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

71. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

72. Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

73. Тобто за загальним правилом обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

74. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач просив суд стягнути з відповідачів судові витрати у сумі 24491,74 грн, з кожного.

75. Позивачем до матеріалів справи було подано документи, що підтверджують витрати ТОВ «Колос 14» на професійну правничу допомогу: Договір про надання правової допомоги №13-12-2021 від 13.12.2021р., Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №4 від 22.02.2023р. за Договором про надання правової допомоги №13-12-2021 від 13.12.2021р., Додаткова угода №15/02/2023-3 від 15.02.2023р. до Договору про надання правової допомоги №13-12-2021 від 13.12.2021р.

76. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

77. Крім того, Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

78. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

79. Враховуючи викладене, здійснивши оцінку розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, приймаючи до уваги обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог Позивача в цій частині та необхідність покладення на ОСОБА_4 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн, адже цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

80. Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

81. Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", переоцінка доказів виходить за межі повноважень Верховного Суду (стаття 300 ГПК).

Щодо доводів касаційної скарги

82. Враховуючи обрану скаржником у цій частині підставу касаційного оскарження, передбачену приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що в такому випадку підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

83. Верховний Суд зазначає, що під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій встановлені та досліджені всі обставини справи та їм була надана правова оцінка, а аргументи скаржника переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім поданим сторонами доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

84. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

85. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

86. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

87. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

89. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

90. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій без змін.

Судові витрати

91. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4 та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №925/1577/20(925/295/23) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік