Рішення

від 20.05.2024 по справі 914/698/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 Справа № 914/698/24

За позовом: Казенного підприємства Науково-виробничий комплекс Іскра, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Універсал-Лаб, м. Львів

про стягнення 24 687, 46 грн

Суддя Манюк П.Т.

за участю секретаря Артишук В.І.

Представники:

від позивача: Наталія Маркова представник;

від відповідача: не з`явився.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/698/24 за позовом Казенного підприємства Науково-виробничий комплекс Іскра до Товариства з обмеженою відповідальністю Універсал-Лаб про стягнення 24 687, 46 грн за договором поставки від 20.02.2023 № 17/91-юр.

Ухвалою суду від 20.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 15.04.2024. Ухвалою суду від 15.04.2024 судове засідання відкладено на 20.05.2024.

У судове засідання 20.05.2024 яке відбулося в режимі відеоконференції, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та в усних поясненнях.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвал суду щодо подання відзиву не виконав, поштові конверти з ухвалами суду, скеровані на адресу відповідача повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 20.05.2024 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Казенне підприємство Науково-виробничий комплекс Іскра (надалі позивач, покупець) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Універсал-Лаб (надалі відповідач, постачальник) про стягнення 24 687, 46 грн за договором поставки від 20.02.2023 № 17/91-юр (надалі договір поставки).

На думку позивача, відповідачем були порушені зобов`язання за договором поставки, оскільки позивачем 09.06.2023 сплачено на рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 100 % від вартості замовлення на загальну суму 19 416, 00 грн, відтак, відповідно до умов договору поставки, відповідач впродовж 5 днів повинен був поставити товар, однак свої зобов`язання не виконав, товар не поставив. Зважаючи на непоставку товару, позивачем було надіслано відповідачеві вимогу про повернення суми передоплати, однак кошти повернуті не були.

Оскільки, станом на момент подання позову відповідач не поставив товар та не повернув кошти, відтак позивач здійснив нарахування пені в розмірі 0, 1 % від вартості товару за кожен день прострочення поставки та 7 % штрафу від вартості товару, адже допущено прострочення понад 30 днів. Також, позивач здійснив нарахування пені 0, 05 % за кожен день прострочення повернення безпідставно збережених коштів.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу (суми авансового платежу) в розмірі 19 416, 00 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних в розмірі 331, 62 грн та інфляційні втрати в розмірі 629, 62 грн, 7 % штрафу у розмірі 1 359, 12 грн, 1 184, 38 грн пені за прострочення поставки товару та 1 766, 86 грн пені за прострочення повернення коштів.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів поставки товару або повернення коштів не надав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 20.02.2023 між Казенним підприємством Науково-виробничий комплекс Іскра та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсал-Лаб укладено договір поставки № 17/91-юр, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором (п. 1.1. договору поставки).

Згідно з п. 1.2. договору поставки, найменування товару, його кількість та якісні показники, код класифікатора ДК 0212:2015, місце поставки, строк поставки, ціна товару за одиницю та по позиціях, а також загальна вартість товару, постачання якого буде здійснюватись згідно договору, вказується в специфікаціях, які з моменту підписання сторонами складають невід`ємну частину договору.

Відповідно до пункту 1 специфікації від 20.02.2023 № 1 (додаток № 1 до договору) (надалі специфікація), товаром є ваги електронні (2 шт.) загальною вартістю 19 416, 00 грн. Строк поставки товару: 5 робочих днів з моменту отримання передплати (п. 2 специфікації).

Згідно з ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.2. договору поставки, оплата товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів, на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі. Згідно з пунктом 9 специфікації, умови оплати 100 % передоплата.

Судом встановлено, що згідно з платіжним дорученням від 09.06.2023 № 6822 покупцем відповідно до п. 2.1 договору поставки було сплачено на рахунок відповідача попередню 100 % оплату згідно зі специфікацією у розмірі 19 416, 00 гривень. Отже, строк поставки згідно з договором становив 19.06.2023 (5 робочих днів з моменту отримання передоплати).

Відповідно до п.3.1.1. договору, постачальник зобов`язаний відвантажити товар на територію покупця в строки, кількості та у відповідності до номенклатури, що визначені у специфікаціях до договору.

Як встановлено судом, відповідачем не виконано свого обов`язку щодо поставки позивачу товару, а саме, згідно із специфікацію № 1 - ваг електронних на суму 19 416, 00 грн, а також не виконано вимоги претензії позивача від 10.08.2023 № 12/3-юр та не повернуто суму 100 % передоплати.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Долученими до матеріалів справи доказами позивачем підтверджено факт належного виконання умов договору щодо здійснення передоплати за товар, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про належне виконання умов договору щодо здійснення поставки товару, або повернення суми передоплати.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 19 416, 00 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Одними із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, так як одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 4.3. договору поставки, за порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0, 1 % вартості товару, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник зобов`язаний додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Крім того, згідно з п. 4.4 договору поставки, у разі порушення строків постачання, на вимогу покупця постачальник зобов`язаний повернути грошові кошти протягом 3 банківських днів. У разі несвоєчасного повернення грошових коштів сплатити пеню у розмірі 0, 05 % за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Судом встановлено, що 11.08.2023 позивачем на адресу ТзОВ Універсал-Лаб, яка зазначена в договорі, було направлено претензію № 12/3-юр, в якій КП Науково-виробничий комплекс Іскра просило відповідача в триденний строк повернути грошові кошти в розмірі 19 416, 00 грн. Проте, відповідачем кошти, до моменту звернення позивача із позовною заявою до суду, повернуто не було.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу та пені за прострочення поставки, а також пені за прострочення повернення коштів, судом встановлено, що позивачем він проведений вірно, з урахуванням умов пунктів 4.3. та 4.4. договору поставки, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 1 359, 12 грн, 1 184, 38 грн пені за прострочення поставки та 1 766, 86 грн пені за прострочення повернення коштів.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних, то суд вказує наступне.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Позивачем в поданій позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 629, 48 грн та 3 % річних в розмірі 331, 62 грн. Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, вважає його вірним, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат позивача, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Універсал-Лаб (79060, м. Львів Львівської області, вул. Галицька, 7а, код ЄДРПОУ 43348727) на користь Казенного підприємства Науково-виробничий комплекс Іскра (69071, м. Запоріжжя Запорізької області, вул. Магістральна, 84, код ЄДРПОУ 14313866) суму в розмірі 27 109, 86 грн, з яких:

- 19 416, 00 грн - основного боргу,

- 331, 62 грн 3% річних,

- 629, 48 грн інфляційних втрат,

- 1 184, 38 грн пені за прострочення поставки,

- 1 766, 86 грн пені за прострочення повернення коштів,

- 1 359, 12 грн штрафу,

- 2 422, 40 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 27 травня 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.