Рішення

від 28.05.2024 по справі 910/3387/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2024Справа № 910/3387/24 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНІТ-КАПІТАЛ»

про стягнення 24 772,54 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНІТ-КАПІТАЛ» про стягнення 24 772,54 грн, з яких: заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери строкова - 500,00 грн, заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери прострочена - 15 400,00 грн, пеня за період з 23.02.2023 по 23.02.2024 - 5374,40 грн, 3% річних - 759,84 грн та інфляційні нарахування - 2738,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про обслуговування рахунка в цінних паперах № 9974/11 від 26.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідасу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Крім того, у даній ухвалі суд звернув увагу відповідача про наявність у нього обов`язку зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.03.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Київ. вул. Назарівська, 11. Дану ухвалу представник відповідача отримав 01.04.2024, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 0600257660092.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

26.10.2018 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (надалі - позивач, депозитарна установа) та Товариством з обмеженою відповідальніcтю «ГРАНІТ - КАПІТАЛ» (надалі - відповідач, депонент) був укладений Договір про відкриття рахунку у цінних паперах № 9974/11 (надалі - договір) шляхом звернення відповідача до депозитарної установи з заявою про приєднання до умов договору про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Відповідно до п. 2.1. Договору, він укладається виключно шляхом приєднання до нього в цілому особи, що виявила бажання укласти договір.

Договір вважається укладеним після отримання депозитарною установою від депонента заповненої та підписаної заяви про приєднання та її реєстрації (п. 2.5. Договору).

За положеннями пунктів 2.6., 2.7. Договору з моменту реєстрації депозитарною установою заяви про приєднання, їй присвоюється індивідуальний номер, що є також індивідуальним номером Договору, і акцепт вважається закінченим, після чого один екземпляр заяви про приєднання повертається депоненту. Приєднання до Договору означає набуття відповідним депонентом всіх прав та обов`язків, що передбачені Договором відносно такого депонента.

За умовами п. 3.1. Договору позивач зобов`язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами депозитарної установи та цим договором, надати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положень про провадження депозитарної діяльності.

Згідно п. 4.2.1. Договору депозитарна установа має право отримувати від депонента своєчасно та в повному обсязі плату за надання послуг депозитарною установою згідно умов цього договору та тарифів (Додаток №1 до договору).

Пунктом 5.1.4. Договору визначено що, депонент зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги депозитарної установи згідно з умовами та строками, передбаченими цим договором та тарифами, встановленими депозитарною установою.

Відповідно до п. 6.1. Договору депонент оплачує послуги депозитарної установи згідно з цим договором та відповідно до тарифів (Додаток № 1 до Договору), встановлених депозитарною установою. Підписуючи заяву на приєднання до договору, депонент погоджується з розмірами тарифів, встановлених депозитарною установою на дату укладення договору та порядком внесення змін до них.

Тарифи депозитарної установи є обов`язковими для депонента (п. 6.5. Договору).

Оплата депонентом послуг депозитарної установи здійснюється щомісячно по останній робочий день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавались послуги депозитарної установи з урахуванням попередньої оплати відповідно до п. 6.7 цього договору згідно Акту-рахунку (Додаток № 2 до договору), який надається особисто або надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв`язку або в інший спосіб за домовленістю сторін не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги депозитарної установи (п. 6.8. Договору).

Відповідно до п. 7.4. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, які передбачені цим договором, депонент зобов`язаний на вимогу депозитарної установи, сплатити пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення виконання зобов`язання, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно п. 8.1. Договору договір набирає чинності з моменту отримання депозитарною установою від депонента заповненої та підписаної заяви про приєднання та її реєстрації згідно форми, що наведена у Додатку № 4 до договору, яка є невід`ємною частиною договору та діє протягом 5 років. У разі відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про розірвання цього договору не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору, договір вважається кожного разу продовженим на 5 років на тих самих умовах.

Позивач зазначає що, станом на дату подання позовної заяви договір про обслуговування рахунку в цінних паперах № 9974/11 від 26.10.2018 не є розірваним, рахунок у цінних паперах не закритий, а його обслуговування зі сторони позивача продовжує здійснюватись.

Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах на 23.02.2024, яка міститься в матеріалах справи, на рахунку відповідача №40009974 обліковуються акції.

На виконання умов Договору позивачем направлялись на адресу відповідача Акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих рекомендованих відправлень за ф. 103 та фіскальними чеками, які з боку відповідача не підписані та не оплачені.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери строкова - 500,00 грн, заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери прострочена - 15 400,00 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині здійснення оплати послуг, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 759,84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 738,30 грн. та пеню 5 374,40 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором обслуговування рахунка в цінних паперах, який є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України «Про депозитарну систему України».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

У ст. 4 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про депозитарну систему України» власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 ст. 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про депозитарну систему» рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

За змістом ст. 6 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Судом встановлено що, на рахунку відповідача обліковуються акції у загальній кількості 7 217 819 шт. загальною номінальною вартістю 2 540 270,75 грн, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах на 23.02.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору направлялись Акти-рахунки за період з січня 2021 року по січень 2024 року, проте відповідачем такі акти підписано не було, вартість наданих позивачем послуг за договором не сплачено, як і не спростовано свого обов`язку із оплати послуг за Договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги умови Договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за депозитарний облік прав на цінні папери у розмірі 15 900,00 грн є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 374,40 грн., 3% річних у розмірі 759,84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 738,30 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, які передбачені цим договором, депонент зобов`язаний на вимогу депозитарної установи, сплатити пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення виконання зобов`язання, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. (п. 7.4. договору).

За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку пені суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати послуг за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну вірність, а отже позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» в частині стягнення 3% річних в розмірі 759,84 грн. та 2 738,30 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованість.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНІТ-КАПІТАЛ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 11, ідентифікаційний код 36002547) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; ідентифікаційний код 23697280) заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери строкову - 500,00 грн, заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери прострочену - 15 400,00 грн, пеню у розмірі 5374,40 грн, 3% річних у розмірі 759,84 грн, інфляційні нарахування у розмірі 2738,30 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 28.05.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко