Постанова

від 27.05.2024 по справі 360/5063/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року

м. Київ

справа № 360/5063/21

адміністративне провадження № К/990/42323/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу № 360/5063/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теко-Транс» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 (суддя Петросян К. Є.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 (головуючий суддя Гайдар А. В., судді Казначеєв Е. Г., Компанієць І. Д.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Теко-Транс» (далі - позивач, ТОВ «Теко-Транс», Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Луганській області від 02.09.2021 № 7911/6/12-32-09-02-10 про відмову ТОВ «Теко-Транс» у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою торгівлі: 92354, Луганська область, Новопсковський р-н., с. Піски, вул. Садова, 13;

- зобов`язати ГУ ДПС у Луганській області видати ТОВ «Теко-Транс» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі: 92354, Луганська область, Новопсковський р-н., с. Піски, вул. Садова, 13.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що підставою для відмови у видачі ліцензії відповідач указав ненадання позивачем акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства. Крім того також відсутні завірені копії документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому порядку до 01.01.2014.

Позивач доводив, що до заяви про видачу ліцензії долучено всі достатні та необхідні документи відповідно до Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР), відтак рішення ГУ ДПС у Луганській області про відмову у видачі ліцензії є протиправним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Луганській області від 02.09.2021 № 7911/6/12-32-09-02-10 «Про відмову у видачі ліцензії»;

- зобов`язано ГУ ДПС у Луганській області вирішити питання щодо видачі ТОВ «Теко-Транс» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі: 92354, Луганська область, Новопсковський район, с. Піски, вул. Садова, 13.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Законом № 481/95-ВР визначено вичерпний перелік документів, які подаються суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.

Суди встановили, що підставою для відмови у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним TOB «Теко-Транс» згідно з оскаржуваним рішенням відповідача від 02.09.2021 № 7911/6/12-32-09-02-10 слугувала відсутність копії акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним у відповідності до статті 15 Закону № 481/95-ВР. Також відповідачем у рішенні зазначено про відсутність завірених копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 01.01.2014, відповідно до вимог статті 18 Закону № 481/95-ВР.

Суди зауважили, що відповідно до приписів частини третьої статті 18 Закону № 481/95-ВР тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об`єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Отже, до 01.01.2022 подання документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію, не є обов`язковою умовою для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Водночас, за відсутності зазначених документів, законом встановлено подання копій документів, які підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 01.01.2014.

На підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів суди попередніх інстанцій виснували, що позивач надав ГУ ДПС у Луганській області документи, які підтверджують право власності на об`єкти нерухомого майна, видані у встановленому законодавством порядку до 01.01.2014, відтак у Товариства не було обов`язку додати до заяви про видачу ліцензії акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо нерухомого майна за місцем здійснення роздрібної торгівлі пальним.

При цьому суди відхилили доводи відповідача про здійснення ТОВ «Теко-Транс» реконструкції внаслідок розміщення (встановлення) додаткового обладнання для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом транспортних засобів на АЗС, що в свою чергу спричиняє обов`язок позивача подати до Головного управління ДПС у Луганській області документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, оскільки це не було підставою для відмови позивачу у видачі ліцензії згідно оскаржуваного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року ГУ ДПС у Луганській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023, у якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (частина тридцять дев`ята статті 15, частина третья статті 18 Закону № 481/95-ВР, Закон України «Про об`єкти підвищеної небезпеки») внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.02.2023 у справі № 240/29665/21, від 21.08.2019 у справі № 823/1850/16, від 26.01.2021 у справі № 826/10130/18, від 20.04.2021 у справі № 817/1269/17, від 22.06.2021 у справі №240/6171/20.

ГУ ДПС у Луганській області доводить, що суди не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: не перевірили, чи набув позивач у встановленому законом порядку право власності до 01.01.2014 на всі об`єкти та обладнання, які відповідно до дозволу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 02.08.2021 № 0252.21.94 та договору оренди від 01.06.2021 № 1 знаходиться у місці роздрібної торгівлі пальним; не з`ясували тип заправної станції, а також чи змінено функціональне призначення заправної станції, чи розміщено на ній нові об`єкти.

