Рішення

від 15.03.2024 по справі 922/4351/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"15" березня 2024 р. Справа № 922/4351/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі: Харківської обласної ради, Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Північно-східного офісу Держаудитслужби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального некомерційного підприємства «Обласний госпіталь ветеранів війни»

про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів в сумі 121 243,21 грн

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від прокурора: Постемський А.В (посвідчення № 069061 від 01.03.2023 року);

від позивача1:не з`явився;

від позивача 2:не з`явився;

від позивача3: не з`явився;

від відповідача: Попов А.В (довіреність від 06.09.2023 року);

від третьої особи: не з`явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Харківської області звернувся Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (далі прокурор) в інтересах держави в особі: Харківської обласна рада (далі позивач 1), Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації (далі позивач 2), Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі позивач 3) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство «Обласний госпіталь ветеранів війни» (далі третя особа) та просить суд:

- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 01.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № Е-1/21 від 23.12.2020.

- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 18.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № Е-1/21 від 23.12.2020.

- визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 01.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № Е-1/21 від 23.12.2020.

- визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 01.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № Е-1/21 від 23.12.2020.

- визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 27.09,2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № Е-1/21 від 23.12.2020.

- визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 19.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № Е-1/21 від 23.12.2020.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» на користь Харківської обласної ради кошти в сумі 121 243, 41 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії реальна вартість 1 кВт/год електричної енергії порівняно з первинною ціною за якої сторони уклали договір зросла на 68,57%, а її обсяг зменшився на 66 347,83 кВт/год. Це призвело до повного нівелювання результатів тендерної закупівлі та призвело до безпідставно сплачених коштів у розмірі 121 243,41грн.

Внесення зазначених змін до умов договору про постачання електричної енергії шляхом укладення численних додаткових угод, на думку прокурора, відбулося з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII«Про публічні закупівлі та прав замовника, тому вказані додаткові угоди мають бути визнані судом недійсними. Порушення законодавства про публічні закупівлі під час укладення додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави.

При цьому органи, уповноважені на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, що визначені прокурором у позовній заяві - не вжили жодних заходів протягом розумного строку після того, як прокурор повідомив їм про порушення інтересів держави, що дало правові підстави прокурору для заявлення цього позову.

До Господарського суду Київської області з Господарського суду Харківської області за територіальною підсудністю надійшла вказана позовна заява.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2023 року по справі № 922/4351/23 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 24.01.2024 року.

24.10.2023 від позивача 3 надійшли пояснення у який останній повідомляє про неможливість надати ґрунтовні пояснення, у зв`язку із не проведенням відповідної аудиторської перевірки.

31.10.2023 від позивача 2 надійшли пояснення в яких останній зазначає, що він не є стороною договору про постачання електричної енергії № Е-1/21 від 23.12.2020, а тому не може надавати оцінку щодо правомірності чи неправомірності дій будь якої із сторін правочину.

02.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній проти задоволення позовних вимог просить відмовити повністю, посилаючись на те, що:

- умовами договору при його підписанні сторонами було прямо передбачено можливість внесення змін до нього, в тому числі, і зміни ціни, також було встановлено, що всі зміни до договору допускаються лише за згодою сторін і оформлюються додатковими угодами. Крім того, договір прямо передбачає умови збільшення ціни і це не є порушенням законодавства;

- за умови наявності коливання ціни електроенергії на ринку, якщо ця інформація міститься на сайті «Оператор ринку» у сторін договору є всі законні підстави вносити зміни в договір в частині збільшення ціни за одиницю товару і це право сторін передбачено Законом і це ні в якому разі не є порушенням п. 2. ч.5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі»;

- на підставі експертних висновків Черкаської торгово-промислової палати підтверджено зростання ціни на ринку з моменту укладення договору;

- наразі жодним нормативно-правовим актом, в т.ч. і в п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не затверджений виключний перелік підтверджувальних документів щодо коливання ціни товару на ринку, в тому числі відсутні законодавчо визначені обов`язкові вимоги до назви, змісту, проміжку часу, періоду або конкретної дати, коли визначається коливання ціни;

- враховуючи специфіку ринку електричної енергії та його особливості, Закон не встановлює обмеження щодо строків та періодичності зміни ціни електричної енергії не частіше ніж один раз на 90 днів, тим самим відокремлює електроенергію від всіх інших товарів та надає особливого спеціального статусу електроенергії, на яку навіть не розповсюджуються встановлені Законом обмеження та застереження;

- договірні зобов`язання виконані обома сторонами повністю, зауважень щодо укладених додаткових угод сторони під час виконання його умов один до одного не заявляли.

Від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив, яка за своїм змістом дублює положення поданого ним позову.

В підготовчому засіданні 21.02.2024 прокурор зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Позивачі у підготовче засідання не з`явилися.

Представник відповідача в підготовчому засіданні повідомив що заперечує проти задоволення заявлених вимог з підстав наведених у відзиві. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.03.2024 року.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 15.03.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведених публічних торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-18-001450-b) між третьою особою (далі споживач) та відповідачем (далі постачальник) укладено договір № Е-1/21 від 23.12.2020 про постачання електричної енергії споживача (далі договір).

Як визначено п. 2.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачу у терміни та на умовах визначених договором електричну енергію, код ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (09310000-5 Електрична енергія) в обсягах і порядку передбачених договором для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику за використану електричну енергії у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених договором.

Місце постачання електричної енергії межа балансової належності між оператором системи розподілу та споживачем. Точка розподілу електричної енергії знаходиться за адресом: вул. Врубеля, будинок 42-А., м. Харків, Харківська обл., Україна, 61019 (п. 3.3 договору).

Період постачання, як визначено п. 3.4 договору, сторонами узгоджений з 01.01.2021 по 31.12.2021 рік.

Відповідно до п. 5.1 договору загальна ціна договору становить 637 890 грн. з ПДВ.

Кількість товару та ціна за його одиницю визначається у додатку 2 до цього договору (п. 5.2 договору).

Як визначено п. 5.6 договору ціна за одиницю товару може збільшуватись протягом дії договору до 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначено в договорі. У цьому випадку зміна ціни за одиницю товару здійснюється у такому порядку:

- зміна ціни за одиницю товару допускається за умови надання постачальником документального підтвердження факту коливання ціни такого товару на ринку, а саме у торговій зоні об`єднанні енергетичні системи України»;

- документальним підтвердження факту коливання ціни товару на ринку може бути інформаційна довідка, висновок або інший документ Торгово-промислової палати України чи її теритоірального відділення або скріншот зі сторінки офіційного сайту Національної комісії регулювання електроенергетики та комунальних послуг України (далі НКРЕКП) або скріншот з сайту ДП «Оператор Ринку» (https:// www.oree.com.ua).

Під коливанням ціни за одиницю товару на ринку слід розуміти будь-яку зміну ціни за одиницю товару у наданих документах, порівняно із ціною за одиницю товару, визначеною у додатку 2 до договору. За такої умови ціна за одиницю товару збільшується пропорційно збільшенню середнього показника ціни у наданих документах відносно ціни за одиницю товару, визначеної у додатку 2 до договору, але не більше ніж на 10%.

Згідно п. 5.11 договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Оплату вартості використання електричної енергії споживач здійснює на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України лише за фактично використану електричну енергію, на підставі належним чином оформленого акта за розрахунковий період, отриманого не пізніше 05 числа наступного за звітним.

Оплата, як визначено пунктом 5.13 договору проводиться протягом 10 (десяти) робочих днів з момент отримання його споживачем, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

23.12.2020 між сторонами підписано заяву-приєднання до договору.

У додатку №1 до договору сторонами визначено загальну інформацію про споживача, а також місячні об`єми замовленої електроенергії.

Пунктом 1 комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до договору сторонами визначено, що тариф електричної енергії з врахуванням вартості тарифу на передачу та ПДВ 1,933 грн. / кВт*год.

Запланований обсяг електроенергії є 330 000 кВт*год (п. 2 комерційної пропозиції).

Також, пунктом 3 комерційної пропозиції сторони визначили умови оплати, а саме: спосіб оплати - оплата за фактичний обсяг поставленої електричної енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за спожиту електричну енергію здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника зазначений у договорі. Сума переплати/недоплати споживача визначається після завершення розрахункового періоду. Сума переплати споживача зараховується в якості оплати вартості електричної енергії на наступний розрахунковий період. Сума переплати може бути повернута постачальником на розрахунковий рахунок споживача за його письмовою заявою. Сума недоплати Споживача підлягає безумовній оплаті споживачем не пізніше 5 банківських днів з дня отримання рахунку. Розрахунок вартості електричної енергії у розрахунковому період здійснюється шляхом множення заявленого та поставленого обсяг споживання електричної енергії за розрахунковий період на ціні постачальника.

Надалі, між сторонами укладено ряд додаткових угод, за якими:

- додаткову угоду № 1 від 27.01.2021, згідно з якою внесені зміни до Розділу 15 договору № Е-1/21 від 23.12.2020;

- додаткову угоду № 2 від 01.03.2021, згідно з якою ціна за 1 кВт/год електричної енергії становила 2,1261 грн/кВт*год. з урахуванням ПДВ; обсяг (плановий) електричної енергії становить 301 296,30 кВт*год. Початок строку дії додаткової угоди № 2 від 01.03.2021 з 01.02.2021 на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України;

- додаткову угоду № 3 від 18.03.2021, згідно з якою ціна за 1 кВт/год електричної енергії становила 2,226444 грн/кВт*год з урахуванням ПДВ; обсяг (плановий) електричної енергії становить 288 927,50 кВт*год. Початок строку дії додаткової угоди № 3 від 18.03.2021-3 01.03.2021 на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України;

- додаткову угоду № 4 від 14.05.2021, згідно з якою внесені зміни до п. 1 додатку № 2 (Комерційна пропозиція) до Договору№ Е-1/21 від 23.12.2020, додатку № 3 (специфікація) до Договору№ Е-1/21 від 23.12.2020;

- додаткову угоду № 5 від 07.06.2021, згідно з якою внесені зміни до банківських реквізитів постачальника;

- додаткову угоду № 6 від 01.09.2021 згідно з якою ціна за 1 кВт/год електричної енергії становила 2,448864 грн/кВт*год з урахуванням ПДВ; обсяг (плановий) електричної енергії становить 279 899,75 кВт*год. Початок строку дії додаткової угоди № 6 від 01.09.2021 з 01.08.2021 на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України;

- додаткову угоду № 7 від 01.09.2021 згідно з якою ціна за 1 кВт/год електричної енергії становила 2,693496 грн/кВт*год з урахуванням ПДВ; обсяг (плановий) електричної енергії становить 271 692,17 кВт*год. Початок строку дії додаткової угоди № 7 від 01.09.2021 з 15.08.2021 на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України;

- додаткову угоду № 8 від 24.09.2021, згідно з якою внесені зміни до п. 1 додаткової угоди № 6 від 01.09.2021 до Договору у зв`язку з технічною помилкою;

- додаткову угоду № 9 від 27.09.2021 згідно з якою ціна за 1 кВт/год електричної енергії становила 2,962572 грн/кВт*год з урахуванням ПДВ; обсяг (плановий) електричної енергії становить 266 571,90 кВт*год. Початок строку дії додаткової угоди № 9 від 27.09.2021 з 07.09.2021 на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України;

- додаткову угоду № 10 від 19.10.2021 згідно з якою ціна за 1 кВт/год електричної енергії становила 3,258528 грн/кВт*год з урахуванням ПДВ; обсяг (плановий) електричної енергії становить 263 652,17 кВт*год. Початок строку дії додаткової угоди № 10 від 19.10.2021 з 01.10.2021 на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Як зазначає прокурор, внаслідок укладення додаткових угод ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 1,933 грн до 3,258528 грн. (з ПДВ) за 1 кВт/год, тобто на 1,325528 грн. (68,57% від первинної ціни).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором до матеріалів справи долучені акти прийому-передачі електричної енергії за період з січня 2021 року по листопад 2021 року, які підписані сторонами на загальну суму 573 982,95 грн., а саме:

№00000000353 від 19.02.2021 на суму 26 988,49 грн.;

№00000001121 від 16.04.2021 на суму 27 413,93 грн.;

№00000001437 від 19.04.2021 на суму 57 330,94 грн.;

№00000002025 від 14.05.2021 на суму 124 431,50 грн.;

№00000002692 від 14.06.2021 на суму 89 017,68 грн.;

№00000003286 від 13.08.2021 на суму 44 684,77 грн.;

№00000004533 від 20.09.2021 на суму 27 044,99 грн.;

№00000004527 від 20.09.2021 на суму 20 215,37 грн.;

№00000005931 від 19.10.2021 на суму 61 921,33 грн.;

№00000006878 від 16.11.2021 на суму 67 591,64 грн.;

№00000007894 від 20.12.2021 на суму 27 342,31 грн.

Вказані акти оплачені у повному обсязі, на підтвердження чого прокурором долучено до матеріалів справи ряд платіжних доручень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор вказував, що позов подано з метою захисту інтересів держави в особі Харківської обласної ради, Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Північно-східного офісу Держаудитслужби, оскільки саме позивачі, які є органами, що уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вживає тривалий час ефективних заходів щодо відновлення прав.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб у господарському процесі є набуття ними процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 37).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 69).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Отже, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18).

У позовній заяві прокурор вказав, що відповідно до положень Статуту Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний госпіталь ветеранів війни» засновником такого підприємства є саме Харківська обласна рада.

Закупівля UA-2020-11-18-001450-b здійснена за рахунок коштів обласного бюджету, тому на Харківську обласну раду покладаються функції контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, зокрема при проведенні публічних закупівель.

Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області листом №52103-5271вих23 від 27.07.2027 повідомила Харківську обласну раду про виявлений факт укладання додаткових угод до договору, якими збільшено ціну на електричну енергію, та наявність підстав для вжиття обласною радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади.

У відповідь на вказаний лист позивач 1 листом від 15.08.2023 вих. № 8004-23 повідомив прокуратуру про відсутність заперечень щодо представництва інтересів ради прокурором в суді.

Згідно з позицією прокуратури, позивач 1 будучи поінформованим про наявність порушення законодавства та інтересів територіальної громади, маючи достатній обсяг повноважень для звернення до суду за їх захистом, не вжив будь-яких дій, що підтверджує бездіяльність вказаного органу.

Суд встановив, що у оголошенні про проведення відкритих торгів UA-2020-11-18-001450-b вказано, що джерелом фінансування закупівлі є місцевий бюджет.

Джерелами формування майна Комунального некомерційного підприємства «Обласний госпіталь ветеранів війни» є, зокрема, кошти бюджету Харківської обласної ради та майно, передане її власником або уповноваженим ним органом.

Отже, оскільки закупівля UA-2020-11-18-001450-b здійснена за рахунок коштів міського бюджету, тому на Харківською обласну раду покладаються функції контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, зокрема при проведенні публічних закупівель.

Таким чином, саме Харківська обласна рада є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому суд зазначає, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20, від 11.08.2021 у справі № 927/719/20.

Отже, господарський суд погоджується з тим, що використання коштів обласного бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Харківської обласної територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів обласного бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальною службою правочинів, може порушувати економічні інтереси Харківської обласної територіальної громади з огляду на що прокурором і було заявлено позов про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у обласний бюджет Харківської обласної ради.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом на захист прав та інтересів держави в особі Харківської обласної ради.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі Закон № 922-VIII) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідач з метою підвищення ціни за одиницю товару в частині вартості електричної енергії через коливання ціни на ринку, на адресу позивача 1 направляло листи з додатковими угодами, а також документами, що підтверджують таке коливання, а саме: експертними висновками Черкаської торгово-промислової палати, які формувалися на підставі даних ДП «Оператор ринку».

Як встановлено судом, укладаючи оспорювані додаткові угоди, ціна за одиницю товару збільшилася на 1,325528 грн. або 68,57% від ціни яка містилася в комерційній пропозиції під час укладення договору.

На переконання відповідача, до кожної пропозиції зміни ціни за одиницю товару надано обґрунтоване підтвердження коливання ціни на ринку, які відображають поступове та послідовне зростання ціни на ринку у торговій зоні об`єднаної енергетичної системи України. Крім того, підвищення ціни здійснювалося лише на одиницю товару в частині вартості електричної енергії (без тарифу передачі та ПДВ) в межах дозволених 10%.

Згідно із частиною 1 статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Слід також акцентувати увагу на історичному тлумаченні норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

За таких обставин, заперечення відповідача в цій частині судом не приймаються, та відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За наведених вище обставин, враховуючи імперативну заборону збільшення ціна за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, враховуючи , що додаткові угоди № 2, 3, 6, 7, 9, 10 до договору суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону № 922-VIII, тому такі угоди підлягають визнанню недійсними.

Оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між споживачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мали регулюватись додатком № 2 «Комерційна пропозиція», підписаним сторонами при укладенні зазначеного договору, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 1,933 грн. за 1 кВт/год з ПДВ.

За договором споживачу відповідачем було поставлено 258 366 кВт/год електричної енергії за ціною 1,933 грн. за 1 кВт/год з ПДВ. Отже, вартість поставленої відповідачем електричної енергії становить 499 421,478 грн. Проте споживач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив відповідачу 620 664,84 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 121 243,41 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу 1, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Окрім того, присуджуючи до стягнення таких коштів саме на користь позивача 1 - Харківської обласної ради суд виходить з наступного.

Відповідно з п. 1.1. статуту є лікувально- профілактичним закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги медичної допомоги вторинного рівня будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Згідно з п. 1.4. статуту органом, що здійснює управління майном підприємства, є Харківська обласна рада.

Пунктом 6.7. статуту передбачено, що джерелами формування майна та коштів підприємства є, зокрема, кошти обласного бюджету; субвенції з бюджетів різних рівнів; кошти, отримані від основної та допоміжної діяльності.

Тобто, Харківська обласна рада є засновником Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний госпіталь ветеранів війни», управляє закріпленим за ним майном, затверджує обласний бюджет, з якого фінансується цей комунальний некомерцйний заклад, і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету.

Слід зазначити, що закупівля UA-2020-11-18-001450-b здійснена саме за рахунок коштів саме обласного бюджету, саме за кошти Харківської обласної ради, а тому така особа, враховуючи визнання недійсними додаткових угод набуває права повернути від відповідача безпідставно сплачені на його користь кошти третьою особою.

Суд також враховує позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22, у якій причиною виникнення спору в цій справі стало питання неналежного витрачання коштів державного бюджету, головним розпорядником яких є Міністерство, внаслідок того, що у одержувача бюджетних коштів (Спортивний центр) були відсутні законні підстави для проведення закупівлі робіт у переговорній процедурі на підставі абзацу 5 пункту 2 частини 2статті 40 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 21 постанови). За позицією Об`єднаної платати, застосування наслідків недійсності правочину на користь позивача, який не є стороною оспорюваного договору, наразі неможливе при застосуванні процесуальної конструкції, запропонованої прокурором, оскільки кошти підлягають стягненню з ТОВ «ХЕЛГ» на користь підприємства як іншої сторони оспорюваного правочину, і, як наслідок, вказана одностороння реституція не відповідає положенням чинного законодавства, адже для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти мають повертатися (стягуватися) саме на користь держави в особі уповноваженого органу (міністерства) як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 18 788 грн. покладається судом на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 01.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № Е-1/21 від 23.12.2020.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № З від 18.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № Е-1/21 від 23.12.2020.

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 01.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № Е-1/21 від 23.12.2020.

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 01.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № Е-І/21 від 23.12.2020.

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 27.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № Е-1 /21 від 23 12.2020.

7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 19.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № Е-1/21 від 23.12.2020.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд (вул. Київська, буд. 34.А, с. Софіївська Борщагівка Київська область, 08131, код ЄДРПОУ 40111046) на користь Харківської обласної ради (вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 24283333) 121 243 (сто двадцять однієї тисячі двісті сорок три) грн 41 коп надмірно сплачених коштів.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд (вул. Київська, буд. 34.А, с. Софіївська Борщагівка Київська область, 08131, код ЄДРПОУ: 40111046) на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок №UA178201720343160001000007171, код банку 820172, банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800) 18 788 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн 00 коп судового збору.

10. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 27.05.2024 р.

Суддя Т.П. Карпечкін