Рішення

від 19.05.2024 по справі 755/616/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 755/616/24

н/п 2/766/8953/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.

за участю секретаря Кирпиченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісі Лінк Плюс» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу,

встановив:

ТОВ «Дісі Лінк Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 серпня 2023року,працівником ТОВ«Дісі ЛінкПлюс» ОСОБА_1 ,який з23.02.2023р.по 26.09.2023р.займав посаду водія автотранспортнихзасобів зпосадовим окладом8200,00грн.,було спричиненодорожньо-транспортнупригоду вм.Києві.Відповідач рухаючисьзаднім ходом,не бувуважним,не врахувавдорожню обстановку,та здійснивнаїзд наприпаркований автомобільNissanJuke д.н.з НОМЕР_1 ,внаслідок чогообидва автомобіляотримали пошкодження,чим порушиввимоги п.п.2.3б,10.9ПДР України.Після ДТПвідповідач залишивмісце події,чим порушиввимоги п.2.10.ПДР України.Постановою Дніпровськогорайонного судум.Києва від22.09.2023року відповідачабуло визнановинним у вчиненнідорожньо-транспортноїпригоди.Внаслідок ДТПвідповідачем булопошкоджено автомобільNissanJuke д.н.з НОМЕР_1 ,якій належитьна правівланості ОСОБА_2 .Робочою інструкцієюпередбачено,що водійавтотранспортних засобівзабезпечує збереженнята цілісністьзакрипленого заним автомобіля,а такожнаданих дляперевезення товарно-матеріальнихцінностей.Пунктом 4.2робочої інструкціївстановлено,що водій автотраспорнихзасобів несевідповідальність за заподіяннняматеріальної шкодиофісу (підприємству) звласної провини вповному обсязі,в томучислі йза пошкодженнячи знищеннязакріпленого заводієм автомобіля чинаданого доперевезення вантажу,яке насталоз йоговини чинеобережнсті.В деньвчинення ДТПвідповідач перебувавза кермомслужбового автомобіляRenaultMasterд.р.н НОМЕР_2 ,власником якогоє позивач,та який24.02.2023року бувзакріплений завідповідачем,відповідно донаказу №27.На вказанийавтомобіль позивачембув придбанийполіс обов`язкового добровільногострахування цивільно-правовоївідповідальності власників наземнихтранспортних засобів вАТ «Просто-страхування».Так,08.11.2023року позивачотримав відАТ «Просто-страхування»регресну вимогувідшодування виплаченої страховоївиплати насуму 20590,00грн,яку виплативв добровільномупорядку. У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 20590,00 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20.03.2024 року відповідачем був наданий до суду відзив на позовону заяву, відповідно до якого позовні вимоги про відшкодування шкоди визнає частково, в сумі 8200,00 грн, посилаючись на те, що оскільки ДТП внаслідок якого позивач, в порядку регресу, здійснив відшкодування АТ «ПРОСТО-страхування» було вчинено ним під час

виконання своїх посадових обов`язків, то його відповідальність обмежується

середньомісячною заробітною платою, у відповідності до ст. 132 КЗпП України. Крім

того, вважає, що договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 23.02.2023 року, укладений між позивачем та відповідачем не має юридичною сили, а посада водія не належить до посад, з якими можна було б укладати договори про повну матеріальну відповідальність, тощо. Тобто, позивачем не доведено, що відповідач є особою яка може нести повну матеріальну відповідальність. Посилання позивача на видачу довіренності від 09.08.2023 року № 09/23-А, як на підставу покладання на відповідача повної матеріальної відповідальності згідно п.2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, є необгрунтованими. За обставинами справи заподіяння шкоди підприємству позивач опосередковує із завданням шкоди майну третіх осіб з вини відповідаач, що виключає застосування до спірних відносин п. 2 ч. 1 ст.134 КЗпП України. В той же час, транспортний засіб було закріплено за водієм на підставі наказу від 24.02.2023 року № 27-к для виконання обов`язків водія.

01.04.2024 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що не погоджується з аргументацією відповідача й вважає, що відповідач

зобов`язаний здійснити відшкодування шкоди, в порядку регресу, в повному обсязі, посилаючись на те, що додаток №1 до постанови Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. №447/24 містить не лише перелік посад працівників, з якими можна укладати договори про повну матеріальну відповідальнісь, а й містить перелік посадових обов`язків працівників, без прив`язки до назви посади, при наявності в функціоналі яких з працівниками дозволяється укладання відповідних договорів. Зокрема абзацом 6 розділу ІІ Додатку №1 встановлено, що договір про повну матеріальну відповідальність з працівником може укладатись, якщо він виконує роботи з приймання й обробки для доставки (супроводу) вантажу, багажу, поштових відправлень та інших матеріальних і грошових цінностей, їх доставки (супроводу), видачі (здачі). Так, Робочою інструкцією водія автотранспортних засобів від 29.05.2020 р. встановлено, що волій автотранспортних засобів забезпечує перевезення вантажів (п. 2.1. Інструкції), а також забезпечує збереження та цілісність закріпленого за тим автомобіля, а також наданих для перевезення товарноматеріальних цінностей (п. 2.12 Інструкції) й оформлює дорожню окументацію (п.2.14. Інструкції). Крім того, п. 4.2. Інструкції встановлено, що водій автотранспортних засобів несе відповідальність за заподіяння матеріальної шкоди офісу (підприємству) з власної провини в повному обсязі, в тому числі й за пошкодження чи знищення закріпленого за ним автомобіля чи наданого до перевезення вантажу, яке настало з його вини чи необережності. Так, у відповідності до законодавства України, з водієм можна укладати договір про повну матеріальну відповідальність, а тому посилання відповідача, що такий договір, з урахуванням його посади, не має юридичної сили є безпідставним. Твердження відповідача, що довіреність №09/08/23-А від 09.08.2023 р. суперечить наказу №27-к від 24.02.2023 р., яким за відповідачем закріплено автомобіль, не відповідає дійсності. Так закріплення автомобілю за працівником не дає підстави його передачі третім особам або ж отримання такого автомобіля від третіх осіб, та була видана відповідачеві для передач автомобіля на станцію технічного обслуговування, а після забрати. Тому, крім закріплення автомобіля відповідачем наказом, він був ввірений останньому й за довіреністю. Крім того, строк такої довіреності був 1 місяць з 09.08.2023 р по 08.09.2023 р., що унеможливлює її багаторазове використання. А відтак, у відповідності до п.1 ч.1 ст. 134 КЗпП України відповідач несе повну матеріальну відповідальність. Позивач підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі й не вбачає підстав для обмеження відшкодування завданої шкоди, в порядку регресу виключно в розмірі середньомісячної заробітної плати відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час і місце судового засідання в установленому законом порядку, в наданому до суду відзиву на позов просив проводити розгляд справи у його відсутність, прийняти визнання позовних вимог про відшкодування шкоди у межах середнього місячного заробітку, в сумі 8200,00 грн, судові витрати роподілити пропорційно розміру задоволених вимог.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом ТОВ «Дісі Лінк Плюс» №17-к від 22.02.2023 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія транспотних засобів з 23.02.2023 року на основну роботу, з окладом (тарифна ставка) 8200,00 грн.

23.02.2023 року між ТОВ «Дісі Лінк Плюс» та ОСОБА_1 укладено договір про повну індівідуальну матеріальну відповідальність, зідно з п. 1.1., 1.2 працівник приймає цінності на підставі акту приймання-передачі або інших документів, а також приймає на себе зобов`язання про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, у результаті якого підприємству може бути завдано шкоди винною протиправоною поведінкою (дією чи бездіяльністю ) працівника. Цей договір набирає юридичної сили від дати його підписання обома сторонами, та діє впродовж всього часу трудового договору.

Посадові обов`язки працівника визначені у робочій інструкції від 29.05.2020 року, якою передбачено, що водій автотранспортних засобів забезпечує збереження та цілісність закрипленого за ним автомобіля, а також наданих для перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 4.2 робочої інструкції встановлено, що водій автотраспорних засобів несе відповідальність за заподіянння матеріальної шкоди офісу (підприємству) з власної провини в повному обсязі, в тому числі й за пошкодження чи знищення закріпленого за водієм автомобіля чи наданого до перевезення вантажу, яке настало з його вини чи необережнсті.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , автомобіль марки Renault Master д.р.н НОМЕР_2 належить ТОВ «Дісі Лінк Плюс».

24.02.2023 року, відповідно до нказу № 27, за відповідачем було закріплено службовий автомобіль Renault Master д.р.н НОМЕР_2 .

Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 22.09.2023 року по справі №755/13066/23 ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. Вказаною постановою встановлено, що16.08.2023 року близько 12-22 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault д.р.н НОМЕР_2 , по вул. Кибальчина в м. Києві, рухаючись заднім зходом, не був уважним, не врахував дорожню обстановку, та здійснив наїзд на припаркований автомобіль Nissan д.н.з НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва транспотні засобі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до наказу № 92 к від 12.09.2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів ТОВ «Дісі Лінк Плюс» за ст. 38 КзпПУ з 26.09.2023 року.

На датускоєння ДТПТОВ «ДісіЛінк Плюс»мав чинний договор обов`язкового старахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в АТ «Просто-страхування», відповідно до полісу ЕР № 210860912, строком дії з 28.09.2022 року до 27.09.2023 року

Діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, є джерелом підвищеної небезпеки (ч. 1 ст. 1187 ЦКУ). Збиток за таких обставин відшкодовує особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦКУ).

Згідно зч. 1 ст. 1172 ЦКУюридична особа відшкодовує шкоду, нанесену її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто компенсацію збитку за винного працівника виплачує роботодавець.

08.11.2023 року ТОВ «Дісі Лінк Плюс» на підставі регресної вимоги АТ «Просто-страхування» про відшкодування виплаченої страхової виплати у сумі 20590,00 грн потерпілій особі, яка була завдана внаслідок ДТП, за участю водія ОСОБА_1 , який визнанний винним, та був працівником ТОВ «Дісі Лінк Плюс», було відшкодовано вказану суму у повному осязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 606 від 14.11.2023 року.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 1166 ЦК Українивстановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідност.1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Зі змісту ч.ч.1, 2 і 4ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

Статте. 131 КЗпПУвизначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи, і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно дост.132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Стаття 134 КЗпПУкаїни передбачає, випадки за наявності яких, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Зокрема п.1 цієї статті зазначає, що між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно достатті 135-1 цього Кодексуукладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідност.135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

В п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз`яснено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1статті 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належитьвідповідач до категорії працівників, з якими згідно зстатті 135-1 КЗпПможе бути укладено такийдоговірта чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Згідно з Переліком посад і робіт, які заміщуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік по праці та соціальних питанням та ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 посада водія не входить до цього Переліку.

Крім того, у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 27 травня 2008 року N 146/06/186-88, зазначено, що наявність посади або роботи в Переліку посад, і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки.

Однак, такі трудові функції не передбачають таких дій як незабезпечення збереження цінностей, які були передані працівнику для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, оскільки однією з умов укладення договору про повну матеріальну відповідальність є виконання працівником роботи, безпосередньо пов`язаної зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва цінностей.

Тобто, ОСОБА_1 не належить до категорії працівників, з якими згідно зстаттею 135-1 КЗпП Україниможе бути укладений такий договір.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду на ведені у постановах від 20.06.2018 у справі № 523/4413//-ц, від 28.07.2021 року у справі № 524/2050/19, від 29.10.2020 у справі № 264/2076/17.

Отже, договір про повну матеріальну відповідальність працівника від 23.02.2023року, укладений між ТОВ «Дісі Лінк Плюс» та ОСОБА_1 , за вищенаведених обставин не може мати юридичної сили і не може бути підставою для матеріальної відповідальності, так як такий можна укладати лише із працівниками визначених категорій, та сам факт укладення із працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладення матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за п.1 ч.1ст.134 КЗпП України.

Також, суд вважає, що посилання позивача, як на підставу покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 134 КзпПУ, відповідно до виданої відповідачу довіренності від 09.2023 року № 09.08.2023, на передачу закріпленого за ним автомобілю на станцію технічного обслуговування, є необгрунтованою, оскільки на момент видачи такої довіренності відповідач вже перебував у трудових відносинах із позивачем та виконував трудові обов`язки, а видача такої довіренності обумовлення відсутністю у відповідача права самостійно розпоряджатися закріпленим за ним автомобілем.

З огляду на зазначене вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася в період виконання відповідачем трудових обов`язків, та підстави для його притягнення до відповідальності у повному розмірі шкоди, заподіяної позивачу внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди, відсутні.

Таким чином, враховуючи, що завдана шкода пов`язана з виконанням відповідачем трудових обов`язків, він має нести матеріальну відповідальність згідно зіст.132 КЗпП Україниу розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку, який згідно з довідкою про доходи № 08/01 від 08.01.2024 року становить 8200,00 грн.

Оскільки розмір прямої дійсної шкоди перевищує розмір середньомісячного заробітку відповідача, тому з останнього на користь позивача підлягає стягненню 8200, 00 грн. на відшкодування майнової шкоди.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правиламист.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 40%: 8200,00 грн (розмір задоволених вимог)*100%/ 20590,00 грн (розмір пред`явлених вимог), тобто 40% від суми сплаченого судового збору(40% * 3028,00грн./100%) складає 1211,20 грн.При цьому, розмір судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру становіть відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» 1,5 відсотка від ціни позову, але не меньше 3028 грн та не більше 1059800 грн.

Тобто, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн, який був сплачений ним за подання позовоної заяви та документально підтверджений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1166, 1187 ЦК України, ст.ст.130, 131, 132, 134, 135-1, 138 КЗпП України, ст.ст.4-13, 76-83, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісі Лінк Плюс» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісі Лінк Плюс» суму відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 8200,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісі Лінк Плюс» судові витрати у розмірі 3028,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: http://ksm.ks.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Майдан