Рішення

від 28.05.2024 по справі 910/10/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2024Справа № 910/10/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕР ІНЖИНІРІНГ" (04053, місто Київ, вул. Кудрявська, будинок 13-19) до Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ" в особі філії «Голопристанський елеватор» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1) про стягнення 78 949,06 грн

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.12.2023 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано позовну заяву до Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ" в особі філії «Голопристанський елеватор» про стягнення 78 949,06 грн та 02.01.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Павер Інжиніринг» (далі - ТОВ «Павер Інжинірінг», постачальник) та Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - АТ «ДПЗКУ») в особі директора філії «Голопристанський елеватор» (далі - споживач) укладено договір постачання електричної енергії споживачу №33/11/21 від 18.11.21 (далі - договір).

Позивач вказує, що Постачальник справно виконав свої обов`язки за договором в частині постачання електричної енергії споживачеві, зокрема постачальник поставив, а споживач отримав електричної енергії: у січні 2022 року: об`ємом 12 029 кВт*год, вартістю 65 561,86 грн (оплачена частково, залишок заборгованості становить 19 030,37 грн); у лютому 2022 року: об`ємом 1 576 кВт*год, вартістю 7 213,21 грн; у березні 2022 року: об`ємом 1 863 кВт*год, вартістю 8 911,52 грн; у квітні 2022 року: об`ємом 1 580 кВт*год, вартістю 7 615,97 грн; у травні 2022 року: об`ємом 920 кВт*год, вартістю 4 374,77 грн; у червні 2022 року: об`ємом 1 140 кВт*год, вартістю 5 403,17 грн; у липні 2022 року: об`ємом 5 084 кВт*год, вартістю 26 400,05 грн. та зазначив, що на виконання п. 5.13 надіслав споживачу рахунки та акти приймання-передачі товарної продукції. Вказані документи надсилались електронною поштою.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 78949,06 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2024 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕР ІНЖИНІРІНГ" без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 05.02.2024, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

08.03.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив, відповідно до останнього представник заперечував стосовно позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно Додатку №2 до Договору Споживач, до 20 числа місяця, що передує розрахунковому, падає Постачальнику у письмовій формі замовлення на наступний розрахунковий місяць (прогнозований графік) про необхідне місячне споживання електричної енергії в цілому по Споживачу.

Однак, як вказує відповідач, позивачем до позовної заяви не надано жодного замовлення Споживача (Філія Відповідача) на постачання обсягу електричної енергії за червень-липень 2022 року, як того передбачає Додаток №2 до Договору, що свідчить про необгрунтованість позовних вимог.

Відповідно до підпункту 1 пункту 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Однак, Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували на виконання п.6.2 Договору, що Відповідач спожив електричну енергію в обсягах, які зазначено Позивачем в позові.

Згідно п.7.1. Договору Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію та безперешкодного доступу до розрахункових засобів вимірювальної техніки Споживача для перевірки показів щодо фактичного використання Споживачем обсягів електричної енергії.

Однак жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував розмір фактично спожитої електричної енергії Філією АТ «ДПЗКУ» «Голопристанський елеватор» протягом лютого-липня 2022 року Позивачем не надано, що свідчить про необгрунтованість позовних вимог.

Разом з тим Відповідач зазначає, що Позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтвердили факт постачання Філії AT «ДПЗКУ» «Голопристанський елеватор» електроенергії у період протягом січня-липня 2022 року.

Відповідач вказує, що згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» Скадовський район Херсонської області, до якого входить м. Гола Пристань є окупованою з 24.02.2022 року.

Факт окупації м.Гола Пристань Голопристанської міської територіальної громади, де розташована Філія Відповідача у зазначений позивачем період (Позивач заявляє вимоги про стягнення за лютий-липень 2022 року) є загальновідомим і не потребує доказування (ч. 3 ст. 75 ГПК України).

Згідно листа Херсонської обласної військової адміністрації від 17.01.2024 №01-01-66-574/0/24/26 м. Гола Пристань Скадовського району Херсонської області, де розташована філія AT «ДПЗКУ» «Голопристанський елеватор» тимчасово окуповані рф з 24 лютого 2022 року.

Згідно листа Мінреінтеграції від 11.01.2024 №22/7.1-247-24 повідомляється, що місто Гола Пристань Скадовського району Херсонської області внесено до Переліку зі статусом тимчасова окупація у період з 24 лютого 2022 року по теперішній час.

