Рішення

від 16.05.2024 по справі 910/16429/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024Справа № 910/16429/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка»

до Державного підприємства «Завод 410 Цивільної авіації»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»

про стягнення 1 587 186,58 грн.

за участю представників:

від позивача: Ткаченко Ю.О.

від відповідача: Пирогівський В.В

від третьої особи: Гецко Н.М.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (далі - ТОВ "Промелектроніка", позивач) до Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" (далі - ДП "Завод 410 ЦА", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 587 186,58 грн. за договором поставки № УЗ-2015-278/2 від 07.12.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі № 910/2394/19, зміненим постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, з ДП "Завод 410 ЦА" на користь позивача було стягнуто основний борг в сумі 2 293 133,60 грн, 3% річних у сумі 182 083,29 грн та інфляційні втрати в сумі 773 459,07 грн за період з 11.03.2016 по 12.02.2019, в іншій частині позову - відмовлено. Проте станом на час подачі даного позову основний борг, стягнутий в межах справи № 910/2394/19, відповідачем не сплачений. За таких обставин ТОВ "Промелектроніка" нарахувало відповідача матеріальні втрати за період з 13.02.2019 по 16.10.2023, а саме: 3% річних у сумі 321 541,40 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 1 265 645,18 грн, що разом становить 1 587 186,58 грн, які просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.11.2023 за вказаним позовом було відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, учасникам справи надана можливість реалізувати свої права та обов`язки.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заявлені вимоги не визнав, вказав на відсутність підстав для звернення ТОВ "Промелектроніка" з даним позовом, оскільки ним пропущено строк позовної давності. Також просив зменшити заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати до 90 %.

Указаний відзив був поданий з порушенням визначеного законом строку, у зв`язку з чим відповідач просив поновити йому відповідний процесуальний строк. Обґрунтовуючи причини пропуску, відповідач зазначив, що ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками він не отримував, а ознайомився з їх змістом через електронний суд (ЄСІТС) пізніше, тому відповідач не зміг добросовісно реалізувати свої процесуальні права та обов`язки щодо своєчасної подачі відзиву. Також відповідач зазначив, що 11.12.2023 він розмістив відзив на позовну заяву у своєму електронному кабінеті, але через перебої в роботі системи ЄСІТС відзив до суду не надійшов.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частинами 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши наведені відповідачем обґрунтування, суд вважав поважними причини пропуску ним процесуального строку, а тому прийшов до висновку про поновлення строку для подання вказаного відзиву та прийняття його до розгляду.

У підготовчому засіданні за клопотанням ДП «Завод 410 ЦА» ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2024 до участі у справі була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (далі - АТ «Українська оборонна промисловість»).

Представником третьої особи подано до суду пояснення по суті позову, в яких зазначено, що прийняття рішення у даній справі про стягнення з ДП «Завод 410 ЦА» грошових коштів може призвести до несприятливих наслідків для відповідача, враховуючи перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі, при цьому заявлений розмір матеріальних втрат є об`єктивно непропорційним, а тому справедливим буде зменшення судом розміру матеріальних втрат на 90%.

У судовому засіданні, призначеному для розгляду справи по суті, представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Установлено, що 07.12.2015 між ТОВ "Промелектроніка" (постачальник) та ДП «Завод 410 ЦА» (покупець) був укладений договір поставки № УЗ-2015-278/2 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в п. 1.3 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору (у редакції додаткової угоди № 4) загальна ціна договору визначається специфікаціями № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 та складає 6 019 408,44 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 6.1.1, 6.1.2 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість та приймати поставлені товари згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року (п. 10.1 договору).

Також судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі № 910/2394/19, яке було змінене постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, позовні вимоги ТОВ "Промелектроніка" задоволено частково, стягнуто з ДП "Завод 410 ЦА" на користь ТОВ «Промелектроніка» основний борг в сумі 2 293 133,60 грн, 3% річних у сумі 182 083,29 грн та інфляційні втрати у сумі 773 459,07 грн, в іншій частині позову - відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вказаної статті суд у даній справі приймає до уваги ту обставину, яка не підлягає повторному доказуванню, що відповідач порушив умови договору поставки, внаслідок чого з нього було стягнуто основний борг та матеріальні втрати, які були нараховані з дня настання прострочення зобов`язання по 12.02.2019.

Із матеріалів справи вбачається, що на час розгляду цієї справи оплату вказаної заборгованості відповідач так і не здійснив, доказів зворотного суду не надав, а отже, в нього наявна, зокрема, сума основного боргу у розмірі 2 293 133,60 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом та враховуючи прострочення відповідачем зобов`язання за договором поставки, позивач нарахував відповідачу інфляційну складову боргу в сумі 1 265 645,18 грн та 3% річних у сумі 321 541,40 грн за період з 13.02.2019 по 16.10.2023.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 1 265 645,18 грн та 3% річних у сумі 321 541,40 грн., як просив позивач.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Промелектроніка» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про сплив строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається із позову, вимоги ТОВ «Промелектроніка» заявлені до відповідача за період з 13.02.2019 по 16.10.2023, а з позовом до суду товариство звернулося у жовтні 2023.

Разом з тим суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався та був скасований лише з 30.06.2023 постановою КМУ № 651 від 27.06.2023.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповненні пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Таким чином, враховуючи законодавче продовження строків позовної давності, суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, відтак, клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Крім того відповідач просив про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат на 90 % від заявленої у позові суми, посилаючись на наявність непереборних (виключних) обставин - пандемії COVID-19 та тривалість воєнних дій на території України, що мали наслідком призупинення роботи підприємства, що негативно вплинуло на фінансові можливості ДП "Завод 410ЦА", основним видом діяльності якого є обслуговування літаків, понесення збитків, відсутність повноцінної господарської діяльності внаслідок ризику обстрілу, що зумовило скрутний фінансовий стан відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Із наведених норм вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення нарахувань може бути застосовано лише до штрафних санкцій (пені, штрафу), при цьому зменшення розміру матеріальних втрат діючим законодавством не передбачено.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних та інфляційні втрати входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

З огляду на вказане суд відхиляє доводи відповідача про наявність виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі № 910/2394/19 про стягнення основної заборгованості, його часткове виконання та зупинення вказаного виконавчого провадження на період воєнного стану, на підтвердження чого відповідач до того ж не надав ніяких належних доказів.

Крім того посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд вважає безпідставними, з приводу чого зазначає, що викладена правова позиція у вказаній справі про право суду зменшити розмір процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, у даному випадку не може бути застосована, оскільки у зазначеній постанові судами була надана оцінка правовідносинам, в яких сторони в договорі збільшили розмір відсотків річних, передбачених ст. 625 ЦК України (до 40%). Проте у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 ЦК України, та застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання позивачем здійснено з урахуванням 3 % річних, що відповідає чинному законодавству України.

Таким чином, розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Окрім усього позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. як гонорар, що визначений у фіксованому розмірі за представництво інтересів у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат у сумі 5 000 грн позивачем подано копії таких документів:

- свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю Жечева Сергія Олександровича серії № 864 від 27.04.2011;

- ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1156698 від 05.12.2023;

- договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро "Сергія Жечева";

- додаткових угод № 1 від 01.02.2021, № 2 від 30.12.2022, № 3 від 29.12.2023 до договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021;

- акту приймання-передачі наданої правової допомоги № ОУ-0000005 від 08.01.2024;

- додатку № 1 до акту № ОУ-0000005 від 08.01.2024, а саме - розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу у розмірі 5 000 грн;

- рахунку-фактури № СФ-0000005 від 08.01.2024 на суму 5000,00 грн;

- платіжної інструкції № 8701 від 08.01.2024 на суму 5000,00 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та (або) значення справи.

Тому, виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості адвокатських послуг, зважаючи на категорію справи, яка не є складною; ціну позову, яка перевищує 500 прожиткових мінімумів; розгляд справи у загальному позовному провадженні; невеликий обсяг часу, необхідний для підготовки позовної заяви такої категорії, враховуючи наявність аналогічних спорів, суд вважає обґрунтованою вартість витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

За таких обставин витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 23 807,80 грн. покладаються на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» до Державного підприємства «Завод 410 Цивільної авіації» про стягнення 1 587 186,58 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, ідентифікаційний код 24510970) інфляційні втрати в сумі 1 265 645 (один мільйон двісті шістдесят п`ять тисяч шістсот сорок п`ять) грн. 18 коп., 3% річних у сумі 321 541 (триста двадцять одна тисяча п`ятсот сорок одна) грн. 40 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 23 807 (двадцять три тисячі вісімсот сім) грн. 80 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 16 травня 2024 року.

Повний текст рішення складений 27 травня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.