Ухвала

від 27.05.2024 по справі 320/10964/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 травня 2024 року

м. Київ

справа № 320/10964/22

адміністративне провадження № К/990/18883/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі №320/10964/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТАРУТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, в якій скаржник, посилаючись як на підстави касаційного оскарження судових рішень на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (з урахуванням пункту 1 частини другої статті 353 цього ж Кодексу), вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовані норми права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2023 у справі №420/3103/19, від 11.05.2023 у справі №320/9639/20, від 14.03.2023 у справі №640/5814/21, від 06.08.2019 у справі №2340/4818/18, від 10.02.2022 у справі №420/6441/19, від 25.08.2022 у справі №826/15890/18, від 20.03.2020 у справі №9423/12/2670, від 05.05.2020 у справі №826/678/16; крім того, зазначає про недослідження судами зібраних у справі доказів.

При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Так, згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Водночас частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Згідно з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не вказав на конкретні норми матеріального права, які були застосовані судами першої та апеляційної інстанцій неправильно, не аргументував, у чому саме полягало неправильне застосування судами відповідних норм права, натомість описав фактичні обставини справи, процитував положення Податкового кодексу України й Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із наведенням окремих витягів із перелічених вище постанов Верховного Суду (без доведення при цьому як такої подібності правовідносин), що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із правовим визначенням вищевказаної підстави касаційного оскарження та виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Що ж до посилань на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права як умови для скасування судового рішення, то такі можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у разі обгрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.

Так, у касаційній скарзі, як вже зазначалось у цій ухвалі вище, скаржник визначив підставою касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 також пункт 4 частини четвертої статті 328 (з урахуванням пункту 1 частини другої статті 353 цього ж Кодексу).

У контексті наведеного Суд звертає увагу, що згідно із пунктом першим частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

При цьому аналіз приписів пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що недослідження судами зібраних у справі доказів може бути враховано лише за умови обгрунтування заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених саме пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

До того ж, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», заявник раніше вже реалізовував своє право на касаційне оскарження у цій справі, однак ухвалами Верховного Суду від 23.01.2024, 06.03.2024 і 25.04.2024 касаційні скарги повернуті скаржнику з тієї причини, що вони не містили обгрунтування підстав касаційного оскарження.

За результатами проведеного аналізу змісту вкотре поданої касаційної скарги, судом з`ясовано, що вона не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом, скаржником не приведено касаційну скаргу у відповідність із нормами процесуального закону, зокрема, в частині належного обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Більш того, подана касаційна скарга є ідентичною тій, яку повернуто ухвалою Верховного Суду від 25.04.2024.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі №320/10964/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТАРУТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяС.С. Пасічник