Постанова

від 27.05.2024 по справі 925/1165/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2024 р. Справа№ 925/1165/16(925/1224/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Сотнікова С.В.

Доманської М.Л.

секретар судового засідання Нечасний О.Л.

за участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача-1 - Лозовський В.М. ордер СА №1058011 від 21.06.2023р.;

від відповідача-2 - не з`явився;

від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - не з`явився;

від ПАТ "Банк Альянс" - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства "Дойче Аграртехнік"

на рішення господарського суду Черкаської області від 27.02.2024р.

(повний текст складено 11.03.2024р.)

у справі №925/1165/16(925/1224/23) (суддя Боровик С.С.)

за позовом Підприємства "Дойче Аграртехнік"

до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Жашківський маслозавод"

та арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Райффайзен Банк Аваль", Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Банк Альянс"

про стягнення 1 065 990,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.02.2024р. по справі №925/1165/16(925/1224/23) у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з Підприємства «Дойче Аграртехнік» на користь ПАТ «Жашківський маслозавод» 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з Підприємства «Дойче Аграртехнік» на користь арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, 30.03.2024р. Підприємство «Дойче Аграртехнік» подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Черкаської області від 27.02.2024р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити у цій справі нове судове рішення, яким позовні вимоги Підприємства «Дойче Аграртехнік» до ПАТ «Жашківський маслозавод» та арбітражного керуючого Кучак Юрія Федоровича задовольнити повністю; стягнути солідарно з ПАТ «Жашківський маслозавод» та арбітражного керуючого Кучак Юрія Федоровича на користь Підприємства «Дойче Аграртехнік» суму збитків 1 060 089,38 гривень 38 копійок.

У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович просить відмовити Підприємству «Дойче Аграртехнік» у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Черкаської області від 27.02.2024р. по справі №925/1165/16(925/1224/23) залишити без змін.

У письмових поясненнях АТ «Банк Альянс» зазначає, що позовні вимоги позивача до відповідача-1 та відповідача-2 про стягнення суми збитків 3 413 041,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 27.02.2024р. підлягає скасуванню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства «Дойче Аграртехнік» на рішення господарського суду Черкаської області від 27.02.2024р. по справі №925/1165/16(925/1224/23) та призначено її до розгляду на 27.05.2024р.

06.05.2024р. до апеляційного суду від АТ «Райффайзен Банк» надійшли пояснення згідно яких, зокрема, заявник просить суд про розгляд справи без участі представника заявника.

27.05.2024р. до апеляційного суду Підприємством «Дойче Аграртехнік» було подано клопотання про відкладення розгляду справи, вмотивоване перебуванням директора Соловйова А.М. на лікарняному за станом здоров`я.

Колегія суддів відхиляє клопотання Підприємством «Дойче Аграртехнік» про відкладення розгляду справи, як необґрунтоване, оскільки апеляційному суду не надано достовірних доказів про перебуванням директора Соловйова А.М. на лікарняному. Крім того, в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, а в даний час в Україні діє воєнний стан, що спонукає апеляційний суд до розгляду справ в стислі терміни.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ПАТ "Жашківський маслозавод", дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.2 та ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 ГПК України).

Директор підприємства "Дойче Аграртехнік" Соловйов А.М. звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до ПрАТ "Жашківський маслозавод" та арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича, в якому просив місцевий суд стягнути солідарно з ПАТ "Жашківський маслозавод" та арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича на користь Підприємства "Дойче Аграртехнік" суму збитків 1 065 990,89 (один мільйон шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 89 копійок.; на стадії вирішення питання про відкриття провадження у цій справі залучити в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Банк Альянс", про що постановити відповідну ухвалу.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.09.2023р. по справі №925/1165/16(925/1224/23) було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі і вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі; залучено для участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Банк Альянс".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.11.2016р. було відкрито провадження у справі №925/1165/16 про банкрутство ПАТ "Жашківський маслозавод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Каплю С.В.

Постановою господарського суду Черкаської області від 18.11.2019р. у справі №925/1165/16 ПАТ "Жашківський маслозавод" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

На даний час провадження у справі №925/1165/16 перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

В межах справи про банкрутство №925/1165/16 здійснювався розгляд позову ПАТ "Жашківський маслозавод" до Підприємства "Дойче Аграртехнік" про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги №241 від 17.12.2014р. та стягнення 3 413 041,00 грн., а також зустрічний позов Підприємства "Дойче Аграртехнік" до ПАТ «Жашківський маслозавод» про припинення зобов`язання, зарахування зустрічної однорідної вимоги в сумі 3 413 041 грн. (справа №925/1165/16(925/359/21)).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.11.2021р. заяву ліквідатора ПАТ "Жашківський маслозавод", арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., про забезпечення позову було задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках Підприємства «Дойче Аграртехнік», що будуть виявлені під час виконання заходів забезпечення позову, в межах суми позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022р. апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Дойче Аграртехнік" було залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.11.2021р. - без змін.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.11.2022р. по справі №925/1165/16(925/359/21) позов було задоволено повністю; визнано недійсним договір поворотної фінансової допомоги №241 від 17.12.2014р., укладений між ПАТ «Жашківський маслозавод» та Іноземним підприємством «Дойче Аграртехнік»; стягнуто з підприємства «Дойче Аграртехнік» на користь ПАТ «Жашківський маслозавод» 3963041,00 грн. поворотної фінансової допомоги згідно договору №241 від 17.12.2014р. та 4540,00 грн. зі сплати судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023р. рішення господарського суду Черкаської області від 01.11.2022р. у справі №925/1165/16(925/359/21) було скасовано; прийнято нове рішення; у задоволенні позовної заяви ПАТ "Жашківський маслозавод" в особі арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича - відмовлено.

Водночас,ліквідатор ПАТ "Жашківський маслозавод", арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович, звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з підприємства "Дойче Аграртехнік" заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №241 від 17.12.2014р. в сумі 4 907 695,02 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.01.2024р. у справі №925/1165/16(925/422/23) позов було задоволено повністю; стягнуто з підприємства "Дойче Аграртехнік на користь ПАТ "Жашківський маслозавод" 3 963 041, 00 грн. поворотної фінансової допомоги згідно договору №241 від 17.12.2014р., 229 060,75 грн. 3% річних за період з 23.03.2020р. по 24.02.2022р. та 715 593,27 грн. інфляційних втрат за період з 23.03.2020р. по 24.02.2022р., а також 73 615,43 грн. витрат зі сплати судового збору.

Кодекс України з процедури банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Тобто, основною метою застосування процедур банкрутства є задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.1 ст.60 КУзПБ, у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Так, ліквідатор наділяється певними повноваженнями, перелік яких міститься в ст.61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом ч.2 ст.12 КУзПБ арбітражний керуючий зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися вимог законодавства.

Приписами ч.3 ст.60 КУзПБ встановлено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Законом на ліквідатора покладається обов`язок вжиття всіх необхідних та достатніх заходів для досягнення кінцевої мети процедур банкрутства, а саме задоволення вимог кредиторів, в протилежному випадку настають наслідки у вигляді подання учасниками справи скарг на дії/бездіяльність ліквідатора, зокрема, стосовно виконання арбітражним керуючим окремих функцій та повноважень як загалом впродовж ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, так і на окремих її етапах.

Як вбачається з обставин, встановлених у справі №925/1165/16(925/359/21), договір поворотної фінансової допомоги №241 від 17.12.2014р. є фраудаторним, тобто таким, що вчинений на шкоду кредиторам. Разом з позовною вимогою про визнання недійсним договору ліквідатором заявлено також вимогу про стягнення отриманих за оспорюваним договором грошових коштів в порядку реституції.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997р. №9-зп (справа за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України) зазначено, що ч.1 ст.55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З метою реалізації зазначеного положення Конституції України в ч.1 ст.4 ГПК України закріплено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст.64 Конституції України не може бути обмежене.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди, здійснюючи правосуддя, є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Поряд з цим, як вбачається з аналізу норм матеріального права, збитки застосовуються як цивільно-правова відповідальність, у випадку порушення господарського зобов`язання другою стороною.

За змістом положень ч.ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З наведеної правової норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Отже, правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі, пов`язані з відшкодуванням шкоди.

Аналіз положень ст.1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом (постанова Верховного Суду України від 12.02.2014р. у справі №6-168цс13).

Зазначена позиція є сталою та підтримується судами касаційної інстанції, зокрема, тотожний за змістом висновок щодо застосування норм права, викладений у розділі 7 постанови Верховного Суду від 07.03.2021р. по справі №922/1742/20.

З наведеного вище вбачається, що шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовував протиправність поведінки відповідача у безпідставному зверненні останнього із заявою про забезпечення позову по справі №925/1165/16(925/359/21), внаслідок чого позивачу було завдано шкоди, розмір якої обраховано виходячи з суми, в межах якої було забезпечено позов (суми позовних вимог) в контексті неможливості користуватись такими грошовими коштами та необхідністю залучення платного фінансування для ведення поточної діяльності.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

При цьому, судом не розглядалося питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин як підстав для його задоволення. В даному випадку, судом встановлювалося саме існування спору і обираються адекватні заходи для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.

Таким чином, є очевидною відсутність неправомірної поведінки відповідачів у контексті заявлених підстав та предмету позову, оскільки кожному учаснику судового процесу надано право на звернення з заявою про забезпечення позову, а правомірність застосування заходів забезпечення позову оцінюється судом, виходячи із наявних на дату винесення ухвали доказів, який в свою чергу є незалежним від будь-якого незаконного впливу.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.".

Відповідно до ч.2 ст.86 ГПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, постановою приватного виконавця Чулієва А.А. виконавчого округу м.Києва у ВП №67661890 від 24.11.2021р. було накладено арешт на рахунки позивача, відкриті останнім у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму (в межах суми) 3 413 041,00 в період з 26.11.2021р. по 19.07.2023р., що підтверджується довідкою цієї банківської установи №В6/19-6993 від 01.08.2023р.

Постановою приватного виконавця Жаботинського І.В. виконавчого округу м.Києва у ВП №67661890 від 12.07.2023р. було знято арешт з рахунків позивача, зокрема, з рахунку позивача, відкритого останнім у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Також позивач зазначав, що безпідставний арешт змусив його звернутись до кредитної установи, а саме ПАТ «Банк Альянс» для поповнення обігових коштів.

14.06.2019р. між ПАТ «Банк Альянс» та позивачем було укладено кредитний договір №19-089/ЮК, згідно умов якого: третя особа-2 надавала позивачеві в користування кредитні кошти під 19% річних в сумі 3 413 041,00 грн., зокрема в період з 26.11.2021р. по 18.07.2023р., тобто в той період, коли на банківський рахунок позивача було безпідставно накладено арешт.

Одержання позивачем від третьої особи-2 грошових коштів за кредитним договором підтверджується платіжною інструкцією №14856 від 20.07.2020р., з якої вбачається, що на рахунок позивача, відкритий в цій банківській установі, було перераховано третьою особою-2 - 5 500 000,00 грн., як кредитні кошти по кредитному договору.

А щомісячна сплата позивачем відсотків третій особі-2 по кредитному договору за користування коштами в сумі 3 413 041,00 грн. в період з 26.11.2021р. по 18.07.2023р. підтверджується платіжними інструкціями з рахунку позивача (перелік платіжних інструкцій), з яких вбачається, що позивач перерахував третій особі-2 кошти як сплату відсотків по кредитному договору.

Також позивач надав розрахунок суми відсотків, які сплачував ПАТ «Банк Альянс» за користування в період з 26.11.2021р. по 18.07.2023р. грошовими коштами в розмірі 3 413 041,00 грн. на загальну суму 1 065 990,89 грн.

Колегія суддів, проаналізувавши наведені позивачем обставини в сукупності з доданими до позовної заяви доказами, виявила ряд суперечностей, як в хронології викладення обставин, так і доказах, які дані обставини підтверджують.

Місцевим судом було встановлено, що правовідносини між позивачем та ПАТ «Банк Альянс» виникли задовго до забезпечення позову по справі №925/1165/16 (925/359/21), що вказує на відсутність примусу в укладенні кредитного договору №19-089/ЮК, яким позивач вважає арешт рахунків та майна.

Колегія суддів зазначає, що кінцевий термін повернення заборгованості, встановлений п.1.1 Договору №19-089/ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2019р., визначений сторонами 11.12.2020р. включно, тобто задовго до накладення арешту.

Позивач повідомляв про отримання від ПАТ «Банк Альянс» кредитних коштів під 19% річних в сумі 3 413 041,00 грн., зокрема, за період з 26.11.2021р. по 18.07.2023р., що підтверджено платіжною інструкцією №14856 від 20.07.2020р. на суму 5 500 000,00 грн., при тому, що відсотки за користування коштами в сумі 3 413 041,00 грн. при розрахунку 648 477,79 грн. за рік, сплачує 762 303,29 грн. за листопад 2021 року, 787 713,39 грн. за грудень 2021 року, 787 713,40 грн. за січень 2022 року та 405 287,56 грн. за липень 2023 року.

Відповідно до п.3.8. Договору №19-089/ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2019р., нарахування процентів за цим Договором здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п.1.1 цього Договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту.

З викладеного вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами сплачуються з розрахунку 19% річних (п.1.1. Договору) нарахованих на суму фактичного залишку боргу (отриманих коштів).

Колегія суддів вважає, що щомісячний розмір відсотків, який підлягав сплаті за користування коштами в розмірі 3 413 041,00 грн., складає 54 039,82 грн./міс (3 413 041,00 грн.*0,19/12).

Як вбачається з наданих місцевому суду платіжних інструкцій, за листопад позивачем було сплачено 762 303,29 грн., за грудень 2021 року - 787 713,39 грн., за січень 2022 року - 787 713,40 грн. та в подальшому дана сума зменшувалася.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено невідповідність поданих доказів та викладених позивачем обставин справи.

Правильно також місцевий суд звернув увагу на те, що матеріали виконавчого провадження №67661890 містять звернення позивача, адресоване приватному виконавцю Чулієву А.А. від 29.12.2021р., з вимогою скасувати постанову про накладення арешту та зупинити виконавчі дії, мотивуючи тим, що відносно Іноземного підприємства "Дойче Аграртехнік" відкрито провадження у справі про банкрутство (справа №910/13597/21).

Згідно з ч.14 ст.39 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі, зокрема, арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Будь-яких доказів оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця Чулієва А.А. позивачем місцевому суду надано не було, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Поряд з цим, матеріали справи містять відповідь ПАТ «Банк Альянс», адресовану приватному виконавцю Чулієву А.А. від 30.11.2021р. за №19.1/5199, за змістом якої Банк повертає без виконання постанову про накладення арешту з тих підстав, що відносно Іноземного підприємства "Дойче Аграртехнік" відкрито провадження у справі про банкрутство.

Відповідно п.2.27 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004р. № 22, яка була чинна станом на дату виникнення спірних правовідносин, у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство, банк повертає без виконання судові рішення/постанови державного/приватного виконавця про арешт коштів на рахунках платника, крім судових рішень господарського суду в межах провадження у справі про банкрутство, які надходитимуть до банку після отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка надійшла від суду.

Відтак, у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» були всі правові підстави для повернення без виконання постанови приватного виконавця Чулієва А.А. про арешт коштів на рахунках платника.

Враховуючи викладене, зважаючи на пасивну позицію позивача щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця Чулієва А.А. у виконавчому провадженні №67661890 за наявності на те підстав відомих позивачу, місцевий суд дійшов правильного висновку про безпідставність заявленого позову з огляду на недоведеність будь-якої шкоди.

Пунктом 12 ч.3 ст.2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 та ч.6 ст.126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. №922/1964/21.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West» проти України», заява №19336/04).

Також, у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 05.07.2023р. у справі №911/3312/21 зауважує, що відповідно до частин першої - третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України №2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Так, до закінчення судових дебатів, арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. було подано до місцевого суду докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору №б/н про надання правової допомоги від 06.09.2021р.; копію додаткової угоди №1 від 06.09.2021р.; акт виконаних робіт від 13.02.2024р.

Тобто, заявником було дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК України.

Відповідно до Акту виконаних робіт, були надані такі види допомоги: підготовка документів: відзив на позовну заяву - 15 000,00 грн. (без ПДВ); заперечення на відповідь на відзив - 15 000,00 грн. (без ПДВ), інші заяви/клопотання з процесуальних питань (3 од.) - 30 000,00 грн. (без ПДВ); забезпечення участі представника ПАТ "Жашківський маслозавод" - адвоката Лозовського В.М., у судовому засіданні - 4 500,00 грн. (без ПДВ).

Загальна вартість наданих адвокатом послуг склала 64 500,00 грн. без ПДВ.

Також, до закінчення судових дебатів, адвокатом відповідача-2 Горьовим В.В. було подано докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору №б/н про надання правової допомоги від 23.06.2023р.; копію додаткової угоди №7 від 15.09.2023р.; акт виконаних робіт від 13.02.2024р.

Тобто, заявником було дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК України.

Відповідно до Акту виконаних робіт, були надані такі види допомоги: юридичні послуги в межах даної справи на суму 53 004,47 грн. (5% від суми позовних вимог).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було подано до місцевого суду: заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, доказів на підтвердження надмірності понесених витрат, клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги. Лише було подано заперечення, в якому позивач просив місцевий суд залишити без розгляду клопотання адвокатів Лозовського В.М. та Горьового В.В. про долучення доказів від 13.02.2024р.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.02.2021р. у справі №922/2503/20.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №910/12876/19.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відтак, дослідивши перелік наданих послуг адвокатами, витрачений час та вартість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума витрат на надану професійну правничу допомогу в розмірі 64 500,00 грн. та сума гонорару адвоката в розмірі 53 004,47 грн. не відповідає критеріям Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є співрозмірною та розумною із урахуванням предмета спору, складністю справи та проведеною (виконаною) роботою адвокатів, а тому законно і обгрунтовано задовольнив частково вимоги заявників щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевий суд законно і обґрунтовано повністю відмовив Підприємству "Дойче Аграртехнік" у задоволенні позову та стягнув з Підприємства «Дойче Аграртехнік» на користь ПАТ «Жашківський маслозавод» і арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича по 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства "Дойче Аграртехнік" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 27.02.2024р. по справі №925/1165/16(925/1224/23) - без змін.

Справу №925/1165/16(925/1224/23) повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 28.05.2024р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді С.В. Сотніков

М.Л. Доманська