Рішення

від 27.05.2024 по справі 442/8411/23

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/8411/23

Провадження №2/442/183/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Павлів З.С.,

за участю секретаря судових засідань Голяк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опікита піклуваннявиконавчого комітетуСнятинської міськоїради Коломийськогорайону Івано-Франківськоїобласті таСлужбу усправах дітейДрогобицької міськоїради, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.07.2011 між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. За час шлюбу у них народились діти: донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, подружнє життя у них з відповідачем не склалося та на підставі рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11.07.2019 шлюб між ним розірвано та вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти в користь ОСОБА_1 у розмірі частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.10.2018 і до досягнення дітьми повноліття. З моменту розлучення відповідач почав вести аморальний спосіб життя, ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості до них, не цікавиться їхнім навчанням, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкується з дітьми в обсязі необхідному для їхнього нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти, тобто створились умови, які шкодять інтересам дітей. Звертає увагу й на те, що відповідач не виконує свого обов`язку щодо сплати аліментів, призначених судовим рішенням. Відтак, станом на 01.09.2023 заборгованість зі сплати аліментів становить 138728,39 грн.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою судді від 01.12.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 28.12.2023. Встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачам встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Ухвалою суду від 28.12.2023 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду на 24.01.2024. Залучено до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області та Службу у справах дітей Дрогобицької міської ради. Зобов`язано Орган опіки та піклування виконавчого комітету Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області представити суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язано Службу у справах дітей Дрогобицької міської ради представити суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підготовче провадження в справі закрито, призначено справу до розгляду по суті на 24.01.2024.

24.01.2024 розгляд справи відкладено на 06.02.2024.

31.01.2024 Відділ - Служба у справах дітей виконкому Дрогобицької міської ради надано до суду лист у якому зазначає, що комісією у складів спеціалістів відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради з`ясовано, що за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не проживає. Під час спілкування із сусідами з`ясовано, що ОСОБА_2 перебуває за межами України, в Республіці Польща. У зв`язку з цим, вищевказану ухвалу суду щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітніх дітей виконати неможливо.

06.02.2024 розгляд справи відкладено за клопотанням представника Служби у справах дітей Снятинської міської ради на 29.03.2024.

12.02.2024 Службою у справах дітей Снятинської міської ради надано в розпорядження суду лист про те, що згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, складеного депутатом Старостинського округу №3 с.Горішнє Залуччя від 05.02.2024 №131 відомо, що господарство за адресою проживання ОСОБА_1 зачинено, проживаючих осіб в господарстві не виявлено.

29.03.2024 розгляд справи відкладено через відсутність електроенергії на 11.04.2024.

11.04.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.05.2024.

14.05.2024 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача на 27.05.2024.

27.05.2024 представник позивача адвокат О.Герасимчук подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у щорічній відпустці.

У відповідності до положень статті 129 Конституції України,статті 2Цивільного процесуальногокодексу Україниодним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з вимогами чинного законодавства, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасника справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Також, суд враховує, що у разі неможливості прибуття в судове засідання, сторона має право брати участь в судовому засідання як особисто так і через свого представника чи звернутись за правовою допомогою до іншого представника.

Зважаючи на визначені законодавцем строки розгляду справи, а також чергове клопотання адвоката позивача про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що вчинив всі необхідні дії для забезпечення справедливого, своєчасного розгляду справи з метою ефективного захисту прав позивача, зокрема дотримуючись принципу диспозитивності, розцінює вищевказане клопотання як таке, що спрямоване на затягування розгляду справи та вирішив здійснити розгляд на підставі наявних доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не повідомила суду про причини неявки.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, подали до сукду клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11.07.2019 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16.07.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції Львівської області, актовий запис №79 розірвано. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.10.2018 і до досягнення дітьми повноліття.

З розрахунку заборгованості по аліментах від 13.09.2023 вбачається, що заборгованість боржника ОСОБА_2 зі сплати відповідно до вищезгаданого рішення суду станом на 01.09.2023 становить 138728,39 грн.

Оцінка суду.

Згідно частини другої статті 51Конституції України та статті 180СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, а згідно ч. 1 статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. (набрала чинності для України 27 вересня 1991 р.), та ст.8Закону України«Про охоронудитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України „Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 12 Закону України „Про охорону дитинства передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст.164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Пунктом 2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення цієї норми права дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

Згідно вимог ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.

Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

Згідно ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до вимог ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно преамбули Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ратифікованої Україною, визначається важливість ролі батьків у захисті та підтримці прав і найвищих інтересів дітей, зважаючи на те, що Держави в разі необхідності мають також брати участь у такому захисті й у такій підтримці.

Натомість, як зазначалося судом, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Висновок надається на підставі засідань комісії органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав, який проводить відповідну перевірку щодо підстав для надання відповідного висновку. Для підготовки цього висновку комісія спілкується з обома батьками, вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Як вбачається з представлених суду листів органів опіки та піклування як виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, так і Службою у справах дітей Снятинської міської ради сформувати відповідний висновок не видається можливим через відсутність за місцем проживання як батьків, так і дітей.

Посилання сторони позивача на наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів не є безумовною та достатньою підставою для позбавлення батьківських прав та не свідчить про таке є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач не довела та не надала суду доказів, у чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їх батька по відношенню до них батьківських прав, та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків.

Отже, судом не встановлено умисної винної поведінки відповідача щодо ухилення від виховання дітей і свідомого нехтування ним своїми обов`язками, а відтак, доводи позивача щодо позбавлення відповідача батьківських прав є безпідставними та необгрунтованими.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.12, 81, 264, 265,266,282ЦПК України, суд -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опікита піклуваннявиконавчого комітетуСнятинської міськоїради Коломийськогорайону Івано-Франківськоїобласті таСлужбу усправах дітейДрогобицької міськоїради, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Павлів З.С.