Стверджує відповідач і про неправильне застосування судами статей 4, 7 Закону України «Про судовий збір» та порушення норм процесуального права (статей 132, 139 Кодексу адміністративного судочинства України), що зумовлено неврахуванням висновків Верховного Суду в постановах від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, від 21.12.2022 у справі № 810/344/17, від 08.12.2020 у справі № 826/11008/18, від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 15.11.2023 у справі № 308/7190/21, від 06.10.2020 у справі № 826/11984/16.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 20.12.2023 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328, пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Товариство не реалізувало право подати відзив на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «Теко-Транс» в установленому законом порядку зареєстровано в якості юридичної особи, ідентифікаційний код юридичної особи 43337914, місцезнаходження: 92335, Луганська область, Новопсковський район, с. Новрозсош, вул. Підгорна, буд. 4; основний вид економічної діяльності 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

Позивач подав до ГУ ДПС у Луганській області заяву від 18.08.2021 № 12024/АП про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Піски, вул. Садова, буд. 13, до якої подано такі документи:

1. платіжне доручення від 09.08.2021 № 290;

2. копія договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 26.02.1997 між Пісківською сільською радою народних депутатів та ОСОБА_1 ;

3. копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2021 № 2;

4. копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.01.2021 № 240900594;

5. копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2021 № 113;

6. копія договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 19.04.2021 № 114;

7. копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.04.2021 № 253314813;

8. копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.04.2021 № 253308675;

9. договір оренди нежитлової будівлі АЗС від 01.06.2021 № 1;

10. акт приймання-передачі до договору оренди нежитлової будівлі АЗС від 01.06.202 № 1;

11. копія технічного паспорту на нежитлову будівлю АЗС від 22.11.2013 № 542;

12. копія змісту паспорта (17 пунктів);

13. копія будівельного паспорта;

14. копія дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки від 10.08.2021 № 0266.21.94, виданого Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці;

15. копія дозволу на початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 02.08.2021 № 0252.21.94, виданого Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці;

16. копія рішення від 12.11.2013 № 53 виконавчого комітету Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області «Про звернення гр. ОСОБА_2 »;

17. копія рішення від 09.07.1997 № 49 виконавчого комітету Пісківської нільської ради «Про відкриття і розміщення об`єкта АЗС в селі Піски по вул. Мира»;

18. копія рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 27.02.2014;

19. копія свідоцтва на право особистої власності, виданого Пісківською сільською радою від 07.07.1997;

20. копія довідки, виданої виконавчим комітетом Пісківської сільської ради Новопсковського району від 14.01.2014 № 45 щодо земельної ділянки;

21. копія довідки, виданої виконавчим комітетом Пісківської сільської ради Новопсковського району від 14.01.2014 № 45 щодо нежитлової будівлі АЗС;

22. копія довідки про належність і розмір будівель;

23. копія акта вибору земельної ділянки під будівництво АЗС;

24. копія дозволу на початок роботи від 12.08.1997 № 91;

25. копія свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 21.07.1997;

26. копія технічного паспорта на нежитлову будівлю АЗС від 31.07.1997;

27. копія акта обстеження земельної ділянки від 08.04.1997;

28. копія акта розбивки осей будівлі;

29. копія розпорядження від 20.08.1997 № 381;

30. копія рішення № 79;

31. копія посвідчення від 16.06.1997 № 88;

32. копія картки об`єкта будівництва;

33. копія акта вибору земельної ділянки для будівництва від 1996 року;

34. копія заяви про видачу ліцензії від 01.08.1997 № 572;

35. копія акта на проектування АЗС;

36. копія акта 1997 року;

37. довіреність від 02.08.2021 № 1.

За результатами опрацювання заяви позивача щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та доданих до неї документів, ГУ ДПС у Луганській області прийняло рішення про відмову у видачі ліцензії, про що повідомлено Товариство листом від 02.09.2021 № 7911/6/12-32-09-02-10 «Про відмову у видачі ліцензії».

Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини двадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством (частини двадцять шоста, двадцять дев`ята цієї ж статті).

Частиною тридцять першою статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Згідно з частинами тридцять третьою - тридцять шостою, тридцять восьмою - сорок другою статті 15 цього ж Закону ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Частинами сорок шостою, сорок сьомою статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону № 481/95-ВР. У цьому переліку, крім іншого, визначено акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 240/8544/20, від 08.06.2022 у справі № 340/3135/20, від 09.08.2022 у справі № 580/2513/21, від 24.02.2023 у справі № 240/29665/21.

Водночас частиною третьою статті 18 Закону № 481/95-ВР передбачено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об`єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

У постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 240/6171/20, в якій спір виник у подібних правовідносинах, сформульовано правовий висновок стосовно порядку застосування частини третьої статті 18 Закону № 481/95-ВР та визначено умови, за наявності яких для отримання ліцензії на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального не вимагається надання акта введення в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Зокрема, у цій постанові Суд зазначив, що ненадання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства можливо лише за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 01.01.2014.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Теко-Транс», дійшли висновку, що позивач у цій справі підтвердив право власності на об`єкт нерухомого майна шляхом подання відповідачу правовстановлюючих документів, виданих у встановленому законодавством порядку до 01.01.2014.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ТОВ «Теко-Транс» на підтвердження права власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю АЗС та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина ОСОБА_1 у 1997 році, відповідачу були надані наступні документи: копія свідоцтва про право особистої власності, виданого на підставі рішення виконкому Пісківської сільської ради від 27.06.19967 ОСОБА_1 ; копії довідок виконкому Пісківської сільської ради від 14.01.2014 № 45, якими підтверджено, що нежитлова будівля АЗС та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 обліковуються за громадянином ОСОБА_1 з 1997 року; копія дозволу від 12.08.1997 № 91 на початок робіт, відповідно до якого дозволяється робота стаціонарної АЗС приватному підприємцю ОСОБА_1 ; копія технічного паспорта на нежитлову будівлю АЗС від 31.07.1997.

У подальшому право власності на вказану земельну ділянку та розташовану на ній будівлю АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 27.02.2014 у справі № 420/207/14-ц, яке також надавалось позивачем відповідачу разом із заявою.

Після ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку та розташовану на ній будівлю АЗС перейшло до їх доньки ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину від 19.04.2021, виданим державним нотаріусом Новопсковської державної нотаріальної контори Ковальовим А.О.

У свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки 4423385900:10:001:0269, площею 0,0738 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , від 19.01.2021 та договору купівлі-продажу нежитлової будівлі АЗС, що розташована за цією ж адресою, від 19.01.2021, посвідчених державним нотаріусом Новопсковської державної нотаріальної контори Ковальовим А. О., право власності на вказані об`єкти нерухомості перейшло до ОСОБА_4 , яка за договором оренди від 01.06.2021 № 1 передала у платне строкове користування нежитлову будівлю АЗС та земельну ділянку 4423385900:10:001:0269 позивачу.

Тобто, під час судового розгляду було встановлено набуття права власності на такі об`єкти нерухомого майна: будівля АЗС та земельна ділянка, однак, не було підтверджено право власності, набуте до 01.01.2024, на інші об`єкти, розміщені на території АЗС відповідно до дозволу від 02.08.2021 № 0252.21.94 на експлуатацію машин, механізмів, устаткувань підвищеної небезпеки, а саме: колонка газороздавальна № 1188, 2006 року виготовлення, насос газоперекачувальний № 43965, 2015 року виготовлення, ємність для зберігання ЗВГ, об`ємом 4,85 м куб, 2008 року виготовлення.

Відповідно до пункту 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 (далі - Правила), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Відповідно до пункту 3 цих Правил АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні.

Стаціонарні АЗС - комплекс споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливо-, масло- та газороздавальними колонками.

На стаціонарних АЗС можуть розташовуватися пункти продажу товарів та надання побутових послуг.

Пересувні АЗС - комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів.

Контейнерні АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.

Стаціонарні АЗС розташовуються у населених пунктах, а також на автомобільних дорогах.

Використання пересувних АЗС дозволяється лише для реалізації населенню пічного палива, а також для реалізації палива на місці розташування стаціонарних АЗС у разі проведення їх ремонту або чистки резервуарів.

Використання контейнерних АЗС дозволяється лише в автогосподарствах, на промислових і сільськогосподарських підприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, в гаражних кооперативах та сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС.

Відповідно до ДБН В.1.1-7 «Автозаправні станції. основи проектування та будівництва» АЗС класифікуються за потужністю та технологічними рішеннями, зокрема, АГЗС - Автозаправна станція зріджених вуглеводневих газів пропан-бутан з резервуарами від 20 м до 100 куб. м.

АГЗП - автогазозаправний пункт зріджених газів з надземними резервуарами до 10 куб. м або з підземними до 20 куб. м.

Відповідно до ДБН В.2.5-20-2001 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання» до складу систем газопостачання входять, у тому числі: газонаповнювальні станції (далі - ГНС) і пункти (далі - ГНП), проміжні склади балонів (далі - ПСБ), стаціонарні автомобільні газозаправочні станції (далі - АГЗС) і пункти (далі - АГЗП), резервуарні установки, групові та індивідуальні газобалонні установки (далі - ГБУ ІГБУ), випарні та змішувальні установки ЗВГ.

АГЗС та АГЗП призначені для прийому, зберігання ЗВГ та заправки газобалонних автомобілів.

АГЗП підрозділяються на стаціонарні та тимчасові.

У складі стаціонарного АГЗП передбачаються:

- резервуари для ЗВГ ємкістю до 10 м3, що установлюються надземно (без обвалування);

- резервуари для ЗВГ ємкістю до 20 м3, що установлюються підземко;

- приймальні та заправні колонки;

- обладнання для перекачування газу;

- операторну, туалет;

- засоби пожежогасіння;

- навіс із негорючих матеріалів над технологічним обладнанням;

- систему електропостачання, КВП і А та захист від блискавки;

- сітчасту огорожу із негорючих матеріалів.

У складі тимчасового АГЗП, що працює від автоцистерни з резервуаром, що не перевищує 10 м3, передбачають об`єкти аналогічні для стаціонарних АГЗП, замінивши стаціонарні резервуари для ЗВГ на автоцистерну з резервуаром до 10м3.

Дозволяється встановлювати на АГЗП стаціонарні заправники газу заводського виготовлення, укомплектовані: резервуарами для газу загальним корисним об`ємом до 10 м3, насосами для перекачування газу, заправною колонкою, відповідними газопроводами та КВП.

Транспортна цистерна, що привозить газ від ГНС, повинна установлюватися від стаціонарної цистерни не ближче - 5 м.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.08.2022 у справі № 580/2513/21, для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб`єкт господарювання зобов`язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об`єкта, акт готовності об`єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов`язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту.

Тому для визначення того, чи відноситься АГЗП, що належить позивачу, до об`єкту будівництва у розумінні містобудівного законодавства та чи потребує введення в експлуатацію, необхідно визначити вид цього АГЗП.

Щодо необхідності отримання документа про введення в експлуатацію АГЗП колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частини другої статті 39 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеного в постанові від 21.08.2019 у справі № 823/1850/16, розміщення виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного заправника газом відноситься до будівельних робіт і потребує отримання дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Цей висновок застосований також у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 802/1696/16-а, від 26.01.2021 у справі № 826/10130/18, від 20.04.2021 у справі № 817/1269/17, від 27.05.2021 у справі № 823/1955/16, від 23.11.2021 у справі № 280/2701/19 та від 08.06.2022 у справі № 340/3135/20.

