Постанова

від 23.05.2024 по справі 611/212/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 611/212/23

Номер провадження 22-ц/818/642/24

22-ц/818/820/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В, Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Березюк А. І.,

представник відповідача адвоката Гіль Є. В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2023 року та ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2023 року в складі судді Масло С.П. у справі № 611/212/23 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (далі - СТОВ «Барвінківська») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року з урахуванням додаткового рішення суду від 12 грудня 2017 року по справі № 611/876/14-ц його поновлено на посаді тракториста-машиніста Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» з 27 березня 2014 року.

Скасовано акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 11 квітня 2014 року.

Зобов`язано відповідачів виконати вимоги «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року.

Стягнуто із СТОВ АФ «Барвінківська» заробітну плату з час вимушеного прогулу, тобто із 27 березня 2014 року по час розгляду справи судом у розмірі 135 812, 96 грн. та 32 360,27 грн суми індексації, а також 79 581,39 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та витрати на правову допомогу у розмірі 7684,47 грн, 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього - 267754,62 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року по справі № 611/442/20 із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на користь позивача стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу із 19 жовтня 2017 року по 01 червня 2020 року у розмірі 126 458,66 грн, індексацію заробітної плати у розмірі 357,55 грн та компенсацію втрати грошових доходів в розмірі 8173,38 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, а всього 144 989,59 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у справі № 611/245/21 наказ СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 192/1-К від 01 липня 2020 року в частині зазначення про прийом позивача на роботу визнано неправомірним та зобов`язано СТОВ «Агрофірма «Барвінківська» видати наказ про внесення змін у наказ № 192/1-К від 01 липня 2020 року, вказати про поновлення позивача на посаді тракториста-машиніста Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» з 27 березня 2014 року. Стягнуто із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на його користь на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. 00 коп.

Наказом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» № 72-К від 04 липня 2023 року «Про виконання рішення суду» у наказі від 01 липня 2020 року № 192/1-К «Про прийом на роботу» замінено словами «Поновити на роботі».

Незважаючи нате,що невиконане рішенняБлизнюківського районногосуду Харківськоїобласті від20листопада 2017року,яким зобов`язановідповідача виконативимоги «Порядкупроведення розслідуваннята веденняобліку нещаснихвипадків,професійних захворюваньта аварійна виробництві»,затвердженого постановою КМУкраїни №1232від 30листопада 2011року тапостанови Дніпропетровськогоапеляційного судувід 04липня 2023року щодовнесення зміниу наказСільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю Агрофірма«Барвінківська» №192/1-Квід 01липня 2020року,де вказатипро поновленняйого напосаді тракториста-машиністаСільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю Агрофірма«Барвінківська» з27березня 2014року замістьневірного прийняти нароту,наказом Сільськогосподарськоготовариства зобмеженою відповідальністюАгрофірма «Барвінківська»№ 79-Квід 27липня 2023року «Прозвільнення ОСОБА_1 »позивача звільненоз посадитракториста-машиністаз 27липня 2023року запрогул безповажних причинза пунктом4частини 1статті 40Кодексу законівпро працюУкраїни.

Позивач вважає, що вище вказаний наказ відповідача є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Позивач посилається на те, що в судах розглядається ряд інших цивільних справ, які є наслідком порушення з 2014 року його трудових прав. По-перше, це цивільна справа № 175/1063/23 за його позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, по-друге, це цивільна справа № 611/537/21 за його апеляційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року та на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, індексації, компенсації та моральної шкоди.

Зазначає, що наказом СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 72-К від 04 липня 2023 року «Про виконання рішення суду» його ознайомлено 05 липня 2023 року. В цей же день, на виконання наказу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» № 72-К від 04 липня 2023 року «Про виконання рішення суду» ним отримано направлення на медичний огляд, що практично в цей період ним і здійснювалося. Однак, за проведення медичного огляду необхідно сплатити 604 грн, які у нього відсутні у зв`язку з невиплатою йому заробітної плати за час вимушеного прогулу за період від 01 червня 2020 року по 04 липня 2023 року.

12 липня 2023 року ним подана заява директору СТОВ Агрофірма «Барвінківська» про виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року та Додаткового рішення цього ж суду від 12 грудня 2017 року у справі № 611/876/ 14-ц щодо нарахування та виплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу. Проте, вказана заява була залишена без відповіді.

27 липня 2023 року його повторно було звільнено з посиланням на систематичну неявку на роботі упродовж 28 червня 04 липня 2023 року без поважних причин та ухиленням від надання пояснень про причини відсутності на роботі. Між тим, надати пояснення йому ніхто не пропонував.

Незаконними діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, розмір якою оцінює в 50 000 грн. Він вимушений був вживати додаткові зусилля для організації свого життя, дії відповідача призвели до втрати можливості на достатній життєвий рівень для нього та його сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг житло та лікування, завдали йому принижень честі, гідності, моральних переживань, страждань, викликавши погіршення і без того травмованого здоров`я.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив, скасувати наказ СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 79-К від 27 липня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити його на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська»; стягнути із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

СТОВ Агрофірма «Барвінківська» подало відзив на позовну заяву, в якій просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування відзиву зазначило, що наказом СТОВ Агрофірма «Барвінківська» від 04 липня 2023 року № 72-к «Про виконання рішення суду» у наказі від 01 липня 2020 року № 192/1-К «Про прийом на роботу» слова «ПРИЙНЯТИ на роботу» замінено словами «ПОНОВИТИ на роботі»; зобов`язано позивача надати передбачені законодавством документи та пройти у встановленому порядку медичний огляд.

02 березня 2023 року позивач відмовився надавати вказані у наказі від 01 лютого 2023 № 2/1-К «Про виконання рішення суду» документи, про що було складено відповідний акт. Також, в цей же день ОСОБА_1 отримав направлення на проходження медичного огляду.

На запити підприємства Листом від 21 березня 2023 року № 215 та 03 травня 2023 року № 334 Комунальне некомерційне підприємство «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області повідомило про те, що позивач для проходження медичного огляду не з`являвся.

Наказом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» від 11 травня 2023 року № 62-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з ухиленням від проходження медичного огляду. Вказаний наказ позивачем не оскаржувався.

Листом від 24 липня 2023 року № 542 Комунальне некомерційне підприємство «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області повідомило про те, що позивач 13 липня 2023 року звернувся до лікаря-терапевта за направленням на медичний огляд, отримавши направлення для проходження медичного огляду та здачі аналізів; станом на дату написання відповіді до лікаря-терапевта не звертався.

У період з 02 березня по 26 липня 2023 року позивач до роботи не став, про причини відсутності на роботі не повідомив. Працівниками відповідача складалися акти про відсутність позивача на роботі, якого неодноразово повідомлялося про необхідність стати до роботи, проте позивач вказані законні вимоги ігнорував.

Наказом СТОВ Агрофірма «Барвінківська» від 27 липня 2023 року № 79-К «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено з роботи за систематичні прогули.

СТОВ Агрофірма «Барвінківська було дотримано процедуру звільнення позивача з роботи, йому виплачена компенсація за дні невикористаної відпустки, а тому підстав для його поновлення на роботі немає.

Зазначає, що товариством виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі належним чином, а тому незгода з текстом наказу про його поновлення на роботі не може буте підставою для відсутності на роботі.

Також зазначали, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки саме позивач, замість того, щоб виконати вимоги рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року у справі № 611/876/14-ц, а саме: з`явитися на роботі, подати роботодавцеві належним чином оформлену трудову книжку для внесення запису про поновлення на роботі та фактично стати до роботи, всіляко ухилявся та подавав численні безпідставні позови про стягнення середнього заробітку за час нібито вимушеного прогулу.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:

-скасовано наказ СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 79-К від 27 липня 2023 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

-поновлено ОСОБА_2 із 28 липня 2023 на посаді тракториста-машиніста СТОВ «Агрофірма «Барвінківська»;

-стягнуто із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1

Стягнуто із СТО Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 64 грн. 42 коп.

