Рішення

від 28.05.2024 по справі 904/1337/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2024р. Справа № 904/1337/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акам», м. Дніпро

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілера», м. Дніпро

Про: стягнення 355 844,27грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Акам» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Мілера (відповідач) про стягнення 355 844,27грн. (в т.ч.: 270 000,00грн. - основна заборгованість, 84 000,00грн. - пеня, 1 534,43грн. санкцій за користування чужими грошовими коштами та 309,84грн. - 3% річних). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажі №01/11 від 01.11.23р. в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою суду від 01.04.24р. відкрито провадження у справі №904/1337/24 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін, за наявними у ній матеріалами.

ТОВ «Мілера (відповідач) своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позов не скористався; ухвала суду від 01.04.24р., яка направлялась за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), Інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою Судова повістка, які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення у зв`язку з відсутністю адресата.

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.23р. між ТОВ «Мілера» (продавець) та ТОВ «Акам» (покупець) укладено договір №01/11 купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити товар (п.1.1) Номенклатура, кількість, ціна й вартість товару узгоджується сторонами в специфікаціях, які після підписання сторонами, є невід`ємною частиною даного договору (1.2) Специфікація оформляється продавцем на підставі заявки покупця. У заявці вказується найменування товару, кількість, вид, упакування, строк поставки й, якщо буде потреба, інші умови. У випадку якщо, вимоги покупця до товару відрізняються від ДСТ на відповідний вид продукції, такі вимоги обов`язково зазначаються в заявці (п.1.3) Ціна товару є договірною й узгоджується сторонами в специфікаціях.(п.2.1) Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару який підлягає поставці у відповідності зі специфікаціями до даного договору (п.2.2) Продавець поставляє товар на умовах узгоджених сторонами в специфікаціях (п.3.1) Сторони допускають можливість зміни умов постачання Товару, з відображенням відповідних змін у специфікаціях (п.3.1) Строк відвантаження вказується в специфікаціях. Датою відвантаження товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній (п.3.2) Оплата вартості партії товару здійснюється покупцем наступним чином: 80% від вартості товару - передплата протягом 5 банківських днів з моменту погодження покупцем замовлення . У випадку перевищення цього строку, ціни на товар с недійсними, підлягають перегляду та додатковому узгодженню сторонами; 20% - після письмового повіломлення покупця, що товар знаходиться на складі постачальніка (п.4.2) Продавець зобов`язаний надати покупцеві комплект відвантажувальних документів: рахунок, видаткову накладну на відпуск товару, сертифікат якості, товаротранспортну накладну (оригінал). Податкова накладна оформляється й передається відповідно до діючого законодавства України (в електронній формі через систему електронного документообігу М.Е.Dок) з дотриманням умови щодо реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (п.4.3) Термін дії договору до 31.12.23, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.10)

Крім того, сторонами підписана загальна специфікація до договору поставки №01/11 від 01.11.23р., за умовами якої погоджено поставку товару плита 1800х3500х150 у кількості 140 шт. за ціною 5 000,00грн. за одиницю (без ПДВ). Загальна вартість товару 840 000,00грн. з ПДВ. Сторонами погоджено, що розрахунки за даною специфікацією здійснюється наступним чином: 80% - передплата протягом 5 днів з моменту отримання рахунку фактури; 20% - покупець сплачує протягом 3 днів з моменту підтвердження від виробника, що товар готовий до відвантаження. Термін поставки товару за цією специфікацією складає 45 календарних днів з моменту отримання постачальником 80% передплати.

Як зазначає позивач, продавцем виставлено покупцю рахунокфактуру №СФ-0000046 від 01.11.23р. на суму 840 000,00грн.

Покупцем здійснено оплату за вказаним рахунком-фактурою у загальному розмірі 840 000,00грн., що підтверджується платіжними інструкціями №2652 від 06.11.23р. - на суму 420 000,00грн., №2869 від 24.11.23р. - на суму 300 000,00грн. та №3014 від 27.12.23р. - на суму 120 000,00грн.

На виконання умов договору продавцем здійснено поставку покупцю товару на загальну суму 480 000,00грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000338 від 28.11.23р.- на суму 96 000,00грн; № РН-0000339 від 29.11.23р. - на суму 48 000,00грн; №РН-0000340 від 01.12.23р. - на суму 48 000,00грн; №РН-0000341 від 05.12.23р. - на суму 48 000,00грн; №РН-0000342 від 06.12.23р. - на суму 48 000,00грн; №РН-0000343 від 07.12.23р. - на суму 48 000,00грн; №РН-0000344 від 08.12.23р. - на суму 48 000,00грн; №РН-0000345 від 12.12.23р. - на суму 48 000,00грн; №РН-0000346 від 14.12.23р. - на суму 48 000,00грн.

В подальшому продавцем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000051 від 18.12.23р. на суму 90 000,00грн., що за домовленістю сторін зараховано в рахунок сплати платежів за рахунком-фактурою №СФ-0000046 від 01.11.23р. Відповідно до вказаного рахунку продавцем здійснено поставку товару на суму 42 000,00грн. та 48 000,00грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000392 від 18.12.23р. та № РН-0000393 від 19.12.23р. Враховуючи викладене, позивачем отримано товар на загальну суму 570 000,00грн. (480 000,00 грн. + 270 000 грн.).

На час розгляду справи заборгованість відповідача з поставки товару за договором та специфікацією до нього складає 270 000,00грн. (840 000,00грн. - 570 000,00грн.) Доказів поставки товару відповідачем на вказану суму суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2. ст.693 ГПК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, позивачем направлено на адресу відповідача досудову вимогу №2202/1 від 22.02.24р. про повернення у строк 5 календарних днів з моменту отримання вказаної вимоги не використаних грошових коштів передплати у розмірі 270 000,00грн.

Оскільки матеріали справи не місять належних доказів поставки відповідачем товару на суму 270 000,00грн., а звернення позивача про повернення суми передплати у розмірі 270 000,00грн. залишене відповідачем без задоволення, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у вказаному розмірі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф).

Відповідно до п.6.4 договору у випадку порушення постачальником строків (термінів) передачі у власність (поставки) товару покупцю постачальник зобов`язаний на письмову вимогу покупця сплатити на користь покупця пеню у розмірі 1% від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми специфікації.

Позивачем надано розрахунок пені у розмірі 84 000,00грн. (в розмірі 10% від суми специфікації). Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що розрахунок пені здійснено не правильно - без урахування умов п.6.4 договору. Враховуючи умови п.6.4 договору, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що пеня за період , визначений позивачем з 05.03.24р. по 18.03.24р. складає 37 800,00грн.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем складено розрахунок 3% річних за період з 05.03.24р. по 18.03.24р. у розмірі 309,84грн. Судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що розрахунок здійснено арифметично правильно.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами, відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, у розмірі 1 534,43грн., суд зазначає таке.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач посилається на ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, за змістом якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Господарський суд зазначає, що закон, зокрема положення ст.. 536, ч. 3 ст. 693, ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України у їх сукупності, передбачає можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. Натомість неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання.

Отже передбачені ст. 536 та ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

З огляду на різну правову природу проценти, передбачені ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.12.2021 у справі №910/14180/18.

Таким чином, нарахування позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.ст. 536, 693 Цивільного кодексу України після пред`явлення відповідачу вимоги про повернення коштів передплати, є неправомірним.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілера» (49107, м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 45150954) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Акам» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 34681481): 270 000,00грн. заборгованості, 309,84грн. - 3% річних, 37 800,00грн. пені та 4 621,64грн. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 28.05.24р.

Відповідно до вимог ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.