Колегія суддів у цій справі також враховує висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 08.06.2022 у справі № 340/3135/20, відповідно до якого правомірною є відмова у видачі ліцензії суб`єкту господарювання на роздрібну торгівлю пальним у разі неподання таким суб`єктом акта вводу в експлуатацію об`єкта, акта готовності об`єкта до експлуатації або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме - стаціонарного заправного комплексу.

Як уже було зазначено вище, відмова у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, викладена у спірному рішенні ГУ ДПС у Луганській області від 02.09.2021 №7911/6/12-32-09-02-10, вмотивована невідповідністю доданих до заяви документів вимогам статті 15 Закону № 481/95-ВР, а саме: відсутні документи, що підтверджують прийняття всіх об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, а саме: акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним. Також відсутні документи, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, видані в установленому законодавством порядку до 01.01.2014.

Колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.02.2023 у справі № 240/29665/21, відповідно до якого положення частини третьої статті 18 у системному зв`язку із положеннями частини тридцять восьмої статті 15 Закону № 481/95-ВР необхідно розуміти так, що тимчасово - до 01.01.2022 право на отримання ліцензії на виробництво пального, оптову або роздрібну торгівлю пальним або зберігання пального без подання документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, мають суб`єкти господарювання, що у встановленому законом порядку до 01.01.2014 набули право власності на кожен з об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; у разі розміщення нових об`єктів на відповідній території або у разі, якщо на такі об`єкти не набуто право власності відповідно до закону до 01.01.2014, для отримання ліцензії на вищезазначені види господарської діяльності необхідно подати документ, що підтверджує прийняття об`єктів в експлуатацію, якщо ці об`єкти потребують введення в експлуатацію відповідно до законодавства (зокрема, стаціонарні АГЗП).

Отже, для правильного вирішення цієї справи суди мали встановити, чи було позивачем набуто право власності до 01.01.2014 на інші об`єкти, розміщені на території АЗС (колонка газороздавальна, насос газоперекачувальний, ємність для зберігання), а також з`ясувати тип АГЗП, до складу якої входять вищезазначені об`єкти.

Установлення цих обставин має значення для визначення повноти поданих ТОВ «Теко-Транс» документів під час отримання ліцензії для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, та, відповідно, наявності підстав, передбачених статтею 15 Закону № 481/95-ВР, для відмови у видачі відповідної ліцензії.

Суд також ураховує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Частиною першою статті 50 Конституції передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Зазначене конституційне положення передбачає, що поняття «безпека життя і здоров`я людини» слід розуміти у широкому значення, яке охоплює різноманітні сфери суспільно-управлінських відносин, в яких застосування та тлумачення законодавства слід розглядати, головним чином, в аспекті створення максимальних гарантій безпечності людини та її відчуття захищеності, що також є основою суспільного інтересу. Пріоритет такого інтересу, за загальним правилом, над приватним інтересом (зокрема, у формі права власності, права на підприємницьку діяльність) у випадку їх конкуренції підтверджується також положеннями частини першої статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Отже, експлуатація АЗС без отримання відповідного акта або сертифіката про готовність об`єкта до експлуатації, може призвести до негативних наслідків для життя та здоров`я людей, оскільки цей об`єкт у силу приписів статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» має ознаки об`єктів підвищеної небезпеки.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 26.01.2021 у справі № 826/10130/18 та від 20.04.2021 у справі № 817/1269/17.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що під час касаційного перегляду справи знайшли підтвердження доводи ГУ ДПС у Луганській області про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуальних норм внаслідок неврахування висновків Верховного Суду в постановах, перелік яких наведено в касаційній скарзі. Внаслідок цього невстановленими залишись обставини, які безумовно мають значення для правильного вирішення спору у справі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалені в цій справі судові рішення слід скасувати, а справу - направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Колегія суддів не перевіряє доводи відповідача щодо неправильного вирішення судами попередніх інстанцій питання про розподіл судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на викладений вище висновок про необхідність направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі № 360/5063/21 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.В. Тацій Т.Г. Стрелець А.І. Рибачук