Таким чином представник Відповідача зазначає, що у період, за який Позивачем було нараховано оплату за електроенергію, а саме з лютого по липень 2022 року філія AT «ДПЗКУ», «Голопристанський елеватор», яка розташована в місті Гола Пристань Скадовського району Херсонської області селі Костянтинівна Херсонської області перебувала у тимчасовій окупації.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

18.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАВЕР ІНЖИНІРІНГ" (далі Постачальник) та Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" «Голопристанський елеватор» (далі Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 33/11/21 (далі - Договір), відповідно до предмету якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.3 Договору визначено, що обсяг проданої споживачу електроенергії визначається на основі даних отриманих від ОСР. Остаточний обсяг спожитої електроенергії узгоджується сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідно до наданих Постачальником актів купівлі-продажу електричної енергії/актів приймання-передачі електричної енергії.

Положеннями пункту 3.3 Договору передбачено, що Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до пункту 5.13 Договору, сторони домовились, що рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії/акти приймання-передачі електричної енергії направляються на електронну адресу: в gp.el@pzcu.gov.ua відповідальної особи Споживача з наступним направленням їх у паперовому варіанті на адресу відповідача, вказану в реквізитах.

Згадані у першому абзаці рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії/акти приймання-передачі електричної енергії вважаються отриманими Споживачем з моменту відправлення їх Постачальником з електронної адреси: office@pwreng,com.ua.

Умовами підпункту 1 пункту 6.2 Договору визначено, що Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Підпунктом 1 пункту 7.1 Договору передбачено, що Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

У додатку №2до Договору «Комерційна пропозиція» у розділі Порядок та спосіб оплати сторони погодили, що Оплата за електричну енергію здійснюється в наступному порядку:

30% вартості електричної енергії, що визначена Споживачем у Заявці/Заявках наданих на відповідний розрахунковий період сплачується Споживачем не пізніше 10-го числа місяця в якому здійснюється поставка, на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату;

30% вартості електричної енергії, що визначена Споживачем, у Заявці/Заявках наданих на відповідний розрахунковий період сплачується Споживачем не пізніше 20-го числа, місяця в якому здійснюється поставка, на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату;

40% вартості електричної енергії, що визначена Споживачем у Заявці/Заявках наданих на відповідний розрахунковий період сплачується Споживачем не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату.

Ціна, яка застосовується для визначення сум попередньої оплати, дорівнює ціні найближчого закритого розрахункового періоду.

Оплата проводиться на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання, який зазначено у рахунках.

Споживач може здійснювати платежі ініціативно (без виставлення рахунків) у розмірах та у терміни, які визначені Договором та цією Комерційною пропозицією.

Якщо фактична вартість спожитої електричної енергії перевищує суму коштів, сплачених Споживачем (за електричну енергію, спожиту у відповідному розрахунковому періоді), Споживач здійснює остаточний розрахунок протягом п`яти банківських днів з дати отримання рахунку.

Якщо сума коштів, сплачених Споживачем (за електричну енергію, спожиту у відповідному розрахунковому періоді), перевищує фактичну вартість спожитої електричної енергії, надлишково сплачені кошти враховуються при визначенні і чергового платежу Споживача за електричну енергію, спожиту у наступному розрахунковому періоді.

Позивач вказує, що Постачальник справно виконав свої обов`язки за договором в частині постачання електричної енергії споживачеві, з огляду на що просить стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 78949,06 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Позивачем долучено до позовної заяви копію Актів приймання-передачі товарної продукції за період з лютого - липень 2022 року, які підписані в односторонньому порядку з боку позивача, а також долучено рахунки, які були надіслані з електронної адреси: office@pwreng,com.ua на електронну адресу споживача: gp.el@pzcu.gov.ua.

У відзиві на позовну заяву представник Відповідача зокрема зазначив, що Позивачем не надано належних доказів, що філією Відповідача було отримано вказані акти;

Позивачем не надано жодних належних доказів до позовної заяви, що вказані акти, які направлялись на електронну пошту були підписано цифровим електронним підписом уповноваженого представника Позивача;

Позивачем не надано належних доказів направлення і вручення філії AT «ДПЗКУ» «Братолюбівський елеватор» вказаних актів ні AT «Укрпоштою», ні електронною поштою за жоден з спірних місяців.

У матеріалах справи відсутні докази направленням Постачальником рахунків та актів купівлі-продажу електричної енергії/акти приймання-передачі електричної енергії у паперовому варіанті на адресу відповідача.

Стосовно заперечень Відповідача, що Позивачем не надано жодних належних доказів до позовної заяви, що вказані акти, які направлялись на електронну пошту були підписано цифровим електронним підписом уповноваженого представника Позивача,суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Відповідно до частини першої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

У частині другій статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини п`ята, шоста статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Відповідно до частини першої та другої статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини третя-п`ята статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5.13 Договору, сторони домовились, що рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії/акти приймання-передачі електричної енергії направляються на електронну адресу: в gp.el@pzcu.gov.ua відповідальної особи Споживача з наступним направленням їх у паперовому варіанті на адресу відповідача, вказану в реквізитах.

Згадані у першому абзаці рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії/акти приймання-передачі електричної енергії вважаються отриманими Споживачем з моменту відправлення їх Постачальником з електронної адреси: office@pwreng,com.ua.

Судом встановлено, що копію Актів приймання-передачі товарної продукції за період з лютого - липень 2022 року, які підписані в односторонньому порядку з боку позивача, а також рахунки, були надіслані з електронної адреси: office@pwreng,com.ua на електронну адресу споживача: gp.el@pzcu.gov.ua .

На підтвердження направлення вказаних скан-копій Актів приймання-передачі товарної продукції позивач надав роздруківки з електронної пошти. Такі роздруківки електронних листів та додатків до них є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом.

При цьому Акти приймання-передачі товарної продукції, направлені постачальником, не є електронним документом у розумінні статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», адже не має його ознак.

Оскільки Акти приймання-передачі товарної продукції не є електронними документами, тому питання про застосування електронного підпису при їх оформленні та направленні не постає.

Суд звертає увагу, що сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

При цьому, як вбачається з постанови від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, Верховний Суд вказав, що: «учасники справи не заперечували факту відправлення відповідних повідомлень з електронної пошти адвоката Оганяна Г. В., відповідач заперечував факт відправлення таких повідомлень самим Оганяном Г. В., посилаючись на відсутність електронного підпису. У разі існування сумнівів щодо наявності оригіналів цих відправлень суд мав можливість витребувати у відповідача або третьої особи - Оганяна Г. В. оригінал електронного доказу.

Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що використання кваліфікованого електронного підпису дозволяє провести електронну ідентифікацію особи - процедуру використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.

Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.

Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації».

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 № 914/1003/21.

З огляду на викладене суду дійшов висновку про те, що Акти приймання-передачі товарної продукції не є електронними документами, тому питання про застосування електронного підпису при їх оформленні та направленні не постає.

Заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач зазначає, що матеріали справи не містять жодного замовлення філії відповідача на постачання обсягу електричної енергії в оспорюваний період так само, як не містять доказів фактичного споживання філією відповідача електричної енергії.

Так, умовами. 5.1 Договору передбачено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму утворення ціни електричної енергії, передбаченої в комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до цього Договору .

Умовами комерційної пропозиції (додаток № 2 до Договору), зокрема, передбачено, що відповідач до 20 числа місяця, що передує розрахунковому, надає позивачу у письмовій формі замовлення на наступний розрахунковий місяць (прогнозований графік) про необхідне місячне споживання електричної енергії в цілому по відповідачу.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні замовлення споживача (прогнозований графік) про необхідне місячне споживання електричної енергії останнім.

Відповідно до частин 2, 4, 9 статті 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Оператор системи передачі та оператори систем розподілу забезпечують приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж у порядку, встановленому статтею 21 цього Закону. Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками. Правила роздрібного ринку оприлюднюються на офіційних веб-сайтах Регулятора та електропостачальників. Споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.

Пунктом 4.12 Правил № 312 передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 4.13 Правил № 312 для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв`язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії (підпункт 5 пункту 4.14 Правил № 312).

Відповідно до пунктів 8.6.7, 8.6.8 Кодексу КОЕЕ зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.

Згідно з пунктом 8.6.11 Кодексу КОЕЕ (в редакції, чинній з 01.01.2022) середньодобовий обсяг споживання електричної енергії електроустановками споживача для цілей розрахунків визначається у кВт·год з округленням до чотирьох цифр після коми на основі фактичного споживання в аналогічному періоді попереднього року, розрахованого з урахуванням знятих фактичних або (у разі їх відсутності) оціночних показів лічильника та коефіцієнта приросту/зниження споживання (для індивідуальних побутових споживачів). У разі відсутності відповідних історичних даних середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи). Для непрацюючих лічильників визначення середньодобового обсягу споживання електричної енергії проводиться після відновлення роботи вузла обліку на основі двох найближчих до періоду розрахунку зчитаних та переданих фактичних показів лічильника при умові, що між датами зняття цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи). Коефіцієнт приросту/зниження споживання розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми як співвідношення приросту/зниження величини усередненого середньодобового обсягу споживання всіх індивідуальних побутових споживачів, для яких в ОСР (оператора системи розподілу) наявні фактичні (отримані з лічильників) дані на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, щодо їх споживання у розрахунковому місяці, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. У разі сумніву споживача у правильності розрахунку величини середньодобового обсягу споживання електричної енергії він може звернутися до оператора системи або відповідного ППКО для здійснення контрольного зчитування та звірки показів або надання детальних пояснень щодо здійсненого розрахунку та/або ініціювати розгляд та вирішення суперечки згідно з цим Кодексом.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що на виконання своїх зобов`язань останній поставив відповідачу електричну енергію у січні 2022 року об`єм 12 029 кВт*год, вартістю 65 561,86 грн (оплачена частково, залишок заборгованості становить 19 030,37 грн); у лютому 2022 року об`ємом 1 576 кВт*год, вартістю 7 213,21 грн; у березні 2022 року: об`ємом 1 863 кВт*год, вартістю 8 911,52 грн; у квітні 2022 року: об`ємом 1 580 кВт*год, вартістю 7 615,97 грн; у травні 2022 року: об`ємом 920 кВт*год, вартістю 4 374,77 грн; у червні 2022 року: об`ємом 1 140 кВт*год, вартістю 5 403,17 грн; у липні 2022 року: об`ємом 5 084 кВт*год, вартістю 26 400,05 грн., проте, відповідач, зі свого боку, акт прийому-передачі електричної енергії за січень - липень 2022 року не підписав та частково сплатив заборгованість за січень 2022 року.

Заперечуючи проти вказаного боргу, відповідач зазначає, що не міг використовувати електричну енергію у спірний період, оскільки з 24 лютого 2022 року філія AT «ДПЗКУ» «Голопристанський елеватор» перебуває в окупації.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, всю територію Скадовського району з 24.02.2024 по теперішній час віднесено до територій України, що тимчасово окуповані російською федерацією.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19).

Відповідно до пункту 1 Положення №148, яким передбачено особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, учасники роздрібного ринку електричної енергії керуються вимогами Закону України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням цього Положення, для забезпечення стабільної роботи ринку електричної енергії в умовах воєнного стану.

Так, підпунктами 1, 2 пункту 9 Положення №148 передбачено, що: 1) обсяги споживання електричної енергії на об`єктах споживачів визначаються відповідно до вимог Кодексу КОЕЕ, крім об`єктів споживачів, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях; 2) обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються:

з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);

приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам;

приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача;

у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи.

Таким чином, нормами підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 як спеціального підзаконного нормативно-правового акта встановлено особливості правового регулювання відносин, пов`язаних із визначенням обсягів споживання електричної енергії споживачами незалежно від їх категорії (побутові, малі непобутові, інші непобутові), об`єкти яких розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20.02.2024 у справі №905/644/22 дійшов висновків, що, чинне в спірний період законодавство в сфері електроенергетики стосовно будь-яких споживачів електричної енергії, чиї заживлені об`єкти розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, дозволяло визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах таких споживачів за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання.

Верховний Суд сформулював такі висновки щодо застосування норм підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 в подібних правовідносинах:

"Обов`язковою передумовою для правильного визначення постачальником обсягів споживання електричної енергії будь-якими категоріями споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, є застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання, розрахованого для відповідного періоду електроспоживання та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснює розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Таким чином, оператору системи розподілу належать повноваження щодо розрахунку коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи розподілу, який (оператор) має здійснювати зазначений розрахунок за наявними фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим.

При цьому визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах таких споживачів із застосуванням відповідного коефіцієнта має відбуватися саме за даними (показниками) їх середньодобового, а не середньомісячного споживання в аналогічному періоді попереднього року, що об`єктивно може бути зумовлено непостійністю електропостачання в звітний період з причин знеструмлення або відключення електроустановок споживачів у зв`язку з пошкодженням чи руйнуванням об`єктів енергетичної інфраструктури (електричні станції, трансформаторні підстанції, лінії та вузли електромереж тощо) внаслідок ведення бойових дій під час воєнного стану.

Водночас норми підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, на відміну від пункту 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, зобов`язують електропостачальника застосовувати коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії для всіх категорій споживачів, а не лише для індивідуальних побутових споживачів.

Таким чином, незастосування електропостачальником в умовах воєнного стану коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії при розрахунку обсягів електроспоживання призведе до неправильного розрахунку вартості фактично спожитої електричної енергії, а тому незалежно від причин нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов`язку оплатити поставлену електроенергію лише за даними її середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року, як це допускається пунктами 8.6.9, 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, оскільки викладене в підпункті 1 пункту 9 зазначеного Положення застереження виключає поширення норм цього Кодексу щодо такого майна, як об`єкти (електроустановки) споживачів, розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях".

Застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання є обов`язковою передумовою для правильного визначення постачальником обсягів споживання електричної енергії будь-якими категоріями споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях.

Нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта незалежно від причин (ненадання інформації Оператором тощо) не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов`язку оплатити поставлену електроенергію лише на підставі наданих позивачем актів прийому-передачі електричної енергії за січень - липень 2022 року та наданої оператором системи розподілу інформації про фактичний (звітний) обсяг розподіленої електричної енергії по точках комерційного обліку споживача за січень - липень 2022 року, позаяк свідчитиме про порушення постачальником імперативних вимог абзацу 5 підпункту 2 пункту 9 Положення № 148.

Враховуючи вимоги статей 79, 86 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань.

Суд зазначає, що одним із доводів відповідача проти задоволення позовних вимог є недоведеність позивачем розрахунку суми за постачання електричної енергії.

Відповідач зазначає, що нарахування здійснені Позивачем у період лютий-липень 2022 року є необгрунтованими, оскільки ці нарахування зроблені виключно з припущень за орієнтовним значенням середньодобового обсягу споживання можливого використання електропостачання Філією АТ «ДПЗКУ» «Голопристанський елеватор» за умови звичайного режиму роботи об`єкту та взагалі не взято до уваги, що об`єкт знаходиться на тимчасово окупованій території з 24.02.2022 і до сьогодні доступ до нього Відповідачем не можливий, контрольна фіксація показників представниками AT «Херсонобленерго» та Позивачем не здійснювалась, зокрема і тому, що у AT «Херсонобленерго» було введено простій з 25.02.2022.

Позивачем не доведено належними і вірогідними доказами, що безпосередньо Відповідачем - Філією AT «ДПЗКУ» «Голопристанський елеватор» фактично споживалась хоча б 1 кВ електроенергії у період з січня по липень 2022 року, отже з врахування н.7.1 Договору відсутні підстави для задоволення позову.

Більше того, жодних належних доказів на підтвердження факту фактичного використання (споживання) Відповідачем електричної електроенергії на об`єктах нерухомого майна, які зазначені в складених позивачем актах - філії AT «ДПЗКУ» «Голопристанський елеватор», яка розташована в місті Гола Пристань Скадовського району Херсонської області за період з січня місяця 2022 року по липень місяць 2022 року включно Позивачем не надано.

Суд зазначає, що позивачем жодними первинними документами не підтверджено середньодобове споживання відповідачем електричної енергії в аналогічному періоді попереднього року при розрахунку суми за постачання електричної енергії з лютого місяця 2022 року по липень місяць 2022 року.

Крім того у листі АТ "ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО" від 25.12.2023 №20-009022-10 зазначив наступне: «Умовами п. 3.4 відповідного Договору передбачено, що споживач, що не є побутовим, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Оператору системи звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв`язку.

У разі ненадання Споживачем звіту про дані комерційних засобів обліку протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційної передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду засобу комерційного обліку протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця.

AT «Херсонобленерго» під час проведення розрахунку насамперед керується умовами Договору на розподіл електричної енергії, Кодексом комерційного обліку та наказом Міністерства енергетики України 13 квітня 2022 року №148, який діяв на той час.

Тому, враховуючи те, що Споживачі за вказані періоди не передавали дані по приладам обліку через персональний кабінет на сайті AT «Херсонобленерго» та не надсилали відповідних звітів і не було фіксації інспектором товариства, AT «Херсонобленерго» при визначені обсягів розподіленої (спожитої) електричної енергії керувалося виключно положеннями вимог Кодексу комерційного кодексу, обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначився розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця».

Поміж тим матеріали справи не містять договір про який згадує AT «Херсонобленерго» у своєму листі, позивачем останній долучено не було.

Отже, позивачем не доведено, що розрахунок був проведений відповідно до вимог підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення №148, а саме із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електроенергії та даних її середньодобового обсягу споживанням відповідачем в аналогічному періоді попереднього року.

Подібна позиція викладена в Постанові Північного апеляційного господарського суду від 28 березня 2024 р у справі № 910/10647/23.

При здійсненні оцінки доказів, обставин справи, судом враховано, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2024.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