Постанова

від 21.05.2024 по справі 910/5822/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа№ 910/5822/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Муковоз В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Вербицький В.В.;

від відповідача: Попічко Р.Р.;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад"

про ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі №910/5822/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад"

до Державної компанії "Укрспецекспорт"

про стягнення 206 746, 51 євро,-

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" з позовом про стягнення з Державної компанії "Укрспецекспорт" 196 901,44 євро основного боргу та 9 845,07 євро пені, а всього 206 746, 51 євро заборгованості за договором комісії від 14.02.2017 № USE-20.2-28-D/K-17-70/17.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державної компанії "Укрспецекспорт" на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" заборгованість в розмірі 2 979 євро 40 євроцентів, пеню в розмірі 148 євро 97 євроцентів, судовий збір в розмірі 1 862 грн 80 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 832 грн 23 коп. В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонере товариство "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 року у справі №910/5822/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна компанія "Укрспецекспорт" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 року у справі №910/5822/23 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 апеляційну скаргу Державної компанії "Укрспецекспорт" задоволено, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" задоволено частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/5822/23 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» заборгованість в розмірі 157 322 євро 01 євроцент, 7 866 євро 10 євроцентів пені, судовий збір в розмірі 98 522,07 грн та витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 43 945,00 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» 147 787,52 грн судового збору за подачу апеляційної скарги та 36 508,50 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" 4 026,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

До Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" надійшла заява про ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому заявник просить постановити додаткове рішення про стягнення з відповідача 4 955,64 євро.

Ухвалою суду від 07.05.2024 розгляд заяви Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» про розподіл судових витрат у справі №910/5822/23 призначено на 21.05.2024.

17.05.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення проти заяви про ухвалення додаткової постанови.

У судове засідання 21.05.2024 з`явився представник позивача та відповідача. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» про ухвалення додаткової постанови у справі №910/5822/23, дійшла до наступних висновків.

Згідно з п.3 ч.1, ч.ч.3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідну заяву про розподіл судових витрат разом із доказами позивач подав через систему «Електронний суд» 29.04.2024, тобто у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Доводи відповідача, що така заява за електронним підписом позивача до апеляційного господарського суду не подавалась, оскільки позивачем до клопотання про реєстрацію заяви про ухвалення додаткової постанови додано лише скановану копію паперової заяви, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІТС) в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до пунктів 9, 13, 14 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Для автентифікації в Електронному кабінеті користувач використовує чинний сертифікат відкритого ключа та особистий ключ кваліфікованого електронного підпису, що зберігається на захищеному носії особистих ключів або на звичайному носії інформації, або інтегровану систему електронної ідентифікації (id.gov.ua).

Використання особистих ключів користувачами, а також створення ними кваліфікованого електронного підпису здійснюються в порядку, визначеному Законом України "Про електронні довірчі послуги", з особливостями, встановленими цим Положенням. Відмова користувача від отримання або використання особистих ключів кваліфікованого електронного підпису, їх використання з порушенням зазначених нормативних актів позбавляє його права доступу до ЄСІТС.

Тобто, подача позивачем через систему «Електронний суд» заяви про ухвалення додаткової постанови із особистим підписом представника позивача, підтверджує накладення на таку заяву електронного цифрового підпису, що спростовує доводи відповідача в частині її не підписання та не подання у відповідному законодавством порядку.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

19.01.2021 між адвокатом Вербицьким Я.В. (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (замовник) укладено Договір про надання правничої допомоги № 19/01-21-4626/21, за змістом якого виконавець, за завданням замовника, надає правничу допомогу та юридичні послуги.

Відповідно до розділу 6. Договору за надання послуг, передбачених даних договором, замовник сплачує виконавцеві винагороду. Розмір винагороди визначається сторонами у додатках (додаткових угодах) до договору.

23.10.2023 між сторонами укладеного додаткову угоду додаткову угоду № 48/2 до договору про надання правової допомоги № 19/01-21-4626/21, відповідно до умов якої якою виконавець зобов`язався надати правничу допомогу, що полягає в представленні інтересів замовника у Північному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/5822/23 щодо стягнення заборгованості за договором комісії № USE-20.2-28-D/К-17-70/17 від 14.02.2017 у розмірі 206 746,51 Євро.

Пунктом 3 додаткової угоди сторони погодили, що гонорар виконавця складається із:

- основного гонорару, який замовник сплачує виконавцю за надану в межах даної додаткової угоди правничу допомогу, що встановлюється у розмірі 45 000,00 грн в розрахунку 1 година послуг дорівнює 2500,00 грн;

- додаткового гонорару, що складає 3 % від розміру задоволеної судовим рішенням суми позовних вимог, що є фіксованою грошовою сумою «гонорару успіху».

Позивачем до матеріалів справи долучено акт наданих послуг № INV-000091 від 23.04.2024, в якому сторони погодили розмір основного гонорару за виконану роботу на підставі додаткової угоди № 48/2 у сумі 45 000,00 грн та розмір додаткового гонорару у розмірі 4 944,64 євро.

Як вбачається з постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, судом апеляційної інстанції було досліджено витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у суді апеляційної інстанції, у розмірі 45 000,00 грн. та стягнуто з відповідача 36 508,50 грн відповідно до приписів ст. 129 ГПК України (пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідач подав заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 955,64 євро, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції в постанові від 23.04.2024 вже було вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції.

Водночас, колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача, оскільки приписи ст.ст. 126, 129 ГПК України не обмежують сторону, на користь якої було ухвалено судове рішення, доводити повний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які вона понесла у зв`язку із розглядом справи у суді.

Так, частина 8 статті 129 ГПК передбачає, що відповідні докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Колегією суддів враховано, що представником позивача у судовому засіданні 20.02.2023 було заявлено усне клопотання, в якому останній зазначив, що відповідні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у встановлені законом строки.

Відповідну заяву про стягнення суми «гонорару успіху» позивач подав 29.04.2024, тобто у строки, встановлені в ч. 8 ст. 129 ГПК України.

З цих підстав, позивачем правомірно заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у формі «гонорару успіху», яка була передбачена умовами договору.

Твердження відповідача, що у попередньому (орієнтовному) розрахунку, вказаному у позові, позивач зазначав лише стосовно 100 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу та не наводив намір понести витрати у розмірі 3 % від суми задоволених позовних вимог, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Тобто, відповідно до ст. 124 ГПК України подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, що сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

При цьому, аналіз частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічні висновки щодо застосування частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19.

З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 30.06.2022 у справі № 911/2791/20.

Дійсно, ні у позові, ні в апеляційній скарзі позивач не зазначав, що він понесе витрати на професійну правничу допомогу у розмірі «гонорару успіху».

Водночас, відповідач не довів, що заявлення позивачем лише 29.04.2024 витрат на професійну правничу допомогу у формі «гонорару успіху», які були передбачені умовами договору, позбавило його можливості підготуватись до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат, з огляду на призначення судом апеляційної інстанції до розгляду поданої позивачем заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Також відповідач вказує, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є неспіврозмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом та не відповідає критерію розумності їх розміру.

У даному випадку колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважили Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд у справі № 905/1795/18, у справі № 922/2685/19, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно якої з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" на суму 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Тому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 та додатковій постанові від 12.09.2019 у справі № 9901/350/18, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.

З огляду на це колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат заявлена до стягнення сума «гонорару успіху» в розмірі 3% від суми задоволених позовних вимог не може оцінюватись судом виходячи суто з такої домовленості сторін у договорі про надання правничої допомоги, а повинна оцінюватись на предмет її пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з фактично понесеними витратами на правничу допомогу. Подібний висновок наведений в постанові Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №915/294/21.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Водночас, заявлений до стягнення розмір «гонорару успіху» є неспіврозмірним із виконаною позивачем роботою у суді апеляційної інстанції, з огляду на специфіку спору та заявлену адвокатами позивача правовими позиціями. Крім того, позивачем не доведено саме необхідності розміру заявленого «гонорару успіху» при подачі даного позову до суду та представництва інтересів позивача адвокатом, з огляду на вже заявлені та стягнуті судом апеляційної інстанції фактичні витрати на здійснену правничу допомогу.

Отже, з урахуванням пропорційності розміру «гонорару успіху» фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи у апеляційному господарському суді, які визначені адвокатом та були оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що співмірним, розумним і пропорційним розміру задоволених вимог апеляційної скарги буде сума «гонорару успіху» у розмірі 1 000 євро (яка є фактично тотожною розміру наданих адвокатом та погоджених з клієнтом послуг правничої допомоги в суді апеляційної інстанції).

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 27.09.2022 у справі № 910/3547/21, від 08.03.2023 у справі № 873/52/22.

Стосовно доводів відповідача, що позивач не може нести витрати з оплати правничої допомоги в іноземній валюті, колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18, зазначено, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Оскільки укладеним договором про надання правничої допомоги передбачено визначення «гонорару успіху» як процент від суми задоволених позовних вимог, тоді як позов у даній справі був заявлений в іноземній валюті, а тому і сума «гонорару успіху» підлягає стягненню в іноземній валюті.

Можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу в іноземній валюті підтверджується додатковою постановою Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 905/493/22.

А тому, з огляду на викладене вище, судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/5822/23 задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 1 000 євро витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (вул. Дегтярівська, буд. 36, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 21655998) на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (вул. Богдана Гаврилишина, буд. 27/29, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 14312134) 1 000,00 євро витрат на професійну правничу допомогу у формі «гонорару успіху», понесених у суді апеляційної інстанції.

3. В решті вимог заяви відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку і строки.

Повний текст додаткової постанови складено 27.05.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко