Рішення

від 16.05.2024 по справі 910/19067/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2024Справа № 910/19067/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юженергомаш" про розірвання договору та стягнення 3 189 259,38 грн,

за участю представників:

позивача: Феофанова Я.Л.;

відповідача: Ярошенка Р.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2023 року Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юженергомаш" (далі - Підприємство) 3 189 259,38 грн, з яких: 2 339 189,02 грн - основний борг, 564 502,32 грн - пеня, 155 939,87 грн - штраф, 59 216,73 грн - три проценти річних, 70 411,44 грн - інфляційні втрати. Крім того, позивач заявив вимогу про розірвання укладеного між ним та відповідачем договору поставки від 17 червня 2021 року № 0096/21-Д(ВМТП).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за вищевказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

22 грудня 2023 року через підсистему "Електронний суд" від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 грудня 2024 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19067/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 1 лютого 2024 року.

У підготовчому засіданні 1 лютого 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 7 березня 2024 року.

Сторони явку своїх уповноважених представників у призначене підготовче засідання не забезпечили, проте 4 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про проведення вказаного засідання без участі його представника. Крім того, у день призначеного засідання від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 6 березня 2024 року про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з необхідністю участі його представника в іншому процесі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 березня 2024 року підготовче засідання відкладено на 28 березня 2024 року.

У період з 18 березня 2024 року по 26 березня 2024 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

21 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від вказаної дати про участь його представника в призначеному засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 березня 2024 року вказану заяву задоволено.

28 березня 2023 року, до початку призначеного засідання, через підсистему "Електронний суд" від Підприємства надійшла зустрічна позовна заява до Товариства від цієї ж дати, у якій Підприємство просило визнати договір поставки від 17 червня 2021 року № 0096/21-Д(ВМТП) удаваним, застосувати до вказаного договору правила про договір комісії та зобов`язати Товариство виконати в натурі свої зобов`язання за укладеним договором комісії, надавши грошові кошти, необхідні для придбання погодженого сторонами товару. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 березня 2024 року вказану зустрічну позовну заяву Підприємства з доданими до неї документами повернуто заявнику.

У підготовчому засіданні 28 березня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні усного клопотання представника Підприємства про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 квітня 2024 року.

18 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 17 квітня 2024 року в зв`язку з хворобою представника останнього.

У судовому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про задоволення клопотання Підприємства від 17 квітня 292024 року та про відкладення засідання на 16 травня 2024 року.

У судовому засіданні 16 травня 2024 року представник Товариства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому ж судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2021 між Товариством та Підприємством укладено договір поставки № 0096/21-Д (ВМТП), за умовами якого останнє зобов`язалося за заявкою позивача поставити (передавати у власність) товар, найменування, кількість, одиниця виміру, комплектність, ціна, умови оплати та асортимент, строк поставки якого визначені в специфікаціях на кожну окрему партію товару, що є невід`ємними частинами цього правочину, а Товариство - прийняти товар та оплатити його на умовах цієї угоди.

Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

За змістом пункту 2.1. цього договору під товаром розуміється продукція виробничо-технічного призначення.

Пунктами 3.1.- 3.5. вищевказаного правочину передбачено, що партія товару, узгоджена відповідною специфікацією, повинна бути поставлена Товариству в 3-денний термін з дати отримання передоплати при наявності товару на складі. У разі відсутності товару на складі або без одержання Підприємством передоплати, термін постачання вказується в специфікації. Постачання здійснюється на умовах FСА (склад перевізника, місто Лубни) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, якщо інше не обумовлено специфікацією. Умови поставки, вказані в специфікації, мають перевагу над умовами договору. У разі, якщо специфікацією визначено інший базис поставки, витрати та обов`язки сторін визначаються відповідно до зазначеного базису. Документом, що засвідчує факт та обсяг передачі товару Товариству, є відповідний товаророзпорядчий документ, що підписується представниками обох сторін. Перехід права власності, ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати товару чи його частини переходить від Підприємства до Товариства в момент отримання відповідної партії товару, що підтверджується видатковою накладною та товарно-транспортною накладною або експрес-накладною перевізника, залежно від умов постачання, вказаних у пункті 3.2. договору. Поставка товару супроводжується такими документами: інструкцією по експлуатації або паспортом на товар, рахунком-фактурою (оригінал), сертифікатом якості або іншим документом якості, товарно-транспортною накладною (оригінал), видатковою накладною на товар (у 2-х оригінальних екземплярах). При наявності дорогоцінних металів у поставленому товарі, Підприємство зазначає їх кількість в паспортах чи в інших супровідних документах.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору вартість кожної партії товару, що поставляється, визначається в специфікації на кожну партію такої продукції. Загальна вартість цього договору визначається сумою вартості товару, переданого у власність Товариства протягом дії цього правочину по всіх специфікаціях, які є невід`ємною його частиною.

Розрахунки здійснюються за кожну партію товару в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, вказаний у цьому договорі в два етапи: 50% - передоплата протягом 5-и банківських днів з дати підписання специфікації на підставі виставленого Підприємством рахунку; 50% - протягом 10-и банківських днів після надходження товару на склад Товариства. Датою оплати товару є дата списання коштів з розрахункового рахунку Товариства. Розрахунок здійснюється в національній валюті України - гривні. Дані умови оплати діють, якщо інше не узгоджено сторонами в специфікації до даного договору. Товариство має право постачати товар без одержання передоплати. У цьому випадку Товариство зобов`язується оплатити поставлений товар у строк протягом 5-ти банківських днів з моменту фактичного одержання товару (пункти 5.1.- 5.4. вищевказаного правочину).

За умовами пунктів 12.1.- 12.3. договору останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині гарантійних та фінансових зобов`язань - до повного їх виконання сторонами належним чином. Договір продовжує свою дію на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін за 20 днів до закінчення терміну його дії не заявила про припинення. Даний договір може бути припинений: за письмовою згодою сторін; за наявності форс-мажорних обставин, зазначених у пункті 8.4. цього договору; при повному й належному виконанні сторонами своїх зобов`язань за цим правочином. Договір не може бути розірваний в односторонньому порядку. Закінчення строку дії даного правочину або його дострокове розірвання не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії.

Докази припинення дії зазначеного правочину в матеріалах справи відсутні.

У специфікації від 17 червня 2021 року № 1 сторонами узгоджено асортимент, кількість, вартість, порядок оплати та строк поставки обумовленого договором товару, зокрема: загальна вартість товару становить 3 118 797,36 грн; умови оплати товару: 50% - передоплата протягом 5-и банківських днів з дати підписання специфікації на підставі виставленого Підприємством рахунку, 50% - протягом 5-и банківських днів після надходження товару на склад Товариства; строк поставки - 15 тижнів.

На виконання умов вищевказаного правочину Підприємство виставило рахунок на оплату обумовленого договором та специфікацією товару від 13 липня 2021 року № СФ-000001 на суму 3 118 797,36 грн, а Товариство - перерахувало на рахунок відповідача попередню оплату в загальному розмірі 1 559 395,68 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій: від 11 жовтня 2021 року № 2291 на суму 500 000,00 грн, від 13 жовтня 2021 року № 2306 на суму 200 000,00 грн, від 21 жовтня 2021 року № 2319 на суму 200 000,00 грн, від 22 жовтня 2021 року № 2350 на суму 200 000,00 грн, від 26 жовтня 2021 року № 2373 на суму 100 000,00 грн та від 28 жовтня 2021 року № 2393 на суму 359 398,68 грн.

Однак, відповідач у визначені договором та специфікацією строки поставку товару не здійснив.

11 серпня 2022 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою внесено зміни до специфікації в частині умов оплати товару та термінів його постачання, а саме: оплата товару: перший етап - 50% від загальної вартості товару в формі передоплати протягом 5-и банківських днів з дати підписання сторонами специфікації на підставі виставленого Підприємством рахунку; другий етап - 25% від загальної вартості товару протягом 10-и банківських днів з дати підписання даної додаткової угоди обома сторонами договору; третій етап - 25% від загальної вартості товару протягом 5-и банківських днів після надходження товару на склад Товариства; строк поставки - до 20 листопада 2022 року.

На виконання умов вищевказаної угоди Товариство перерахувало відповідачу попередню оплату на загальну суму 729 699,34 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій: від 12 вересня 2022 року № 1397 на суму 200 000,00 грн, від 24 жовтня 2022 року № 1642 на суму 200 000,00 грн, від 26 жовтня 2022 року № 1684 на суму 200 000,00 грн та від 30 листопада 2022 року № 111 на суму 129 699,34 грн.

Водночас відповідачем обумовлений договором товар поставлено не було.

Позивач неодноразово повідомляв відповідача про необхідність виконання останнім його обов`язку з поставки обумовленого договором товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів позивача та відповідача: від 8 лютого 2023 року № 0802, від 17 травня 2023 року № 1705, від 29 травня 2023 року № 2905, від 14 червня 2023 року № 1406, від 20 червня 2023 року № 2006 та від 15 червня 2023 року № 184.

13 липня 2023 року засобами поштового зв`язку (на юридичну та поштову адреси, зазначені в договорі) та на електронну адресу відповідача Товариство направило претензію від 12 липня 2023 року № СПЗ/1725 про повернення попередньої оплати за договором поставки в сумі 2 339 189,02 грн та про сплату штрафних санкцій. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копією вищезазначеної претензії, а також копіями описів вкладення №№ 0504587571607, 0504587569661, списками групових відправлень від 13 липня 2023 року та фіскальними чеками від вказаної дати Акціонерного товариства "Укрпошта", що свідчать про направлення зазначеної претензії на адресу відповідача.

Однак дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Сума попередньої оплати повернута не була.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 2 339 189,02 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем чи про поставку спірної продукції, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до Підприємства про стягнення вказаної суми боргу.

Крім того, у зв`язку з порушенням Підприємством строків виконання взятих на себе за договором поставки зобов`язань, Товариство просило суд стягнути з відповідача 59 216,73 грн трьох процентів річних та 70 411,44 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу за період з 31 січня 2023 року по 4 грудня 2023 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Товариством до стягнення з відповідача розміри інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідають вимогам чинного законодавства, положенням договору та не перевищують обґрунтовані суми, розраховані судом, тому позовні вимоги про стягнення з Підприємства вказаних сум компенсаційних виплат також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, Товариство просило суд стягнути з Підприємства 155 939,87 грн штрафу та 564 502,32 грн пені, нарахованої за період з 31 січня 2023 року по 12 липня 2023 року на суму вартості непоставленого товару в розмірі 2 339 189,02 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 ГК України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Судом встановлено, що Товариство відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

За умовами пункту 10.3. договору за прострочення строку передачі товару Товариство має право нарахувати та стягнути з Підприємства неустойку в розмірі 0,1% від вартості непереданого в строк товару за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково штраф у розмірі 5% від вартості непоставленого товару.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені та штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позов у частині стягнення з відповідача сум цих штрафних санкції також підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору, позивач просив суд розірвати укладений між сторонами договір поставки від 17 червня 2021 року № 0096/21-Д(ВМТП).

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 4 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За умовами статті 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 16 березня 2021 року в справі № 910/10233/20, від 1 квітня 2021 року в справі № 910/5206/20, від 13 грудня 2021 року в справі № 904/2780/19.

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Волевиявлення сторін щодо розірвання договору за погодженням сторін має бути вчинено ними в активній однозначній формі, має бути зрозумілим для обох сторін та має бути доведеним до сторін.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 22 червня 2023 року в справі № 925/1238/22.

Оскільки листи та претензія позивача не містили пропозиції про розірвання укладеного з відповідачем договору, останній на час розгляду даної справи судом є чинним та нерозірваним за згодою сторін.

Разом із цим, оскільки предметом укладеного між сторонами договору поставки від 17 червня 2021 року № 0096/21-Д(ВМТП) є постачання (купівля-продаж) обумовленого вказаним правочином товару, непоставка такого товару Товариству є істотним порушенням, за наявності якого договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 18 грудня 2019 року в справі № 906/190/19.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 17 червня 2021 року № 0096/21-Д(ВМТП) та існування істотного порушення Підприємством умов вказаного правочину, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання спірного договору. У зв`язку з цим позовна вимога Товариства про розірвання договору визнається судом обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Разом із цим, згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За умовами підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2 684,00 грн.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 40 418,31 грн (3 189 259,38 х 1,5% + 2 684,00) х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 50 522,90 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 11 грудня 2023 року № 723927 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Однак, зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 40 418,31 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юженергомаш" (01103, місто Київ, вулиця Залізничне Шосе, будинок 21; ідентифікаційний код 33134410) на користь Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" (69068, місто Запоріжжя, проспект Моторобудівників, будинок 15; ідентифікаційний код 14307794) 2 339 189 (два мільйона триста тридцять дев`ять тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн 02 коп. попередньої оплати товару, 564 502 (п`ятсот шістдесят чотири тисячі п`ятсот дві) грн 32 коп. пені, 155 939 (сто п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн 87 коп. штрафу, 59 216 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті шістнадцять) грн 73 коп. трьох процентів річних, 70 411 (сімдесят тисяч чотириста одинадцять) грн 44 коп. інфляційних втрат та 40 418 (сорок тисяч чотириста вісімнадцять) грн 31 коп. судового збору.

Розірвати укладений між Публічним акціонерним товариством "Мотор Січ" (69068, місто Запоріжжя, проспект Моторобудівників, будинок 15; ідентифікаційний код 14307794) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юженергомаш" (01103, місто Київ, вулиця Залізничне Шосе, будинок 21; ідентифікаційний код 33134410) договір поставки від 17 червня 2021 року № 0096/21-Д(ВМТП).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27 травня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко