Рішення

від 28.05.2024 по справі 910/2536/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2024Справа № 910/2536/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОДОЗВІЛ"

про стягнення 7450,00 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство Міністерства оборони України "ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОДОЗВІЛ" про стягнення 7450,00 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем п.1 ст.187, п.201.10 ст.201 ПК України в частині виконання обов`язку щодо реєстрації податкової накладної.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою від 12.03.2024 Господарський суд міста Києва залишив без руху вище зазначену позовну заяву.

14.03.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 18.03.2024 Господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2536/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Оскільки. у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документам, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.03.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 01054, місто Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 55, офіс 330, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду від 18.03.2024 направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на відсутність адресату.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

22.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява до якої додано відомості з Єдиного реєстру податкових накладних. Суд прийняв до розгляду надані позивачем докази, а саме: податкову накладну №3/1 від 12.10.2023, квитанцію про реєстрацію податкової накладної.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України щодо реєстрації податкової накладної в сумі, яка відповідає здійсненій позивачем оплати (ПДВ у сумі 7450,00 грн), що мало наслідком завдання позивачу збитків у зв`язку з неможливістю віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та використання законного права на відповідне зменшення податкових зобов`язань.

Посилаючись на порушення відповідачем п.1 ст.187, п.201.10 ст.201 ПК України на підставі ст.22 ЦК України та ст.224 ГК України позивач заявив про стягнення з відповідача 7450,00 грн, що складають суму завданих збитків внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав. Витребуваних ухвалою про відкриття провадження у справі суду не надав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

26.02.2021 між Державним підприємством Міністерства оборони України "ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОДОЗВІЛ" (виконавець, відповідач) укладено договір №2602-1/6 від 26.02.2021 про надання послуг з отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги по розробці та супроводу науково-технічної документації і отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для замовника, далі за текстом - "послуги".

Згідно із п.2.1. договору загальна вартість послуг за договором становить 74500,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 14900,00 грн, загальна вартість становить з ПДВ 89400,00 грн.

Відповідно до п.2.2. договору замовник протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання договору проводить авансовий платіж шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця 50% від вартості послуг, зазначених у п.2.1. договору.

Після виконання послуг, замовник протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт проводить розрахунок шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця 50% від вартості послуг, зазначених у п.2.1. договору (п.2.3.).

Згідно із п.4.1. договору після отримання оплати, передбаченої п.2.2. договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів замовник надає виконавцю документи та вихідні дані необхідні, для надання передбачених п.1.1. послуг, та затверджене технічне завдання.

Відповідно до п.7.1. розділу 7 "Строк дії договору" договору у редакції додаткової угоди №1 від 11.10.2021 виконавець зобов`язується не пізніше 31 грудня 2021 року надати замовнику оригінал дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємства, виданий Управлінням екології та природних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін (п.9.1. договору).

Відповідач виставив позивачеві рахунок на оплату №8 від 11.10.2023 на суму 44700,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 2712 від 12.10.2023, позивач оплатив виставлений рахунок на загальну суму 44700 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 7450,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач обов`язку з реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не виконав, що перешкоджає позивачу набути права на податковий кредит у відповідній частині.

Позивач направив на електронну пошту відповідачу заяву №55 від 05.02.2024, в якій просив надати відомості про вжиті відповідачем заходи для складання податкової накладної та реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних за оплатою по договору №2602-1 від 26.02.2021. Відповідь відповідача у матеріалах справи відсутня.

Наведені обставини стали причиною звернення Державного підприємства Міністерства оборони України "ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС" з позовом про стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОДОЗВІЛ" 7450,00 грн збитків, завданих позивачеві внаслідок порушення відповідачем п.1 ст.187, п.201.10 ст.201 ПК України щодо виконання обов`язку щодо реєстрації податкової накладної.

Під час розгляду справи позивачем надані податкова накладна №3/1 від 12.10.2023 та квитанцію про реєстрацію податкової накладної, згідно із якої реєстрація податкової накладної зупинена.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом вище, на підставі укладеного між сторонами договору №2602-1 від 26.02.2021, позивач сплатив виставлений відповідачем рахунок на оплату №8 від 11.10.2023 на суму 44700,00 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 7450,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2712 від 12.10.2023.

У позові позивач зазначив, що відповідач свого обов`язку з реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 7450,00 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних не виконав.

Водночас, всупереч приписам ч.2,3 ст.13, ст.14, 74, 76, 77 ГПК України позивачем до позову не було надано належних доказів на підтвердження факту відсутності реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 7450,00 грн (витягу з Єдиного реєстру податкових накладних).

У подальшому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем долучено копію податкової накладної №3/1 від 12.10.2023.

Згідно із квитанції про реєстрацію податкової накладної від 20.10.2023 податкова накладна зупинена.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 та Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19 при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З урахуванням предмету позову для висновку щодо заподіяння збитків предметом доказування у цій справі є установлення обставин, пов`язаних з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

При цьому доведеність протиправних дій/бездіяльності відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, потребує доведенню факту порушення відповідачем податкового законодавства стосовно невчиненням дій з реєстрації в установлений спосіб податкової накладної (її відсутність в Єдиному державному реєстрі податкових накладних).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.22018 у справі № 918/219/17).

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22).

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна була подана відповідачем на реєстрацію своєчасно. Проте, реєстрація податкової накладної була зупинена, що підтверджується наданою позивачем квитанцією від 20.10.2023, що є належними доказами факту зупинення реєстрації податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно із п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до приписів абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН (абзац сьомий пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Отже, виходячи зі змісту наведених вище норм можна зробити висновок, що зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН не призводить до втрати права на отримання податкового кредиту.

Відповідно до п.25 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 № 1165 Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, скарги на рішення комісій регіонального рівня про неврахування таблиці даних платника податку та скарги на рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Однак, матеріали справи не містять доказів прийняття органом ДПС (комісією регіонального рівня) в межах своєї компетенції після зупинення реєстрації податкової накладної рішення про реєстрацію чи відмову у реєстрації податкової накладної.

Таким чином, на момент прийняття рішення у даній справі відсутні докази, які б беззаперечно підтверджували факт того, що процедура реєстрації спірної накладної в ЄРПН завершена відмовою в реєстрації податкової накладної.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи зміст позовних вимог (підстави і предмет позову), суд вважає, що позивач не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Матеріалами справи не підтверджується факт допущення відповідачем порушень під час реєстрації податкових накладних, які б спричинили настання збитків (податкова накладна подана ним на реєстрацію своєчасно). Водночас позивач не втратив можливості в подальшому сформувати податковий кредит на суму 7450,00 грн за поданою відповідачем податковою накладною, реєстрація якої є зупинена і остаточне рішення не прийнято.

Таким чином, у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування збитків на час звернення позивачем з позовом до суду.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїхвимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи зазначене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 7450,00 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 28.05.2024.

Суддя С.О. Турчин