Ухвалавід 17.04.2024 по справі 910/628/20ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
17.04.2024Справа № 910/628/20
за заявою Акціонерного товариства "Альфа-Банк", як правонаступника АТ "Укрсоцбанк"
(ідентифікаційний код 23494714)
до Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз"
(ідентифікаційний код 13980201)
про банкрутство
Суддя Омельченко Л.В.
За участю секретаря судового засідання Олійника Б.М.
Особи, які беруть участь у справі та присутні у судовому засіданні:
від заявника - не з`явився;
від боржника - адвокат Русин Ю.Ю. (ордер серія АІ № 1255791 ВІД 25.07.2022);
розпорядник майна боржника - Ковальчук М.М. в особі адвоката Юрескул Н.С., яка діє на підставі ордеру серії АІ № 1208829 від 31.01.2022 (свідоцтво № 10368/10 від 08.11.2021);
Особи, які заявили грошові вимоги до боржника:
від АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ФАВОР» - не з`явився;
від АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Полтавець П.Ю., який діє на підставі довіреності № 19/3-02/604 від 07.12.2023 (свідоцтво № 000546 від 10.06.2019);
від АТ «Державний експортно-імпортний банк України» - адвокат Орендівський В.І., який діє на підставі довіреності № 19/3-02/325 від 07.12.2021 (свідоцтво № 000404 від 18.10.2019);
від Національного банку України - старший юрисконсульт відділу супроводження банкрутства та виконавчих проваджень управлінця правової та судової роботи з проблемними активами Юридичного департаменту Щербань Л.А., яка діє на підставі довіреності № 18-0012/91517 від 12.12.2023;
від іноземної юридичної особи «Nibulon S.A» - адвокат Васильєв А.О. (свідоцтво № 001110 від 18.05.2017);
від Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів - Гусак А.М. адвокат (свідоцтво № 3518 від 27.11.2008), який діє на підставі ордеру серії АА № 1351105; Марченко О.І. адвокат (свідоцтво № 21/2402 від 26.12.2019), який діє на підставі ордеру серії АО № 1090809 від 05.06.2023;
від Спрощеного акціонерного товариства «ЛІДЕА ФРАНЦІЯ» - не з`явився;
від Дойче Трасті Кампані Лімітед"- Бідний Є.М. адвокат (свідоцтво 000004 від 14.03.2017), який діє на підставі ордеру серії АА № 1323779 від 07.07.2023;
від ТОВ «Агрофірма «ТІНЬКИ» ТОВ «Карпатська нафтова компанія», ПрАТ «Райз -Максимко», ТОВ «Продбізнесгруп ЛТД», ТОВ КУА «Укрм`ясо інвест», ТОВ «УкрЛАН», ТОВ «Агро Еліта», ТОВ «Агро Віта -2000», СТОВ «Україна», ТОВ «Кеміагротрейд», ПрАТ «Октябрь», ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» - Бутко Д., адвокат (свідоцтво № 4401/10 від 23.12.2010);
від ПрАТ «Нове життя» - Бутко Д., адвокат (свідоцтво № 4401/10 від 23.12.2010);
від ТОВ «Ромни- Інвест» Бутко Д., адвокат (свідоцтво № 4401/10 від 23.12.2010);
від ДОЙЧЕ БАНК АКЦІЄНГЕЗЕЛЬШАФТ - не з`явився;
від ТДВ «ЖИТЛОБУД- 2» - не з`явився;
від ПрАТ «Україна - Райз» - Бутко Д., адвокат (свідоцтво № 4401/10 від 23.12.2010);
від ТОВ «Розтоцьке», ДП ОДП «Озерна», ТОВ «Розтоцьке», СТОВ «Прогрес- плюс», ТОВ «Захід Агро», ТОВ» Колос Інвест», ТОВ «Ареал Птахопродукт», ПрАТ» Дакор Вест», ТОВ «Аграрій», СГПП «Дружба», СТОВ «Сонячне», ТОВ «ВИР», ТОВ «Райз-Захід», ТОВ «Агро Зоря», ТОВ «Агро - Прогрес-2», ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «НИВА», ТОВ «Ім. Б. Хмельницького», СТОВ «Агро-Лан», ПАП «Галичина», ТОВ «Нива», ТОВ «Агротекс-Миколаїв» - не з`явився;
від Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ», ПрАТ «ім. Тельмана», ТОВ «Агрофірма «Дружба», ТОВ «Землянки», ПП «Агрофірма «Перше травня»- не з`явився;
від ПП «Спілка селян власників «Світанок» - Бутко Д., адвокат (свідоцтво № 4401/10 від 23.12.2010);
від ТОВ «Валінор менеджмент» - не з`явився;
від ТОВ «Югтразитсервіс - Агропродукт» - не з`явився;
від «ЮТС Агропродукт Плюс»- - не з`явився;
від ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР»- не з`явився;
від ТОВ «Райз Північ» - не з`явився;
від СТОВ «Мрія», СТОВ імені ЩОРСА, ПрАТ «Лебідь», ТОВ «Жовтень», СТОВ «Фіалка», ТОВ «Федорівка І К», ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО», ПАФ «Полузірська», ПСП «Оберіг» - не з`явився;
від Іноземної юридичної особи Нусід Сербія Д.О.О. - не з`явився;
від ТОВ «Агрокомплекс Немирів», ТОВ «Союз Агро-пром», ТОВ «Хлібодар», ПП «Агротал», ТОВ «Будівельний комплекс-2006», ПОСП «Мелені», ПОСП «Підрудянське», ПП «Велідницьке», ПСП «Гошівське», СФГ «Зоря», ТОВ «Агропідприємство «Зелена хвиля», ТОВ ВП «Зелена хвиля», ТОВ АФ «Зелена хвиля» ТОВ «Нива», ТОВ «Райз Полісся», ТОВ «Укрзернопром Іванків», ТОВ «Червона волока» - не з`явився;
від ПСП «Хухрянське», ПАФ «Агросвіт», СТОВ «НИВА», ТОВ «Путивль Агростандврт», ПП «Едельвейс Агро», Приватного виробничого-комерційного підприємства «ДОНЕЦЬ», ПП «Кролевець Агро-Лан», ТОВ «Вікторія Агроекспо» - не з`явився;
від ТОВ «Вороб`ївське Агро», СТОВ «Іскра», ТОВ «Шостка Агростандарт», ТОВ «Агрі Альфа», ТОВ «Сіверське», СВК «Чернацьке», ПП «Менське- Агро», ТОВ «СААН -Агро», ТОВ «Ясне», ТОВ «Агрофірма «Глазівська», ПСП «Чепелівське», ПП «Кренидівка», ПП «Ленд Капітал», ТОВ «С-Буда Агростандарт», ТОВ «Алгей Агростандарт (раніше «ЩОРС Агростандарт»), СТОВ «імені Чкалова», ТОВ «Агрофірма «Мрія», ПОСП «Перемога» - не з`явився;
від ТОВ «Агротермінал Констракшин» - не з`явився;
від ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО», ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО», ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА», ПСП «ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА» - не з`явився;
від ТОВ «Райз - Прикарпаття, ТОВ «Аграрна перспектива», ТОВ «Агропрмислова фірма «СВІТАНОК», ТОВ «Свято Трипілля», ТОВ «Левада», ПрАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ», ДП «Ямниця ВАТ «Івано-Франківськцемент», ТОВ «Торговий дім «МОЛОКО», «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» - не з`явився;
від ТОВ «Агрофірма «Надія», ТОВ «Зорі Прикарпаття», ТОВ «Дністер Агро ЛТД», ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Гетьман Сагайдачний» - не з`явився;
від УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС - не з`явився;
від ТОВ «Фінансова компанія «ФІНГАРАНТ» - не з`явився;
від ТОВ «Фінансова компанія «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» - не з`явився;
від Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» - не з`явився;
від Київської міської прокуратури - прокурор Вівдиченко О.І.;
від ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС - не з`явився;.
від ГУ ДПС у ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС у ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС у МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС у ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС у Полтавській області - не з`явився;
від ГУ ДПС у ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ, Автономній республіці КРИМ та м. Севастополі - не з`явився;
від ГУ ДПС у СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС у ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС у КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС у ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС у КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС у ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС у ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився;
від ГУ ДПС в ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ - не з`явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 заяву Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК", як правонаступника АТ "Укрсоцбанк", про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз"(ідентифікаційний номер 13980201), залишено без руху, встановлено строк десять днів з дня вручення цієї ухвали заявнику на усунення недоліків заяви про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (ідентифікаційний номер 13980201), встановлено заявнику спосіб усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство шляхом надання належних доказів сплати судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
05.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про усунення недоліків, встановлених ухвалою Господарського суду від 23.01.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 № 910/628/20 заяву Акціонерного товариства "Альфа-Банк" було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 26.02.2020, визначених автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражних керуючих Костіна С.О., Ковальчука М.М. та Холостого О.І. зобов`язано подати заяву про участь у справі.
19.02.2020 до суду надійшла заява арбітражної керуючої Потупало Н.І. про участь у справі про банкрутство.
20.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява арбітражного керуючого Холостого О.І. про участь у справі про банкрутство.
24.02.2020 до суду надійшла заява арбітражного керуючого Сиволобова М.М. про участь у справі про банкрутство.
25.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява арбітражного керуючого Ковальчука М.М. про участь у справі про банкрутство.
25.02.2020 до суду надійшла заява арбітражного керуючого Костіна С.О. про участь у справі про банкрутство.
26.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло повідомлення від арбітражного керуючого Костіна С.О. із додатковою інформацією до заяви про участь у справі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.06.2020 було відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 5/17, ідентифікаційний номер 13980201), визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська,10, ідентифікаційний номер 23494714) до Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 5/17, ідентифікаційний номер 13980201) у розмірі 202 070 056,90 грн, уведено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 5/17, ідентифікаційний номер 13980201), здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 5/17, ідентифікаційний номер 13980201) за номером 64633 від 05.03.2020, призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 5/17, ідентифікаційний номер 13980201) арбітражного керуючого Костіна Сергія Олексійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 54 від 08.02.2013), визначено дату проведення попереднього судового засідання на 22.04.2020 р.
Судове засідання у справі 22.04.2020 не відбулось у зв`язку з направленням матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі № 910/628/20 задоволено, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі № 910/628/20 у частині призначення розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" арбітражного керуючого Костіна С.О. скасовано, призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" арбітражного керуючого Ковальчука Миколу Миколайовича, матеріали справи направлено до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дікманн Сідс Україна" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суді від 09.06.2020 у праві № 910/628/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 призначено розгляд справи у попередньому засіданні на 16.11.20.
У судовому засіданні 16.11.2020 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 09.12.2020.
Судове засідання 09.12.2020 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Яковенко А.В. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 розгляд справи № 910/628/20 призначено на 01.03.2020.
У судовому засіданні 01.03.2021 суд ухвалив розгляд справи відкласти на 31.05.2021.
У судовому засіданні 31.05.2021 відкладено розгляд справи на 02.08.2021.
Судове засідання 02.08.2021 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Яковенко А.В. у відпустці.
21.10.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява іноземної юридичної особи NIBULON S.A. про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.
03.11.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява АТ «Укрексімбанк» про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.
03.11.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява іноземної юридичної особи «NUSEED SERBIA D.O.O.» про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.
04.11.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Національного банку України про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 призначено розгляд справи у попередньому засіданні на 08.11.2021.
Судове засідання 08.11.2021 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Яковенко А.В. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 призначено розгляд справи в попередньому засіданні на 31.01.2022.
06.12.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ФАВОР».
25.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Національного банку України про відвід судді.
25.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Національного банку України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 за наслідками розгляду заяви про відвід судді Яковенко А.В. суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв`язку з чим вирішення питання про відвід судді Яковенко А.В. передано на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, який розглядає цю справу.
За результатами автоматичного розподілу судової справи між суддями, проведеного 26.01.2022, матеріали заяви про відвід судді Яковенко А.В., поданої в межах справи № 910/628/20, передано на розгляд судді Чеберяку П.П.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у задоволенні заяви Національного банку України про відвід судді Яковенко А.В. від розгляду справи № 910/628/20 відмовлено.
28.01.2022 до Господарського суду міста Києва від Спрощеного акціонерного товариства «Євраліс Семенс» надійшла заява про відвід судді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 в задоволенні заяви представника Спрощеного акціонерного товариства «Євраліс Семенс» про відвід судді Яковенко А. В. від розгляду справи № 910/628/20 відмовлено.
У судовому засіданні 31.01.2022 суддя Яковенко А. В. заявила самовідвід від розгляду справи № 910/628/20, який головуючим у справі суддею було задоволено, а матеріали справи передано уповноваженому працівнику Господарського суду міста Києва для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/628/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" передано для розгляду судді Омельченку Л.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 було прийнято суддею Омельченком Л.В. до свого провадження справу № 910/628/20 за заявою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська,10, ідентифікаційний номер 23494714) до Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 5/17, ідентифікаційний номер 13980201) про банкрутство, попереднє засідання суду у справі призначено на 22.06.2022 о 12:15, установлено строк до 15.06.2022 (включно) розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Ковальчуку М. М. для подачі до Господарського суду міста Києва доказів виконання у повному обсязі вимог Ухвали Господарського суду м. Києва від 26.06.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 5/17, ідентифікаційний номер 13980201), установлено строк до 15.06.2022 (включно) боржнику для подачі до Господарського суду міста Києва, учасникам справи та особам, які заявили грошові вимоги до боржника, доказів виконання у повному обсязі вимог Ухвали Господарського суду м. Києва від 26.06.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 5/17, ідентифікаційний номер 13980201), установлено строк до 15.06.2022 (включно) Акціонерному товариству "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська,10, ідентифікаційний номер 23494714) та особам, які заявили грошові вимоги до боржника, для подачі до суду додаткових пояснень/заперечень стосовно заявлених до боржника грошових вимог із підтвердження їх відповідними доказами.
03.05.2022 від Національного банку України надійшла заява про пришвидшення розгляду справи.
06.05.2022 від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М. М. надійшло клопотання на ознайомлення із матеріалами справи.
08.05.2022 від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М. М. надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог, заявлених до ПрАТ «Компанія Райз».
08.05.2022 від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М. М. надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог, заявлених до ПрАТ «Компанії Райз»
08.05.2022 від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М. М. надійшло заперечення на клопотання про відсторонення арбітражного керуючого Ковальчука М. М. від виконання повноважень у справі № 910/628/20.
14.06.2022 від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М. М. надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 28.04.2022.
20.06.2022 через відділ діловодства суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшла заява про визнання конкурсних кредиторських вимог у справі № 910/628/20 про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз» у розмірі 1110,97 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 було прийнято заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області (ідентифікаційний код: 44069150) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1110,97 грн, зобов`язано боржника та розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М. М розглянути заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області (ідентифікаційний код: 44069150) з грошовими вимогами до боржника, надати суду докази їх визнання або ж відхилення у встановленому порядку та повідомити кредитора про наслідки розгляду заяви, докази чого надати суду.
21.06.2022 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від АТ "Державний ощадний банк України" надійшло заперечення на подані до боржника кредиторські заяви.
21.06.2022 на електронну пошту суду від представника кредиторів, а саме: Приватної Агрофірми «Полузірська», ТОВ «Жовтень», ПАТ «Лебідь», Сільськогосподарського ТОВ «МРІЯ», Приватного Сільськогосподарського підприємства «Оберіг», ТОВ «Стандарт-Агро», ТОВ «Федорівка і К», Сільськогосподарського ТОВ «ФІАЛКА», Сільськогосподарського ТОВ «Імені Щорса» - адвоката Гузія С. надійшло клопотання про перенесення дати розгляду справи.
21.06.2022 на електронну пошту суду від представника кредиторів, а саме: ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО», СТОВ «ІСКРА, ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ», ТОВ "АГРІ-АЛЬФА", ТОВ «СІВЕРСЬКЕ», СВК«ЧЕРНАЦЬКЕ», ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО», ТОВ «СААН-АГРО», ТОВ «ЯСНЕ», ТОВ «АГРОФІРМА «ГЛАЗІВСЬКА», ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ», ПП «КРЕНИДІВКА», ПП «ЛЕНД КАПІТАЛ», ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ», ТОВ «АЛГЕЙ АГРОСТАНДАРТ» (раніше ТОВ «ЩОРС-АГРОСТАНДАРТ»), СТОВ ІМЕНІ ЧКАЛОВА, ТОВ "АГРОФІРМА "МРІЯ", ПОСП «ПЕРЕМОГА» - адвоката Демчука Є.В. надійшло клопотання про перенесення дати розгляду справи.
21.06.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ «Райз-Прикарпаття» адвоката Білана Н.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
21.06.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ «Свято Трипілля» адвоката Білана Н.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
21.06.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ "Агропромислова фірма"Світанок" адвоката Білана Н.М надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
21.06.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ "Агропромислова фірма "Левада" адвоката Білана Н.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
21.06.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ "СП "Гетьман Сагайдачний" адвоката Гарагуц І.Ф. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
21.06.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ «Зорі Прикарпаття» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи - адвоката Гарагуц І.Ф. Придніпровське» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
22.06.2022 на електронну пошту суду від представника Приватної агрофірми "Долинська" адвоката Гарагуц І.Ф. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
22.06.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ "Дністер Агро ЛТД" адвоката Гарагуц І.Ф. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
22.06.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ "Агрофірма "Надія" адвоката Гарагуц І.Ф. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
22.06.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ "СП "Гетьман Сагайдачний" адвоката Гарагуц І.Ф. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
22.06.2022 на електронну пошту суду від представника кредиторів, а саме: ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД»; ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ»; ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ»; ТОВ «СП «НИВА», СТОВ «Агро-Лан», ТОВ «Агро-Зоря», ТОВ «Агро-Прогрес-2»,ТОВ «АРЕАЛ АГРОПРОДУКТ», ТОВ «Імені Богдана Хмельницького», СТОВ «Аграрій», ТОВ «Вир», СПП «ДРУЖБА», ПАП «ГАЛЛИЧИНА», СУАП «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ», ТОВ «ЗАХІД АГРО», ТОВ «НИВА», ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ», СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС», СТОВ «СОНЯЧНЕ» адвоката Адамовича Є.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
22.06.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ АГРОФІРМА "ОЛІМПЕКС - АГРО" адвоката Майко А.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
22.06.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ АГРОФІРМА "ДНІПРЯНЕ" адвоката Майко А.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
22.06.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ АГРОФІРМА "АГРО-ВІТА 2000" адвоката Майко А.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
22.06.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ АГРОФІРМА "БУДИЩА" адвоката Майко А.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
22.06.2022 на електронну пошту суду від представника кредиторів, а саме: АГРОФІРМА "ВЕРЕСЕНЬ", ПП "АГРОФІРМА "ПЕРШЕ ТРАВНЯ", ПП ССВ "СВІТАНОК", ПрАТ "ІМ. ТЕЛЬМАНА", ПрАТ "НОВЕ ЖИТТЯ", ПрАТ "УКРАЇНА-РАЙЗ", СТОВ "АГРОФІРМА "ДРУЖБА", ТОВ "ЗЕМЛЯНКИ", ТОВ "РОМНИ-ІНВЕСТ" - адвоката Дробота Ю.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022, серед іншого, відмовлено у задоволені клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М.М. про забезпечення вимог кредиторів у справі № 910/628/20 про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз»; заборонено боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна боржника правочини щодо рухомого та нерухомого майна, яке належить боржнику на праві власності; відкладено розгляд справи на 25.07.2022 о 12:15; встановлено строк учасникам справи до 18.07.2022 для подачі пояснень/заперечень стосовно клопотання від 28.07.2021 Експортно-Імпортного банку Сполучених Штатів про відсторонення розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М.М. від виконання повноважень у справі про банкрутство Компанії Райз № 910/628/20, клопотання від 19.10.2021 Національного банку України про відсторонення арбітражного керуючого Ковальчука М.М. від виконання повноважень розпорядника майна боржника у справі № 910/628/20 про банкрутство ПрАТ «Компанія «Райз», заяви (клопотання) від 21.10.2021 іноземної юридичної особи «Nibulon S.A» про відсторонення арбітражного керуючого Ковальчука М.М. від виконання повноважень розпорядника майна боржника, клопотання від 02.11.2021 АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про відсторонення арбітражного керуючого Ковальчука М.М. від виконання повноважень розпорядника майна боржника у справі № 910/628/20 про банкрутство ПрАТ «Компанія «Райз», заяви про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів від ТОВ «Дікманн Сідс України»; встановлено строк учасникам справи до 18.07.2022 для подачі пояснень/заперечень стосовно заперечень Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо визнання вимог інших кредиторів до боржника; встановлено строк до 18.07.2022 розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Ковальчуку М.М. для подачі суду звіту про вчинені ним заходи у процедурі розпорядження майном боржника у період з дати призначення по 18.07.2022; встановлено копію звіту у строк до 18.07.2022 направити учасникам справи, докази чого надати суду; встановлено строк до 18.07.2022 арбітражному керуючому Лукашук Любові Сергіївні (свідоцтво арбітражного керуючого № 291 від 25.02.2013) для подачі до суду заяви про участь у справі № 910/628/20 про банкрутство ПрАТ «Компанія «Райз».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 задоволено заяву Національного банку України про надання згоди на реалізацію майна, що перебуває в заставі, та надано дозвіл на примусову реалізацію майна ПрАТ «Компанія «Райз», що перебуває в заставі (іпотеці) Національного банку України в межах відкритих виконавчих проваджень, а саме: виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого 13.12.2019 у справі № 910/11008/17; виконавче провадження № 60377284 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого 04.10.2019 у справі № 910/10935/17; виконавче провадження № 63117082 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 у справі № 910/10877/17.
14.07.2022 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (ідентифікаційний код: 14289688) в особі філії «Інфоксводоканал» (ідентифікаційний код: 26472133) надійшла заява про визнання конкурсних кредиторських вимог у справі № 910/628/20 про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз» у розмірі 15 531,60 грн (без урахування суми судового збору).
18.07.2022 від Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" надійшли пояснення щодо заперечень арбітражного керуючого Ковальчука М. М. від 03.06.2022 вих № 02-04/660.
19.07.2022 від розпорядника майна ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» арбітражного керуючого Ковальчука М.М. надійшов проміжний звіт за період з 09.06.2020 по 18.07.2022 з додатками.
21.07.2022 від розпорядника майна ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» арбітражного керуючого Ковальчука М.М. надійшло клопотання про долучення доказів направлення звіту про вчинені заходи у процедурі розпорядження майном боржника учасникам справи.
21.07.2022 від Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" надійшли заперечення на заяви про відсторонення розпорядника майна боржника арбітражного керуючого.
21.07.2022 від Національного банку України надійшли додаткові пояснення щодо раніше поданих документів у справі.
22.07.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Прикарпаття", Товариства з обмеженою відповідальністю "Свято Трипілля", Дочірнього підприємства "Рідний край" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Левада", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма"Світанок" на електронну пошту суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
25.07.2022 від Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на електронну пошту суду надійшли заперечення на заяви про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.
25.07.2022 від Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
25.07.2022 від Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of the Unites States) надійшла заява про поновлення строку на подання заперечень на вимоги заінтересованих кредиторів у справі № 910/628/20.
25.07.2022 від Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of the Unites States) надійшли заперечення на додаткові пояснення заінтересованих кредиторів Компанії Райз.
25.07.2022 від Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" надійшли доповнення до заяви про зміну кредитора.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 було відмовлено у задоволенні клопотання від 28.07.2021 Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів про відсторонення арбітражного керуючого Ковальчука М.М. від виконання повноважень у справі № 910/628/20 про банкрутство Компанії Райз та додаткового клопотання до нього від 28.01.2022 у справі № 910/628/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (ідентифікаційний номер 13980201); відмовлено у задоволенні клопотання від 19.10.2021 Національного Банку України (ідентифікаційний код: 00032106) про відсторонення арбітражного керуючого Ковальчука М.М. від виконання повноважень розпорядника майна боржника у справі № 910/628/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (ідентифікаційний номер 13980201);відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» від 28.10.2021 про відсторонення арбітражного керуючого Ковальчука М.М. від виконання повноважень розпорядника майна боржника у справі № 910/628/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (ідентифікаційний номер 13980201); залишено без розгляду заяву (клопотання) від 21.10.2021 іноземної юридичної особи «Nibulon S.A» про відсторонення арбітражного керуючого М.М. Ковальчука від виконання повноважень розпорядника майна боржника із доповненнями до неї від 22.10.2021; задоволено заяву Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ФАВОР» (ідентифікаційний номер: 43345155); замінено кредитора Акціонерне товариство "Альфа-Банк", як правонаступника АТ "Укрсоцбанк", (ідентифікаційний номер 23494714) на Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ФАВОР» (ідентифікаційний номер: 43345155) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 200 831 629,55 грн; відкладено розгляд справи на 28.09.22 об 11:00; встановлено строк до 21.09.2022 учасникам справи та особам, які заявили грошові вимоги до боржника, для подачі до суду пояснень/заперечень на проміжний звіт розпорядника майна боржника Приватного акціонерного товариства «Компанія Райз» (код ЄДРПОУ 13980201) арбітражного керуючого Ковальчука М.М. з « 09» червня 2020 року по « 18» липня 2022 року; викликано у судове засідання учасників справи, визнавши явку у судове засідання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука Миколи Миколайовича обов`язковою.
29.07.2022 на електронну пошту суду надійшов запит від Північного апеляційного господарського суду (суддя Пантелієнко В.О.) про направлення матеріалів справи в зв`язку із надходженням апеляційної скарги АТ «Компанія Райз» на ухвалу Господарського суду м. Києва по справі №910/628/20 від 22.06.2022.
01.08.2022 на електронну пошту суду від Васильєва А. О. надійшла заява про знайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
01.08.2022 до відділу діловодства надійшло клопотання від Приватного акціонерного товариство "Компанія "Райз" про ознайомлення з матеріалами справи.
03.08.2022 до відділу діловодства надійшло клопотання від Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of the Unites States) про ознайомлення з матеріалами справи.
11.08.2022 до відділу діловодства від АТ «УКРЕКСІМБАНК» надійшла заява про надання згоди на звернення стягнення на майно Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» яке є предметом забезпечення.
19.08.2022 матеріали справи № 910/628/20 (з 1 по 101 том) були направлені до Північного апеляційного суду у відповідності до запиту від 29.07.2022.
22.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.07.2022 у справі № 910/628/20.
05.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Національного банку України на ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.07.2022 у справі № 910/628/20
12.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of the Unites States) на ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.07.2022 у справі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 апеляційну скаргу ПрАт «Компанія Райз» було залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.06.2022 у справі без змін.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 було залишено без задоволення апеляційні скарги Національного банку України, АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of the Unites States), ухвалу господарського суду м. Києва від 25.07.2022 в оскаржуваній частині залишено без змін.
22.12.2022 з Північного апеляційного господарського суду справу № 910/628/20 у 103-х томах повернуто до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду від 27.01.2023 було призначено засідання суду у справі на 27.03.23 об 11:15 год.; встановлено розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Ковальчуку М.М. строк до 20.03.2023 для подачі до Господарського суду м. Києва відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду; зобов`язано учасників справи надати докази виконання ухвали суду у справі від 25.07.2022 у частині подачі до суду пояснень/заперечень на проміжний звіт розпорядника майна боржника Приватного акціонерного товариства «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) арбітражного керуючого Ковальчука М.М. з « 09» червня 2020 року по « 18» липня 2022 року; здійснено виклик у судове засідання учасників справи.
10.02.2023 до відділу діловодства надійшло від АТ "Укрексімбанк" надійшло пояснення по справі.
24.03.2023 на електронну пошту суду від ТОВ «Свято Трипілля", ПАТ "Івано-Франківський м`ясокомбінат" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
24.03.2023 на електронну пошту суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи від ТОВ "Торговий Дім Молоко", ДП "Рідний край" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Левада", ТОВ Агропромислова фірма"Світанок», ТОВ "Райз-Прикарпаття".
27.03.2023 на електронну пошту суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи від ТОВ "Ім. КЛ. Петровського", Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка.
27.03.2023 відбулось судове засідання у справі, у якому судом заслухано представників учасників справи та осіб, які заявили кредиторські вимоги до боржника стосовно заявлених до боржника кредиторських вимог.
27.03.23 у судовому засіданні судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 19.04.23 об 11:00 год.
14.04.2023 до відділу діловодства суду від ПрАТ "Компанія "Райз" надійшли додаткові пояснення у справі.
14.04.2023 2023 на електронну пошту суду від АТ "Укрексімбанк" надійшла заява про надання згоди на звернення стягнення на майно боржника.
17.04. 2023 на електронну пошту суду від АТ "Укрексімбанк" надійшли заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів (повторно).
18.04.2023 до відділу діловодства суду від АТ "Сенс Банк"(попередня назва АТ`Альфа-Банк») надійшло повідомлення про уточнення кредиторських вимог.
18.04.2023 на електронну пошту суду від ПАТ "Івано-Франківський м`ясокомбінат", ТОВ Агропромислова фірма"Світанок", ТОВ "Торговий Дім Молоко", ДП "Рідний край" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Левада", ТОВ "Райз-Прикарпаття", ТОВ «Свято Трипілля» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
18.04.2023 на електронну пошту суду від Уклендформінг ПЛС надійшло клопотання про актуалізацію реєстраційних даних підприємства та повноваження представника Войцехівського О.В.
19.04.2023 на електронну пошту суду від іноземної юридичної особи «Nibulon S.A» надійшла заява про уточнення кредиторських вимог.
19.04.2023 на електронну пошту суду від іноземної юридичної особи «Nibulon S.A» надійшло клопотання про розгляд заперечень щодо визнання інших кредиторів.
19.04.2023 відбулось засідання у справі, у якому судом заслухано представників учасників справи та осіб, які заявили кредиторські вимоги до боржника, стосовно заявлених до боржника кредиторських вимог.
У судовому засіданні 19.04.23 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 24.05.23 об 11:00 год.
15.05.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 про повернення апеляційної скарги ПрАТ «Райз-Максимко».
Ухвалою Господарського суду від 19.05.2023 було призначено засідання суду у справі щодо розгляду заяв АТ «Укрексімбанк» та Національного банку України про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на 03.07.2023 о 12:15; залучено до участі у справі у якості особи, щодо якої заявлено вимоги про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, керівника Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) - ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); здійснено виклик у судове засідання та визнано явку обов`язковою учасників справи, а також представників АТ «Укрексімбанк» та Національного банку України, розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" арбітражного керуючого Ковальчука М.М. та керівника боржника Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) - ОСОБА_1 .
18.05.2023 до відділу діловодства суду від АТ «УКРЕКСІМБАНК» надійшли пояснення по справі.
23.05.2023 до відділу діловодства суду від ПрАТ «Компанія РАЙЗ» надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви з кредиторськими вимогами Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів.
23.05.2023 до відділу діловодства суду від ПрАТ «Компанія РАЙЗ» надішли додаткові пояснення щодо кредиторських вимог АТ "УКРЕКСІМБАНК».
24.05.2023 відбулось засідання у справі, у якому судом заслухано представників учасників справи та осіб, які заявили кредиторські вимоги до боржника, стосовно заявлених до боржника кредиторських вимог.
У судовому засіданні 24.05.2023 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 07.06.23 об 11:00 год.
31.05.2023 до відділу діловодства суду від АТ "УКРЕКСІМБАНК» надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
06.06.2023 до відділу діловодства суду від ПрАТ «Компанія РАЙЗ надійшли додаткові пояснення щодо кредиторських вимог АТ "УКРЕКСІМБАНК».
У судовому засіданні 07.06.2023 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 19.07.23 об 11:00 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 було призначено судове засідання у справі щодо розгляду заяви АТ «Укрексімбанк» про надання згоди на звернення стягнення на майно боржника - Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (ідентифікаційний код 13980201), яке є предметом забезпечення, на 03.07.23 о 12:30, викликано у судове засідання та визнано явку обов`язковою учасників справи, а також представників АТ «Укрексімбанк», Національного банку України та Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів, встановлено строк до 26.06.23 учасникам справи та Національному банку України, Експортно-Імпортному Банку Сполучених Штатів для подачі до суду письмових пояснень на заяву АТ «Укрексімбанк» про надання згоди на звернення стягнення на майно боржника - Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (ідентифікаційний код 13980201), яке є предметом забезпечення.
12.06.2023 до відділу діловодства суду від АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшли пояснення.
19.062023 на електронну пошту суду від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку надійшло повідомлення по справі.
23.06.2023 до відділу діловодства суду від ГУ ДПС у Дніпропетрорвській області надійшов запит щодо розгляду заяви з кредиторськими вимогами.
27.06.2023 на електронну пошту суду від АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
27.06.2023 на електронну пошту суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про продовження процесуальних строків.
28.06.2023 до відділу діловодства суду від Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of the Unites States) надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
28.06.2023 від Головного управління ДПС у Чернігівській області (ідентифікаційний код 44094124) надійшла заява з кредиторськими вимогами до боржника ПрАТ «Компанія Райз» у розмірі 472 129,63 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 було прийнято заяву Головного управління ДПС у Чернігівській області (ідентифікаційний код 44094124) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 472 129,63 грн, розгляд якої призначено у судовому засіданні 19.07.2023 об 11:10, зобов`язано розпорядника майна арбітражного керуючого Ковальчука М. М розглянути заяву Головного управління ДПС у Чернігівській області (ідентифікаційний код 44094124) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 472 129,63 грн, надати суду докази їх визнання або ж відхилення у встановленому порядку та повідомити кредитора про наслідки розгляду заяви, докази чого надати суд
30.06.2023 до відділу діловодства суду від ПрАТ «Компанія РАЙЗ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
30.06.2023 на електронну пошту суду від Експортно- Імпортниого банку Сполучених Штатів надійшла заява про покладення солідарної відповідальності.
03.07.2023 на електронну пошту суду від ПрАТ «Компанія РАЙЗ» надійшло заперечення.
03.07.2023 на електронну пошту суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення про покладення на керівника божника солідарної відповідальності.
03.07.2023 на електронну пошту суду від ПрАТ «Компанія РАЙЗ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 було відкладено розгляд заяви АТ «Укрексімбанк» про надання згоди на звернення стягнення на майно боржника - Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (ідентифікаційний код 13980201), яке є предметом забезпечення на 13.09.2023 об 11:30.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 було відкладено розгляд заяв АТ «Укрексімбанк» та Національного банку України про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на 13.09.23 о 11:00 год., викликано у судове засідання учасників справи та керівника боржника ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
10.07.2023 до відділу діловодства суду від Експортно-імпортний банк Сполучених Штатів (Export-Import Bank of the Unites States) надійшло клопотання про долучення доказів.
11.07.2023 до відділу діловодства суду від розпорядника майна арбітражного керуючого Ковальчука М.М. надійшло повідомлення.
18.07.2023 до відділу діловодства суду від розпорядника майна арбітражного керуючого Ковальчука М.М. надійшло уточнення до повідомлення.
19.07.2023 відбулось засідання у справі, у якому судом заслухано представників учасників справи та осіб, які заявили кредиторські вимоги до боржника, стосовно заявлених до боржника кредиторських вимог.
У судовому засіданні 19.07.2023 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 13.09.23 о 12:00 год.
26.07.2023 до суду від Головного управління ДПС у Закарпатській області (ідентифікаційний код 44106694) надійшла заява з кредиторськими вимогами до боржника ПрАТ «Компанія Райз» у розмірі 1 093 259,45 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 було прийнято заяву Головного управління ДПС у Закарпатській області (ідентифікаційний код 44106694) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 093 259,45 грн, розгляд якої призначено у судовому засіданні 13.09.2023 о 12:00; зобов`язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М. М розглянути заяву Головного управління ДПС у Закарпатській області (ідентифікаційний код 44106694) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 093 259,45 грн, надати суду докази їх визнання або ж відхилення у встановленому порядку та повідомити кредитора про наслідки розгляду заяви, докази чого надати суду.
08.08.2023 до відділу діловодства суду від розпорядника майна арбітражного керуючого Ковальчука М.М. надійшло повідомлення про результат розгляду заяви кредитора.
08.09.2023 на електронну пошту суду від АТ "Сенс Банк"надійшла заява про розгляд справи без його участі.
11.09.2023 до відділу діловодства суду від Дойче Трасті Компані Лімітед надішло клопотання про залишення без розгляду клопотання боржника.
12.09.2023 на електронну пошту суду від Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of the Unites States) надійшло клопотання про долучення перекладу документів.
12.09.2023 на електронну пошту суду від Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of the Unites States) надійшли додаткові заперечення проти вимог заінтересованих кредиторів боржника.
13.09.2023 на електронну пошту суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання про покладення солідарної відповідальності на нього.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 було відкладено розгляд заяв про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за незадоволення вимог кредиторів на 08.11.2023 об 11:00.
13.09.2023 відбулось судове засідання у справі, у якому судом заслухано представників учасників справи та осіб, які заявили кредиторські вимоги до боржника, стосовно заявлених до боржника кредиторських вимог.
У судовому засіданні 13.09.2023 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 25.10.2023 об 11:00 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 було задоволено заяву АТ «Укрексімбанк» про надання згоди на звернення стягнення на майно боржника - Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (ідентифікаційний код 13980201), яке є предметом забезпечення; надано згоду на реалізацію майна, що перебуває в заставі та надано дозвіл на примусову реалізацію в межах відкритого виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Турчиним А.А., майна Приватного акціонерного товариства «Компанія Райз» (ідентифікаційний номер 13980201), що перебуває в заставі (іпотеці) Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України».
05.10.2023до Господарського суду надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, про витребування справи № 910/628/20 у зв`язку з оскарженням ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 (скаржник ПрАТ «Компанія Райз»).
05.10.2023на електронну пошту суду від Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of the Unites States) (представник Гусак А.М.) надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
09.10.2023 на електронну пошту суду від Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of the Unites States)( представник Гусак А.М.) надійшла заява про видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання.
10.10.2023 на електронну пошту суду від Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of the Unites States) (представник Гусак А.М.) надійшло зауваження щодо протоколу судового засідання.
Судове засідання 25.10.2023 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Омельченка Л.В. у відпустці.
26.10.2023 на електронну пошту суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшла заява з кредиторськими вимогами до ПрАТ «Компанія Райз» у розмірі 4 024 369,98 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 було прийнято заяву Головного управління ДПС в Одеській області (ідентифікаційний код 44069166) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 024 369,98 грн., розгляд якої призначено у судовому засіданні 29.11.2023, зобов`язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М. М розглянути заяву Головного управління ДПС в Одеській області (ідентифікаційний код 44069166) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 024 369,98 грн, надати суду докази їх визнання або ж відхилення у встановленому порядку та повідомити кредитора про наслідки розгляду заяви, докази чого надати суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 було призначено розгляд справи на 29.11.23 об 11:00 год., викликано у судове засідання учасників справи та осіб, які заявили грошові вимоги до боржника.
08.11.2023 відбулось судове засідання у справі про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) ОСОБА_1
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 було відмовлено в задоволенні заяв Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Національного банку України, Експортно - Імпортного Банку Сполучених Штатів про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Бродівським РВ УМВС України у Львівській області 23 грудня 1997).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 було повідомлено Товариству з обмеженою відповідальністю"Агрофірма "Тіньки" (ідентифікаційний код 14183688) про недоліки заяви про грошові вимоги кредиторів, що виявилися у відсутності доказів виникнення задекларованої заборгованості (первісної документації, платіжних доручень тощо); встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Тіньки" строк до 16.11.2020 (включно) для усунення вищевказаних недоліків заяви про визнання кредитором боржника.
06.11.2020 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Тіньки" надійшла заява з доданими до неї матеріалами на виконання Ухвали господарського суду від 29.10.2020.
16.11.2023 до електронного суду від ПрАТ «Райз- Максимко» надійшли додаткові пояснення на заперечення Ексімбанку Сполучених Штатів.
17.11.2023 до електронного суду від ТОВ «Жовтень» надійшли додаткові пояснення на заперечення Ексімбанку Сполучених Штатів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 було прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю"Агрофірма "Тіньки" (ідентифікаційний код 14183688) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 323 008,11 грн, розгляд якої призначено у судовому засіданні 29.11.23 об 11:00 год; зобов`язано боржника та розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М.М. розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Тіньки" (ідентифікаційний код 14183688) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 323 008,11 грн, надати суду докази їх визнання або ж відхилення у встановленому порядку та повідомити кредитора про наслідки розгляду заяви, докази чого надати суду.
23.11.2023 до електронного суду надійшла заява Криворізької міської ради про участь у судовому засіданні 29.11.2023 в режимі відеоконференції.
27.11.2023 до відділу діловодства суду від ПрАТ «Компанія Райз» надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви з кредиторськими вимогами ЕКСІМБАНКУ Сполучених Штатів.
28.11.2023 до електронного суду від ЕКСІМБАНКУ Сполучених Штатів надійшло клопотання про витребування доказів.
28.11.2023 до електронного суду надійшла заява ТОВ «Райз Прикарпаття» про участь у судовому засіданні 29.11.2023 в режимі відеоконференції.
28.11.2023 до електронного суду від ПрАТ «Компанія Райз» надійшло клопотання про повернення заяви з грошовими вимогами Компанії «Дойче ТрастіКампані Лімітед»
29.11.2023 до відділу діловодства суду від ПрАТ «Компанія Райз» надійшли додаткові пояснення щодо вимог іноземної юридичної особи «NIBULON».
29.11.2023 до відділу діловодства суду від ТОВ «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» надійшла заява про долучення документів (довідка ПУМБ)
29.11.2023 після перерви, яку було оголошено судом 13.09.2023 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України, відбулось судове засідання у справі, у якому судом заслухано представників учасників справи та осіб, які заявили кредиторські вимоги до боржника.
У судовому засіданні 29.11.2023 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 24.01.2024 об 11:00 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 було задоволено частково клопотання Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів про витребування доказів; поновлено Експортно-Імпортному Банку Сполучених Штатів строк для звернення з клопотанням про витребування доказів; Витребувано у розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (ідентифікаційний код 13980201) Ковальчука М.М. (вул. Старо - Яблунська, 16 Буча, Бучанський район, Київська область) усі первинні документи, на підставі яких були визначені грошові вимоги кредиторів: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "УКРМ`ЯСО-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 35482461), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "РАЙЗ-МАКСИМКО" (ідентифікаційний код 30382533), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ"(ідентифікаційний код 32873378), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАЙЗ-ПРИКАРПАТТЯ" (ідентифікаційний код 2573828), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР"(ідентифікаційний код 37379531), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОТАЛ" (ідентифікаційний код 30468531), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО", (ідентифікаційний код 35508327), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАЙЗ - ПОЛІССЯ" (ідентифікаційний код 35905240), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАЙЗ-ЗАХІД (ідентифікаційний код 33246716), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РОЗТОЦЬКЕ" (ідентифікаційний код 31878417), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА" (ідентифікаційний код 35173399), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РОМНИ-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 32356877), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-ЛАН", (ідентифікаційний код 32807970), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО"(ідентифікаційний код 32802841), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЛЕБІДЬ" (ідентифікаційний код 14021460), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" (ідентифікаційний код 32300976), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОГРЕС - ПЛЮС", (ідентифікаційний код 30472034), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО" (ідентифікаційний код 34653904), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "НАДІЯ" (ідентифікаційний код 30869155), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАНДАРТ - АГРО" (ідентифікаційний код 33268530), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРАРІЙ" (ідентифікаційний код 31276026), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРІ-АЛЬФА"( ідентифікаційний код 35294049), ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ" (ідентифікаційний код 32605718), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛОС-ІНВЕСТ"( ідентифікаційний код 32922971, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОФІРМА "ОЛІМПЕКС - АГРО" (ідентифікаційний код 30195842), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" (ідентифікаційний код 03761768, СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІСКРА" (ідентифікаційний код 30800800), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАХІД АГРО" (ідентифікаційний код 32843893), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОФІРМА "ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ" (ідентифікаційний код 34082678), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ" (ідентифікаційний код 34264783), ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО "ЯМНИЦЯ" ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ" (ідентифікаційний код 20539936), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ", (ідентифікаційний код 33174411), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМ. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО" (ідентифікаційний код 34559826), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВИР" (ідентифікаційний код 32922943), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-ВІТА 2000" (ідентифікаційний код 35601700), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО СЕРВІС" (ідентифікаційний код 39994946), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СІВЕРСЬКЕ" (ідентифікаційний код 30894197), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "С-БУДА АГРОСТАНДАРТ" (ідентифікаційний код 35685762), ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО "ОЗЕРНА" ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РОЗТОЦЬКЕ" (ідентифікаційний код 36650984), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОТЕКС - МИКОЛАЇВ" (ідентифікаційний код 31193280), АГРОФІРМА "ВЕРЕСЕНЬ" (ідентифікаційний код 23810167), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МРІЯ" (ідентифікаційний код 05287839), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО" (ідентифікаційний код 34135504), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КООПЕРАТИВ "ЧЕРНАЦЬКЕ" (ідентифікаційний код 33477067), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР-ЛАН" (ідентифікаційний код 30942423), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МЕНСЬКЕ - АГРО" (ідентифікаційний код 35390219), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС - 2006" (ідентифікаційний код 34259836), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 30889014), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "ДРУЖБА" (ідентифікаційний код 03773004), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВАЛІНОР-МЕНЕДЖМЕНТ" (ідентифікаційний код 37615249), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СААН-АГРО" (ідентифікаційний код 32888557), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОПІДПРИЄМСТВО "ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ" (ідентифікаційний код 34247930), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СОЮЗ-АГРО-ПРОМ" (ідентифікаційний код 35322898), ПРИВАТНА АГРОФІРМА "ПОЛУЗІРСЬКА", (ідентифікаційний код 30731348), ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХУХРЯНСЬКЕ" (ідентифікаційний код 30134800), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-ЕЛІТА" (ідентифікаційний код 33215143), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " ФІАЛКА" (ідентифікаційний код 03772281), СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО "ЗОРЯ" (ідентифікаційний код 05267506), ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА (ідентифікаційний код 03764005), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЖОВТЕНЬ", ідентифікаційний код 31539058), ПРИВАТНО-ОРЕНДНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПЕРЕМОГА" (ідентифікаційний код 30812727), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІМЕНІ ЩОРСА (ідентифікаційний код 03771471), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХЛІБОДАР" (ідентифікаційний код 32144192), ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ОБЕРІГ" (ідентифікаційний код 32387224), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВЕЛІДНИЦЬКЕ" (ідентифікаційний код 03744072), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЯСНЕ" (ідентифікаційний код 30924856), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФЕДОРІВКА І К", (ідентифікаційний код 32583422), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОКТЯБРЬ" (ідентифікаційний код 00414552), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "ГЛАЗІВСЬКА" (ідентифікаційний код 30869066), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ" (ідентифікаційний код 35806241), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (ідентифікаційний код 00451636), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ" (ідентифікаційний код 35129580), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВЯТО ТРИПІЛЛЯ" (ідентифікаційний код 30848308), МАЛЕ ПРИВАТНЕ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДОНЕЦЬ" (ідентифікаційний код 30647489), ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЧЕПЕЛІВСЬКЕ" (ідентифікаційний код 03800149), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРЕНИДІВКА" (ідентифікаційний код 33477025), ПРИВАТНО - ОРЕНДНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "МЕЛЕНІ" (ідентифікаційний код 03728392), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" (ідентифікаційний код 39838125), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЛЕНД КАПІТАЛ" (ідентифікаційний код 34233315), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" (ідентифікаційний код 03779834), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАЙЗ-ПІВДЕНЬ" (ідентифікаційний код 34396047), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛГЕЙ-АГРО" (ідентифікаційний код 33189130), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "ТІНЬКИ" (ідентифікаційний код 14183688), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА "СВІТАНОК" (ідентифікаційний код 03752433), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРЕЙД АГРО" (ідентифікаційний код 39995033), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПОРТТРАНСБУД" (ідентифікаційний код 39825870), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАНІСЛАВСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ" (ідентифікаційний код 32873692), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНА-РАЙЗ" (ідентифікаційний код 03779805), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛГЕЙ АГРОСТАНДАРТ" (ідентифікаційний код 35289201), ПРИВАТНО-ОРЕНДНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПІДРУДЯНСЬКЕ" (ідентифікаційний код 03744014), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН" (ідентифікаційний код 31657262), ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОФІРМА "КРАСНОПІЛЬСЬКА" (ідентифікаційний код 00854937), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ" (ідентифікаційний код 35585176), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗЕРНОПРОМ АГРО" (ідентифікаційний код 39988885), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІМЕНІ ЧКАЛОВА, (ідентифікаційний код 03780279), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗЕМЛЯНКИ" (ідентифікаційний код 30834159), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ", (ідентифікаційний код 34911556), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА", (ідентифікаційний код 01051258), ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОФІРМА ІМЕНІ ПОТРИВАЄВА" (ідентифікаційний код 03765281), ПРИВАТНА АГРОФІРМА "АГРОСВІТ" (ідентифікаційний код 32367737), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ''ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ'' (ідентифікаційний код 33731096), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА" (ідентифікаційний код 32908049), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОФІРМА "ПЕРШЕ ТРАВНЯ" (ідентифікаційний код 30810976), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОКОМПЛЕКС "НЕМИРІВ" (ідентифікаційний код 30902312), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДАКОР ВЕСТ", (ідентифікаційний код 03118357), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НОВЕ ЖИТТЯ" (ідентифікаційний код 13998980), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СОНЯЧНЕ" (ідентифікаційний код 30827927), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "МРІЯ", (ідентифікаційний код 30869176), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЧЕРВОНА ВОЛОКА" (ідентифікаційний код 05418603), ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО "РІДНИЙ КРАЙ" ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА "ЛЕВАДА"(ідентифікаційний код 3523880), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-ЗОРЯ" (ідентифікаційний код 30715768), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ"(ідентифікаційний код 39995206), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕМІАГРОТРЕЙД" (ідентифікаційний код 25595336), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІСТЕР АГРО ЛТД" (ідентифікаційний код 30155967), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІМ. ТЕЛЬМАНА" (ідентифікаційний код 03779685), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО СПІЛКА СЕЛЯН - ВЛАСНИКІВ "СВІТАНОК" (ідентифікаційний код 25168967), ПРИВАТНА АГРОФІРМА "ДОЛИНСЬКА" (ідентифікаційний код 30298520), ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО (З ОРЕНДНИМИ ВІДНОСИНАМИ) "ГОШІВСЬКЕ" (ідентифікаційний код 03743993), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ГЕТЬМАН САГАЙДАЧНИЙ" (ідентифікаційний код 32370074), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КОРОСТЕНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (ідентифікаційний код 00443418), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД" (ідентифікаційний код 34998747), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДРУЖБА" (ідентифікаційний код 30715312), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-ПРОГРЕС-2" (ідентифікаційний код 30715899), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАЙЗ ПІВНІЧ, (ідентифікаційний код 34264631), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО" (ідентифікаційний код 03737632), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-АНГЛІЙСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 25318246), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ШКІРЯНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СВІТАНОК" (ідентифікаційний код 00307891); Витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців,17, Київ. 04053 ідентифікаційний код 21708016) виписки за банківським рахунком № НОМЕР_3 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», з якого ПрАТ «Компанія «Райз» проводило розрахунки (списання та зарахування коштів) з наступними кредиторами: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "УКРМ`ЯСО-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 35482461), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "РАЙЗ-МАКСИМКО" (ідентифікаційний код 30382533), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ"(ідентифікаційний код 32873378), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАЙЗ-ПРИКАРПАТТЯ" (ідентифікаційний код 2573828), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР"(ідентифікаційний код 37379531), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОТАЛ" (ідентифікаційний код 30468531), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО", (ідентифікаційний код 35508327), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАЙЗ - ПОЛІССЯ" (ідентифікаційний код 35905240), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАЙЗ-ЗАХІД (ідентифікаційний код 33246716), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РОЗТОЦЬКЕ" (ідентифікаційний код 31878417), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА" (ідентифікаційний код 35173399), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РОМНИ-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 32356877), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-ЛАН", (ідентифікаційний код 32807970), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО"(ідентифікаційний код 32802841), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЛЕБІДЬ" (ідентифікаційний код 14021460), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" (ідентифікаційний код 32300976), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОГРЕС - ПЛЮС", (ідентифікаційний код 30472034), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО" (ідентифікаційний код 34653904), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "НАДІЯ" (ідентифікаційний код 30869155), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАНДАРТ - АГРО" (ідентифікаційний код 33268530), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРАРІЙ" (ідентифікаційний код 31276026), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРІ-АЛЬФА"( ідентифікаційний код 35294049), ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ" (ідентифікаційний код 32605718), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛОС-ІНВЕСТ"( ідентифікаційний код 32922971, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОФІРМА "ОЛІМПЕКС - АГРО" (ідентифікаційний код 30195842), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" (ідентифікаційний код 03761768, СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІСКРА" (ідентифікаційний код 30800800), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАХІД АГРО" (ідентифікаційний код 32843893), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОФІРМА "ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ" (ідентифікаційний код 34082678), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ" (ідентифікаційний код 34264783), ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО "ЯМНИЦЯ" ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ" (ідентифікаційний код 20539936), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ", (ідентифікаційний код 33174411), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМ. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО" (ідентифікаційний код 34559826), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВИР" (ідентифікаційний код 32922943), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-ВІТА 2000" (ідентифікаційний код 35601700), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО СЕРВІС" (ідентифікаційний код 39994946), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СІВЕРСЬКЕ" (ідентифікаційний код 30894197), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "С-БУДА АГРОСТАНДАРТ" (ідентифікаційний код 35685762), ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО "ОЗЕРНА" ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РОЗТОЦЬКЕ" (ідентифікаційний код 36650984), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОТЕКС - МИКОЛАЇВ" (ідентифікаційний код 31193280), АГРОФІРМА "ВЕРЕСЕНЬ" (ідентифікаційний код 23810167) СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МРІЯ" (ідентифікаційний код 05287839), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО" (ідентифікаційний код 34135504), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КООПЕРАТИВ "ЧЕРНАЦЬКЕ" (ідентифікаційний код 33477067), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР-ЛАН" (ідентифікаційний код 30942423), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МЕНСЬКЕ - АГРО" (ідентифікаційний код 35390219), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС - 2006" (ідентифікаційний код 34259836), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 30889014), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "ДРУЖБА" (ідентифікаційний код 03773004), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВАЛІНОР-МЕНЕДЖМЕНТ" (ідентифікаційний код 37615249), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СААН-АГРО" (ідентифікаційний код 32888557), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОПІДПРИЄМСТВО "ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ" (ідентифікаційний код 34247930), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СОЮЗ-АГРО-ПРОМ" (ідентифікаційний код 35322898), ПРИВАТНА АГРОФІРМА "ПОЛУЗІРСЬКА", (ідентифікаційний код 30731348), ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХУХРЯНСЬКЕ" (ідентифікаційний код 30134800), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-ЕЛІТА" (ідентифікаційний код 33215143), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " ФІАЛКА" (ідентифікаційний код 03772281), СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО "ЗОРЯ" (ідентифікаційний код 05267506), ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА (ідентифікаційний код 03764005), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЖОВТЕНЬ", ідентифікаційний код 31539058), ПРИВАТНО-ОРЕНДНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПЕРЕМОГА" (ідентифікаційний код 30812727), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІМЕНІ ЩОРСА (ідентифікаційний код 03771471), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХЛІБОДАР" (ідентифікаційний код 32144192), ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ОБЕРІГ" (ідентифікаційний код 32387224), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВЕЛІДНИЦЬКЕ" (ідентифікаційний код 03744072), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЯСНЕ" (ідентифікаційний код 30924856), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФЕДОРІВКА І К", (ідентифікаційний код 32583422), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОКТЯБРЬ" (ідентифікаційний код 00414552), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "ГЛАЗІВСЬКА" (ідентифікаційний код 30869066), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ" (ідентифікаційний код 35806241), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (ідентифікаційний код 00451636), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ" (ідентифікаційний код 35129580), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВЯТО ТРИПІЛЛЯ" (ідентифікаційний код 30848308), МАЛЕ ПРИВАТНЕ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДОНЕЦЬ" (ідентифікаційний код 30647489), ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЧЕПЕЛІВСЬКЕ" (ідентифікаційний код 03800149), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРЕНИДІВКА" (ідентифікаційний код 33477025), ПРИВАТНО - ОРЕНДНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "МЕЛЕНІ" (ідентифікаційний код 03728392), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" (ідентифікаційний код 39838125), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЛЕНД КАПІТАЛ" (ідентифікаційний код 34233315), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" (ідентифікаційний код 03779834), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАЙЗ-ПІВДЕНЬ" (ідентифікаційний код 34396047), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛГЕЙ-АГРО" (ідентифікаційний код 33189130), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "ТІНЬКИ" (ідентифікаційний код 14183688), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА "СВІТАНОК" (ідентифікаційний код 03752433), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРЕЙД АГРО" (ідентифікаційний код 39995033), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПОРТТРАНСБУД" (ідентифікаційний код 39825870), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАНІСЛАВСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ" (ідентифікаційний код 32873692), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНА-РАЙЗ" (ідентифікаційний код 03779805), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛГЕЙ АГРОСТАНДАРТ" (ідентифікаційний код 35289201), ПРИВАТНО-ОРЕНДНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПІДРУДЯНСЬКЕ" (ідентифікаційний код 03744014), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН" (ідентифікаційний код 31657262), ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОФІРМА "КРАСНОПІЛЬСЬКА" (ідентифікаційний код 00854937), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ" (ідентифікаційний код 35585176), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗЕРНОПРОМ АГРО" (ідентифікаційний код 39988885), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІМЕНІ ЧКАЛОВА, (ідентифікаційний код 03780279), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗЕМЛЯНКИ" (ідентифікаційний код 30834159), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ", (ідентифікаційний код 34911556), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА", (ідентифікаційний код 01051258), ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОФІРМА ІМЕНІ ПОТРИВАЄВА" (ідентифікаційний код 03765281), ПРИВАТНА АГРОФІРМА "АГРОСВІТ" (ідентифікаційний код 32367737), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ''ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ'' (ідентифікаційний код 33731096), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА" (ідентифікаційний код 32908049), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОФІРМА "ПЕРШЕ ТРАВНЯ" (ідентифікаційний код 30810976), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОКОМПЛЕКС "НЕМИРІВ" (ідентифікаційний код 30902312), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДАКОР ВЕСТ", (ідентифікаційний код 03118357), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НОВЕ ЖИТТЯ" (ідентифікаційний код 13998980), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СОНЯЧНЕ" (ідентифікаційний код 30827927), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "МРІЯ", (ідентифікаційний код 30869176), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЧЕРВОНА ВОЛОКА" (ідентифікаційний код 05418603), ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО "РІДНИЙ КРАЙ" ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА "ЛЕВАДА"(ідентифікаційний код 3523880), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-ЗОРЯ" (ідентифікаційний код 30715768), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ"(ідентифікаційний код 39995206), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕМІАГРОТРЕЙД" (ідентифікаційний код 25595336), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІСТЕР АГРО ЛТД" (ідентифікаційний код 30155967), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІМ. ТЕЛЬМАНА" (ідентифікаційний код 03779685), ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО СПІЛКА СЕЛЯН - ВЛАСНИКІВ "СВІТАНОК" (ідентифікаційний код 25168967), ПРИВАТНА АГРОФІРМА "ДОЛИНСЬКА" (ідентифікаційний код 30298520), ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО (З ОРЕНДНИМИ ВІДНОСИНАМИ) "ГОШІВСЬКЕ" (ідентифікаційний код 03743993), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ГЕТЬМАН САГАЙДАЧНИЙ" (ідентифікаційний код 32370074), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КОРОСТЕНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (ідентифікаційний код 00443418), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД" (ідентифікаційний код 34998747), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДРУЖБА" (ідентифікаційний код 30715312), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-ПРОГРЕС-2" (ідентифікаційний код 30715899), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАЙЗ ПІВНІЧ, (ідентифікаційний код 34264631), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО" (ідентифікаційний код 03737632), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-АНГЛІЙСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 25318246), ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ШКІРЯНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СВІТАНОК" (ідентифікаційний код 00307891); Витребувано належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для пред`явлення кредиторських вимог до боржника за період виникнення кредиторської заборгованості, а саме:
- усіх первинних документів, на підставі яких виникли грошові вимоги та в яких відображено рух коштів і товарів (робіт, послуг), в тому числі, усіх виписок за банківськими рахунками, з яких здійснювались оплати Боржнику;
- усіх регістрів синтетичного та аналітичного обліку (облікових регістрів), в яких відображені всі господарські операції, на підставі яких виникли грошові вимоги (залишок та рух активів і зобов`язань), або відповідних витягів з таких облікових регістрів;
- витягів з податкової та фінансової звітності в розрізі усіх контрагентів (кредиторів), в якій відображені грошові вимоги кредиторів; встановлено розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Ковальчуку М.М., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, учасникам справи строк до 10.01.2024 для подачі до Господарського суду м. Києва витребуваних доказів.
30.11.2023 до суду надійшло клопотання про внесення даних про учасника справи від Іноземної юридичної особи «NIBULON S.A.».
30.11.2023 до суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від Іноземної юридичної особи «NIBULON S.A.».
01.12.2023 до суду надійшла Ухвала ПАГС від 03.10.2023 про витребування справи № 910/628/20 у зв`язку з оскарженням Ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2023.
05.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи від ПрАТ «Райз -Максимко» на виконання вимог суду.
05.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Карпатська нафтова компанія» на виконання вимог суду.
05.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Продбізхнесгруп» на виконання вимог суду.
06.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Агортермінал констракшн» на виконання вимог суду.
06.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Вікторія Агроекспо» на виконання вимог суду.
06.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Путивль Агростандарт» на виконання вимог суду.
06.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ПСП «Хухрянське» на виконання вимог суду.
06.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ПП «Кролевець Агролан» на виконання вимог суду.
06.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ПП «Едельвейс - Агро» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Розтлцьке» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ДП «Озерна» ТОВ «Розтоцьке» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи СТОВ «Прогрес-Плюс» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Захід Агро» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Колос-Інвест» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Ареал Птахопродукт» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ПАТ «Дакор Вест» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи СТОВ «Агро-Лан» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Імені Богдана Хмельницького» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи СТОВ «Аграрій» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Нива» (ідентифікаційний код 037617613191) на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи СТОВ «Сонячне» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Вир» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Райз-Захід» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Агро-Зоря» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшли документи ПАП «Галичина» на виконання вимог суду.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшла Ухвала ПАГС від 04.12.2023 про витребування справи № 910/628/20 у зв`язку з оскарженням Ухвали Господарського суду міста Києва від 08.11.2023.
07.12.2023 до відділу діловодства суду надійшла Ухвала ПАГС від 04.12.2023 про витребування справи № 910/628/20 у зв`язку з оскарженням Ухвали Господарського суду міста Києва від 08.11.2023.
22.12.2023 до суду надійшло клопотання Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів про ознайомлення з матеріалами справи.
08.01.2024 до суду надійшло клопотання Криворізької міської ради про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
08.01.2024 до суду надійшло клопотання Криворізької міської ради по справі.
10.01.2024 до суду надійшло клопотання від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука про долучення документів на виконання Ухвали від 29.11.2023 про витребування доказів.
12.01.2024 до суду надійшло клопотання Національного Банку України про ознайомлення з матеріалами справи.
17.01.2024 до суду надійшло клопотання ПрАТ «Райз Максимко» про ознайомлення з матеріалами справи.
19.01.2024 до суду надійшло клопотання компанії «Дойче Трасті Кампані Лімітед» про залишення без розгляду заяви ПрАТ «Компанія Райз» від 28.11.2023.
22.01.2024 до суду надійшло клопотання ПрАТ «Райз Максимко» про ознайомлення з матеріалами справи.
23.01.2024 до суду від Експортно - Імпортного Банку Сполучених Штатів надійшло пояснення у справі.
23.01.2024 до суду від АТ «Укрексімбанк» надійшло додаткове обґрунтування заяви банку від 24.03.2020.
24.01.2024 до суду від ПрАТ «Компанія Райз» надійшло додаткове пояснення у справі.
24 01.2024 до суду від ПП «Агрофірма «Вересень» надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі.
24.01.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "Ім. КЛ. Петровського" на виконання вимог суду.
24.01.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПСП ім.Т.Г.Шевченка на виконання вимог суду.
24.01.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи "АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА" на виконання вимог суду.
24.01.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"АЛГЕЙ-АГРО" на виконання вимог суду.
24.01.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"ВАЛІНОР-МЕНЕДЖМЕНТ" на виконання вимог суду.
24.01.2024 до суду від Криворізької міської ради надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі.
24.01.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" на виконання вимог суду.
24.01.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПП "ЮТС - Агропродукт Плюс" на виконання вимог суду.
24.01.2024 до відділу діловодства суду від ТОВ «Агротекс Миколаїв» надійшло повідомлення про неможливість надання документів через їх знаходження на Тимчасово окупованій території.
24.01.2024 після перерви, яку було оголошено судом 29.11.2023 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України, відбулось судове засідання у справі, у якому судом заслухано представників учасників справи та осіб, які заявили кредиторські вимоги до боржника.
У судовому засіданні 24.01.2024 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 28.02.2024 о 12:00 год.
02.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло повідомлення та долучення документів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
12.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПрАТ "Октябрь» на виконання вимог суду.
12.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "УКР-ЛАН" на виконання вимог суду.
12.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"АГРО-ВІТА 2000" на виконання вимог суду.
12.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"АГРОФІРМА" ОЛІМПЕКС-АГРО" на виконання вимог суду.
14.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПОСП "Перемога" на виконання вимог суду.
14.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"Сіверське" на виконання вимог суду.
14.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"СААН-АГРО" на виконання вимог суду.
16.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР на виконання вимог суду.
16.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРТТРАНСБУД" на виконання вимог суду.
16.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "Компанія з управління активами "УКРМ`ЯСО-ІНВЕСТ" на виконання вимог суду.
16.02.2024 до відділу діловодства суду надійшла заява ТОВ "Трейд-Агро" про повернення оригіналів документів.
16.02.2024 до відділу діловодства суду надійшла заява ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР" про повернення оригіналів документів.
16.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"АГРОФІРМА" ОЛІМПЕКС-АГРО» на виконання вимог суду.
16.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли заява ТОВ "КЕМІАГРОТРЕЙД" про повернення оригіналів документів.
16.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли заява ТОВ "ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД" про повернення оригіналів документів.
16.02.2024 до відділу діловодства суду надійшла заява ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР" про повернення оригіналів документів.
16.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "ПОРТТРАНСБУД" на виконання вимог суду.
16.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "Компанія з управління активами "УКРМ`ЯСО-ІНВЕСТ" на виконання вимог суду.
16.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "Трейд Агро" на виконання вимог суду.
16.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли заява ТОВ "Олімпекс-Агро" про повернення оригіналів документів.
16.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документм ТОВ "Олімпекс-Агро" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від ГУ ДПС у Донецькій області.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "Вороб`ївське-Агро" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Алгей Агростандарт» (раніше ТОВ"ЩОРС АГРОСТАНДАРТ") на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПСП"Чепелівське" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПП "МЕНСЬКЕ-АГРО" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи СТОВ імені Чкалова на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи СТОВ"ІСКРА" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "С-БУДА АГРОСТАНДАРТ" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "Агрофірма "Глазівська" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "ЯСНЕ" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"Кренидівка" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи СВК"Чернацьке" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"АГРІ-АЛЬФА" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "АГРОФІРМА "МРІЯ" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи СТОВ «Мрія» на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "Жовтень" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "ФЕДОРІВКА І К" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи СТОВ "Фіалка" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"Стандарт-Агро" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПрАТ"ЛЕБІДЬ" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПСП "Оберіг" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПАФ "Полузірська" на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду від ТОВ «Валінор -Менеджмент» надійшло повідомлення про неможливість надання документів через їх знаходження на Тимчасово окупованій території.
19.02.2024 до відділу діловодства суду від ПП «ЮТС-Агропродукт Плюс» надійшло повідомлення про неможливість надання документів через їх знаходження на Тимчасово окупованій території.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи СТОВ імені Щорса на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Агро-Зоря» на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Агро-Прогрес-2» на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи СГПП «Дружба» на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи СП «Дубноцукорінвест» на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «НИВА» на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПрАТ «Дакор Вест» на виконання вимог суду.
19.02.2024 до відділу діловодства суду від ТОВ «Агротекс Миколаїв» надійшло повідомлення про неможливість надання документів через їх знаходження на Тимчасово окупованій території.
19.02.2024 до відділу діловодства суду від ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» надійшло повідомлення про неможливість надання документів через їх знаходження на Тимчасово окупованій території.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "СААН-АГРО" про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПОСП «Перемога» про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ «Сіверське» про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПП "МЕНСЬКЕ-АГРО про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "АГРІ-АЛЬФА" про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ «Алгей Агростандарт» (раніше ТОВ"ЩОРС АГРОСТАНДАРТ") про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПСП "Чепелівське"про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання СТОВ "ІСКРА" про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПП "Кренидівка" про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання СВК "Чернацьке" про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "С-БУДА АГРОСТАНДАРТ" про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "ЯСНЕ" про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання СТОВ імені Чкалова про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "Вороб`ївське-Агро" про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "АГРОФІРМА "МРІЯ" про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "Агрофірма "Глазівська" про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ" про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПП "Ленд Капітал" на виконання вимог суду.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПП "Ленд Капітал" про повернення оригіналів документів.
20.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання адвоката Андросюка І.С. про повернення оригіналів доказів ДП «Озерна», ТОВ «Розтоцьке», СТОВ «Прогрес-Плюс», ТОВ «Захід Агро», ТОВ «Колос-Інвест», ТОВ «Ареал Птахопродукт», ПрАТ «Дакор Вест», СТОВ «Агро-Лан», ТОВ «Імені Богдана Хмельницького», СТОВ «Аграрій», ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код 03779834), СТОВ «Сонячне», ТОВ «Вир», ТОВ «Райз-Захід», ПАП «Галичина», ТОВ «Агро-Зоря», ТОВ «Агро-Прогрес-2», СГПП «Дружба», ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код 32404621), СП «Дубноцукорінвест».
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ДП "Ямниця" ВАТ "Івано-Франківськцемент" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПАФ "Долинська" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПрАТ Івано-Франківський м`ясокомбінат" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання СГП "Гетьман Сагайдачний" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ДП ВАТ "Івано-Франківський м`ясокомбінат" "Івано-Франківські ковбаси" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "Агрофірма "Надія" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "Торговий Дім Молоко" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "Агропромислова фірма"Світанок" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "Дністер Агро ЛТД" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ДП Рідний край" ТОВ "Агропромислова фірма "Левада" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПрАТ "Шкіряне підприємство "Світанок" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "Свято Трипілля" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "Аграрна Перспектива" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПАТ "Івано-Франківський м`ясокомбінат" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"Агропромислова фірма"Світанок" на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПАФ "Долинська" на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ДП "Рідний край" ТОВ "Агропромислова фірма "Левада" на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПАТ "Івано-Франківський м`ясомбінат» на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "Свято Трипілля" на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ДП ВАТ "Івано-Франківський м`ясокомбінат" "Івано-Франківські ковбаси" на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "Торговий Дім Молоко" на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"Агрофірма "Надія" на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"Дністер Агро ЛТД" на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"Зорі Прикарпаття" на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ДП ВАТ "Івано-Франківський "Івано-Франківські ковбаси" про повернення оригіналів документів.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ"Райз-Прикарпаття" на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Гетьман Сагайдачний" на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ДП "Ямниця" ВАТ "Івано-Франківськцемент" на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПАТ "Шкіряне підприємство "Світанок» на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ "Аграрна перспектива" на виконання вимог суду.
21.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ «Райз Прикарпаття» про повернення оригіналів документів.
26.02.2024 до суду від Іноземної юридичної особи "Nibulon S.A." надійшли заперечення щодо письмових пояснень боржника.
26.02.2024 до суду від Іноземної юридичної особи "Nibulon S.A." надійшли письмові пояснення у справі.
27.02.2024 до суду від Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів надійшла заява у справі.
27.02.12024 до суду від Національного банку України надійшли додаткові пояснення у справі.
27.02.2024 до суду від Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів надійшли заперечення на клопотання ПрАТ «Компанія Райз» від 27.11.2023.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи Агрофірми "Вересень" на виконання вимог суду.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПП "Перше травня" на виконання вимог суду.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПП Спілка селян - власників « СВІТАНОК» на виконання вимог суду.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПрАТ «ім.Тельмана» на виконання вимог суду.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПрАТ «Нове життя» на виконання вимог суду.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ПрАТ «Україна - Райз» на виконання вимог суду.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи СТОВ «Агрофірма «Дружба» на виконання вимог суду.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Землянки» на виконання вимог суду.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшли документи ТОВ «Ромни-Інвест» на виконання вимог суду.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання Агрофірми "Вересень" про повернення оригіналів документів.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПП"Перше травня" про повернення оригіналів документів.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПП Спілка селян - власників « СВІТАНОК» про повернення оригіналів документів.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПрАТ «ім.Тельмана» про повернення оригіналів документів.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПрАТ «Нове життя» про повернення оригіналів документів.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПрАТ «Україна - Райз» про повернення оригіналів документів.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ «Землянки» про повернення оригіналів документів.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ТОВ «Ромни-Інвест» про повернення оригіналів документів.
28.02.2024 до відділу діловодства суду надійшло клопотання ПрАТ «Компанія Райз» про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 було відмовлено у задоволенні клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) від 27 листопада 2023 про залишення без розгляду заяви з кредиторськими вимогами Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів; було відмовлено у задоволенні клопотання представника Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів про визнання подання Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) від 27 листопада 2023 року зловживанням процесуальними правами - відмовити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 було задоволено заяву Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів про витребування доказів; витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців,17, Київ. 04053 ідентифікаційний код 21708016) виписку за банківським рахунком № НОМЕР_3 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201).
У судовому засіданні 28.02.24 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 17.04.24 о 12:00 год.
17.04.2024 у судове засідання з`явились представник боржника адвокат Русин Ю.Ю.; розпорядник майна боржника - Ковальчук М.М. в особі адвоката Юрескул Н.С.; представник АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Полтавець П.Ю., представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України» адвокат Орендівський В.І., представник Національного банку України Щербань Л.А., представник іноземної юридичної особи «Nibulon S.A» - адвокат Васильєв А.О., представник Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів - Гусак А.М., Марченко О.І., представник Дойче Трасті Кампані Лімітед"- адвокат Бідний Є.М., представник ТОВ «Агрофірма «ТІНЬКИ», ТОВ «Карпатська нафтова компанія», ПрАТ «Райз -Максимко», ТОВ «Продбізнесгруп ЛТД», ТОВ КУА «Укрм`ясо інвест», ТОВ «УкрЛАН», ТОВ «Агро Еліта», ТОВ «Агро Віта -2000», СТОВ «Україна», ТОВ «Кеміагротрейд», ПрАТ «Октябрь», ТОВ «ПОРТТРАНСБУД», ПрАТ «Нове життя», ТОВ Ромни- Інвест» , ПрАТ «Україна - Райз», ПП «Спілка селян власників «Світанок» - адвокат Бутко Д., від Київської міської прокуратури - прокурор Вівдиченко О.І. Судом було повідомлено що на виконання ухвали суду про витребування доказів у справі від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання. Представник розпорядника майна боржника адвокат Юрескул Н.С. просив суд відкласти розгляд справи через зайнятість у іншому судовому процесі. Судом протокольно було відмовлено у відкладенні розгляду справи з огляду на дотримання принципу розумності строків проведення попереднього судового засідання у справі.
Крім того, боржник ПрАТ «РАЙЗ» просив суд розглянути та задовольнити його клопотання щодо витребування у Експортного-імпортного банку Сполучених Штатів доказів отримання кредиту. Втім, суд, заслухавши пояснення боржника, думку інших учасників справи, які заперечували щодо поданого клопотання боржника, ухвалив відмовити ПрАТ «Райз» протокольною ухвалою у витребуванні запитуваних доказів, оскільки боржник не обґрунтував, що запитувані документи можуть підтвердити або спростувати обставини, які матимуть істотне значення для розгляду справи.
Представник Експортного-імпортного банку Сполучених Штатів Гусак А.М. підтримав подане клопотання про постановлення окремої ухвали щодо наявності ознак в діях ПрАТ «Райз» кримінальних правопорушень, просив суд його задовольнити. Представник боржника Русин Ю.Ю. заперечував, вказав, що кредитор вводить суд в оману, клопотання є безпідставним. Згідно положень ч.1 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Дослідивши подане клопотання, з урахуванням наданих пояснень учасниками справи у судовому засіданні, судом не встановлено ознак порушення законодавства або недоліків в діяльності боржника, з огляду на що, суд протокольно відмовляє у задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали. Разом з тим, розглянувши клопотання Експортного-імпортного банку Сполучених Штатів від 22.01.2024 щодо покладення на боржника штрафу за невиконання ПрАТ «Райз» вимог ухвал суду від 19.07.2023, 13.09.2023, 29.11.2023 що витребування доказів, судом встановлено відсутність підстав для його задоволення, оскільки, згідно ч. 9 ст. 81 ГПК України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Втім, як встановлено судом, боржник повідомляв суд про причини неможливості подання витребуваних судом доказів з огляду на їх відсутність у боржника. Відтак, правові підстави для застосування заходів процесуального примусу до боржника відсутні.
Отже, 17.04.2024 судом було проведено попереднє судове засідання у справі та розглянуто заяви з грошовими вимогами , які надійшли до боржника.
Розглянувши заяву НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ (ідентифікаційний код 00032106) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 070 603 051,74 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
04.06.2014 між НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ (Кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 12/09/6 з додатковими угодами до нього від 01.12.2014, від 23.12.2014, від 26.02.2015. Відповідно до цього договору Кредитор надав Позичальнику кредит в сумі 2 000 000 000 грн в строк з 04.06.2014 до 30.12.2016 (включно) шляхом збільшення ліміту за відкритою кредитною лінією відповідно до кредитного договору від 16.02.2009 № 12/09. Процентна ставка за користування кредитом не підлягає коригуванню, її розмір встановлюється на рівні 1,5 облікової ставки Національного банку України та становить 14, 25% річних ( облікова ставка НБУ за станом на 14.06.2014 становить 9,5%).
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 26.02.2015) Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.
10.06.2014 в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 12/09/6 між НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ та ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено Іпотечний договір, внесений в реєстр за № 1848. Відповідно до п. 1 іпотечного договору, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя ( Національного Банку України), що випливають із кредитного договору № 12/06/06 від 04.06.2014 та додатків до нього. Відповідно до п. 5 іпотечного договору в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» надав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме:
1) комплекс, загальною площею 583,5 кв. м, що складається з: вагова, Б, 23,6 кв. м; гараж, В, 94,9 кв. м; майстерня, Д, 14,6 кв. м; склад, Е, 177,1 кв. м; склад, Ж, 273,3 кв. м; вбиральня, З; огорожа 1; залізнична дорога 2; ворота 3, який знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Токмак, вулиця Куйбишева, будинок 47, що належить Іпотекодавцеві на підставі Договору купівлі- продажу нежитлових приміщень від 17.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Запорізької області Чернявським В.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3132. Предмет іпотеки зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно Державним реєстратором нерухомого майна Реєстраційної служби Токмацького міського управління юстиції у Запорізькій області Салогуб О.М. 06 червня 2013 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 76495523110, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 червня 2013 року, індексний номер 4480209.
Комплекс розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2 311 000000:01:043::0031, площею 2,5627 га.
Ринкова вартість предмета іпотеки-1 становить 10 767 343,00 грн, що підтверджується висновком про вартість об`єкта станом на 27.05.2014, що виконаний у відповідності до вимог законодавства.
Сторони цього договору дійшли згоди, що вартість предмету іпотеки-1 складає 10 767 343,00 грн.
2) Виробничі будівлі, що розташовані за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свердлова, 1 та складаються з таких об`єктів: контора, літ. А-1, загальною площею 142,0 кв. м; прохідна, літ. Б-1 - 11,1 кв. м; вольєр для собак, літ. В-1 - 26,8 кв. м; склад № 6, літ. Г-1 - 996,8 кв. м; склад № 5, літ. Д-1 - 999,8 кв. м; вбиральня, літ. Д'; зерносклад № 4, літ. Е-1 - 1039,1 кв. м; зерносклад № 1; архів, літ. І-1 - 924,7 кв.м; зерносклад № 2, літ., К-1 - 1 061,6 кв. м; навіс, літ. Л-1 - 867,9 кв. м; склад № 7; кімната прийому їжі, літ. М-1 - 1 224,6 кв. м; будівля млина, літ. М-4 - 363,3 кв. м; склад № 8, літ. Н-1 - 1 203,4 кв. м; бокс автомобільний, літ. О-1 - 135,4 кв. м; душові, котельня, літ. П-1, Р-1 - 118,9 кв. м; вбиральня, літ. Т; приймально-очисний відділ, літ. Х-1 - 29,9 кв. м; приймальна вежа складу № 1-2, літ. Ц-3 - 165,2 кв. м; трансформаторний кіоск, літ. Ч; норійна вишка складу № 8, літ. Ш-3 - 27,5 кв. м; крупоцех, літ. Є; будівля вагової, літ. Ю-1 - 27,4 кв. м; зерносушильний комплекс, літ. Я-2, Я'- 73,6 кв. м; огорожа, 1-6; залізнична колія, 7; навіс для залізничних вагів, 8; пожежне водоймище, 9 - 75 куб. м; огорожа ПММ, 10; постамент ГУАР-30, 11; замощення, 12; гараж на 1 машину, літ. У-1 - 20,0 кв. м; електроцех, літ. С, С-1 - 60,1 кв. м; трансформаторна будка, літ. Ф-1 - 48,1 кв. м, що належить на праві власності ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.09.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Романовським Б. П., за реєстровим номером 5381
Ринкова вартість предмета іпотеки-2 становить 177 595 197,00 грн, що підтверджується висновком про вартість об`єкта станом на 27.05.2014, що виконаний у відповідності до вимог законодавства.
Сторони цього договору дійшли згоди, що вартість предмету іпотеки-2 складає 177 595 197,00 грн.
3) цех дозбирання інв. № 1, літ. А-2, загальною площею 1 134,2 кв. м; матеріально- технічний склад інв. № 2, літ. К, загальною площею 1 361,0 кв. м; прохідна інв. № 137, літ. О, загальною площею 11,9 кв. м; гараж інв. № 139, літ. Л, загальною площею 49,4 кв. м; склад для зберігання цементу інв. № 143, літ. В, загальною площею 214,9 кв. м; прибудова для утримання сільгоспмашин інв. № 144, літ. Г, загальною площею 79,2 кв. м, що розташовані за адресою: Запорізька обл., Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, 4б, що належить ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі свідоцтва про право власності серія САЕ № 170356 від 10.05.2011, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької обл.; зареєстроване в державному реєстрі прав на нерухоме майно Державним реєстратором нерухомого майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В.В. 09.06.2014, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- нежиле приміщення, літ. Б, загальною площею 120,6 кв. м, що розташоване за адресою: Запорізька обл., Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, 4б, що належить ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі свідоцтва про право власності серія САЕ № 170354 від 10.05.2011, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької обл., зареєстроване в державному реєстрі прав на нерухоме майно Державним реєстратором нерухомого майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В.В. 09.06.2014, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- побутове приміщення, літ. Б-2, загальною площею 10,8 кв. м, що розташоване за адресою: Запорізька обл., Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, 4б, що належить ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі свідоцтва про право власності серія САЕ № 170355 від 10.05.2011, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької обл., зареєстроване в державному реєстрі прав на нерухоме майно Державним реєстратором нерухомого майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В.В. 09.06.2014, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Ринкова вартість предмета іпотеки-3 становить 54 903 660,00 грн, що підтверджується висновком про вартість об`єкта станом на 27.05.2014, що виконаний у відповідності до вимог законодавства.
Отже, Сторони дійшли згоди, що загальна вартість предмету іпотеки складає 243 266 200,0 грн.
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку».
За наслідком відкликання банківської ліцензії термін виконання всіх грошових зобов`язань ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» вважається таким, що настав. Відтак, Національний банк України отримав право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки.
Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 7000011798 від 04.06.2014.
Проте, ПАТ «КБ Фінансова ініціатива» свої зобов`язання за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав, внаслідок чого станом на 26.02.2020 заборгованість за кредитним договором становить 2 070 551 253,74 грн.
Окрім цього, Національний банк України заявив вимоги про визнання вимог на суму 51 798,0грн судового збору, який було сплачено ним у справі № 910/11008/17 (позов Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Компанія Райз", (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Компанія Райз", далі - ПрАТ "Компанія Райз") про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням суду від 19.09.2019 позов було задоволено, вказане судове рішення набрало законної сили та 13.12.2019 судом було видано наказ про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, буд. 5/17, ідентифікаційний код 13980201) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 00032106) витрат по сплаті судового збору у сумі 51 798 (п`ятдесят одна тисяча сімсот дев`яносто вісім) грн 00 коп. На примусове виконання наказу Печерським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального межрегіонального управління Міністерства юстиції 21.01.2020 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_7.
Проте, суму у розмірі 51 798 грн стягнуто не було, виконавче провадження зупинено.
До теперішнього часу рішення суду в частині сплати витрат по сплаті судового збору у сумі 51 798 боржником не виконано, витрати по сплаті судового збору боржником не сплачені.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду: копію кредитного договору № 12/09 від 16.02.2009 з додатковими угодами до нього, копію кредитного договору № 12/09/6 від 04.06.2014 з додатковими угодами до нього, копію Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мазурчук В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1848, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, меморіальний ордер № 7000011798 від 04.06.20104 на підтвердження видачі кредиту, довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором № 12/09/6 від 04.06.2014, оборотно-сальдову відомість, банківську виписку за кредитним договором № 12/09/6 від 04.06.2014; копію листа ПАТ «КБ «ФІНАСОВА ІНІЦІАТИВА» від 25.07.2019 № 226, копію рішення Господарського суду м. Києва № 910/11008/17 від 19.09.2019, копію наказу від 13.12.2019 по справі № 910/11008/17.
Всі надані копії документів завірені представником НБУ.
Грошові вимоги НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі (повідомлення від 06.11.2020).
Боржник проти кредиторських вимог Національного банку України заперечує, посилаючись на те, що ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» є майновим поручителем та не є боржником в основному кредитному зобов`язанні, в зв`язку із чим ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» вважає, що вимоги кредитора можуть бути пред`явлені в межах взятих на себе зобов`язань (в межах вартості заставного майна).
Стосовно вартості майна, що передано в іпотеку, яка визначена кредитором у розмірі 243 266 200,0 грн, то на думку боржника - ПрАТ «Компанія «РАЙЗ», вказана вартість не підкріплюється належними та допустимими доказами.
На переконання суду, твердження боржника спростовуються тим, що розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНЦІАТИВА» на підставі рішення Правління Національного банку України від 21 травня 2019 року № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 травня 2019 року № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» та делегування повноважень ліквідатора банку», а відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у випадку початку процедури ліквідації банку, строк виконання всіх його грошових зобов`язань та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.
Твердження боржника, що він не є боржником в основному кредитному зобов`язанні спростовується умовами Іпотечного договору № 1848 від 10.06.2014, в якому зазначено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя (Національного банку України), що випливають з Кредитного договору № 12/09/06від 04.06.2014, що укладений між Іпотекодержателем та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», та будь-яких додаткових правочинів (договорів, угод до нього, додатків, змін та доповнень до нього), які можуть бути укладені після укладання цього (іпотечного) договору, (у тому числі, щодо продовження строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування, тощо), з повернення кредиту в сумах та строками повернення, що обумовлені Кредитним договором, сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі і порядку, передбаченим Кредитним договором.
Судом також встановлено, що Національним банком було направлено заяву про кредиторські вимоги до ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» від 24.07.2019 № 63-0008/31690/БТ.
Відповідно до листа ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» від 25.07.2019 № 226, у відповідь на заяву Національного банку від 24.07.2019 № 63-0008/31690/БТ вимоги Національного банку були акцептовані в розмірі 7 710 172 667, 79 грн.
Судом встановлено, шо твердження боржника стосовно невизначеної вартості заставного майна не відповідає дійсності, оскільки Іпотечним договором № 1848 від 10.06.2014, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В.В. зафіксовано вартість предметів іпотеки, яка погоджена сторонами договору - Національним банком України (іпотекодержателем) та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» (іпотекодавцем). При цьому, ця вартість була погоджена сторонами договору на підставі Висновків про вартість об`єктів оцінки від 27.05.2014, наданим ТОВ «БІЗНЕС-ЦЕНТР «ЕКСПЕРТИЗА» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 28.10.2011 № 12589/11, виданим Фондом державного майна України).
Відтак, внесенню окремо до загального реєстру вимог кредиторів вимоги НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ підлягають відомості про майно, яке є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором № 1848 від 10.06.2014.
Також суд , керуючись чстиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якою, встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом визнає грошові вимоги Національного банку України у розмірі 51 798 ,00 грн.- відшкодування витрат з судового збору у справі № 910/11008/17
Положеннями статей 525, 526, 527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 Цивільного кодексу України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання кредитором боржника Національний Банк України (ідентифікаційний код 00032106) на загальну суму 2 070 607 255,74 грн, а саме 4 204,00 грн - перша черга; 51 798, 00 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів підлягають відомості про майно, яким забезпечено грошові вимоги Національного Банку України на суму 2 070 551 253,74 грн:
1) цех дозбирання інв. № 1, літ. А-2, загальною площею 1134,2 кв. м; матеріально-технічний склад інв. № 2, літ. К, загальною площею 1 361,0 кв. м; прохідна інв. № 137, літ. О, загальною площею 11,9 кв. м; гараж інв. № 139, літ. Л, загальною площею 49,4 кв. м; склад для зберігання цементу інв. № 143, літ. В, загальною площею 214,9 кв. м; прибудова для утримання сільгоспмашин інв. № 144, літ. Г, загальною площею 79,2 кв. м, що розташовані за адресою: Запорізька обл., Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, 46, що належить ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі свідоцтва про право власності серія САЕ № 170356 від 10.05.2011, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької обл.;
- нежиле приміщення, літ. Б, загальною площею 120,6 кв. м, що розташоване за адресою: Запорізька обл., Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, 46, що належить ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі свідоцтва про право власності серія САЕ № 170354 від 10.05.2011, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької обл.;
- побутове приміщення, літ. Б-2, загальною площею 10,8 кв. м, що розташоване за адресою: Запорізька обл., Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, 46, що належить ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі свідоцтва про право власності серія САЕ № 170355 від 10.05.2011, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької обл., що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 10.06.2014, укладеним між Національним банком та ПрАТ «Компанія «Райз», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчук В. В., зареєстрованим в реєстрі за номером 1848,
2) виробничі будівлі, що розташовані за адресою - Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свердлова, 1 та складаються з таких об`єктів: контора, літ. А-1, загальною площею 142,0 кв. м; прохідна, літ. Б-1 - 11,1 кв. м; вольєр для собак, літ. В-1 - 26,8 кв. м; склад № 6, літ. Г-1 - 996,8 кв. м; склад № 5, літ Д-1 - 999,8 кв. м; вбиральня, літ. Д; зерносклад № 4 , літ. Е-1 - 1039,1 кв. м; зерносклад № 1; архів, літ. І-1 - 924,7 кв. м; зерносклад № 2, літ. К-1 - 1 061,6 кв. м; навіс, літ. Л-1 - 867 кв. м; склад № 7; кімната прийому їжі, літ. М-1 1 224,6 кв. м; будівля млина, літ. М-4 - 363,3 кв. м; склад № 8, літ. Н-1 - 1 203,4 кв. м; бокс автомобільний, літ. О-1 - 135,4 кв. м; душові, котельня, літ. П-1, Р-1 - 118 9 кв. м; вбиральня, літ. Т; приймально-очисний відділ, літ. Х-1 - 29,9 кв. м; приймальна вежа складу № 1-2, літ. Ц-3 - 165,2 кв. м; трансформаторний кіоск, літ. Ч; норійна вишка складу № 8, літ. Ш-3 - 27,5 кв. м; крупоцех, літ. Є; будівля вагової, літ. Ю-1 - 27,4 кв. м; зерносушильний комплекс, літ. Я-2, Я - 73,6 кв. м; огорожа, 1-6; залізнична колія, 7; навіс для залізничних ватів, 8; пожежне водоймище, 9-75 куб. м; огорожа ПММ, 10; постамент ГУАР-30, 11; замощення, 12; гараж на 1 машину, літ. У-1 - 20,0 кв. м; електроцех, літ. С, С-І - 60,1 кв. м; трансформаторна будка, літ. Ф-1 - 48,1 кв. м, що належить на праві власності ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.09.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Романовським Б. П., за реєстровим номером 5381;
3) нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 2311000000:01:043:0031, площею 2,5627 га, яка передана в оренду Токмацькою міською радою Іпотекодавцеві на підставі Договору оренди землі від 16 липня 2013 № 65, строк оренди до 31 грудня 2018 року, яке с предметом іпотеки за Іпотечним договором від 10.06.2014, укладеним між Національним Банком та ПрАТ «Компанія «Райз», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В.В. 10.06.2014 та зареєстрованим в реєстрі за № 1848. а саме: на комплекс, загальною площею 583,5 кв. м, що складається з: Вагова, Б, 23,6 кв. м; Гараж. В, 94,9 кв. м; Майстерня Д, 14,6 кв. м; Склад, Е, 177,1 кв. м; Склад, Ж, 273,3 кв. м; Вбиральня. 3; Огорожа 1; Залізнична дорога 2; Ворота 3, який знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Токмак, вулиця Куйбишева, будинок 47, що належить Іпотекодавцеві на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Запорізької області Чернявським В.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3132. Предмет іпотеки зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно Державним реєстратором нерухомого майна Реєстраційної служби Токмацького міського управління юстиції у Запорізькій області Салогуб О.М. 06 червня 2013 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 76495523110, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 червня 2013 року, індексний номер 4480209.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (АТ «ОЩАДБАНК» (ідентифікаційний код 00032129) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 501 194 494,57 грн., дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
30.01.2014 між АТ «Ощадбанк» та Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз», яке в подальшому перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» (ПрАТ «Компанія «Райз»), було укладено Договір кредитної лінії № 787/31/6 (з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами) (далі - Кредитний договір 1).
Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 62 500 000,00 (шістдесят два мільйони п`ятсот тисяч) доларів США з остаточним терміном повернення не пізніше 31.12.2031.
Підпунктом 2.7.1. Кредитного договору 1 встановлювалося, що проценти за користування Кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 11% (одинадцять процентів) річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим Договором.
24.04.2015 між АТ «Ощадбанк», ПрАТ «Компанія «Райз» та Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» (далі - ПрАТ «Райз-Максимко») було укладено договір № 938/31/1-1 про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) (далі - Договір про заміну боржника-1).
Відповідно до пункту 1.1 Договору про заміну боржника-1 передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний боржник (ПрАТ «Компанія «Райз») за згодою Кредитора передає (переводить) свої Боргові зобов`язання за Кредитним договором на Нового боржника, а Новий боржник (ПрАТ «Райз-Максимко») приймає на себе всі його права та обов`язки Позичальника за Кредитним договором.
19.04.2018 між АТ «Ощадбанк», ПрАТ «Райз-Максимко» та ПрАТ «Компанія «Райз» укладено Договір поруки від 547/31/10-20/4, що діє зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковим договором від 30.11.2018 №1 та Додатковим договором № 2 від 04.02.2019.
Згідно з пунктом 3.2.3. Додаткового договору від 04.02.2019 № 2 кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за Кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.
Договором про внесення змін № 4 від 18.02.2019 сторони погодили нову редакцію п. п. 1.3.-1.5 Договору, які стосуються вартості нерухомого майна та земельної ділянки, що є предметом іпотеки. Відповідно до звіту про незалежну оцінку земельної ділянки, будівель та споруд майнового комплексу, що належить ПАТ «Компанія РАЙЗ» та розташовані за адресою м. Чернігів, вул. Старобілоруська,71 (дата оцінки 30.06.2018, складеним відповідно до вимог законодавства), вартість нерухомого майна, що є предметом іпотеки, становить 6 079 168,00 грн, вартість земельної ділянки, що є предметом іпотеки, складає 3 844 028,00 грн, що підтверджується рецензією на звіт про грошову оцінку земельної ділянки, виконаною у відповідності до вимог законодавства.
Додатковим договором до Кредитного договору 1 від 04.02.2019 № 13 сторони домовились внести зміни та доповнення до договору кредитної лінії.
На момент подання заяви про кредиторські вимоги загальна заборгованість ПрАТ «Райз-Максимко» за договором кредитної лінії від 30.01.2014 № 787/31/6 становить 1 083 672 963 ,91грн, з яких:
заборгованість за кредитом - 786 220 762, 20 грн;
заборгованість за процентами - 295 777 287,61 грн;
заборгованість за комісією - 1 674 914,10 грн.
22.09.2014 між АТ «Ощадбанк» та ПрАТ «Компанія «Райз» було укладено договір кредитної лінії № 139/48-1, що діє зі змінами та доповненнями внесеними додатковими договорами (далі - Кредитний договір 2).
Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 12 911 000,00 доларів США.
Підпунктом 2.10.1. пункту 2.10 Кредитного договору 2 встановлювалося, що проценти за користування Кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 15% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим Договором.
19.04.2018 між АТ «Ощадбанк», ПрАТ «Компанія «Райз» та Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» було укладено договір № 547/31/10-1 про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) (далі - Договір про заміну боржника-2).
Відповідно до пункту 2.1. Договору про заміну боржника-2 передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний боржник за згодою Кредитора передає (переводить) свої Боргові зобов`язання за Кредитним договором на Нового боржника, а Новий боржник (ПрАТ «Райз-Максимко») приймає на себе всі його права та обов`язки Позичальника за Кредитним договором.
Станом на момент подання заяви про кредиторські вимоги загальна заборгованість ПрАТ «Райз-Максимко» за Договором кредитної лінії від 22.09.2014 № 139/48-1 становить 417 521 530, 66грн, з яких:
заборгованість за кредитом - 311 453 432,10 грн;
заборгованість за процентами - 104 956 489,89 грн;
заборгованість за комісією - 1 111 608,67 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог АТ «Ощадбанк» зазначає, що 19.04.2018 між АТ «Ощадбанк», ПрАТ «Райз-Максимко» та ПрАТ «Компанія «Райз» укладено договір поруки № 547/31/10-20/4, що діє зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковим договором від 30.11.2018 № 1 та Додатковим договором від 04.02.2019 № 2.
Згідно з пунктом 3.2.3. Додаткового договору від 04.02.2019 № 2 кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за Кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.
Судом також встановлено, що вимоги АТ «Ощадбанк» забезпечені іпотекою.
Згідно з ч. ч. 2, 6, 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за результатами розгляду таких заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
30.01.2014 між АТ «Ощадбанком» та ПрАТ «Компанія «Райз» укладено Іпотечний договір № 787/31/6-3, посвідчений 30.01.2014 Мойсеєнко Т.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 89, що діє зі змінами та доповненнями, внесеними Договором про внесення змін № 1 від 24.09.2014, Договором про внесення змін № 2 від 24.04.2015, Договором про внесення змін № 3 від 29.08.2016, Договором про внесення змін № 4 від 18.02.2019.
Відповідно до пункту 1.1.1. Договору іпотеки ПрАТ «Компанія «Райз» (іпотекодавець) з метою забезпечення належного виконання зобов`язання передав в іпотеку, а АТ «Ощадбанк» (іпотекодержатель) прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності, а саме: об`єкти нерухомості, які розташовані за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вулиця Старобілоруська, будинок 71, кадастровий номер 7410100000:01:022:0074:
адміністративна будівля з прибудовою літера А-1, літера А1-1, літера а, загальною площею 479,9 кв.м; виробничий корпус з прибудовами літера Б-1, літера Б2-2, літера Б1-10 загальною площею 7 985,4 кв. м; прачечна літера В-1 загальною площею 117,6 кв. м; склади літера Г, літера Г1-1 загальною площею 252,6 кв. м; дільниця з прибудовою літера Д-1, літера Д1-1, літера Д2-1 загальною площею 333,8 кв. м; склад літера Е-1 загальною площею 710,3 кв. м; жироловка літера М-1 загальною площею Ї-1 загальною площею 34,6 кв. м; очисні споруди літера Л-1 загальною; площею 149, 8 кв. м; гаражі з прибудовами літера Ж-1, літера Ж1-1, загальною площею 262,2 кв. м; котельня літера З-1 загальною площею 579,3 кв. м; цех літера О-1 загальною площею 80,5 кв. м; прорабська літера С-1 загальною площею 28,1 кв. м; навіс літера О1, літера О7; майстерня - склад літера Р-1 загальною площею 917,7 кв. м; склад літера Т-1 загальною площею125,4 кв. м; склад літера Ш-1 загальною площею 127,4 кв. м; гараж літера Ч-1 загальною площею 115,1 кв. м; склад літера Щ-1, загальною площею 11,0 кв. м; трансформаторна підстанція літера У-1 загальною площею 41,32 кв. м; трансформаторна підстанція літера Ф-1, загальною площею 83,4 кв. м; склади літера Ц, літера Ц1, літера Ц2, загальною площею 356,4 кв. м; вбиральня літера І-1, загальною площею 34,4 кв. м, басейн літера 1; навіси літера 2-5, насосна - компресорна літера Ю-1, літера Ю1-1 загальною площею 83,3 кв. м; навіси літера ю, літера ю1; ДТФ, склад, дробильня літера Й-1, літера Й1-1, літера Й2-1 загальною площею 431,5 кв. м; склад літера Х-1, загальною площею 149, 2 кв.м.
Право власності на вказане майно підтверджується Договором купівлі-продажу, укладеним між іпоткодавцем (покупцем) та ПАТ «РИТМ», 30.07.2013, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. та зареєстрованим у реєстрі за № 3444, актом прийому-передачі від 360.07.2013 до вказаного договору купівлі - продажу, Витягом з Державного реєстру речових правна нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.07.2013 № 7239635, зареєстроване приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна № 120493174101, Витягом з Державного реєстру речових правна нерухоме майно № 16929427 від 28.01.2014, виданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві.
Відповідно до пункту 1.1.2. Договору іпотеки ПрАТ «Компанія «Райз» (іпотекодавець) з метою забезпечення належного виконання зобов`язання передало в іпотеку, а АТ «Ощадбанк» (іпотекодержатель) прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:022:0074, яка розташована за адресою Чернігівська область, м. Чернігів, вулиця Старобілоруська, будинок 71, загальною площею 4,5337 га, з цільовим призначенням - землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення.
Договором про внесення змін № 4 від 18.02.2019 до Іпотечного договору № 787/31/6-3 від 30.01.2014 (п. 1.3) сторонами було погоджено вартість нерухомого майна, що передана в іпотеку. Вартість нерухомого майна, що є рредметом іпотеки згідно п. 1.1.1. Договору, визначена шляхом проведення оцінки вказаної нерухомості суб`єктом оціночної діяльності і згідно зі Звітом «Про незалежну оцінку земельної ділянки, будівель та споруд майнового комплексу м`ясокомбінату, що належать ПАТ «КОМПАНІЯ «РАЙЗ», та розташовані за адресою: м. Чернігів, вул. Старобілоруська, 71» (дата оцінки: 30.06.2018), складеним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ОЦІНОЧНА КОМПАНІЯ АРГУМЕНТ» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 426/17, виданий Фондом державного майна України від 12.05.2017), становить 6 079 168,00 грн.
Цим же договором (п. 1.4) було погоджено вартість земельної ділянки у відповідності до Звіту «Про незалежну оцінку земельної ділянки, будівель та споруд майнового комплексу м`ясокомбінату, що належать ПАТ «КОМПАНІЯ «РАЙЗ», та розташовані за адресою: м. Чернігів, вул. Старобілоруська, 71» (дата оцінки: 30 червня 2018 року) та зі Звітом «Про експертну грошову оцінку земельної ділянки, загальною площею 4,5337 га, кадастровий номер: 7410100000:01:022:0074, з цільовим призначенням - землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення, що розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Старобілоруська, 71, яка належить ПАТ «КОМПАНІЯ «РАЙЗ» (дата оцінки: 30 червня 2018 року), складеними суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ОЦІНОЧНА КОМПАНІЯ АРГУМЕНТ» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 426/17 від 12.05.2017, виданий Фондом державного майна України, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача АА № 4127, видане 04.10.2017 ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру, спільно з МІБ), вартість земельної ділянки, що є Предметом іпотеки згідно з п. 1.1.2. Договору, становить 3 811 028,00 грн, що підтверджено Рецензією на звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, загальною площею 4,5337 га, кадастровий номер: 7410100000:01:022:0074, з цільовим призначенням - землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення, що розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 71, яка належить ПАТ «КОМПАНІЯ «РАЙЗ», що складено Оцінювачем-рецензентом Огір Тетяною Валеріївною, ПП «ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ» (Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ДКУЗР ЦХ№ 00136 від 04.03.2006) 14.02.2019.
За взаємною згодою Сторін вартість Предмету іпотеки становить 9 890 196,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору кредитної лінії № 787/31/6 від 30.01.2014 з Додатковими договорами № 1 від 27.02.2014, № 2 від 20.05.2014, № 3 від 22.09.2014, № 4 від 24.09.2014, № 5 від 17.10.2014, № 6 від 30.12.2014, № 7 від 30.12.2014, № 8 від 24.04.2015, № 9 від 23.12.2015, № 10 від 29.08.2016, № 11 від 03.11.2016, № 12 від 30.11.2018, № 13 від 04.02.2019, № 14 від 06.03.2019 та № 15 від 16.12.2019 (на 66-ти аркушах); копія Договору про заміну боржника у зобов`язанні № 938/31/1-1 від 24.04.2015 (на 5- ти аркушах); копія Договору кредитної лінії № 139/48-1 від 22.09.2014 з Додатковими договорами № 1 від 14.11.2014, № 2 від 14.04.2015, № 3 від 09.06.2015, № 4 від 25.01.2016, № 5 від 29.02.2016, № 6 від 29.08.2016, № 7 від 02.11.2016, № 8 від 19.04.2018, № 9 від 30.11.2018, № 10 від 04.02.2019, № 11 від 06.03.2019 та № 12 від 16.12.2019 (на 73-х аркушах); копія Договору про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) № 547/31/10-20/1 від 19.04.2018; копія Плану реструктуризації у процедурі фінансової реструктуризації грошового зобов`язання ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», ТОВ «ІМПЕРОВО ФУДЗ» і ПАТ «АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД» за участі ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» від 04.02.2019; копія Договору поруки № 547/31/10-20/4 з Додатковим договором № 1 від 30.11.2018 та Додатковим договором № 2 від 04.02.2019 (на 31-му аркуші); копія Іпотечного договору № 787/31/6-3 від 30.01.2014 з Договором про внесення змін № 1 від 24.09.2014, Договором про внесення змін № 2 від 24.04.2015, Договором про внесення змін № 3 від 29.08.2016, Договором про внесення змін № 4 від 18.02.2019; розрахунок заборгованості за Договором кредитної лінії № 787/31/6 від 30.01.2014 станом на 02.02.2020; розрахунок заборгованості за Договором кредитної лінії № 139/48-1 від 22.09.2014 станом на 02.02.2020, банківські виписки, копії довіреності і та свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю представників АТ «ОЩАДБАНК» Мілютіна А.Є. та Карпінського С.В.
Всі надані копії документів завірені представником АТ «ОЩАДБАНК» Карпінським С.В.
Грошові вимоги АТ «ОЩАДБАНК» до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» проти вимог кредитора АТ «ОЩАДБАНК» не заперечував.
Положеннями статей 525, 526, 527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання кредитором боржника Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (ідентифікаційний код 00032129) на загальну суму 1 501 198 698,57 грн, а саме 4 204,00 грн - перша черга; 417 521 530,66- четверта черга з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів підлягають відомості про майно на суму 1 083 672 963,91 грн відповідно до Іпотечного договору № 787/31/6-3 від 30.01.2014 (зі змінами та доповненнями), посвідченого 30.01.2014 Мойсеєнко Т.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за реєстровим № 89, яким забезпечено грошові вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до боржника, а саме:
1) об`єкти нерухомості, які розташовані за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вулиця Старобілоруська, будинок 71, кадастровий номер 7410100000:01:022:0074:
адміністративна будівля з прибудовою літера А-1, літера А1-1, літера а, загальною площею 479,9 кв. м; виробничий корпус з прибудовами літера Б-1, літера Б2-2, літера Б1-10 загальною площею 7 985,4 кв. м; прачечна літера В-1 загальною площею 117,6 кв. м; склади літера Г, літера Г1-1 загальною площею 252,6 кв. м; дільниця з прибудовою літера Д-1, літера Д1-1, літера Д2-1 загальною площею 333,8 кв. м; склад літера Е-1 загальною площею 710,3 кв. м; жироловка літера М-1загальною площею 98,8 кв. м; жироловка Ї-1 загальною площею 34,6 кв. м; очисні споруди літера Л-1 загальною; площею 149, 8 кв. м; гаражі з прибудовами літера Ж-1, літера Ж1-1, загальною площею 262,2 кв. м; котельня літера З-1 загальною площею 579,3 кв. м; цех літера О-1 загальною площею 80,5 кв. м; прорабська літера С-1 загальною площею 28,1 кв. м; навіс літера О1, літера о 7; майстерня - склад літера Р-1 загальною площею 917,7 кв. м; склад літера Т-1 загальною площею125,4 кв. м; склад літера Ш-1 загальною площею 127,4 кв. м; гараж літера Ч-1 загальною площею 115,1 кв. м; склад літера Щ-1, загальною площею 11,0 кв. м; трансформаторна підстанція літера У-1 загальною площею 41,32 кв. м; трансформаторна підстанція літера Ф-1, загальною площею 83,4 кв. м; склади літера Ц, літера Ц1, літера Ц2 загальною площею 356,4 кв. м; вбиральня літера І-1, загальною площею 34,4 кв. м, басейн літера 1; навіси літера 2-5, насосна - компресорна літера Ю-1, літера Ю1-1 загальною площею 83,3 кв. м; навіси літера ю, літера ю1; ДТФ, склад, дробильня літера Й-1, літера Й1-1, літера Й2-1 загальною площею 431,5 кв. м; склад літера Х-1, загальною площею 149, 2 кв. м.
2) земельна ділянка кадастровий номер 7410100000:01:022:0074, яка розташована за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вулиця Старобілоруська, будинок 71, загальною площею 4,5337 га.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» з грошовими вимогами до боржника суму 3 994 143 631,97 грн., судом встановлено наступне.
Між AT «Укрексімбанк» та ПрАТ «Компанія «Райз» укладено Генеральну угоду №15106N6 від 23.03.2006 із змінами і доповненнями (далі - Генеральна угода №15106N6).
Відповідно до умов п. 1.1 ст. 1 Генеральної угоди №15106N6 зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та позичальником. Метою Генеральної угоди №15106N6 є визначення загальних умов фінансування виробничої, інвестиційної, торгово-закупівельної та іншої діяльності позичальника шляхом укладання договорів про надання кредитних операцій, які зазначаються в Додатку 1 до цієї Генеральної угоди №15106N6 та є її невід`ємною частиною (п. 1.3 ст. 1 Генеральної угоди №15106N6).
Згідно зі ст. 2 Генеральної угоди №15106N6 кредит - означає позичковий капітал у грошовій формі, який Банк виділяє для фінансування діяльності позичальника на умовах, визначених цією Генеральною угодою №15106N6 та на умовах Кредитних договорів, що укладаються в рамках цієї Генеральної угоди.
Відповідно до положень та умов Генеральної угоди №15106N6 Банк проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості за Генеральною угодою, визначеного пп. 4.2.4. Генеральної угоди №15106N6. Згідно з умовами Генеральної угоди №15106N6 Банк встановлює позичальнику ліміти заборгованості за кредитними операціями, визначені в кредитних договорах, укладених з Банком та позичальником, які після підписання стають невід`ємною частиною Генеральної угоди №15106N6 в порядку та на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового використання (пп. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 Генеральної угоди №15106N6).
Додатком 1 до Генеральної угоди №15106N6 визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди №15106N6, і є Додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено Кредитний договір від 28.03.2014 №151214К1 (далі - Кредитний договір №151214К1).
07.10.2019 між AT «Укрексімбанк», ПрАТ «Компанія «Райз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» (далі - ТОВ «СП «Нива») укладено Договір про переведення боргу (далі - Договір про переведення боргу), відповідно до умов якого ПрАТ «Компанія «Райз» перевела на ТОВ «СП «Нива» заборгованість за Генеральною угодою, що складається із заборгованості за Кредитним договором №151214К1, а ТОВ «СП «Нива» погодилось та набуло усіх прав та обов`язків, пов`язаних із такою заборгованістю, включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення такої заборгованості.
У зв`язку з укладенням Договору про переведення боргу до Генеральної угоди №15106N6 були внесені зміни додатковою угодою №15106N6-0045 від 07.10.2019, відповідно до яких, зокрема, змінено сторону позичальника за Генеральної угодою №15106N6 з ПрАТ «Компанія «Райз» на ТОВ «СП «Нива».
У межах Генеральної угоди №15106N6 між AT «Укрексімбанк» та
ПрАТ «Компанія «Райз» був укладений Кредитний договір №151214К1.
Відповідно до умов Кредитного договору №151214К1 Банк надає позичальнику кредит (далі - Кредит-К1) - грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та умові відкличності, відповідно до умов цього договору, а позичальник зобов`язується повернути Кредит-К1 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит-К1 надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, п. 2 ст. 2 Кредитного договору №151214К1).
Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Кредитного договору №151214К1 передбачено, що ліміт кредитної лінії: еквівалент 1 315 555 414,75 грн. Згідно із п. 2.4 ст. 2 Кредитного договору №151214К1 кінцевий термін погашення Кредиту-К1 - 23.02.2017.
Положеннями п. 6.3 ст. 6 Кредитного договору №151214К1 визначено, що погашення Кредиту-К1 протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості. Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 1 до Кредитного договору № 151214К1.
У межах цього договору позичальник сплачує Банку проценти за Кредит-К1, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим договором, у розмірах та на умовах цього договору (п. 2.6 ст. 2 Кредитного договору №151214К1).
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Кредитного договору №151214К1 тип процентної ставки за Кредитом-К1 - фіксована: 11,5% річних для дол. США; 20 % річних для гривні.
Проценти за Кредитом-К1 нараховуються протягом усього строку користування Кредитом-К1 на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування Кредитом-К1 на основі банківського року.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3, п 4.2. ст. 4 та п. 6.8 ст. 6 Кредитного договору №151214К1, позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом-К1. Комісія за управління нараховується починаючи з дати набуття чинності цим договором відповідно до пп. 14.1.1 Кредитного договору №151214К1 і закінчуючи датою повного виконання зобов`язань з погашення Кредиту-К1 (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту-К1, зазначеної в п. 6.4. цього договору.
Відповідно до умов Кредитного договору №151214К1, позичальник взяв на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі погашати Банку Кредит-К1, сплачувати проценти за Кредитом-К1, комісії та інші платежі за цим договором (пп. 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 Кредитного договору №151214К1).
Згідно з п. 10.2 ст. 10 Кредитного договору №151214К1 у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених Кредитним договором №151214К1, позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань. Пеня підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, відкритий відповідно до пп. (б) п. 5.11 ст. 5 Кредитного договору №151214К1.
У зв`язку з укладенням Договору, до Кредитного договору №151214К1 були внесені зміни додатковим договором №151214К1-0014 від 07.10.2019, відповідно до яких, зокрема: ПрАТ «Компанія «Райз» перевела на ТОВ «СП «Нива», а ТОВ «СП «Нива» набуло всі права та обов`язки позичальника, пов`язані з заборгованістю за Кредитним договором №151214К1 в сумі 109 757 032,27 дол. США та 21 637265,98 грн (що включає суму основного боргу, процентів за Кредитом-К1, комісій та всіх інших зобов`язань, передбачених Кредитним договором №151214К1), включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення вказаного боргу; змінено сторону позичальника за Кредитним договором №151214К1 з ПрАТ «Компанія «Райз» на ТОВ «СП «Нива».
23.10.2019 до Кредитного договору №151214К1 були внесені зміни додатковим договором №151214К1-0015, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору №151214К1 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТзОВ «СП «Нива» у доларах США за Кредитним договором № 151214К1 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 23.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,844629 гривень за 1 долар США) у т.ч.: за Кредит-К1 в розмірі 52 951 300,45 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 26 187 591,29 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою №15106N6, між АТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Компанія «Райз» укладено:
- договір застави №151208Z156 від 06.11.2008, №151209Z68 від 30.04.2009, №151211Z111 від 16.09.2011;
- договори іпотеки №151208Z14 від 14.02.2008, №151207Z163 від 22.11.2007; №151208Z136 від 28.11.2008, №151208Z196 від 27.11.2008, №151208Z19 від 14.02.2008, №151207Z142 від 22.11.2007, №15106Z110 від 28.03.2006, №15106Z111 від 28.03.2006, №15106Z112 від 28.03.2006, №15106Z113 від 28.03.2006, №151211Z112 від 16.09.2011, №151210Z46 від 18.11.2010, №151210Z26 від 22.03.2010, №151209Z35 від 03.03.2009, №151210Z50 від 30.06.2010, №151209Z132 від 28.07.2009, №151209Z74 від 22.06.2009.
Згідно з положеннями вказаних договорів застави та іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником відповідних положень Генеральної угоди №15106N6 та укладеним в її рамках Кредитним договором №151214К1 та/або невиконання Заставодавцем/Іпотекодавцем відповідних положень договорів застави та іпотеки, Банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предметів іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Між AT «Укрексімбанк» та Закритим акціонерним товариством Науково-виробничим підприємством «Райз-Агро», у подальшому змінено на ПрАТ «Райз-Максимко», укладено Генеральну угоду №15106N3 від 23.02.2006 із змінами і доповненнями (далі - Генеральна угода №15106N3).
Відповідно до умов п. 1.1 ст. 1 Генеральної угоди №15106N3, зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та позичальником. Метою Генеральної угоди №15106N3 є визначення загальних умов фінансування виробничої, інвестиційної, торгово-закупівельної та іншої діяльності позичальника шляхом укладання договорів про надання кредитних операцій, які зазначаються в Додатку 1 до цієї Генеральної угоди №15106N3 та є її невід`ємною частиною (п. 1.3 ст. 1 Генеральної угоди №15106N3).
Згідно зі ст. 2 Генеральної угоди №15106N3 кредит - означає позичковий капітал у грошовій формі, який Банк виділяє для фінансування діяльності позичальника на умовах, визначених цією Генеральною угодою №15106N3 та на умовах Кредитних договорів, що укладаються в рамках цієї Генеральної угоди №15106N3.
Відповідно до положень та умов Генеральної угоди №15106N3 Банк проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості за Генеральною угодою, визначеного пп. 4.2.4. Генеральної угоди №15106N3. Згідно з умовами Генеральної угоди №15106N3 Банк встановлює позичальнику ліміти заборгованості за кредитними операціями, визначені в кредитних договорах, укладених з Банком та позичальником, які після підписання стають невід`ємною частиною Генеральної угоди №15106N3 в порядку та на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового використання (пп. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 Генеральної угоди №15106N3).
Додатком 1 до Генеральної угоди №15106N3 визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди №15106N3, і є Додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено: Кредитний договір від 27.06.2013 №151213К5 (далі - Кредитний договір №151213К5) та Кредитний договір від 28.03.2014 №151214К2 (далі - Кредитний договір №151214К2).
07.10.2019 між AT «Укрексімбанк», ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «СП «Нива» укладено Договір про переведення боргу (далі - Договір-2), відповідно до умов якого ПрАТ «Райз-Максимко» перевело на ТОВ «СП «Нива» заборгованість за Генеральною угодою №15106N3, що складається із заборгованості за Кредитним договором №151214К2 та Кредитним договором №151213К5, а ТОВ «СП «Нива» погодилось та набуло усіх прав та обов`язків, пов`язаних із такою заборгованістю, включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення такої заборгованості.
У зв`язку з укладенням Договору-2, до Генеральної угоди №15106N3 були внесені зміни додатковою угодою №15106N3-0055 від 07.10.2019, відповідно до яких, зокрема, змінено сторону позичальника за Генеральної угодою №15106N3 з ПрАТ «Райз- Максимко» на ТзОВ «СП «Нива».
У межах Генеральної угоди №15106N3 між Банком та ПрАТ «Райз-Максимко» був укладений Кредитний договір №151214К5.
Відповідно до умов Кредитного договору №151213К5 Банк надає позичальнику кредит (далі - Кредит-К5), а саме грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та умові відкличності, відповідно до умов цього договору), а позичальник зобов`язується повернути Кредит-К5 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит-К5 надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, п 3.2.3 ст. 3 Кредитного договору №151213К5).
Підпунктом 3.2.1 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору №151213К5 передбачено ліміт кредитної лінії: еквівалент 75 685 587,12 грн. Згідно із пп. 3.2.2 п. 3.2. ст. З Кредитного договору №151213К5 кінцевий термін погашення Кредиту-К5 - 23.02.2017.
Положеннями п. 3.4 ст. 3 Кредитного договору №151213К5 визначено, що погашення Кредиту-К5 протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості.
Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 1 до Кредитного договору № 151213 К5.
Відповідно до пп. 3.5.1 п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору №151213К5, позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом-К5 у розмірі, зазначеному пп. 3.2.5 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору №151213К5 у валюті Кредиту-К5. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за Кредитом-К5 із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування Кредитом-К5 на основі банківського року у валюті Кредиту-К5.
Відповідно до пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151213К5 тип процентної ставки за Кредитом-К5: у дол. США - змінювана та визначається таким чином: Базова ставка LIBOR для доларів США(6м)(індекс) + 7,7 %, але не менше ніж 8,5 % річних та не більше 14 % річних. Порядок зміни процентної ставки за користування Кредитом-К5 в дол. США визначено підпунктами 3.5.2, 3.5.3 п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору №151213К5; у гривні - фіксована в розмірі 20 % річних.
Відповідно до пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору №151213К5, позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом-К5. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору №151213К5 до дати повного виконання зобов`язань позичальником за основним боргом за Кредитом-К5, але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення Кредиту-К5, визначеного Кредитним договором №151213К5, у разі невиконання позичальником зобов`язань за основним боргом за Кредитним договором №151213К5.
Згідно з п. п. 7.1, 7.2 ст. 7 Кредитного договору №151213К5 позичальник зобов`язується виконувати вимоги Кредитного договору №151213К5. У разі невиконання зобов`язань згідно з пп. пп. 3.4.1 п.3.4, 3.5.1 п. 3.5 ст. З, ст. 4 Кредитного договору №151213ІК5 позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151213К5, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений у пп. (б) п. 3.8 ст. 3 Кредитного договору №151213К5.
У зв`язку з укладенням Договору-2, до Кредитного договору №151213К5 були внесені зміни додатковим договором №151213К5-0018 від 07.10.2019, відповідно до яких, зокрема: ПрАТ «Райз-Максимко» перевело на ТОВ «СП «Нива», а ТОВ «СП «Нива» набуло всі права та обов`язки позичальника, пов`язані із заборгованістю за Кредитним договором №151213К5 в сумі 5 811 250,58 дол. США та 1 245 521,59 гривень (що включає суму основного боргу, процентів за Кредитом-К5, комісій та всіх інших зобов`язань, передбачених Кредитним договором №151213К5), включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення вказаного боргу; змінено сторону позичальника за Кредитним договором №151213К5 з ПрАТ «Райз-Максимко» на ТОВ «СП «Нива».
18.10.2019 до Кредитного договору №151213К5 були внесені зміни додатковим договором №151213К5-0019, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору №151213К5 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТОВ «СП «Нива» у доларах США за Кредитним договором №151213К5 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,733852 гривень за 1 долар США) у т.ч.: за Кредитом-К5 в розмірі 3 060 000,00 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 1 123 786,87 дол. США.
Також, у межах Генеральної угоди №15106N3 був укладений Кредитний договір №151214К2.
Відповідно до умов Кредитного договору №151214К2 Банк надає позичальнику кредит (далі - Кредит-К2), а саме грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та умові відкличності, відповідно до умов цього договору), а позичальник зобов`язується повернути Кредит-К2 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит-К2 надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, п. 2 ст. 2 Кредитного договору №151214К2).
Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Кредитного договору №151214К2 передбачено, що ліміт кредитної лінії: еквівалент 243 524 285,72 гривень. Згідно із п. 2.4 ст. 2 Кредитного договору №151214К2 кінцевий термін погашення Кредиту-К2 - 23.02.2017.
Положеннями п. 6.3 ст. 6 Кредитного договору №151214К2 визначено, що погашення Кредиту-К2 протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості. Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 1 до Кредитного договору № 151214К2.
У межах цього договору позичальник сплачує Банку проценти за Кредитом-К2, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим договором, у розмірах та на умовах цього договору (п. 2.6 ст. 2 Кредитного договору №151214К2 ).
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Кредитного договору №151214К2 тип процентної ставки за Кредитом-К2 - фіксована:11,5% річних для дол. США; 20 % річних для грн.
Проценти за Кредитом-К2 нараховуються протягом усього строку користування Кредитом-К2 на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування Кредитом-К2 на основі банківського року.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3, п 4.2. ст. 4 та п. 6.8 ст. 6 Кредитного договору №151214К2, позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом-К2. Комісія за управління нараховується починаючи з дати набуття чинності цим договором відповідно до пп. 14.1.1 Кредитного договору №151214К2 і закінчуючи датою повного виконання зобов`язань з погашення Кредиту-2 (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту-К2, зазначеної в п. 6.4. цього договору.
Відповідно до умов Кредитного договору №151214К2 позичальник взяв на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі погашати Банку Кредит-К2, сплачувати проценти за Кредитом-К2, комісії та інші платежі за цим договором (пп. 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 Кредитного договору №151214К2).
Згідно з п. 10.2 ст. 10 Кредитного договору №151214К2 у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених Кредитним договором №151214К2, позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань. Пеня підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, відкритий відповідно до пп. (б) п. 5.11 ст. 5 Кредитного договору №151214К2.
У зв`язку з укладенням Договору-2, до Кредитного договору №151214К2 були внесені зміни додатковим договором №151214К2-0013 від 07.10.2019, відповідно до яких, зокрема: ПрАТ «Райз-Максимко» перевело на ТОВ «СП «Нива», а ТОВ «СП «Нива» набуло всі права та обов`язки позичальника, пов`язані із заборгованістю за Кредитним договором №151214К2 в сумі 20 133 770,11 дол. США та 4 133 770,60 грн (що включає суму основного боргу, процентів за Кредитом-К2, комісій та всіх інших зобов`язань, передбачених Кредитним договором №151214К2), включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення вказаного боргу; змінено сторону позичальника за Кредитним договором №151214К2 з ПрАТ «Райз- Максимко» на ТОВ «СП «Нива».
18.10.2019 до Кредитного договору №151213К2 були внесені зміни додатковим договором №151214К2-0014, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору №151214К2 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТОВ «СП «Нива» у доларах США за Кредитним договором №151214К2 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,733852 гривень за 1 долар США) у т.ч.: за Кредитом-К2 в розмірі 9 845 788,91 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 4 683 357,73 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою №15106N3 між АТ «Укрексімбанк», ПрАТ «Компанія «Райз» та ПрАТ «Райз-Максимко» (відповідно до Договору про внесення змін №151213Р1-0010 від 18.10.2019 сторону замінено на ТзОВ «СП «Нива») укладено Договір поруки від 25.01.2013 №151213Р1 із змінами і доповненнями (далі - Договір поруки-1).
Пунктом 2.1 ст. 2 Договору поруки-1 визначено, що Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Банком за своєчасне виконання позичальником основного зобов`язання в повному обсязі.
Положеннями п. 1.1 ст. 1 Договору поруки-1 врегульовано, що в даному договорі наведені нижче терміни використовуються у такому значенні:
- «Кредитний договір» - Генеральна угода (з усіма чинними договорами, укладеними у рамках вказаної Генеральної угоди, у тому числі після набуття чинності цим Договором поруки, які їй підпорядковуються, є додатками до неї, її невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ, а також з усіма чинними змінами, доповненнями, додатками та додатковими угодами до неї, у тому числі внесеними та укладеними після набуття чинності Договором поруки, які є її невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ), укладена між Банком та позичальником, відповідно до якої Банк та позичальник проводять (здійснюють) кредитні операції (у тлумаченні Закону України «Про банки і банківську діяльність») у рамках ліміту Генеральної угоди у розмірі еквівалентному 446 330 000,00 (чотириста сорок шість мільйонів триста тридцять тисяч, 00) гривень, зі строком кредитування до 23.02.2017 (включно), а також на інших умовах, визначених вказаною Генеральною угодою, у тому числі після набуття чинності Договором поруки;
- «Основне зобов`язання» - усі та будь-які грошові зобов`язання позичальника перед Банком, встановлені Кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення Банку суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування Банку усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Кредитним договором, та усіх витрат Банку, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Договору поруки-1 Банк має право у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником або правонаступниками позичальника Основного зобов`язання або його частини вимагати виконання цього зобов`язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника.
Згідно із п. 8.1 ст. 8 Договору поруки-1 цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін і діє 110 місяців з дати набуття ним чинності. Порука за цим договором виникає з моменту набуття чинності договором та припиняється через 110 місяців з дати набуття цим договором чинності.
У випадках продовження строку кредитування за Кредитним договором, зазначеного у пп. 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 Договору поруки-1, строк дії поруки за цим договором вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за Кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії поруки за цим договором не вимагається).
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою №15106N3, між АТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Компанія «Райз» укладено:
- договори застави №15106Z60 від 20.03.2006, №151209Z68 від 30.04.2009, №151211Z111 від 16.09.2011;
- договори іпотеки №151208Z50 від 08.05.2008, №15106Z179 від 24.05.2006, №15106Z81 від 24.03.2006, №15106Z105 від 27.03.2006, №151211Z112 від 16.09.2011, №151210Z46 від 18.11.2010, №151210Z26 від 22.03.2010, №151209Z35 від 03.03.2009, №151210Z50 від 30.06.2010, №151209Z132 від 28.07.2009, №151209Z74 від 22.06.2009.
Згідно з положеннями вказаних договорів застави та іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником відповідних положень Генеральної угоди №15106N6 та укладеним в її рамках Кредитним договором №151214К1 та/або невиконання Заставодавцем / Іпотекодавцем відповідних положень договорів застави та іпотеки, Банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предметів іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Між AT «Укрексімбанк», ПрАТ «Компанія «Райз», ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «СП «Нива» укладено Генеральну кредитну угоду №151213N3 від 24.07.2013 із змінами і доповненнями (далі - Генеральна угода №151213N3).
Відповідно до умов ст. 1 Генеральної угоди №151213N3, зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та позичальником. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної виробничої та іншої діяльності позичальника шляхом укладення Кредитних договорів.
Сторони домовились, що для цілей цієї Генеральної угоди №151213N3 застосовуються терміни в таких значенням (ст. 2 Генеральної угоди №151213N3), зокрема: "Кредит" - грошові кошти, які Банк надає в рамках цієї Генеральної угоди №151213N3 згідно з Кредитним договором на фінансування діяльності позичальника на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності; "Кредитний договір" - будь-який договір, угода, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї Генеральної угоди №151213N3 і є Додатком до нього.
Відповідно до умов пп.4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Генеральної угоди №151213N3 Банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 цієї Генеральної угоди №151213N3, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди №151213N3.
Додатком 1 до Генеральної угоди №151213N3 визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди, і є Додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено: Кредитний договір від 24.07.2013 №151213К12 (далі - Кредитний договір №151213К12).
У межах Генеральної угоди №151213N3 між АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «СП «Нива» був укладений Кредитний договір №151213К12.
Відповідно до умов Кредитного договору №151213К12 Банк надає позичальнику кредит (далі - Кредит-К12), а саме грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності), а позичальник зобов`язується повернути Кредит-К12 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит-К12 надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, ст. 3 Кредитного договору №151213К12).
Підпунктом 3.2.1 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору №151213К12 передбачено ліміт кредитної лінії: еквівалент 48 478 349,92 грн. Згідно із пп. 3.2.2 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору №151213К12 кінцевий термін погашення Кредиту-К12 - 23.02.2017.
Положеннями п. 3.4 ст. 3 Кредитного договору № 15121ЗК12 визначено, що погашення Кредиту-К12 протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості.
Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 1 до Кредитного договору №151213К12.
Відповідно до пп. 3.5.1 п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору №151213К12, позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом-К12 у розмірі, зазначеному пп. 3.2.5 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору №151213К12 у валюті Кредиту-К12. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за Кредитом-К12 із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування Кредитом-К12 на основі банківського року у валюті Кредиту-К12.
Відповідно до пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151213К12 тип процентної ставки за Кредитом-К12: у дол. США - змінювана та визначається таким чином: Базова ставка LIBOR для доларів США(6м)(індекс) + 7,7 %, але не менше ніж 8,5 % річних та не більше 14 % річних. Порядок зміни процентної ставки за користування Кредитом-К12 в дол. США визначено підпунктами 3.5.2, 3.5.3 п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору №151213К12; у гривні - фіксована в розмірі 20 % річних.
Відповідно до пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору №151213К12, позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом-К12. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору №151213К12 до дати повного виконання зобов`язань позичальником за основним боргом за Кредитом-К12, але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення Кредиту-К12, визначеного Кредитним договором №151213К12, у разі невиконання позичальником зобов`язань за основним боргом за Кредитним договором № 15121ЗК12.
Згідно з п. п. 7.1, 7.2 ст. 7 Кредитного договору №151213К12 позичальник зобов`язується виконувати вимоги Кредитного договору №151213К12. У разі невиконання зобов`язань згідно з пп. пп. 3.4.1 п.3.4, 3.5.1 п. 3.5 ст. 3, ст. 4 Кредитного договору №151213К12 позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151213К12, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений у пп. (б) п. 3.8 ст. 3 Кредитного договору №151213К12.
18.10.2019 до Кредитного договору №151213К12 були внесені зміни додатковим договором №151213К12-0019, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору №151213К12 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТзОВ «СП «Нива» у доларах США за Кредитним договором №151213К12 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,733852 гривень за 1 долар США) у т.ч.: за Кредитом-К12 в розмірі 1 960 000,00 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 770 949,81 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою №151213N3 між АТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Компанія «Райз» укладено Договір поруки від 25.07.2013 №151213Р17 із змінами і доповненнями (далі - Договір поруки-2).
Пунктом 2.1 ст. 2 Договору поруки-2 визначено, що Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Банком за своєчасне виконання позичальником основного зобов`язання в повному обсязі.
Положеннями п. 1.1 ст. 1 Договору поруки-2 врегульовано, що в даному договорі наведені нижче терміни використовуються у такому значенні:
- «Кредитний договір» - Генеральна угода №151213N3 (з усіма чинними договорами, укладеними у рамках вказаної Генеральної угоди №151213N3, у тому числі після набуття чинності цим Договором поруки-2, які їй підпорядковуються, є додатками до неї, її невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ, а також з усіма чинними змінами, доповненнями, додатками та додатковими угодами до неї, у тому числі внесеними та укладеними після набуття чинності Договором поруки-2, які є її невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ), відповідно до якої Банк та позичальник проводять (здійснюють) кредитні операції (у тлумаченні Закону України «Про банки і банківську діяльність») у рамках ліміту Генеральної угоди №151213N3 у розмірі еквівалентному 572 920 225,30 (п`ятсот сімдесят мільйони дев`ятсот двадцять тисяч двісті двадцять п`ять, 00) гривень, зі строком кредитування до 01.06.2018 (включно), а також на інших умовах, визначених вказаною Генеральною угодою №151213N3, у тому числі після набуття чинності Договором поруки-2;
- «Основне зобов`язання» - усі та будь-які грошові зобов`язання позичальника перед Банком, встановлені Кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення Банку суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування Банку усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Кредитним договором, та усіх витрат Банку, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Договору поруки-2 Банк має право у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником або правонаступниками позичальника Основного зобов`язання або його частини вимагати виконання цього зобов`язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника.
Згідно із п. 8.1 ст. 8 Договору поруки-2 цей договір набуває чинності з дати його підписання представниками сторін, а також скріплення відбитками печаток і діє 119 місяців з дати набуття ним чинності. Порука за цим договором виникає з моменту набуття чинності договором та припиняється через 119 місяців з дати набуття цим договором чинності.
У випадках продовження строку кредитування за Кредитним договором, зазначеного у пп. 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 Договору поруки-2, строк дії поруки за цим договором вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії поруки за цим договором не вимагається).
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою №151213N3 між АТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Компанія «Райз» укладено:
- Іпотечний договір №151216Z4 від 22.09.2016.
Згідно з положеннями вказаних договорів застави та іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником відповідних положень Генеральної угоди №151213N3 та укладеним в її рамках Кредитним договором №151213К12 та/або невиконання Заставодавцем/Іпотекодавцем відповідних положень договорів застави та іпотеки, Банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предметів іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Загальна сума заборгованості Боржника перед АТ «Укрексімбанк» за твердженнями Банку становить 7 305 082,51 дол. США та 3 788 788 769,40 грн. (розрахунки додаються), що разом станом на дату звернення до суду у гривневому еквіваленті становить 3 994 143 631,97 грн., і складається із заборгованості:
1) За Генеральною угодою №15106N6 та укладеним в її рамках Кредитним договором №151214К1 - 5 756 014,12 дол. США та 2 982 500 999,92 грн., в т.ч.:
- 1 315 555 414,75 грн. - сума заборгованості за кредитом (основний борг);
- 746 595 421,99 грн. - проценти за користування кредитом;
- 15 274 785,36 грн. - комісія за управління кредитом;
- 5 756 014,12 дол. США та 21 905 429,40 грн. - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань;
- 5 933 146,43 грн. - втрати від інфляції;
- 877 236 801,99 грн. - пеня.
2) За Генеральною угодою №15106N3 та укладеними в її рамках:
Кредитним договором №151213К5 - 304 346,46 дол. США та 157 986 072,46 грн., в т.ч.:
- 75 685 587,12 грн. - сума заборгованості за кредитом (основний борг);
- 33 369 243,11 грн. - проценти за користування кредитом;
- 885 524,12 грн. - комісія за управління кредитом;
- 304 346,46 дол. США та 1 305 209,42 грн. - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань;
- 316 864,48 грн. - втрати від інфляції;
- 46 423 644,21 грн. - пеня.
Кредитним договором №151214К2 - 1 047 312,05 дол. США та 545 585 658,19 грн., в т.ч.:
- 243 524 285,72 грн. - сума заборгованості за кредитом (основний борг);
- 133 889 958,85 грн. - проценти за користування кредитом;
- 2 943 040,77 грн. - комісія за управління кредитом;
- 1 047 312,05 дол. США та 4 159 647,63 грн. - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань;
- 1 097 066,70 грн. - втрати від інфляції;
- 159 971 658,52 грн. - пеня.
3) За Генеральною угодою №151213N3 та укладеним в її рамках Кредитним договором №151213К12 - 197 409,88 дол. США та 102 706 038,83 грн., в т.ч.:
- 48 478 349,92 грн. - сума заборгованості за кредитом (основний борг);
- 22 530 152,69 грн. - проценти за користування кредитом;
- 578 925,19 грн. - комісія за управління кредитом;
- 197 409,88 дол. США та 783 497,57 грн. - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань;
- 207 250,22 грн. - втрати від інфляції;
- 30 127 863,24 грн. - пеня.
У зв`язку із невиконанням зобов`язань за вказаними вище генеральними угодами, АТ «Укрексімбанк» надіслав на адресу ПрАТ «Компанія «Райз» листи №0019500/854-20 від 11.01.2020 та №0019500/857-20 від 11.01.2020, проте, заборгованість не погашена.
Боржник заперечує щодо розміру грошових вимог АТ «Укрексімбанк». Вважає, що кредитор завищив суму кредиторських вимог. Стверджувє, що розрахунок процентів за кредитними договорами, укладеними в межах генеральних угод, АТ «Укрексімбанк» здійснений по 25.02.2020 (до відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника), у той час як, за твердженнями Товариства, період нарахування процентів має бути обмежений граничним строком повернення кредитів - 23.02.2017. Крім того, Боржник зазначає, що АТ «Укрексімбанк» заявлена пеня поза межами строку позовної давності.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Разом з тим, внаслідок укладення договорів поруки, а також беручи до уваги факт направлення Банком вимоги до позичальників та поручителя - Боржника, останній є солідарним боржником за укладеними Генеральними угодами та укладеними в межах них Кредитними договорів з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).
Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позичальником не виконаний обов`язок щодо повернення кредитів за кредитними договорами , а саме :
- За Кредитним договором № 151214К1 - в сумі 1 315 555 414,75 грн.;
- За Кредитним договором № 151213К5 - в сумі 75685587,12 грн.;
- За Кредитним договором № 151214К2 - в сумі 243 524 285,72 грн.;
- За Кредитним договором № 151213К12 - в сумі 48 478 349,92 грн.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).
Згідно з п. 2.6. Кредитного договору від 28.03.2014 № 151214К1 у межах цього договору позичальник сплачує Банку проценти за кредитом, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим договором, у розмірах та на умовах цього договору.
Відповідно до пп. 3.1.4. Кредитного договору від 28.03.2014 № 151214К1 проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування кредитом на основі банківського року.
Проценти за кредитом за останній календарний місяць користування кредитом мають бути сплачені позичальником не пізніше наступного банківського дня за днем повного погашення основного боргу (пп. 6.6 Кредитного договору від 28.03.2014 № 151214К1).
Також, відповідно до пп. 14.1.2. Кредитного договору від 28.03.2014 № 151214К1 цей договір діє до банківського дня, наступного за терміном, зазначеним у п. 2.4 цього договору. У разі, якщо у вищезазначений банківський день, зобов`язання за цим договором не будуть виконані, договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.
Відповідно до пп. 3.5.1. Кредитного договору від 27.06.2013 № 151213К5, позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному пп. 3.2.5. у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту.
Крім того, ст. 1 Кредитного договору від 27.06.2013 № 151213К5 визначено, що для цілей цього договору «період нарахування процентів за користування кредитом» означає початковий період, що розпочинається з дати надання кредиту і закінчується останнім днем місяця, у якому відбулося надання кредиту. Будь-який наступний період нарахування процентів за користування кредитом у подальшому - кожен календарний місяць до дати повного погашення заборгованості за кредитом.
При цьому, відповідно до п. 8.1. Кредитного договору від 27.06.2013 № 151213К5 цей договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.
Згідно з п. 2.6. Кредитного договору від 28.03.2014 № 151214К2 у межах цього договору позичальник сплачує Банку проценти за кредитом, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим договором, у розмірах та на умовах цього договору.
Підпунктом 3.1.4. Кредитного договору від 28.03.2014 № 151214К2 визначено, що проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування кредитом на основі банківського року.
Проценти за кредитом за останній календарний місяць користування кредитом мають бути сплачені позичальником не пізніше наступного банківського дня за днем повного погашення основного боргу (пп. 6.6 Кредитного договору від 28.03.2014 № 151214К2).
Також, відповідно до пп. 14.1.2. Кредитного договору від 28.03.2014 № 151214К2 цей договір діє до банківського дня, наступного за терміном, зазначеним у п. 2.4 цього договору. У разі, якщо у вищезазначений банківський день зобов`язання за цим договором не будуть виконані, договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.
Відповідно до ст. 1 Кредитного договору від 24.07.2013 № 151213К12 для цілей цього договору: «Проценти за користування кредитом» - це плата, яка встановлюється Банком за користування кредитом та сплачується позичальником у розмірі та строки, передбачені цим договором; «Період нарахування процентів за користування кредитом» - означає позичковий період, що розпочинається з дати надання кредиту і закінчується останнім днем місяця, у якому відбулося надання кредиту. Будь-який наступний період нарахування процентів за користування кредитом у подальшому - кожен календарний місяць до дати повного погашення заборгованості за кредитом.
Відповідно до пп. 3.5.1. Кредитного договору від 24.07.2013 № 151213К12 позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в пп. 3.2.5. цього договору у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту.
Також, відповідно до п. 8.1. Кредитного договору від 24.07.2013 № 151213К12 цей договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.
Кредитний договір від 28.03.2014 №151214К1, Кредитний договір від 27.06.2013 №151213К5, Кредитний договір від 28.03.2014 №151214К2 та Кредитний договір від 24.07.2013 №151213К12 далі разом - Кредитні договори.
Оскільки повне погашення кредиту може бути здійснено позичальником як в межах погодженого сторонами строку кредитування, так і поза межами строку кредитування, є всі правові підстави стверджувати про наявність домовленості між сторонами Кредитних договорів про нарахування процентів поза межами визначеного строку кредитування.
З наведеного вбачається, що Кредитними договорами допускається нарахування Банком процентів по день повного погашення заборгованості, тобто нарахування методом факт/факт: нарахування процентів на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним.
Сума заборгованості станом на 07.10.2019, в тому числі і нараховані після спливу визначеного Кредитними договорами строку погашення заборгованості проценти за користування кредитними коштами, визнана як ТзОВ «СП «Нива», так і боржником
ПрАТ «Компанія «Райз», що підтверджуються змінами до Генеральної угоди № 15106N6 від 23.03.2006, Генеральної угоди № 15106N3 від 23.02.2006, Кредитних договорів, а також Договорами про переведення боргу від 07.10.2019.
В постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 Велика Палата Верховного Суду зробила наступний висновок: «Суди дослідили умови кредитних договорів та встановили, що згідно з пунктом 1.4 кредитних договорів 31 березня 2017 року - це "останній день дії кредитної лінії". При цьому термін "останній день дії кредитної лінії" позначає термін, з настанням якого припиняються зобов`язання Банку з надання позичальнику кредиту на умовах цього договору. У кредитних договорах сторони унормували питання сплати процентів за користування кредитом. Відповідно до пункту 6.2 договору про відкриття кредитної лінії N 119 та аналогічного пункту у договорі N 120 нарахування процентів здійснюється щоденно протягом дії цих договорів із розрахунку 360 днів у році, їх нарахування починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Тобто нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Підстав для неврахування зазначеного, що стало наслідком узгодження сторонами договірних умов, не вбачається, про що судами зроблено правомірний висновок».
В постанові від 16.08.2023 у справі № 910/23952/15 Верховний Суд зробив наступний висновок:
« 51. З огляду на зазначене обґрунтованим є висновок про те, що господарські суди, з огляду на похідний (акцесорний) характер виникнення зобов`язання, визначаючи розмір кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця (заставодавця), за наявності провадження у справі про банкрутство основного боржника, зобов`язані враховувати розмір кредиторських вимог, визнаних у такій справі про банкрутство основного боржника, під час встановлення та визначення розміру кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця.
51.1. Така вимога зумовлена тим, що розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору, що, в свою чергу, зумовлює висновок про те, що розмір пред`явлених кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця не може бути більшим за розмір кредиторських вимог, пред`явлених до боржника за основним зобов`язанням».
Судом було встановлено, що у провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа № 918/463/22 про банкрутство ТОВ «СП «Нива». 02.02.2023 Господарським судом Рівненської області розглянуто грошові вимоги АТ «Укрексімбанк» до ТОВ «СП «Нива» за Кредитним договором від 28.03.2014 №151214К1 укладеним в рамках Генеральної угоди від 23.03.2006 №15106N6, Кредитними договорами від 28.03.2014 №151214К2, від 27.06.2013 №151213К5 укладеними в рамках Генеральної угоди від 23.02.2006 №15106N3 та Кредитним договором від 24.07.2013 № 151213К12 укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди від 24.07.2013 №151213N3 та визнано їх у розмірі 5 072 166 783,17 грн. ТОВ «СП «Нива» за вказаними договорами являється позичальником. ПрАТ «Компанія «Райз» за зобов`язаннями ТОВ «СП «Нива» виступає майновим та фінансовим поручителем.
Із врахуванням вказаного вище, судом був перевірений розрахунок заявлених сум процентів за користування кредитними коштами та визнано їх такими, що здійснені відповідно до умов укладених договорів.
Також судом був перевірений розрахунок заявлених сум комісії та визнано їх такими, що здійснені відповідно до умов укладених договорів та дорівнюють: Кредитний договір №151214К1 - 15 274 785,36 грн., Кредитний договір №151213К5 - 885 524,12 грн., Кредитний договір №151214К2 - 2 943 040,77 грн., Кредитний договір
№ 151213К12 - 578 925,19 грн.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий АТ «Укрексімбанк» розрахунок трьох процентів річних, суд визнав його арифметично вірним та здійсненим із дотриманням приписів чинного законодавства, а саме Кредитний договір № 151214К1 - 5 756 014,12 доларів США (161 816 522,55 грн., за курсом станом на 24.03.2020 - 28,1126) та 21 905 429,40 грн., всього 183 721 951,95 грн., Кредитний договір № 151213К5 - 304 346,46 доларів США (8 555 970,30 грн., за курсом станом на 24.03.2020 - 28,1126) та 1 305 209,42 грн., всього 9 861 179,72 грн., Кредитний договір № 151214К2 - 1 047 312,05 доларів США (29 442 664,74 грн., за курсом станом на 24.03.2020 - 28,1126) та 4 159 647,63 грн, всього 33 602 312,37 грн., Кредитний договір № 151213К12 - 197 409,88 доларів США (5 549 705,00 грн., за курсом станом на 24.03.2020 - 28,1126) та 783 497,57 грн., всього 6 333 202,57 грн.
Судом перевірено розрахунок заявлених сум інфляційних втрат та визнано їх такими, що здійснені арифметично вірно та дорівнюють: Кредитний договір №151214К1 - 5 933 146,43 грн., Кредитний договір №151213К5 - 316 864,48 грн., Кредитний договір №151214К2 - 1 097 066,70 грн., Кредитний договір № 151213К12 -
207 250,22 грн.
Суд відхиляє заперечення ПрАТ «Компанія «Райз» щодо заявлених сум пені та зазначає наступне.
Нормами частини 1 статті 220 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Положеннями частини 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Із наданого АТ «Укрексімбанк» до суду розрахунку вбачається, що останнім здійснене нарахування пені на суму основного боргу, процентів та комісії за період з 24.02.2017 по 25.02.2020.
Так, порядок нарахування пені передбачено статтею 10 укладених Кредитних договорів, якими передбачено, що позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань, свідчать про обґрунтованість нарахування пені за фактичну кількість прострочених днів.
Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтями 257, 258 ЦК України визначена тривалість загальної та спеціальної позовної давності.
Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
У пп. 14.6.1. КД № 151214К1 та КД № 151214К2 сторони домовились про збільшення строків позовної давності до 10 років для всіх грошових зобов`язань позичальника (у тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за кредитом, комісій, штрафних санкцій та інших платежів), що передбачені умовами цього договору.
Також частинами 1, ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з Договорами про переведення боргу від 07.10.2019 на ТОВ «СП «Нива» переведено заборгованість за Генеральною угодою № 15106N6 від 23.03.2006, що складається із боргу за КД № 151214К1 в сумі 109 757 032,27 дол. США та 21 637 265,98 грн., а також переведено заборгованість за Генеральною угодою № 15106N3 від 23.02.2006, що складається із боргу за КД № 151214К2 та КД № 151213К5 в сумі 25 945 020,69 дол. США та 5 379 292,19 грн., яка включає суму основного боргу, процентів, комісій та всіх інших зобов`язань, передбачених Кредитним договором, далі - Борг, а ТОВ «СП «Нива» погоджується та набуває усіх прав та обов`язків, пов`язаних з Боргом, включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення Боргу.
Оскільки нарахування та сплата пені визначена умовами КД № 151214К1, КД № 151214К2 та КД № 151213К5, пеня являється «іншим зобов`язанням, передбаченим Кредитним договором» та включена до складу Боргу.
Крім того, боржник ПрАТ «Компанія - Райз» підтвердив, що після укладення Договорів про переведення боргу та зміни боржника за ГУ № 15106N6 та ГУ № 15106N3, забезпечення за договорами забезпечення не припиняється і зберігається у якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаними генеральними угодами.
Отже, відображена в розрахунку заборгованості пеня станом на 07.10.2019 є безспірною та визнана позичальником та ПрАТ «Компанія «Райз».
Згідно з п.п. 7.1., 7.2. КД № 151213К12 позичальник зобов`язується виконувати вимоги даного кредитного договору. У разі невиконання зобов`язань згідно з пп. пп. 3.4.1., 3.5.1., ст. 4 КД № 151213К12 позичальник сплачує пеню.
18.10.2019 до КД № 151213К12 були внесені зміни додатковим договором № 151213К12-0019, відповідно до яких, зокрема, сторони КД № 151213К12 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТОВ «СП «Нива» у доларах США за КД № 151213К12 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,733852 гривень за 1 долар США).
З огляду на викладене, 18.10.2019 відповідно до умов КД № 151213К12 з урахуванням внесених змін додатковим договором № 151213К12-0019 від 18.10.2019, здійснено переведення заборгованості, в тому числі і заборгованості по пені, з доларів США у гривню за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення.
Таким чином, укладенням Договорів про переведення боргу, а також відповідних змін до ГУ № 15106N6 та ГУ № 15106N3, Кредитних договорів та договорів забезпечення, сторони відповідних правочинів визнали наявну станом на 07.10.2019 заборгованість, а отже, строк позовної давності щодо відповідних зобов`язань, в тому числі й щодо нарахованої пені, з 07.10.2019 перервався.
Також частковим погашенням заборгованості за КД № 151213К12 після 23.02.2017, укладенням відповідних змін до КД № 151213К12 18.10.2019 щодо переведення заборгованості в національну валюту України, сторони відповідного правочину визнали наявну станом на 17.10.2019 заборгованість, а отже, строк позовної давності щодо відповідних зобов`язань, в тому числі й щодо нарахованої пені, з 18.10.2019 перервався.
Беручи до уваги умови нарахування пені за фактичну кількість прострочених днів, судом перевірено розрахунок заявлених сум пені та визнано їх такими, що здійснені арифметично вірно та дорівнюють: Кредитний договір №151214К1 - 877 236 801,99 грн., Кредитний договір №151213К5 - 46 423 644,21 грн., Кредитний договір №151214К2 - 159 971 658,52 грн., Кредитний договір № 151213К12 -
30 127 863,24 грн.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання. забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 2 ст. 589 ЦК України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Враховуючи положення Кодексу України з процедур банкрутства, вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.
Як вбачається із заяви АТ «Укрексімбанк» з грошовими вимогами до ПрАТ «Компанія «Райз», виконання зобов`язань ТОВ «СП «Нива»:
1) За Генеральною угодою №15106N6 від 23.03.2006 забезпечується:
- договір застави №151208Z156 від 06.11.2008, №151209Z68 від 30.04.2009, №151211Z111 від 16.09.2011;
- договори іпотеки №151208Z14 від 14.02.2008, №151207Z163 від 22.11.2007; №151208Z136 від 28.11.2008, №151208Z196 від 27.11.2008, №151208Z19 від 14.02.2008, №151207Z142 від 22.11.2007, №15106Z110 від 28.03.2006, №15106Z111 від 28.03.2006, №15106Z112 від 28.03.2006, №15106Z113 від 28.03.2006, №151211Z112 від 16.09.2011, №151210Z46 від 18.11.2010, №151210Z26 від 22.03.2010, №151209Z35 від 03.03.2009, №151210Z50 від 30.06.2010, №151209Z132 від 28.07.2009, №151209Z74 від 22.06.2009.
Відповідно до умов зазначених договорів застави / іпотеки загальна заставна вартість майна становить 336 058 496,00 грн. Оскільки, ПрАТ «Компанія «Райз» за Генеральною угодою №15106N6 та укладеним в її рамках Кредитним договором №151214К1 виступає лише майновим поручителем, то вимоги АТ «Укрексімбанк» до ПрАТ «Компанія «Райз» за Генеральною угодою №15106N6 та укладеним в її рамках Кредитним договором №151214К1 в розмірі 3 144 317 522,47 грн., являються вимогами, що забезпечені заставою майна боржника.
2) За Генеральною угодою №15106N3 від 23.02.2006 забезпечується:
- договором поруки №151213Р1 від 25.01.2013 укладеним з ПрАТ «Компанія «Райз»;
- договори застави №15106Z60 від 20.03.2006, №151209Z68 від 30.04.2009, №151211Z111 від 16.09.2011;
- договори іпотеки №151208Z50 від 08.05.2008, №15106Z179 від 24.05.2006, №15106Z81 від 24.03.2006, №15106Z105 від 27.03.2006, №151211Z112 від 16.09.2011, №151210Z46 від 18.11.2010, №151210Z26 від 22.03.2010, №151209Z35 від 03.03.2009, №151210Z50 від 30.06.2010, №151209Z132 від 28.07.2009, №151209Z74 від 22.06.2009.
Відповідно до умов зазначених договорів застави / іпотеки загальна заставна вартість майна становить 35 594 758,00 грн.
Враховуючи наявність Договору поруки №151213Р1 від 25.01.2013, заставну вартість майна, вимоги АТ «Укрексімбанк» до ПрАТ «Компанія «Райз» за Генеральною угодою №15106N3 та укладеними в її рамках Кредитними договорами №151213К5 та №151214К2 в розмірі 741 570 365,68 грн., відповідно до ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства повинні розглядатися як забезпечені лише в частині вартості предметів застави - 35 594 758,00 грн., а залишок вимог у розмірі 705 975 607,68 гри., вважаються незабезпеченими.
3) За Генеральною кредитною угодою №151213N3 від 24.07.2013 забезпечується:
- договором поруки №151213Р17 від 25.07.2013 укладеним з ПрАТ «Компанія «Райз»;
- договором іпотеки №151216Z4 від 22.09.2016.
Відповідно до умов договору іпотеки заставна вартість майна становить 38 135 990,00 грн.
Враховуючи наявність Договору поруки №151213Р17 від 25.07.2013, заставну вартість майна, вимоги АТ «Укрексімбанк» до ПрАТ «Компанія «Райз» за Генеральною угодою №151213N3 та укладеним в її рамках Кредитним договором №151213К12 в розмірі 108 255 743,83 грн., відповідно до ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства повинні розглядатися як забезпечені лише в частині вартості предметів застави - 38 135 990,00 грн., а залишок вимог у розмірі 70 119 753,83 гри., вважаються незабезпеченими.
Таким чином, АТ «Укрексімбанк» з заявленими грошовими вимогами до ПрАТ «Компанія «Райз» у розмірі 3 994 143 631,97 грн. відповідно до ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, є забезпеченим кредитор на суму 3 218 048 270,47 грн., залишок вимог у розмірі 776 095 361,50 грн. вважаються незабезпеченими.
У постанові від 17.06.2020 у справі № 905/2028/18 Верховний Суд дійшов наступних висновків: «Згідно ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21.10.2019, забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави. Оскільки вартість предметів застави, як встановлено під час розгляду справи попередніми судовими інстанціями, що визначена між ПАТ «Укрексімбанк» (кредитором) та ТОВ «Соціально-промислове будівництво «Енерго» (позичальником, заставодавцем) у наведених вище договорах застави становить 193 058 117,00 грн, в той час коли вимоги AT «Укрексімбанк» за кредитним договором №151113K3 від 12.04.2013 становлять 758 308 798,34 грн., отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, висновок про те, що вимоги AT «Укрексімбанк» є забезпеченими лише в частині вартості предмета застави, а залишок вимог вважається незабезпеченим, є правильним.
Такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладений 15.05.2018 в постанові у справі №902/492/17, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в ч. 2 ст. 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави».
У постанові від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16 Верховний Суд зазначив: «Колегія суддів касаційного суду не вбачає відступу у даній справі від висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17 щодо визначення розміру грошових вимог забезпеченого кредитора, виходячи з тих цивільно-правових зобов`язань, які забезпечено боржником. Однак, з огляду на внесення законодавцем змін до процедури включення таких вимог до реєстру вимог кредиторів із прийняттям 21.10.2019 КУзПБ та розширенням права вибору заставного кредитора щодо відмови від забезпечення при визначенні черговості задоволення його вимог, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів про включення позачергово до реєстру вимог, виходячи із вартості заставного майна на момент укладення договорів застави (іпотеки), оскільки інших доказів щодо вартості предметів застави учасниками провадження не надано, а банки визначилися саме з таким способом визначення розміру вимог, що забезпечені заставою».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, керуючись ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на загальну суму 3 994 147 835,97 грн., підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів з віднесенням до наступної черговості задоволення вимог кредиторів: 4 204, 00 грн - перша черга; 539 572 195,51 грн. - четверта черга з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника; 236 523 165,97 грн. - шоста черга та 3 218 048 270,47 грн - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника.
Розглянувши заяву ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНОГО БАНКУ Сполучених Штатів, який є незалежною установою Сполучених Штатів Америки з місцезнаходженням за адресою: 811 Вермонт Авеню, НВ, Вашингтон, Округ Колумбія 20571, США, створена відповідно до Закону про Експорно - Імпортний Банк 1945 року (скорочено Ексім Банк) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 65 844 277,04 дол. США (забезпечені вимоги 40 859 242,89 дол. США) дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Ексім Банк заявив кредиторські вимоги за наступними договорами:
- Кредитний Договір («Кредитний Договір1 (на Техніку) від 27.03.2013 - забезпечені вимоги;
- Кредитний Договір («Кредитний Договір2 (на Елеватори) від 13.09.2013 - незабезпечені вимоги;
- 27 березня 2013 року Кредитний Договір («Кредитний Договір1 (на Техніку) забезпечені вимоги.
Відповідно до Кредитного Договору 1 (на Техніку) Приватна Корпорація Фінансування Експорту (PRIVATE EXPORT FUNDING CORPORATION-«ПЕФКО») - юридична особа, що створена та існує відповідно до законодавства штату Делавер, Сполучені Штати Америки, скорочено «ПЕФКО»), надала Компанії Райз кредит на придбання сільськогосподарської техніки John Deere на загальну суму 58 181 050,33 дол. США зі сплатою 2,6 % річних за один транш та 2,8 % річних - за другий транш.
Вимоги Ексім Банку до Компанії Райз за Кредитним Договором 1 (на Техніку) забезпечені заставою транспортних засобів (сільськогосподарської техніки John Deere). Вартість предмета забезпечення за Кредитним Договором 1 (на Техніку) складає 52 146 661,46 дол. США.
Із матеріалів справи встановлено, що кредит надавався двома траншами: транш 1 на суму 21 932 965,33 дол. США та транш 2 на суму 36 248 085,00 дол. США. Наведене відображено в боргових інструментах від 20.05.2013, підписаних ПАТ «Компанія Райз», за яким останнє безумовно обіцяє сплатити основну суму в розмірі 21 932 965,33 дол. США за траншем 1 та сплатити проценти, нараховані на баланс основної суми, непогашеної в будь-який момент, за ставкою 2,6% річних, та сплатити основну суму в розмірі 36 248 085,00 дол. США, а також проценти, нараховані на баланс основної суми, непогашеної в будь-який момент, за ставкою 2,8% річних. Відповідно до пункту 6.02 Кредитного договору 1 (на Техніку), якщо Ексім-Банк здійснить платіж на вимогу Кредитодавця стосовно будь-якого Боргового Інструменту, то, починаючи з дати здійснення такого платежу за вимогою, якщо будь-яка сума основного боргу або нарахованих процентів за цим Договором або будь-яким Борговим Інструментом, які мають бути сплачені на той момент Ексім-Банку, не буде сплачена повністю на дату, на яку її належить сплатити, через настання визначеної дати погашення, дострокового погашення чи інакше, то позичальник повинен сплатити Ексім-Банку на вимогу проценти, нараховані на таку несплачену суму (у міру, в яку це дозволено застосовним правом), за період від (та включаючи) дати невиконання платіжних зобов`язань до (але не включаючи) дати, на яку така сума буде сплаченою в повному обсязі за процентною ставкою річних, що дорівнює одному проценту (1%) річних зверх фіксованої ставки.
Пунктом 13.01. Кредитного договору 1 (на Техніку») передбачено, що кожне визначення процентної ставки або комісійних кредитодавцем або Ексім-Банком відповідно до будь-якого положення цього договору або будь-якого Боргового інструменту, за відсутності явної помилки, є остаточними та має обов`язкову силу для позичальника, гарантів та зобов`язаної особи. Усі підрахунки процентів та комісійних за цим договором та за будь-яким Борговим інструментом повинні здійснюватися з розрахунку 360 днів на рік та фактичної кількості днів, що пройшли.
Для забезпечення належного виконання Компанією Райз всіх дійсних та майбутніх зобов`язань за Кредитним Договором 1 (на Техніку), включаючи зобов`язання щодо сплати основного зобов`язання, процентів, процентів на прострочені платежі, Компанія Райз уклала наступні Забезпечувальні Договори («Договори Застави Транспортних Засобів»):
У забезпечення належного виконання За Договором Застави Транспортних Засобів від 24.04.2013 Компанія Райз передала ПЕФКО у першочергову заставу з вищим пріоритетом транспортні засоби загальною вартістю 21 841 466,91 дол. США. Вартість Предмета застави зазначена в Додатку 1 (21 909 290,76 дол. США зі змінами, що внесені Додатковою Угодою № 1 до Договору Застави Транспортних Засобів від 24 квітня 2013 року). Застава забезпечує виконання Заставодавцем (Компанією Райз) у повному обсязі будь-яких та всіх дійсних та майбутніх зобов`язань Заставодавця (Компанії Райз) за Кредитним договором (Кредитним Договором 1 (на Техніку») та цим Договором щодо сплати на користь Заставодержателя (ПЕФКО) будь-яких коштів, включаючи основну суму боргу (основне зобов`язання за Кредитним Договором 1 (на Техніку»), проценти, неустойку (проценти на прострочені платежі та комісійні платежі за Кредитним договором, а також суми будь-яких витрат («Основні зобов`язання»). Розмір основних зобов`язань визначається відповідно до умов Кредитного договору та цього Договору і становить суму, що неповернута на відповідну дату основна сума боргу за Кредитним договором, розмір якої може бути до 58 181 050,33 дол. США, а також належні до сплати на відповідну дату (і) проценти, неустойка та комісійні платежі за Кредитним договором, витрати та будь-які інші суми, які Заставодавець зобов`язаний сплатити на користь Заставодержателя за Кредитним договором та цим Договором.
За Договором Застави Транспортних Засобів від 08.08.2013 Компанія Райз передала на користь ПЕФКО у першочергову заставу з вищим пріоритетом транспортні засоби загальною вартістю 30 237 370,70 дол. США.
Вказані Договори Застави зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Загальна вартість предметів застави на момент укладення зазначених Договорів Застави Транспортних Засобів складала 52 146 661,46 дол. США
З 2015 року боржник (Компанія Райз) перестав сплачувати кошти на погашення Основних Зобов`язань (тіла кредиту) за Кредитним Договором 1 (на Техніку»). У зв`язку з цим ПЕФКО надала вимогу Ексім Банку про платіж відповідно до умов гарантії Ексім Банку. Ексім Банк сплатив суму зобов`язань Компанії Райз на користь ПЕФКО.
04.11.2015 ПЕФКО відступила Ексім Банку права Кредитора за Кредитним Договором 1 (на Техніку), а також за всіма та будь-якими договорами, що забезпечують виконання Кредитного Договору 1 (в тому числі, за Договорами Застави Транспортних Засобів). Відступлення підписано уповноваженою особою, що засвідчено державним нотаріусом штата Нью-Йорк Енн Марі Мілано).
06.04.2016 було укладено Додатковий Договір № 1 до Кредитного Договору 1 (на Техніку»), яким зафіксовано відступлення прав від ПЕФКО до Ексім Банку. У відповідності до вказаного договору, Ексім Банк став новим Кредитором за Кредитним Договором 1 (на Техніку»), ставши правонаступником всіх прав та інтересів первісного кредитодавця - Приватної Корпорації Фінансування Експорту (PRIVATE EXPORT FUNDING CORPORATION-«ПЕФКО»).
Додатковим Договором № 1 була погоджена реструктуризація кредиту та були змінені умови погашення Основних Зобов`язань за Кредитним Договором 1 (на Техніку»). Відповідно до пункту I.A.1) Додаткового Договору № 1 до Кредитного Договору 1 (на Техніку) умови виплати Основного Зобов`язання такі:
- для Траншу 1: (9) дев`ять піврічних платежів, які належні i підлягають сплаті кожного 25 лютого та 25 серпня, починаючи із 25 лютого 2018 року з оплатою в розмірі - 800 853,87 дол. США (перший платіж), інші платежі, що лишаються, повинні бути в розмірі 1 635 275,22 дол. США, за умови, що на Дату Остаточного Погашення, Кредит повинен бути погашений в повному обсязі, i також за умови, що проценти повинні сплачуватися на кожну дату виплати процентів, що означає 25 лютого та 25 серпня кожного року, починаючи з 25 серпня 2013 року;
- для Траншу 2: (9) дев`ять піврічних платежів, які належні i підлягають сплаті кожного 25 лютого та 25 серпня, починаючи із 25 лютого 2018 року з оплатою в розмірі 1 556 140,42 дол. США (перший платіж), інші платежі, що лишаються, повинні бути в розмірі 3 177 505,85 дол. США передбачено, що на дату остаточного погашення, кредит повинен бути погашений в повному обсязі, також передбачено, що проценти повинні сплачуватися на кожну дату виплати процентів, яка означає 25 лютого та 25 серпня кожного року, починаючи з 25 лютого 2014 року.
19.07.2018 ПЕФКО та Ексім Банк також уклали Договір Відступлення, яким було підтверджено відступлення прав за Договорами Застави Транспортних Засобів від 24.04.2013 та від 02.02.2013 від ПЕФКО до Ексім Банку. Відповідно до вказаних договорів Ексім Банк набув всіх прав первісного заставодержателя - ПЕФКО, в той же час первісний заставодержатель припинив бути стороною за Договорами застави транспортних засобів.
Відомості про зміну заставодержателя із ПЕФКО на Ексім Банк були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Внаслідок відсутності платежів з боку Компанії Райз 09.01.2019 Ексім Банк надав Компанії Райз повідомлення про невиконання зобов`язань на суму основного зобов`язання, процентів, а також процентів на прострочені платежі за Кредитним Договором 1 на загальну суму 48 559 553,17 дол. США. Ця вимога залишена боржником без задоволення.
Отже, заборгованість ПрАТ «Компанія Райз» перед» Експортно-Імпортним Банком Сполучених Штатів за Кредитним договором від 27.03.2013 складає 45 866 638,32 дол. США: 40 859 242,89 дол. США - основне зобов`язання, 2 324 820,84 дол. США - проценти за кредитом (п. 6.02 (а)(і), та 2 686 574,59 дол. США процентів на прострочені платежі (п. 6.02 (b)(і).
Заборгованість за Кредитним Договором («Кредитний Договір2 (на Елеватори) від 13 вересня 2013 року - незабезпечені вимоги.
Відповідно до Кредитного Договору 2 (на Елеватори») Приватна Корпорація Фінансування Експорту (PRIVATE EXPORT FUNDING CORPORATION-«ПЕФКО») - юридична особа, що створена та існує відповідно до законодавства штату Делавер, Сполучені Штати Америки, скорочено «ПЕФКО»), надала Компанії Райз кредит на загальну суму 22 626 555,00 дол. США зі сплатою 3,42 % річних та датою остаточного повернення 25.02.2020.
В обмін на отримане за Кредитним договором 2 (на Елеватори) Компанією Райз надано борговий інструмент від 13.09.2013, за яким остання безумовно обіцяє сплатити основну суму в розмірі 22 626 555,00 дол. США та сплатити проценти, нараховані на баланс основної суми, непогашеної в будь-який момент, за ставкою 3,42 % річних.
Відповідно до пункту 6.02 Кредитного договору від 13.09.2013 якщо Ексім-Банк здійснить платіж на вимогу Кредитодавця стосовно будь-якого Боргового Інструменту, то, починаючи з дати здійснення такого платежу за вимогою, якщо будь-яка сума основного боргу або нарахованих процентів за цим Договором або будь-яким Борговим Інструментом, які мають бути сплачені на той момент Ексім-Банку, не буде сплачена повністю на дату, на яку її належить сплатити, через настання визначеної дати погашення, дострокового погашення чи інакше, то позичальник повинен сплатити Ексім-Банку на вимогу проценти, нараховані на таку несплачену суму (у міру, в яку це дозволено застосовним правом), за період від (та включаючи) дати невиконання платіжних зобов`язань до (але не включаючи) дати, на яку така сума буде сплаченою в повному обсязі за процентною ставкою річних, що дорівнює одному проценту (1%) річних зверх фіксованої ставки.
Пунктом 13.01. Кредитного договору від 13.09.2013 передбачено, що кожне визначення процентної ставки або комісійних кредитодавцем або Ексім-Банком відповідно до будь-якого положення цього договору або будь-якого Боргового інструменту, за відсутності явної помилки, є остаточними та має обов`язкову силу для позичальника, гарантів та зобов`язаної особи. Усі підрахунки процентів та комісійних за цим договором та за будь-яким Борговим інструментом повинні здійснюватися з розрахунку 360 днів на рік та фактичної кількості днів, що пройшли.
У свою чергу, Ексім Банк надав Приватній Корпорації Фінансування Експорту (ПЕФКО) гарантію у формі Листа (Договір у формі Листа про Плату за Надання Гарантії) від 13.09.2013 на випадок, якщо ПАТ «Компанія Райз» не виконає свої зобов`язання зі сплати коштів за Кредитним договором від 13.09.2013.
Відповідно до п. 6.01. Кредитного Договору 2 Позичальник (Компанія Райз) повинен повернути всі суми, отримані за Кредитом, у вигляді тринадцяти (13) приблизно рівних піврічних платежів, що сплачуються один за одним, причому кожен такий платіж підлягає сплаті на Дату Погашення.
Оскільки починаючи з 2015 року ПрАТ «Компанія Райз» перестало сплачувати кошти на погашення кредиту за Кредитним договором 2 (на Елеватори) від 13.09.2013, Приватна Корпорація Фінансування Експорту (ПЕФКО) надала вимогу Ексім Банку про платіж відповідно до умов гарантії, яка була виконана в повному обсязі.
04.11.2015 ПЕФКО відступила Ексім Банку права Кредитора за Кредитним Договором 2 та за всіма та будь-якими договорами, що забезпечують виконання Кредитного Договору 2.
06.04.2016 був укладений Додатковий Договір № 1 до Кредитного Договору 2, яким зафіксовано відступлення прав від ПЕФКО до Ексім Банку. У відповідності до вказаного договору Ексім Банк став новим Кредитором за Кредитним Договором 2 (на Елеватори»), ставши правонаступником всіх прав та інтересів первісного кредитодавця - Приватної Корпорації Фінансування Експорту (PRIVATE EXPORT FUNDING CORPORATION-«ПЕФКО»). Додатковим Договором до Кредитного Договору 2 були погоджені розмір та реструктуризація кредиту та були змінені умови погашення Основних Зобов`язань за Кредитним Договором 2 (на Елеватори»). Відповідно до пункту I.A.1) Додаткового Договору № 1 до Кредитного Договору 2 умови виплати Основного Зобов`язання такі: «шість (6) піврічних платежів, які належні i підлягають сплаті кожного 2-го лютого та 25 серпня, починаючи із платежу 25 лютого 2018 року в розмірі 1 004 022,16 Доларів США, а інші платежі, що лишаються, повинні бути в розмірі 3 280 204,03 дол. США, за умови, що на дату остаточного погашення, кредит повинен бути погашений в повному обсязі, i також за умови, що проценти повинні сплачуватися на кожну дату виплати процентів, що означає 25 лютого та 25 серпня кожного року, починаючи з 25 лютого 2014 року.
09.01.2019 Ексім Банк звернувся до ПрАТ «Компанія Райз» з повідомленням про невиконання зобов`язань за Кредитним договором від 13.09.2013 щодо сплати основного боргу та простроченої суми процентів. Ця вимога залишена боржником без задоволення.
Отже, заборгованість ПрАТ «Компанія Райз» перед Експортно-Імпортним Банком Сполучених Штатів за Кредитним договором від 13.09.2013, складає 19 977 638,72 дол. США: 17 405 042,31 дол. США основне зобов`язання, 2 424 022,88 дол. США - проценти за кредитом (п. 6.02 (а)(і), та 460 683,87 дол. США процентів на прострочені платежі (п. 6.02 (b)(і).
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії витягу із Закону Сполучених Штатів Америки про Експортно - Імпортний Банк від 1945 року (з перекладом українською мовою), Кредитного Договору від 27 березня 2013 року (номер операції Ексім Банку - АР086748ХХ - Україна) зі змінами, що були внесені Додатковим Договором № 1 від 06 квітня 2016 року (номер операції Ексім Банку - АР086748ХХ - Україна) (з перекладом українською мовою), Боргового Інструменту за Траншем 1 на суму US$ 21 932 965,33 від 20 травня 2013 року та Боргового Інструменту за Траншем 2 на суму US$ 36 248 085,00 від 20 травня 2013 року (номер операції Ексім Банку - АР086748ХХ - Україна) (з перекладом українською мовою), Договору у формі Листа про Плату за Надання Гарантії від 03 квітня 2013 року за операцією Ексім Банку - АР086748ХХ - Україна, Договору Застави Транспортних Засобів від 24 квітня 2013 року, зі змінами та доповненнями, витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо реєстрації, внесення змін та продовження реєстрації застави за номером 13653623, Договору Застави від 08 серпня 2013 року, зі змінами та доповненнями, витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо реєстрації, внесення змін та продовження реєстрації застави за номером 13839165, Відступлення від 04 листопада 2015 року за операцією Ексім Банку - АР086748ХХ - Україна (з перекладом українською мовою), Договору Відступлення від 19 липня 2018 року за Договором Застави Транспортних Засобів від 24 квітня 2013 року та Договором Застави від 08 серпня 2013 року, Повідомлення про Дефолт від 09 січня 2019 року за операцією Ексім Банку - АР086748ХХ - Україна (з перекладом українською мовою), Відмови від попередніх умов від 12 липня 2018 року за операцією Ексім Банку - АР086748ХХ - Україна (з перекладом українською мовою), Кредитного Договору від 13 вересня 2013 року (Номер операції Ексім Банку - АР087244ХХ - Україна) зі змінами, що були внесені Додатковим Договором № 1 від 06 квітня 2016 року (Номер операції Ексім Банку - АР087244ХХ - Україна) (з перекладом українською мовою), Боргового Інструменту на суму US$ 22,626,555.00 від 13 вересня 2013 року (номер операції Ексім Банку - АР087244ХХ - Україна) (з перекладом українською мовою), Договору у формі Листа про Плату за Надання Гарантії від 13 вересня 2013 року, Відступлення від 04 листопада 2015 року за операцією Ексім Банку - АР087244ХХ - Україна (з перекладом українською мовою), Повідомлення про Дефолт від 09 січня 2019 року за операцією Ексім Банку - АР087244ХХ - Україна (з перекладом українською мовою), Відмови від попередніх умов від 12 липня 2018 року за операцією Ексім Банку - АР087244ХХ - Україна (з перекладом українською мовою), посвідчена адвокатом копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копія Довіреності Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів від 21 листопада 2019 року (з перекладом українською мовою).
Боржник надав суду заперечення від 13.04.2020 щодо заявлених грошових вимог Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів, в якому визнав вимоги за Кредитним Договором 1 від 27.03.2013, Кредитним Договором 2 від 13.09.2013 у розмірі 58 264 285,2 дол.США. При цьому, вказав на невірний розрахунок заявником процентів та вважає нарахування процентів за Кредитним Договором1 по 25.02.2022 та за Кредитним Договором 2 по 25.08.2020 неправомірним, оскільки вважає, що строк виконання зобов`язань за Кредитними договорами станом на дату подання кредитором не настав.
Перевіривши надані заявником розрахунки заборгованості ПрАТ «Компанія Райз», судом встановлено, що проценти за користування кредитом за обома наданими траншами заявником здійснено до 25.02.2022.
Суд погоджується із боржником, та зазначає, що дійсно, за умовами Кредитного договору від 27.03.2013 (пункт 6.02) нарахування процентів здійснюється за весь строк користування кредитними коштами, що узгоджується із законодавством штату Нью-Йорк, яким сторони погодили керуватися за пунктом 12.01 Кредитного договору.
Однак, у цьому випадку має місце не вирішення договірних спорів за Кредитним договором від 27.03.2013, а процесуальне врегулювання банкрутства ПрАТ «Компанія Райз», що здійснюється за законодавством України відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Отже, при здійсненні розрахунку процентів слід прийняти як кінцеву дату, до якої нараховуються проценти, день відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз» ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020.
Натомість, 07.06.2023 заявником було подано уточнення вимог до боржника, в якому міститься перерахунок розміру вимог із зазначенням кінцевої дати нарахування процентів - 24.02.2020.
Одночасно, суд не приймає до уваги надані ПрАТ «Компанія Райз» розрахунки процентів за користування кредитом, оскільки останнім взято при розрахунку 365 днів на рік, у той час, як умовами Кредитного договору від 27.03.2013 передбачено формулу із застосуванням 360 днів на рік (пункт 13.01.).
Перевіривши розрахунок розміру вимог Ексім Банку за Кредитним Договором 1 (на техніку) від 27.03.2013 - за Першим траншем 2.6% за п. п. 6.02 (а)(і), та 3.6% за (п. 6.02 (b)(і), період нарахування з 25.08.2015 по 24.02.2020; за Другим траншем 2,8% за п. п. 6.02 (а)(і), та 3.8% за (п. 6.02 (b)(і), період нарахування з 25.02.2015 по 24.08.2020;
за Кредитним Договором 2 (на Елеватори) від13.09.2013 - 3,42% за п. п. 6.02 (а)(і), та 4,42 % за (п.6.02 (b)(і) період нарахування з24.08.2015 по 24.02.2020,
суд дійшов обґрунтованого висновку про правильність наданого обрахунку відповідно до розмірів процентів, що зазначені вказаними Кредитними Договорами. Здійснюючи перевірку розрахунку суд урахував уточнення вимог, наданих Ексім Банком 07.06.2023, де заявник надав розрахунок заборгованості за період до 24.02.2020.
При цьому суд, керуючись статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, знайшов можливим визнати період нарахування процентів по Кредитному Договору 1 за період по 24.02.2020, як це вказав Ексім Банк у своїй заяві від 07.06.2023, оскільки вказана дата передує введенню мораторію ухвалою суду від 26.02.2020 у справі № 910/628/20 про банкрутство.
Крім того, боржник через представника Русина Ю.Ю. 22.05.2023 надав суду клопотання про залишення без розгляду заяви Ексім Банку з кредиторськими вимогами до Боржника, мотивуючи тим, що заява з вимогами Ексім Банку до боржника підписана Марченком О.І. , який не мав повноважень представляти інтереси Ексім Банку у справі, оскільки Ексім Банк уповноважив Марченка О.І. за Довіреністю 21.11.2019, що була видана до того, як Марченко О.І. набув статус адвоката 26.12.2019. Також за твердженням боржника, Марченко О.І. не надав суду доказів того, що він має право представляти інтереси Ексім Банку США в якості адвоката на момент подання Заяви 03.04.2020, Ексім Банк США не міг видати Марченку О.І. Довіреність від 21.11.2019 на представництво інтересів Ексім Банку в судах до набуття Марченком О.І. статусу адвоката та до укладення з ним договору про надання правової допомоги, відповідно, Марченко О.І. намагається представляти інтереси Ексім Банку США на підставі Довіреності від 21.11.2019 без договору про надання правової допомоги. Крім того, боржник вказує на те, що Довіреність від 21.11.2019 від імені Ексім Банку США підписана Дугласом Очс Адлером ( Douglas Ochs Adler ), який був заступником Генерального радника Ексім Банку США, чиї повноваження, на переконання боржника, не встановлені. Отже, ця Довіреність, на думку боржника, не є доказом повноважень Марченка О.І .
Дослідивши документи, що містяться у матеріалах справи, суд критично ставиться до тверджень представника боржника з наступних підстав.
Довіреністю від 21.11.2019 Ексім Банк США уповноважив Марченко О.І. діяти від імені та представляти Ексім Банк США для реалізації та захисту його прав та інтересів до ПрАТ «Компанія Райз» перед будь-яким цивільним, кримінальним, господарським або адміністративним судом, або будь-яким іншим судовим органом України, на всіх рівнях чи інстанціях, у будь-яких провадженнях, включаючи провадження у справах про банкрутство. Відповідно, Марченко О.І. має належні повноваження представляти інтереси Ексім Банку США у цій справі.
У матеріалах справи також містяться докази того, що Марченко О.І. має право представляти інтереси Ексім Банку США в якості адвоката на момент подання Заяви 03.04.2020: до заяви про грошові вимоги додано копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/2402 від 26 грудня 2019 року. Відповідно, на момент подання заяви 03.04.2020 Марченко О.І. мав статус адвоката та мав право представляти інтереси Ексім Банку США в українських судах, зокрема, у справі № 910/628/20.
Ексім Банк США міг видати Марченку О.І. Довіреність 21.2019 на представництво інтересів Ексім Банку в судах до набуття Марченком О.І статусу адвоката 26.12.2019 та до укладання з ним договору про надання правової допомоги (договір про надання правової допомоги був укладений 31.01.2020). Жодна норма Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не встановлює, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Цивільний кодекс України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю. У зазначеному аспекті важливим є, що особа, яка здійснює представництво за довіреністю, що видана до набуття нею статусу адвоката, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на момент здійснення представництва. Така позиція суду є аналогічною із викладеною у Постанові Верховного Суду у справі № 908/1101/17 від 12.10.2018.
Отже, безпідставним є висновок представника боржника, що Марченко О.І. представляє інтереси клієнта Ексім Банку США на підставі Довіреності від 21.11.2019 без договору про надання правової допомоги, оскільки Договір про надання правової допомоги був укладений 31.01.2020. Відтак, Марченко О.І. в якості адвоката представляв інтереси Ексім Банку США у відповідності до Довіреності від 21.11.2019, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/2402 від 26.12. 2019 Договору про надання правової допомоги від 31.01.2020.
Стосовно твердження представника боржника про невстановлені повноваження особи, що підписала Довіреність від 21.11.2019 від імені Ексім Банку США, суд зазначає, що вказана Довіреність підписана Дугласом Очс Адлером ( Douglas Ochs Adler), який був заступником Генерального радника Ексім Банку США. Повноваження Дугласа Очс Адлера були перевірені Державним нотаріусом Округу Колумбія Джо ЕннФ. Річардс, яка посвідчила його підпис на Довіреності.
Відтак, суд уважає доводи представника боржника безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Розпорядник Майна Райз у повідомленні про розгляд кредиторських вимог від 06.11.2020 визнав:
за Кредитним Договором 1 від 27.03.2013 - 21 608 118,57дол. США основного зобов`язання, 2 097 358,95 дол. США проценти за договором, 1 170 547,18 дол. США проценти на прострочені платежі за договором;
за Кредитним Договором 2 від 13.09.2013- 14 124 838,28 дол. США основного зобов`язання, 1 313 032,73 дол. США проценти за договором, 460 683,87 дол. США проценти на прострочені платежі за договором, решту вимог відхилив.
Судом встановлено, що у наданому розпорядником майна боржника повідомленні невірно вказані суми основного зобов`язанню, а розрахунок процентів за прострочення платежу виконаний всупереч умовам Кредитних Договорів і нараховувався на невірно визначену суму основного зобов`язання.
Крім того, розпорядник майна боржника не визнає вимоги Ексім Банку за Кредитним Договором 1 (на Техніку) та стверджує, що відхилені вимоги не є конкурсними, оскільки дата погашення забезпечених основних сум за Кредитним Договором 1 (на Техніку) настає після 26 лютого 2020 року (після відкриття провадження у цій справі)
Суд критично ставиться до такої позиції, оскільки відхилені розпорядником майна боржника вимоги за Кредитним Договором 1 (на Техніку), включаючи основні суми та нараховані на них проценти, як вже зазначено вище, є забезпеченими вимогами. Всі забезпечені вимоги за своїм визначенням не є поточними вимогами.
Відповідно до положень статті 1 Кодексу з процедур банкрутства забезпечені кредитори виділені в категорії, що є окремою від незабезпечених кредиторів (які поділяються на конкурсних та поточних кредиторів). До забезпечених вимог, на відміну від незабезпечених конкурсних вимог та поточних вимог, відносяться всі вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, незалежно від дати їх виникнення.
Відтак, всі зобов`язання Райз за Кредитним Договором 1 (на Техніку) є забезпеченимми - заставою Техніки (транспортних засобів) відповідно до Договору Застави Транспортних Засобів від 24.04 2013 та Договору Застави Транспортних Засобів від 08.08.
Пункт 2.3. Договорів Застави передбачає, що заставою забезпечені всі зобов`язання Райз за Кредитом на Техніку, включаючи всі існуючі та всі майбутні зобов`язання Райз за Кредитним Договором 1 (на Техніку). Застава забезпечує виконання Заставодавцем (Компанією Райз) у повному обсязі будь-яких та всіх дійсних та майбутніх зобов`язань Заставодавця (Компанії Райз) за Кредитним договором 1 ( на Техніку) та цим Договором щодо сплати на користь Заставодержателя (Ексім Банку) будь-яких коштів, включаючи основну суму боргу (Основне Зобов`язання), проценти, неустойку та комісійні платежі за Кредитним договором, а також суми будь-яких Витрат.
У повідомленні розпорядник майна боржника також не визнає вимоги Ексім Банку стосовно сплати основної суми за Кредитним Договором 1 (на Елеватори) на суму 3 280 204,03 дол. США та щодо нарахованих на цю основну суму процентів в розмірі 810 056,97дол. США. Розпорядник майна боржника вважає, що ці відхилені вимоги Ексім Банку не є конкурсними, а є поточними, оскільки дата погашення основної суми, що була відхилена, настає 25 серпня 2020 року (після відкриття провадження у цій справі).
Суд вважає таке твердження помилковим, оскільки відповідно до абз. 11 ст. 1 Кодексу України з процедур Банкрутства конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Розпорядник майна боржника безпідставно прирівнює дату виникнення зобов`язання (вимоги) до дати виконання цього зобов`язання (вимоги) та, відповідно, він необґрунтовано вважає поточними вимоги Ексім Банку до Райз на суму 3 280 204,03 дол. США. Дата виникнення та дата виконання вимоги не є тотожні. Закон пов`язує статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов`язання боржника, а не з наявністю прострочення зобов`язання на дату постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство. Цей висновок суду аналогічний позиції, викладеній у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі за № 904/1693/19 від 15.12.2020.
Отже, якщо зобов`язання виникло до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, а строк виконання такого зобов`язання наступає після порушення провадження, то таке зобов`язання є конкурсним.
Вимоги до Компанії Райз за Кредитним Договором 2 (на Елеватори), включно з відхиленими вимогами на суму 3 280 204,03дол. США, виникли у 2013 році, коли Райз отримав Кредит на Елеватори від ПЕФКО, який був первісним Кредитодавцем за Кредитним Договором 2 (на Елеватори).
06.04.2016 боржник визнав існування вимог Ексім Банку Сполучених Штатів за Кредитом на Елеватори, що виникли ще в 2013 році і перейшли від ПЕФКО до Ексім Банку 04.11. 2015 відповідно до Додаткового Договору № 1 та Приєднання до Кредитного Договору 2 (на Елеватори).
Згідно з частиною 1 ст. 2 Кодексу з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 533 ЦК України унормовано, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Так, частиною 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Оскільки, Компанія звернувся до суду із заявою 03.04.2020 (шляхом направлення заяви засобами поштового зв`язку) розрахунок гривневого еквіваленту суми кредиторських вимог здійснюється за курсом НБУ станом на 03.04.2020, який становить 27,5962 грн за 1 долар США та складає 1 817 051 838,04 грн (65 844 277,04 дол. США).
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНОГО БАНКУ Сполучених Штатів на загальну суму 1 817 056 042,04 грн, а саме:
4 204,00 грн - перша черга;
551 306 913,64 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника як такі, що заявлені з додержанням строку, встановленого ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів підлягають відомості про майно, яке є предметом застави згідно Договорів Застави Транспортних Засобів на суму 1 265 744 924,40грн.
Розглянувши заяву Компанії «Дойче Трасті Кампані Лімітед» (Deutsche Trustee Company Limited) - юридична особа, що створена та існує за законодавством Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії з грошовими вимогами до боржника у розмірі 20 372 464 784,84 грн дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
26.03.2013 між Компанією «Укрлендфармінг ПЛС» (Ukrlandfarming Plc), що створена та існує за законодавством Республіки Кіпр (надалі - Емітент), Кредитором та рядом поручителів, серед яких був Боржник, було укладено Договір довірчого управління (далі - Договір довірчого управління), яким погоджено випуск Емітентом облігацій на міжнародних ринках капіталу на суму 275 000 000 доларів США зі ставкою доходності 10,875 відсотків (процентів) річних та терміном погашення в 2018 році (далі - Облігації), на умовах, що поручителі, у тому числі Боржник, поручаються перед Кредитором за виконання Емітентом всіх його платіжних зобов`язань перед Кредитором за Облігаціями та за Договором довірчого управління.
Як зазначено в преамбулі Договору довірчого управління, його укладення було обґрунтовано наступними обставинами: Емітентом було затверджено випуск Облігацій на суму 275 000 000 доларів США зі ставкою доходності 10,875 відсотків річних з терміном погашення в 2018 році; випуск Облігацій здійснювався за умови, що кожен із поручителів, у тому числі Боржник, у повному обсязі, безумовно та безвідклично, на солідарній основі з Емітентом та іншими поручителями поручаються за виконання Емітентом всіх його платіжних зобов`язань перед Кредитором за Облігаціями та за Договором довірчого управління. Кожен із поручителів є стороною Договору поруки від 26.03.2013, що був укладений між Кредитором та поручителями (у тому числі, Боржником; надалі - Договір поруки), або ж уклав окремий договір поруки з Кредитором; Кредитор погодився виконувати обов`язки довірчого управителя щодо Облігацій на підставі та у відповідності до положень Договору довірчого управління.
Відповідно до пункту 3.1 Додатку 5 «Умови випуску облігацій» до Договору довірчого управління (далі - Умови випуску Облігацій) та пункту 2.1 Договору поруки, Боржник поручився перед Кредитором у повному обсязі, безумовно і безвідклично, на солідарній основі з Емітентом та іншими поручителями, за виконання Емітентом всіх зобов`язань останнього щодо належної сплати Кредитору всіх коштів, належних до сплати за Договором довірчого управління і Облігаціями, які випущені на підставі Договору довічного управління та відповідно до Умов випуску Облігацій. Згідно з наведеними положеннями Умов випуску Облігацій та Договору поруки, Боржник зобов`язався, у разі несплати Емітентом будь-яких сум, передбачених Договором довірчого управління і Умовами випуску Облігацій, сплатити такі суми Кредитору.
Для належного виконання Умов випуску Облігацій, 26.03.2013 Емітент, Кредитор та поручителі уклали з Лондонською філією Дойче Банк АГ (Deutsche Bank AG, London Branch - Головний платіжний агент), Дойче Банк Люксембург С.А. (Deutsche Bank Luxembourg S.A.; - Реєстратор Облігацій) та Дойче Банк Траст Компані Амерікас (Deutsche Bank Trust Company Americas - Реєстратор Облігацій) Агентський договір стосовно Облігацій (з доповненнями).
Крім того, 25.03.2013 між Емітентом, поручителями (у тому числі Боржником), Сітігруп Глобал Маркетс Лімітед (CitiGroup Global Markets Limited), Лондонською філією Дойче Банк АГ (Deutsche Bank AG, London Branch) та СІБ (Сайпрус) Лімітед (SIB (Cyprus) Limited) було укладено Договір про підписку стосовно Облігацій (з доповненнями).
У подальшому, з огляду на рішення Емітента здійснити додатковий випуск Облігацій на суму 150 000 000 доларів США та 75 000 000 доларів США, 17.05.2013 та 28.06.2013 між Емітентом, Кредитором як довірчим управителем, Боржником та іншими поручителями були укладені Перший додатковий договір довірчого управління та Другий додатковий договір довірчого управління відповідно. Згідно зі статтею 6 обох додаткових договорів довірчого управління, на додатково випущені на підставі таких договорів додаткові Облігації поширюється дія початково підписаного Договору довірчого управління.
Між Кредитором та поручителями (включаючи Боржника) 17.05.2013 та 28.06.2013 було укладено Перший додатковий договір поруки та Другий додатковий договір поруки, відповідно до яких поручителі (включаючи Боржника) поручилися перед Кредитором за виконання Емітентом всіх зобов`язань за Першим додатковим договором довірчого управління та Другим додатковим договором довірчого управління стосовно додаткових Облігацій. Відповідно до обох додаткових договорів поруки, порука та зобов`язання поручителів, у тому числі Боржника, які виникла на підставі Договору поруки, у повній мірі поширюються на зобов`язання Емітента, що виникли у результаті зазначеного вище додаткового випуску Облігацій та укладення відповідних Першого додаткового договору довірчого управління та Другого додаткового договору довірчого управління.
Отже, на підставі та на умовах, визначених у Договорі довірчого управління, Першому додатковому договорі довірчого управління та Другому додатковому договорі довірчого управління, Емітент здійснив випуск і розміщення Облігацій на загальну суму 500 000 000 (п`ятсот мільйонів) доларів США зі ставкою доходності 10,875 відсотків річних з терміном погашення 26.03.2018.
Відповідно до пункту 23.1 Договору довірчого управління, пункту 19.1 Умов випуску Облігацій та пункту 21.1 Договору поруки, до таких договорів та до Облігацій застосовується англійське право.
Умови випуску та інша інформація щодо Облігацій викладені у проспекті Облігацій, датованому 28.06.2013, який було схвалено Центральним банком Ірландії і текст якого розміщено на офіційній веб-сторінці Ірландської фондової біржі (ISE) за посиланням: https://www.ise.ie/debt_documents/Prospectus%20-%20Standalone_e27423fe-318a-44b9-9993-c16675418144.PDF.
Інформація щодо завершення випуску Облігацій розміщена також на офіційній сторінці Емітента за посиланням: https://www.ulf.com.ua/ua/investor_relations/for_bondholders/.
Лістинг Облігацій здійснювався на Ірландській фондовій біржі (ISE), де таким Облігаціям були присвоєні наступні міжнародні ідентифікаційні коди: Regulation S ISIN: XS0908502452; Rule 144A ISIN: US903726AA55.
На підтвердження випуску Облігацій Глобальними сертифікатами облігацій Кредитором до суду надані засвідчені копії англійських версій (I) Глобального сертифікату за Правилом 144А (на випуск облігацій на суму 275 000 000 доларів США), (ІІ) Глобального сертифікату за Правилом S (на випуск облігацій на суму 275 000 000 доларів США), (III), США), (IV) Глобального сертифікату за Положенням S (на випуск облігацій на суму 150 000 000 доларів США), ,(V) Глобального сертифікату за Правилом 144А (на додатковий випуск облігацій на суму 75 000 000 доларів США), (VI) Глобального сертифікату за Правилом S (на додатковий випуск облігацій на суму 75 000 000 доларів США).
Умовами випуску Облігацій (пункти 6 і 7.1) встановлено наступні строки виконання платіжних зобов`язань Емітента щодо процентів (відсотків) за Облігаціями та основної суми Облігацій, а саме Облігації приносять прибуток у вигляді процентів з та включаючи Дату Випуску (26 березня 2013 року) за ставкою 10,875 процентів річних, що належать до сплати раз у півроку після 26 березня та 26 вересня в кожному році, починаючи з 26 вересня 2013 року (в кожному випадку - «Дата Виплати Процентів») відповідно до положень Умови 8 (Платежі). Якщо вимагається розрахунок процентів за період, менший ніж повний Період Нарахування Процентів (визначений нижче), то відповідна база для розрахунку процентів визначається на підставі року, що складається з 360 днів, які діляться на 12 місяців по 30 днів кожний, та у випадку неповного місяця, фактичної кількості днів, що пройшли.
У цих Умовах, період, що починається на Дату Випуску, включно, та закінчується на першу Дату Виплати Процентів, не включаючи її, а кожний наступний період розпочинається на першу Дату Виплати Процентів, включно, та закінчується на наступну Дату Виплати Процентів, не включаючи її, іменується «Періодом Нарахування Процентів».
Пунктом 7.1 Умов передбачено, що остаточне погашення здійснюється у разі, якщо не відбулося попереднього погашення, купівлі або анулювання, як зазначено нижче, то Облігації будуть погашені за їх основною сумою 26 березня 2018 року («Дата Погашення») відповідно до положень Умови 8 (Платежі). Облігації не можуть погашатись на розсуд Емітента чи Поручителя іншим способом, ніж відповідно до цієї Умови.
Отже, Емітент зобов`язався повністю виконати свої платіжні зобов`язання за Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління щодо сплати процентів за Облігаціями та повернення основної суми Облігацій до 26.03.2018 - дата погашення.
На виконання своїх зобов`язань за Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління, у період з 26 березня 2013 року до 26 вересня 2015 року Емітент виплачував проценти за Облігаціями у розмірі та на умовах, визначених Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління (з урахуванням Першого додаткового договору довірчого управління та Другого додаткового договору довірчого управління).
Разом з тим, 22 квітня 2016 року між Емітентом, Кредитором як довірчим управителем, Боржником та іншими поручителями було укладено Третій додатковий договір довірчого управління, яким, серед іншого, були внесені зміни у пункт 6 Умов випуску облігацій щодо порядку сплати процентів за Облігаціями, які підлягали сплаті 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року, а саме пунктом (t) Розділу 3 «Доповнення до первинного договору довірчого управління» встановлено наступне: «(t) у перший абзац Умови 6 Термінів та Умов вносяться наступні зміни (новий текст підкреслено подвійними рисками): Облігації приносять прибуток у вигляді процентів за ставкою 10,875 процентів річних, що належать до сплати раз у півроку після 26 березня та 26 вересня кожного року, починаючи з 26 вересня 2013 року (в кожному випадку - Дата Виплати Процентів ) відповідно до положень Умови 8 (Платежі), за умови, що процентні платежі за ставкою 5.4375 процентів річних, що підлягають сплаті 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року (що складають піврічні платежі від 10.875% купонів), повинні сплачуватися наступним чином: (a) 1.25% в грошовій формі, як звичайний процентний платіж, що здійснюється Платіжним Агентом; та (іі) 4.1875% як платіж в натуральній формі («PIK»), що підлягає сплаті 22 квітня 2016 року; та (b) 1.25% у готівковій формі, як звичайний процентний платіж, що здійснюється Платіжним Агентом; та (іі) 4.1875% як PIK (payment in kind), що підлягає сплаті 26 вересня 2016 року. PIK має сплачуватися шляхом збільшення основної суми Облігацій, що знаходяться в обігу, на основну суму, що дорівнює частині процентів (розмір таких процентів відображається шляхом збільшення основної суми Облігацій, що знаходяться в обігу, "PIK Проценти") (в кожному випадку "PIK Платіж"). Емітент повинен надати Довірчому Управителю та Головному Платіжному Агенту Свідоцтво Посадової Особи станом на або за п`ять Робочих Днів (як визначено нижче) до дати платежу, що визначає момент оплати PIK Процентів, що підлягають сплаті на таку дату платежу. Щодо кожного PIK Платежу, сукупна основна сума Облігацій в обігу буде збільшуватись на основну суму, що дорівнює сукупній сумі PIK Процентів, що буде підлягати сплаті та буде сплачуватись Емітентом протягом відповідного процентного періоду (заокруглена до найближчого 1 долара США) та володіння Облігаціями кожного власника рахунку буде збільшуватись пропорційно Єврокліар та Клірстрім, Люксембург або ДТК (залежно від обставин) відповідно до їхніх внутрішніх правил та положень. В результаті збільшення основної суми Облігацій як наслідок PIK Платежу, Облігації будуть приносити відсотки на таку суму збільшеної основної суми з та включаючи відповідну Дату Виплати Процентів. Для цілей Умов, всі посилання на «основну суму» Облігацій повинні включати будь-яке збільшення основної суми Облігацій як наслідок платежу PIK Процентів».
З огляду на внесені зміни до пункту 6 Умов випуску Облігацій, проценти за Облігаціями, які мали бути сплачені 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року, були виплачені наступним чином: (і) 1.25% в грошовій формі, як звичайний процентний платіж, що здійснюється Платіжним Агентом; та (іі) 4.1875% як платіж в натуральній формі.
При цьому, як видно з пункту (t) Розділу 3 Третього додаткового договору довірчого управління, PIK-платіж передбачав збільшення основної суми Облігацій, що знаходяться в обігу, на суму процентів, які мали бути сплачені (далі - «РІК-проценти»). Окремо передбачалось, що після здійснення Емітентом РІК-платежу в подальшому проценти будуть нараховуватись вже на основну суму Облігацій, збільшену на розмір РІК-процентів.
Відповідно до змінених умов виплати процентів за Облігаціями, Емітентом були здійсненні виплати процентів, які підлягали сплаті 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року (включаючи здійснення РІК-платежу), внаслідок чого основна сума за Облігаціями була збільшена на 42 751 758 доларів США.
У подальшому, зобов`язання щодо сплати процентів за Облігаціями Емітентом не виконувались. При цьому, 26.03.2018 (дата погашення) Емітент не повернув основну суму за Облігаціями у розмірі 542 751 757,81 доларів США.
Сума невиконаних платіжних зобов`язань Емітента, за які поручився Боржник складається з: (1) зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за Облігаціями, згідно з Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій, у розмірі 542 751 757,81 доларів США (Основна сума) та (2) зобов`язання щодо сплати процентів, нарахованих згідно з Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій, у розмірі 201 502 243,75доларів США (Проценти).
Отже, загальна сума заборгованості Емітента перед Кредитором, за яку поручився Боржник, складає 744 254 001,56 доларів США (згідно уточненого розрахунку за курсом станом на дату звернення - 06.04.2020 становить 20 372 464 784,70 грн (офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України складає 27,3730 грн за 1 долар США).
Статтею 2.5 Договору довірчого управління та статтею 14 Умов випуску Облігацій, встановлено, що у будь-який час після настання терміну сплати Емітентом Кредитор може на власний розсуд і без надання додаткового повідомлення Боржнику (як поручителю) ініціювати такі провадження проти Емітента і/або Боржника (поручителя), які Кредитор вважатиме доцільними з метою виконання умов Договору довірчого управління, Умов випуску Облігацій і/або Договору поруки.
Крім того, згідно з пунктом 8.14 Договору довірчого управління, у зв`язку зі здійсненням будь-яких своїх прав стосовно довірчого управління, повноважень та свободи дій відповідно до цього договору (включаючи, серед іншого, будь-яку зміну, відмову від права, дозвіл, рішення або заміну сторони), Кредитор як довірчий управитель враховує загальні інтереси власників облігацій незалежно від їх кількості (далі - Власники Облігацій).
Отже, в будь-якому провадженні, що стосується примусового виконання умов Договору довірчого управління, Умов випуску Облігацій та Договору поруки, Кредитор діє в інтересах усіх Власників облігацій.
Боржник та розпорядник майна у своїх письмових запереченнях (які є тотожними) не визнають повноваження представника Компанії «Дойче Трасті Кампані Лімітед» Бідного Є.М.
Боржник ставить під сумнів відповідність ордеру про надання правової допомоги між Кредитором та Адвокатським об`єднанням «Бейкер Макензі» з огляду на те, що в оригіналі ордеру, який було подано до суду на підтвердження повноважень адвоката Бідного Є.М. щодо підписання та подання заяви про грошові вимоги та представництва інтересів Кредитора у справі, у графі під назвою «Назва органу, в якому надається правова допомога зазначено «У судах, банках, нотаріальних конторах та інших державних органах, установах щодо представництва інтересів Довірителя у справі № 910/628/20», що, на переконання Боржника та розпорядника майна, є некоректним. На думку Боржника, відповідний ордер має містити зазначення конкретного суду, в якому здійснюється представництво інтересів Кредитора.
Також, як стверджують Боржник та розпорядник майна боржника, станом на 06.04.2020 (дата подання заяви про грошові вимоги) довіреність, яка міститься в матеріалах справи на підтвердження повноважень представників Кредитора, була недійсною, оскільки апостиль на такій довіреності було проставлено 09.04.2020. Відтак, у суду, на думку Боржника та розпорядника майна, відсутні підстави для прийняття заяви про грошові вимоги до розгляду.
Стосовно статусу кредитора Компанії «Дойче Трасті Кампані Лімітед» боржник зазначає, що Компанія не володіла повноваженнями Довірчого управителя на підставі Договору довірчого управління, отже не має правових підстав для заявлення грошових вимог до Боржника в інтересах власників облігацій з огляду на наступне.
Правовим документом, що регулює правовідносини між Емітентом, Власниками Облігацій та особою, що здійснює довірче управління в інтересах власників Облігацій, є Договір довірчого управління від 26.03.2013 із змінами та доповненнями, укладеними 17.05.2013 («Перший додатковий договір до Договору довірчого управління») та 28.06.2013 («Другий додатковий до Договору довірчого управління»), укладені між Емітентом, Поручителями та Довірчим управителем.
22.04.2016 сторонами Договору довірчого управління укладено Третій додатковий договір до Договору довірчого управління. Третій додатковий договір до Договору довірчого управління було укладено на виконання позачергової резолюції зборів власників облігацій, прийнятної 21.04.2016 на зборах Власників облігацій, в яких взяли участь власники облігацій що володіли правами вимоги щодо понад 75 відсотків непогашеної суми основного боргу за облігаціями, рішення зборів є чинними та обов`язковими до виконання власниками облігацій та Сторонами (далі - Збори). Відповідно до пункту (В) преамбули Третього додаткового договору до Договору довірчого управління Зборами було прийнято рішення про внесення змін до Договору довірчого управління, зокрема, про відкликання Компанії «Дойче Трасті Кампані Лімітед», як Довірчого управителя та призначення Довірчим управителем компанії ГЛОБАЛ ЛОАН ЕДЖЕНСІ ЛІМІТЕД. Також Третім додатковим договором до Договору довірчого управління внесено ряд істотних змін до зобов`язань Емітента, зокрема, в частині нарахування та сплати процентів обмежень щодо господарської діяльності та розпорядження майном та інше. Відповідно до п. 5 Третього додаткового договору до Договору довірчого управління, Третій додатковий договір до Договору довірчого управління вступив в дію після підписання. Умови Первісного Договору довірчого управління, Першого додаткового Договору довірчого управління та Другого додаткового договору до Договору довірчого управління застосовуються в частині, що не суперечить Третьому додатковому договору до Договору довірчого управління. Додаткових умов набрання чинності договором не передбачалось. Третій додатковий договір до Договору довірчого управління був підписаний всіма сторонами Договору довірчого управляння, зокрема, Емітентом, поручителями та Компанією «Дойче Трасті Кампані Лімітед» і вступив в дію. З дати укладення Третього додаткового договору до Договору довірчого управління інші додаткові договори/угоди до Договору довірчого управління сторонами не укладались.
Отже, за твердженнями Боржника, право на пред`явлення грошових вимог належить саме Власникам облігацій.
Також Боржник зазначає, що у нього, як у поручителя за Договором поруки не виникло зобов`язання щодо оплати заборгованості Емітента, оскільки ним не отримано вимоги в порядку статті 11 Договору поруки. Обґрунтовуючи додатково свої заперечення посилається на приписи статей 543, 553, 554, 555 Цивільного кодексу України.
При цьому, Боржник зазначає, що у Договорі поруки відсутні чіткі строки, коли поручитель має виконати зобов`язання.
Однак, із аналізу договорів, які передбачають основне зобов`язання, договорів забезпечення, та аналізу законодавства чітко прослідковується наступне: поручитель може вважатись боржником кредитора виключно після того, як Емітент повідомить про невиконання основного зобов`язання.
Боржник також вказує на те, що Кредитор не підтвердив свої грошові вимоги належними доказами, оскільки Кредитором не подано до суду (і) проспект Облігацій, що виключає можливість встановити умови розміщення Облігацій, (іі) засвідчені переклади на українську мову Глобального сертифікату за правилом 144А (на випуск Облігацій у сумі 275 000 000 доларів США), Глобального сертифікату за правилом 144А (на випуск Облігацій у сумі 75 000 000 доларів США), Глобального сертифікату за правилом S (на випуск Облігацій у сумі 275 000 000 доларів США), Глобального сертифікату за правилом S (на випуск Облігацій у сумі 75 000 000 доларів США).
Крім того, не погоджуючись із розміром заявлених грошових вимог, Боржник зазначає, що Емітент здійснював виконання платіжних зобов`язань до 26.09.2016 включно, що свідчить, про часткове виконання зобов`язань емітентом та не містить відомостей, чи враховано виконану емітентом суму зобов`язань в розрахунку заборгованості. Також Боржник заперечує проти нарахування процентів після спливу строку виконання Основного зобов`язання.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду:
- документи, що підтверджують правосуб`єктність Компанії «ДОЙЧЕ ТРАСТІ КАМПАНІ ЛІМІТЕД» (DEUTSCHE TRUSTEE COMPANY LIMITED) (копіі);
- оригінал ордеру адвоката Бідного Є.М. серія КВ № 742117 від 06.04.2020 на представлення інтересів Компанії «ДОЙЧЕ ТРАСТІ КАМПАНІ ЛІМІТЕД» (DEUTSCHE TRUSTEE COMPANY LIMITED);
- засвідчену копію нотаріально засвідченої копії легалізованої довіреності на представництво Компанії «ДОЙЧЕ ТРАСТІ КАМПАНІ ЛІМІТЕД» (DEUTSCHE TRUSTEE COMPANY LIMITED) з перекладом на українську мову;
- засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Бідного Є.М.;
- засвідчену копію української версії Договору довірчого управління від 26 березня 2013 року;
- засвідчену копію англійської версії Договору довірчого управління від 26 березня 2013 року;
- засвідчену копію української версії Першого додаткового договору довірчого управління від 17 травня 2013 року;
- засвідчену копію англійської версії Першого додаткового договору довірчого управління від 17 травня 2013 року;
- засвідчену копію української версії Другого додаткового договору довірчого управління від 28 червня 2013 року;
- засвідчену копію англійської версії Другого додаткового договору довірчого управління від 28 червня 2013 року;
- засвідчену копію української версії Третього додаткового договору довірчого управління від 22 квітня 2016 року;
- засвідчену копію англійської версії Третього додаткового договору довірчого управління від 22 квітня 2016 року;
- засвідчену копію української версії Договору поруки від 26 березня 2013 року;
- засвідчену копію англійської версії Договору поруки від 26 березня 2013 року;
- засвідчену копію української версії Першого додаткового договору поруки від 17 травня 2013 року;
- засвідчену копію англійської версії Першого додаткового договору поруки від 17 травня 2013 року;
- засвідчену копію української версії Другого додаткового договору поруки від 28 червня 2013 року (оригінал у Кредитора);
- засвідчену копію англійської версії Другого додаткового договору поруки від 28 червня 2013 року (оригінал у Кредитора);
- засвідчену копію української версії Агентського договору від 26 березня 2013 року;
- засвідчену копію англійської версії Агентського договору від 26 березня 2013 року;
- засвідчену копію української версії Першого додаткового агентського договору від 17 травня 2013 року;
- засвідчену копію англійської версії Першого додаткового агентського договору від 17 травня 2013 року;
- засвідчену копію української версії Другого додаткового агентського договору від 28 червня 2013 року;
- засвідчену копію англійської версії Другого додаткового агентського договору від 28 червня 2013 року;
- засвідчену копію української версії Договору про підписку від 25 березня 2013 року;
- засвідчену копію англійської версії Договору про підписку від 25 березня 2013 року;
- засвідчену копію української версії Договору про підписку від 16 травня 2013 року;
- засвідчену копію англійської версії Договору про підписку від 16 травня 2013 року;
- засвідчену копію української версії Договору про підписку від 28 червня 2013 року;
- засвідчену копію англійської версії Договору про підписку від 28 червня 2013 року;
- витяг з проспекту Облігацій від 25 березня 2013 року на англійській мові із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- витяг з проспекту Облігацій від 28 червня 2013 року на англійській мові із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- роздруківку інформації щодо завершення випуску Облігацій з офіційної сторінки Емітента;
- засвідчену копію повідомлення Ради Ірландської фондової біржі (ISE) про допуск від 26 березня 2013 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- засвідчену копію повідомлення Ради Ірландської фондової біржі (ISE) про допуск від 17 травня 2013 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- засвідчену копію повідомлення Ради Ірландської фондової біржі (ISE) про допуск від 28 червня 2013 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- засвідчену копію англійської версії Глобального сертифікату за Правилом 144А (на випуск облігацій на суму 275 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- засвідчену копію англійської версії Глобального сертифікату за Положенням S (на випуск облігацій на суму 275 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- засвідчену копію англійської версії Глобального сертифікату за Правилом 144А (на додатковий випуск облігацій на суму 150 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову (оригінал у Кредитора);
- засвідчену копію англійської версії Глобального сертифікату за Положенням S (на випуск облігацій на суму 150 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- засвідчену копію англійської версії Глобального сертифікату за Правилом 144А (на додатковий випуск облігацій на суму 75 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську;
- засвідчену копію англійської версії Глобального сертифікату за Положенням S (на додатковий випуск облігацій на суму 75 000 000 доларів США);
- детальний розрахунок заборгованості Боржника;
- нотаріально засвідчений витяг з легалізованого проспекту Облігацій від 25 березня 2013 року на англійській мові із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- нотаріально засвідчений витяг з легалізованого проспекту Облігацій від 17 травня 2013 року на англійській мові із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову
- нотаріально засвідчений витяг з легалізованого проспекту Облігацій від 28 червня 2013 року на англійській мові із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- нотаріально засвідчену копію легалізованої англійської версії Глобального сертифікату за Правилом 144А (на випуск облігацій на суму 275 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- нотаріально засвідчену копію легалізованої англійської версії Глобального сертифікату за Положенням S (на випуск облігацій на суму 275 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- нотаріально засвідчену копію легалізованої англійської версії Глобального сертифікату за Правилом 144А (на додатковий випуск облігацій на суму 150 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- нотаріально засвідчену копію легалізованої англійської версії Глобального сертифікату за Положенням S (на випуск облігацій на суму 150 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- нотаріально засвідчену копію легалізованої англійської версії Глобального сертифікату за Правилом 144А (на додатковий випуск облігацій на суму 75 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- нотаріально засвідчену копію легалізованої англійської версії Глобального сертифікату за Положенням S (на додатковий випуск облігацій на суму 75 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- нотаріально засвідчену копію легалізованого повідомлення Емітента від 30 березня 2016 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- нотаріально засвідчену копію легалізованого повідомлення Емітента від 21 квітня 2016 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- нотаріально засвідчену копію легалізованого листа компаній групи «Deutsche Bank» від 23.03.2017 із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- нотаріально засвідчену копію легалізованого листа Компанії «ДОЙЧЕ ТРАСТІ КАМПАНІ ЛІМІТЕД» (DEUTSCHE TRUSTEE COMPANY LIMITED) на адресу Компанії «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited) від 18 травня 2020 року;
- нотаріально засвідчену копію легалізованого листа Компанії «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited) від 19 травня 2020 року;
- нотаріально засвідчену копію легалізованого Юридичного висновку з питань права Англії та Уельсу від 4 червня 2020 року, підготовлений англійським юристом Саймоном Портером (Simon Porter), партнером компанії Baker McKenzie LLP, партнерства з обмеженою відповідальністю, зареєстрованого в Англії та Уельсі, (з додатками) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.
Заслухавши пояснення всіх учасників справи та розглянувши докази, наявні у справі, суд дійшов висновку про наступне.
Кредиторські вимоги заявлено юридичною особою - нерезидентом України у справі про банкрутство боржника-резидента з обґрунтуванням їх виникнення на підставі Договору довірчого управління від 26 березня 2013 року (та договорів, що безпосередньо пов`язані цим Договором), за яким боржник поручився перед іноземним юридичною особою за виконання третьою особою кредитних зобов`язань з визначенням сторонами в пункті 23.1 Договору довірчого управління права Англії, як права іноземної держави, згідно з яким регулюються правовідносини, що виникли з договору поруки, а також тлумачаться умови цього правочину.
Як вказано судом вище, Компанія «Дойче Трасті Кампані Лімітед» (Deutsche Trustee Company Limited) юридична особа, що створена та існує за законодавством Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії.
За змістом ч. 1, 6 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України, а в разі участі у цих справах кредиторів-нерезидентів до процедури банкрутства застосовується Кодекс України з процедур банкрутства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Визначаючи матеріальне право якої держави підлягає застосуванню в зобов`язальних правовідносинах між резидентом України (боржником) та нерезидентом України (кредитором), суд керується приписами Закону України «Про міжнародне приватне право», яким встановлено порядок урегулювання приватноправових відносин суб`єктів, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.
У ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» розкрито суть автономії волі як принципу міжнародного приватного права. Так, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з ч. 1 цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.
У правовідносинах з іноземним елементом, які виникли на підставі правочину з вибором сторонами права іноземної держави, що підлягає застосуванню до таких правовідносин, як зміст правочину, так і його тлумачення, визначаються іноземним правом, що сторони обрали за принципом автономії волі.
У справі, що розглядається, між Боржником та Кредитором склались приватноправові відносини за Договором довірчого управління, у яких наявний іноземний елемент (стороною договору є іноземна юридична особа). Пунктом 23.1 договору довірчого управління, а також пу. 19.1 Умов випуску облігацій та п. 21.1 Договору поруки, які є безпосередньо пов`язані з Договором довірчого управління від 26 березня 2013 року, сторони визначили право Англії таким, що підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли на підставі цих правочинів.
Визначаючи обсяг застосування права іноземної держави до правовідносин з іноземним елементом, законодавець у частині першій статті 6 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачив, що застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
Суд, розглянувши правомірність застосування англійського права при розгляді правовідносин Кредитора і Боржника, встановив таке.
Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню.
Для правильного застосування положень ч. 1 ст.14 Закону України «Про міжнародне приватне право» необхідно з`ясувати, які норми права України є імперативними, що зумовлює їх превалювання над іноземним правом, яке застосовується до правовідносин з іноземним елементом за вибором сторін.
У доктрині міжнародного приватного права до імперативних норм віднесено виняткові норми матеріального права, які мають настільки особливе значення для забезпечення прав та інтересів учасників приватноправових відносин, що можуть одержувати надімперативний характер у порівнянні з нормами іноземної держави, що були обрані сторонами правовідносин з іноземним елементом за принципом автономії волі в порядку ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право».
За змістом ст. 9 Регламенту (ЄС) № 593/2008 Європейського Парламенту і Ради "Про право, яке підлягає застосуванню до договірних зобов`язань ("Рим I")" від 17 червня 2008 року при визначенні імперативних норм у міжнародному праві йдеться про норми, дотримання яких визнане настільки важливим для захисту публічних інтересів країни, що стосуються її політичного, соціального або економічного порядку, що вони підлягають застосуванню до будь-якої ситуації, яка потрапляє у сферу їх дії, незалежно від права, що підлягає застосуванню.
Відтак, в розумінні статті 14 Закону України «Про міжнародне приватне право» імперативними нормами є не будь-які норми права України, що прямо визначають правила поведінки та виражаються в категоричних розпорядженнях держави, а такі норми, які регулюють правовідносини, що мають виключне та особливе значення для держави чи суспільства, у зв`язку із чим держава Україна за жодних обставин не допускає підпорядкування таких правовідносин іноземному праву.
Однак, норми Цивільного кодексу України про поруку і підстави її припинення такими нормами не є. Порука як забезпечувальне зобов`язання виникає між учасниками цивільного обороту на підставі договору поруки, що укладається на засадах свободи договору, а визначені у статті 559 ЦК України підстави припинення поруки є особливістю національного законодавства, вони не встановлюють виключних правових наслідків для цивільного обороту, що б зумовлювало їх застосування переважно над нормами права іноземної держави у правовідносинах з іноземним елементом. Зокрема, вони не належать до правових норм, які регулюють публічний порядок у державі, ними не визначаються принципи та засади обороту майна, вони не впливають на основи існуючого ладу (незалежність держави, цілісність, самостійність і недоторканність), не обмежують конституційних прав і свобод особи.
Статтею 14 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено порядок встановлення змісту норм права іноземної держави. Так, за приписами ч. 1 першої ст. 14 вбачається обов`язок суду при застосуванні права іноземної держави встановити зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.
Для реалізації цього обов`язку суд використовує такі способи здобуття інформації про іноземне право: (1) власне з`ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; (2) використання експертних висновків; (3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; (4) офіційний запит через Міністерство юстиції України; (5) отримання довідок через систему правової допомоги; (6) обмін правовою інформацією; (7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; (8) встановлення іноземного права сторонами тощо.
Положеннями ч. 3 ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторонам надано повноваження подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Однак законодавцем не визначено негативних наслідків для сторін, якщо ними не буде надано таких документів.
Отже, встановлення змісту норм іноземного права, що підлягають застосуванню до правовідносин з іноземним елементом, є обов`язком суду, який розглядає справу, в силу закону та здійснюється за офіційним принципом (ex officio), тоді як учасники справи, які зацікавлені у застосуванні судом норм права відповідної іноземної держави, мають право сприяти суду у вжитті заходів щодо встановлення змісту норм іноземного права шляхом подання суду документів, що підтверджують зміст таких норм, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Така позиція суду кореспондується з правовими висновками, викладених Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 19 травня 2021 року у справі № 501/1350/17 та від 16 вересня 2020 у справі № 642/3886/18, а також у Постанові від 16 листопада 2021 року Великої палати Верховного Суду у справі № 904/2104/19.
Суд зауважує, що право Англії, яке належить до англосаксонської системи права, не містить кодифікованого нормативно-правового акта, який би визначав поняття поруки, строків, а також основного та додаткового зобов`язань. Зазначені правові питання врегульовані правовими прецедентами та звичаями, що застосовуються в Англії як джерело права поряд із нормативно-правовими актами, які поширюються на певні правові відносини.
У той же час, Англійським правом передбачено декілька обмежень щодо принципів свободи договору. Згідно з основним принципом загального договірного права, сторони є вільними у визначенні основних зобов`язань, які вони візьмуть на себе при укладенні договору. Як зазначив суддя Лорд Діплок (Lord Diplock) у рішенні Фото Продакшн Лтд проти Секьюрікор Транспорт Лтд [1980] (Photo Production Ltd v. Securicor Transport Ltd [1980]): "Основним принципом загального договірного права, з якого немає винятків, які мають значення для цієї справи, є те, що сторони договору є вільними у визначенні основних зобов`язань, які вони візьмуть на себе після укладення договору. Вони можуть прямо перелічити їх у договорі і, де це зроблено, цей перелік є визначальним; але на практиці господарський договір ніколи не містить вичерпного переліку всіх основних зобов`язань сторін; багато з них вважаються включеними в договір через норми права, які підлягають застосуванню в залежності від виду договору, який укладається сторонами. Проте, якщо сторони бажають відхилити або змінити основні зобов`язання, які в іншому випадку будуть інкорпоровані у договір, вони вільні це зробити шляхом прямого зазначення про це".
Приписами статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, зокрема, якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України.
Правовідносини між Боржником та Кредитором виникли на підставі Договору довірчого управління, Умов випуску Облігацій та Договору поруки.
Як вказано судом вище, підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами, до спірних правовідносин, щодо підстав виникнення грошових зобов`язань Кредитора до Боржника, застосовується англійське право, як передбачено пунктом 23.1 Договору довірчого управління, пунктом 19.1 Умов випуску Облігацій та пунктом 21.1 Договору поруки. З огляду на вказане суд вважає безпідставними посилання Боржника на недотримання Кредитором норм чинного законодавства України.
Відповідно до умов Договору довірчого управління, Кредитор виступає довірчим управителем щодо Облігацій в інтересах Власників Облігацій, що включає, зокрема: (і) повноваження Кредитора на отримання в інтересах Власників облігацій Основної суми за Облігаціями та Процентів на основну суму Облігацій після Дати погашення (тобто, після 26 березня 2018 року), а також (іі) повноваження Кредитора на вчинення дій, спрямованих на примусове виконання умов Договору довірчого управління та/або Договору поруки.
Відповідно до пункту 2.2 Договору довірчого управління з урахуванням положень цього Договору, Емітент в будь-яку дату, в яку будь-які Облігації стають належними до погашення відповідно до Умов, безумовно сплатить на користь або за розпорядженням Довірчого Управителя в безпосередньо вільних коштах в доларах Сполучених Штатів Америки основну суму за Облігаціями, що стають належними до погашення в таку дату, разом з будь-якою відповідною надбавкою, а також (з урахуванням Умов) до здійснення такої виплати (як до, так і після винесення будь-якого судового рішення) безумовно таким чином сплатить на користь Довірчого Управителя проценти на основну суму Облігацій, що перебувають в обігу, що зазначена в Умовах Вигоди від цього зобов`язання надаватимуться Довірчому Управителю на умовах довірчого управління від імені Власників Облігацій відповідно до положень цього Договору.
Отже, саме Кредитор, як довірчий управитель щодо Облігацій уповноважений після Дати погашення (26 березня 2018 року) на отримання будь-яких грошових сум за Облігаціями, відповідно до Умов випуску Облігацій та Договору довірчого управління, в інтересах Власників Облігацій.
Пунктом 2.5 Договору довірчого управління від 26.03.2013 встановлено, що відповідно до Умови 14 (Примусове виконання) в будь-який час після того, як настає термін сплати і Облігації підлягають сплаті, Довірчий Управитель може на свій власний розсуд і без надання наступного повідомлення ініціювати такі провадження проти Емітента та/або будь-якого Поручителя, які він вважатиме доцільними з метою виконання в примусовому порядку умов цього Договору Довірчого Управління, Облігацій та/або Договору Поруки (як в арбітражному порядку відповідно до Договору Довірчого Управління або Договору Поруки, так і в судовому порядку), проте від нього не вимагатиметься розпочинати будь-які такі провадження, а також Довірчий Управитель не буде зобов`язаний вживати або уникати вжиття будь-яких заходів або дій (включаючи ініціювання таких заходів), якщо (i) він не отримає такого розпорядження на підставі Спеціального Рішення або письмової вимоги від Власників Облігацій, що володіють принаймні однією четвертою частиною основної суми за Облігаціями, що перебувають в обігу, (ii) йому не буде надано відшкодування та/або забезпечення та/або авансове фінансування у прийнятний для нього спосіб. Жоден Власник Облігації не може ініціювати провадження проти Емітента або будь-якого Поручителя, якщо тільки Довірчому Управителю, після того, як у нього виникло зобов`язання ініціювати таке провадження, не вдається його ініціювати в межах розумного строку і коли таке невиконання зобов`язання триває. Аналогічне за змістом положення міститься у пункті 14 Умов випуску Облігацій.
Отже, у випадку невиконання Умов випуску Облігацій, Договору довічного управління та/або Договору поруки Емітентом та/або поручителями (включаючи Боржника), саме Кредитор як довірчий управитель має право на вчинення дій, спрямованих на примусове виконання Умов випуску Облігацій, Договору довірчого управління та/або Договору поруки, в інтересах Власників Облігацій.
З пункту 2.5 Договору довірчого управління та пункту 14 Умов випуску Облігацій вбачається, Власники Облігацій не уповноважені самостійно вчиняти дії, спрямовані на примусове виконання умов Облігацій, Договору довірчого управління та/або Договору поруки, стягнення відповідних сум заборгованості, якщо такі дії вчиняються Кредитором як довірчим управителем.
Для виникнення у Кредитора, як довірчого управителя щодо Облігацій, права на вчинення дій, спрямованих на примусове виконання Умов випуску Облігацій, Договору довірчого управління та/або Договору поруки, від Кредитора не вимагається попереднього направлення письмового повідомлення Власникам Облігацій та/або отримання від них будь-яких погоджень. Право на вчинення дій, спрямованих на примусове виконання умов Облігацій, Договору довірчого управління та/або Договору поруки, виникає у Кредитора, у випадку невиконання Емітентом та/або поручителями (включаючи Боржника) умов таких договорів, безпосередньо на підставі Умов випуску Облігацій та Договору довірчого управління.
Отже, Кредитор як довірчий управитель щодо Облігацій в інтересах Власників Облігацій уповноважений на вчинення дій, спрямованих на примусове виконання Умов випуску Облігацій, Договору довірчого управління та/або Договору поруки, в тому числі, на стягнення в судовому порядку з Емітента та/або поручителів (включаючи Боржника) грошових сум, які належать до сплати відповідно до умов таких договорів.
Зазначене підтверджує наявність у Кредитора, як довірчого управителя Облігаціями, права на звернення із заявою про грошові вимоги до Боржника в інтересах Власників Облігацій.
Як зазначалось вище, відповідно до умов Договору довірчого управління (з урахуванням Першого додаткового договору довірчого управління та Другого додаткового договору довірчого управління), Емітентом було випущено Облігації на загальну суму 500 000 000 доларів США, зі ставкою доходності 10,875 відсотків, із терміном погашення в 2018 році.
Відповідно до пункту 6 Умов випуску Облігацій, Облігації приносять прибуток у вигляді процентів з та включаючи Дату Випуску за ставкою 10,875 процентів річних, що належать до сплати раз у півроку після 26 березня та 26 вересня в кожному році, починаючи з 26 вересня 2013 року (в кожному випадку - Дата Виплати Процентів) відповідно до положень Умови 8 (Платежі). Кожна Облігація перестає приносити проценти з дати її погашення, якщо, у випадку належного пред`явлення, неналежним чином не призупиняється або не відмовляються від виплати основної суми. В такому випадку вона продовжує приносити проценти за такою ставкою (як до, так і після відповідного рішення) до тієї дати з таких, що настане раніше: (a) день, коли всі суми, належні до сплати по такій Облігації на таку дату, були отримані відповідним Власником або від його імені, та (b) день, після того як Довірчий Управитель або Головний Платіжний Агент повідомив Власникам Облігацій про отримання всіх сум, належних до сплати стосовно всіх Облігацій до такого дня (окрім випадку, якщо мала місце невиплата наступного платежу відповідним Власникам за цими Умовами).
Згідно з пунктом 7.1 Умов випуску Облігацій, якщо не відбулося попереднього погашення, купівлі або анулювання, як зазначено нижче, то Облігації будуть погашені за їх основною сумою 26 березня 2018 року (Дата Погашення) відповідно до положень Умови 8 (Платежі). Облігації не можуть погашатись на розсуд Емітента чи Поручителя іншим способом, ніж відповідно до цієї Умови. Існування платіжних зобов`язань Емітента перед Власниками Облігацій, які виникають з Облігацій, також підтверджується Глобальними сертифікатами Облігацій, зокрема, відповідно до пункту 4 Глобальних сертифікатів за Положенням S (Виплати основної суми та процентів за цим Глобальним Сертифікатом за Положенням S здійснюються особі, яка зазначена у реєстрі Власників Облігацій як власник цього Глобального Сертифікату за Положенням S); відповідно до пункту 4 Глобальних сертифікатів за Правилом 144А (Виплати основної суми та процентів за цим Глобальним Сертифікатом за Правилом 144A здійснюються особі, яка у відповідний момент часу зазначена у реєстрі Власників Облігацій як власник цього Глобального Сертифікату за Правилом 144A).
Отже, відповідно до Умов випуску Облігацій та Договору довірчого управління, Емітент зобов`язався сплачувати Власникам облігацій раз у півроку прибуток з Облігацій (Проценти) за ставкою 10,875 процентів річних після 26 березня та 26 вересня в кожному році, починаючи з 26 вересня 2013 року до Дати погашення Облігацій (26 березня 2018 року); погасити Облігації, повернувши Основну суму, сплачену Власниками Облігацій за Облігації, в Дату погашення Облігацій (26 березня 2018 року).
Отже, Емітент зобов`язався повністю виконати свої зобов`язання за Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління щодо сплати Процентів та повернення Основної суми за Облігаціями до 26 березня 2018 року.
На виконання своїх зобов`язань за Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління, у період з 26 березня 2013 року до 26 вересня 2015 року Емітент виплачував проценти за Облігаціями у розмірі та на умовах, визначених Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління (з урахуванням Першого додаткового договору довірчого управління та Другого додаткового договору довірчого управління).
Разом з тим, 22 квітня 2016 року між Емітентом, Кредитором як довірчим управителем, Боржником та іншими поручителями було укладено Третій додатковий договір довірчого управління, яким, серед іншого, були внесені зміни у пункт 6 Умов випуску облігацій щодо порядку сплати процентів за Облігаціями, які підлягали сплаті 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року.
З огляду на внесені зміни до пункту 6 Умов випуску Облігацій, проценти за Облігаціями, які мали бути сплачені 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року, були виплачені наступним чином: 1.25% в грошовій формі, як звичайний процентний платіж, що здійснюється Платіжним Агентом; та 4.1875% як платіж в натуральній формі (РІК- платіж, від англ. скорочення «payment-in-kind»). При цьому, PIK-платіж передбачав збільшення основної суми Облігацій, що знаходяться в обігу, на суму процентів, які мали бути сплачені. Окремо передбачалось, що після здійснення Емітентом РІК-платежу в подальшому проценти будуть нараховуватись вже на основну суму Облігацій, збільшену на розмір РІК-процентів.
Відповідно до змінених умов виплати процентів за Облігаціями, Емітентом були здійсненні виплати процентів, які підлягали сплаті 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року, внаслідок чого основна сума за Облігаціями була збільшена на 42 751 758 доларів США.
Надалі, зобов`язання щодо сплати процентів за Облігаціями Емітентом не виконувались. Крім того, 26 березня 2018 року (Дата погашення) Емітент не повернув Власникам Облігацій Основну суму у розмірі 542 751 757,81 доларів США.
На спростування доводів Боржника щодо відсутності у Кредитора повноважень на звернення із заявою про визнання грошових вимог до Боржника та щодо наявності такого права виключно у Власників облігацій суд зазначає наступне.
У період 2016-2017 років Емітентом були вчиненні окремі дії, спрямовані на заміну довірчого управителя щодо Облігацій, а саме - дії, спрямовані на звільнення Кредитора як довірчого управителя щодо Облігацій та призначення довірчим управителем Компанії «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited). Проте, оскільки Емітентом не були вчинені всі необхідні дії відповідно до Договору довірчого управління для заміни довірчого управителя щодо Облігацій, така заміна не відбулася.
Так, відповідно до пункту 14.1 Договору довірчого управління з урахуванням положень пункту 14.2 (Складення повноважень та звільнення) нижче, Емітент має право призначити нових довірчих управителів, проте жодна особа не може бути призначена таким чином, якщо попередньо не буде погоджена на підставі Спеціального Рішення. Довірча корпорація в будь-який час діятиме в якості Довірчого Управителя і може виконувати обов`язки одноосібного Довірчого Управителя. Про будь-яке призначення нового Довірчого Управителя буде надано повідомлення Емітентом Власникам Облігацій одразу, як тільки це стає практично можливим.
При цьому, пунктом 14.2 Договору довірчого управління встановлено, що будь-який Довірчий Управитель може скласти повноваження в будь-який час шляхом надання письмового повідомлення Емітенту та Поручителям принаймні за три місяця без наведення будь-якої причини або виникнення відповідальності за будь-які витрати, що були зумовлені таким складенням повноважень, а також Власники Облігацій шляхом прийняття Спеціального Рішення можуть звільнити будь-якого Довірчого Управителя, за умови, що будь-яке складення повноважень або звільнення одноособової довірчої корпорації не буде чинним, поки довірча корпорація не буде призначена правонаступником Довірчого Управителя. Якщо одноосібною довірчою корпорацією буде надано повідомлення про звільнення або буде ухвалене Спеціальне Рішення про її звільнення, Емітент докладе всіх своїх розумних зусиль, аби забезпечити, щоб інша довірча корпорація була призначена Довірчим Управителем; за умови, що коли Емітенту не вдається зробити це протягом двох місяців після надання такого повідомлення або з дати ухвалення Спеціального Рішення Довірчий Управитель може здійснити повноваження на призначення наступника довірчого управителя.
Отже, відповідно до Договору довірчого управління, власники Облігацій можуть прийняти спеціальне рішення про звільнення довірчого управителя щодо Облігацій, проте таке рішення не набуває чинності до моменту призначення Емітентом (а у випадку нездійснення Емітентом такого призначення протягом двох місяців з дати ухвалення спеціального рішення - уповноваженим довірчим управителем щодо Облігацій) нового довірчого управителя-правонаступника. Про призначення нового довірчого управителя Емітент повідомляє власників Облігацій шляхом направлення повідомлення. Відповідно, до призначення Емітентом (або діючим довірчим управителем) нового довірчого управителя діючий довірчий управитель продовжує виконувати повноваження довірчого управителя щодо Облігацій.
З викладеного випливає, що незважаючи на те, що власниками Облігацій було прийнято Спеціальне рішення про звільнення Кредитора як довірчого управителя щодо Облігацій та призначення довірчим управителем Компанії «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited), таке рішення не набуло чинності, оскільки ні Емітентом, ні в подальшому Кредитором в результаті не було призначено нового довірчого управителя.
Так, 30.03.2016 Емітент направив власникам Облігацій повідомлення (надалі - Повідомлення-1) із запитом згоди на внесення змін до Договору довірчого управління, зокрема, в частині звільнення Кредитора як довірчого управителя щодо Облігацій та призначення довірчим управителем Компанії «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited). Відповідно до Повідомлення-1 рішення про внесення змін до Договору довірчого управління пропонувалось прийняти на зборах власників Облігацій, які були призначені на 21.04.2016.
21.04.2016 відбулися збори власників Облігацій, де було прийнято Спеціальне рішення про внесення змін до Договору довірчого управління, у тому числі, в частині відкликання Кредитора як довірчого управителя щодо Облігацій та призначення довірчим управителем Компанії «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited). Про результати зборів та прийняття Спеціального рішення власники Облігацій були повідомлені шляхом направлення повідомлення від 21.04.2016 (надалі - Повідомлення-2 від 21.04.2016). Повідомленням-2 також передбачено, що Спеціальне рішення від 21.04.2016 буде виконане шляхом підписання Третього договору довірчого управління від 21.04.2016.
При цьому, у вищевказаних Повідомленнях окремо зазначено, що відповідне звільнення Кредитора, як довірчого управителя, щодо Облігацій та призначення довірчим управителем Компанії «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited) не набуде чинності до моменту, поки Емітент не призначить довірчим управителем-правонаступником Компанію «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited) та поки Компанія «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited) не прийме таке призначення.
21.04.2016 між Емітентом, Кредитором (як довірчим управителем), Боржником (як поручителем) та іншими поручителями було підписано Третій договір довірчого управління (засвідчені копії англійської та української версій Третього договору довірчого управління від 21.04.2016. При цьому, в пункті (В) преамбули Третього додаткового договору довірчого управління, міститься посилання на Спеціальне рішення власників Облігацій, прийняте на зборах власників Облігацій, які відбулися 21.04.2016, де було прийнято рішення про внесення змін до Договору довірчого управління, зокрема, в частині відсторонення (звільнення) Компанії «Дойче Трасті Кампані Лімітед» (Deutsche Trustee Company Limited) [Кредитор] як довірчого управителя та призначення Компанії «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited) як нового довірчого управителя-правонаступника Кредитора.
Водночас, саме посилання в тексті Третього договору довірчого управління на Спеціальне рішення власників Облігацій, зокрема, на прийняття рішення власниками Облігацій про відсторонення Кредитора та призначення Компанії «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited) як нового довірчого управителя-правонаступника Кредитора, не свідчить про набрання чинності Спеціальним рішенням в цій частині, оскільки, як підтверджується пунктом 14.2 Договору довірчого управління та Повідомленням-1 та Повідомленням-2, рішення про звільнення довірчого управителя та призначення нового довірчого управителя набуває чинності лише після офіційного призначення Емітентом (або у визначених випадках діючим довірчим управителем) нового довірчого управителя та прийняття такого призначення новим довірчим управителем.
При цьому, призначення Емітентом Компанії «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited) або будь-якої іншої компанії новим довірчим управителем так і не відбулося. Зазначене підтверджується, зокрема, наступним: відсутністю повідомлення Емітента власників Облігацій про офіційне призначення нового довірчого управителя відповідно до пункту 14.1 Договору довірчого управління; незважаючи на те, що підписанням Третього договору довірчого управління було імплементовано певні положення Спеціального рішення, Третій договір довірчого управління не підписаний Компанією «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited); Компанія «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited) не була стороною цього; листом компаній групи «Deutsche Bank» від 23 березня 2017 року, підписаним, у тому числі, Кредитором, відповідно до якого Кредитор вимагає призначити нового довірчого управителя на виконання Спеціального рішення протягом 10 днів з дня отримання цього листа, в іншому випадку, Кредитор залишає за собою право самостійно призначити нового довірчого управителя у порядку, передбаченому пунктом 14.2 Договору довірчого управління та без шкоди для пункту 8 цього Листа, повідомляє про свій намір скласти повноваження довірчого управителя через 3 місяці з дати цього Листа відповідно до пункту 14.2 Договору довірчого управління; листом Компанії «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited) від 19 травня 2020 року, в якому Компанія «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited) підтвердила, що ні Компанія «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited), ні її дочірні компанії не діють та ніколи не діяли в якості довірчого управителя по відношенню до Облігацій, оскільки призначення Компанії «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited) довірчим управителем не відбулося.
За таких обставин, ні Спеціальне рішення власників Облігацій щодо звільнення Кредитора та призначення довірчим управителем Компанії «Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед» (Global Loan Agency Services Limited), ні намір Кредитора скласти повноваження довірчого управителя не набули чинності, оскільки протягом 10-ти днів з дня отримання Листа Емітентом не було призначено нового довірчого управителя, та після спливу 10-денного строку, Кредитором не було реалізоване своє право на самостійне призначення нового довірчого управителя, а, отже, Кредитор, на даний момент, продовжує виконувати повноваження довірчого управителя щодо Облігацій.
З огляду на зазначене, у Кредитора як у довірчого управителя щодо Облігацій за Договором довірчого управління наявний достатній обсяг повноважень на представництво інтересів власників Облігацій у межах даної справи про банкрутство ПрАТ «КОМПАНІЯ РАЙЗ».
При цьому, пунктом 10 Умов випуску Облігацій встановлено, що Довірчий Управитель на свій розсуд може, та якщо цього вимагають в письмовому вигляді Власники принаймні однієї четвертої основної суми Облігацій, що не є погашені на той момент, або якщо цього вимагає Спеціальне Рішення (як воно визначене в Договорі Довірчого Управління), повинен надавати повідомлення Емітенту та Поручителю про те, що такі Облігації є та негайно стають належними до сплати та погашення у вигляді виплати основної суми та нарахованих процентів, якщо настане та триватиме будь-яка з таких подій (кожна з яких в подальшому іменується "Випадок Невиконання Зобов`язань"): (a) Несплата: Емітент або Поручитель не виплачує основну суму або будь-які проценти по будь-якій з Облігацій на дату їх погашення (чи то на заявлену дату погашення, у випадку добровільного погашення, при купівлі, що вимагається, у випадку заяви про зменшення терміну платежу або іншим чином), і така невиплата триває на думку Довірчого Управителя протягом періоду, що становить принаймні 30 робочих днів у випадку виплати процентів.
Водночас, відповідно до пункту 14 Умов випуску Облігацій, у будь-який момент часу після того, як Облігації стають належними до сплати або погашення, Довірчий Управитель може на свій розсуд та без надання додаткового повідомлення вживати такі заходи, порушувати такі позови або провадження проти Емітента та/або будь-якого Поручителя, які він вважатиме за доцільні з метою примусового виконання в судовому порядку умов Договору Довірчого Управління, Облігацій та/або Договору Поруки (шляхом арбітражного розгляду відповідно до Договору Довірчого Управління або Договору, або в судовому порядку), але він не зобов`язаний вживати такі заходи, порушувати такі позови або провадження, та Довірчий Управитель не зобов`язаний вживати чи не вживати такі заходи, порушувати чи не порушувати такі позови або провадження, якщо (a) він не отримав відповідну інструкцію, що міститься в Спеціальному Рішенні, або якщо від нього цього не вимагають в письмовому вигляді Власники Облігацій, що володіють принаймні однією четвертою частиною основної суми непогашених Облігацій, та (b) якщо йому не відшкодували та/або не надали забезпечення, та/або виплатили авансом суму, що його задовольняє. Жодний Власник Облігації не може ініціювати судовий процес безпосередньо проти Емітента або будь-якого Поручителя, якщо Довірчий Управитель, який прийняв на себе зобов`язання по ініціюванню такого процесу, не робить цього протягом обґрунтованого періоду часу, і таке не ініціювання триває.
Отже, невиконання Емітентом зобов`язання щодо погашення Основної суми у Дату погашення (26.03.2018), а також несплата Процентів за Облігаціями протягом більше ніж 30 днів з дня, коли відповідні Проценти мали бути сплачені, є випадками невиконання зобов`язань за Договором довірчого управління і Умовами випуску Облігацій та, відповідно, є підставою для вчинення Кредитором як довірчим управителем в інтересах Власників Облігацій дій, спрямованих на примусове виконання зобов`язань за Договором довірчого управління.
З урахуванням викладеного, у зв`язку з невиконанням Емітентом своїх зобов`язань за Договором довірчого управління (з урахуванням Першого додаткового договору довірчого управління та Другого додаткового договору довірчого управління) та Умовами випуску Облігацій, зобов`язання щодо повернення Основної суми, згідно з Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій, у розмірі 542 751 757,81 доларів США та зобов`язання щодо сплати Процентів, нарахованих згідно з Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій, у розмірі 201 502 243,75 доларів США підлягають виконанню.
Внаслідок невиконання Емітентом вказаних платіжних зобов`язань, у Компанії, як Довірчого управителя виникли грошові вимоги до Боржника за Договором поруки з огляду на нижченаведене
Як зазначалось, з метою забезпечення виконання зобов`язань Емітента за Договором довірчого управління, між Кредитором як Довірчим управителем, Боржником як поручителем та іншими поручителями було укладено Договір поруки (з урахуванням Першого додаткового договору поруки та Другого додаткового договору поруки).
Відповідно до пункту 3.1 Умов випуску кожним із Початкових Поручителів на підставі Договору Поруки надається безвідклична та безумовна порука на солідарній основі у максимальному обсязі, дозволеному за законом, щодо належної сплати всіх коштів, належних до сплати Емітентом за Облігаціями та Договором Довірчого Управління (надалі за текстом - «Порука»).
Згідно з пунктом 2.1 Договору поруки у межах, в яких це прямо не заборонено будь-яким застосовним правом, кожний Первинний Поручитель солідарно, і безумовно та безвідклично погоджується з іншими Поручителями, що, якщо Емітент (і) не сплатить будь-яку суму, яка підлягає сплаті Емітентом відповідно до Договору Довірчого Управління або Облігацій до часу та на дату, визначену для такого платежу (незалежно від того, чи на первинну дату платежу, у зв`язку прискоренням або іншим чином) та (іі) не виконає та не дотримається кожного положення Договору Довірчого Управління, Умов та Облігацій, яке повинно бути ним виконано або дотримано (без впливу на характер зобов`язань Емітента), Первинні Поручителі, на солідарній основі, мають сплатити відповідну суму Довірчому Управителю або у порядку, визначеному Довірчим Управителем, у доларах США коштами, які у той день є доступними (або, якщо це стосується сум, які належать до сплати стосовно винагороди та відшкодування Довірчого Управителя, у Лондоні у фунтах стерлінгів коштами, які є негайно доступними), до кінця робочого дня у відповідну дату у місті, в якому платіж повинен бути таким чином здійснений, та/або виконати та дотриматися таких положень.
Пунктом 3 Договору поруки встановлено, що « у відносинах між Первинними Поручителями та Довірчим Управителем, та Власниками Облігацій, але без впливу на зобов`язання Емітента, Первинні Поручителі солідарно беруть на себе зобов`язання за цією Статтею так, ніби вони були єдиними основними боржниками, а не лише поручителями».
Отже, належне та своєчасне виконання платіжних зобов`язань Емітента щодо повернення Основної суми та сплати Процентів, відповідно до Умов випуску Облігацій та Договору довірчого управління, забезпечене порукою поручителів, зокрема Боржником, відповідно до Договору поруки (з урахуванням Першого додаткового договору поруки та Другого додаткового договору поруки).
При цьому, з пункту 2.1 Договору поруки слідує, що зобов`язання поручителів (в тому числі Боржника) за Договором поруки виникають негайно з моменту невиконання будь-якого платіжного зобов`язання Емітентом.
Обов`язок поручителів за Договором поруки є солідарним, а тому Кредитор має право вимагати виконання будь-якого простроченого платіжного зобов`язання за Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій як від всіх поручителів разом, так і від будь-якого з поручителів (включаючи Боржника) окремо.
Згідно з пунктом 16.1 Договору поруки (аналогічне за змістом положення також передбачено пунктом 3.4 Умов випуску) порука припиняється: (a) у випадку, якщо Поручитель відчужується у спосіб, який є дозволеним Умовами Облігацій (за умови, що, у будь-якому випадку, відчуження не здійснюється на користь Емітента або Обмеженої Дочірньої Компанії), та надходження від такого відчуження застосовуватимуться для цілей, дозволених Умовами Облігацій; (b) коли Емітент визначає Поручителя Необмеженою Дочірньою Компанією відповідно до Умови 5.11 (Призначення Необмежених та Обмежених Дочірніх Компаній); або (c) після погашення Облігацій у повному обсязі, та після укладання договору про звільнення від зобов`язань до Індивідуального Договору Поруки або Договору про Звільнення від Зобов`язань щодо цього Договору Поруки Довірчим Управителем, Емітентом та відповідним Поручителем.
З вищенаведеного слідує, що оскільки строк погашення Облігацій настав, а між Емітентом, Кредитором та Боржником не укладалось договору про звільнення Боржника від зобов`язань за Договором поруки, порука Боржника за Договором поруки є чинною.
Беручи до уваги той факт, що зобов`язання щодо повернення Основної суми, згідно з Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій, у розмірі 542 751 757,81 доларів США та зобов`язання щодо сплати Процентів, нарахованих згідно з Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій, у розмірі 201 502 243,75 доларів США Емітентом не виконані, а порука Боржника є чинною, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність грошових вимог Компанії до Боржника.
Водночас, суд вважає хибними твердження Боржника про відсутність у нього зобов`язань перед Компанією, як у поручителя через відсутність вимоги до нього з огляду на наступне.
Статтею 11 Договору поруки встановлено, що з метою надання Поручителям можливості здійснити їх платіжні зобов`язання відповідно до цього Договору поруки, Емітент, одразу після невиконання ним зобов`язання щодо платежу відповідно до Договору довірчого управління або Облігацій, письмово повідомляє про це Поручителів, зазначаючи суму, яка повинна бути сплачена, надсилаючи копію Довірчому Управителю, після чого Довірчий Управитель надає реквізити банківського рахунку, на який платіж повинен бути здійснений.
З аналізу наведеного положення Договору поруки вбачається, що Емітент, у випадку невиконання ним платіжного зобов`язання за Договором довірчого управління або Облігаціями, надсилає Поручителям повідомлення, водночас, метою такого повідомлення є надання можливості поручителям (зокрема, Боржнику) здійснити їх платіжні зобов`язання.
При цьому, положення цієї статті жодним чином не вказує на те, що платіжні зобов`язання поручителів, зокрема, Боржника виникають саме з моменту отримання повідомлення від Емітента.
Суд відзначає, що саме на Емітента, а не на Довірчого управителя, був покладений обов`язок повідомлення поручителів про неможливість виконання грошових зобов`язань та саме розмір таких грошових зобов`язань, а тому неповідомлення Емітентом поручителів не стоїть у прямій залежності із неможливістю Довірчого управителя реалізувати своє право у примусовому порядку (судовому порядку) на захист прав Власників облігацій на отримання грошових коштів за Облігаціями.
Крім того, відповідно до пункту 3.1 Умов випуску Облігацій кожним із Початкових Поручителів на підставі Договору Поруки надається безвідклична та безумовна порука на солідарній основі у максимальному обсязі, дозволеному за законом, щодо належної сплати всіх коштів, належних до сплати Емітентом за Облігаціями та Договором Довірчого Управління.
Пунктом 3 Договору поруки встановлено, що у відносинах між Первинними Поручителями та Довірчим Управителем, та Власниками Облігацій, але без впливу на зобов`язання Емітента, Первинні Поручителі солідарно беруть на себе зобов`язання за цією Статтею так, ніби вони були єдиними основними боржниками, а не лише поручителями.
Отже, як вбачається зі змісту наведених положень Договору довірчого управління, Умов випуску Облігацій та Договору поруки, платіжні зобов`язання поручителів (в тому числі Боржника) виникають негайно з моменту невиконання будь-якого такого платіжного зобов`язання Емітентом.
Доводи Боржника щодо відсутності належних доказів на підтвердження наявності грошових вимог спростовують долучені до матеріалів справи документи, а саме 1) витяг з (легалізованого) проспекту Облігацій від 25 березня 2013 року на англійській мові з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову; 2) витяг з (легалізованого) проспекту Облігацій від 16 травня 2013 року на англійській мові з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову; 3) витяг з (легалізованого) проспекту Облігацій від 28 червня 2013 року на англійській мові з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову; 4) засвідчена копія (легалізованої) англійської версії Глобального сертифікату за Правилом 144А (на випуск облігацій на суму 275 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову; 5) засвідчена копія (легалізованої) англійської версії Глобального сертифікату за Положенням S (на випуск облігацій на суму 275 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову; 6) засвідчена копія (легалізованої) англійської версії Глобального сертифікату за Правилом 144А (на додатковий випуск облігацій на суму 75 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову; 7) засвідчена копія (легалізованої) англійської версії Глобального сертифікату за Положенням S (на додатковий випуск облігацій на суму 75 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову; 8) засвідчена копія української версії Першого додаткового договору довірчого управління від 17 травня 2013 року; 9) засвідчена копія української версії Другого додаткового договору довірчого управління від 28 червня 2013 року.
В обґрунтування заперечень щодо грошових вимог Компанії Боржник, серед іншого, висловлював незгоду з розміром кредиторських вимог Кредитора, з огляду на що суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Грошові вимоги Компанії складаються з: 542 751 757,81 доларів США - заборгованість, яка виникла у зв`язку із неповерненням основної суми за Облігаціями, згідно з Договором довірчого управління та Додатком 5 Умови випуску облігацій до Договору довірчого управління (Умови випуску Облігацій) та 201 502 243,75 доларів США - заборгованість, яка виникла у зв`язку з невиплатою процентів (відсотків), нарахованих згідно з Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій.
На підставі Договору довірчого управління (з урахуванням Першого додаткового договору довірчого управління та Другого додаткового договору довірчого управління) Емітентом були випущені Облігації на загальну суму 500 000 000,00 доларів США.
Умовами випуску Облігацій (пункти 6 і 7.1) встановлені наступні платіжні зобов`язання Емітента щодо сплати процентів (відсотків) за Облігаціями та повернення основної суми боргу.
Отже, за Облігаціями нараховувались проценти (відсотки) за ставкою 10,875% річних, які підлягали сплаті раз у півроку 26 березня та 26 вересня кожного року, починаючи з 26 вересня 2013 року.
При цьому, Емітент зобов`язався повністю виконати свої платіжні зобов`язання за Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління щодо сплати процентів за Облігаціями та повернення основної суми боргу (погашення Облігацій) до 26 березня 2018 року.
На виконання своїх зобов`язань за Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління, у період з 26.03.2013 до 26.09. 2015 Емітент виплачував проценти за Облігаціями у розмірі та на умовах, визначених Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління (з урахуванням Першого додаткового договору довірчого управління та Другого додаткового договору довірчого управління).
У подальшому, 22.04.2016 між Емітентом, Кредитором як довірчим управителем, Боржником та іншими поручителями було укладено Третій додатковий договір довірчого управління, яким були внесені зміни у пункт 6 Умов випуску облігацій щодо порядку сплати процентів за Облігаціями, які підлягали сплаті 26.03.2016 та 26.09. 2016, а саме: пунктом (t) Розділу 3 «Доповнення до первинного договору довірчого управління».
З огляду на внесені зміни до пункту 6 Умов випуску Облігацій, проценти (відсотки) за Облігаціями, які мали бути сплачені 26.03.2016 та 26.09.2016, були виплачені наступним чином: 1.25% в грошовій формі, як звичайний процентний платіж, що здійснюється Платіжним Агентом; та 4.1875% як платіж в натуральній формі (РІК-платіж «payment-in-kind»).
Відповідно до змінених умов виплати процентів за Облігаціями Емітентом були здійснені виплати процентів, які підлягали сплаті 26.03.2016 та 26.09.2016 (включаючи здійснення «payment-in-kind»), внаслідок чого відбулась капіталізація РІК-процентів і, відповідно, основна сума боргу за Облігаціями була збільшена на 42 751 757,813 доларів США.У подальшому, зобов`язання щодо сплати процентів за Облігаціями Емітентом не виконувались.
26.03. 2018 (Дата погашення) Емітент не повернув основну суму за Облігаціями у розмірі 542 751 757,81 доларів США.
Стосовно повноважень представника суд зазначає наступне:
З матеріалів справи вбачається, що заява кредитора - Компанії «Дойче Трасті Кампані Лімітед» підписана його представником - адвокатом Бідним Є.М., що підтверджується доданим до заяви ордером серії КВ № 7421117 від 06.04.2020 про надання правової допомоги. Аналіз законодавства, а саме: ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 60 Господарського процесуального кодексу, ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави дійти висновку, що ордер, який видано адвокатом, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинне законодавство України не вимагає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), а також у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 352/882/18 (провадження № К/9901/65687/18), від 26 червня 2019 року у справі № 826/13030/18 (провадження № К/9901/67011/18), від 21 серпня 2019 року у справі № 826/11852/18 (провадження № К/9901/67801/18), від 27 листопада 2019 року № №819/313/18 (провадження № К /9901/156/19).
При цьому, суд зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття заяви є порушенням права на справедливий судовий захист.
Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), № 47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Повернення заяв (скарг) за наявності у суду процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання судочинства.
Такий висновок суду кореспондується з позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 30.012020 у справі № 500/787/19.
Отже, суд, керуючись позицією Європейського суду з прав людини та практикою судочинства України, всебічно та повно дослідивши документи, що знаходяться в матеріалах справи, встановив, що станом на дату подання заяви про грошові вимоги (06.04. 2020), 17.03.2020 Боржник подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу суду від 26.02. 2020 про відкриття провадження у цій справі (№ 910/628/20). Вказана інформація є загальнодоступною. Відтак, вже на той момент існувала вірогідність відкриття Північним апеляційним господарським судом апеляційного провадження та подальшого оскарження вказаної ухвали до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. З урахуванням наведених обставин та беручи до уваги наявність повноважень на представництво інтересів Кредитора у цій справі без обмеження щодо судових інстанцій, які будуть здійснювати розгляд цієї судової справи, суд вважає, що вказівка в ордері про те, що представництво інтересів Кредитора здійснюватиметься саме в межах справи № 910/628/20, унеможливлює некоректне тлумачення змісту цього ордеру, та запобігає надмірного формалізму, оскільки справа за вказаним номером може розглядатися в різних судових інстанціях.
Крім того, матеріали справи також містять нотаріально засвідчену копію легалізованої довіреності з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову (оригінал довіреності був наданий суду для огляду), яка була підписана уповноваженими представниками Кредитора 06.04.2020 у місті Лондон.
Заява про грошові вимоги підписана представником Кредитора адвокатом Бідним Є.М. на підставі ордеру серії КВ № 7421117 від 06.04.2020. Зазначена заява та додані до неї документи були розглянуті, визнані такими, що відповідають вимогам та заява була прийнята до розгляду судом Ухвалою від 02.10.2020 (суддя Яковенко А.В.) 02.10.2020, тому посилання при цьому на довіреність є безпідставною.
Подальше представництво інтересів Кредитора (подання клопотань, процесуальних документів, доказів, участь у судових засіданнях) здійснювалось відповідно до довіреності від 06.04.2020 після надання засвідчених копій цієї легалізованої (апостильованої) довіреності, яка була залучена до матеріалів справи 02.11.2020.
Відповідно до частини 10 статті 60 Господарського процесуального кодексу довіреності або інші документи, що підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Той факт, що апостиль на такій довіреності було проставлено 9 квітня 2020 року, не може слугувати підставою для визнання такої довіреності недійсною чи такою, що не підтверджує повноважень представників Кредитора на вчинення дій, які передбачені цією довіреністю від 06.04.2020. Тобто, саме 6 квітня 2020 року Кредитор виявив власну волю та уповноважив представників Кредитора на представництво його інтересів у всіх судах України. Подальша процедура легалізації (проставлення апостиля), як того вимагає Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів від 5 жовтня 1961 року (дата набуття чинності для України - 22.12.2003), була направлена на посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступали особи, що підписали довіреність, та автентичності печатки, якою така довіреність була скріплена (як зазначено в ст. 5 Конвенції).
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність.
Отже, довіреність, так само як і ордер, є належним та достатнім підтвердженням повноважень адвоката на здійснення представництва інтересів клієнта у справі, що розглядається за правилами господарського судочинства (зокрема, справи про банкрутство).
Враховуючи викладене, суд уважає, що повноваження представника Кредитора адвоката Бідного Є.М. у цій справі підтверджені належними доказами.
Отже, грошові вимоги Кредитора до Боржника, які виникли на підставі Договору довірчого управління та Договору поруки, складають 744 254 001,56 доларів США.
Разом з тим, положеннями ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 20 372 464 784,70 грн на підставі доданих до заяви доказів. 20 372 464 784,70.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Компанії «ДОЙЧЕ ТРАСТІ КАМПАНІ ЛІМІТЕД» (DEUTSCHE TRUSTEE COMPANY LIMITED) на загальну суму 20 372 468 988,7 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 20 372 464 784,70 грн четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяву ДОЙЧЕ БАНК АКЦІЄНГЕЗЕЛЬШАФТ (Deutsche Bank Aktiengesellschaft) - юридична особа, створена за законодавством Федеративної республіки Німеччина (реєстраційний номер у комерційному реєстрі ФРН HRB 30 000) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 80 824 789,00 грн., дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Кредиторські вимоги заявлено юридичною особою - нерезидентом України у справі про банкрутство боржника-резидента з обґрунтуванням їх виникнення на підставі Кредитного договору № 1 від 26.10.2012, за яким боржник отримав кредитування від ДОЙЧЕ БАНК АКЦІЄНГЕЗЕЛЬШАФТ (Deutsche Bank Aktiengesellschaft) з визначенням сторонами в пункті 20.1 Кредитного договору № 1 права Федеративної республіки Німеччина як права іноземної держави, згідно з яким регулюються правовідносини, що виникли з вказаного Кредитного договору, а також тлумачаться умови цього правочину.
Як вказано судом вище, ДОЙЧЕ БАНК АКЦІЄНГЕЗЕЛЬШАФТ (Deutsche Bank Aktiengesellschaft), юридична особа, що створена та існує за законодавством Федеративної республіки Німеччина.
За змістом ч. 1, 6 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України, а в разі участі у цих справах кредиторів-нерезидентів до процедури банкрутства застосовується Кодекс України з процедур банкрутства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Визначаючи матеріальне право якої держави підлягає застосуванню в зобов`язальних правовідносинах між резидентом України (боржником) та нерезидентом України (кредитором), суд керується приписами Закону України «Про міжнародне приватне право», яким встановлено порядок урегулювання приватноправових відносин суб`єктів, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.
У ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» розкрито суть автономії волі як принципу міжнародного приватного права. Так, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з ч.1 цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.
У правовідносинах з іноземним елементом, які виникли на підставі правочину з вибором сторонами права іноземної держави, що підлягає застосуванню до таких правовідносин, як зміст правочину, так і його тлумачення визначаються іноземним правом, що сторони обрали за принципом автономії волі.
У справі, що розглядається, між Боржником та Кредитором склались приватноправові відносини за Кредитним договором № 1 від 26.10.2012, у яких наявний іноземний елемент (стороною договору є іноземна юридична особа). Пунктом 20.1 Кредитного договору № 1 від 26.10.2012 сторони визначили право Федеративної республіки Німеччина таким, що підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли на підставі цих правочинів.
Визначаючи обсяг застосування права іноземної держави до правовідносин з іноземним елементом, законодавець у частині першій статті 6 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачив, що застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
Суд, розглянувши правомірність застосування законодавства Федеративної Республіки Німеччина при розгляді правовідносин Кредитора і Боржника, встановив таке.
Частиною 1с т. 14 Закону «Про міжнародне приватне право» передбачено, що правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню.
Для правильного застосування положень частини першої ст.14 Закону України «Про міжнародне приватне право» необхідно з`ясувати, які норми права України є імперативними, що зумовлює їх превалювання над іноземним правом, яке застосовується до правовідносин з іноземним елементом за вибором сторін.
У доктрині міжнародного приватного права до імперативних норм віднесено виняткові норми матеріального права, які мають настільки особливе значення для забезпечення прав та інтересів учасників приватноправових відносин, що можуть одержувати надімперативний характер у порівнянні з нормами іноземної держави, що були обрані сторонами правовідносин з іноземним елементом за принципом автономії волі в порядку ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право».
За змістом ст. 9 Регламенту (ЄС) № 593/2008 Європейського Парламенту і Ради "Про право, яке підлягає застосуванню до договірних зобов`язань ("Рим I")" від 17 червня 2008 року при визначенні імперативних норм у міжнародному праві йдеться про норми, дотримання яких визнане настільки важливим для захисту публічних інтересів країни, що стосуються її політичного, соціального або економічного порядку, що вони підлягають застосуванню до будь-якої ситуації, яка потрапляє у сферу їх дії, незалежно від права, що підлягає застосуванню.
Відтак, в розумінні статті 14 Закону України «Про міжнародне приватне право» імперативними нормами є не будь-які норми права України, що прямо визначають правила поведінки та виражаються в категоричних розпорядженнях держави, а такі норми, які регулюють правовідносини, що мають виключне та особливе значення для держави чи суспільства, у зв`язку із чим держава Україна за жодних обставин не допускає підпорядкування таких правовідносин іноземному праву.
Однак, норми Цивільного кодексу України про кредит, викладені у главі 71 ПОЗИКА. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД такими нормами не є. Зокрема, вони не належать до правових норм, які регулюють публічний порядок у державі, ними не визначаються принципи та засади обороту майна, вони не впливають на основи існуючого ладу (незалежність держави, цілісність, самостійність і недоторканність), не обмежують конституційних прав і свобод особи.
Статтею 14 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено порядок встановлення змісту норм права іноземної держави. Так, за приписами ч. 1 першої ст. 14 вбачається обов`язок суду при застосуванні права іноземної держави встановити зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.
Для реалізації цього обов`язку суд використовує такі способи здобуття інформації про іноземне право: (1) власне з`ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; (2) використання експертних висновків; (3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; (4) офіційний запит через Міністерство юстиції України; (5) отримання довідок через систему правової допомоги; (6) обмін правовою інформацією; (7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; (8) встановлення іноземного права сторонами тощо.
Положеннями ч. 3 ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторонам надано повноваження подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Однак, законодавцем не визначено негативних наслідків для сторін, якщо ними не буде надано таких документів.
Отже, встановлення змісту норм іноземного права, що підлягають застосуванню до правовідносин з іноземним елементом, є обов`язком суду, який розглядає справу, в силу закону та здійснюється за офіційним принципом (ex officio), тоді як учасники справи, які зацікавлені у застосуванні судом норм права відповідної іноземної держави, мають право сприяти суду у вжитті заходів щодо встановлення змісту норм іноземного права шляхом подання суду документів, що підтверджують зміст таких норм, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Така позиція суду кореспондується з правовими висновками, викладених Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 19 травня 2021 року у справі № 501/1350/17 та від 16 вересня 2020 у справі № 642/3886/18, а також у Постанові від 16 листопада 2021 року Великої палати Верховного Суду у справі № 904/2104/19.
Приписами статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, зокрема, якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України.
Як вказано судом вище, підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами, до спірних правовідносин, щодо підстав виникнення грошових зобов`язань Кредитора до Боржника, застосовується право Федеративної Республіки Німеччина, як передбачено пунктом 20.1 Кредитного договору від 26.10.2012.
26.10.2012 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ДОЙЧЕ БАНК АКЦІЄНГЕЗЕЛЬШАФТ,який є юридичною особою за законодавством Федеративної Республіки Німеччина, що підтверджується копією витягу з комерційного реєстру від 19.02.2020, яка надана місцевим судом м. Франкфурт на Майні, ФРН, було укладено Кредитний Договір № 1 (надалі - «Кредитний договір»). Треті особи надали гарантії та поруки за виконання боржником зобов`язань за Кредитним Договором (Гарант - Компанія «УкрЛендФармінг плс»).
Кредитний договір передбачав надання експортного фінансування придбання обладнання, що мало бути поставленим Боржнику компанією Джон Дір Інтернешнл Хандельсгезельшафт («Експортер»).
Пунктом 1.1 Кредитного Договору було визначено, що Кредитор зробить доступним для Боржника обсяг кредитування, що не перевищуватиме 5 312 500 євро.
14.09.2012 між Експортером та Боржником був укладений договір купівлі-продажу № JDIH-RISE-UA-09-2012 сільськогосподарської техніки, її комплектуючих, запасних частин та маркетингового матеріалу. Договір було виконано Експортером, що підтверджується додатками до заяв на надання коштів та митними деклараціями.
Договором визначено, що Кредитор надає Позичальнику кредит в офіційній валюті країн-учасниць Європейського валютного союзу (євро), що не перевищуватиме 5 312 500 євро.
Кредит надається виключно на фінансування 85% відповідної ціни договору купівлі - продажу № JDIH-RISE-UA-09-2012.
Пунктом 4.1 статті 4 Кредитного договору № 1 встановлено, що позичальник зобов`язується сплачувати проценти в останній день кожного процентного періоду, нараховані на непогашену суму кредиту за такий процентний період.
Пунктом 4.5 статті 4 Кредитного договору № 1 визначено, що негайно після кожного визначення розміру процентної ставки Кредитор повідомляє Позичальнику про визначену процентну ставку, відповідну дату сплати процентів, а також суму процентів, що підлягають сплаті.
Пунктом 2.1 Кредитного Договору встановлено, що Кредит надається виключно шляхом перерахування коштів Експортеру проти сертифікату (сертифікатів («Заява на Надання Коштів») Експортера, які засвідчуються відповідно до листа безвідкличних інструкцій щодо надання коштів.
Керуючись вимогами зазначеного пункту, Експортер направив Кредитору заяви на надання коштів, а саме: Заява на надання коштів № 1 від 21.05.2013; Заява на надання коштів № 2 від 08.07.2013; Заява на надання коштів № 3 від 08.07.2013.
Пунктом 4.5 Кредитного договору встановлено, що негайно після кожного визначення розміру процентної ставки Кредитор повідомляє Позичальнику про визначену процентну ставку, відповідну дату сплати процентів, а також суму процентів, що підлягають сплаті. На виконання зазначених положень Кредитор направив наступні повідомлення Боржнику: повідомлення Боржника про отримання заяви на надання коштів від Експортера (Заява на надання коштів № 1 від 21 травня 2013 року) на суму 1 237 430,00 євро та повідомлення про розрахунок процентів за відповідний період від 26.06.2013, повідомлення Боржника про отримання заяви на надання коштів від Експортера (Заява на надання коштів № 2 та № 3 від 08.07. 2013) на суму 4 040 815.00 євро та повідомлення про розрахунок процентів за відповідний період від 15.07.2013.
Пунктом 7.1 Кредитного Договору визначено, що кредит, наданий до належної дати першого платежу на погашення, підлягає погашенню 10 однаковими, послідовними, піврічними платежами. При цьому, перший платіж підлягає сплаті через шість місяців після дати здійснення половини поставки (за Договором - Початкова дата), що підтверджується сертифікатом, але не пізніше 25.06.2013.
Виконуючи вищезазначену вимогу, Експортер направив Кредитору сертифікат про підтвердження настання початкової дати від 15.07.2013, відповідно до якого початкова дата була визначена як 11.05. 2013.
Кредитор, виконуючи умови Кредитного договору, надав кредитні кошти Боржнику шляхом оплати ціни договору між боржником та Експортером, що підтверджується відповідними платіжними документами.
Враховуючи вищезазначені положення та умови Кредитного договору, заборгованість боржника перед кредитором становила 5 278 245,00 євро, про що кредитор повідомив боржника листом від 15.07.2013 в порядку, визначеному пунктом 7.2 Кредитного Договору. Заборгованість підлягала виплаті відповідно до графіку, що міститься у вказаному листі. Мало бути сплачено 9-ть платежів у сумі 586 471,64 євро кожен з виплатою в період з 25.12.2013 по 25.06.2017 рівними частинами.
Пунктом 9.1 Кредитного Договору передбачений обов`язок боржника щодо повернення кредитних коштів.
Свої обов`язки за кредитним договором боржник виконав частково, здійснивши 5 платежів на суму 2 932 358 євро. При цьому, прострочена сума складає 2 345 886,68 євро. Пунктом 4.5 Кредитного Договору встановлено, що після кожного визначення розміру процентної ставки кредитор повідомляє позичальнику про визначену процентну ставку, відповідну дату сплати процентів, а також суму процентів, що підлягають сплаті.
Пунктом 4.2 кредитного Договору встановлено розмір процентів за Кредитним Договором та обов`язок Боржника щодо їх виплати. Нарахування процентів за прострочення платежу відбувається на підставі розділу 4 та п. 9.5 Кредитного Договору. Процент за прострочення платежу встановлений на рівні 2 %.
Пунктом 9.5 Кредитного договору встановлено право кредитора застосовувати проценти внаслідок прострочення платежу.
Відповідно до розрахунків, наданих кредитором, сума виплати заборгованості за відсотками складає 5 029,84 євро
Відповідно до розрахунків, наданих кредитором, сума виплати відсотків за прострочення платежу складає 259 559,94 євро.
Кредитор, висуваючи вимоги щодо сплати вказаних сум відсотків посилається на умови Кредитного договору та статей 241, 288 Цивільного кодексу Німеччини.
12.10. 2015 кредитор повідомив Боржника листом про виникнення прострочення платежу за деякими зобов`язаннями.
22.08.2018 кредитор направив Боржнику повідомлення про вимогу дострокового погашення тіла кредиту та процентів за прострочення платежу. Зазначені повідомлення були проігноровані Боржником.
22.12.2016 кредитором було направлено лист боржнику (запит на виплату), в якому було зазначено розмір платежу за період з 27.12.2016 по 26.06.2017: 589 471,67 євро - тіло кредиту, 10 278,99 євро - відсотки за кредитом. Вказаним листом також було вказано платіжні реквізити кредитора та призначення платежу, а саме: «Глобальні кредити / СТЕФ операції Німеччина, RK 91291» (Global Loans/ STEF Operations Germany, RK 91291").
Платежем від 26.06.2017 Гарант УкрЛандФармінг Плс (UkrLandFarming Рlc) здійснив оплату відсотків, вказавши призначення платежу «STEF операції Німеччина, RK 91291» (STEF Operations Germany, RK 91291) у відповідності до вказівки кредитора, зазначеній у листі від 22.12.2016, який є унікальним номером, що виключно стосується цього експортного фінансування.
Вказуючи цю інформацію в призначені платежу Гаранта, Боржник передавши інформацію Гаранту, надав підтвердження повноважень Гаранта та підтвердив наявність заборгованості як такої. Зокрема, Гарант міг зазначити спеціальне призначення платежу лише після отримання відповідних інструкцій та уповноважень Боржника.
Платіж відсотків за кредитом у 2016 та 2017 роках за Боржника від Гаранта за Німецьким правом означає визнання боргу Боржником. Таке визнання передбачене пунктом 1, статті 212 Цивільного кодексу Німеччини (поновлення строків позовної давності).
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь кредитора не погашено заборгованість у розмірі 2 610 476,46 євро, що на дату подачі заяви за курсом НБУ є еквівалентом 80 824 789,00 грн, яка складається з:
- 2 345 886,68 євро - тіло кредиту;
- 5 029,84 євро - заборгованість за процентами;
- 259 559,94 євро - заборгованість за процентами за прострочення платежу.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:- витягу з Торговельного реєстру стосовно кредитора від 19.02.2020; Кредитного договору від 26.10.2012 та повідомлення НБУ про реєстрацію Кредитного договору, Договору між експортером та Боржником від 14.09.2012 з додатковими угодами, митних декларацій щодо договору між експортером та Боржником від 14.09. 2012, заяви на надання коштів № 1 від 21.05. 2013, заяви на надання коштів № 2 від 08.07. 2013, заяви на надання коштів № 3 від 08.07.2013, повідомлення від 26.06.2013, повідомлення від 15.07.2013, сертифікату про підтвердження настання початкової дати від 15.07.2013, платіжних документів щодо оплати ціни договору між боржником та Експортером кредитором, листа про графік виплат тіла кредиту від 15.07.2013, платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку, платіжних доручень, що підтверджують погашення боргу за відсотками, листа з повідомленням про залишок заборгованості за відсотками від 22.06.2017, листи кредитора з вимогою повернути залишок тіла кредиту та прострочених відсотків від 12.10.2015, від 2018, щодо виникнення прострочення платежу за деякими зобов`язаннями, листа від 22.08.2018 про вимогу дострокового погашення тіла кредиту, відсотків та відсотків за прострочення платежу, копія листа з нотаріальним перекладом на українську мову від 22.12.2016, листа з нотаріальним перекладом на українську мову від 26.06.2017, листа з нотаріальним перекладом на українську мову від 29.07.2016, платіжного документу від 30.08.2016, листа з нотаріальним перекладом на українську мову від 05.07.2017, платіжного документу з нотаріальним перекладом на українську мову від 26.06.2017.
Боржник письмового відзиву на заяву кредитора не надав, проте представник боржника у судовому засіданні визнав борг перед кредитором ДОЙЧЕ БАНК АКЦІЄНГЕЗЕЛЬШАФТ у розмірі 72 788 372,02 грн.
Грошові вимоги ДОЙЧЕ БАНК АКЦІЄНГЕЗЕЛЬШАФТ до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані частково, а саме: 72 788 372,02 грн (2 345 886,68 євро - тіло кредиту, 5 029,84 євро - заборгованість за процентами), не визнано 259 559,94 євро - заборгованості за процентами за прострочення платежу.
Заборгованість за процентами за прострочення платежу у розмірі 259 559,94 євро (8 036 416,99 грн) розпорядник майна боржника не визнав, обґрунтовуючи невизнання тим, що в заяві про грошові вимоги не міститься жодного посилання на норми права, які б регламентували строки нарахування та виплати такої пені, не містить таких положень і Кредитний договір № 1.
Кредитор, заперечуючи проти доводів розпорядника майна боржника вказує на можливість визначення початку нарахування процентів за прострочення платежу, виходячи з положень п. 9.5 Кредитного договору. При цьому, посилається на неточність перекладу п. 9.5 Кредитного договору № 1, який складено англійською та українською мовами. Пунктом 20.9 Кредитного договору зазначено, що у випадку розбіжностей між варіантами англійської та українською мовами цього Кредитного договору, варіант англійською мовою матиме переважну силу.
Розглянувши доводи кредитора, боржника та розпорядника майна боржника, судом встановлено наступне.
Пунктом 20.1 статті 20 Кредитного договору № 1 встановлено, що цей Кредитний договір регулюється та тлумачиться згідно законодавства Федеративної Республіки Німеччина.
Заборгованість відповідно до наданих кредитором розрахунків за тілом кредиту перевірено та визнано судом і становить 2 345 886,68 євро.
Заборгованість за процентами обчислено за п. 4.1 статті 4 Кредитного договору № 1, яким встановлено, що позичальник зобов`язується сплачувати проценти в останній день кожного процентного періоду, нараховані на непогашену суму кредиту за такий процентний період. Також п. 4.5 статті 4 Кредитного договору № 1 визначено, що негайно після кожного визначення розміру процентної ставки Кредитор повідомляє Позичальнику про визначену процентну ставку, відповідну дату сплати процентів, а також суму процентів, що підлягають сплаті. Розрахунок, наданий кредитором, перевірено та визнано судом.
Отже, заборгованість за відсотками складає 5 029,84 євро.
Натомість, обґрунтування кредитора щодо нарахування процентів за прострочення платежу з посиланням на положення п. 9.5 Кредитного договору№ 1 від 26.12.2012 не може бути прийнято судом, оскільки кредитор, заперечуючи проти доводів розпорядника майна боржника, посилається на неточність перекладу п. 9.5 Кредитного договору № 1, на підставі якого було здійснене нарахування процентів за прострочення платежу. Саме пунктом 9.5 договору було визначено момент початку нарахування процентів за прострочення платежу, який виявився спірним внаслідок розбіжності тлумачення вказаного пункту кредитором, боржником та розпорядником майна боржника. При цьому, боржник та розпорядник майна боржника апелюють до українського варіанту Кредитного договору № 1, а кредитор надає власний переклад цього пункту (9.5) з англійської мови.
Дійсно, зазначений договір складений англійською та українською мовами та міститься в матеріалах справи. Пунктом 20.9 Кредитного договору зазначено, що у випадку розбіжностей між варіантами англійської та українською мовами цього Кредитного договору, варіант англійською мовою матиме переважну силу.
Натомість, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою, а матеріали справи не містять перекладу Кредитного договору № 1 від 26.10.2012 з англійської мови на українську у встановленому законодавством порядку. Матеріали справи також не містять відомостей щодо суперечок сторін про тлумачення формулювань Кредитного договору до порушення справи про банкрутство.
Відтак, суд може розглядати тільки той варіант Кредитного договору № 1 українською мовою, який міститься в матеріалах справи, підписаний сторонами.
Матеріали справи також не містять відомостей щодо суперечок сторін про тлумачення формулювань Кредитного договору, які б виникли до подання заяви про кредиторські вимоги Дойче Банк Акцієнгезельшафт.
Слід зазначити, що положеннями частини першої ст. 73 закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що іноземні юридичні особи мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Отже, для іноземних суб`єктів господарювання передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам України, зокрема, справ про банкрутство згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 6 «Про міжнародне приватне право», що підлягає застосуванню до приватно - правових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього закону інших законів, міжнародних договорів України. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
Виходячи з положень ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом з процедур банкрутства.
Згідно з частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно ч. 6 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, при розгляді вимог кредитора Дойче Банк Акцієнгезельшафт підлягають застосуванню положення Господарського процесуального кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства, які є імперативними нормами права України, що регулюють порядок розгляду в господарських судах України справ про банкрутство, в тому числі кредиторських вимог іноземних суб`єктів господарювання, заявлених до боржника.
При цьому, враховуючи особливості провадження у справах про банкрутство під час розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника важливим є врахування засад змагальності та диспозитивності, що проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них, а також обов`язку підвищеного стандарту доказування кредитором своїх грошових вимог. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18 та від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.
Враховуючи викладене щодо покладення обов`язку доведення кредиторських вимог саме на кредитора (постанова Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15), суд наголошує на тому, що кредитором не надано до заяви документів, на які кредитор посилається в обґрунтування своїх вимог. Вказане є необхідною умовою доведення цим кредитором своїх грошових вимог. Тому суд не вважає наданий кредитором переклад з англійської мови на українську змісту пункту 9.5 належним та допустимим доказом, відтак не знаходить підстав для задоволення визнання процентів за прострочення платежу у розмірі 259 559,94 євро.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. тобто на 31.03.2020 згідно з відміткою Укрпошти.
Оскільки кредитор Дойче Банк Акцієнгезельшафт звернувся до суду із заявою 31.03.2020 (шляхом направлення заяви засобами поштового зв`язку), розрахунок гривневого еквіваленту суми кредиторських вимог здійснюється за курсом НБУ станом на 31.03.2020, який становив 30,9617 грн за 1 євро.
Відтак, сума кредиторських вимог Дойче Банк Акцієнгезельшафт в національній валюті складає:
за тілом кредиту - 72 632 639,62 грн (30,9617 грн х 2 345 886,68 євро), заборгованість за відсотками - 155 732,39 грн (30,9617 грн х 5 029,84 грн).
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 72 788 372,01 грн.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги ДОЙЧЕ БАНК АКЦІЄНГЕЗЕЛЬШАФТ (реєстраційний номер у комерційному реєстрі ФРН HRB 30 000) на загальну суму 72 792 576,01 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 72 788 372,01 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
У визнанні вимог кредитора до боржника на суму 8 036 416,99 грн (259 559,94 євро) - відмовити.
Розглянувши заяву НУСІД СЕРБІЯ д.о.о. (NUSEED SERBIA d.o.o.) - юридична особа відповідно до законодавства Республіки Сербія, реєстраційний номер 20773324, з місцезнаходженням за адресою: Атар, 102,21241, Кач, Сербія (Atar 102,21241, Kac, Serbia) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 73 828 136,19 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
03.01.2013 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та НУСІД СЕРБІЯ д.о.о. було укладено Договір купівлі продажу № UA-01-1/01-2013.
Відповідно до Договору № UA-01-1/01-2013.1, укладеного між кредитором НУСІД СЕРБІЯ д.о.о. (за договором Продавець) та боржником (за договором Покупець), кредитор зобов`язувався продати, а боржник (за договором Покупець) купити насіння соняшника (товар) на загальну суму 2 413 000,00 євро. Товар був поставлений кредитором (Продавцем) відповідно до умов Договору, але боржник (Покупець) товар не оплатив. Кредитор (Продавець) керуючись п. 9 Договору № UA-01-1/01-2013 звернувся за захистом своїх прав до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті.
12.11.2015 рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті у справі АС № 218у/2015 позов НУСІД СЕРБІЯ д.о.о. до ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було задоволено, стягнуто га користь НУСІД СЕРБІЯ д.о.о. суму боргу у розмірі 2 384 498,79 євро.
Боржник, не погоджуючись з рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у справі АС № 218у/2015, оскаржив його у встановленому порядку.
06.02.2019 Постановою Верховного суду України у справі № 761/5425/16-ц у задоволенні заяви ПрАт «Компанія РАЙЗ» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у справі АС № 218у/2015 від 12.11.2015 було відмовлено.
11.06.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пилипчуком В.Г. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_8. Наразі виконавче провадження № НОМЕР_8 зупинено у зв`язку із відкриттям щодо Боржника провадження у справі про банкрутство. Станом на 01.04.2020 рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті у справі АС № 218у/2015 не виконано, заборгованість боржником не погашено.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь НУСІД СЕРБІЯ д.о.о. не погашено заборгованість у розмірі 2 384 498,79 євро.
Відповідно до норм ч. 2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Оскільки грошові вимоги НУСІД СЕРБІЯ д.о.о. у справі АС № 218у/2015 від 12.11.2015 були задоволені в євро, у цій заяві вказані суми підлягають вираженню (перерахунку) у гривні, виходячи з курсу офіційному курсу євро до гривні, встановленому Національним банком України станом на день подання цієї заяви.
Судом встановлено, що кредитором невірно здійснено розрахунок суми боргу, оскільки при перерахунку суми євро в гривню ним був застосований курс євро до гривні станом на 31.03.2020 - 30,9617 грн за 1 євро, а дата подання кредитором заяви до суду - 01.04.2020. Тобто, має бути застосований курс валют, встановлений Національним банком України саме на 01.04.2020.
Відповідно до відміток Укрпошти, заяву про кредиторські вимоги було подано кредитором 01.04.2020. Офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним банком України на 01.04.202, складав 30, 2564 грн за 1 євро. Відтак, сума заборгованості в гривні складає 72 146 349,19 грн (2 384 498,79 євро х 30,2564 грн).
Отже, заборгованість Боржника за кредитом становить 72 146 349,19 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
договору купівлі продажу № UA-01-1/01-2013 від 03.01.2013, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у справі АС № 218у/2015 від 12.11.2015, постанови Верховного суду України у справі № 761/5425/16-ц від 06.02.2019, виконавчого листа від 19.05.2019.
Грошові вимоги НУСІД СЕРБІЯ д.о.о. до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник відзиву на заяву кредитора не надав, проте, у судовому засіданні представник боржника проти вимог кредитора НУСІД СЕРБІЯ д.о.о. не заперечував.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів законодавства й в установлений строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що відповідно до ч 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів законодавства й в установлений строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 72 146 349,19 грн.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги НУСІД СЕРБІЯ д.о.о. (NUSEED SERBIA d.o.o.) юридична особа відповідно до законодавства Республіки Сербія, реєстраційний номер 20773324, з місцезнаходженням за адресою: Атар, 102,21241, Кач, Сербія (Atar 102,21241, Kac, Serbia) на загальну суму 72 150 553,19 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 72 146 349,19 грн. - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКМАН СІДС УКРАЇНА» (ТОВ «ДІКМАН СІДС УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 36521904) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 25 393 980,58 грн., дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
05.07.2013 між кредитором ТОВ «ДІКМАН СІДС УКРАЇНА» та ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено Договір купівлі - продажу насіння № 109/2013, відповідно до якого кредитор (за Договором- продавець) був зобов`язаний передати у власність боржника (за Договором - покупця) товар (насіння), а покупець був зобов`язаний прийняти та оплатити товар. Боржник (покупець) ПрАТ «Компанія РАЙЗ» обов`язки за Договором не виконав, поставлений товар не оплатив.
У зв`язку із неналежним виконанням боржником зобов`язань за Договором № 109/2013, кредитор - ТОВ «ДІКМАН СІДС УКРАЇНА» за захистом своїх порушених прав звернулось до Господарського суду м. Києва.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.04.2015 у справі № 910/5305/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015, позов ТОВ «ДІКМАН СІДС УКРАЇНА» до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» про стягнення суми основного боргу у розмірі 18 719 264,00 грн та 3% річних у розмірі 561 577,92 грн, було задоволено частково - стягнуто з боржника ПрАТ "КОМПАНІЯ "РАЙЗ" на користь кредитора ТОВ "ДІКМАНН СІДС УКРАЇНА" 18 719 264,00 грн основного боргу та 70 951,46 грн судового збору, а всього 18 790 215,46 грн.
13.05.2015 на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2015 у справі № 910/5305/15-г було видано наказ, який був пред`явлений до примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Старшим державним виконавцем Кушнір Л.В. було відкрито виконавче провадження № АСВП 49881496 від 21.01.2016.
Після прийняття рішення Господарським суду м. Києва від 27.04.2015 у справі № 910/5305/15-г боржником - ПрАТ "КОМПАНІЯ "РАЙЗ" було частково погашено заборгованість, а саме :
11.09.2015-500 000,00 грн, 15.09.2015-200 000,00 грн, 18.09.2015-100 000,00 грн, 21.09.2015-200 000,00 грн, 22.09.2015-200 000,00 грн, 3.09.2015-200 000,00 грн, 25.09.2015-100 000,00 грн, 28.09.2015-100 000,00 грн, 29.09.2015-100 000,00 грн, 30.09.2015-200 000,00 грн, 12.11.2015-500 000,00 грн, 13.11.2012-500 000,00 грн, 18.11.2015-250 000,00 грн, 18.11.2015-500 000,00 грн., 20.11.2015-300 000,00 грн., 04.12.2015-200 000,00 грн., 09.12.2015-100 000,00 грн, 09.12.2015-100 000,00 грн, 10.12.2015-100 000,00 грн, 11.12.2015-100 000,00 грн, 15.12.2015-100 000,00 грн, 15.12.2015-100 000,00 грн, 15.12.2015-100 000,00 грн, 18.12.2015-100 000,00 грн.
Всього було боржником погашено 4 950 000,00 грн. Факт здійснення оплат підтверджується випискою банку по рахунку кредитора. Отримані суми за вказаними платіжними дорученнями кредитор, посилаючись на ст. 534 Цивільного кодексу України зарахував в рахунок погашення судового збору у розмірі 70 951,46 грн та частини нарахованих ним інфляційних збитків у розмірі 4 879 048,54 грн.
Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, кредитор також просить визнати вимоги зі стягнення інфляційних збитків за час прострочення у розмірі 4 988 683,86 грн за період з 01.02.2017 по 01.02.2020, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 686 032,72 грн період з 26.02.2017 по 26.02.2020.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії наступних доказів:
Рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2015 у справі № 910/5 3 05/15-г, постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 у справі № 910/5305/15-г, наказу від 13.05ю.2015 на виконання рішення господарського суду від 27.04.2015 у справі № 910/5305/15-г, роздруківки з автоматичної системи виконавчого провадження станом на 27.10.2019, виписки по рахунку ТОВ «ДІКМАН СІДС УКРАЇНА» з АТ «УкрСиббанк», розрахунок відсотків за користування грошовими коштами, довіреності від 16.10.2019, довіреності від 16.10.2019, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Панченка Р.М.
Грошові вимоги ТОВ «ДІКМАН СІДС УКРАЇНА» до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані частково у сумі 10 881 530,13 грн. основного боргу та 980 896,75 грн - 3% відсотків за користування грошовими коштами.
Свою позицію розпорядник майна обґрунтовує тим, що сума основного боргу була частково погашена боржником у сумі, що перевищує заявлену кредитором суму ( 4 950 000, грн). Як твердить розпорядник майна боржника посилаючись на інформацію, надану йому боржником, останнім було сплачено та стягнуто з його рахунків у межах виконавчого провадження 2 958 685,33 грн. Доказів оплати та стягнення вказаної суми розпорядником майна боржника не надано. Розрахунок 3% відсотків за користування грошовими коштами виконано розпорядником майна боржника виходячи з суми визнаного ним основного боргу.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» визнав борг у розмірі 11 862 426,88 грн, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020. В обґрунтування своїх заперечень боржник наводить наступні доводи:
- при винесенні рішення Господарським судом м. Києва у справі № 910/5 3 05/15-г не було враховано оплату, здійснену боржником у розмірі 2 645 000,0 грн;
- не враховано суму у розмірі 313 685,33 грн, які були, за твердженням боржника, стягнуто на користь ТОВ «ДІКМАН СІДС УКРАЇНА» Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Також боржник заперечує проти нарахування кредитором 3% відсотків за користування грошовими коштами в зв`язку з розбіжністю у розмірі основного боргу.
При цьому, боржник не заперечує факт часткового погашення заборгованості після прийняття рішення суду у справі № 910/5 3 05/15-г від 27.04.2015 у розмірі 4 950 000,00 грн та наполягає, що здійсненні ним платежі були зроблені в рахунок погашення заборгованості за Договором № 109/2013 від 05.07.2013, який був предметом розгляду у справі № 910/53 05/15-г від 27.04.2015.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 13 840 215,46 грн, виходячи з наступного:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.04.2015 у справі № 910/5 3 05/15-г, залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015, з ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було стягнуто 18 790 215,46 грн.
Після прийняття вказаного рішення боржником на користь ТОВ «ДІКМАН СІДС УКРАЇНА» було сплачено в рахунок погашення боргу 4 950 000, грн, що підтверджується матеріалами справи.
Суд критично оцінює твердження боржника про часткову сплату боргу у розмірі 2 958 685,33 грн, оскільки належних доказів вказаних фактів у розумінні ст. ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу боржником суду не надано.
Одночасно, суд не може погодитись із порядком зарахування кредитором сплачених боржником коштів з посиланням на ст. 534 Цивільного кодексу України, оскільки судом встановлено та не заперечується кредитором, що сплачені кошти у розмірі 4 950 000,00 грн були прийняті кредитором за платіжними документами із зазначенням призначення платежу «Оплата за насіння зг. дог. № 109/2013 від 05.07.13, без ПДВ».
Тобто, платежі були здійснені за договором, який був предметом розгляду у справі № 910/5305/15-г від 27.04.2015. На переконання суду можливість застосування ст. 534 Цивільного кодексу України ставиться в залежність від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦПК України, застосовуватися не може. Така позиція суду кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові № 904/12527/16 від 18.04.2018.
Суд наголошує, що правовідносини сторін, розмір та підстави заборгованості були розглянуті Господарським судом м. Києва у справі № 910/5305/15-г від 27.04.2015, рішення було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 у справі № 910/5305/15-г та набуло чинності.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Крім суми основного боргу кредитор просив стягнути з боржника 3% річних у розмірі 1 686 032,72 грн та інфляційних збитків у розмірі 4 988 6783,86 грн, розрахунок яких міститься в матеріалах справи.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3% х 365 (днів у році).
Формула, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду,
"і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу в цьому місяці,
а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу в цьому ж місяці).
При цьому, зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Як вбачається з кредиторської заяви, наведені кредитором розрахунки виконані не коректно, оскільки не застосовані формули, за якими слід нараховувати 3% річних та інфляційні витрати, не вірно визначено суми, на які слід їх нараховувати, оскільки у розрахунку, якій міститься у матеріалах справи, не враховано часткове погашення заборгованості.
Вказана вимога кредитором належним чином не обґрунтована, а тому суд вбачає за можливе в її задоволенні відмовити.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 13 840 215,46 грн.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКМАН СІДС УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 36521904) на загальну суму 13 844 419,46 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 13 840 215,46 грн. - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів .
Розглянувши заяву Іноземної юридичної особи «NIBULON S.A.» (ідентифікаційний номер CHE-113.061.425.) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 3 799 059 427,51 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Кредитор, іноземна юридична особа «NIBULON S.A.» є юридичною особою, утвореною і зареєстрованою за законодавством Швейцарської Конфедерації.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про міжнародне приватне право» підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регламентується законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
Кредиторські вимоги заявлено юридичною особою - нерезидентом України у справі про банкрутство боржника-резидента з обґрунтуванням їх виникнення на підставі невиконання боржником Контракту № PSA296-FC від 21.04.2010, Контракту № PSA036-FC від 06.07.2010, Контракту № PSA037-FC від 06.07.2010, що були укладені на підставі стандартного контракту № 78 GAFTA. Боржником було порушено зобов`язання за вказаними контрактами - поставка товару кредитору не виконана.
Стандартний контракт GAFTA - це типова форма торгового контракту, розроблена Міжнародною Асоціацією Торгівлі Зерном і Кормами (GAFTA), зокрема стандартний контракт № 78 GAFTA безпосередньо для України і базується на нормах права Англії.
Також в укладених між кредитором та боржником контрактах міститься арбітражне застереження (п. 13 контрактів), відповідно до якого будь-яка суперечка, яка виникає з контракту, або за ним, повинна бути вирішена шляхом арбітражу згідно Правил Арбітражу № 125 GAFTA у версії, чинній на день укладення контракту, і що такі Правила є невід`ємною частиною контракту. Місцем проведення арбітражу визначено місто Лондон, Англія.
За змістом ч. 1, 6 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України, а в разі участі у цих справах кредиторів-нерезидентів до процедури банкрутства застосовується Кодекс України з процедур банкрутства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Приписами статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, зокрема, якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України.
Між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» і Іноземною юридичною особою «NIBULON S.A.» були укладені контракти на поставку фуражної кукурудзи українського походження, а саме:
- Контракт № PSA296-FC від 21.04.2010;
- Контракт № PSA036-FC від 06.07.2010;
- Контракт № PSA037-FC від 06.07.2010.
У зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань за укладеними з кредитором контрактами, на підставі п. 13 вказаних контрактів, кредитор звернувся до арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) з позовом від 30.08.2011.
12.07.2012 Арбітражний суд Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA ухвалив рішення № 14-399 про стягнення з боржника на користь кредитора в якості відшкодування збитків за невиконання зобов`язань 26 858 000,00 доларів США та відсотків на цю суму за ставкою 4% річних, що ускладнюються поквартально, починаючи з 03.03.2011 і до дати сплати. Також суд вирішив, що боржник зобов`язаний сплатити всі витрати та мито за арбітраж.
23.05.2014 апеляційна колегія Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) ухвалила рішення № 4323А (і), яким рішення Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA) від 12.07.2012 № 14-399 змінила в частині розміру присудженої суми, яку боржник має сплатити кредитору: 17 536 000,00 доларів США в якості відшкодування збитків, а також складні відсотки на цю суму, що розраховуються поквартально, за ставкою 4% з дати невиконання зобов`язань - 11.01.2011 і до дати повної сплати відшкодування збитків; підтримала порядок відшкодування арбітражних витрат, передбачений рішенням арбітражного суду першого рівня; поклала витрати на арбітраж за розгляд апеляції (за виключенням витрат кредитора як на торгового представника) на продавця-боржника; поклала витрати та збори за апеляцією - 53 594,85 фунти стерлінгів - на боржника.
11.08.2014 кредитор звернувся до боржника з листом щодо добровільного виконання рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23.05.2014 2-223А(і). Однак, добровільно вказане рішення боржник не виконав.
У вересні 2014 року кредитор звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з клопотанням про визнання та надання згоди на примусове знання на території України апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23.05.2014.
30.01.2015 Святошинський районний суд міста Києва ухвалою у справі № 759/16206/14-ц задовольнив клопотання кредитора, визнав рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23.05.2014 про стягнення з боржника на користь кредитора 17 536 000,00 доларів США збитків, 4% за період з 11.011.2011 до 29.01.2015 у розмірі 3 071 329,52 доларів США та 68 762,43 фунти стерлінгів арбітражних витрат, що за офіційним курсом НБУ на день постановлення ухвали становило 328 633 626,09 грн; надав дозвіл на примусове виконання рішення; вирішив питання розподілу судових витрат.
06.12.2017 апеляційний суд міста Києва ухвалою у справі № 759/16206/14-ц (апеляційне провадження 22-ц/796/12099/2017) скасував ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30.01.2015 та постановив нову ухвалу, якою клопотання кредитора було задоволено: було визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації зерном та кормами (GAFTA) від 23.05.2014 № 4323 А(і), згідно з яким рішення арбітражного суду першого рівня змінено відповідно до висновків рішення колегії апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації зерном та кормами (GAFTA); постановлено, що продавець (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») повинен сплатити покупцеві (кредитору) 17 536 000 доларів США, що станом на 06.12.2017 еквівалентно 476 354 918,4 грн, в якості відшкодування збитків, а також складні відсотки на цю суму, що розраховуються поквартально за ставкою 4% з дати невиконання зобов`язань - 11.01.2011 - і до дати повного відшкодування.
Також належні до стягнення з ПрАТ «Компанія РАЙЗ» за розгляд апеляції апеляційною колегією Арбітражного суду Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) (за виключенням витрат кредитора як покупця на торгового представника) несе продавець-боржник; витрати та збори за цією апеляцією у сумі 53 594,85 фунти стерлінгів, що станом на 06.12.2017 еквівалентно 1 955 901,17 грн та судові витрати у розмірі 1 721,8 грн.
28.12.2018 Святошинським районним судом міста Києва на підставі ухвали апеляційного суду міста Києва від 06.12.2017 було видано виконавчий лист у справі № 759/16206/14-ц.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 759/16206/14-ц ухвалу апеляційного суду міста Києва від 06.12.2017 залишено без змін.
Судові витрати у розмірі 1 721,80 грн боржник кредиторові сплатив в примусовому порядку після відкриття виконавчого провадження.
У іншій частині виконання боргові зобов`язання не виконані.
Станом на дату подання заяви з грошовими вимогами до боржника (з урахуванням курсу гривні до долара США НБУ на 02.04.2020 становить 27,7538 грн за 1 дол США) кредитором заявлені грошові вимоги до боржника:
сума збитків у розмірі 17 536 000 доларів США - 486 690 636,80 грн, розмір складних відсотків на суму збитків в розмірі 17 536 000,00 доларів США, що розраховані кредитором поквартально за ставкою 4% з дати невиконання зобов`язань з 11.01.2011 - і до 26.02.2020 становить 55 918 424,46 дол. США - 1 551 948 768,90 грн.
19.04.2023 кредитор, іноземна юридична особа «NIBULON S.A.», посилаючись на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, подав заяву про збільшення кредиторських вимог внаслідок донарахування відсотків у відповідності до рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23.05.2014 № 4323А(і) на суму 40 126 507,14 дол. США період з 01.01.2020 до 01.04.2023.
Отже, загальний розмір вимог кредитора Іноземної юридичної особи «NIBULON S.A.» до боржника склав 3 799 059 427,51 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
витягу з Комерційного реєстру кантону Невшатель (апостиль), статуту NIBULON S.A. (апостиль), контракту № PSA296-FC від 21.04.2010, контракту № PSA036-FC від 06.07.2010, контракту № PSA037-FC від 06.07.2010, рішення Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 12.07.2012 № 14-399 (апостиль), рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23.05.2014 № 4323А(і) (апостиль), листа іноземної юридичної особи «Nibulon S.A.» від 11.08.2014, ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 30.01.2015 у справі № 759/16206/ 14-ц, ухвали апеляційного суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 759/16206/14-ц, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2015 у справі № 759/16206/14-ц, виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 28.12.2017 у справі № 759/16206/14-ц, постанови державного виконавця від 22.01.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55583162, постанови державного виконавця від 22.01.2018 про зміну назви сторони виконавчого провадження № 55583162, постанови державного виконавця від 22.01.2018 про зупинення вчинення виконавчих дій № 55583162, розрахунок розміру вимог до боржника, висновок експерта від 18.11.2022 № 056/155 ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз», копія Ухвали Київського апеляційного суду № 759/16206/14-ц від 23.12.2022, Експертно-правового висновку Марка Джоунза, адвоката Колегії адвокатів Англії та Уельсу від 06.03.2019, Експертного заключення Грехема Моріса Перрі, кваліфікованого арбітра GAFTA, Висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 12646/12647/19-72 від 26.04.2019, Висновку судового експерта Пилипенко В.В. № 21/06/19 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 21.06.2019, висновок експертиза результатами проведення судово-лігвістичної (семантико-текстуальної ) експертизи № 29887/20-39 від 28.12.2020, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Васильєва А.О., ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1011811від 02.04.2020 .
У заяві від 02.04.2020. боржник борг не визнав та просив відхилити заяву Іноземної юридичної особи «NIBULON S.A.», оскільки, на його думку, суду не надано доказів правосуб`єктності заявника.
14.04.32023 боржник надав суду додаткові письмові пояснення, у яких визнав борг у розмірі 700 006 749, 36 грн. Пояснення боржника полягали у оскарженні змісту рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23.05.2014 № 4323А(і) та делегуванні повноважень судовому виконавцю донараховувати відсотки з сум, визначених судовим рішенням.
Також Боржник заперечує проти нарахування 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України з тих підстав, що при укладанні між ПрАТ «Компанія «Райз» та «Nibulon S. А.» Контракту № PSA296-FC від 21.04.2010, Контракту № PSA036-FC від 06.07.2010 Контракту № PSA037-FC від 06.07.2010 сторони обрали англійське право, як таке, що має застосовуватись під час вирішення спору.
Грошові вимоги Іноземної юридичної особи «NIBULON S.A.» до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядник майна боржника Ковальчук М.М визнав в сумі 700 006 749,36 грн (25 222 014,62 дол. США). Позиція розпорядника майна боржника є тотожною із боржником.
Заслухавши пояснення всіх учасників справи та розглянувши докази, наявні у справі, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про міжнародне приватне право» підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюються законодавством України щодо юридичних осіб України.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Кредитор, NIBULON S.A. (Нібулон ЛТД), є юридичною особою, яка утворена та зареєстрована відповідно до законодавства Швейцарської Конфедерації та діє відповідно до власного Статуту, що підтверджується наявними в справі витягом з Комерційного реєстру кантону Невшатель, статутом NIBULON S.A. (Нібулон ЛТД) (українською мовою, апостильовано).
Отже, аргумент боржника щодо відсутності доказів правосуб`єктності заявника є беззмістовним.
22 серпня 1960 року Указом Президії Верховної Ради УРСР ратифікована Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року.
Конвенція застосовується до визнання та виконання арбітражних рішень, ухвалених на території держави іншої, ніж держава, в якій подане клопотання про визнання і виконання таких рішень, у спорах, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Вона застосовується також до арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями у тій державі, в якій запитується їх визнання і виконання (стаття І).
6 грудня 2017 року задовольняючи клопотання стягувача про визнання та надання згоди на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23 травня 2014 року № 4323А(і), Апеляційний суд м. Києва встановив, що боржник добровільно не виконав рішення міжнародного комерційного арбітражу, яке набрало чинності і є остаточним для сторін, а обставин, які свідчать про існування підстав для відмови у наданні дозволу на його виконання, немає.
Згідно зі статтею ІІІ Конвенції кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов`язкові і виконує їх згідно з процесуальними нормами тієї території, на якій запитується визнання і виконання цих рішень, на умовах, викладених у Конвенції.
Вирішуючи питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не надає оцінки цьому рішенню по суті, а перевіряє дотримання строків звернення з відповідним клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту цього клопотання та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в його задоволенні.
Отже, подаючи до суду клопотання про визнання і надання дозволу на виконання рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23 травня 2014 року № 4323А(і), кредитор виконав вимоги закону України щодо переліку документів, які повинні подаватися одночасно з таким клопотанням.
Суд критично ставиться до аргументів боржника та розпорядника майна боржника стосовно порядку нарахування та природи відсотків, оскільки, як зазначено ухвалою Великої Палати Верховного суду № 759/16206/14-ц від 15.05.2018 у цій справі, рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) № 4323А(і) від 23 травня 2014 року, дозвіл на виконання якого надано ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 759/16206/14-ц, не містить двозначності стосовно розміру збитків, розміру та порядку нарахування відсотків які боржник має сплатити на користь стягувача.
Розглядаючи аргумент боржника стосовно права судового виконавця донараховувати відсотки з сум, визначених судовим рішенням, і чи не є це порушенням публічного порядку держави з огляду на статтю 19 Конституції України, зокрема, чи не вийде виконавець, здійснюючи вказане делеговане повноваження, за межі його тих, які визначені для нього законом, суд зазначає, що чинний Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року закріпив повноваження виконавця щодо нарахування відсотків та (або) пені до моменту виконання рішення.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 479 Цивільного процесуального кодексу України, якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу передбачена сплата відсотків та (або) пеня, які нараховуються відповідно до умов, вказаних в рішенні міжнародного арбітражу, суд вказує в своїй ухвалі про визнання та надання дозволу на виконання такого рішення про нарахування таких відсотків та (або) пені до моменту виконання рішення з урахуванням чинного законодавства, що регулює таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який (яка) здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого (якої) можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Як зазначено Ухвалою Великої Палати Верховного суду № 759/16206/14-ц від 15.05.2018 у цій справі, рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) № 4323А(і) від 23 травня 2014 року не містить двозначності стосовно того, в якому розмірі боржник має сплатити відсотки на користь стягувача. А проведення виконавцем розрахунку відсотків не є втручанням у відносини, врегульовані в арбітражному застереженні, та не може вважатися виходом за межі повноважень і порушенням публічного порядку.
Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновки Апеляційного суду м. Києва, який в ухвалі від 6 грудня 2017 року не виявив перешкод для належного виконання в Україні рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23 травня 2014 року № 4323А(і) і підстав для відмови у задоволенні клопотання стягувача.
Крім того, іноземна юридична особа «NIBULON S.A.» (в інтересах якого діяв адвокат Васильєв А.О.) звернулась до Київського апеляційного суду із заявою про роз`яснення ухвали Апеляційного суду міста Києва від 06.12.2017, а саме її резолютивної частини - в частині правила нарахування складених відсотків на невідшкодовану суму збитків. Київській апеляційний суд ухвалою від 23.12.2022 відмовив у задоволенні цієї заяви іноземної юридичної особи «NIBULON S.A.», пославшись на ст. 271 Цивільного процесуального кодексу України, вказавши на те, що резолютивна частина ухвали Апеляційного суду міста Києва від 06.12.2017 викладена чітко і зрозуміло, відповідно до тексту рішення арбітражного суду (рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23.05.2014 №4323А(і).
Висновки експертиз, що знаходяться в матеріалах справи, відповідно до положень ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, для суду не мають заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами статті 108 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань (стаття 109 Господарського процесуального кодексу України).
Всебічно, повно, та об`єктивно дослідивши наявних у справі висновки експертів, суд дійшов висновку про недоцільність їх залучення оскільки, відповідно до ст.1. Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Натомість, на переконання суду, питання, що виносились за власною ініціативою представниками кредитора та боржника для дослідження експертами не потребують спеціальних знань, оскільки резолютивна частина ухвали Апеляційного суду міста Києва від 06.12.2017 викладена чітко і зрозуміло , відповідно до тексту рішення арбітражного суду (рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23.05.2014 № 4323А(і)) і не потребують додаткового роз`яснення або тлумачення.
Відповідно до змісту судових рішень у справі № 759/16206/14-ц ПрАТ «Компанія РАЙЗ» повинна сплатити «Nibulon S.A.» 17 536 000 доларів США в якості відшкодування збитків, а також складні відсотки на цю суму, що розраховуються поквартально, за ставкою 4 % з дати невиконання зобов`язань з 11.01.2011, і до дати повної сплати відшкодування збитків.
Сутність методу розрахунку за складними відсотками полягає в тому, що наприкінці кожного періоду до суми додають нараховані відсотки й отримана таким чином сума грошей є вихідною для нарахування відсотків у наступному періоді. Долінський Л.Б. К: (Фінансова математика: навч. Посіб. Київ, КНЕУ, 2009. 265 (7)с.).
Судом був перевірений розрахунок заявлених сум наданий суду одночасно із поданням заяви про кредиторські вимоги на суму 2 365 129 487,52 грн та визнано його такими, що здійснений відповідно до рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23.05.2014 № 4323А(і) дозвіл на виконання якого надано ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 759/16206/14-ц., а також письмові пояснення стосовно розрахунків розміру грошових вимог, надані суду 11.04.2024.
Водночас, заява іноземної юридичної особи «Nibulon S.A.» від 19.04.2023 про збільшення кредиторських вимог не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У вказаній заяві кредитор просить визнати суму 40 126 518,14 дол. СЩА (1 467 370 591,25 грн), яка є складними відсотками на суму збитків, що розраховані поквартально за ставкою 4% з 01.04.2020 по 01.04.2023.
Суд звертає увагу, що провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз» було відкрито ухвалою суду від 26.02.2020 та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому заявлені вимоги є поточними.
Відповідно до вимог ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
Заперечення боржника та розпорядника майна боржника щодо стягнення 3% річних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України з тих підстав, що при укладанні між ПрАТ «Компанія «Райз» та «Nibulon S. А.» Контракту № PSA296-FC від 21.04.2010, Контракту № PSA036-FC від 06.07.2010, Контракту № PSA037-FC від 06.07.2010 сторони обрали англійське право, як таке, що має застосовуватись під час вирішення спору, з тих підстав, що при укладанні між ПрАТ «Компанія «Райз» та «Nibulon S. А.» Контракту № PSA296-FC від 21.04.2010, Контракту № PSA036-FC від 06.07.2010 Контракту № PSA037-FC від 06.07.2010 не приймається судом з таких підстав.
Пункт 13 «Арбітражне застереження» Контракту № PSA296-FC від 21.04.2010, Контракту № PSA036-FC від 06.07.2010, Контракту № PSA037-FC від 06.07.2010, які погоджені сторонами контрактів встановлює, що «Будь-яка суперечка, яка виникає з цього контракту або за ним, повинна бути вирішена шляхом арбітражу, згідно Правил Арбітражу № 125 GAFTA. Місце проведення - Лондон, Англія». При цьому, Правила Арбітражу № 125 GAFTA встановлюють застосування норм англійського права.
Дійсно, за умовами Контракту № PSA296-FC від 21.04.2010, Контракту № PSA036-FC від 06.07.2010, Контракту № PSA037-FC від 06.07.2010 суперечки, (невиконання стороною зобов`язань) були розглянуті Арбітражним судом Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) за англійським правом у відповідності до п. 13 вказаних Контрактів.
Однак, у цьому випадку має місце не вирішення договірних спорів за Контрактом № PSA296-FC від 21.04.2010, Контрактом № PSA036-FC від 06.07.2010, Контрактом № PSA037-FC від 06.07.2010, а процесуальне врегулювання банкрутства ПрАТ «Компанія РАЙЗ», що здійснюється за законодавством України відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, а тому поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
З огляду на викладене суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі вказаних вище контрактів, є грошовим зобов`язанням.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язання, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
Перевіривши наданий кредитором розрахунок, суд визнав його арифметично вірним та здійсненим із дотриманням приписів чинного законодавства.
Частиною 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Оскільки кредитор, Іноземна юридична особа «NIBULON S.A.», звернувся до суду із заявою 02.04.2020 (шляхом направлення заяви засобами поштового зв`язку), розрахунок гривневого еквіваленту суми кредиторських вимог здійснюється за курсом НБУ станом на 02.04.2020, який становить 27,7538 грн за 1 долар США та 34,3315 грн за 1 фунт стерлінгів.
Отже, грошові вимоги Кредитора до Боржника, які виникли на підставі рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) № 4323А(і) від 23 травня 2014 року, дозвіл на виконання якого надано ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 759/16206/14-ц складають:
- збитки: 17 536 000 дол США х 27,7538 = 486 690 636,80 грн;
- складні відсотки на цю суму, що розраховуються поквартально, за ставкою 4% (чотири відсотки) з 11.01.2011 по 26.02.2020 - 55 918 424,46 дол. США х27,7538 грн = 1 551 948 768,90 грн;
- арбітражні витрати: 53 594,85 фунтів стерлінгів х 34,3315 грн = 1 839 991,59 грн;
- 3% річних за період з 01.11.2011 по 26.02.2020 - 10 492 597,01 дол. США х 27,7538 грн = 291 209 438,97 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 2 331 688 836,26 грн.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Іноземної юридичної особи «NIBULON S.A.» (ідентифікаційний номер CHE-113.061.425.) на загальну суму 2 331 693 040,26 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 2 331 688 836,26 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
У задоволенні вимог кредитора до боржника на суму 1 467 370 591,25 грн (40 126 518,14 дол. США) відмовити.
Розглянувши заяву ДУБЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (ідентифікаційний код: 05391063) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 7 186 947,28 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/5666/18 від 24.07.2018 за позовом заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дубенської міської ради до ПрАТ "Компанія "Райз" було стягнуто з Компанія "Райз" на користь Лубенської міської ради 7 186 947,28 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.
Зазначене рішення № 910/5666/18 від 24.07.2018 було залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду господарського суду від 22.01.2019.
05.02.2019 Господарським судом міста Києва було видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 910/5666/18 від 24.07.2018.
18.03.2019 постановою старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Левіцького Т.К. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_9 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/5666/18 від 05.02.2019.
У зв`язку відкриттям провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз" постановою державного виконавця Левіцького Т.К. ВП № НОМЕР_9 від 13.03.2020 зупинено вчинення дій до вирішення питання по суті.
У примусовому порядку коштів з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/5666/18 від 05.02.2019 з ПрАТ "Компанія "Райз" на користь Дубенської міської ради стягнуто не було.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії
рішення Господарського суду міста Києва № 910/5666/18 від 24.07.2018, постанови Північного апеляційного господарського суду № 910/5666/18 від 22.01.2019, постанови про зупинення виконавчих дій ВП № НОМЕР_9 від 13.03.2020.
Грошові вимоги ДУБЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (ідентифікаційний код: 05391063) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» відзиву на кредиторську заяву ДУБЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ не надав, проте, в судовому засіданні проти вимог не заперечував.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів боржником на користь ДУБЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (ідентифікаційний код: 05391063) не погашено заборгованість у розмірі 7 186 947,28 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішеннями суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи , або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 7 186 947,28 грн.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги ДУБЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (ідентифікаційний код: 05391063) на загальну суму 7 191 151,28 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 7 186 947,28 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «ХУХРЯНСЬКЕ» (ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 30134800) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5 773 185,03 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
14.12.2007 між Закритим акціонерним товариством «Компанія «РАЙЗ», яке в подальшому було змінено на Приватне акціонерне товариство «Компанія Райз» без зміни ідентифікаційного коду (боржником), та ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» було укладено Договір купівлі-продажу № RISE-AGRO-1.
Відповідно до п. 1.1. Договору № RISE-AGRO-1, укладеного між ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» (за договором Покупець) та боржником (за договором Продавець), останній зобов`язувався передати у власність кредитора товар, а кредитор (за Договором - покупець) зобов`язувався оплатити та прийняти товар.
Найменування та ціна товару визначені п. 2.1. Договору: комбайн КЗС- 11 Дніпро та комбайн JD9640, ціна товару 5 100 000,00 грн. У відповідності до п. 3.1. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» товар протягом 10-ти днів з моменту підписання вказаного Договору. Покупець - ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» свої зобов`язання за Договором купівлі - продажу № RISE-AGRO-1 від 14.12.2007 виконав, сплативши 5 089 968,36 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 611 від 20.12.2007 та № 128 від 21.03.2008 та виписками з особового рахунку СГП «Хухрянське» від 20.12.2007 та від 21.03.2008 Охтирського відділення ВАТ «Райфайзен банк Аваль», Сумська дирекція, (ідентифікаційний код 14305909).
Однак, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
30.12.2008 між боржником та ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору купівлі - продажу № RISE-AGRO-1 від 14.12.2007, відповідно до якої сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору до 31.12.2017 та повернення боржником (продавцем) сплаченої кредитором (покупцем) суми у розмірі 5 089 968,36 грн на поточний рахунок кредитора (покупця) до 31.12.2017.
Додаткова угода № 1 від 30.12.2008 до Договору купівлі - продажу № RISE-AGRO-1 від 14.12.2007 виконана не була, кошти у розмірі 5 089 968,36 грн боржником не повернуто.
26.12.2007 між Закритим акціонерним товариством «Компанія «РАЙЗ», яке в подальшому було змінено на Приватне акціонерне товариство «Компанія Райз» без зміни ідентифікаційного коду, та ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» було укладено Договір поставки мінеральних добрив № 8097014.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 8097014, укладеного між ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» (за договором Покупець) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора товар, а кредитор (за Договором - покупець) зобов`язувався оплатити та прийняти товар. Найменування та ціна товару, а також строки оплати і поставки товару визначена Додатком № 1 від 26.12.2007 до Договору.
У відповідності умов Додатку № 1 від 26.12.2007 кредитор (за Договором покупець) зобов`язувався оплатити товар 31.12.2007, а боржник (Постачальник за Договором) зобов`язувався поставити покупцеві, ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ», 31.01.2008 аміачну селітру на суму 964 870,00 грн.
Покупець - ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» свої зобов`язання за Договором поставки мінеральних добрив № 8097014 від 26.12.2007 виконав, сплативши 964 870,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 27.12.2007 та № 627 від 27.12.2007 та випискою з особового рахунку СГП «Хухрянське» від 28.12.2007 Охтирського відділення ВАТ «Райфайзен банк Аваль», Сумська дирекція, (ідентифікаційний код 14305909).
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором виконав частково, поставивши товар на суму 281 653,33 грн, що підтверджується видатковою накладною № ВН/008/1 від 11.01.2008.
30.12.2008 між боржником та ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки мінеральних добрив № 8097014 від 26.12.2007, відповідно до якої сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору до 31.12.2017 та повернення боржником (постачальником) сплаченої кредитором (покупцем) суми у розмірі 683 216,67 грн на поточний рахунок кредитора (покупця) до 31.12.2017.
Додаткова угода № 1 від 30.12.2008 до Договору поставки мінеральних добрив № 8097014 від 26.12.2007 виконана не була, кошти у розмірі 683 216,67 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів боржником на користь ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 30134800) не погашено заборгованість у розмірі 5 773 185,03 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору купівлі - продажу № RISE-AGRO-1 від 14.12.2007, Додаткову угоду № 1 від 30.12.2008 до Договору купівлі - продажу № RISE-AGRO-1 від 14.12.2007, платіжних доручень № 611 від 20.12.2007 та № 128 від 21.03.2008, Договору поставки мінеральних добрив № 8097014 від 26.12.2007, Додатку №1 від 26.12.2007 до Договору поставки мінеральних добрив № 8097014 від 26.12.2007, видаткової накладної № ВН/008/1 від 11.01.2008, платіжних доручень № 2 від 27.12.2007 та № 627 від 27.12.2007, виписок з особового рахунку ПСП «Хухрянське» від 20.12.2007, від 28.12.2007 та від 21.03.2008, Додаткової угоди № 1 від 30.12.2008 до Договору поставки мінеральних добрив № 8097014 від 26.12.2007. Надані копії документів завірені печаткою ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 30134800).
Оригінали зазначених документів були надані суду для огляду.
Грошові вимоги ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 30134800)до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 5 773 185,03 грн повністю визнав, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Натомість, заставні кредитори - АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України, АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 30134800) було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, на думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей заінтересованість ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», стосовно боржника є беззаперечною, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
Окрім того, як стверджують заставні кредитори, ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 30134800) не надав суду допустимих доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки в матеріалах, доданих до заяви кредитора на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника подані лише копії платіжних документів, які завірені печатками самого підприємства, а не банком.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредитора може бути лише оригінал виписки з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши документи, що надійшли до суду на виконання ухвали про витребування доказів від 29.11.2023, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited, кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру є ОСОБА_6.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому суд наголошує, що Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора.
Зважаючи на зазначені обставини, суд вважає, що лише сам факт, що ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» є заінтересованою особою не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Стосовно аргументу заставних кредиторів про відсутність доказів перерахування грошових коштів боржнику, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Враховуючи те, що ПСП «Хухрянське» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
Отже, суд дійшов висновку, що надані кредитором оригінали платіжних доручень № 611 від 20.12.2007, № 128 від 21.03.2008 та оригінали виписок з особового рахунку ПСП «Хухрянське» від 20.12.2007, від 28.12.2007 та від 21.03.2008, який відкрито у Охтирському відділенні ВАТ «Райфайзен банк Аваль», Сумська дирекція (ідентифікаційний код 1430590), відповідають вимогам ст. 77, 78 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора відповідно до позиції, наведеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18.
Згідно із частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 5 773 185,03 грн.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги ПСП «ХУХРЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 30134800) на загальну суму 5 777 389,03, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 5 773 185,03, грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» (ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» (ідентифікаційний код: 39838125) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 769 557,29 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
10.12.2015 між кредитором ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» (ідентифікаційний код: 39838125 та боржником було укладено Договір про надання послуг № 60, за умовами якого кредитор (за договором Виконавець) зобов`язувався надати послуги з доробки зернових, зернобобових, круп`яних та олійних культур (зерна) та відвантаження доробленого зерна боржнику (за договором Замовнику). Виконавець може зберігати дороблене зерно на умовах цього Договору і в установлений термін повернути зерно боржнику (замовнику) або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством України. Вартість послуг була встановлена у Додатку№ 1, Додатку № 2, Додатку № 5, Додатку № 7, Додатку № 8, Додатку № 10, Додатку № 11 до Договору № 60.
Відповідно до п. 5.3. Договору, послуги кредитора (виконавця) повинні бути оплачені Замовником протягом 10 днів після дати підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг). Факт надання послуг за цим Договором підтверджується шляхом підписання Актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які складаються в момент надання послуг, але не рідше одного разу на місяць та даються Замовнику протягом 5 (п`яти) днів з дати їх складання.
Виконавець свої зобов`язання за Договором виконав,що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг), що підписані кредитором та боржником. Відповідно до підписаних актів вартість послуг, наданих кредитором (виконавцем) боржнику склала 2 393 570,94 грн.
Боржник не виконав свої зобов`язання за Договором, кошти за надані послуги не сплатив.
У подальшому між кредитором ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» та боржником було укладено угоди про зарахування однорідних грошових вимог: Угода від 29.08.2018, Угода від 30.08.2018, Угода від 31.08.2018 Угода від 31.12.2018.
Внаслідок укладання вказаних Угод про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог заборгованість ПрАТ «КОМПАНІЯ РАЙЗ» перед ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» по Договору про надання послуг № 60 від 10.12.2015 була погашена у розмірі 624 013,65 грн та становить 1 769 557,29 грн.
30.01.2019 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» (ідентифікаційний код: 39838125) було укладено Угоду про розірвання Договору про надання послуг № 60 від 10.12.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору про надання послуг № 60 від 10.12.2015 з усіма додатками до нього.
Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» (ідентифікаційний код: 39838125 кошти у розмірі 1 769 557,29 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору про надання послуг № 60 від 10.12.2015 виконана не була, кошти у розмірі 1 769 557,29 грн боржником не повернуто.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору про надання послуг № 60 від 10.12.2015, Додатків № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 ,9, 10, 11 до Договору про надання послуг № 60 від 10.12.2015, актів виконання робіт (надання послуг) № 818 від 31.12.2016, № 68 від 31.01.2017, № 172 від 28.02.2017, № 325 від 31.03.2017, № 396 від 30.04.2017, № 490 від 31.05.2017, № 580 від 30.06.2017, № 652 від 31.07.2017, № 781 від 31.08.2017, № 936 від 30.09.2017, № 986 від 31.10.2017. № 1283 від 01.12.2017, угод про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог № б/н/ від 29.08.2018, 30.08.2018, 31.08.2018 та 31.12.2018, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських фомувань.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН».
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» (ідентифікаційний код: 39838125) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 1 769 557,29 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Натомість, заставні кредитори - АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України, АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, на думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей заінтересованість ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», стосовно боржника є беззаперечною, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
Окрім того, як стверджують заставні кредитори, ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» не надав суду допустимих доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки в матеріалах, доданих до заяви кредитора на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника подані лише копії документів, які завірені печатками самого підприємства, а не банком.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши документи, що надійшли до суду на виконання ухвали про витребування доказів від 29.11.2023, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко»«Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited, кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру є ОСОБА_6.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому суд наголошує, що Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора.
Зважаючи на зазначені обставини, суд вважає, що лише сам факт, що ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» є заінтересованою особою не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Стосовно аргументу заставних кредиторів про відсутність доказів здійснення господарської операції, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
Враховуючи те, що ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
Отже, суд встановив, що господарські операції згідно із Договором № 60 в результаті яких виникла заборгованість, є основним видом економічної діяльності ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» - складське господарство код КВЕД 52.10 (відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Надані кредитором оригінали актів виконання робіт (надання послуг) № 818 від 31.12.2016, № 68 від 31.01.2017, № 172 від 28.02.2017, № 325 від 31.03.2017, № 396 від 30.04.2017, № 490 від 31.05.2017, № 580 від 30.06.2017, № 652 від 31.07.2017, № 781 від 31.08.2017, № 936 від 30.09.2017, № 986 від 31.10.2017. № 1283 від 01.12.2017 відповідають вимогам ст. 77, 78 Господарського процесуального кодексу України
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора відповідно до позиції, наведеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18.
Згідно із частинами 1, 3 статті 74 Г Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦивільногоК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 769 557,29 грн.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» (ідентифікаційний код: 39838125) на загальну суму 1 773 761,29 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 1 769 557,29 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО») (ідентифікаційний код: 30382533) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 804 404 762,53 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
26.04.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС№ 381012 Лохв.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС № 381012 Лохв, укладеного між ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 28.05.2015, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов Додаткової угоди № 1 від 24.04.2015 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) товар (насіння соняшника) на суму 4 533 019,88 грн протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Умови поставки - EXW (Інкотермс 2010).
Покупець - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) свої зобов`язання за Договором НАС № 381012 Лохв виконав, сплативши 4 533 019,88 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 512 від 04.09.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
13.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС № 381012 Лохв, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС № 381012 Лохв від 24.04.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) кошти у розмірі 4 533 019,64 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС № 381012 Лохв виконана не була, кошти у розмірі 4 533 019,88 грн боржником не повернуто.
01.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-ШЕВ/08/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №НАС-ШЕВ/08/15, укладеного між ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 01.05.2015, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов Додаткової угоди № 1 від 01.05.2015 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) товар (насіння кукурудзи) на суму 4 400 000,0 грн протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Умови поставки - EXW (Інкотермс 2010).
Покупець - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) свої зобов`язання за Договором № НАС-ШЕВ/08/15 виконав, сплативши 4 400 000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 14689 від 09.09.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
13.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-ШЕВ/08/15, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-ШЕВ/08/15 від 01.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) кошти у розмірі 4 400 000,0 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-ШЕВ/08/15 від 01.05.2015 виконана не була, кошти у розмірі 4 400 000,0 грн боржником не повернуто.
01.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-РОМ/08/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-РОМ/08/15, укладеного між ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 01.05.2015, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов Додаткової угоди № 1 від 01.05.2015 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) товар (насіння кукурудзи) на суму 1 725 888,97 грн протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Умови поставки - EXW (Інкотермс 2010).
Покупець - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) свої зобов`язання за Договором № НАС-РОМ/08/15 виконав, сплативши 1 725 888,97 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 507 від 02.09.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
13.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-РОМ/08/15, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-РОМ/08/15 від 01.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) кошти у розмірі 1 725 888,97 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-РОМ/08/15 від 01.05.2015 виконана не була, кошти у розмірі 1 725 888,97 грн боржником не повернуто.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 173/002.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 173/002, укладеного між ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 13.05.2015, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов Додаткової угоди № 1 від 13.05.2015 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) товар (насіння соняшника) на суму 48 680 554,33 грн протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Умови поставки - EXW (Інкотермс 2010).
Покупець - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) свої зобов`язання за Договором 173/002 виконав, сплативши 5 780 554,33 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 511 від 04.09.2015. Також у своїй заяві кредитор стверджує, що ним було сплачено на рахунок ПрАТ «Компанія РАЙЗ» 42 900 000,00 грн через АТ «Ощадний банк України», але доказів здійснення цього платежу суду не надав.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
12.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 173/002, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 173/002 від 13.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) кошти у розмірі 48 680 554,33 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 173/002 від 13.05.2015 виконана не була, кошти у розмірі 48 680 554,33 грн боржником не повернуто.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 174/002.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 174/002, укладеного між ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 13.05.2015, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов Додаткової угоди № 1 від 13.05.2015 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) товар (насіння кукурудзи) на суму 93 636 287,54 грн протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Умови поставки - EXW (Інкотермс 2010).
Покупець - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) свої зобов`язання за Договором № 174/002 виконав, сплативши 15 865 714,96 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 662 від 23.09.2015 (5 345 798,22 грн) та № 710 від 07.10.2015 (10 519 916,74 грн).
Також у своїй заяві кредитор стверджує, що ним було сплачено на рахунок ПрАТ «Компанія РАЙЗ» 76 500 572,58 грн через банківський рахунок в АТ «Ощадний банк України».
Отже, виходячи з заяви кредитора, ним було сплачено суму 92 366 287,24 грн.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
12.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 174/002 від 13.05.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 174/002 від 13.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) кошти у розмірі 93 636 287,54 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
За твердженням кредитора ним була сплачена сума 92 366 287,24 грн.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 174/002 від 13.05.2015 виконана не була, кошти у розмірі 93 636 287,54 грн боржником не повернуто.
28.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС № В/257/Нас
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС № В/257/Нас, укладеного між ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 28.05.2015, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов Додаткової угоди № 1 від 28.05.2015 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) товар (Кукурудзу 326633NS)в кількості 4 646,67 кг на суму 6 132 494,03 грн протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Умови поставки - EXW (Інкотермс 2010).
Покупець - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) свої зобов`язання за Договором НАС№В/257/Нас виконав, сплативши 6 132 494,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 513 від 04.09.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
13.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС № В/257/Нас, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС № В/257/Нас від 28.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) кошти у розмірі 6 132 494,03 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС № В/257/Нас виконана не була, кошти у розмірі 6 132 494,03 грн боржником не повернуто.
28.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 430/10-15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 430/10-15, укладеного між ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати протягом 30 днів після оплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 20.10.2015, додатках до Договору № /ЗП10101-03144 від 20.10.2015, № /ЗП10101-03041 від 21.10.2015 які є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до умов Додаткової угоди № 1 та додатків до Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) товар (насіння соняшника ) на суму 58 318 789,07 грн протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Умови поставки - EXW (Інкотермс 2000).
Покупець - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) свої зобов`язання за Договором № 430/10-15 виконав, сплативши 58 318 789,07 грн, що підтверджується платіжними дорученням № 1017 від 20.10.2015, № 1064 від 20.10.2015, № 1209 від 22.10.201, № 1282 від 30.12.2015, № 1283 від 30.12.2015, № 1284 від 30.12.2015, № 1285 від 30.12.2015, № 1286 від 30.12.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
13.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 430/10-15, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 430/10-15 від 20.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) кошти у розмірі 58 318 789,07 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 430/10-15 від 20.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 58 318 789,07 грн боржником не повернуто.
15.09.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС15.09.15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС15.09.15, укладеного між ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати протягом 30 днів після оплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 15.09.2015, додатках до Договору № /ЗП10101-02826 від 21.09.2015, № /ЗП10101-03143 від 09.10.2015, які є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до умов Додаткової угоди № 1 та додатків до Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) товар (насіння соняшника ) на суму 63 739 784,1 грн протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Умови поставки - EXW (Інкотермс 2000).
Покупець - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) свої зобов`язання за Договором № НАС15.09.15 виконав, сплативши 35 352 321,16 грн, що підтверджується платіжними дорученням № 584 від 18.09.2015, № 569 від 18.09.2015, № 606 від 18.09.2015, № 608 від 18.09.2015, № 612 від 18.09.2015, № 616 від 18.09.2015, № 630 від 18.09.2015, № 636 від 18.09.2015, № 637 від 18.09.2015, № 638 від 18.09.2015.
Також у своїй заяві кредитор стверджує, що ним було сплачено на рахунок ПрАТ «Компанія РАЙЗ» 20 000 000,0 грн через АТ «Ощадний банк України» та 8 387 462,94 грн через ПАТ КБ Фінансова Ініціатива», але доказів здійснення цих платежів суду не надав. Отже, виходячи з заяви кредитора, ним було сплачено суму 63 739 784,1 грн.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
13.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС15.09.15, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС15.09.15 від 15.09.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) кошти у розмірі 63 739 784,1 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС15.09.15 від 15.09.2015 виконана не була, кошти у розмірі 63 739 784,1 грн боржником не повернуто.
01.12.2015 Боржником (за Договором - покупець) та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) ( за Договором - постачальник) було укладено Договір поставки № РТ-0236. За умовами Договору № РТ-0236 постачальник зобов`язується передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур (товару) на умовах 100 % передоплати, а покупець зобов`язується прийняти товар, та оплатити за нього визначену Договором грошову суму (п. 1.1.). Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна , строк поставки товару, а також інші умови, визначені, крім тексту цього Договору також і в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. Ціна товару вказана в додатках до даного Договору та становлять його невід`ємну частину.
Постачальник зобов`язаний Поставити Товар Покупцю протягом 30 днів з моменту отримання постачальником 100% оплати за товар.
Згідно Додаткової угоди № 1 від 01.12.2015 до Договору № РТ-0236 кредитор ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» мав поставити кукурудзу на суму 17 759 257,50 грн протягом 30 днів з моменту отримання ним 100% попередньої оплати.
ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» зобов`язання за Договором виконав, здійснивши поставку кукурудзи на суму 17 759 257,50 грн, що підтверджується видатковою накладною № 16474 від 28.12.2016.
Покупець (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - поставлений товар не оплатив.
13.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № РТ-0236 від 01.12.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № РТ-0236 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось сплатити на поточний рахунок ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) заборгованість у розмірі 17 759 257,50 грн протягом 10-ти робочих днів з моменту набрання чинності ( підписання) цієї Угоди.
Угода про розірвання Договору поставки № РТ-0236 від 01.12.2015 виконана не була, кошти у розмірі 17 759 257,50 грн боржником не сплачені.
24.07.2013 між боржником, кредитором ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) та ТОВ «СП «НИВА» з однієї сторони та АТ «Укрексімбанк» з іншої сторони була укладена Генеральна кредитна угода № 151213N3 (далі - Угода).
За умовами вказаної Угоди АТ «Укрексімбанк» проводить Кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5., а саме 572 920 225,3 грн на підставах та з урахуванням умов Кредитного договору, укладеного в рамках цієї Угоди.
Додатком 1 до Угоди визначено перелік кредитних договорів, укладених між банком та позичальником, що діятимуть у рамках Угоди.
Відповідно до умов п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Генеральної угоди № 151213N3 АТ «Укрексімбанк» проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 цієї Генеральної угоди № 151213N3, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди № 151213N3.
Додатком № 1 до Генеральної угоди № 151213N3 визначено перелік кредитних договорів, укладених між АТ «Укрексімбанк» та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди, і є Додатками до неї, а саме: Кредитний договір № 151213К12 від 24.07.2013.
Відповідно до умов Кредитного договору № 151213К12 АТ «Укрексімбанк» надає позичальнику кредит для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит К12 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит-К12 позичальнику шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, ст. 3 Кредитного договору № 151213К12). Статтею 3 Кредитного договору № 151213К12 передбачено ліміт кредитної лінії - 48 478 349,92 грн, з кінцевий термін погашення Кредиту-К12 23.02.2017 (ст. 3, п. 3.2. Кредитного договору № 151213К12).
Відповідно до пп. 3.5.1 ст. 3 Кредитного договору № 151213К12 позичальник сплачує АТ «Укрексімбанк» проценти за користування Кредитом-К12 у розмірі, зазначеному пп. 3.2.5 ст. 3 Кредитного договору К12.
Відповідно до пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору № 151213К12 позичальник взяв на себе сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом-К12. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору № 15121ЗК12 до дати повного виконання зобов`язань позичальником за основним боргом за Кредитом-К12.
Згідно з пп. 3.4.1 п. 3.4, 3.5.1 п. 3, ст. 4 Кредитного договору № 151213К12 позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму -- платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2.
18.10.2019 до Кредитного договору № 151213К12 були внесені зміни додатковим договором № 151213К12-0019, відповідно до яких сторони Кредитного договору № 151213К12 домовились, що АТ «Укрексімбанк» здійснює переведення заборгованості ТОВ «СП «Нива» у доларах США за Кредитним договором № 151213К12 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24, 733852 грн за 1 долар США) у т.ч.: за Кредитом-К12 в розмірі 1 960 000,00 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 770 949,81 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою № 151213 між АТ «Укрексімбанк» та Кредитором ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладено Договір поруки № 151213Р16 від 25.07.2013 із змінами та доповненнями, яким визначено, що Поручитель, ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», зобов`язується солідарно відповідати перед АТ «Укрексімбанк» за своєчасне виконання позичальником основного зобов`язання в повному обсязі, а саме у розмірі еквівалентному 572 920 225,30 грн, зі строком кредитування до 01.06.2018, а також на інших умовах, визначених Генеральною кредитною угодою № № 151213N3.
На виконання Договору поруки, кредитор сплатив за Боржника:
27.07.2018 - 1 940 222,8 грн- проценти за червень 2018 року (ПД 1992611281);
27.08.2018 - 2 027 712,74 грн - проценти за липень 2018 року (ПД№ 1992612164);
27.09.2018 -2 048 798,97 грн відсотки за серпень 2018 року (ПД 1992612708).
Кредитором ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» за боржника сплачено загалом 6 016 734,51 грн.
Нормами ст. 556 Цивільного Кодексу України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі і ті, які забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи що підтверджують ці зобов`язання боржника.
Тому боржник має повернути Кредитору ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» суму коштів, які були сплачені ним замість Боржника, як поручителем у загальній сумі - 6 016 734,51 грн.
30.01.2014 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», який в подальшому перейменовано в акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») та ПрАТ «Компанія «Райз») було укладено Договір кредитної лінії № 787/31/6 (з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами) (далі - Кредитний договір 1).
Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 62 500 000,00 (шістдесят два мільйони п`ятсот тисяч) доларів США.
Підпунктом 2.7.1. Кредитного договору 1 встановлювалося, що проценти за користування Кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 11% (одинадцять процентів) річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим Договором.
24.04.2015 між АТ «Ощадбанк», ПрАТ «Компанія «Райз» та Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» (далі - ПрАТ «Райз-Максимко») було укладено договір № 938/31/1-1 про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) (далі - Договір про заміну боржника-1).
Відповідно до пункту 1.1 Договору про заміну боржника-1 передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний боржник за згодою Кредитора передає (переводить) свої Боргові зобов`язання за Кредитним договором на Нового боржника, а Новий боржник (ПрАТ «Райз-Максимко») приймає на себе всі його права та обов`язки Позичальника за Кредитним договором.
Станом на 02.03.2020 загальна заборгованість ПрАТ «Райз-Максимко» за договором кредитної лінії від 30.01.2014 № 787/31/6 становить 1 082 413 794,14 грн з яких:
заборгованість за кредитом - 785 099 017,98 грн;
заборгованість за процентами - 295 640 635,50 грн;
заборгованість за комісією - 1 674 140,66 грн.
22.09.2014 між АТ «Ощадбанк» та ПрАТ «Компанія «Райз» було укладено договір кредитної лінії № 139/48-1, що діє зі змінами та доповненнями внесеними додатковими договорами (далі - Кредитний договір 2).
Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 12 911 000,00 (дванадцять мільйонів дев`ятсот одинадцять тисяч) доларів США.
Підпунктом 2.10.1. пункту 2.10 Кредитного договору 2 встановлювалося, що проценти за користування Кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 15% (п`ятнадцять процентів) річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим Договором.
19.04.2018 між АТ «Ощадбанк», ПрАТ «Компанія «Райз» та Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» було укладено договір № 547/31/10-1 про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) (далі - Договір про заміну боржника-2).
Відповідно до пункту 2.1. Договору про заміну боржника-2 передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний боржник за згодою Кредитора передає (переводить) свої Боргові зобов`язання за Кредитним договором на Нового боржника, а Новий боржник (ПрАТ «Райз-Максимко») приймає на себе всі його права та обов`язки Позичальника за Кредитним договором.
Станом на 25.02.2020 загальна заборгованість ПрАТ «Райз-Максимко» за договором кредитної лінії від 22.09.2014 № 139/48-1 становить 417 028 158, з яких заборгованість за кредитом - 311 009 064, 43 грн, заборгованість за процентами - 104 907 998,92 грн, заборгованість за комісією - 1 111 095,35 грн.
Разом з тим, ПрАТ «Компанія «Райз» зобов`язання, встановлені вищезазначеними Договорами та Угодами не виконало.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду наступні документи (копії):
- Договір поставки НАС № В/257/Нас від 28.05.2015, Додаткова угода до Договору поставки НАС № В/257/Нас, Угода про розірвання Договору поставки НАС № В/257/Нас від 28.05.2015, платіжне доручення 513 від04.09.2015;
- Договір поставки НАС № 381012 Лохв. від 24.04.2015, Додаткова угода № 1 до Договору поставки НАС № 381012 Лохв. від 24.04.2015, Угода про розірвання Договору поставки НАС № 381012 Лохв. від 24.04.2015, платіжне доручення 512 від 04.09.2015;
- Договір поставки НАС-ШЕВ/08/15 від 01.05.2015, Додаткова угода до Договору поставки НАС-ШЕВ/08/15 від 01.05.2015, Угода про розірвання Договору поставки НАС-ШЕВ/08/15 від 01.05.2015, платіжне доручення № 14689 від 09.09.2015;
- Договір поставки № 173/002 від 13.05.2015, Додаткова угода до договору поставки № 173/002 від 13.05.2015, Угода про розірвання Договору поставки № 173/002 від 13.05.2015, платіжне доручення № 511 від 13.05.2015;
- Договір поставки № 174/002 від 13.05.2015, Додаткова угода № 1 до Договору поставки 174/002 від 13.05.2015, Угода про розірвання Договору поставки № 174/002 від 13.05.2015, платіжне доручення 662 від 13.05.2015;
- Договір поставки НАС-РОМ/08/15 від 01.05.2015, Додаткова угода до Договору поставки НАС-РОМ/08/15 від 01.05.2015, Угода про розірвання Договору поставки НАС-РОМ/08/15 від 01.05.2015 , платіжне доручення № 507 від 02.09.2015;
- Договір поставки № 430/10-15 від 20.10.2015, Додаткова угода № 1 до Договору № 430/10-15 від 20.10.2015, Додаток ЗП-10101-03041 від 20.10.2015 до Договору поставки № 430/10-15 від 20.10.2015, Угода про розірвання Договору поставки № 430/10-15 від 20.10.2015, Платіжне доручення №1286 від 30.12.2015, платіжне доручення №1285 від 30.12.2015, платіжне доручення № 1284 від 30.12.2015, платіжне доручення № 1283 від 30.12.2015, платіжне доручення № 1282 від 30.12.2015, платіжне доручення № 1209 від 22.10.2015, платіжне доручення № 1064 від 20.10.2015, платіжне доручення № 1017 від 20.10.2015;
- Договір поставки РТ-0236 від 01.12.2015, Додаткова угода 1 до Договору поставки РТ-0236 від 01.12.2015, Угода про розірвання Договору поставки РТ-0236 від 01.12.2015, видаткова накладна 16474 від 28.12.2016;
- Договір поставки НАС 15.09.15 від 15.09.2015, Додаткова угода 1 до Договору поставки НАС 15.09.15 від 15.09.2015, Додаток ЗП-10101-02826 до Договору поставки НАС15.09.15 від 15.09.2015, Додаток ЗП-10101-03143 до Договору поставки НАС15.09.15 від 15.09.2015, Угода про розірвання Договору поставки НАС 15.09.15 від 15.09.2015, платіжне доручення № 603 від 18.09.2015, платіжне доручення № 584 від 18.09.2015, платіжне доручення № 638 від 18.09.2015, платіжне доручення № 608 від 18.09.2015, платіжне доручення № 637 від 18.09.2015, платіжне доручення № 636 від 18.09.2015, платіжне доручення № 616 від 18.09.2015, платіжне доручення № 606 від 18.09.2015, платіжне доручення № 630 від 18.09.2015, платіжне доручення № 612 від 18.09.2015, платіжне доручення № 596 від 18.09.2015;
- Генеральна кредитна угода № 151213N3 від 24.07.2013 з додатками: Додаткова угода № 151213N3-1 до генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013 ; Додаткова угода № 151213N3-2 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013 ; Додаткова угода № 151213N3-3 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013; Додаткова угода № 151213N3-4 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013; Додаткова угода № 151213N3-5 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013; Додаткова угода № 151213N3-6 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013; Додаткова угода № 151213N3-7 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013; Додаткова угода № 151213N3-8 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013; Додаткова угода № 151213N3-9 генеральної угоди № 151213N3 від 24,07.2013; Додаткова угода № 151213N3-10 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013; Додаткова угода № 151213N3-11 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013; Додаткова угода № 151213N3-12 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013; Додаткова угода № 151213N3-13 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013; Додаткова угода № 151213N3-14 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013; Додаткова угода № 151213N3-15 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013; Додаткова угода № 151213N3-16 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013; Додаткова угода № 151213N3-17 генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013; Договір поруки 151213Р16 від 25.07.2013; Додаткова угода 151213Р16-1 до договору поруки 151213Р16 від 25.07.2013 ; Додаткова угода 151213Р16-2 до договору поруки 151213Р16 від 25.07.2013 ; Додаткова угода 151213Р16-3 до договору поруки 151213Р16 від 25.07.2013 ; Додаткова угода 151213Р16-4 до договору поруки 151213Р16 від 25.07.2013 ; Додаткова угода 151213Р16-5 до договору поруки 151213Р16 від 25.07.2013 ; Додаткова угода 151213Р16-6 до договору поруки 151213Р16 від 25.07.2013 ; Додаткова угода 151213Р16-7 до договору поруки 151213Р16 від 25.07.2013 ; Додаткова угода 151213Р16-8 до договору поруки 151213Р16 від 25.07.2013; Платіжне доручення № 1992612164 від 27.08.2018, платіжне доручення № 1992611281 від 27.08.2018, платіжне доручення № 1992612708 від 27.08.2018
- Кредитний договір 151213К12 від 24.07.2013 з додатками: Додатковий договір 151213К12-1 до Кредитного договору; Додатковий договір 151213К12-3 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-4 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-5 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-6 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-7 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-8 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-9 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-10 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213K12-11 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-12 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-13 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-14 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-15 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-16 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-17 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-18 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013 Додатковий договір 151213К12-19 до кредитного договору 51213К12 від 24.07.2013
- Договір кредитної лінії 139/48-1 від 22.09.2014 з додатками: Додатковий договір № 1 до договору кредитної лінії 139/48-1 від 22.09.2014; Додатковий договір № 2 до договору кредитної лінії 139/48-1 від 22.09.2014 ; Додатковий договір № 3 до договору кредитної лінії 139/48-1 від 22.09.2014; Додатковий договір № 4 до договору кредитної лінії 139/48-1 від 22.09.2014; Додатковий договір № 5 до договору кредитної лінії 139/48-1 від 22.09.2014 ; Додатковий договір № 6 до договору кредитної лінії 139/48-1 від 22.09.2014 ; Додатковий договір № 7 до договору кредитної лінії. 139/48-1 від 22.09.2014 ; Додатковий договір № 8 до договору кредитної лінії 139/48-1 від 22.09.2014 ; Договір про заміну боржника у зобов`язанні № 547/31/10-20/1 від 18.04.2018
- Договір кредитної лінії 787/31/6 від 30.01.2014 з додатками: Додатковий договір № 1 до договору кредитної лінії 787/31/6 від 30.01.2014; Додатковий договір № 2 до договору кредитної лінії 787/31/6 від 30.01.2014; Додатковий договір № 3 до договору кредитної лінії 787/31/6 від 30.01.2014 ; Додатковий договір № 4 до договору кредитної лінії 787/31/6 від 30.01.2014; Додатковий договір № 5 до договору кредитної лінії 787/31/6 від 30.01.2014; Додатковий договір № 6 до договору кредитної лінії 787/31/6 від 30.01.2014; Додатковий договір № 7 до договору кредитної лінії 787/31/6 від 30.01.2014; Додатковий договір № 8 до договору кредитної лінії 787/31/6 від 30.01.2014 ; Додатковий договір № 9 до договору кредитної лінії 787/31/6 від 30.01.2014 ; Додатковий договір № 10 до договору кредитної лінії 787/31/6 від 30.01.2014 ; Додатковий договір № 11 до договору кредитної лінії 787/31/6 від 30.01.2014 ; Додатковий договір № 12 до договору кредитної лінії 787/31/6 від 30.01.2014; Додатковий договір №13 до договору кредитної лінії 787/31/6 від 30.01.2014
- Договір про заміну боржника у зобов`язанні № 938/31/1-1;
- Лист від AT «Державний ощадний банк України» № 31/4-07/6657
- Лист від AT «Державний ощадний банк України» № 31/4-07/6656
- Лист від AT «Державний ощадний банк України» № 31/4-07/401/8883/2020-00/Вих
- Лист від AT «Державний ощадний банк України» № 31/4-07/400/8894/2020-00/Вих
- Лист від AT «Державний ощадний банк України» № 31/4-07/783
- Лист від AT «Державний ощадний банк України» № 31/4-07/784
- Лист від AT «Державний ощадний банк України» № 31/4-07/348/3175/2019-00/Вих
- Договір про встановлення порядку розрахунків № 1 від 09.10.2019;
- Вимога про сплату грошових коштів від 18.12.2019 вих. № 19/12/18 (на суму еквівалент 1 813 069,82дол. США);
- Вимога про сплату грошових коштів від 13.01.2020 вих. № 20/01/13;
- Договір про встановлення порядку розрахунків № 2 від 09.10.2019;
- Вимога про сплату грошових коштів від 18.12.2019 вих. № 19/12/18;
- Вимога про сплату грошових коштів від 14.01.2020 вих. № 20/01/14.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533).
Оригінали вказаних документів за виключенням Договору поставки № РТ-0236 від 01.12.2015, додатку до нього, видаткової накладної № 16474 від 28.12.2016, Угоди від 13.08.2018 про розірвання Договору поставки № РТ-0236 від 01.12.2015, надані суду для огляду.
Грошові вимоги ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» , які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», що лише сам факт, що ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
24.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (Банк) та Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз» (Позичальник-1), Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» (Позичальник-2), Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» (Позичальник-3) укладено генеральну кредитну угоду № 151213N3.
Згідно до умов ст. 1 Генеральної угоди № 151213N3 від 24.07.2013 зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та позичальником. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної виробничої та іншої діяльності позичальника шляхом укладення Кредитних договорів.
Сторони домовились, що для цілей цієї Генеральної угоди № 151213N3 застосовуються терміни в таких значенням (ст. 2 Генеральної угоди №151213N3), зокрема: «Кредит» - грошові кошти, які Банк надає в рамках цієї Генеральної угоди №151213N3 згідно з Кредитним договором на фінансування діяльності позичальника на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності; «Кредитний договір» - будь-який договір, угода, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї Генеральної угоди № 151213N3 і є Додатком до нього.
Відповідно до умов пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Генеральної угоди № 151213N3 Банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 цієї Генеральної угоди № 151213N3, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди № 151213N3.
Додатком 1 до Генеральної угоди № 151213N3 визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди, і є Додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено: Кредитний договір від 24.07.2013 № 151213К12 (надалі - Кредитний договір № 151213К12).
У межах Генеральної угоди № 151213N3 між Банком та ТОВ «Сільськогосподарським підприємством «Нива» був укладений Кредитний договір № 151213К12 від 24.07.2013.
Відповідно до умов Кредитного договору № 151213К12 від 24.07.2013 Банк надає позичальнику кредит, а саме грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності), а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, що визначено ст. 1 та ст. 3 Кредитного договору № 151213К12 від 24.07.2013.
Підпунктом 3.2.1 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору № 151213К12 від 24.07.2013 передбачено ліміт кредитної лінії: еквівалент 48 478 349,92 грн.
Згідно із пп. 3.2.2 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору № 151213К12 від 24.07.2013 кінцевим терміном погашення кредиту є 23.02.2017.
18.10.2019 до Кредитного договору № 151213К12 були внесені зміни додатковим договором № 151213К12-0019, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору № 151213К12 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТОВ «Сільськогосподарським підприємством «Нива» у доларах США за Кредитним договором № 151213К12 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,733852 грн за 1 долар США) у т.ч. за Кредитом-К12 в розмірі 1 960 000,00 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 770 949,81 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою № 151213N3 між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладено Договір поруки від 25.07.2013 № 151213Р16 із змінами і доповненнями.
Пунктом 2.1 ст. 2 Договору поруки визначено, що ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» зобов`язується солідарно відповідати перед Банком за своєчасне виконання позичальником основного зобов`язання в повному обсязі.
Згідно із п. 8.1 ст. 8 Договору поруки цей договір набуває чинності з дати його підписання представниками сторін, а також скріплення відбитками печаток і діє 119 місяців з дати набуття ним чинності. Порука за цим договором виникає з моменту набуття чинності договором та припиняється через 119 місяців з дати набуття цим договором чинності.
За Договором поруки ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» сплатило за Боржника 1 940 222,80 грн (платіжне доручення № 1992611281 від 27.07.2018), 2 027 712,74 грн (платіжне доручення № 1992612164 від 27.08.2018 року), 2 048 798,97 грн (платіжне доручення № 1992612708 від 27.09.2018), що в сумі становить 6 016 734,51 грн.
Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
Частиною 2, 3 ст. 556 Цивільного кодексу України зазначено, що до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання; до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.
Отже, суд дійшов висновку, що у ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» виникли грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» на суму 6 016 734,51 грн.
22.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (Банк) та Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз» (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 139/48-1, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати на умовах цього договору, а позичальник - отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки, кредит та сплатити проценти й інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
До вказаного кредитного договору сторонами укладено додаткові договори від 14.11.2014 № 1, від 14.04.2015 № 2, від 09.06.2015 № 3, від 25.01.2016 № 4, від 29.02.2016 № 5, від 29.08.2016 № 6, від 02.11.2016 № 7, від 19.04.2018 № 8, від 30.11.2018 № 9, від 04.02.2019 № 10, від 06.03.2019 № 11, від 16.12.2019 № 12.
Пунктами 2.2.-2.4. Кредитного договору № 139/48-1 передбачено, що кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 17.04.2015. Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 12 911 000,00 дол. США.
Днем (моментом) надання Кредиту відповідно до пункту 2.7.1 договору вважається день зарахування суми кредиту на рахунок грошового покриття, відкритий на підставі договору про відкриття акредитиву. Днем (моментом) надання кредиту відповідно до пп. 2.7.2 п. 2.7 цього договору вважається дата (день) здійснення списання кредиту з позичкового рахунку позичальника з метою здійснення платежу за акредитивом.
Згідно з пунктом 2.10. Кредитного договору № 139/48-1 за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються Банком за фіксованою процентною ставкою. Проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 15% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з пунктом 2.3. Кредитного договору № 139/48-1 (з урахуванням змін) сторони визначили суму кредиту в розмірі 316 745 591,07 грн, що підлягає поверненню (погашенню) в строки згідно з таким графіком зменшення діючого ліміту кредитування за наведеним у вказаному пункті графіку.
Пунктом 2.10.2. (у редакції додаткового договору від 04.02.2019 № 10) передбачено порядок сплати комісійної суми боргу, за яким комісійна винагорода за обслуговування кредиту та за зміну умов кредитування з ініціативи позичальника за цим договором, що відбулася у відповідності до додаткового договору № 6 від 29.08.2016 (в тому числі за здійснення операції з погашення заборгованості позичальника за основною сумою боргу за договором, що обліковувалася в доларах США), нарахована Банком та не сплачена позичальником станом на 04.02.2019 включно в сумі 1 119 961,69 грн (що складає комісійну суму боргу) підлягає сплаті (погашенню) позичальником згідно з вказаним у даному пункті графіком.
19.04.2018 між Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз» (первісний боржник) та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (новий боржник) укладено Договір № 547/31/10-20/1 про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) у порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник за згодою кредитора передає (переводить) свої боргові зобов`язання за договором кредитної лінії від 22.09.2014 № 139/48-1 на нового боржника, а новий боржник приймає на себе всі його права та обов`язки позичальника за Кредитним договором № 139/48-1.
Пунктом 2.2 договору про заміну боржника № 547/31/10-20/1 визначено, що загальна сума заборгованості первісного боржника за кредитним договором перед кредитором на день укладення цього договору дорівнює 363 375 391,94 грн та 713 542,98 дол. США, з яких: 316 745 591,07 грн борг за тілом кредиту, 46 148 072,92 грн та 713 542,98 дол. США боргу за процентами, 186 527,95 грн боргу за комісією, 295 200,00 грн боргу за комісійною винагородою.
30.01.2014 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (Банк) та Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз» (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 787/31/6, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати на умовах цього договору, а позичальник - отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти й інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
До вказаного договору сторонами укладено додаткові договори від 27.02.2014 № 1, від 20.05.2014 № 2, від 22.09.2014 № 3, від 24.09.2014 № 4, від 17.10.2014 № 5, від 30.12.2014 № 6, від 30.12.2014 № 7, від 24.04.2015 № 8, від 23.12.2015 № 9, від 29.08.2016 № 10, від 03.11.2016 № 11, від 30.11.2018 № 12, від 04.02.2019 № 13, від 06.03.2019 № 14, від 16.12.2019 № 15.
Відповідно до пункту 2.7.1. Кредитного договору № 787/31/6 встановлено, що проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 11% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.
Додатковим договором від 04.02.2019 № 13 до Кредитного договору № 787/31/6 сторони внесли зміни до пункту 2.2, відповідно до якого кредит надається окремими частинами (траншами) у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у гривні та підлягає поверненню відповідно до графіку, викладеного у п.2.3. цього Договору.
Згідно з пунктом 2.3 (у редакції додаткового договору від 04.02.2019 № 13) сторони визначили суму кредиту (основна сума боргу) в розмірі 799 580 079,57 грн, що підлягає поверненню (погашенню) в строки згідно з графіком зменшення Діючого ліміту кредитування, наведеним у вказаному пункті.
24.04.2015 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (кредитор), Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз» (первісний боржник) та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (новий боржник) укладено Договір № 938/31/1-1 про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) у порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник за згодою кредитора передає (переводить) свої боргові зобов`язання за Кредитним договором від 30.01.2014 № 787/31/6 на нового боржника, а новий боржник приймає на себе всі його права та обов`язки позичальника за Кредитним договором № 787/31/6.
Пунктом 2.2 договору про заміну боржника № 938/31/1-1 визначено, що загальна сума заборгованості первісного боржника за кредитним договором № 787/31/6 перед кредитором на день укладення цього договору дорівнює 32 635 256,68 дол. США, з яких: 31 370 000,00 дол. США борг за тілом кредиту, 1 265 256,68 дол. США боргу за процентами.
Також судом встановлено, що заборгованість за Договором кредитної лінії № 787/31/6 від 30.01.2014 підтверджується листом АТ «Державний ощадний банк» № 31/4-07/784, заборгованість за Договором кредитної лінії № 139/48-1 від 22.09.2014 підтверджується листами АТ «Державний ощадний банк» № 31/4-07/6657 від 28.12.2019, № 31/4-07/783 від 02.03.2020.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України а ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 5 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З аналізу положень ст. ст. 520-522 Цивільного кодексу України убачається, що правочин про заміну боржника у зобов`язанні не є новим зобов`язанням у розумінні норм ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України. Заміна сторони у зобов`язанні є лише правовою конструкцією зміни складу учасників правовідносин, яка не змінює суті зобов`язання.
Суд дійшов висновку, що у ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» наявне право грошової вимоги до Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» у сумі 1 505 458 687,35 грн.
Водночас, суд не може прийняти до уваги вимоги кредитора за договором Договору № РТ-0236 від 01.12.2015, відповідно до якого кредитор (постачальник) мав поставити боржнику кукурудзу на суму 17 759 257,50 грн протягом 30 днів з моменту отримання ним 100% попередньої оплати з наступних підстав.
ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» виконання зобов`язання за Договором на суму 17 759 257,50 грн підтверджує видатковою накладною № 16474 від 28.12.2016, а за приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції від 03.01.2017, яка діяла на момент здійснення зазначених господарських операцій, первинні документи, якими є видаткові накладні, мають містити обов`язкові реквізити, а саме назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що в наданій копії видаткової накладної не вказано посади особи, яку вказано відповідального від ПрАТ «Компанія Райз» за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, не надано копії довіреності. Відсутні також будь які дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вже було зазначено, оригінали Договору № РТ-0236 від 01.12.2015, видаткової накладної № 16474 від 28.12.2016, Угоди від 13.03.2018 про розірвання Договору № РТ-0236 від 01.12.2015 суду надані не були.
У зв`язку з тим, що ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» оригінали письмових доказів, на яких ґрунтуються їх вимоги до боржника, як передбачено ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, надані не були, суд на підставі ч. ч. 5, 6 ст. 91 ГПК України ставить під сумнів відповідність поданих ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» копій доданих ним до заяв з грошовими вимогами до боржника та тих копій документів (Договору № РТ-0236 від 01.12.2015, видаткової накладної № 16474 від 28.12.2016, Угоди від 13.03.2018 про розірвання Договору № РТ-0236 від 01.12.2015), які були подані до суду одночасно із поданням заяви про грошові вимоги до боржника.
Стосовно грошових вимог за договорами: Договір поставки НАС № В/257/Нас від 28.05.2015, Договір поставки НАС № 381012 Лохв. від 24.04.2015, Договір поставки НАС-ШЕВ/08/15 від 01.05.2015, Договір поставки № 173/002 від 13.05.2015, Договір поставки № НАС-РОМ/08/15 від 01.05.2015, Договір поставки № 430/10-15 від 20.10.2015, Договір поставки № РТ-0236 від 01.12.2015, Договір поставки № НАС 15.09.15 від 15.09.2015, судом зазначається наступне.
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів, що підтверджували здійснення ним платежів за вказаними договорами.
Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» документи, а саме: платіжні доручення № 513 від 04.09.2015, № 512 від 04.09.2015 № 14689 від 09.09.2015, № 511 від 13.05.2015, № 662 від 13.05.2015, № 507 від 02.09.2015, № 1286 від 30.12.2015, № 1285 від 30.12.2015, № 1284 від 30.12.2015, № 1283 від 30.12.2015, № 1282 від 30.12.2015, № 1209 від 22.10.2015, № 1064 від 20.10.2015, № 1017 від 20.10.2015, № 603 від 18.09.2015, № 584 від 18.09.2015, № 638 від 18.09.2015, № 608 від 18.09.2015, № 637 від 18.09.2015, № 636 від 18.09.2015, № 616 від 18.09.2015, № 606 від 18.09.2015, № 630 від 18.09.2015, № 612 від 18.09.2015 № 596 від 18.09.2015 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Крім того, твердження ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», що ним було сплачено на рахунок ПрАТ «Компанія РАЙЗ» 76 500 572,58 грн через АТ «Ощадний банк України» не може бути прийняте судом, оскільки доказів здійснення цього платежу суду не надано.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Приватного акціонерного товариства «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) на загальну суму 1 505 462 891,35 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 1 505 158 687,35 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
У задоволенні вимог кредитора до боржника на суму 298 946 075, 18 грн суд відмовляє.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського підприємства «НИВА» (ТОВ СП «НИВА») (ідентифікаційний код: 32404621) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 767 906 290,25 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
28.01.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № РТ 010-01/16.
Відповідно до п. 1 Договору поставки № РТ 010-01/16 укладеного між ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) товар Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додаткових угодах № 1 та № 2 від 28.01.2016, які є невід`ємною частиною Договору.
Відповідно до умов Договору та Додаткових угод поставка насіння сільськогосподарських культур (пшениці, кукурудзи) мала здійснюватись на умовах 100% передоплати ( п.4.1 Договору) базові умови поставки EXW (склад) (Інкотермс 2010) - (п.3 Додаткової угоди), а покупець зобов`язувався прийняти товар.
У відповідності до умов, викладених у Додаткових угодах, Постачальник мав поставити насіння сільськогосподарських культур. Строк оплати - до 28.02.2016. У відповідності до п. 5 Додаткової угоди № 1 та Додаткової угоди № 2 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621) товар до 28.02.2016 за умови отримання Постачальником 100% передоплати за товар.
ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621) свої зобов`язання за Договором поставки № РТ 010-01/16 виконало, сплативши 142 925 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученням № 2043 від 29.01.2016 на суму 5 681 000,00 грн, № 20244 від 29.01.2016 на суму 42 714 000,0 грн, № 20245 від 29.01.2016, № 20069 від 16.05.2016.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором виконав частково - поставивши товар на загальну суму 120 528 722,62 грн, що підтверджується видатковими накладними вн-10101-00139 від 29.01.2016 на суму 18 865 342,37 грн та вн-10101-00140 на суму 101 663 380, 25 грн. Отже, не було поставлено оплаченого товару на суму 22 396 277,38 грн.
30.04.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № РТ 010-01/16 від 28.01.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № РТ 010-01/16 від 28.01.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 3.1 Угоди про розірвання, підлягають до зарахування 3 000 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості ТОВ СП «НИВА» перед ПрАТ «Компанія РАЙЗ» за Договором № 23/08/11 від 23.08.2011.
Договір № 23/08/11 від 23.08.2011 суду надано не було. Відповідно до п. 3.2. Угоди, решту суми у розмірі 19 396 277,38 грн ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621), які було отримано в рахунок попередньої оплати до 31.12.2019.
Угода про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № РТ 010-01/16 від 28.01.2016 виконана не була, кошти у розмірі 19 396 277,38 грн боржником не повернуто.
07.10.2019 між ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621) (за Договором Новий позичальник) та ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (Первісний позичальник) за погодженням з кредитором Акціоненрним товариствои «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено Договір б/н про переведення боргу.
Відповідно до п. 1 цього Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, боржник переводить на Нового Позичальника заборгованість за:
Генеральною угодою від 23.02.2006 № 15106N6, що укладена між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та AT Укрексімбанк» (надалі - «Генеральна угода»), що складається із боргу за Кредитним договором № 151214К1 від 28.03.2014 (далі - Кредитний договір) в сумі 109 757 032,27 дол. США та 21 637 265,98 грн, що включає суму основного боргу, процентів за кредитом, комісій та всіх інших зобов`язань, передбачених Кредитним договором), включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення вказаного боргу
ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621), новий позичальник, погоджується та набуває усіх прав та обов`язків, пов`язаних з боргом, включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення боргу.
Відповідно до п. 4 даного Договору в зв`язку з передачею ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (первісним позичальником) всіх прав та обов`язків за Генеральною угодою та Кредитним договором первісний позичальник сплачує новому позичальнику грошову суму, що є компенсацією прийнятих зобов`язань в порядку та строки визначені окремою письмовою угодою між первісним позичальником (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») та новим позичальником ТОВ СП «НИВА».
Укладення та реалізація положень Письмової угоди, укладеної між Первісним позичальником та новим позичальником на виконання цього пункту не впливають на правовідносини сторін, що існують за Генеральною угодою та Кредитним договором, та виникнуть за Генеральною угодою та Кредитним договором, в зв`язку з укладенням цього договору.
07.10.2019 на реалізацію положень вищевказаного договору між ПрАТ «Компанія Райз» та ТОВ «СП «Нива» було укладено Договір про встановлення порядку розрахунків.
Відповідно до п. 2 цього договору було погоджено, що боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ») повинна сплатити кредитору, ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621), суму в розмірі: 2 748 510 012.87 грн. Вказаним Договорои ( п. 3) було встановлено графік сплати грошових коштів.
Відповідно п 3.2. Договору, в разі порушення строків оплати заборгованості, встановлених в п. 3.2. цього Договору на суму понад 10 000 000,00 грн та на строк більше 10 банківських днів, кредитор, ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621), має право вимагати дострокової сплати усієї суми заборгованості, шляхом направлення ПрАТ «Компанія РАЙЗ», письмової вимоги про сплату заборгованості.
У порушення умов Договору боржник свої зобов`язання у строки, визначені Договором, не виконав, у зв`язку із чим кредитор ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621) направляв боржнику ПрАТ «Компанія РАЙЗ» вимоги про сплату грошових коштів 29.11.2019 на суму 229 042 501,07 грн, 27.12.2019 на суму 458 085 002,14 грн. Відповіді на вимогу не надійшло, тому 20.01.2020 боржнику була пред`явлена вимога на всю суму заборгованості на суму 2 748 510 012,87 грн, на яку відповіді отримано не було, грошові кошти не сплачено.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621) не погашено заборгованість у розмірі 2 767 906 290,25 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки № РТ 010-01/16від 28.01.2016, Угода про розірвання Договору поставки РТ 010-01/16від 28.01.2016;
Додаткової угоди № 1та №2 від 28.01.2016 до Договору № РТ 010-01/16, платіжних доручень № 20243 від 29.01.2016, № 20244 від 29.01.2016, № 20245 від 29.01.2016, № 20069 від 16.05.2016, видаткових накладних № вн-10101-00139 від 29.01.2016, № вн-10101-00140 від 29.01.2016, акту приймання-передачі товару до Додаткової угоди № 1 від 28.01.2016, акту приймання-передачі товару до Додаткової угоди № 2 від 28.01.2016;
Угоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № РТ 010-01/16 від 30.04.2018;
Договору переведення боргу від 07.10.2019, Генеральної угоди № 15106N6 від 23.03.2006 з додатками, Кредитного договору № 151214К1 від 28.03.2014, Договору про встановлення порядку розрахунків від 07.10.2019.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621). Грошові вимоги ТОВ СП «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Оригінали зазначених документів за винятком платіжних доручень № 20243 від 29.01.2016, № 20244 від 29.01.2016, № 20245 від 29.01.2016 надані суду для огляду.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ СП «НИВА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ СП «НИВА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ СП «НИВА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ СП «НИВА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ СП «НИВА» , які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ СП «НИВА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ СП «НИВА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ СП «НИВА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ СП «НИВА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ СП «НИВА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ СП «НИВА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ СП «НИВА», що лише сам факт, що ТОВ СП «НИВА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ СП «НИВА» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
23.03.2006 між АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та ДП "Райз-Агросервіс" (позичальник) укладено Генеральну угоду № 15106N6, відповідно до п. 1.1. - п. 1.3. якої генеральна угода регулює загальні засади співпраці між банком та позичальником. Укладаючи цю генеральну угоду сторони домовились, що банк бере на себе зобов`язання з фінансування протягом терміну дії генеральної угоди довгострокової програми по розвитку діяльності позичальника, яка включає всі напрямки діяльності підприємства, зазначені у бізнес - плані на умовах згідно з цією генеральною угодою. Метою цієї генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування виробничої, інвестиційної, торгово - закупівельної та іншої діяльності позичальника шляхом укладання договорів про надання кредитних операцій (далі - Кредитний договір), які зазначаються в додатку 1 до цієї генеральної угоди та є її невід`ємною частиною.
28.03.2014 між АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та ПАТ "Компанія "Райз" (позичальник) укладено кредитний договір № 151214К1, відповідно до умов цього договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит надається позичальнику: шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії: 53 751 300,45 дол. США. Сума основного боргу в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на кожну поточну дату не може перевищувати 482 686 678,00 гривень. Спільний ліміт заборгованості: 53 751 300,45 дол. США. Кінцевий термін погашення кредиту: 27.03.2015 (п. 2.1., п. 2.2., п.п. 2.3.1. та п.п. 2.3.2 п. 2.3., п. 2.4. вказаного Договору).
07.10.2019 між АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (Кредитор), ПрАТ "Компанія "Райз" (Первісний позичальник або Боржник) та ТОВ СП «НИВА» (Новий позичальник або Новий боржник) укладено Договір про переведення боргу, за умовами п. 1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, боржник переводить на нового позичальника заборгованість за: генеральною угодою від 23.03.2006 № 15106N6, що укладена між кредитором та боржником (надалі - генеральна угода), що складається із боргу за Кредитним договором від 28.03.2014 № 151214К1 (надалі - Кредитний договір), що укладений між кредитором та боржником, в сумі 109 757 032,27 дол. США та 21 637 265,98 гривень (яка включає суму основного боргу, процентів, комісій та всіх інших зобов`язань, передбачених кредитним договором), надалі - борг, а новий позичальник погоджується та набуває усіх прав та обов`язків, пов`язаних з боргом, включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення боргу.
Пунктом 4 Договору про переведення боргу від 07.10.2019 між АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (Кредитор), ПрАТ "Компанія "Райз" (Первісний позичальник або Боржник) та ТОВ СП «НИВА» (Новий позичальник або Новий боржник) передбачено, що в зв`язку з передачею Первісним Позичальником всіх прав та обов`язків за Генеральною угодою та Кредитним договором Первісний Позичальник сплачує Новому Позичальнику грошову суму, що є компенсацією прийнятих зобов`язань в порядку та строки визначені окремою Письмовою угодою між Первісним Позичальником та Новим Позичальником.
07.10.2019 на реалізацію п. 4 Договору про переведення боргу від 07.10.2019 між ПрАТ "Компанія "Райз" та ТОВ СП «НИВА» було укладено Договір про встановлення розрахунків.
У п. 2 Договору про встановлення розрахунків від 07.10.2019 передбачено, що ПрАТ "Компанія "Райз" зобов`язується сплатити ТОВ СП «НИВА» суму в розмірі 2 748 510 012,87 грн.
Пунктом 3 Договору про встановлення розрахунків від 07.10.2019 сторони встановили порядок сплати ПрАТ "Компанія "Райз" суми грошових коштів, вказаних в п. 2. договору, на користь ТОВ СП «НИВА»: сума грошових коштів в розмірі: 229 042 501,07 грн сплачується не пізніше 07.11.2019 року; сума грошових коштів в розмірі: 229 042 501,07 грн сплачується не пізніше 07.12.2019 року; сума грошових коштів в розмірі: 229 042 501,07 грн. сплачується не пізніше 07.01.2020 року; сума грошових коштів в розмірі: 229 042 501,07 грн сплачується не пізніше 07.02.2020 року; сума грошових коштів в розмірі: 229 042 501,07 грн сплачується не пізніше 07.03.2020 року; сума грошових коштів в розмірі: 229 042 501,07 грн сплачується не пізніше 07.04.2020 року; сума грошових коштів в розмірі: 229 042 501,07 грн сплачується не пізніше 07.05.2020 року; сума грошових коштів в розмірі: 229 042 501,07 грн сплачується не пізніше 07.06.2020 року; сума грошових коштів в розмірі: 229 042 501,07 грн сплачується не пізніше 07.08.2020 року; сума грошових коштів в розмірі: 229 042 501,07 грн сплачується не пізніше 07.09.2020 року; сума грошових коштів в розмірі: 229 042 501,07 грн сплачується не пізніше 07.10.2020 року; сума грошових коштів в розмірі: 229 042 501,07 грн сплачується не пізніше 07.11.2020 року.
Пунктом 3.2. Договору про встановлення розрахунків від 07.10.2019 передбачає, що в разі порушення ПрАТ "Компанія "Райз" строків оплати заборгованості, встановлених договором на суму понад 10 000 000,00 грн та на строк більше 10 банківських днів, ТОВ СП «НИВА» має право вимагати дострокової сплати усієї суми заборгованості, шляхом направлення ПрАТ "Компанія "Райз" письмової Вимоги про сплату заборгованості. У цьому випадку ПрАТ "Компанія "Райз" зобов`язана оплатити всю суму заборгованості протягом 10-ти банківських днів з дня отримання Вимоги.
Судом встановлено, що 27.12.2019 ТОВ СП «НИВА» на підставі п. 3.2. Договору подав ПрАТ "Компанія "Райз" вимогу про дострокову сплату боргу в зв`язку з невиконанням умов Договору про встановлення розрахунків від 07.10.2019.
Також 20.01.2020 ПрАТ "Компанія "Райз" було надано претензію ТОВ СП «НИВА» про сплату усієї суми боргу.
ПрАТ "Компанія "Райз" не виконано зобов`язання зі сплати грошових коштів в сумі 2 748 510 012,87 грн на користь ТОВ СП «НИВА».
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина 5 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно з вимогами ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу припису цієї статті правомірність правочину презюмується.
Суд зауважує, що на підставі договору виникають права та обов`язки, які в частині зобов`язань мають бути виконані сторонами цього договору, якщо інше не встановлено самим договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті Цивільного кодексу України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З аналізу положень ст. ст. 520-522 Цивільного кодексу України убачається, що правочин про заміну боржника у зобов`язанні не є новим зобов`язанням у розумінні норм ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України. А заміна сторони у зобов`язанні є лише правовою конструкцією зміни складу учасників правовідносин, яка не змінює суті зобов`язання.
Сторонами не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази оплати ПрАТ "Компанія "Райз" коштів ТОВ СП «НИВА» відповідно до Пунктом 4 Договору про переведення боргу від 07.10.2019 та п. 2, 3 Договору про встановлення розрахунків від 07.10.2019.
Враховуючи вищезазначені обставини справи та положення законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ СП «НИВА» до ПрАТ "Компанія "Райз" в сумі 2 748 510 012,87 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас суд не може прийняти до уваги вимоги кредитора за договором Договору № РТ-010-01/16 від 28.01.2016, укладеним між боржником та ТОВ СП «НИВА» з наступних підстав.
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних доручень № 20243 від 29.01.2016, № 20244 від 29.01.2016, № 20245 від 29.01.2016, № 20069 від 16.05.2016 та видаткових накладних № вн-10101-00139 від 29.01.2016, № вн-10101-00140 від 29.01.2016.
Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ СП «НИВА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ СП «НИВА» документи а саме: платіжні доручення № 20243 від 29.01.2016, № 20244 від 29.01.2016, № 20245 від 29.01.2016, № 20069 від 16.05.2016 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
ТОВ СП «НИВА» виконання зобов`язань за Договором № РТ 010-01/16 від 28.01.2016 підтверджує видатковими накладними № вн-10101-00139 від 29.01.2016, № вн-10101-00140 від 29.01.2016, а за приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції від 03.01.2017, яка діяла на момент здійснення зазначених господарських операцій, первинні документи, якими є видаткові накладні, мають містити обов`язкові реквізити, а саме назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що в наданих видаткових накладних № вн-10101-00139 від 29.01.2016, № вн-10101-00140 від 29.01.2016 не вказано посади особи, яку вказано відповідального від ПрАТ «Компанія Райз» за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, не надано копії довіреності. Відсутні також будь-які дані, що дають змогу ідентифікувати особу ( ОСОБА_7 ), яка брала участь у здійсненні господарської операції, оскільки у Договорі № РТ 010-01/16 від 28.01.2016, відповідно до якого здійснювались господарські операції, керівником підприємства зазначений ОСОБА_13.
Суд критично ставиться до грошових вимог ТОВ СП «НИВА» за Договором № РТ 010-01/16 від 28.01.2016 виходячи з того, що платежі за платіжними дорученнями № 20243 від 29.01.2016, № 20244 від 29.01.2016, № 20245 від 29.01.2016, № 20069 від 16.05.2016 не здійснювались, а видаткові накладні № вн-10101-00139 від 29.01.2016, № вн-10101-00140 від 29.01.2016 не відповідають вимогам законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського підприємства «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621) на загальну суму 2 748 514 216,87 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 2 748 510 012,87 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
У задоволенні вимог кредитора до боржника на суму 19 396 277,38 грн суд відмовляє.
Розглянувши заяву Дочірнього підприємства Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» (ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» (ідентифікаційний код: 3260571) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 27 507 394,68 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
16.06.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» було укладено Договір оренди майна № КО-06/162, відповідно до умов якого Орендодавець (ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ») надає, а Орендар (ПрАТ «Компанія «Райз») приймає у платне строкове користувач майно, а саме: Аналізатор вологості зерна РМ-450 для використання в господарській діяльності
Орендна плата за користування майном визначена п. 2 Договору та складає 9 081,40 грн за квартал та нараховується починаючи з 01.07.2014, закінчуючи місяцем фактичної здачі майна орендарем по Акту.
ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» належним чином виконало зобов`язання по договору, надало у користування Аналізатор вологості зерна РМ-450 у користування, що підтверджується Актом приймання передачі від 16.06.2014 (майно передано орендарю), Актом приймання передачі від 31.12.2015 (майно повернуто орендодавцю) та Актами виконання робіт (надання послуг) № 23 від 30.09.2014; № 31 від 31.12.20014, № 24 від 31.03.2015, № 27 від 30.06.2015, № 25 від 30.09.2015, № 28 від 31.12.2015.
Боржник, ПрАТ «Компанія «Райз», свої зобов`язання щодо оплати не виконало, орендні платежі за Договором оренди майна КО-06/162 від 16.06.2014 та у відповідності із актами виконаних робіт (надання послуг) не здійснило, заборгованій перед ДП ВАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат» «Івано-Франківські ковбаси» становить 54 488,35 грн.
25.03.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № РТ 0061.
Відповідно до п. 1.1. Договору № РТ 0061, укладеного між ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті та на умовах, передбачених Договором та Додатковими угодами. Поставки товару мали здійснюватись при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатковій угоді № 1 від 25.03.2016, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов Додаткової угоди №1 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» кукурудзу 3 класу на суму 24 000 000,00 грн до 25.03.2017. Відповідно Додаткової угоди № 2 від 25.03.2017, яка є невід`ємною частиною Договору, термін поставки товару було продовжено до 25.03.2018.
Покупець - ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» свої зобов`язання за Договором поставки № РТ 0061 від 25.03.2016 виконав, сплативши 24 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 14322,14323, 14324, 14326 від 25.03.2016.
Проте, як стверджує кредитор у своїй заяві про вимоги до боржника, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором виконав частково на суму 953 202,04 грн, але доказів про це жодна зі сторін суду не надала. Решту товару боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» не поставив, кошти, сплачені ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» як передоплата за Договором № РТ 0061 від 25.03.2016 у розмірі 23 046 797,96 грн, не повернув.
30.03.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 121-03/2016.
Відповідно до п. 1.1. Договору, укладеного ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті та на умовах, передбачених Договором та Додатковими угодами. Поставки товару мали здійснюватись при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатковій угоді № 1 від 30.03.2016, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов Додаткової угоди № 1 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» кукурудзу 3 класу на суму 3 100 000,00 грн до 19.09.2017. Відповідно Додаткової угоди № 2 від 30.03.2017, яка є невід`ємною частиною Договору, термін поставки товару було продовжено до 30.03.2018.
Покупець - ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» свої зобов`язання за Договором поставки № 121-03/2016 від 30.03.2016 виконав, сплативши 3 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 14344 від 31.03.2016.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за Договором № 121-03/2016 не виконав, товар не поставив, кошти, сплачені ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» як передоплата за Договором № 121-03/2016 від 30.03.2016 у розмірі 3 100 000,00 грн, не повернув.
19.09.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № ЄТ3009.
Відповідно до п. 1.1. Договору, укладеного між ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті та на умовах, передбачених Договором та Додатковими угодами. Поставки товару мали здійснюватись при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатковій угоді № 1 від 19.09.2016, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов Додаткової угоди № 1 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» кукурудзу 3 класу на суму 22 991 940,00 грн до 19.09.2017. Відповідно Додаткової угоди № 2 від 19.09.2017, яка є невід`ємною частиною Договору, термін поставки товару було продовжено до 30.09.2018.
Покупець - ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» свої зобов`язання за Договором поставки № ЄТ3009 від 19.09.2016 виконав, сплативши 22 991 940,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 14580 від 29.09.2016.
Проте, як стверджує кредитор у своїй заяві про вимоги до боржника, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором виконав частково на суму 21 685 831,00 грн, але доказів про це жодна зі сторін суду не надала. Решту товару боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» не поставив, кошти, сплачені ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» як передоплата за Договором № ЄТ3009 від 19.09.2016 у розмірі 1 306 108,37 грн, не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» не погашено заборгованість у розмірі 27 507 394,68 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору оренди майна КО-06/162 від 16.06.2014, акт приймання - передачі майна від 16.06.2014, акт приймання - передачі майна від 31.12.2015, актів виконання робіт (надання послуг) № 23 від 30.09.2014; № 31 від 31.12.20014, № 24 від 31.03.2015, № 27 від 30.06.2015, № 25 від 30.09.2015, № 28 від 31.12.2015, Договору поставки сільськогосподарської продукції № РТ 0061від 25.03.2016, платіжних доручень №14322,14323, 14324, 14326 від 25.03.2016, податкових накладних № 73 від 25.03.2016, № 76 від 25.03.2016 25.03.2016, № 79 від 25.03.2016, № 80 від 25.03.2016, Додаткової угоди № 2 від 25.03.2016 до Договору поставки сільськогосподарської продукції № РТ-0061 від 25.03.2016, Договору поставки сільськогосподарської продукції № 121-0 30.03.2016 та Додаткової угоди № 1 від 30.03.2016 до нього, платіжного доручення № 14344 від 31.03.2016, податкової накладної № 145 від 31.03.2016, Додаткової угоди № 2 від 30.03.2017 до договору поставки сільськогосподарської продукції № 121-03/2016 від 30.03.2016, Договору поставки сільськогосподарської продукції № ЄТ 3009 від 19.09.2016 та Додаткової угоди № 1 від 19.09.2016 до нього, платіжного доручення № 14580 від 29.09.2016, податкової накладної № 237 від 29.09.2016, Додаткової угоди № 2 від 29.09.2017 до Договору поставки сільськогосподарської продукції № ЄТ 3009 від 19.09.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ».
Оригінали зазначених документів, окрім податкових накладних, надані для огляду.
Грошові вимоги ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 27 507 394,68 грн повністю визнав, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави (іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ`стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ`та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6, є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На перконання заставних кредиторів ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На думку заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» вважає, що надані ним докази, а саме: Договір оренди майна КО-06/162 від 16.06.2014, акт приймання-передачі майна від 16.06.2014, акт приймання- передачі майна від 31.12.2015, акти виконання робіт (надання послуг) № 23 від 30.09.2014; № 31 від 31.12.20014, № 24 від 31.03.2015, № 27 від 30.06.2015, № 25 від 30.09.2015, № 28 від 31.12.2015, а також платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування).
Тож, суд погоджується із доводами ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ», що лише сам факт, що ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявники надали до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60-3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Виходячи з наведеного, суд не має підстав для задоволення вимог у розмірі 27 452 906,33 грн за Договором № РТ 0061 від 25.03.2016.
Водночас, суд визнає вимоги у розмірі 54 488,35 грн, які виникли внаслідок невиконання боржником Договору оренди майна № КО-06/162 від 16.06.2014, оскільки суду були надані оригінали Акту приймання передачі від 16.06.2014 (майно передано орендарю), Акту приймання передачі від 31.12.2015 (майно повернуто орендодавцю) та Акти виконання робіт (надання послуг) № 23 від 30.09.2014, № 31 від 31.12.2014, № 24 від 31.03.2015, № 27 від 30.06.2015, № 25 від 30.09.2015, № 28 від 31.12.2015.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про у визнання кредитором боржника ДП ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» на суму 54 488,35 грн та про відмову у визнанні кредитором на суму 27 452 906,33 грн.
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора відповідно до позиції, наведеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18.
Згідно із частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на 54 488,35 грн. За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» (ідентифікаційний код: 3260571) на загальну суму 58 692,35 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 54 488,35 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог у сумі 27 452 906,33 грн - відмовити.
Розглянувши заяву Спрощеного акціонерного товариства «ЄВРАЛІС Семенс» (САТ «ЄВРАЛІС Семенс»), що зареєстроване за законодавством Франції (ідентифікаційний код ЄДРПОУ відсутній), з грошовими вимогами до боржника у розмірі 10 495 222,79 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
17.02.2015 між САТ ЄВРАЛІС Семенс» та ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено Контракт купівлі - продажу № EUR-RISE-2015-SDB-1. За умовами Контракту № EUR-RISE-2015-SDB-1 САТ «ЄВРАЛІС Семенс» було поставлено, а ПрАТ «Компанія РАЙЗ» прийнято товар (насіння кукурудзи батьківської лінії). При цьому, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» не оплатила поставлений товар у повному обсязі.
02.06.2016 САТ «ЄВРАЛІС Семенс», керуючись арбітражним застереженням, що міститься у Контракт купівлі - продажу № EUR-RISE-2015-SDB-1 від 17.02.2015, звернулося із позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України про стягнення з ПрАТ «Компанія РАЙЗ» заборгованості за поставлений товар, пені та 3% річних.
21.10.2016 Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-Промисловій палаті України позов розглянув та прийняв рішення у справі АС № 263у/2016 про задоволення позовних вимог САТ «ЄВРАЛІС Семенс».
