Рішення

від 12.03.2024 по справі 361/126/19

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/126/19

провадження № 2/361/22/24

12.03.2024

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Зазимко А.Ю., Панек А.С., Лебідя В.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуцивільну справуза позовом Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Зазимської сільської ради Броварського району Київської області до Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним розпорядження, державних актів та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року Броварська окружна прокуратура Київської області (далі Прокуратура) звернулася до суду в інтересах держави в особі Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (далі Зазимська с/рада), яка, у правовідносинах, що виникли, є правонаступником Київської обласної державної адміністрації, з позовом, у якому просила:

1) визнати недійсним розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області (далі Броварська РДА) від 11 липня 2011 року №1175 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва 6 громадянам в адміністративних межах Погребської сільської ради Броварського району Київської області (далі Погребська с/рада) за межами населеного пункту;

2) визнати недійсними видані громадянам на підставі цього розпорядження державні акти на право власності на земельні ділянки в адміністративних межах Погребської с/ради, зокрема:

державний акт серії ЯК №288192 на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0044, цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва, виданий 03 серпня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 ;

державний акт серії ЯК №288193 на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0045, цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва, виданий 03 серпня 2011 року на ім`я ОСОБА_3 ;

державний акт серії ЯК №288194 на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0046, цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва, виданий 03 серпня 2011 року на ім`я ОСОБА_4 ;

3) витребувати на користь держави в особі Зазимської с/ради з чужого незаконного володіння земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Погребської с/ради, зокрема:

у ОСОБА_1 дві земельні ділянки площею по 0,1200 га кожна, кадастрові номери 3221286400:02:002:0047 та 3221286400:02:002:0048;

у ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0043.

В обґрунтування позову Прокуратура зазначала, що розпорядженням Броварської РДА від 11 липня 2011 року за №1175 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва 6 громадянам в адміністративних межах Погребської с/ради за межами населеного пункту передано у приватну власність громадянам для ведення індивідуального садівництва земельні ділянки, зокрема:

ОСОБА_3 , площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0045, який отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №288193;

ОСОБА_7 , площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0043, яка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №288191;

ОСОБА_4 , площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0046, яка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №288194;

ОСОБА_9 , площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0048, який отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №288196;

ОСОБА_2 , площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0044, яка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №288192;

ОСОБА_6 , площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0047, який отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №288195.

10 березня 2015 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрованого в реєстрі за №661, відчужила належну їй земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0043, на користь ОСОБА_5 та його право власності зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав.

30 серпня 2016 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Саверою М.В., зареєстрованих у реєстрі за №1266та №1269,відчужили належні їм земельні ділянки площею по 0,1200 га кожна, відповідно кадастрові номери 3221286400:02:002:0048 та 3221286400:02:002:0047, на користь ОСОБА_1 та його право власності було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав.

Прокуратура вважає, що Броварською РДА зазначене вище розпорядження від 11 липня 2011 року за №1175 було видане з порушенням вимог законодавства, зокрема, відповідно до інформації Київського державногопідприємства геодезії,картографії,кадастрових тагеоінформаційних системКиївгеоінформатика (далі КДПГККГСКиївгеоінформатика)від 15 серпня 2017 року №01-01/468 встановлено, що вказані земельні ділянки передані у власність за рахунок земель водного фонду та повністю накладаються на землі водного фонду, а саме 100 метрову прибережну захисну смугу річки Десна, що підтверджується схемою накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду в межах Броварського району та відповідно до листа Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій річка Десна відноситься до великих річок (площа водозбору понад 50000 км2).

Таким чином, вказує на те, що зазначені вище земельні ділянки є землями водного фонду та не можуть передаватися в приватну власність громадян; набуті відповідачами у приватну власність у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного; юридичне оформлення права власності стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади відповідного розпорядження.

У даному випадку спірні земельні ділянка вибули з комунальної власності всупереч вимогам ст. ст. 20, 21, 60, 61 Земельного кодексу України (далі ЗК України) та ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України (далі ВК України) на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, тому існують правові підстави для визнання недійсним даного рішення органу місцевого самоврядування та витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння у комунальну власність.

Прокурори ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у суді позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача Зазимської с/ради адвокат Ярмоленко А.М. у суді позовні вимоги підтримав, просив суд позов Прокуратури задовольнити.

Відповідач Броварська РДА у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов до суду не подавала.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, відзив на позов та заяву про розгляд справи за їхньої відсутності до суду не подавали.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог він заперечував, просив суд у позові відмовити, посилаючись на те, що на підтвердження заявлених позовних вимог Прокуратура посилається на надану у відповідь на її запит інформацію КДПГККГСКиївгеоінформатика та схему накладання земельних ділянок на землі водного фонду, а також на інформацію, надану Центральною геофізичною обсерваторією Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Разом з тим, звертав увагу на ту обставину, що спеціалісти КДПГККГСКиївгеоінформатика у процесі підготовки схеми накладання земельних ділянок на землі водного фонду та відповіді на запит Прокуратури від 12 липня 2017 року №5486-вих.17безпосередньо не виїздили на місцезнаходження спірних земельних ділянок, не здійснювали жодних вимірів на місцевості; у вказаних документах не наведено координат, розмірів ліній дирекційних кутів і поворотних точок спірних земельних ділянок; не проведено винесення в натуру земельних ділянок та не встановлено місцезнаходження спірних земельних ділянок по відношенню до прибережної захисної смуги річки Десна. Спеціалістами КДПГККГСКиївгеоінформатика у відповіді на запит Прокуратури наведено лише перелік спірних земельних ділянок і зроблено узагальнений висновок про їх накладання повністю або частково на землі водного фонду, а саме на водну поверхню та 100 метрову прибережну захисну смугу річки Десна, вказаний висновок нічим не підтверджений. З огляду на те, що всі спірні земельні ділянки мають різну конфігурацію, різне місце розташування, узагальнений висновок не може розцінюватись як належний і допустимий доказ у розумінні ЦПК України. Також не можуть розглядатися як допустимий доказ наявні у справи інформаційні висновки із зазначеними в них припущеннями про знаходження спірних земельних ділянок у межах водоохоронної зони чи прибережної захисної смуги та віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду. У матеріалах справи відсутні відомості, які свідчать про те, що на дату прийняття Броварською РДА оскаржуваного розпорядження були визначені розмір та межі водоохоронних зон і прибережних захисних смуг річки Десна відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року №486. Твердження Прокуратури про необхідність віднесення спірних земельних ділянок до водоохоронної зони лише з урахуванням відстані розташування їх від урізу води не можна визнавати правильним, оскільки вони не відповідають положенням ст. 88 ВК України про те, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, а також зазначеній постанові КМУ, оскільки законодавством чітко визначено порядок розроблення, погодження та затвердження проекту визначення розмірів і меж водоохоронних зон, у межах яких виділяються землі прибережних захисних смуг. Таким чином вважає, що Прокуратурою не надано доказів та не доведено, що спірні земельні ділянки виділені у власність громадянам з порушенням вимог земельного та водного законодавства.

Також ОСОБА_5 подав до суду заяву, у якій посилався на те, що перебіг позовної давності, строк за пред`явленими Прокуратурою вимогами, почався із серпня 2011 року, з дати коли спірна земельна ділянка вибула з державної власності, враховуючи, що розпорядження Броварської РДА від 11 липня 2011 року №1175 є публічною інформацією, з даним позовом Прокуратура звернулася до суду 22 грудня 2018 року, що свідчить про пропуск Прокуратурою трирічного строку звернення до суду з цим позовом.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Духін О.Є. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив здійснювати розгляд справи за відсутності сторони відповідача та у задоволенні позову відмовити.

Треті особи: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, будь-яких пояснень на позов та заяву про розгляд справи за їхньої відсутності до суду не подавали.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

25 травня 2011 року розпорядженням Броварської РДА за №883 надано 6 громадянам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Погребської с/ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області, зокрема, ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6

11 липня 2011 року розпорядженням Броварської РДА за №1175 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва 6 громадянам в адміністративних межах Погребської с/ради за межами населеного пункту було передано у власність згідно із додатком земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва:

ОСОБА_3 , площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0045, який отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №288193;

ОСОБА_7 , площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0043, яка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №288191;

ОСОБА_4 , площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0046, яка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №288194;

ОСОБА_9 , площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0048, який отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №288196;

ОСОБА_2 , площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0044, яка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №288192;

ОСОБА_6 , площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0047, який отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №288195.

10 березня 2015 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрованого в реєстрі за №661, відчужила належну їй земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221286400:02:002:0043, на користь ОСОБА_5 та його право власності зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №117960263 від 21 березня 2018 року.

30 серпня 2016 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Саверою М.В., зареєстрованих у реєстрі за №1266 та №1269, відчужили належні їм земельні ділянки площею по 0,1200 га, кадастрові номери 3221286400:02:002:0048 та 3221286400:02:002:0047, на користь ОСОБА_1 та його право власності на ці земельні ділянки зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками №104503783 від 21 листопада 2017 року та №117960444 від 21 березня 2018 року.

Прокуратура, звертаючись до суду з цим позовом, посилаючись на вимоги ст. ст. 1, 3, 88, 89 ВК України та ст. ст. 22, 23, 33, 59, 60, 61, 83 ЗК України, зазначала, що розпорядження Броварської РДА від 11 липня 2011 року №1175, яким 6 громадян виділені у власність земельні ділянки, прийнято з порушенням вимог земельного та водного законодавства, оскільки спірні земельні ділянки є землями водного фонду та передані у власність громадян за рахунок земель водного фонду та повністю накладаються на 100 метрову прибережну захисну смугу річки Десна, тому земельні ділянки не можуть передаватися у приватну власність громадян.

На підтвердження заявлених позовних вимог Прокуратурою надано до суду такі докази: листи КДПГККГСКиївгеоінформатика за №01/01 від 15 вересня 2017 року, за №01-01/468 від 15 серпня 2017 року, запит Прокуратури до КДПГККГСКиївгеоінформатика за №8823 вих.18 від 13 грудня 2018 року та лист Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського за №17-08/851 від 24 квітня 2018 року.

У листі КДПГККГСКиївгеоінформатика за №01-01/468 від 15 серпня 2017 року зазначено, що на запит Прокуратури від 12 липня 2017 року за №5486-вих.17направляється викопіювання з топографічних матеріалів, а саме з топографічних карт масштабу 1:10000, номенклатурні листи М НОМЕР_1 , М-36-50-А-в-2, 1993 року видання, та матеріали космічної зйомки станом на 2016 рік зі схемою накладення земельних ділянок згідно із запитом на землі водного фонду в межах Броварського району Київської області та повідомляється, що земельні ділянки із кадастровими номерами, зокрема, 3221286400:02:002:0043, 3221286400:02:002:0046, 3221286400:02:002:0048, 3221286400:02:002:0044, 3221286400:02:002:0047, яких стосується спір у даній справі, повністю або частково накладаються на землі водного фонду, а саме на водну поверхню та 100 метрову прибережну захисну смугу річки Десна.

Із листа КДПГККГСКиївгеоінформатика за №01/01від 15 вересня 2017 року вбачається, що на запит Прокуратури від 12 липня 2017 року за №5486-вих.17 направляється викопіювання з топографічних матеріалів, а саме з топографічних карт масштабу 1:10000, номенклатурний лист М-36-50-А-в-2 1993 року видання та ортофотопланів масштабу 1:10000 станом на 2010 рік із схемою накладання земельних ділянок згідно запиту на землі водного фонду в межах Броварського району Київської області та повідомлялося, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:04:002:0045 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на водну поверхню та 100 метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища на річку Дніпро.

До зазначених вище листів додано відповідні схеми накладання земельних ділянок, які є неналежної якості та нечитабельні.

При цьому яким чином земельна ділянка кадастровий номер 3221286400:04:002:0045 стосується розгляду цієї справи та накладення її на 100 метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища Прокуратурою у позовній заяві необґрунтовано.

Листом Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського за №17-08/851 від 24 квітня 2018 року повідомлено Прокуратуру, що на запит від 23 квітня 2018 року №17 про водні об`єкти на території Погребської с/ради на топографічних картах, які є у розпорядженні Центральної геофізичної обсерваторії, водний об`єкт, що розташований на території Погребської с/ради це затока річки Десна і є природним водним об`єктом. Меженні періоди визначено за аналізом гідрографів стоку гідрологічного поста річки Десна с.Літки та встановлено, що меженній період у 2011 році тривав з липня по листопад. Межень на 2018 рік буде визначено за результатами спостережень по закінченню 2018 року. Річка Десна має загальну площу водозабору 88900 км2, довжину 1130 км. Інформацію наведено за даними довідника Гидрологическая изученность, Гидрометиздат, Ленинград, 1964 г. (стор. 45). Згідно із ст. 79 ВК України річка Десна з її затоками та протоками належить до великих річок. Згідно із ст. 88 ВК України навколо великих річок і водосховищ на них встановлюється прибережна захисна смуга шириною 100 метрів.

13 грудня 2018 року до КДПГККГСКиївгеоінформатика здійснено запит, у якому Прокуратура просила, у зв`язку з необхідністю збирання доказів у кримінальному провадженні №42017111130000180, надати фрагмент з топографічної карти масштабу 1:10000 із нанесенням координат поворотних точок меж (кутів) рамок відповідного фрагменту місцевості у системі координат SC63 та із нанесенням земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 3221286400:02:002:0046, 3221286400:02:002:0043, 3221286400:02:002:0047, 3221286400:02:002:0048, 3221286400:02:002:0044, 3221286400:02:002:0045 на місцевості станом на 2011, 2016 та 2018 роки. У разі накладення перелічених земельних ділянок на землі водного фонду, просила вказати площу накладення кожної земельної ділянки.

Будь-якої відповіді КДПГККГСКиївгеоінформатика на вказаний запит Прокуратурою до позовної заяви не долучено.

Предметом спору у даній справі є землі водного фонду, які в силу законодавчої імперативної заборони (ст. ст. 59, 84 ЗК України, ст. 88 ВК України) у жодному разі не можуть передаватись громадянам у приватну власність та використовуватись ними для забудови будь-якими спорудами, крім гідрометричних, гідротехнічних та лінійних (п. 4 ч. 2 ст. 89 ВК України).

Враховуючи заявлені сторонами вимоги та заперечення, суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які вони посилаються, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

При вирішенніцього спору,у контекстііз заявленимипозивачем позовнимивимогами танаданими відповідачемзапереченням напозовні вимоги,доказуванню підлягаютьобставини зарахунок якихземель (земельводного фондучи іншогоцільового призначення)відбулося відведенняу приватнувласність спірнихземельних ділянок, та правомірність прийнятого 11 липня 2011 року Броварською РДА розпорядження за №1175.

Із п. 1 оскаржуваного розпорядження №1175 від 11 липня 2011 року Броварської РДА вбачається, що воно приймалось, в т.ч. крім іншого, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 6 громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Погребської с/ради, розробленого ППАвтотранс ЛЛС.

За змістом ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, зокрема, землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України (у редакції на момент виникнення правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

У ст. 58 ЗК України визначено склад земель водного фонду. До земель водного фонду належать землі, зайняті: а)морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б)прибережнимизахисними смугамивздовж морів,річок танавколо водойм,крім земель,зайнятих лісами; в)гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г)береговими смугами водних шляхів; ґ)штучноствореними земельнимиділянками вмежах акваторійморських портів. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відповідно до ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Згідно ізч.1ст.60ЗК України(уредакції,чинній на2011рік) прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а)для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; б)для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів; в)для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

У ст. 61 ЗК України (у редакції, чинній на 2011 рік) встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а)розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б)зберігання та застосування пестицидів і добрив; в)влаштування літніх таборів для худоби; г)будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ)влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д)миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

За змістом ст. 79 ЗК України (у редакції, чинній на 2011 рік) земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 791 ЗК України (у редакції, чинній на 2011 рік) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядкувідведення земельнихділянок ізземель державноїта комунальноївласності.Сформовані земельніділянки підлягаютьдержавній реєстраціїу Державномуземельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із ст. 81 ЗК України (у редакції, чинній на 2011 рік) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: зокрема,а)придбанняза договоромкупівлі-продажу,ренти,дарування,міни,іншими цивільно-правовимиугодами; б)безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

У ст. 83 ЗК України (у редакції, чинній на 2011 рік) встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно дост.90ЗК України (у редакції, чинній на 2011 рік) власники земельних ділянок мають право: зокрема, а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Згідно із ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній на 2011 рік) громадяни таюридичні особинабувають прававласності таправа користуванняземельними ділянкамиіз земельдержавної абокомунальної власностіза рішенняморганів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування вмежах їхповноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передачаземельних діляноку власністьгромадян провадитьсяу разі: зокрема, одержання земельнихділянок ізземель державноїі комунальноївласності вмежах нормбезоплатної приватизації,визначених цимКодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм провадиться один раз по кожному виду використання.

У ст. ст. 118, 123 ЗК України (у редакції, чинній на 2011 рік) встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, згідно якого громадянин, зацікавлений у отриманні земельної ділянки у власність подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який своїм рішенням надає дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Після отримання дозволу громадянин замовляєкомпетентній установі(підприємству)виготовлення проектуземлеустрою,який післяйого складенняі проходженняпроцедури необхіднихпогоджень передаєтьсявідповідному органувиконавчої владиабо органумісцевого самоврядуваннядля затвердження,і вказанийорган приймаєрішення прозатвердження проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки танадання їїу власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

За змістом ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на 2011 рік) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

У ст. 181 ЗК України (у редакції, чинній на 2011 рік) встановлено, що землеустрій це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів (ст. 182 ЗК України (у редакції, чинній на 2011 рік).

Відповідно до ч. 7 ст. 1861 ЗК України (у редакції, чинній на 2011 рік) підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У ст. 188 ЗК України (у редакції, чинній на 2011 рік) встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України. Порядок здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі №285/3484/20 роз`яснив, що обов`язковою умовою для визнання незаконним розпорядження голови районної державної адміністрації, є те, щоб порушення вимог законодавства існувало саме на час прийняття оспорюваного розпорядження.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, будь-яких доказів того, що проекти землеустрою, які стали зокрема, підставою для відведення земельних ділянок у власність 6 громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Погребської с/ради, розробленого ППАвтотранс ЛЛС, не відповідали нормативно-правовим актам у земельній сфері, які існували на момент прийняття оспорюваного розпорядження, Прокуратурою до позовної заяви не додано.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У розрізі зазначеного вище, суд критично оцінює наданий Прокуратурою лист КДПГККГСКиївгеоінформатика №01-01/468 від 15 серпня 2017 року з доданими до нього викопіювання з топографічних матеріалів 1993 року видання та матеріали космічної зйомки станом 2016 рік із схемою накладення земельних ділянок на землі водного фонду, оскільки відповідно наявна у даному листі та схемах інформація, сформована на основі топографічної карти 1993 року та матеріалах космічної зйомки станом 2016 рік та не підтверджує обставин накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду станом на 11 липня 2011 року час прийняття Броварською РДА оспорюваного розпорядження та на час звернення (29 грудня 2018 року) Прокуратури до суду з цим позовом у даній справі, враховуючи, що обов`язковою умовою для визнання незаконним розпорядження Броварської РДА є те, щоб порушення вимог законодавства існувало саме на момент прийняття нею оспорюваного розпорядження.

Фактично доводи Прокуратури в обґрунтування позовних вимог ґрунтуються виключно на листі КДПГККГСКиївгеоінформатика №01-01/468 від 15 серпня 2017 року, оскільки інші надані Прокуратурою листи, зокрема, лист КДПГККГСКиївгеоінформатика за №01/01від 15 вересня 2017 року та лист Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського за №17-08/851 від 24 квітня 2018 року, жодним чином не підтверджують обставин накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження Броварською РДА та на час звернення Прокуратури до суду із відповідним позовом у даній справі.

Хоча КДПГККГСКиївгеоінформатика й належить до сфери управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, основними завданнями якого є проведення досліджень та розробок, пов`язаних з обробкою топографо-геодезичної, картографічної, гідрографічної, маркшейдерської, геологічної, землевпорядної, кадастрової та екологічної інформації, однак лист за №01-01/468 від 15 серпня 2017 року не є висновком експерта чи висновком спеціаліста тощо, а тому він не може бути належним, допустимим і достовірним доказом у даній справі та не може бути покладений в основу обґрунтування заявлених вимог у розумінні закріплених процесуальними нормами принципів доказування, враховуючи також те, що спеціалісти КДПГККГСКиївгеоінформатика безпосередньо не виїздили на місцезнаходження спірних земельних ділянок, не здійснювали жодних вимірів на місцевості, у зазначеному листі не наведено координат, розмірів ліній дирекційних кутів і поворотних точок спірних земельних ділянок, не проведено винесення в натуру земельних ділянок та не встановлено місцезнаходження спірних земельних ділянок по відношенню до прибережної захисної смуги річки Десна.

Прокуратура не скористалася своїм право щодо проведення судової експертизи у справі, при цьому не скористалася своїм правом заявити таке клопотання, хоча судом сторонам були роз`ясненні їхні права та обов`язки, передбачені ст. 49 ЦПК України.

Для доведення своїх вимог Прокуратура повинна була надати суду належні докази того, що спірні земельні ділянки станом на 11 липня 2011 року, коли вони були передані у приватну власність громадянам, відносилися саме до земель водного фонду або знаходилися в межах прибережної захисної смуги річки Десна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі №373/626/17 роз`яснила, що принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона.

Документів, які би давали змогу встановити обставини, що на момент передачі у приватну власність громадян земельних ділянок вони входили до складу земель водного фонду або накладалися на прибережну захисну смугу річки Десна суду не надано. Будь-яких доказів на підтвердження факту того, що земельні ділянки мали інше цільове призначення ніж для індивідуального садівництва та належали до земель водного фонду, які б беззаперечно підтверджували порушення Броварською РДА норм земельного та водного законодавства на час прийняття розпорядження №1175 від 11 липня 2011 року у матеріалах справи відсутні та Прокуратурою до позовної заяви не додано, тому суд вважає, що, враховуючи зазначені вище вимоги законодавства розпорядження Броварської РДА від 11 липня 2011 року за №1175 було прийняте в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Таким чином, при розгляді даної справи судом не встановлено порушень вимог закону при прийнятті Броварською РДА оскаржуваного розпорядження, тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

Позовні вимоги про визнання недійсними виданих громадянам на підставі вказаного розпорядження Броварською РДА державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування у них земельних ділянок з чужого незаконного володіння є похідними від наведеної позовної вимоги, тому такі вимоги також задоволенню не підлягають.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц роз`яснила, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону.

За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог Прокуратури відмовлено у зв`язку із недоведеністю позовних вимог, тому клопотання відповідача ОСОБА_5 про застосування наслідків спливу позовної давності, як підставу для відмови у задоволенні позову слід залишити без задоволення.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що Прокуратурою не надано суду беззаперечних, належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження тих обставини, що на час прийняття Броварською РДА розпорядження від 11 липня 2011 року за №1175, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність 6 громадянам земельні ділянки, спірні земельні ділянки належали до земель водного фонду, та на той момент вони входили до прибережної захисної смуги річки Десна і накладалися на прибережну захисну смугу, суд дійшов висновку, що поданий Прокуратурою в інтересах держави в особі Зазимської с/ради позов є необґрунтованим, протиправність вказаного вище оспорюваного розпорядження Броварської РДА у суді Прокуратурою не доведено, тому позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 56, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 257, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Зазимської сільської ради Броварського району Київської області до Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним розпорядження, державних актів та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.