Стягнуто з СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на користь держави судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення працівника за прогули, тобто за відсутність на робочому місці без поважних причин, що за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), не можливо під час дії процедури відсторонення цього працівника від роботи, тобто під час дії процедури тимчасового увільнення від обов`язків виконувати трудову фукнцію та виконувати трудову дисципліну, а тому позов в частині скасування наказу та поновлення на роботі є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Також, ОСОБА_1 було відсторонено від роботи до проходження медичного огляду, що виключає можливість одночасно бути присутнім на роботі та проходити медичний огляд. Зважаючи, що трудові права позивача було порушено, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, і як наслідок стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 3 000 грн.

15 листопада 2023 року СТОВ Агрофірма «Барвінківська подано заяву про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що у зв`язку з розглядом вказаної справи підприємством понесено витрати на правничу допомоги у розмірі 15 135,80 грн, які просило стягнути з позивача.

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2023 року заяву СТОВ Агрофірма «Барвінківська» про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що рішенням суду позов ОСОБА_1 було задоволено частково, судом лише зменшено розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, а тому підстави для відшкодування витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу, відсутні.

07 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку СТОВ Агрофірма «Барвінківська», на вказані судові рішення подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким залишити позов без задоволення, а також компенсувати витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про те, що відсторонення позивача від роботи у зв`язку з ухиленням від проходження медичного огляду надає такому працівникові право в робочий час перебувати не на роботі (робочому місці), а будь-де на його власний розсуд, є необґрунтованими, тим більш позивач був відсутній на робочому місці в період з 26 червня по 22 липня 2023 року.

Тож відсторонення від роботи не є одним із видів відпустки без збереження заробітної плати, що надає працівникові право використовувати час відсторонення на власний розсуд, а заходом впливу, спрямованим на виконання працівником покладених на нього обов`язків.

На відміну від відсторонення працівників від роботи у зв`язку з ухиленням чи відмовою від обов`язкових профілактичних щеплень, коли заборона працівникові з`являтися на роботі є доцільною задля мінімізації можливості до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проходження медичного огляду трактористом-машиністом та встановлення його обов`язку перебувати на роботі упродовж робочого дня не призведе до негативних наслідків для роботодавця та інших працівників, не вплине на нормальний робочий режим підприємства, а лише стимулюватиме працівника виконати вимоги законодавства про охорону праці.

Також зазначало, що при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд не вдавався до перевірки правильності розрахунку та співмірності витрат.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем подано не було.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився.

Судову повістку-повідомлення про розгляд справи 23 травня 2024 року, надіслану апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 отримав 29 квітня 2024 року (т. 2, а.с. 34).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представник відповідача адвоката Гіль Є. В., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що наказом СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 192/1-К від 01 липня 2020 року «Про прийом на роботу» ОСОБА_1 прийнято на роботу з 27 березня 2014 року на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва (т.1, а.с. 9).

Наказом від 01 лютого 2023 року № 2/1-К «Про виконання рішення суду», який втратив чинність на підставі наказу № 72-К від 04 липня 2023 року, зобов`язано ОСОБА_1 подати: паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, дійсне посвідчення тракториста машиніста, відповідний військово-обліковий документ. Зобов`язано ОСОБА_1 пройти медичний огляд у встановленому законодавством порядку з метою вирішення питання про його придатність до безпечного керування транспортним засобом (т.1, а.с.143).

Вказаний наказ отримано позивачем 02 березня 2023 року. При отриманні наказу ОСОБА_1 зазначив, що «з наказом не згоден, наказ суперечить рішенню суду».

02 березня 2023 працівниками СТОВ Агрофірма «Барвінківська» було складено Акт про відмову від надання документів, відповідно до якого ОСОБА_1 02 березня 2023 року відмовився надавати документи вказані в п. 2 в наказі від 01 лютого 2023 року № 2/1-К «Про виконання рішення суду», а саме: паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, дійсне посвідчення тракториста машиніста, відповідний військово-обліковий документ (т.1, а.с. 57).

СТОВ Агрофірма «Барвінківська» було видано ОСОБА_1 направлення на медичний огляд (т.1, а.с. 8).

21 березня 2023 року КНП «Барвінківська ЦМЛ» на запит товариства повідомлено, що ОСОБА_1 станом на 20 березня 2023 року на медичний огляд протягом 2022 2023 років не з`являвся. 13 лютого 2023 року перебував на прийомі у сімейного лікаря КНП «ЦМПСД»

Листом від 03 травня 2023 року КНП «Барвінківська ЦМЛ» повідомлено, що ОСОБА_1 з 22 березня 2023 року по теперішній час для проходження медичного огляду не з`являвся (т.1, а.с. 61).

08 травня 2023 року СТОВ Агрофірма «Барвінківська» позивачу було направлено лист про надання пояснень щодо ухилення від проходження медичного огляду; попереджено, що у випадку нез`явлення на роботі та/або ненадання пояснень у встановлений строк вважатиметься, що він відмовився від надання пояснень з цього приводу (т.1, а.с. 62).

Наказом СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 62-К від 11 травня 2023 року ОСОБА_1 тракториста машиніста відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, починаючи з 11 травня 2023 року на період до закінчення проходження обов`язкового медичного огляду (т.1, а.с. 64).

Вказаний наказ направлено позивачу 12 травня 2023 засобами поштового зв`язку (т.1, а.с. 65).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року по справі № 611/245/21 наказ СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 192/1-К від 01 липня 2020 в частині прийому ОСОБА_1 на роботу визнано не правомірним та зобов`язано СТОВ Агрофірма «Барвінківська» видати наказ про внесення змін у наказ СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 192/1-К від 01 липня 2020 року, вказавши про поновлення ОСОБА_1 на посаді тракториста машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська» з 27 березня 2014 року. Стягнено із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. В іншій частині задоволенні позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову СТОВ Агрофірма «Барвінківська» до ОСОБА_1 про визнання дій по виконанню рішення суду незаконними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено (т.1, а.с. 5).

Наказом СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 72-К від 04 липня 2023 року «Про виконання рішення суду» внесено зміни до наказу від 01 липня 2020 року № 192/1-К «Про прийом на роботу», а саме: слова «ПРИЙНЯТИ на роботу» замінили словами «ПОНОВИТИ на роботі». Визнано таким, що втратив чинність наказ від 01 лютого 2023 року № 2/1-К «Про виконання рішення суду». Зобов`язано ОСОБА_1 подати до Товариства: паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, дійсне посвідчення тракториста машиніста, відповідний військово-обліковий документ. Зобов`язано ОСОБА_1 пройти медичний огляд у встановленому законодавством порядку з метою вирішення питання про його придатність до безпечного керування транспортним засобом (т.1, а.с. 67).

В період з 26 червня 2023 року по 22 липня 2023 року кожного дня окремо працівниками СТОВ Агрофірма «Барвінківська» складалися Акти про відсутність на роботі, відповідно до яких ОСОБА_1 в період з 26 червня 2023 року по 22 липня 2023 року був відсутнім на роботі протягом усього робочого дня з 08:00 до 12:00 та з 13:00 до 16:00 та 22 липня 2023 року з 08:00 до 13:00. Відсутність на роботі позивача в цей період також зазначено у табелях обліку використання робочого часу ( т. 1, а.с. 68-91, 137-142).

12 липня 2023 року ОСОБА_1 було направлено заяви на ім`я директора СТОВ Агрофірма «Барвінківська» (отримано під підпис 12 липня 2023 року), в якій він просить на виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року та додаткового рішення цього ж суду від 12 грудня 2017 року у справі 611/876/14-ц нарахувати та виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2020 року по теперішній час із застосуванням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та виконати рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року, яким зобов`язано відповідачів виконати вимоги «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ № 1232 від 30 листопада 2011 року.

24 липня 2023 року КНП «Барвінківська ЦМЛ» повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13 липня 2023 року звернувся до лікаря терапевта поліклінічного відділення КНП «Барвінківська ЦМЛ» за направленням на медичний огляд. Направлення на медичний огляд та аналізи отримав. По теперішній час за заключенням до лікаря терапевта не звертався (т. 1, а.с.66).

Наказом СТОВ Агрофірма «Барвінківська» №79-К від 27 липня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 » останнього звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та виплачено ОСОБА_1 компенсацію за 148 календарних днів основної щорічної відпустки за період роботи з 27 березня 2014 року по 27 липня 2023 року (т.1,а.с. 11).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У пунктах 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини 1 статті 40, пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази з числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Відповідно до статті 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, відмови від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Під визначенням «відсторонення працівника від роботи» слід розуміти, один із випадків передбачених законодавством призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та підставах встановлених законодавством за суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків.

Відповідно до ст. 21 КЗпП працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену трудовим договором, з підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Правила внутрішнього трудового розпорядку - це локальний нормативний акт, розроблений власником або уповноваженим ним органом в установленому порядку, який визначає правила організації праці та регулює права й обов`язки сторін трудового договору.

За допомогою правил внутрішнього трудового розпорядку власник або уповноважений ним орган забезпечує дотримання працівниками трудової дисципліни та нормативної поведінки.

Відповідно до ст. 139 КЗпП працівник, який уклав трудовий договір, зобов`язаний виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці.

Призупинення трудових відносин у такому випадку не тягне за собою обов`язкове їх припинення. При цьому на період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Відсторонення від роботи працівника здійснюється роботодавцем з підстав передбачених законодавством з власної ініціативи та/або на вимогу третіх сторін (суду, органів державного нагляду та контролю, та інших уповноважених органів).

Відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, з викладенням підстав та строків відсторонення, з яким працівник має ознайомитись негайно під розпис, адже таке рішення має істотне значення у реалізації права працівника на працю. Якщо працівника, відстороненого від роботи, не звільнено з роботи відповідно до закону, він має право бути допущеним до роботи після усунення підстав, або закінчення визначеного строку відсторонення, з якими пов`язувалося відсторонення працівника від роботи. Якщо в наказі (розпорядженні) про відсторонення працівника від роботи не визначено строк відсторонення про допуск його до роботи, видається наказ (розпорядження).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону України «Про охорону здоров`я» роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов`язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов`язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 наведено правовий висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2019 року в справі 711/8227/16-ц, від 22 листопада 2021 року в справі № 342/1310/19.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, реалізуючи свої права, як це передбачено частиною 3 статті 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні трудових прав працівник і роботодавець повинні додержуватися моральних засад суспільства. Не допускається використання наданих трудових прав та виконання обов`язків на підставі зловживання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що медичний огляд ним було не пройдено у зв`язку з відсутністю коштів на його проходження, що є причиною відсторонення його від роботи, та неявки на робоче місце.

Відповідно до статті 169 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статтею 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов`язаний, зокрема, проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Матеріали справи свідчать, що 20 березня 2023 року між СТОВ «Агрофірма «Барвінківська» та КНП « Барвінківська ЦМЛ» було укладено договір № 2 про надання послуг, за яким останнє має проводити періодичний медогляд працівників, які працюють на підприємстві зі шкідливими умовами праці (т.2, а.с.11).

Протягом тривалого часу ОСОБА_1 не вчинено дії щодо проходження ним медичного огляду, причин, що унеможливлювати виконаний цей встановлений законом обов`язок та приступити до роботи, ним не надано.

Також, судова колегія враховує, що ОСОБА_1 навіть після винесення наказу від № 62-К від 11 травня 2023 року про відсторонення (т.1, а.с. 64) не був звільнений від обов`язку дотримуватися правил трудового розпорядку, проте позивач протягом тривалого часу (з 26 червня 2023 року) був відсутнім на робочому місці та не у зв`язку з фактичним перебуванням на медичному огляді.

Зважаючи, що при тимчасовому відстороненні від робити позивач продовжував перебувати у трудових відносинах з відповідачем, судова колегія вважає, що позивач тривалий час не здійснював проходження медогляду, допустив порушення трудової дисципліни, а тому відповідачем було правомірно припинено з ним трудові відносини шляхом звільнення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Отже, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про залишення позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі без задоволення. Вимоги про відшкодування моральної шкоди також задоволенні не підлягають як похідні.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Матеріали справи свідчать, що адвокат Гіль Є.В. представляв інтереси СТОВ «Агрофірма «Барвінківське» на підставі Договору про надання правової допомоги від 25 серпня 2023 року № 23/17 року та додатку до цього договору, укладених між Адвокатським об`єднанням «прецедент» та товариством (т.1, а. с. 172 -175).

Сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару за надання послуг у розмірі 15000 грн.

Відповідно до Акту договору про надання правничої допомоги від 25 серпня 2023 року № 23/17, складеного 09 листопада 2023 року відповідачу надані такі послуги: вивчення та правовий аналіз поданих клієнтом документів, розробка тактики захисту інтересів клієнта; підготовка, підписання та подання відзиву на позовну заяву; клопотань про відкладення слухання справи; підготовка, підписання та подання клопотань про участь у режимі відеоконференції, підготовка для подання до суду клопотання про долучення доказів; прибуття до Могилів - Подільського міськрайонного суду Винницької області, а також участь у режимі відеоконференції у судових засіданнях, що відбулися 19 жовтня та 08 листопада 2023 року.

Проведення зазначених робіт охоплюється фіксованою сумою гонорару. Також витрати на надсилання поштової кореспонденції склали 135,80 грн.( а.с. 176)

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 02 січня 2023 року сторони домовилися, що "Підзахисний" здійснює оплату послуг визначених в п.1 додаткової угоди з представництва інтересів у суді першої інстанції шляхом сплати адвокату 100 % вартості послуг протягом 30-ти днів з дня набрання рішення суду законної сили.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України).

За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких необхідно розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 Верховний Суд зазначив, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Відповідно до частин 3, 8, 9 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У справі «East/WestAllianceLimited проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з частинами 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

Зважаючи, що позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, то наявні підстави для компенсації витрат на правничу допомогу, понесених СТОВ «Агрофірма «Барвінківська» у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, проте, виходячи з обставин по справі, обсягу робіт, критерію реальності та необхідності вказаних витрат судова колегія вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшено до 7500 грн.

Отже ухвала Близнюківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2023 року підлягає скасуванню, а заява СТОВ «Агрофірма «Барвінківська» про стягнення витрат на правничу допомогу частковому задоволенню.

Також, відповідачем за подання апеляційної скарги було сплачено 7515,20 грн судового збору (а.с. 216).

Між тим, частиною 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1.1.2 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI).

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1.2.2 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2684 грн.

Згідно з пунктом 1.6 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Зважаючи, що СТОВ «Агрофірма «Барвінківська» оскаржує рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов по поновлення та роботи та стягнення 3000 грн моральної шкоди, судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги мав становити 2684*0,4*150% + 3000/50000*2684*0,4*150% = 1610,40 + 96,62 грн.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, судовий збір у частині вимог про поновлення на роботі має бути компенсований СТОВ «Агрофірма «Барвінківська» за рахунок держави (1610,40 грн), у частині вимог про відшкодування моральної шкоди судовий збір у розмірі 96,62 грн підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» задовольнити.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2023 року та ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2023 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

Заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (Харківська обл., Ізюмський р-н, м. Барвінкове, вул. Скрипника, 6, код ЄДРПОУ 38072129) 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (Харківська обл., Ізюмський р-н, м. Барвінкове, вул. Скрипника, 6, код ЄДРПОУ 38072129) 96 (дев`яносто шість) грн 62 коп. судового збору.

Компенсувати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (Харківська обл., Ізюмський р-н, м. Барвінкове, вул. Скрипника, 6, код ЄДРПОУ 38072129) за рахунок державу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 28 травня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина