Постанова

від 27.05.2024 по справі 910/15228/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2024 р. Справа№ 910/15228/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.;

представників сторін

від позивача: Розпаченюк А.С.;

від відповідача: Кіщук Т.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024

у справі №910/15228/23 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ»

до Товариства власників квартир «Будматеріали»

про стягнення 296 975,56 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» (далі - ТОВ «Київенерго-борг», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства власників квартир «Будматеріали» (далі - відповідач) про стягнення 296 975,56 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором від 18.10.1999 року № 1532695, у зв`язку з чим, виникла заборгованість (невиконане зобов`язання) за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2017 по 01.06.2018, яка становить суму 296 975,56 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд вказав, що матеріали справи не містять документів обліку обсягу спожитої теплової енергії, та стану розрахунків, оформленого актом звірки, який відображає обсяг та вартість спожитої теплової енергії та підтверджується підписами уповноважених посадових осіб сторін договору. А наявність дублікату облікових карток не може бути доказом споживання послуг, оскільки їх створення не передбачено умовами договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, видача дублікату за договором № 1532695 за період листопад 2017 року - травень 2018 року не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документами, які лише дублюють, відтворюють зміст раніше виданного документу, що не може порушувати прав відповідача.

Скаржник зазначає, що відповідачем не заперечувалися та не оспорювались обсяги нарахування теплової енергії її постачальником, а обов`язок отримання розрахункових документів для сплати спожитої теплової енергії відповідно до умов договору покладено саме на відповідача. Вказує, що всі первінні документі, складені у межах виконання договору, мають зберігатися також і у відповідача, адже договір передбачає обов`язок відповідача, як абонента звітувати про фактичне споживання теплової енергії.

Апелянт звертає увагу, що судом першої нітсанції не надано належної оцінки, здійсненого відповідачем часткового погашення заборгованості за період листопад 2017 року - травень 2018 року, але не в повному обсязі, то такі дії відповідача, на думку апелянта, свідчать про визнання ним наявності заборгованості.

Також апелянт зауважує, що оплати, які враховані постачальником, як виконання грошового зобов`язання відповідача з оплати за спожиту теплову енергію, містять не тільки платежі відповідача, а й надходження коштів з бюджету, які є відшкодуванням наданих відповідачем мешканцям будинку пільг та субсидій, що підтверджує, на думку апелянта, факт виконання відповідачем нарахування мешканцям плати за опалення та гаряче водопостачання, на які самим відповідачем у визначених законом розмірах надані пільги та сформовані первинні документи для отримання субсидій з бюджету. Також апелянт зазначає, що саме відповідач отримував від мешканців на свій рахунок оплату за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, які у подальшому перерахував постачальнику теплової енергії на рахунок зі спеціальним режимом використання, як оплату за теплову енергію за довором № 510254.

Таким чином апелянт вважає, що позицію відповідача повністю суперечить його діям, які ним фактично вчинялись у зв`язку з виконанням договору про постачання теплової енергії у гарячій воді №1532695, що суперечить принципу добросовісності при реалізації прав та повноважень.

Апелянт також стверджує, що ним надано належні докази на підтвердження заборгованості відповідача за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532695 від 18.10.1999 у вигляді дублікатів облікових карток із посиланням на судову практику з аналогічних спорів, а саме: постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15.

Крім того, апелянт додав до апеляційної скарги клопотання про поновлення строків для долучення додаткових доказів у справі № 910/15228/23.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 18.04.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Також відповідач вважає рішення суду першої інстанції правильним, оскільки обставиною, яка підлягає встановленню судом у даній категорії справ, є обсяг спожитої теплової енергії у певному періоді, який має бути підтверджений первинними належними документами, що передбачено договором та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, відповідач звертає увагу, що апелянтом при обґрунтуванні незаконності рішення Господарського суду міста Києва спотворюються висновки Верховного Суду.

Відповідач також заперечував щодо поновлення позивачу строків для долучення додаткових доказів у справі № 910/15228/23, оскільки відсутні обґрунтовані доводи неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції, які можуть бути враховані, як винятковий випадок.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 для розгляду апеляційної скарги у справі №910/15228/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 витребувано невідкладно у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15228/23.

25.03.2024 на адресу Півнінчного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/15228/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» процесуальний строк на оскарження рішення Господарського суд міста Києва від 12.01.2024 у справі №910/15228/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 та призначено до розгляду на 27.05.2024.

Протокольною ухвалою у судовому засіданні 27.05.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» у поновленні строку для долучення додаткових доказів у справі № 910/15228/23, оскільки суд апеляційної інстанції не вбачає поважних причин для поновлення такого процесуального строку. Крім того, колегія суддів звернула увагу, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не був позбавлений можливості заявити зазначене клопотання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання додаткових пояснень та заяви про приєднання до матеріалів справи нових доказів не підлягають задоволенню.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 27.05.2024 наполягав на доводах апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 27.05.2024 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі № 910/15228/23 залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.10.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (перейменоване у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-УІ від 17.09.2008 року в ПАТ «Київенерго», з 01.01.2019 в АТ «Київенерго», та з 09.08.2019 - в АТ «К.ЕНЕРГО»), як постачальником та Товариством власників квартир «Будматеріали», як споживачем було укладено договір № 153-2695-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -договір).

17.10.2011 сторонами підписано додаткову угоду до договору від 18.10.1999 № 153-2695-9, згідно з п.п. 1.1. п. 1 якої, внесено зміни та доповнення до договору від 18.10.1999 № 153-2695-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді зокрема змінено № договору 153-2695-9 на №1532695.

Відповідно до п.1.1 предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.

Пунктом п.2.1 договору передбачено, що при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п.2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору.

Одним із обов`язків абонента в силу п.2.3.2 договору є виконання умов та порядку оплати в обсягах і в терміни, які передбачені додатком №4 до договору.

Сторонами п.5.1 договору визначено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку. При цьому, при відсутності приладів обліку або виходу його з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом (п.5.5 договору).

Згідно з п.5.3 договору абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає «Електропостачальній організації» звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни, передбачені у додатку № 1 до договору.

Пунктом 8.1 договору визначено, що такий договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Обсяг постачання теплової енергії визначений додатком №1 до договору «Обсяги постачання теплової енергії абоненту», тарифи на теплову енергію додатком №3, п.3 якого передбачено можливість змінення тарифів в період дії договору.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначено додатком №4 до відповідного договору.

Згідно з п.2 додатку №4 до договору «Абонент» щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №1 за адресою: вул. Жилянська, буд. №63, розрахункова група, тел.221-05-89, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 та 3.1 додатку №4 до договору сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами, «Абонент» виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому, в разі, якщо «Абонент» розраховується за показниками приладів обліку, йому пред`являється до сплати заявлена кількість теплової енергії за поточний місяць (згідно додатку №1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується «Абонентом» не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

У позовній заяві позивач вказує, що постачальником було виконано умови договору у повному обсязі, водночас відповідач порушив взяті на себе зобов`язання в зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 296 975,56 грн.

25.08.2021 заборгованість, яка виникла у відповідача перед АТ «К.Енерго» за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.1999 № 1532695 у розмірі 296 975,56 грн була придбана ТОВ «Спортсервіс-СТМ» (код ЄДРПОУ 32826328) на аукціоні з придбання майна банкрута-АТ «К.ЕНЕРГО» за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-Р8-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021.

14.09.2021 ТОВ «Спортсервіс-СТМ» на підставі протоколу загальних зборів учасників №1/2021 змінено найменування на ТОВ «Київенерго-борг».

Позивач зазначив, що згідно з вищезазначеним Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 до ТОВ «Київенерго-борг» від АТ «К.ЕНЕРГО» перейшли всі права вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію за договорами, переліченими в додатку № 1 до цього акту і жодних обмежень такого переходу прав вимоги, вказаним актом не було встановлено.

Листом від 09.12.2021 ТОВ «Київенерго-борг» повідомлено відповідача про зміну кредитора за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.1999 № 1532695 та просив підписати акт звірки заборгованості; на підтвердження направлення якого відповідачу надано фіскальний чек від 10.12.2021.

Позивач у позовній заяві зазначив, що станом на день подання даної позовної заяви до суду заборгованість (невиконане зобов`язання) відповідача за спожиту теплову енергію, яка виникла за період з 01.11.2017 по 01.06.2018 за договором від 18.10.1999 № 1532695 та становить розмір 296 975,56 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку розрахуватись за спожиту теплову енергію.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного між АЕК "Київенерго" та Товариством власників квартир «Будматеріали» договору №153-2695-9 від 18.10.1999 вбачається, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.09.2020 у справі №905/1965/19 припинено процедуру розпорядження майном боржника АТ «Київенерго», яке змінило своє найменування на АТ «К.Енерго», визнано останнього банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

25.08.2021 відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 відбувся електронний аукціон з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства Акціонерного товариства "К.Енерго".

25.08.2021 згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" (яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" на підставі протоколу №1/2021 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" від 14.09.2021), на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго" за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн.

За Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 Акціонерним товариством "К.Енерго" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 з придбання майна банкрута - Акціонерного товариства "К.Енерго" за лотом №71, а саме право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн.

У витягу з додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні № UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, зазначено про включення до загального обсягу відступленої дебіторської заборгованості також заборгованість Товариства власників квартир «Будматеріали» у розмірі 296 975,56 грн за договором №1532695.

Результати аукціону розміщені за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3.

Доказів визнання недійсними або скасування результатів даного аукціону матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором

Колегія суддів зазначає, що відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це заміна особи у зобов`язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов`язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

У позовній заяві зазначено, що свої зобов`язання за зазначеним договором відповідач не виконує належним чином, внаслідок чого за період з 01.11.2017 по 01.06.2018 у нього виникла заборгованість у розмірі 296 975,56 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію та обліковими картками.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.1999 № 1532695 у частині сплати вартості наданих послуг, з огляду на що, позивач просить суд стягнути 296 975,56 грн основного боргу.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, оскільки позивачем не надано первинних документів, які б було складено сторонами договору та підтверджено факт та обсяг постачання теплової енергії у гарячій воді, а відповідно і наявність заборгованості.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Відтак, саме на позивачеві лежить тягар доказування факту поставки відповідачу теплової енергії за договором, а також факту переходу від постачальника права вимоги за вказаним договором щодо оплати вартості поставленої теплової енергії.

За приписами частин 1, 4 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

На підтвердження постачання відповідачу теплової енергії за договором у період з 01.11.2017 по 01.06.2018 позивач надав дублікати облікових карток за договором, довідку Акціонерного товариства "К.Енерго" про стан розрахунків, розрахунок заборгованості та рахунок на оплату.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до умов договору документами, які підтверджують виконання постачальником зобов`язання з постачання теплової енергії та її прийняття відповідачем, є акти приймання-передавання товарної продукції, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вищевказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій.

В окремих випадках суд може прийняти в якості доказів і інші документи, зокрема облікові картки, які містять величину фактично спожитої теплової енергії та її вартість за розрахунковий період (місяць).

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товарів чи послуг і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.

За доводами позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати поставленої у період з 01.11.2017 по 01.06.2018 теплової енергії, за ним обліковується заборгованість в розмірі 296 975,56 грн, а свідченням фактичного постачання теплової енергії є наявні в матеріалах справи дублікати облікових карток.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем дублікати облікових карток не можуть підтвердити факт здійснення господарської операції з постачання теплової енергії за договором, оскільки ці документи не містять відомостей щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також печатки саме енергопостачальної організації, яка вимагається виходячи зі змісту документа.

Обставини справи свідчать про те, що позивач придбав на аукціоні право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги, при цьому, крім права вимоги стосовно сплати суми боргу жодних інших прав за договором позивач не набув.

Відтак, оскільки позивач не став стороною договору, у нього відсутні повноваження на виготовлення первинних документів, у тому числі дублікатів таких документів.

Також безпідставним є посилання позивача на положення договору, згідно з яким на відповідача покладено обов`язок самостійно отримувати оформлені постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період, акт звіряння, та повернути один примірник постачальнику, адже першочергово такі документи мають бути складені постачальником.

Колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що постачальником у спірний період було поставлено відповідачу теплову енергію за договором, право вимоги за яким набув позивач.

У цьому контексті варто зазначити, що частиною першою статті 517 Цивільного кодексу України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

З наведеним кореспондується припис частини першої статті 519 Цивільного кодексу України, згідно з яким первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Також колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що ним надано належні докази на підтвердження заборгованості відповідача за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532695 від 18.10.1999 у вигляді дублікатів облікових карток із посиланням на судову практику з аналогічних спорів, а саме: постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, оскільки дана судова практика не є релевантною до спірних правовідносин, а саме:

- у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17 при вирішенні справи облікові картки (табуляграми) досліджувалися судовими інстанціями разом із іншими доказом обсягу спожитої теплової енергії, а саме: відомостями обліку споживання теплової енергії на підставі показників приладів обліку, у яких дійсно відображається обсяг спожитої послуги;

- у постанові Верховного Суду від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17 йдеться про інший, ніж у даній справі спосіб обрахунку обсягу спожитої теплової енергії, тоюто розрахунковим способом, що унеможливлює врахування такого висновку Верховного Суду;

- у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15 йдеться про вирішення справи з урахуванням висновків судової експертизи, якою визначено обсяг спожитої теплової енергії відповідачем Житлово-будівельним кооперативом «Хімік-4» та її вартість.

Враховуючи ту обставину, що позивачем за допомогою належних і допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не доведено факту постачання відповідачу теплової енергії за договором у спірний період та її обсяг, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність доводів позивача щодо підтвердженого в довідках про стан розрахунків за спожиту теплову енергію від АТ "К.Енерго" розміру заборгованості відповідача за договором у сумі 296 975,56 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні та у задоволенні позову слід відмовити.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі №910/15228/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі №910/15228/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі №910/15228/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 у справі №910/15228/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/15228/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 28.05.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім