Рішення

від 28.05.2024 по справі 625/111/24

КОЛОМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

625/111/24

Провадження № 2/625/62/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Скляренка М.О.,

за участі секретаря судового засідання Рахімової О.Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, третя особа Валківська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, третя особа Валківська державна нотаріальна контора Харківської області, в якій просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого залишилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яким спадкодавець володів на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом Коломацької селищної ради депутатів трудящих 10 червня 1967 року, та який відноситься до колгоспного типу двору, головою якого є спадкодавець.

Також позивачка вказала, що на випадок своєї смерті 14 березня 2000 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений виконавчим комітетом Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області за реєстровим №63, яким заповів їй все своє майно.

Крім цього, позивачка запевнила, що після смерті ОСОБА_2 вона прийняла спадщину звернувшись до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини, на підставі чого 19 липня 2004 року нотаріусом заведено спадкову справу.

Обґрунтовуючи заявлену у позові вимогу позивачка ОСОБА_1 також вказала, що будь-які інші заяви про прийняття або відмову у прийнятті спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , станом на 05 березня 2024 року до нотаріуса не надходили, свідоцтва про право на спадщину на майно спадкодавця нотаріусом не видавалися.

При цьому спадкоємці, передбачені ст. 1241 ЦК України відсутні, позаяк перша дружина спадкодавця ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , друга дружина спадкодавця ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а дітей спадкодавець не мав.

З огляду на вказані вище обставини, та враховуючи, що, будучи єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , позивачка не має можливості оформити свої спадкові права на спірний житловий будинок, позаяк за життя ОСОБА_2 не зареєстрував за собою право особистої приватної власності на нього після виключення із законодавства України юридичного поняття «колгоспний двір», що є перешкодою для реалізації ОСОБА_1 права на спадкування, позивачка просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідною ухвалою, постановленою суддею Коломацького районного суду Харківської області 06 травня 2024 року, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

В підготовче судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином (а.с. 61, 66), при цьому нею28 травня 2024 року до суду подано заяву за вх. № 886/01-51/24 (а.с. 69), в якій позивачка повідомила про підтримання нею заявлених вимог та просила суд провести розгляд справи за її відсутності, та з огляду на визнання відповідачем позову, позивачка просила суд ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні, задовольнивши заявлену вимогу. Крім того, у поданій заяві позивачка висловила свої наміри і бажання самостійно понести витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, з огляду на що просила суд не вирішувати питання про розподіл судових витрат у разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Представник відповідача Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківській області, будучи належним чином повідомленим про місце, дату і час розгляду справи (а.с.60,65), у підготовче судове засідання не з`явився, при цьому представником Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області Мельник М.В. 17 травня 2024 року до суду подано заяву за вх. ЕС№827/01-51/24 (а.с.62-64), в якій остання просила суд провести розгляд справи за відсутності представника Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області та зазначила, що відповідач не заперечує проти задоволення заявленої ОСОБА_1 вимоги.

Представник третьої особи в судове засідання також не з`явився, при цьому 28 травня 2024 року за вх. ЕП№884/01-51/24 до канцелярії суду надійшла заява, в якій завідуюча Валківської державної нотаріальної контори Харківської області Наталія Кобзар просила суд розгляд справи провести за відсутності представника очолюваної нею установи та повідомила, що Валківська державна нотаріальна контора Харківської області не заперечує проти задоволення позову (а.с. 67-68).

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що сторони та представник третьої особи до суду не з`явилися, надавши згоду на розгляд справи у судовому засіданні за їх відсутності, при цьому відповідач визнав позовні вимоги, а позивач наполіг на їх задоволенні, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у загальному порядку у судовому засіданні без участі сторін і третьої особи, а також без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши зміст позовної заяви із додатками, а також інших матеріалів справи, включаючи і зміст заяви відповідача про визнання позову суд дійшов такого висновку.

Так, положеннями ст. 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог, що має свій прояв у матеріально-правовій заінтересованості позивача.

Підстава позову - це ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і які обґрунтовуються поданими при подачі заяви чи у судовому процесі доказами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України ухвалення у підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статями 206 та 207 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 200 ЦПК України визначено, що у разі визнання позову відповідачем за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 1999 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 30 жовтня 2003 року Відділом державної реєстрації актів громадянського стану Коломацького районного управління юстиції Харківської області, 28 жовтня 2003 року у віці 80 років помер ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації актів про смерть 30 жовтня 2003 року зроблено відповідний актовий запис за №81 (а.с. 26).

Як вбачається із свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом Коломацької селищної ради депутатів трудящих 10 червня 1967 року та зареєстрованого у Валківському міжміському бюро технічної інвентаризації 10 червня 1967 року в реєстрову книгу за №8-929, інвентарна справа №929, житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в цілому дійсно належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 (а.с. 28).

Згідно інформаційної довідки за №101, виданої 01 грудня 2023 року Коломацьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації Коломацької селищної ради Харківської області, за головою колгоспного двору ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом Коломацької селищної ради депутатів трудящих 10 червня 1967 року, згідно рішення виконкому Коломацької селищної ради депутатів трудящих №11 від 09 червня 1967 року, зареєстровано право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30).

22 листопада 2023 року Коломацьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації Коломацької селищної ради на замовлення ОСОБА_1 проведено технічну інвентаризацію будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої 22 листопада 2023 року складено відповідний технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (а.с. 31-35).

Як вбачається із посвідчення, виданого 17 березня 1962 року виконкомом Коломацької селищної ради депутатів трудящих на ім`я голови колгоспного двору ОСОБА_5 , відповідно до подвірних списків за № НОМЕР_2 за ним із 1947 року значиться домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29).

Витягом із протоколу №20 засідання виконавчого комітету Коломацької селищної ради депутатів трудящих від 05 жовтня 1962 року підтверджується, що ОСОБА_2 з 05 жовтня 1962 року набув статусу голови колгоспного двору (а.с. 43).

07 червня 1967 року домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами його перебудови ОСОБА_2 введено в експлуатацію, що підтверджується відповідним актом про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 07 червня 1967 року (а.с. 39-42).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 29 червня 1991 року Коломацькою селищною радою народних депутатів Валківського району Харківської області, 29 червня 1991 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , укладений шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблений запис за №13, після укладення якого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 . Вказане свідоцтво оформлено російською мовою, а тому всі його дані, включаючи і прізвища, імена та по батькові подружжя, записані рукописним шрифтом російською мовою (а.с. 36).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 09 січня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 82 років померла ОСОБА_4 , про що 09 січня 2013 року складено відповідний актовий запис №447 (а.с. 37).

Заповітом, посвідченим 14 березня 2000 року виконавчим комітетом Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області та зареєстрованим в реєстрі за №63, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті здійснив особисте розпорядження, за яким все своє майно заповів ОСОБА_1 (а.с. 27).

Із інформаційноїдовідки зіСпадкового реєстру(спадковісправи тавидані наїх підставісвідоцтва проправо наспадщину)від 05березня 2024року за№76087858та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 05 березня 2024 року за №76087766 сформованих Валківською державною нотаріальною конторою Харківської області, вбачається, що 21 березня 2005 року Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою до Спадкового реєстру внесений реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи за №3957951 (номер у нотаріуса 90/2004 рік) і ця спадкова справа заведена Коломацькою державною нотаріальною конторою Харківської області 19 липня 2004 року після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця селища Коломак Харківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19-20).

Відповідно до витягу із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), сформованого Валківською державною нотаріальною конторою 05 березня 2024 року за №76087766, заповіт, посвідчений 14 березня 2000 року виконавчим комітетом Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області та зареєстрований в реєстрі за №63, яким ОСОБА_2 на випадок своєї смерті здійснив особисте розпорядження і все своє майно заповів ОСОБА_1 , внесений до Спадкового реєстру за №39657876 та станом на 05 березня 2024 року є чинним (а.с. 21-25).

З інформації, наданої завідувачем Валківської державної нотаріальної контори Наталією Кобзар (а.с. 18), вбачається, що з приводу спадщини, що відкрилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на підставі заяви спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 про прийняття спадщини 19 липня 2004 року Коломацькою державною нотаріальною конторою Харківської області відкрита спадкова справа №90/2004 рік, зареєстрована у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №217, і до складу спадщини входить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Також, згідно даних, зазначених в інформації, будь-які інші заяви про прийняття спадщини, а також заяви про відмову від неї до нотаріальної контори станом на 05 березня 2024 року не надходили та свідоцтва про право на спадщину на майно спадкодавця не видавалися, що підтверджується наявною інформацією у Спадковому реєстрі.

Крім того в інформації завідувач Валківської державної нотаріальної контори зазначила, що ОСОБА_1 є спадкоємцем всього належного спадкодавцю майна на підставі заповіту, посвідченого 14 березня 2000 року виконавчим комітетом Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області та зареєстрованого в реєстрі за №63, який на час відкриття спадщини є чинним, не зміненим та не скасованим, і що спадкоємці, передбачені ст. 1241 ЦК України відсутні: перша дружина спадкодавця ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , друга дружина спадкодавця ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а дітей спадкодавець не мав.

Також завідувач Валківської державної нотаріальної контори в інформації повідомила, що згідно наданої 01 грудня 2023 року Коломацьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації Коломацької селищної ради інформаційної довідки за №101, а також з наданих до нотаріальної контори технічних паспортів та свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом Коломацької селищної ради депутатів трудящих 10 червня 1967 року та зареєстрованого у Валківському міжміському бюро технічної інвентаризації 10 червня 1967 року в реєстрову книгу за №8-929, інвентарна справа №929, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить до колгоспного типу двору, головою двору значиться ОСОБА_2 . За життя власника будинок з колгоспного типу двору на робочий тип двору не переоформлений та належним чином не зареєстрований, з огляду на що оформити в нотаріальному порядку спадкові права на вказаний будинок неможливо (а.с. 18).

Згідно останніх записів, внесених до будинкової книги житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за цією адресою зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 44-47).

Згідно звіту про оцінку майна- житлової нерухомості, складеного 16 квітня 2024 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , ринкова вартість житлового будинку загальною площею 46,50 метрів квадратних, житловою площею 26,20 квадратних метри, введеного в експлуатацію в 1965 році, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складає 239000 гривень 00 копійок (а.с. 48-51).

Відповідно до ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 321ЦКУкраїни визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.392ЦКУкраїни власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України закріплені положення, згідно яких право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і воно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Правовідносини щодо майна колгоспного двору регулювалися ст.ст.120-126ЦК Української PCP.

Положеннями ст.ст.120, 123ЦК Української PCP (в редакції від 18 липня 1963 року), визначалося, що майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до п. 6 Постанови пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні, розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Чинним законодавством України поняття «колгоспний двір» не визначено. З прийняттям Закону України«Провласність»від07лютого1991 року, який втратив чинність 20 червня 2007 року, колгоспний двір припинив своє існування. З ЦК Української РСР вилучено статті, що встановлювали його статус (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 16 грудня 1993 року № 3718-XII, який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Відповідно до ст.1217ЦКУкраїни спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ч.1 ст.1222ЦКУкраїни спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

У силу ст.ст.1216-1218ЦКУкраїни спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220-1221,1223ЦКУкраїни спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до вимог ч.1ст.1223 ЦК Україниправо на спадщину мають особи, зазначені в заповіті.

Згідно із ст.ст.1268-1270ЦКУкраїни спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Відповідно до ч. 1ст.1296ЦКУкраїни спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1 статті 1297ЦКУкраїни визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ст.1296ЦКУкраїни спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а ст.16 ЦК Українипередбачено, що засобом захисту свого права є визнання права.

Пленум ВерховногоСуду Україниу п.23постанови №7від 30травня 2008року «Просудову практику усправах проспадкування» роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 27ЗаконуУкраїни«Про державнуреєстраціюречовихправ нанерухомемайнота їхобтяжень» передбачено підстави для державної реєстрації прав, так, зокрема, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право на спадщину; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та ін.

Відповідно до положень ст.49ЗаконуУкраїни«Про нотаріат»від02вересня1993№3425-XII нотаріусабо посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Пунктами 4.15 та 4.18 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мін`юстУкраїни«Прозатвердження Порядкувчиненнянотаріальнихдій нотаріусамиУкраїни»від22лютого2012№296/5 встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їх їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Всудовому засіданніпідтверджено,що житловийбудинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,дійсно, до15квітня 1991року мав статус колгоспного двору, головою та єдиним членом якогобув спадкодавець ОСОБА_2 , якому на день його смерті на підставісвідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом Коломацької селищної ради депутатів трудящих 10 червня 1967 року та зареєстрованого у Валківському міжміському бюро технічної інвентаризації 10 червня 1967 року в реєстрову книгу за №8-929, інвентарна справа №929, належало право на майно колгоспного двору, що набуте спадкодавцем правомірно, тобто на підставах, що не заборонені законом.

Крім того, у судовому засіданні доведено належними та допустимими доказами, що позивачка є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 і вона прийняла спадщину у встановленому ст. 1269 ЦК України порядку, подавши нотаріусу у встановлений законом строк відповідну заяву про прийняття спадщини.

Отже,з урахуваннямвищевказаного,з огляду на те,що у судовому засіданні повністю доведеніналежними ідопустимими доказами всі обставини,на якіпозивачка посилаласяяк напідставу заявленої вимоги,а такожвзявши доуваги те,що право на житловийбудинок набутоспадкодавцем правомірнона підставах,що незаборонені законом, і що позивачка є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , врахувавши позицію відповідача, згідно якої він повністю визнав позов, суд доходить висновку пронаявність підставдля задоволення заявленої вимоги шляхом визнанняза ОСОБА_1 прававласності нажитловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,в порядку спадкування за заповітом.

З приводу розподілу судових витрат суд вважає за доцільне зазначити, що, з врахуванням висловленого позивачкою наміру та бажання самостійно понести витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, не вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд покладає їх на позивачку та не стягує із відповідача на користь позивачки суму сплаченого нею судового збору, позаяк це не суперечить принципу диспозитивності.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 141, 142, 200, 206, 263 - 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, третя особа Валківська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_5 , в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28 травня 2024 року.

Суддя: М.О. Скляренко