Рішення

від 08.04.2024 по справі 910/17131/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2024Справа № 910/17131/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/17131/23

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДАМАНТ-33А"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерпроект"

про визнання договору таким, що укладений з порушенням законодавства, визнання недійсним договору та визнання незаконним нарахування винагороди управителя

За участю представників:

позивача: Ступак Р.А., Бараболя В.І.;

відповідача: Кишеня В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДАМАНТ-33А» (далі - позивач, ОСББ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстерпроект» (далі - відповідач, Товариство) про визнання договору таким, що укладений з порушенням законодавства, визнання незаконним нарахування винагороди управителя та зобов`язання повернути безпідставно отримані кошти.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/8322/21 визнано недійсним та скасовано, зокрема, пункти 4, 6, 7 протоколу № 1 установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського (Урицького), 33-А, від 09.04.2019, а саме: про обрання органів управління ОСББ (пункт 4), про визнання управителя та передання йому функцій з управління багатоквартирним будинком відповідно до договору (пункт 6), затвердження ціни та складових послуги з управління багатоквартирним будинком, яка має надаватись управителем (пункт 7). Також вказаним рішенням суду визнано недійсним частину пункту 8 статуту ОСББ.

Таким чином, за твердженням позивача, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 17.04.2019 (далі - Договір) між позивачем і відповідачем є таким, що укладений з порушенням законодавства, у зв`язку з чим позивач просить:

- визнати Договір таким, що укладений з порушенням законодавства, без проведення загальних зборів ОСББ та без затвердження ціни на послуги з управління в розмірі 15,74 грн за 1 кв. м.;

- визнати незаконними нарахування винагороди управителю та зобов`язати повернути безпідставно отримані кошти в розмірі 5,0109 грн за 1 кв. м. за весь період дії Договору з 17.04.2019 по 01.05.2023, які були визначені згідно з протоколом № 1 від 09.04.2019 установчих зборів ОСББ і Договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 вказану позовну залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом: надання обґрунтованого розрахунку суми безпідставно отриманих коштів та уточнення позовної вимоги про зобов`язання повернути безпідставно отримані кошти; надання доказів на підтвердження перерахування відповідачу грошових коштів на виконання умов договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 17.04.2019; зазначення про наявність у позивача або іншої особи доказів доданих до позовної заяви; у разі необхідності надати докази доплати судового збору за вимогу про зобов`язання повернути безпідставно отримані кошти у встановленому ЗУ "Про судовий збір" розмірі.

17.11.2023 позивачем подано клопотання про усунення недоліків, в якому заявлено вимоги про:

- визнання Договору таким, що укладений з порушенням законодавства, без проведення загальних зборів ОСББ та без затвердження ціни на послуги з управління в розмірі 15,74 грн за 1 кв. м.;

- визнання незаконними нарахування винагороди управителю в розмірі 5,0109 грн за 1 кв.м. за весь період дії Договору з 17.04.2019 по 01.05.2023, які були визначені згідно з протоколом № 1 від 09.04.2019 установчих зборів ОСББ і Договором.

Тобто позивачем виключено з позовних вимог вимогу про зобов`язання повернути безпідставно отримані кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 18.12.2023, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Ухвалою суду від 18.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.01.2024.

21.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позов.

08.01.2024 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд, зокрема:

- визнати недійсним Договір;

- визнати Договір таким, що укладений з порушенням законодавства, без проведення загальних зборів ОСББ та без затвердження ціни на послуги з управління в розмірі 15,74 грн за 1 кв. м.;

- визнати незаконними нарахування винагороди управителю в розмірі 5,0109 грн за 1 кв. м. за весь період дії Договору з 17.04.2019 по 01.05.2023, які були визначені згідно з протоколом № 1 від 09.04.2019 установчих зборів ОСББ і Договором.

Крім того, 08.01.2024 позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 15.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 01.02.2024.

Ухвалою суду від 01.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.02.2024.

07.02.2024 позивачем подано клопотання про долучення документів, до якого долучено уточнену позовну заяву, в якій ОСББ просило суд:

- визнати недійсним Договір;

- визнати незаконними нарахування винагороди управителю в розмірі 5,0109 грн за 1 кв. м. за весь період дії Договору з 17.04.2019 по 01.05.2023, які були визначені згідно з протоколом № 1 від 09.04.2019 установчих зборів ОСББ і Договором, як безпідставно отримані.

08.02.2024 відповідачем подано клопотання про долучення документів.

Ухвалою суду від 08.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.02.2024.

14.02.2024 від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

15.02.2024 позивачем у судовому засіданні подані заперечення на клопотання про долучення документів.

Суд протокольною ухвалою від 15.02.2024 долучив до матеріалів справи докази, подані відповідачем, а також прийняв до розгляду заперечення позивача щодо доказів відповідача.

У підготовчому засіданні 15.02.2024 представник позивача просив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті, представник відповідача не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.02.2024.

22.02.2024 від відповідача до суду надійшла зава про долучення до матеріалів справи доказів понесення Товариством судових витрат.

У судовому засіданні 29.02.2024 було оголошено перерву до 25.03.2024.

У судовому засіданні 25.03.2024 було оголошено перерву до 08.04.2024.

08.04.2024 від Товариства до суду надійшла заява, в якій відповідач просив суд: залишити клопотання ОСББ про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі без задоволення; відмовити (зменшити до нуля) ОСББ у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката у повному обсязі.

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 08.04.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, письмові пояснення, тощо, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.04.2019 у будинку 33-А, розташованому на вулиці Митрополита Василя Липківського у місті Києві, були проведені установчі збори співвласників даного багатоквартирного будинку, рішення за якими були оформленні протоколом № 1 від 09.04.2019.

Слід зазначити, що членами ОСББ було оскаржено в судовому порядку прийняття окремих пунктів протоколу № 1 установчих зборів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/8322/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022, позов задоволено; визнано недійсним та скасовано пункти 4, 6, 7 протоколу № 1 установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського (Урицького), 33-А у Солом`янському районі м. Києва від 09.04.2019:

"4. Обрання органів управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (визначення кількісного складу органів управління та обрання членів органів управління (Правління, Ревізійна комісія)).

6. Про визнання управителя та передання йому функцій з управління багатоквартирним будинком згідно договору.

7. Затвердження ціни та складових послуги з управління багатоквартирним будинком, яка має надаватись управителем"; визнано недійсним частину пункту 8 Розділу III Статуту ОСББ, затвердженого протоколом № 1 установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Адамант 33-А" від 09.04.2019, а саме слова:

"Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше 3/4 частини від загальної кількості голосів співвласників, а рішення щодо обрання членів правління та голови правління, вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше 3/4 від загальної кількості голосів співвласників. Рішення про визнання переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, про форму, порядок управління та користування спільним майном, про передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт будинку або зведення господарських споруд вважаються прийнятими, якщо за відповідне рішення проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають не менш 3/4 від загальної кількості голосів співвласників".

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи набрання рішенням у справі № 910/8322/21 законної сили, обставини щодо визнання недійсними та скасування відповідних пунктів Статуту ОСББ мають преюдиційний характер для даної справи.

17.04.2019 ОСББ і Товариством (управитель) укладено Договір, відповідно до пункту 1 якого управитель зобов`язався надати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою м. Київ, вул. Метрополита Василя Липківського, 33-А, а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами Договору.

Позивач просить суд визнати вказаний правочин недійсним, у зв`язку з тим, що пункти протоколу № 1 від 09.04.2019, які стали підставою для укладення Договору, визнані недійсними та є скасованими у судовому порядку.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки пункти 6 і 7 Статуту ОСББ визнані недійсними та скасовані судовим рішенням, то в силу приписів статей 203, 215 ЦК України є підстави для визнання Договору недійсним.

Таким чином, позовна вимога стосовно визнання Договору недійсним є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що ж до вимоги ОСББ про визнання незаконними нарахувань винагороди управителю в розмірі 5,0109 грн за 1 кв. м. за весь період дії Договору з 17.04.2019 по 01.05.2023, які були визначені згідно з протоколом № 1 від 09.04.2019 установчих зборів ОСББ і Договором, як безпідставно отриманих слід зазначити таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб.

Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Слід зазначити, що стаття 16 ЦК України та стаття 20 ГК України не містять такого способу захисту як визнання незаконним нарахування винагороди управителю.

Водночас, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Зокрема, неефективними є такі способи захисту права чи законного інтересу, як визнання права вимоги виконання зобов`язання від відповідача або визнання наявності договірного обов`язку відповідача, оскільки такі способи не ведуть до виконання боржником свого зобов`язання, у тому числі в примусовому порядку, та отримання кредитором належного на виконання зобов`язання. У цьому випадку в позивача виникне потреба повторного звернення до суду.

У даному випадку заявлена позивачем вимога (визнання незаконним нарахування винагороди управителю) жодним чином не захищає права позивача та/або його законні інтереси, а всі доводи в частині невідповідності розміру винагороди можуть бути предметом доказування у іншому спорі (наприклад, про стягнення коштів).

Фактично обраний ОСББ спосіб захисту заявлений з метою встановлення фактів, які в подальшому можливо будуть покладені як преюдиційні обставини під час пред`явлення відповідного позову про стягнення з Товариства грошових коштів.

Таким чином, позовна вимога про визнання незаконними нарахувань винагороди управителю в розмірі 5,0109 грн за 1 кв. м. за весь період дії Договору з 17.04.2019 до 01.05.2023, які були визначені згідно з протоколом №1 від 09.04.2019 установчих зборів ОСББ і Договором, не підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача у розмірі 2 684,00 грн. В іншій частині судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 17.04.2019, укладений між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "АДАМАНТ-33А" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 33А, код 42953700) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстерпроект" (03062, м. Київ, вул. Нивська, 4-Г, оф. 13, код 34003549).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерпроект" (03062, м. Київ, вул. Нивська, 4-Г, оф. 13, код 34003549) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДАМАНТ-33А" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 33А, код 42953700) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складано 28.05.2024.

Суддя О.Г. Удалова