Ухвала

від 16.05.2024 по справі 205/2728/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер 205/2728/24

1-кп/205/732/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023000000001779 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362 КК України,-

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

представника потерпілого ОСОБА_6 , захисника адвоката ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

До Ленінського районного суду міста Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362 КК України.

06 березня 2024 року між прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , в присутності захисника - адвоката ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12023000000001779, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362 КК України було укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, згідно з умовами якої, прокурор та обвинувачена ОСОБА_3 , яка беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень. Так, вказаною угодою про визнання винуватості сторонами було узгоджено покарання, яке повинно бути призначено обвинуваченій ОСОБА_3 у разі її затвердження, а саме: за ч. 5 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна, а за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Прокурор, обвинувачена та її захисники у підготовчому судовому засіданні просили затвердити угоду про визнання винуватості і призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами покарання.

В підготовчому судовому засіданні представник потерпілого ТОВ «Геліос Електро» - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти затвердження угоди про визнання винуватості.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, угоду про визнання винуватості, матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до вимог ч.ч.7-8ст.474 КПК Українисуд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цьогоКодексута/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку. Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, угода не є для суду обов`язковою і при її затвердженні суд зобов`язаний переконатися, що укладення угоди є добровільним, перевірити її на відповідність вимогамКПК Українита закону і відмовляє в затвердженні угоди при наявності підстав, передбачених ч.7ст.474 КПК України.

Зокрема, перевіряючи угоду на відповідність вимогам добровільності, суд має пересвідчитися, наскільки обвинувачений зробив усвідомлений вибір, укладаючи угоду.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Девеер проти Бельгії», держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду.

Як вбачається зі змісту вказаної угоди обставинами, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та відповідно підставою для застосування ст. 69 КК України при призначення покарання обвинуваченій є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, окрім цього ОСОБА_3 раніше не судима, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Загальні засади призначення покарання визначено ст. 65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Нормою ч. 3 ст. 65 КК України передбачено, що підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 КК України.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК України.

Однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання.

Разом з тим суд зобов`язаний встановити не лише їх наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Зі змісту ч. 1 ст. 69 КК України слідує, що призначення покарання, нижчого від найнижчої межі може мати місце в разі встановлення судами наявності таких кількох (мінімум двох) пом`якшуючих обставин, які обов`язково істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінально - караного діяння.

Правова конструкція ч. 1 ст. 69 КК України законодавцем побудована таким чином, щоб суди в ході реалізації ними своїх дискреційних повноважень під час призначення винній особі покарання в кожному конкретному випадку вмотивовано аргументували істотність зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння. Тобто встановлення лише факту наявності не менше двох пом`якшуючих обставин не може автоматично тягнути застосування ст. 69 КК України.

Суд звертає увагу на те, що приписи ст. 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тобто для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Вказані доводи узгоджуються з висновками викладеними в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 справа № 712/4384/20.

В той же час, у даному кримінальному провадженні, з врахуванням стадії судового провадження, а саме підготовче судове засідання, суд позбавлений можливості надати обґрунтовану оцінку істотного зниження ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які ставляться в провину ОСОБА_3 .

Відтак, суд вважає, що визначена в угоді міра покарання не зможе в повній мірі виконати покладену на неї мету, оскільки застосовуючи покарання, суд, серед іншого, таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільне небезпечними і всі особи зобов`язані уникати їх вчинення. Сама можливість караності таких діянь виступає засобом стримування осіб, схильних до кримінально-протиправної поведінки.

Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

Отже, суд вважає, що узгоджене сторонами угоди покарання за своїм видом та розміром не відповідає характеру, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, не відповідає соціальному аспекту даної категорії кримінальних правопорушень, тому визнає умови угоди такими, що не відповідають інтересам суспільства та суперечать вимогам КК та КПК України.

Крім того, при укладенні угоди не дотримано вимог абзацу 2 п. 3 ч. 4 ст. 469 КК України, а саме: укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ні під час досудового розслідування, ні під час судового засідання, письмова згода всіх потерпілих не була долучена.

Окрім цього, в підготовчому судовому засіданні представник потерпілого ТОВ «Геліос Електро» - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти затвердження угоди про визнання винуватості.

Також, не переконливі доводи прокурора стосовно того, що умови угоди відповідають інтересам суспільства.

Враховуючи викладене, даючи оцінку встановленим в судовому засіданні обставинам, суд приходить до висновку, що існують обставини, які потребують додаткового дослідження в ході судового розгляду кримінального провадження, так як в ході підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості досліджувати письмові матеріали кримінального провадження.

Суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, не вбачає законних підстав для її затвердження.

Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Керуючись ст. ст. 314, 472, 474 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладену між прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , в присутності захисника - адвоката ОСОБА_7 від 06 березня 2024 року, у кримінальному провадженні № 12023000000001779, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362 КК України.

У відповідності до положень ч. 8ст. 474 КПК України,повторне звернення з угодою у одному кримінальному провадженні не допускається.

Судове провадження продовжити у загальному порядку.

Повний текс ухвали складений і оголошений учасниками судового провадження 20.05.2024 року о 14.00 год.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1ст.392 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1