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.02.2017 у справі № 759/16868/16-ц надано дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - Промисловій палаті України 21.10.2016 у справі АС № 263у/2016.
12.05.2017 Святошинським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист, відповідно до якого було надано дозвіл на примусове виконання, а саме: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз», код ЄДРПОУ 13980201, адреса м. Київ, вул. Катерини Білокур, буд. 5/17, на користь спрощеного акціонерного товариства «ЄВРАЛІС Семене» (EURALIS SEMENCES) (що зареєстроване за законодавством Франції за адресою: Авеню Гастон Фоебус, 64 230, місто Лєскар, Франція), суму 342 710,00 євро - боргу за поставлений товар (за курсом Національного банку України станом на 28.02.2017 становить 9 815 214,40 гривні), 9 485,04 євро - пені (за курсом Національного банку України станом на 28.02.2017 становить 271 651,54 гривні), 2 591, 54 євро - 3 % річних (за курсом Національного банку України станом на 28.02.2017 становить 74 221,70 гривні) та 11 666,73 євро (за курсом Національного банку України станом на 28.02.2017 становить 334 135,14 грн - на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього: 366 453,31 євро, що за курсом НБУ станом на 28.02.2017 - 10 495 222,79 грн.
23.08.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В.В. було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_10 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа . Стягнень за виконавчим провадженням ВП № НОМЕР_10 не відбувалось, заборгованість у розмірі 366 453, 31 євро = 10 495 222,79 грн (за курсом НБУ станом на 28.02.2017) залишається непогашеною, що підтверджується листом приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравцем В.В. від 13.04.2020.
08.04.2020 у зв`язку із відкриттям Господарським судом м. Києва справи про банкрутство ПрАТ «Компанія РАЙЗ», приватним виконавцем було зупинено виконавчі дії Постановою про зупинення виконавчих дій ВП № НОМЕР_10.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь САТ «ЄВРАЛІС Семенс» не погашено заборгованість у розмірі 366 453,31 євро , що за курсом НБУ станом на 28.02.2017. становить 10 495 222,79 грн. За курсом НБУ станом на 28.02.2017 1 євро = 28,6417 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
- рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України від 21.10.2016 у справі АС № 263у/2016;
- виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 12.05.2017 у справі № 759/16868/16-ц;
- Постанови приватного виконавця Кравця В.В. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_10 від 23.08.2019, Постанови приватного виконавця Кравця В.В. про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_10 від 08.04.2020;
- листа приватного виконавця про надання інформації у виконавчому провадженні № НОМЕР_10 від 13.04.2020;
- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Шаповал В.В. №2612/10 від 27.05.2004;
- нотаріальна копія довіреності представника від 24.06.2019 (нотаріус Киівського міського нотаріального округу Меженська К.С.);
- ордер КС № 092835.
- нотаріально посвідчений переклад довіреності (копія) представника Шаповала В.В. від Товариства «Лідеа Франція».
Всі надані копії документів завірені особистою печаткою та підписом представника САТ «ЄВРАЛІС Семенс» адвоката Шаповала В.В.
Грошові вимоги САТ «ЄВРАЛІС Семенс» до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг визнав.
28.09.2022 до відділу діловодства суду від представника кредитора адвоката Литвина І.О. (ордер № 1284964 від 28.09.2022) надійшла заява про зміну найменування кредитора відповідно до протоколу рішення єдиного учасника від 01.09.2022 найменування Спрощеного акціонерного товариства «ЄВРАЛІС Семенс» було змінено на Спрощене акціонерне товариство «ЛІДЕА ФРАНЦІЯ». Належним чином перекладена та засвідчена копія витягу з протоколу рішень єдиного учасника від 01.09.2021 надана суду. Переклад витягу з протоколу рішень єдиного учасника від 01.09.2021 здійснено перекладачем Дармограй О.Л. та засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Самойленко Ю.М. 17.12.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною четвертою статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У частині розміру грошових вимог, суд зазначає, що, керуючись абз.4 ч.2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір грошових вимог кредиторів визначається в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим НБУ на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами.
Проте, кредитор у своїй заяві просить визнати грошові вимоги у гривні за курсом, встановленим Національним банком України на 28.02.2017, як це зазначено у виконавчому листі Святошинського районного суду міста Києва.
Суд, керуючись принципом диспозитивності господарського судочинства, викладеному у статтях 2 та 14 Господарського процесуального кодексу, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, відтак вважає обґрунтованим визнання грошових вимог кредитора, заявлених ним у розмірі 10 677 826, 48 грн.
Суд звертає увагу, що письмову заяву з вимогами до боржника відповідно до відміток Укрпошти було подано Спрощеним акціонерним товариством «ЛІДЕА ФРАНЦІЯ» («Євраліс Семенс») 24 квітня 2020 року.
Частиною 1статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття щодо боржника справи про банкрутство було здійснено на веб-сайті Вищого Господарського суду 05 березня 2020 за № 64633.
Відтак, кінцевим терміном для подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника є 6 квітня 2020 року.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ч. 4 ст 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для Спрощеного акціонерного товариства «ЛІДЕА ФРАНЦІЯ», вимоги якої заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом України з процедур банкрутства.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 ст. 45 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Отже, оскільки грошові вимоги Спрощеного акціонерного товариства «ЛІДЕА ФРАНЦІЯ» до боржника заявлено після закінчення строку, встановленого судом для їх подання, такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 10 677 826, 48 грн.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Спрощеного акціонерного товариства «ЛІДЕА ФРАНЦІЯ» (Lidea France), що зареєстроване за законодавством Франції за адресою: Авеню Гастон Фоебус, 64 230 місто Лєскар, Франція торговий реєстр підприємств м. По 423 296 250, на загальну суму 10 499 426,78 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 10 223 571,24 грн - четверта черга, 271 651,54 грн - шоста черга без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяву Товариства з додатковою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-2» (ТДВ «ЖИТЛОБУД-2» (ідентифікаційний код: 01270351) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 18 235 105,71 грн та включенням до реєстру вимог кредиторів відомості про забезпечення майном, яка була подана до суду 08.05.2020, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
30.01.2014 між ПАТ «Банк Національний кредит» (банк) та боржником ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1, відповідно до умов якого зобов`язався надати боржнику кредит в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі до 45 000 000, грн із встановленою платою за користування кредитом з кінцевим поверненням всієї заборгованості до 29.01.2015.
ПАТ «Банк Національний кредит» виконано умови Кредитного договору - відповідно до 2.1. перераховувались ПАТ «Компанія «РАЙЗ» грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості.
ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» в порушення умов Кредитного договору в термін до 25.01.2015 року не погасив заборгованість за кредитом та не сплатив проценти за користування наданими коштами.
21.07.2014 між ТДВ «Житлобуд-2», ПрАТ «Компанія «Райз» та ПАТ «Банк Національний кредит» було укладено Договір поруки. Відповідно до умов цього Договору поруки ТДВ «Житлобуд-2» виступив поручителем перед ПАТ «Банк Національний кредит» (за договором - кредитор), відповідно до умов якого поручитель прийняв на себе зобов`язання перед ПАТ «Банк Національний кредит» солідарно у повному обсязі відповідати за виконання боржником ПрАТ «Компанія «Райз» (за договором - позичальник) за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014.
28.05.2015 ПАТ «Банк Національний кредит» звернулось до ТДВ «Житлобуд-2» з листом вимогою№ 58-11/162, в якому зазначалося про подачу позову про стягнення з ПрАТ «Компанія «Райз» заборгованості за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014 у розмірі 38 913 864,41 грн та одночасно було викладено вимогу виконати зобов`язання за Договором поруки від 21.07.2014 та погасити за ПрАТ «Компанія «Райз» суму кредиту у розмірі 18 500 000,00 грн шляхом перерахування цих коштів на рахунок ПАТ «Банк Національний кредит».
04.06.2015 на виконання вимоги ПАТ «Банк Національний кредит» від 28.05.2015, а також прийнятих на себе за Договором поруки зобов`язань частково виконало зобов`язання боржника, сплативши банку грошові кошти у розмірі 18 352 405,71 грн, що підтверджується випискою по рахунку в ПАТ «Банк Національний кредит» від 04.06.2015.
05.06.2015 між ТДВ «Житлобуд-2» (поручителем) та ПАТ «Компанія «Райз» було укладено Угоду про здійснення розрахунків, якою передбачено повернення ПАТ «Компанія «Райз» на користь поручителя ТДВ «Житлобуд-2» суми в розмірі 18 352 405,71 грн, яку ТДВ «Житлобуд-2» сплатив на користь ПАТ «Банк Національний кредит».
У зв`язку із тим, що поручитель на підставі Договору поруки від 21.07.2014 частково виконав обов`язки ПАТ «Компанія «Райз» за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014 перед ПАТ «Банк Національний кредит», до поручителя відповідно перейшли права кредитора у цьому зобов`язанні.
На виконання Угоди про здійснення розрахунків від 05.06.2015 ПрАТ «Компанія «Райз» частково виконала свої зобов`язання, сплативши ТДВ «Житлобуд-2» грошові кошти в сумі 300 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 31208 від 10.07.2015 та № 32496 від 31.07.2015.
Слід зазначити, що зазначені обставини були предметом розгляду господарськими судами. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 910/13161/15 позов ТДВ «Житлобуд-2» було задоволено повністю - стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» на користь ТДВ «Житлобуд-2» 18 052 405,71 грн боргу та 182 700,00 грн судового збору.
Отже, розмір вимоги ТДВ «Житлобуд-2» до боржника становить 18 235 105,71 грн.
Стосовно вимоги, викладеній в заяві кредитора про включення його до реєстру вимог кредиторів як такого, що забезпечений заставою майна боржника суд вважає цю вимогу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Майно, яке наводить кредитор у своїй заяві, мало бути предметом застави та передано йому у зв`язку із укладенням між кредитором ТДВ «Житлобуд-2» та ПрАТ «Компанія РАЙЗ» Угоди про здійснення розрахунків від 05.06.2015, де в п. 5 зазначено, що в якості забезпечення своїх зобов`язань за цією угодою, позичальник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», протягом 15 днів з моменту зняття обтяжень, які були накладені кредитором на об`єкти, що вказані в Договорі про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014 мав передати у заставу поручителю, ТДВ «Житлобуд-2», майно, перелік якого міститься у Додатку № 2 до Угоди про здійснення розрахунків.
Однак, доказів передачі майна у заставу поручителю ТДВ «Житлобуд-2» суду не надано.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором ТДВ «Житлобуд-2» було надано до суду копії, а саме:
- Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1від 30.01.2014, Договору поруки від 21.07.2014, Угоди про здійснення розрахунків від 05.06.2015, банківської виписки по рахунку за 04ю.06.2015, платіжних доручень № 31208 від 10.07.2015 та № 32496 від 31.07.2015, постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 910/13161/15.
Грошові вимоги ТДВ «Житлобуд-2» до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у сумі 18 235 105,71 грн.
Боржник проти вимог кредитора у судовому засіданні заперечував, але обґрунтування не надав.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч1 ст. 74 ГПК України Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, керуючись принципом диспозитивності господарського судочинства, викладеному у статтях 2 та 14 Господарського процесуального кодексу, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст.1049 ЦК України).
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 525 ЦК України, ст. 193 ГК України).
Приписами ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд звертає увагу, що письмову заяву з вимогами до боржника, відповідно до відміток Укрпошти, було подано ТДВ «ЖИТЛОБУД-2» 08 травня 2020 року.
Частиною 1статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття щодо боржника справи про банкрутство було здійснено на веб-сайті Вищого Господарського суду 05 березня 2020 за № 64633.
Відтак, кінцевим терміном для подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника є 6 квітня 2020 року.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для ТДВ «ЖИТЛОБУД-2», вимоги якого заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом України з процедур банкрутства.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 ст. 45 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Отже, оскільки грошові вимоги ТДВ «ЖИТЛОБУД-2» до боржника заявлено після закінчення строку, встановленого судом для їх подання, такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 18 235 105,71 грн.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-2» (ідентифікаційний код: 01270351) на загальну суму 18 239 309,71 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 18 235 105,71 грн - четверта черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У включенні до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені майном - відмовити.
Розглянувши заяву Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області (ідентифікаційний код 04387125) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 682 240,52 грн, дослідивши додані до них докази, судом встановлено наступне.
28.12.2009 між Білокриницькою сільською радою Рівненського району Рівненської області (орендодавець) та боржником (орендар) було укладено Договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку (цільове призначення), яка знаходиться в с. Біла Криниця, вул. Київська, 114, Рівненського району Рівненської області (кадастровий номер 5624680700:02:005:0020).
Кредиторські вимоги Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області ґрунтуються на несплаті ПрАТ «Компанія Райз» орендної плати у відповідності до умов Договору оренди землі від 28.12.2009, а саме річна орендна плата складала 9% від нормативної грошової оцінки та мала вноситись щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на казначейській рахунок не пізніше 05 числа наступного за звітним місяця.
У подальшому сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 26.02.2010, Додатковий договір від 16.02.2015, Додаткову угоду від 07.02.2018, відповідно до яких вносились зміни стосовно розміру орендної плати. Так, відповідно до внесених Додатковим договором від 07.02.2018 орендна плата становить 3 (три) % від нормативної грошової оцінки земель
17.03.2021 Господарським суду міста Києва по справі № 910/628/20 (918/82/20) за позовом заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білокриницької сільської ради до ПрАТ «Компанія «Райз» про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки в межах справи № 910/628/20 прийнято рішення про задоволення позову в повному обсязі, зокрема, прийнято рішення розірвати договір оренди земельної ділянки площею 8,653 га, яка знаходиться в селі Біла Криниця Рівненського району Рівненської області від 28.12.2009 та яка перебувала в оренді Боржника.
Відповідно до матеріалів справи та мотивувальної частини даного рішення суду спірний договір оренди землі було розірвано у зв`язку із систематичною несплатою орендарем (Боржником) орендної плати, що було підтверджено відповідними належними доказами.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.09.2021, 17.09.2021 було припинено речове право за ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі судового наказу від 17.03.2021 № 910/628/20.
Отже, на даний час є підтвердженим і таким, що не потребує доказуванню в розумінні ст. 75 ГПК України факт невиконання Боржником своїх договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати по договору оренди землі від 28.12.2009 до моменту його розірвання на підставі рішення суду.
Крім того, на підтвердження наявності заборгованості у боржника Білокриницька сільська рада Рівненського району Рівненської області звернулась до Головного управління ДПС у Рівненській області із листом від 03.10.2022 № 1125/10-112/22 щодо надання інформації про суму заборгованості ПрАТ «Компанія «Райз» по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5624680700:02:005:0020 за період з 16.09.2019 по 17.03.2021 (дата прийняття рішення суду).
Листом від 04.11.2022 № 6737/5/17-00-13-03-03 Головне управління ДПС у Рівненській області повідомило, що згідно даних інформаційної системи ДПС протягом зазначеного у запиті періоду ПрАТ «Компанія «Райз» нарахованого за користування вказаною земельною ділянкою орендної плати всього в сумі 822 532,44 грн, в т.ч. по періодах:
- з 16.09.2019 по 31.12.2019 -205 633,12 грн;
- з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 565 491,06 грн;
- з 01.01.2021 по 17.03.2021 - 51 408,26 грн.
Цим же листом повідомлено, що за період з 16.09.2019 по 17.03.2021 роки сплата до бюджету орендної плати за землю відсутня.
Рішенням Господарського суду міста Києва 17.03.2021 по справі № 910/628/20 (918/82/20) було розірвано договір оренди земельної ділянки площею 8,653 га, яка знаходиться в селі Біла Криниця Рівненського району Рівненської області від 28.12.2009, укладений між Білокриницької сільської ради та Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз".
На підтвердження заявлених грошових вимог Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області було надано до суду:
копію договору оренди землі від 28.12.2009, копію додаткової угоди від 14.10.2010, копію додаткової угоди від 16.02.2015, копію додаткової угоди від 07.02.2018, копію рішення Господарського суду міста Києва 17.03.2021 у справі № 910/628/20 (918/82/20), копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.09.2021, копію листа Білокриницької сільської ради від 03.10.2022 № 1125/10-12/22, копію листа ГУ ДПС у Рівненській області від 04.11.2022 № 6737/5/17-00-13-03-03.
Грошові вимоги Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у сумі 159 589,71 грн та відхилені в сумі 522 650,81 грн без належного обґрунтування.
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області не надав.
Враховуючи, що провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз» було відкрито Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.06.2020 з відповідними правовими наслідками, суд не знаходить підстав для задоволення вимог за періоди з 26.02.2020 по 31.12.2020 (565 491,06 - 86 522,8=478 968,26 грн та з 01.01.2021 по 17.03.2021 у розмірі 51 408, 26 грн.
Натомість, визнаються судом вимоги Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області за період з 16.09.2019 по 31.12.2019 в сумі 205 633,12 грн та за період з 01.01.2020 по 25.02.2020 в сумі 86 522,8 грн, виходячи з наступного обрахунку:
565 491,8 грн - сума орендної плати (податку) за рік/366 днів =1 545,05 грн за день (2020 рік-266 днів);
86 522,8 грн - сума орендної плати (податку) за 56 днів (з 01.01.2020 по 26.02.2020) х 1 545,05 грн.
Суд наголошує, що відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадження господарським судом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішеннями суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи , або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Суд звертає увагу, що письмову заяву з вимогами до боржника, відповідно до відміток Укрпошти, було подано Білокриницькою сільською радою Рівненського району Рівненської області 29 листопада 2022 року.
Частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття щодо боржника справи про банкрутство було здійснено на веб-сайті Вищого Господарського суду 05 березня 2020 за № 64633.
Відтак, кінцевим терміном для подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника є 6 квітня 2020 року.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ч.4 ст 45 Кодексу України з процедур банкрутства для Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області вимоги якої заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом України з процедур банкрутства.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 ст. 45 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Отже, оскільки грошові вимоги Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області до боржника заявлено після закінчення строку, встановленого судом для їх подання, такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 292 155,92 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 962,0 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області (ідентифікаційний код 04387125) на загальну суму 297 117,92 грн, а саме: 4 962,0 грн - перша черга; четверта черга - 292 155,92 грн, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог у сумі 390 084,60 грн - відмовити.
Розглянувши заяву Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області (ідентифікаційний код 04403143) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 533 082,42 грн , дослідивши додані до них докази, судом встановлено наступне.
07.08.2017 між Білогірською селищною радою та боржником ПрАТ «Компанія Райз» було укладено Договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6820355000:01:001:0170) за адресою с.м.т. Білогір`я, вул. Залізнична, 5. Відповідно до вказаного договору кредитор ( за Договором - орендодавець) надає, а боржник (за Договором орендар) приймає у строкове платне користування зазначену земельну ділянку.
У зв`язку із невиконанням боржником ПрАТ «Компанія Райз» обов`язків за Договором оренди від 07.08.2017 орендодавець (кредитор) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/929/19 від 19.11.2019 позов було частково задоволено: стягнуто з ПрАТ «Компанія РАЙЗ» на користь Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області 459 770,35 грн заборгованості по орендній платі, 23 639,24 грн пені, 10 487,86 грн - 3% річних, 27 521,68 грн - втрат від інфляції, 11 663,29 грн - витрати по сплаті судового збору, договір оренди від 07.08.2017 розірвано.
На виконання рішення Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/929/19 від 19.11.2019 було видано наказ про примусове виконання рішення від 11.12.2019, на підставі якого 17.02.2020 старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левицьким Т.К. було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_11.
Постановою від 17.02.2020 старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левицьким Т.К. виконавче провадження ВП № НОМЕР_11 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_12.
Постановою від 13.03.2020 старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левицьким Т.К. було зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_11 в зв`язку із відкриттям провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія РАЙЗ».
Під час примусового виконання стягнень з боржника - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» на користь Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області здійснено не було.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області не погашено заборгованість у розмірі 533 082,42 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії рішення Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/929/19 від 19.11.2019, наказу Господарського суду Хмельницької області від 11.12.2019 у справі № 924/929/19, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_11 від 17.02.2020, постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_12 від 17.02.2020, постанови про зупинення вчинення виконавчих дій ВП № НОМЕР_11 від 13.03.2020.
Грошові вимоги Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник письмового відзиву на заяву про кредиторські вимоги Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області не надав, проте в судовому засіданні представник боржника проти вимог Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області не заперечував.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішеннями суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи , або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Суд звертає увагу, що письмову заяву з вимогами до боржника, відповідно до відміток Укрпошти, було подано Білогірською селищною радою Білогірського району Хмельницької області 29 липня 2020 року.
Частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття щодо боржника справи про банкрутство було здійснено на веб-сайті Вищого Господарського суду 05 березня 2020 за № 64633.
Відтак, кінцевим терміном для подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника є 6 квітня 2020 року.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ч. 4 ст 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, вимоги якої заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом України з процедур банкрутства.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 ст. 45 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Отже, оскільки грошові вимоги Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області до боржника заявлено після закінчення строку, встановленого судом для їх подання, такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 533 082,42 грн.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області (ідентифікаційний код 04403143) на загальну суму 537 286,42 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 509 443, 18 грн - четверта черга, 23 639,24 грн - шоста черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяву КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (ідентифікаційний код: 33874388) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 698 024,41 грн, , дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
08.08.2017 між Криворізькою міською радою (далі - орендодавець) та ПрАТ «Компанія «Райз» (далі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 2 017400 терміном до 26.06.2027. Відповідно вказаного Договору орендодавець на підставі рішення Криворізької міської ради від 12.06.2017 № 1739 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:158:0001, яка розташована на вул. Окружна,14 в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу.
У зв`язку із неналежним виконанням боржником ПрАТ «Компанія РАЙЗ» умов вказаного договору оренди земельної ділянки КРИВОРІЗЬКА МІСЬКА РАДА (ідентифікаційний код: 33874388) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із позовами про стягнення заборгованості з орендної плати за землю.
18.06.2019 Господарським судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення № 904/52/19 про задоволення позовних вимог Криворізької міської ради та стягнення з боржника ПрАТ «Компанія «Райз» на користь Криворізької міської ради заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2018 по 28.12.2018 у розмірі 1 271 965,5 грн, пені у розмірі 122 963,87 грн та судового збору у розмірі 20 923,94 грн.
10.03.2020 Господарським судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення № 904/5805/19 про задоволення позовних вимог Криворізької міської ради та стягнення з боржника ПрАТ «Компанія «Райз» на користь Криворізької міської ради заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2018 по 31.10.2019 у розмірі 1 144 768,95 грн, 118 453,81 грн пені та судового збору у розмірі 18 948,34 грн.
На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/52/19 було видано наказ від 16.07.2019, який було пред`явлено кредитором до примусового виконання у Печерський відділ державної виконавчої служби міста Києва та відкрито виконавче провадження.
13.03.2020 старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левіцьким Т.К. було винесено постанову ВП № НОМЕР_13 про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 4 частини ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».
Під час примусового виконання стягнень з боржника ПрАТ «Компанія РАЙЗ» на користь Криворізької міської ради здійснено не було.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (ідентифікаційний код: 33874388) не погашено заборгованість у розмірі 2 698 024,41 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії
рішення Господарського суду Дніпропетровської області № 904/52/19 від 18.06.2019, рішення Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5805/19 від 10.03.2020, наказ від 16.07.2019 Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5805/19, постанови про зупинення виконавчих дій ВП № НОМЕР_13 від 13.03.2020.
Грошові вимоги КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (ідентифікаційний код: 33874388) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» відзиву на кредиторську заяву КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ не надав, проте в судовому засіданні проти вимог не заперечував.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішеннями суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи , або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 2 698 024,41 грн.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (ідентифікаційний код: 33874388) на загальну суму 2 702 228,41 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 2 456 606,73 грн - четверта черга, 241 417,68 - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК, як правонаступника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код 23494714), з грошовими вимогами до боржника у розмірі 332 091,97 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне
17.10.2017 Господарським судом м. Києва у справі № 910/14247/17 ухвалено рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанку» було задоволено в повному обсязі та в тому числі стягнуто з ПрАТ «Компанія «Райз» 240 000,00 грн витрат по сплаті судового збору. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та постановою Верховного суду від 02.05.2018 рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14247/17 залишено без змін.
06.11.2017 Господарським судом м. Києва у справі № 910/1648/17 ухвалено рішення, яким позовні вимоги позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» було задоволено в повному обсязі та в тому числі стягнуто з ПрАТ «Компанія «Райз» виплати по сплаті судового збору в розмірі 8 880,47 грн та витрати по сплаті судового збору за подання касаційної та апеляційної скарг в розмірі 1 584,00 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 та постановою Верховного суду від 22.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/1648/17 залишено без змін.
04.02.2019 Господарським судом м. Києва у справі № 910/12979/18 ухвалено рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» було задоволено в повному обсязі та в тому числі стягнуто з ПрАТ «Компанія «Райз» судовий збір 77 087,50 грн.
Наразі кредитор - AT «АЛЬФА БАНК» є правонаступником AT «Укрсоцбанк» на підставі передавального акту (затвердженого рішенням єдиного акціонера № 5/2019 від 15.10.2019) та рішенням загальних зборів акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» протокол № 4/2019).
18.04.2023 від представника кредитора Самокиші В.Ю. надійшло повідомлення про зміну найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс банк».
До теперішнього часу рішення судів боржником не виконано, витрати по сплаті судового збору не погашено.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь АТ «СЕНС БАНК» (ідентифікаційний код 23494714) не погашено заборгованість у розмірі 327 551,97 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14247/17, постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 910/14247/17, постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/14247/17, наказу Господарського суду м. Києва від 21.05.2018 у справі № 910/14247/17, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 29.10.2018 у ЗВП 55597446, з ЄДРСРУ рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2017 у справі № 910/1648/17, постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 у справі № 910/1648/17, постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/1648/17, постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/1648/17, наказу Господарського суду м. Києва від 30.03.2018 у справі № 910/1648/17, постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.05.2018 у ВП 56342841, рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2019 у справі № 910/12979/18, наказу Господарського суду м. Києва від 08.05.2019 у справі № 910/12979/18, витягу зі статуту АТ «Альфа-Банк», роздруківки витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо АТ «Альфа-Банк», копії довіреності представника АТ «АЛЬФА-БАНК», копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо АТ «СЕНС БАНК», копії витягу з державного реєстру банків щодо АТ «СЕНС БАНК», копії довіреності представника Самокищі В.Ю.
Всі надані копії документів завірені печаткою представника АТ «АЛЬФА-БАНК»
Грошові вимоги АТ «АЛЬФА-БАНК» (АТ «СЕНС БАНК») до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» відзиву на кредиторську заяву не надав.
Частиною четвертою статті 75 ГТІК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд звертає увагу, що письмову заяву з вимогами до боржника, відповідно до відміток Укрпошти, було подано 07 квітня 2021 року.
Частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття щодо боржника справи про банкрутство було здійснено на веб-сайті Вищого Господарського суду 05 березня 2020 за № 64633.
Відтак, кінцевим терміном для подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника є 6 квітня 2020 року.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ч. 4 ст 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для АТ «СЕНС БАНК», вимоги якої заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом України з процедур банкрутства.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 ст. 45 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Отже, оскільки грошові вимоги АТ «СЕНС БАНК» до боржника заявлено після закінчення строку, встановленого судом для їх подання, такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 327 551,97 грн.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 540,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ідентифікаційний код: 23494714) на загальну суму 332 091,97 грн, а саме: 4 540,00 грн (судовий збір) - перша черга; 327 551,97 грн - четверта черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяви Головного управління державної податкової служби у ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС у ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ) (ідентифікаційний код 44070171) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 846 800,61 грн, дослідивши додані до них докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів ( обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей Головного управління ДПС у Хмельницькій області у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) обліковується наступна заборгованість:
По податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
По Хмельницькому району
- податкова декларація за 2017 рік від 17.02.2017 на загальну суму 21 836,16 грн (борг - 5 459,02 грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 06.02.2018 на загальну суму 92 228,50 грн (борг - 94 228,50 грн);
- податкова декларація за 2019 рік від 15.02.2019 на загальну суму 120 271,70 грн (борг - 120 271,70 грн).
По Білогірському району Хмельницької області:
- податкова декларація за 2017 рік на загальну суму 112 790,40 грн;
- податкова декларація за 2018 рік на загальну суму 127 405,13 грн;
- податкова декларація за 2019 рік на загальну суму 71 498,09 грн.
Також ГУ ДПС у Хмельницькій області заявлені вимоги по сплаті пені, нарахованої відповідно до п. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України у сумі 14 761,7 грн по Хмельницькому району, що нарахована станом на 26.02.2020.
По податку з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)
По Хмельницькому району:
- податкова декларація за 2017 рік від 13.02.2017 на загальну суму 264 943,60 грн;
- податкова декларація за 2018 рік від 30.01.2018 на загальну суму 261 432,00 грн;
- податкова декларація за 2019 рік від 13.02.2019 на загальну суму 261 432,00 грн;
- податкова декларація за 2020 рік від 18.02.2020 року на загальну суму 261 432,00 грн.
По Білогірському району Хмельницької області:
- податкова декларація за 2017 рік від 02.02.2017 на загальну суму (з урахуванням уточнення від 15.08.2017) 218 759,06 грн;
- податкова декларація за 2018 рік від 23.01.2018 на загальну суму 265 364,28 грн;
- податкова декларація за 2019 рік від 12.02.2019 на загальну суму 265 364,28 грн;
- податкова декларація за 2020 рік від 18.02.2020 на загальну суму 265 364,28 грн (заявлена кредитором сума 22 113,69 грн).
Також ГУ ДПС у Хмельницькій області заявлені вимоги по сплаті пені, нарахованої відповідно до п. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України у сумі 88 364,26 грн по Білогірському району Хмельницької області, що нарахована станом на 26.02.2020.
По екологічному податку - розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за 1 квартал 2019 від 08.05.2019:
- розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за 2 квартал від 31.07.2019 в сумі 7,43 грн.
Також ГУ ДПС у Хмельницькій області заявлені вимоги по сплаті пені, нарахованої відповідно до п. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України у сумі 0,46 грн станом на 26.02.2020.
На підтвердження заявлених грошових вимог Головним управлінням ДПС у ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано до суду: розрахунок суми кредиторських вимог, довідку про наявність податкового боргу станом на 10.03.2020, ідентифікаційні дані, копії податкових декларацій з плати за землю від 13.02.2017, від 30.01.2018, від 13.02.2019, від 02.02.2017, від 02.02.2017, 15.08.2017, від 23.01.2018, від 12.02.2019, від 18.02.2020 копію податкового повідомлення-рішення № 0098785805 від 25.07.2019 з доказами направлення, копію податкового повідомлення-рішення № 0098805805 від 25.07.2019 з доказами направлення, копії податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 17.02.2017, від 06.02.2018, від 15.02.2019, від 13.02.2017, від 05.02.2018, від 15.02.2019, копію розрахунку № 1 за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення від 08.05.2019, копію розрахунку № 3 за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення від 31.07.2019, копію податкової декларації з плати за землю, копію податкової декларації з плати за землю від, витяг з інтегрованої картки платника податку, уточнений розрахунок суми кредиторських вимог.
Грошові вимоги ГУ ДПС у ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна арбітражним керуючим Ковальчуком М.М. та визнані в частині наявності заборгованості на суму 1 632 509,75 грн, штрафу в сумі 87,79 грн.
В обґрунтування своєї позиції розпорядник майна арбітражний керуючий зазначає, що відхилені платежі виникли після відкриття судом справи про банкрутство ПрАТ «Компанія «Райз» і є поточними вимогами.
Боржник письмового відзиву на заяву про кредиторські вимоги ГУ ДПС у ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ не надав, проте в судовому засіданні представник боржника проти вимог не заперечував.
Розглянувши наявні в справі матеріали, надані кредитором, суд дійшов висновку про задоволення вимог ГУ ДПС у ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ у розмірі 1 632 509,75 грн - основного боргу.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення вимог кредитора в частині визнання заборгованості по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) по Хмельницькому району на суму 21 786,00 грн за податковою декларацією від 18.02.2020 та по Білогірському району Хмельницької області на суму 22 113,69 грн, за податковою декларацією від 18.02.2020 з тих підстав, що строк сплати самостійно визначеного зобов`язання за податковою декларацією за 2020 рік настав 01.03.2020, натомість провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз» було відкрито ухвалою суду від 26.02.2020 та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Також не підлягає визнанню пеня у розмірі 214 203,07 грн з наступних підстав
У своїй заяві про уточнення грошових вимог до боржника від 09.10.2023 ГУ ДПС у ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ вказує, що у боржника обліковується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з податку з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), з екологічного податку. Натомість, обґрунтовуючи свої вимоги з нарахування пені, кредитор безпідставно посилається на Порядок на ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування,(затвердженого Міністерством фінансів України № 422 від 07.04.2016, зареєстрованого Міністерством Юстиції України № 751/28881 від 20.05.2016), а саме: на розділ VI «Відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску». Також заявником не надано детального розрахунку вказаної заборгованості, а у наданому суду розрахунку зазначені дати нарахувань, які настали після відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз».
Статтею 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Відповідно до ст.287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 ПКУ, - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 588 697,85 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління Головного управління державної податкової служби у ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44070171) на загальну суму 1 592 901,85 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 1 588 610,06 грн - третя черга, 87,79 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 258 102,76 грн - відмовити.
Розглянувши заяву Головного управління ДПС у ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС у ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ) (ідентифікаційний код 44082150) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 567 265,68 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС у ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» обліковується наступна заборгованість:
Орендна плата з юридичних осіб (КБК 18010600)
Сума податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб становить 528 036,78 грн (у т. ч.: сума основного боргу (недоїмки) - 528 036,78 грн, штрафна санкція - 00,00 грн, пеня - 00,00 грн), яка виникла на підставі наступних документів:
- податкова декларація з плати за землю № 9008413554 на загальну суму 51948,50 грн, зі сплатою рівними частками щомісяця протягом року по 4 329,04 грн, за винятком грудня 2017 року, де сума до сплати складала 4 329,06 грн.
Отже, сума боргу, яка була визначена боржником самостійно та не сплачена в строки, визначені Податковим кодексом України, складає 8 658,10 грн;
- податкова декларація з плати за землю № 9024539253 на загальну суму 207 751,47 грн, зі сплатою рівними частками щомісяця протягом року по 17 312,62 грн, за винятком грудня 2018 року, де сума до сплати склала 17 312,65 гривень.
Отже, сума боргу, яка була визначена боржником самостійно та не сплачена в строки визначені Податковим кодексом України складає 207 751,47 гривень;
- податкова декларація з плати за землю № 9024582878 на загальну суму 31 627,21 грн, зі сплатою рівними частками щомісяця протягом року по 25 968,93 грн, за винятком грудня 2019 року, де сума до сплати склала 25 968,98 гривень.
Отже, сума боргу, яка була визначена боржником самостійно та не сплачена в строки визначені Податковим кодексом України, складає 311 627,21 гривень.
Загальна сума боргу з орендної плати за землю складає 528 036,78 грн.
Крім того, податковий борг за вищезазначеними податковими деклараціями з земельного податку (за період 01.11. 2017 - 01.02.2019 на загальну суму 268 347,43 грн) також підтверджений судовим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2019 у справі № 640/8658/19, яке набрало законної сили.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (КБК 18010400)
Сума податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості становить 39 228,90 грн (у т. ч.: сума основного боргу (недоїмки) - 39 228,90 грн, яка виникла на підставі наступних документів:
податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9012330357 на загальну суму 7 220,32 грн, зі сплатою щоквартально протягом року в розмірі 1 805,08 грн.
Отже, сума боргу, яка була визначена боржником самостійно та не сплачена в строки визначені Податковим кодексом України, склалася з наступного:
IV квартал 2017 року сума до сплати - 1805,08 грн.
Уточнююча декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9097197640 за І квартал 2017 року сума до сплати - 1805,08 грн.
Податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9010326107 на загальну суму 16 787,24 грн, зі сплатою щоквартально протягом року в розмірі 4 196,81 грн.
Податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9024722890 на загальну суму 18 831,50 грн, зі сплатою щоквартально протягом року в розмірі 4 707,88 грн, за винятком IV кварталу 2019, де сума до сплати склала 4 707,86 грн.
Загальна сума боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що відлягає сплаті юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості становить 39 228,90 грн (1805,08 грн + 1805,08 грн + 16 787,24 грн + 18 831,50 грн).
Крім того, податковий борг за вищезазначеними податковими деклараціями з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (за період 1,4 квартал 2017 - 2018 року на загальну суму 20 397,40 грн) також підтверджений судовим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2019 у справі № 640/8658/19, яке набрало законної сили.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано до суду: інформацію про наявність/відсутність податкового боргу у платника по Україні станом на 26.02.2020, податкову декларацію з плати за землю № 9008413554, податкову декларацію з плати за землю № 9024539253, податкову декларацію з плати за землю № 9024582878, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/8658/19 від 30.09.2019, зворотній бік ІКП за 2017 - 2020 рік з орендної плати з юридичних осіб, витяг за формою «Історія недоїмок» (КБК 18010600), розрахунок суми недоїмки (КБК 18010600), податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9012330357, уточнююча податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9097197640, податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9010326107, податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9024722890, витяг за формою «Історія недоїмок» (КБК 18010400), розрахунок суми недоїмки (КБК 18010400).
Грошові вимоги ГУ ДПС у ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами ГУ ДПС у ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ не надав.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 ПКУ, - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Пунктом 4. ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 567 265,68 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44082150) на загальну суму 571 469,68 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; третя черга 567 265,68 грн - з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника як такі, що заявлені з додержанням строку, встановленого ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Розглянувши заяву Головного управління Державної податкової служби у ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС у ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ) (ідентифікаційний код 44096781) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 854 750,07 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС у ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 1 854 750,07 грн, що підтверджується наступним:
- рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/11560/19 від 22.10.2019, яким встановлено, що за відповідачем обліковується непогашений податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 882 280,09 грн, який виник у зв`язку з неповною сплатою відповідачем самостійно узгоджених позивачем податкових зобов`язань, нарахованих у податковому розрахунку земельного податку № 9011374921 від 06.02.2017 у сумі 169 135,35 грн та самостійно нарахованого у податковому розрахунку № 9006420360 сумі 713 144.74 грн.
Крім того, самостійно обчислені суми податкового та/або грошового зобов`язання боржником підтверджуються: податковим розрахунком земельного податку № 9006420360 від 26.01.2018 за грудень 2018 суму 64 831,28 грн, податковим розрахунком земельного податку № 9024582897 від 12.02.2019 суму 777 976,02 грн, податковим розрахунком земельного податку № 9028673777 від 18.02.2020 на загальну суму 129 662,68 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано до суду: інформаційну довідку платника податків, довідку про податковий борг, зведений розрахунок податкового боргу, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/11560/19 від 22.10.2019, податковий розрахунок земельного податку № 9006420360 від 26.01.2018, податковий розрахунок земельного податку № 9024582897 від 12.02.2019, податковий розрахунок земельного податку №. 9028673777 від 18.02.2020.
Грошові вимоги ГУ ДПС у ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами у ГУ ДПС у ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ не надав, проте, в судовому засіданні заперечень проти розміру наявності та розміру заборгованості не висловив.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 ПКУ, - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Пунктом 4. ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 854 750,07 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44096781) на загальну суму 1 858 954,07 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 1 854 750,07 - третя черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяву Головного управління Державної податкової служби у м. КИЄВІ (ГУ ДПС у м. КИЄВІ) (ідентифікаційний код 44116011) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 497 567,66 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС у м. КИЄВІ (ідентифікаційний код 43141267) у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) обліковується наступна заборгованість:
-182 349,11 грн з податку на додану вартість (КБК 14010100) за період з 30.12.2019 по 30.01.2020, нараховані відповідно до поданих боржником податкових декларацій;
- 32 454,59 грн з Єдиного соціального внеску (КБК 71010000) за період з 20.05.2019 по 20.02.2020, нараховані відповідно до поданих боржником щомісячних звітів;
282 763,96 грн адміністративні штрафи та інші санкції, з яких 205 322,0 грн штраф згідно до податкового повідомлення - рішення № 0005581403 від 06.04.2018, складеного на підставі акту перевірки від 27.03.2018 та 77 441,96 грн пені.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у м. КИЄВІ (ідентифікаційний код 43141267) було надано до суду: оригінал довідки про заборгованість, копії декларацій з єдиного соціального внеску за період з з 20.05.2019 по 20.02.2020, копії декларацій з податку на додану вартість за період з 30.12.2019 по 30.01.2020, копію податкового повідомлення - рішення № 0005581403 від 06.04.2018, розрахунок суми боргу.
Грошові вимоги ГУ ДПС у м. КИЄВІ (ідентифікаційний код 43141267) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами ГУ ДПС у м. КИЄВІ не надав, проте, в судовому засіданні заперечень проти наявності та розміру заборгованості не висловив.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 Податкового кодексу України - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 497 567,66 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у М. Києві (ідентифікаційний код 44116011) на загальну суму 501 771,66 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 32 454,59 грн - друга черга, 182 349,11 грн третя черга, 282 763,96 - шоста черга з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяву Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (ГУ ДПС у Донецькій області) (ідентифікаційний код 44070187) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 132 374,88 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
За ПрАТ «Компанія «Райз» обліковується заборгованість з орендної плати з юридичних осіб (код 18010600), податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010400), податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (код 19010100), екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення ( код 19011000) у загальному розмірі 1 372 152,71 грн (з них, основний платіж 2 081 994,57 грн, штрафні санкції 50 214,00 грн), що підтверджується розрахунком та довідкою про суму податкового боргу, рішеннями Окружного адміністративного суду м. Києва та обґрунтовується наступним:
- самостійно задекларовані ПрАТ «Компанія «Райз» зобов`язання, що не сплачені Боржником:
- по Костянтинівсько-Дружківському управлінню (Костянтинівський сектор) борг у сумі 538 068,83 грн за період з 30.11.2017 по 30.01.2019 по податкових деклараціях самостійно нарахованих платником податків по орендній платі з юридичних осіб (код 18010600);
- по Слов`янсько - Лиманському управління (Слов`янський сектор) борг у сумі 1 108 163,92 грн (основний платіж), а саме:
1 011 516,88 грн по податкових деклараціях самостійно нарахованих платником податків по орендній платі з юридичних осіб (код 18010600) за період з 30.11.2017 по 30.01.2019,
96 647,04 грн за період з 29.01.2018 по 29.01.2020 по податкових деклараціях самостійно нарахованих платником податків по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010400);
- по Волновасько-Мангушському управлінню (Волноваський сектор) борг у сумі 482 217,79 грн, а саме:
420 564,73 грн по податкових деклараціях самостійно нарахованих платником податків по орендній платі з юридичних осіб за період з 25.02.2019 по 01.03.2020 (код 18010600);
34 656,43 грн по податкових деклараціях самостійно нарахованих платником податків по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 29.01.2018 по 29.01.2020 (код 18010400);
26 922,67 грн по податкових деклараціях самостійно нарахованих платником податків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за період з 19.11.2018 по 19.02.2020 (код 19010100);
73,96 грн екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (код 19011000) за період з 19.08.2019 по 19.08.2019.
- Мар`їнське управління борг у сумі 3 924,34 грн по податковій декларації самостійно нарахованих платником податків по орендній платі з юридичних осіб за період з 31.01.2017 по 30.01.2018. (код 18010600).
У зв`язку із несплатою платником самостійно визначених зобов`язань ГУ ДПС у Донецькій області зверталось до суду із позовами до ПрАТ "Компанія "РАЙЗ" про стягнення податкового боргу.
Так, рішеннями:
Окружного адміністративного суду міста Києва 24.01.2019 у справі № 826/10156/18 стягнуто в рахунок погашення податкового боргу грошову суму у розмірі 101 148,09 грн;
Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 640/9450/19 стягнуто в рахунок погашення податкового боргу грошову суму у розмірі 659 882,17 грн;
Окружного адміністративного суду міста Києва 20.11.2019 у справі № 640/16214/19 стягнуто в рахунок погашення податкового боргу грошову суму у розмірі 161 608,82 грн.
Отже, загальна сума стягнутого боргу за судовими рішеннями складає 922 639,08 грн.
Крім того, контролюючим органом (ГУ ДФС у Донецькій області) було проведено:
- камеральну перевірку ПрАТ «Компанія «Райз» з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за листопад-грудень 2017 та січень-вересень 2018, за результатами якої складено акт № 3/05-99-48-01/139805201 від 14.01.2019.
На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення № 0021664801 від 07.02.2019, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 37 128,9 грн;
- камеральну перевірку ПрАТ «Компанія «Райз» з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за вересень-грудень 2018, за результатами якої складено акт № 141/05-99-48-01/13980201 від 04.04.2019.
На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення № 0072954801 від 02.05.2019, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 11 138,66 грн та податкове повідомлення-рішення № 0072944801 від 02.05.2019, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1 856,44 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказана сума боржником не сплачена.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у Донецькій області було надано до суду:
- Костянтинівський сектор: розрахунок кредиторських вимог, копії роздруківки КОР по орендній платі з юридичних осіб за 2017, 2018, 2019, 2020, копії податкових декларацій з орендної плати № 9008304059 від 31.01.2017, № 9006110416 від 25.01.2018;
- Слов`янський сектор: розрахунок кредиторських вимог, копія ідентифікаційних даних, копія оголошення про порушення справи про банкрутство, копія корінця податкової вимоги № 2787-47 від 19.12.2017, копія поштового чеку, копія листа Укрпошти, копія запиту до Укрпошти, копія договору оренди землі від 01.08.2014; копія акту приймання - передачі об`єкта оренди від 01.08.2014; копія розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, на 11.09.2013; копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 25096420 від 04.08.2014, копія податкових декларацій з плати за землю N 9008302265 від 31.01.2017, N 9006275504 від 26.01.2018, N 9024582962 від 18.02.2019;
- Волноваський сектор: розрахунок кредиторських вимог, копія корінця податкової вимоги № 164-48 від 15.01.2018, копія поштового чеку, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копії податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 09.02.2017 № 9014896602, від 01.02.2018 № 9010435631 та від 18.02.2019 № 9024723009, копії роздруківки КОР 18010400 (33) за 2018, 2019, 2020, копія договору оренди землі від 09.08.2010, копія додаткової угоди від 18.02.2013 та від 09.08.2017, копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.08.2017, копія Рішення Хлібодарівської сільської ради Волноваського району Донецької області, копії податкових декларацій з плати за землю від 18.02.2019 № 9024583091 та від 18.02.2020 № 9028673947, копія уточнюючої податкової декларації з плати за землю від 10.04.2019 № 9068731167, копія акту камеральної перевірки № 3/05-99-48-01/13980201 від 14.01.2019, копія поштового чеку. копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ППР форми «Ш» № 00211664801 від 07.02.2019, розрахунок штрафної санкції, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія акту камеральної перевірки № 141/05-99-48-01/13980201 від 04.04.2019, копія поштового чеку, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копії ППР форми «Ш» № 0072944801 та № 0072954801 від 02.05.2019, копії розрахунків штрафних санкцій, копія поштового чеку, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копії роздруківки КОР 18010600 (73) за 2019, 2020, копії податкових декларації екологічного податку від 07.11.2018 № 9243861128, № 9309969710, № 9091353493, від 29.07.2019, № 9165126891, від 22.10.2019 № 9246685120, № 9333630479 від 05.02.2020, копії роздруківки КОР 19010100(33) за 2018, 2019, 2020, копія податкової декларації з екологічного податку від 29.07.2019 № 9165125964, роздруківки КОР 19011000 за 2019, 2020;
- Мар`їнське управління:розрахунок кредиторських вимог, копія податкової декларації з плати за землю N 9008309641 від 31.01.2017, копії роздруківки КОР по орендній платі з юридичних осіб за 2018-2020.
Копія рішення Окружного адміністративного суду м. Києва 24.01 2019 у справі № 826/10156/18, копія рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2019 у справі № 640/9450/19, копія рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2019 у справі № 640/16214/19.
Грошові вимоги ГУ ДПС у Донецькій області розглянуті та визнані розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М.
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами ГУ ДПС у Донецькій області не надав, проте, в судовому засіданні проти вимог не заперечував.
Розглянувши наявні в справі матеріали, надані кредитором, суд дійшов висновку про задоволення вимог ГУ ДПС у Донецкій області у розмірі 2 067 363,95 грн.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення вимог кредитора в частині визнання заборгованості по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) по Слов`янсько - Лиманському управлінню ГУ ДПС у Донецькій області на суму 36 535,2 грн за податковою декларацією № 9028673797 від 01.03.2020 та по Волновасько - Мангушському управлінню (Волноваський сектор) на суму 28 475,73 грн за податковою декларацією № 9028673947 від 18.02.2020 з тих підстав, що строк сплати самостійно визначеного зобов`язання за податковою декларацією за 2020 рік настав 01.03.2020, натомість провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз» було відкрито ухвалою суду від 26.02.2020 та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Статтею 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 ПКУ не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною четвертою статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 2 067 363,95 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (ідентифікаційний код 44070187) на загальну суму 2 071 567,95 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 2 016 983,64 грн - третя черга, 50 380,31грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника як такі, що заявлені з додержанням строку, встановленого ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
У задоволенні вимог на суму 65 010,93 грн - відмовити.
Розглянувши заяву Головного управління державної податкової служби у МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС у МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ) (ідентифікаційний код 44104027) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 821 909,50 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС у МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) обліковується наступна заборгованість, яка виникла внаслідок несплати ПрАТ «Компанія РАЙЗ» самостійно нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (КБК 18010400).
Сума податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості становить 821 909,5 грн (у т. ч.: сума основного боргу (недоїмки) - 729 268,09 грн, пеня - 92 641,41 грн), яка виникла на підставі наступних документів:
Податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9012486598 від 07.02.17, звітний період 2017 рік на загальну суму 136 553,28 грн, зі сплатою щоквартально протягом року в розмірі 34 138,32 гривень;
Податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9011144489 від 02.02.18, звітний період 2018 рік на загальну суму 341 485,4 грн, зі сплатою щоквартально протягом року в розмірі 85 371,35 грн;
Податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9024727072 від18.02.2019, звітний період 2019 рік на загальну суму 424 373,24 грн, зі сплатою щоквартально протягом року в розмірі 106 093,31 грн;
Податкова декларація (уточнююча) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9308208005 від21.12.2019, звітний період 2019 рік на загальну суму 353 644,37 грн, № 9024727072 від18.02.2019.
Отже, сума боргу становить 821 909,5 грн та слаладається з наступного:
Недоїмка - 729 268,09 грн - визначена боржником самостійно та не сплачена в строки, визначені Податковим кодексом України;
Пеня - 92 641,41 грн - нараховано контролюючим органом.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано до суду:
розгорнутий розрахунок податкової заборгованості станом на 26.02.2020, довідка про стан розрахунку з бюджетом, витяг з ЄДР боржника, копія податкової вимоги, витяги з ІКП, копія податкової декларації № 9012486598 від 07.02.17, копія податкової декларації № 9011144489 від 02.02.18, копія податкової декларації № 9024727072 від 18.02.2019, копія податкової декларації № 9308208005 від 21.12.2019.
Грошові вимоги ГУ ДПС у МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами ГУ ДПС у МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ не надав, проте представник боржника в судовому засіданні заперечень проти наявності та розміру заборгованості не висловив.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 821 909,5 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління державної податкової служби у МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44104027) на загальну суму 826 113,5 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; третя черга - 729 268,09 грн, 92 641,41 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Розглянувши заяву Головного управління державної податкової служби у ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС у ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ) (ідентифікаційний код 440094124) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 516 221,55 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
02.04.2020 до Господарського суду .м. Києва було подано заяву про кредиторські вимоги у розмірі 2 044 091,32 грн.
20.06.2023 до Господарського суду .м. Києва було подано заяву про кредиторські вимоги у розмірі 472 129,63 грн.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС у ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» обліковується наступна заборгованість, яка виникла внаслідок несплати ПрАТ «Компанія РАЙЗ» самостійно обчислених та зазначених у податкових деклараціях суми:
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
податкова декларація № 9007196041 від 30.01.2017 - борг за 4 квартал - 20 533,35 грн,
податкова декларація № 9019070145 від 13.02.2018 борг за 2018 - 95 548,52 грн,
податкова декларація № 9024736691 від 15.02.2019 борг за 2019 - 107 107,09 грн;
- з податку з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):
податкова декларація № 9008276726 від 30.01.2017 борг за листопад - грудень 2017- 75 938,5 грн,
податкова декларація № 9008274490 від 30.01.2017 борг за листопад - грудень 2017- 36 314,79 грн,
податкова декларація № 9024817920 від 30.01.2018 борг за 2018 - 837 582,94 грн,
податкова декларація № 9015206767 від 08.02.2018 борг за 2018 грн - 217 907,42 грн,
податкова декларація № 9024583193 від 13.02.2019 борг за 2019 грн - 837 582,94 грн,
податкова декларація № 9024583004 від 18.02.2019 борг за 2019 грн - 217 907,42 грн,
податкова декларація № 9028673903 від 18.02.2020 борг за січень 2020 - 69 798,58 грн.
Отже, сума боргу складає 2 516 221,55 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано до суду : довідка про суму боргу, розрахунок суми боргу, копії податкових декларацій № 9007196041 від 30.01.2017, № 9019070145 від 13.02.2018, № 9024736691 від 15.02.2019, № 9008276726 від 30.01.2017, № 9008274490 від 30.01.2017, № 9024817920 від 30.01.2018, № 9015206767 від 08.02.2018, № 9024583193 від 13.02.2019, № 9024583004 від 18.02.2019, № 9028673903 від 18.02.2020, копія податкової вимоги № 678 від 23.01.2018 № 678-17.
Грошові вимоги ГУ ДПС у ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М., визнано у розмірі 2 446 422,97 грн та відхилено суму боргу у розмірі 69 798,58 грн, яка визначена боржником самостійно та відображена у податковій декларації № 9028673903 від 18.02.2020 з тих підстав, що вимоги за вказаною декларацією, заявлені ГУ ДПС у ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ настав після відкриття провадження про банкрутство ПрАТ «Компанія «Райз».
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами ГУ ДПС у ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ не надав, проте в судовому засіданні проти наявності та розміру заборгованості не заперечував.
Розглянувши наявні в справі матеріали, надані кредитором, суд дійшов висновку про задоволення вимог ГУ ДПС у ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ у розмірі 2 446 422,97 грн.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення вимог кредитора в частині визнання заборгованості по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), визначених податковою декларацією № 9028673903 від 18.02.2020, борг за січень 2020 - 69 798,58 грн з тих підстав, що строк сплати самостійно визначеного зобов`язання за податковою декларацією за 2020 рік настав 01.03.2020, натомість провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз» було відкрито ухвалою суду від 26.02.2020 та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Статтею 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 2 446 422,97 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі : 9 572, 0 грн (4 204,00 грн +5 368,00 грн).
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління державної податкової служби у ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 440094124) на загальну суму 2 455 994,97 грн, а саме: 9 572,00 грн - перша черга; третя черга - 2 446 422,97 грн- з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 69 798,58 грн відмовити.
Розглянувши заяву Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (ГУ ДПС у Полтавській області) (ідентифікаційний код 44057192) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 372 152,71 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
За ПрАТ «Компанія «Райз» обліковується заборгованість з орендної плати з юридичних осіб, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, рентної плати за спеціальне використання води плати за спеціальне використання води (крім рентної плати за використання води водних об`єктів місцевого значення), у загальному розмірі 1 372 152,71 грн (з них, основний платіж 1 371 713,37 грн, штрафні санкції 439,34 грн), що підтверджується розрахунком та довідкою про суму податкового боргу та обґрунтовується наступним.
Самостійно задекларовані ПрАТ «Компанія «Райз» зобов`язання, що не сплачені Боржником:
- по Войнихівському старостату Засульської ОТГ Лубенського району борг у сумі 339459,15 грн за період з 30.12.2017 по 01.03.2020 по податкових деклараціях з плати
за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності);
- по Таранденцівській сільській раді Лубенського району борг у сумі 819 125,93 грн, за період з 30.11.2017 по 01.03.2020 (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).
Самостійно задекларовані ПрАТ «Компанія «Райз» зобов`язання, що не сплачені Боржником, податкові декларації з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки:
- по Войнихівському старостату Засульської ОТГ Лубенського району борг у сумі -116 688,95 грн, що виник у термін з 29.01.2018 по 29.01.2020 по податкових деклараціях з
податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9012008991 від 07.02.2017, № 9033729731 від 06.03.2017, № 9011300622 від 02.02.2018, № 9024738189 від 18.02.2019;
- по Таранденцівській сільській раді Лубенського району борг у сумі 96 052,79 грн, що виник у термін з 29.01.2018 по 29.01.2020 по податкових деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9011998420 від 07.02.2017.2017, № 9011299155 від 02.02.2018, № 9024737888 від 18.02.2019.
Крім того, контролюючим органом (ГУ ДФС у Полтавській області) проведено камеральну перевірку ПрАТ «Компанія «Райз» з питань порушення термінів сплати сум порушення терміну сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно за 4 квартал 2016 року, за результатами якої складено акт № 15427/16-31-12-12-21/13980201 від 11.02.2019.
На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013605412 від 06.03.2019, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 439,34 гривень.
ПрАТ «Компанія «Райз» подано податкові декларації з рентної плати у Лубенськийрайоні з розрахунками з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, в яких самостійно задекларовані зобов`язання, що не сплачені Боржником у .сумі 294,59 грн, та виникли у термін з 19.08.2018 по 19.02.2020.
ПрАТ «Компанія «Райз» подано податкові декларації з рентної плати у Лубенському районі з розрахунками з рентної плати за спеціальне використання води, в яких самостійно задекларовані зобов`язання, що не сплачені Боржником у сумі 91,96 грн, та виникли у термін з 19.08.2018 по 21.02.2019.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у Полтавській області було надано до суду: копія витягу з Єдиного державного реєстру, розрахунок податкового боргу, копії податкових декларацій з плати за землю (орендна плата): № 9009399892 від 02.02.2017, № 9013780250 від 07.02.2018, № 9024582996 від 18.02.2020, № 9028673835 від 18.02.2020, № 9008269321 від 31.01.2017, № 9013781723 від 07.02.2018, № 9024583043 від 18.02.2019, № 9028673838 від 18.02.2020 на 14 арк.; копії податкових декларацій з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, № 9012008991 від 07.02.2017, № 9033729731 від 06.03.2017, № 9011300622 від 02.02.2018, № 9024738189 від 18.02.2019, № 9011998420 від 07.02.2017, № 9011299155 від 02.02.2018, № 9024737888 від 18.02.2019; копія акта перевірки та податкового повідомлення-рішення № 0013605412 від 06.03.2019 з доказами направлення та вручення ; копії податкових декларацій з рентної плати з розрахунками з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 9308775016 від 25.01.2019, № 9091354128 від 07.05.2019, № 9163960165 від 08.08.2018, № 9243861411 від 07.11.2018, № 9308775016 від 25.01.2019, № 9091354128 від 07.05.2019, № 9166268970 від 30.07.2019, № 9246133824 від 22.10.2019, № 9333632637 від 05.02.2020 , копії розрахунків з рентної плати за спеціальне використання води: № 9163960222 від 08.08.2018, № 9243861423 від 07.11.2018, № 9308775013 від 25.01.2019.
Грошові вимоги ГУ ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами ГУ ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831) не надав, проте представник боржника в судовому засіданні заперечень проти наявності та розміру заборгованості не висловив.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 ПКУ, - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 372 592,05 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (ідентифікаційний код 44057192) на загальну суму 1 376 796,05 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 1 372 152,71 грн - третя черга, 439,34 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника як такі, що заявлені з додержанням строку, встановленого ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Розглянувши заяву Головного управління ДПС у ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ, Автономній республіці КРИМ та м. Севастополі (ідентифікаційний код 43995495) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 8 270 803, 84 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів ( обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей Головного управління ДПС у ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ, Автономній республіці КРИМ та м. Севастополі у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» обліковується наступна заборгованість:
По Херсонському управлінню (2103) станом на 27.03.2020:
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010400)-65 601,46 грн, з них основний платіж 58 982,70 грн, пеня 6 618,76 грн;
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010400) -814 676,01 грн, з них основний платіж 704 001,77 грн, пеня 110 674,24 грн;
земельний податок з юридичних осіб (код платежу 18010500),- 3 936 875,98 грн, з них основний платіж 3 518 242,53 грн, пеня 418 633,45грн.
Орендна плата з юридичних осіб (код платежу18010600) - 656 017,08 грн, з них основний платіж 578 821,39 грн штрафні санкції 15 555,05 грн, пеня 61 640,64 грн.
Податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 65 601,46 грн виник починаючи з 29.04.2018 за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань, які нараховані згідно:
- податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 05.02.2018 № 9011773267 на суму 27 814,56 грн;
- додатку 2 до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне земельної ділянки від 18.02.2019 № 9024740905 на суму 31 168,14 грн.
У зв`язку з введенням мораторію відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство № 910/628/20 нараховано пеню за період з 29.07.2018 по 26.02.2020 на загальну суму 6 618,76 грн.
Сума заборгованості становить 65 601,46 грн.
Податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 814 676,01 грн виник починаючи з 29.01.2018 за рахунок несплати узгоджених податкових зобов`язань, які нараховані згідно:
- податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 09.02.2017 № 9014827835 на загальну суму 517 686,40 грн по терміну сплати 29.01.2018 на суму 129 421,60 грн;
- податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 05.02.2018 № 9011786491 на загальну суму 301 228,79 грн по термінам сплати: 29.04.2018 на суму 75 307,24 грн, 29.07.2018 на суму 75 307,24 грн, 29.10.2018 на суму 75 307,24 грн, 29.01.2019 на суму 75 307,07 грн;
- додатку 2 до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 18.02.2019 № 9024740280 на суму 328 022,84 грн.
Згідно п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нараховано пені на загальну суму 16 347,12 грн.
У зв`язку з уведенням мораторію відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 26.02.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство № 910/628/20 нараховано пеню за період з 30.04.2018 по 26.02.2020 на загальну суму 94 327,12 грн.
У зв`язку з поданням уточнюючого звіту від 21.12.2019 № 9308209375 податкове зобов`язання зменшено на 54 670,47 грн.
Враховуючи наявну переплату у сумі 0,99 грн, сума заборгованості становить 814 676,01 грн. Податковий борг по земельному податку з юридичних осіб у сумі 3 936 875,98 грн виник починаючи з 30.12.2017 за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань, які нараховані згідно:
- податкового розрахунку земельного податку від 27.01.2017 № 9011625087 на загальну суму 176 639,51 грн по терміну сплати: 30.01.2018 на суму 14 719,96 грн;
- податкового розрахунку земельного податку від 18.02.2019 № 9024583096 на загальну суму 1 866 225,15 грн.
У зв`язку з поданням уточнюючого звіту від 21.12.2019 № 9308209375 податкове зобов`язання зменшено на 243 646,09 грн.
У зв`язку з уведенням мораторію відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 26.02.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство № 910/628/20 нараховано пеню за період з 29.06.2018 по 26.02.2020 на загальну суму 418 633, 45 грн.
Враховуючи наявну переплату у сумі 1,59 грн, сума заборгованості становить 3 936 875,98 грн.
Податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у сумі 656 017,08 грн виник починаючи з 30.06.2018 за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань, які нараховані згідно:
- податкового розрахунку земельного податку від 06.02.2018 № 9013289969 на зальну суму 330 975,34 грн по термінам сплати: 30.06.2018 на суму 27 581,28 грн, 30.07.2018 на суму 27 581,28 грн, 30.08.2018 на суму 27 581,28 грн, 30.09.2018 на суму 27 581,28 грн, на суму 27 581,28 грн, на суму 27 581,28 грн, на суму 27 581,28 грн, 30.01.2019 на суму 27 581,26 грн;
- податкового повідомлення - рішення (форма «Ш») від 22.12.2018 № 0053805112 на загальну суму 15 477,96 грн, прийнятого на підставі акту від 05.11.2018 № 001622/21-22-51-12-03/13980201 «Про результати камеральної перевірки Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (код ЄДРПОУ 13980201) з питання своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за лютий - квітень 2018, визначеної податковою декларацією з плати за землю за 2018 рік;
- податкового розрахунку земельного податку від 18.02.2019 № 9024583118 на загальну суму 330 975,34 грн;
- податкового повідомлення - рішення (форма «Ш») від 26.06.2019 № 0127415112 на суму 77,09 грн;
- податкового розрахунку земельного податку від 18.02.2020 № 9028673902 на загальну суму 330 975,34 грн по терміну сплати 01.03.2020 на суму 27 581,28 грн.
Згідно п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст.129 Податкового кодексу України нараховано пеню на загальну суму 2 906,47 грн.
У зв`язку з уведенням мораторію відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 26.02.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство № 910/628/20 нараховано пеню за період з 29.09.2018 по 26.02.2020 на загальну суму 58 734,17 грн.
Враховуючи часткову сплату, сума заборгованості становить 656 017,08 грн.
По Генічеському управлінню (2110) станом на 27.03.2020 податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ( код платежу18010400) - загальна сума 218 875,58 грн, з них основний платіж - 186 260,68 грн, пеня - 32 614,90 грн.
Орендна плата з юридичних осіб (код платежу18010600) загальна сума 2 578 757,73 грн, з них основний платіж - 2 266 601,69 грн, пеня - 312 156,04 грн.
Податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 218 875,58 грн виник починаючи з 29.01.2018 за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань, які нараховані згідно:
- податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 08.02.2017 № 9013501952 на загальну суму 200 683,20 грн по терміну сплати 29.01.2018 на суму 50 170,80 грн;
- податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.02.2018 № 9010657440 на суму 64 177,40 грн;
- додатку 2 до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 15.02.2019 № 9024724481 на суму 34 893,79 грн;
- додатку 2 до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 14.03.2019 № 9045922085 на суму 37 018,69 грн.
У зв`язку з уведенням мораторію відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство № 910/628/20 нараховано пеню за період з 30.04.2018 по 26.02.2020 на загальну суму 32 614,90 грн.
Сума заборгованості становить 218 875,58 грн.
Податковий борг по земельному податку з юридичних осіб у сумі 2 578 757,73 грн виник починаючи з 30.12.2017 за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань, які нараховані згідно:
- податкового розрахунку земельного податку від 08.02.2017 № 9022647397 на загальну суму 1 007 378,52 грн по термінам сплати:
- 30.12.2017 на суму 83 948,21 грн;
- 30.01.2018 на суму 83 948,21 грн;
- податкового розрахунку земельного податку від 23.01.2018 № 9004287113 на загальну суму 1 007 378, 53 грн;
- податкового розрахунку земельного податку від 12.02.2019 № 9024582956 на загальну суму 1 007 378, 53 грн;
- податкового розрахунку земельного податку від 18.02.2020 № 9028673793 на загальну суму 1 007 378, 53 грн по терміну сплати 01.03.2020 у сумі 83 948,21 грн.
У зв`язку з уведенням мораторію відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 26.02.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство № 910/628/20 нараховано пеню за період з 31.03.2018 по 26.02.2020 на загальну суму 312 156,04 грн.
Сума заборгованості становить 2 578 757,73 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог Головним управлінням ДПС у ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ, Автономній республіці КРИМ та. м Севастополі було надано до суду: розрахунок виникнення податкового боргу по Херсонському управлінню (2103), витяг податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 05.02.2018 № 9011773267; витяг додатку 2 до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 18.02.2019 № 9024740905; витяг з інтегрованих карток платника по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 - 2020; витяг податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 09.02.2017 № 9014827835; витяг податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 05.02.2018 № 9011786491; додатку 2 до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 18.02.2019 № 9024740280; витяг уточнюючого звіту від 21.12.2019 № 9308209375; витяг з інтегрованих карток платника по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 - 2020 роки; витяг податкового розрахунку земельного податку від 27.01.2017 № 9011625087; витяг податкового розрахунку земельного податку від 20.02.2018 № 9026263756; витяг податкового розрахунку земельного податку від 18.02.2019 № 9024583096; витяг уточнюючого звіту від 21.12.2019 № 9308209375; витяг з інтегрованих карток платника по земельному податку з юридичних осіб за 2017 - 2020 роки; витяг податкового розрахунку земельного податку від 06.02.2018 - № 9013289969; копія податкового повідомлення - рішення (форма «Ш») від 22.12.2018 № 0053805112; - копія акту від 05.11.2018 № 001622/21-22-51-12-03/13980201 «Про результати камеральної перевірки Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (код ЄДРПОУ 13980201) з питання своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за лютий - квітень 2018, визначеної податковою декларацією з плати за землю за 2018 рік»; витяг податкового розрахунку земельного податку від 18.02.2019 № 9024583118; копія податкового повідомлення - рішення (форма «III») від 26.06.2019 № 0127415112; витяг податкового розрахунку земельного податку від 18.02.2020 № 9028673902; витяг з інтегрованих карток платника по орендній платі з юридичних осіб за 2018 - 2020 роки; розрахунок виникнення податкового боргу по Генічеському управлінню (2110), витяг податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 08.02.2017 № 9013501952; витяг податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.02.2018 № 9010657440; витяг додатку 2 до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 15.02.2019 № 9024724481; витяг додатку 2 до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 14.03.2019 № 9045922085.
Грошові вимоги Головного управління ДПС у ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ, Автономній республіці КРИМ та. м Севастополі до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані з податку на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в сумі 6 267 613,56 грн та пені - 792 507,22 грн, та відхилені в частині сплати зобов`язання, термін якої настав після відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія РАЙЗ».
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами Головного управління ДПС у ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ, Автономній республіці КРИМ та. м Севастополі не надав, проте в судовому засіданні проти наявності та розміру заборгованості не заперечував.
Розглянувши наявні в справі матеріали, надані кредитором, суд дійшов висновку про задоволення вимог Головного управління ДПС у ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ, Автономній республіці КРИМ та. м Севастополі у розмірі 8 159 273,83 грн.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення вимог кредитора в частині визнання самостійно визначеного зобов`язання за податковою декларацією щодо податку сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік за податковою накладною № 9028673793 від 18.02.2020 на суму 83 948,21 грн та за податковою накладною № 9028673902 від 18.02.2020 на суму 27 581,28 грн, вимоги за якими заявлені кредитором станом на 01.03.2020, при цьому кредитором не було враховано, що провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз» було відкрито ухвалою суду від 26.02.2020 та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Статтею 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 8 159 273,83 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ, Автономній республіці КРИМ та. м Севастополі(ідентифікаційний код 43995495) на загальну суму 8 159 697,83 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 7 216 858,71 грн - третя черга, 942 415,12 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 111 529,49 грн відмовити.
Розглянувши заяву Головного управління ДПС у СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 43995469) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 662 168,88 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів ( обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей Головного управління ДПС у СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) обліковується наступна заборгованість:
- у сумі 194 341,61 грн (основний платіж) - з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (Сумській район) код платежу 18010400:
нараховано за період з 29.01.2018 по 29.01.2020 відповідно до податкових декларацій
№ 9008594071 від 01.02.2017, № 9011750211 від 05.02.2018, № 9024728411 від 18.02.2019;
- у сумі 208 088,77 грн (основний платіж) - з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (м. Конотоп), код платежу 108010400:
нараховано за період з 29.01.2018 по 29.01.2020 відповідно до податкових декларацій № 9012547471 від 07.02.2017, № 9050381310 від 28.03.2017, № 9012951071 від 06.02.2018, № 9024722089 від 18.02.2019;
- у сумі 2 259 738,50 грн з орендної плати з юридичних осіб (м. Конотоп), код платежу 18010600:
нараховано за період з 30.11.2017 по 30.01.2020 відповідно до податкових декларацій
№ 9007656447 від 31.01.2017, № 9011528953 від 05.02.2018, № 9024582912 від 18.02.2019.
На підтвердження заявлених грошових вимог Головним управлінням ДПС у СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано до суду копії податкових декларацій № 9008594071 від 01.02.2017, № 9011750211 від 05.02.2018, № 9024728411 від 18.02.2019, № 9012547471 від 07.02.2017, № 9050381310 від 28.03.2017, № 9012951071 від 06.02.2018 № 9024722089 від 18.02.2019, № 9007656447 від 31.07.2017, № 9011528953 від 05.02.2018, № 9024582912 від 18.02.2019, № 9007656447 від 31.01.2017, № 9011528953 від 05.02.2018, № 9024582912 від 18.02.2019, розрахунок податкового боргу, витяг з індивідуальної картки платника податків.
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами Головного управлінням ДПС у СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ не надав, проте в судовому засіданні проти наявності та розміру заборгованості не заперечував.
Грошові вимоги Головного управління ДПС у СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Розглянувши наявні в справі матеріали, надані кредитором, суд дійшов висновку про задоволення вимог Головного управління ДПС у СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ у розмірі 2 662 168,88 грн.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 2 662 168,88 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 43995469) на загальну суму 2 666 372,88 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 2 662 168,88 грн - третя черга з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяву Головного управління Державної податкової служби у ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС у ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ) (ідентифікаційний код 44131663) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 618 668,03 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС у ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ(ідентифікаційний код 43142920) у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) обліковується наступна заборгованість.
Сума податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості становить 533 023,95 грн, яка виникла на підставі самостійно обчислених боржником сум податкового та/або грошового зобов`язання за період з 2017 по 2019 рік.
Сума податкового боргу з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на суму 2 084 809,27 грн, яка виникла на підставі самостійно обчислених боржником сум податкового та/або грошового зобов`язання за період з 2017 по 2019 рік.
Сума податкового боргу зі збору за спеціальне використання води в сумі 414,43 грн за період з 2017 по 2019 рік.
Сума податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в сумі 420,38 грн за період з 2018 по 2019 рік.
На підтвердження заявлених грошових ГУ ДПС у ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано до суду (копії):
інтегрована картка платника, податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9008630149, № 90113065934,№ 9024739275, № 9008570333, № 9012000773, № 9006329579, № 9006329579, № 9012738712, № 9024735893; податковий розрахунок з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9009238754, № 9017832823, № 9024583017, № 9010886127, № 9006672413; № 9024583015; № 9009276678; № 9017834801; № 9024583044; № 9008747452; № 9004492263; № 9024583102; розрахунок з рентної плати за спеціальне використання води № 916394124, № 9243862141, № 9308763001, № 9091354375, № 9165064832, № 9246134010, № 9333631777; розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 9163940744, № 9243862184, № 9308763021, № 9091354361, № 9165065213, № 9246133943, № 9333631779.
Грошові вимоги ГУ ДПС у ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами ГУ ДПС у ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ не надав, проте в судовому засіданні заперечень проти наявності та розміру заборгованості не висловив.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 ПКУ, - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 2 618 668,03 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Державної податкової служби у ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44131663) на загальну суму 2 622 872,03 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 2 618 668,03 - третя черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяву Головного управління ДПС у КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС у КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ) (ідентифікаційний код 44096797) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 549 872,82 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС у КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ вбачається, що вимоги до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) виникли зі сплати орендної плати з юридичних осіб за податковими деклараціями за період з 2017 по 2020 роки.
ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було подано наступні податкові декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) по Білоцерківському району:
- податкова декларація за 2017 рік від 07.02.2017 на загальну суму 69 791,01 грн (борг - 17 447,58 грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 31.01.2018 на загальну суму 69 791,01 грн (борг - 69 791,01 грн);
- податкова декларація за 2019 рік від 12.02.2019 на загальну суму 69 791,01 грн (борг - 69 791,01 грн);
- податкова декларація за 2020 рік від 18.02.2020 на загальну суму 69 791,01 грн.
Отже, у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» наявна заборгованість по сплаті за землю по Білоцерківському району в сумі 157 029,6 грн.
ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було подано наступні податкові декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) по м. Біла Церква:
- податкова декларація за 2017 рік від 07.02.2017 на загальну суму 174 542,7 грн (борг - 43 634,85 грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 30.01.2018 на загальну суму 174 542,7 грн (борг - 174 542,7 грн);
- податкова декларація за 2019 рік від 18.02.219 на загальну суму 174 542,7 грн (борг - 174 542,7 грн);
- податкова декларація за 2020 рік від 18.02.2020 на загальну суму 174 675,67 грн.
Отже, у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) наявна заборгованість по сплаті за землю по м. Біла Церква в сумі 392 853,22 грн.
Відтак, за ПрАТ «Компанія РАЙЗ» обліковується податковий борг у розмірі 549 872,82 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано до суду: оригінал довідки про заборгованість, копії декларацій за період з 2017 по 2020 роки по Білоцерківському району, копії декларацій за період з 2017 по 2020 роки по м. Біла Церква, розрахунок суми боргу, інтегрована картка платника податків.
Грошові вимоги ГУ ДПС у КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами ГУ ДПС у КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 43141377) не надав, але в судовому засіданні представник боржника проти наявності та розміру вимог ГУ ДПС у КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ не заперечував.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 ПКУ, - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Суд звертає увагу, що письмову заяву з вимогами до боржника відповідно до відміток Укрпошти було подано ГУ ДПС у КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ 09 квітня 2020 року.
Частиною 1статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття щодо боржника справи про банкрутство було здійснено на веб-сайті Вищого Господарського суду 05 березня 2020 за № 64633.
Відтак, кінцевим терміном для подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника є 6 квітня 2020 року.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ч. 4 ст 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для ГУ ДПС у КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, вимоги якої заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом України з процедур банкрутства.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 ст. 45 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Отже, оскільки грошові вимоги ГУ ДПС у КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ до боржника заявлено після закінчення строку, встановленого судом для їх подання, такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 549 872,82 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44096797) на загальну суму 554 076,82 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 549 872,82 грн третя черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяви Головного управління державної податкової служби у ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС у ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ) (ідентифікаційний код 44118658) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 030 547,55 грн, ( подано 23.04.2020), 4 365 794 грн (подано 10.07.2020), 77 239,39 грн (подано 20.10.2021), (загальний розмір вимог 5 481 989,52 грн), дослідивши додані до них докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС у ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) обліковується наступна заборгованість, яка виникла внаслідок несплати ПрАТ «Компанія РАЙЗ» самостійно нарахованих сум податків.
З податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
ПрАТ «Компанія Райз» до Апостилівської ДПІ у Дніпропетровській області було подано наступні декларації:
- податкова декларація за 2017 рік від 07.02.2017 на загальну суму 4 623,20 грн (борг - 1 155,78 грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 02.02.2018 на загальну суму 12 953,94 грн (борг - 12 953,94 грн);
- податкова декларація за 2019 рік від 15.02.2019 на загальну суму 14 515,79 грн (борг - 14 515,79 грн).
ПрАТ «Компанія Райз» до Криворізької північної ОДПІ у Дніпропетровській області було подано наступні декларації:
- податкова декларація за 2017 рік від 16.02.2017 на загальну суму 212 018,24 грн (борг - 53 003,57 грн);
- податкова декларація за 2017 рік від 20.02.2017 на загальну суму 24 200,96 грн (борг - 6 050, 2 грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 01.02.2018 на загальну суму 218 454,51 грн (борг - 218 454,51грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 02.02.2018 на загальну суму 25 470, 56 грн (борг - 25 470,56 грн);
- податкова декларація за 2019 рік від 15.02.2019 на загальну суму 22 542,55 грн (борг - 22 542,55 грн);
- податкова декларація за 2019 рік від 19.02.2019 з урахуванням уточнення від 29.07.2019 на загальну суму 402 878,19 грн (борг - 402 878,19 грн).
ПрАТ «Компанія Райз» до Західно-Донбаської ОДПІ у Дніпропетровській області було подано наступні декларації:
- податкова декларація за 2017 рік від 09.02.2017 на загальну суму 181 118,4 грн (борг - 3 924,05 грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 01.02.2018 на загальну суму 21 085,29 грн (борг - 21 085,29 грн);
- податкова декларація за 2019 рік від 14.02.2019 на загальну суму 23 627,53 грн (борг- 23 627,53 грн);
- податкова декларація за 2020 рік від 18.02.2020 на загальну суму 26 741,63 грн.
З податку з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):
ПрАТ «Компанія Райз до Апостилівської ДПІ у Дніпропетровській області було подано наступні декларації:
- податкова декларація за 2017 рік від 14.02.2017 на загальну суму 104 431,05 грн (борг - 19 141,48 грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 29.01.2018 на загальну суму 83 541,56 грн (борг - 83 541,56 грн);
- податкова декларація за 2019 рік від 12.02.2019, з урахуванням уточнень від 09.04.2019 на загальну суму 125 320,55 грн (борг - 125 320,55 грн).
ПрАТ «Компанія Райз» було подано до Криворізької північної ОДПІ у Дніпропетровській області:
- податкова декларація за 2017 рік від 31.01.2017 на загальну суму 1 526 358,64 грн (борг - 381 589,69 грн);
- податкова декларація за 2017 рік від 31.01.2017 на загальну суму 3 875,93 грн (борг 564,0 грн;
- податкова декларація за 2018 рік від 26.01.2018 на загальну суму 1 526 358,64 грн (борг - 1 526 358,64 грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 29.01.2018 на загальну суму 3 875,93 грн ( борг 3 875,93 грн);
- податкова декларація за 2019 рік від 12.02.2019 на загальну суму 1 526 358,64 грн (борг - 1 526 358,64 грн.);
- податкова декларація за 2019 рік від 12.02.2019 на загальну суму 3 875,93 грн (борг 3 875,93 грн).
ПрАТ «Компанія Райз» до Західно-Донбаської ОДПІ у Дніпропетровській області було подано наступні декларації:
- податкова декларація за 2017 рік від 24.01.2017 на загальну суму 101 930,12 грн (борг - 25 482,46 грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 23.01.2018 на загальну суму 101 930,12 грн. (борг - 101 930,12 грн);
- податкова декларація за 2019 рік від 12.02.2019 на загальну суму 101 930,12 грн (борг - 101 930,12 грн);
- податкова декларація за 2020 рік від 18.02.2020 року на загальну суму 101 930,12 грн.
ПрАТ «Компанія Райз» було подано до Кам`янської ДПІ у Дніпропетровській області:
- податкова декларація за 2017 рік від 31.01.2017 на загальну суму 249 269,36 грн (борг - 41 539,82 грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 29.01.2018 на загальну суму 249 269,36 грн (борг - 249 269,36 грн.);
- податкова декларація за 2019 рік від 12.02.2019 на загальну суму 249 269,36 грн (борг - 249 269,36 грн);
- податкова декларація за 2020 рік від 18.02.2020 на загальну суму 249 269,36 грн (борг - 249 269,36 грн).
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано до суду:
копії податкових розрахунків земельного податку № 9008069248 від 31.01.2017, № 9024776224 від 19.02.2018, № 9024583038 від 18.02.2019, № 9028673928 від 18.02.2020, № 9008047799 від 31.01.2017, № 9024872111 від 19.02.2018, № 9024583025 від 18.02.2019; копії податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9023936766 від 20.02.2017, № 9010891596 від 02.02.2018, № 9024725527 від 18.02.2019, № 9024725284, № 9010881164, № 9012163019, № 9025442225, № 9164759696, № 9010610955, № 9021521914; податкові розрахунки по орендній платі № 9024582980, № 9067246373, № 9026103268, № 9019189522, № 9024582909, № 9008818865, № 9015912064, зворотній бік ІКП; витяг з ЄДР, витяг з реєстраційних даних платника з інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, копія корінця податкової вимоги № 398-04/18 від 07.02.2018, акт камеральної перевірки та ППР № 0000811242, № 0000801242; довідка про стан розрахунків підприємства з бюджетом; розрахунок податкового боргу; уточнена довідка про заборгованість згідно до інтегрованих карток платника податків, довідка про суму податкового боргу згідно даних інтегрованих карток платника податків ПрАТ «Компанія Райз» (код ЄДРПОУ 13980201), щодо якого подається заява про визнання грошових вимог у справі про банкрутство № 910/628/20 станом на 10.03.2020, роздруківка зворотного боку інтегрованої картки платника податків.
Грошові вимоги ГУ ДПС у ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у сумі 5 246 897,93грн. В обґрунтування своєї позиції розпорядник майна арбітражний керуючий зазначає, що відхилені платежі виникли після відкриття судом справи про банкрутство ПрАТ «Компанія «Райз» і є поточними вимогами.
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надав, проте в судовому засіданні представник боржника проти вимог не заперечував.
Розглянувши наявні в справі матеріали,та перевіривши розрахунки, надані кредитором, суд дійшов висновку про задоволення вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 5 246 897,93 грн.
Суд звертає увагу, що провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз» було відкрито ухвалою суду від 26.02.2020 та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Отже, суд не вбачає підстав для задоволення вимог кредитора за самостійно визначеними зобов`язаннями вимоги за якими настали після 26.02.2020, а саме:
- за декларацією за 2020 рік від 18.02.2020 по Західно-Донбаській ОДПІ у Дніпропетровській області на суму 26 741,63 грн з податку на нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки;
- за податковою декларацією від 18.02.2020 із заборгованості по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) по Західно - Донбаській ОДПІ у Дніпропетровській області на суму 101 930,12 грн.
Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Статтею 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Також суд дійшов висновку про відмову ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо стягнення пені в сумі 77 239,39 грн з наступних підстав.
У матеріалах справи міститься «Довідка про суму податкового боргу згідно даних інтегрованих карток платника податків ПрАТ «Компанія Райз» (код ЄДРПОУ 13980201), щодо якого подається заява про визнання грошових вимог у справі про банкрутство № 910/628/20 станом на 10.03.2020 року», яку надано кредитором як підставу своїх вимог про стягнення зазначеної суми пені.
При розгляді вказаної довідки судом встановлено, що кредитором не було взято до уваги, що провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз» було відкрито ухвалою суду 26.02.2020 та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Також суду не надано розрахунку розміру заявленої суми пені з урахуванням вимог, визначених п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України та розділом III глави 7 Порядку № 422, відповідно до якої пеня нараховується на суму грошового зобов`язання (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Суд звертає увагу, що письмові заяви з вимогами до боржника відповідно до відміток Укрпошти були подані ГУ ДПС у Дніпропетровській області 23 квітня 2020 року, 10 липня 2020 року та 20 жовтня 2021 року.
Частиною 1статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття щодо боржника справи про банкрутство було здійснено на веб-сайті Вищого Господарського суду 05 березня 2020 за № 64633.
Відтак, кінцевим терміном для подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника є 6 квітня 2020 року.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ч. 4 ст 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для ГУ ДПС у Дніпропетровській області, вимоги якої заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом України з процедур банкрутства.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 ст. 45 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Оскільки грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника заявлено після закінчення строку, встановленого судом для їх подання, такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на 5 246 897,93 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 8 408 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління державної податкової служби у ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44118658) на загальну суму 5 255 305,93 грн, а саме: 8 408 грн - перша черга; третя черга - 5 245 709,62 грн, шоста черга - 1 188,31 грн, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів 5276897,93
У задоволенні вимог на суму 226 683,59 грн - відмовити.
Розглянувши заяву Головного управління Державної податкової служби у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ) (ідентифікаційний код 44070166) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 3 267 253,57 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС у ДПС у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) обліковується наступна заборгованість, яка виникла внаслідок несплати ПрАТ «Компанія РАЙЗ» самостійно нарахованих сум податків.
По заборгованості з податку на нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки до ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області (правонаступник ГУ ДПС у Рівненській області) подано:
- податкова декларація за 2016 рік від 08.02.2016 на загальну суму 62 704,52 грн, що була самостійно визначена платником податку 06.04.2018 (06.04.2018 здійснена часткова оплата на суму 27 741,96 грн за рахунок переплати). Заборгованість складає 34 962,56 грн;
- податкова декларація за 2018 рік від 05.02.2018 на загальну суму 125 023,58 грн. Заборгованість складає 125 023,58 грн;
- податкова декларація за 2019 рік від 15.02.2019 на загальну суму 196 656,80 грн. Заборгованість складає 196 656,80 грн;
- податкова декларація за 2020 рік від 18.02.2020 на загальну суму 222 576,10 грн. Заборгованість складає 222 576,10 грн.
По заборгованості по сплаті за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) подано:
адміністративний район 1716 м. Рівне:
- податкова декларація за 2018 рік від 30.01.2018 на загальну суму 901 754,98 грн;
- податкова декларація за 2019 рік від 12.02.2019, з урахуванням уточнення від 21.02.2019 на загальну суму 88 565,22 грн;
адміністративний район 1712 м. Рівне:
- податкова декларація за 2017 рік від 20.01.2017 на загальну суму 616 901,15 грн;
- податкова декларація за 2018 рік від 24.01.2018 на загальну суму 616 899,34 грн;
- податкова декларація за 2019 рік від 12.02.2019 на загальну суму 616 899,34 грн;
- податкова декларація за 2020 рік від 18.02.2020 на загальну суму 616 899,34 грн.
ГУ ДПС у Рівненській області заявлено вимоги по сплаті екологічного податку в сумі 240,26 грн, яка підтверджується податковими деклараціями з екологічного податку від 08.05.2019, від 29.07.2019 від 05.02.2020.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано до суду:
інформацію щодо стану розрахунків з бюджетом, розрахунок виникнення боргу по платежах до бюджету, детальну інформацію про юридичну особу, копію податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2018 № 3218- 17.
По орендній платі з юридичних осіб ( адміністративний район 1716 м. Рівне):
копію інтегрованої картки платника податків по орендній платі з юридичних осіб (18010600) за 2017 рік), копію податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, копію інтегрованої картки платника податків по орендній платі з юридичних осіб (18010600) за 2018 рік); копію податкової декларації з плати за землю за 2018 рік; копію інтегрованої картки платника податків по орендній платі з юридичних осіб (18010600) за 2019 рік); копію податкової декларації з плати за землю за 2019 рік; копію уточненої податкової декларації з плати за землю за 2019 рік; копію інтегрованої картки платника податків по орендній платі з юридичних осіб (18010600) за 2020 рік).
По орендній платі з юридичних осіб ( адміністративний район 1712 м. Рівне):
копію інтегрованої картки платника податків по орендній платі з юридичних осіб (18010600) за 2017 рік), копію податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, копію інтегрованої картки платника податків по орендній платі з юридичних осіб (18010600) за 2018 рік), копію податкової декларації з плати за землю за 2018 рік, копію інтегрованої картки платника податків по орендній платі з юридичних осіб (18010600) за 2019 рік), копію податкової декларації з плати за землю за 2019 рік, копію уточненої податкової декларації з плати за землю за 2019 рік, копію інтегрованої картки платника податків по орендній платі з юридичних осіб (18010600) за 2020 рік.
По податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
копію податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, копію інтегрованої картки платника податків по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010400) за 2018 рік), копію інтегрованої картки платника податків по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010400) за 2018 рік), копію податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, копію інтегрованої картки платника податків по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010400) за 2018 рік), копію інтегрованої картки платника податків по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010400) за 2019 рік), копію податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, копію інтегрованої картки платника податків по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010400) за 2020 рік), копію розрахунку по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік.
По екологічному податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (за винятком викидів в атмосферне повітря двоокису вуглецю):
копію інтегрованої картки платника податків по екологічному податку (19010100) за 2019 рік, копія податкової декларації з екологічного податку за 1 квартал 2019, копію податкової декларації з екологічного податку за 2 квартал 2019, копію податкової декларації з екологічного податку за 4 квартал 2019, копію інтегрованої картки платника податків по екологічному податку (19010100) за 2020 рік
Грошові вимоги ГУ ДПС у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Ковальчуком М.М. та визнані в частині наявності заборгованості в сумі 2 034 586,94 грн та відхилені в частині сплати зобов`язання, термін якої настав після відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія РАЙЗ». Крім того, розпорядник майна вважає, що при визначенні розміру кредиторських вимог заявником не було враховано уточнюючу декларацію.
Боржник письмового відзиву на заяву про кредиторські вимоги ГУ ДПС у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ не надав, проте в судовому засіданні представник боржника проти вимог ГУ ДПС у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ не заперечував.
Відповідно до наявних в справі документів судом встановлено, що згідно до поданої ПрАТ «Компанія «Райз» податкової декларації з сплати за 2017 рік від 20.01.2017 річна сума орендної плати становить 450 877,49 грн.
Відповідно до інтегрованої картки ПрАТ «Компанія «Райз» по орендній платі з юридичних осіб за 2017 рік ПрАТ «Компанія «Райз» самостійно нарахувала податку по податковій декларації з сплати за землю за 2017 рік від 31.01.2017 у розмірі 413 304,32 грн, сплачено 338 158,08 грн, передплата з минулого року становила 1,01 грн.
Отже, станом на 31.12.2017 за ПАТ «Компанія «Райз» рахується заборгованість у розмірі 75 145,23 грн (413 304,32 - 338 158,08 - 1,01= 75 145,23 грн).
Відповідно до поданої ПАТ «Компанія «Райз» податкової декларації з сплати за 2018 рік від 30.01.2018 річна сума орендної плати становить 901 754,98 грн.
Відповідно до інтегрованої картки ПрАТ «Компанія «Райз» за 2018 рік ПрАТ «Компанія «Райз» самостійно нарахувала податку по податковій декларації з сплати за землю за 2017 рік від 20.01.2017 у розмірі 37 573,17 грн, сплачено 0 грн та по податковій декларації з сплати за землю за 2018 рік від 30.01.2018 у розмірі 826 608,75 грн, сплачено 0 грн.
Отже, станом на 31.12.2018 за ПрАТ «Компанія «Райз» рахується заборгованість у розмірі 939 327,15 грн (37 573,17 + 826 608,75 + 75 145,23= 939 327,15 грн).
Відповідно до поданої ПрАТ «Компанія «Райз» податкової декларації з сплати за землю за 2019 рік від 12.02.2019 річна сума орендної плати становить 901 754,98 грн.
Відповідно до поданої ПрАТ «Компанія «Райз» уточнюючої податкової декларації сплати за землю за 2019 рік від 21.02.2019 річна сума орендної плати становить 88 565,22 грн.
Відповідно до інтегрованої картки ПрАТ «Компанія «Райз» по орендній платі з юридичних осіб за 2019 рік, яка наявна в матеріалах справи, станом на 30.12.2019, заборгованість по сплаті за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) складає 1 103 038, 6 грн та пеня 209 438,99 грн.
Тобто, ГУ ДПС у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ заявлено кредиторські вимоги з урахуванням уточнюючої декларації за 2019 рік від 21.02.2019.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення вимог кредитора в частині визнання самостійно визначеного зобов`язання за податковою декларацією з сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) по 1712 адміністративному району м. Рівне за 2020 рік за податковоюдекларацією від 18.02.2020 на загальну суму 154 224,84 грн, вимоги за якими заявлені кредитором станом на 01.03.2020 та з податку нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки за податковою декларацією від 18.02.2020 у розмірі 55 644,02 грн, вимоги, оскільки кредитором не було враховано, що провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз» було відкрито ухвалою суду від 26.02.2020 та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Статтею 266 встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Відповідно до ст. 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 ПКУ не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Суд звертає увагу, що письмову заяву з вимогами до боржника відповідно до відміток Укрпошти було подано ГУ ДПС у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ 26 червня 2020 року.
Частиною 1статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття щодо боржника справи про банкрутство було здійснено на веб-сайті Вищого Господарського суду 05 березня 2020 за № 64633.
Відтак, кінцевим терміном для подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника є 6 квітня 2020 року.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ч. 4 ст 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для ГУ ДПС у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ, вимоги якої заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом України з процедур банкрутства.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 ст. 45 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відтак, оскільки грошові вимоги ГУ ДПС у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ до боржника заявлено після закінчення строку, встановленого судом для їх подання, такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 2 847 776,68 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44070166) на загальну суму 2 851 980,68 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 2 847 744,29 грн - третя черга, 32,39 грн- шоста черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 209 868,86 грн - відмовити.
Розглянувши заяву Головного управління державної податкової служби у ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС у ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44106694) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 827 349,6 грн, дослідивши додані до них докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС у ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) обліковується наступна заборгованість, яка виникла внаслідок несплати ПрАТ «Компанія РАЙЗ» самостійно нарахованих сум податків.
По заборгованості з податку на нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки (код 18010400) до ГУ ДПС у ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ подано:
- податкова декларація № 9016702267 від 13.02.2016 за 4 квартал 2017 року на загальну суму 25 633,2 грн, що була самостійно визначена платником податку. Здійснена часткова оплата на суму 6 305,5 грн. Заборгованість 19 327,7 грн;
- податкова декларація № 9011139147 від 02.02.2018 за 2018 рік на загальну суму 59 661,28 грн, що була самостійно визначена платником податку. Заборгованість 59 661,28 грн;
- податкова декларація № 9024726243 від 18.02.2019 за 2019 рік на загальну суму 68 854,59 грн, що була самостійно визначена платником податку. Заборгованість 68 854,59 грн;
- податкова декларація № 9028791163 від 18.02.2020 за 1 квартал 2020 року на загальну суму 18 916,50 грн, що була самостійно визначена платником податку. Заборгованість 18 916,50 грн;
- податкова декларація № 9028791163 від 18.02.2020 у розмірі 56749,20 грн (2-3 квартал 2020 року), що була самостійно визначена платником податку;
- податкова декларація № 9005357822 від 23.01.2021 розмірі 42542,10 грн, що була самостійно визначена платником податку;
- податкова декларація № 9021303397 від 08.02.2022 у розмірі 208269,75 грн, що була самостійно визначена платником податку;
- податкова декларація № 9014205004 від 03.02.2023 у розмірі 53669,51 грн (за 1 квартал 2023 року), що була самостійно визначена платником податку.
По заборгованості з податку на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до ГУ ДПС у ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ подано:
- податкова декларація № 9011654265 від 06.02.2017 за 2017 рік на загальну суму 160 006,32 грн, що була самостійно визначена платником податку. Здійснена часткова оплата на суму 120 006,68 грн;
- податкова декларація № 9007674184 від 29.01.2018 за 2018 рік на загальну суму 160 006,32 грн, що була самостійно визначена платником податку;
- податкова декларація № 902458315 від 13.02.2019 за 2019 рік та уточнююча декларація № 9075462540 від16.04.2019 на загальну суму 240 009,47 грн, що була самостійно визначена платником податку - податкова декларація № 9028673942 від 18.02.2020 за січень - лютий 2020 року на загальну суму 40 001,58 грн;
- податкова декларація № 9028673942 від 18.02.2020 із самостійно задекларованою сумою грошових зобов`язань у розмірі 160006,31 грн (травень-грудень 2020 року);
- податкова декларація № 9005375293 від 24.01.2021 із самостійно задекларованою сумою грошових зобов`язань у розмірі 240009,47 грн;
- податкова декларація № 9030946502 від 15.02.2022 із самостійно задекларованою сумою грошових зобов`язань у розмірі 240009,47 грн;
- податкова декларація № 9023525146 від 14.02.2023 із самостійно задекларованою сумою грошових зобов`язань у розмірі 92 003 грн.
Крім того, кредитором нараховано пеню у відповідності до ст. 129 Податкового кодексу України.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано до суду: розрахунок податкового боргу, копія облікових карток, податкова декларація № 9016702267 від 13.02.2016, податкова декларація № 9011139147 від 02.02.2018, податкова декларація № 9024726243 від 18.02.2019, податкова декларація № 9011654265 від 06.02.2017, податкова декларація № 9007674184 від 29.01.2018, податкова декларація № 902458315 від 13.02.2019, податкова декларація № 9028673942 від 18.02.2020 за січень - лютий 2020 року, податкова декларація № 9028673942 від 18.02.2020, податкова декларація № 9005375293 від 24.01.2021, податкова декларація № 9030946502 від 15.02.2022, податкова декларація № 9023525146 від 14.02.2023, податкова декларація № 9028791163 від 18.02.2020, податкова декларація № 9005357822 від 23.01.2021, податкова декларація № 9021303397 від 08.02.2022, податкова декларація № 9014205004 від 03.02.2023, розрахунок земельного податку за 2020-2023 роки.
Грошові вимоги ГУ ДПС у ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна арбітражним керуючим Ковальчуком М.М. та визнані в частині наявності заборгованості в сумі 728 722,15 грн та відхилені вимоги в сумі 1 098 627,45 грн.
В обґрунтування своєї позиції розпорядник майна арбітражний керуючий зазначає, що заборгованість у розмірі 1 093 259,45 грн з податку на нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки, та заборгованість по сплаті за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та 5 368,00 грн судового збору виникли після відкриття судом справи про банкрутство ПрАТ «Компанія «Райз» і є поточними вимогами.
Боржник письмового відзиву на заяву про кредиторські вимоги ГУ ДПС у ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ не надав, проте в судовому засіданні проти вимог не заперечував.
Розглянувши наявні в справі матеріали та перевіривши розрахунки, надані кредитором, суд дійшов висновку про задоволення вимог Головного управління ДПС у ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ у розмірі 665 600,15 грн.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення вимог кредитора в частині визнання самостійно визначених зобов`язань:
- з податку з сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за такими податковими деклараціями:
№ 9028673942 від 18.02.2020 за січень - лютий 2020 року у розмірі 40 001,58 грн, № 9028673942 від 18.02.2020 у розмірі 160006,31 грн (травень-грудень 2020 року), № 9005375293 від 24.01.2021 у розмірі 240009,47 грн, № 9030946502 від 15.02.2022 № 9023525146 від 14.02.2023 у розмірі 92 003 грн;
- з податку на нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки за такими податковими деклараціями: № 9028791163 від 18.02.2020 за 1 квартал 2020 року у розмірі 18 916,50 грн, № 9028791163 від 18.02.2020 у розмірі 56 749,20 грн (2-3 квартал 2020 року), № 9005357822 від 23.01.2021 у розмірі 42 542,10 грн, № 9021303397 від 08.02.2022 у розмірі 208 269,75 грн, № 9014205004 від 03.02.2023 у розмірі 53 669,51 грн (за 1 квартал 2023 року).
Суд зазначає, що кредитором не було враховано, що термін сплати за вказаними податковими деклараціями настав після відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз» ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2020 та запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Також не підлягає стягненню пеня у розмірі 57 661,94 грн по заборгованості з земельного податку та/або орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності та пеня у розмірі 22 079,13 грн по заборгованості з податку на нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки, оскільки розмір основної заборгованості, на яку кредитором нарахована пеня, визнана судом частково.
У матеріалах справи відсутній розрахунок пені, з якого випливав б заявлений кредитором розмір пені з урахуванням вимог, визначених п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України та розділом III глави 7 Порядку № 422, відповідно до якої пеня нараховується на суму грошового зобов`язання (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Судом встановлено, що наявний у справі розрахунок не відповідає зазначеним вимогам закону.
Статтею 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Відповідно до ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 ПКУ, - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України). Суд звертає увагу, що письмову заяву з вимогами до боржника відповідно до відміток Укрпошти було подано ГУ ДПС у ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ 16 червня 2020 року.
Частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття щодо боржника справи про банкрутство було здійснено на веб-сайті Вищого Господарського суду 05 березня 2020 за № 64633.
Відтак, кінцевим терміном для подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника є 6 квітня 2020 року.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ч. 4 ст 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для ГУ ДПС у ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ, вимоги якої заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом України з процедур банкрутства.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 ст. 45 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відтак, оскільки грошові вимоги ГУ ДПС у ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ до боржника заявлено після закінчення строку, встановленого судом для їх подання, такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 585 859, 00 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління державної податкової служби у ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44106694) на загальну суму 590 063,0 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 585 859, 00 грн - третя черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 1 237 286,6 грн - відмовити.
Розглянувши заяву Головного управління державної податкової служби у КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС у КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 43995486) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 335 339,64 грн, дослідивши додані до них докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС у КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) обліковується наступна заборгованість, яка виникла внаслідок несплати ПрАТ «Компанія РАЙЗ» самостійно нарахованих сум податків:
З податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
По Кропивницькому району
податкова декларація № 9013466990 від 08.02.2017 на загальну суму 235 840,00 грн;
податкова декларація № 9045253198 від 20.03.2017 на загальну суму 353 760,00 грн;
податкова декларація № 9010868174 від 02.02.2018 на загальну суму 411 614,51 грн;
податкова декларація № 9024724951від 18.02.2019 на загальну суму 307 550,11 грн;
податкова декларація № 9028730533від 18.02.2020 на загальну суму 348 085,11 грн.
Пеня, нарахована згідно п.п. 129.1.2 п 129 .1 ст.129 Податкового кодексу України - 240 010,07 грн.
По м. Кропивницький:
податкова декларація № 9013030624 від 06.02.2018 на загальну суму 8 068,23 грн, податкова декларація № 9024724696 від 18.02.2019 на загальну суму 27 152,21 грн, податкова декларація № 9028725064від 18.02.2020 на загальну суму 30 730,86 грн.
Пеня, нарахована згідно п.п. 129.1.2 п 129 .1 ст.129 Податкового кодексу України - 718,42 грн.
Податок по сплаті за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):
по м. Кропивницький в сумі 162 607,91 грн:
податкова декларація № 9013534730 від 08.02.2017, податкова декларація № 9024582918 від 18.02.2019, податкова декларація № 9074473819 від 15.04.2019 (уточнююча), податкова декларація № 9028673834 від 18.02.2020.
По Кропивницькому району за 2018-2020 роки в сумі 25 174,64 грн:
податкова декларація № 9013547538 від 08.02.2017, податкова декларація №9 024583076 від 18.02.2019, податкова декларація № 9028673932 від 18.02.2020.
Пеня, нарахована згідно п.п. 129.1.2 п 129 .1 ст.129 Податкового кодексу України - 240 010,07 грн.
Грошові вимоги ГУ ДПС у КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна арбітражним керуючим Ковальчуком М.М., визнані в частині наявності заборгованості в сумі 1 242 786,46 грн та відхилені в частині сплати зобов`язання, термін якої настав після відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія РАЙЗ».
Боржник письмового відзиву на заяву про кредиторські вимоги ГУ ДПС у КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ не надав, проте в судовому засіданні проти наявності та розміру заборгованості не заперечував.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано до суду :
копії витягу з. ЄДРПО, податкові декларації № 9013466990 від 08.02.2017, № 9045253198 від 20.03.2017, № 9010868174 від 02.02.2018, № 9024724951від 18.02.2019, № 9028730533від 18.02.2020, № 9013030624 від 06.02.2018, № 9024724696 від 18.02.2019 № 9028725064від 18.02.2020, № 9013534730 від 08.02.2017, № 9024582918 від 18.02.2019 № 9074473819 від 15.04.2019 (уточнююча), № 9028673834 від 18.02.2020, № 9013547538 від 08.02.2017, № 9024583076 від 18.02.2019, № 9028673932 від 18.02.2020, інтегрована картка платника податків з орендної плати з юридичних осіб по м. Кропивницький, інтегрована картка платника податків з орендної плати з юридичних осіб по Кіровоградському району, інтегрована картка платника податків на нерухоме майно по м. Кропивницький, інтегрована картка платника податків на нерухоме майно по Кіровоградському району, розрахунок пені по орендній платі по м. Кропивницький, розрахунок пені по податку на нерухоме майно по Кропивницькому району, розрахунок пені по податку на нерухоме майно по м. Кропивницький, копія корінця податкової вимоги.
Грошові вимоги ГУ ДПС у КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна арбітражним керуючим Ковальчуком М.М. та визнані в частині наявності заборгованості в сумі 1 242 786,46 грн, відхилені вимоги в розмірі 92 553,18 грн.
Розглянувши наявні в справі матеріали перевіривши розрахунки, надані кредитором, суд дійшов висновку про задоволення вимог Головного управління ДПС у КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ у розмірі 1 242 786,46 грн.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення вимог кредитора в частині визнання самостійно визначеного зобов`язання за податковою декларацією з сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за податковими деклараціями № 9028673834 від 18.02.2020 (по м. Кропивницький) у розмірі 24 784,72 грн та № 9028673932 від 18.02.2020 у розмірі 2 071,56 грн, вимоги за якими заявлені кредитором, настав 01.03.2020 та з податку нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки за податковими деклараціями № 9028730533 від 18.02.2020 (по Кропивницькому району) у розмірі 58 014,18 грн, та № 9028725064 від 18.02.2020 (по м. Кропивницький) у розмірі 7 682,72 грн, оскільки кредитором не було враховано, що провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія Райз» було відкрито ухвалою суду від 26.02.2020 та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Статтею 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Суд звертає увагу, що письмову заяву з вимогами до боржника відповідно до відміток Укрпошти було подано ГУ ДПС у КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ 26 червня 2020 року.
Частиною 1статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття щодо боржника справи про банкрутство було здійснено на веб-сайті Вищого Господарського суду 05 березня 2020 за № 64633.
Відтак, кінцевим терміном для подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника є 6 квітня 2020 року.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ч. 4 ст 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для ГУ ДПС у КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ, вимоги якої заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом України з процедур банкрутства.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 ст. 45 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відтак, оскільки грошові вимоги ГУ ДПС у КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ до боржника заявлено після закінчення строку, встановленого судом для їх подання, такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 242 786,46 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління державної податкової служби у КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 43995486) на загальну суму 1 246 990,46 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 994 850,13 грн- третя черга, 247 936,33 грн - шоста черга без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні кредиторських вимог на суму 92 553,18 грн - відмовити.
Розглянувши заяву Головного управління державної податкової служби у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ) (ідентифікаційний код 43983495) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 335 339,64 грн, дослідивши додані до них докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) обліковується наступна заборгованість, яка виникла внаслідок несплати ПрАТ «Компанія РАЙЗ» самостійно нарахованих сум податків:
по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ( код 18010400)
до Салтиківської ОДПІ у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ:
- податкова декларація за 2017 рік від 27.01.2017 на загальну суму 71 699,80 грн (борг - 17 924,80 грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 02.02.2018 на загальну суму 166 835,08 грн (борг - 166 835,08 грн);
- податкова декларація за 2019 рік від 18.02.2019 на загальну суму 187 000,48 грн (борг - 187 000,48 грн);
до Нововодолазького відділення ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ:
- податкова декларація за 2017 рік від 10.02.2017 на загальну суму 512 961,60 грн (борг -128 240,40 грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 02.02.2018 на загальну суму 596 852,20 грн (борг - 596 852,20 грн);
- податкова декларація за 2019 рік від 15.02.2019 на загальну суму 351 774,51 грн (борг - 351 774,51 грн).
Отже, вимоги ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки складають 1 448 627,47 грн та пені в сумі 215 396,32 грн.
По податку з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):
до Салтиківської ОДПІ у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ:
- податкова декларація за 2017 рік від 10.02.2017 на загальну суму 7197,70 грн (борг - 1197,90 грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 24.01.2018 (з урахування уточнюючої декларації від 16.08.2018) на загальну суму 7 197,12 грн (борг - 7197,12 грн);
- податкова декларація за 2019 рік від 20.02.2019 на загальну суму 7128,08 грн (борг - 7128,08 грн).
Загальна заборгованість перед Салтиківською ОДПІ у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ по податку з плати за землю складає 15 523,10 грн.
до Нововодолазького відділення ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ:
- податкова декларація за 2017 рік від 10.02.2017 на загальну суму 112 830,21 грн (борг -28 207,53 грн);
- податкова декларація за 2018 рік від 29.01.2018 на загальну суму 112 830,21 грн (борг - 112 830,21 грн);
- податкова декларація за 2019 рік від 18.02.2019 на загальну суму 112 830,21 грн (борг - 112 830,21 грн).
Загальна заборгованість перед Нововодолазьким відділенням ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ складає 253 867,95 грн.
Отже, вимоги ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) складають 269 391,05 грн, пені - 40 342,97 грн та штрафу - 0,12 грн.
По рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин
- податкова декларація № 9308780508 від 25.01.2019 - 34,7 грн;
- податкова декларація № 9165104731 від 29.07.2019 - 30,92 грн;
- податкова декларація № 9246699691 від 22.10.2019 - 30,92 грн;
- податкова декларація № 9333630960 від 05.02.2020 - 30,92 грн;
Отже, вимоги ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ зі сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин складають 127,46 грн, пені - 5,36 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано до суду:
- інформацію щодо стану розрахунків з бюджетом, розрахунок виникнення боргу по платежах до бюджету , детальна інформація про юридичну особу;
- копію інтегрованої картки платника податків по орендній платі з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (код 18010600);
- копію інтегрованої картки платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010400);
- копії податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (код 18010600):
№ 9015167731 від10.02.2017, № 9004470067 від 24.01.2018, № 9173593595 від 16.08.2018, № 9026856880 від 20.02.2019, № 9015561589 від 10.02.2017, № 9023808015 від 16.02.2018, № 9024583067 від 18.02.2019;
- копії податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010400): № 9006366832 від 27.01.2017, № 9011128034 від 02.02.2018, № 9024725681 від 18.02.2019, № 9011134994 від 02.02.2018, № 9024725863 від 18.02.2019;
копії податкових декларацій з рентної плати № 9308780508 від 25.01.2019, № 9165104731 від 29.07.20 № 9246699691 від 22.10.2019, № 9333630960 від 05.02.2020.
Грошові вимоги ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Ковальчуком М.М. та визнані повністю.
Боржник письмового відзиву на заяву про кредиторські вимоги ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ не надав, проте в судовому засіданні, яке відбулося 13.09.2023, представник боржника проти вимог ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ не заперечував.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 ПКУ не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Суд звертає увагу, що письмову заяву з вимогами до боржника відповідно до відміток Укрпошти було подано ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ 21 липня 2020 року.
Частиною 1статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття щодо боржника справи про банкрутство було здійснено на веб-сайті Вищого Господарського суду 05 березня 2020 за № 64633.
Відтак, кінцевим терміном для подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника є 6 квітня 2020 року.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ч. 4 ст 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, вимоги якої заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом України з процедур банкрутства.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 ст. 45 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відтак, оскільки грошові вимоги ГУ ДПС у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ до боржника заявлено після закінчення строку, встановленого судом для їх подання, такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 973 890,69 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління державної податкової служби у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 43983495) на загальну суму 1 978 094,69 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга;1 718 145,92 грн - третя черга, пені в сумі 255 744,77 грн - шоста черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяву Головного управління державної податкової служби у ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС у ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44069150) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 110,97 грн дослідивши додані до них докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС у ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ у ПрАТ «Компанія РАЙЗ» обліковується заборгованість, яка виникла внаслідок несплати ПрАТ «Компанія РАЙЗ» самостійно нарахованих сум податків з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017-2019 роки в сумі 877,79 грн основного боргу та 233,18 грн пені.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано:
копії податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки) від 13.02.2017, від 29.01.2018, довідку про заборгованість по підприємству ПрАТ «Компанія РАЙЗ», розрахунок податкового боргу.
Грошові вимоги ГУ ДПС у ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані повністю.
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами ГУ ДПС у ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ не надав, проте у судовому засіданні представник боржника проти вимог у розмірі 1 110,97 грн не заперечував.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Суд звертає увагу, що письмову заяву з вимогами до боржника відповідно до відміток Укрпошти було подано ГУ ДПС у ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ 14 червня 2022 року.
Частиною 1статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття щодо боржника справи про банкрутство було здійснено на веб-сайті Вищого Господарського суду 05 березня 2020 за № 64633.
Відтак, кінцевим терміном для подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника є 6 квітня 2020 року.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ч. 4 ст 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для ГУ ДПС у ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ, вимоги якої заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом України з процедур банкрутства.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 ст. 45 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відтак, оскільки грошові вимоги ГУ ДПС у ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ до боржника заявлено після закінчення строку, встановленого судом для їх подання, такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 110,97 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 962,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління державної податкової служби у ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44069150) на загальну суму 6 072,97 грн, а саме: 4 962,00 грн - перша черга; третя черга - 877,79 грн, 233,18 грн - шоста черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяву Головного управління Головного управління державної податкової служби у ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС у ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44118663) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 106 586,63 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС у ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ вбачається, що вимоги до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» виникли:
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (Вільнянське управління ГУ ДРС у Запорізькій області)- 136 937,32 грн;
- з орендної плати з юридичних осіб (Вільнянське управління ГУ ДПС у Запорізькій області) - 775 856,22 грн;
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (Запорізьке управління ГУ ДПС у Запорізькій області) - 595 440,11 грн;
- з орендної плати з юридичних осіб (Запорізьке управління ГУ ДПС у Запорізькій області) - 118 354,46 грн;
- з орендної плати з юридичних осіб (Запорізьке управління ГУ ДПС у Запорізькій області) - 1 613 465,14 грн;
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (Токмацьке управління ГУ ДПС у Запорізькій області) - 198 948, 84 грн;
- з орендної плати з юридичних осіб (Токмацьке управління ГУ ДПС у Запорізькій області) - 667 584,54 грн.
Вказаний податковий борг виник за період 2017 - 2020 роки та підтверджується податковими деклараціями, поданими боржником, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», в яких боржник самостійно визначив суму податків.
Відтак, за ПрАТ «Компанія РАЙЗ» обліковується податковий борг у розмірі 4 106 586,63 грн.
З метою погашення податкового боргу ГУ ДПС у ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ вживало заходи, передбачені ст. 59 Податкового кодексу України - боржнику надсилались податкові вимоги (форма Ю) № 7564-17/08 від 12.12.2017, № 3-54 від 12.01.2015, № 5-59/6 від 16.01.2018.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС у ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 43143945) було надано до суду: оригінал довідки про заборгованість, копії податкових декларацій:
з орендної плати за землю за 2017 рік (№ 9014844159 від 09.02.2017) ( м. Вільнянськ);
з орендної плати за землю за 2018 рік (№ 9017601513 від12.02.2018) ( м. Вільнянськ);
з орендної плати за землю за 2019 рік (№ 9024582880 від 18.02.2019) ( м. Вільнянськ);
з орендної плати за землю за 2019 рік (№ 9028673829 від 18.02.2019) ( м. Вільнянськ);
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік (№ 9008777128) від 01.02.2017) ( м. Вільнянськ);
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік (№ 9010644194) від 02.02.2018) ( м. Вільнянськ);
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік (№ 9024724055 18.02.2019) ( м. Вільнянськ);
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік (№ 9021272646 від 16.02.2017) (Запорізький район);
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік (№ 9010503746 від 01.02.2018) (Запорізький район);
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік (№ 9024723269 від 18.02.2019) (Запорізький район);
з орендної плати за землю за 2017 рік (№ 9015887537 від 10.02.2017) (Запорізький район);
з орендної плати за землю за 2017 рік (№ 9015895551 від 10.02.2017) (Запорізький район);
з орендної плати за землю за 2018 рік (№ 9024858200 від 19.02.2018) (Запорізький район);
з орендної плати за землю за 2018 рік (№ 9024847008 від 19.02.2018) (Запорізький район);
з орендної плати за землю за 2019 рік (№ 9024582891 від 18.02.2019 (Запорізький район);
з орендної плати за землю за 2019 рік (№ 9024582935 від 18.02.2019 (Запорізький район);
з орендної плати за землю за 2020 рік (№ 90286737789 від 18.02.2020) (Запорізький район);
з орендної плати за землю за 2020 рік (№ 902867377989 від 18.02.2020) (Запорізький район);
з орендної плати за землю за 2017 рік (№ 3011665410 від 06.02.2017) (м.Токмак);
з орендної плати за землю за 2018 рік (№ 9005511069 від 25.01.2018) (м.Токмак);
з орендної плати за землю за 2019 рік (№ 9024582977 від 18.02.2019) (м.Токмак);
з орендної плати за землю за 2019 рік (№ 9024723807 від 18.02.2019) (м.Токмак);
з орендної плати за землю за 2020рік (№ 9028673873від 18.02.2017) (м.Токмак);
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік (№ 9011681039 від 06.02.2017) (м.Токмак);
копії податкових вимог (форма Ю) № 7564-17/08 від 12.12.2017, №3-54 від 12.01.2015, № 5-59/6 від 16.01.2018, інтегрована картка платника податків.
Грошові вимоги ГУ ДПС у ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами ГУ ДПС у ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ не надав, проте у судовому засіданні представник боржника проти наявності та розміру вимог не заперечував.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 ПКУ, - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Суд звертає увагу, що письмову заяву з вимогами до боржника відповідно до відміток Укрпошти було подано ГУ ДПС у ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ 19 квітня 2020 року.
Частиною 1статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття щодо боржника справи про банкрутство було здійснено на веб-сайті Вищого Господарського суду 05 березня 2020 за № 64633.
Відтак, кінцевим терміном для подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника є 6 квітня 2020 року.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ч. 4 ст 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для ГУ ДПС у ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, вимоги якої заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом України з процедур банкрутства.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 ст. 45 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відтак, оскільки грошові вимоги ГУ ДПС у ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ до боржника заявлено після закінчення строку, встановленого судом для їх подання, такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 4 106 586,63 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 204,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління державної податкової служби у ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44118663) на загальну суму 4 110 790,63 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 4 106 586,63 грн третя черга без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяву Головного управління державної податкової служби в ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ГУ ДПС в ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ) (ідентифікаційний код 44069166) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 024 369,98 грн, дослідивши додані до них докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства органи державної податкової служби є кредитором, а платник податку, який неспроможний виконати свої зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) - боржником.
Відповідно до наданих відомостей ГУ ДПС в ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) обліковується наступна заборгованість, яка виникла внаслідок несплати ПрАТ «Компанія РАЙЗ» самостійно нарахованих сум податків.
Згідно поданої заяви вбачається, що вимоги ГУ ДПС у Одеській області виникли зі сплати орендної плати з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що виникли в період з 2017 по 2020 роки та з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).
По податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
ПрАТ «Компанія Райз» було подано наступні податкові декларації: № 9021502467 від 16.02.2017 на суму 58 128,78 грн, № 9011187842 від 02.02.2018 на суму 270 516,90 грн, № 9024727554 від 18.02.2019 на суму 303 214,35 грн, № 9015718652 від 10.02.2017 на суму 7 647,20 грн, № 9013048849 від 06.02.2018 на суму 71176,31 грн, № 9015716134 від 10.02.2017 на суму 463,20 грн; № 9023979829 від 16.02.2018 на суму 3990,27 грн, № 9024721903 від 18.02.2018 на суму 2364,00 грн.
Пеня у відповідності до п. 129.3.3 ст. 129 Податкового кодексу України у розмірі 99 835,79 грн. Отже, заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки складає 717 501,01 грн та пеня 99 835,79 грн.
По податку з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):
ПрАТ «Компанія Райз» було подано наступні податкові декларації: № 9022698764 від 17.02.2017 на суму 254 633,81 грн, № 9017812713 від 12.02.2018 на суму 1 018 539,26 грн, № 9024583139 від 18.02.2019 на суму 1 018 539,26 грн, № 9021463567 від 16.02.2017 на суму 24 500,88 грн, № 9017837963 від 12.02.2018 на суму 98 033,52 грн, № 9024582884 від 18.02.2019 на суму 98 033,52 грн, № 9024582416 від 18.02.2019 на суму 232 748,45 грн, акт № 902/15-32-12-09/13980201 від 12.02.2018 на суму 816,70 грн, акт № 9887/15-3212-09/13980201 від 07.05.2018 на суму 1 742,29 грн, пеня у відповідності до п. 129.3.3 ст. 129 Податкового кодексу України у розмірі 459 505,49 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог ГУ ДПС в ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ було надано до суду розрахунки податкового боргу, довідка-розрахунок заборгованості, інтегрована картка платника, копія корінця податкової вимоги,ідентифікаційні дані платника, копії податкових повідомлень-рішень та копії актів з доказами направлення, копії податкових декларацій № 9021502467 від 16.02.2017, № 9011187842 від 02.02.2018, № 9024727554 від 18.02.2019, № 9015718652 від 10.02.2017, № 9013048849 від 06.02.2018, № 9015716134 від 10.02.2017, № 9023979829 від 16.02.2018, № 9024721903 від 18.02.2018, № 9022698764 від 17.02.2017, № 9017812713 від 12.02.2018, № 9024583139 від 18.02.2019, № 9021463567 від 16.02.2017, № 9017837963 від 12.02.2018, № 9024582884 від 18.02.2019, № 9024582416 від 18.02.2019, акт № 902/15-32-12-09/13980201 від 12.02.2018, акт № 9887/15-3212-09/13980201 від 07.05.2018.
Грошові вимоги ГУ ДПС в ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник відзиву на заяву з кредиторськими вимогами ГУ ДПС в ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ не надав, проте в судовому засіданні представник боржника проти вимог у сумі 4 024 369,98 грн. не заперечував.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 56.11 статті 56 ПКУ, - не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175. Податкового кодексу України).
Суд звертає увагу, що письмову заяву з вимогами до боржника відповідно до відміток Укрпошти було подано ГУ ДПС в ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ 26 жовтня 2023 року.
Частиною 1статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття щодо боржника справи про банкрутство було здійснено на веб-сайті Вищого Господарського суду 05 березня 2020 за № 64633.
Відтак, кінцевим терміном для подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника є 6 квітня 2020 року.
Враховуючи наведене та керуючись нормами ч. 4 ст 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для ГУ ДПС в ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ, вимоги якої заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом України з процедур банкрутства.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 ст. 45 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відтак, оскільки грошові вимоги ГУ ДПС в ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ до боржника заявлено після закінчення строку, встановленого судом для їх подання, такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у кредитора правомірно виникло право для звернення до суду із заявою про визнання кредитором боржника на суму 4 024 369,98 грн на підставі доданих до заяви доказів.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що разом з визнаними судом грошовими вимогами кредитора до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5 368,0 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним визнати грошові вимоги Головного управління ДПС в ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44069166) на загальну суму 4 029 737,98 грн, а саме: 5 368,0 грн - перша черга; третя черга - 3 465 028 ,7 грн, шоста черга - 559 341,29 грн, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» (СТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03779834) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 666 666,67 грн та 4 204 грн судового збору дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
25.11.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03779834) було укладено Договір поставки № 359/11-2015.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 359/11-2015, укладеного між СТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03779834) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (соняшника) на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03779834) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - СТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03779834) свої зобов`язання за Договором поставки № 359/11-2015 виконав, сплативши 1 666 666,67 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 26.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
05.11.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03779834) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 359/11-2015 від 25.11.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 359/11-2015 від 25.11.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03779834) кошти у розмірі 1 666 666,67 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 359/11-2015 від 25.11.2015 виконана не була, кошти у розмірі 1 666 666,67 боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03779834) не погашено заборгованість у розмірі 1 666 666,67 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки № 359/11-2015 від 25.11.2015 та додаток до нього, копію платіжного доручення № 22 від 26.11.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 359/11-2015 від 25.11.2015. Всі надані копії документів завірені печаткою СТОВ «НИВА».
Суду для огляду оригінали документів заявником не надано.
Грошові вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» (ідентифікаційний код: 03779834) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 1 666 666,67 грн повністю визнав, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СТОВ «НИВА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СТОВ «НИВА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «НИВА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СТОВ «НИВА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СТОВ «НИВА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СТОВ «НИВА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СТОВ «НИВА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СТОВ «НИВА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СТОВ «НИВА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СТОВ «НИВА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «НИВА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані соби стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СТОВ «НИВА», що лише сам факт, що СТОВ «НИВА`є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СТОВ «НИВА» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СТОВ «НИВА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СТОВ «НИВА» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878, код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
При цьому СТОВ «Нива» у своїй заяві про грошові вимоги та посилаючись на додані документи стверджує, що платіж у розмірі 1 666 666,67 грн був здійснений ним на банківський рахунок ПрАТ «Компанія Райз» № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» та як доказ надає копію платіжного доручення № 22 від 26.11.2015, тобто, вже під час запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива».
Відтак, суд не має законних підстав для визнання вимог СТОВ «НИВА».
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним ВІДМОВИТИ Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «НИВА» (ідентифікаційний код: 03779834) на загальну суму 1 670 870 грн.
Розглянувши заяву Приватного підприємства «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» (ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО») (ідентифікаційний код: 34135504) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 10 683 318,97 грн та 4 204 грн судового збору, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
13.10.2015 між ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір поставки № 1/13/10-2015.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 1/13/10-2015, укладеного між ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ», боржник (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку № ЗП -10101-03033 від 16.10.2015 та додатку № ЗП-10101-03151 від 29.10.2015, які є невід`ємною частиною Договору № 1/13/10-2015. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві (ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» свої зобов`язання за Договором поставки № 1/13/10-2015 від 13.10.2015 виконав, сплативши боржнику 4 683 318,97 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 24 від 15.10.2015 на суму 2 1888 877,72 грн та № 95 від 29.10.2015 на суму 2 494441,25 грн.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав, товар не поставив.
22.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1/13/10-2015 від 13.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 1/13/10-2015 від 13.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» кошти у розмірі 4 683 318,97 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1/13/10-2015 від 13.10.2015 боржником виконана не була, кошти у розмірі 4 683 318,97 не повернуто.
13.10.2015 між ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір поставки № 360/10/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 360/10/15, укладеного між ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» (боржник, за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку № ЗП -10101-03030 від 15.10.2015, який є невід`ємною частиною Договору № 360/10/15. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві (ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО») товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» свої зобов`язання за Договором поставки № №360/10/15 від 13.10.2015 виконав, сплативши 6 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 18 від 15.10.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав, товар не поставив.
22.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 360/10/15 від 13.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 360/10/15 від 13.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» кошти у розмірі 6 000 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 360/10/15 від 13.10.2015 боржником виконана не була, кошти у розмірі 6 000 000,00грн. не повернуто.
Отже, відповідно до наданих документів, боржником на користь ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» не погашено заборгованість у розмірі 10 683 318,97 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки № 1/13/10-2015 від 13.10.2015 та додатки до нього № 10101-03033 від 16.10.2015 та № 10101-03151 від 29.10.2015, платіжне доручення № 24 від 15.10.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 359/11-2015 від 25.11.2015, копію Договору поставки № 359/11-2015 від 25.11.2015 та додаток до нього, платіжне доручення № 24 від 15.10.2015, платіжне доручення № 95 від 29.10.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1/13/10-2015 від 13.10.2015.
Копії наданих документів засвідчені печаткою підприємства та підписом директора Іллєнка О.М., оригінали надані суду для огляду.
Грошові вимоги ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнав, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6, є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора (певними обмеженнями у процедурах голосування).
Тож, суд погоджується із доводами ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО», що лише сам факт, що ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних доручень. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів, та виписки банку для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПП «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019.
За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
При цьому суд звертає увагу, що перерахування грошових коштів за платіжними доручення № 18 від 15.10.2015 та № 24 від 15.10.2015 на суму 8 188 877,72 грн, що надані ПП «Едельвейс Агро», мало бути здійснене на банківський рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», тобто, у період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.
Також не може бути прийнято судом платіжне доручення № 95 від 29.10.2015 на суму 2 494 441,25 грн, оскільки його зміст та форма не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а виписка банку по особовому рахунку ПП «Едельвейс Агро» в АТ «Ощадбанк», де мала проводитись банківська операція відповідно до наданого платіжного доручення, надана не була.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним відмовити у визнанні кредитором боржника Приватному підприємству «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» (ідентифікаційний код: 34135504) на загальну суму 10 687 522,97 грн.
Розглянувши заяву Приватного виробничого-комерційного підприємства (ПВКП «ДОНЕЦЬ» (ідентифікаційний код: 30647489) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 378 746,14 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
28.10.2015 між ПВКП «ДОНЕЦЬ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір поставки № 361/10-2015.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 361/10-2015, укладеного між ПВКП «ДОНЕЦЬ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ», боржник (за договором Постачальник) зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку № ЗП -10101-03128 від 28.10.2015 та додатку № ЗП-10101-03269 від 26.11.2015, які є невід`ємною частиною Договору № 361/10-2015. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві (ПВКП «ДОНЕЦЬ») товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець, (ПВКП «ДОНЕЦЬ») свої зобов`язання за Договором поставки № 361/10-2015 від 28.10.2015 виконав, сплативши 2 378 746,14 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 34 від 29.10.2015 грн. суму 712 079,47 грн та № 25 від 26.11.2015 на суму 1 666 666,67 грн.
Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.11.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПВКП «ДОНЕЦЬ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 361/10-2015 від 28.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 361/10-2015 від 28.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПВКП «ДОНЕЦЬ» кошти у розмірі 2 378 746,14 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 361/10-2015 від 28.10.2015 боржником виконана не була, кошти у розмірі 2 378 746,14 не повернуто.
Отже, відповідно до наданих доказів, боржником на користь ПВКП «ДОНЕЦЬ» не погашено заборгованість у розмірі 2 378 746,14 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки № 361/10-2015 від 28.10.2015 та додатки до нього № ЗП -10101-03128 від 28.10.2015 та № ЗП-10101-03269 від 26.11.2015, платіжне доручення № 34 від 29.10.2015, платіжне доручення № 25 від 26.11.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 361/10-2015 від 28.10.2015.
Копії наданих документів засвідчені печаткою підприємства та підписом директора Іллєнка О.М.
Грошові вимоги ПВКП «ДОНЕЦЬ» до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПВКП «ДОНЕЦЬ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПВКП «ДОНЕЦЬ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПВКП «ДОНЕЦЬ`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПВКП «ДОНЕЦЬ`стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПВКП «ДОНЕЦЬ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПВКП «ДОНЕЦЬ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПВКП «ДОНЕЦЬ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПВКП «ДОНЕЦЬ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПВКП «ДОНЕЦЬ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПВКП «ДОНЕЦЬ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу, суд встановив таке.
ПВКП «ДОНЕЦЬ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ПВКП«ДОНЕЦЬ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПВКП «ДОНЕЦЬ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора (певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПВКП «ДОНЕЦЬ», що лише сам факт, що ПВКП «ДОНЕЦЬ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПВКП «ДОНЕЦЬ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПВКП «ДОНЕЦЬ`вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
ВІдтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПВКП «ДОНЕЦЬ`документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019.
За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Суд звертає увагу, що перерахування грошових коштів за платіжним доручення №25 від 26.11.2015 на суму 1 666 666, 67 грн. мало бути здійснене на банківський рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», тобто, у період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.
Також не може бути прийнято судом платіжне доручення № 34 від 29.10.2015, на суму 712 079,47 грн, оскільки його зміст та форма не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а виписка банку по особовому рахунку ПВКП «ДОНЕЦЬ» в АТ «Ощадбанк», де мала проводитись банківська операція відповідно до наданого платіжного доручення, надана не була.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним відмовити у визнанні кредитором Приватного виробничого-комерційного підприємства «ДОНЕЦЬ» (ідентифікаційний код: 30647489) на суму 2 378 746,14 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» (ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ») (ідентифікаційний код: 34264783) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 21 004 611,17 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
29.01.2015 між ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір поставки № НАС/ЦО-5.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС/ЦО-5, укладеного між ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ», боржник (за договором Постачальник) зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатках від 29.01.2015, які є невід`ємною частиною Договору № НАС/ЦО-5. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві (ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ») товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець (Товариство з обмеженою відповідальністю «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ») свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-5 від 29.01.2015 виконав, сплативши 12 181 543,33 грн, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.
Постачальник (боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
24.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-5 від 29.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО-5 від 29.01.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» суму у розмірі 12 181 543,33 грн, яка була отримана в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-5 від 29.01.2015 боржником виконана не була, кошти у розмірі 12 181 543,33 грн не повернуті.
28.10.2015 між ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір поставки № 356/28/10-2015.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 356/28/10-2015, укладеного між ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ», боржник (за договором Постачальник) зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатках від 28.10.2015 та 23.11 2015, які є невід`ємною частиною Договору № 356/28/10-2015. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві (ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ») товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець (ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ») свої зобов`язання за Договором поставки № 356/28/10-2015 від 28.10.2015 виконав, сплативши 8 823 067,84 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
24.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 356/28/10-2015 від 28.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 356/28/10-2015 від 28.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» кошти у розмірі 8 823 067,84 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 356/28/10-2015 від 28.10.2015 боржником виконана не була, кошти у розмірі 8 823 067,84 грн не повернуто.
Отже, відповідно до наданих документів, боржником на користь ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» не погашено заборгованість у розмірі 21 004 611,17 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору поставки № НАС/ЦО-5 від 29.01.2015 та додатків до нього № ЗП -10101-00259 від 29.01.2015, № ЗП-10101-00388 від 29.01.2015, платіжне доручення № 33 від 29.01.2015, платіжне доручення № 34 від 29.01.2015, платіжне доручення № 36 від 29.01.2015, платіжне доручення № 37 від 29.01.2015, платіжне доручення № 38 від 29.01.2015, платіжне доручення № 39 від 29.01.2015, платіжне доручення № 40 від 29.01.2015, платіжне доручення № 41 від 29.01.2015, платіжне доручення № 42 від 29.01.2015, платіжне доручення № 43 від 29.01.2015, платіжне доручення № 44 від 29.01.2015, платіжне доручення № 45 від 29.01.2015, платіжне доручення № 46 від 29.01.2015, платіжне доручення № 47 від 29.01.2015, платіжне доручення № 48 від 29.01.2015, платіжне доручення № 49 від 29.01.2015, платіжне доручення № 50 від 29.01.2015, платіжне доручення № 51 від 29.01.2015, платіжне доручення № 52 від 29.01.2015, платіжне доручення № 53 від 29.01.2015, платіжне доручення № 56 від 29.01.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-5 від 29.01.2015; копію Договору поставки 356/28/10-2015 від 28.10.2015, копії додатків до Договору поставки № 356/28/10-2015 № ЗП 10101-03126 від 28.10.2015 та № ЗП 10101-03255 від 23.11.2015, платіжне доручення № 260 від 29.10.2015, платіжне доручення № 76 від 23.11.2015 (копія), копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 356/28/10-2015 від 28.10.2015.
Копії наданих документів засвідчені печаткою підприємства та підписом директора Іллєнка О.М., оригінали надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнав, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ`у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ», що лише сам факт, що ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Також не може бути прийнято судом платіжне доручення № 260 від 29.10.2015 на суму 1 080 136,0 грн, оскільки його зміст та форма не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а виписка банку по особовому рахунку ТОВ «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» в АТ «Ощадбанк», де мала проводитись банківська операція відповідно до наданого платіжного доручення, не відповідає вимогам законодавства та не може розглядатися як належний доказ (жодним чином не засвідчена).
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 34264783)на суму 21 004 611,17 грн.
Розглянувши заяву Приватного підприємства «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» (ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 31657262) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 145 243,18 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
28.10.2015 між ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір поставки № 362/10-2015.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 362/10-2015, укладеного між ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» боржник (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупець) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку № ЗП -10101-03127 від 28.10.2015, якій є невід`ємною частиною Договору № 362/10-2015 від 28.10.2015. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві (ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН») товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» свої зобов`язання за Договором поставки № 362/10-2015 від 28.10.2015 виконав, сплативши боржнику 1 141 039,18 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 36 від 29.10.2015 на суму 1 141 039,18 грн.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав, товар не поставив.
04.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 362/10-2015 від 28.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 362/10-2015 від 28.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» кошти у розмірі 1 141 039,18 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 362/10-2015 від 28.10.2015 боржником виконана не була, кошти у розмірі 1 141 039,18 грн не повернуто.
Отже, відповідно до наданих документів, боржником на користь ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» не погашено заборгованість у розмірі 1 141 039,18 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки № 362/10-2015 від 28.10.2015 та додаток до нього № ЗП -10101-03127 від 28.10.2015, платіжне доручення № 36 від 29.10.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 362/10-2015 від 28.10.2015.
Грошові вимоги Приватного підприємства «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 31657262) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнав, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6, є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН», що лише сам факт, що ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
ВІдтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Отже, не може бути прийнято судом платіжне доручення № 36 від 29.10.2015, на суму 1 141 039,18 грн, оскільки його зміст та форма не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а виписка банку по особовому рахунку ПП «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН в АТ «Ощадбанк», де мала проводитись банківська операція відповідно до наданого платіжного доручення, суду надана не була.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватному підприємству «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» на суму 1 141 039,18 грн .
Розглянувши заяву Приватної агрофірми «АГРОСВІТ» (ідентифікаційний код: 32367737) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 717 044,1 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 11.06.2015 між Приватною агрофірмою «АГРОСВІТ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір поставки № НАС/ЦО /11/06-2.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС/ЦО /11/06-2, укладеного між Приватною агрофірмою «АГРОСВІТ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» (боржник, за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку № ЗП10101-01822 від 11.06.2015, який є невід`ємною частиною Договору № НАС/ЦО /11/06-2. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві (Приватній агрофірмі «АГРОСВІТ») товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - Приватна агрофірма «АГРОСВІТ» (ідентифікаційний код: 32367737) свої зобов`язання за Договором поставки НАС/ЦО /11/06-2 від 11.06.2015 виконав, сплативши 706 960,92 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 11.06.2015 та платіжним дорученням № 20 від 16.10.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав, товар не поставив.
18.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та Приватною агрофірмою «АГРОСВІТ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО /11/06-2 від 11.06.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО /11/06-2 від 11.06.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок Приватної агрофірми «АГРОСВІТ» кошти у розмірі 706 960,92 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС/ЦО /11/06-2 від 11.06.2015 боржником виконана не була, кошти у розмірі 706 960,92 грн не повернуто.
- 02.10.2015 між Приватною агрофірмою «АГРОСВІТ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір поставки № 472/10/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 472/10/15, укладеного між Приватною агрофірмою «АГРОСВІТ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ», боржник (за договором Постачальник) зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку № ЗП -10101-02989 від 02.10.2015, якій є невід`ємною частиною Договору № 472/10/15. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві (Приватній агрофірмі «АГРОСВІТ» товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - Приватна агрофірма «АГРОСВІТ» (ідентифікаційний код: 32367737) свої зобов`язання за Договором поставки № 472/10/15. від 02.10.2015 виконав, сплативши боржнику 10 083,18 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 16 від 05.10.2015 на суму 10 083,18 грн.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав, товар не поставив.
15.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та Приватною агрофірмою «АГРОСВІТ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № № 472/10/15 від 02.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 472/10/15 від 02.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок Приватної агрофірми «АГРОСВІТ» кошти у розмірі 10 083,18 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 472/10/15 від 02.10.2015 боржником виконана не була, кошти у розмірі 10 083,18 грн не повернуто.
Отже, відповідно до наданих документів, боржником на користь Приватної агрофірми «АГРОСВІТ» не погашено заборгованість у розмірі 717 044,1 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки № НАС/ЦО /11/06-2 від 11.06.2015 та додаток до нього № ЗП10101-01822 від 11.06.2015 , платіжне доручення № 3 від 11.06.2015, платіжне доручення №20 від 16.10.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО /11/06-2 від 11.06.2015 , копію Договору поставки № 472/10/15 від 02.10.2015 та додаток до нього № ЗП10101-02989 від 02.10.2015, платіжне доручення № 16 від 05.10.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 472/10/15 від 02.10.2015.
Копії наданих документів засвідчені печаткою підприємства та підписом директора ДурницькогоО.І..
Грошові вимоги Приватної агрофірми «АГРОСВІТ» (ідентифікаційний код: 32367737) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора Приватної агрофірми «АГРОСВІТ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог Приватної агрофірми «АГРОСВІТ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, Приватної агрофірми «АГРОСВІТ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість Приватної агрофірми «АГРОСВІТ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви Приватної агрофірми «АГРОСВІТ» які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, Приватна агрофірма «АГРОСВІТ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів Приватною агрофірмою «АГРОСВІТ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Приватна агрофірма «АГРОСВІТ» у своїх запереченнях наголосила на тому, що не зважаючи на те, що Приватна агрофірма «АГРОСВІТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також Приватна агрофірма «АГРОСВІТ» вважає, що надані докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Приватною агрофірмою «АГРОСВІТ`не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги Приватної агрофірми «АГРОСВІТ`за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, Приватна агрофірма «АГРОСВІТ» була юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами Приватної агрофірми «АГРОСВІТ», що лише сам факт, що Приватна агрофірма «АГРОСВІТ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що Приватна агрофірма «АГРОСВІТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви Приватної агрофірми «АГРОСВІТ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором Приватною агрофірмою «АГРОСВІТ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Окремо суд наголошує на тому, що оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи і є підставою для заявлення вимог до боржника, суду надані не були.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу також не були надані.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватної агрофірми «АГРОСВІТ» (ідентифікаційний код: 32367737) суму 717 044,1 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» (ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 35482461) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 472 649 397,12 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» є фінансовою установою та здійснює господарську діяльність на підставі Свідоцтва № 12227 від 11.01.2008 про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів та має Ліцензію національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1131 від 14.12.2012.
08.10.2013 між ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» було укладено Договір відсоткової позики № П/01-10/13. У порядку та на умовах цього Договору позичальнику, ПрАТ «Компанія «РАЙЗ», було надано позику у розмірі 44 700 000,00 грн, яку він зобов`язувався повернути до 08.10.2019. Тобто, останнім днем повернення зазначеної позики є 08.10.2019, після чого заборгованість вважається простроченою. За умовами зазначеного договору розмір відсотків за користування грошовими коштами встановлювався у розмірі 17% річних від загального розміру позики, починаючи з наступного дня, після надання позики і до 08.10.2019 (включно) ( п. 1.3 Договору)
ТОВ КУА «УКРМЯ`СО-ІНВЕСТ» зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, перерахувавши на рахунок ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» 44 700 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 91 від 08.10.2013.
01.07.2014 між ТОВ КУА «УКРМЯ`СО-ІНВЕСТ» було укладено Додаткову угоду до Договору відсоткової позики № П/01-10/13 від 08.10.2013, якою було змінено п. 1.3. Договору, а саме: змінено розмір відсотків за користування грошовими коштами та встановлено такий порядок та розмір відсотків:
- з 09.10.2013 по 01.07.2014 (включно) - 17%;
- з 01.07.2014 по 01.01.2015 (включно)-0,01%;
- з 01.01.2015 і до дня, що передує дню фактичного повернення позики в розмірі 50%.
Станом на день звернення кредитора з цією заявою позика, а також належні відсотки за користуванням грошовими коштами, ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» не повернені.
Отже, заборгованість ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» за Договором № П/01-10/13 від 08.10.2013 складає 44 700 000,00 грн основного боргу та 111 697 143,66 грн відсотків за користування грошовими коштами, загальна сума заборгованості 156 379 143,66 грн.
14.10.2013 між ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір відсоткової позики № П/02-10/13. У порядку та на умовах цього Договору позичальнику, ПрАТ «Компанія «РАЙЗ», було надано позику у розмірі 50 000 000,00 грн, яку він зобов`язувався повернути до 08.10.2019. Тобто, останнім днем повернення зазначеної позики є 08.10.2019, після чого заборгованість вважається простроченою. За умовами зазначеного договору розмір відсотків за користування грошовими коштами встановлювався у розмірі 17% річних від загального розміру позики, починаючи з наступного дня після надання позики і до 08.10.2019 включно ( п. 1.3 Договору).
ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» зобов`язання за договором виконало, перерахувавши на рахунок ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» 50 000 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 93 від 14.10.2013.
01.07.2014 між ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Додаткову угоду до Договору відсоткової позики № П/02-10/13 від 14.10.2013, якою було змінено п. 1.3. Договору, а саме: змінено розмір відсотків за користування грошовими коштами та встановлено такий порядок та розмір відсотків:
- з 15.10.2013 по 01.07.2014 (включно) - 17%;
- з 01.07.2014 по 01.01.2015 (включно)-0,01%;
- з 01.01.2015 і до дня, що передує дню фактичного повернення позики в розмірі 50%.
Станом на день звернення кредитора з цією заявою, позика, а також належні відсотки за користуванням грошовими коштами ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» не повернені.
Отже, заборгованість ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» за Договором № П/02-10/13 від 14.10.2013 складає 50 000 000,00 грн основного боргу та 124 801 150,63 грн відсотків за користування грошовими коштами, загальна сума заборгованості 174 801 150,63 грн.
17.10.2013 між ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір відсоткової позики № П/04-10/13. У порядку та на умовах цього Договору позичальнику ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було надано позику у розмірі 200 000 000,00 грн, яку він зобов`язувався повернути до 08.10.2019. Тобто, останнім днем повернення зазначеної позики є 08.10.2019, після чого заборгованість вважається простроченою. За умовами зазначеного договору розмір відсотків за користування грошовими коштами встановлювався у розмірі 17% річних від загального розміру позики, починаючи з наступного дня після надання позики і до 08.10.2019 включно ( п. 1.3 Договору).
22.10.2013 Додатковою угодою № 1 до Договору відсоткової позики № П/04-10/13 було збільшено з розмір позики на 155 300 000,00 грн.
25.10.2013 Додатковою угодою № 2 до Договору відсоткової позики № П/04-10/13 було збільшено розмір позики на 261 000 000,00 грн.
31.10.2013 Додатковою угодою № 3 до Договору відсоткової позики № П/04-10/13 було збільшено з розмір позики на160 000 000,0 грн.
26.11.2013 Додатковою угодою № 4 до Договору відсоткової позики № П/04-10/13 було збільшено розмір позики на 70 600 000 грн.
Отже, розмір позики за Договором № П/04-10/13від 17.10.2013, враховуючи зміни, внесені Додатковими угодами, становить 846 900 000,00 грн.
ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, перерахувавши на рахунок ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» 846 900 000,00 грн, що підтверджується:
платіжним дорученням № 99 від 17.10.2013 на суму 200 000 000 грн;
платіжним дорученням № 100 від 22.10.2013 на суму 155 300 00,00 грн;
платіжним дорученням № 101 від 25.10.2013 на суму 261 000 000,00 грн;
платіжним дорученням № 103 від 31.10.2013 на суму 160 000 000,00 грн;
платіжним дорученням № 1065 від 26.11.2013 на суму 70 600 000,00 грн.
01.07.2014 між ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Додаткову угоду до Договору відсоткової позики № П/04-10/13 від 14.10.2013, якою було змінено п. 1.3. Договору, а саме змінено розмір відсотків за користування грошовими коштами та встановлено такий порядок та розмір відсотків:
з 18.10.2013 по 01.07.2014 (включно) - 17%;
з 01.07.2014 по 01.01.2015 (включно) - 0,01%;
з 01.01.2015 і до дня, що передує дню фактичного повернення позики, - 50%.
Станом на день звернення кредитора з цією заявою, позика не повернута. Відсотки за користуванням грошовими коштами ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» сплачені частково у розмірі 814 436 721,71 грн.
Отже, заборгованість ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» за Договором № П/04-10/13 від 17.10.2013 складає 846 900 000,00 грн основного боргу та 1 294 569 102,83 грн відсотків за користування грошовими коштами, загальна сума заборгованості 2 141 469 102,83 грн.
Відповідно до наданих документів, боржником на користь ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» не погашено заборгованість у розмірі 2 472 649 397,12 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії наступних документів, а саме:
- договору відсоткової позики № П/01-10/13 від 08.10.2013;
- платіжного доручення № 91 від 08.10.2013;
- додаткової угоди № 1 від 01.07.2014 до Договору П/01-10/13;
- договору відсоткової позики № П/02-10/13 від 14.10.2013;
- платіжного доручення № 93 від14.10.2013;
- додаткової угоди № 1 від 01.07.2014 до Договору П/02-10/13;
- договору відсоткової позики № П/04-10/13 від 17.10.2013;
- додаткової угоди № 1 від 22.10.13 до Договору П/04-10/13;
- додаткової угоди № 2 від 25.10.13 до Договору П/04-10/13;
- додаткової угоди № 3 від 31.10.13 до Договору П/04-10/13;
- додаткової угоди № 4 від 26.11.13 до Договору П/04-10/13;
- додаткової угоди № 5 від 01.07.14 до Договору П/04-10/13;
- платіжного доручення № 99 від17.10.2013, платіжного доручення № 100 від 22.10.2013; платіжного доручення № 101 від25.10.2013, платіжного доручення № 103 від 31.10.2013, платіжного доручення № 106 від 26.11.2013, розрахунок заборгованості за відсотками.
Оригінали зазначених документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ КУА УМІ (ідентифікаційний код: 35482461) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» проти вимог кредитора не заперечував, про що повідомив представник боржника у судовому засіданні.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ», що лише сам факт, що ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявники надали до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
ВІдтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ КУА «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «УКРМ`ЯСО - ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 35482461) на суму 2 472 649 397,12 грн.
Розглянувши заяву Приватної агрофірми «ПОЛУЗІРСЬКА» (ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА») (ідентифікаційний код: 30731348) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 6 720 000,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
30.05.2016 між ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 31/05-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 31/05-16, укладеного між ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» (боржник, за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) нафтопродукти на умовах 100% передоплати, яка відповідно до п. 4.2 Договору мала бути здійснена до 30.06.2016, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку (специфікації) № 1, який є невід`ємною частиною Договору № 31/05-16. У відповідності до п. 3 специфікації (додатку № 1 до Договору) Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві (ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА») товар протягом 365-ти днів з моменту підписання специфікації (додаток до Договору № 1). Покупець - ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» свої зобов`язання за Договором поставки № 31/05-16 від 30.05.2016 виконав, сплативши 3 000 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 747 від 31.05.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав, товар не поставив.
24.06.2016 між ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 18/06/16.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки сільськогосподарської продукції № 18/06/16, укладеного між ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» боржник (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку № ЗП -10101- 1 від 30.06.2016, який є невід`ємною частиною Договору № 18/06/16
У відповідності до умов, викладених у додатку № ЗП-10101-1 від 30.06.2016, який є невід`ємною частиною Договору № 18/06/16, Покупець - ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» був зобов`язаний оплатити товар на умовах 100% передоплати до 31.07.2016. Строк поставки товару Договором № 18/06/16 та додатком до нього не визначено. Покупець - ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» свої зобов`язання за Договором поставки № 18/06/16. від 24.06.2016 виконав, сплативши боржнику 120 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 771 від 30.06.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») товар не поставив.
28.08.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 18/06/16 від 24.06.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 18/06/16 від 24.06.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» кошти у розмірі 120 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 18/06/16 від 24.06.2016 боржником виконана не була, кошти у розмірі 120 000,00 грн не повернуто.
25.07.2016 між ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА`та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір поставки № 19/07/16.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 19/07/16, укладеного між ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ», боржник (за договором Постачальник) зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку № ЗП-10101-1 від 28.07.2016, який є невід`ємною частиною Договору №.19/07/16.
У відповідності до умов, викладених у додатку № ЗП -10101-1 від 28.07.2016, який є невід`ємною частиною Договору № 19/07/16, Покупець - ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» був зобов`язаний оплатити товар на умовах 100% передоплати до 31.08.2016. Строк поставки товару Договором №19/07/16 та додатком до нього не визначено. Покупець - ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» свої зобов`язання за Договором поставки № 19/07/16. від 25.07.2016 виконав, сплативши боржнику 3 600 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 789 від 28.07.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») товар не поставив.
28.11.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки паливно - мастильних матеріалів № 19/07/16 від 25.07.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки паливно - мастильних матеріалів № 19/07/16 від 25.07.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» кошти у розмірі 3 600 000,00грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки паливно - мастильних матеріалів № 19/07/16 від 25.07.2016 боржником виконана не була, кошти у розмірі 3 600 000,00 грн. не повернуто.
Отже, відповідно до наданих документів, боржником на користь ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» не погашено заборгованість у розмірі 6 720 000,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копіюДоговору поставки нафтопродуктів № 31/05-16 від 30.05.2016, копію додатку (специфікації) № 1від 30.05.2016 до Договору № 31/05-16, платіжне дорученням № 747 від 31.05.2016, копію Договору поставки сільськогосподарської продукції № 18/06/16від 24.06.2016 та додаток до нього № ЗП -10101- 1 від 30.06.2016, копію платіжного доручення № 771 від 30.06.2016, копію Угоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 18/06/16 від 24.06.2016 (від 28.08.2016), копію Договору поставки № 19/07/16 від 25.07.2016 та додаток до нього № ЗП -10101- 1 від 28.07.2016, копію платіжного доручення № 789 від 28.07.2016, копію Угоди про розірвання Договору поставки паливно - мастильних матеріалів № 19/07/16. від 25.07.2016 (від 28.11.2018).
Копії наданих документів засвідчені печаткою, оригінали надані суду для огляду.
Грошові вимоги ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА`до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг повністю визнав, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактом потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА`у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА`вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА`було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА», що лише сам факт, що ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА`є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявники надали до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
ВІдтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА`документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Отже, твердження ПАФ «ПОЛУЗІРСЬКА» про існування заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями № 747 від 31.05.2016, № 771 від 30.06.2016, № 789 від 28.07.2016 спростовується матеріалами мправи та не може бути прийняте судом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватної агрофірми «ПОЛУЗІРСЬКА» (ідентифікаційний код: 30731348) на суму 6 720 000,00 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» (ідентифікаційний код: 34998747) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 135 000,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
22.06.2015 між ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено Договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №22/06/15-03, відповідно до умов якого кредитор, ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 135 000,00 грн. в строк до 22.06.2018.
Кредитор ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» виконало свої обов`язки по Договору № 22/06/15-03, надавши фінансову допомогу у розмірі 135 00,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 22.06.2015.
Зобов`язання за Договором № 22/06/15-03 від 22.06.2015 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ» не виконав, кошти у розмірі 135 000, 00 грн не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» не погашено заборгованість у розмірі 135 00, 00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору № 22/06/15-03 від 22.06.2015, платіжного доручення № 4 від 22.06.2015.
Всі надані копії документів не завірені. Оригінали надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг повністю визнав, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД`стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД`та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подано лише копію платіжного доручення, яка не завірена печаткою підприємства, а не банком і не може розглядатися судом як належний доказ.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД`у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД», що лише сам факт, що ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копію платіжного документу. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подано лише копія платіжного доручення, яка не містятить обов`язкові реквізити та не могла бути проведена банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Виходячи з викладеного, суд не приймає платіжне доручення № 4 від 22.06.2015 як належний доказ існування законних вимог до боржника.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» (ідентифікаційний код: 34998747) на суму 135 000,00 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕДОРІВКА І К» (ТОВ «ФЕДОРІВКА І К») (ідентифікаційний код: 32583422) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 3 329 585,63 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
25.11.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕДОРІВКА І К» було укладено Договір поставки № 634/01/11-15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 634/01/11-15, укладеного між ТОВ «ФЕДОРІВКА І К» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до термінів оплати та поставки товару, викладених у Додатку № ЗП-01101-03245 від 25.11.2013 до Договору № 634/01/11-15, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ФЕДОРІВКА І К» товар після отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «ФЕДОРІВКА І К» свої зобов`язання за Договором поставки № 634/01/11-15 виконав, сплативши 3 329 583,63 грн, що підтверджується випискою по рахунку ТОВ «ФЕДОРІВКА І К» від 26.11.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
20.09.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ФЕДОРІВКА І К» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № № 634/01/11-15від 25.11.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 634/01/11-15 від 25.11.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕДОРІВКА І К» (ідентифікаційний код: 32583422) кошти у розмірі 3 329 585,63 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 634/01/11-15 від 25.11.2015 виконана не була, кошти у розмірі 3 329 585,63 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів боржником на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕДОРІВКА І К» (ідентифікаційний код: 32583422) не погашено заборгованість у розмірі 3 329 585,63 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки № 634/01/11-15 від 25.11.2015 та додаток до нього, виписку по рахунку від 26.11.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 634/01/11-15-2015 від 25.11.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ФЕДОРІВКА І К».
Для огляду суду надані оригінали Договору поставки № 634/01/11-15 від 25.11.2015 та додаток до нього, Угоди від 20.09. 2018 про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 634/01/11-15-2015 від 25.11.2015.
Грошові вимоги ТОВ «ФЕДОРІВКА І К» (ідентифікаційний код: 32583422) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнав, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ФЕДОРІВКА І К`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ФЕДОРІВКА І К», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ФЕДОРІВКА І К`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ФЕДОРІВКА І К`стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ФЕДОРІВКА І К», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ФЕДОРІВКА І К`та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактом потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ФЕДОРІВКА І К», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ФЕДОРІВКА І К`у своїх запереченнях наголосило на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ФЕДОРІВКА І К» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також ТОВ «ФЕДОРІВКА І К» вважає, що надані ним докази відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ФЕДОРІВКА І К» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ФЕДОРІВКА І К», що лише сам факт, що ТОВ «ФЕДОРІВКА І К» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ФЕДОРІВКА І К`є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяви із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копію виписку по рахунку №26044301875526 ТОВ «ФЕДОРІВКА І К» за 26.11.2015, відкритому у ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива». Оригінал зазначеної виписки наданий не був. Інших доказів підтвердження грошових вимог ТОВ «ФЕДОРІВКА І К» суду надано не було.
Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ФЕДОРІВКА І К» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕДОРІВКА І К» (ідентифікаційний код: 32583422) на суму 3 329 585,63 грн.
Розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «ОБЕРІГ» (ПСП«ОБЕРІГ» (ідентифікаційний код: 32387224) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 3 709 953,88 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
27.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та Приватним сільськогосподарським підприємством «ОБЕРІГ»(ідентифікаційний код: 32387224) було укладено Договір поставки № 506/10-2015
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 506/10-2015, укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством «ОБЕРІГ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатках, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до термінів оплати та поставки товару, викладених у Додатку № ЗП-01101-03099 від 27.10.2015 та у Додатку № ЗП-01101-03157 від 27.10.2015 до Договору № 506/10-2015, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - Приватному сільськогосподарському підприємству «ОБЕРІГ» товар після отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - Приватне сільськогосподарське підприємство «ОБЕРІГ» свої зобов`язання за Договором поставки № 506/10-2015 виконав, сплативши 3 709 953,88 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 52847871 від 28.10.2015 на суму 3 464 668,88 грн та платіжним дорученням № 53912996 від 30.10.2015 на суму 245 285,00 грн.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
25.09.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПСП«ОБЕРІГ» було Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 506/10-2015від 27.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 506/10-2015 від 27.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок Приватного сільськогосподарського підприємства «ОБЕРІГ» (ідентифікаційний код: 32387224) кошти у розмірі 3 709 953,88 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 506/10-2015 боржником виконана не була, кошти у розмірі 3 709 953,88 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на ПСП«ОБЕРІГ» не погашено заборгованість у розмірі 3 709 953,88 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки № 506/10-2015 від 27.10.2015 та додатки до нього від 27.10.2015, від 30.10.2015, платіжне доручення № 52847871 від 28.10.2015 та платіжне доручення № 53912996 від 30.10.2015, Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 506/10-2015 від 27.10.2015 (від 25.09.2018).
Всі надані копії документів завірені печаткою ПСП «ОБЕРІГ (ідентифікаційний код: 32387224).
Для огляду суду надані оригінали наступних документів: додатки до Договору поставки № 506/10-2015 від 27.10.2015від 27.10.2015, від 30.10.2015, платіжні доручення № 52847871 від 28.10.2015, № 53912996 від 30.10.2015
Грошові вимоги ПСП «ОБЕРІГ» (ідентифікаційний код: 32387224) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 3 709 953,88 грн повністю визнав, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПСП«ОБЕРІГ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПСП«ОБЕРІГ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПСП«ОБЕРІГ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПСП«ОБЕРІГ» стосовно боржника є беззаперечною.
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредитора може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПСП«ОБЕРІГ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПСП«ОБЕРІГ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також ПСП«ОБЕРІГ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПСП«ОБЕРІГ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також судом встановлено, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у АТ «Ощадбанк»
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПСП«ОБЕРІГ» що лише сам факт, що ПСП«ОБЕРІГ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПСП«ОБЕРІГ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявники надали до суду копії платіжних документів ( платіжних доручень).
Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПСП«ОБЕРІГ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у АТ «Ощадбанк», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПСП«ОБЕРІГ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного сільськогосподарського підприємства «ОБЕРІГ» (ідентифікаційний код: 32387224) на суму 3 709 953,88 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГОРФІРМА «МРІЯ» (ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ») (ідентифікаційний код: 30869176) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 398 206,37 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГОРФІРМА МРІЯ» було укладено Договір поставки № НАС/ЦО-0512.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС/ЦО-0512, укладеного між ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді до вказаного договору від 13.05.2015. У відповідності до термінів оплати та поставки товару, викладених у Додатковій угоді № 1 від 13.05.2015 до Договору № НАС/ЦО-0512, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» товар після отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-0512 від 13.05.2015 виконав, сплативши 398 206,37 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 13.05.2015 на суму 398 206,37 грн.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
10.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0512, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО-0512 від 13.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» кошти у розмірі 398 206,37 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0512 від 13.05.2015 виконана не була, кошти у розмірі 398 206,37 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» не погашено заборгованість у розмірі 398 206,37 грн. від 16.04.2020.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору поставки № НАС/ЦО-0512 від 13.05.2015 та Додаткову угоду № 1 від 13.05.2015, платіжне доручення № 1 від 13.05.2015, Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0512 від 13.05.2015 (від 10.03.2018).
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АГРОФІРМА «МРІЯ».
Оригінали надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 30869176) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнав, про що повідомив суд заявою.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ`у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ», що лише сам факт, що ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ`є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подано лише копія платіжнлго доручення, яке не містятить обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АГОРФІРМА «МРІЯ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення, а саме № 1 від 13.05.2015 на суму 398 206,37 грн не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГОРФІРМА «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 30869176) на суму 398 206,37 грн.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ФІАЛКА» (СТОВ «ФІАЛКА» ) (ідентифікаційний код:03772281) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5 239 272,91 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ФІАЛКА» було укладено Договір поставки № НАС/ЦО-0506.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС/ЦО-0506, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ФІАЛКА» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатках, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до термінів оплати та Додатку № 1 від 13.05.2015, Додатку № 2 від 13.05.2015 до Договору № НАС/ЦО-0506 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «ФІАЛКА» товар після отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ФІАЛКА» свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-0506 виконав, сплативши 5 239 272,91 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 13.05.2015 на суму 839 272,91 грн та платіжним дорученням № 53780134 від 28.10.2015 на суму 4 400 000,00 грн.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
10.04.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ФІАЛКА» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0506, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-0506 від 13.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ФІАЛКА» кошти у розмірі 5 239 272,91 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0506 від 13.05.2015 виконана не була, кошти у розмірі 5 239 272,91 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ФІАЛКА» не погашено заборгованість у розмірі 5 239 272,91 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору поставки № НАС/ЦО-0506 від 13.05.2015, Додаток № 1 від 13.05.2015 та Додаток № 2 від 13.05.2015, платіжне доручення № 10 від 13.05.2015, платіжне доручення № 53780134 від 28.10.2015, Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0506 від 13.05.2015 (від 10.04.2017), платіжне доручення № 10 від 13.05.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою СТОВ «ФІАЛКА».
Для огляду суду надані оригінали Договору поставки № НАС/ЦО-0506 від 13.05.2015, Додаток № 1 від 13.05.2015 та Додаток № 2 від 13.05.2015, Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0506 від 13.05.2015 (від 10.04.2017).
Грошові вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ФІАЛКА» (ідентифікаційний код:03772281) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СТОВ «ФІАЛКА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СТОВ «ФІАЛКА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «ФІАЛКА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СТОВ «ФІАЛКА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СТОВ «ФІАЛКА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СТОВ «ФІАЛКА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СТОВ «ФІАЛКА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СТОВ «ФІАЛКА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СТОВ «ФІАЛКА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СТОВ «ФІАЛКА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «ФІАЛКА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СТОВ «ФІАЛКА», що лише сам факт, що СТОВ «ФІАЛКА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СТОВ «ФІАЛКА» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів, для огляду суду надані оригінали Договору поставки № НАС/ЦО-0506 від 13.05.2015, Додаток № 1 від 13.05.2015 та Додаток № 2 від 13.05.2015, Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0506 від 13.05.2015 (від 10.04.2017).
Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СТОВ «ФІАЛКА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СТОВ «ФІАЛКА» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ФІАЛКА» (ідентифікаційний код: 03772281) суму 5 239 272,91 грн.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені ЩОРСА (СТОВ імені ЩОРСА) (ідентифікаційний код: 03771471) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 3 962 855,26 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
27.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ імені ЩОРСА було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 505/10-2015.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 505/10-2015, укладеного між СТОВ імені ЩОРСА та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатках, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до термінів оплати та Додаток № ЗП101-03130 від 27.10.2015, Додаток № ЗП101-03131 від 27.10.2015 до Договору № 505/10-2015, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ імені ЩОРСА товар після отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - СТОВ імені ЩОРСА свої зобов`язання за Договором поставки № 505/10-2015 виконав, сплативши 3 962 855,26 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 53780104 від 28.10.2015 на суму 1 026 802,53 грн та платіжним дорученням № 13 від 27.11.2015 на суму 2 936 052,73 грн.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
25.09.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ імені ЩОРСА було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 505/10-2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 505/10-2015 від 27.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ імені ЩОРСА кошти у розмірі 3 962 855,26 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 505/10-2015 від 27.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 3 962 855,26 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СТОВ імені ЩОРСА не погашено заборгованість у розмірі 3 962 855,26 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору поставки № 505/10-2015 від 27.10.2015, Додаток № ЗП101-03130 від 27.10.2015 та Додаток № ЗП101-03131 від 27.10.2015, платіжне доручення № 53780104 ( #54251980)від 28.10.2015, платіжне доручення № 13 від 27.11.2015, Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 505/10-2015 від 27.10.2015 (від 25.09.2018).
Всі надані копії документів завірені печаткою СТОВ імені ЩОРСА оригінали надані суду для огляду.
Грошові вимоги СТОВ імені ЩОРСА (ідентифікаційний код: 03771471) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 3 962 855,26 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СТОВ імені ЩОРСА у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СТОВ імені ЩОРСА, що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ імені ЩОРСА було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СТОВ імені ЩОРСА стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СТОВ імені ЩОРСА, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СТОВ імені ЩОРСА та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СТОВ імені ЩОРСА, що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СТОВ імені ЩОРСА у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СТОВ імені ЩОРСА є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СТОВ імені ЩОРСА вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ імені ЩОРСА було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_9 , що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СТОВ імені ЩОРСА, що лише сам факт, що СТОВ імені ЩОРСА є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СТОВ імені ЩОРСА є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СТОВ імені ЩОРСА вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СТОВ імені ЩОРСА документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені ЩОРСА (ідентифікаційний код: 03771471) на суму 3 962 855,26 грн.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені ЧКАЛОВА (скорочена назва СТОВ імені ЧКАЛОВА) (ідентифікаційний код: 03780279) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 935 472,76 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ імені ЧКАЛОВА було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0504.
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО-0504, укладеного між СТОВ імені ЧКАЛОВА та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатках, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до термінів оплати та Додатку № 1 від 13.05.2015 до Договору № НАС/ЦО-0504, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві СТОВ імені ЧКАЛОВА товар після отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - СТОВ імені ЧКАЛОВА свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-0504 виконав, сплативши 935 472,76 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 37 від 13.05.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
24.05.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ імені ЧКАЛОВА було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-0504 від 13.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ імені ЧКАЛОВА кошти у розмірі 935 472,76 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 30-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору № НАС/ЦО-0504 від 13.05.2015 поставки на умовах 100% передоплати виконана не була, кошти у розмірі 935 472,76 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СТОВ імені ЧКАЛОВА не погашено заборгованість у розмірі 935 472,76 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору поставки № НАС/ЦО-0504 від 13.05.2015, Додатку № 1 від 13.05.2015, платіжного доручення № 37 від 13.05.2015, Угоди про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-0504 від 13.05.2015 на умовах 100% передоплати від 24.05.2017).ї
Всі надані копії документів завірені печаткою СТОВ імені ЧКАЛОВА (ідентифікаційний код: 03780279). Оригінали надані для огляду суду.
Грошові вимоги СТОВ імені ЧКАЛОВА до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СТОВ імені ЧКАЛОВА у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СТОВ імені ЧКАЛОВА, що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ імені ЧКАЛОВА було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СТОВ імені ЧКАЛОВА стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СТОВ імені ЧКАЛОВА, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СТОВ імені ЧКАЛОВА та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СТОВ імені ЧКАЛОВА, що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СТОВ імені ЧКАЛОВА у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СТОВ імені ЧКАЛОВА є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СТОВ імені ЧКАЛОВА вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ імені ЧКАЛОВА було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_9 , що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СТОВ імені ЧКАЛОВА, що лише сам факт, що СТОВ імені ЧКАЛОВА є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СТОВ імені ЧКАЛОВА є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СТОВ імені ЧКАЛОВА вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
ВІдтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СТОВ імені ЧКАЛОВА документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені ЧКАЛОВА (ідентифікаційний код: 03780279) на суму 935 472,76 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» (скорочена назва ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» (ідентифікаційний код: 37339531) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 200 000 000,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
24.12.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» (ідентифікаційний код: 37339531) було укладено Договір поставки № 24-12/2015.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 24-12/2015, укладеного між ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) мінеральні добрива на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент та ціна визначені в видаткових накладних. У відповідності до термінів оплати та поставки товару, викладених у п.3.2.1 Договору, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» товар протягом 30-ти днів після отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за Договором поставки № 24-12/2015 від 24.12.2015 виконав, сплативши 200 000 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.12.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
02.05.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 24-12/2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 24-12/2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» кошти у розмірі 200 000 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 24-12/2015 від 24.12.2015 виконана не була, кошти у розмірі 200 000 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів боржником на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» не погашено заборгованість у розмірі 200 000 000 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору поставки № 24-12/2015 від 24.12.2015, платіжного доручення № 320 від 12.12.2015, платіжного доручення № 321 від 12.12.2015, платіжного доручення № 322 від 12.12.2015 платіжного доручення № 323 від 12.12.2015, платіжного доручення № 324 від 12.12.2015, платіжного доручення № 325 від 12.12.2015, платіжного доручення № 326 від 12.12.2015 платіжного доручення № 327 від 12.12.2015, платіжного доручення № 328 від 12.12.2015, платіжного доручення № 329 від 12.12.2015, Угоди про розірвання Договору поставки № 24-12/2015 від 24.12.2015 (від 02.05.2018).
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» (ідентифікаційний код: 37339531). Оригінали надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР», що лише сам факт, що ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
ВІдтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» на суму 200 000 000 грн.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНА-РАЙЗ» (ПрАТ«УКРАЇНА-РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 03779805) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 208 590,68 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
25.11.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНА - РАЙЗ» було укладено Договір поставки насіння № 444/11-15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння № 444/11-15, укладеного між Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНА - РАЙЗ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатках, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Додатку № /ЗП-10101-03247 від 25.11.2015 до Договору № 444/11-15 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «УКРАЇНА-РАЙЗ» товар після отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ПрАТ «УКРАЇНА-РАЙЗ» свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-0502 виконав, сплативши 1 208 590,68 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 26.11.2015 на суму 1 190 130,13 грн та платіжним дорученням № 17 від 10.12.2015 на суму 18 460,55 грн.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
24.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНА - РАЙЗ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 444/11-15, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 444/11-15 від 25.11.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «УКРАЇНА-РАЙЗ`кошти у розмірі 1 208 590,68 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0502 від 13.05.2015 виконана не була, кошти у розмірі 1 208 590,68 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь Приватного акціонерного товариством «УКРАЇНА - РАЙЗ» не погашено заборгованість у розмірі 1 208 590,68 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору поставки № 444/11-15 від 25.11.2015, Додатку № /ЗП-10101-03247 від 25.11.2015, платіжного доручення № 11 від 26.11.2015, платіжного дорученням № 17 від 10.12.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 444/11-15 від 25.11.2015 ( від 24.10.2017).
Вказані копії завірені печаткою підприємства. Оригінали платіжного доручення № 11 від 26.11.2015. та платіжного дорученням № 17 від 10.12.2015 надані суду для огляду.
Грошові вимоги ПрАТ «УКРАЇНА-РАЙЗ» до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі (повідомлення від 21.10.2020).
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 1 208 590,68 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПрАТ «УКРАЇНА-РАЙЗ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПрАТ «УКРАЇНА-РАЙЗ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ «УКРАЇНА-РАЙЗ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПрАТ«УКРАЇНА-РАЙЗ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПрАТ«УКРАЇНА-РАЙЗ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПрАТ«УКРАЇНА-РАЙЗ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6, є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПрАТ«УКРАЇНА-РАЙЗ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПрАТ«УКРАЇНА-РАЙЗ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПрАТ«УКРАЇНА-РАЙЗ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПрАТ«УКРАЇНА-РАЙЗ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ«УКРАЇНА-РАЙЗ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПрАТ«УКРАЇНА-РАЙЗ», що лише сам факт, що ПрАТ«УКРАЇНА-РАЙЗ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПрАТ«УКРАЇНА-РАЙЗ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПрАТ«УКРАЇНА-РАЙЗ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
ВІдтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПрАТ«УКРАЇНА-РАЙЗ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНА-РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 03779805) на суму 1 208 590,68 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГОФІРМА ТІНЬКИ» (ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ») (ідентифікаційний код: 14183688) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 323 008,11 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне (заява у т. 10, додані до неї документи (копії) у т. 64).
28.01.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 486/01/16.
Відповідно до Додаткової угоди в № 1 від 28.01.2014 до Договору № 486/01/16, укладеного між та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію в строки та на умовах, передбачених Договором та Додатковими угодами до нього, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку № 1 від 28.01.2016, який є невід`ємною частиною Договору, яким визначено поставку кукурудзи на загальну суму 181 008,11 грн в строк до 31.12.2016, термін оплати визначено до 31.12.2016.
Покупець - ТОВ АГРОФІРМА ТІНЬКИ свої зобов`язання за Договором поставки № 486/01/16 та Додаткової угоди № 1 від 28.01.2018 виконав, сплативши 181 008,11 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 8 від 29.012.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав, товар не поставив.
26.12.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ АГРОФІРМА ТІНЬКИ було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 486/01/16 від 28.01.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 486/01/16 від 28.01.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ АГРОФІРМА ТІНЬКИ (ідентифікаційний код: 14183688) кошти у розмірі 181 008,11,8 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода від 26.12.2017 про розірвання Договору поставки № 486/01/16 боржником виконана не була, кошти у розмірі 181 008,11 грн боржником не повернуто.
30.05.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ АГРОФІРМА ТІНЬКИ було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 35/05-16. Відповідно до Договору поставки № 35/05-16, укладеного між ТОВ АГРОФІРМА ТІНЬКИ та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався поставити кредитору (за договором покупця) дизельне паливо на суму 92 000,00 грн відповідно до специфікацій до Договору, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
Покупець - ТОВ АГРОФІРМА ТІНЬКИ свої зобов`язання за Договором поставки № 35/05-16 виконав, сплативши 92 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного дорученням № 655 від 31.05.2016.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
25.07.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передплати № 15/07/16. Відповідно до Договору поставки № 15/07/16, та Додатку до вказаного Договору № 1 від 25.07.2016 боржник (за договором Постачальник) зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння пшениці на суму 390 000,00 грн в строк до 31.08.2016 на умовах 100 % передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
Покупець - ТОВ АГРОФІРМА ТІНЬКИ свої зобов`язання за Договором поставки № 15/07/16-16 виконав, сплативши 390 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 657 від 28.07.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, грошові кошти не повернув.
26.12.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» було укладено Угоду про розірвання Договору № 15/07/16 від 25.07.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору № 15/07/16. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» кошти у розмір 390 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору № 15/07/16 від 25.07.2016 боржником виконана не була, кошти у розмірі 390 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» існує заборгованість у розмірі 1 323 008,11 грн..
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду наступні докази, а саме: копію Договору поставки № 486/01/16 від 28.01.201, копію Додаткової угоди № 1 від 28.01.2016, копію платіжного доручення № 8 від 29.01.2016, копію Угоди про розірвання Договору№486/01/16 від 26.12.2017; копію Договору поставки нафтопродуктів № 35/05-16 від 30.05.2016, копію платіжного доручення № 16 від 28.02.2014, копію Угоди про розірвання Договору № 35/05-16 від 26.12.2017, копію Договору поставки № 15/07/16 від 25.07.2016, платіжне доручення № 657 від 28.07.2016, копію Угоди про розірвання Договору поставки № 15/07/16 від 26.12.2017.
Надані копії завірені печаткою підприємства. Оригінали для огляду суду не надавалтсь.
Грошові вимоги ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані повністю.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20 ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ», що лише сам факт, що ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Судом встановлено, що до заяви ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» на підтвердження суми кредиторських вимог у розмірі 1 323 008,11 грн було долучено копії платіжних доручень № 650 від 28.04.2016 (на суму 180 000), № 658 від 28.07.2016 на суму 480 000 грн.) , які не мають відношення до наданих договорів.
Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
ВІдтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АГРОФІРМА ТІНЬКИ`документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» (ідентифікаційний код: 14183688) на суму 1 323 008,11 грн.
Розглянувши заяву Приватного підприємства «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (ідентифікаційний код: 30810976) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 579 616,85 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
17.01.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» було укладено Договір поставки мінеральних добрив на умовах відстроченого кінцевого розрахунку № 050012. Відповідно до Додатку № 1 від 27.02.2014 до Договору № 05012, укладеного між ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (ідентифікаційний код: 30810976) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) мінеральні добрива на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку № 1 від 27.02.2014, якій є невід`ємною частиною Договору. Покупець - ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» свої зобов`язання за Договором поставки № 050012 виконало, сплативши 673 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 28.02.2014.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором виконав частково - поставив товар на суму 390 271,2 грн, що підтверджується видатковими накладними .
18.01.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 050012 від 27.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 050012 від 17.01.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (ідентифікаційний код: 30810976) кошти у розмірі 246 728,8 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 1-го року з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки № 050012 боржником виконана не була, кошти у розмірі 246 728,8 грн боржником не повернуто.
18.04.2013 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» було укладено Договір поставки засобів захисту рослин № 353012. Відповідно до Договору поставки № 353012, укладеного між ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (ідентифікаційний код: 30810976) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) засоби захисту рослин, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Покупець - ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» свої зобов`язання за Договором поставки № 353012 виконав, сплативши 200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 28.02.2014.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
15.04.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 353012 від 18.04.2013, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 353012 від 18.04.2013. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (ідентифікаційний код: 30810976) кошти у розмір 200 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 2-х років з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 353012 боржником виконана не була, кошти у розмірі 200 000,00 грн боржником не повернуто.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передплати № НАС/ЦО - 0507. Відповідно до Договору поставки № НАС/ЦО - 0507, укладеного між ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (ідентифікаційний код: 30810976) та Додатку № 1 від 13.05.2013 та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння соняшнику на суму 132 888,05 грн, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
Покупець - ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» свої зобов`язання за Договором поставки № 353012 виконав, сплативши 132 888,05 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 13.05.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
11.05.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП твом «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО -0507 від 13.05.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО - 0507. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (ідентифікаційний код: 30810976) кошти у розмір 132 888,05 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО -0507 боржником виконана не була, кошти у розмірі 132 888,05 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» не погашено заборгованість у розмірі 579 616,85 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки № 050012 від 27.10.2015, платіжне доручення № 17 від 28.02.2014, видаткові накладні № вн-10012-01721 від 26.06.2014, № вн-10012000767 від 04.04.2014, № 10012-00932 від 18.04.2014, копію Договору поставки № 050012 від 27.10.2015, копію платіжного доручення № 16 від 28.02.2014, копію Угоди про розірвання, копію Договору поставки № 353012 від 18.04.2013, платіжне доручення № 16 від 25.02.2014, копію Угоди про розірвання Договору поставки № 353012 від 18.04.2013 (від 15.04.2016), копію Договору поставки № НАС/ЦО - 0507 від 13.05.2015, Додаток до договору № НАС/ЦО - 0507 від 13.05.2015, платіжне доручення № 29 від 13.05.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО - 0507 від 13.05.2015 (від 11.05.2018)
Грошові вимоги ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (ідентифікаційний код: 30810976) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 579 616,85 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора (певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ», що лише сам факт, що ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
ВІдтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПП «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного підприємства «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (ідентифікаційний код: 30810976) на суму 579 616,85 грн.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «ІМ. ТЕЛЬМАНА» (ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА) (ідентифікаційний код: 03779685) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 216 000,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
04.05.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передплати № 443/05-16. Відповідно до Додатку № 1 від 04.05.2016 до Договору № 443/05-16, укладеного між ПрАТ «ІМ. ТЕЛЬМАНА» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) кукурудзу 3-го класу на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку № 1 від 04.05.2016, який є невід`ємною частиною Договору. Покупець - ПрАТ «ІМ. ТЕЛЬМАНА» свої зобов`язання за Договором поставки № 443/05-16 виконало, сплативши 36 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 519 від 11.05.2016.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав, товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «ІМ. ТЕЛЬМАНА» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 443/05-16 від 04.05.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки №443/05-16 від 04.05.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «ІМ.ТЕЛЬМАНА» кошти у розмірі 36 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 443/05-16 боржником виконана не була, кошти у розмірі 36 000,00 грн боржником не повернуто.
25.07.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «ІМ. ТЕЛЬМАНА» було укладено Договір № 25/07-16 поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передплати. ПрАТ «ІМ. ТЕЛЬМАНА» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) дизельне паливо, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Покупець - ПрАТ «ІМ. ТЕЛЬМАНА» свої зобов`язання за Договором поставки № 25/07-16 виконав, сплативши 180 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 526 від 28.07.2016.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «ІМ. ТЕЛЬМАНА» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 25/07-16 від 25.07.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 25/07-16 від 25.07.2016. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «ІМ. ТЕЛЬМАНА» кошти у розмір 180 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 25/07-16 боржником виконана не була, кошти у розмірі 180 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПрАТ «ІМ. ТЕЛЬМАНА» не погашено заборгованість у розмірі 216 000,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передплати № 443/05-16, Додатку № 1 від 27.02.2014, платіжного доручення № 519 від 11.05.2016, Угоди про розірвання Договору поставки № 443/05-16 від 04.05.2016 від 14.10.2017, Договору поставки № 25/07-16. від 25.07.2016, Додатку № 1 від 25.07.2016, платіжного доручення № 526 від 28.07.2016, Угоди про розірвання Договору поставки № 25/07-16. від 25.07.2016 (від 14.10.2017).
Надані копії завірені печаткою підприємства та підписом директора Іващенко О.В.
Оригінали платіжного доручення № 519 від 11.05.2016 та платіжного доручення № 526 від 28.07.2016 надані для огляду суду.
Грошові вимоги ПрАТ «ІМ. ТЕЛЬМАНА» до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 216 000,00 грн. повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави (іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА, що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА, що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_9 , що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА, що лише сам факт, що ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
ВІдтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПрАТ ім. ТЕЛЬМАНА документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного акціонерного товариства «ІМ. ТЕЛЬМАНА» (ідентифікаційний код: 03779685) на суму 216 000 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД АГРО» (ТОВ «ТРЕЙД АГРО») (ідентифікаційний код: 39995033) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 268 682,47 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
28.01.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ТРЕЙД АГРО» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № ТА-0113. Відповідно до Додатку № 1 від 28.02.2016 до Договору № ТА-0113, укладеного між Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД АГРО» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) кукурудзу на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку № 1, якій є невід`ємною частиною Договору. Покупець - ТОВ «ТРЕЙД АГРО» свої зобов`язання за Договором поставки № ТА-0113 виконало, сплативши 99 909 910,00 грн, що підтверджується платіжними дорученням № 12 від 29.01.2016 на суму 90 720 000,0 грн та № 13 від 29.01.2016 на суму 9 189 910,0 грн
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором виконав частково - 29.01.2016 поставив товар(насіння сільськогосподарських рослин) на суми 12 853 677,82 (видаткова накладна вн-10101-00141), 39 604 264,63 грн (видаткова накладна вн-10101-00142) та 22 183 285,08 грн (видаткова накладна вн-10101-00143).
08.07.2016 Боржник частково повернув кошти у розмірі 24 000 000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 584272693.
12.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД АГРО» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № ТА-0113 від 28.01.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № ТА-0113 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД АГРО» кошти у розмірі 1 268 682,47 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 30 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 050012 боржником виконана не була, кошти у розмірі 1 268 682,47 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ТРЕЙД АГРО» не погашено заборгованість у розмірі 1 268 682,47 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії
Договору поставки № ТА-0113 від 28.01.2016, Додатку до договору № 1 від 28.01.2016, платіжного доручення № 12 від 29.02.2016, видаткових накладних № вн-10101-00141 від 29.01.2016, № вн-10101-00142 від 29.01.2016, № 10101-00143 від 29.01.2016, платіжного доручення № 584272693 від 08.07.2016, Угоди від 12.10 2018 про розірвання Договору поставки № ТА-0113 від 28.01.2016.
Копії завірені печаткою підприємства та підписом директора Калтнчук О.К.
Оригінали Угоди від 12.10 2018 про розірвання Договору поставки № ТА-0113 від 28.01.2016, платіжного доручення № 12 від 29.02.2016, платіжного доручення № 13 від 29.02.2016, платіжного доручення № 584272693 від 08.07.2016, видаткових накладних № вн-10101-00141 від 29.01.2016, № вн-10101-00142 від 29.01.2016, № 10101-00143 від 29.01.2016 надані для огляду суду.
Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД АГРО» (ідентифікаційний код: 39995033) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі .
Боржник визнав вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД АГРО» (ідентифікаційний код: 39995033)визнані у повному обсязі, про що було повідомлено суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ТРЕЙД АГРО» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ТРЕЙД АГРО», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ТРЕЙД АГРО» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ТРЕЙД АГРО» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ТРЕЙД АГРО», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ТРЕЙД АГРО» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ТРЕЙД АГРО», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ТРЕЙД АГРО» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ТРЕЙД АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ТРЕЙД АГРО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ТРЕЙД АГРО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ТРЕЙД АГРО», що лише сам факт, що ТОВ «ТРЕЙД АГРО» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ТРЕЙД АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ТРЕЙД АГРО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ТРЕЙД АГРО» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД АГРО» (ідентифікаційний код: 39995033) на суму 1 268 682,47 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ТОВ «ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО») (ідентифікаційний код: 32802841) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 54 720 765,84 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
20.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та (ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 3303/10-15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 3303/10-15, укладеного між (ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - (ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) свої зобов`язання за Договором поставки № 3303/10-15 виконав, сплативши 35 371 758,18 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 53226078 від 22.10.2015 та № 17 від 23.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
09.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 3303/10-15, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 3303/10-15 від 20.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок (ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) кошти у розмірі 35 371 758,18 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 3303/10-15 від 20.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 35 371 758,18 грн боржником не повернуто.
29.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-8.
Відповідно до Додатків до договору від 29.01.2015 до Договору поставки № НАС/ЦО-8, укладеного між ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-8 від 29.01.2015 виконав, сплативши 19 349 007,66 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 135 від 29.01.2015, № 305 від 10.03.2015 № 137 від 27.02.2015 (відмітка банку про здійснення операції від 27.12.2015), № 742 від 28.10. 2015. Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
09.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-8 від 29.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО-8 від 29.01.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) кошти у розмірі 19 349 007,66 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС/ЦО-8 від 29.01.2015 виконана не була, кошти у розмірі 19 349 007,66 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) не погашено заборгованість у розмірі 54 720 765,84 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки № 3303/10-15 від 20.10.2015 та додаток до нього, (відмітка банку про здійснення операції від 27.12.2015), №742 від 28.10. 2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС/ЦО-8 від 29.01.2015;
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-8, платіжних доручень № 135 від 29.01.2015, № 305 від 10.03.2015 № 137 від 27.02.2015 (відмітка банку про здійснення операції від 27.12.2015), № 742 від 28.10. 2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС/ЦО-8 від 29.01.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою (ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841).
Грошові вимоги ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» , які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО», що лише сам факт, що ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТО«²КТОРІЯ АГРОЕКСПО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО» документи, а саме копії платіжних доручень № 53226078 від 22.10.2015 та № 17 від 23.11.2015, платіжних доручень № 135 від 29.01.2015, № 305 від 10.03.2015 № 137 від 27.02.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) на суму 54 720 765,84 грн.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «НОВЕ ЖИТТЯ» (ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 429 196,03 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
12.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) було укладено Договір поставки № 035012.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 035012, укладеного між ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) мінеральні добрива на умовах 1відстрочення кінцевого розрахунку, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Додатку до Договору від 12.05.2015 було змінено умови Договору, а саме - покупець, ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980), повинен був оплатити товар (карбамідно - аміачну селітру) в порядку передоплати 100% у розмірі 384 196,03 грн.
Покупець - ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) свої зобов`язання за Договором поставки № 359/11-2015 виконав, сплативши 384 196,03 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 13.05.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
24.06.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 035012, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 035012 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) кошти у розмірі 384 196,03 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки № 035012 виконана не була, кошти у розмірі 384 196,03 грн боржником не повернуто.
29.03.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 79/03-12.
Відповідно до Додаткової угоди № 79-03/12 від 29.03.16 до Договору поставки № 79/03-12, укладеного між ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) кукурудзу на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Додаткової угоди № 79-03/12 від 29.03.16 до Договору поставки № 79/03-12 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) за умови оплати до 15.10.2016 Постачальником 100% за товар (кукурудзу). Покупець - ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) свої зобов`язання за Договору поставки № 79/03-12 та Додаткової угоди виконав, сплативши 45 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 601 від 31.03.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
24.06.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 79-03/12 від 29.03.16, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 79-03/12 від 29.03.16 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) кошти у розмірі 45 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки № 79-03/12 від 29.03.16 виконана не була, кошти у розмірі 45 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) не погашено заборгованість у розмірі 429 196,03 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки № 359/11-2015 від 25.11.2015 та додаток до нього, копію платіжного доручення № 2 від 13.05.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 359/11-2015 від 25.11.2015, копію платіжного доручення №601 від 31.03.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ», підписом директора Ткаченка Б.В.
Оригінали платіжного доручення № 2 від 13.05.2015 та платіжного доручення № 601 від 31.03.2016 надані суду для огляду.
Грошові вимоги ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 429 196,03 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ`вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ`було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ», що лише сам факт, що ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника ПрАТ «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) на суму 429 196,03 грн.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства (ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код:00451636 ) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 605 894,41 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
22.06.2015 між ПРАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат» тп «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено договір по надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № МК2206-15, відповідно до умов якого кредитор (ПРАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат») надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 3 678 230,0 грн в строк до 22.06.2016.
Кредитор (ПРАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат») виконало свої обов`язки по Договору № МК2206-15 належним чином, що підтверджується платіжним дорученням № 2372 від 31.12.2015.
Як стверджує заявник, 29.08.2017 ПрАТ «Компанія РАЙЗ» частково повернуло фінансову допомогу у сумі 600 928,89 грн, але доказів вказаного повернення суду не надано.
Додатковою угодою № 1 до Договору № МК2206-15 від 22.06.2015 дію договору було продовжено до 22.06.2017.
Додатковою угодою № 2 до Договору № МК2206-15 від 22.06.2015 дію договору було продовжено до 22.06.2018.
14.10.2014 між ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» та ПрАТ«Компанія РАЙЗ» було укладено договір поставки № 4 ПММ, відповідно до умов якого боржник (за Договором Постачальник) ПрАТ«Компанія «Райз» зобов`язаний поставити (передати) товар у власність Покупця (ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ»), а Покупець оплатити товар на умовах: EXW (склад)( «Інкотермс 2000»).
Відповідно до п. 2.2 даного Договору фактична кількість товару визначається згідно видаткових накладних оформлених на Покупця, виданих Постачальником.
На виконання умов Договору ПрАТ «Компанія «Райз» поставило дизельне паливо в кількості 40 л на суму 639,80 грн., що підтверджується видатковою накладною від 14.10.2014. Дана поставка не була оплачена ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ».
12.10.2016 між ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» та ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено договір поставки товару № 12-1016/ІФМК, відповідно до умов якого боржник ( Постачальник за Договором) ПрАТ «Компанія «Райз» зобов`язувався передати визначений у даному Договорі товар у власність другій стороні (Покупцеві) або визначеному ним одержувачу, а Покупець (ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ`зобов`язується прийняти та оплатити Товар відповідно до умов цього Договору.
Згідно п. 2.1 даного Договору найменування товару, його ціна, вартість та кількість товару визначається Сторонами у видаткових накладних.
На виконання умов Договору № 12-1016/ІФМК ПрАТ «Компанія «Райз» поставило будівельні матеріали на суму 470 766,90 грн, що підтверджується видатковою накладною № 22 від 18.10.2016. Дана поставка не була оплачена ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ».
20.02.2020 між ПРАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат» та ПрАТ «Компанія РАЙЗ» укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, відповідно до умов якої та керуючись ст. 598, 601 Цивільного кодексу України, сторони домовились припинити взаємні зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог.
Згідно п. 3.1 даної Угоди станом на дату її укладання Сторони мають взаємні грошові зобов`язання:
- ПАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат» має заборгованість перед ПрАТ «Компанія РАЙЗ» у розмірі 471 406,70 грн за Договором поставки № 4 ПММ від 14.10.2014 та Договором поставки № 12-1016/ІФМК від 12.10.2016;
- ПрАТ «Компанія РАЙЗ» має заборгованість перед ПАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат» у розмірі 3 077 301, 11 гривні.
У результаті зарахування зустрічних однорідних грошових вимог заборгованість ПрАТ «Компанія РАЙЗ» перед ПАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат» становить 2 605 894,41 грн.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат» не погашено заборгованість у розмірі 2 605 894,41 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № МК 2206-15 від 22.06.2015, Додаткової угоди № 1 від 20.05.2016, Додаткової угоди № 2 від 22.05.2017 до Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № МК 2206-15 від 15.06.2015; платіжного доручення № 2732 від 31.12.2015, Договору поставки № 4 ПММ від 14.10.2014 , видаткової накладної № 1471 від 14.10.2014, Договору поставки товару № 12-1016/ІФМК від 12.10.2016, видаткової накладної № 22 від 18.10.2016, Угоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 20.02.2020.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат».
Для огляду суду надані оригінал платіжного доручення № 2732 від 31.12.2015.
Грошові вимоги ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код:00451636) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг у розмірі 2 605 894,41 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», що лише сам факт, що ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватне акціонерне товариство «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00451636) на суму 2 605 894,41 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» (ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» (ідентифікаційний код: 35173399) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 71 643 415,37 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
02.04.2012 між ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» (ідентифікаційний код: 35173399) та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено Договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 160/02, відповідно до умов якого кредитор (ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА») надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 2 732 276,03 грн в строк до 02.04.2013.
Кредитор (ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» ) виконало свої обов`язки по Договору № 160/02 належним чином, надавши фінансову допомогу у розмірі 2 732 276,03 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 11637 від 05.04.2012, № 11654 від 12.04.2012, № 71 від 26.04.2012, № 55 від 11.02.2012, № 12047 від 27.06.2012, № 221 від 29.08.2012, № 45 від 07.02.2013.
Додатковою угодою № 1 від 02.03.2013 до Договору № 160/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012 дію договору було продовжено до 02.04.2014.
Додатковою угодою № 2 від 28.02.2014 до Договору № 160/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012 дію Договору було продовжено до 02.04.2015.
Додатковою угодою № 3 від 02.03.2015 до Договору № 160/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012 дію Договору було продовжено до 02.04.2016.
Додатковою угодою № 4 від 02.03.2016 до Договору № 160/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012 дію Договору було продовжено до 02.04.2017.
Додатковою угодою № 5 від 02.03.2017 до Договору № 160/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012 дію Договору було продовжено до 02.04.2018.
Зобов`язання за Договором № 160/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012 боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ» не виконав, кошти у розмірі 2 732 276,03 грн не повернув.
02.04.2012 між ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» (ідентифікаційний код: 35173399) та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено Договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 210/02, відповідно до умов якого кредитор (ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА») надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 686 911,13 грн в строк до 02.04.2013.
Кредитор (ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА») виконало свої обов`язки по Договору № 210/02 належним чином, надавши фінансову допомогу у розмірі 686 911,13 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 11628 від 05.04.2012, № 11629 від 05.04.2012, № 11647 від 12.04.2012, № 190 від 29.08.2012, № 11650 від 12.04.2012.
Додатковою угодою № 1 від 02.03.2013 до Договору № 210/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012 дію договору було продовжено до 02.04.2014.
Додатковою угодою № 2 від 28.02.2014 до Договору № 210/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012 дію договору було продовжено до 02.04.2015.
Додатковою угодою № 3 від 02.03.2015 до Договору № 210/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012 дію договору було продовжено до 02.04.2016.
Додатковою угодою № 4 від 02.03.2016 до Договору № 210/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012 дію договору було продовжено до 02.04.2017.
Додатковою угодою № 5 від 02.03.2017 до Договору № 210/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012 дію договору було продовжено до 02.04.2018.
Зобов`язання за Договором № 210/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012 боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ» не виконав, кошти у розмірі 686 911,13 грн не повернув.
05.04.2012 між ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» (ідентифікаційний код: 35173399) та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено Договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 3610126, відповідно до умов якого кредитор (ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА») надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 1 673 824,52 грн в строк до 05.04.2013.
Кредитор (ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА») виконало свої обов`язки по Договору № 210/02 належним чином, надавши фінансову допомогу у розмірі 1 673 824,52 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 935 від 30.08.2012, № 119 від 01.06.2012, № 289 від 22.05.2012 № 288 від 22.05.2012, № 14 від 25.04.2012.
Додатковою угодою № 1 від 05.03.2013 до Договору № 3610126 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.04.2012 дію договору було продовжено до 05.04.2014.
Додатковою угодою № 2 від 05.03.2014 до Договору № 3610126 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.04.2012 дію договору було продовжено до 05.04.2015.
Додатковою угодою № 3 від 05.03.2015 до Договору № 3610126 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.04.2012 дію договору було продовжено до 05.04.2016.
Додатковою угодою № 4 від 05.03.2016 до Договору № 3610126 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 04.04.2012 дію договору було продовжено до 05.04.2017.
Додатковою угодою № 5 від 03.03.2017 до Договору № 3610126 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.04.2012 дію договору було продовжено до 05.04.2018.
Зобов`язання за Договором № 3610126 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.04.2012 боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ» не виконав, кошти у розмірі 1 673 824,52 грн. не повернув.
29.12.2015 між ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» (ідентифікаційний код: 35173399) та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено Договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 29/12-15, відповідно до умов якого кредитор (ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА») надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 150 000 000,00 грн в строк до 29.12.2016.
Кредитор (ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА») виконало свої обов`язки по Договору № 29/12-15, надавши фінансову допомогу у розмірі 115 1678 514,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 14034 від 29.01.2016
Додатковою угодою № 1 від 29.11.2016 до Договору № 29/12-15 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 29.12.2015 дію договору було продовжено до 29.12.2016.
Додатковою угодою № 2 від 28.11.2017 до Договору № 29/12-15 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 29.12.2015 дію договору було продовжено до 29.12.2018.
Додатковою угодою № 3 від 29.11.2018 до Договору № 29/12-15 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 29.12.2015 дію договору було продовжено до 29.12.2019.
Зобов`язання за Договором № 29/12-15 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 29.12.2015 боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ» виконав частково, повернувши кошти у розмірі 1 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2703977, наявним в матеріалах справи. Заявник стверджує, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» (ідентифікаційний код: 35173399), боржником згідно Договору № 29/12-15 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.04.2012 було повернуто 50 131 601,64 грн. Документальних підтверджень цього факту в матеріалах справи немає. За таких обставин ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» заявив кредиторські вимоги за Договором № 29/12-15 від 29.12.2015 на суму 65 036 912,36 грн.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» (ідентифікаційний код: 35173399) не погашено заборгованість у розмірі 70 129 923,94 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
- Договору № 160/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012, Додаткової угоди № 1 від 02.03.2013 до Договору №160/02, Додаткової угоди № 2 від 28.02.2014 до Договору № 160/02 , Додаткової угоди № 3 від 02.03.2015 до Договору № 160/02 Додаткової угоди № 4 від 02.03.2016 до Договору № 160/02, Додаткової угоди № 5 від 02.03.2017 до Договору № 160/02, платіжних доручень № 11637 від 05.04.2012, № 11654 від 12.04.2012, № 71 від 26.04.2012, № 55 від 11.02.2012, № 12047 від 27.06.2012, № 221 від 29.08.2012, № 45 від 07.02.2013;
- Договору № 210/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012, Додаткової угоди № 1 від 02.03.2013 до Договору № 210/02 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.04.2012, Додаткової угоди № 2 від 28.02.2014 , Додаткової угоди № 3 від 02.03.2015 до Договору № 210/02, Додаткової угоди № 4 від 02.03.2016 до Договору № 210/02, Додаткової угоди № 5 від 02.03.2017 до Договору № 210/02, № 11628 від 05.04.2012, платіжних доручень № 11629 від 05.04.2012, № 11647 від 12.04.2012, № 190 від 29.08.2012, № 11650 від 12.04.2012;
- Договору № 3610126 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.04.2012, Додаткової угоди № 1 від 05.03.2013 до Договору № 3610126, Додаткової угоди № 2 від 05.03.2014 до Договору № 3610126, Додаткової угоди № 3 від 05.03.2015 до Договору № 3610126, Додаткової угоди № 4 від 05.03.2016 до Договору № 3610126, Додаткової угоди № 5 від 03.03.2017 до Договору № 3610126, платіжних доручень № 935 від 30.08.2012, № 119 від 01.06.2012, № 289 від 22.05.2012, № 288 від 22.05.2012, № 14 від 25.04.2012;
- Договору № 29/12-15 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 29.12.2015, Додаткової угоди № 1 від 29.11.2016 до Договору № 29/12-15, Додаткової угоди № 2 від 28.11.2017 до Договору № 29/12-15, Додаткової угоди № 3 від 29.11.2018 до Договору № 29/12-15, платіжного доручення № 14034 від 29.01.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» (ідентифікаційний код: 35173399).
Для огляду суду надані оригінали платіжних доручень № 11637 від 05.04.2012, № 11654 від 12.04.2012, № 71 від 26.04.2012, № 55 від 11.02.2012, № 12047 від 27.06.2012, № 221 від 29.08.2012, № 45 від 07.02.2013, № 11629 від 05.04.2012, № 11647 від 12.04.2012, № 190 від 29.08.2012, № 11650 від 12.04.2012, № 935 від 30.08.2012, № 119 від 01.06.2012, № 289 від 22.05.2012 № 288 від 22.05.2012, № 14 від 25.04.2012, № 14034 від 29.01.2016.
Грошові вимоги ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» (ідентифікаційний код: 35173399) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі (71 643 415,37 грн).
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг у розмірі 71 643 415,37 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА», що лише сам факт, що ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА» (ідентифікаційний код: 35173399) на суму 71 643 415,37 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» (ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (ідентифікаційний код: 34264631) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 82 033,28 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
01.04.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «Коджен П», яке відповідно до протоколу загальних зборів учасників змінило назву на ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» без зміни ідентифікаційного коду, було укладено Договір поставки № 33Р-КОД/К/15.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця засоби захисту рослин (товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму.
Так, на виконання умов Договору, Постачальником було поставлено Покупцю товар на загальну суму 512 647.00 грн., що підтверджується видатковими накладними: ВН -1008-01017, ВН -1008-01091, ВН -1008-01206, ВН -1008-01269, ВН -1008 ВН -1008-01430, ВН -1008-01535, ВН -1008-01692.
Кредитором (Покупцем) було сплачено за поставлений товар 512 647,00 грн. що підтверджується платіжними дорученнями №13 від 23.11.2015 та № 4092 від 22.01.2016.
В подальшому, Покупцем за погодженням з Постачальником було повернуто частину товару на загальну суму 72 172.88грн. що підтверджується накладною про повернення Постачальнику товару від 11.07.2016р. № 3 та довіреністю № 2 від 06.07.2016р.
Загальна сума товару, який Покупець фактично отримав від Постачальника, з урахуванням
Повернутого товару складає 440 474,12 грн.
Отже, , враховуючи те, що Покупцем на виконання умов Договору було проведено оплату в розмірі 512 647,00 грн. , різниця сплачених коштів, які боржник (Постачальник) зобов`язаний був повернути кредитору (Покупцеві), становить 72 172,88
Проте Боржник не виконав свої зобов`язання, кошти Покупцеві не повернув.
12.04.2017. Сторони уклали Угоду про розірвання Договору поставки № ЗЗР-КОД/К/15 від 01.04.2015 з усіма додатками до нього, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (ідентифікаційний код: 34264631) кошти у розмірі 72 172,88 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № ЗЗР-КОД/К/15 від 01.04.2015р виконана не була, кошти у розмірі 72 172,88 грн. боржником не повернуто.
01.12.2017 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «Коджен П», яке відповідно до протоколу загальних зборів учасників змінило назву на ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» без зміни ідентифікаційного коду, було укладено Договір оренди №01/12-1.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, кредитор (Орендодавець за Договором) зобов`язується передати у тимчасове платне користування об`єкти нерухомості, інвентар, МНМА, 03 (далі - об`єкти оренди), а боржник (Орендар за Договором) зобов`язується прийняти, оплатити користування і своєчасно повернути об`єкт оренди у справному стані з урахуванням нормального зносу. Найменування, кількість, марка, модель, тип об`єктів оренди та інші основні відомості про нього визначається Сторонами у Додатках до цього Договору, що становить його невід`ємну частину. Об`єкт оренди передається орендарю на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі, який є не від`ємною частиною цього Договору (п. 2.1. Договору).
Пунктом 4.3.6. Договору визначено, що Орендар зобов`язується своєчасно і в повному розмірі вносити орендну плату.
Орендна плата сплачується Орендарем у безготівковій формі шляхом перерахування орендної плати на поточний рахунок Орендодавця. Орендна плата сплачується Орендарем за увесь час користування об`єктом оренди, в термін до 30 числа календарного місяця наступного за тим, протягом якого Орендар користувався об`єктом оренди. У термін до 5 (п`ятого) числа календарного місяці наступного за тим, протягом якого орендар користувався об`єктом оренди, Сторони підписують Акт приймання-передачі наданих послуг (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п. 5.3. Договору, розмір Орендної плати за користування об`єктом оренди встановлюється в Додатках до цього Договору, що становлять його невід`ємну частину.
Так, відповідно до підписаного Сторонами Додатку № 1 до Договір оренди за №01/12-1 від 01.12.2017, сторони узгодили, що на умовах визначених Договором, орендодавець зобов`язується передати у тимчасове платне користування, а орендар зобов`язується прийняти, оплатити користування і своєчасно повернути у стравному стані з урахування нормального зносу Автонавантажувач DOOSAN-DAEWOO G30P FFT 47300. СЄ. Також, в даному додатку до Договору, сторони визначити розмір місячної орендної плати за користування об`єктом оренди у розмірі 3 286,80 грн.
01.12.2017, на виконання умов п. 2.1. Договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування Автонавантажувач DOOSAN-DAEWOO G30P FFT 47300. СЄ., що підтверджується атом№1 приймання-передачі в оренду майна
Загальна вартість послуг, наданих Орендодавцем та отриманих Орендарем склала 9 860,4 грн., що підтверджується актами виконання робіт (надання послуг) №32 від 31.01.2018 та №47 від20.02.2018.
Проте, Боржник не виконав свої зобов`язання за Договором, кошти за користування об`єктом оренди не сплатив.
28.02.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (ідентифікаційний код: 34264631) було укладено Угоду про розірвання Договору оренди № 01/12-1 від .01.12.2017, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору оренди № 01/12-1 від .01.12.2017 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось сплатити орендну плату на поточний рахунок ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (ідентифікаційний код: 34264631) у розмірі 9 860,4 грн., у відповідності до умов Договору оренди та підписаних актів виконаних робіт. протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору оренди № 01/12-1 від .01.12.2017 виконана не була, кошти у розмірі 9 860,4 грн боржником не сплачено.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ»» (ідентифікаційний код: 34264631) не погашено заборгованість у розмірі 82 033,28 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки засобів захисту рослин №ЗЗР-КОД/К/15 від 01.04.2015, видаткових накладних № ВН-10008-01017 від 24.04.2015., № ВН-10008-01091 від 2015, № ВН-10008-01206 від 11.05.2015, № ВН-10008-01269 від 18.05.2015 , № ВН-10008-01430 від 27.05.2015, № ВН-10008-01692 від 19.06.2015, платіжних доручень № 13 від 23.11.2015, № 4092 від 22.01.2016, накладних про повернення постачальнику № 3 від 11.07.2016, довіреності № 2 від 06.07.2016, Угоди від 12.04.2017 про розірвання Договору поставки засобів захисту рослин Р-КОД/К/15 від 01.04.2015, Договору оренди № 01/12-1 від 01.12.2017, Додатку № 1 від 01.12.2017. до Договору оренди № 01/12-1 від 01.12.2017, Акту приймання-передачі в оренду майна № 1 від 01.12.2017, Актів виконання робіт (надання послуг) № 32 від 31.01.2018, № 47 від 20.02.2018, Угоди від 28.02.2018. про розірвання Договору оренди №01/12-1 від 01.12.2017, Акту приймання-передачі (передачі) оренди майна № 2 від 28.02.2018.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ»» (ідентифікаційний код: 34264631).
Грошові вимоги ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ»» (ідентифікаційний код: 34264631))до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 82 033,28 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ`у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ`вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», що лише сам факт, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ»» (ідентифікаційний код: 34264631) на суму 82 033,28 грн. грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35289201) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 200 000,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
20.05.2021 було внесено зміни до Єдиного державного реєстру, якими змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35289201) на Товариства з обмеженою відповідальністю «Алгей Агростандарт» (ТОВ «Алгей Агростандарт») (ідентифікаційний код: 35289201). Ідентифікаційний код підприємства не змінено.
11.06.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35289201) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО/11/06-1.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС/ЦО/11/06-1, укладеного між ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35289201) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (ріпака) на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35289201) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35289201) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО/11/06-1 виконав, сплативши 1 200 000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 11.06.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
05.11.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35289201) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО/11/06-1 від 11.06.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО/11/06-1 від 11.06.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35289201) кошти у розмірі 1 200 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО/11/06-1 від 11.06.2015 виконана не була, кошти у розмірі 1 200 000,00 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35289201) не погашено заборгованість у розмірі 1 200 0000,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО/11/06-1 від 11.06.2015 та додаток до нього, копію платіжного доручення № 5 від 11.06.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати насіння на умовах 100% передоплати.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35289201).
Оригінали надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35289201) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт») у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт»), що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт»)було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт») стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт»), які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт»)та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6, є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт»), що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт»)у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт»)вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт») було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт»), що лише сам факт, що ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт»)є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт») є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт») вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» («Алгей Агростандарт») документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алгей Агростандарт» (ідентифікаційний код: 35289201) на суму 1 200 000,00 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОВТЕНЬ» (ТОВ «ЖОВТЕНЬ» (ідентифікаційний код: 31539058) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 660 467,66 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
27.02.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ЖОВТЕНЬ» (ідентифікаційний код: 31539058) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № НАС/ЦО -27.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС/ЦО -27, укладеного між ТОВ «ЖОВТЕНЬ» (ідентифікаційний код: 31539058) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) товар, в кількості, асортименті у строки та на умовах, передбачених Договором та додаткових угодах ( специфікаціях) до нього., а покупець зобов`язувався прийняти товар. У відповідності до п. 4.1. Договору та Додатків до нього Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ЖОВТЕНЬ» (ідентифікаційний код: 31539058) товар після отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «ЖОВТЕНЬ» (ідентифікаційний код: 31539058) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО -27 виконав, сплативши 4 660 467,66 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 8 від 27.02.2015, № 5 від 27.11.2015, № 8 від 27.11.2015, № 14 від 27.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
05.11.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ЖОВТЕНЬ» (ідентифікаційний код: 31539058) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № НАС/ЦО -27 від 27.02.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № НАС/ЦО -27 від 27.02.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ЖОВТЕНЬ» (ідентифікаційний код: 31539058) кошти у розмірі 4 660 467,66 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № НАС/ЦО -27 від 27.02.2015 виконана не була, кошти у розмірі 4 660 467,66 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ЖОВТЕНЬ» (ідентифікаційний код: 31539058) не погашено заборгованість у розмірі 4 660 467,66 грн
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки сільськогосподарської продукції № НАС/ЦО -27 від 27.02.2015 та додатки до нього, копію платіжних доручень № 8 від 27.02.2015, № 5 від 27.11.2015, № 8 від 27.11.2015, № 14 від 27.11.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № НАС/ЦО -27 від 27.02.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ЖОВТЕНЬ» (ідентифікаційний код: 31539058).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду
Грошові вимоги ТОВ «ЖОВТЕНЬ» (ідентифікаційний код: 31539058)до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 4 660 467,66 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ЖОВТЕНЬ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ЖОВТЕНЬ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЖОВТЕНЬ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ЖОВТЕНЬ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ЖОВТЕНЬ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ЖОВТЕНЬ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ЖОВТЕНЬ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ЖОВТЕНЬ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ЖОВТЕНЬ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ЖОВТЕНЬ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЖОВТЕНЬ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ЖОВТЕНЬ», що лише сам факт, що ТОВ «ЖОВТЕНЬ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ЖОВТЕНЬ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ЖОВТЕНЬ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ЖОВТЕНЬ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Окремо суд звертає увагу, що у платіжному дорученні №8 від 27.02.2015 не вказано банк отримувача та номер банківського рахунку отримувача.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОВТЕНЬ» (ідентифікаційний код: 31539058) на суму 4 660 467,66 грн.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ» (СТОВ «МРІЯ») (ідентифікаційний код: 05287839) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 11 050 794,89 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
26.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та (СТОВ «МРІЯ»(ідентифікаційний код: 05287839) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 9/ НАС
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 9/НАС, укладеного між СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався оплатити та прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/9 виконав, сплативши 4 940 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 69 від 26.12.2014.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
20.11.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «МРІЯ»(ідентифікаційний код: 05287839) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/9 від 26.12.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/9 від 26.12.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «МРІЯ»(ідентифікаційний код: 05287839) кошти у розмірі 4 940 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/9 від 26.12.2014 виконана не була, кошти у розмірі 4 940 000,00 грн боржником не повернуто.
12.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «МРІЯ» (СТОВ «МРІЯ») (ідентифікаційний код: 05287839) було укладено Договір поставки мінеральних добрив № 018012. Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 018012, укладеного між СТОВ «МРІЯ»(ідентифікаційний код: 05287839) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) мінеральні добрива в кількості, асортименті у строки та на умовах, передбачених у Договорі та Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього Договору. У відповідності до Додаткової угоди № 1 від 26.08.2015 кредитор (Покупець за Договором) мав сплатити Постачальнику (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») 4 390 434,54 грн за поставку карбамідно- аміачної суміші
Покупець - СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) свої зобов`язання за Договором поставки № 018012 виконав, сплативши 4 390 434,54 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3068 від 28.08.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
27.12.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) було укладено Угоду № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до якої сторони провели зарахування зустрічних грошових вимог за Договором поставки мінеральних добрив № 018012 від 12.01.2015 та Договором поставки сільськогосподарської продукції № РТ-0328 від 01.12.2015 на суму 559 934,65 грн, внаслідок чого заборгованість боржника перед кредитором за Договором № 018012 від 12.01.2015 склала 3 830 499,89 грн. Договір поставки сільськогосподарської продукції № РТ-0328 від 01.12.2015, бухгалтерська, податкова звітність, які б підтверджували існування вказаного Договору та заборгованість за ним, суду надані не були.
27.12.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) було укладено Угоду № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони провели зарахування зустрічних грошових вимог за Договором поставки мінеральних добрив № 018012 від 12.01.2015 та Договором поставки сільськогосподарської продукції № ПБ7-2016 від 30.12.2016 на суму 1 079 705,00 грн, внаслідок чого заборгованість боржника перед кредитором за Договором № 018012 від 12.01.2015 склала 2 750 794,89 грн. Договір поставки сільськогосподарської продукції № ПБ7-2016 від 30.12.2016, бухгалтерська, податкова звітність, які б підтверджували існування вказаного Договору та заборгованість за ним, суду надані не були.
28.12.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки мінеральних добрив № 018012 від 12.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки мінеральних добрив № 018012 від 12.01.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) кошти у розмірі 2 750 794,89 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки мінеральних добрив № 018012 від 12.01.2015 виконана не була, кошти у розмірі 2 750 794,89 грн боржником не повернуто.
28.03.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та (СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 57/03-16
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 57/03-16, укладеного між СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність в кількості, асортименті у строки та на умовах, передбачених у Договорі та Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець зобов`язувався оплатити та прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору.
Покупець - СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) свої зобов`язання за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 57/03-16 виконав, сплативши 3 360 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3193 від 28.04.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
28.11.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 57/03-16 від 28.03.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 57/03-16 від 28.03.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) кошти у розмірі 3 360 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 57/03-16 від 28.03.2016 виконана не була, кошти у розмірі 3 360 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) не погашено заборгованість у розмірі 11 050 794,89 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/9 від 26.12.2014, додаткової угоди від 26.12.2014, платіжне доручення № 69 від 26.12.2014, Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/9 від 26.12.2014, Договору поставки мінеральних добрив № 018012 від 12.01.2015, додаткової угоди від12.01.2015, платіжного доручення № 3068 від 28.08.2015, Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1 та № 2 від 27.12.201, Угоди про розірвання Договору поставки мінеральних добрив № 018012 від 12.01.2015, Договору поставки сільськогосподарської продукції № 57/03-16 від 28.03.2016, додаткової угоди від 28.03.2016, платіжного доручення 3193 від 28.04.2016, Угоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 57/03-16 від 28.03.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СТОВ «МРІЯ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СТОВ «МРІЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «МРІЯ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СТОВ «МРІЯ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СТОВ «МРІЯ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СТОВ «МРІЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СТОВ «МРІЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СТОВ «МРІЯ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СТОВ «МРІЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СТОВ «МРІЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «МРІЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СТОВ «МРІЯ», що лише сам факт, що СТОВ «МРІЯ`є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СТОВ «МРІЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, внаслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СТОВ «МРІЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СТОВ «МРІЯ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) на суму 11 050 794,89 грн.
Зважаючи на встановлені обставини, суд уважає правомірним відмовити СТОВ «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) у визнанні кредитором боржника на загальну суму 11 054 998,89 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ») (ідентифікаційний код: 33174411) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 19 768 604,43 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
02.10.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 126.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 126, укладеного між ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 27.02.2015, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.1.2. Договору. Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) товар (кукурудзу) протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар у розмірі 15 600 000,00 грн. Покупець - ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) свої зобов`язання за Договором поставки № 126 виконав, сплативши 15 600 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 27.02.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
15.06.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 126 від 02.10.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 126 від 02.10.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) кошти у розмірі 15 600 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 126 від 02.10.2014 виконана не була, кошти у розмірі 15 600 000,00 грн боржником не повернуто.
27.02.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-14.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС/ЦО-14, укладеного між ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 27.02.2015, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.1.2. Договору. Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) товар (ріпак озимий) протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар у розмірі 4 168 604,43 грн.
Покупець - ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-14. виконав, сплативши 4 168 604,43 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 62 від 23.11.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
20.09.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-14від 27.02.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО-14 від 27.02.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) кошти у розмірі 4 168 604,43 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-14 від 27.02.2015 виконана не була, кошти у розмірі 4 168 604,43 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) не погашено заборгованість у розмірі 19 768 604,43 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 126 від 02.10.2014, 2014 та Додаткової угоди до нього, платіжного доручення № 9 від 27.02.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 126, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-14від 27.02.2015 та Додаткової угоди до нього, платіжного доручення № 62 від 23.11.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-14 від 27.02.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) та підписом директора Хурса В.В.
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» у своїх запереченнях наголосило на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ`є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ», що лише сам факт, що ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариству з обмеженою відповідальністю «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) на суму 19 768 604,43 грн.
Розглянувши заяву Приватного підприємства «КРЕНИДІВКА» (ПП «КРЕНИДІВКА») (ідентифікаційний код: 33477025) з грошовими вимогами до боржника урозмірі 1 886 062,4 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПП «КРЕНИДІВКА» (ідентифікаційний код: 33477025) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0503.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки НАС/ЦО-0503, укладеного між ПП «КРЕНИДІВКА» (ідентифікаційний код: 33477025) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 13.05.2015 та Додатковій угоді № 2 від 13.05.2015, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов Додаткових угод № 1 та № 2 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПП «КРЕНИДІВКА» (ідентифікаційний код: 33477025) товар (насіння соняшнику) до 10.07.2015 при умові 100% передоплати Постачальником за товар у розмірі 876 648,00 грн, за Додатковою угодою № 1 та 1 009,414,4 грн, за Додатковою угодою № 2. Покупець - ПП «КРЕНИДІВКА» (ідентифікаційний код: 33477025) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-0503 виконав, сплативши 1 886 062,4 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 20 від 13.05.2015 та № 35 від 26.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
23.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП «КРЕНИДІВКА» (ідентифікаційний код: 33477025) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0503 від 13.05.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО-0503 від 13.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП «КРЕНИДІВКА» (ідентифікаційний код: 33477025) кошти у розмірі 1 886 062,4 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0503 від 13.05.2015 виконана не була, кошти у розмірі 1 886 062,4 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПП «КРЕНИДІВКА» (ідентифікаційний код: 33477025) не погашено заборгованість у розмірі 1 886 062,4 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0503 від 13.05.201, Додаткова Угода № 1 від 13.05.2015, Додаткова Угода № 2 від 13.05.2015, платіжних доручень № 20 від 13.05.2015, № 35 від 26.11.2015 ,Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0503 від 13.05.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПП «КРЕНИДІВКА» (ідентифікаційний код: 33477025).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ПП «КРЕНИДІВКА» (ідентифікаційний код: 33477025) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 1 886 062,4грн. повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПП «КРЕНИДІВКА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПП «КРЕНИДІВКА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20 ПП «КРЕНИДІВКА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПП «КРЕНИДІВКА`стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПП «КРЕНИДІВКА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПП «КРЕНИДІВКА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПП «КРЕНИДІВКА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПП «КРЕНИДІВКА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПП «КРЕНИДІВКА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПП «КРЕНИДІВКА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «КРЕНИДІВКА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПП «КРЕНИДІВКА», що лише сам факт, що ПП «КРЕНИДІВКА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПП «КРЕНИДІВКА» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПП «КРЕНИДІВКА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПП «КРЕНИДІВКА» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватному підприємству «КРЕНИДІВКА» (ідентифікаційний код: 33477025) на суму 1 886 062,4 грн.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ЧЕРНАЦЬКЕ» (СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ») (ідентифікаційний код: 33477067) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 10 043 980,79 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
27.02.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-23.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки НАС/ЦО-0503, укладеного між СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 27.02.2015, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов Додаткової угоди № 1 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) товар (насіння кукурудзи) до 10.07.2015 при умові 100% передоплати Постачальником за товар у розмірі 4 000 000,00 грн.
Покупець - СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-23 виконав, сплативши 4 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 23 від 27.02.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.05.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-23 від 27.02.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО-23 від 27.02.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) кошти у розмірі 4 000 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-23 від 27.02.2015, виконана не була, кошти у розмірі 4 000 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) не погашено заборгованість у розмірі 4 000 000,00 грн.
23.09.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 368-23/09/1.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 368-23/09/1, укладеного між СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 27.02.2015, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов Додаткових угодах № 1 від 25.09.2015, № 2 від 26.11.2015 та № 3 від 27.11.2015, які є схожими за змістом, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) товар (насіння кукурудзи) до 15.06.2018 при умові 100% передоплати Постачальником за товар у розмірі 6 043 980,79 грн.
Покупець - СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) свої зобов`язання за Договором поставки № 368-23/09/1 від 23.09.2015 виконав, сплативши 6 043 980,79 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 35 від 28.09.2015, № 36 від 25.11.2015, № 37 від 27.11.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
01.06.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 368-23/09/1 від 23.09.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 368-23/09/1 від 23.09.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) кошти у розмірі 6 043 980,79 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 368-23/09/1 від 23.09.2015 від 27.02.2015, виконана не була, кошти у розмірі 6 043 980,79 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) не погашено заборгованість у розмірі 6 043 980,79 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-23 від 27.02.2015, Додаткова Угода № 1 від 27.02.2015, платіжного доручення № 23 від 27.02.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-23 від 27.02.2015, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 368-23/09/1 від 23.09.2015, Додаткова Угода № 1 від 25.09.2015, Додаткова Угода № 2 від 26.11.2015, Додаткова Угода № 3 від 27.11.2015, платіжних доручень № 35 від 28.09.2015, № 36 від 25.11.2015, № 37 від 27.11.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 368-23/09/1 від 23.09.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ», що лише сам факт, що СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СВК «ЧЕРНАЦЬКЕ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878, код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Сільськогосподарському виробничому кооперативу «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) на суму 10 043 980,79 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» (ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА») (ідентифікаційний код: 30869066) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 815 000,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
26.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» (ідентифікаційний код: 30869066) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 12/НАС.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 12/НАС, укладеного між ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» (ідентифікаційний код: 30869066) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 26.12.2014, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов Додаткової угоди № 1 та п. 3.1.2 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» товар (соняшник некласний) протягом 30 днів з моменту отримання 100% передоплати за товар у розмірі 2 815 000,0 грн.
Покупець - ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» свої зобов`язання за Договором поставки № 12/НАС виконав, сплативши 2 815 000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 26.12.2014.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.05.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» (ідентифікаційний код: 30869066) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 12/НАС від 26.12.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 12/НАС від 26.12.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» кошти у розмірі 2 815 000,0 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 12/НАС від 26.12.2014, виконана не була, кошти у розмірі 2 815 000,0 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» не погашено заборгованість у розмірі 2 815 000,0 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 12/НАС від 26.12.2014, Додаткової Угоди № 1 від 26.12.2014, платіжного доручення № 14 від 26.12.2014, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 12/НАС від 26.12.2014.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» (ідентифікаційний код: 30869066) та підписом директора Іонова А.К.
Суду для огляду надані оригінали Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № № 12/НАС від 26.12.2014, Додаткової Угоди №1 від 26.12.2014, , Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 12/НАС від 26.12.2014.
Оригінал платіжного доручення № 14 від 26.12.2014 наданий не був.
Грошові вимоги ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» (ідентифікаційний код: 30869066) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 2 815 000,0 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА», що лише сам факт, що ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№ 60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» (ідентифікаційний код: 30869066) на суму 2 815 000,00 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ-АЛЬФА» (ТОВ «АГРІ-АЛЬФА» (ідентифікаційний код: 35294049) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 31 174 733,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
20.09.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРІ-АЛЬФА» (ідентифікаційний код: 35294049) був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції № РТ 010 Відповідно до пункту 1.1. Договору, кредитор (за договором Постачальник), зобов`язувався поставити, а боржник (за Договором Покупець) прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (товар) в кількості, якості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому Договорі і Додаткових угодах, які, з моменту їх підписання, стають невід`ємними частинами цього Договору.
Згідно п. 2.1., 2.2. Договору ціну Договору становить загальна вартість Товару, що поставляється за цим Договором і підтверджується товарно-супровідною документацією до кожної партії товару. Вартість товару до кожної конкретної партії, що поставляється за цим Договором, визначається Сторонами у Додатковій угоді до цього Договору.
Відповідно п. 3.1. Поставка здійснюється на умовах, які встановлені в Додаткових угодах до Договору.
26.09.2016 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від до Договору № РТ 010 від 20.09.2016, згідно якої Постачальник (кредитор) зобов`язується поставити кукурудзу 3 класу на загальну суму 8 914 733,00 грн. Термін поставки до 10.04.2017.
03.11.2016 сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № РТ 010 від 20.09.2016, згідно якої Постачальник (кредитор) зобов`язується поставити кукурудзу 3 класу на загальну суму 13 356 000,00 грн. Термін поставки до 28.04 2017.
05.12.2016 сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору № РТ 010 від 20.09.2016, згідно якої Постачальник (кредитор) зобов`язується поставити кукурудзу 3 класу на загальну суму 8 904 000,00 грн. Термін поставки до 30.06. 2017.
Постачальником на виконання умов Договору було здійснено поставку сільськогосподарської продукції на загальну суму 31 174 733,00 грн, що підтверджується видатковими накладними:
№ 17 від 09.04.2017 на суму 8 914 733,00 грн;
№ 21 від 24.04.2017 на суму 13 356 000,00 грн;
№ 36 від 22.06.2017 на суму 8 904 000,00 грн.
Оплата поставленого товару мала проводитися по факту поставки товару з урахуванням вимог та умов основного Договору та Додаткових угод ( EXW Інкотермс 2010).
Згідно п. 4.1. основного Договору,якщо інше не передбачено Додатковою угодою до цього Договору, Покупець здійснює оплату 100 % вартості кожної партії Товару на розрахунковий рахунок Постачальника по факту поставки насіння після отримання всіх оригіналів документів.
Покупець своїх зобов`язань відповідно до умов Договору не виконав, кошти за поставлений Товар не сплатив.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АГРІ-АЛЬФА» (ідентифікаційний код: 35294049) не погашено заборгованість у розмірі 31 174 733,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору № РТ 010 від 20.09.2016, Додаткової угоди № 1 від до Договору № РТ 010 від 20.09.2016, Додаткової угоди № 2 від 03.11.2016, видаткових накладних № 17 від 09.04.2017, № 21 від 24.04. 2017, № 36 від 22.06.2017, протокол від 14.11.2017 про призначення на посаду директора ТОВ «АГРІ-АЛЬФА» Рєзніка І.А., наказ про призначення директором товариства Рєзніка І.А.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АГРІ-АЛЬФА» (ідентифікаційний код: 35294049).
Оригінали надані Договору № РТ 010 від 20.09.2016, Додаткової угоди № 1 від до Договору № РТ 010 від 20.09.2016, Додаткової угоди № 2 від 03.11.2016, видаткових накладних № 17 від 09.04.2017, № 21 від 24.04. 2017, № 36 від 22.06.2017 надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «АГРІ-АЛЬФА» (ідентифікаційний код: 35294049) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРІ-АЛЬФА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГРІ-АЛЬФА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРІ-АЛЬФА`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГРІ-АЛЬФА`стосовно боржника є беззаперечною.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГРІ-АЛЬФА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів здійснення господарських операцій.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
ТОВ «АГРІ-АЛЬФА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГРІ-АЛЬФА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРІ-АЛЬФА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГРІ-АЛЬФА», що лише сам факт, що ТОВ «АГРІ-АЛЬФА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГРІ-АЛЬФА» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії видаткових накладних № 17 від 09.04.2017, № 21 від 24.04. 2017, № 36 від 22.06.2017, оригінали яких надані суду для огляду. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції від 03.01.2017, яка діяла на момент здійснення зазначених господарських операцій, первинні документи, якими є видаткові накладні, мають містити обов`язкові реквізити, а саме назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що в наданих видаткових накладних не вказано посади особи, Небукіна А.В., якого вказано відповідального від ПрАТ «Компанія Райз» за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, не вказано номер довіреності та не надано копіїї довіреності. Відсутні також будь які дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд зазначає, що відповідно до статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АГРІ-АЛЬФА» документи не є належними доказами проведення господарських операцій та виникнення заборгованості у боржника.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРІ-АЛЬФА» (ідентифікаційний код: 35294049) на суму 31 174 733,00 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 498 000,0, грн. дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
26.02.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) було укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 22/02-16 .
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 22/02-16, укладеного між ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) нафтопродукти в кількості, асортименті за ціною, на умовах та в строки, передбачені в специфікаціях до Договору, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку№1 (специфікації) від 26.02.2016, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п.3. Додатку №1 до Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) товар протягом 60-ти днів з моменту оплати вартості товару 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) свої зобов`язання за Договором поставки паливно-мастильних матеріалів № 22/02-16 від 26.02.2016 виконав, сплативши 180 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 113 від 29.02.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
26.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 22/02-16 від 26.02.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 22/02-16 від 26.02.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) кошти у розмірі 180 000,0 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 22/02-16 від 26.02.2016 виконана не була, кошти у розмірі 180 000,0 грн. боржником не повернуто.
29.03.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 453-01/03-16 .
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 453-01/03-16, укладеного між ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію у кількості, асортименті, за ціною, на умовах та в строки, передбачені в специфікаціях до Договору, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді від 29.03.2016, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п.5. Додаткової угоди Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) кукурудзу 3 класу на умовах 100% передоплати в строк до 31.05.2017.
Покупець - ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) свої зобов`язання за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 453-01/03-16 від 29.03.2016 виконав, сплативши 306 000,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 114 від 30.03.2016.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
26.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 453-01/03-16 від 29.03.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 453-01/03-16 від 29.03.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) кошти у розмірі 360 000,0 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 453-01/03-16 від 29.03.2016 виконана не була, кошти у розмірі 360 000,0 грн. боржником не повернуто.
25.07.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 4/07/16 .
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 4/07/16, укладеного між ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію у кількості, асортименті, за ціною, на умовах та в строки, передбачені в специфікаціях до Договору, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді від 25.07.2016, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п.5. Додаткової угоди Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) кукурудзу 3 класу на умовах 100% передоплати в строк до 31.05.2017.
Покупець - ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) свої зобов`язання за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 4/07/16 від 25.07.2016 виконав, сплативши 12 000,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 127 від 28.07.2016.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
26.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 4/07/16 від 25.07.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 4/07/16 від 25.07.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) кошти у розмірі 12 000,0 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції 4/07/16 від 25.07.2016 виконана не була, кошти у розмірі 360 000,0 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) не погашено заборгованість у розмірі 498 000,0 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 22/02-16 від 26.02.2016 та додаток до нього,копію платіжного доручення № 113 від 29.02.2016, Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 22/02-16 від 26.02.2016 та Додаткова угоди до нього, платіжного доручення №114 від 30.03.2016, Угоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 453-01/03-16 від 29.03.2016, Договору поставки сільськогосподарської продукції № 4/07/16 від 25.07.2016 та Додаткової угоди до нього, платіжного доручення №с 127 від 28.07.2016. Угоду про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 4/07/16 від 25.07.2016.
Надані копії документів не завірені відповідно до вимог законодавства.
Грошові вимоги ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312)до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 498 000,0 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ», що лише сам факт, що ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312)суму 498 000,00 грн.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА» ( СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 9 047 342,52 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 27.02.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ( СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) було укладено Договір поставки № НАС/ЦО-22.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС/ЦО-22, укладеного між ( СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) насіння кукурудзи на умовах,визначених у Додатковій угоді №1 від 27.02.2015 та Додатковій угоді №2 від 28.10.2015 до Договору, а покупець зобов`язувався прийняти товар. У відповідності до п. 3 Додаткової угоди Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) товар протягом 1 року з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар.
Покупець - ( СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-22 від 27.02.2015 виконав, сплативши 5 670 000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 27.02.2015 та 1 677 342,5 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку за 28.10.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
26.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-22 від 27.02.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-22 від 27.02.2015з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) кошти у розмірі 7 347 342, 52 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-22 від 27.02.2015 виконана не була, кошти у розмірі 7 347 342, 52 грн боржником не повернуто.
- 07.12.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15, укладеного між СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. У відповідності до п. 3.1 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) товар протягом 30 днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Назва товару, обсяг поставки та ціна визначені у Додатку до договору від 07.12.2015 - насіння соняшник на суму 1 700 000,0 грн. .
Покупець - СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) свої зобов`язання за Договором поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15 від 07.12.2015 виконав, сплативши 1 700 000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 27 від 09.12.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
26.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15 від 07.12.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15 від 07.12.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) кошти у розмірі 1 700 000,0 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15 від 07.12.2015 виконана не була, кошти у розмірі 1 700 000,0 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) не погашено заборгованість у розмірі 9 047 342,52 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору поставки № НАС/ЦО-22 від 27.02.2015, Додаткової угоди №1, Додаткової угоди №2, платіжного доручення № 3 від 27.02.2015, копія виписки з банку за 28.10.2015, Угоди про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-22 від 27.02.2015, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15 від 07.12.2015та Додаток до нього, платіжного доручення №27 від 09.12.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15 від 07.12.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014).
Грошові вимоги СТОВ «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СТОВ «УКРАЇНА`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СТОВ «УКРАЇНА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «УКРАЇНА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СТОВ «УКРАЇНА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СТОВ «УКРАЇНА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СТОВ «УКРАЇНА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СТОВ «УКРАЇНА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СТОВ «УКРАЇНА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СТОВ «УКРАЇНА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СТОВ «УКРАЇНА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
СТОВ «УКРАЇНА» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги СТОВ «УКРАЇНА» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «УКРАЇНА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СТОВ «УКРАЇНА», що лише сам факт, що СТОВ «УКРАЇНА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СТОВ «УКРАЇНА» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СТОВ «УКРАЇНА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СТОВ «УКРАЇНА» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014)на суму 9 047 342,52 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛІБОДАР» (ТОВ «ХЛІБОДАР» (ідентифікаційний код: 32144192) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 3 890 000,0 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
27.02.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ХЛІБОДАР» (ідентифікаційний код: 32144192) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-25.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС/ЦО-25, укладеного між ТОВ «ХЛІБОДАР» (ідентифікаційний код: 32144192) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (соняшника) на суму 3 890 000,0 грн на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ХЛІБОДАР» (ідентифікаційний код: 32144192) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «ХЛІБОДАР» (ідентифікаційний код: 32144192) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-25виконав, сплативши 3 890 000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням №10 від 27.02.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
26.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ХЛІБОДАР» (ідентифікаційний код: 32144192) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-25 від 27.02.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО-25 від 27.02.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ХЛІБОДАР» (ідентифікаційний код: 32144192) кошти у розмірі 3 890 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-25 від 27.02.2015виконана не була, кошти у розмірі 1 200 000,00 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ХЛІБОДАР» (ідентифікаційний код: 32144192) не погашено заборгованість у розмірі 3 890 000,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-25 від 27.02.2015 та додаток до нього, копію платіжного доручення № 10 від 27.02.2015, Угоди про розірвання на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-25 від 27.02.2015
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ХЛІБОДАР» (ідентифікаційний код: 32144192).
Грошові вимоги ТОВ «ХЛІБОДАР» (ідентифікаційний код: 32144192) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 3 890 000,0 грн. повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ХЛІБОДАР» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ХЛІБОДАР», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ХЛІБОДАР» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ХЛІБОДАР» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ХЛІБОДАР», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ХЛІБОДАР» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ХЛІБОДАР», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ХЛІБОДАР» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ХЛІБОДАР» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ХЛІБОДАР» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «ХЛІБОДАР » не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «ХЛІБОДАР» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ХЛІБОДАР» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ХЛІБОДАР», що лише сам факт, що ТОВ «ХЛІБОДАР» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ХЛІБОДАР» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ХЛІБОДАР» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ХЛІБОДАР» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛІБОДАР» (ТОВ «ХЛІБОДАР» (ідентифікаційний код: 32144192) на суму 3 890 000,0грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ») (ідентифікаційний код: 35685762) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 15 244 385,77 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 26.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 4/НАС.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 4/НАС, укладеного між ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на суму 9 135 000,0 грн. на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додаткових угодах №1, №2 та № від 26.12.2014 які є невід`ємною частиною Договору та визначають асортимент, кількість та ціну кожної окремої поставки. відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався надати товар для самовивозу покупцеві - ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762).
Покупець - ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) свої зобов`язання за Договором поставки № № 4/НАС виконав, сплативши 9 153 000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 26.12.2014.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар для самовивозу не надав.
20.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 4/НАС від 26.12.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № № 4/НАС від 26.12.2014з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) кошти у розмірі 1 200 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 4/НАС від 26.12.2014 виконана не була, кошти у розмірі 9 153 000,0грн боржником не повернуто.
- 23.09.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 367-23/09/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 367-23/09/15., укладеного між ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді від 28.09.2015. та Додатковій угоді від 25.11.2015 які є невід`ємною частиною Договору та визначають асортимент, кількість та ціну кожної окремої поставки. Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався надати товар для самовивозу покупцеві - ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762).
Покупець - ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) свої зобов`язання за Договором поставки № 367-23/09/15 виконав, сплативши 6 091 385,77 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №50 від 28.09.20105 та №61 від 25.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар для самовивозу не надав.
24.05.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 367-23/09/15 від 23.09.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 367-23/09/15 від 23.09.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) кошти у розмірі 6 091 385,77 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 367-23/09/15 від 23.09.2015 виконана не була, кошти у розмірі 6 091 385,77 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) не погашено заборгованість у розмірі 15 244 385,77 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № № 4/НАС від 26.12.2014 та Додаткові угоди до нього,платіжного доручення № 24 від 26.12.2014, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати насіння на умовах 100% передоплати № 4/НАС від 26.12.2014. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 367-23/09/15 від 23.09.2015, та Додаткові угоди від 28.09.2015 та від 25.11.2015, платіжних доручень №50 від 28.09.2015, № 61 від 25.11.2015, Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 367-23/09/15 від 23.09.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) та підписом директора Щебедька О.П.
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ», що лише сам факт, що ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ`вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) на суму 15 244 385,77 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» (ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» (ідентифікаційний код: 34653904) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 44 418 287,59 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 26.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № б/н
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № б/н, укладеного між ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку від 26.12.2014, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатку, Постачальник мав поставити насіння соняшника на суму 22 590 000,0 грн. Строк оплати - до 28.02.2015. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» (ідентифікаційний код: 34653904) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» свої зобов`язання за Договором поставки № б/н виконав, сплативши 22 590 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 33 від 26.12.2014 та №;4 від 87.02.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
20.12.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № б/н від 26.12.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння б/н від 26.12.2014з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» кошти у розмірі 22 590 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати б/н від 26.12.2014виконана не була, кошти у розмірі 22 590 000,00 грн. боржником не повернуто.
- 01.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» (ідентифікаційний код: 34653904) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 372/2015.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 372/2015, укладеного між ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку від 01.10.2015, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатку, Постачальник мав поставити насіння соняшника на суму 21 828 287,59 грн. Строк оплати - до 30.10.2016. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» свої зобов`язання за Договором поставки № 372/2015 виконав, сплативши 21 828 287,59 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №76496703 від 25.11.2015, №14680510 від 30.10.2015, №135 від 05.10.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
22.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 372/2015 від 01.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння №372/2015 від 01.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» кошти у розмірі 21 828 287,59 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №372/2015 від 01.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 21 828 287,59,. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» не погашено заборгованість у розмірі 44 418 287,59 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати б/н від 26.12.2014 та додаток до нього, платіжні доручення № 33 від 26.12.2014 та №;4 від 27.02.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати б/н від 26.12.2014, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №372/2015 від 01.10.2015 та додаток до нього, платіжні доручення №76496703 від 25.11.2015, №74680510 від 30.10.2015, №135 від 05.10.2015., Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №372/2015 від 01.10.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» (ідентифікаційний код: 34653904).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» (ідентифікаційний код: 34653904) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО», що лише сам факт, що ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», а також у АТ «Ощадбанк» за платіжним дорученням №74680510 (#76457439) від 30.101.2015 цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Стосовно Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054) .
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» (ідентифікаційний код: 34653904) на суму 44 418 287,59 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СААН-АГРО» ( ТОВ «СААН-АГРО» (ідентифікаційний код: 32888557) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 7 220,000,0 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 01.04.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «СААН-АГРО» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 843.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 843, укладеного між ТОВ «СААН-АГРО» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді від 01.04.2015, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатковій угоді, Постачальник мав поставити насіння кукурудзи на суму 520 000,0 грн. Строк поставки - до 30.03.2016.
Покупець - ТОВ «СААН-АГРО» свої зобов`язання за Договором поставки № 843 виконав, сплативши 520 000,0 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №8 від 26.12.2014.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
30.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «СААН-АГРО» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 843 від 01.04.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння №843. від 01.04.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «СААН-АГРО» кошти у розмірі 520,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №843. від 01.04.2014 виконана не була, кошти у розмірі 520 000,0 грн. боржником не повернуто.
- 23.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «СААН-АГРО» (ідентифікаційний код: 32888557) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати №643/10-2015
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки №643/10-2015, укладеного між ТОВ «СААН-АГРО» (ідентифікаційний код: 32888557) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді від 23.10.2015, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатковій угоді, Постачальник мав поставити насіння кукурудзи на суму 6 700 000,0 грн. Строк поставки - до 30.03.2017.
Покупець - ТОВ «СААН-АГРО» (ідентифікаційний код: 32888557) свої зобов`язання за Договором поставки №643/10-2015 від 23.10.2015 виконав, сплативши 6 700,00,0 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 9 від 27.10.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
01.08.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «СААН-АГРО» (ідентифікаційний код: 32888557) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 643/10-2015 від 23.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння 643/10-2015 від 23.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «СААН-АГРО» (ідентифікаційний код: 32888557) кошти у розмірі 6 700 000,0 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати 643/10-2015 від 23.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 6 700 000,00 грн,. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «СААН-АГРО» (ідентифікаційний код: 32888557) не погашено заборгованість у розмірі 7 220 000,0 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №843 від 01.04.2014 та Додаткової угоди №1, платіжного доручення №8 від 26.12.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №843 від 01.04.2014, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №643/10-2015 від 23.10.2015 та Додаткової угоди №1, платіжного доручення № 9 від 27.10.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №643/10-2015 від 23.10.2015,
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «СААН-АГРО» (ідентифікаційний код: 32888557).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «СААН-АГРО» до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «СААН-АГРО» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «СААН-АГРО», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «СААН-АГРО» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «СААН-АГРО» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «СААН-АГРО», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «СААН-АГРО» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «СААН-АГРО», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «СААН-АГРО» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «СААН-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «СААН-АГРО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «СААН-АГРО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «СААН-АГРО», що лише сам факт, що ТОВ «СААН-АГРО» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «СААН-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «СААН-АГРО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «СААН-АГРО» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054) та АТ «Ощадбанк»
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «СААН-АГРО» (ідентифікаційний код: 32888557) на суму 7 220 000,0 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 6 886 024,84грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 15.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-258/10-2015
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС-258/10-2015, укладеного між ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатках від 15.10.2015, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатках, Постачальник мав поставити насіння соняшника на суму 2 886 024,84грн. Строк оплати - до 11.12.2015. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС-258/10-2015 виконав, сплативши 2 886 024,84грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 14 від 05.11.2015 та №32 від 26.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
15.05.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-258/10-2015 від 15.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС-258/10-2015 від 15.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) кошти у розмірі 2 886 024,84 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-258/10-2015 від 15.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 2 886 024,84грн. боржником не повернуто.
- 16.12.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-16/12.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС/ЦО-16/12, укладеного між ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку від 16.12.2015, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатку, Постачальник мав поставити насіння ріпака на суму 4 000 000,0 грн. Строк оплати - до 11.01.2016. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО -16/12 виконав, сплативши 4 000 000,0 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №46 від 22.12.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
15.05.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-16/12 від 16.12.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО-16/12 від 16.12.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) кошти у розмірі 4 000 000,0 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС/ЦО-16/12 від 16.12.2015 виконана не була, кошти у розмірі 4000 000,0 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) не погашено заборгованість у розмірі 6 886 024,84 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС-258/10-2015 від 15.10.2015 та додаток до нього, платіжних доручень №14 від 05.11.2015, № 32 від 26.11.2015 , Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС-258/10-2015 від 15.10.2015, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-16/12 від 16.12.2015 та додаток до нього, платіжного доручення № 46 від 22.12.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-16/12 від 16.12.2015.
Всі надані копії документів не завірені.
Оригінали вказаних документів для огляду суду не надавались.
Грошові вимоги ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Суд звертає увагу, що ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» не виконав вимоги ухвал суду про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, оригіналів документів не надав.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ», що лише сам факт, що ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) на суму 6 886 024,84 грн.
Розглянувши заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «ПЕРЕМОГА» (ПОСП «ПЕРЕМОГА» (ідентифікаційний код: 30812727) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 350 000, 0 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 27.02.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ ПОСП «ПЕРЕМОГА» (ідентифікаційний код: 30812727) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-24
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС/ЦО-24, укладеного між ПОСП «ПЕРЕМОГА» (ідентифікаційний код: 30812727) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку від 27.02.2015, якій є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатку, Постачальник мав поставити насіння соняшника на суму 4 350 000,00грн. Строк оплати - до 31.12.2015. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПОСП «ПЕРЕМОГА» (ідентифікаційний код: 30812727) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ПОСП «ПЕРЕМОГА» (ідентифікаційний код: 30812727) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-24 виконав, сплативши 4 350 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 21 від 17.03.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
12.06.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПОСП «ПЕРЕМОГА» (ідентифікаційний код: 30812727) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-24 від 27.02.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО-24 від 127.02.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПОСП «ПЕРЕМОГА» (ідентифікаційний код: 30812727) кошти у розмірі 4 350 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-24 від 27.02.2015 виконана не була, кошти боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПОСП «ПЕРЕМОГА» (ідентифікаційний код: 30812727) не погашено заборгованість у розмірі 4 350 000,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС/ЦО-24 від 27.02.2015 та додаток до нього, платіжного доручення №21 від 17.03.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС/ЦО-24 від 27.02.2015
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898).
Оригінали вказаних документів надані для огляду суду.
Грошові вимоги ПОСП «ПЕРЕМОГА» (ідентифікаційний код: 30812727) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПОСП «ПЕРЕМОГА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПОСП «ПЕРЕМОГА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПОСП «ПЕРЕМОГА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПОСП «ПЕРЕМОГА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПОСП «ПЕРЕМОГА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПОСП «ПЕРЕМОГА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПОСП «ПЕРЕМОГА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПОСП «ПЕРЕМОГА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПОСП «ПЕРЕМОГА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПОСП «ПЕРЕМОГА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПОСП «ПЕРЕМОГА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПОСП «ПЕРЕМОГА», що лише сам факт, що ПОСП «ПЕРЕМОГА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПОСП «ПЕРЕМОГА» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПОСП «ПЕРЕМОГА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копія платіжного доручення, яка не місттьт обов`язкові реквізити та не могла бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПОСП «ПЕРЕМОГА» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «ПЕРЕМОГА» (ідентифікаційний код: 30812727) на суму 4 350 000,00 грн.
Розглянувши заяву Приватного підприємства «МЕНСЬКЕ-АГРО» (ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» (ідентифікаційний код:35390219 ) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 9 572 102,74 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 26.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 22/НАС
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 22/НАС, укладеного між ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку від 26.12.2014, якій є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатку, Постачальник мав поставити насіння соняшника на суму 9 572 102,74 грн. Строк оплати - до 29.10.2016. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» (ідентифікаційний код:35390219 ) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар.
Покупець - ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» свої зобов`язання за Договором поставки № 22/НАС виконав, сплативши 9 572 102,74 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 23 від 26.12.2014, №23 від 27.02.2015,№44 від 25.11.2015, №45 від 27.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
04.09.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 22/НАС від 26.12.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 22/НАС від 26.12.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» кошти у розмірі 9 572 102,74 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 22/НАС від 26.12.2014 виконана не була, кошти у розмірі 9 572 102,74 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» не погашено заборгованість у розмірі 9 572 102,74 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 22/НАС від 26.12.2014 та додаток до нього, платіжних доручень № 23 від 26.12.2014, №23 від 27.02.2015,№44 від 25.11.2015, №45 від 27.11.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 22/НАС від 26.12.2014.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» (ідентифікаційний код:35390219) та підписом директора Пискуна В.А.
Оригінали вказаних документів надані для огляду суду.
Грошові вимоги ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» (ідентифікаційний код:35390219 ) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО», що лише сам факт, що ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПП «МЕНСЬКЕ-АГРО» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного підприємства «МЕНСЬКЕ-АГРО» (ідентифікаційний код:35390219 )на суму 9 572 102,74 грн.
. Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 59 312 995,3 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 18.09.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) було укладено Договір складського зберігання № 90.
Відповідно до п. 1 Договору складського зберігання № 90., укладеного між кредитором ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (за договором Поклажодавець) та боржником (за договором Зерновий склад), кредитор (Поклажодавець) зобов`язувався передати, а боржник (Зерновий склад) прийняти на зберігання 20 000т зерна кукурудзи за тарифами, передбаченими Додатком № 1 до Договору.
Порядок оплати наданих боржником (Зерновим складом) послуг визначено розділом 5 Договору та передбачає, як один з можливих способів розрахунку (п. 5.2.), передоплату за послуги.
У відповідності до п. 5.2. Договору кредитор (Поклажодавець) ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) сплатив 4 780 719,04 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 59 від 23.12.2015, №63 від 25.12.2015.
Проте, як випливає з наданих суду документів, зерно на зберігання кредитором (Поклажодавцем ) не передавалось
19.05.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) було укладено Угоду про розірвання Договору складського зберігання №90 від 18.09.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору складського зберігання №90 від 18.09.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) кошти у розмірі 4 780 719,04 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору складського зберігання №90 від 18.09.2015 виконана не була, кошти у розмірі 4 780 719,04 грн боржником не повернуто.
- 02.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 627/10/15
Відповідно до п. 1 Договору поставки № 627/10/15, укладеного між ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2000) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатках від 02.10.2015, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатках, Постачальник мав поставити насіння ріпаку та кукурудзи на суму 54 502 879,28 грн. Строк оплати - до 31.11.2015. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар.
Покупець - ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) свої зобов`язання за Договором поставки № 627/10/15 виконав, сплативши 54 502 879,28 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 22 від 05.10.2015, №51 від 21.10.2015, №1723 від 27.10. 2015, №54 від 26.11.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.11.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 627/10/15 від 02.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 627/10/15 від 02.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) кошти у розмірі 54 502 879,28 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 627/10/15 від 02.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 54 502 879,28 грн. боржником не повернуто.
- 30.05.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) було укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 33/05-16.
Відповідно до п. 1 Договору поставки № 33/05-16, укладеного між ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку від 30.05.2016, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатку, Постачальник мав поставити дизельне паливо на суму 30 000,00 грн. на умовах 100% передоплати. Строк оплати - до 31.08.2016.
Покупець - ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) свої зобов`язання за Договором поставки № 627/10/15 виконав, сплативши 54 502 879,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1483 від 31.05.2016.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
10.05.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 33/05-16 від 30.05.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів 33/05-16 від 30.05.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) кошти у розмірі 30 000,0 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів передоплати № 33/05-16 від 30.05.2016 виконана не була, кошти у розмірі 30 000,0 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) не погашено заборгованість у розмірі 59 312 995,3 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:Договору складського зберігання №90 від 18.09.2015 та Додатку№1 до договору, платіжних доручень № 59 від 23.12.2015 та № 63 від 25.12.2015. Угоди про розірвання Договору складського зберігання №90 від 18.09.2015, Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 33/05-16 від 30.05.2016 та додатку до нього, платіжного доручення № 1483 від 31.05.2016, Угоди про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 33/05-16 від 30.05.2016, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 627/10/15 від 02.10.2015 та додатки до нього, платіжних доручень № 22 від 05.10.2015, №51 від 21.10.2015, №1723 від 27.10. 2015, №54 від 26.11.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 627/10/15 від 02.10.2015
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877).
Для огляду суду надані оригінали платіжних доручень № 59 від 23.12.2015, № 63 від 25.12.2015, № 22 від 05.10.2015, №51 від 21.10.2015, №1723 від 27.10. 2015, №54 від 26.11.2015, № 1483 від 31.05.2016.
Грошові вимоги ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ», що лише сам факт, що ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «РОМНИ-ІНВЕСТ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877)на суму 59 312 995,30 грн.
Розглянувши заяву Приватного підприємства «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (ідентифікаційний код: 32908049) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 620 000,00 грн. дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
09.12.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» було укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №09/12/2015-01-ПФД.
Відповідно до умов Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №09/12/2015-01-ПФД, кредитор надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі 620 000,0 грн. у строк до 31.12.2018.
Позичальник - ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» свої зобов`язання за про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №09/12/2015-01-ПФД виконав частково, сплативши 620 000,0грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2643 від 21.12.2015, №374 від 22.12.2015, №393 від 23.12.2015, №2888 від 25.12.2015,№2897 від 28.12.2015,№478 від 29.112.2015, №877 від 24.02.2016.
Позичальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - грошові кошти у зазначений Договором термін не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» не погашено заборгованість у розмірі 620 000,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №09/12/2015-01-ПФД від 09.12.2015, копію платіжних доручень №2643 від 21.12.2015, №374 від 22.12.2015, №393 від 23.12.2015, №2888 від 25.12.2015,№2897 від 28.12.2015,№478від 29.112.2015, №877 від 24.02.2016.
Надані копії документів не засвідчені у встановленому законом порядку.
Грошові вимоги ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» стосовно боржника є беззаперечною.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, цим кредитором подані лише копії платіжних доручень.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА`у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА`вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА`не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА`за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА», що лише сам факт, що ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА`є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредитора може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у АТ «Ощадбанк», ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ ХХХ документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у АТ «Ощадбанк».
З огляду на те, що всі копії документів, які знаходяться у матеріалах справи не засвідчені у встановленому законом порядку, а тому не є письмовими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного підприємства «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (ПП «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (ідентифікаційний код: 32908049) на суму 620 000,00 грн.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ІСКРА (СТОВ «ІСКРА» (ідентифікаційний код: 308008800) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 22 608 330,00грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
29.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «ІСКРА» (було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-7
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС/ЦО-7,укладеного між СТОВ «ІСКРА» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку від 29.01.2015, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатках, Постачальник мав поставити насіння соняшника на суму 22 608 330,00 грн. Строк оплати - до 30.10.20163. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ «ІСКРА» товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар.
Покупець - СТОВ «ІСКРА» свої зобов`язання за Договором поставки № № НАС/ЦО-7 виконав, сплативши 22 608 330,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 6 від 29.01.2015, №43 від 27.02.2015, № 76494750 від 25.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
01.12.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «ІСКРА» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-7 від 29.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № № НАС/ЦО-7 від 29.01.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «ІСКРА» кошти у розмірі 2 886 024,84 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-7 від 29.01.2015 виконана не була, кошти у розмірі 22 608 330,00 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СТОВ «ІСКРА» (ідентифікаційний код: 308008800) не погашено заборгованість у розмірі 22 608 330,00 грн .
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС-258/10-2015 від 15.10.2015 та додаток до нього, платіжних доручень платіжних доручень № 6 від 29.01.2015, №43 від 27.02.2015, № 76494750 від 25.11.2015. , Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС-258/10-2015 від 15.10.20
Всі надані копії документів завірені печаткою СТОВ «ІСКРА» (ідентифікаційний код: 308008800).
Оормгінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги СТОВ «ІСКРА» (ідентифікаційний код: 308008800) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СТОВ «ІСКРА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СТОВ «ІСКРА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «ІСКРА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СТОВ «ІСКРА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СТОВ «ІСКРА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СТОВ «ІСКРА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СТОВ «ІСКРА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СТОВ «ІСКРА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СТОВ «ІСКРА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СТОВ «ІСКРА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «ІСКРА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СТОВ «ІСКРА», що лише сам факт, що СТОВ «ІСКРА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СТОВ «ІСКРА» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СТОВ «ІСКРА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СТОВ «ІСКРА» документи , а саме платіжні доручення № 6 від 29.01.2015, №43 від 27.02.2015, № 76494750 від 25.11.2015. не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ІСКРА» (ідентифікаційний код: 308008800) на суму 22 608 330,00 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМІАГРОТРЕЙД» (ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» (ідентифікаційний код: 25595336) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 258 873,72 грн. дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
12.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» (ідентифікаційний код: 25595336) було укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1.
Відповідно до умов Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1, кредитор надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі 100 000 000,00 грн. на строк до 31.12.2015.
Позичальник - ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» (ідентифікаційний код: 25595336) свої зобов`язання за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1 виконав частково, надавши поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 258 873,0грн, що підтверджується платіжними дорученнями №47 від 12.05.2015.
21.11.2015 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «ІСКРА» (ідентифікаційний код: 308008800) було укладено Додаткову угоду до Договору №1, якою продовжено дію Договору №1 від 12.05.2015 до 31.12.2018.
Позичальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - грошові кошти у зазначений Договором та Додатковою угодою термін не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» (ідентифікаційний код: 25595336) не погашено заборгованість у розмірі 258 873,72 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1 від 12.05.2015, копію платіжного доручення 47 від 12.05.2015, Додаткової угоди від 21.11.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» (ідентифікаційний код: 25595336).
Грошові вимоги ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» (ідентифікаційний код: 25595336) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжний документ, переказ грошових коштів за яким, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД», що лише сам факт, що ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «КЕМІАГРОТРЕЙД» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМІАГРОТРЕЙД» (ідентифікаційний код: 25595336) на суму 258 873,72грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ВІТА 2000» (ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 18 165 473,09 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 26.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 5/НАС.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 5/НАС, укладеного між ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді від 26.12.2014, якій є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатковій угоді, Постачальник мав поставити насіння на суму 8 590 000,00 грн.
У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар.
Покупець - ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) свої зобов`язання за Договором поставки № 5/НАС виконав, сплативши 8 590 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 52 від 26.12.2014.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 5/НАС від 26.12.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння №5/НАС від 26.12.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) кошти у розмірі 8 590 000, 00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 5/НАС від 26.12.2014 виконана не була, кошти у розмірі 8 590 000, 00 грн. боржником не повернуто.
- 01.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати №557/2015.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № №557/2015, укладеного між ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді №1 від 01.10.2015, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатковій угоді, Постачальник мав поставити насіння на суму 2 450 116,00 грн. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) свої зобов`язання за Договором поставки № №557/2015 виконав, сплативши 2 450 116,00 грн. та 7 125 356,78 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №29 від 05.10.2015 та №93 від 25.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
15.05.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 557/2015 від 01.10.2015 , відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 557/2015 від 01.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) кошти у розмірі 9 575 473,56 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №557/2015 від 01.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 9 575 473,56. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) не погашено заборгованість у розмірі 18 165 473,09 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 5/НАС від 26.12.2014, Додаткової угоди №1 від 26.12.2014, платіжного доручення №62 від 26.12.2014, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 5/НАС від 26.12.2014, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 557/2015 від 01.10.2015, Додаткової угоди №1 від 01.10.2015, платіжних доручень №29 від 05.10.2015 та №93 від 25.11.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 557/2015 від 01.10.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700)
Для огляду суду був наданий оригінал платіжного доручення №52 від 26.12.2014.
Грошові вимоги ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГРО-ВІТА 2000», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АГРО-ВІТА 2000», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГРО-ВІТА 2000», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_9 , що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГРО-ВІТА 2000», що лише сам факт, що ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ВІТА 2000» (ТОВ «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) на суму 18 165 473,09 грн
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 22 981 846,3 грн., дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 02.10.2012 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) було укладено Договір поставки насіння № б/н.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № б/н., укладеного між ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) та на умовах 100% передоплати насіння сільськогосподарських культур, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді від 02.10.2012, якій є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатковій угоді №1 , Постачальник мав поставити насіння на суму 262 068,79 грн.
У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар.
Покупець - ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) свої зобов`язання за Договором поставки № б/нвиконав, сплативши 262 068,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 283 від 20.12.2012.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння № б/н від 02.10.2012, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння б/н від 20210.2012 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) кошти у розмірі 262 068,79 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № б/н від 20210.2012 виконана не була, кошти у розмірі 262 068,79 грн. боржником не повернуто.
- 25.09.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) було укладено Договір поставки насіння на №250/004АП.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки №250/004АП, укладеного між ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) насіння сільськогосподарських культур, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді №1 від 25.09.2014, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатковій угоді, Постачальник мав поставити насіння пшениці на суму 32 165,00 грн. У відповідності до п. 5.1 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) товар в строк до 30.06.2018.. Покупець - ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) свої зобов`язання за Договором поставки №250/004АП виконав часково, сплативши 16 082,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням №92254 від 26.11.2014.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння № 250/004АП від 25.09.2014 , відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 250/004АП від 25.09.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) кошти у розмірі 32 165,00 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Водночас, суду не було надано підтвердження оплати 16 082,46 грн., які б мали бути сплачені за умовами Додаткової угоди від 25.09.2014 та про повернення яких йдеться в Угоді про розірвання Договору поставки насіння № 250/004АП від 25.09.2014.
Угода про розірвання Договору поставки насіння №250/004АП від 25.09.2014 виконана не була, кошти у розмірі 32 165,00 грн боржником не повернуто.
- 07.12.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-ЦО -135.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС-ЦО -135, укладеного між ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) та на умовах 100% передоплати насіння сільськогосподарських культур, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді від 07.12.2015, якій є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатковій угоді №1 , Постачальник мав поставити насіння на суму 8 800 000,00 грн.
У відповідності до п.3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар.
Покупець - ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС-ЦО -135 виконав, сплативши 8 00 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 729 від 09.12.2015 та №747 від 30.12.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння № НАС-ЦО -135 відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС-ЦО -135 від 07.12.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) кошти у розмірі 8 800 000,0 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-ЦО -135 від 07.12.2015 виконана не була, кошти у розмірі 8 800 000,0 грн. боржником не повернуто.
- 24.11.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 552/01/11-15
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 552/01/11-15, укладеного між ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) та на умовах 100% передоплати насіння сільськогосподарських культур, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді від 07.12.2015, якій є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатковій угоді №1 , Постачальник мав поставити насіння на суму 13 903 694,97 грн.
У відповідності до п.3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар.
Покупець - ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) свої зобов`язання за Договором поставки № 552/01/11-15 виконав, сплативши 13 903 694,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 724 від 25.11.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння № 552/01/11-15 відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 552/01/11-15 -135 від 24.11.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) кошти у розмірі 13 903 694,97 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 552/01/11-15 -135 від 24.11.2015 виконана не була, кошти у розмірі 13 903 694,97 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) не погашено заборгованість у розмірі 22 981 846,3 грн. (первинними документами підтверджено 22 751 942,51 грн., відсутня повна оплата по Договору 250/004АП- не сплачено 16 082,46 грн, які підтверджені Угодою про розірвання Договору )
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки № б/н від 02.10.2012., Додаткової угоди № 1 від 02.10.2012., Угоди про розірвання від 14.10.2017 року , до договору № б/н від 02.10.2012 , платіжного доручення № 283 від 20.11.2012, Договору поставки насіння №250/004 АП від 25.09.2014 Додаткової угоди № 1 від 25.09.2014, Договору №250/004 АП від 25.09.2014,Угоди про розірвання від 14.10.2017 Договору 250/004 АП від 25.09.2014, платіжного доручення № 92254 від 26.11.2014, Договору поставки насіння №НАС/ЦО-135 від 07.12.2015, Додаткової угоди № 1 від 07.12.2015 до договору НАС/ЦО-135 від 07.12.2015, Угоди про розірвання від 14.10.2017 Договору НАС/ЦО-135 від 07.12.2015, платіжного доручення № 747 від 30.12.2015,платіжного доручення № 729 від 09.12.2015, Договору поставки насіння № 552/01/11-15 від 24.11.2015, Додаткової угоди №1 до Договору №552/01/11-15 від 24.11.2015, Угоди про розірвання договору поставки насіння № 552/01/11-15 від 14.10.2017 платіжного доручення №724 від 25.11.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842).
Оригінали Договору поставки насіння №250/004 АП від 25.09.2014 Додаткової угоди № 1 від 25.09.2014, Договору №250/004 АП від 25.09.2014,Угоди про розірвання від 14.10.2017 Договору 250/004 АП від 25.09.2014, Договору поставки № б/н від 02.10.2012, Договору поставки насіння №НАС/ЦО-135 від 07.12.2015, Додаткової угоди № 1 від 07.12.2015 до договору НАС/ЦО-135 від 07.12.2015, Угоди про розірвання від 14.10.2017 Договору НАС/ЦО-135 від 07.12.2015, Договору поставки насіння № 552/01/11-15 від 24.11.2015, Додаткової угоди №1 до Договору №552/01/11-15 від 24.11.2015, Угоди про розірвання договору поставки насіння № 552/01/11-15 від 14.10.2017, платіжного доручення № 283 від 20.11.2012, платіжного доручення № 747 від 30.12.2015,платіжного доручення № 729 від 09.12.2015 були надані для огляду суду.
Грошові вимоги ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 22 981 846,3 грн. повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО`у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО», що лише сам факт, що ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ТОВ АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) суму 22 981 846,3грн.
Розглянувши заяву Дочірнього підприємства «ЯМНИЦЯ» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» (ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» (ідентифікаційний код: 20539936) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 20 054 541,2 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 20.100.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» було укладено Договір поставки насіння сільськогосподарської продукції № НАС349/10-2015.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС349/10-2015,та Додаткової угоди №1 укладеного між ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» (та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) насіння сільськогосподарських культур (кукурудзи), а покупець зобов`язувався прийняти товар на суму 20 054 541,2 грн. при умові 100% передоплати ( п 4.1. Договору). Термін поставки товару визначено Додатковою угодою №1 - до 20.10.2016, та продовжено до 20.10.2018 Додатковою угодою №2 від 20.10.2016.
Покупець - ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» свої зобов`язання за Договором поставки № НАС349/10-2015 виконав, сплативши 20 054 541,2 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №19 від 22.10.2015, № 18 від 28.10.2015, №39 від 26.11.2015,№40 від 26.11.2015, №52 від 26.11.2015.
Для огляду суду надані оригінали платіжних доручень №19 від 22.10.2015, № 18 від 28.10.2015, №39 від 26.11.2015,№40 від 26.11.2015, №52 від 26.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, кошти, сплачені в порядку передоплати не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» не погашено заборгованість у розмірі 20 054 541,2 грн .
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки № НАС349/10-2015 від 20.10.2015, Додаткової угоди №1, від 20.10.2015, платіжних доручень №19 від 22.10.2015, № 18 від 28.10.2015, №39 від 26.11.2015,№40 від 26.11.2015, №52 від 26.11.2015, Додаткової угоди №2 від 20.10.2016,
Всі надані копії документів завірені печаткою ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» (ідентифікаційний код: 20539936).
Грошові вимоги ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» (ідентифікаційний код: 20539936) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент», що лише сам факт, що ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ДП «ЯМНИЦЯ» ВАТ «Івано-Франківськцемент» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Дочірнього підприємства «ЯМНИЦЯ» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» (ідентифікаційний код: 20539936) на суму 20 054 541,2грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ЛАН» (ТОВ «УКР-ЛАН» (ідентифікаційний код: 30942423) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 9 598 933,88 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 26.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «УКР-ЛАН» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 7/НАС
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 7/НАС, укладеного між ТОВ «УКР-ЛАН» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «УКР-ЛАН» (ідентифікаційний код: 30942423) товар (Кукурудзу ДКС 2870) протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «УКР-ЛАН» (ідентифікаційний код: 30942423) свої зобов`язання за Договором поставки № 7/НАС виконав, сплативши 7 717 777,96 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 295 від 26.12.2014 та № 80 від 13.05.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «УКР-ЛАН» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 7/НАС від 26.12.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 7/НАС від 26.12.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «УКР-ЛАН» (ідентифікаційний код: 30942423) кошти у розмірі 7 717 777,96 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 7/НАС від 26.12.2014 виконана не була, кошти у розмірі 7 717 777,96 грн боржником не повернуто.
- 26.11.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «УКР-ЛАН» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-261115-021
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-261115-021, укладеного між ТОВ «УКР-ЛАН» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «УКР-ЛАН» товар (насіння кукурудзи П-8000) протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «УКР-ЛАН» (ідентифікаційний код: 30942423) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС-261115-021 виконав, сплативши 1 181 156,92 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 83 від 26.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «УКР-ЛАН» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-261115-021 від 26.11.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС-261115-021від 26.11.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «УКР-ЛАН» (ідентифікаційний код: 30942423) кошти у розмірі 1 181 156,92 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 7/НАС від 26.12.2014 виконана не була, кошти у розмірі 1 181 156,92 грн боржником не повернуто.
- 07.12.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «УКР-ЛАН» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО -145
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО -145, укладеного між ТОВ «УКР-ЛАН» (ідентифікаційний код: 30942423) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «УКР-ЛАН» товар (ріпак озимий) протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ТОВ «УКР-ЛАН» (ідентифікаційний код: 30942423) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-145 виконав, сплативши 700 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 85 від 09.12.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «УКР-ЛАН» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-145 від 07.12.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-145 від 07.12.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «УКР-ЛАН» (ідентифікаційний код: 30942423) кошти у розмірі 700 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-145 від 07.12.2015 виконана не була, кошти у розмірі 700 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів боржником на користь ТОВ «УКР-ЛАН» не погашено заборгованість у розмірі 9 598 933,88 грн
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
- Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 7/НАС від 26.12.2014 та додаткової угоди до нього,копію платіжного доручення № 2295 від 26.12.2014, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 7/НАС від 26.12.2014;
- Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/261115 від 26.12.2015 та додаткова угода до нього,копію платіжного доручення № 83 від 26.11.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/261115 від 26.12.2014;
- Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-145 від 09.12.2015 та додаткова угода до нього,копію платіжного доручення № 85 від 09.12.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-145 від 09.12.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «УКР-ЛАН» (ідентифікаційний код: 30942423).
Для огляду суду надані оригінали платіжних доручень № 2295 від 26.12.2014, платіжного доручення № 80 від 113.05.2015, №85 від 09.12.2015.
Грошові вимоги ТОВ «УКР-ЛАН» (ідентифікаційний код: 30942423) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «УКР-ЛАН» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «УКР-ЛАН», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «УКР-ЛАН» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «УКР-ЛАН» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «УКР-ЛАН», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «УКР-ЛАН» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «УКР-ЛАН», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «УКР-ЛАН» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «УКР-ЛАН» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «УКР-ЛАН» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «УКР-ЛАН» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «УКР-ЛАН», що лише сам факт, що ТОВ «УКР-ЛАН» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «УКР-ЛАН» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «УКР-ЛАН» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «УКР-ЛАН» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ЛАН» (ТОВ «УКР-ЛАН» (ідентифікаційний код: 30942423 на суму ) 9 598 933,88 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-АГРО» (ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» (ідентифікаційний код: 33268530) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 35 095 400,14 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 24.11.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» було укладено Договір поставки № 501/01/11-15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 501/01/11-15, укладеного між ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (кукурудзи) на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Додатку № 1 від 25.11.2015 до Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» товар до 25.02.2016.
Покупець - ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» свої зобов`язання за Договором поставки № 501/01/11-15 виконав, сплативши 35 053 400,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 55328921 від 24.11.2015 та випискою по рахунку ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» від 25.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.09.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 501/01/11-15 від 24.11.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 501/01/11-15 від 24.11.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» кошти у розмірі 35 053 400,14 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки № 501/01/11-15 від 24.11.2015 виконана не була, кошти у розмірі 35 053 400,14 грн боржником не повернуто.
- 28.03.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» було укладено Договір поставки № 56/03-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 56/03-16, укладеного між ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (кукурудзи) на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Додаткової угоди № 1 від 11.05.2016 до Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» товар до 31.12.2016 на умовах поставки EXW (франко - завод) (Інкотермс 2010).
Покупець - ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» свої зобов`язання за Договором поставки № 56/03-16 виконав, сплативши 42 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5923 від 11.05.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.09.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 56/03-16 від 28.03.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 56/03-16 від 28.03.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» кошти у розмірі 42 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки № № 56/03-16 від 28.03.2016 виконана не була, кошти у розмірі 42 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» (ідентифікаційний код: 33268530) не погашено заборгованість у розмірі 35 095 400,14 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки № 501/01/11-15 від 24.11.2015 та додаток до нього від 25.112015, копію платіжного доручення № 55328921 від 24.11.2015, № 55328926 від 24.11.2015, копію виписки по рахунку від 25.11.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки № 501/01/11-15 від 24.11.2015; копію Договору поставки № 5603-16 від 28.03.2016 та Додаткової угоди до нього від 11.05.2016, копію платіжного доручення № 5923 від 11.05.2016, копію Угоди про розірвання Договору поставки № 5603-16 від 28.03.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» (ідентифікаційний код: 33268530).
Для огляду суду надані оригінали Договору поставки № 501/01/11-15 від 24.11.2015 та додаток до нього від 25.112015, Угоди про розірвання Договору поставки № 501/01/11-15 від 24.11.2015, Договору поставки № 5603-16 від 28.03.2016 та Додаткової угоди до нього від 11.05.2016,платіжне доручення № 5923 від 11.05.2016, виписка філії ОУ АТ «Ощадбанк» від 25.11.2015 клієнт ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» (33268530)
Грошові вимоги ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» (ідентифікаційний код: 33268530) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО», що лише сам факт, що ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Виписка філії Полтавське ОУ АТ «Ощадбанк» від 25.11.2015, клієнт ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» (33268530), яка була надана кредитором ТОВ «СТАНДАРТ-АГРО» не може бути прийнята судом як належний доказ існування заборгованості, оскільки зазначений документ не засвідчений у встановленому законом порядку філією Полтавського ОУ АТ «Ощадбанк».
Крім того, виходячи з копій зазначеної виписки що знаходиться в матеріалах справи і засвідчена директором підприємства Степановича Р.О., платежі мали бути здійснені на банківський рахунок боржника ПрАТ «Компанія Райз»№ 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» 25.11.2015.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-АГРО» на суму 35 095 400,14 грн.
Розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» (ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03800149) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 268 162,58 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
21.11.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03800149) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 521/24/11/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 521/24/11/15, укладеного між ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (соняшника) на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» свої зобов`язання за Договором поставки № 521/24/11/15 виконав, сплативши 2 268 162,58 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 42 від 25.11.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
01.11.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 521/24/11/15 від 21.11.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № 521/24/11/15 від 21.11.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» кошти у розмірі 2 2685 162,58 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 521/24/11/15 від 21.11.2015 виконана не була, кошти у розмірі 2 268 162,58 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» не погашено заборгованість у розмірі 2 268 162,58 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 521/24/11/15 від 21.11.2015 та додаток до нього від 25.11.2015, копію платіжного доручення № 42 від 15.11.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 521/24/11/15 від 21.11.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03800149).
Оригінали зазначених документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03800149) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ`вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ», що лише сам факт, що ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПСП «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного сільськогосподарського підприємства «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03800149) на суму 2 268 162,58 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕРСЬКЕ» (ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 30894197) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 15 999 965,36 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
29.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-12.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС/ЦО-12, укладеного між ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (соняшника) на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент, ціна та порядок поставки визначені в Додатку№ 1 від 06.02.2015, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Договору та Додатку № 1, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався передати покупцеві - ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар на умовах EXW (Інкотермс 2010), що зазначено у п. 1.4. Договору. Строк оплати встановлений Додатком № 1 до Договору - до 29.01.2016.
Покупець ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-12виконав, сплативши 15 999 965,36 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 14 від 29.01.2015, № 15 від 27 від 27.02.2015, № 44 від 25.11.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
16.06.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» було укладено Угоду про розірвання Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-12 від 29.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-12 від 29.01.2015 з усіма додатками до нього.
Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» кошти у розмірі 15 999 965,36 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-12 від 29.01.2015 виконана не була, кошти у розмірі 15 999 965,36 грн,боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 30894197) не погашено заборгованість у розмірі 15 999 965,36 грн,
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-12 від 29.01.2015 та Додаток № 1 від 06.02.2015, копії платіжних доручень № 14 від 29.01.2015, № 15 від 27 від 27.02.2015, № 44 від 25.11.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-12 від 29.01.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 30894197).
Для огляду суду надані оригінали Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-12 від 29.01.2015 та Додаток № 1 від 06.02.2015, платіжних доручень № 14 від 29.01.2015, № 44 від 25.11.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-12 від 29.01.2015.
Грошові вимоги ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 30894197) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «СІВЕРСЬКЕ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «СІВЕРСЬКЕ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «СІВЕРСЬКЕ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «СІВЕРСЬКЕ», що лише сам факт, що ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕРСЬКЕ» (ТОВ «СІВЕРСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 30894197,на суму 15 999 965,36 грн
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСНЕ» (ТОВ «ЯСНЕ» (ідентифікаційний код: 30924856) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 3 333 333,33 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 24.11.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ЯСНЕ» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 353/24/11/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 353/24/11/15, укладеного між ТОВ «ЯСНЕ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (кукурудзи) на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар в строк до 20.06.2018. Найменування товару, його кількість, асортимент, ціна та строк поставки визначені в Додатковій угоді № 1, яка є невід`ємною частиною Договору.
Покупець - ТОВ «ЯСНЕ» свої зобов`язання за Договором поставки № 353/24/11/15 виконав, сплативши 3 333 333,33 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 39 від 25.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
05.11.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ЯСНЕ» (ідентифікаційний код: 30924856) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 353/24/11/15від 24.11.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 353/24/11/15 від 24.11.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ЯСНЕ» (кошти у розмірі 3 333 333,33 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 353/24/11/15 від 24.11.2015 виконана не була, кошти у розмірі 3 333 333,33 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на ТОВ «ЯСНЕ» (ідентифікаційний код: 30924856) не погашено заборгованість у розмірі 3 333 333,33 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 353/24/11/15 від 24.11.2015 та Додаткова угода № 1 до нього, копію платіжного доручення № 39 від 25.11.2015, копію Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 353/24/11/15 від 24.11.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ЯСНЕ» (ідентифікаційний код: 30924856).
Оригінали зазначених документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «ЯСНЕ» (ідентифікаційний код: 30924856) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ЯСНЕ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ЯСНЕ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЯСНЕ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ЯСНЕ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ЯСНЕ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ЯСНЕ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ЯСНЕ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжного доручення, яка завірені печаткою самого підприємства, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ЯСНЕ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ЯСНЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ЯСНЕ`вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЯСНЕ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ЯСНЕ», що лише сам факт, що ТОВ «ЯСНЕ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ЯСНЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копію платіжного доручення. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ЯСНЕ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ЯСНЕ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСНЕ» (ідентифікаційний код: 30924856) на суму 3 333 333,33 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» (ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» (ідентифікаційний код: 39995206) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 298 050,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
16.02.2017 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» було укладено Договір поставки запасних частин до транспортних засобів № АТ-16/02-17.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки запасних частин до транспортних засобів № АТ-16/02-17, укладеного між ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» (за Договором Постачальник) та боржником (за договором Покупець), кредитор зобов`язувався передати у власність боржника (за договором покупця) , а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити поставлений товар протягом 1-го року з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарно - супроводжувальної документації на відповідну партію товару, що свідчить про факт поставки ( п. 3.4 Договору).
Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку № 1 від 16.02.2017, який є невід`ємною частиною Договору.
Постачальник - ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» (ідентифікаційний код: 39995206) свої зобов`язання за Договором поставки № АТ-16/02-17 виконав, поставивши запчастини відповідно до специфікації, наведеної у Додатку № 1 від 16.02.2017, що підтверджується видатковою накладною від 16.02.2017.
Покупець (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не оплатив.
16.11.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки запасних частин до транспортних засобів № АТ -16/02-17 від 16.02.2017, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки запасних частин до транспортних засобів № АТ -16/02-17 від 16.02.2017 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» кошти у розмірі 298 080,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки запасних частин до транспортних засобів № АТ -16/02-17 від 16.02.2017 виконана не була, кошти у розмірі 298 080,00грн боржником не повернуто.
ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» (ідентифікаційний код: 39995206) надав довідку про наявність заборгованості від 31.03.2020.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів боржником на користь ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» (ідентифікаційний код: 39995206) не погашено заборгованість у розмірі 298 050,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію Договору поставки запасних частин до транспортних засобів № АТ-16/02-17 від 16.02.2017, Додатку № 1 від 16.02.2017 до Договору, копію видаткової накладної № 146 від 16.02.2017, оригінал довідки про наявність заборгованості від 31.03.2020.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» (ідентифікаційний код: 39995206).
Грошові вимоги ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» (ідентифікаційний код: 39995206) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 298 050,00 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» стосовно боржника є беззаперечною.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко», «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів здійснення господарських операцій, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печаткою самого підприємства і не можуть розглядатися судом як належні докази.
ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Отже, заява про грошові вимоги ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» розглянуті судом за наявними у справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ», що лише сам факт, що ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів.
За приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції від 03.01.2017, яка діяла на момент здійснення зазначених господарських операцій, первинні документи, якими є видаткові накладні, мають містити обов`язкові реквізити, а саме назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що в копії видаткової накладної, яка міститься в матеріалах справи та була подана одночасно із заявою про визнання грошових вимог ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» містить обов`язкові реквізити, а саме відсутнє прізвище, посада особи, відповідальної за здійснення господарську операцію і правильність її оформлення або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд наголошує, що боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Кредитор, як зазначалось вище, також оригінали документів не надав.
Суд зазначає, що відповідно до статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» документи не є належними доказами проведення господарських операцій та виникнення заборгованості у боржника.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» (ідентифікаційний код: 39995206) на суму 298 050,00 грн.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «ОКТЯБРЬ» (ПРАТ «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 3 307 050,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 07.12.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПРАТ «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-125.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № НАС/ЦО-125, укладеного між ПРАТ «ОКТЯБРЬ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (соняшника) на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 07.12.2015, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПРАТ «ОКТЯБРЬ» товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ПРАТ «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-125 виконав, сплативши 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 23 від 09.12.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПРАТ «ОКТЯБРЬ» (було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО -125 від 07.12.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО -125 від 07.12.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПРАТ «ОКТЯБРЬ» кошти у розмірі 100 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО -125 від 07.12.2015 виконана не була, кошти у розмірі 100 000,00 грн боржником не повернуто.
- 27.04.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПРАТ «ОКТЯБРЬ» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 81/04-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 81/04-16, укладеного між ПРАТ «ОКТЯБРЬ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (кукурудзи) на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 27.04.2016, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПРАТ «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ПРАТ «ОКТЯБРЬ» свої зобов`язання за Договором поставки № 81/04-16 виконав, сплативши 2 856 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1003 від 28.04.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПРАТ «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 81/04-16 від 27.04.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 81/04-16 від 27.04.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПРАТ «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552) кошти у розмірі 2 856 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору
Угода про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 81/04-16 від 27.04.2016виконана не була, кошти у розмірі 2856 000,00 грн боржником не повернуто.
- 10.11.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПРАТ «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 11-2016.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 11-2016, укладеного між ПРАТ «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (соняшника) на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 10.11.2016, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.1.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПРАТ «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - ПРАТ «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552) свої зобов`язання за Договором поставки № 11-2016 від 10.11.2016 виконав, сплативши 351 050,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1033 від 16.11.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПРАТ «ОКТЯБРЬ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 11-2016 від 10.11.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 11-2016 від 10.11.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПРАТ «ОКТЯБРЬ» кошти у розмірі 351 050,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору
Угода про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 11-2016 від 10.11.20165 виконана не була, кошти у розмірі 351 050,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів боржником на користь ПРАТ «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552) не погашено заборгованість у розмірі 3 307 050,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
- Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО -125 від 07.12.2015, Додаткової угоди № 1 від 07.12.2015, платіжного доручення № 23 від 09.12.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО -125 від 07.12.2015;
- Договору поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 81/04-16 від 27.04.2016, Додаткової угоди № 1 від 27.04.2016, платіжного доручення № 1003 від 28.04.2016, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 81/04-16 від 27.04.2016;
- Договору поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 11-2016 від 10.11.2016, Додаткової угоди № 1 від 27.04.2016, платіжного доручення № 1033 від 16.11.2016, Угоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 11-2016 від 10.11.2016.
Усі надані копії документів завірені печаткою ПРАТ «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552).
Надані суду для огляду оригінали платіжних доручень № 23 від 09.12.2015, № 1003 від 28.04.201, № 1033 від 16.11.2016
Грошові вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПРАТ «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПРАТ «ОКТЯБРЬ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПРАТ «ОКТЯБРЬ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПРАТ «ОКТЯБРЬ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПРАТ «ОКТЯБРЬ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПРАТ «ОКТЯБРЬ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПРАТ «ОКТЯБРЬ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПРАТ «ОКТЯБРЬ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПРАТ «ОКТЯБРЬ`у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПРАТ «ОКТЯБРЬ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПРАТ «ОКТЯБРЬ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПРАТ «ОКТЯБРЬ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПРАТ «ОКТЯБРЬ», що лише сам факт, що ПРАТ «ОКТЯБРЬ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПРАТ «ОКТЯБРЬ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПРАТ «ОКТЯБРЬ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПРАТ «ОКТЯБРЬ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів, а саме платіжних доручень № 23 від 09.12.2015, № 1003 від 28.04.201, № 1033 від 16.11.2016 заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного акціонерного товариства «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552) на суму 3 307 050,00грн.
Розглянувши заяву Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 12 117 831,63грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 12.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) було укладено Договір поставки № 013012.
Відповідно до п. 1 Договору поставки №013012, укладеного між Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця), а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатках від 30.05.2015, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатку, Постачальник мав поставити бак паливний вартістю 32 309,93 грн. та мастило трансмісійне на суму 279 508,36 грн. на умовах 100% передоплати (п.3. Додатку до договору).
Покупець - Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) свої зобов`язання за Договором поставки № 013012 виконав, сплативши 279 508,36 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2848 від 23.12.2015.На підтвердження заборгованості у розмірі 32 309,93 кредитор належних доказів не надав.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
29.12.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 013012 від 12.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 013012 від 12.01.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) кошти у розмірі 311 818,28 грн. , які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 3 (трьох) років з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 013012 від 12.01.2015 виконана не була, кошти у розмірі 311 818,28 грн. боржником не повернуто.
- 15.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) було укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів № ПММ 084012
Відповідно до п. 1 Договору поставки № ПММ 084012, укладеного між Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку від 15.01.2015, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатку, Постачальник мав поставити бензин А-92 на суму 524 331,79 грн. на умовах 100% передоплати (п.4.2. Договору).
Покупець - Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) свої зобов`язання за Договором поставки № ПММ 084012 виконав, сплативши 524 331,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2849 від 23.12.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
23.12.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № ПММ 084012 від 15.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № ПММ 084012.від 15.01.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) кошти у розмірі 524 331,79 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 1 (одного) року з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № ПММ 084012 від 15.01.2015 виконана не була, кошти у розмірі 524 331,79 грн. боржником не повернуто.
- 29.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-10
Відповідно до п. 1 Договору поставки № НАС/ЦО-10, укладеного між Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку від 29.01.2015, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатку, Постачальник мав поставити насіння кукурудзи на суму 9 500 000,00 грн. Строк оплати - до 29.01.2015. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - Агрофірмі «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) товар протягом10-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар.
Покупець - Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-10 виконав, сплативши 9 500 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 54 від 29.01.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
24.12.2015 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-10 від 29.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО-10 від 29.01.201515 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) кошти у розмірі 9 500 000,0 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 3 (трьох) років з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-10від 29.01.2015 виконана не була, кошти у розмірі 9 500 000,00 грн. боржником не повернуто.
- 26.08.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) було укладено Договір складського зберігання № 74.
Відповідно до п. 1 Договору складського зберігання № 74., укладеного між кредитором Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (за договором поклажодавець) та боржником (за договором зерновий склад), кредитор (поклажодавець) зобов`язувався передати, а боржник (зерновий склад) прийняти на зберігання насіння соняшника фізична,залікова вага та якісні показники якого визначаються у складських документах. Відповідно до п. 1.8 Договору, надання послуг Зерновим складом починається з дня, коли поклажодавець доставив зерно на зрновий склад за адресою м. Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область.
Порядок оплати наданих боржником (зерновим складом) послуг визначено розділом 5 Договору та передбачає, як один з можливих способів розрахунку (п. 5.2.), передоплату за послуги.
У відповідності до п. 5.2. Договору кредитор (Поклажодавець) Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) сплатив 641 681,56 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2846 від 22.12.2015, № 2847 від 23.12.2015.
Проте, зерно на зберігання кредитором (Поклажодавцем ) не передавалось
29.12.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) було укладено Угоду про розірвання Договору складського зберігання №74 від 26.08.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору складського зберігання №74 від 26.08.2015з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) кошти у розмірі 641 681,56 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору складського зберігання №74 від 26.08.2015виконана не була, кошти у розмірі 641 681,56 грн. боржником не повернуто.
- 30.05.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) було укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 34/05/16.
Відповідно до п. 1 Договору поставки № 34/05/16, укладеного між Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку від 30.05.2016, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатку, Постачальник мав поставити дизельне паливо на суму 900 000,00 грн. на умовах 100% передоплати (п.4.2. Договору).
Покупець - Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) свої зобов`язання за Договором поставки № 34/05/16 виконав, сплативши 900 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2116 від 31.05.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
29.12.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 34/05/16 від 31.05.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 34/05/16 від 31.05.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) кошти у розмірі № 34/05/16 від 31.05.2016, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 1 (одного) року з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 34/05/16 від 31.05.2016виконана не була, кошти у розмірі 900 000,0 грн. боржником не повернуто.
- 24.06.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) було укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 26/06/16.
Відповідно до п. 1 Договору поставки № 26/06/16, укладеного між Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця) паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку від 24.06.2016, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатку, Постачальник мав поставити дизельне паливо на суму 240 000,00 грн. на умовах 100% передоплати (п.4.2. Договору).
Покупець - Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) свої зобов`язання за Договором поставки № 26/06/16 виконав, сплативши 240 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2118 від 30.06.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
29.12.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та Агрофірмою «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 26/06/16.від 24.06.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 26/06/16.від 24.06.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) кошти у розмірі 240 000, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 1 (одного) року з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 26/06/16 від 24.06.2016 виконана не була, кошти у розмірі 240 000,0 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) не погашено заборгованість у розмірі 12 117 831,63 грн
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії
Договору поставки № 013012 від 12.01.2015, Додатках від 30.05.2015, Угоди про розірвання Договору поставки № 013012 від 12.01.2015, платіжного доручення № 2848 від 23.12.2015,
Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № ПММ 084012 від 15.01.2015, Додатку від 15.01.2015, платіжного доручення № 2849 від 23.12.2015 ,Угоди про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № ПММ 084012 від 15.01.2015;
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-10від 29.01.2015, Додатку від 29.01.2015, платіжного доручення № 54 від 29.01.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-10від 29.01.2015;
Договору складського зберігання №74 від 26.08.2015, платіжних доручень № 2846 від 22.12.2015, № 2847 від 23.12.2015, Угоди про розірвання Договору складського зберігання №74 від 26.08.2015;
Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 34/05/16 від 31.05.2016, Додатку від 30.05.2016, , Угоди про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 34/05/16 від 31.05.2016;
Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 26/06/16.від 24.06.2016, Додатку від 24.06.2016, платіжного доручення № 2118 від 30.06.2016, Угоди про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 26/06/16від 24.06.2016
Всі надані копії документів завірені печаткою Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167)
Оригінали зазначених документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ», що лише сам факт, що Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором Агрофірма «ВЕРЕСЕНЬ» документи, а саме платіжні доручення платіжного доручення № 2848 від 23.12.2015, платіжного доручення № 2849 від 23.12.2015, платіжного доручення № 54 від 29.01.2015, , платіжних доручень № 2846 від 22.12.2015, № 2847 від 23.12.2015, платіжного доручення № 2116 від 31.05.16, платіжного доручення № 2118 від 30.06.2016 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Агрофірми «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) на суму 12 117 831,63 грн
Розглянувши заяву Приватного підприємства Спілка селян власників «СВІТАНОК» (ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 204 697,11 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0516
Відповідно до п. 1 Договору поставки № НАС/ЦО-0516 укладеного між ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) на умовах EXW (склад) (Інкотермс 2010) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку від 13.01.2015, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов, викладених у Додатку, Постачальник мав поставити насіння соняшника на суму 107 804,00 грн. Строк оплати - до 15.05.2015. У відповідності до п. 3.2. Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) товар протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар.
14.04.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0516 від 13.05.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО-0516 від 13.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) кошти у розмірі 107 804,00 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0516 від 13.05.2015 виконана не була, кошти у розмірі 107 804,00 грн. боржником не повернуто.
- 17.01.2014, за твердженням кредитора ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967), між ним та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір №048012.
У відповідності до Додатків №1та №2 від 17.03.2014 до вказаного Договору кредитор (за Договором Покупець ) мав сплатити боржнику ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» (постачальнику) 170 516,14 грн. в строк до 27.03.2015 за товар ( мінеральні добрива).
Постачальником (боржником ПрАТ «Компанія РАЙЗ») в період з 17.03.2014 по 18.09.2014 було поставлено ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) мінеральні добрива на суму 170 516,14 грн., що підтверджується видатковими накладними.
31.08.2015.кредитором ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) (покупцем за Договором) було повернуто, а боржником ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (постачальником за Договором) прийнято товар ( мінеральні добрива) на суму 93 243,11 грн.
07.04.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 048012 від 17.01.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 048012 від 17.01.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 6 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) кошти у розмірі 93 243,11 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 048012 від 17.01.2014 виконана не була, кошти у розмірі 93 243,11 грн. боржником не повернуто.
03.03.2012 за твердженням кредитора ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) між ним та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Договір №237012. Договір суду не надано. Відповідно до Додатку від 06.03.2012 до Договору №237012 боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ» мав поставити кредитору кредитора ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) товар(Титул ДУО в.р.к.) на суму 68 834 ,00 грн. підтверджень виконання сторонами виконання Договору та Додатку до нього суду не надано.
30.04.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 237012 від 06.03.2012, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору № 237012 від 06.03.2012 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 10 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) кошти у розмірі 3 650,00 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) не погашено заборгованість у розмірі 204 697,11грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0516 від 13.05.2015, Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0516 від 13.05.2015
Додатків №1та №2 від 17.03.2014 до Договору №048012, видаткових накладних № вн-10012-00377 від 17.03.2014, № 10012-00507 від 25.03.2014, № вн-10012-01528 від 31.05.2014.№ вн-10012-01614 від 17.06.2014, № вн-10012-0 2495 від 18.09.2014, товарна накладна повернення товару № втп -10012-00330 від 31.08.2015. Угода про розірвання Договору поставки № 048012 від 17.01.2014
Додатку від 06.03.2012 до Договору №237012, Угоди про розірвання Договору поставки № 237012 від 06.03.2012.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967).
Для огляду суду надані оригінали наступних документів:
Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0516 від 13.05.2015, Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0516 від 13.05.2015 ( від 14.05.2017 та від 14.04.2048),
Договір №048012 від 17.01.2014 Додатки №1, № 2 до Договору 048012 від 17.01.2014, Угода про розірвання Договору 048012 від 17.01.2014 (від 30.04.2018),
Додаток №1 06.03.2012 до Договору №237012, Угоди про розірвання Договору поставки № 237012 від 06.03.2012, видаткові накладні № вн-10012-00377 від 17.03.2014, № 10012-00507 від 25.03.2014, № вн-10012-01528 від 31.05.2014.№ вн-10012-01614 від 17.06.2014, накладна повернення постачальнику №1 від 01.08.2015.
Грошові вимоги ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПП ССВ «СВІТАНОК`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПП ССВ «СВІТАНОК», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП ССВ «СВІТАНОК» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПП ССВ «СВІТАНОК`стосовно боржника є беззаперечною.
На думку заставних кредиторів ПП ССВ «СВІТАНОК», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів здійснення господарських операцій на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на ст..1 Кодексу України з процедур банкрутства, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні
ПП ССВ «СВІТАНОК» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПП ССВ «СВІТАНОК» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП ССВ «СВІТАНОК`було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтнресовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПП ССВ «СВІТАНОК», що лише сам факт, що ПП ССВ «СВІТАНОК`є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПП ССВ «СВІТАНОК» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
Підтвердження виконання зобов`язань ПП ССВ «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) за Договором поставки № НАС/ЦО-0516 від 13.05.2015 та Договором поставки № 237012 від 06.03.2012 не надав.
При поданні заяви з грошовими вимогами до боржника на підтвердження грошових вимог заявник надав до суду копії, № вн-10012-00377 від 17.03.2014, № 10012-00507 від 25.03.2014, № вн-10012-01528 від 31.05.2014.№ вн-10012-01614 від 17.06.2014, накладної повернення постачальнику №1 від 01.08.2015 оригінали яких надані суду для огляду.
Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції від 03.01.2017, яка діяла на момент здійснення зазначених господарських операцій, первинні документи, якими є видаткові накладні, мають містити обов`язкові реквізити, а саме назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що в наданих видаткових накладних не вказано посади прізвища осіб, яких вказано відповідальними від ПП ССВ «СВІТАНОК» за здійснення господарських операції і правильність її оформлення, не надано копіїї довіреності, відсутні також будь які дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Суд не отримав підтверджень про перебування на посаді та повноваження, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Натомість, у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, яуа знаходиться в матеріалах справи та завірена печаткою підприємства та підписана директором ОСОБА_12 відомості про вказаних осіб (бухгалтера)_відсутні.
Накладна повернення постачальнику №1 від 01.08.2015 не містить жодних необхідних реквізитів від отримувача ПрАТ «Коипанія Райз».
Суд зазначає, що відповідно до статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПП ССВ «СВІТАНОК» документи не є належними доказами проведення господарських операцій та виникнення заборгованості у боржника.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного підприємства Спілка селян власників «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) на суму 204 697,11грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЯНКИ» (ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» (ідентифікаційний код: 30834159) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 916 018,34 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» (ідентифікаційний код: 30834159) було укладено Договір поставки № НАС/ЦО -0505
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передплати № НАС/ЦО-0505, укладеного між ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» (ідентифікаційний код: 30834159) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (кукурудзи) на умовах поставки EXW (франко - завод) (Інкотермс 2010)при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 4.1 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» (ідентифікаційний код: 30834159) товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» (ідентифікаційний код: 30834159) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-0505 виконав, сплативши 916 018,34 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 14.05.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
25.12.2015 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» (ідентифікаційний код: 30834159) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-0505від 13.05.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-0505 від 13.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» (ідентифікаційний код: 30834159) кошти у розмірі 916 018,34 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 2 років з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-0505 від 13.05.2015 виконана не була, кошти у розмірі 916 018,34 грн боржником не повернуто.
Відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» (ідентифікаційний код: 30834159) не погашено заборгованість у розмірі 916 018,34 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію
Договору поставки № НАС/ЦО-0505 від 13.05.2015, Додатку до Договору від 13.05.2015, платіжного доручення № 29 від 14.05.2015, Угоди про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-0505 від 13.05.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» (ідентифікаційний код: 30834159).
Грошові вимоги ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» (ідентифікаційний код: 30834159) до ПрАТ Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Оригінали документів, наданих одночасно із заявою про грошові вимоги та будь-яких інших документів, які б підтверджували заявлені грошові вимоги суду надано не було.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ», що лише сам факт, що ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подано лише копію платіжного доручення, яке не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ЗЕМЛЯНКИ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки платіжне доручення № 9 від 14.05.2015 (копія в матеріалах справи) не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів. Окремо суд звертає увагу, що зазначене платіжне доручення не містить назву та код банку, номер банківського рахунку отримувача, проте містить відмітки банку ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» від 14.05.2015. про начебто здійснення платежу.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЯНКИ» (ідентифікаційний код: 30834159) на суму 916 018,34грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СЕРВІС» (ТОВ «АГРО-СЕРВІС» (ідентифікаційний код: 39994946) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 17 491 022,39 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
28.01.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» ТОВ «АГРО-СЕРВІС» (ідентифікаційний код: 39994946) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № РТ011-01/16
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передплати № РТ011-01/16, укладеного між ТОВ «АГРО-СЕРВІС» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (кукурудзи) на умовах поставки FCA при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додаткових угодах №1 та №2, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 6 Додаткової угоди №1 та №2 від 28.01.2016 до Договору, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРО-СЕРВІС» товар до 30.07.2016.
Покупець - ТОВ «АГРО-СЕРВІС» свої зобов`язання за Договором поставки № РТ011-01/16 виконав, сплативши 75 788 008,38 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №15 від 29.01.16 на суму 20 978 008,38 грн., № 16 від 29.01.2016 на суму 54 810 000,0 грн,
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором виконав частково - поставив товар (кукурудза ворох) на суму 31 605 395,26 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВН-10101-00119 від 29.01.2016, № ВН-10101-00120 від 29.01.2016. Також боржником ПрАТ «Компанія РАЙЗ» на розрахунковий рахунок ТОВ «АГРО-СЕРВІС» (ідентифікаційний код: 39994946) були повернуті кошти у розмірі 26 691 590,17 грн., які були отримані в рахунок попередньої оплати за Договором поставки № РТ011-01/16, що підтверджується платіжним дорученням №7 від 28.04.2016.
28.01.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРО-СЕРВІС» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № РТ011-01/16 від 28.01.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № РТ011-01/16 від 28.01.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРО-СЕРВІС» (ідентифікаційний код: 39994946) кошти у розмірі 17 491 022,39 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № РТ011-01/16 від 28.01.2016 виконана не була, кошти у розмірі 17 491 022,39 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АГРО-СЕРВІС» (ідентифікаційний код: 39994946) не погашено заборгованість у розмірі 17 491 022,39 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії
Договору поставки № РТ011-01/16 від 28.01.2016, Додатку№1 до Договору від 28.01.2016, Додатку№2 до Договору від 28.01.2016 платіжних доручень №15 від29.01.2016., № 16 від 29.01.2016, видаткових накладних № ВН-10101-00119 від 29.01.2016, № ВН-10101-00120 від 29.01.2016, платіжного доручення №7 від 28.04.2016, Угоди про розірвання Договору поставки № РТ011-01/16 від 28.01.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АГРО-СЕРВІС» (ідентифікаційний код: 39994946).
Оригінали зазначених документів для огляду суду не надавались.
Грошові вимоги ТОВ «АГРО-СЕРВІС» (ідентифікаційний код: 39994946) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРО-СЕРВІС» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГРО-СЕРВІС» що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРО-СЕРВІС» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГРО-СЕРВІС`стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АГРО-СЕРВІС», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АГРО-СЕРВІС» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГРО-СЕРВІС», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АГРО-СЕРВІС» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГРО-СЕРВІС» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АГРО-СЕРВІС» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «АГРО-СЕРВІС» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «АГРО-СЕРВІС» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРО-СЕРВІС» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГРО-СЕРВІС», що лише сам факт, що ТОВ «АГРО-СЕРВІС» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГРО-СЕРВІС» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АГРО-СЕРВІС» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень № від29.01.2016., № 16 від 29.01.2016 , які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ ХХХ документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СЕРВІС» (ідентифікаційний код: 39994946) на суму 17 491 022,39грн.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «ЛЕБІДЬ» (ПрАТ «ЛЕБІДЬ» (ідентифікаційний код: 14021460) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 54 695 567,39 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 24.06.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» ПрАТ «ЛЕБІДЬ» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100%передоплати № АП-24-1/045/НАС
Відповідно до п1.1 Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № АП-24-1/045/НАС, укладеного між ПрАТ «ЛЕБІДЬ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати ( п. 1.4 Договору), а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору). У відповідності до п. 3.2 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «ЛЕБІДЬ» (товар протягом 30 днів з моменту оплати товару. Жодних додатків до Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № АП-24-1/045/НАС від 24.06.2014 заявником суду не надано.
Покупець - ПрАТ «ЛЕБІДЬ» свої зобов`язання за Договором поставки № АП-24-1/045/НАС виконав, сплативши 8 970 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 61 від 29.01.2015 та № 62 від 27.02.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
24.04.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «ЛЕБІДЬ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № АП-24-1/045/НАС від 24.06.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № АП-24-1/045/НАС від 24.06.2014 з усіма додатками до нього.
Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «ЛЕБІДЬ» кошти у розмірі 8 970 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 30 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № АП-24-1/045/НАС від 24.06.2014 виконана не була, кошти у розмірі 8 970 000,00 грн боржником не повернуто.
- 20.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» ПрАТ «ЛЕБІДЬ» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 615/10-15.
Відповідно до п1.1 Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 615/10-15, укладеного між ПрАТ «ЛЕБІДЬ» (та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати ( п. 1.4 Договору), а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатках№1 та №2 від 20.10.2015, які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору). У відповідності до п. 3.2 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «ЛЕБІДЬ» насіння протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ПрАТ «ЛЕБІДЬ» свої зобов`язання за Договором поставки № 615/10-15 виконав, сплативши 44 525 567,39 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 69520895 від 21.10.2015 та №104 від 25.10.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
12.09.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «ЛЕБІДЬ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 615/10-15 від 20.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 615/10-15 від 20.10.2015 з усіма додатками до нього.
Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «ЛЕБІДЬ» кошти у розмірі 44 525 567,39 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 30 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № № 615/10-15 від 20.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 44 525 567,39 грн боржником не повернуто.
- 27.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» ПрАТ «ЛЕБІДЬ» (було укладено Договір поставки насіння на умовах 100%передоплати № 615/10-2015
Відповідно до п1.1 Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 615/10-2015, укладеного між ПрАТ «ЛЕБІДЬ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати ( п. 1.4 Договору), а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку від 27.10.2015, який є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору). У відповідності до п. 3.2 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «ЛЕБІДЬ» насіння протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ПрАТ «ЛЕБІДЬ» свої зобов`язання за Договором поставки № 615/10-2015 виконав, сплативши 1 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 69520925 від 28.10.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
12.04.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «ЛЕБІДЬ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 615/10-2015 від 27.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 615/10-2015 від 27.10.2015 з усіма додатками до нього.
Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «ЛЕБІДЬ» кошти у розмірі 1 200 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 30 робочих днів з моменту підписання
Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 615/10-2015 від 27.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 1 200 000,00грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПрАТ «ЛЕБІДЬ» не погашено заборгованість у розмірі 54 695 567,39 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії
- Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № АП-24-1/045/НАС від 24.06.2014, платіжних доручень № 61 від 29.01.2015 та № 62 від 27.02.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № АП-24-1/045/НАС від 24.06.2014.
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 615/10-2015 від 27.10.2015 Додаток до договору від 27.10.2015, платіжного доручення № 69520925 від 28.10.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 615/10-2015 від 27.10.2015,
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 615/10-15 від 20.10.2015, Додаток 1 до Договору, платіжних доручень № 69520895 від 21.10.2015 та №104 від 25.10.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 615/10-15 від 20.10.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПрАТ «ЛЕБІДЬ» (ідентифікаційний код: 14021460).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ПрАТ «ЛЕБІДЬ» (ідентифікаційний код: 14021460) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПрАТ «ЛЕБІДЬ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПрАТ «ЛЕБІДЬ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ «ЛЕБІДЬ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПрАТ «ЛЕБІДЬ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПрАТ «ЛЕБІДЬ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПрАТ «ЛЕБІДЬ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПрАТ «ЛЕБІДЬ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПрАТ «ЛЕБІДЬ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПрАТ «ЛЕБІДЬ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПрАТ «ЛЕБІДЬ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ «ЛЕБІДЬ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПрАТ «ЛЕБІДЬ», що лише сам факт, що ПрАТ «ЛЕБІДЬ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПрАТ «ЛЕБІДЬ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПрАТ «ЛЕБІДЬ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива»(платіжні доручення №62 від 27.02.2015,№1041 від 25.11.2015 ), та АТ «Ощадбанк» (платіжні доручення №61 від 29.01.2015, № 69520925 від 28.10.2015) цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПрАТ «ЛЕБІДЬ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного акціонерного товариства «ЛЕБІДЬ» (ідентифікаційний код: 14021460) на суму 54 695 567,39 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» (ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» (ідентифікаційний код: 35508327) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 101 425 412,81 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» (ідентифікаційний код: 35508327) є правонаступником ТОВ «ІМПЕРОВО» (ідентифікаційний код: 35508327). Відповідно до Протоколу №3 загальних зборів учасників від 28.12.2015 ТОВ «ІМПЕРОВО» (ідентифікаційний код: 35508327) було змінено назву ТОВ «ІМПЕРОВО» (ідентифікаційний код: 35508327) на ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 35508327). Статут підприємства викладено в новій редакції, який зареєстрований державним реєстратором за №1116105002001495 30.12.2015, в якому п.1.1 зазначено, що ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 35508327) є правонаступником ТОВ «ІМПЕРОВО» (ідентифікаційний код: 35508327).
07.06.2017 було проведено загальні збори учасників ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 35508327), за наслідком проведення яких було складено протокол №3, відповідно до якого прийнято рішення змінити назву ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 35508327) на ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» (ідентифікаційний код: 35508327). Статут підприємства викладено в новій редакції, в якому п.1.9 зазначено, що ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 35508327) змінило найменування з ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 35508327) на ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» (ідентифікаційний код: 35508327) та зберігає за собою всі права та обов`язки ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 35508327).
- 08.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ІМПЕРОВО» (ідентифікаційний код: 35508327) було укладено Договір поставки товару № 16705.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 16705, укладеного між ТОВ «ІМПЕРОВО» (ідентифікаційний код: 35508327) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) засоби захисту рослин на умовах передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна мали бути визначені у видаткових накладних до кожної партії товару ( п 2.1 Договору).
Покупець - ТОВ «ІМПЕРОВО» (ідентифікаційний код: 35508327) свої зобов`язання за Договором поставки товару № 16705 від 08.05.2015 виконав, здійснивши передоплату 700 000,0 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 1від 02.10.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив та передоплату у розмірі 700 000,0 грн. не повернув.
- 01.02.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» було укладено Договір № 4 надання автопослуг.
Відповідно до п. 1 Договору № 4, укладеного між боржником (за Договором Замовник) та ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 35508327) (за договором Виконавець), останній зобов`язувався надавати автопослуги на підставі заявок (письмових або по телефону) боржника (за договором Замовника). Оплата послуг виконавця проводиться по факту надання послуг, що підтверджується актом виконаних робіт.
Виконавець - ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 35508327), свої зобов`язання за Договором № 4 надання автопослуг виконав, надав послуги по автоперевезенню на суму 5 740,81 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №ІМ 00000522 від 31.01.2017.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав, заборгованість за надані послуги у розмірі 5 740,81 грн. не сплатив.
-30.05.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» було укладено Договір поставки товару № 77/05-16
Відповідно до п. 1. Договору поставки товару № 77/05-16, укладеного між ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 35508327) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця), паливно-мастильні матеріали на умовах передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна мали бути визначені у видаткових накладних до кожної партії товару ( п 2.1 Договору).
Покупець - ТОВ ««УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС»» (ідентифікаційний код: 35508327) свої зобов`язання за Договором поставки товару № 77/05-16 від 30.05.2016 виконав, здійснивши передоплату у розмірі 18 600 000,0 грн. що підтверджується платіжними дорученнями № 704 від 31.05.2016 та № 705 від 31.05.2016.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив та передоплату у розмірі 18 600 000,0 грн. не повернув.
- 24.06.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» було укладено Договір поставки товару №29/06/16.
Відповідно до п. 1. Договору поставки товару № 29/06/16, укладеного між ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 35508327) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором Покупця), паливно-мастильні матеріали на умовах передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна мали бути визначені у видаткових накладних до кожної партії товару ( п 2.1 Договору).
Покупець - ТОВ ««УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС»» (ідентифікаційний код: 35508327) свої зобов`язання за Договором поставки товару № 29/06/16 від 24.06.2016 виконав, здійснивши передоплату 82 119 672,0 грн. що підтверджується платіжними дорученнями № 720 від 30.06.2016 та № 743 від 28.07.2016.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив та передоплату у розмірі 82 119 672 грн. не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» (ідентифікаційний код: 35508327), який є правонаступником ТОВ «ІМПЕРОВО» (ідентифікаційний код: 35508327) та ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 35508327) не погашено заборгованість у розмірі 101 425 412,81 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
витягу зі статуту ТОВ «ІМПЕРОВО» (ідентифікаційний код: 35508327), витягу ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТСЕРВІС» (ідентифікаційний код: 35508327), витягу зі статуту «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» (ідентифікаційний код: 35508327), Договір № 4 надання авто послуг від 01.02.2016, акту виконаних робіт №ІМ 00000522 від 31.01.2017, Договору поставки товару № 16705 від 08.05.2015, платіжного доручення № 1від 02.10.2015, Договору поставки товару № 77/05-16 від 30.05.2016, платіжних доручень № 704 від 31.05.2016, № 705 від 31.05.2016, платіжних доручень № 704 від 31.05.2016, № 705 від 31.05.2016, Договору поставки товару № 29/06/16 від 24.06.2016, платіжних доручень № 720 від 30.06.2016 та № 743 від 28.07.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» (ідентифікаційний код: 35508327).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» (ідентифікаційний код: 35508327) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО», що лише сам факт, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» документи, а саме платіжних доручень № 1від 02.10.2015, 704 від 31.05.2016, № 705 від 31.05.2016, № 704 від 31.05.2016, № 705 від 31.05.2016, № 720 від 30.06.2016 та № 743 від 28.07.2016 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» (ідентифікаційний код: 35508327) грн на суму 101 425 412,81грн.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» (ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 00307891) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 319 957 23,0грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 17.06.2013 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» було укладено Договір поставки № 301/003
Відповідно до Договору поставки № 3010/03, укладеного між ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) товар на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді №1, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Додаткової угоди №1 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» сульфат амонію на суму 2 160 000,0 грн. до 17.06.2014.
Покупець - ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» свої зобов`язання за Договором поставки № 301/003 від 17.06.2013 виконав, сплативши 2 610 200,0 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 625 від 29.11.2013 (654 200,0 грн.), № 7587 від 26.06.2014 (1 140 000, 0 грн.), №8314 від 28.11.2014 (816 000,0 грн.).
17.06.2014. між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» було укладено Додаткову угоду №2 до Договору поставки № 301/003, якою продовжено термін поставки товару до 17.06.2018.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором виконав частково. Відповідно до заяви кредитора, заборгованість боржника за Договором №301/003 від17.06.2013 складає 2 057 200,00 грн.
- 28.11.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» було укладено Договір поставки № 28/11/2014.
Відповідно до Договору поставки №28/11/2014, укладеного між ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) товар на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді №1, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Додаткової угоди №1 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» сульфат амонію на суму 769 200,0 грн. до 28.11.2015.
Покупець - ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» свої зобов`язання за Договором поставки № 28/11/2014 від 28.11.2014 виконав, сплативши 769 200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 8538 від 30.12.2014
28.11.2015. між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» було укладено Додаткову угоду №2 до Договору поставки № 28/11/2014 від 28.11.2014, якою продовжено термін поставки товару до 28.11.2018.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором виконав частково. Відповідно до заяви кредитора, заборгованість боржника за Договором №28/11/2014 від 28.11.2014 складає 262 757,23 грн..
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 00307891) не погашено заборгованість у розмірі 2 319 957,23грн».
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки № 301/003 від 17.06.2013, Додаткової угоди №1 від 17.06.2013, Додаткової угоди №2 від 17.06.2014,платіжних доручень № 625 від 29.11.2013, № 7587 від 26.06.2014 №8314 від 28.11.2014, Договору поставки № 28/11/2014 від 28.11.2014, Додаткової угоди №1 від 28.11.2014, Додаткової угоди №2 від 28.11.2014, платіжного доручення № 8538 від 30.12.2014.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 00307891).
Грошові вимоги ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» (до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» визнає борг у розмірі 2 319 957,23 грн., про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК», що лише сам факт, що ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПрАТ «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» документи , а саме оригінали платіжних доручень № 625 від 29.11.2013, № 7587 від 26.06.2014 №8314 від 28.11.2014№ 8538 від 30.12.2014 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного акціонерного товариства «Шкіряне підприємство «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 00307891) на суму 2 319 957 23,0 грн.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» (СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код: 03773004) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 8 719 876,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 27.02.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-16.
Відповідно до Договору поставки насіння на умовах 100% передплати № НАС/ЦО-16, укладеного між СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (кукурудзи) в кількості 5804,5 кг на суму 7 500 000,00 грн. при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. У відповідності до п. 4.1 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код: 03773004) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-16 від 27.02.2015 виконав, сплативши 7 500 000,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1112 від 28.02.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.11.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-16 від 27.02.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-16 від 27.02.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» кошти у розмірі 7 500 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 1 року з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-16 від 27.02.2015 виконана не була, кошти у розмірі 7 500 000,0грн боржником не повернуто.
- 28.09.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 621-01/09/15
Відповідно до Договору поставки насіння на умовах 100% передплати № 621-01/09/15, укладеного між СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (кукурудзи) в кількості 944,1 кг на суму 1 219 876,00 грн. при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. У відповідності до п. 4.1 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» (свої зобов`язання за Договором поставки № 621-01/09/15 від 28.09.2015 виконав, сплативши 1 219 876,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1623 від 29.09.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.11.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 621-01/09/15 від 28.09.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 621-01/09/15 від 28.09.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» кошти у розмірі 1 219 876,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 1 року з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 621-01/09/15 від 28.09.2015 виконана не була, кошти у розмірі 1 219 876,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СТОВ ««АГРОФІРМА «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код: 03773004) не погашено заборгованість у розмірі 8 719 876,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копію
Договору поставки № НАС/ЦО-16 від 27.02.2015 ,платіжного доручення № 1112 від 28.02.2015, Угоди про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-16 від 27.02.2015.
Договору поставки № 621-01/09/15 від 28.09.2015, платіжного доручення № 1623 від 29.09.2015, Угоди про розірвання Договору поставки № 621-01/09/15 від 28.09.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код: 03773004).
Грошові вимоги СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код: 03773004) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ хх не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА», що лише сам факт, що СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СТОВ «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» документи, а саме копії платіжних доручень № 1112 від 28.02.2015, № 1623 від 29.09.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код: 03773004) на суму 8 719 876,00грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ - ПРИКАРПАТТЯ» (ТОВ «РАЙЗ - ПРИКАРПАТТЯ»(ідентифікаційний код: 32573828) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 207 115 627,0 грн., дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
- 12.05.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ та ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 17005
Відповідно до Договору поставки № 17005, укладеного між ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ»(ідентифікаційний код: 32573828) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) товар на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді №1, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Додаткової угоди №1 від12.05.2014, кредитор ТОВ «РАЙЗ-ПРИКАРПАТТЯ»(за Договором - Покупець) зобов`язувався оплатити, а боржник (за Договором - Постачальник) зобов`язувався поставити ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» насіння кукурудзи у кількості 61 204 кг. на суму 79 081 791,00 до 12.05.2015.
Покупець - ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» свої зобов`язання за Договором поставки № 17005 від 12.05.2014 виконав, сплативши 79 247 287,11грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 45 від 26.05.2014 (1 538 243,73 грн.), № 68 від 29.01.2015 (41 121 127,0 грн.), №69 від 29.01.2015 (36 500 000,0 грн.), № 4923 від 23.02.2015.
Як стверджує кредитор ТОВ «РАЙЗ - ПРИКАРПАТТЯ», боржником було здійснено повернення грошових коштів в сумі 1 626 160,11 грн. Доказів повернення зазначених грошових коштів суду не надано.
12.05.2015. між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «РАЙЗ - ПРИКАРПАТТЯ» було укладено Додаткову угоду №2 до Договору поставки №17005, якою продовжено термін поставки товару до 12.05.2017.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату не повернув.
Відповідно до заяви кредитора, заборгованість боржника за Договором №17005 від 12.05.2014 складає 77 621 127,00 грн.
- 25.12.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № НАС/ЦО -125.
Відповідно до Договору поставки № НАС/ЦО -125, укладеного між ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) товар на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді №1 від 25.12.2015, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Додаткової угоди №1 від 25.12.2015, кредитор ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ (за Договором - Покупець) зобов`язувався оплатити, а боржник (за Договором - Постачальник) зобов`язувався поставити ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» насіння соняшнику у кількості 102 246,76 кг. на суму 129 494 500,00 грн. до 25.12.2016.
Покупець - ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ»(ідентифікаційний код: 32573828) свої зобов`язання за Договором поставки № 28/11/2014 від 28.11.2014 виконав, сплативши 129 494 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 78 від 29.12.2015.
23.12.2016. між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» було укладено Додаткову угоду №2 до Договору поставки № НАС/ЦО -125, від25.12.2015, якою продовжено термін поставки товару до 25.12.2018.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ»(ідентифікаційний код: 32573828) не погашено заборгованість у розмірі 207 115 627,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки сільськогосподарської продукції № 17005від 12.05.2014, Додаткової угоди №1 від12.05.2014, платіжних доручень № 45 від 26.05.2014, № 68 від 29.01.2015), №69 від 29.01.2015), № 4923 від 23.02.2015, Додаткової угоди №2 від 12.05.2015, Договору поставки сільськогосподарської продукції № НАС/ЦО -125 від 25.12.2015, Додаткової угоди №1 від 25.12.2015, платіжного доручення № 78 від 29.12.2015, Додаткової угоди №2 від 23.12.2016, акту звіряння взаємних розрахунків від 29.02.2020.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ»(ідентифікаційний код: 32573828).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 32573828) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» визнає борг, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ`стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ», що лише сам факт, що ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «РАЙЗ- ПРИКАРПАТТЯ» документи, а саме платіжні доручення № 45 від 26.05.2014, № 68 від 29.01.2015), №69 від 29.01.2015), № 4923 від 23.02.2015, № 78 від 29.12.2015 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ - ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 32573828) з на суму 207 115 627,0 грн.
Розглянувши заяву Приватного підприємства «АГРОТАЛ» (ПП «АГРОТАЛ» (ідентифікаційний код 32112883) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 7 276 863,53 грн., дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне
Приватне підприємство «АГРОТАЛ»» є юридичною особою внаслідок зміни назви Приватного підприємства «Боц-Трейд» та Приватного підприємства «КЛ.ПЕТРОВСЬКОГО» без зміни ідентифікаційного коду, що, відповідно до законодавства України не припиняє юридичну особу та не є реорганізацією. Вказані зміни відбулися на підставі рішень власника №5 від 09.11.2015 та №7 від 27.04.2016 та підтверджується Статутом підприємства ( 2017 рік) та витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
- 26.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та «Боц - Трейд» (ідентифікаційний код 32112883) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 19/НАС
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 19/НАС, укладеного між «Боц - Трейд» (ідентифікаційний код 32112883) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до Додатку № ЗП10101-02919 до Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві , «Боц - Трейд» (ідентифікаційний код 32112883), товар (насіння ріпаку озимого) на суму 1 100 000, 0 грн. протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар.
Покупець - «Боц - Трейд» (ідентифікаційний код 32112883) свої зобов`язання за Договором поставки № 19/НАС виконав, сплативши 1 100 000, 0 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 13 від 26.12.2014.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
27.04.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП «АГРОТАЛ» (ідентифікаційний код 32112883)було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 19/НАС від 26.12.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 19/НАС від 26.12.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП «АГРОТАЛ» (ідентифікаційний код 32112883) кошти у розмірі 1 100 000,0 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 19/НАС від 26.12.2014 виконана не була, кошти у розмірі 1 100 000,0 грн боржником не повернуто.
- 14.09.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та «Боц - Трейд» (ідентифікаційний код 32112883) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 01-14/09/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 01-14/09/15, укладеного між «Боц - Трейд» (ідентифікаційний код 32112883) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до Додатку № 01-14/09/15 до Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві , «Боц - Трейд» (ідентифікаційний код 32112883), товар (насіння ріпаку озимого) на суму 6 176 863,53 грн. протягом 30-ти днів з моменту отримання Постачальником 100% оплати за товар.
Покупець - «Боц-Трейд» (ідентифікаційний код 32112883) свої зобов`язання за Договором поставки № 01-14/09/15 виконав, сплативши 6 176 863,53 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 29 від 23.09.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
27.04.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП «АГРОТАЛ» (ідентифікаційний код 32112883) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 01-14/09/15 від 14.09.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 01-14/09/15 від 14.09.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП «АГРОТАЛ» (ідентифікаційний код 32112883) кошти у розмірі 6 176 863,53 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 01-14/09/15 від 14.09.2015 виконана не була, кошти у розмірі 6 176 863,53грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів боржником на користь ПП «АГРОТАЛ» (ідентифікаційний код 32112883) не погашено заборгованість у розмірі 7 276 863,53грн
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Рішення власника №5 від 09.11.2015, рішення власника №7 від 27.04.2016, Статут підприємства (нова редакція 2017 рік)-;
- Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 19/НАС від 26.12.2014 та додаткової угоди до нього, платіжного доручення № 13 від 26.12.2014, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 19/НАС від 26.12.2014;
- Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № № 01-14/09/15 від 14.09.2015 та додаткова угода до нього, платіжного доручення № 29 від 23.09.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 01-14/09/15 від 14.09.2015.
Надані документи завірені печаткою ПП «АГРОТАЛ» (ідентифікаційний код 32112883).
Грошові вимоги ПП «АГРОТАЛ» (ідентифікаційний код 32112883) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПП «АГРОТАЛ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПП «АГРОТАЛ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «АГРОТАЛ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПП «АГРОТАЛ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПП «АГРОТАЛ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПП «АГРОТАЛ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПП «АГРОТАЛ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПП «АГРОТАЛ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПП «АГРОТАЛ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПП «АГРОТАЛ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ПП «АГРОТАЛ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ПП «АГРОТАЛ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «АГРОТАЛ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПП «АГРОТАЛ», що лише сам факт, що ПП «АГРОТАЛ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПП «АГРОТАЛ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПП «АГРОТАЛ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПП «АГРОТАЛ» документи, а саме копії платіжних доручень № 13 від 26.12.2014,№ 29 від 23.09.2015 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного підприємства «АГРОТАЛ» (ідентифікаційний код 32112883) на суму 7 276 863,53 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 12 149 708,23 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
20.04.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) було укладено Договір поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту № АП-115/Н.
Відповідно до п. 1.1. Договору № АП-115/Н., укладеного між ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280 та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (кукурудзи) на умовах поставки EXW (франко - завод) (Інкотермс 2000).
21.04.2015, у відповідності до Додатку № ЗП-10045-00587від 21.04.2015 постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ»)поставив ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» 10 тон насіння сої на суму 185 567,04грн., (видаткова накладна ВН - 10045-00569 від 21.04.2015). Поставлений товар був повністю оплачений покупцем, ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ», що підтверджується платіжним дорученням №79 від 08.09.2015.
08.09.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду №ЗП 10045-01187 до договору № АП-115/Н, якою передбачено поставку ріпака озимого на суму 3 267 618,27 грн. на умовах 100% передоплати до 09.09.2015.
Покупець - ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) свої зобов`язання за Договором поставки № № АП-115/Н виконав, сплативши 3 267 618,76 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 73 від 08.09.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № АП-115/Н від 20.04.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки АП-115/Н від 20.04.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) кошти у розмірі 3 267 618,76 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки № АП-115/Н від 20.04.2015 виконана не була, кошти у розмірі 3 267 618,76 грн боржником не повернуто.
- 26.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 611/10-2015
Відповідно до п. 1.1. Договору № 611/10-2015, укладеного між ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння на умовах поставки EXW (франко - завод) (Інкотермс 2000)при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатках, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.2 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) свої зобов`язання за Договором поставки № 611/10-2015 виконав, сплативши 17 931 781,93 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №69583732 від 28.10.2015 та №10 від 26.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, натомість частково повернув покупцеві попередню оплату у розмірі 9 049,692, 46 грн.
16.10.2015 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 611/10-2015 від 26.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки 611/10-2015 від 26.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) кошти у розмірі 8 882 089,47 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 611/10-2015 від 26.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 8 882 089,47 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) не погашено заборгованість у розмірі 12 149 708,23 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії
Договору поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту № АП-115/Н від 20.04.2015 з додатками, видаткової накладної ВН - 10045-00569 від 21.04.2015, платіжного доручення № 73 від 08.09.2015, платіжного доручення № 79 від 08.09.2015, Договору поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту № 611/10-2015 від 26.10.2015, платіжних доручень №69583732 від 28.10.2015 та №10 від 26.11.2015, №829 від 23.07.2017, №830 від 23.07.2017, №831 від 23.07.2017, Угоди від 14.10.2016 про розірвання Договору поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту № АП-115/Н, Договору поставки № 611/10-2015 від 26.10.2015, Угоди від 16.10.2017 про розірвання Договору поставки № 611/10-2015 від 26.10.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280).
Грошові вимоги ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ`та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» повідомив суд про неможливість надання оригіналів документів через їх знаходження на Тимчасово окупованій території.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ», що лише сам факт, що ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» документи а саме копії платіжних доручень № 73 від 08.09.2015, № 79 від 08.09.2015, №10 від 26.11.2015, №829 від 23.07.2017, №830 від 23.07.2017, №831 від 23.07.2017 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів за платіжними дорученнями № 73 від 08.09.2015, № 79 від 08.09.2015, №10 від 26.11.2015, №829 від 23.07.2017, №830 від 23.07.2017, №831 від 23.07.2017, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) на суму 12 149 708,23грн.
Розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» (ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА») (ідентифікаційний код: 03765281) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 717 645,47 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
24.11.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» (ідентифікаційний код: 03765281) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 376/01/11-15.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 376/01/11-15, укладеного між ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» (ідентифікаційний код: 03765281) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння на умовах поставки EXW (франко - завод) (Інкотермс 2000)при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, якій є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3.2 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» (ідентифікаційний код: 03765281) товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» (ідентифікаційний код: 03765281) свої зобов`язання за Договором поставки № 376/01/11-15 виконав, сплативши 717 645,47 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 123 від 26.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
24.11.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» (ідентифікаційний код: 03765281) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 376/01/11-15 від 24.11.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 376/01/11-15 від 24.11.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» (ідентифікаційний код: 03765281) кошти у розмірі 717 645,47 грн , які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угоди про розірвання Договору поставки № 376/01/11-15 від 09.12.2016 виконана не була, кошти у розмірі 717 645,47 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» (ідентифікаційний код: 03765281) не погашено заборгованість у розмірі 717 645,47 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 376/01/11-15 від 24.11.2015, Додатку до Договору (специфікація), платіжного доручення № 123 від 26.11.2015, Угоди від 24.10.2016 про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 376/01/11-15 від 24.11.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» (ідентифікаційний код: 03765281).
Грошові вимоги ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» (ідентифікаційний код: 03765281) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог , що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6, є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування).
Тож, суд погоджується із доводами ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА», що лише сам факт, що ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПСП «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» документи а саме платіжне доручення № 123 від 26.11.2015 не є належним доказом проведення платежу та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного сільськогосподарського підприємства «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» (ідентифікаційний код: 03765281) на суму 717 645,47 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» (ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ») (ідентифікаційний код: 37615249) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 7 995 000,0 грн дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
28.03.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 67/03-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 67/03-16, укладеного між ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння на умовах поставки EXW (франко - завод) (Інкотермс 2010) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 4.1 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» свої зобов`язання за Договором поставки № 67/03-16виконав, сплативши 87 000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 79509 від 31.03.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 67/03-16 від 28.03.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 67/03-16 від 28.03.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» кошти у розмірі 87 000,0 грн , які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 67/03-16 від 28.03.2016 виконана не була, кошти у розмірі 87 000,0 грн боржником не повернуто.
24.06.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 10/06/16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 10/06/16, укладеного між ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння на умовах поставки EXW (франко - завод) (Інкотермс 2010) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатках, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 4.1 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» свої зобов`язання за Договором поставки № 10/06/16 виконав, сплативши 7 908 000,0 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 217072 від 30.06.2016, № 359412 від 28.09.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 10/06/16 від 24.06.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 10/06/16 від 24.06.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» кошти у розмірі 7 908 000,0 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 10/06/16 від 24.06.2016 виконана не була, кошти у розмірі 7 908 000,0 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» (ідентифікаційний код: 37615249) не погашено заборгованість у розмірі 7 995 000,0 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 67/03-16 від 28.03.2016, додатку до Договору, платіжного доручення № 79509 від 31.03.2016, Угоди про розірвання Договору поставки № 67/03-16 від 28.03.2016, Договору поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 10/06/16, від 24.06.2016, Додатків до Договору, платіжних доручень № 217072 від 30.06.2016, № 359412 від 28.09.2016, Угоди від 14.10.2016 про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 10/06/16 від 24.06.2016
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» (ідентифікаційний код: 37615249).
Грошові вимоги ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» (ідентифікаційний код: 37615249) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» повідомив суд про неможливість надання оригіналів документів через їх знаходження на Тимчасово окупованій території.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ», що лише сам факт, що ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» документи а саме платіжні доручення № 79509 від 31.03.2016, № 217072 від 30.06.2016, № 359412 від 28.09.2016 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» (ідентифікаційний код: 37615249) на суму 7 995 000,0 грн.
Розглянувши заяву Дочірнього підприємства «РІДНИЙ КРАЙ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» (ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА») (ідентифікаційний код:35238801) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 351 544,89 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
22.08.2015 між ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 08/15, відповідно до умов якого кредитор ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 351 544,89 грн в строк до 20.08.2016.
Кредитор ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» виконало свої обов`язки по Договору № 08/15, що підтверджується платіжним дорученням № 1491 від 01.09.2015.
Додатковою угодою № 1 до Договору № 08/15 від 22.08.2015 дію договору було продовжено до 20.08.2017.
Додатковою угодою № 2 до Договору № 08/15 від 22.08.2015 дію договору було продовжено до 20.08.2018.
Боржником обов`язки по Договору та Додатковим угодам не виконано, грошові кошти у розмірі 351 544,89 грн не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» не погашено заборгованість у розмірі 351 544,89 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 08/15 від 22.08.2015, Додаткової угоди № 1 від 20.07.2016, Додаткової угоди № 2 від 20.07.2017 до Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 08/15 від 22.08.2015, платіжного доручення № 1491 від 01.09.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» (ідентифікаційний код:35238801).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» (ідентифікаційний код:35238801) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА`було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6, є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА», що лише сам факт, що ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ДП «РІДНИЙ КРАЙ» ТОВ «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» документи а саме платіжне доручення №1491 від 01.09.2015 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Дочірнього підприємства «РІДНИЙ КРАЙ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» (ідентифікаційний код:35238801) на суму 351 544,89 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНГАРАНТ» (ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ») (ідентифікаційний код: 39255883) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 221 237 241,31 грн. дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
30.01.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Національний Кредит» та Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (назву змінено на ПрАТ «Компанія «Райз» без зміни ідентифікаційного коду 13980201) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 із змінами та доповненнями до нього, (далі - Кредитний договір 1).
Предметом Кредитного договору 1 були надання грошових коштів у тимчасове користування окремими частинами - траншами в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі 45 000 000,00 грн на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
30.06.2017 між ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» та ПАТ «Банк Національний Кредит» укладено договір № 1889 про відступлення права вимоги (Договір відступлення 1). Згідно умов Договору відступлення 1, ПАТ «Банк Національний Кредит» відступив ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ», а останній набув право вимоги до позичальника.
Окрім іншого, до ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» перейшло право вимоги і за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 із всіма змінами та доповненнями до нього, який було укладено між боржником та Банком.
03.07.2017 між ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» та ПАТ "Компанія "Райз" укладено Договір про встановлення порядку розрахунків за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014 (далі - Договір про встановлення порядку розрахунків).
Згідно умов Договору про встановлення порядку розрахунків, сторони підтвердили розмір заборгованості за Кредитним договором в сумі 75 424 190,21 грн з кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитним договором до 31.12.2017.
04.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (ПАТ "ОТП Банк") та Публічним акціонерним товариством "Кам`яномостівське хлібоприймальне підприємство", Публічним акціонерним товариством "Лебідь", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. КЛ. Петровського", ТОВ Югтранзитсервіс-Агропродукт" укладено договір № CR 12-201/28-4 про надання банківських послуг з змінами та доповненнями до нього (далі - Кредитний договір 2).
Додатковою угодою № 10 від 30.09.2014. до Договору № CR 12-201/28-4 про надання банківських послуг змінено склад позичальників на Публічне акціонерне товариство «Компанія «РАЙЗ» ( ідентифікаційний код 13980201) ( в подальшому перейменоване в ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код 13980201), Публічне акціонерне товариство "Лебідь", ТОВ "Ім. Кл. Петровського", ТОВ Югтранзитсервіс-Агропродукт". Публічне акціонерне товариство "Кам`яномостівське хлібоприймальне підприємство" перевело, за згодою Банка, свої боргові зобов`язання на Публічне акціонерне товариство «Компанія «РАЙЗ».
Згідно до умов Кредитного договору 2, Банк надає на вимогу Клієнта Банківську послугу, а Клієнт приймає Банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановленні в Договорі відносно такої Банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку. Банківська послуга надавалась строком до 31.12.2026.
23.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" (далі - ТОВ "ФК "Авістар") укладено договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора (далі - Договір відступлення 2).
Згідно умов Договору відступлення 2 до ТОВ "ФК "Авістар" перейшло право вимоги за Кредитним договором 2.
23.12.2015 між ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» укладено договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора (далі - Договір відступлення 3).
Відповідно до умов Договору відступлення до ТОВ "ФК "ФІНГАРАНТ" перейшло право вимоги за Кредитним договором 2.
З наданих кредитором документів слідує, що заборгованість Боржника перед Кредитором за:
- кредитним договором № 05.1-12ю/2014/2-1 становить - 75 424 190,21 грн, а саме:
заборгованість по тілу - 25 000 000,00 грн;
заборгованість по відсотках - 11 867 361,10 грн;
заборгованість за комісією - 507 500,00 грн;
пеня на прострочення платежів (проценти на тіло) - 38 049 329,11 грн;
- за договором № CR 12-201/28-4 становить - 145 813 051,10 грн, а саме:
заборгованість по тілу - 77 767 870, 44 грн;
заборгованість по відсотках - 20 476 743,23 грн;
пеня на прострочення платежів (проценти на тіло) - 47 568 437,47 грн.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «Фінансова компанія «ФІНГАРАНТ» (ідентифікаційний код: 39255883) не погашено заборгованість у розмірі 221 237 241,31 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 із змінами та доповненнями до нього від 30.01.2014;
Договору про встановлення порядку розрахунків за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014;
Договору № 1889 про відступлення прав вимоги від 30.06.2017 із додатками;
акту звірки взаємних розрахунків за період: з 03.07.2017 по 03.07.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «ФІНГАРАНТ» та ПАТ "Компанія "Райз" за договором № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014;
Договору № CR 12-201/28-4 від 04.10.2012 про надання банківських послуг, з усіма змінами та доповненнями до нього;
Договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 23.12.2015 (між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ФК "Авістар") із додатками;
Договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 23.12.2015 (між ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНГАРАНТ» із додатками;
розрахунок заборгованості за договором № CR 12-201/28-4 від 10.04.2012 про надання банківських послуг;
розрахунок заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014;
платіжного доручення № 40 від 23.12.2015;
платіжної інструкції № 40 від 23.12.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ».
Грошові вимоги ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» (ідентифікаційний код: 39255883) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України, АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави (іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ», оскільки вважають їх необґрунтованими і недоведеними, оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» не надало первинних документів які б підтверджували надання ПАТ «Банк Національний Кредит» та ПАТ «ОТП Банк» боржнику кредитів на підставі вказаних ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» у заяві про грошові вимоги кредитних договорів.
Заставні кредитори, посилаючись на норми ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України ставлять під сумнів відповідність поданих ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» копій документів оригіналам і наполягає на витребуванні у ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» оригіналів всіх без винятку письмових доказів, копії яких додані ним до заяви з грошовими вимогами до боржника.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори також посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність.
Кредитор ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» вважає, що надані ним докази, які надані одночасно із заявою, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив таке.
Суд наголошує, що під час розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника судом в порядку ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України було зобов`язано всіх кредиторів надати оригінали доказів, які були додані до заяв про грошові вимоги кредиторів.
ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» оригіналів документів надано не було.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» за наявними в справі матеріалами.
При поданні заяви із грошовими вимогами до боржника ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» надав до суду копії документів (письмових доказів). Про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» не зазначив, як того вимагає ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд вказує на неналежну якість окремих сторінок наданих копій. (том справи 40).
Отже, суд, маючи мотивовані сумніви щодо обґрунтованості кредиторських вимог вважає правомірним застосувати обов`язок підвищеного стандарту доказування ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» грошових вимог до боржника.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів на вимогу суду для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Заявлені ТОВ «ФК «Фінгарант» грошові вимоги до боржника, які ґрунтуються на договорі про надання відновлювальної кредитної лінії від 30.01.2014 № 05.1-12ю/2014/2 і № 05.1-12ю/2014/2-1, а також грошові вимоги, які ґрунтуються на договорі про надання банківських послуг від 04.10.2012 № CR12-201/28-4, суд вважає необґрунтованими і недоведеними, оскільки ТОВ «ФК «Фінгарант» не надало виписок з особового рахунку у банку, які б підтверджували надання ПАТ «Банк Національний Кредит» і ПАТ «ОТП Банк» кредитів на підставі вищевказаних кредитних договорів, а також облікових регістрів, в яких була б відображена кредитна заборгованість боржника за вказаними кредитними договорами.
Наданий розрахунок заборгованості, а також акт звірки взаємних розрахунків за період з 03.07.2017 по 03.07.2019 між ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» та ПАТ "Компанія "Райз" за договором № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014 самі по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів боржником, не можуть бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних (запитуваних) сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (кредитора).
Така позиція суду щодо оцінки односторонніх документів кредитора є аналогічною викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.
Аналізуючи копію платіжного доручення № 40 від 23.12.2015 від ПАТ «КБ Фінансова Ініціатива» та копію платіжної інструкції № 40 від 23.12.2015 від АТ «ОТП БАНК», наданих ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» на підтвердження своїх грошових вимог (платіж за договором відступлення від 23.12.2015), відповідно до яких платник ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» сплатив ТОВ «ФК «АВІСТАР» 32 683 339,49 грн, суд дійшов висновку, що копії наданих платіжних документів не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75.
Ґрунтуючись на вказаних нормах, суд уважає, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій, що також кореспондується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані кредитором ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих кредитором документів заборгованість боржника виникнути не могла. Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були. Підтверджень отримання кредиту не надано.
Господарська операція, здійснена кредиторами за платіжним дорученням №40 від 23.12.2015, мала відбуватись з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
У зв`язку з тим, що ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» оригінали письмових доказів, на яких ґрунтуються їх вимоги до боржника, як передбачено ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, надані не були, суд, на підставі ч. ч. 5, 6 ст. 91 ГПК України ставить під сумнів відповідність поданих ТОВ «ФК «ФІНГАРАНТ» копій доданих ним до заяв з грошовими вимогами до боржника та тих копій документів (платіжного доручення № 40 від 23.12.2015 та платіжної інструкції № 40 від 23.12.2015), які були подані до суду 07.06.2023.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНГАРАНТ» (ідентифікаційний код: 39255883) на суму 221 237 241,31 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» (ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС») (ідентифікаційний код 39785812) 523 294 051,03 грн дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
23.02.2012 між ПАТ «Універсал Банк» (банк) та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» (позичальник) укладено Кредитний договір № 402/12 (далі - кредитний договір № 402/12). Відповідно до вказаного договору банк мав надати позичальнику, а позичальник прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії сумі траншів, наданих в межах ліміту кредитної лінії 3 510 175,05 доларів США строком до 29.11.2019.
25.12.2014 між ПАТ «Універсал Банк», ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» та ПрАТ «Райз-Максимко» укладено договір № 1 про переведення боргу, відповідно до якого ПрАТ «Райз-Максимко» приймає на себе всі обов`язки ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» за кредитним договором № 402/12.
25.12.2014 між ПАТ «Універсал Банк» (кредитор) та ПрАТ «Компанія «Райз» (поручитель) укладено договір поруки № SU-24/402/12. Відповідно до зазначеного Договору № SU-24/402/12 поручитель (ПрАТ «Компанія «Райз») зобов`язався перед кредитором у повному обсязі відповідати за порушення позичальником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору № 402/12 від 23.12.2012.
03.05.2018 між ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» та ПАТ «Універсал Банк» укладено договір № 1 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та прав вимоги за договорами забезпечення.
Відповідно до зазначених договорів та розрахунку, наданому ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС», заборгованість боржника за Кредитним договором № 402/12 від 23.12.2012 складає 109 225 933,6 грн (заборгованість по тілу 66 756 313,3 грн, заборгованість по відсотках 35 869 412,17 грн, заборгованість по пені на прострочення платежів 6 600 208,12 грн).
17.12.2009 між ПАТ «УкрСиббанк» (ідентифікаційний код 09807750) та ПрАТ ЗАТ«Компанія «Райз» (назву змінено на ПрАТ «Компанія «Райз» без зміни ідентифікаційного коду 13980201) укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № 4-дкб з усіма змінами та доповненнями до нього (далі - Генеральний договір).
Відповідно до вказаного договору банк мав надати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у Договорі (гривня,євро) в рамках лімітів, що дорівнюють 120 026 490,89 грн.
У межах Генерального договору між ПАТ «УкрСиббанк» та ПрАТ «Компанія «Райз» укладено:
Індивідуальну угоду № 1 до Генерального Договору про надання кредитних послуг № 4-дкб від 17.12.2009, за умовами якої банк мав надати відповідно до умов Генерального Договору позичальнику, а позичальник прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії сумі 15 869 392,46 грн;
Індивідуальну угоду № 2 до Генерального Договору про надання кредитних послуг № 4-дкб від 17.12.2009, за умовами якої банк мав надати відповідно до умов Генерального Договору позичальнику, а позичальник прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії сумі 82 460 309,95 грн;
Індивідуальну угоду № 3 до Генерального Договору про надання кредитних послуг № 4-дкб від 17.12.2009 за умовами якої банк мав надати відповідно до умов Генерального Договору позичальнику, а позичальник прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії сумі 21 696 788,48 грн.
07.07.2008 між ПАТ «УкрСиббанк» (ідентифікаційний код 09807750) та ПрАТ «Компанія «Райз» укладено кредитний договір № 11368730000 з усіма змінами та доповненнями до нього.
23.11.2017 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 79/FAA (далі - Договір факторингу).
Згідно умов Договору факторингу ПАТ «УкрСиббанк» передає у власність ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС», а останній приймає права вимоги Банку до боржника за Генеральним договором та кредитним договором № 11368730000 з усіма змінами та доповненнями до нього.
14.05.2020 ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» та іпотекодавцями боржника були укладені договори задоволення вимог іпотекодержателя на загальну суму 37 496 400,00 грн, в результаті чого було забезпечено часткове виконання за Генерального Договору про надання кредитних послуг № 4-дкб від 17.12.2009, Кредитного договору № 11368730000 від 07.07.2008, Кредитного договору № 402/12 від 23.02.2012 та Договору поруки № SU-24/402/12 від 25.12.2014.
З наданих кредитором документів слідує, що заборгованість боржника перед ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» за:
Генеральним договором від 17.12.2009 № 4-дкб становить:
За Індивідуальною угодою № від 17.12.2009 - 22 185 610,76 грн, а саме:
- заборгованість по тілу - 15 869 392, 46 грн;
- заборгованість по відсотках - 6 401 764,12 грн;
- пеня на прострочення платежів (проценти на тіло) - 1 905 513,02 грн;
Договір задоволення вимоги - 1 991 058,84 грн:
За Індивідуальною угодою № 2 від 17.12.2009 - 125 626 464,42 грн, а саме:
- заборгованість по тілу - 82 460 309,95 грн;
- заборгованість по відсотках - 33 264 755,04 грн;
- пеня на прострочення платежів (проценти на тіло) - 9 901 399, 43 грн;
Договір задоволення вимоги - 10 341 507, 12 грн:
За Індивідуальною угодою № 3 від 17.12.2009 - 33 054 578,90 грн, а саме:
- заборгованість по тілу - 21 696 788,44 грн;
- заборгованість по відсотках - 8 752 554, 46 грн;
- пеня на прострочення платежів (проценти на тіло) - 2 605 236, 01 грн;
Договір задоволення вимоги - 2 722 238, 64 грн.
За кредитним договором від 23.02.2012 № 402/12 - 109 225 933,6 грн, а саме:
- заборгованість по тілу - 66 756 313,30 грн;
- заборгованість по відсотках - 35 869 412,17 грн;
- пеня на прострочення платежів (проценти на тіло) - 6 600 208,12 грн;
За кредитним договором від 07.07.2020 № 11368730000 - 246 265 209,10 грн, а саме:
- заборгованість по тілу - 21 696 788,44 грн;
- заборгованість по відсотках - 8 752 554, 46 грн;
- пеня на прострочення платежів (проценти на тіло) - 2 605 236, 01 грн;
Договір задоволення вимоги - 2 722 238, 64 грн.
Відповідно до наданих документів, боржником на користь ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» (ідентифікаційний код 39785812) не погашено заборгованість у розмірі 523 294 051,03 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду наступні документи:
копія Договору № 1 від 03.05.2018 про відступлення права вимоги з додатками, копія Кредитного договору № 402/12 від 23.02.2012 (із додатками), копія Договору № 1 від 25.12.2014 про переведення боргу, копії Додаткових угод (17 шт.) до Кредитного договору із додатками, копія Додаткової угоди від 25.06.2019 до Кредитного договору, копія Договору поруки № SU-24/402/12 від 25.12.2014, копія листа вимоги від 03.01.2020, оригінал розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 402/12 від 26.02.2012, копія Договору факторингу № 79/FAA від 23.11.2017 із додатками, копія Генерального договору про надання кредитних послуг № 4-дкб від 17.12.2009 із додатками та додатковими угодами, копія індивідуальної угоди № 1 від 17.12.2009 із додатками та додатковими угодами, оригінал розрахунку заборгованості за Генеральним договором № 4-дкб від 17.12.2009 Індивідуальна угода № 1, копія індивідуальної угоди № 2 від 17.12.2009 із додатками та додатковими угодами, оригінал розрахунку заборгованості за генеральним договором № 4-дкб від 17.12.2009 Індивідуальна угода № 2, копія індивідуальної угоди № 3 від 17.12.2009 із додатками та додатковими угодами, оригінал розрахунку заборгованості за генеральним договором № 4-дкб від 17.12.2009 Індивідуальна угода № 3, копія Кредитного договору № 11368730000 від 07.07.2008 зі змінами та доповненнями, оригінал розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 11368730000 від 07.07.2008, розрахунки за кредитними договорами, копія Договору задоволення від 14.05.2020 (зареєстровано в реєстрі за № 988), копія Договору задоволення від 14.05.2020 (зареєстровано в реєстрі за № 989), копія Договору задоволення від 14.05.2020 (зареєстровано в реєстрі за № 990), копія Договору задоволення від 14.05.2020, зареєстровано в реєстрі за № 991, Договір задоволення від 14.05.2020, зареєстровано в реєстрі за № 992, копія Договору задоволення від 14.05.2020, зареєстровано в реєстрі за № 993, копія Договору задоволення від 14.05.2020, зареєстровано в реєстрі за № 994, копія Договору задоволення від 14.05.2020, зареєстровано в реєстрі за № 995, копія Договору задоволення від 14.05.2020, зареєстровано в реєстрі за № 996.
Грошові вимоги ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» (ідентифікаційний код 39785812) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України, АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави (іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС», оскільки вважають їх необґрунтованими і недоведеними, оскільки ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» не надало первинних документів які б підтверджували надання ПАТ «Універсал Банк» та ПАТ «УкрСиббанк» боржнику кредитів на підставі вказаних ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» у заяві про грошові вимоги кредитних договорів.
Заставні кредитори, посилаючись на норми ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України ставлять під сумнів відповідність поданих ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» копій документів оригіналам і наполягають на витребуванні у ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» оригіналів всіх без винятку письмових доказів, копії яких додані ним до заяви з грошовими вимогами до боржника,
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори також посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність.
Кредитор ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» вважає, що надані ним докази, які надані одночасно із заявою, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив таке.
Суд наголошує, що під час розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника судом в порядку ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України було зобов`язано всіх кредиторів надати оригінали доказів, які були додані до заяв про грошові вимоги кредиторів.
ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» оригіналів документів надано не було.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» за наявними в справі матеріалами.
При поданні заяви із грошовими вимогами до боржника ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» надав суду копії документів (письмових доказів). Про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» не зазначив, як того вимагає ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, суд, маючи мотивовані сумніви щодо обґрунтованості кредиторських вимог вважає правомірним застосувати обов`язок підвищеного стандарту доказування ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» грошових вимог до боржника.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів на вимогу суду для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Заявлені ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» грошові вимоги до боржника, які ґрунтуються на Індивідуальній угоді№ 1 до Генерального Договору про надання кредитних послуг № 4-дкб від 17.12.2009, Індивідуальній угоді № 2 до Генерального Договору про надання кредитних послуг № 4-дкб від 17.12.2009, Індивідуальній угоді № 3 до Генерального Договору про надання кредитних послуг № 4-дкб від 17.12.2009, Кредитному договорі № 402/12 від 26.02.2012, Кредитному договорі № 11368730000 від 07.07.2008 суд вважає необґрунтованими і недоведеними, оскільки ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» не надало виписок з особового рахунку у банку, які б підтверджували надання ПАТ «Універсал Банк» та ПАТ «УкрСиббанк» кредитів на підставі вищевказаних кредитних договорів, а також облікових регістрів, в яких була б відображена кредитна заборгованість боржника за вказаними кредитними договорами.
Надані розрахунки заборгованості між ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» та ПАТ "Компанія "Райз" за Індивідуальною угодою № 1 до Генерального Договору про надання кредитних послуг № 4-дкб від 17.12.2009, Індивідуальною угодою № 2 до Генерального Договору про надання кредитних послуг № 4-дкб від 17.12.2009, Індивідуальною угодою № 3 до Генерального Договору про надання кредитних послуг № 4-дкб від 17.12.2009, Кредитним договіром № 402/12 від 26.02.2012, Кредитним договором № 11368730000 від 07.07.2008 самі по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів боржником, не можуть бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних (запитуваних) сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (кредитора).
Така позиція суду щодо оцінки односторонніх документів кредитора є аналогічною викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 №6-16цс15.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані кредитором ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» документи не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих кредитором документів заборгованість боржника виникнути не могла. Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були. Підтверджень отримання кредиту не надано.
У зв`язку з тим, що ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» оригінали письмових доказів, на яких ґрунтуються їх вимоги до боржника, як передбачено ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, надані не були, суд, на підставі ч. ч. 5, 6 ст. 91 ГПК України ставить під сумнів відповідність поданих ТОВ «ФК «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» копій доданих ним до заяв з грошовими вимогами до боржника.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» (ідентифікаційний код: 39785812) на суму 523 294 051,03 грн.
Розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «ім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА» (ПСП «ім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА») ( ідентифікаційний код: 03764005) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 725 273,4 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
18.12.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПСП «ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА» ідентифікаційний код: 03764005) було укладено Договір поставки традиційних мінеральних добрив № 01/12-15.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 01/12-15, укладеного між ПСП «ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) мінеральні добрива.
18.12.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 01/12-15, якою передбачено поставку до 31.01.2016 сульфату амонію на суму 4 226 073,4 грн на умовах 100% передоплати.
Покупець - ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» свої зобов`язання за Договором поставки № 01/12-15 виконав, сплативши 4 226 073,4 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 115 від 22.12.2015 та № 119 від 28.12.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
18.12.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПСП «ім.Т.Г. ШЕВЧЕНКА» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 01/12-15 від 18.12.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 01/12-15 від 18.12.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» кошти у розмірі 4 226 073,4 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
03.01.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПСП «ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА» було укладено Додаткову угоду до Угоди про розірвання Договору поставки № 01/12-15 від 18.12.2015, в якій сторони дійшли згоди про продовження строку на повернення заборгованості у розмірі 4 226 073,4 грн до 21.04.2017.
Угода про розірвання Договору поставки № 01/12-15 від 18.12.2015 виконана не була, кошти у розмірі 4 226 073,4 грн боржником не повернуто.
27.04.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» було укладено Договір поставки паливно - мастильних матеріалів № 107/04-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 107/04-16, укладеного між ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) паливно - мастильні матеріали. Поставки товару мали здійснюватись відповідно до правил (Інкотермс 2010) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку № 1 від 27.04.2016, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3 Додаткової угоди Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» товар (дизельне паливо) на суму 292 200,00 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» свої зобов`язання за Договором поставки № 611/10-2015 виконав, сплативши 292 200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2378 від 28.04.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив
27.04.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПСП «ім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 107/04-16 від 27.04.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 107/04-16 від 27.04.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» кошти у розмірі 292 200,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 107/04-16 від 27.04.2016 виконана не була, кошти у розмірі 292 200,00 грн боржником не повернуто.
30.05.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» було укладено Договір поставки паливно - мастильних матеріалів № 23/05-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 23/05-16, укладеного між ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) паливно - мастильні матеріали. Поставки товару мали здійснюватись відповідно до правил (Інкотермс 2010) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку № 1 від 30.05.2016, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 3 Додаткової угоди Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПСП «ім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА» товар (дизельне паливо) на суму 87 000,00 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» свої зобов`язання за Договором поставки № 23/05-16 виконав, сплативши 87 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2389 від 31.05.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
30.05.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 23/05-16 від 30.05.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 23/05-16 від 30.05.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» кошти у розмірі 87 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 23/05-16 від 30.05.2016 виконана не була, кошти у розмірі 87 000,00 грн боржником не повернуто.
24.06.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 11/06-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 11/06-16, укладеного між ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті та на умовах, передбачених Договором та Додатковою угодою. Поставки товару мали здійснюватись при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку № 1 від 24.06.2016, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 5 Додаткової угоди Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» кукурудзу 3 класу на суму 120 000,00 грн до 30.07.2016.
Покупець - ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» свої зобов`язання за Договором поставки № 11/06-16 виконав, сплативши 120 000,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням №3654 від 30.06.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
24.06.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 11/06-16 від 24.06.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 11/06-16 від 24.06.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» кошти у розмірі 120 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 11/06-16 від 24.06.2016 виконана не була, кошти у розмірі 120 000,00 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПСП «ім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА» (ідентифікаційний код: 03764005) не погашено заборгованість у розмірі 4 725 273,4 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки традиційних мінеральних добрив № 01/12-15 від 18.12.2015 з Додатком до нього, платіжних доручень № 115 від 22.12.2015, № 119 від 28.12.2015, Угоди про розірвання Договору поставки № 01/12-15 від 18.12.2015, Додаткової угоди від 03.01.2017 до Угоди про розірвання Договору поставки № 01/12-15 від 18.12.2015, Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 107/04-16 від 27.04.2016, платіжного доручення № 2378 від 25.04.2016, Угоди про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 107/04-16 від 27.04.2016, Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 23/05-16 від 30.05.2016, платіжного доручення № 2389 від 31.05.2016, Угоди про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 23/05-16 від 30.05.2016, Договору поставки насіння с/г культур № 11/06/16 від 24.06.2016 з додатками, платіжного доручення № 3654 від 30.06.2016, Угоди про розірвання Договору поставки № 11/06-16 від 24.06.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПСП «ім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА» (ідентифікаційний код: 03764005).
Грошові вимоги ПСП «ім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА» (ідентифікаційний код: 03764005) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПСП «ім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПСП «ім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПСП «ім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» повідомив суд про неможливість надання оригіналів документів через їх знаходження на тимчасово окупованій території.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА», що лише сам факт, що ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА`вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» копії документів а саме: платіжних доручень № 115 від 22.12.2015 , № 119 від 28.12.2015, № 2378 від 25.04.2016, № 2389 від 31.05.2016, № 3654 від 30.06.2016, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного сільськогосподарського підприємства «ім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА» (ПСП «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА»( ідентифікаційний код: 03764005) на суму 4 725 273,40 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛГЕЙ-АГРО» (ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО») (ідентифікаційний код: 03765281) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 521 520,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
17.08.2011 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» було укладено Договір поставки нафтопродуктів (ВВ) № 8224/001.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 8224/001, укладеного між ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) нафтопродукти в кількості, асортименті за ціною та на умовах, що передбачені в специфікаціях до даного Договору. Поставки товару мали здійснюватись на умовах FCA (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку№ ЗП-10017-00140 від 27.02.2012, якій є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п.3 Додаткової угоди Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» товар (дизельне паливо) на суму 74 520,00 грн.
Дата поставки товару сторонами договору визначена не була.
Покупець - ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» свої зобов`язання за Договором поставки (ВВ) № 8224/001 виконав, сплативши 74 520,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 27.02.2012.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
18.08.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки нафтопродуктів № (ВВ) № 8224/001 від 17.08.2011, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки нафтопродуктів № (ВВ) № 8224/001 від 17.08.2011 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» кошти у розмірі 74 520,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки нафтопродуктів № (ВВ) № 8224/001 від 17.08.2011 виконана не була, кошти у розмірі 74 520,00 грн боржником не повернуто.
26.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 18/НАС.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 18/НАС, укладеного між ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку № 1 від 26.12.2014, який є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до п. 3.2 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» свої зобов`язання за Договором поставки № 18/НАС виконав, сплативши 1 447 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 26.12.2014.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив
27.09.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 18/НАС від 26.12.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати 18/НАС від 26.12.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» кошти у розмірі 1 447 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 18/НАС від 26.12.2014 виконана не була, кошти у розмірі 1 447 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» не погашено заборгованість у розмірі 1 521 520,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки нафтопродуктів № (ВВ) № 8224/001 від 17.08.2011, платіжного доручення № 29 від 27.02.2012, Угоди про розірвання Договору поставки нафтопродуктів № (ВВ) № 8224/001 від 17.08.2011, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 18/НАС від 26.12.2014, Додатку № 1 до Договору від 26.12.2014, платіжного доручення № 2 від 26.12.2014, Угоди від 27.08.2017 про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 18/НАС від 26.12.2014.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» (ідентифікаційний код: 03765281).
Грошові вимоги ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» (ідентифікаційний код: 03765281) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 1 521 520 грн. повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020. Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6, є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» повідомив суд про неможливість надання оригіналів.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО», що лише сам факт, що ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АЛГЕЙ-АГРО» документи а саме платіжних доручень № 29 від 27.02.2012 та № 2 від 26.12.2014, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛГЕЙ-АГРО» (ідентифікаційний код: 03765281) на суму 1 521 520,00 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» (ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ») (ідентифікаційний код: 32873692) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 223 078 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
23.12.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код: 32873692) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 73/870-12/16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 73/870-12/16, укладеного між ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код: 32873692) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті та на умовах, передбачених Договором та Додатковою угодою. Поставки товару мали здійснюватись при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку№1 від 24.06.2016, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 5 Додаткової угоди Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код: 32873692) насіння кукурудзи на суму 16 428 063,35 грн до 31.12.2016.
Покупець - ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код: 32873692) свої зобов`язання за Договором поставки № 73/870-12/16 виконав, сплативши 16 428 063,35 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 17420 від 26.12.2016.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
31.12.2017 між ТОВ «Станіславська торгова компанія» та ПрАТ «Компанія «Райз» було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, відповідно до умов якої та посилаючись на норми закону, сторони домовились припинити взаємні зобов`язання шляхом зарахування зустрічних вимог на умовах та у порядку, зазначених у даній Угоді.
Станом на дату складання Угоди сторони мали взаємні грошові зобов`язання за Договором поставки № РТ-0049 від11.02.2015 та на суму 15 204 984,84 грн та за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 73/870-12/16 на суму 15 204 984,84 грн.
Сторони домовились, що розмір зустрічних однорідних грошових вимог, які зараховуються по даній Угоді становить 15 204 984,84 грн та припиняються зобов`язання сторін за Договором поставки № РТ-0049 від11.02.2015 та за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 73/870-12/16. У пункті 1.6 вказаної Угоди ТОВ «Станіславська торгова компанія» та ПрАТ «Компанія «Райз» вказують, що взаємних претензій не мають.
Договір поставки № РТ-0049 від11.02.2015, на який є посилання в Угоді про про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 31.12.2017, суду наданий не був.
Натомість, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2020, який підтверджує заборгованість боржника ПрАТ «Компанія «Райз» перед кредитором ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» на суму 1 223 078,51 грн.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код: 32873692) не погашено заборгованість у розмірі 1 223 078,51 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки сільськогосподарської продукції № 73/870-12/16від 23.12.2016, Додатку до Договору від 23.12.2016, платіжного доручення № 17420 від 26.12.2016, Угоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2020.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код: 32873692).
Грошові вимоги ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код: 32873692) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ», що лише сам факт, що ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що наданий заінтересованим кредитором ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» документ, а саме платіжне доручення № 17420 від 26.12.2016, не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданого заінтересованим кредитором документа заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код: 32873692) з грошовими вимогами до боржника у розмірі на суму 1 223 078 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО») (ідентифікаційний код: 34559826) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 19 682 269,83 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
07.09.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 07/09/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 07/09/15, укладеного між ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку (специфікації) № 1 від 07.09.2015, який є невід`ємною частиною Договору.У відповідності до п. 3.2 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) товар (насіння ріпаку) протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) свої зобов`язання за Договором поставки № 07/09/15 виконав, сплативши 4 448 071,27 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 56 від 09.09.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив
22.09.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 07/09/15від 07.09.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 07/09/15 від 07.09.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) кошти у розмірі 4 448 071,27 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 07/09/15 від 07.09.2015 виконана не була, кошти у розмірі 4 448 071,27 грн боржником не повернуто.
13.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 610/10/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 610/10/15, укладеного між ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку (специфікації) № 1 від 15.10.2015, який є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до п. 3.2 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) товар (насіння ріпаку) протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) свої зобов`язання за Договором поставки № 610/10/15 та Додатку № 1 виконав, сплативши 2 234 198,56 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 33 від 15.10.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив
14.10.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 610/10/15 від 13.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 610/10/15 від 13.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) кошти у розмірі 2 234 198,56 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 610/10/15 від 13.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 2 234 198,56 грн боржником не повернуто.
26.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ім. КЛ.ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 610/10-2015.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 610/10-2015, укладеного між ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку (специфікації) № 1 від 28.10.2015, який є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до п. 3.2 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) товар (насіння ріпаку) протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) свої зобов`язання за Договором поставки № 610/10-2015 виконав, сплативши 13 000 000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 62303359 (62721892) від 28.10.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив
26.10.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 610/10-2015 від 26.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 610/10-2015 від 26.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ім.. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) кошти у розмірі 13 000 000,0 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 610/10-2015 від 26.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 13 000 000,0 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) не погашено заборгованість у розмірі 19 682 269,83 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 07/09/15 від 07.09.2015, Додатку (специфікація) № 1 до Договору від 09.09.2015, платіжного доручення № 56 від 09.09.2015, Угоди від 07.09.2016 про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 07/09/15 від 07.09.2015;
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 610/10/15 від 13.10.2015, Додатку (специфікація) № 1 від 15.10.2015, платіжного доручення № 33 від 15.10.2015, Угоди від 14.10.2016 про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 610/10/15 від 13.10.2015;
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 610/10-2015 від 26.10.2015, Додатку (специфікація) № 1 від 15.10.2015, платіжного доручення № 62303359 (62721892) від 28.10.2015, Угоди від 28.10.2016 про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 610/10-2015 від 26.10.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ім. КЛ.ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826).
Грошові вимоги ТОВ «ім. КЛ.ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ім. КЛ ПЕТРОВСЬКОГО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ім. КЛ ПЕТРОВСЬКОГО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» повідомив суд про неможливість надання оригіналів документів через їх відсутність.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора (певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО», що лише сам факт, що ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» документи, а саме платіжні доручення № 56 від 09.09.2015, № 33 від 15.10.2015, № 62303359 (62721892) від 28.10.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) на суму 19 682 269,83 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» (ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ») (ідентифікаційний код: 34396047) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 598 954,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
08.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» (ідентифікаційний код: 34396047) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 081015/1.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 18/НАС, укладеного між ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» (ідентифікаційний код: 34396047) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку № 1 від 08.10.2015, який є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до п. 3.2 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» (ідентифікаційний код: 34396047) товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» (ідентифікаційний код: 34396047) свої зобов`язання за Договором поставки № 081015/1 виконав, сплативши 1 598 954,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 93749 від 13.10.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
10.10.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» (ідентифікаційний код: 34396047) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 081015/1, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати 081015/1 від 08.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» (ідентифікаційний код: 34396047) кошти у розмірі 1 598 954,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 081015/1 від 08.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 1 598 954,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» (ідентифікаційний код: 34396047) не погашено заборгованість у розмірі 1 598 954,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 081015/1 від 08.10.2015, Додатку № 1 до Договору від 08.10.2015, платіжного доручення № 93749 від 13.10.2015, Угоди від 27.08.2017 про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 081015/1 від 08.10.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» (ідентифікаційний код: 34396047).
Грошові вимоги ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» (ідентифікаційний код: 34396047) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ», що лише сам факт, що ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подано лише копію платіжного доручення, яке не містить обов`язкові реквізити та не могла бути проведена банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» документи, а саме платіжне доручення № 93749 від 13.10.2015, не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» (ідентифікаційний код: 34396047) на суму 1 598 954,00 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» (ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ») (ідентифікаційний код:30848308) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 423 776,42 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
15.10.2015 між ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 246/10/15, відповідно до умов якого кредитор ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 2 423 776,42 грн в строк до 15.10.2016.
Кредитор ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» виконало свої обов`язки по Договору № 246/10/15, що підтверджується платіжним дорученням № 3452 від 02.11.2015.
15.09.2016 Додатковою угодою № 1 до Договору № 246/10/15 від 15.10.2015 дію договору було продовжено до 15.10.2017.
15.09.2017. Додатковою угодою № 2 до Договору 246/10/15 від 15.10.2015 дію договору було продовжено до 15.10.2018.
Боржник обов`язки по Договору та Додатковими угодами не виконав, грошові кошти у розмірі 2 423 776,42 грн. не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» (ідентифікаційний код: 30848308) не погашено заборгованість у розмірі 2 423 776,42 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 246/10/15 від 15.10.2015, Додаткової угоди № 1 від 15.09.2016, Додаткової угоди № 2 від 15.09.2017 до Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 246/10/15 від 15.10.2015; платіжного доручення № 3452 від 02.11.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» (ідентифікаційний код:30848308).
Грошові вимоги ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» (ідентифікаційний код:30848308) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ», що лише сам факт, що ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» документи, а саме платіжне доручення № 3452 від 02.11.2015, не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» (ідентифікаційний код: 30848308) на суму 2 423 776,42 грн.
Розглянувши заяву Приватного підприємства «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 49 918 444,79 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
12.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» було укладено Договір поставки мінеральних добрив на умовах відстрочення кінцевого розрахунку № АП -010/045/МД.
Відповідно до Договору № АП -010/045/МД та додаткової угоди від 28.05.2015, укладених між ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) добриво аміачно-нітратне на суму 5 484 000,00 грн, а кредитор (за Договором покупець) зобов`язувався прийняти та оплатити товар.
Покупець - ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» свої зобов`язання за Договором поставки № АП - 010/045/МД виконав, сплативши 5 848 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2778 від 28.05.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язання за Договором виконав частково - поставив ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» добриво аміачно- нітратне на суму 3 025 660 грн, що підтверджується видатковими накладними ВН - 10045-01218 від 05.08.2015 та ВН- 10045-01230 від 19.08.2015.
У порушення умов Договору поставки № АП - 010/045/МД від 12.01.2015 постачальник (боржник ПрАТ «Компанія «РАЙЗ») не здійснив остаточну поставку товару на суму 1 251 439,99 грн.
01.04.2018 між боржником ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та кредитором ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» було складено та підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог в результаті чого заборгованість постачальника (боржника) ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» перед покупцем (кредитором) ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» складає 460 639,99 грн.
02.05.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № АП - 010/045/МД від 12.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № АП - 010/045/МД від 12.01.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» ( ідентифікаційний код: 32300976) кошти у розмірі 460 639,99 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки № АП - 010/045/МД від 12.01.2015 виконана не була, кошти у розмірі 460 639,99 грн боржником не повернуто.
20.04.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) було укладено Договір поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту № АП-116/045/Н.
Відповідно до Договору № АП-116/045/Н та додаткової угоди від 21.04.2015, укладених між ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (ріпака) на суму 5 453 606,94 грн на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000).
Покупець - ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) свої зобов`язання за Договором поставки № АП-116/045/Н виконав, сплативши 5 453 606,94 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 08.09.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № АП-116/045/Н від 20.04.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки АП-116/045/Н від 20.04.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) кошти у розмірі 5 453 606,94 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки № АП-116/045/Н від 20.04.2015 виконана не була, кошти у розмірі 5 453 606,94 грн боржником не повернуто.
24.06.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передплати № 12/06/16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 12/06/16, укладеного між ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) українську кукурудзу 3 класу на суму 39 000,00 грн на умовах EXW (Інкотермс 2010 ), передбачених Договором. Поставки товару мали здійснюватись при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. У відповідності до п. 4.1 Договору, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) кукурудзу 3 класу на суму 120 000,00 грн протягом 30 банківських днів з моменту оплати товару.
Покупець - ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) свої зобов`язання за Договором поставки № 12/06/16 виконав, сплативши 39 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1001625 від 30.06.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 12/06/16 від 24.06.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 12/06/16 від 24.06.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) кошти у розмірі 39 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 12/06/16 від 24.06.2016 виконана не була, кошти у розмірі 39 000,00 грн боржником не повернуто.
29.06.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) було укладено Договір поставки традиційних мінеральних добрив № 544/06-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 544/06-16, укладеного між ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) мінеральні добрива.
18.12.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 544/06-16, якою передбачено поставку до 31.01.2016 мінеральні добрива (амофос) на суму 43 965 197,86 грн на умовах 100% передоплати.
Покупець - ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) свої зобов`язання за Договором поставки № 544/06-16 виконав, сплативши 43 965 197,86 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1001623 від 30.06.2016 та № 1001624 від 30.06.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 544/06-16 від 29.06.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 544/06-16від 29.06.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок - ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) кошти у розмірі 43 965 197,86 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 544/06-16від 29.06.2016 виконана не була, кошти у розмірі 4 226 073,4 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) не погашено заборгованість у розмірі 49 918 444,79 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки № АП-116/045/Н від 20.04.2015, платіжного доручення № 2778 від 28.05.2015, видаткових накладних ВН - 10045-01218 від 05.08.2015 та ВН- 10045-01230 від 19.08.2015, акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.04.2018, Угоди про розірвання Договору поставки № АП-116/045/Н від 20.04.2015;
Договору поставки № АП-116/045/Н від 20.04.2015, платіжного доручення № 8 від 05.09.2015, Угоди про розірвання Договору поставки № АП-116/045/Н від 20.04.2015;
Договору поставки № 12/06/16 від 24.06.2016, платіжного доручення № 1001625 від 30.06.2016, Угоди про розірвання Договору поставки № 12/06/16 від 24.06.2016;
Договору поставки № 544/06-16 від 29.06.2016, платіжних доручень № 1001623 від 30.06.2016 та № 1001624 від 30.06.2016, Угоди про розірвання Договору поставки № 544/06-16 від 29.06.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976).
Грошові вимоги ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6, є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» повідомив суд про неможливість надання оригіналів документів через їх знаходження на тимчасово окупованій території.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», що лише сам факт, що ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» документи, а саме копії платіжних доручень № 2778 від 28.05.2015, № 8 від 05.09.2015, № 1001625 від 30.06.2016, № 1001623 від 30.06.2016 та № 1001624 від 30.06.2016, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного підприємства «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) на суму 49 918 444,79 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» (ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК») (ідентифікаційний код: 03752433) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 295 639,75 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
02.12.2015 між ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 03752433) та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № б/н, відповідно до умов якого кредитор ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 03752433) надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 1 295 639,75 грн в строк до 02.12.2016.
Кредитор ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 03752433) виконало свої обов`язки по Договору належним чином, що підтверджується платіжним дорученням № 2297 від 02.12.2015.
01.11.2016 Додатковою угодою № 1 до Договору № б/н від 02.12.2015, дію договору було продовжено до 02.12.2017.
01.11.2017 Додатковою угодою № 2 до Договору № б/н від 02.12.2015 дію договору було продовжено до 02.12.2018.
Боржник обов`язки по Договору та Додатковим угодам не виконав, грошові кошти у розмірі 1 295 639,75 грн не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 03752433) не погашено заборгованість у розмірі 1 295 639,75 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № б/н від 02.12.2015, Додаткової угоди № 1 від 01.11.2016, Додаткової угоди № 2 від 01.11.2017 до Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № б/н від 02.12.2015; платіжного доручення № 2297 від 02.12.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 03752433).
Грошові вимоги ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 03752433) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг у розмірі 1 295 639,75 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК», що лише сам факт, що ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» документи, а саме платіжне доручення № 3452 від 02.11.2015, не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 03752433) на суму 1 295 639,75 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженоювідповідальністю «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-ГРОПРОДУКТ» (ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІСАГРОПРОДУКТ») (ідентифікаційнийкод: 33731096) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 704 274,73 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
30.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 33731096) було укладено Договір поставки засобів захисту рослин № АП-239/045/ЗЗР/ПР.
Відповідно до п. 1.1. Договору № АП-239/045/ЗЗР/ПР, укладеного між ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 33731096) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) засоби захисту рослин в кількості, асортименті та на умовах, передбачених Додатковою угодою, яка є його невід`ємною частиною.
У відповідності до Додаткової угоди від 30.12.2014 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 33731096) товар (естрон, фастак) на суму 7 000 000,00 грн до 31.12.2015.
Покупець - ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 33731096) свої зобов`язання за Договором поставки № АП-239/045/ЗЗР/ПР виконав, сплативши 7 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 100 від 30.12.2014.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив. Проте, боржником було частково повернуто покупцю грошові кошти, отримані як передоплата за Договором поставки № АП-239/045/ЗЗР/ПР в сумі 6 295 725,27 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 25929 від 10.06.2015, № 25934 від 10.06.2015, № 25938 від 12.06.2015, № 25982 від 12.06.2015, № 25984 від 12.06.2015, № 25985 від 12.06.2015.
14.10.2016 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 33731096) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № АП-239/045/ЗЗР/ПР від 30.12.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № АП-239/045/ЗЗР/ПР від 30.12.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 33731096) кошти у розмірі 704 274,73 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № АП-239/045/ЗЗР/ПР від 30.12.2014 виконана не була, кошти у розмірі 704 274,73 грн. боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 33731096) не погашено заборгованість у розмірі 704 274,73 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки засобів захисту рослин № АП-239/045/ЗЗР/ПР від 30.12.2014, платіжних доручень №100 від 30.12.2014, № 25929 від 10.06.2015, № 25934 від 10.06.2015, № 25938 від 12.06.2015, № 25982 від 12.06.2015, № 25984 від 12.06.2015, № 25985 від 12.06.2015, Угоди про розірвання Договору поставки № АП-239/045/ЗЗР/ПР від 30.12.2014.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 33731096).
Грошові вимоги ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 33731096) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6, є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» повідомив суд про неможливість надання оригіналів документів через їх знаходження на Тимчасово окупованій території.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ», що лише сам факт, що ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» документи, а саме копії платіжних доручень № 100 від 30.12.2014, № 25929 від 10.06.2015, № 25934 від 10.06.2015, № 25938 від 12.06.2015, № 25982 від 12.06.2015, № 25984 від 12.06.2015, № 25985 від 12.06.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 33731096) на суму 704 274,73 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ») (ідентифікаційний код: 35129580) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 39 893 358,67 грн та 2 700 грн витрат на правову допомогу, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне
14.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) було укладено Договір поставки паливно - мастильних матеріалів № 057012.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 057012, укладеного між ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) паливно - мастильні матеріали. Поставки товару мали здійснюватись на умовах FCA (Інкотермс 2010) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку № 1 від 14.01.2015, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п.3 Додаткової угоди Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) товар (мастило моторне, змазка, мастило трансмісійне) на суму 25 510 844,27 грн протягом 10 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» свої зобов`язання за Договором поставки № 057012 виконав, сплативши 25 427 991,37 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 10938 від 03.08.2015, № 11574 від 31.12.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») поставив паливно-мастильні матеріали частково, що підтверджується видатковими накладними № 96 від 27.10.2015, № 96 від 27.10.2015 на загальну суму 3 278 224,33 грн.
24.12.2018 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» було укладено Договір про розірвання Договору № 057012 від 14.01.2015, за умовами якого сторони дійшли згоди про розірвання Договору у повному обсязі та Позичальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався здійснити остаточний розрахунок в сумі 22 149 766,64 грн не пізніше 15.12.2019 (п. 2 Договору про розірвання).
Боржник обов`язки відповідно до Договору про розірвання Договору № 057012 від 14.01.2015 не виконав, грошові кошти у розмірі 22 149 766,64 грн не повернув.
27.08.2015 між ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 01/08-15, відповідно до умов якого кредитор ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 3 061 741,88 грн в строк до 27.08.2018.
Кредитор ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) виконало свої обов`язки по Договору належним чином, що підтверджується платіжними дорученнями № 11479 від 30.11.2015, № 11571 від 30.12.2015. Боржником частково повернуто фінансову допомогу в сумі 318 149,25 грн.
27.08.2018 Договором про внесення змін до Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 01/08-15 дію Договору було продовжено до 27.03.2020.
24.12.32019 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) було укладено Договір про розірвання Договору № 01/08-15 від 27.08.2015, за умовами якого сторони дійшли згоди про розірвання Договору у повному обсязі та Позичальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався здійснити остаточний розрахунок в сумі 2 743 592,03 грн не пізніше 27.12.2019 (п. 2 Договору про розірвання).
Боржник обов`язки по Договору про розірвання Договору 01/08-15 від 27.08.2015 не виконав, грошові кошти у розмірі 2 743 592,03 грн не повернув.
26.02.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 15/02-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 15/02-16, укладеного між ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті та на умовах, передбачених Договором та Додатковою угодою. Поставки товару мали здійснюватись при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку № 1 від 29.02.2016, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п.5 Додаткової угоди Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) зерновідходи кукурудза на суму 15 000 000,00 грн до 31.12.2016.
Покупець - ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) свої зобов`язання за Договором поставки № 15/02-16 виконав, сплативши 15 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 11646 від 29.02.2016.
24.12.32019 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) було укладено Договір про розірвання Договору № 15/02-16 від 26.02.2016, за умовами якого сторони дійшли згоди про розірвання Договору у повному обсязі та Позичальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався здійснити остаточний розрахунок в сумі 15 000 000,0 грн не пізніше 15.12.2019 (п. 2 Договору про розірвання). Боржник обов`язки відповідно до Договору про розірвання Договору № 15/02-16 від 26.02.2016 не виконав, грошові кошти у розмірі 15 000 000,0 грн не повернув.
23.03.2020 між ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) та адвокатом Гарагуц І.Ф. було укладено Договір про надання юридичних послуг № 15, відповідно до якого виконавець Гарагуц І.Ф. зобов`язався надати замовнику ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) юридичні послуги щодо документального супроводу та представництва інтересів замовника у справі № 910/638/20. Також в матеріали справи містять копію ордеру ТР № 053685 від 23.03.2020. За умовами Договору про надання юридичних послуг замовник зобов`язується сплатити виконавцю суму 2 700,00 грн на підставі акту виконаних робіт після отримання замовником судового рішення.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів боржником на користь ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) не погашено заборгованість у розмірі 39 893 358,67 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 057012 від14.01.2015, платіжних доручень № 10938 від 03.08.2015, № 11574 від 31.12.2015, видаткових накладних № 96 від 27.10.2015, № 96 від 27.10.2015, Договору № 01/08-15 від 27.08.2015, Договору від 27.08.2018 про внесення змін до Договору № 01/08-15 від 27.08.2015, платіжних доручень № 11479 від 30.11.2015, № 11571 від 30.12.2015, Договору поставки сільськогосподарської продукції № 15/02-16 від 26.02.2016 та додаткової угоди від 29.02.2016, платіжного доручення № 11646 від 29.02.2016, Договору про надання юридичних послуг № 15 від 23.03.2020, ордеру на надання правової допомоги № ТР № 053685 від 23.03.2020, Договору про розірвання Договору № 15/02-16 від 26.02.2016, Договору про розірвання Договору № 057012 від 14.01.2015, Договору про розірвання Договору № 01/08-15 від 27.08.2015.
Всі надані копії документів завірені підписом адвоката Гарагуца І.Ф., який діє на підставі Договору про надання юридичних послуг № 15 від 23.03.2020 та ордеру на надання правової допомоги № ТР № 053685 від 23.03.2020 та міститься в матеріалах справи.
Для огляду суду надані оригінали Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 057012 від14.01.2015 та додаток № 1 (специфікація № 1 від 14.01.2015), видаткових накладних № 96 від 27.10.2015, № 96 від 27.10.2015, Договору № 01/08-15 від 27.08.2015, Договору від 27.08.2018 про внесення змін до Договору № 01/08-15 від 27.08.2015
Грошові вимоги ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ`стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ», що лише сам факт, що ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» документи, а саме копії платіжних доручень № 10938 від 03.08.2015, № 11574 від 31.12.2015, № 11479 від 30.11.2015, № 11571 від 30.12.2015, № 11646 від 29.02.2016, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Щодо заявлених ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 700,00грн. суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як слідує з умов укладеного між ТОВ «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) (замовник) та адвокатом Гарагуц І.Ф. (виконавець) договору про надання юридичних послуг № 15 від 23.03.2020, замовник зобов`язується сплатити виконавцю грошову винагороду в розмірі 2 700,00 грн. Оплата здійснюється на підставі акту виконаних робіт, що буде складений за фактом виконаних робіт після отримання замовником судового рішення.
Водночас, до поданої заяви кредитора не долучено передбаченого договором № 15 від 23.03.202, акту виконаних робіт та доказів їх оплати, у зв`язку з чим відповідні витрати в розмірі 2 700,00 грн на правничу допомогу не є доведеними.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) на суму 39 896 058,67 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» (ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ») (ідентифікаційний код: 35806241) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 700 000,0 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
28.12.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 35806241) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № Р/686-12/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 11/06-16, укладеного між ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 35806241) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті та на умовах, передбачених Договором та Додатковою угодою. Поставки товару мали здійснюватись при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатковій угоді № 1 від 28.12.2015, яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Додаткової угоди № 1 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 35806241) зерно пшениці 6 класу на суму 2 700 000,0 грн.
Покупець - ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 35806241) свої зобов`язання за Договором поставки № Р/686-12/15 виконав, сплативши 2 700 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 738 від31.12.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
27.12.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 35806241) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № Р/686-12/15 від 28.12.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № Р/686-12/15 від 28.12.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 35806241) кошти у розмірі 2 700 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № Р/686-12/15 від 28.12.2015 виконана не була, кошти у розмірі 2 700 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 35806241) не погашено заборгованість у розмірі 2 700 000,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки сільськогосподарської продукції № Р/686-12/15 від 28.12.2015, Додаткової угоди № 1 від 28.12.2015, платіжного доручення № 738 від 31.12.2015, Угоди про розірвання Договору поставки № Р/686-12/15 від 28.12.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 35806241).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 35806241) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави (іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ», що лише сам факт, що ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ`є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» документи, а саме платіжне доручення № 738 від 31.12.2015, не є належним доказом проведення платежу та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 35806241) на суму 2 700 000,0 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС ІНВЕСТ» (ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ») (ідентифікаційний код: 32922971) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 26 139 654,45 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
29.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32922971) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-9.
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО-9, укладеного між ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32922971) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатках № ЗП-10101-00305 від 29.01.2015, № ЗП-10101-00306 від 27.02.2015, № ЗП-10101-00675 від 23.11.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатків до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32922971) товар (насіння соняшнику, кукурудзи та ріпаку) на суму 26 139 654,45 протягом 30 днів з моменту оплати товару, але не пізніше 30.11.2015.
Покупець - ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32922971) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-9 виконав, сплативши 26 139 654,45 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 87 від 29.01.2015, № 85 від 27.02.2015, № 17 від 23.11.2015
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив
19.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32922971) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-9 від 29.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №НАС/ЦО-9 від 29.01.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32922971) кошти у розмірі 26 139 654,45 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № №НАС/ЦО-9 від 29.01.2018 виконана не була, кошти у розмірі 26 139 654,45 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32922971) не погашено заборгованість у розмірі 26 139 654,45 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-9 від 29.01.2015, Додатку до Договору № ЗП-10101-00305 від 29.01.2015, Додатку до Договору № ЗП-10101-00306 від 27.02.2015, Додатку до Договору № ЗП-10101-00675 від 23.11.2015, платіжних доручень № 87 від 29.01.2015, № 85 від 27.02.2015, № 17 від 23.11.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-9 від 29.01.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32922971).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32922971) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ», що лише сам факт, що ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «КОЛОС ІНВЕСТ» документи, а саме платіжні доручення № 87 від 29.01.2015, № 85 від 27.02.2015, № 17 від 23.11.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32922971) на суму 26 139 654,45 грн.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС») (ідентифікаційний код: 30472034) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 45 335 183,72 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
29.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-4.
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО-4, укладеного між СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 29.01.2015, який є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатку до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) товар (кукурудзу) на суму 18 500 000,0 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-4 виконав, сплативши 18 500 000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1121 від 29.01.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
10.12.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-4 від 29.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-4 від 29.01.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) кошти у розмірі 18 500 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-4 від 29.01.2015 виконана не була, кошти у розмірі 18 500 000,00 грн боржником не повернуто.
27.02.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15.
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО-15, укладеного між СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 27.02.2015, Додатку № 2 від 10.11.2015, Додатку № 3 від 20.12.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатків до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) товар (соняшник та ріпак) на суму 26 835 183,72 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-15виконав, сплативши 26 835 183,72 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1127 від 27.02.2015, № 527 від 10.11.2015, № 40 від 23.11.2015, № 49 від 22.12.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
10.12.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15 від 27.02.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15 від 27.02.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) кошти у розмірі 26 835 183,72 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15 від 27.02.2015 виконана не була, кошти у розмірі 26 835 183,72 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) не погашено заборгованість у розмірі 45 335 183,72 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-4 від 29.01.2015, Додатку № 1 від 29.01.2015, платіжного доручення № 1121 від 29.01.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-4 від 29.01.2015, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15 від 27.02.2015, Додатку № 1 від 27.02.2015, Додатку № 2 від 10.11.2015, Додатку № 3 від 20.12.2015, платіжних доручень № 1127 від 27.02.2015, № 527 від 10.11.2015, № 40 від 23.11.2015, № 49 від 22.12.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15 від 27.02.2015
Всі надані копії документів завірені печаткою СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034).
Оригінали Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-4 від 29.01.2015, Додатку №1 від 29.01.2015, платіжного доручення № 1121 від 29.01.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-4 від 29.01.2015, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-15 від 27.02.2015, Додатку № 1 від 27.02.2015, Додатку № 2 від 10.11.2015, Додатку № 3 від 20.12.2015, платіжних доручень № 1127 від 27.02.2015, № 40 від 23.11.2015, № 49 від 22.12.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № № НАС/ЦО-15 від 27.02.2015 надані суду для огляду.
Грошові вимоги СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС», що лише сам факт, що СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СТОВ «ПРОГРЕС-ПЛЮС» документи, а саме платіжні доручення № 1121 від 29.01.2015, № 1127 від 27.02.2015, № 527 від 10.11.2015, № 40 від 23.11.2015, № 49 від 22.12.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) на суму 45 335 183,72 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-ЗАХІД» (ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД») (ідентифікаційний код: 33246716) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 98 287 841,61 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
02.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 397/10/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 397/10/15, укладеного між ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 05.10.2015, Додатку № 2 від 22.10.2015, Додатку № 3 від 29.10.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатків до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) товар (насіння кукурудзи та ріпаку) на суму 53 719 159,83 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) свої зобов`язання за Договором поставки № 397/10/15 виконав, сплативши 53 719 159,83 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 100 від 05.10.2015, № 1 від 22.10.2015, № 3 від 22.10.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, натомість частково повернув покупцю ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) сплачені за Договором № 397/10/15 грошові кошти у сумі 37 082 674,08 грн.
09.11.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 397/10/15 від 02.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 397/10/15 від 02.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) кошти у розмірі 16 636 485,75 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 397/10/15 від 02.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 16 636 485,75 грн боржником не повернуто.
17.11.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 17/11-2015-НАС.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 17/11-2015-НАС, укладеного між ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 17.11.2015, Додатку № 2 від 25.11.2015, Додатку № 3 від 26.11.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатків до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) товар (насіння соняшнику, пшениці та ячменю) на суму 81 651 355,86 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) свої зобов`язання за Договором поставки № 17/11-2015-НАС виконав, сплативши 81 651 355,86 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 4 від 18.11.2015, № 193 від 25.11.2015, № 11449 від 26.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
18.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 17/11-2015-НАС від 17.11.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 17/11-2015-НАС від 17.11.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) кошти у розмірі 81 651 355,86 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 17/11-2015-НАС від 17.11.2015 виконана не була, кошти у розмірі 81 651 355,86 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) не погашено заборгованість у розмірі 98 287 841,61 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 397/10/15 від 02.10.2015, Додатку № 1 від 05.10.2015, Додатку № 2 від 22.10.2015, Додатку № 3 від 29.10.2015, платіжних доручень № 100 від 05.10.2015, № 1 від 22.10.2015, № 3 від 22.10.2015, листа-погодження від 09.11.2018 (про зміну призначення платежів у платіжному дорученні № 100 від 05.10.2015), Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 397/10/15 від 02.10.2015;
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 17/11-2015-НАС від 17.11.201, Додатку № 1 від 17.11.2015, Додатку № 2 від 25.11.2015, Додатку № 3 від 26.11.2015, платіжних доручень № 4 від 18.11.2015, № 193 від 25.11.2015, № 11449 від 26.11.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 17/11-2015-НАС від 17.11.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716).
Оригінали Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 397/10/15 від 02.10.2015, Додатку № 1 від 05.10.2015, Додатку № 2 від 22.10.2015, Додатку № 3 від 29.10.2015, платіжних доручень № 100 від 05.10.2015,№1 від 22.10.2015, № 3 від 22.10.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 397/10/15 від 02.10.2015; Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 17/11-2015-НАС від 17.11.201, Додатку № 1 від 17.11.2015, Додатку № 2 від 25.11.2015, Додатку № 3 від 26.11.2015, платіжних доручень № 4 від 18.11.2015, № 193 від 25.11.2015, № 11449 від 26.11.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 17/11-2015-НАС від 17.11.2015 надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716)у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716), що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716)було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716), які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716), що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716)у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716), що лише сам факт, що ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716)вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», та АТ «Ощадбанк» цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) документи, а саме копії платіжних доручень № 100 від 05.10.2015, № 1 від 22.10.2015, № 3 від 22.10.2015, № 4 від 18.11.2015, № 193 від 25.11.2015, № 11449 від 26.11.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) на суму 98 287 841,61 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» (ТОВ «НИВА») (ідентифікаційний код: 03761768) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 22 887 705,24 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
22.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03761768) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 22/10-15.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 22/10-15, укладеного між ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03761768) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № ЗП-10101-03047 від 22.10.2015, Додатку № ЗП-10101-03152 від 29.10.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатків до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03761768) товар (насіння соняшнику) на суму 22 887 705,24 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03761768) свої зобов`язання за Договором поставки № 22/10-15 виконав, сплативши 22 887 705,24 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 23.10.2015, № 3 від 29.10.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
27.12.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03761768) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 22/10-15 від 22.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 22/10-15 від 22.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03761768) кошти у розмірі 22 887 705,24 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № № 22/10-15 від 22.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 22 887 705,24 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03761768) не погашено заборгованість у розмірі 22 887 705,24 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 22/10-15 від 22.10.2015, Додатку № ЗП-10101-03047 від 22.10.2015, Додатку № ЗП-10101-03152 від 29.10.2015, платіжних доручень № 1 від 23.10.2015, № 3 від 29.10.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 22/10-15 від 22.10.2015
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03761768).
Оригінали Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 22/10-15 від 22.10.2015, Додатку № ЗП-10101-03047 від 22.10.2015, Додатку № ЗП-10101-03152 від 29.10.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 22/10-15 від 22.10.2015 надані суду для огляду.
Оригінали платіжних доручень № 1 від 23.10.2015, № 3 від 29.10.2015 надані не були.
Грошові вимоги ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 03761768) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 22 887 705,24 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «НИВА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «НИВА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «НИВА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «НИВА`стосовно боржника є беззаперечною.
На думку заставних кредиторів ТОВ «НИВА», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «НИВА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «НИВА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «НИВА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «НИВА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «НИВА», що лише сам факт, що ТОВ «НИВА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «НИВА» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «НИВА`вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «НИВА`документи, а саме платіжні доручення № 1 від 23.10.2015, № 3 від 29.10.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» (ідентифікаційний код: 03761768) з грошовими вимогами до боржника у розмірі на суму 22 887 705,24 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД АГРО (ТОВ «ЗАХІД АГРО») (ідентифікаційний код: 32843893) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 22 126 015,23 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
21.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ЗАХІД АГРО» (ідентифікаційний код: 32843893) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1-21/10/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 1-21/10/15, укладеного між ТОВ «ЗАХІД АГРО» (ідентифікаційний код: 32843893) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № ЗП-10101-03040 від 21.10.2015, Додатку № ЗП-10101-03256 від 24.11.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатків до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ЗАХІД АГРО» (ідентифікаційний код: 32843893) товар (насіння пшениці, кукурудзи) на суму 22 126 015,23 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «ЗАХІД АГРО» (ідентифікаційний код: 32843893) свої зобов`язання за Договором поставки № 1-21/10/15 виконав, сплативши 22 126 015,23 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 27 від 23.10.2015, № 91 від 24.11.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
21.11.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ЗАХІД АГРО» (ідентифікаційний код: 32843893) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1-21/10/15. від 21.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1-21/10/15 від 21.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ЗАХІД АГРО» (ідентифікаційний код: 32843893) кошти у розмірі 22 126 015,23грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1-21/10/15. від 21.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 22 126 015,23 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ЗАХІД АГРО» (ідентифікаційний код: 32843893) не погашено заборгованість у розмірі 22 126 015,23 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1-21/10/15. від 21.10.2015, Додатку № ЗП-10101-03040 від 21.10.2015, Додатку № ЗП-10101-03256 від 24.11.2015, платіжних доручень № 27 від 23.10.2015, № 91 від 24.11.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1-21/10/15. від 21.10.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ЗАХІД АГРО» (ідентифікаційний код: 32843893).
Оригінали Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1-21/10/15 від 21.10.2015, Додатку № ЗП-10101-03040 від 21.10.2015, Додатку № ЗП-10101-03256 від 24.11.2015, платіжного доручення № 91 від 24.11.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1-21/10/15 від 21.10.2015 надані суду для огляду.
Оригінал платіжного доручення № 27 від 23.10.2015 не надавався.
Грошові вимоги ТОВ «ЗАХІД АГРО» (ідентифікаційний код: 32843893) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 22 126 015,23 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ЗАХІД АГРО`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ЗАХІД АГРО», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЗАХІД АГРО» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ЗАХІД АГРО» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ЗАХІД АГРО», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ЗАХІД АГРО» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ЗАХІД АГРО», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ЗАХІД АГРО» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ЗАХІД АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ЗАХІД АГРО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЗАХІД АГРО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ЗАХІД АГРО», що лише сам факт, що ТОВ «ЗАХІД АГРО» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ЗАХІД АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ЗАХІД АГРО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ЗАХІД АГРО» документи, а саме платіжні доручення № 27 від 23.10.2015, № 91 від 24.11.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД АГРО (ідентифікаційний код: 32843893) з грошовими вимогами до боржника у розмірі на суму 22 126 015,23 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО») (ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» (ідентифікаційний код: 03737632) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 72 661,82 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» (ідентифікаційний код: 03737632) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО - 0518.
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО - 0518, укладеного між ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» (ідентифікаційний код: 03737632) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 13.05.2015, який є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатку до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» (ідентифікаційний код: 03737632) товар (насіння кукурудзи) на суму 72 661,82 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» (ідентифікаційний код: 03737632) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО - 0518 виконав, сплативши 72 661,82 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 13.05.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
21.12.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» (ідентифікаційний код: 03737632) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО - 0518 від 13.05.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО - 0518 від 13.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» (ідентифікаційний код: 03737632)кошти у розмірі 72 661,82 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1-21/10/15 від 21.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 72 661,82 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» (ідентифікаційний код: 03737632) не погашено заборгованість у розмірі 72 661,82 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО - 0518 від 13.05.2015, Додатку № 1 13.05.2015, платіжного доручення № 2 від 13.05.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО - 0518 від 13.05.2015.
Всі надані копії документів завірені підписом адвоката Адамовича Є.В., який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» № 01/20 від 01.04.2020 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю РН№ 3, видане Радою адвокатів Рівненської області).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» (ідентифікаційний код: 03737632) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО», що лише сам факт, що ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» документи, а саме платіжне доручення № 2 від 13.05.2015 не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» (ідентифікаційний код: 03737632) на суму 72 661,82 грн.
Розглянувши заяву Дочірнього підприємства «ОЗЕРНА» Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗТОЦЬКЕ» (ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ») (ідентифікаційний код: 36650984) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 14 047 691,98 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
26.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 2/НАС.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 2/НАС, укладеного між ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № ЗП-10101-03696 від 26.12.2014.
У відповідності до умов Договору та Додатків до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) товар (насіння соняшнику) на суму 11 170 000,0 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) свої зобов`язання за Договором поставки № 2/НАС виконав, сплативши 11 170 000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 26.12.2014.
остачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
23.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 2/НАС від 26.12.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №2/НАС від 26.12.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) кошти у розмірі 11 170 000,0 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати 2/НАС від 26.12.2014 виконана не була, кошти у розмірі 11 170 000,0 грн боржником не повернуто.
21.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 408-21/10/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 408-21/10/15, укладеного між ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № ЗП-10101-03042 від 21.10.2015.
У відповідності до умов Договору та Додатків до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) товар (насіння соняшнику) на суму 2 877 691,98 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) свої зобов`язання за Договором поставки № 408-21/10/15 виконав, сплативши 2 877 691,98 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 23.10.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
23.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 408-21/10/15 від 21.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 408-21/10/15 від 21.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) кошти у розмірі 2 877 691,98 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 408-21/10/15 від 21.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 2 877 691,98 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) не погашено заборгованість у розмірі 14 047 691,98 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 2/НАС від 26.12.2014, Додатку ЗП-10101-03696 від 26.12.2014, платіжного доручення № 25 від 26.12.2014, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 2/НАС від 26.12.2014;
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 408-21/10/15 від 21.10.2015, Додатку №ЗП-10101-03042 від 21.10.2015, платіжного доручення № 20 від 23.10.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 408-21/10/15 від 21.10.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984).
Оригінали Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 2/НАС від 26.12.2014, Додатку ЗП-10101-03696 від 26.12.2014, платіжного доручення № 25 від 26.12.2014, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 2/НАС від 26.12.2014, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 408-21/10/15 від 21.10.2015, Додатку № ЗП-10101-03042 від 21.10.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 408-21/10/15 від 21.10.2015 надані суду для огляду.
Оригінал платіжного доручення № 20 від 23.10.2015 наданий не був.
Грошові вимоги ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 14 047 691,98 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ», що лише сам факт, що ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ`є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ДП «ОЗЕРНА» ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» документи, а саме платіжні доручення № 25 від 26.12.2014, № 20 від 23.10.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Дочірнього підприємства «ОЗЕРНА» Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) на суму 14 047 691,98 грн.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІЙ» (СТОВ «АГРАРІЙ») (ідентифікаційний код: 31276026) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 33 095 416,7 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
29.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «АГРАРІЙ» (ідентифікаційний код: 31276026) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-2.
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО-2, укладеного між СТОВ «АГРАРІЙ» (ідентифікаційний код: 31276026) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 29.01.2015, Додатку № 2 від 20.02.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатків до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ «АГРАРІЙ» (ідентифікаційний код: 31276026) товар (насіння кукурудзи, соняшника та ріпаку) на суму 33 095 416,7 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець СТОВ «АГРАРІЙ» (ідентифікаційний код: 31276026) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-2 виконав, сплативши 33 095 416,7 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 66 від 29.01.2015, № 68 від 29.01.2015, № 69 від 29.01.2015, № 71 від 27.02.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
04.12.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «АГРАРІЙ» (ідентифікаційний код: 31276026) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-2 від 29.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-2 від 29.01.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «АГРАРІЙ» кошти у розмірі 33 095 416,7 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-2 від 29.01.2015 виконана не була, кошти у розмірі 33 095 416,7 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СТОВ «АГРАРІЙ» (ідентифікаційний код: 31276026) не погашено заборгованість у розмірі 33 095 416,7 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-2 від 29.01.2015, Додатку № 1 від 29.01.2015, Додатку № 2 від 20.02.2015, платіжних доручень № 66 від 29.01.2015, № 68 від 29.01.2015, № 69 від 29.01.2015, № 71 від 27.02.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-2 від 29.01.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою СТОВ «АГРАРІЙ» (ідентифікаційний код: 31276026).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги СТОВ «АГРАРІЙ» (ідентифікаційний код: 31276026) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 33 095 416,7 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СТОВ «АГРАРІЙ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СТОВ «АГРАРІЙ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «АГРАРІЙ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СТОВ «АГРАРІЙ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СТОВ «АГРАРІЙ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СТОВ «АГРАРІЙ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СТОВ «АГРАРІЙ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СТОВ «АГРАРІЙ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СТОВ «АГРАРІЙ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СТОВ «АГРАРІЙ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «АГРАРІЙ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_9 , що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СТОВ «АГРАРІЙ», що лише сам факт, що СТОВ «АГРАРІЙ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СТОВ «АГРАРІЙ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СТОВ «АГРАРІЙ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СТОВ «АГРАРІЙ» документи, а саме платіжні доручення № 66 від 29.01.2015, № 68 від 29.01.2015, № 69 від 29.01.2015, № 71 від 27.02.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІЙ» (ідентифікаційний код: 31276026) на суму 33 095 416,7 грн.
Розглянувши заяву Спільного Українсько - Англійського підприємства «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» Товариство з обмеженою відповідальністю (СП ТОВ «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ») (ідентифікаційний код: 25318246) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 72 000,0 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
28.03.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СП «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» ТЗОВ (ідентифікаційний код: 25318246) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 85/03-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 85/03-16, укладеного між СП «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» ТЗОВ (ідентифікаційний код: 25318246) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті та на умовах, передбачених Договором та Додатковими угодами. Поставки товару мали здійснюватись при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 28.03.2016, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Додатку № 1 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СП «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» ТЗОВ (ідентифікаційний код: 25318246) зерно пшениці 6 класу на суму 72 000,0 грн.
Покупець - СП «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» ТЗОВ (ідентифікаційний код: 25318246) свої зобов`язання за Договором поставки № 85/03-16 виконав, сплативши 72 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 11329 від31.03.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
05.12.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СП «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» ТЗОВ (ідентифікаційний код: 25318246) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 85/03-16 від 28.03.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 85/03-16 від 28.03.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СП «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» ТЗОВ (ідентифікаційний код: 25318246) кошти у розмірі 72 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки № 85/03-16 від 28.03.2016 виконана не була, кошти у розмірі 72 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СП «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» ТЗОВ (ідентифікаційний код: 25318246) не погашено заборгованість у розмірі 72 000,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки сільськогосподарської продукції № 85/03-16 від 28.03.2016, Додатку № 1 від 28.12.2015, платіжного доручення № 738 від 31.12.2015, Угоди про розірвання Договору поставки № 85/03-16 від 28.03.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою СП «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» ТЗОВ (ідентифікаційний код: 25318246).
Оригінали надані суду для огляду.
Грошові вимоги СП «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» ТЗОВ (ідентифікаційний код: 25318246) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СП ТОВ «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СП ТОВ «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах що з матеріалів заяви СП ТОВ «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СП ТОВ «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СП ТОВ «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СП ТОВ «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування)
Проте, враховуючи те, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878)для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СП ТОВ «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ`вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СП ТОВ «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» документи, а саме платіжне доручення № 738 від 31.12.2015 не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Спільного Українсько - Англійського підприємства «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» Товариство з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код: 25318246) на суму 72 000,0 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИР» (ТОВ «ВИР») (ідентифікаційний код: 32922943) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 18 917 516,25 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
29.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-11
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО-11, укладеного між ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № ЗП-10101-00256 від 29.01.2015, Додатку № ЗП-10101-00257 від 27.02.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатків до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) товар (насіння кукурудзи та соняшника) на суму 7 230 000,0 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-11 виконав, сплативши 7 230 000,0 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 61 від 29.01.2015, № 54 від 27.02.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
19.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-11 від 29.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-11 від 29.01.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) кошти у розмірі 7 230 000,0 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-11 від 29.01.2015 виконана не була, кошти у розмірі 7 230 000,0 грн боржником не повернуто.
25.09.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 393-25/09/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 393-25/09/15, укладеного між ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № ЗП-10101-02959 від 28.09.2015, Додатку № ЗП-10101-02960 від 23.10.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатків до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) товар (насіння ріпака) на суму 11 687 516,25 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) свої зобов`язання за Договором поставки № 393-25/09/15 виконав, сплативши 11 687 516,25 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 67 від 30.09.2015, № 67 від 23.10.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
19.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 393-25/09/15 від 25.09.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 393-25/09/15 від 25.09.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) кошти у розмірі 11 687 516,25 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 397/10/15 від 22.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 11 687 516,25 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) не погашено заборгованість у розмірі 18 917 516,25 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати НАС/ЦО -11 від 29.01.2015, Додатку № ЗП-10101-02959 від 29.01.2015, Додатку № ЗП-10101-00257 від 27.02.2015 платіжних доручень № 61 від 29.01.2015, № 54 від 27.02.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО -11 від 29.01.2015.
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 393-25/09/15 від 25.09.2015, Додатку № ЗП-10101-002959 від 28.09.2015, Додатку № ЗП-10101-02960 від 23.10.2015 платіжних доручень № 67 від 30.09.2015, № 67 від 23.10.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 393-25/09/15 від 25.09.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ВИР» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ВИР», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ВИР» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ВИР» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ВИР», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ВИР» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ВИР», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ВИР» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ВИР» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ВИР» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ВИР» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ВИР», що лише сам факт, що ТОВ «ВИР» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ВИР» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ВИР» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ВИР» документи, а саме платіжні доручення № 61 від 29.01.2015, № 54 від 27.02.2015, № 67 від 30.09.2015, № 67 від 23.10.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) на суму 18 917 516,25 грн.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЯЧНЕ» (СТОВ «СОНЯЧНЕ») (ідентифікаційний код: 30827927) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 423 329,76 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
08.01.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) було укладено Договір поставки мінеральних добрив на умовах відстрочення кінцевого розрахунку № МД 07/10004/14.
Відповідно до Договору № МД 07/10004/14 та Додатку№ 1, укладених між СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) мінеральні добрива на суму 174 909,76 грн, а кредитор (за Договором покупець) зобов`язувався прийняти та оплатити товар.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язання за Договором виконав - поставив СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) добрива суму 174 909,76 грн, що підтверджується видатковими накладними ВН- 10004-00587 від 30.04.2014 та ВН - 10004-00770 від 29.05.2014.
Покупець - СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) свої зобов`язання за Договором поставки № МД 07/10004/14 виконав, сплативши 174 909,76 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 20.05.2015.
05.08.2014 СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) повернуло, а Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») прийняло добрива на суму 114 329,76 грн (накладною про повернення № 2), які були поставлені СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) за Договором МД 07/10004/14 від 08.01.2014.
27.04.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № МД 07/10004/14 від 08.01.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № МД 07/10004/14 від 08.01.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) кошти у розмірі 114 329,76 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки № МД 07/10004/14 від 08.01.2014 виконана не була, кошти у розмірі 114 329,76 грн боржником не повернуто.
29.03.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 404/01/03-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 404/01/03-16, укладеного між СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті та на умовах, передбачених Договором та Додатком № 1від 30.03.2016 та Додатком № 2 від 10.05.2016. Поставки товару мали здійснюватись при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. У відповідності до Додатку№1 та Додатку № 2 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) зерновідходи кукурудза на суму 309 000,00 грн протягом 7 робочих днів після здійснення покупцем СТОВ «СОНЯЧНЕ» оплати.
Покупець - СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) свої зобов`язання за Договором поставки № 404/01/03-16 виконав, сплативши 309 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2050 від 30.03.2016, № 2055 від 11.05.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
27.04.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № 404/01/03-16 від 29.03.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки 404/01/03-16 від 29.03.2016, з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) кошти у розмірі 309 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки № 404/01/03-16 від 29.03.2016 виконана не була, кошти у розмірі 309 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) не погашено заборгованість у розмірі 423 329,76 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки мінеральних добрив на умовах відстрочення кінцевого розрахунку № МД 07/10004/14 від 08.01.2014, Додатку№ 1до Договору поставки № МД 07/10004/14 від 08.01.2014, видаткових накладних ВН - 10004-00587 від 30.04.2014, ВН - 10004-00770 від 29.05.2014, платіжного доручення № 12 від 20.05.2015, накладної про повернення № 2 від 05.08.2014, Угоди про розірвання Договору поставки № МД 07/10004/14 від 08.01.2014; Договору поставки сільськогосподарської продукції № 404/01/03-16 від 29.03.2016, Додатку № 1 від 30.03.2016, Додатку № 2 від 10.05.2016, платіжних доручень № 2050 від 30.03.2016, № 2055 від 11.05.2016, Угоди про розірвання Договору поставки № 404/01/03-16 від 29.03.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги СТОВ «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг у розмірі 423 329,76 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СТОВ «СОНЯЧНЕ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СТОВ «СОНЯЧНЕ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «СОНЯЧНЕ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СТОВ «СОНЯЧНЕ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СТОВ «СОНЯЧНЕ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СТОВ «СОНЯЧНЕ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СТОВ «СОНЯЧНЕ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СТОВ «СОНЯЧНЕ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СТОВ «СОНЯЧНЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СТОВ «СОНЯЧНЕ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «СОНЯЧНЕ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СТОВ «СОНЯЧНЕ», що лише сам факт, що СТОВ «СОНЯЧНЕ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СТОВ «СОНЯЧНЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СТОВ «СОНЯЧНЕ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СТОВ «СОНЯЧНЕ» документи, а саме платіжні доручення № 12 від 20.05.2015, № 2050 від 30.03.2016, № 2055 від 11.05.2016, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) на суму 423 329,76 грн.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛАН» (СТОВ «АГРО-ЛАН») (ідентифікаційний код: 32807970) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 57 266 291,31 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
29.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-6.
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО-6, укладеного між СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 29.01.2015, Додатку № 2 від 25.02.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатків до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970)товар (насіння кукурудзи та соняшника) на суму 13 740 000,00 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-6 виконав, сплативши 13 740 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 76 від 29.01.2015, № 79 від 27.02.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
12.09.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-6 від 29.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-6 від 29.01.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970) кошти у розмірі 13 740 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-6 від 29.01.2015 виконана не була, кошти у розмірі 13 740 000,00 грн боржником не повернуто.
22.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1-22/10/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 1-22/10/15, укладеного між СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 22.10.2015, Додатку № 2 від 22.11.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатків до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970) товар (насіння ріпака) на суму 43 526 2910,31 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970) свої зобов`язання за Договором поставки № 1-22/10/15 виконав, що підтверджується платіжними дорученнями № 71 від 28.10.2015, № 82 від 23.11.2015, № 86 від 26.11.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
12.09.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1-22/10/15 від 22.10.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1-22/10/15 від 22.10.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970) кошти у розмірі 43 526 290,31 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 397/10/15 від 22.10.2015 виконана не була, кошти у розмірі 43 526 291,31 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970) не погашено заборгованість у розмірі 57 266 291,31 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-6 від 29.01.2015, Додатку № 1 від 29.01.2015, Додатку № 2 від 25.02.2015 платіжних доручень № 76 від 29.01.2015, № 79 від 27.02.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-6 від 29.01.2015;
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1-22/10/15 від 22.10.2015, Додатку № 1 від 22.10.2015, Додатку № 2 від 22.11.2015 платіжних доручень № 71 від 28.10.2015, № 82 від 23.11.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 1-22/10/15 від 22.10.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «СТОВ «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970)» (ідентифікаційний код: 32922943) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СТОВ «АГРО-ЛАН» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СТОВ «АГРО-ЛАН», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «АГРО-ЛАН» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СТОВ «АГРО-ЛАН» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СТОВ «АГРО-ЛАН», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СТОВ «АГРО-ЛАН» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СТОВ «АГРО-ЛАН», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СТОВ «АГРО-ЛАН» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СТОВ «АГРО-ЛАН» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СТОВ «АГРО-ЛАН» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СТОВ «АГРО-ЛАН» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СТОВ «АГРО-ЛАН», що лише сам факт, що СТОВ «АГРО-ЛАН» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СТОВ «АГРО-ЛАН» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СТОВ «АГРО-ЛАН» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СТОВ «АГРО-ЛАН» документи, а саме платіжні доручення № 76 від 29.01.2015, № 79 від 27.02.2015, № 71 від 28.10.2015, № 82 від 23.11.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970) на суму 57 266 291,31 грн.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «ДАКОР ВЕСТ» (ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ») (ідентифікаційний код 03118357) грошовими вимогами до боржника у розмірі 495 000,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
28.02.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 86/03-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 86/03-16, укладеного між ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті та на умовах, передбачених Договором та Додатком № 1 від 28.02.2016, Додатком № 2 від 28.04.2016. Поставки товару мали здійснюватись при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатках № 1 та № 2, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Додаткових угод, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) насіння кукурудзи та пшениці на суму 342 000,00 грн.
Покупець - ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) свої зобов`язання за Договором поставки № 86/03-16 виконав, сплативши 342 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 11344 від 31.03.2016, № 11334 від 28.04.2016.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
22.08.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 86/03-16 від 28.02.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 86/03-16 від 28.02.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) кошти у розмірі 342 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 86/03-16 від 28.02.2016 виконана не була, кошти у розмірі 342 000,00 грн боржником не повернуто.
25.07.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 14/07/16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 14/07/16, укладеного між ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті та на умовах, передбачених Договором та Додатком № 1 від 25.07.2016. Поставки товару мали здійснюватись при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Додаткової угоди, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) насіння та пшениці на суму 153 000,00 грн.
Покупець - ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) свої зобов`язання за Договором поставки № 14/07/16 виконав, сплативши 153 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 11356 від 28.07.2016.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
22.08.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 14/07/16 від 25.07.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 14/07/16 від 25.07.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) кошти у розмірі 153 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 14/07/16 від 25.07.2016 виконана не була, кошти у розмірі 153 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) не погашено заборгованість у розмірі 495 000,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки сільськогосподарської продукції № 86/03-16 від 28.02.2016, Додатку № 1 від 28.02.2016, Додатку № 2 від 28.04.2016, платіжних доручень № 11344 від 31.03.2016, № 11334 від 28.04.2016, Угоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 86/03-16 від 28.02.2016;
Договору поставки сільськогосподарської продукції № 14/07/16 від 25.07.2016, Додатку № 1 від 25.07.2016, платіжного дорученнями № 11356 від 28.07.2016, Угоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 14/07/16 від 25.07.2016
Всі надані копії документів завірені печаткою ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357).
Для огляду суду надані оригінали Договору поставки сільськогосподарської продукції № 86/03-16 від 28.02.2016, Додатку № 1 від 28.02.2016, Додатку № 2 від 28.04.2016, Угоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 86/03-16 від 28.02.2016;
Договору поставки сільськогосподарської продукції № 14/07/16 від 25.07.2016, Додатку № 1 від 25.07.2016, Угоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 14/07/16 від 25.07.2016.
Оригінали платіжних доручень для огляду суду не надані.
Грошові вимоги ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» що з матеріалів заяви ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Отже, ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», якій підконтрольні ОСОБА_6 , що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування).
Проте, враховуючи те, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПрАТ «ДАКОР ВЕСТ» документи, а саме платіжні доручення № 11344 від 31.03.2016, № 11334 від 28.04.2016, № 11356 від 28.07.2016, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного акціонерного товариства «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) грошовими вимогами до боржника у розмірі на суму 495 000,00 грн.
Розглянувши заяву Приватного агропідприємства «ГАЛИЧИНА» (ПАП «ГАЛИЧИНА») (ідентифікаційний код: 03761946) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 306 405,1 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
29.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПАП «ГАЛИЧИНА» (ідентифікаційний код: 03761946) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/02-15/09/15.
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/02-15/09/15, укладеного між ПАП «ГАЛИЧИНА» (ідентифікаційний код: 03761946) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 15.09.2015, Додатку № 2 від 23.10.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатку до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПАП «ГАЛИЧИНА» (ідентифікаційний код: 03761946) товар (насіння ріпаку) на суму 2 306 405,1 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ПАП «ГАЛИЧИНА» (ідентифікаційний код: 03761946) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-11 виконав, сплативши 2 306 405,10 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 24 від 23.09.2015, № 57 від 23.10.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
21.11.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПАП «ГАЛИЧИНА» (ідентифікаційний код: 03761946) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/02-15/09/15 від 15.09.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/02-15/09/15 від 15.09.2015з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПАП «ГАЛИЧИНА» (ідентифікаційний код: 03761946) кошти у розмірі 2 306 405,10 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/02-15/09/15 від 15.09.2015 виконана не була, кошти у розмірі 2 306 405,1 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПАП «ГАЛИЧИНА» (ідентифікаційний код: 03761946) не погашено заборгованість у розмірі 2 306 405,1 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/02-15/09/15 від 15.09.2015, Додатку № 1 від 15.09.2015, Додатку № 2 від 23.10.2015, платіжних доручень № 24 від 23.09.2015, № 57 від 23.10.2015,Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/02-15/09/15 від 15.09.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПАП «ГАЛИЧИНА» (ідентифікаційний код: 03761946).
Для огляду суду надані оригінали Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/02-15/09/15 від 15.09.2015, Додатку № 1 від 15.09.2015, Додатку № 2 від 23.10.2015, платіжних доручень № 24 від 23.09.2015.
Грошові вимоги ПАП «ГАЛИЧИНА» (ідентифікаційний код: 03761946) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПАП «ГАЛИЧИНА`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПАП «ГАЛИЧИНА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПАП «ГАЛИЧИНА» що з матеріалів заяви ПАП «ГАЛИЧИНА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Отже, ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», якій підконтрольні ОСОБА_6 , що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПАП «ГАЛИЧИНА`господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» та в АТ «Ощадбанк» цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПАП «ГАЛИЧИНА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування).
Проте, враховуючи те, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПАП «ГАЛИЧИНА`вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» та АТ «Ощадбанк», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПАП «ГАЛИЧИНА» документи, а саме платіжні доручення № 24 від 23.09.2015, № 57 від 23.10.2015, № 24 від 23.09.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного агропідприємства «ГАЛИЧИНА» (ідентифікаційний код: 03761946) на суму 2 306 405,10 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» (ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ») (ідентифікаційний код: 35129580) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 465 591,95 грн, основного боргу та 2 700 грн відшкодування витрат на правову допомогу, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне
07.03.2013 між ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 100060/016-б, відповідно до умов якого кредитор ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 689 279,06 грн в строк до 07.03.2016.
Кредитор ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) виконало свої обов`язки по Договору № 100060/016-б від 07.03.2013, перерахувавши на поточний рахунок боржника (позичальника) 689 279,06 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 308 від 12.03.2013.
04.03.2016 Договором про внесення змін до Договору № 100060/016-б від 07.03.2013, дію Договору було продовжено до 07.03.2019.
05.03.2019 Договором про внесення змін до Договору № 100060/016-б від 07.03.2013 дію Договору було продовжено до 07.03.2020.
Боржник обов`язки по Договору та Договором про внесення змін не виконав, грошові кошти у розмірі 689 279,06 грн не повернув.
14.04.2015 між ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № С062_01/01_15/04/14, відповідно до умов якого кредитор ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 1 776 312,89 грн в строк до 13.04.2018.
Кредитор ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) виконало свої обов`язки по Договору № С062_01/01_15/04/14 перерахувавши на поточний рахунок боржника (позичальника) 1 776 312,89 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 356 від 17.04.2015.
04.03.2016 Договором про внесення змін до Договору № С062_01/01_15/04/14 від 14.04.2015 дію Договору було продовжено до 13.04.2020.
Боржник обов`язки по Договору № С062_01/01_15/04/14 від 14.04.2015 та Договором про внесення змін не виконав, грошові кошти у розмірі 1 776 312,89 грн не повернув.
23.03.2020 між ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) та адвокатом Гарагуц І.Ф. було укладено Договір про надання юридичних послуг № 14, відповідно до якого виконавець Гарагуц І.Ф. зобов`язався надати замовнику ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) юридичні послуги щодо документального супроводу та представництва інтересів замовника у справі № 910/638/20. Також в матеріали справи містять копію ордеру ТР № 053682 від 23.03.2020. За умовами Договору про надання юридичних послуг замовник зобов`язується сплатити виконавцю суму 2 500,0 грн на підставі акту виконаних робіт після отримання замовником судового рішення.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 100060/016-б від 07.03.2013, платіжного доручення № 38 від 12.03.2013, Договору від 04.03.2016 про внесення змін до Договору № 100060/016-б, Договору від 13.04.2018 про внесення змін до Договору № 100060/016-б; Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № С062_01/01_15/04/14 від 14.04.2015, платіжного доручення № 356 від 17.04.2015, Договору від 13.04.2018 про внесення змін до Договору № С062_01/01_15/04/14 від 14.04.2015;Договору про надання юридичних послуг № 14 від 23.03.2020, ордеру про надання правової допомоги ТР № 053682 від 23.03.2020.
Всі надані копії документів завірені представником ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) Гарагуц І.Ф., який діє на підставі ордеру ТР № 053682 від 23.03.2020.
Оригінали Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 100060/016-б від 07.03.2013, платіжного доручення № 38 від 12.03.2013, Договору від 04.03.2016 про внесення змін до Договору № 100060/016-б, Договору від 13.04.2018 про внесення змін до Договору № 100060/016-б; Договору від 05.03.2019 про внесення змін до Договору № 100060/016-б, Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № С062_01/01_15/04/14 від 14.04.2015, Договору від 13.04.2018 про внесення змін до Договору № С062_01/01_15/04/14 від 14.04.2015, Договір про розірвання Договору № С062_01/01_15/04/14 від 14.04.2015 надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ`у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ», що лише сам факт, що ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» документи, а саме копії платіжних доручень не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Щодо заявлених ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 500,00 грн суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як слідує з умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» (замовник) та адвокатом Гарагуц І.Ф. (виконавець) договору про надання юридичних послуг № 14 від 23.03.2020, замовник зобов`язується сплатити виконавцю грошову винагороду в розмірі 2500,00 грн. Оплата здійснюється на підставі акту виконаних робіт, що буде складений за фактом виконаних робіт після отримання замовником судового рішення.
Водночас, до поданої заяви кредитора не долучено передбаченого договором № 14 від 23.03.202 акту виконаних робіт та доказів їх оплати, у зв`язку з чим відповідні витрати в розмірі 2 500,00 грн на правничу допомогу не є доведеними.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) на суму 2 468 291,95 грн.
Розглянувши заяву Приватного підприємства «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» (ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ») (ідентифікаційний код: 03744072) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 3 700 000,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
27.02.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744072) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-24.
Відповідно до умов. Договору № НАС/ЦО-24, укладеного між ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744072) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна мали бути визначені в додатку до Договору, але заявником не було надано суду додатків до Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-24 від 27.02.2015.
У відповідності до умов Договору ( п. 3.1.2), Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744072) товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744072) здійснив перерахування грошових коштів в сумі 3 700 000,00 грн за Договором поставки № НАС/ЦО-24, що підтверджується платіжними дорученнями № 7 від 27.02.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату в розмірі 3 700 000,00 грн. не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744072) не погашено заборгованість у розмірі 3 700 000,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-24 від 27.02.2015, платіжного доручення № 7 від 27.02.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744072).
Оригінали вказаних документів суду для огляду не надавались.
Грошові вимоги ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744072) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ`вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ`не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ», що лише сам факт, що ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ`вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПП «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» документи, а саме платіжне доручення № 7 від 27.02.2015, не є належн доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного підприємства «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744072) на суму 3 700 000,00 грн.
Розглянувши заяву Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства «ПІДРУДЯНСЬКЕ» (ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ») (ідентифікаційний код: 03744014) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 162 000,0 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
26.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744014) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 17НАС.
Відповідно до умов. Договору № 17НАС, укладеного між ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744014) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
У відповідності до умов Договору ( п. 3.1.2), Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744014) товар на суму 1 162 000,00 грн протягом 30 днів з моменту отримання постачальником 100% оплати за товар, але не пізніше 15.06.2018 (п. 5.1. Договору).
Покупець, ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744014) здійснив перерахування грошових коштів в сумі 1 162 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 34 від 2612.2014.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату в розмірі 1 162 000,00 грн не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744014) не погашено заборгованість у розмірі 1 162 000,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 17НАС від 26.12.2014, платіжного доручення № 34 від 2612.2014.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744014).
Оригінали зазначених документів для огляду суду не надавались.
Грошові вимоги ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744014) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг у розмірі 1 162 000,00 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ`за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_9 , що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ», що лише сам факт, що ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ`вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПОСП «ПІДРУДЯНСЬКЕ» документи, а саме платіжне доручення № 34 від 26.12.2014, не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «ПІДРУДЯНСЬКЕ» ((ідентифікаційний код: 03744014) з грошовими вимогами до боржника у розмірі на суму 1 162 000,0 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО - ЕЛІТА» (ТОВ «АГРО - ЕЛІТА») (ідентифікаційний код: 33215143) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5 658 000,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
14.01.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) було укладено Договір поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту № 5/003 АП.
Відповідно до Договору № 5/003 АП та Додаткової угоди № 1 від 14.01.2014, укладених між ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (пшениці озимої) на суму 658 000, 00 грн на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000). Термін поставки - 30 днів з моменту отримання постачальником 100% оплати за товар.
Покупець - ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) свої зобов`язання за Договором поставки № 5/003 АП виконав, сплативши 658 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1573 від 26.12.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) було укладено Угоду про розірвання Договір поставки № 5/003 АП від 14.01.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки 5/003 АП від 14.01.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) кошти у розмірі 658 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки № 14.01.2017 виконана не була, кошти у розмірі 658 000,00 грн боржником не повернуто.
07.12.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-115.
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО-115, укладеного між ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 07.12.2015, яка є невід`ємною частиною Договору, а саме насіння кукурудзи на суму 1 500 000,00 грн.
У відповідності до п. 3.2 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-115 виконав, сплативши 1 500 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 34 від 29.12.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-115 від 07.12.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-115 від 07.12.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) кошти у розмірі 1 500 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-115 від 07.12.2015 виконана не була, кошти у розмірі 1 500 000,00 грн боржником не повернуто.
26.02.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 21/02-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 21/02-16, укладеного між ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) нафтопродукти в кількості, асортименті за ціною та на умовах, що передбачені в специфікаціях (Додатковій угоді №1 від 26.12.2016) до даного Договору. Поставки товару мали здійснюватись на умовах EXW (Інкотермс 2010) (п. 3 Додаткової угоди №1) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. У відповідності до п.2 Додаткової угоди № 1 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) товар (дизельне паливо) на суму 3 500 000,00 грн, термін поставки- протягом 30 днів з моменту отримання постачальником 100% оплати за товар.
Покупець - ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) свої зобов`язання за Договором поставки № 21/02-16 від 26.02.2016 виконав, сплативши 3 500 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2514 від 29.02.2016.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
14.10.2017 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки нафтопродуктів № (ВВ) № 8224/001 від 17.08.2011, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки нафтопродуктів № 21/02-16 від 26.02.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) кошти у розмірі 3 500 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки нафтопродуктів № 21/02-16 від 26.02.2016 виконана не була, кошти у розмірі 3 500 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) не погашено заборгованість у розмірі 5 658 000,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту № 5/003 АП від 14.01.2014, Додаткової угоди № 1 від 14.01.2014, платіжного доручення № 1573 від 26.12.2015, Угоди від про розірвання Договір поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту № 5/003 АП від 14.01.2014, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № /ЦО-115 від 07.12.2015, Додаткової угоди № 1 від 07.12.2015, платіжного доручення № 34 від 29.12.2015, Угоди від 14.10.2017 про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № ЦО-115 від 07.12.2015, Договору поставки нафтопродуктів № 21/02-16 від 26.02.2016, Додаткової угоди № 1 від 26.02.2016, платіжного доручення № 2514 від 29.02.2016, Угоди про розірвання Договору поставки нафтопродуктів № 21/02-16 від 26.02.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143).
Оригінали суду для огляду не надавались.
Грошові вимоги ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 5 658 000,00 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГРО - ЕЛІТА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АГРО - ЕЛІТА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГРО - ЕЛІТА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГРО - ЕЛІТА», що лише сам факт, що ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АГРО - ЕЛІТА» документи, а саме платіжних доручень № 1573 від 26.12.2015, № 34 від 29.12.2015, № 2514 від 29.02.2016, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО - ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) на суму 5 658 000,00 грн.
Розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства (з орендними відносинами) «ГОШІВСЬКЕ» (ПСП «ГОШІВСЬКЕ») (ідентифікаційний код: 03743993) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 157 679,04 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
08.04.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПСП «ГОШІВСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03743993) було укладено Договір поставки засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту № 183/16.
Відповідно до Договору № 183/16 та Додаткової угоди від 08.04.2014, Додаткової угоди № 1 від 10.04.2014, Додаткової угоди № 2 від 16.04.2014, Додаткової угоди № 3 від 11.06.2014, Додаткової угоди № 4 від 13.06.2014, Додаткової угоди № 5 від 21.10.2014, укладених між ПСП «ГОШІВСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03743993) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) засоби захисту рослин, асортимент яких вказано в Додаткових угодах на суму 165 027,72 грн на умовах поставки EXW (Інкотермс 2010). Термін поставки - 30 днів з моменту отримання постачальником 100% оплати за товар.
Покупець - ПСП «ГОШІВСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03743993) Договором поставки № 5/003 АП сплатив 165 027,72 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4532 від 19.03.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив. Як стверджує у своїй заяві кредитор, Боржником було частково повернуті грошові кошти у розмірі 7 348,68 грн доказів повернення вказаної суми кредитором не надано.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПСП «ГОШІВСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03743993) не погашено заборгованість у розмірі 157 679,04 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту № 183/16 від 08.04.2014, Додаткової угоди від 08.04.2014, Додаткової угоди № 1 від 10.04.2014, Додаткової угоди № 2 від 16.04.2014, Додаткової угоди № 3 від 11.06.2014, Додаткової угоди № 4 від 13.06.2014, Додаткової угоди № 5 від 21.10.2014, платіжного доручення № 4532 від 19.03.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПСП «ГОШІВСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03743993).
Оригінали зазначених документів суду для огляду не надавались.
Грошові вимоги ПСП «ГОШІВСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03743993) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 157 679,04 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПСП «ГОШІВСЬКЕ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПСП «ГОШІВСЬКЕ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПСП «ГОШІВСЬКЕ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПСП «ГОШІВСЬКЕ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПСП «ГОШІВСЬКЕ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПСП «ГОШІВСЬКЕ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПСП «ГОШІВСЬКЕ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПСП «ГОШІВСЬКЕ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПСП «ГОШІВСЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПСП «ГОШІВСЬКЕ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ПСП «ГОШІВСЬКЕ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ПСП «ГОШІВСЬКЕ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПСП «ГОШІВСЬКЕ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПСП «ГОШІВСЬКЕ», що лише сам факт, що ПСП «ГОШІВСЬКЕ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПСП «ГОШІВСЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПСП «ГОШІВСЬКЕ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПСП «ГОШІВСЬКЕ» документи, а саме копія платіжного доручення № 4532 від 19.03.2015, не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного сільськогосподарського підприємства (з орендними відносинами) «ГОШІВСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03743993) на суму 157 679,04 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» (ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ») (ідентифікаційний код:35905240) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 100 000 000 ,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
25.06.2014 між ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» (ідентифікаційний код:35905240) та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено Договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №С033_01/02_14/06/25-1, відповідно до умов якого кредитор ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» (ідентифікаційний код:35905240) зобов`язувався надати позичальнику фінансову допомогу у розмірі 5 000 000 000,00 грн в строк до 31.12.2016.
Кредитор ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» (ідентифікаційний код:35905240) виконало свої обов`язки по Договору № С033_01/02_14/06/25-1 частково, надавши зворотної безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 100 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2661 від 27.06.2014.
Боржник обов`язки по Договору не виконав, грошові кошти у розмірі 100 000 000,0 грн. не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» (ідентифікаційний код:35905240) не погашено заборгованість у розмірі 100 000 000,0 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № С033_01/02_14/06/25-1 від 25.06.2014, платіжного доручення № 2661 від 27.06.2014.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» (ідентифікаційний код:35905240).
Оригінали зазначених документів для огляду суду не надавались.
Грошові вимоги ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» (ідентифікаційний код:35905240) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг у розмірі 100 000 000,0 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ», що лише сам факт, що ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» документи, а саме платіжне доручення № 2661 від 27.06.2014, не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» (ТОВ «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» (ідентифікаційний код:35905240) на суму 100 000 000,00 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗТОЦЬКЕ» (ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ») (ідентифікаційний код: 31878417) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 96 582 962,3 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
29.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-3
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО-3, укладеного між ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 29.01.2015, Додатку № 2 від 29.10.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатків до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) товар (насіння кукурудзи та ріпаку) на суму 51 304 578,3 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару (п. 3.1.2Договору) .
Покупець ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-3 виконав, сплативши 51 304 578,0 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 97 від 29.01.2015, № 110 від 24.11.2015, № 115 від 24.11.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
23.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-3 від 29.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-3 від 29.01.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) кошти у розмірі 51 304 578,3 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-3 від 29.01.2015 виконана не була, кошти у розмірі 51 304 578,3 грн боржником не повернуто.
25.11.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-115.
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО-115, укладеного між ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 27.11.2015, який є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатку до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) товар (насіння ріпаку) на суму 45 332 384,00 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару (п. 3.1.2Договору) .
Покупець ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-115 виконав, сплативши 45 332 384,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 121 від 27.11.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
12.10.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-115 від 25.11.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-115 від 25.11.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) кошти у розмірі 45 332 384,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-115 від 25.11.2015 виконана не була, кошти у розмірі 45 332 384,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) не погашено заборгованість у розмірі 96 582 962,30 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-3 від 29.01.2015, Додатку № 1 від 29.01.2015, Додатку № 2 від 29.10.2015, платіжних доручень № 97 від 29.01.2015, № 110 від 24.11.2015, № 115 від 24.11.2015, Угоди від 23.10.2018 про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-3 від 29.01.2015, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-115 від 25.11.2015 Додатку № 1 від 27.11.2015, платіжного доручення № 121 від 27.11.2015, Угоди від 12.10.2018 про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-115 від 25.11.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417).
Оригінали зазначених документів надані для огляду суду.
Грошові вимоги ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 96 582 962,3 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ», що лише сам факт, що ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «РОЗТОЦЬКЕ» документи, а саме копії платіжних доручень № 97 від 29.01.2015, № 110 від 24.11.2015, № 115 від 24.11.2015, № 121 від 27.11.2015, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗТОЦЬКЕ»» (ідентифікаційний код: 31878417) на суму 96 582 962,3 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТТРАНСБУД» (ТОВ «ПОРТТРАНСБУД») (ідентифікаційний код: 39825870) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 267 033,0 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
22.09.2016 між ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» (ідентифікаційний код: 39825870) та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено Договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД №102-П, відповідно до умов якого кредитор ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» (ідентифікаційний код: 39825870) зобов`язувався надати позичальнику фінансову допомогу у розмірі 1 267 033,00 грн в строк до 22.09.2017.
Кредитор «ПОРТТРАНСБУД» (ідентифікаційний код: 39825870) виконало свої обов`язки по Договору № ПФД № 102-П, надавши зворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 1 267 033,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 332562746 від 30.12.2016.
Боржник обов`язки по Договору не виконав, грошові кошти у розмірі 1 267 033,00 грн. не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь «ПОРТТРАНСБУД» (ідентифікаційний код: 39825870) не погашено заборгованість у розмірі 1 267 033,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД № 102-П від 22.09.2016, платіжного доручення № 332562746 від 30.12.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою «ПОРТТРАНСБУД» (ідентифікаційний код: 39825870).
Для огляду суду надано оригінал платіжного доручення № 332562746 від 30.12.2016.
Грошові вимоги «ПОРТТРАНСБУД» (ідентифікаційний код: 39825870) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ПОРТТРАНСБУД», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ПОРТТРАНСБУД», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ПОРТТРАНСБУД», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ПОРТТРАНСБУД», що лише сам факт, що ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ПОРТТРАНСБУД» документи, а саме платіжне доручення № 332562746 від 30.12.2016, не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТТРАНСБУД» (ідентифікаційний код: 39825870) на суму 1 267 033,0 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропідприємство «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ») (ідентифікаційний код: 34247930) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 7 150 000,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
27.02.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ Агропідприємство «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34247930) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-17.
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО-17, укладеного між ТОВ Агропідприємство «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34247930) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатковій угоді № 1 від 27.02.2015, яка є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатковій угоді до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ Агропідприємство «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34247930) товар (насіння соняшника) на суму 7 150 000,00 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ Агропідприємство «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34247930) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-17 виконав, сплативши 7 150 000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 27.02.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ Агропідприємство «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34247930) не погашено заборгованість у розмірі 7 150 000,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО -17 від 27.02.2015, Додаткової угоди № 1 від 27.02.2015, платіжного доручення № 9 від 27.02.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ Агропідприємство «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34247930).
Оригінали для огляду суду не надавались.
Грошові вимоги ТОВ Агропідприємство «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34247930) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ», що лише сам факт, що ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ АП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» документи, а саме платіжне доручення № 9 від 27.02.2015, не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропідприємство «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34247930) на суму 7 150 000,0 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» (ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006») (ідентифікаційний код: 34259836) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 9 277 000, 00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
26.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС -2006» (ідентифікаційний код: 34259836) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 3/НАС.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 3/НАС, укладеного між ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС -2006» (ідентифікаційний код: 34259836) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2010) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. За умовами Договору, найменування товару, його кількість, асортимент та ціна мали бути визначені у додатках до Договору та є його невід`ємними частинами.
У відповідності до умов Договору, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» (ідентифікаційний код: 34259836) товар (насіння сільськогосподарських культур) на суму 100% передоплати протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» (ідентифікаційний код: 34259836) свої зобов`язання за Договором поставки № 3/НАС виконав, сплативши передоплату у розмірі 9 277 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 26.12.2014.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» (ідентифікаційний код: 34259836) не погашено заборгованість у розмірі 9 277 000, 00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 3/НАС від 26.12.2015, платіжного доручення № 16 від 26.12.2014.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» (ідентифікаційний код: 34259836).
Грошові вимоги ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» (ідентифікаційний код: 34259836) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006»у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006»було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006»є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_9 , що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006», що лише сам факт, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» документи, а саме платіжне доручення № 16 від 26.12.2014, не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» (ідентифікаційний код: 34259836) на суму 9 277 000 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» (ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ») (ідентифікаційний код: 35585176) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 960 000,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
28.03.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» (ідентифікаційний код: 35585176) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 35/03-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 35/03-16, укладеного між ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» (ідентифікаційний код: 35585176) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2010) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. За умовами Договору, найменування товару, його кількість, асортимент та ціна мали бути визначені у додатках до Договору та є його невід`ємними частинами.
У відповідності до умов Договору, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» (ідентифікаційний код: 35585176) товар (насіння сільськогосподарських культур) на суму 100% передоплати протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» (ідентифікаційний код: 35585176) свої зобов`язання за Договором поставки № 35/03-16 виконав, сплативши передоплату у розмірі 960 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 55 від 31.03.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» (ідентифікаційний код: 35585176) не погашено заборгованість у розмірі 960 000,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 35/03-16 від 28.03.2015, платіжного доручення № 55 від 31.03.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» (ідентифікаційний код: 35585176).
Грошові вимоги ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» (ідентифікаційний код: 35585176)до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 960 000,00 грн. повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6, є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ», що лише сам факт, що ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» документи, а саме платіжне доручення № 55 від 31.03.2016, не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» (ідентифікаційний код: 35585176) з грошовими вимогами до боржника у розмірі на суму 960 000,00 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» (ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 01051258) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 798 549,95 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
06.02.2013 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 01051258) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 82/16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 82/16, укладеного між ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 01051258) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2010) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. За умовами Договору, найменування товару, його кількість, асортимент та ціна мали бути визначені у додатках до Договору та є його невід`ємними частинами.
У відповідності до умов Договору, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 01051258) товар (насіння сільськогосподарських культур) на суму 100% передоплати протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 01051258) свої зобов`язання за Договором поставки № 82/16 виконав, сплативши передоплату у розмірі 783 549,95грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 17 від 21.01.2014, № 29 від 26.12.2014.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату не повернув.
24.06.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 01051258) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 4/06/16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 4/06/16, укладеного між ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 01051258) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2010) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. За умовами Договору, найменування товару, його кількість, асортимент та ціна мали бути визначені у додатках до Договору та є його невід`ємними частинами.
У відповідності до умов Договору, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 01051258) товар (насіння сільськогосподарських культур) на суму 100% передоплати протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 01051258) свої зобов`язання за Договором поставки № 4/06/16 виконав, сплативши передоплату у розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2153 від 30.06.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 01051258) не погашено заборгованість у розмірі 798 549,95 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 82/16 від 06.02.2013, платіжних доручень № 17 від 21.01.2014, № 29 від 26.12.2014. Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 4/06/16 від 24.06.2016, платіжного доручення № 2153 від 30.06.2016, № 17 від 21.01.2014, № 29 від 26.12.2014.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 01051258).
Грошові вимоги ТОВ «НИВА» (ідентифікаційний код: 01051258) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «НИВА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «НИВА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «НИВА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «НИВА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «НИВА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «НИВА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «НИВА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «НИВА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «НИВА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «НИВА`вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «НИВА» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «НИВА» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «НИВА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «НИВА», що лише сам факт, що ТОВ «НИВА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «НИВА» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «НИВА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «НИВА» документи, а саме платіжні доручення № 2153 від 30.06.2016, № 17 від 21.01.2014, № 29 від 26.12.2014, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» (ідентифікаційний код: 01051258) на суму 798 549,95 грн.
Розглянувши заяву Приватної агрофірми «ДОЛИНСЬКА» (ПАФ«ДОЛИНСЬКА») (ідентифікаційний код: 13980201) з грошовими вимогами до боржника у розмірі основного боргу 203 789,33 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
15.01.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) було укладено Договір поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 521в.
Відповідно до Договору № 521в, укладеного між ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) запасні частини до сільськогосподарської техніки (товар) в кількості, асортименті та на умовах, передбачених у рахунках - фактурах, які є невід`ємною частиною цього Договору. а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити товар. Крім цього, сторони погодили, що у випадку повернення товару Кредитором Боржнику, сторони складають накладні на повернення товару та погоджують цими документами кількість, номенклатуру, асортимент , ціну товару, які є невід`ємною частиною цього Договору.
Відповідно до умов Договору № 521в ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) було повернуто товар Боржнику (постачальнику) на суму 42 944,81 грн, що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 53 від 25.12.2015.
21.12.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПАФ «ДОЛИНСЬКА» було укладено Договір про розірвання Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 521в від 15.01.2014, відповідно до якого сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 521в від 15.01.2014 у повному обсязі. Відповідно до п. 2 цього Договору ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути заборгованість на поточний рахунок ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) у розмірі 42 944,81 грн, не пізніше 15.02.2019.
Договір про розірвання Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки №521в від 15.01.2014 виконаний не був, кошти у розмірі 42 944,81 грн боржником не повернуто.
17.01.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) було укладено Договір поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 013012.
Відповідно до Договору № 013012, укладеного між ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) запасні частини до сільськогосподарської техніки (товар) в кількості, асортименті та на умовах, передбачених у рахунках - фактурах, які є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити товар. Крім цього, сторони погодили, що у випадку повернення товару Кредитором Боржнику, сторони складають накладні на повернення товару та погоджують цими документами кількість, номенклатуру, асортимент, ціну товару, які є невід`ємною частиною цього Договору.
Відповідно до умов Договору № 013012 ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) було повернено товар Боржнику (постачальнику) на суму 159 741,88 грн, що підтверджується накладними на повернення постачальнику № 34 від 19.06.2015, № 38 від 21.07.2015, № 42 від 17.08.2015.
21.12.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПАФ «ДОЛИНСЬКА» було укладено Договір про розірвання Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 013012 від 17.01.2014, відповідно до якого сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 013012 від 17.01.2014 у повному обсязі. Відповідно до п. 2 цього Договору ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути заборгованість на поточний рахунок ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) у розмірі 138 678,88 грн, не пізніше 15.02.2019..
Договір про розірвання Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки №013012 від 17.01.2014 виконаний не був, кошти у розмірі 138 678,88 грн боржником не повернуто.
20.01.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) було укладено Договір поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 23/16.
Відповідно до Договору № 23/16, укладеного між ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) запасні частини до сільськогосподарської техніки (товар) в кількості, асортименті та на умовах, передбачених у рахунках - фактурах, які є невід`ємною частиною цього Договору. а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити товар. Крім цього, сторони погодили, що у випадку повернення товару Кредитором Боржнику, сторони складають накладні на повернення товару та погоджують цими документами кількість, номенклатуру, асортимент, ціну товару, які є невід`ємною частиною цього Договору.
Відповідно до умов Договору № 23/16 ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) було повернено товар Боржнику (постачальнику) на суму 509,98 грн, що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 47 від 05.11.2015.
21.12.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПАФ «ДОЛИНСЬКА» було укладено Договір про розірвання Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 23/16 від 20.01.2014, відповідно до якого сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 23/16 від 21.01.2014 у повному обсязі. Відповідно до п. 2 цього Договору ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути заборгованість на поточний рахунок ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) у розмірі 509,98 грн, не пізніше 15.02.2019.
Договір про розірвання Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 23/16 від 20.01.2014 виконаний не був, кошти у розмірі 509,98 грн боржником не повернуто.
21.01.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) було укладено Договір поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № З/Ч НОМЕР_4 В Глазово.
Відповідно до Договору № З/Ч 10041-04В Глазово, укладеного між ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) запасні частини до сільськогосподарської техніки (товар) в кількості, асортименті та на умовах, передбачених у рахунках - фактурах, які є невід`ємною частиною цього Договору. а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити товар. Крім цього, сторони погодили, що у випадку повернення товару Кредитором Боржнику, сторони складають накладні на повернення товару та погоджують цими документами кількість, номенклатуру, асортимент, ціну товару, які є невід`ємною частиною цього Договору.
Відповідно до умов Договору № З/Ч 10041-04В Глазово ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) було повернено товар Боржнику (постачальнику) на суму 12 574,78 грн, що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 17 від 22.04.2015 та на суму 5 580,88 грн, що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 27 від 29.05.2015.
21.12.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПАФ «ДОЛИНСЬКА» було укладено Договір про розірвання Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № З/Ч НОМЕР_4 В Глазово від 21.01.2014, відповідно до якого сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № З/Ч 10041-04В Глазово від 21.01.2014 у повному обсязі. Відповідно до п. 2 цього Договору ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути заборгованість на поточний рахунок ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) у розмірі 5 580,88 грн, не пізніше 15.02.2019.
Договір про розірвання Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № З/Ч НОМЕР_4 В Глазово від 21.01.2014 виконаний не був, кошти у розмірі 5 580,88 грн боржником не повернуто.
Відповідно до Акту звірки від 29.02.2020, підписаного кредитором ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) та боржником ПрАТ «Компанія РАЙЗ», заборгованість божника перед кредитором складає 200 289,33 грн.
24.03.2020 між ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) та адвокатом Гарагуц І.Ф. було укладено Договір про надання юридичних послуг № 17, відповідно до якого виконавець Гарагуц І.Ф. зобов`язався надати замовнику ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) юридичні послуги щодо документального супроводу та представництва інтересів замовника про банкрутство ПрАТ «Компанія РАЙЗ». Також матеріали справи містять копію ордеру ТР № 053684 від 24.03.2020. За умовами Договору про надання юридичних послуг замовник зобов`язується сплатити виконавцю суму 3500,0 грн на підставі акту виконаних робіт після отримання замовником судового рішення.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) не погашено заборгованість у розмірі 203 789,33 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 521в від 15.01.2014, Договору про розірвання Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 521в від 15.01.2014, накладної на повернення постачальнику № 53 від 25.12.2015, Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 013012 від 17.01.2014, Договору про розірвання Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 013012 від 17.01.2014, накладними на повернення постачальнику № 34 від 19.06.2015, № 38 від 21.07.2015, № 42 від 17.08.2015, Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 23/16 від 20.01.2014, Договору про розірвання Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 23/16 від 20.01.2014, накладною на повернення постачальнику № 47 від 05.11.2015, Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № З/Ч НОМЕР_4 В Глазово, Договору про розірвання Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № З/Ч НОМЕР_4 В Глазово, накладною на повернення постачальнику № 27 від 29.05.2015, ату звірки від 29.02.2020, Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 521в від 15.01.2015, накладної на повернення постачальнику № 53 від 25.12.2014; Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 013012 від 17.01.2014, накладних на повернення постачальнику № 34 від 19.06.2015, № 38 від 21.07.2015, № 42 від 17.08.2015; Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 23/16 від 20.01.2014, накладної на повернення постачальнику № 47 від 05.11.2015; Договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № З/Ч НОМЕР_4 В Глазово від21.01.2014, накладної на повернення постачальнику № 17 від 22.04.2015; Договору про надання юридичних послуг № 17 від 24.03.2020, ордеру ТР № 053684 від 24.03.2020.
Всі надані копії документів завірені підписані представником ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) адвокатом Гарагуц І.Ф., який діє на підставі Договору про надання юридичних послуг № 17 від 24.03.2020 та ордеру ТР № 053684 від 24.03.2020.
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПАФ«ДОЛИНСЬКА`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПАФ«ДОЛИНСЬКА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПАФ«ДОЛИНСЬКА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПАФ«ДОЛИНСЬКА» стосовно боржника є беззаперечною.
На думку заставних кредиторів ПАФ«ДОЛИНСЬКА», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів виникнення боргу і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
ПАФ«ДОЛИНСЬКА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПАФ«ДОЛИНСЬКА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПАФ«ДОЛИНСЬКА» вважає, що надані ним докази відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПАФ«ДОЛИНСЬКА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПАФ«ДОЛИНСЬКА», що лише сам факт, що ПАФ«ДОЛИНСЬКА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПАФ«ДОЛИНСЬКА» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії видаткових накладних № 17 від 22.04.2015, № 21 від 34.19. 2015, № 38 від 21.07.2015, повернення постачальнику № 42 від 17.08.2015, № 47 від 05.11.2015, № 53 від 25.12.2015, оригінали яких надані суду для огляду.
Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції від 03.01.2017, яка діяла на момент здійснення зазначених господарських операцій, первинні документи, якими є видаткові накладні, мають містити обов`язкові реквізити, а саме назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що в наданих видаткових накладних та накладних про поверненя товару не вказано посади особи, Цуркан К. якого вказано відповідального від ПрАТ «Компанія Райз» за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, не вказано номер довіреності та не надано копіїї довіреності. Відсутні також будь які дані, що дають змогу ідентифікувати особу Цуркан К., яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Щодо заявлених ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3500,00грн. суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як слідує з умов укладеного між ПАФ «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) (замовник) та адвокатом Гарагуц І.Ф. (виконавець) договору про надання юридичних послуг№17 від 24.03.2020, замовник зобов`язується сплатити виконавцю грошову винагороду в розмірі 3500,00 грн. Оплата здійснюється на підставі акту виконаних робіт, що буде складений за фактом виконаних робіт після отримання замовником судового рішення.
Водночас, до поданої заяви кредитора не долучено передбаченого договором № 17 від 24.03.202 акту виконаних робіт та доказів їх оплати, у зв`язку з чим відповідні витрати в розмірі 3 500,00 грн на правничу допомогу не є доведеними.
Суд зазначає, що відповідно до статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПАФ «ДОЛИНСЬКА» документи не є належними доказами проведення господарських операцій та виникнення заборгованості у боржника.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватної агрофірми «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) на суму 203 789,33 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА») (ідентифікаційний код: 05418603) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 390 828,54 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
13.01.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) було укладено Договір поставки мінеральних добрив на умовах 100% передоплати № 15/16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 15/16, укладеного між ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) мінеральні добрива (товар) на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) на суму 500 000,0 грн, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
У відповідності до умов Договору ( п. 3.1.2), Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) свої зобов`язання за Договором поставки № 15/16 виконав частково, сплативши передоплату у розмірі 119 634,0 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 13.05.2015 та № 375 від 14.08.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату у розмірі 119 634,0 грн не повернув.
02.03.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) було укладено Договір поставки засобів захисту рослин № 129/16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 129/16, укладеного між ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) засоби захисту рослин (товар) на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) на суму 100 000,0 грн, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
У відповідності до умов Договору ( п. 3.1.2), Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) свої зобов`язання за Договором поставки № 129/16 виконав частково, сплативши передоплату у розмірі 79 615,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 358 та № 4724 від 17.05.2016 .
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату у розмірі 79 615,00 грн не повернув.
26.02.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 48/02-16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 48/02-16, укладеного між ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур (товар)на умовах поставки EXW (Інкотермс 2010) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. За умовами Договору, найменування товару, його кількість, асортимент та ціна мали бути визначені у додатках до Договору та є його невід`ємними частинами.
У відповідності до умов Договору (п. 3.1.2), Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) свої зобов`язання за Договором поставки № 48/02-16 виконав, сплативши передоплату що підтверджується платіжним дорученням № 4711 від 30.03.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату не повернув.
Відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) не погашено заборгованість у розмірі 390 828,54 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки мінеральних добрив на умовах 100% передоплати № 15/16 від 13.01.2015, платіжних доручень № 1 від 13.05.2015, № 375 від 14.08.2015, Договору поставки захисту рослин № 129/16 від 02.03.2015, платіжних доручень № 358 від 28.07.2015, № 4724 від 17.05.2016, Договір поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передоплати № 48/02-16 від 26.02.2016, платіжного доручення № 4711 від 30.03.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603).
Грошові вимоги ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА», що лише сам факт, що ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» документи, а саме платіжні доручення № 1 від 13.05.2015, № 375 від 14.08.2015, № 358 від 28.07.2015, № 4724 від 17.05.2016, № 4711 від 30.03.2016, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
У зв`язку з тим, що ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» оригінали письмових доказів, на яких ґрунтуються їх вимоги до боржника, як передбачено ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, не надав, суд, на підставі ч. ч. 5, 6 ст. 91 ГПК України ставить під сумнів відповідність поданих ТОВ «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» копій доданих ним до заяв з грошовими вимогами до боржника.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) на суму 390 828,54 грн.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00443418) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 93 800,0 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
01.07.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00443418) було укладено Договір оренди обладнання № 0032-14, відповідно умов якого Орендодавець ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00443418) надає, а Орендар (ПрАТ «Компанія «Райз») приймає у платне строкове користувач майно, а саме павільйон торгівельний ПТ-1380/500/250 для використання у виробничій діяльності.
Майно надавалось в оренду строком на 3 роки (п. 4 Договору). Орендна плата за користування майном визначена п. 5 Договору та складає 5 300,0 грн за кожен місяць оренди майна, та нараховується починаючи з 01.07.2014 з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі майна.
ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00443418) належним чином виконало зобов`язання по договору, надало у користування павільйон торгівельний ПТ-1380/500/250 у користування, що підтверджується підписаними сторонами Актом приймання передачі від 01.07.2014, Актами виконання робіт (надання послуг) № 82 від 30.09.2014; № 93 від 22.10.2014, № 102 від 28.11.2014, № 111 від 29.12.2014, № 10 від 28.01.2015, № 20 від 27.02.2015, № 33 від 27.03.2015, № 46 від 30.04.2015, № 58 від 31.05.2015, № 68 від 30.06.2015 № 76 від 31.07.2015, № 84 від 31.08.2015, № 92 від 30.09.2015, № 100 від 31.10.2015, № 107 від 30.11.2015, № 116 від 30.12.2015.
Боржник, ПрАТ «Компанія «Райз», свої зобов`язання щодо оплати не виконало, орендні платежі за Договором оренди обладнання № 0032-14від 01.07.2014 та у відповідності із актами виконаних робіт (надання послуг) не здійснило, заборгованій перед ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00443418) становить 84 800,0 грн.
30.01.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00443418) було укладено Договір оренди обладнання № 30-0116, відповідно умов якого Орендодавець ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00443418) надає, а Орендар (ПрАТ «Компанія «Райз») приймає у платне строкове користувач майно, а саме павільйон торгівельний ПТ-1380/500/250 для використання у виробничій діяльності.
Майно надавалось в оренду строком на 3 роки (п. 4 Договору). Орендна плата за користування майном визначена п. 5 Договору та складає 1 500,0 грн за кожен місяць оренди майна, та нараховується починаючи з 01.07.2014 з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі майна.
ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00443418) належним чином виконало зобов`язання по договору, надало у користування павільйон торгівельний ПТ-1380/500/250 у користування, що підтверджується підписаними сторонами Актом приймання передачі від 01.01.2016, Актами виконання робіт (надання послуг) № 9 від 30.01.2016; № 27 від 30.03.2016, № 17 від 30.04.2016, № 37 від 31.05.2016, № 46 від 30.06.2016.
Боржник, ПрАТ «Компанія «Райз», свої зобов`язання щодо оплати не виконало, орендні платежі за Договором оренди обладнання 30-0116 від 30.01.2016 та у відповідності із актами виконаних робіт (надання послуг) не здійснило, заборгованість перед ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00443418) становить 9000,0 грн.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00443418) не погашено заборгованість у розмірі 93 800,0 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору оренди обладнання № 0032-14 від 01.07.2014, Акту приймання передачі від 01.07.2014, Актів виконання робіт (надання послуг) № 82 від 30.09.2014; № 93 від 22.10.2014, № 102 від 28.11.2014, № 111 від 29.12.2014, №10 від 28.01.2015, № 20 від 27.02.2015, № 33 від 27.03.2015, № 46 від 30.04.2015, № 58 від 31.05.2015, № 68 від 30.06.2015 № 76 від 31.07.2015, № 84 від 31.08.2015, № 92 від 30.09.2015, № 100 від 31.10.2015, № 107 від 30.11.2015, № 116 від 30.12.2015; Договору оренди обладнання № 30-0116 від 30.01.2016, Акту приймання передачі від 01.01.2016, Актів виконання робіт (надання послуг) № 9 від 30.01.2016; № 27 від 30.03.2016, № 17 від 30.04.2016, № 37 від 31.05.2016, № 46 від 30.06.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00443418).
Грошові вимоги ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00443418) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» стосовно боржника є беззаперечною.
На думку заставних кредиторів ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів виникнення боргу і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» вважає, що надані ним докази відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ`не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», що лише сам факт, що ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії Актів виконання робіт (надання послуг) № 82 від 30.09.2014; № 93 від 22.10.2014, № 102 від 28.11.2014, № 111 від 29.12.2014, № 10 від 28.01.2015, № 20 від 27.02.2015, №3 3 від 27.03.2015, № 46 від 30.04.2015, № 58 від 31.05.2015, № 68 від 30.06.2015 № 76 від 31.07.2015, № 84 від 31.08.2015, № 92 від 30.09.2015, № 100 від 31.10.2015, № 107 від 30.11.2015, № 116 від 30.12.2015, № 9 від 30.01.2016; №2 7 від 30.03.2016, № 17 від 30.04.2016, № 37 від 31.05.2016, № 46 від 30.06.2016.
Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції від 03.01.2017, яка діяла на момент здійснення зазначених господарських операцій, первинні документи, якими є видаткові накладні, мають містити обов`язкові реквізити, а саме назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що в наданих актах не вказано посади особи, якого вказано відповідального від ПрАТ «Компанія Райз» за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Відсутні також будь які дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відсутнє прізвище та підпис директора.
У зв`язку з тим, що ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» оригінали письмових доказів, на яких ґрунтуються їх вимоги до боржника, як передбачено ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, не надав, суд, на підставі ч. ч. 5, 6 ст. 91 ГПК України ставить під сумнів відповідність поданих ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» копій доданих ним до заяв з грошовими вимогами до боржника.
Суд зазначає, що відповідно до статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» документи не є належними доказами проведення господарських операцій та виникнення заборгованості у боржника.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного акціонерного товариства «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ПрАТ «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00443418) на суму 93 800,0 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» (ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» (ідентифікаційний код: 39988885) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 947 676,57 грн., дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне
22.09.2015 між ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» (ідентифікаційний код: 39988885) та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №91-П-ф, відповідно до умов якого кредитор ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» (ідентифікаційний код: 39988885) надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 1 200 995,0 грн. в строк до 01.10.2017.
Кредитор ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» (ідентифікаційний код: 39988885) виконало свої обов`язки по Договору №91-П-ф від 22.09.2015, перерахувавши на поточний рахунок боржника (позичальника) 1 200 995,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 (230418942) від 22.09.2015.
30.09.2018 між сторонами була підписана Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог №1, відповідно до якої сума боргу перед ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» (ідентифікаційний код: 39988885) становить 947 676,57 грн
Боржник обов`язки по Договору №91-П-ф від 22.09.2015 та Угоді про зарахування зустрічних однорідних №1 від 30.09.2018 не виконав, грошові кошти у розмірі 947 676,57 грн. не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» (ідентифікаційний код: 39988885) не погашено заборгованість у розмірі 947 676,57 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №91-П-ф від 22.09.2015, платіжного доручення №1 (230418942) від 22.09.2015, Угоди про зарахування зустрічних однорідних №1 від 30.09.2018
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» (ідентифікаційний код: 39988885).
Грошові вимоги ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» (ідентифікаційний код: 39988885) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО`у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» стосовно боржника є беззаперечною.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунок боржника цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО», що лише сам факт, що ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника цим кредитором подано лише копію платіжного доручення, яке не містить обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» документи а саме платіжне доручення №1 (230418942) від 22.09.2015 не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданого заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
У зв`язку з тим, що ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» оригінали письмових доказів, на яких ґрунтуються їх вимоги до боржника, як передбачено ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, не надав, суд, на підставі ч. ч. 5, 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України ставить під сумнів відповідність поданих ТОВ «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» копій доданих ним до заяв з грошовими вимогами до боржника
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» (ідентифікаційний код: 39988885)на суму 947 676,57 грн.
Розглянувши заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «МЕЛЕНІ» (ПОСП «МЕЛЕНІ») (ідентифікаційний код: 03728392) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 846 324,33 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та (ПОСП «МЕЛЕНІ» (ідентифікаційний код: 03728392) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0501.
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО-0501, укладеного між ПОСП «МЕЛЕНІ» (ідентифікаційний код: 03728392) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 13.05.2015, якій є невід`ємною частиною Договору, а саме насіння кукурудзи на суму 1 846 324,33 грн.
У відповідності до п. 3.2 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПОСП «МЕЛЕНІ» (ідентифікаційний код: 03728392) товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ПОСП «МЕЛЕНІ»(ідентифікаційний код: 03728392) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-0501 виконав, сплативши 1 846 324,33 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 13 від 13.05.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПОСП «МЕЛЕНІ» (ідентифікаційний код: 03728392) не погашено заборгованість у розмірі 1 846 324,33 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № ЦО-0501 від 13.05.2015, Додаткової угоди № 1 від 13.05.2015, платіжного доручення № 13 від 13.05.2015.
Всі надані копії документів не завірені заявником.
Грошові вимоги ПОСП «МЕЛЕНІ» (ідентифікаційний код: 03728392) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПОСП «МЕЛЕНІ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19 від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПОСП «МЕЛЕНІ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПОСП «МЕЛЕНІ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПОСП «МЕЛЕНІ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПОСП «МЕЛЕНІ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПОСП «МЕЛЕНІ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПОСП «МЕЛЕНІ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПОСП «МЕЛЕНІ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПОСП «МЕЛЕНІ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПОСП «МЕЛЕНІ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ПОСП «МЕЛЕНІ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ПОСП «МЕЛЕНІ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПОСП «МЕЛЕНІ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПОСП «МЕЛЕНІ», що лише сам факт, що ПОСП «МЕЛЕНІ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПОСП «МЕЛЕНІ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПОСП «МЕЛЕНІ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПОСП «МЕЛЕНІ» документи а саме платіжне дорученням №13 від 13.05.2015 не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «МЕЛЕНІ» (ідентифікаційний код: 03728392) на суму 1 846 324,33 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ») (ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34911556) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 837 689,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
26.11.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34911556) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 343/11.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 343/11, укладеного між ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34911556) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в Додатковій угоді № 1 від 26.11.2015, який є невід`ємною частиною Договору, а саме насіння кукурудзи на суму 837 689,00 грн.
У відповідності до п. 3.1.2 Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34911556) товар протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34911556) свої зобов`язання за Договором поставки № 343/11 виконав, сплативши 837 689,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 56 від 26.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34911556) не погашено заборгованість у розмірі 837 689,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 343/11від 26.11.2015, Додаткової угоди № 1 від 26.11.2015, платіжного доручення № 56 від 26.11.2015.
Всі надані копії документів не завірені заявником.
Грошові вимоги ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34911556) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024. Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ», що лише сам факт, що ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ВП «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» документи, а саме платіжне доручення №56 від 26.11.2015 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34911556) на суму 837 689,00 грн.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІСТЕР АГРО ЛТД») (ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД») (ідентифікаційний код: 30155967) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 225 197,48 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
07.06.2019 рішенням № 1/2019 про внесення змін в ЄДР та змін до Статуту СТОВ «ДНІСТЕР» (ідентифікаційний код: 30155967) у зв`язку з приведенням у відповідність до вимог Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», назву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІСТЕР» (СТОВ «ДНІСТЕР» (ідентифікаційний код: 30155967) було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967).
14.03.2012 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) було укладено Договір поставки (спрощений) на умовах 100% передоплати № 33Р 03/12.
Відповідно до Договору № 33Р 03/12, укладеного між СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) продукцію виробничо-технічного призначення (хімічні речовини) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар.
17.09.2012 між СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Додаткову угоду до Договору № 33Р 03/12 від 12.03.2012, відповідно до якої сторонами було погоджено повернення частини товару, який був придбаний кредитором СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) відповідно до Договору № 33Р 03/12 від12.03.2012 на суму 9 856,1 грн.
Кредитором СТОВ «ДНІСТЕРАГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) відповідно до умов Додаткової угоди було повернуто постачальнику (боржнику) товар на суму 9 856,1 грн, що підтверджується накладними на повернення постачальнику № 1 від 17.09.2014, № 3 від 07.10.2014, № 2 від 31.05.2016.
15.08.2017 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) було укладено Договір про розірвання Договору поставки на умовах 100% передоплати № 33Р 03/12 від 14.03.2012, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 33Р 03/12 від 14.03.2012 в повному обсязі. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось здійснити остаточний розрахунок та погасити заборгованість в сумі 9 856,1 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, не пізніше 15.08.2019.
Договір про розірвання Договору поставки на умовах 100% передоплати № 33Р 03/12 від 14.03.2012 виконаний не був, кошти у розмірі 9 856,1 грн боржником не повернуто.
18.04.2013 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) було укладено Договір поставки (спрощений) на умовах 100% передоплати № 33Р 04/10004/13.
Відповідно до Договору № 33Р 04/10004/13, укладеного між СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) продукцію виробничо-технічного призначення (хімічні речовини) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування товару, його кількість та ціна, а також строки поставки (п.2.1 Договору) мали бути визначені Додатковою угодою до вказаного Договору, але матеріали справи не містять такої додаткової угоди. Доказів оплати товару заявником також не надано.
03.03.2014 між СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» було укладено Додаткову угоду до Договору № 33Р 04/10004/13 від 18.04.2013, відповідно до якої сторонами було погоджено повернення частини товару, який був придбаний кредитором СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) відповідно до Договору № 33Р 04/10004/13 18.04.2013 на суму 18 687, 05 грн.
Кредитором СТОВ «ДНІСТЕР» (ідентифікаційний код: 30155967) відповідно умов Додаткової угоди було повернуто постачальнику (боржнику) товар на суму 18 687, 05 грн, що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 1 від 03.06.2015.
15.08.2017 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) було укладено Договір про розірвання Договору поставки на умовах 100% передоплати № 33Р 04/10004/13 від 18.04.2013, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 33Р 04/10004/13 від 18.04.2013 в повному обсязі. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось здійснити остаточний розрахунок та погасити заборгованість в сумі 18 687, 05 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, не пізніше 15.08.2019.
Договір про розірвання Договору поставки на умовах 100% передоплати № 33Р 04/10004/13 від 18.04.2013 виконаний не був, кошти у розмірі 18 687, 05 грн боржником не повернуто.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) було укладено Договір поставки (спрощений) на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0508.
Відповідно до Договору № НАС/ЦО-0508, укладеного між СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) продукцію виробничо-технічного призначення при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 13.05.2015, якій є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатку № 1 до нього Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) товар (насіння кукурудзи) на суму 196 654,33 грн в термін до 30.05.2015.
Покупець СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-0508 виконав, сплативши 196 654,33 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 13.05.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату у розмірі 196 654,33 грн не повернув.
15.08.2017 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) було укладено Договір про розірвання Договір поставки на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0508 від 13.05.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-0508 від 13.05.2015 в повному обсязі. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось здійснити остаточний розрахунок та погасити заборгованість в сумі 196 654,33 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, не пізніше 15.08.2019.
Договір про розірвання Договору поставки на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0508 від 13.05.2015 виконаний не був, кошти у розмірі 196 654,33 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) не погашено заборгованість у розмірі 225 197,48 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Рішення № 1/2019 від 07.06.2019 про внесення змін в ЄДР та змін до Статуту СТОВ «ДНІСТЕР» (ідентифікаційний код: 30155967), Договору поставки (спрощений) на умовах 100% передоплати № 33Р 03/12 від 14.03.2012, Додаткової угоди від 17.09.2012 до Договору № 33Р 03/12 12 від 14.03.2012, накладних на повернення постачальнику № 1 від 17.09.2014, № 3 від 07.10.2014, № 2 від 31.05.2016; Договору поставки (спрощений) на умовах 100% передоплати № 33Р 04/10004/13 від 18.04.2013, Додаткової угоди від 03.03.2014 до Договору № 33Р 04/10004/13 від 18.04.2013, накладної на повернення постачальнику № 1 від 03.06.2015; Договору поставки (спрощений) на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0508 від 13.05.2015, Додатку № 1 від 13.05.2015 до Договору № НАС/ЦО-0508, платіжного доручення № 5 від 13.05.2015, Договору про розірвання Договору поставки на умовах 100% передоплати № 33Р 03/12 від 14.03.2012, Договору про розірвання Договору поставки на умовах 100% передоплати № 33Р 04/10004/13 від 18.04.2013, Договору про розірвання Договору поставки на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0508 від 13.05.2015, Договору про надання юридичних послуг № 18 від 25.03.2020 та ордеру ТР №053681 від 25.03.2020 про надання правової допомоги.
Всі надані копії документів завірені представником ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) адвокатом Гарагуц І.Ф., що діє на підставі Договору про надання юридичних послуг № 18 від 25.03.2020 та ордеру ТР №053681 від 25.03.2020 про надання правової допомоги.
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 225 197,48 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД», що лише сам факт, що ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» документи,а саме платіжне дорученням №5 від 13.05.2015. не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжні доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Судом також встановлено, що в наданих видаткових накладних та накладних про повернення товару не вказано посаду особи, яку вказано відповідальною від ПрАТ «Компанія Райз» за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, не вказано номер довіреності та не надано копії довіреності. Відсутні будь які дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Господарські операції кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) на суму 225 197,48 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ») (ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ») (ідентифікаційний код: 34082678) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 21 457 542,14 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
26.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34082678) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 14НАС.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 14НАС, укладеного між ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34082678) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2010) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку від 26.12.2014 та Додатку від 30.10.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору (п. 3.1.2) Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34082678) товар (насіння кукурудзи та соняшника) на суму 2 144 920,00 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
27.10.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34082678) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 347/10-2015.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 347/10-2015, укладеного між ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34082678) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2010) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку від 27.10.2015, Додатковій угоді № 1 від 28.10.2015, Додатковій угоді № 2 від 26.11.2015, Додатковій угоді № 3 від 16.12.2015 та Додатковій угоді № 4 від 31.12.2015, які є невід`ємними частинами Договору.
У відповідності до умов Договору (п. 3.1.2) Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34082678) товар (насіння кукурудзи та соняшника) на суму 98 381 840,0 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34082678) свої зобов`язання за Договором поставки насіння на умовах 100% передоплати № 14/НАС від 26.12.2014 та Договором поставки насіння на умовах 100% передоплати № 347/10-2015 від 27.10.2015 виконав частково, сплативши 21 937 537,14 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 26 від 26.12.2014, № 2 від 27.10.2015, № 91 від 28.10.2015, № 92 від 30.10.2015, № 29 від 26.11.2015, № 2359 від 27.10.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату повернув частково.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34082678) не погашено заборгованість у розмірі 21 457 542,14 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати від 26.12.2014, Додатку від 26.12.2014 до Договору № 14/НАС, Додатку від 30.10.2015 до Договору № 14/НАС, Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 347/10-2015 від 27.10.2015, Додатку від 27.10.2015, Додаткової угоди № 1 від 28.10.2015, Додаткової угоди № 2 від 26.11.2015, Додаткової угоди № 3 від 16.12.2015, Додаткової угоди № 4 від 31.12.2015, платіжних доручень № 26 від 26.12.2014, № 2 від 27.10.2015, № 91 від 28.10.2015, № 92 від 30.10.2015, № 29 від 26.11.2015, № 2359 від 27.10.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34082678).
Грошові вимоги ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34082678) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024.
Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ», що лише сам факт, що ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» документи а саме платіжних доручень № 26 від 26.12.2014, № 2 від 27.10.2015, № 91 від 28.10.2015, № 92 від 30.10.2015, № 29 від 26.11.2015, № 2359 від 27.10.2016 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» та АТ «Ощадбанк» та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредиторами і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34082678) на суму 21 457 542,14 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Гетьман Сагайдачний» (ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний») (ідентифікаційний код: 32370074) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 143 780,0 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
26.11.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «СГП «ГЕТЬМАН САГАЙДАЧНИЙ» (ідентифікаційний код: 32370074) було укладено Договір поставки (спрощений) на умовах 100% передоплати № 385/01/11-15.
Відповідно до Договору № 385/01/11-15, укладеного між ТОВ «СГП «ГЕТЬМАН САГАЙДАЧНИЙ» (ідентифікаційний код: 32370074) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) продукцію виробничо-технічного призначення при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 26.11.2015, якій є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатку № 1 до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «СГП «ГЕТЬМАН САГАЙДАЧНИЙ» (ідентифікаційний код: 32370074) товар (насіння пшениці) на суму 143 780,00 грн в термін до 30.11.2015.
Покупець ТОВ СГП «ГЕТЬМАН САГАЙДАЧНИЙ» (ідентифікаційний код: 32370074) свої зобов`язання за Договором поставки № 385/01/11-15 виконав, сплативши 143 780,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 18 від 27.11.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив, передоплату у розмірі 143 780,00 грн не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «СГП «ГЕТЬМАН САГАЙДАЧНИЙ» (ідентифікаційний код: 32370074) не погашено заборгованість у розмірі 143 780,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки (спрощений) на умовах 100% передоплати № 385/01/11-15 від 26.11.2015, Додатку № 1 від 26.11.2015 до Договору № 385/01/11-15 від 26.11.2015, Додатку № 2 до Договору № 385/01/11-15 від 26.11.2015, платіжного доручення № 18 від 27.11.2015.
Всі надані копії документів завірені представником ТОВ «СГП «ГЕТЬМАН САГАЙДАЧНИЙ» (ідентифікаційний код: 32370074) адвокатом Гарагуц І.Ф., що діє на підставі Договору про надання юридичних послуг № 16 від 24.03.2020 та ордеру ТР № 053683 про надання правової допомоги.
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «СГП «ГЕТЬМАН САГАЙДАЧНИЙ» (ідентифікаційний код: 32370074) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний» , які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6, є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний», що лише сам факт, що ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «СГП «Гетьман Сагайдачний» документи а саме платіжне доручення №18 від 27.11.2015 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Гетьман Сагайдачний» (ідентифікаційний код: 32370074) на суму 143 780,0 грн.
Розглянувши заяву Приватного підприємства «ЛЕНД КАПІТАЛ» (скорочена назва ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ») (ідентифікаційний код: 34233315) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 699 759,67 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та Приватним підприємством «ЛЕНД КАПІТАЛ» було укладено Договір поставки насіння № НАС/ЦО-0502.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння № НАС/ЦО-0502, укладеного між Приватним підприємством «ЛЕНД КАПІТАЛ» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатках, які є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до Додаткової угоди № 1 від 13.05.2015, Додаткової угоди № 2 від 20.05.2015 до Договору № НАС/ЦО-0502 Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - Приватному підприємству «ЛЕНД КАПІТАЛ» товар після отримання Постачальником 100% оплати за товар. Покупець - Приватне підприємство «ЛЕНД КАПІТАЛ» свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-0502 виконав, сплативши 1 699 759,67 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 13.05.2015 на суму 365 712,39 грн та платіжним дорученням № 73 від 25.11.2015 на суму 1 334 047,28 грн.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
15.03.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та Приватним підприємством «ЛЕНД КАПІТАЛ» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0502, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння № НАС/ЦО-0502 від 13.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок Приватного підприємства «ЛЕНД КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код: 34233315) кошти у розмірі 1 699 759,67 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0502 від 13.05.2015 виконана не була, кошти у розмірі 1 699 759,67 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів боржником на користь Приватного підприємства «ЛЕНД КАПІТАЛ» не погашено заборгованість у розмірі 1 699 759,67 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору поставки № НАС/ЦО-0502 від 13.05.2015, Додаткової угоди № 1 від 13.05.2015 та Додаткової угоди № 2 від 20.05.2015, платіжного доручення № 6 від 13.05.2015, платіжного доручення № 73 від 25.11.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0502 від 13.05.2015 (від 15.03.2018).
Всі надані копії документів завірені печаткою ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ».
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги Приватного підприємства «ЛЕНД КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код:34233315) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі (повідомлення від 21.10.2020).
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ», що лише сам факт, що ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПП «ЛЕНД-КАПІТАЛ» документи, а саме платіжні доручення № 6 від 13.05.2015, № 73 від 25.11.2015 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного підприємства «ЛЕНД КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код: 34233315) на суму 1 699 759,67 грн.
Розглянувши заяву Сільськогосподарського приватного підприємства «ДРУЖБА» (СПП «ДРУЖБА») ( ідентифікаційний код 30715312) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 117 573,04 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» ГПП «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код 30715312) було укладено Договір поставки № НАС/ЦО -0515.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки насіння на умовах 100% передплати № НАС/ЦО-0515, укладеного між СПП «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код 30715312) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (франко - завод) (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені в додатку від 13.05.2015, , який є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до п. 4.1 Договору та додатку до Договору Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - СПП «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код 30715312) насіння кукурудзи на суму 117 573,04 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець - СПП «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код 30715312) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-0515 виконав, сплативши 117 573,04 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 13.05.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
20.12.2015 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та СПП «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код 30715312) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-0555від 13.05.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-0515 від 13.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок СПП «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код 30715312) кошти у розмірі 117 573,04 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору. Угода про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-0515 від 13.05.2015 виконана не була, кошти у розмірі 117 573,04 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь СПП «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код 30715312) не погашено заборгованість у розмірі 117 573,04 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки № НАС/ЦО-0515 від 13.05.2015, Додатку до Договору від 13.05.2015, платіжного доручення № 12 від 13.05.2015, Угоди про розірвання Договору поставки № НАС/ЦО-0515 від 13.05.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою СПП «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код 30715312).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги СПП «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код 30715312) до ПрАТ Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг у розмірі 117 573,04 грн повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СПП «ДРУЖБА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СПП «ДРУЖБА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СПП «ДРУЖБА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СПП «ДРУЖБА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СПП «ДРУЖБА», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СПП «ДРУЖБА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СПП «ДРУЖБА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СПП «ДРУЖБА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СПП «ДРУЖБА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СПП «ДРУЖБА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СПП «ДРУЖБА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_9 , що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора (певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СПП «ДРУЖБА», що лише сам факт, що СПП «ДРУЖБА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СПП «ДРУЖБА» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СПП «ДРУЖБА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22) Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СПП «ДРУЖБА» документи, а саме платіжне доручення № 12 від 13.05.2015 не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Сільськогосподарського приватного підприємства «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код 30715312) на суму 117 573,04 грн.
Розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» (ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА») (ідентифікаційний код: 00854937) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 071 000,0 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
26.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 21/ НАС.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 21/НАС, укладеного між ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 (специфікації № 1) від 26.12.2014, який є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатку до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» товар (насіння кукурудзи) на суму 1 071 000,0 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» свої зобов`язання за Договором поставки № 21/НАС виконав, сплативши 1 071 000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 84 від 26.12.2014.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
11.05.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 21/НАС від 26.12.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 21/ НАС від 26.12.2014 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» кошти у розмірі 1 071 000,0 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 21/НАС від 26.12.2014 виконана не була, кошти у розмірі 1 071 000,0 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» (ідентифікаційний код: 00854937) не погашено заборгованість у розмірі 1 071 000,0 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 21/ НАС від 26.12.2014, Додатку № 1 (специфікації № 1) від 26.12.2014, платіжного доручення № 84 від 26.12.2014, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № 393-25/09/15 від 25.09.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» (ідентифікаційний код: 00854937).
Оригінали вказаних документів суду для огляду не надавались.
Грошові вимоги ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» (ідентифікаційний код: 00854937) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 21.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» , які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» повідомив суд про неможливість надання оригіналів документів через їх втрату.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА», що лише сам факт, що ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ПСП «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» документи а саме платіжне доручення №84 від 26.12.2014 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» (ідентифікаційний код: 00854937) на суму 1 071 000,0 грн.
Розглянувши заяву Селянського фермерського господарства «ЗОРЯ» (СФГ «ЗОРЯ») (ідентифікаційний код: 05267506) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 797 000,0 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
25.12.2014 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та СФГ «ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 05267506) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № 446/16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 446/16, укладеного між СФГ «ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 05267506) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Загальна вартість товару визначена п.. 2.1 Договору ті складає 3 250 000,00 грн. Термін поставки товару визначено п. 3.1.2 Договору - протягом 30 днів з моменту отримання постачальником100% оплати за товар.
Покупець СФГ «ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 05267506) сплатив 4 797 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 26 від 26.12.2014, № 1 від 27.02.2015.
Отже, відповідно до зави про грошові вимоги до боржника на користь СФГ «ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 05267506) не погашено заборгованість у розмірі 4 797 000,0 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору № 446/16 від 25.12.2014, платіжних доручень № 26 від 26.12.2014, № 1 від 27.02.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою СФГ «ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 05267506).
Оригінали вказаних документів суду не надавались.
Грошові вимоги СФГ «ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 05267506) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора СФГ «ЗОРЯ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог СФГ «ЗОРЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СФГ «ЗОРЯ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість СФГ «ЗОРЯ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви СФГ «ЗОРЯ», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, СФГ «ЗОРЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів СФГ «ЗОРЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
СФГ «ЗОРЯ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що СФГ «ЗОРЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор СФГ «ЗОРЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
СФГ «ЗОРЯ» не було виконано вимоги ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024.
Оригінали документів для огляду суду не надано.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги СФГ «ЗОРЯ» за наявними в справі матеріалами.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, СФГ «ЗОРЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами СФГ «ЗОРЯ», що лише сам факт, що СФГ «ЗОРЯ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що СФГ «ЗОРЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора СФГ «ЗОРЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором СФГ «ЗОРЯ» документи платіжних доручень № 26 від 26.12.2014, № 1 від 27.02.2015 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Окремо суд зазначає, що перерахування грошових коштів у платіжних дорученнях № 26 від 26.12.2014, № 1 від 27.02.201 5здійснено за іншим договором, а саме за Договором № 89/16 від 06.02.2013. Договір № 89/16 від 06.02.2013 не міститься у матеріалах справи, також у заяві про грошові вимоги СФГ «ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 05267506) до боржника не існує посилання на вказаний договір.
Господарські операції кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Селянського фермерського господарства «ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 05267506) на суму 4 797 000,0 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЗОРЯ»(ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 318 063,17 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0514.
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО-0514, укладеного ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 13.05.2015, який є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатку до нього Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768) товар (насіння кукурудзи) на суму 201 063,17 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768 ) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-0514 виконав, що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 13.05.2015.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
20.12.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768 ) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0514 від 13.05.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0514 від 13.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768) кошти у розмірі 201 063,17 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0514 від 13.05.2015 виконана не була, кошти у розмірі 201 063,17 грн боржником не повернуто.
25.07.2016 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 13/07/16.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 13/07/16, укладеного ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768 ) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті та на умовах, передбачених Договором та Додатковими угодами. Поставки товару мали здійснюватись при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатковій угоді № 1 від 30.03.2016. яка є невід`ємною частиною Договору. У відповідності до умов Додатку № 13/07/16 від 25.07.2016 до Договору. Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768 ) кукурудзу на суму 117 000,00 грн. Термін поставки товару сторонами не визначено.
Покупець - ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768 ) свої зобов`язання за Договором поставки № 13/07/16 від 25.07.2016 виконав, що підтверджується платіжним дорученням № 1114 від 28.07.2016.
Постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за Договором №121-03/2016 не виконав, товар не поставив.
20.12.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768 ) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 13/07/16 від 25.07.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 13/07/16 від 25.07.2016 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768) кошти у розмірі 117 000,00 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції №13/07/16 від 25.07.2016 виконана не була, кошти у розмірі 117 000,00 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768) не погашено заборгованість у розмірі 318 063,17 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0514 від 13.05.2015, Додатку № 1 від 13.05.2015, платіжного доручення № 10 від 13.05.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0514 від 13.05.2015;
Договору поставки сільськогосподарської продукції № 13/07/16 від 25.07.2016, Додатку № 13/07/16 від 25.07.2016, платіжного доручення № 1114 від 28.07.2016, Угоди про розірвання Договору поставки сільськогосподарської продукції № 13/07/16 від 25.07.2016.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768 ).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768 ) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГРО-ЗОРЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» , які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГРО-ЗОРЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГРО-ЗОРЯ», що лише сам факт, що ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АГРО-ЗОРЯ» документи, а саме платіжних доручень № 10 від 13.05.2015 № 1114 від 28.07.2016 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768) на суму 318 063,17 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПРОГРЕС-2» (ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2») (ідентифікаційний код: 30715899) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 100 945,81 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
13.05.2015 між ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» (ідентифікаційний код: 30715899) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0517.
Відповідно до п. 1.1. Договору № НАС/ЦО-0514, укладеного ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» (ідентифікаційний код: 30715899) та боржником (за договором Постачальник), останній зобов`язувався передати у власність кредитора (за договором покупця) насіння сільськогосподарських культур на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) при умові 100% передоплати, а покупець зобов`язувався прийняти товар. Найменування товару, його кількість, асортимент та ціна визначені у Додатку № 1 від 13.05.2015, який є невід`ємною частиною Договору.
У відповідності до умов Договору та Додатку до нього, Постачальник (ПрАТ «Компанія РАЙЗ») зобов`язувався поставити покупцеві - ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» (ідентифікаційний код: 30715899) товар (насіння кукурудзи) на суму 100 945,81 грн протягом 30 днів з моменту оплати товару.
Покупець ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» (ідентифікаційний код: 30715899) свої зобов`язання за Договором поставки № НАС/ЦО-0517 виконав, сплативши 100 945,81 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 13.05.2015.
Проте, постачальник (боржник ПрАТ «Компанія РАЙЗ») свої зобов`язання за договором не виконав - товар не поставив.
20.12.2018 між ПрАТ «Компанія РАЙЗ» та ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» (ідентифікаційний код: 30715899) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0514 від 13.05.2017, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0517 від 13.05.2015 з усіма додатками до нього. Відповідно до п. 2 цієї угоди ПрАТ «Компанія РАЙЗ» зобов`язувалось повернути на поточний рахунок ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» (ідентифікаційний код: 30715899) кошти у розмірі 100 945,81 грн, які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 15 робочих днів з моменту підписання Угоди про розірвання договору.
Угода про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0517 від 13.05.2015 виконана не була, кошти у розмірі 100 945,81 грн боржником не повернуто.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» (ідентифікаційний код: 30715899) не погашено заборгованість у розмірі 100 945,81 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії:
Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0517 від 13.05.2015, Додатку № 1 від 13.05.2015, платіжного доручення № 2 від 13.05.2015, Угоди про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-0517 від 13.05.2015.
Всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» (ідентифікаційний код: 30715899).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» (ідентифікаційний код: 30715899) до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_9 .
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2», що лише сам факт, що ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «АГРО-ПРОГРЕС-2» документи а саме платіжне доручення № 2 від 13.05.2015 не є належним доказом проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки таке платіжне доручення не підлягало виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПРОГРЕС-2» (ідентифікаційний код: 30715899) на суму 100 945,81 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» (ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ») (ідентифікаційний код:32873378) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 455 675 254 ,00 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
26.02.2017 між ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код:32873378) та «ПрАТ «Компанія РАЙЗ» було укладено Договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 20/02-17, відповідно до умов якого кредитор ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код: 32873378) зобов`язувався надати позичальнику фінансову допомогу у розмірі 1 455 675 254 ,00 грн в строк до 31.12.2018.
Кредитор ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код:32873378) виконало свої обов`язки по Договору № 20/02-17, надавши зворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 1 455 675 254,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 256, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264, 265, 266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273, 274 від 27.02.2017.
Боржник обов`язки по Договору не виконав, грошові кошти у розмірі 1 455 675 254, 00 грн не повернув.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, боржником на користь «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код:32873378) не погашено заборгованість у розмірі 1 455 675 254 ,00 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду копії: Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 20/02-17 від 25.06.2014, платіжних доручень № 213, 214, 245, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 255, 256, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264, 265, 266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273, 274 від 27.02.2017.
Всі надані копії документів завірені печаткою «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код:32873378).
Оригінали вказаних документів надані суду для огляду.
Грошові вимоги ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код: 32873378) до ПрАТ «Компанія РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 13980201) розглянуті розпорядником майна Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник, ПрАТ «Компанія РАЙЗ», борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.04.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави(іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі N 910/4475/19від 16.07.2020).
АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний Банк України, ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, АТ «ОЩАДБАНК» як забезпечені кредитори надали суду заперечення щодо визнання вимог ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ», що, як вони стверджують, входить у групу «УкрЛенд Фармінг» наступних підстав.
Як стверджують забезпечені кредитори у своїх заявах, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
На думку заставних кредиторів, з огляду на норми частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних загальнодоступних відомостей, заінтересованість ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» стосовно боржника є беззаперечною.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» , які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ», що входить в групу «УкрЛенд Фармінг», господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самих підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які надійшли до суду на виконання ухвал про витребування доказів від 29.11.2023 та від 28.02.2024, суд встановив таке.
Дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» було юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «Ukrlandfarming PLC», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ», що лише сам факт, що ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів. Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Проаналізувавши документи, які було надано суду як доказ здійснення господарських операцій, в наслідок чого виникла заборгованість, суд має зазначити наступне.
Щодо обов`язкових реквізитів електронних та паперових документів на переказ грошових коштів, особливостей їх оформлення, з матеріалів заяви кредитора ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкові реквізити та не могли бути проведені банком.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ініціатором визнається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1). Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22). Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції (п. 2.4. глави 2 Інструкції № 22). Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави 2, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п. 2.5. глави 2 Інструкції № 22).
Відтак, формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Платіжні доручення, які не містили обов`язкових реквізитів, перелічених вище, не могли бути виконані банком. Належне оформлення платіжного доручення (підписання його уповноваженими особами) залежало виключно від волі ініціатора платежу, а тому відсутні підстави вважати, що перерахування коштів за такими платіжними дорученнями відбулося.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та уповноважених органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Як унормовано положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно з пунктом 11.5 Інструкції № 22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором міжбанком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити:дату і номер, назву, код платника та номер його рахунку, код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача, суму цифрами, призначення платежу, електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Аналогічна вимога представлена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у п. 2.4. зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, аналіз вказаних правових норм у сукупності свідчить, що при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування обов`язковим реквізитом електронного розрахункового документу є електронний підпис.
Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.
Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Водночас, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи зазначене правове регулювання, вбачається, що ініціювання грошового переказу розпочинається після надіслання банку належним чином оформленого платіжного документа з обов`язковим його скріпленням підписами уповноважених осіб. Відповідно, виключно після надходження належним чином оформленого платіжного документа у банка виникає обов`язок з його проведення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 826/6820/18.
Суд зазначає, що тлумачення статей 73, 77, 96 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.
З наведеного слідує, що надані заінтересованим кредитором ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» ТОВ «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» документи а саме: платіжні доручення № 213, 214, 245, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 255, 256, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264, 265, 266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273, 274 від 27.02.2017 не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки на підставі наданих заінтересованим кредитором документів заборгованість боржника не могла виникнути, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у національній валюті гривні (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь (№60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 (980) за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код: 32873378) на суму 1 455 675 254 ,00 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» (ідентифікаційний код 14289688) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 15 531,6 грн, дослідивши додані до них докази, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» є правонаступником Комунального підприємства «Одесаводоканал». Філія «Інфоксводоканал» не має статутсу юридичної особи та здійснює функції товариства, в тому числі представництва. Філія «Інфоксводоканал» здійснює діяльність від імені ТОВ «Інфокс» на підставі Статуту ТОВ «Інфокс» та положення про філію «Інфоксводоканал».
Отже, кредиторські вимоги ТОВ «Інфокс`в особі філії «Інфоксводоканал» ґрунтуються на підставі невиконання боржником зобов`язань, що виникли на підставі Договору на послуги водопостачання і водовідведення № 351/3 від 01.11.2000, Договору про приєднання від 20.10.2001, Додаткової угоди № 890/3 від 01.07.2010 до Договору на послуги водопостачання і водовідведення № 351/3 від 01.11.2000.
На підтвердження своїх вимог ТОВ «Інфокс`в особі філії «Інфоксводоканал» надав розрахунки водовідведення зливових стоків в період з 01.06.2021 по 01.05.2022, здійснений з урахуванням щомісячних довідок Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість опадів за період з червня 2021 року по квітень 2022 року за тарифами, затвердженими Постановами НКРЕКП від 16.12.2020 № 2499, № 2847 від22.12.2021.
06.06.2022 ТОВ «Інфокс`в особі філії «Інфоксводоканал» направив ПрАТ «Компанія «Райз» досудове попередження з вимогою сплатити заборгованість станом на 01.05.2022 у розмірі 15 531,6 грн, яка виникла у період з червня 2021року по квітень 2022 року. Розшифровка вказаної заборгованості надана в Акті звірки від 06.06.2022, доданого до досудового попередження.
Отже, відповідно до наданих заявником доказів, ПрАТ «Компанія «Райз» на користь ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» не погашено заборгованість у розмірі 15 531,6 грн.
На підтвердження заявлених грошових вимог ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» було надано до суду:
розрахунок суми боргу за період з 01.06.2021 по 01.05.2022, копії Договору про приєднання від 20.10.2001, Додаткової угоди № 890/3 від 01.07.2010 до Договору на послуги водопостачання і водовідведення № 351/3 від 01.11.2000, додатку № 1 до Договору № 890/3 від 01.07.2010, копії досудового попередження від 06.06.2022, акту звірки від 06.06.2022 № 1019737 та доказу їх направлення, розшифровка нарахування послуги водовідведення зливових стоків, копії актів № 131-ти від 27.01.2003, № 995-ти від 07.05.2003, копії довідок Гідрометцентру Чорного та Азовського морів про кількість опадів за період з 16.06.2021 по 18.04.2022, витяги з Постанов НКРЕКП № 2499 від 16.12.2020, № 2841, копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ "Інфокс", копія виписки з Єдиного державного реєстру стосовно філії "Інфоксводоканал", копія витягу зі Статуту ТОВ "Інфокс", копія витягу з Положення про філію "Інфоксводоканал".
Грошові вимоги ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до ПрАТ «Компанія Райз» розпорядником майна Ковальчуком М.М. розглянуті та відхилені у повному обсязі з підстав, що заборгованість ПрАТ «Компанія «Райз» перед ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» виникла після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Боржник письмового відзиву на заяву про кредиторські вимоги ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал`не надав.
Проаналізувавши зазначену заяву суд дійшов висновку про відмову у визнанні вимог кредитора, що обґрунтовано наступним.
Відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадження господарським судом.
Щодо грошових вимог ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» в розмірі 15 531,60 грн у вигляді заборгованості зі сплати отриманих послуг за період з 01.06.2021 по 01.05.2022, та 4 962,00 відшкодування витрат на оплату судового збору, слід зазначити, що вказаний борг та витрати з`явились після відкриття провадження у справі про банкрутство, тому є поточними вимогами.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» (ідентифікаційний код 14289688) на суму 15 531,60 грн.
Розглянувши заяву Рівненської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910077) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 8 744,00 грн, дослідивши додані до них докази, судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.03.2021 у справі № 910/628/20 (918/82/20) задоволено позовну заяву заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області до Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» на користь прокуратури Рівненської області судовий збір у розмірі 4 204, 00 грн.
Також заявник просить визнати грошові вимоги у розмірі 4 540,00 грн - витрати зі сплати судового збору у цій справі (№ 910/628/20).
Судом встановлено, що Рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2021 у справі № 910/628/20 (918/82/20) було постановлено після відкриття справи про банкрутство ПрАТ «Компанія «Райз» ухвалою суду від 26.02.2020 з відповідними правовими наслідками.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Крім того, грошові вимоги Рівненської обласної прокуратури з відшкодування судового збору в сумі 4 204 грн, який сплачено у справі № 910/628/20 (918/82/20), виникли також після відкриття провадження у справі про банкрутство, а саме: після 26.02.2020, а тому такі вимоги є поточними вимогами та не підлягають визнанню судом як конкурсні.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника Рівненської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910077) на суму 8 744,00 грн.
Розглянувши заяву компанії нерезидента України «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» (UKRLENDFARMSNG PLC), компанія зареєстрована 07.07.2008 за законодавством Республіки Кіпр за реєстраційним номером НЕ 233280 адреса: Куріакоу Матсі, 18 2 поверх, Егкомі, 2408, Нікосія, Кіпр з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2 244 948 441,23 грн, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.
26.06.2011 між компанією «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» та ТОВ «Будівельний комплекс 2006», ТОВ «Вороб`ївське - агро», ТОВ «Райз- Південь», ТОВ «Райз - Прикарпаття», ТОВ «Райз - Полісся», ТОВ «Райз - Цукор», ПрАТ «Райз - Максимко», ТОВ «Спецагропроект» та боржником ПрАТ «КОМПАНІЯ РАЙЗ» було укладено Внутрішньо груповий договір позики (Договір). За умовами цього Договору компанія УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС є Позикодавцем та погоджується надати позики кожному з позичальників у таких основних сумах, які можуть бути письмово запитані відповідним позичальником у позикодавця на сукупну суму до 600 000 000,0 дол. США (п. 2 Договору), а кожному з позичальників не може перевищувати 60 000 000 дол. США. Дата припинення Договору - 24.06.2016 (п. 1 Договору).
Позики мають бути надані позикодавцем на банківський рахунок, визначений для цього кожним із позичальників у письмовій формі.
Проценти по кожній позиці встановлюються на рівні від 9,8 % до 11% річних, в залежності від строку користування, які нараховуються з дати надання позики до дати повної сплати.
Договір набирає чинності по відношенню до кожного з Позичальників з моменту його реєстрації в Національному банку України щодо кожного з Позичальників, як буде підтверджено у кожному випадку реєстраційним свідоцтвом, виданим НБУ цьому Позичальнику (п. 14.1 .а Договору).
19.07.2011 в Національному банку України було здійснено державну реєстрацію Договору, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом № 14037.
Додатковою угодою № 1 від 18.07.2011 до Договору від 25.06.2011 було надано тлумачення термінам, які згадуються у Договорі.
Додатковою угодою № 2 від 15.02.2016 до Договору від 25.06.2011 було внесено зміни до п. 5 Договору - змінено порядок та розмір нарахування відсотків/процентів.
13.06.2016 в Національному Банку України було здійснено реєстрацію за № 14037/1 Додаткової угоди № 1 від 18.07.2011 та Додаткової угоди № 2 від 15.02.2016 до Договору, що підтверджується листом Національного Банку України вих. № 24-0006/50004 від 13.06.2016.
Додатковою угодою № 3 від 30.08.2017 до Договору від 25.06.2011 було внесено зміни до п. 1.1, а саме змінено термін дату припинення Договору (повернення суми позик) - продовжено до 31.12.2017 та змінено платіжні реквізити сторін Договору.
Доказів реєстрації Додаткової угоди № 3 від 30.08.2017 до Договору від 25.06.2011 у Національному Банку України кредитором не надано.
Як стверджує кредитор, на виконання умов Договору боржнику було надано позику у сумі 59 979 495,0 дол. США та сплачено боржником суму 12 054 236,48 дол. США.
19.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду від кредитора надійшла заява про збільшення грошових вимог за простроченими процентними платежами в розмірі 33 306 985,24 дол. США. Свою вимогу кредитор обґрунтовує тим, що кредитним договором та додатками до нього передбачались умови сплати відсотків та посилається на копію довідки ПАТ «КБ ПРИВАТ БАНК» від 07.04.2020 № Г-31.0.0.0/1 - 5067 щодо стану розрахунків за кредитною угодою від 25.06.2011 № б/н (обліковий запис в ІС НБУ «Кредитні договори з нерезидентами № 14037 від 19.07.2011»). Відповідно до вказаної довідки Договір від 25.06.2011 знаходиться на обслуговуванні в АТ «КБ ПРИВАТ БАНК» з 11.10.2017. За час обслуговування операцій за договором не проводилися. Як зазначено у вказаній довідці, згідно довідок, отриманих АТ «ПРИВАТБАНК» з попередніх обслуговуючих банків ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та АТ «УкрСибБанк», станом на 01.04.2020 заборгованість ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» перед кредитором за Внутрішньогруповим договором позики від 25.06.2011 складає 47 895 258,52 дол. США за основною сумою боргу, 33 306 985,24 дол. США за простроченими процентними платежами. Проценти розраховані до дати закінчення договору - 31.12.2019.
Крім того, 29.11.2023 кредитором було надано суду довідку АТ «ПУМБ» за № КНО -09.7.1.1/379 від 09/06/ЗАМІНА щодо стану розрахунків за кредитною угодою від 25.06.2011 № б/н. Відповідно до вказаної довідки Договір від 25.06.2011 знаходиться на обслуговуванні в АТ «ПУМБ». За час обслуговування операцій за договором не проводилися. Як зазначено у вказаній довідці, згідно довідок, отриманих АТ «ПУМБ» з попередніх обслуговуючих банків ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та АТ «УкрСибБанк», АТ «ПРИВАТБАНК» станом на 01.06.2023 заборгованість ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» перед кредитором за Внутрішньогруповим договором позики від 25.06.2011 складає 47 895 258,52 дол. США за основною сумою боргу, 3 329 255,36 дол. США за простроченими процентними платежами. Проценти розраховані до дати закінчення договору - 31.12.2019.
На підтвердження заявлених грошових вимог «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» було надано до суду копії: Внутрішньогрупового договору позики від 25.06.2011, Додаткової угоди 1 від 18.07.2011, Додаткової угоди 2 від 15.02.2016, Додаткової угоди 3 від 30.08.2017, копію реєстраційного свідоцтва № 14037, копію листа НБУ вих. № 24-0006/50004 від 13.06.2016, виписку боржника з відомостями про реєстрацію НБУ кредитного договору, копії платіжних доручень № 359 від 23.12.2011, № 195 від 15.05.2012, № 357 від 17.09.2012, № 435 від 30.09.2012, № 931 від 08.10.2013, № 690 від 14.03.2013, копії платіжних документів про перекази через систему SWIFT, копію довідки ПАТ «КБ ПРИВАТ БАНК» від 07.04.2020 № Г-31.0.0.0/1 - 5067, сертифікат НЕ 233280 про знаходження в реєстрі та місцезнаходження офісу компанії «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС», виданий Міністерством комерції, Промисловості і туризму Департамент реєстрації компаній (апостиль від 28.11.2018, від 28.08.2019), копію довіреності від 01.04.2020 представника «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» адвоката Чугунова М.В. (свідоцтво серія ЛВ № 000812 від 29.11.2017), копію довіреності представника «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» адвоката Войцехівського О.В. (свідоцтво серія ЧН № 00057 від 28.12.2018), оригінал довідки ФТ «Перший Український міжнародний банк» № КНО -09.7.1/379 від 09.06.2023.
Грошові вимоги «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» розглянуті розпорядником майна боржника Ковальчуком М.М. та визнані у повному обсязі.
Боржник - ПрАТ «Компанія РАЙЗ» борг повністю визнає, про що повідомив суд заявою від 16.10.2020.
Заставні кредитори АТ «УКРЕКСІМБАНК», Національний банк України (НБУ), АТ «ОЩАДБАНК» та ЕКСІМБАНК Сполучених Штатів, які є учасниками справи та наділені правами кредитора подавати заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів у справі, надали свої заперечення проти визнання вимог кредитора «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» у повному обсязі та просили відмовити у визнанні вимог кредитора.
Кодексом України з процедур банкрутства встановлено, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави (іпотеки) надає заставодержателю певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника (Постанова Верховного суду у справі № 910/4475/19від 16.07.2020).
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (скорочене найменування - АТ «УКРЕКСІМБАНК) як забезпечений кредитор надав суду заперечення щодо визнання вимог з наступних підстав.
Як стверджує АТ «УКРЕКСІМБАНК, подана іноземною юридичною особою «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» заява з грошовими вимогами до боржника не відповідає вимогам ч. 1 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 45 Кодексу України, оскільки, на його думку, іноземна юридична особа «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» не подала господарському суду документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо), а відтак подана іноземною юридичною особою «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» заява з грошовими вимогами до боржника не підлягає розгляду судом у попередньому засіданні.
Окрім того, заставний кредитор звертає увагу суду на те, що, за змістом заяви іноземної юридичної особи «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» від 28.03.2020 з грошовими вимогами до боржника, іноземна юридична особа «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» надавала боржникові в позику кошти в період з 21.07.2011 по 24.12.2014 включно, тобто поза межами строку позовної давності. Тобто, на думку заставного кредитора станом на момент заявлення іноземною юридичною особою «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» даних вимог позовна давність спливла, доказів переривання позовної давності заявником або поважності причин пропуску позовної давності не надано і тому АТ «Укрексімбанк» заявляє про застосування позовної давності до вимог іноземної юридичної особи «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» до боржника.
Також заставні кредитори стверджують, що з матеріалів заяви «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що господарські операції між ним і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС», ПрАТ «Райз-Максимко» «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Отже, компанія «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», які підконтрольні ОСОБА_6 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.
На думку заставних кредиторів, компанія «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» господарському суду не надано допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів перерахування грошових коштів боржнику, оскільки з матеріалів заяви кредитора вбачається, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, зокрема, на підтвердження переказу грошових коштів на рахунки боржника, які відкриті у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», цим кредитором подані лише копії платіжних доручень, які завірені печатками самого підприємств, а не банком і не можуть розглядатися судом як належні докази.
На обґрунтування своїх тверджень заставні кредитори посилались на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
На переконання заставних кредиторів, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Представник Компанії «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» у своїх запереченнях наголосив на тому, що не зважаючи на те, що «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» є заінтересованою особою стосовно боржника, це не може бути підставою для обмеження будь-яких його прав і обов`язків як кредитора ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».
Також кредитор «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» вважає, що надані ним докази, а саме: платіжні документи, перекази грошових коштів за якими, за твердженням заявника, здійснювались за допомогою систем дистанційного обслуговування, відповідають вимогам статей 78, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши міркування учасників судового процесу та ретельно вивчивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив таке.
Суд наголошує, що під час розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника судом в порядку ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України було зобов`язано всіх кредиторів надати оригінали доказів, які були додані до заяв про грошові вимоги кредиторів.
Компанія «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» оригінали документів, доданих на підтвердження кредиторських вимог, не надала.
Боржник оригінали цих документів надати відмовився.
Отже, суд розглянув заяву про грошові вимоги «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» за наявними в справі матеріалами.
При поданні заяви із грошовими вимогами до боржника компанія «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» надала суду копії документів (письмових доказів). Про наявність у неї або іншої особи оригіналу письмового доказу не зазначила, як того вимагає ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що 09.04.2020 компанією «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» було подано заяву про кредиторські вимоги. 18.04.2023 до суду надійшли документи, які підтверджують правосуб`єктність за відповідним іноземним законом: сертифікат НЕ 233280 про знаходження в реєстрі та місцезнаходження офісу компанії «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС», виданий Міністерством комерції, Промисловості і туризму Департамент реєстрації компаній (апостиль від 28.11.2018, від 28.08.2019), завірений печаткою Міністерства Юстиції та Громадського порядку Республіки Кіпр, а також довіреність представника «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» Войцехівського О.В. Судом (суддя Яковенко А.В.) постановлено Ухвалу від 29.10.2020, якою було прийнято заяву «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» про визнання кредитором боржника.
Стосовно твердження заставного кредитора про сплив строку позовної давності за Договором внутрішньогруповий позики б/н від 25.06.2011 суд зазначає, що відповідно до вимог закону, а саме ст. 256 Цивільного кодексу України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності. Тобто такі випадки, до яких позовна давність не застосовується судом, оскільки відсутня відповідна заява сторони у спорі. Без заяви сторони у спорі позовна давність судом за власною ініціативою застосовуватись не може за жодних обставин (Постанова КЦС ВС від 28.11.2018 у справі № 753/12382/15-ц).
Оскільки АТ «УКРЕКСІМБАНК не є стороною у Договорі внутрішньо груповий позики б/н від 25.06.2011, а сторони вказаного Договору компанія УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» та ПрАТ «Компанія РАЙЗ» не заявляли клопотань щодо застосування строків позовної давності, то аргументи заставного кредитора не беруться судом до уваги.
Суд зазначає, що дійсно, на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, компанія «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» була юридичною особою, разом з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_6, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Також беззаперечним є факт, що господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ «КБ» «Фінансова ініціатива» є ТОВ «Інвест-Сервіс».
Відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ «Інвест-Сервіс» належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефеціаром якої відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_6.
Крім того, іноземна юридична особа «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС», ПрАТ «Райз-Максимко», «Український дистрибуційний центр» є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ «Компанія «Райз» за 2014-2017 роки.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства, визначає, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство як кредитора ( певними обмеженнями у процедурах голосування). Тож, суд погоджується із доводами «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС», що лише сам факт, що «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором.
Проте, враховуючи те, що компанія «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» є заінтересованою особою стосовно боржника на момент виникнення заявлених вказаними кредитором грошових вимог, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або розпорядником майна арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Така позиція суду ґрунтується на сталій судовій практиці, відображеній, зокрема, у Постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Отже, незалежно від визнання (не визнання) вимог кредитора боржником та розпорядником майна боржника, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21).
При поданні заяв із грошовими вимогами до боржника заявник надав до суду копії платіжних документів.
Боржник наявність боргу визнав, але оригінали первинних документів для огляду надати відмовився.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази виконання кредитором зобов`язання щодо перерахування грошових коштів на користь боржника за Договором внутрішньогруповий позики б/н від 25.06.2011, судом встановлено, що кредитором не було надано належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. ст. 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України.
Документи, які надані кредитором і трактуються ним як доказ перерахування грошових коштів, не можуть бути прийняті судом, оскільки відомості, які вони містять, викладені англійською мовою, а відповідно до ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Крім того, кредитором компанією «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» було надано копії платіжних доручень № 359 від 23.12.2011, № 195 від 15.05.2012, № 357 від 17.09.2012, № 435 від 30.09.2012, № 931 від 08.10.2013, № 690 від 14.03.2013.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
Відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 254 від 18 червня 2003 року, переказ коштів підтверджується випискою
За приписами п. п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредитора у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» може бути лише виписка з особового рахунку, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Виписки з особових рахунків, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могли б підтвердити здійснення господарських операцій та існування боргу, надані не були.
Господарські операції кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).
21.05.2019 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та Делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. Відтак, судом було витребувано докази здійснення господарських операцій безпосередньо у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на виконання Ухвали суду від 29.11.2023 та Ухвали суду від 28.02.2024, якою витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписку за банківським рахунком № 2600700110172 в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» (цифровий код валюти « 980») за період з дати відкриття по дату закриття рахунку, з якого Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201) здійснювалися платежі на користь його контрагентів (списання коштів), а також на який здійснювалися оплати (зарахування коштів) від резидентів України на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (ідентифікаційний код 13980201) надав відповідь ( №60-1058/24 від 31.01.2024 та №60 -3178/24 від 20.03.2024), у якій зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019. За даними ЄОІС в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» по рахунку № 2600700110172 за період запровадження тимчасової адміністрації у банку, а саме: з 24.06.2015 по 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Згідно архівних даних операційних систем ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» у клієнта ПрАТ «Компанія Райз» (ідентифікаційний код 13980201) по рахунку № 2600700110172 за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.
Довідки ПАТ «КБ ПРИВАТ БАНК» від 07.04.2020 № Г-31.0.0.0/1 - 5067 та АТ «ПУМБ» за № КНО -09.7.1.1/379 від 09/06/ЗАМІНА щодо стану розрахунків за кредитною угодою від 25.06.2011 № б/н, які надані кредитором також не можуть бути прийняті судом як доказ існування заборгованості, оскільки дані, наведені у вказаних довідках містять протиріччя у сумах заборгованості.
Також суд зазначає, що матеріали справи не містять розрахунку суми прострочених відсотків, які були заявлені кредитором.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредитором боржника компанії «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» (UKRLENDFARMSNG PLC, компанія зареєстрована 07.07.2008 за законодавством Республіки Кіпр за реєстраційним номером НЕ233280 адреса Куріакоу Матсі, 18 2 поверх, Егкомі, 2408, Нікосія, Кіпр) на суму 2 244 948 441,23 грн.
Згідно ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:
- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;
- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
- дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;
- дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Отже, суд вважає за можливе закрити попереднє засідання у справі та визначити дату підсумкового судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. ст. 73-79, 86, 233- 236, 254-256 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Визнати кредиторами Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (ідентифікаційний код 13980201):
Національний Банк України (ідентифікаційний код 00032106) на загальну суму 2 070 607 255,74 грн, а саме 2 070 551 253,74 грн. - як такі, що забезпечені заставою майна, 4 204,00 грн - перша черга; 51 798, 00 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника. Внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів підлягають відомості про майно, яким забезпечено грошові вимоги Національного Банку України:
1) цех дозбирання інв. № 1, літ. А-2, загальною площею 1134,2 кв. м; матеріально технічний склад інв. № 2, літ. К, загальною площею 1 361,0 кв. м; прохідна інв. № 137, літ. О, загальною площею 11,9 кв. м; гараж інв. № 139, літ. Л, загальною площею 49,4 кв. м; склад для зберігання цементу інв. № 143, літ. В, загальною площею 214,9 кв. м; прибудова для утримання сільгоспмашин інв. № 144, літ. Г, загальною площею 79,2 кв. м, що розташовані за адресою: Запорізька обл., Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, 4б, що належить ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі свідоцтва про право власності серія САЕ № 170356 від 10.05.2011, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької обл.; - нежиле приміщення, літ. Б, загальною площею 120,6 кв. м, що розташоване за адресою: Запорізька обл., Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, 4б, приміщення 1, що належить ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі свідоцтва про право власності серія САЕ № 170354 від 10.05.2011, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької обл.; - побутове приміщення, літ. Б-2, загальною площею 10,8 кв. м, що розташоване за адресою: Запорізька обл., Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, 4б, що належить ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі свідоцтва про право власності серія САЕ № 170355 від 10.05.2011, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької обл., що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 10.06.2014, укладеним між Національним банком та ПрАТ «Компанія «Райз», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчук В. В., зареєстрованим в реєстрі за номером 1848,
2) виробничі будівлі, що розташовані за адресою - Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свердлова, 1 та складаються з таких об`єктів: контора, літ. А-1, загальною площею 142,0 кв. м; прохідна, літ. Б-1 - 11,1 кв. м; вольєр для собак, літ. В-1 - 26,8 кв. м; склад № 6, літ. Г-1 - 996,8 кв. м; склад № 5, літ Д-1 - 999,8 кв. м; вбиральня, літ. Д; зерносклад № 4 , літ. Е-1 - 1039,1 кв. м; мехмайстерні Е`-1, 121,6 кв. м.; склад №3, Ж-1, 989,7 кв. м., склад №9, З-1, 1082,6 кв.м.; зерносклад № 1; архів, літ. І-1 - 924,7 кв. м; зерносклад № 2, літ. К-1 - 1 061,6 кв. м; навіс, літ. Л-1 - 867,9 кв. м; склад № 7; кімната прийому їжі, літ. М-1 1 224,6 кв. м; будівля млина, літ. М'-4 - 363,3 кв. м; склад № 8, літ. Н-1 - 1 203,4 кв. м; бокс автомобільний, літ. О-1 - 135,4 кв. м; душеві, котельня, літ. П-1, Р-1 - 118 9 кв. м; вбиральня, літ. Т; приймально-очисний відділ, літ. Х-1 - 29,9 кв. м; приймальна вежа складу № 1-2, літ. Ц-3 - 165,2 кв. м трансформаторний кіоск, літ. Ч; норійна вишка складу № 8, літ. Ш-3 - 27,5 кв. м; крупоцех, літ. Э; будівля вагової, літ. Ю-1 - 27,4 кв. м; зерносушильний комплекс, літ. Я-2, Я` - 73,6 кв. м; огорожа, 1-6; залізнична колія, 7; навіс для залізничних вагів, 8; пожежне водоймище, 9-75 куб. м; огорожа ПММ, 10; постамент ГУАР-30, 11; замощення, 12; гараж на 1 машину, літ. У-1 - 20,0 кв. м; електроцех, літ. С, С'-І - 60,1 кв. м; трансформаторна будка, літ. Ф-1 - 48,1 кв. м, що належить на праві власності ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.09.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Романовським Б. П., за реєстровим номером 5381;
3) нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 2311000000:01:043:0031, площею 2,5627 га, яка передана в оренду Токмацькою міською радою Іпотекодавцеві на підставі Договору оренди землі від 16 липня 2013 № 65, строк оренди до 31 грудня 2018 року, яке с предметом іпотеки за Іпотечним договором від 10.06.2014, укладеним між Національним Банком та ПрАТ «Компанія «Райз», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В.В. 10.06.2014 та зареєстрованим в реєстрі за № 1848. а саме: на комплекс, загальною площею 583,5 кв. м, що складається з: Вагова, Б, 23,6 кв. м; Гараж. В, 94,9 кв. м; Майстерня Д, 14,6 кв. м; Склад, Е, 177,1 кв. м; Склад, Ж, 273,3 кв. м; Вбиральня. 3; Огорожа 1; Залізнична дорога 2; Ворота 3, який знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Токмак, вулиця Куйбишева, будинок 47, що належить Іпотекодавцеві на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Запорізької області Чернявським В.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3132. Предмет іпотеки зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно Державним реєстратором нерухомого майна Реєстраційної служби Токмацького міського управління юстиції у Запорізькій області Салогуб О.М. 06 червня 2013 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 76495523110, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 червня 2013 року, індексний номер 4480209.
- Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (ідентифікаційний код 00032129) на загальну суму 1 501 198 698,57 грн, а саме 4 204,00 грн - перша черга; 417 521 530,66- четверта черга з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів підлягають відомості про майно на суму 1 083 672 963,91 грн відповідно до Іпотечного договору № 787/31/6-3 від 30.01.2014 (зі змінами та доповненнями), посвідченого 30.01.2014 Мойсеєнко Т.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за реєстровим № 89, яким забезпечено грошові вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до боржника, а саме:
1) об`єкти нерухомості, які розташовані за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вулиця Старобілоруська, будинок 71, кадастровий номер 7410100000:01:022:0074:
адміністративна будівля з прибудовою літера А-1, літера А1-1, літера а, загальною площею 479,9 кв. м; виробничий корпус з прибудовами літера Б-1, літера Б2-2, літера Б1-10 загальною площею 7 985,4 кв. м; прачечна літера В-1 загальною площею 117,6 кв. м; склади літера Г, літера Г1-1 загальною площею 252,6 кв. м; дільниця з прибудовою літера Д-1, літера Д1-1, літера Д2-1 загальною площею 333,8 кв. м; склад літера Е-1 загальною площею 710,3 кв. м; жироловка літера М-1загальною площею 98,8 кв. м; жироловка Ї-1 загальною площею 34,6 кв. м; очисні споруди літера Л-1 загальною; площею 149, 8 кв. м; гаражі з прибудовами літера Ж-1, літера Ж1-1, загальною площею 262,2 кв. м; котельня літера З-1 загальною площею 579,3 кв. м; цех літера О-1 загальною площею 80,5 кв. м; прорабська літера С-1 загальною площею 28,1 кв. м; навіс літера О1, літера о 7; майстерня - склад літера Р-1 загальною площею 917,7 кв. м; склад літера Т-1 загальною площею125,4 кв. м; склад літера Ш-1 загальною площею 127,4 кв. м; гараж літера Ч-1 загальною площею 115,1 кв. м; склад літера Щ-1, загальною площею 11,0 кв. м; трансформаторна підстанція літера У-1 загальною площею 41,32 кв. м; трансформаторна підстанція літера Ф-1, загальною площею 83,4 кв. м; склади літера Ц, літера Ц1, літера Ц2 загальною площею 356,4 кв. м; вбиральня літера І-1, загальною площею 34,4 кв. м, басейн літера 1; навіси літера 2-5, насосна - компресорна літера Ю-1, літера Ю1-1 загальною площею 83,3 кв. м; навіси літера ю, літера ю1; ДТФ, склад, дробильня літера Й-1, літера Й1-1, літера Й2-1 загальною площею 431,5 кв. м; склад літера Х-1, загальною площею 149, 2 кв. м.
2) земельна ділянка кадастровий номер 7410100000:01:022:0074, яка розташована за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вулиця Старобілоруська, будинок 71, загальною площею 4,5337 га;
- Акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ» (ідентифікаційний код: 00032112) на загальну суму 3 994 143 631,97 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 539 572 195,54 грн - четверта черга, 236 523 165,97 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника»;.
Внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів підлягають відомості про майно, яким забезпечено грошові вимоги Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ» до боржника на суму 3 218 044 066,46 грн, а саме:
1. Іпотечним договором від 28.11.2008 № 151208Z136, а саме:
- комплекс, що розташований за адресою: Одеська обл., Саратський р-н, с.м.т Сарата, вул. Заводська, буд. 2, та складається з: адмінбудівля літера - А, загальною площею 214,0 кв. м; мехмайстерня літери - ББ1, загальною площею 673,6 кв. м; склад літера - В, загальною площею 1 012,0 кв. м; прохідна, літера - Г, загальною площею 17,3 кв. м, заправочна, літера - Д, загальною площею 5,8 кв. м; вбиральня, літера - Е, загальною площею 4,9 кв. м; сарай, літера - Ж, загальною площею 5,5 кв. м; надвірні споруди № 1-17; інші споруди I-XVII;
- нежитлова будівля, киснева станція, що розташована за адресою: Одеська обл., Саратський р-н, с.м.т. Сарата, вул. Заводська, буд. 2 «А», та складається з: киснева станція, літери - АА1, загальною площею 172,5 кв. м; надвірні споруди № 1-2; Інші споруди І;
2. Іпотечним договором від 14.02.2008 № 151208Z19, а саме: комплекс, склади тютюнової сировини з легких металевих конструкцій, що розташований за адресою: Чернігівська обл., Бобровицький р-н, с. Новий Биків, вул. Промислова, буд. 2 (два): склад тютюну № 1, літера - А, загальною площею 3 567,2 кв. м; склад тютюну № 2, літера - Б, загальною площею 1 795,8 кв. м; будівля охорони, літера - В, загальною площею 3,2 кв. м; гараж, літера - Г, загальною площею 87,5 кв. м; насосна станція, літера - Е, загальною площею 32,5 кв. м; трансформаторна станція, літера - Ж, загальною площею 11,0 кв. м; контора, літера - З, загальною площею 85,2 кв. м; пожежний резервуар № 1; пожежний резервуар № 2; залізнична колія № 3; огорожа № 4-7.
3. Іпотечним договором від 14.02.2008 № 151208Z14, а саме: нерухоме майно, майновий комплекс, що Конотопським БТІ іменується як підприємство, що розташований за адресою: Сумська обл., м. Конотоп, вул. Сумська, буд. 24: адмінпобутовий корпус, літера - А, загальною площею 1755,0 кв. м; овочесховище, літера - Б, загальною площею 44,5 кв. м; гараж, літера - В, загальною площею 94,5 кв. м; майстерня, літера - Г, загальною площею 1256,5 кв. м; трансформаторна, літера - Д, загальною площею 49,8 кв. м; обмінний пункт, літера - З, загальною площею 239,6 кв. м; котельня, літера - Е, загальною площею 342,8 кв. м; склад-гараж, літера - К, загальною площею 67,7 кв. м; склад міндобрив, літера - Л, загальною площею 3242,5 кв. м; АЗС, літера - И, загальною площею 43,7 кв. м; насосна, літера - С, загальною площею 59,0 кв. м; КНС, літера - Т; вбиральна, літера І; насосна, літера - Ж, загальною площею 11,1 кв. м; залізнична колія, літера - І; склад, літера - М, загальною площею 2372,5 кв. м; огорожа, літера - N.
4. Іпотечним договором від 30.06.2010 № 151210Z50, а саме:
- комплекс, що розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Межівський р-н, с.м.т. Межова, вул. Кутузова, буд.18, а саме: адміністративно-побутовий корпус, літера - А, загальною площею 610,4 кв. м; гараж на 6 боксів, літера - Б, загальною площею 530,8 кв. м; будівля складу літера - Г, загальною площею 347,1 кв. м; будівля котельні, літера - К, загальною площею 138,4 кв. м; будівля автозаправки, літера - Е, загальною площею 27,7 кв. м; туалет літера - Т;
- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Сумська обл., Сумський р-н, с.м.т. Степанівка, вул. Заводська, буд. 1, а саме: адміністративна будівля, літера - А, загальною площею 415,4 кв. м; станція, літера - В, загальною площею 382,9 кв. м; склад, літера - Г, загальною площею 1385,7 кв. м; склад, літера - Д, загальною площею 2064,1 кв. м; вагова, літера - Б, загальною площею 232,0 кв. м; резервуар, літери - І І І; Огорожа № 1-6;
- нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Херсонська обл., Генічеський р-н, м. Генічеськ, вул. Леніна, буд. 103, а саме: диспечерська з підвалом, літера - А, загальною площею 246,1 кв. м; прохідна, літера - Б, загальною площею 22,8 кв. м; ангар, літера - Д, загальною площею 864,0 кв. м; склад, літера - З, загальною площею 784,1 кв. м; зварювальний цех, літера - И, загальною площею 352,2 кв. м; побутова будівля з тамбурами, літера - К, загальною площею 360,7 кв. м; транформаторна, літера - Л, загальною площею 45,7 кв. м; гараж, літера - М, загальною площею 1223,9 кв. м; майстерня, літера - Н, загальною площею 130,9 кв. м; вбиральня літера - О, загальною площею 9,7 кв. м; котельня, літера - П, загальною площею 140,8 кв. м; вбиральня, літера - Ж; споруди № 1, 3-6.
5. Іпотечним договором від 28.03.2006 № 15106Z112, а саме: нерухоме майно - комплекс виробничої бази на земельній ділянці селищної ради, що розташований за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р-н, с.м.т. Нова Водолога, вул. Залізнична, буд. 1а: адмінбудівля, літера - А-3, загальною площею 271,2 кв. м; мансарда, літера - А-3, загальною площею 161,5 кв. м; котельня, літера - а, загальною площею 23,5 кв. м; вольєр, літера - Б; котельня, літера - В, загальною площею 337,3 кв. м; побутове приміщення, літера - В-1, загальною площею 278,8 кв. м; топочна, літера - в, загальною площею 26,1 кв. м; навіс, літера - в2; підстанція, літера - Г; дизельна, літера - Д; вбиральна, літера - Е; заправка, літера - Ж; склад та приміщення для охорони, літера - Ж-2; склад, літера - З; склад, літера - К, загальною площею 871,2 кв. м; склад-навіс, літера - К-1; склад, літера - Л, загальною площею 856,1 кв. м; склад, літера - М, загальною площею 446,4 кв. м; склад, літера - Н, загальною площею 1033,4 кв. м; побутове приміщення, літера - Н-1; склад, літера - О, загальною площею 759,2 кв. м; склад, літера - П, загальною площею 917,2 кв. м; склад, літера - Р, загальною площею 752,0 кв. м; склад, літера - Р-1, загальною площею 118,0 кв. м; склад, літера - С, загальною площею 917,2 кв. м; склад, літера - Т, загальною площею 759,5 кв. м; склад, літера - Т-1, загальною площею 118,0 кв. м; склад, літера - Ф, загальною площею 917,2 кв. м; склад для тари, літера - Х, загальною площею 441,3 кв. м; виробничо-побутове приміщення, літера - Я-3, загальною площею 401,3 кв. м; склад-теплиця, літера - Я-2, загальною площею 275,1 кв. м; погріб, літера - Я-1; ГРП з газопроводом, літера - І, вбиральна, літера - Й; водяна вежа з свердловиною, літера - Ч; прожекторна, літера - Ч1; пожежний резервуар, літера - К2; зливна яма, літера - Ш; басейн для води, літера - Щ; залізничний шлях, літера - І; огорожа, літера - N; огорожа, літера - N 1; огорожа, літера - N 2; ворота, літера - N 3; ворота, літера - N 4; ворота, літера - N 5; ворота, літера - N 6; ворота, літера - N 7; ворота, літера - N 8; ворота, літера - N 9.
6. Іпотечним договором від 28.03.2006 № 15106Z113, а саме: нерухоме майно - комплекс, що розташований за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 33: адмінбудівля, літера А, загальною площею 464,7 кв. м; вагова, літера - Б, загальною площею 91,5 кв. м; склад, літера - М, загальною площею 345,9 кв. м; навіс-автоваги площею забудови 59,6 кв. м, літера - В; електрозарядна, літера - К, загальною площею 118,3 кв. м; склад, літери - Є, Є1, загальною площею 699,3 кв. м; склад, літера - О, загальною площею 450,5 кв. м; ангар, літера - Р, загальною площею 360,4 кв. м; електропідстанція площею забудови 64,8 кв. м, літера - З; туалет площею забудови 4,6 кв. м, літера - Н; навіс площею забудови 156,3 кв. м, літера - Д; навіс площею забудови 82,6 кв. м, літера - Ж; електрозарядна, літера - И, загальною площею 19,8 кв. м; навіс площею забудови 75,0 кв. м, літера - Л; огорожа, № 1, 2; мостіння, літера - І, кран, № 4; Бомбосховище, № 5.
7. Іпотечним договором від 28.03.2006 № 15106Z111, а саме: нерухоме майно - нежилі приміщення, включаючи інженерно-технічні комунікації, що розташовані за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Копистин, вул. Чапаєва, буд. 16, а саме:
- нежилі приміщення: адмінбудинок, літера А-3, загальною площею 1324,4 кв. м; прохідна, літера - Б, загальною площею 20,5 кв. м; піднавіс для сільськогосподарських машин, літера - В, загальною площею 1160,3 кв. м; Котельня, літера - Г, загальною площею 221,1 кв. м; складське приміщення, літера - Д, загальною площею 3460,1 кв. м; тепловозне депо, літера - Е, загальною площею 160,2 кв. м; побутові приміщення, літера - Ж, загальною площею 118,1 кв. м; виставочний павільйон, літера - І, загальною площею 359,1 кв. м;
- інженерно-технічні комунікації: під`їзні залізнодорожні колії; площадки а/бетонні; огорожа; пожежне водосховище; водопровід, каналізація.
8. Іпотечним договором від 27.11.2008 № 151208Z196, а саме: нерухоме майно - виробничий комплекс, що розташований за адресою: Хмельницька обл., Білогірський р-н, с.м.т. Білогір`я, вул. Залізнична, буд. 5, а саме: адмінбудинок, літера - А-1, загальною площею 122,5 кв. м; прохідна, літера - В, загальною площею 10,0 кв. м; гараж з прибудовами, літера - Г, загальною площею 125,6 кв. м; електромайстерня з прибудовою, літера - Д, загальною площею 35,2 кв. м; склад, літера - Е, загальною площею 156,5 кв. м; склад, літера - Є, загальною площею 281,7 кв. м; склад з рампами, літера - Ж, загальною площею 1 518,8 кв. м; склад, літера - З-2, загальною площею 397,2 кв. м; майстерня, літера - И-2, загальною площею 744,8 кв. м; заправка, літера - І, загальною площею 17,9 кв. м; вбиральня, літера - Ї, загальною площею 4,1 кв. м; погріб, літера - К, загальною площею 10,2 кв. м; огорожа, літера - N, загальною площею 130,6 кв. м.
9. Іпотечним договором від 28.03.2006 № 15106Z110, а саме: на нерухоме майно - нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Біла Криниця, вул. Рівненська, буд. 114: нежитлова будівля, будівля адміністративно-технічного центру, загальною площею 3 301,3 кв. м; нежитлова будівля, будівля побутового блоку, загальною площею 178,1 кв. м; нежитлова будівля, будівля автозаправочної станції, загальною площею 28,1 кв. м.
10. Іпотечним договором від 22.06.2009 № 151209Z74, а саме:
- будівлі та споруди: що знаходиться за адресою: Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Наталівка, вул. Гранітна, буд. 1, а саме: будівля їдальні інв. № 86, літера - Ж, загальною площею 308,5 кв. м; Підвал-склад для зберігання овочів, літера - Р; головний корпус інв. № 134, літера - А-3, загальною площею 9417,0 кв. м; бетонозмішувальний вузол з галереєю інв. № 160, літера - А2-2, загальною площею 73,2 кв. м; бетонозмішувальний вузол з галереєю інв. № 160, літера - А1-4, загально площею 451,4 кв. м; навіс з естакадою, літера - Ф; навіс з естакадою, літера - Ф1; склад заповнювачів інв. № 162, літера - Г, загальною площею 326,3 кв. м; склад цементу інв. № 101, літера - М, загальною площею 118,8 кв. м; склад цементу інв. № 101, літера - Н, загальною площею 180,9 кв. м; навіс, літера - Ф2; навіс, літера - Ф3; ремонтно-механічний цех інв. № 124, літера - З, загальною площею 677,0 кв. м; відкритий склад-навіс, літера - Ф4; будинок для тепловозу, літера - Б, загальною площею 50,8 кв. м; компресорна інв. № 249, літера - И, загальною площею 481,6 кв. м; трансформаторна підстанція, літера - Ц; адміністративно-побутовий корпус з об`єктом ГО інв. № 81, літера - О-2, загальною площею 883,4 кв. м;
- комплекс, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Маньківський район, с. Вікторівка, вул. Космодем`янської Зої, буд. 35а, а саме: склад ядохімікатів, літера Б, загальною площею 1766,1 кв. м; зерновий склад, літера В, загальною площею 511,3 кв. м; вагова з навісом, літера Г, загальною площею 21,3 кв. м; вартова, літера Д, загальною площею 5,9 кв. м; підсилювальна станція, літера Е, загальною площею 14,5 кв. м; підсилювальна станція, літера З, загальною площею 4,9 кв. м; адмінприміщення, літера А, загальною площею 416,7 кв. м; погріб, літера А, загальною площею 36,6 кв. м; вбиральня, літера Є; навіс, літера Ж.
11. Іпотечним договором від 22.11.2007 № 151207Z163, а саме: нерухоме майно - комплекс, що розташований за адресою: Запорізька обл., м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 136, а саме: склад насіння, літера Б, загальною площею 1 964,92 кв. м; вбиральня, літера - В; адмінбудівля, літера - Г, загальною площею 294 кв. м; гараж, літера - Д, загальною площею 1 355,94 кв. м; котельня, літера - Ж, загальною площею 116,58 кв. м; ангар, літера - И, загальною площею 536,55 кв. м; склад, літера - К, загальною площею 150,64 кв. м; склад ядохімікатів, літера - Л, загальною площею 108 кв. м; паркан, № 1; тамбур, літера - ж1; вбиральня, літера - М.
12. Іпотечним договором від 22.11.2007 № 151207Z142, а саме: на нерухоме майно - комплекс, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Білозір`я, 3 км. (третій кілометр) траси Черкаси-Дубіївка: контора, літери - А,а, загальною площею 198,1 кв. м; лабораторія, літери - Б,б, загальною площею 125,9 кв. м; прохідна, літера - Г, загальною площею 15,7 кв. м; склад, літери - Д,д,д', загальною площею 1084,5 кв. м; навіс, літера - К; вбиральня, літера - Е; склад, літера - В, загальною площею 2201,3 кв. м; підстанція, літери - тп; господарча будівля, літери - О, загальною площею 19,3 кв. м; огорожа, № 1-2; замощення, літера - І.
13. Іпотечним договором від 16.09.2011 № 151211Z112, а саме:
- нежитлова будівля, склад мінеральних добрив, пункт розгрузки мінеральних добрив, що розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., Апостолівський р-н, м. Апостолове, вул. Каманіна, буд. 1: склад мінеральних добрив, літера Б, загальною площею 589,0 кв. м; пункт розгрузки мінеральних добрив, літера - В; ворота № 1; огорожа № 2; замощення, літера - І; замощення, літери - ІІ;
- адміністративна та господарська будівлі хімлабораторії, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівський р-н, м. Апостолове, вул. Каманіна, буд. 1к: адміністративна будівля, літера - Б, загальною площею 44,4 кв. м; господарська будівля, літера - В, загальною площею 62,3 кв. м.
14. Іпотечним договором від 22.03.2010 № 151210Z26, а саме: комплекс - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Новопілля, вул. Дніпропетровська, 7, а саме: адміністративна будівля, літера - А-2, загальною площею 180,3 кв. м; прохідна, літера - Б, загальною площею 20,1 кв. м; матеріальний склад, літера - В, загальною площею 137,9 кв. м; цех ТО та будівля мийки автотранспорту, літера - Г, загальною площею 251,2 кв. м; склад-накопичувач, літера - Д, загальною площею 236,6 кв. м; рихтовочний цех, літера - Е, загальною площею 254,3 кв. м; басейн № І; замощення № ІІ, загальною площею 3 721,0 кв. м; огорожа, ворота № 1, 2, загальною площею 834,4 кв. м.
15. Іпотечним договором від 18.11.2010 № 151210Z46, а саме: комплекс будівель та споруд, що розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 14, а саме: будівля контори, літера - А-2, загальною площею 445,0 кв. м; гараж металевий для а/м ГАЗ-24, літера - Б, загальною площею 61,0 кв. м; будівля механічної майстерні, літера - В, загальною площею 807,5 кв. м; компресорна, літера - Е, загальною площею 53,2 кв. м; будівля складу № 3, літера - Ж, загальною площею 1181,8 кв. м; будівля складу № 2, літера - З, загальною площею 1159,9 кв. м; магазин «Посередник», літера - И-2, загальною площею 520,8 кв. м; будівля магазину «Колос», літера - К, загальною площею 73,8 кв. м; бокс для автомобілів, літера - Л, загальною площею 57,9 кв. м; будівля механізованого складу, літера - М, загальною площею 3295,7 кв. м; склад металевий № 11, літера - Н, загальною площею 122,7 кв. м; будівля оздоровчого комплексу, літера - С, загальною площею 246,2 кв. м; будівля їдальні з харчоблоком, літера - Т, загальною площею 336,5 кв. м; будівля заправки, літера - У, загальною площею 455,2 кв. м; тарна майстерня, літера - Ф, загальною площею 547,2 кв. м; будівля утепленого складу, літера - Х, загальною площею 6177,0 кв. м; будівля АСУ, літера - Ч, загальною площею 1589,2 кв. м; будівля КПП, літера - Щ-2, загальною площею 252,5 кв. м; будівля побутового корпусу, літера - Ц, загальною площею 1319,0 кв. м; насосна, літера - П, загальною площею 82,9 кв. м; протипожежний резервуар, літера - О, загальною площею 145,2 кв. м; асфальтне покриття №І; літня площадка № ІІ; під`їзний тупик № ІІІ; підкранові шляхи № IV; огорожа № 1-6.
16. Іпотечним договором від 03.03.2009 № 151209Z35, а саме: комплекс, що розташований за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачеве, вул. Фурманова, буд. 21, а саме: контора, літера - А, загальною площею 454,70 кв. м; склад, літера - Б, загальною площею 1317,30 кв. м; склад, літера - В, загальною площею 1299,20 кв. м; склад-контора, літера- Г, загальною площею 483,00 кв. м; навіс, літера - Ґ; склад-навіс, літера - Е, загальною площею 510,60 кв. м; склад, літера - Ж, загальною площею 550,90 кв. м; склад, літера - И, загальною площею 491,80 кв. м; склад, літера - Л, загальною площею 693,40 кв. м; прохідна, літера - М, загальною площею 31,10 кв. м; склад, літера - У, загальною площею 576,30 кв. м; вбиральна, літера - Ф; вольєр, літера - Щ; споруди; мощення; платформа; резервуар.
17. Іпотечним договором від 28.07.2009 № 151209Z132, а саме: на нерухоме майно - комплекс, що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., Кіровоградський р., с. Грузьке,
вул. Маловиськівське шосе, буд. 3: адмінбудівля, літери - АА1 А2а к, загальною площею 1 491,0 кв. м; адмінбудівля, літери - ББ1 бк, загальною площею 841,0 кв. м; ідальня, літери - Ввв 1в2, загальною площею 340,4 кв. м; склад, літера - Г, загальною площею 4 362,3 кв. м; естакада, літера - г; естакада, літера - г1; побутове, літера - Г1, загальною площею 309,5 кв. м; трансформаторна, літера - Ж; вагова, літера - Л, загальною площею 24,3 кв. м; склад, літера - Є кв. м; убиральня, літера - М; водонасосна станція, літера - І; вхід до підвалу ГО, літера - К; ваги-навіс, літера - Л1; огорожа № 1; замощення 1; залізничні колії 1-4; ворота; Огорожа № 2.
18. Іпотечним договором від 27.03.2006 № 15106Z105, а саме: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Куп`янський р-н., с. Кучерівка, вул. Пролетарська,
буд. 67, а саме: нежитлова будівля (контора), літера - А, загальною площею 675,6 кв. м; нежитлова будівля (склад), літери - Л, Л1, Л2, загальною площею 1825,0 кв. м; нежитлова будівля (заправочна), літера - О, загальною площею 14,1 кв. м; нежитлова будівля (кладова), літера - К, загальною площею 11,6 кв. м; приміщення складу, літера - Д, загальною площею 1070,8 кв. м; приміщення складу, літера - И, загальною площею 84,6 кв. м; приміщення складу, літера - Е, загальною площею 115,9 кв. м; приміщення складу, літера - З, загальною площею 79,0 кв. м; вісова, літера - П, загальною площею 28,7 кв. м; приміщення складу, літера - Н, загальною площею 547,8 кв. м.
19. Іпотечним договором від 24.03.2006 № 15106Z81, а саме:
- нежитлова будівля, товарно - транспортна база, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Лубенський р-н., с. Тернівщина, вул. Миргородська, 1, а саме: склад, літера - А-1, загальною площею 3118,3 кв. м; вісова, літера - Б-1; котельна, літера - В-1; підстанція, літера Г-2; склад, літера - Д-1; насосна, літера - Е-1; душева, літера - Є-1; вбиральня, літера - Ж; замощення № 1; огорожа № 1,2; під`їзна дорога № 3; склад сип. м/добр. № 4; склад ЖКУ № 5; пожежні водоймища № 6; водонапорна башта № 7; бак для солярки № 8; навіс над насосною, літера - З;
- нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: Полтавська обл., Лубенський р-н,
с. Вили, вул. Жовтнева, 1, а саме: адміністративна будівля, літера - А2, А1, загальною площею 712,6 кв. м; склад, літера - Б1; склад, літера - В1; склад, літера - Ж1; насосна, літера - Г; вбиральня, літера - Д; підстанція, літера - Е; бензоколонка, літера - З; вагончик, літери - Є, Є; замощення 1; пожежне водойомище № 1; арт. скважина № 2; колодязь № 3; вигрібна яма № 4; залізна дорога № 5; огорожа № 6, 7; баки для пального № 8.
20. Іпотечним договором від 24.05.2006 № 15106Z179, а саме: цілісний майновий комплекс, загальною площею 7 167,7 кв. м, основною площею 6 054,3 кв. м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н., с/рада Красносільська, Старокиївське шосе 19 км (дев`ятнадцятий кілометр), 52 (п`ятдесят два), а саме: адміністративний корпус, літери - А, а, а1, загальною площею 687,4 кв. м; виробничий комплекс, літера - Б, загальною площею 5 517,6 кв. м; навіс до складу, літера - В; склад неопалюваний, літера - Г, загальною площею 1 162,7 кв. м; рампи І, ІІ, ІІІ; брукування ІV; Огорожа1-6.
21. Іпотечним договором від 22.09.2016 № 151216Z4, а саме:
- нежилі приміщення, загальною площею 6823,8 кв. м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н., с. Копистин, вул. Івана Франка (колишня - Чапаєва) буд. 16 (шістнадцять), а саме: адмінбудинок, літера - А-3, загальною площею 1324,4 кв. м; прохідна, літера - Б, загальною площею 20,5 кв. м; піднавіс для сільськогосподарських машин, літера - В, загальною площею 1160,3 кв. м; котельня, літера - Г, загальною площею 221,1 кв. м; складські приміщення, літера - Д, загальною площею 3460,1 кв. м; тепловозне депо, літера - Е, загальною площею 160,2 кв. м; побутові приміщення, літера - Ж, загальною площею 118,1 кв. м; виставочний павільон, літера - І, загальною площею 359,1 кв. м;
- комплекс, загальною площею 1654,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Межівський р-н., смт. Межова, вул. Кутузова, буд. 18 (вісімнадцять), а саме: адміністративно - побутовий корпус, літера - А, загальною площею 610,4 кв. м; гараж на 6 боксів, літера - Б, загальною площею 530,8 кв. м; будівля складу, літера - Г, загальною площею 347,1 кв. м; будівля котельні, літера - К, загальною площею 138,4 кв. м; будівля автозаправки, літера - Е, загальною площею 27,7 кв. м; туалет, літера - Т;
- нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Біла Криниця, вул. Рівненська, буд. 114 (сто чотирнадцять), а саме: будівля адміністративно - технічного центру, літера - «П-2», загальною площею 3306,4 кв. м; будівля побутового блоку, літера - «Л-2», загальною площею 178,1 кв. м; нежитлова будівля, будівля автозаправочної станції, літера - «М», загальною площею 28,1 кв. м; пост охорони «Д», загальною площею 13,0 кв. м; пост охорони «Г», загальною площею 27,9 кв. м; пост охорони «В» загальною площею 6,4 кв. м; розчинно - бетонний вузол, літера - «З-2», загальною площею 45,1 кв. м; склад запасних частин, літера - «Б-1», загальною площею 1196,0 кв. м; насосна станція, літера - «Ж», загальною площею 25,8 кв. м; арковий склад А3, загальною площею 840,6 кв. м; арковий склад А2, загальною площею 840,6 кв. м; арковий склад А1, загальною площею 840,6 кв. м;
- комплекс майновий, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Куп`янський р-н., с. Кучерівка, вул. Озерна (колишня - Пролетарська), 67 (шістдесят сім), а саме: будівля контори, літера - А, загальною площею 678,9 кв. м; будівля складу, літери - Л, Л1, Л2, загальною площею 1831,7 кв. м; будівля заправочної, літера - О, загальною площею 14,1 кв. м; будівля кладової, літера - К, загальною площею 11,6 кв. м; будівля складу, літери - Д, Е, З, И, загальною площею 1360,3 кв. м; будівля вісової, літера - П, загальною площею 28,7 кв. м; будівля складу, літера - Н, загальною площею 555,9 кв. м.
Майно, забезпечене за наступними договорами :
1) Договором застави № 151208Z156 від 06.11.2008: товари в обороті - насіння та засоби захисту рослин;
2) Договором застави № 151209Z68 від 30.04.2009: транспортні засоби;
3) Договором застави № 151211Z111 від 16.09.2011: сільськогосподарську техніку - бурякозбиральні комбайни;
4) Договором застави № 15106Z60 від 20.03.2006, а саме: обладнання - крани консольно-козлові;
5) Іпотечним договором від 08.05.2008 № 151208Z50, а саме: будівлі та споруди Іловайської виробничої дільниці, комплекс нежилих будівель та споруд.».
- ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК Сполучених Штатів на загальну суму 1 817 056 042,04 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга, 551 306 913,64 грн- четверта черга - з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів підлягають відомості про майно, яке є предметом застави згідно (за Договорами Застави Транспортних Засобів) на суму 1 265 744 924,40 грн, а саме:
№Найменування Марка Заводський номерСвідоцтво про реєстрацію машини Реєстраційний номер Вартість, доларів США Серія і номер Дата видачі 1. Зернова сівалка / Front-Fold Flex17701A01770EVBM745375Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration148 620,712. Зернова сівалка / Front-Fold Flex17701A01770ELBM745377Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration148 620,713. Зернова сівалка / Front-Fold Flex17701A01770EHBM745364Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration148 620,714. Зернова сівалка / Front-Fold Flex17701A01770EEBM745379Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration148 620,715. Зернова сівалка / Front-Fold Flex17701A01770EKBM745369Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration148 620,716. Зернова сівалка / Front-Fold Flex17701A01770EEBM745365Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration148 620,717. Зернова сівалка / Front-Fold Flex17701A01770ELCM745400Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration148 620,718. Зернова сівалка / Front-Fold Flex17701A01770EPCM745386Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration148 620,719. Зернова сівалка / No-Till Air Drill1890 (10.9m)1A81890CJBF745267Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration86 721,0910. Зернова сівалка / No-Till Air Drill1890 (10.9m)1A81890CCBF745352Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration86 721,0911. Зернова сівалка / No-Till Air Drill1890 (10.9m)1A81890CHBF745261Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration86 721,0912. Зернова сівалка / No-Till Air Drill1890 (10.9m)1A81890CCBF745263Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration86 721,0913. Зерновий бункер / Air Commodity Cart1910 (250bu)1A81910TCBY745363Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration56 956,2514. Зерновий бункер / Air Commodity Cart1910 (250bu)1A81910TTBY745364Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration56 956,2515. Зерновий бункер / Air Commodity Cart1910 (250bu)1A81910TCBY745368Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration56 956,2516. Зерновий бункер / Air Commodity Cart1910 (250bu)1A81910TEBY745376Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration56 956,2517. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LKC0745732Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0718. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LEC0745711Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0719. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LEC0745739Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0720. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LCC0745734Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0721. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LTC0745713Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0722. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LLC0745737Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0723. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LAC0745719Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0724. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LVC0745721Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0725. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LLC0745723Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0726. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LHC0745786Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0727. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LEC0745725Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0728. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LHC0745724Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0729. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LTC0745727Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0730. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LPC0745728Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0731. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LHC0745741Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0732. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LCC0745726Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0733. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LLC0745740Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0734. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LPC0745731Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0735. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LKC0745729Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0736. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LJC0745733Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0737. Культиватор / Field Cultivator2210 (10.8m)1N02210LTC0745730Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration55 469,0738. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XLC0745106Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4539. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XVC0745104Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4540. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XKC0745101Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4541. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XKC0745115Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4542. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XHC0745107Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4543. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XCC0745109Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4544. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XPC0745114Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4545. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XEC0745108Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4546. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XCC0745112Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4547. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XCC0745103Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4548. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XJC0745116Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4549. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XKC0745129Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4550. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XCC0745126Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4551. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XLC0745123Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4552. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XAC0745119Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4553. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XTC0745113Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4554. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XEC0745111Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4555. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XCC0745117Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4556. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XHC0745110Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4557. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XTC0745130Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4558. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XTC0745127Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4559. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (3.8m)1N02700XAC0745122Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration37 364,4560. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (5.3m)1N02700XJC0745102Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration46 277,4961. Мульчуючий глибокорозпушувач / Mulch Ripper2700 (5.3m)1N02700XAC0745105Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration46 277,4962. Обприскувач самохідний / Self-Propelled SprayerJOHN DEERE 47301N04730XJB0018907AC 26128726 грудня 2012 року / December 26, 201256579AA219 261,9463. Обприскувач самохідний / Self-Propelled SprayerJOHN DEERE 47301N04730XCC0019129AC 23007227 березня 2012 року / March 27, 201253865AA215 907,6064. Обприскувач самохідний / Self-Propelled SprayerJOHN DEERE 47301N04730XJC0019119AC 23001019 березня 2012 року / March 19, 201253809AA215 907,6065. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RECP054537AC 22999919 березня 2012 року / March 19, 201253798AA154 022,1666. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RCCP054627AC 23000819 березня 2012 року / March 19, 201253807AA153 665,6767. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RVCP054564AC 23000019 березня 2012 року / March 19, 201253799AA153 665,6768. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RKCP056438AC 23066215 травня 2012 року / May 15, 201254313AA153 665,6769. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RECP056370AC 23066715 травня 2012 року / May 15, 201254318AA153 665,6770. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RJCP056358AC 23065415 травня 2012 року / May 15, 201254305AA153 665,6771. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RECP056322AC 23066615 травня 2012 року / May 15, 201254317AA153 665,6772. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RKCP056326AC 23066115 травня 2012 року / May 15, 201254312AA153 665,6773. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RPCP056177AC 2305437 травня 2012 року / May 7, 201254245AA153 665,6774. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RHCP055606AC 23039623 квітня 2012 року / April 23, 201254125AA153 665,6775. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RTCP055612AC 23039023 квітня 2012 року / April 23, 201254119AA153 665,6776. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RECP055705AC 23039123 квітня 2012 року / April 23, 201254120AA153 665,6777. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RCCP055558AC 2305557 травня 2012 року / May 7, 201254256AA153 665,6778. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RLCP055703AC 23039223 квітня 2012 року / April 23, 201254121AA153 665,6779. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RLCP055717AC 23039723 квітня 2012 року / April 23, 201254126AA153 665,6780. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RJCP055713AC 2305527 травня 2012 року / May 7, 201254253AA153 665,6781. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RACP055747AC 23039323 квітня 2012 року / April 23, 201254122AA153 665,6782. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RCCP055504AC 2305567 травня 2012 року / May 7, 201254257AA153 665,6783. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RECP055395AC 2305447 травня 2012 року / May 7, 201254246AA153 665,6784. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RTCP056145AC 23066815 травня 2012 року / May 15, 201254319AA153 665,6785. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RECP056093AC 23066515 травня 2012 року / May 15, 201254316AA153 665,6786. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RLCP056155AC 2305407 травня 2012 року / May 7, 201254242AA153 665,6787. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RKCP056083AC 2305457 травня 2012 року / May 7, 201254247AA153 665,6788. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RVCP055715AC 2305387 травня 2012 року / May 7, 201254240AA153 665,6789. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RCCP055723AC 2305547 травня 2012 року / May 7, 201254255AA153 665,6790. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RTCP055707AC 2305417 травня 2012 року / May 7, 201254243AA153 665,6791. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RACP055926AC 2305477 травня 2012 року / May 7, 201254249AA153 665,6792. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RHCP055878AC 2305427 травня 2012 року / May 7, 201254244AA153 665,6793. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RCCP055902AC 2305537 травня 2012 року / May 7, 201254254AA153 665,6794. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RJCP055534AC 2305507 травня 2012 року / May 7, 201254252AA153 665,6795. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RJCP055520AC 2305487 травня 2012 року / May 7, 201254250AA153 665,6796. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RPCP055532AC 23039423 квітня 2012 року / April 23, 201254123AA153 665,6797. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RTCP055447AC 23039523 квітня 2012 року / April 23, 201254124AA153 665,6798. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RACP056199AC 2305467 травня 2012 року / May 7, 201254248AA153 665,6799. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310REBP054018AC 22999719 березня 2012 року / March 19, 201253796AA154 480,61100. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RCBP054240AC 22999819 березня 2012 року / March 19, 201253797AA154 022,16101. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RTCP054539AC 23000519 березня 2012 року / March 19, 201253804AA153 665,67102. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RPCP054851AC 23006927 березня 2012 року / March 27, 201253862AA153 665,67103. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RJCP054691AC 23000319 березня 2012 року / March 19, 201253802AA153 665,67104. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RTCP054668AC 23000219 березня 2012 року / March 19, 201253801AA153 665,67105. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RACP054713AC 23000619 березня 2012 року / March 19, 201253805AA153 665,67106. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RJCP054707AC 23000719 березня 2012 року / March 19, 201253806AA153 665,67107. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RCCP054703AC 23006627 березня 2012 року / March 27, 201253859AA153 665,67108. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RECP054697AC 23007027 березня 2012 року / March 27, 201253863AA153 665,67109. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RPCP054672AC 23000119 березня 2012 року / March 19, 201253800AA153 665,67110. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RKCP055032AC 23007127 березня 2012 року / March 27, 201253864AA153 665,67111. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RTCP054945AC 23006427 березня 2012 року / March 27, 201253857AA153 665,67112. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RVCP054967AC 23006527 березня 2012 року / March 27, 201253858AA153 665,67113. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RKCP054947AC 23006727 березня 2012 року / March 27, 201253860AA153 665,67114. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RKCP054916AC 23006327 березня 2012 року / March 27, 201253856AA153 665,67115. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RLCP054955AC 23006827 березня 2012 року / March 27, 201253861AA153 665,67116. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RLCP056138AC 2305397 травня 2012 року / May 7, 201254241AA153 665,67117. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RACP056171AC 23065215 травня 2012 року / May 15, 201254303AA153 665,67118. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RJCP056165AC 23065315 травня 2012 року / May 15, 201254304AA153 665,67119. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RCCP056404AC 23065815 травня 2012 року / May 15, 201254309AA153 665,67120. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RCCP056409AC 23065715 травня 2012 року / May 15, 201254308AA153 665,67121. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RVCP056136AC 23065515 травня 2012 року / May 15, 201254306AA153 665,67122. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RVCP056167AC 23065015 травня 2012 року / May 15, 201254301AA153 665,67123. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RKCP056178AC 23066015 травня 2012 року / May 15, 201254311AA153 665,67124. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RACP056476AC 23065115 травня 2012 року / May 15, 201254302AA153 665,67125. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RECP056398AC 23066315 травня 2012 року / May 15, 201254314AA153 665,67126. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RCCP056281AC 23065915 травня 2012 року / May 15, 201254310AA153 665,67127. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RLCP056382AC 23064915 травня 2012 року / May 15, 201254300AA153 665,67128. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RECP056515AC 23066415 травня 2012 року / May 15, 201254315AA153 665,67129. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RVCP056444AC 23065615 травня 2012 року / May 15, 201254307AA153 665,67130. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R1RW8310RJCP056067AC 2305497 травня 2012 року / May 7, 201254251AA153 665,67131. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8335R1RW8335RCCP055393AC 2305617 травня 2012 року / May 7, 201254262AA162 726,61132. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8335R1RW8335RACP055414AC 2305607 травня 2012 року / May 7, 201254261AA162 726,61133. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8335R1RW8335RVCP055363AC 23038823 квітня 2012 року / April 23, 201254117AA162 726,61134. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8335R1RW8335RCCP056009AC 2305627 травня 2012 року / May 7, 201254263AA162 726,61135. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8335R1RW8335RPCP055339AC 23038723 квітня 2012 року / April 23, 201254116AA162 726,61136. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8335R1RW8335RKCP055441AC 2305637 травня 2012 року / May 7, 201254264AA163 083,56137. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8335R1RW8335RTCP055341AC 23038923 квітня 2012 року / April 23, 201254118AA162 726,61138. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8335R1RW8335RECP055336AC 2312059 червня 2012 року / June 9, 201254677AA162 726,61139. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8335R1RW8335RPCP055325AC 2312069 червня 2012 року / June 9, 201254678AA162 726,61140. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8335R1RW8335RACP055333AC 2305597 травня 2012 року / May 7, 201254260AA162 726,61141. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8335R1RW8335RLCP055799AC 2305587 травня 2012 року / May 7, 201254259AA162 726,61142. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8335R1RW8335RACP055820AC 2305647 травня 2012 року / May 7, 201254265AA162 726,61143. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8335R1RW8335RACP055803AC 2305577 травня 2012 року / May 7, 201254258AA162 726,61144. Ротаційна косарка-плющілка / MoCo956 MoCo1E00956RCCC380914Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration40 023,66145. Сівалка / PlanterDB55 (24r, 70cm - CCS)1A0DB55XPBJ745138Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration159 702,67146. Сівалка / PlanterDB55 (24r, 70cm - CCS)1A0DB55XEBJ745135Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration159 702,67147. Сівалка / PlanterDB55 (24r, 70cm - vac)1A0DB55XKBJ745139Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration147 900,90148. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670 STS1H0S670SCC0745989AC 26128826 грудня 2012 року / December 26, 201256583AA229 745,87149. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE 9770 STS1H09770SEB0741966ЕA 03002515 квітня 2013 року / April 15, 201357456AA221 489,52150. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670SCC0745983AC 2312099 червня 2012 року / June 9, 201254681AA229 745,87151. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670SLC0745986AC 2312109 червня 2012 року / June 9, 201254682AA229 745,87152. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670SVC0745919AC 23036119 квітня 2012 року / April 19, 201254086AA229 745,87153. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670SEC0745909AC 23036219 квітня 2012 року / April 19, 201254087AA229 745,87154. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670SEC0745912AC 23036719 квітня 2012 року / April 19, 201254092AA229 745,87155. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670STC0745914AC 23036519 квітня 2012 року / April 19, 201254090AA229 745,87156. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670STC0745895AC 23036319 квітня 2012 року / April 19, 201254088AA229 745,87157. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670SJC0745867AC 23036419 квітня 2012 року / April 19, 201254089AA230 032,34158. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670SHC0745892AC 23035719 квітня 2012 року / April 19, 201254082AA230 032,34159. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670SVC0745872AC 2312079 червня 2012 року / June 9, 201254679AA230 032,34160. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670SCC0745871AC 23036019 квітня 2012 року / April 19, 201254085AA230 032,34161. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670SJC0745870AC 23036619 квітня 2012 року / April 19, 201254091AA230 032,34162. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670 STS1H0S670SKC0745981AC 26128926 грудня 2012 року / December 26, 201256584AA229 745,87163. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670 STS1H0S670SLC0745972AC 26129026 грудня 2012 року / December 26, 201256580AA229 745,87164. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670SCC0745829AC 23035619 квітня 2012 року / April 19, 201254081AA230 032,34165. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670SHC0745827AC 23035819 квітня 2012 року / April 19, 201254083AA230 032,34166. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S6701H0S670STC0745878AC 23035919 квітня 2012 року / April 19, 201254084AA230 032,34167. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE 9770 STS1H09770STB0741971ЕA 03002215 квітня 2013 року / April 15, 201357453AA221 489,52
Найменування МаркаЗаводський номерСвідоцтво про реєстрацію машиниРеєстраційний номерВартість, доларів США Серія і номерДата видачі Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE 9770 STS1H09770SJB0741974ЕА 03002315 квітня 2013 року / April 15, 201357454AA221 489,52
№НайменуванняМаркаНомер замовлення Заводський номер Свідоцтво про реєстрацію машиниРеєстраційний номерВартість, доларів США Серія і номерДата видачі 1. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430711RW8310RPDP076835ЕА 06570324 жовтня 2013 року / October 24, 201359962АА177 273,602. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430791RW8310RTDP076977ЕА 06570424 жовтня 2013 року / October 24, 201359963АА177 273,603. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430801RW8310RLDP077041ЕА 06572724 жовтня 2013 року / October 24, 201359986АА177 273.604. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430811RW8310RCDP076922ЕА 06572824 жовтня 2013 року / October 24, 201359987АА177 273,605. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430821RW8310RJDP077051ЕА 06571224 жовтня 2013 року / October 24, 201359971АА177 273,606. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430831RW8310RVDP077067ЕА 06571124 жовтня 2013 року / October 24, 201359970АА177 273,607. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430841RW8310RPDP077113ЕА 06570924 жовтня 2013 року / October 24, 201359968АА177 273,608. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430851RW8310RJDP076952ЕА 06571024 жовтня 2013 року / October 24, 201359969АА177 273,609. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430861RW8310RHDP076862ЕА 06570824 жовтня 2013 року / October 24, 201359967АА177 273,6010. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430871RW8310RCDP076878ЕА 06570724 жовтня 2013 року / October 24, 201359966АА177 273,6011. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430881RW8310RJDP077079ЕА 06571924 жовтня 2013 року / October 24, 201359978АА177 273,6012. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430891RW8310RTDP077028ЕА 06572024 жовтня 2013 року / October 24, 201359979АА177 273,6013. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430901RW8310RADP076910ЕА 06570524 жовтня 2013 року / October 24, 201359964АА177 273,6014. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430911RW8310RTDP076848ЕА 06570624 жовтня 2013 року / October 24, 201359965АА177 273,6015. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430921RW8310RHDP076893ЕА 06572624 жовтня 2013 року / October 24, 201359985АА177 273,6016. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430931RW8310RCDP076993ЕА 06572524 жовтня 2013 року / October 24, 201359984АА177 273,6017. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430941RW8310RADP077037ЕА 0711436 грудня 2013 року / December 6, 201360591АА177 273,6018. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430951RW8310RCDP077075ЕА 06572424 жовтня 2013 року / October 24, 201359983АА177 273,6019. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430961RW8310RJDP076899ЕА 06572324 жовтня 2013 року / October 24, 201359982АА177 273,6020. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430971RW8310RJDP076904ЕА 06572124 жовтня 2013 року / October 24, 201359980АА177 273,6021. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430981RW8310RKDP077016ЕА 06572224 жовтня 2013 року / October 24, 201359981АА177 273,6022. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5430991RW8310RADP076941ЕА 06574828 жовтня 2013 року / October 28, 201360010АА177 273,6023. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431001RW8310RADP077085ЕА 06574728 жовтня 2013 року / October 28, 201360009АА177 273,6024. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431011RW8310RHDP076926ЕА 06574428 жовтня 2013 року / October 28, 201360005АА177 273,6025. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431021RW8310RADP077054ЕА 06574328 жовтня 2013 року / October 28, 201360004АА177 273,6026. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431031RW8310RADP076843ЕА 06576128 жовтня 2013 року / October 28, 201360023АА177 273,6027. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431041RW8310RKDP076884ЕА 06576228 жовтня 2013 року / October 28, 201360024АА177 273,6028. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431051RW8310RJDP076854ЕА 06575428 жовтня 2013 року / October 28, 201360016АА177 273,6029. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431061RW8310RLDP076858ЕА 06575328 жовтня 2013 року / October 28, 201360015АА177 273,6030. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431071RW8310RKDP076982ЕА 06575228 жовтня 2013 року / October 28, 201360014АА177 273,6031. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431081RW8310RTDP077109ЕА 06575128 жовтня 2013 року / October 28, 201360013АА177 273,6032. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431091RW8310RHDP076957ЕА 06574628 жовтня 2013 року / October 28, 201360008АА177 273,6033. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431101RW8310RPDP076916ЕА 06574528 жовтня 2013 року / October 28, 201360007АА177 273,6034. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431111RW8310RPDP076964ЕА 0670075 листопада 2013 року / November 5, 201360062АА177 273,6035. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431121RW8310RKDP076934ЕА 0670065 листопада 2013 року / November 5, 201360061АА177 273,6036. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431131RW8310RVDP077022ЕА 06575728 жовтня 2013 року / October 28, 201360019АА177 273,6037. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431141RW8310RADP077006ЕА 06575828 жовтня 2013 року / October 28, 201360020АА177 273,6038. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431151RW8310RLDP076990ЕА 06575528 жовтня 2013 року / October 28, 201360017АА177 273,6039. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431161RW8310RADP076969ЕА 06575628 жовтня 2013 року / October 28, 201360018АА177 273,6040. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431171RW8310RJDP077101ЕА 06576028 жовтня 2013 року / October 28, 201360022АА177 273,6041. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431181RW8310RPDP077046ЕА 06575928 жовтня 2013 року / October 28, 201360021АА177 273,6042. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431191RW8310RADP076986ЕА 06575028 жовтня 2013 року / October 28, 201360012АА177 273,6043. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431201RW8310RCDP077195ЕА 06574928 жовтня 2013 року / October 28, 201360011АА177 273,6044. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431211RW8310RTDP077417ЕА 0670045 листопада 2013 року / November 5, 201360058АА177 273,6045. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431221RW8310RHDP077350ЕА 0670055 листопада 2013 року / November 5, 201360059АА177 273,6046. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431231RW8310RADP077295ЕА 0670155 листопада 2013 року / November 5, 201360070АА177 273,6047. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431241RW8310REDP077317ЕА 0670145 листопада 2013 року / November 5, 201360069АА177 273,6048. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431251RW8310RPDP077208ЕА 0670537 листопада 2013 року / November 7, 201360100АА177 273,6049. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431261RW8310RTDP077126ЕА 0670527 листопада 2013 року / November 7, 201360099АА177 273,6050. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431271RW8310RVDP077165ЕА 0670105 листопада 2013 року / November 5, 201360065АА177 273,6051. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431281RW8310RTDP077336ЕА 0670115 листопада 2013 року / November 5, 201360066АА177 273,6052. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431291RW8310RADP077412ЕА 0670125 листопада 2013 року / November 5, 201360067АА177 273,6053. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431301RW8310RHDP077381ЕА 0670135 листопада 2013 року / November 5, 201360068АА177 273,6054. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431311RW8310RHDP077154ЕА 0670095 листопада 2013 року / November 5, 201360064АА177 273,6055. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431321RW8310RJDP077325ЕА 0670085 листопада 2013 року / November 5, 201360063АА177 273,6056. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431331RW8310RCDP077200ЕА 0670025 листопада 2013 року / November 5, 201360056АА177 273,6057. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431341RW8310RKDP077260ЕА 0670035 листопада 2013 року / November 5, 201360057АА177 273,6058. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431351RW8310RVDP077229ЕА 0670467 листопада 2013 року / November 7, 201360093АА177 273,6059. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431361RW8310RTDP077160ЕА 0670477 листопада 2013 року / November 7, 201360094АА177 273,6060. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431371RW8310RCDP077133ЕА 0670497 листопада 2013 року / November 7, 201360096АА177 273,6061. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431381RW8310REDP077219ЕА 0670487 листопада 2013 року / November 7, 201360095АА177 273,6062. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431391RW8310RADP077331ЕА 0670437 листопада 2013 року / November 7, 201360090АА177 273,6063. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431401RW8310RADP077359ЕА 0670427 листопада 2013 року / November 7, 201360089АА177 273,6064. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431411RW8310RPDP077256ЕА 06719914 листопада 2013 року / November 14, 201360242АА177 273,6065. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431421RW8310RHDP077395ЕА 06720014 листопада 2013 року / November 14, 201360243АА177 273,6066. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431431RW8310RCDP077388ЕА 0670417 листопада 2013 року / November 7, 201360088АА177 273,6067. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431441RW8310RADP077300ЕА 0670407 листопада 2013 року / November 7, 201360087АА177 273,6068. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431451RW8310RCDP077116ЕА 0670507 листопада 2013 року / November 7, 201360097АА177 273,6069. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431461RW8310RKDP077405ЕА 0670517 листопада 2013 року / November 7, 201360098АА177 273,6070. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431471RW8310RADP077250ЕА 0670447 листопада 2013 року / November 7, 201360091АА177 273,6071. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431481RW8310RCDP077321ЕА 0670457 листопада 2013 року / November 7, 201360092АА177 273,6072. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431491RW8310RJDP078216ЕА 06860114 листопада 2013 року / November 14, 201360244АА177 273,6073. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431501RW8310RPDP078259ЕА 07093426 листопада 2013 року / November 26, 201360427АА177 273,6074. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431511RW8310RADP078236ЕА 07093626 листопада 2013 року / November 26, 201360429АА177 273,6075. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431521RW8310RLDP078156ЕА 06860214 листопада 2013 року / November 14, 201360245АА177 273,6076. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431531RW8310RTDP078079ЕА 07093726 листопада 2013 року / November 26, 201360430АА177 273,6077. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431541RW8310RCDP078114ЕА 06860314 листопада 2013 року / November 14, 201360246АА177 273,6078. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431551RW8310RJDP078099ЕА 07095026 листопада 2013 року / November 26, 201360443АА177 273,6079. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431561RW8310RADP078219ЕА 06860414 листопада 2013 року / November 14, 201360247АА177 273,6080. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431571RW8310RCDP078307ЕА 07095126 листопада 2013 року / November 26, 201360444АА177 273,6081. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431581RW8310RHDP078031ЕА 07094826 листопада 2013 року / November 26, 201360441АА177 273,6082. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431591RW8310RHDP078160ЕА 07094926 листопада 2013 року / November 26, 201360442АА177 273,6083. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431601RW8310RADP078091ЕА 07095226 листопада 2013 року / November 26, 201360445АА177 273,6084. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431611RW8310RCDP078251ЕА 07095326 листопада 2013 року / November 26, 201360446АА177 273,6085. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431621RW8310RPDP078150ЕА 07094526 листопада 2013 року / November 26, 201360438АА177 273,6086. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431631RW8310RVDP078204ЕА 07101028 листопада 2013 року / November 28, 201360486АА177 273,6087. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431641RW8310RPDP078293ЕА 07094426 листопада 2013 року / November 26, 201360437АА177 273,6088. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431651RW8310RKDP078084ЕА 07101428 листопада 2013 року / November 28, 201360490АА177 273,6089. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431661RW8310RCDP078279ЕА 07094226 листопада 2013 року / November 26, 201360435АА177 273,6090. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431671RW8310RCDP078315ЕА 07101328 листопада 2013 року / November 28, 201360489АА177 273,6091. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431681RW8310RPDP078326ЕА 07101128 листопада 2013 року / November 28, 201360487АА177 273,6092. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431691RW8310RVDP078333ЕА 07100828 листопада 2013 року / November 28, 201360484АА177 273,6093. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431701RW8310REDP078208ЕА 07094326 листопада 2013 року / November 26, 201360436АА177 273,6094. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431711RW8310RKDP078263ЕА 07100728 листопада 2013 року / November 28, 201360483АА177 273,6095. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431721RW8310RJDP078104ЕА 07094626 листопада 2013 року / November 26, 201360439АА177 273,6096. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431731RW8310RCDP078176ЕА 07094726 листопада 2013 року / November 26, 201360440АА177 273,6097. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431741RW8310RPDP078231ЕА 07105928 листопада 2013 року / November 28, 201360488АА177 273,6098. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431751RW8310RADP078124ЕА 07094026 листопада 2013 року / November 26, 201360433АА177 273,6099. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431761RW8310RADP078074ЕА 07093226 листопада 2013 року / November 26, 201360425АА177 273,60100. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431771RW8310RADP078186ЕА 07093326 листопада 2013 року / November 26, 201360426АА177 273,60101. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431811RW8310RKDP078070ЕА 07094126 листопада 2013 року / November 26, 201360434АА177 273,60102. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431831RW8310RADP078057ЕА 07100628 листопада 2013 року / November 28, 201360482АА177 273,60103. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431841RW8310RTDP078275ЕА 07093826 листопада 2013 року / November 26, 201360431АА177 273,60104. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431851RW8310RKDP078330ЕА 07100528 листопада 2013 року / November 28, 201360481АА177 273,60105. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431861RW8310RTDP078146ЕА 07093926 листопада 2013 року / November 26, 201360432АА177 273,60106. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431871RW8310RLDP078108ЕА 07093526 листопада 2013 року / November 26, 201360428АА177 273,60107. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431881RW8310RPDP078200ЕА 07095426 листопада 2013 року / November 26, 201360447АА177 273,60108. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431891RW8310RCDP078170ЕА 07095526 листопада 2013 року / November 26, 201360448АА177 273,60109. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431901RW8310RLDP078710ЕА 07100928 листопада 2013 року / November 28, 201360485АА177 273,60110. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431911RW8310RCDP078783ЕА 0711446 грудня 2013 року / December 28, 201360592АА177 273,60111. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5431921RW8310RJDP078667ЕА 07101528 листопада 2013 року / November 28, 201360491АА177 273,60112. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5434381RW8310RLDP078724ЕА 07101628 листопада 2013 року / November 28, 201360492АА177 273,60113. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5434391RW8310RPDP078682ЕА 07101828 листопада 2013 року / November 28, 201360494АА177 273,60114. Трактор колісний / Wheel-Tire TractorJOHN DEERE 8310R5434401RW8310RCDP078601ЕА 07101728 листопада 2013 року / November 28, 201360493АА177 273,60115. Обприскувач самохідний / Self-Propelled SprayerJOHN DEERE 49405502641N04940XCD0028415ЕА 06719814 листопада 2013 року / November 14, 201360241АА326 278,35116. Обприскувач самохідний / Self-Propelled SprayerJOHN DEERE 49405502671N04940XTD0028416ЕА 06719714 листопада 2013 року / November 14, 201360240АА326 278,35117. Зернова сівалка / No-Till Air Drill1890 (10.9m)5432901A81890CCDF755102Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration97 192,58118. Зернова сівалка / No-Till Air Drill1890 (10.9m)5432911A81890CTDF755103Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration97 192,58119. Зернова сівалка / No-Till Air Drill1890 (10.9m)5432921A81890CKDF755105Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration97 192,58120. Зернова сівалка / No-Till Air Drill1890 (10.9m)5432931A81890CCDF755107Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration97 192,58121. Зерновий бункер / Air Commodity Cart1910 (250bu)5433031A81910TLDY755101Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration63 537,87122. Зерновий бункер / Air Commodity Cart1910 (250bu)5433041A81910TTDY755105Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration63 537,87123. Зерновий бункер / Air Commodity Cart1910 (250bu)5433051A81910TKDY755107Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration63 537,87124. Зерновий бункер / Air Commodity Cart1910 (250bu)5433061A81910TPDY755106Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration63 537,87125. Жатка платформова / Cutting Platform6255432291H00625RAD0755160Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86126. Жатка платформова / Cutting Platform6255432301H00625RLD0755161Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86127. Жатка платформова / Cutting Platform6255432311H00625RHD0755162Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86128. Жатка платформова / Cutting Platform6255432321H00625RED0755163Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86129. Жатка платформова / Cutting Platform6255432331H00625RCD0755164Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86130. Жатка платформова / Cutting Platform6255432341H00625RTD0755165Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86131. Жатка платформова / Cutting Platform6255432351H00625RPD0755166Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86132. Жатка платформова / Cutting Platform6255432361H00625RKD0755167Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86133. Жатка платформова / Cutting Platform6255432371H00625RJD0755168Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86134. Жатка платформова / Cutting Platform6255432381H00625RCD0755169Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86135. Жатка платформова / Cutting Platform6255432391H00625RKD0755170Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86136. Жатка платформова / Cutting Platform6255432401H00625RJD0755171Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86137. Жатка платформова / Cutting Platform6255432411H00625RCD0755172Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86138. Жатка платформова / Cutting Platform6255432421H00625RVD0755173Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86139. Жатка платформова / Cutting Platform6255432431H00625RAD0755174Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86140. Жатка платформова / Cutting Platform6255432441H00625RLD0755175Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86141. Жатка платформова / Cutting Platform6255432451H00625RVD0755187Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86142. Жатка платформова / Cutting Platform6255432461H00625RED0755177Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86143. Жатка платформова / Cutting Platform6255432471H00625RCD0755178Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86144. Жатка платформова / Cutting Platform6255432481H00625RTD0755179Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86145. Жатка платформова / Cutting Platform6255432491H00625RED0755180Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86146. Жатка платформова / Cutting Platform6255432501H00625RCD0755181Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86147. Жатка платформова / Cutting Platform6255432511H00625RTD0755182Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86148. Жатка платформова / Cutting Platform6255432521H00625RPD0755183Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86149. Жатка платформова / Cutting Platform6255432531H00625RKD0755184Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86150. Жатка платформова / Cutting Platform6255432541H00625RJD0755185Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86151. Жатка платформова / Cutting Platform6255432551H00625RCD0755186Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86152. Жатка платформова / Cutting Platform6255432561H00625RHD0755176Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86153. Жатка платформова / Cutting Platform6255432571H00625RAD0755188Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86154. Жатка платформова / Cutting Platform6255432581H00625RLD0755189Не підлягає реєстрації / Is not subject to registration27 061,86155. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5431821H0S670SPD0757824ЕА 07100428 листопада 2013 року / November 28, 201360480АА264 028,20156. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5431971H0S670SVD0757831ЕА 0670938 листопада 2013 року / November 8, 201360135АА264 028,20157. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5431981H0S670SCD0757836ЕА 0670928 листопада 2013 року / November 8, 201360134АА264 028,20158. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5431991H0S670SPD0757841ЕА 0670948 листопада 2013 року / November 8, 201360136АА264 028,20159. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432001H0S670SVD0757845ЕА 0670908 листопада 2013 року / November 8, 201360132АА264 028,20160. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432011H0S670SLD0757850ЕА 0670888 листопада 2013 року / November 8, 201360130АА264 028,20161. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432021H0S670SKD0757856ЕА 0670988 листопада 2013 року / November 8, 201360140АА264 028,20162. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432031H0S670SVD0757862ЕА 0670998 листопада 2013 року / November 8, 201360141АА264 028,20163. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432041H0S670STD0757868ЕА 0670978 листопада 2013 року / November 8, 201360139АА264 028,20164. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432051H0S670SJD0757874ЕА 0670968 листопада 2013 року / November 8, 201360138АА264 028,20165. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432061H0S670SLD0757881ЕА 0670958 листопада 2013 року / November 8, 201360137АА264 028,20166. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432071H0S670SKD0757887ЕА 0671038 листопада 2013 року / November 8, 201360145АА264 028,20167. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432081H0S670SAD0757894ЕА 0670878 листопада 2013 року / November 8, 201360129АА264 028,20168. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432091H0S670STD0757899ЕА 0670898 листопада 2013 року / November 8, 201360131АА264 028,20169. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432101H0S670SPD0757905ЕА 0671008 листопада 2013 року / November 8, 201360142АА264 028,20170. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432111H0S670STD0757921ЕА 0671018 листопада 2013 року / November 8, 201360143АА264 028,20171. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432121H0S670SPD0757922ЕА 0671048 листопада 2013 року / November 8, 201360146АА264 028,20172. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432131H0S670SKD0757923ЕА 0671028 листопада 2013 року / November 8, 201360144АА264 028,20173. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670S STS5432141H0S670SJD0757924ЕА 0670918 листопада 2013 року / November 8, 201360133АА264 028,20174. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670 STS5432151H0S670SHD0758157ЕА 07092926 листопада 2013 року / November 26, 201360422АА264 028,20175. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670 STS5432161H0S670SCD0758159ЕА 07092726 листопада 2013 року / November 26, 201360420АА264 028,20176. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670 STS5432171H0S670SED0758161ЕА 07092126 листопада 2013 року / November 26, 201360414АА264 028,20177. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670 STS5432181H0S670SCD0758162ЕА 07092826 листопада 2013 року / November 26, 201360421АА264 028,20178. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670 STS5432191H0S670SAD0758169ЕА 07092626 листопада 2013 року / November 26, 201360419АА264 028,20179. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670 STS5432201H0S670SLD0758125ЕА 07092326 листопада 2013 року / November 26, 201360416АА264 028,20180. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670 STS5432211H0S670SPD0758116ЕА 07092226 листопада 2013 року / November 26, 201360415АА264 028,20181. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670 STS5432221H0S670SCD0758131ЕА 07092426 листопада 2013 року / November 26, 201360417АА264 028,20182. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670 STS5432231H0S670SLD0758139ЕА 07092526 листопада 2013 року / November 26, 201360418АА264 028,20183. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670 STS5432241H0S670SJD0758149ЕА 07093126 листопада 2013 року / November 26, 201360424АА264 028,20184. Комбайн зернозбиральний / Combine HarvesterJOHN DEERE S670 STS5432251H0S670SKD0758120ЕА 07093026 листопада 2013 року / November 26, 201360423АА264 028,20
- Компанія «ДОЙЧЕ ТРАСТІ КАМПАНІ ЛІМІТЕД» (DEUTSCHE TRUSTEE COMPANY LIMITED) на загальну суму 20 372 468 988,7 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 20 372 464 784,70 грн четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- ДОЙЧЕ БАНК АКЦІЄНГЕЗЕЛЬШАФТ (Deutsche Bank Aktiengesellschaft) (реєстраційний номер у комерційному реєстрі ФРН HRB 30 000) на загальну суму 72 792 576,01 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 72 788 372,01 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
У визнанні кредитором боржника на суму 8 036 416,99 грн (259 559,94 євро) - відмовити;
- НУСІД СЕРБІЯД.О.О. (NUSEED SERBIA d.o.o.) юридична особа відповідно до законодавства Республіки Сербія, реєстраційний номер 20773324 на загальну суму 72 150 553,19 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 72 146 349,19 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІКМАН СІДС УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 36521904) на загальну суму на загальну суму 13 844 419,46 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 13 840 215,46 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
У визнанні кредитором боржника на суму 6 674 716,58 грн - відмовити.
- Іноземну юридичну особу «NIBULON S.A.» (ідентифікаційний номер CHE-113.061.425.) на загальну суму 2 331 693 040,26 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 2 331 688 836,26 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 1 467 370 591,25 грн (40 126 518,14 дол. США) - відмовити;
- Дубенську міську раду (ідентифікаційний код: 05391063) на загальну суму 7 191 151,28 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 7 186 947,28 грн - четверта черга з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Приватне сільськогосподарське підприємство «ХУХРЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 30134800) на загальну суму 5 777 389,03 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 5 773 185,03 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» (ідентифікаційний код: 39838125) на загальну суму 1 773 761,29 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 1 769 557,29 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Приватне акціонерне товариство «РАЙЗ-МАКСИМКО» (ідентифікаційний код: 30382533) на загальну суму 1 505 462 891,35 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 1 505 458 687,35 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 298 946 075,18 грн - відмовити;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «НИВА» (ідентифікаційний код: 32404621) на загальну суму - 2 748 514 216,87 грн, а саме 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга, 2 748 510 012,87 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 19 396 277,38 грн - відмовити;
- Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ КОВБАСИ» (ідентифікаційний код: 3260571) на загальну суму 58 692,35 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 54 488,35 грн - четверта черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
У задоволенні вимог на суму 27 452 906,33 грн - відмовити;
- Спрощене акціонерне товариство «ЛІДЕА ФРАНЦІЯ» (Lidea France), (зареєстроване за законодавством Франції, торговий реєстр підприємств м. По 423 296 250) на загальну суму 10 499 426,78 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 10 223 571,24 грн - четверта черга, 271 651,54 грн - шоста черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Товариство з додатковою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-2» (ідентифікаційний код: 01270351) на загальну суму 18 239 309,71 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 18 235 105,71 грн - четверта черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
У включенні до реєстру вимог кредиторів як таких, що забезпечені майном - відмовити;
- Білокриницьку сільську раду Рівненського району Рівненської області (ідентифікаційний код 04387125) на загальну суму 297 117,92 грн, а саме: 4 962,0 грн - перша черга; 292 155,92 грн четверта черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 390 084,6 грн - відмовити;
- Білогірську селищну раду Білогірського району Хмельницької області (ідентифікаційний код 04403143) на загальну суму на загальну суму 537 286,42 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 509 443, 18 грн - четверта черга, 23 639,24 грн - шоста черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Криворізьку міську раду (ідентифікаційний код: 33874388) на загальну суму 2 702 228,41 грн, а саме: 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга; 2 456 606,73 рн - четверта черга, 241 417,68 грн- шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника»;
- Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (ідентифікаційний код: 23494714) на загальну суму 332 091,97 грн, а саме: 4 540,00 грн (судовий збір) - перша черга; 327 551,97 грн - четверта черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Головне управління Державної податкової служби у ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44070171) на загальну суму 1 592 901,85 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 1 588 610,06 грн - третя черга, 87,79 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 258 102,76 грн - відмовити;
- Головне управління Державної податкової служби у ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44082150) на загальну суму 571 469,68 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; третя черга 567 265,68 грн, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Головне управління Державної податкової служби у ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44096781) на загальну суму 1 858 954,07 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 1 854 750,07 грн - третя черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Головне управління Державної податкової служби у м. КИЄВІ (ідентифікаційний код 44116011) на загальну суму 501 771,66 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 32 454,59 грн (єдиний внесок) - друга черга, 182 349,11 грн - третя черга, 282 763,96 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Головне управління Державної податкової служби у ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44070187) на загальну суму 2 071 567,95 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 2 016 983,64 грн - третя черга, 50 380,31 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 65 010,93 грн - відмовити;
- Головне управління державної податкової служби у МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44104027) на загальну суму 826 113,5 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 729 268,09 грн - третя черга; 92 641,41 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Головне управління державної податкової служби у ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 440094124) на загальну суму 2 455 994,97 грн, а саме: 9 572, 00 грн - перша черга; 2 446 422,97 грн - третя черга; з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 69 798,58 грн відмовити;
- Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (ідентифікаційний код 44057192) на загальну суму 1 376 796,05 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 1 372 152,71 грн - третя черга; 439,34 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Головне управління державної податкової служби у ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ, Автономній республіці КРИМ та м. Севастополі (ідентифікаційний код 43995495) на загальну суму на загальну суму 8 159 697,83 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 7 216 858,71 грн - третя черга; 942 415,12 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 111 529,49 грн відмовити;
- Головне управління державної податкової служби у СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 43995469) на загальну суму 2 666 372,88 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 2 662 168,88 грн - третя черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Головне управління Державної податкової служби у ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44131663) на загальну суму 2 622 872,03 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 2 618 668,03 грн - третя черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника»;
- Головне управління державної податкової служби у КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44096797) на загальну суму 554 076,82 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 549 872,82 грн - третя черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Головне управління державної податкової служби у ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44118658) на загальну суму 5 255 305,93 грн, а саме: 8 408 грн - перша черга; 5 245 709,62 грн - третя черга, 1 188,31 грн - шоста черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
У задоволенні вимог на суму 226 683,59 грн відмовити;
- Головне управління Державної податкової служби у РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44070166) на загальну суму 2 851 980,68 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 2 847 744,29 грн - третя черга, 32,39 грн - шоста черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 209 868,86 грн відмовити;
- Головне управління державної податкової служби у ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44106694) на загальну суму на загальну суму 590 063,0 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 585 859, 00 грн - третя черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
У задоволенні вимог на суму 1 237 286,6 грн - відмовити;
- Головне управління державної податкової служби у КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 43995486) на загальну суму 1 246 990,46 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 994 850,13 грн - третя черга, 247 936,33 грн- шоста черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
У задоволенні вимог на суму 92 553,18 грн - відмовити;
- Головне управління державної податкової служби у ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 43983495) на загальну суму 1 978 094,69 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 1 718 145,92 грн - третя черга, 255 744,77 грн - шоста черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Головне управління державної податкової служби у ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44069150) на загальну суму 6 072,97 грн, а саме: 4 962,00 грн - перша черга; 877,79 грн - третя черга; 233,18 грн - шоста черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Головне управління державної податкової служби у ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44118663) на загальну суму 4 110 790,63 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 4 106 586,63 грн - третя черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника;
- Головне управління державної податкової служби в ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44069166) на загальну суму 4 029 737,99 грн, а саме: 5 368,0 грн - перша черга; 3 465 028,70 грн - третя черга; 559 341,29 грн - шоста черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
2. ВІДМОВИТИ у визнанні кредитором боржника:
- Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «НИВА» (ідентифікаційний код: 03779834) на суму 1 670 870 грн;
- Приватному підприємству «ЕДЕЛЬВЕЙС-АГРО» (ідентифікаційний код: 34135504) у на суму 10 687 522,97 грн;
- Приватному виробничо-комерційному підприємству «ДОНЕЦЬ» (ідентифікаційний код: 30647489) на суму 2 378 746,14 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ПУТИВЛЬ АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 34264783) на суму 21 004 611,17 грн;
- Приватному підприємству «КРОЛЕВЕЦЬ АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 31657262) на суму 1 141 039,18 грн;
- Приватній агрофірмі «АГРОСВІТ» (ідентифікаційний код: 32367737) на суму 717 044,10 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «УКРМЯ`СО - ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 35482461) на суму 2 472 649 397,12 грн;
- Приватній агрофірмі «ПОЛУЗІРСЬКА» (ідентифікаційний код: 30731348) на суму 6 720 000,0 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОДБІЗНЕСГРУП ЛТД» на суму 135 000,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ФЕДОРІВКА І К» (ідентифікаційний код: 32583422) на суму 3 329 585,63 грн;
- Приватному сільськогосподарському підприємству «ОБЕРІГ» (ідентифікаційний код: 32387224) на суму 3 709 953,88 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГОРФІРМА «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 30869176) на суму 398 206,37 грн;
- Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «ФІАЛКА» (ідентифікаційний код: 03772281) на суму 5 239 272,91 грн;
- Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю імені ЩОРСА (ідентифікаційний код: 03771471) на суму 3 962 855,26 грн;
- Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю імені ЧКАЛОВА (ідентифікаційний код: 03780279) на суму 935 472,76 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ДИСТРИБУЦІЙНИЙ ЦЕНТР» (ідентифікаційний код: 37339531) на суму 200 000 000 грн;
- Приватному акціонерному товариству «УКРАЇНА-РАЙЗ» (ідентифікаційний код: 03779805) на суму 1 208 590,68 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ТІНЬКИ» (ідентифікаційний код: 14183688) на суму 1 323 008,11 грн;
- Приватному підприємству «АГРОФІРМА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (ідентифікаційний код: 30810976) на суму 579 616,85 грн;
- Приватному акціонерному товариству «ІМ. ТЕЛЬМАНА» (ідентифікаційний код: 03779685) на суму 216 000,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД АГРО» (ідентифікаційний код: 39995033) на суму 1 268 682,47 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІКТОРІЯ АГРОЕКСПО» (ідентифікаційний код: 32802841) на суму 54 720 765,84 грн;
- Приватному акціонерному товариству «НОВЕ ЖИТТЯ» (ідентифікаційний код: 13998980) на суму 429 196,03 грн;
- Приватному акціонерному товариству «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00451636) на суму 2 605 894,41 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРАРНА ПЕРПЕКТИВА» (ідентифікаційний код: 35173399) на суму 71 643 415, 37 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛГЕЙ АГРОСТАНДАРТ (раніше «ЩОРС АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35289201) на суму 1 200 000,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» (ідентифікаційний код: 34264631) на суму 82 033,28 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖОВТЕНЬ» (ідентифікаційний код: 31539058) на суму 4 660 467,66 грн;
- Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «МРІЯ» (ідентифікаційний код: 05287839) на суму 11 050 794,89 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ШОСТКА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 33174411) на суму 19 768 604,43 грн;
- Приватному підприємству «КРЕНИДІВКА» (ідентифікаційний код: 33477025) на суму 1 886 062,4 грн;
- Сільськогосподарському виробничому кооперативу «ЧЕРНАЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 33477067) на суму 10 043 980,79 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ГЛАЗІВСЬКА» (ідентифікаційний код: 30869066) на суму 2 815 000,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРІ-АЛЬФА» (ідентифікаційний код: 35294049) на суму 31 174 733,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПЛЕКС «НЕМИРІВ» (ідентифікаційний код: 30902312) на суму 498 000,00 грн;
- Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 30889014) на суму 9 047 342,52 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ХЛІБОДАР» (ідентифікаційний код: 32144192) на суму 3 890 000,0 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «С-БУДА АГРОСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код: 35685762) на суму 15 244 385,77 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ВОРОБ`ЇВСЬКЕ-АГРО» (ідентифікаційний код: 34653904) на суму 44 418 287,59 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «СААН-АГРО» (ідентифікаційний код: 32888557) на суму 7 220 000,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-АГРО-ПРОМ» (ідентифікаційний код: 35322898) на суму6 886 024,84 грн;
- Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «ПЕРЕМОГА» (ідентифікаційний код: 30812727) на суму 4 350 000,00 грн;
- Приватному підприємству «МЕНСЬКЕ-АГРО» (ідентифікаційний код:35390219) на суму 9 572 102,74 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «РОМНИ-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32356877) на суму 59 312 995,30 грн;
- Приватному підприємству «ЗОЛОТОНІСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (ідентифікаційний код: 32908049) на суму 620 000,00 грн;
- Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «ІСКРА» (ідентифікаційний код: 308008800) на суму 22 608 330,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕМІАГРОТРЕЙД» (ідентифікаційний код: 25595336) на суму 258 873,72 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-ВІТА 2000» (ідентифікаційний код: 35601700) на суму 18 165 473,09 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «ОЛІМПЕКС-АГРО» (ідентифікаційний код: 30195842) на суму 22 981 846,3 грн;
- Дочірньому підприємству «ЯМНИЦЯ» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» (ідентифікаційний код: 20539936) на суму 20 054 541,2 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «УКР-ЛАН» (ідентифікаційний код: 30942423) на суму 9 598 933,88 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-АГРО» (ідентифікаційний код: 33268530) на суму 35 095 400,14 грн;
- Приватному сільськогосподарському підприємству «ЧЕПЕЛІВСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03800149) на суму 2 268 162,58 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «СІВЕРСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 30894197) на суму 15 999 965,36 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ЯСНЕ» (ідентифікаційний код: 30924856) на суму 3 333 333,33 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ АГРОТЕХ» (ідентифікаційний код: 39995206) на суму 298 050,00 грн;
- Приватному акціонерному товариству «ОКТЯБРЬ» (ідентифікаційний код: 00414552) на суму 3 307 050,00 грн;
- Агрофірмі «ВЕРЕСЕНЬ» (ідентифікаційний код: 23810167) на суму 12 117 831,63 грн;
- Приватному підприємству Спілка селян власників «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 25168967) на суму 204 697,11 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЯНКИ» (ідентифікаційний код: 30834159) на суму 916 018,34 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-СЕРВІС» (ідентифікаційний код: 39994946 на суму 17 491 022,39 грн;
- Приватному акціонерному товариству «ЛЕБІДЬ» (ідентифікаційний код: 14021460) на суму 54 695 567,39 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ МОЛОКО» (ідентифікаційний код: 35508327) на суму 101 425 412,81 грн;
- Приватному акціонерному товариству «ШКІРЯНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 00307891) на суму 2 319 957 23,0 грн;
- Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код: 03773004) на суму 8 719 876,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 32573828) на суму 207 115 627,0 грн;
- Приватному підприємству «АГРОТАЛ» (ідентифікаційний код 32112883) на суму 7 276 863,53 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕКС-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код: 31193280) на суму 12 149 708,23 грн;
- Приватному сільськогосподарському підприємству «АГОФІРМА імені ПОТРИВАЄВА» (ідентифікаційний код: 03765281) на суму 717 645,47 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАЛІНОР МЕНЕДЖМЕНТ» (ідентифікаційний код: 37615249) на суму 7 995 000,0 грн;
- Дочірньому підприємству «РІДНИЙ КРАЙ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «ЛЕВАДА» (ідентифікаційний код: 35238801) на суму 351 544,89 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНГАРАНТ» (ідентифікаційний код: 39255883) на суму 221 237 241,31 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МОНОПОЛІУМ ФІНАНС» (ідентифікаційний код 39785812) на суму 523 294 051,03 грн;
- Приватному сільськогосподарському підприємству «ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА» (ідентифікаційний код: 03764005) на суму у розмірі 4 725 273,4 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛГЕЙ-АГРО» на суму 1 521 520,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВСЬКА ТОГОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код: 32873692) на суму 1 223 078 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ім. КЛ. ПЕТРОВСЬКОГО» (ідентифікаційний код: 34559826) на суму 19 682 269,83 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-ПІВДЕНЬ» (ідентифікаційний код: 34396047) на суму1 598 954,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «СВЯТО ТРИПІЛЛЯ» (ідентифікаційний код:30848308) на суму 2 423 776,42 грн;
- Приватному підприємству «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 32300976) на суму 49 918 444,79 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «СВІТАНОК» (ідентифікаційний код: 03752433) на суму 1 295 639,75 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 33731096) на суму 704 274,73 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НАДІЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) на суму 39 896 058,67 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АРЕАЛ ПТАХОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код: 35806241) на суму 2 700 000,0 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛОС ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 32922971) на суму 26 139 654,45 грн;
- Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 30472034) на суму45 335 183,72 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-ЗАХІД» (ідентифікаційний код: 33246716) на суму 98 287 841,61 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «НИВА» (ідентифікаційний код: 03761768) на суму 22 887 705,24 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД АГРО (ідентифікаційний код: 32843893) на суму 22 126 015,23 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» (ідентифікаційний код: 03737632) на суму 72 661,82 грн;
- Дочірньому підприємству «ОЗЕРНА» Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 36650984) на суму 14 047 691,98 грн;
- Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «АГРАРІЙ» (ідентифікаційний код: 31276026) на суму 33 095 416,70 грн;
- Спільному Українсько-Англійському підприємству «ДУБНОЦУКОРІНВЕСТ» Товариство з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код: 25318246) на суму 72 000,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ВИР» (ідентифікаційний код: 32922943) на суму 18 917 516,25 грн;
- Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «СОНЯЧНЕ» (ідентифікаційний код: 30827927) на суму 423 329,76 грн;
- Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛАН» (ідентифікаційний код: 32807970) на суму 57 266 291,31 грн;
- Приватному акціонерному товариству «ДАКОР ВЕСТ» (ідентифікаційний код 03118357) на суму 495 000,00 грн;
- Приватному агропідприємству «ГАЛИЧИНА» (ідентифікаційний код: 03761946) на суму 2 306 405,10 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗОРІ ПРИКАРПАТТЯ» (ідентифікаційний код: 35129580) на суму 2 468 291,95 грн;
- Приватному підприємству «ВЕЛІДНИЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744072) на суму 3 700 000,00 грн;
- Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «ПІДРУДЯНСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03744014) на суму 1 162 000,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЕЛІТА» (ідентифікаційний код: 33215143) на суму 5 658 000,00 грн;
- Приватному сільськогосподарському підприємству (з орендними відносинами) «ГОШІВСЬКЕ» (ідентифікаційний код: 03743993) на суму 157 679,04 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-ПОЛІССЯ» (ідентифікаційний код: 35905240) на суму 100 000 000,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «РОЗТОЦЬКЕ» (ідентифікаційний код: 31878417) на суму 96 582 962,30 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОРТТРАНСБУД» (ідентифікаційний код: 39825870) на суму 1 267 033,0 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропідприємство «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34247930) на суму 7 150 000,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС-2006» (ідентифікаційний код: 34259836) на суму 9 277 000, 00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНОПРОМ-ІВАНКІВ» (ідентифікаційний код: 35585176) на суму 960 000,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «НИВА» (ідентифікаційний код: 01051258) на суму 798 549,95 грн;
- Приватній агрофірмі «ДОЛИНСЬКА» (ідентифікаційний код: 13980201) на суму 203789,33 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОНА ВОЛОКА» (ідентифікаційний код: 05418603) на суму 390 828,54 грн;
- Приватному акціонерному товариству «КОРОСТЕНЬСКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 00443418) на суму 93 800,0 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОПРОМ-АГРО» (ідентифікаційний код: 39988885) на суму 947 676,57 грн;
- Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «МЕЛЕНІ» (ідентифікаційний код: 03728392) на суму1 846 324,33 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34911556) на суму 837 689,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ДНІСТЕР АГРО ЛТД» (ідентифікаційний код: 30155967) на суму 225 197,48 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ЗЕЛЕНА ХВИЛЯ» (ідентифікаційний код: 34082678) на суму 21 457 542,14 грн.
- Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ГЕТЬМАН САГАЙДАЧНИЙ» (ідентифікаційний код: 32370074) на суму 143 780,00 грн;
- Приватному підприємству «ЛЕНД КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код: 34233315) на суму1 699 759,67 грн;
- Сільськогосподарському приватному підприємству «ДРУЖБА» (ідентифікаційний код 30715312) на суму 117 573,04 грн;
- Приватному сільськогосподарському підприємству «АГРОФІРМА КРАСНОПІЛЬСЬКА» (ідентифікаційний код: 00854937) на суму 1 071 000,0 грн;
- Селянському фермерському господарству «ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 05267506) на суму 4 797 000,0 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЗОРЯ» (ідентифікаційний код: 30715768) у визнанні кредитором на суму 318 063,17 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПРОГРЕС-2» (ідентифікаційний код: 30715899) на суму 100 945,81 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «КАРПАТСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код:32873378) на суму 1 455 675 254,00 грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» (ідентифікаційний код 14289688) на суму 15 531,6 грн;
- «УКРЛЕНДФАРМІНГ ПЛС» («Ukrlandfarming plc») зареєстровано 07.07.2008 за законодавством республіки Кіпр за реєстровим номером НЕ233280, адреса Куріакоу Матсі, 18,2 поверх, Егкомі, 2408, Нікосія, Кіпр (Kyriakou Matsi, 18 2nd floor, Egkomi, 2408, Nscosia, Cyprys) на суму 2 244 948 441,23 грн;
- Рівненській обласній прокуратурі (ідентифікаційний код 02910077) на суму 8 744,00 грн.
3. Зобов`язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М.М. (свідоцтво від 01.02.2013 № 62) сформувати реєстр вимог кредиторів відповідно до Ухвали попереднього засідання у справі.
4. Зобов`язати розпорядника майна боржника у строк до 26.04.2024 (включно) письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення (докази чого надати суду).
5. Зобов`язати розпорядника майна боржника провести у строк не пізніше 16.05.2024 збори кредиторів боржника (докази чого надати суду).
6. Визначити дату підсумкового засідання суду на 30.05.2024 о 10-00, яке відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва у залі судових засідань № 7 (корпус Б).
7. Зобов`язати розпорядника майна боржника у строк до 23.05.2024 надати суду протокольні рішення зборів кредиторів щодо звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство у відповідності до положень ст. ст. 48-49 Кодексу України з процедур банкрутства.
8. Зобов`язати розпорядника майна боржника у строк до 23.05.2024 подати суду докази проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника та інвентаризації майна боржника.
9. Викликати у судове засідання учасників справи.
10. Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набрала законної сили 17.04.2024, може бути оскаржена у відповідності до ст. ст. 253-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 15.05.2024.
Суддя Л.В. Омельченко
| Суд | Господарський суд міста Києва |
| Дата ухвалення рішення | 17.04.2024 |
| Оприлюднено | 29.05.2024 |
| Номер документу | 119315140 |
| Судочинство | Господарське |
| Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: банкрутство юридичної особи |
Судовий реєстр по справі —910/628/20
'/%3e%3cpath d='M13.07 23.33c-.52 0-.43-.19-.61-.69l-1.53-5.01 11.74-6.96' fill='%23c8daea'/%3e%3cpath d='M13.07 23.33c.4 0 .57-.18.8-.4.14-.13.85-.83 2.13-2.07l-2.66-1.61' fill='%23a9c9dd'/%3e%3cpath d='M13.34 19.25c3.87 2.86 6.02 4.45 6.45 4.77.73.4 1.26.19 1.45-.68.26-1.24 2.36-11.14 2.62-12.37.27-1.08-.41-1.57-1.11-1.25-1.54.59-13.87 5.35-15.42 5.94-1.05.43-1.04 1.01-.19 1.27.27.09 1.59.5 3.96 1.24 5.49-3.47 8.54-5.39 9.15-5.78.44-.26.83-.12.51.17' fill='url(%23b)'/%3e%3c/svg%3e){kind=small}
 --%3e%3c!DOCTYPE svg PUBLIC '-//W3C//DTD SVG 1.1//EN' 'http://www.w3.org/Graphics/SVG/1.1/DTD/svg11.dtd'%3e%3csvg version='1.1' id='US_UK_Download_on_the' xmlns='http://www.w3.org/2000/svg' xmlns:xlink='http://www.w3.org/1999/xlink' x='0px' y='0px' width='135px' height='40px' viewBox='0 0 135 40' enable-background='new 0 0 135 40' xml:space='preserve'%3e%3cg%3e %3cpath fill='%23A6A6A6' d='M130.197%2c40H4.729C2.122%2c40%2c0%2c37.872%2c0%2c35.267V4.726C0%2c2.12%2c2.122%2c0%2c4.729%2c0h125.468 C132.803%2c0%2c135%2c2.12%2c135%2c4.726v30.541C135%2c37.872%2c132.803%2c40%2c130.197%2c40L130.197%2c40z'/%3e %3cpath d='M134.032%2c35.268c0%2c2.116-1.714%2c3.83-3.834%2c3.83H4.729c-2.119%2c0-3.839-1.714-3.839-3.83V4.725 c0-2.115%2c1.72-3.835%2c3.839-3.835h125.468c2.121%2c0%2c3.834%2c1.72%2c3.834%2c3.835L134.032%2c35.268L134.032%2c35.268z'/%3e %3cg%3e %3cg%3e %3cpath fill='white' d='M30.128%2c19.784c-0.029-3.223%2c2.639-4.791%2c2.761-4.864c-1.511-2.203-3.853-2.504-4.676-2.528 c-1.967-0.207-3.875%2c1.177-4.877%2c1.177c-1.022%2c0-2.565-1.157-4.228-1.123c-2.14%2c0.033-4.142%2c1.272-5.24%2c3.196 c-2.266%2c3.923-0.576%2c9.688%2c1.595%2c12.859c1.086%2c1.553%2c2.355%2c3.287%2c4.016%2c3.226c1.625-0.067%2c2.232-1.036%2c4.193-1.036 c1.943%2c0%2c2.513%2c1.036%2c4.207%2c0.997c1.744-0.028%2c2.842-1.56%2c3.89-3.127c1.255-1.78%2c1.759-3.533%2c1.779-3.623 C33.507%2c24.924%2c30.161%2c23.647%2c30.128%2c19.784z'/%3e %3cpath fill='white' d='M26.928%2c10.306c0.874-1.093%2c1.472-2.58%2c1.306-4.089c-1.265%2c0.056-2.847%2c0.875-3.758%2c1.944 c-0.806%2c0.942-1.526%2c2.486-1.34%2c3.938C24.557%2c12.205%2c26.016%2c11.382%2c26.928%2c10.306z'/%3e %3c/g%3e %3c/g%3e %3cg%3e %3cpath fill='white' d='M53.645%2c31.504h-2.271l-1.244-3.909h-4.324l-1.185%2c3.909h-2.211l4.284-13.308h2.646L53.645%2c31.504z M49.755%2c25.955L48.63%2c22.48c-0.119-0.355-0.342-1.191-0.671-2.507h-0.04c-0.131%2c0.566-0.342%2c1.402-0.632%2c2.507l-1.105%2c3.475 H49.755z'/%3e %3cpath fill='white' d='M64.662%2c26.588c0%2c1.632-0.441%2c2.922-1.323%2c3.869c-0.79%2c0.843-1.771%2c1.264-2.942%2c1.264 c-1.264%2c0-2.172-0.454-2.725-1.362h-0.04v5.055h-2.132V25.067c0-1.026-0.027-2.079-0.079-3.159h1.875l0.119%2c1.521h0.04 c0.711-1.146%2c1.79-1.718%2c3.238-1.718c1.132%2c0%2c2.077%2c0.447%2c2.833%2c1.342C64.284%2c23.949%2c64.662%2c25.127%2c64.662%2c26.588z M62.49%2c26.666 c0-0.934-0.21-1.704-0.632-2.31c-0.461-0.632-1.08-0.948-1.856-0.948c-0.526%2c0-1.004%2c0.176-1.431%2c0.523 c-0.428%2c0.35-0.708%2c0.807-0.839%2c1.373c-0.066%2c0.264-0.099%2c0.48-0.099%2c0.65v1.6c0%2c0.698%2c0.214%2c1.287%2c0.642%2c1.768 s0.984%2c0.721%2c1.668%2c0.721c0.803%2c0%2c1.428-0.31%2c1.875-0.928C62.266%2c28.496%2c62.49%2c27.68%2c62.49%2c26.666z'/%3e %3cpath fill='white' d='M75.699%2c26.588c0%2c1.632-0.441%2c2.922-1.324%2c3.869c-0.789%2c0.843-1.77%2c1.264-2.941%2c1.264 c-1.264%2c0-2.172-0.454-2.724-1.362H68.67v5.055h-2.132V25.067c0-1.026-0.027-2.079-0.079-3.159h1.875l0.119%2c1.521h0.04 c0.71-1.146%2c1.789-1.718%2c3.238-1.718c1.131%2c0%2c2.076%2c0.447%2c2.834%2c1.342C75.32%2c23.949%2c75.699%2c25.127%2c75.699%2c26.588z M73.527%2c26.666 c0-0.934-0.211-1.704-0.633-2.31c-0.461-0.632-1.078-0.948-1.855-0.948c-0.527%2c0-1.004%2c0.176-1.432%2c0.523 c-0.428%2c0.35-0.707%2c0.807-0.838%2c1.373c-0.065%2c0.264-0.099%2c0.48-0.099%2c0.65v1.6c0%2c0.698%2c0.214%2c1.287%2c0.64%2c1.768 c0.428%2c0.48%2c0.984%2c0.721%2c1.67%2c0.721c0.803%2c0%2c1.428-0.31%2c1.875-0.928C73.303%2c28.496%2c73.527%2c27.68%2c73.527%2c26.666z'/%3e %3cpath fill='white' d='M88.039%2c27.772c0%2c1.132-0.393%2c2.053-1.182%2c2.764c-0.867%2c0.777-2.074%2c1.165-3.625%2c1.165 c-1.432%2c0-2.58-0.276-3.449-0.829l0.494-1.777c0.936%2c0.566%2c1.963%2c0.85%2c3.082%2c0.85c0.803%2c0%2c1.428-0.182%2c1.877-0.544 c0.447-0.362%2c0.67-0.848%2c0.67-1.454c0-0.54-0.184-0.995-0.553-1.364c-0.367-0.369-0.98-0.712-1.836-1.029 c-2.33-0.869-3.494-2.142-3.494-3.816c0-1.094%2c0.408-1.991%2c1.225-2.689c0.814-0.699%2c1.9-1.048%2c3.258-1.048 c1.211%2c0%2c2.217%2c0.211%2c3.02%2c0.632l-0.533%2c1.738c-0.75-0.408-1.598-0.612-2.547-0.612c-0.75%2c0-1.336%2c0.185-1.756%2c0.553 c-0.355%2c0.329-0.533%2c0.73-0.533%2c1.205c0%2c0.526%2c0.203%2c0.961%2c0.611%2c1.303c0.355%2c0.316%2c1%2c0.658%2c1.936%2c1.027 c1.145%2c0.461%2c1.986%2c1%2c2.527%2c1.618C87.77%2c26.081%2c88.039%2c26.852%2c88.039%2c27.772z'/%3e %3cpath fill='white' d='M95.088%2c23.508h-2.35v4.659c0%2c1.185%2c0.414%2c1.777%2c1.244%2c1.777c0.381%2c0%2c0.697-0.033%2c0.947-0.099l0.059%2c1.619 c-0.42%2c0.157-0.973%2c0.236-1.658%2c0.236c-0.842%2c0-1.5-0.257-1.975-0.77c-0.473-0.514-0.711-1.376-0.711-2.587v-4.837h-1.4v-1.6h1.4 v-1.757l2.094-0.632v2.389h2.35V23.508z'/%3e %3cpath fill='white' d='M105.691%2c26.627c0%2c1.475-0.422%2c2.686-1.264%2c3.633c-0.883%2c0.975-2.055%2c1.461-3.516%2c1.461 c-1.408%2c0-2.529-0.467-3.365-1.401s-1.254-2.113-1.254-3.534c0-1.487%2c0.43-2.705%2c1.293-3.652c0.861-0.948%2c2.023-1.422%2c3.484-1.422 c1.408%2c0%2c2.541%2c0.467%2c3.396%2c1.402C105.283%2c24.021%2c105.691%2c25.192%2c105.691%2c26.627z M103.479%2c26.696 c0-0.885-0.189-1.644-0.572-2.277c-0.447-0.766-1.086-1.148-1.914-1.148c-0.857%2c0-1.508%2c0.383-1.955%2c1.148 c-0.383%2c0.634-0.572%2c1.405-0.572%2c2.317c0%2c0.885%2c0.189%2c1.644%2c0.572%2c2.276c0.461%2c0.766%2c1.105%2c1.148%2c1.936%2c1.148 c0.814%2c0%2c1.453-0.39%2c1.914-1.168C103.281%2c28.347%2c103.479%2c27.58%2c103.479%2c26.696z'/%3e %3cpath fill='white' d='M112.621%2c23.783c-0.211-0.039-0.436-0.059-0.672-0.059c-0.75%2c0-1.33%2c0.283-1.738%2c0.85 c-0.355%2c0.5-0.533%2c1.132-0.533%2c1.895v5.035h-2.131l0.02-6.574c0-1.106-0.027-2.113-0.08-3.021h1.857l0.078%2c1.836h0.059 c0.225-0.631%2c0.58-1.139%2c1.066-1.52c0.475-0.343%2c0.988-0.514%2c1.541-0.514c0.197%2c0%2c0.375%2c0.014%2c0.533%2c0.039V23.783z'/%3e %3cpath fill='white' d='M122.156%2c26.252c0%2c0.382-0.025%2c0.704-0.078%2c0.967h-6.396c0.025%2c0.948%2c0.334%2c1.673%2c0.928%2c2.173 c0.539%2c0.447%2c1.236%2c0.671%2c2.092%2c0.671c0.947%2c0%2c1.811-0.151%2c2.588-0.454l0.334%2c1.48c-0.908%2c0.396-1.98%2c0.593-3.217%2c0.593 c-1.488%2c0-2.656-0.438-3.506-1.313c-0.848-0.875-1.273-2.05-1.273-3.524c0-1.447%2c0.395-2.652%2c1.186-3.613 c0.828-1.026%2c1.947-1.539%2c3.355-1.539c1.383%2c0%2c2.43%2c0.513%2c3.141%2c1.539C121.873%2c24.047%2c122.156%2c25.055%2c122.156%2c26.252z M120.123%2c25.699c0.014-0.632-0.125-1.178-0.414-1.639c-0.369-0.593-0.936-0.889-1.699-0.889c-0.697%2c0-1.264%2c0.289-1.697%2c0.869 c-0.355%2c0.461-0.566%2c1.014-0.631%2c1.658H120.123z'/%3e %3c/g%3e %3cg%3e %3cg%3e %3cpath fill='white' d='M49.05%2c10.009c0%2c1.177-0.353%2c2.063-1.058%2c2.658c-0.653%2c0.549-1.581%2c0.824-2.783%2c0.824 c-0.596%2c0-1.106-0.026-1.533-0.078V6.982c0.557-0.09%2c1.157-0.136%2c1.805-0.136c1.145%2c0%2c2.008%2c0.249%2c2.59%2c0.747 C48.723%2c8.156%2c49.05%2c8.961%2c49.05%2c10.009z M47.945%2c10.038c0-0.763-0.202-1.348-0.606-1.756c-0.404-0.407-0.994-0.611-1.771-0.611 c-0.33%2c0-0.611%2c0.022-0.844%2c0.068v4.889c0.129%2c0.02%2c0.365%2c0.029%2c0.708%2c0.029c0.802%2c0%2c1.421-0.223%2c1.857-0.669 S47.945%2c10.892%2c47.945%2c10.038z'/%3e %3cpath fill='white' d='M54.909%2c11.037c0%2c0.725-0.207%2c1.319-0.621%2c1.785c-0.434%2c0.479-1.009%2c0.718-1.727%2c0.718 c-0.692%2c0-1.243-0.229-1.654-0.689c-0.41-0.459-0.615-1.038-0.615-1.736c0-0.73%2c0.211-1.329%2c0.635-1.794s0.994-0.698%2c1.712-0.698 c0.692%2c0%2c1.248%2c0.229%2c1.669%2c0.688C54.708%2c9.757%2c54.909%2c10.333%2c54.909%2c11.037z M53.822%2c11.071c0-0.435-0.094-0.808-0.281-1.119 c-0.22-0.376-0.533-0.564-0.94-0.564c-0.421%2c0-0.741%2c0.188-0.961%2c0.564c-0.188%2c0.311-0.281%2c0.69-0.281%2c1.138 c0%2c0.435%2c0.094%2c0.808%2c0.281%2c1.119c0.227%2c0.376%2c0.543%2c0.564%2c0.951%2c0.564c0.4%2c0%2c0.714-0.191%2c0.94-0.574 C53.725%2c11.882%2c53.822%2c11.506%2c53.822%2c11.071z'/%3e %3cpath fill='white' d='M62.765%2c8.719l-1.475%2c4.714h-0.96l-0.611-2.047c-0.155-0.511-0.281-1.019-0.379-1.523h-0.019 c-0.091%2c0.518-0.217%2c1.025-0.379%2c1.523l-0.649%2c2.047h-0.971l-1.387-4.714h1.077l0.533%2c2.241c0.129%2c0.53%2c0.235%2c1.035%2c0.32%2c1.513 h0.019c0.078-0.394%2c0.207-0.896%2c0.389-1.503l0.669-2.25h0.854l0.641%2c2.202c0.155%2c0.537%2c0.281%2c1.054%2c0.378%2c1.552h0.029 c0.071-0.485%2c0.178-1.002%2c0.32-1.552l0.572-2.202H62.765z'/%3e %3cpath fill='white' d='M68.198%2c13.433H67.15v-2.7c0-0.832-0.316-1.248-0.95-1.248c-0.311%2c0-0.562%2c0.114-0.757%2c0.343 c-0.193%2c0.229-0.291%2c0.499-0.291%2c0.808v2.796h-1.048v-3.366c0-0.414-0.013-0.863-0.038-1.349h0.921l0.049%2c0.737h0.029 c0.122-0.229%2c0.304-0.418%2c0.543-0.569c0.284-0.176%2c0.602-0.265%2c0.95-0.265c0.44%2c0%2c0.806%2c0.142%2c1.097%2c0.427 c0.362%2c0.349%2c0.543%2c0.87%2c0.543%2c1.562V13.433z'/%3e %3cpath fill='white' d='M71.088%2c13.433h-1.047V6.556h1.047V13.433z'/%3e %3cpath fill='white' d='M77.258%2c11.037c0%2c0.725-0.207%2c1.319-0.621%2c1.785c-0.434%2c0.479-1.01%2c0.718-1.727%2c0.718 c-0.693%2c0-1.244-0.229-1.654-0.689c-0.41-0.459-0.615-1.038-0.615-1.736c0-0.73%2c0.211-1.329%2c0.635-1.794s0.994-0.698%2c1.711-0.698 c0.693%2c0%2c1.248%2c0.229%2c1.67%2c0.688C77.057%2c9.757%2c77.258%2c10.333%2c77.258%2c11.037z M76.17%2c11.071c0-0.435-0.094-0.808-0.281-1.119 c-0.219-0.376-0.533-0.564-0.939-0.564c-0.422%2c0-0.742%2c0.188-0.961%2c0.564c-0.188%2c0.311-0.281%2c0.69-0.281%2c1.138 c0%2c0.435%2c0.094%2c0.808%2c0.281%2c1.119c0.227%2c0.376%2c0.543%2c0.564%2c0.951%2c0.564c0.4%2c0%2c0.713-0.191%2c0.939-0.574 C76.074%2c11.882%2c76.17%2c11.506%2c76.17%2c11.071z'/%3e %3cpath fill='white' d='M82.33%2c13.433h-0.941l-0.078-0.543h-0.029c-0.322%2c0.433-0.781%2c0.65-1.377%2c0.65 c-0.445%2c0-0.805-0.143-1.076-0.427c-0.246-0.258-0.369-0.579-0.369-0.96c0-0.576%2c0.24-1.015%2c0.723-1.319 c0.482-0.304%2c1.16-0.453%2c2.033-0.446V10.3c0-0.621-0.326-0.931-0.979-0.931c-0.465%2c0-0.875%2c0.117-1.229%2c0.349l-0.213-0.688 c0.438-0.271%2c0.979-0.407%2c1.617-0.407c1.232%2c0%2c1.85%2c0.65%2c1.85%2c1.95v1.736C82.262%2c12.78%2c82.285%2c13.155%2c82.33%2c13.433z M81.242%2c11.813v-0.727c-1.156-0.02-1.734%2c0.297-1.734%2c0.95c0%2c0.246%2c0.066%2c0.43%2c0.201%2c0.553c0.135%2c0.123%2c0.307%2c0.184%2c0.512%2c0.184 c0.23%2c0%2c0.445-0.073%2c0.641-0.218c0.197-0.146%2c0.318-0.331%2c0.363-0.558C81.236%2c11.946%2c81.242%2c11.884%2c81.242%2c11.813z'/%3e %3cpath fill='white' d='M88.285%2c13.433h-0.93l-0.049-0.757h-0.029c-0.297%2c0.576-0.803%2c0.864-1.514%2c0.864 c-0.568%2c0-1.041-0.223-1.416-0.669s-0.562-1.025-0.562-1.736c0-0.763%2c0.203-1.381%2c0.611-1.853c0.395-0.44%2c0.879-0.66%2c1.455-0.66 c0.633%2c0%2c1.076%2c0.213%2c1.328%2c0.64h0.02V6.556h1.049v5.607C88.248%2c12.622%2c88.26%2c13.045%2c88.285%2c13.433z M87.199%2c11.445v-0.786 c0-0.136-0.01-0.246-0.029-0.33c-0.059-0.252-0.186-0.464-0.379-0.635c-0.195-0.171-0.43-0.257-0.701-0.257 c-0.391%2c0-0.697%2c0.155-0.922%2c0.466c-0.223%2c0.311-0.336%2c0.708-0.336%2c1.193c0%2c0.466%2c0.107%2c0.844%2c0.322%2c1.135 c0.227%2c0.31%2c0.533%2c0.465%2c0.916%2c0.465c0.344%2c0%2c0.619-0.129%2c0.828-0.388C87.1%2c12.069%2c87.199%2c11.781%2c87.199%2c11.445z'/%3e %3cpath fill='white' d='M97.248%2c11.037c0%2c0.725-0.207%2c1.319-0.621%2c1.785c-0.434%2c0.479-1.008%2c0.718-1.727%2c0.718 c-0.691%2c0-1.242-0.229-1.654-0.689c-0.41-0.459-0.615-1.038-0.615-1.736c0-0.73%2c0.211-1.329%2c0.635-1.794s0.994-0.698%2c1.713-0.698 c0.691%2c0%2c1.248%2c0.229%2c1.668%2c0.688C97.047%2c9.757%2c97.248%2c10.333%2c97.248%2c11.037z M96.162%2c11.071c0-0.435-0.094-0.808-0.281-1.119 c-0.221-0.376-0.533-0.564-0.941-0.564c-0.42%2c0-0.74%2c0.188-0.961%2c0.564c-0.188%2c0.311-0.281%2c0.69-0.281%2c1.138 c0%2c0.435%2c0.094%2c0.808%2c0.281%2c1.119c0.227%2c0.376%2c0.543%2c0.564%2c0.951%2c0.564c0.4%2c0%2c0.715-0.191%2c0.941-0.574 C96.064%2c11.882%2c96.162%2c11.506%2c96.162%2c11.071z'/%3e %3cpath fill='white' d='M102.883%2c13.433h-1.047v-2.7c0-0.832-0.316-1.248-0.951-1.248c-0.311%2c0-0.562%2c0.114-0.756%2c0.343 s-0.291%2c0.499-0.291%2c0.808v2.796h-1.049v-3.366c0-0.414-0.012-0.863-0.037-1.349h0.92l0.049%2c0.737h0.029 c0.123-0.229%2c0.305-0.418%2c0.543-0.569c0.285-0.176%2c0.602-0.265%2c0.951-0.265c0.439%2c0%2c0.805%2c0.142%2c1.096%2c0.427 c0.363%2c0.349%2c0.543%2c0.87%2c0.543%2c1.562V13.433z'/%3e %3cpath fill='white' d='M109.936%2c9.504h-1.154v2.29c0%2c0.582%2c0.205%2c0.873%2c0.611%2c0.873c0.188%2c0%2c0.344-0.016%2c0.467-0.049 l0.027%2c0.795c-0.207%2c0.078-0.479%2c0.117-0.814%2c0.117c-0.414%2c0-0.736-0.126-0.969-0.378c-0.234-0.252-0.35-0.676-0.35-1.271V9.504 h-0.689V8.719h0.689V7.855l1.027-0.31v1.173h1.154V9.504z'/%3e %3cpath fill='white' d='M115.484%2c13.433h-1.049v-2.68c0-0.845-0.316-1.268-0.949-1.268c-0.486%2c0-0.818%2c0.245-1%2c0.735 c-0.031%2c0.103-0.049%2c0.229-0.049%2c0.377v2.835h-1.047V6.556h1.047v2.841h0.02c0.33-0.517%2c0.803-0.775%2c1.416-0.775 c0.434%2c0%2c0.793%2c0.142%2c1.078%2c0.427c0.355%2c0.355%2c0.533%2c0.883%2c0.533%2c1.581V13.433z'/%3e %3cpath fill='white' d='M121.207%2c10.853c0%2c0.188-0.014%2c0.346-0.039%2c0.475h-3.143c0.014%2c0.466%2c0.164%2c0.821%2c0.455%2c1.067 c0.266%2c0.22%2c0.609%2c0.33%2c1.029%2c0.33c0.465%2c0%2c0.889-0.074%2c1.271-0.223l0.164%2c0.728c-0.447%2c0.194-0.973%2c0.291-1.582%2c0.291 c-0.73%2c0-1.305-0.215-1.721-0.645c-0.418-0.43-0.625-1.007-0.625-1.731c0-0.711%2c0.193-1.303%2c0.582-1.775 c0.406-0.504%2c0.955-0.756%2c1.648-0.756c0.678%2c0%2c1.193%2c0.252%2c1.541%2c0.756C121.068%2c9.77%2c121.207%2c10.265%2c121.207%2c10.853z M120.207%2c10.582c0.008-0.311-0.061-0.579-0.203-0.805c-0.182-0.291-0.459-0.437-0.834-0.437c-0.342%2c0-0.621%2c0.142-0.834%2c0.427 c-0.174%2c0.227-0.277%2c0.498-0.311%2c0.815H120.207z'/%3e %3c/g%3e %3c/g%3e%3c/g%3e%3c/svg%3e){kind=small}
' spreadMethod='pad' id='linearGradient50'%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2300a0ff' offset='0' id='stop52' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2300a1ff' offset='0.0066' id='stop54' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2300beff' offset='0.2601' id='stop56' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2300d2ff' offset='0.5122' id='stop58' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2300dfff' offset='0.7604' id='stop60' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2300e3ff' offset='1' id='stop62' /%3e%3c/linearGradient%3e%3clinearGradient x1='43.8344' y1='171.9986' x2='19.637501' y2='171.9986' gradientUnits='userSpaceOnUse' gradientTransform='matrix(0.8%2c0%2c0%2c-0.8%2c0%2c161.6)' spreadMethod='pad' id='linearGradient68'%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%23ffe000' offset='0' id='stop70' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%23ffbd00' offset='0.4087' id='stop72' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:orange' offset='0.7754' id='stop74' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%23ff9c00' offset='1' id='stop76' /%3e%3c/linearGradient%3e%3clinearGradient x1='34.827' y1='169.7039' x2='12.0687' y2='146.9456' gradientUnits='userSpaceOnUse' gradientTransform='matrix(0.8%2c0%2c0%2c-0.8%2c0%2c161.6)' spreadMethod='pad' id='linearGradient82'%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%23ff3a44' offset='0' id='stop84' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%23c31162' offset='1' id='stop86' /%3e%3c/linearGradient%3e%3clinearGradient x1='17.2973' y1='191.82381' x2='27.4599' y2='181.6613' gradientUnits='userSpaceOnUse' gradientTransform='matrix(0.8%2c0%2c0%2c-0.8%2c0%2c161.6)' spreadMethod='pad' id='linearGradient92'%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2332a071' offset='0' id='stop94' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%232da771' offset='0.0685' id='stop96' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2315cf74' offset='0.4762' id='stop98' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2306e775' offset='0.8009' id='stop100' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2300f076' offset='1' id='stop102' /%3e%3c/linearGradient%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath110'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path112' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cmask maskUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='1' height='1' id='mask114'%3e%3cg id='g116'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath110)' id='g118'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:black%3bfill-opacity:0.2%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path120' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/mask%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath126'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path128' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath130'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path132' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cpattern patternTransform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)' patternUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='124' height='48' id='pattern134'%3e%3cg id='g136' /%3e%3cg id='g138'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath130)' id='g140'%3e%3cg id='g142'%3e%3cpath d='M 29.625%2c20.695 18.012%2c14.098 C 17.363%2c13.727 16.781%2c13.754 16.406%2c14.09 l -0.058%2c-0.063 0.058%2c-0.058 c 0.375%2c-0.336 0.957%2c-0.36 1.606%2c0.011 l 11.687%2c6.641 -0.074%2c0.074 z' style='fill:black%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path144' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/pattern%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath158'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path160' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cmask maskUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='1' height='1' id='mask162'%3e%3cg id='g164'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath158)' id='g166'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:black%3bfill-opacity:0.12000002%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path168' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/mask%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath174'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path176' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath178'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path180' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cpattern patternTransform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)' patternUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='124' height='48' id='pattern182'%3e%3cg id='g184' /%3e%3cg id='g186'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath178)' id='g188'%3e%3cg id='g190'%3e%3cpath d='m 16.348%2c14.145 c -0.235%2c0.246 -0.371%2c0.628 -0.371%2c1.125 l 0%2c-0.118 c 0%2c-0.496 0.136%2c-0.879 0.371%2c-1.125 l 0.058%2c0.063 -0.058%2c0.055 z' style='fill:black%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path192' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/pattern%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath206'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path208' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cmask maskUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='1' height='1' id='mask210'%3e%3cg id='g212'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath206)' id='g214'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:black%3bfill-opacity:0.12000002%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path216' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/mask%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath222'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path224' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath226'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path228' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cpattern patternTransform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)' patternUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='124' height='48' id='pattern230'%3e%3cg id='g232' /%3e%3cg id='g234'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath226)' id='g236'%3e%3cg id='g238'%3e%3cpath d='m 33.613%2c22.961 -3.988%2c-2.266 0.074%2c-0.074 3.914%2c2.223 c 0.559%2c0.316 0.836%2c0.734 0.836%2c1.156 -0.047%2c-0.379 -0.332%2c-0.75 -0.836%2c-1.039 z' style='fill:black%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path240' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/pattern%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath254'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path256' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cmask maskUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='1' height='1' id='mask258'%3e%3cg id='g260'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath254)' id='g262'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:black%3bfill-opacity:0.25%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path264' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/mask%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath270'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path272' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath274'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path276' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cpattern patternTransform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)' patternUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='124' height='48' id='pattern278'%3e%3cg id='g280' /%3e%3cg id='g282'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath274)' id='g284'%3e%3cg id='g286'%3e%3cpath d='m 18.012%2c33.902 15.601%2c-8.863 c 0.508%2c-0.289 0.789%2c-0.66 0.836%2c-1.039 0%2c0.418 -0.277%2c0.836 -0.836%2c1.156 L 18.012%2c34.02 c -1.117%2c0.632 -2.035%2c0.105 -2.035%2c-1.176 l 0%2c-0.114 c 0%2c1.278 0.918%2c1.805 2.035%2c1.172 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path288' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/pattern%3e%3c/defs%3e%3csodipodi:namedview pagecolor='white' bordercolor='%23666666' borderopacity='1' objecttolerance='10' gridtolerance='10' guidetolerance='10' inkscape:pageopacity='0' inkscape:pageshadow='2' inkscape:window-width='1366' inkscape:window-height='705' id='namedview4' showgrid='false' inkscape:zoom='7.6276974' inkscape:cx='93.965168' inkscape:cy='29.61582' inkscape:window-x='-8' inkscape:window-y='-8' inkscape:window-maximized='1' inkscape:current-layer='g10' /%3e%3cg id='g10' inkscape:groupmode='layer' inkscape:label='google-play-badge' transform='matrix(1.25%2c0%2c0%2c-1.25%2c-9.4247625%2c49.85025)'%3e%3cg id='g12' transform='matrix(1.0023923%2c0%2c0%2c0.99072975%2c-0.29664807%2c0)'%3e%3cpath d='M 112%2c8 12%2c8 C 9.801%2c8 8%2c9.801 8%2c12 l 0%2c24 c 0%2c2.199 1.801%2c4 4%2c4 l 100%2c0 c 2.199%2c0 4%2c-1.801 4%2c-4 l 0%2c-24 c 0%2c-2.199 -1.801%2c-4 -4%2c-4 z' style='fill:black%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path14' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3cpath d='m 112%2c39.359 c 1.852%2c0 3.359%2c-1.507 3.359%2c-3.359 l 0%2c-24 c 0%2c-1.852 -1.507%2c-3.359 -3.359%2c-3.359 l -100%2c0 c -1.852%2c0 -3.359%2c1.507 -3.359%2c3.359 l 0%2c24 c 0%2c1.852 1.507%2c3.359 3.359%2c3.359 l 100%2c0 M 112%2c40 12%2c40 C 9.801%2c40 8%2c38.199 8%2c36 L 8%2c12 C 8%2c9.801 9.801%2c8 12%2c8 l 100%2c0 c 2.199%2c0 4%2c1.801 4%2c4 l 0%2c24 c 0%2c2.199 -1.801%2c4 -4%2c4 z' style='fill:%23a6a6a6%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path16' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3cg id='g18' transform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)'%3e%3cpath d='m 45.934%2c16.195 c 0%2c0.668 -0.2%2c1.203 -0.594%2c1.602 -0.453%2c0.473 -1.043%2c0.711 -1.766%2c0.711 -0.691%2c0 -1.281%2c-0.242 -1.765%2c-0.719 -0.485%2c-0.484 -0.727%2c-1.078 -0.727%2c-1.789 0%2c-0.711 0.242%2c-1.305 0.727%2c-1.785 0.484%2c-0.481 1.074%2c-0.723 1.765%2c-0.723 0.344%2c0 0.672%2c0.071 0.985%2c0.203 0.312%2c0.133 0.566%2c0.313 0.75%2c0.535 l -0.418%2c0.422 c -0.321%2c-0.379 -0.758%2c-0.566 -1.317%2c-0.566 -0.504%2c0 -0.941%2c0.176 -1.312%2c0.531 -0.367%2c0.356 -0.551%2c0.817 -0.551%2c1.383 0%2c0.566 0.184%2c1.031 0.551%2c1.387 0.371%2c0.351 0.808%2c0.531 1.312%2c0.531 0.535%2c0 0.985%2c-0.18 1.34%2c-0.535 0.234%2c-0.235 0.367%2c-0.559 0.402%2c-0.973 l -1.742%2c0 0%2c-0.578 2.324%2c0 c 0.028%2c0.125 0.036%2c0.246 0.036%2c0.363 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:white%3bstroke-width:0.16%3bstroke-linecap:butt%3bstroke-linejoin:miter%3bstroke-miterlimit:10%3bstroke-dasharray:none%3bstroke-opacity:1' id='path20' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g22' transform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)'%3e%3cpath d='m 49.621%2c14.191 -2.183%2c0 0%2c1.52 1.968%2c0 0%2c0.578 -1.968%2c0 0%2c1.52 2.183%2c0 0%2c0.589 -2.801%2c0 0%2c-4.796 2.801%2c0 0%2c0.589 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:white%3bstroke-width:0.16%3bstroke-linecap:butt%3bstroke-linejoin:miter%3bstroke-miterlimit:10%3bstroke-dasharray:none%3bstroke-opacity:1' id='path24' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g26' transform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)'%3e%3cpath d='m 52.223%2c18.398 -0.618%2c0 0%2c-4.207 -1.339%2c0 0%2c-0.589 3.297%2c0 0%2c0.589 -1.34%2c0 0%2c4.207 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:white%3bstroke-width:0.16%3bstroke-linecap:butt%3bstroke-linejoin:miter%3bstroke-miterlimit:10%3bstroke-dasharray:none%3bstroke-opacity:1' id='path28' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g30' transform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)'%3e%3cpath d='m 55.949%2c18.398 0%2c-4.796 0.617%2c0 0%2c4.796 -0.617%2c0 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:white%3bstroke-width:0.16%3bstroke-linecap:butt%3bstroke-linejoin:miter%3bstroke-miterlimit:10%3bstroke-dasharray:none%3bstroke-opacity:1' id='path32' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g34' transform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)'%3e%3cpath d='m 59.301%2c18.398 -0.613%2c0 0%2c-4.207 -1.344%2c0 0%2c-0.589 3.301%2c0 0%2c0.589 -1.344%2c0 0%2c4.207 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:white%3bstroke-width:0.16%3bstroke-linecap:butt%3bstroke-linejoin:miter%3bstroke-miterlimit:10%3bstroke-dasharray:none%3bstroke-opacity:1' id='path36' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g38' transform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)'%3e%3cpath d='m 66.887%2c17.781 c -0.473%2c0.485 -1.059%2c0.727 -1.758%2c0.727 -0.703%2c0 -1.289%2c-0.242 -1.762%2c-0.727 C 62.895%2c17.297 62.66%2c16.703 62.66%2c16 c 0%2c-0.703 0.235%2c-1.297 0.707%2c-1.781 0.473%2c-0.485 1.059%2c-0.727 1.762%2c-0.727 0.695%2c0 1.281%2c0.242 1.754%2c0.731 0.476%2c0.488 0.711%2c1.078 0.711%2c1.777 0%2c0.703 -0.235%2c1.297 -0.707%2c1.781 z m -3.063%2c-0.402 c 0.356%2c0.359 0.789%2c0.539 1.305%2c0.539 0.512%2c0 0.949%2c-0.18 1.301%2c-0.539 0.355%2c-0.359 0.535%2c-0.82 0.535%2c-1.379 0%2c-0.559 -0.18%2c-1.02 -0.535%2c-1.379 -0.352%2c-0.359 -0.789%2c-0.539 -1.301%2c-0.539 -0.516%2c0 -0.949%2c0.18 -1.305%2c0.539 -0.355%2c0.359 -0.535%2c0.82 -0.535%2c1.379 0%2c0.559 0.18%2c1.02 0.535%2c1.379 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:white%3bstroke-width:0.16%3bstroke-linecap:butt%3bstroke-linejoin:miter%3bstroke-miterlimit:10%3bstroke-dasharray:none%3bstroke-opacity:1' id='path40' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g42' transform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)'%3e%3cpath d='m 68.461%2c18.398 0%2c-4.796 0.75%2c0 2.332%2c3.73 0.027%2c0 -0.027%2c-0.922 0%2c-2.808 0.617%2c0 0%2c4.796 -0.644%2c0 -2.442%2c-3.914 -0.027%2c0 0.027%2c0.926 0%2c2.988 -0.613%2c0 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:white%3bstroke-width:0.16%3bstroke-linecap:butt%3bstroke-linejoin:miter%3bstroke-miterlimit:10%3bstroke-dasharray:none%3bstroke-opacity:1' id='path44' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cpath d='m 62.508%2c22.598 c -1.879%2c0 -3.414%2c-1.43 -3.414%2c-3.403 0%2c-1.957 1.535%2c-3.402 3.414%2c-3.402 1.883%2c0 3.418%2c1.445 3.418%2c3.402 0%2c1.973 -1.535%2c3.403 -3.418%2c3.403 z m 0%2c-5.465 c -1.031%2c0 -1.918%2c0.851 -1.918%2c2.062 0%2c1.227 0.887%2c2.063 1.918%2c2.063 1.031%2c0 1.922%2c-0.836 1.922%2c-2.063 0%2c-1.211 -0.891%2c-2.062 -1.922%2c-2.062 z m -7.449%2c5.465 c -1.883%2c0 -3.414%2c-1.43 -3.414%2c-3.403 0%2c-1.957 1.531%2c-3.402 3.414%2c-3.402 1.882%2c0 3.414%2c1.445 3.414%2c3.402 0%2c1.973 -1.532%2c3.403 -3.414%2c3.403 z m 0%2c-5.465 c -1.032%2c0 -1.922%2c0.851 -1.922%2c2.062 0%2c1.227 0.89%2c2.063 1.922%2c2.063 1.031%2c0 1.918%2c-0.836 1.918%2c-2.063 0%2c-1.211 -0.887%2c-2.062 -1.918%2c-2.062 z m -8.864%2c4.422 0%2c-1.446 3.453%2c0 c -0.101%2c-0.808 -0.371%2c-1.402 -0.785%2c-1.816 -0.504%2c-0.5 -1.289%2c-1.055 -2.668%2c-1.055 -2.125%2c0 -3.789%2c1.715 -3.789%2c3.84 0%2c2.125 1.664%2c3.84 3.789%2c3.84 1.149%2c0 1.985%2c-0.449 2.602%2c-1.031 l 1.019%2c1.019 c -0.863%2c0.824 -2.011%2c1.457 -3.621%2c1.457 -2.914%2c0 -5.363%2c-2.371 -5.363%2c-5.285 0%2c-2.914 2.449%2c-5.285 5.363%2c-5.285 1.575%2c0 2.758%2c0.516 3.688%2c1.484 0.953%2c0.953 1.25%2c2.293 1.25%2c3.375 0%2c0.336 -0.028%2c0.645 -0.078%2c0.903 l -4.86%2c0 z m 36.246%2c-1.121 c -0.281%2c0.761 -1.148%2c2.164 -2.914%2c2.164 -1.75%2c0 -3.207%2c-1.379 -3.207%2c-3.403 0%2c-1.906 1.442%2c-3.402 3.375%2c-3.402 1.563%2c0 2.465%2c0.953 2.836%2c1.508 l -1.16%2c0.773 c -0.387%2c-0.566 -0.914%2c-0.941 -1.676%2c-0.941 -0.757%2c0 -1.3%2c0.347 -1.648%2c1.031 l 4.551%2c1.883 -0.157%2c0.387 z m -4.64%2c-1.133 c -0.039%2c1.312 1.019%2c1.984 1.777%2c1.984 0.594%2c0 1.098%2c-0.297 1.266%2c-0.722 L 77.801%2c19.301 Z M 74.102%2c16 l 1.496%2c0 0%2c10 -1.496%2c0 0%2c-10 z m -2.45%2c5.84 -0.05%2c0 c -0.336%2c0.398 -0.977%2c0.758 -1.789%2c0.758 -1.704%2c0 -3.262%2c-1.496 -3.262%2c-3.414 0%2c-1.907 1.558%2c-3.391 3.262%2c-3.391 0.812%2c0 1.453%2c0.363 1.789%2c0.773 l 0.05%2c0 0%2c-0.488 c 0%2c-1.301 -0.695%2c-2 -1.816%2c-2 -0.914%2c0 -1.481%2c0.66 -1.715%2c1.215 L 66.82%2c14.75 c 0.375%2c-0.902 1.368%2c-2.012 3.016%2c-2.012 1.754%2c0 3.234%2c1.032 3.234%2c3.543 l 0%2c6.11 -1.418%2c0 0%2c-0.551 z m -1.711%2c-4.707 c -1.031%2c0 -1.894%2c0.863 -1.894%2c2.051 0%2c1.199 0.863%2c2.074 1.894%2c2.074 1.016%2c0 1.817%2c-0.875 1.817%2c-2.074 0%2c-1.188 -0.801%2c-2.051 -1.817%2c-2.051 z M 89.445%2c26 l -3.578%2c0 0%2c-10 1.492%2c0 0%2c3.789 2.086%2c0 c 1.657%2c0 3.282%2c1.199 3.282%2c3.106 0%2c1.906 -1.629%2c3.105 -3.282%2c3.105 z m 0.039%2c-4.82 -2.125%2c0 0%2c3.429 2.125%2c0 c 1.114%2c0 1.75%2c-0.925 1.75%2c-1.714 0%2c-0.774 -0.636%2c-1.715 -1.75%2c-1.715 z m 9.223%2c1.437 c -1.078%2c0 -2.199%2c-0.476 -2.66%2c-1.531 l 1.324%2c-0.555 c 0.285%2c0.555 0.809%2c0.735 1.363%2c0.735 0.774%2c0 1.559%2c-0.465 1.571%2c-1.286 l 0%2c-0.105 c -0.27%2c0.156 -0.848%2c0.387 -1.559%2c0.387 -1.426%2c0 -2.879%2c-0.785 -2.879%2c-2.25 0%2c-1.34 1.168%2c-2.203 2.481%2c-2.203 1.004%2c0 1.558%2c0.453 1.906%2c0.98 l 0.051%2c0 0%2c-0.773 1.441%2c0 0%2c3.836 c 0%2c1.773 -1.324%2c2.765 -3.039%2c2.765 z m -0.18%2c-5.48 c -0.488%2c0 -1.168%2c0.242 -1.168%2c0.847 0%2c0.774 0.848%2c1.071 1.582%2c1.071 0.657%2c0 0.965%2c-0.145 1.364%2c-0.336 -0.117%2c-0.926 -0.914%2c-1.582 -1.778%2c-1.582 z m 8.469%2c5.261 -1.715%2c-4.335 -0.051%2c0 -1.773%2c4.335 -1.609%2c0 2.664%2c-6.058 -1.52%2c-3.371 1.559%2c0 4.105%2c9.429 -1.66%2c0 z M 93.547%2c16 l 1.496%2c0 0%2c10 -1.496%2c0 0%2c-10 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path46' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3cg id='g48'%3e%3cpath d='M 16.348%2c33.969 C 16.113%2c33.723 15.977%2c33.34 15.977%2c32.844 l 0%2c-17.692 c 0%2c-0.496 0.136%2c-0.879 0.371%2c-1.125 l 0.058%2c-0.054 9.914%2c9.91 0%2c0.234 -9.914%2c9.91 -0.058%2c-0.058 z' style='fill:url(%23linearGradient50)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path64' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g66'%3e%3cpath d='m 29.621%2c20.578 -3.301%2c3.305 0%2c0.234 3.305%2c3.305 0.074%2c-0.043 3.914%2c-2.227 c 1.117%2c-0.632 1.117%2c-1.672 0%2c-2.308 l -3.914%2c-2.223 -0.078%2c-0.043 z' style='fill:url(%23linearGradient68)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path78' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g80'%3e%3cpath d='M 29.699%2c20.621 26.32%2c24 16.348%2c14.027 c 0.371%2c-0.39 0.976%2c-0.437 1.664%2c-0.047 l 11.687%2c6.641' style='fill:url(%23linearGradient82)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path88' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g90'%3e%3cpath d='M 29.699%2c27.379 18.012%2c34.02 c -0.688%2c0.386 -1.293%2c0.339 -1.664%2c-0.051 L 26.32%2c24 l 3.379%2c3.379 z' style='fill:url(%23linearGradient92)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path104' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g106'%3e%3cg id='g108' /%3e%3cg id='g122' mask='url(%23mask114)'%3e%3cg id='g124' /%3e%3cg id='g146'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath126)' id='g148'%3e%3cg id='g150'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:url(%23pattern134)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path152' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3cg id='g154'%3e%3cg id='g156' /%3e%3cg id='g170' mask='url(%23mask162)'%3e%3cg id='g172' /%3e%3cg id='g194'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath174)' id='g196'%3e%3cg id='g198'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:url(%23pattern182)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path200' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3cg id='g202'%3e%3cg id='g204' /%3e%3cg id='g218' mask='url(%23mask210)'%3e%3cg id='g220' /%3e%3cg id='g242'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath222)' id='g244'%3e%3cg id='g246'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:url(%23pattern230)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path248' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3cg id='g250'%3e%3cg id='g252' /%3e%3cg id='g266' mask='url(%23mask258)'%3e%3cg id='g268' /%3e%3cg id='g290'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath270)' id='g292'%3e%3cg id='g294'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:url(%23pattern278)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path296' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/svg%3e){kind=small}
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні